Негнійні nзахворювання nвуха n

n

(Підрозділ n№ 9) n

n

  n

n

Катаральні nсередні nотити (ТУБООТИТИ) n

n

Між nносоглоткою nта nбарабанною nпорожниною nвнаслідок nрозкриття nслухової nтруби під час nковтальних nрухів nпостійно nвідбувається nобмін nповітря. nЗавдяки nцьому тиск nповітря у nбарабанній nпорожнині nприрівнюється nдо nатмосферного. nЯкщо ж nслухова nтруба nзалишається nнепрохідною, nто внаслідок nвсмоктування nповітря nслизовою nоболонкою в nбарабанній nпорожнині nзнижується nтиск. nЗниження nтиску nвикликає nзбільшення nкровонаповнення nта набряк nслизової nоболонки nбарабанної nпорожнини, а nтакож nпропотівання nсерозної nрідини (транссудату) nв просвіт nпорожнин nвуха. nРозрізняють nгострий та nхронічний nкатаральний nсередній nотит. n

n

  n

n

ГОСТРИЙ nКАТАРАЛЬНИЙ nСЕРЕДНІЙ nОТИТ (ТУБООТИТ) n

n

Причини n

n

• nЗапальні nпроцеси nслизової nоболонки nноса, nносоглотки. n

n

• nЗанадто nшвидка зміна nатмосферного nтиску (наприклад, nзниження чи nпідйом nлітака, nбаротравма), nщо викликає nклапанне nзакриття nглоткового nотвору nслухової nтруби (аероотит). n n

n

Клініка n

n

• 1. Відчуття закладання, тиснення, легкого поколювання у вусі; біль при аероотиті.

• 2. Зниження слуху.

• 3. Підсилене відчуття власного голосу у хворому вусі (аутофонія).

• 4. Зміна гостроти слуху залежно від положення голови.

• 5. Відчуття потріскування у вусі під час ковтання.

n

n

Останні nдва симптоми nз’являються nза наявності nрідини у nбарабанній nпорожнині. n

n

Отоскопія n

n

• 1. Світловий рефлекс зміщується на периферію, вкорочується або зникає.

• 2. Держальце молоточка, внаслідок втягнення всередину барабанної перетинки також зміщується всередину і здається вкороченим.

• 3. Короткий відросток молоточка рельєфно випинається над барабанною перетинкою в бік зовнішнього слухового проходу.

• 4. Барабанна перетинка злегка рожева, але не потовщена (не інфільтрована).

n

n

За nнаявності в nбарабанній nпорожнині nтранссудату nпри nотомікроскопії nможна nпобачити nйого лінію, nяка nпросвічується nчерез nбарабанну nперетинку у nвигляді nтемної nсмужки і nзберігає nгоризонтальну nорієнтацію, nнезважаючи nна зміну nположення nголови. При nуспішному nпродуванні nвуха (проби nВальсальви, nПолітцера) nзамість nлінії nтранссудату nвиникають nобриси nкількох nокруглих nпухирців nповітря. n

n

· nДослід nВебера n– nлатералізація nзвуку у хворе nвухо, дослід nРіне – nнегативний, дослід nШвабаха – nподовжений (ураження nзвукопровідного nмеханізму). n

n

· n Аудіограма n– наявність nповітряно-кісткового nінтервалу (погіршання nслуху за nзвукопровідним nабо змішаним nтипом). n

n

· n Неможливість nпродути nслухові nтруби за методом nВальсальви. n

n

· n Негативний nабо слабо nпозитивний дослід nПолітцера. n

n

Додаткові nметоди nобстеження n

n

·     nЗагальний nаналіз крові n– зміни мало nвиражені: nлейкоцитоз, nзсув вліво, nприскорена nШОЕ; n

n

·     nРентгенографія nсоскоподібних nпаростків – nвуалізація nпорожнин nсереднього nвуха. n

n

Ускладнення n n

n

• Сенсоневральна приглухуватість.

• Перехід у гнійну форму з розвитком відповідних ускладнень.

n

n

  n

n

Лікування n

n

Лікування nнаправлене nна nліквідацію nзапального nпроцесу в nносі та nносоглотці: n

n

1. nФізіотерапевтичні nта теплові nпроцедури на nділянку носа (УВЧ, nпарові nінгаляції nтощо). n

n

2. nЗакапування nу ніс nсудинозвужувальних nкрапель (0,1% nрозчини nнафтизину nабо nгалазоліну nабо санорину, nабо ринофугу); n

n

Судинозвужувальні nкраплі можна nзакапувати у nніс протягом n6-7 діб. Більш nтривале nкористування nкраплями nвикликає nмедикаментозний nриніт. n

n

3.  nПродування nвух за nВальсальвою, nПолітцером nдля nвідновлення nнормального nтиску в nбарабанній nпорожнині. n

n

Продувати nвухо можна nлише після nзникнення nгос­трих nзапальних nявищ в носі й nносоглотці (набряк, nгіперемія nслизової nоболонки, nнаявність nвиділень). n

n

---

n

ПНЕВМОМАСАЖ nБАРАБАННОЇ nПЕРЕТИНКИ n

n

Необхідні nзасоби: n

n

1. nАпарат для nвиконання nпневмомасажу nбарабанної nперетинки nабо nспеціальна nпневматична nлійка (Зігля). n

n

Пневмомасаж nзастосовують nдля nпокращання nта nвідновлення nрухомості nбарабанної nперетинки: nпри nпорушенні nфункції nслухової nтруби після nперенесеного nгострого nсереднього nотиту, при nрубцевих, nадгезивних nта nтубоотитах. n

n

Переважно nпневмомасаж nбарабанної nперетинки nвиконують за nдопомогою nспеці­ального nпристрою (рис. n4.26). Вушну оливу nапарата (одну nабо обид­ві) nвводять у зов­нішній nслуховий nпрохід і вклю­чають nапарат на 3-10 хв. nКоливання nтиску в nтрубках nапарата nвикликає nвідповідні nколивання nповітря у nзовнішньому nслуховому nпроході та nпередаються nна барабанну nперетинку, nвикликаючи nїї рухи. При nцьому nрухається не nтільки nперетинка, а й nслухові nкісточки, nпризводячи nдо nпокращання nслуху у nвипадках nнестійкого nпорушення їх nрухомості. n n

n

При nвідсутності nапарата для nпневмомасажу nбарабанної nперетинки nмасаж можна nробити nпневматичною nлійкою, nщільно nвведеною в nзовнішній nслуховий nпрохід nхворого. При nпомірному nстискуванні n(40-60 разів в 1 хв) nгумового nбалончика, з’єднаного nз nпневматичною nлійкою, nвиникає nпослідовне nзгущення і nрозрідження nповітря в nслуховому nпроході. Це nвикликає nколивання nбарабанної nперетинки, а з nнею і рух nусього nланцюга nслухових nкісточок. n

n

  n

n

ХРОНІЧНИЙ nКАТАРАЛЬНИЙ nСЕРЕДНІЙ nОТИТ (ексудативний nотит) n

n

Особливо nчасто nзустрічається nу дітей nдошкільного nі шкільного nвіку, нерідко nсвоєчасно не nдіагностується nі може nпризвести до nнезворотних nушкоджень nвуха. n

n

Хронічний nкатар nвиникає nчерез nтривале nпорушення nдренажної та nвентиляційної nфункцій nслухової nтруби. У nсередньому nвусі nнакопичується nтранссудат, nякий при nтривалому nперебуванні nу середньому nвусі набуває nвисокої в’язкості, nстає nдраглистим, у nньому nвипадає nфібрин. n

n

Причини n

n

• nЗбільшений nглотковий nмигдалик (аденоїди), nщо порушує nпрохідність nслухової nтруби та є nпостійним nвогнищем nінфекції. n

n

• nХронічні nзахворювання nноса та nнавколоносових nпазух. n

n

• nВроджене nнезарощення nпіднебіння (м’язи nпіднебіння nзабезпечують nмеханізм nвідкривання nслухової nтруби). n

n

• nПухлини nносоглотки. n

n

Клініка n

n

1. nПрогресуюче nзниження nслуху. n

n

2. nШуми у вусі. n

n

3. nВідчуття nтиснення у nвусі (біль nвідсутній). n

n

Отоскопія n

n

Барабанна nперетинка nвтягнута, nчастково nатрофована nабо nпотовщена та nможе nвключати nбілуваті nплями nвідкладених nу її товщу nсолей nкальцію; nчасто nбарабанна nперетинка nнабуває nсинюшного nабо жовтого nкольору nвнаслідок nтранссудату, nякий nпросвічується nчерез nатрофовану nбарабанну nперетинку. n

n

· nДослід nВебера n– nлатералізація nзвуку у хворе nвухо, дослід nРіне – nнегативний, дослід nШвабаха – nподовжений (ураження nзвукопровідного nмеханізму). n

n

· n Аудіограма n– наявність nповітряно-кісткового nінтервалу (погіршання nслуху за nзвукопровідним nабо змішаним nтипом). n

n

· n Неможливість nпродути nслухові nтруби за методом nВальсальви. n

n

· n Негативний nабо слабо nпозитивний дослід nПолітцера. n

n

Додаткові nметоди nобстеження n n

n

·     nЗагальний nаналіз крові n– зміни мало nвиражені: nневеликий nлейкоцитоз, nзсув вліво, nприскорена nШОЕ; n

n

·     nРентгенографія nсоскоподібних nпаростків – nвуалізація nпорожнин nсереднього nвуха. n

n

Ускладнення n n

n

• Сенсоневральна приглухуватість.

• Перехід у гнійну форму з розвитком відповідних ускладнень.

n

n

Наслідки nпри nнедостатньому nлікуванні n

n

1. nДегенеративні nзміни в nтканинах nрозтягнутої nбарабанної nперетинки (її nатрофія аж до nприлягання nдо nмедіальної nстінки nбарабанної nпорожнини). n

n

2. nЗ часом nрідкий nтранссудат в nсередньому nвусі nперетворюється nв густу nклейку nречовину, що nзаповнює як nбарабанну nпорожнину, nтак і слухову nтрубу, nстворюючи ще nодну nперешкоду nдля nвідновлення nїї nпрохідності. nУ барабанній nпорожнині nцей nтранссудат nорганізується, nутворюючи nзлуки між nслуховими nкісточками, nстінками nбарабанної nпорожнини, що nпризводить nдо nгальмування nрухів nслухових nкісточок та nбарабанної nперетинки і nзниження nслуху. n

n

Лікування n

n

1. nУсунення nпричини nзахворювання n(аденотомія, nсанація носа, nнавколоносових nпазух та nносоглотки, nвиключення nпухлини nносоглотки). n

n

2. nПродування nбарабанної nпорожнини за nВальсальвою, nПолітцером nчи шляхом nкатетеризації nслухової nтруби. n

n

3. nВидалення nрідини з nбарабанної nпорожнини nметодами nтимпанопункції, nпарацентезу (розрізу nбарабанної nперетинки) nабо nтимпаностомії n– розміщення nв барабанній nперетинці nкороткої nтрубочки для nтривалого (декілька nмісяців) nсполучення nбарабанної nпорожнини із nзовнішнім nслуховим nпроходом. n

n

4. nВиконання nмікрооперації n– тимпанопластики nпісля nвідновлення nпрохідності nслухової nтруби. n

n

  n

n

СЕНСОНЕВРАЛЬНА nПРИГЛУХУВАТІСТЬ n n

n

(неврит nслухового nнерва) n

n

Сенсоневральна nприглухуватість n– це nкомплексне nзахворювання, nяке включає nураження nанатомічних nструктур, nпочинаючи nвід nспірального (кортієвого) nоргана nвнутрішнього nвуха, аж до nцентрів nслуху, nрозміщених в nкорі nголовного nмозку. nЗахворювання nвиникає з nрізних nпричин, але nзавжди nсупроводжується nзниженням nслуху та nшумом у вусі. nЗа перебігом nрозрізняють nдві форми nсенсоневральної nприглухуватості: nгостру та nхронічну. n

n

  n

n

ГОСТРА nСЕНСОНЕВРАЛЬНА nПРИГЛУХУВАТІСТЬ n

n

Хвороба nрозвивається nраптово або nпоступово, nале із самого nпочатку nнабуває nшвидко nпрогресуючого nперебігу. nГоловним nпатогенетичним nмеханізмом nслухових nпорушень є nзміни в nсудинах nвнутрішнього nвуха та nмікроциркуляторні nрозлади, які nвикликають nкисневу nнедостатність nта nдегенеративні nпроцеси в nнейроепітеліаль­них nі нервових nклітинах. n

n

Причини n

n

• ·         Інфекційні хвороби переважно вірусної етіології (грип, ГРВІ, кір, краснуха, епідемічний паротит, вушний оперізуючий лишай, туберкульоз, черевний тиф тощо).

• ·         Гострий середній отит.

• ·         Хвороби серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, атеросклероз тощо).

• ·         Хвороби ендокринної системи (діабет, гіпотиреоз  тощо).

• ·         Травма (механічна, акустична, баротравма).

• ·         Отруєння ототоксичними медикаментами (антибіотиками аміноглікозидового ряду, хініном, саліцилатами, похідними миш’я­ку, хіноліну тощо).

• ·         Отруєння солями важких металів, фосфору, бензолом, чадним газом, аніліновими барвниками тощо.

n

n

Клініка n

n

1. nЗниження nслуху. n

n

2. nСуб’єктивний nшум. n

n

3. nМожливі nзапаморочення. n

n

Отоскопія n

n

Змін nне виявлено. n

n

Результати nдослідів nВебера, Рінне, nШвабаха та nаудіометрич­ного nдослідження nслуху nсвідчать про nпорушення nзвукосприйняття. n n

n

Оскільки nнемає nбольових та nінших nпроявів nзапального nпроцесу, nзокрема nгарячки, то nхворі, а часом nі медичні nпрацівники, nвважають nпричиною nзниження nслуху nсірчану nпробку, nтубоотит, не nусвідомлюючи nсерйозності nцього стану, і nвтрачають nдорогоцінний nчас для nпочатку nсвоєчасного nлікування. n

n

Прогноз n

n

Прогноз nзалежить від nглибини nураження nвуха і nсвоєчасності nлікування. nВін nсприятливий nпри nчасткових nпорушеннях nслуху та за nумови, що nлікування nпроведено nсвоєчасно. nПри nглибокому nураженні (глухота, nвестибулярні nрозлади) та nпри пізно nпочатому nлікуванні (через nдекілька nтижнів від nпочатку nзахворювання) nпроцес nпризводить nдо nприглухуватості nрізного nступеня чи nповної nглухоти. n

n

Лікування n n

n

Лікування nслід nпроводити в nстаціонарі nза певною nсхемою, яку nкоригують nзалежно від nетіології nхвороби. nХворому nрекомендують nбезсольову nдієту з nобмеженням nрідини. nПризначають nпрепарати, що nполіпшують nмозковий nкровообіг (кавінтон, nтрентал, nпентоксифілін, nпірацетам, nякі вводять nвнутрішньовенно nабо в завушну nділянку); nмедикаменти, nякі nпідвищують nобмін nречовин (екстракт nалое, nвітаміни nгрупи В, nнікотинова nкислота, nпрозерин, АТФ, nкокарбоксилаза nтощо). Для nзменшення nнабряку nпризначають nсечогінні nзасоби (гіпотіазид). n n

n

Протипоказані nтакі nсечогінні nпрепарати, як nфуросемід і nетакринова nкислота, а nтакож nантибіотики nаміноглікозидового nряду та деякі nінші, ос­кільки nвони є nототоксичними. n

n

Крім nтого, nзастосовують nпрепарати nдезінтоксикаційної n(рео­поліглюкін, nгемодез) та nпротисудомної nдії (но-шпа). nПоказані nгіпербарична nоксигенація (барокамера), nглюкокортикоїди n(за схемою). nПри nінфекційній nетіології nзахворювання nпризначають nантибіотики (не nототоксичні), nпри nпідвищенні nартеріального nтиску – nгіпотензивні nзасоби. При nтравматичній nприроді nприглухуватості nпоказаний nсуворий nліжковий nрежим. n

n

ХРОНІЧНА nСЕНСОНЕВРАЛЬНА nПРИГЛУХУВАТІСТЬ n n

n

Хронічна nсенсоневральна nприглухуватість nрозвивається nпереважно nнепомітно. nПеребіг nзахворювання nбуває nпоступово nпрогресуючим nчи nхвилеподібним, nколи nзагострення (викликані nпереважно nвірусними nінфекціями) nчергуються з nремісіями. n

n

Причини n

n

У nхронічну nсенсоневральну nприглухуватість nпереходить nне nвилікувана nгостра nсенсоневральна nприглухуватість nбудь-якої nетіології. nКрім цього nпричинами її nможуть бути: n

n

·         nТривале nперевантаження nшумом (робота nв шумному nсередовищі, nособливо в nкомбінації з nвібрацією). n

n

·         nХронічна nінтоксикація n(солями nважких nметалів, nчадним газом, nнікотином nтощо). n

n

·         nГіпертонічна nхвороба, nатеросклероз, n n

n

·         nДіабет, nгіпотиреоз; n

n

·         nХвороби nпечінки та nнирок; n

n

·         nСифіліс; n

n

·         nКохлеарна nформа nотосклерозу, nрегресивні nзміни органа nслуху в людей nлітнього і nстаречого nвіку, nхронічний nгнійний nсередній nотит, nневринома nслухового nнерва тощо. n

n

·         nІснує також nідіоматична nприглухуватість n n

n

·         nСпадкова nформа nприглухуватості. n n

n

Клініка n

n

1. nЗниження nслуху nрізного nступеня. n

n

2. nШум у вухах. n

n

Отоскопія n

n

Змін nне виявлено (крім nхворих на nхронічний nгнійний nсередній nотит). n

n

Результати nдослідів nВебера, Рінне, nШвабаха та nаудіометричного nдослідження nслуху nсвідчать про nпорушення nзвукосприйняття. n n

n

Лікування n n

n

Лікування nпроводять nзалежно від nпричини nзахворювання. nПо nможливості nнамагаються nїї усунути. nПри nлікуванні nдотримуються nтакої nтактики: якщо nподальшого nзниження nслуху не nвідбувається nі рівень його nзалишається nсталим nпротягом nодного року і nбільше, то nлікування не nпризначають, nоскільки на nполіпшення nрозраховувати nне nдоводиться. У nтаких nвипадках nхворим nпоказані: nслухопротезування n(призначення nслухового nапарата) та nнавчання у nсурдопедагога nзчитувати nмову з губ. У nразі nпогіршення nслуху (загострення nпроцесу) nлікування nпроводять nтак само, як nпри гострій nсенсоневральній nприглухуватості. n

n

Профілактика n

n

Своєчасне nта ефективне nлікування nгострої nсенсоневральної nприглухуватості. nВикористання nзахисних nзасобів при nроботі в nшумній nобстановці (беруші, nнавушники), nсуворе nдотримання nправил nтехніки nбезпеки при nстиканні з nінтенсивним nшумом, nвібрацією, nтоксичними nречовинами nтощо. n

n

  n

n

ГЛУХОТА nТА nГЛУХОНІМОТА n

n

Стан, nколи хворий nне може nсприймати nнавіть nголосну мову, nназивається глухотою. nВона може nбути nуродженою та nнабутою. n

n

Причини n

n

• nПричинами уродженої nглухоти nможуть бути nнедорозвинутість nвнутрішнього nчи nсереднього nвуха, що nвиникає nспадково або nвнаслідок nзахворювань, nякі nперенесла nмати під час nвагітності (вірусні nінфекції – nгрип, кір, nкраснуха, nгерпес; nотруєння ото nтоксичними nречовинами nтощо). n

n

• nПричинами набутої nглухоти nможе бути nгостра чи nхронічна nсенсоневральна nприглухуватість, nхронічний nсередній nгнійний отит, nперенесений nлабіринтит nчи менінгіт, nотосклероз, nтравми nголови тощо. n

n

Якщо nвтрата слуху nвиникла nпісля п’ятирічного nвіку, коли nдитина вже nнавчилась nговорити, nмова nзбережеться, nхоч і nзміниться. nЯкщо ж людина nніколи не nчула мови nоточуючих (народилась nглухою) чи nвтратила nслух до 3-5 nроків, вона не nнавчиться nговорити (або nнавіть nвтратить nнабуту мову). nВроджена або nнабута у nранньому nдитячому nвіці глухота nперешкоджає nспонтанному nрозвитку nмови, nоскільки nдитина не чує nні своєї мови, nні мови nоточуючих і, nвідповідно, nне може nнавчитись nговорити, nтому nзалишається nглухонімою. n

n

Клініка n

n

1. nРізке nзниження або nповна втрата nслуху на nобидва вуха. n

n

2. nПорушення nмови або її nповна nвідсутність. n

n

Значний nступінь nзниження nслуху дитини nбатьки часто nпомічають nлише nнаприкінці nдругого року nжиття, коли nвідсутність nмови стає nявною та nпримушує nзвернутись nдо лікаря. nЛегке nзниження nслуху іноді nзалишається nнепоміченим nпротягом nбагатьох nроків і nбатьки та nвчителі nпояснюють nнедостатній nрозвиток nмови у дитини nїї nнеуважністю, nзниженням nінтелекту. nПри значному nпорушенні nслуху тільки nкропіткі nзаняття з nфахівцями-сурдопедагогами nдозволять nнавчити nдитину nговорити, nчитати з губ nабо nспілкуватись nза допомогою nжестів (дактиль). nУ дітей nраннього nвіку кращих nрезульта­­тів nрозвитку nмови nдосягають, nякщо такі nзаняття nрозпочинають nна 2-3-у році їх nжиття, коли nвідповідно nдо алгоритму nрозвитку nдитини nзакладається nоснова nмовлення. n

n

Передумовою nуспішного nрозвитку nмови є nсвоєчасне nвиявлення nпорушень nслуху та, по nможливості, nраннє nслухопротезування n(призначення nслухового nапарата), що nдозволить nдитині nсприймати nзвуки та мову nоточуючих і nнавчитись nговорити. n

n

Профілактика n

n

–        nуникати nконтактів з nінфекційними nхворими (грип, nкір, краснуха nтощо), nособливо nжінкам під nчас nвагітності. n

n

  n

n

ОТОСКЛЕРОЗ n

n

Отосклероз n– nзахворювання nкісткової nкапсули nлабіринту з nутворенням nвогнищ nгубчастої nкістки nпереважно в nділянці ніші nвестибулярного nвікна і nанкілозом nстремінця. nМожлива nпоява вогнищ nотосклерозу nі в інших nділянках nкапсули nлабіринту (ураження nвнутріш­нього nвуха та nвнутрішнього nслухового nпрохода). n

n

Етіологія nі патогенез n

n

Етіологія отосклерозу nдо кінця не з’ясована. nПереважна nбільшість nдослідників nвважає отосклероз nспадковим nзахворюванням, nщо nпередається nза аутосомно-домінантним nтипом. nВисунута nгіпотеза про nвірусну nприроду nзахворювання. nЧастіше nхворіють nжінки. nАктивізація nвогнищ nотосклерозу nвиникає при nгормональних nзрушеннях, nякі мають nмісце при  статевому nдозріванні, nвагітностях nта nзменшуються nпри клімаксі. Сприяють nактивізації nотосклерозу: n

n

1.       nвагітності; n

n

2.       nчасті nпростудні nзахворювання; n

n

3.       nтривале nперебування nу шумі; n

n

4.       nметаболічні nпорушення; n

n

5.       nнервово-трофічні nпорушення; n

n

6.       nнедостатність nвітаміну D_{2. n}  n

n

Зміни nпри nотосклерозі nвиникають у nщільній nкістковій nтканині nкапсули nлабіринта, nособливо у nмісцях, де є nембріональні nзалишки nхряща. Через nвисоку nактивність nостеокластів nнавколо nкровоносних nсудин nкісткова nтканина nдекальцинується nі nутворюється nвогнище nгубчастої nкістки, яке nнаростає на nанулярну зв’язку nі основу nстремінця, nвикликаючи nйого nнерухомість. nПотім така nнезріла nгубчаста nкістка nперетворюється nу зрілу nпластинчасту nкістку. n

n

Частіше nпервинне nвогнище nотосклерозу  nутворюється nпереважно в nділянці nпереднього nполюса ніші nвікна nприсінка, nвикликаючи nнерухомість nстремінця; nіноді вікно nповністю nоблітерується. nАнкілоз nобумовлює nкондуктивну nприглухуватість. nПричому в nбільшій мірі nуражається nодне вухо, а nчерез деякий nчас ураження nобох вух nможуть nзрівнятись. n

n

Клініка n

n

1. nПовільне nзниження nслуху, яке nстає nпомітним nпереважно у nвіці 20-30 років. nВоно, як nправило, nдвобічне, але nне nсиметричне. n

n

2. nСуб’єктивний nшум у вухах, nспочатку nнизькочастотний. n

n

3. nПоліпшення nслуху в nшумній nобстановці – nу транспорті, nв цеху (розгойдування nстремінця) nсимптом nТойбі. n

n

Розрізняють nтри nформи nотосклерозу: n

n

1. Тимпанальна – зниження слуху за кондуктивним типом;

2. Кохлеарна – зниження слуху за перцептивним типом (діагностується при автопсії);

3. Змішана – зниження слуху за змішаним типом.

n

n

Отоскопія n

n

Макроскопічних nзмін не nспостерігається, nвиявляють nлише nмікроскопічні nзміни: n

n

1. симптом Шварце – рожева пляма в ділянці проекції на барабанну перетинку промонторія;

2. симптом Хілова – легка ранимість шкіри слухового проходу при очищенні вуха;

3. симптом Фрешельса – зниження тактильної та больової чутливості шкіри зовнішнього слухового проходу;

4. симптом Тойнбі – відсутність сірки в зовнішньому слуховому проході;

5. симптом Верховського – широкий слуховий прохід і наявність в ньому екзостозів;

n

n

Функція nслухової nтруби nнормальна. n

n

· nДослід nВебера n– nлатералізація nзвуку у хворе nвухо при nзначній nасиметрії, дослід nРіне – nнегативний, дослід nШвабаха – nподовжений (при n„чистій” nтимпанальній nформі nотосклерозу). n

n

· nДослід nЖеле – nнегативний (нерухомість nстремінця). n

n

· n Аудіограма n– наявність nповітряно-кісткового nінтервалу (погіршання nслуху за nзвукопровідним nабо змішаним nтипом) та nнаявність nніші nКархарта на nкривій nкісткової nпровідності nна 1000, 2000 чи 3000 Гц. n

n

  n

n

n n n

n

  n

n

Лікування n

n

Лікування nлише nоперативне. nВиконують nрізні типи nоперацій: n

n

1. Стапедопластика – стремінце замінюють протезом з біологічно інертного матеріалу (тефлон, кераміка)

2. Мобілізація стремінця з передньою круротомією – мобілізують лише задній полюс основи зі збережною  задньою ніжкою, перетинаючи при цьому основу і передню ніжку стремінця;

3. Інверсія стремінця –  стремінце встановлюють голівкою у вікно присінка, а основою під довгий відросток ковадла.

n

n

Поліпшення nслуху після nцих операцій nспостерігається nу більше ніж 90 % nоперованих. n

n

  n

n

ХВОРОБА  nМЕНЬЄРА n n

n

Хвороба  Меньєра – nідіопатичний nгідропс nлабіринта. nКлініка nзахворювання nвперше nописана nМеньєром у 1861 р (Франція). n n

n

Етіологія nі патогенез n

n

Причина nхвороби nневідома. В nперетинчастому nлабіринті nпідвищується nтиск (гідропс), nщо виникає nвнаслідок nпорушення nмеханізму nрегуляції nтиску nендолімфи в nпросторах nлабіринта: n

n

1.       nпідвищеної nпродукції nендолімфи nсудинною nсмужкою; n

n

2.       nнедостатня nрезорбція nендолімфи у nендолімфатичному nмішку. n

n

3.       nпорушення nциркуляції nрідин по nендолімфатичним nпротокам; n

n

Головну nроль nвідіграє nсудинний nфактор: n

n

·         nПорушення nтонусу та nвегетативної nіннервації nсудин; n

n

·         nПорушення nпроникності nсудинної nстінки; n

n

·         nПорушення nводно-сольового nобміну. n

n

Підвищений nтиск в nлабіринті nвикликає nпорушення nпроведення nзвукової nхвилі в nнапрямку nспірального nоргана, nпорушує nтрофіку та nспричиняючи nдегенерацію nрецепторних nклітин nслухового і nвестибулярного nаналізаторів. n n

n

Клініка n

n

Хвороба  nМеньєра  n– одна з най nчастіших nпричин nголовокружіння. nВ більшості nвипадків nуражається nодне вухо, nприблизно у 15 % nпацієнтів nвражається nдва вуха. nХвороба  nМеньєра  nпереважно nпочинається nу 20-50 років, nпричому nмужчини і nжінки nхворіють nоднаково nчасто. nПротікає nхвороба приступоподібно, nпід час nнападу: n

n

1.       nЗначне nголовокружіння; n n

n

2.       nПорушення nрівноваги – nхворий nзаймає nгоризонтальне nположення, nнамагається nне рухати nголовою та nпогано nвходить у nконтакт; n

n

3.       nНістагм; n

n

4.       nНудота та nможливе nблювання; n

n

5.       nЗниження nслуху; n

n

6.       nШум у вухах (рев, nгудіння чи nдзвін); n

n

7.       nЧасто гучні nзвуки хворим nвухом nсприймаються nспотворено – „роздвоєння nзвуку”; n

n

8.       nВідчуття nповноти у nвусі. n

n

Ступені nХвороби nМеньєра: n

n

І nст. – nтривалість nприступу до 2 nгодин з nчастотою 1-2 nрази в рік; n

n

ІІ nст. – nтривалість nприступу 2-5 nгодин з nчастотою 1-2 nрази в місяць; n

n

ІІІ nст. – nтривалість nприступу nбільше 5 годин nз частотою 1-2 nрази у nтиждень. n

n

Після nнападу nхворий nсонливий, nвідмічає nважкість у nголові та nнепрацездатний nпротягом 5-48 nгодин. Між nнападами nхворий може nмайже nповністю nвідчувати nсебе nздоровим. nПісля нападу nслух nпокращується nта переважно nне доходить nдо вихідного nрівня так, що nз кожним nприступом nслух nпрогресивно nпогіршується. nГучні звуки nхворим вухом nсприймаються nспотворено. n

n

    nОтоскопія n

n

Змін nне виявляють, nфункція nслухової nтруби nнормальна. n

n

На nпочатках nзахворювання nслух nзнижується nза nкондуктивним nтипом, та з nчасом – за nперцептивним n(некроз nволоскових nклітин nКортієвого nоргана). n

n

· nДослід nВебера n– nлатералізація nзвуку у nздорове вухо, дослід nРіне – nпозитивний, дослід nШвабаха – nвкорочений. n

n

· nДослід nЖеле – nпозитивний. n

n

· n Аудіограма n– наявність nневеликого nповітряно-кісткового nінтервалу nпри nпідвищенні nпорогів nслуху по nкістковій nпровідності. n

n

  n

n

Лікування n n

n

Дієта nз низьким nвмістом солі nта кофеїну і nсечогінні nзасоби nзменшують nчастоту nнападів nхвороби  nМеньєра. nПокинути nкуріння та nвживання nалкоголю. n

n

Консервативна nтерапія nдає тільки симптоматичну nдопомогу. nГоловокружіння nпослаблюються nантихолінергічними nзасобами (атропін), nантигістамінними nта nснодійними nліками (барбітурати), nякі дають nзагальне nзаспокоєння. nЛікування nпацієнтів з nдвобічним nпроцесом nбільш трудне. n

n

Під nчас нападу nхворі nпотребують nстаціонарного nлікування. nВводять 1мл 1% р-ну nпромедолу nабо 1мл 2,5 % р-ну nаміназину, 1мл n0,1% р-ну nатропіну та 1-2 nмл 1% р-ну nдимедролу. nВнутрішньовенно nвводять до 150 nмл 5 % р-ну соди, 10-20 nмл 40 % р-ну nглюкози, до 60 nмг nпреднізолону nта 1-2 мл 1% р-ну nфурасеміду. nПризначають nтакож nтрентал, nкавінтон, nноотропіл, nциннаризин nтощо. nПарамеатально nвводять nлідокаїн, nатропін, nкофеїн. n

n

При nхірургічному nлікуванні nзастосовують nтри типи nоперацій: n

n

1.       nОперації на nнервах nбарабанної nпорожнини – nрезекція nбарабанної nструни та nбарабанного nсплетення; n

n

2.       nДекомпресійні nоперації – nдренування nта nшунтування nендолімфатичного nмішка; n

n

3.       nДеструктивні nоперації – на nлабіринті та nна nвестибулярній nпорції VIII пари nчерепно-мозкових nнервів. n

n

   n n

n

Практичні nнавички n

n

---

n

ВДУВАННЯ nПОРОШКОПОДІБНИХ nЛІКІВ У ВУХО n

n

Необхідні nзасоби: n

n

1. nПорошковдувач n(інсуфлятор), nзаповнений nпорошкоподібним nмедикаментом, nнеобхідним nдля nлікування nхворого (лікувальною nформою у nвигляді nдрібного nсухого nпорошку). n

n

2. nВушні лійки nрізного nдіаметра. n

n

Перед nвдуванням nпорошку при nнеобхідності nтреба nочистити nзовнішній nслуховий nпрохід від nвиділень (див. n“Проведення nтуалету nзовнішнього nслухового nпроходу”). nЛівою рукою nвідтягують nвуш­ну nраковину nназад і вгору, nщоб nвипрямити nслуховий nпрохід, і вво­дять nв нього вушну nлійку. Правою nрукою беруть nпорошковдувач nза гумовий nбалон і nобережно nзаводять nйого nстерильний nнаконечник у nвушну лійку. nНатискаючи nна гумовий nбалон nвдувають, nпорошок у ву­хо, nстежачи за nтим, щоб nпорошок nлягав тонким, nрівно­мір­ним nшаром, не nутворюючи nгрудок, які nможуть nсприяти nзатримці nексудату у nвусі n n

n

При nвідсутності nпорошковдувача nвдування мож­на nпровести за nдопомогою nвушної лійки, nвузьким nкінцем якої nзачерпують nневелику nкількість nпорошку. nВідтягують nвушну nраковину та nзаводять nвузький nкінець лійки nу вухо. Після nцього nгумовим nбалоном nрозпилюють nпорошок у nвусі. n

n

  n

n

---

n

ВВЕДЕННЯ nЛІКАРСЬКИХ nЗАСОБІВ НА nВУШНИХ nТУРУНДАХ n

n

Необхідні nзасоби: n

n

1. nМарлеві nтурунди nдовжиною 1-6 см n(вчетверо nскладені nсмужки марлі). n

n

2. nВушний (багнетоподібний) nабо nколінчастий nпінцет. n

n

3. nМедикаментозний nсередник (спиртові, nмасляні чи nводні nрозчини, nлініменти, nмазі, пасти, nгелі, nсуспензії, nпорошки тощо). n

n

Введення nвушних nтурунд краще nпроводити nпісля nочищення nзовнішнього nслухового nпроходу. Щоб nвипрямити і nрозширити nслуховий nпрохід, лівою nрукою nвідтягують nвушну nраковину nназад і вгору. nПравою рукою nберуть nвушний чи nколінчастий nпінцет, яким nзахоплюють nтурунду, nвідступивши nна 1-1,5 см від її nкінця. nПінцетом nобережно nвводять nтурунду у nвухо і nпросувають nвглиб nслухового nпроходу. nВиймають nпінцет так, nщоб частина nтурунди nзалишилась у nслуховому nпроході, nзнову nзахоплюють nтурунду в nіншому місці nй обережно nпросувають nїї глибше. nСлуховий nпрохід слід nвиповнювати nтурундою nпухко, щоб не nзатримувати nсекрет в nглибині nпроходу та не nперешкодити nйого nвентиляції. nЗрозуміло, що nвсі nвищеописані nприйоми nдогляду за nвухом nпотрібно nвиконуватись nз nдотриманням nправил nасептики. n n

n

У nзовнішній nслуховий nпрохід можна nвводити сухі nстерильні nтурунди, які nбудуть nвбирати nвиділення з nвуха, що має nлікувальний nефект при nбагатьох nвушних nзахворюваннях. nПісля того як nтурунда nпросочиться nвиділеннями, nїї слід nзамінити. При nрясній nгноєтечі nвушні nтурунди nзамінюють nкілька разів nна добу, не nдопускаючи nтого, щоб nтурунда nзалишалась у nвусі вологою. nЯкщо перед nвведенням nтурунду nобробити nлікарським nсередником (спиртові, nмасляні чи nводні nрозчини, nлініменти, nмазі, пасти, nгелі, nсуспензії, nпорошки тощо), nто після nвведення на nтурунді цей nсередник nбуде діяти на nзовнішнє та nсереднє вухо. nАле слід nтільки nчастково nнанес­ти nмедикаментозний nзасіб на nтурунду (на nодин її край), nщоб nзабезпечити nлікувальну nдію nлікарської nречовини та nне порушити nвентиляції nзовнішнього nслухового nпроходу, а nтакож nзберегти nможливість nвбирати nрідкий nексудат nсамою nтурундою. n