Помилки та ускладнення в діагностиці і лікуванні карієсу зубів у дітей

Помилки та ускладнення в діагностиці і nлікуванні карієсу зубів у дітей.

 

Під час nлікування карієсу зубів лікар виконує низку різноманітних маніпуляцій, не дуже nретельне або неправильне виконання яких може призвести до ускладнень. Ці nпомилки можуть виникнути як під час власне оперативного оброблення, nпрепарування і пломбування каріозної порожнини, так і в різні терміни після nпломбування. Тому доцільно їх розділяти на ускладнення, що виникають під час nпрепарування і пломбування каріозної порожнини, і ускладнення, що виникають nпісля проведеного лікування карієсу.

ПОМИЛКИ Й nУСКЛАДНЕННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ПРЕПАРУВАННЯ ТА ПЛОМБУВАННЯ КАРІОЗНОЇ nПОРОЖНИНИ

Помилки й nускладнення, що виникають під час препарування каріозної порожнини. Недостатнє nпрепарування каріозної порожнини. Під час препарування каріозної порожнини nнеобхідно найретельніше видалити всі некротизовані, патологічно змінені тканини nзубів. Залишені ділянки розм’якшеного дентину в подальшому призводять до nінфікування нижче розміщених його ділянок і розвитку вторинного карієсу або nзапалення пульпи – пульпіту. Якщо навіть не виникає таке неприємне ускладнення, nто розм’якшений дентин убирає в себе пігменти, внаслідок чого його колір nзмінюється, що призводить до потемніння коронки зуба. У разі виникнення вторинного nкарієсу руйнуються тканини зуба навколо пломби і вона в подальшому випадає. nНеправильне формування порожнини призводить до переломів пломбувального nматеріалу або обламування емалевого краю стінок каріозної порожнини (мал. 1).

Мал. 1 nУскладнення, що виникають унаслідок недостатнього

препарування nкаріозної порожнини:

А – вторинний nкарієс;

Б – зміни кольору nкоронки зуба;

В – обламування nемалевого краю.

 

Якщо nзалишені навислі краї емалі, це створює передумови для їх обламування і nвиникнення вторинного карієсу. Багато помилок може виникнути в разі порушення nрежиму препарування: перегрівання й опік твердих тканин (особливо дентину), nперегрівання пульпи (нагрівання до 70 °С спричинює її некроз) тощо. Дуже nтравматичне препарування спричинює сильний біль, а якщо застосовують анестезію, nто подразнення і запальні зміни в пульпі. Сильний тиск на бор, окрім nпошкодження твердих тканин зубів, пульпи або ясен, може призвести навіть до nтакого казуїстичного ускладнення, як поломка бора і його заклинювання в препарованій nпорожнині. Але ретельне дотримання всіх правил препарування каріозної порожнини nдозволяє уникнути низки цих і подальших ускладнень лікування карієсу. nПерфорація дна каріозної порожнини виникає в разі необережного або іноді дуже nгрубого препарування бором або екскаватором (мал. 2). В останньому випадку це nчасто виникає у хворих на гострий глибокий карієс, якщо під час оброблення дна nпорожнини не враховують, що відстань між порожниною зуба (власне пульпою) і nкаріозною порожниною дуже мала (товщина цієї перетинки 0,1-0,3 мм). Особлива обережність необхідна в разі препарування турбінною бормашиною, що дуже легко nвисікає тверді тканини зубів.

Мал. 2 Перфорація nдна каріозної порожнини бором (А)

або екскаватором n(Б).

 

Потрібно nвраховувати топографію порожнин зубів і рогів пульпи, які дуже легко nперфорувати під час розширення та формування каріозної порожнини. Препаруючи nдно, не треба застосовувати бори маленьких розмірів, особливо фісурні та nзворотньоконусні. Передумовами виникнення перфорацій є недостатньо розкрита nкаріозна порожнина з навислими краями, що ускладнює її огляд, – nлікар-стоматолог не бачить положення бора в каріозній порожнині.

Під час перфорації дна nкаріозної порожнини виникає різкий біль унаслідок травми пульпи (у разі nпрепарування порожнини під анестезією ця ознака може бути невираженою, що nвикликає в лікаря деяке почуття безпечності). У місці перфорації з’являється nкрапля кроні або серозно-кров’янистої рідини, а пізніше розвивається гострий nтравматичний пульпіт. Поранення пульпи виникає внаслідок значного травмування nбором або іншим інструментом (екскаватором) коронкової пульпи. Тому це nускладнення лікують за методикою гострого травматичного пульпіту: антисептичне nоброблення каріозної порожнини, накладання пасти із кальцію гідроксидом, антибіотиками, nферментами тощо.

Тактика nлікування залежить від ступеня пошкодження пульпи: у разі випадкового оголення nпроводять консервативне (біологічний метод) лікування, як зазначено вище, а в nразі випадкового поранення – ампутацію або екстирпацію пульпи залежно від nступеня її травми, локалізації зуба (різець або моляр), локалізації каріозної nпорожнини на коронці зуба, віку хворого та інших чинників. Останнім часом nз’явилися повідомлення про успішне лікування випадкового оголення пульпи шляхом nпокриття її пастою світлового твердіння із кальцію гідроксидом. Далі перфорацію nобробляють адгезивною системою і закривають її композиційним матеріалом n(компомером) або склоіономерним цементом.

Перфорація nстінки каріозної порожнини виникає в разі травматичного препарування і nнеправильного оцінювання співвідношення каріозної порожнини і коронки або nзагальної осі (мал. 3).

 

Мал. 3 Перфорація стінки каріозної nпорожнини бором.

Обламування стінок каріозної порожнини nзуба.

 

Частіше nце відбувається біля шийки зуба на контактних поверхнях. У такому разі досить nчасто травмуються ясна, що супроводжується болем і незначною кровотечею. nНеобхідно дуже ретельно обстежити місце перфорації, щоб уникнути помилки. nІнколи її приймають за перфорацію пульпи і відповідно “лікують” – nнаприклад, накладають девіталізуючу пасту. Звичайно в разі перфорації стінки nкровотечу з ясен спиняють кульками з вати, змоченими розчином водню пероксиду nабо іншими кровоспинними засобами. Перфоративний отвір обережно препарують за nправилами препарування каріозної порожнини і заповнюють пломбувальним nматеріалом. У таких випадках дуже ефективним є застосування склоіономерних nцементів і компомерів. Обламування стінки каріозної порожнини може виникнути в nразі важелеподібних рухів екскаватора або бора, коли виникає надмірний тиск на nодну зі стінок каріозної порожнини (мал. 4).

Мал. 4 nТравмування сусіднього зуба.

 

Особлива nобережність необхідна в разі препарування тонких стінок порожнини з навислими nкраями, які дуже легко обламуються навіть від незначного тиску на них бором nтурбінної машини. У цих випадках потрібно брати до уваги дуже велику швидкість nобертання турбіни, коли навіть незначна сила руки оператора (20-30 г), прикладена на наконечник, викликає дуже великий тиск бора на стінку каріозної порожнини. Тоді nнекректомію розм’якшеного дентину рекомендують проводити дуже обережно за nвідносно невеликих обертів бора. Для усунення дефекту, утвореного після nобламування стінки каріозної порожнини, її відповідним чином формують (як nправило, з уступом, або додатковою порожниною, або площадкою) і пломбують. nЗначні дефекти коронки зуба відновлюють композиційними матеріалами або штучними nкоронками. Ушкодження бором сусідніх зубів може виникнути під час препарування nкаріозних порожнин, розташованих на контактних поверхнях зубів, у тих випадках, nколи зневажають правилами виведення каріозної порожнини на жувальну язикову n(піднебінну) поверхню.

Ступінь nушкодження твердих тканин сусіднього (який межує з порожниною) зуба може бути nрізним: від незначного дефекту поверхневого шару емалі до повного її nруйнування. Незначні дефекти емалі обробляють фтор-лаком або іншими nфторвмісними (ремінералізуючими) препаратами. Дуже ефективним є закриття таких nушкоджень адгезивними системами композиційних матеріалів світлового твердіння n(фірма “Dentsply” пропонує для цього спеціальний герметик – n”Seal & Protect”). За наявності дефекту емалі з порушенням nемалево-дентинного з’єднання його заповнюють відповідним пломбувальним nматеріалом (із препаруванням дефекту або з використанням композитів без значного nпрепарування твердих тканин ураженого сусіднього зуба).

Ушкодження ясенного краю nвиникає під час препарування каріозних порожнин, розташованих на контактних nповерхнях і в пришийковій ділянці зубів (мал. 5).

Мал. 5 Ушкодження nясенного краю.

 

У такому nразі виникають біль у яснах і кровотеча з них. Кровотечу спиняють кульками з nвати, змоченими 3 % розчином водню пероксиду або іншим кровоспинним засобом. nПісля цього оброблену каріозну порожнину ретельно промивають, висушують і nпломбують. Для запобігання даному ускладненню потрібно дуже обережно nпрепарувати каріозну порожнину, уникаючи травмування ясен. Ясенний сосочок, що nвростає в каріозну порожнину, необхідно попередньо витиснути з неї або видалити n(хірургічно, діатермокоагулятором або за допомогою кріодеструкції).

ПОМИЛКИ Й УСКЛАДНЕННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІД ЧАС ПЛОМБУВАННЯ КАРІОЗНОЇ nПОРОЖНИНИ

Неправильний nвибір і приготування пломб у вального матеріалу. Дуже важливим є правильний nвибір пломбувального матеріалу та його приготування (замішування). Неправильний nвибір матеріалу призводить до косметичних недоліків, спричинює швидке nруйнування і випадання пломби внаслідок невідповідності міцності матеріалу nжувальному тиску. Під час замішування пломбувального матеріалу і заповнення ним nкаріозної порожнини потрібно ретельно дотримуватись інструкції nзаводу-виробника. Зневажання цими правилами різко знижує фізико-механічні nвластивості та міцність пломби, сприяє її швидкому руйнуванню, зміні кольору, nіншим ускладненням. Неправильне накладення ізолювальної прокладки у хворих із nсереднім і глибоким карієсом може спричинити подразнення або ушкодження пульпи nхімічними, токсичними або термічними подразниками постійних пломбувальних nматеріалів. Прокладка, що накладена на бокові стінки каріозної порожнини (вище nвід емалево-дентинного з’єднання), погіршує крайове прилягання і фіксацію nпостійного пломбувального матеріалу, призводить до виникнення вторинного nкарієсу та випадання пломби (мал. 6).

Мал. 6 Ізолююча nпрокладка перекриває емалево-дентинне з’єднання (А).

Руйнування nматеріалу прокладки та порушення краєвого

прилягання пломби n(Б).

 

Накладення nпрокладки на вестибулярну (присінкову) стінку каріозної порожнини у фронтальних nзубах спричинює утворення косметичного дефекту – непрозора прокладка у вигляді nжовтої плями просвічує через напівпрозору емаль вестибулярної стінки. nЗастосування адгезивних систем IV-V поколінь значно полегшує роботу nстоматолога, оскільки вимагає наявності мінімального розміру ізолювальної nпрокладки, проте в багатьох випадках вона необхідна.

Завищення nприкусу після пломбування кapіoзної порожнини обмежувати рухи нижньої щелепи. nПостійне перевантаження пломбованого зуба може призвести до хронічної травми nперіодонта – виникнення гострого або хронічного періодонтиту. У деяких випадках nцьому може передувати запалення пульпи з вираженим больовим синдромом. Такі nпломби під впливом жувального тиску іноді легко розламуються, ідо може nпризвести до обламування стінок каріозної порожнини або розколювання коронки nзуба (особливо в премолярах). Щоб уникнути таких ускладнень, необхідно дуже nретельно припасовувати пломбу в контакті із зубами-антагоністами.

Відсутність nконтактного пункту створює умови для скупчення між цими зубами залишків їжі, що nтравмують міжзубний сосочок і створюють умови для виникнення карієсу на nконтактних поверхнях лубів, а також захворювань пародонта – папіліту, nгінгівіту, пародонтиту (мал. 7).

Тільки в nдеяких випадках (наприклад за наявності широких проміжків між зубами) nконтактний пункт не створюють. Накладення єдиної пломби в сусідніх каріозних nпорожнинах (мал. 8) порушує природні мікроекскурсії зубів. Це призводить до nрозхитування пломби, ЇЇ обламування і випадання. Крім того, така пломба різко nпорушує процеси самоочищення міжзубного проміжку, що може призвести до nвиникнення вторинного карієсу і захворювань пародонта.

 

Мал. 7 Папіліт, nзумовлений відсутністю контактного пункту:

А – відсутність nконтактного пункту;

Б – папіліт (1) nза відсутності контактного пункту.

 

 

Мал. 8 Накладання nєдиної пломби в сусідніх каріозних порожнинах.

 

Навислі nкраї пломби, що виступають у міжзубний проміжок, травмують ясна, створюють nумови для скупчення залишків їжі між зубами (мал. 8). Це призводить до nвиникнення вторинного карієсу, запальних захворювань пародонта. Для запобігання nускладненням, що можуть виникнути, потрібно дуже ретельно виконувати всі nправила заповнення каріозної порожнини пломбувальним матеріалом.

Мпл 8 Зміщення n(А) та перелом пломби (Б).

 

ПОМИЛКИ Й nУСКЛАДНЕННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ПІСЛЯ

ЛІКУВАННЯ nКАРІЄСУ

Ціла nнизка ускладнень може виникнути в різні терміни (декілька місяців або років) nпісля лікування карієсу. Досить часто розвивається запалення і некроз пульпи. nПричинами цього ускладнення може бути травматичне препарування каріозної nпорожнини, коли виникає перегрівання пульпи, надмірний тиск на дно каріозної nпорожнини.

Запаленню nв пульпі сприяє оброблення порожнини зуба токсичними або подразнювальними nмедикаментами (наприклад, етиловий спирт, що широко використовують для цього) nабо навіть енергійне висушування каріозної порожнини струменем холодного повітря.

Постійні nпломбувальні матеріали можуть подразнювати пульпу внаслідок токсичної дії n(цементи, пластмаси, композиційні матеріали) або термічної (амальгами), що nпроявляється за відсутності ізолювальної прокладки або при неправильному її nнакладенні. Деякі медикаменти, що використовують для лікування гострого nглибокого карієсу, також можуть справляти токсичну дію на пульпу. Залежно від nсили подразнювального чинника запалення пульпи може мати перебіг у вигляді nрізних форм гострого або хронічного пульпіту з відповідною клінічною картиною. Некроз пульпи розвивається, як правило, майже nбезсимптомно і може вперше проявитися зміною кольору коронки зуба (сірий або nтемно-сірий). Такі патологічні стани лікують як пульпіт.

Для nзапобігання виникненню подібних ускладнень необхідно правильно і ретельно nвикопувати всі правила препарування і пломбування каріозної порожнини.

Вторинний nкарієс може nвиникнути внаслідок недостатнього препарування каріозної порожнини, коли nзалишаються ділянки демінералізованого дентину на стінках і дні порожнини. nНедостатньо або неправильно оброблені емалеві краї порожнини порушують крайове nприлягання пломби, внаслідок чого утворюються щілини і в подальшому – карієс.

Причинами nвторинного карієсу можуть бути нераціональна форма каріозної порожнини, неправильне nнакладення ізолювальної прокладки, потрапляння вологи в порожнину під час її nпломбування, неправильне приготування (замішування) пломбувального матеріалу. nВідсутність загального лікування карієсу в тих випадках, коли воно необхідне, nтакож може бути причиною появи каріозного процесу навколо запломбованих (навіть nкращими сучасними матеріалами) каріозних порожнин. У разі появи ознак nвторинного карієсу залишки пломби видаляють, каріозну порожнину препарують і nпломбують відповідно до глибини, локалізації та перебігу карієсу.

Папіліт, або запалення міжзубного ясенного сосочка, nвиникає внаслідок дефектів пломбування каріозних порожнин на контактних nповерхнях зубів, наявності навислих країв пломб, єдиної пломби у двох суміжних nпорожнинах, у разі травмування ясен під час препарування і пломбування n(наприклад, матрицею, інструментами) каріозної порожнини. За наявності nзапалення ясенного сосочка насамперед проводять заміну неповноцінних пломб, nуникаючи травмування ясен. Потім, якщо необхідно, призначають медикаментозне nлікування залежно від виду папіліту. Не варто зневажати лікуванням папіліту, nоскільки хронічна травма ясен може призвести до більш тяжкого ураження nпародонта, наприклад локалізованого пародонтиту.

Гострий nабо хронічний верхівковий періодонтит. Зазвичай розвивається через декілька днів n(гострий) або місяців (хронічний) після лікування карієсу. Він може бути nнаслідком тих самих причин, що викликають запалення та некроз пульпи, і є nпродовженням розвитку цього патологічного процесу.

Частою nпричиною періодонтиту є хронічне перевантаження зуба внаслідок завищення nприкусу пломбою. Лікування виниклого гострого або хронічного періодонтиту nвимагає проведення ендодонтичних маніпуляцій. Зміна кольору коронки зуба (до nсірого, темно-сірого) може бути наслідком недостатнього препарування і nвидалення некротизованого дентину, некрозу пульпи і хронічного періодонтиту.

Потемніння nкоронки зуба може виникнути після пломбування nамальгамою, особливо якщо вона не дуже ретельно приготовлена. Для усунення nділянок пігментованого некротизованого дентину видаляють пломбу, проводять nретельну некректомію і знову пломбують порожнину відповідним пломбувальним nматеріалом. Некроз пульпи і хронічний періодонтит потребують ендодонтичного nлікування.

Екскоріація nділянок ясен, що прилягають nдо пломби в пришийковій ділянці (десквамативний гінгівіт), може бути наслідком nпідвищеної чутливості організму до матеріалу, з якого виготовлена пломба. nНайчастіше це буває в тих випадках, коли пломба виготовлена з пластмаси або nкомпозиційних матеріалів (алергійна реакція). Причиною цього гінгівіту може nбути погано виготовлена пломба з невідполірованою, шорсткою поверхнею. У nвипадку “контактної алергії” необхідно видалити пломбу і замінити її nна нову, виготовлену з інертного (який не спричинює алергії) для організму nпацієнта матеріалу.

За nнаявності шорсткуватої поверхні пломби досить її ретельно обробити і nвідполірувати. Зміщення, переломи і випадання пломби найчастіше виникають nунаслідок порушень правил приготування пломбувального матеріалу і формування каріозної nпорожнини. Особливо це стосується порожнин II класу, коли форма та розмір nдопоміжної (додаткової) порожнини не відповідають розмірам основної порожнини, nне створений уступ або йому надана неправильна форма.

У разі nнерівномірного розподілу по дну і стінках каріозної порожнини прокладки і nпломбувального матеріалу можливі розколювання і перелом пломбувального nматеріалу в місці найменшої товщини пломби. Причинами випадання пломби можуть nбути неправильний вибір і порушення правил приготування пломбу вального nматеріалу та самої методики пломбування, недостатня ізоляція пломби від слини. nПунктуальне виконання правил препарування і пломбування каріозної порожнини є nнадійною профілактикою таких ускладнень.

Невідповідність nкольору пломби кольору емалі зуба найчастіше турбує пацієнта, якщо вона nвиявляється на фронтальних зубах і премолярах. Іноді це ускладнення виникає nнавіть і в разі відповідності обраного кольору пломбувального матеріалу й nемалі, але внаслідок порушення технології приготування матеріалу і пломбування nчерез деякий час колір матеріалу (пломби) змінюється (звичайно в бік жовтих, nжовто-сірих відтінків). Окрім того, пломба може вбирати в себе пігменти їжі nтощо. Виконання всього комплексу вимог технології приготування пломбувального nматеріалу і пломбування дозволяє уникнути цього ускладнення.

У деяких випадках nдля усунення потемнілого поверхневого шару пломби досить відшліфувати її nповерхню. Якщо ж це не дає бажаного результату, то пломбу замінюють на іншу з nвідповідного кольору пломбувального матеріалу.

Як nускладнення або помилка може розглядатися неефективне медикаментозне лікування nпочаткового карієсу. Це може бути наслідком неправильного вибору тактики, nмедикаментозних засобів, методики їх застосування і тривалості лікування. Іноді nцей стан погіршується за відсутності відповідного загального лікування карієсу. nУнаслідок цього виникає каріозна порожнина, що потребує оперативного лікування n– препарування і пломбування.

ПОМИЛКИ ТА УСКЛАДНЕННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У РАЗІ nВИКОРИСТАННЯ КОМПОЗИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

В останні nроки композиційні пломбувальні матеріали по праву посідають лідируюче положення nсеред інших пломбувальних матеріалів. їх усе ширше застосовують для пломбування nі відновлення втрачених твердих тканин зубів, тому що вони дозволяють досягти nдуже високих функціональних і косметичних результатів лікування і зберігаються nпротягом багатьох років. Численними експериментальними дослідженнями доведена nвиняткова стійкість композитів (особливо світлової полімеризації) до впливу nнесприятливих чинників. Але ці відмінні результати можуть бути досягнуті тільки nза умови ретельного дотримання в клініці методики застосування композиційних nматеріалів. Найменше її порушення позначається на фізико-механічних nвластивостях композиту, призводить у подальшому до порушення цілості, зміни nкольору пломби або реставрації тощо. Тому правильний вибір композиційного nпломбувального матеріалу та ретельне дотримання всіх тонкощів методики nзастосування дозволяє запобігти низці різних ускладнень і уникнути помилок у nразі їх використання.

Однією з nнайбільш поширених помилок у разі використання композиційних матеріалів є nзастосування мікронаповнених композитів для відновлення жувальних поверхонь у nпорожнинах II класу і різальних країв фронтальних зубів. На цих ділянках зуби nзазнають дуже значного жувального тиску, якому не може протистояти міцність nмікрофільних композитів. У результаті виникають переломи або розколювання таких nреставрацій зубів. Щоб уникнути подібних ускладнень, реставрації такого типу nнеобхідно виконувати з мікрогібридних або тотально наповнених композиційних nматеріалів.

Подібна nситуація виникає в разі відновлення жувальної (оклюзійної) поверхні зуба, якщо nтовщина накладеного композиту менша за 1 мм. Це може призвести до розколювання такої тонкої реставрації під впливом значного жувального тиску. Тому для nвідновлення жувальних поверхонь необхідно забезпечити товщину накладеного шару nкомпозиту не меншу за 1-1,5 мм. Природно, що для таких реставрацій nвикористовують тільки гібридні композиційні матеріали.

Пересихання nповерхневого інгібованого киснем шару призводить до не склеювання накладених на nнього наступних шарів композиту і розламування реставрації. Такий самий nрезультат може бути внаслідок ігнорування правила напрямку променів nполімеризаційної лампи з боку поверхні, до якої приєднується шар композиту.

Відсутність nповерхневого інгібованого киснем шару (зняття, ущільнення, пересихання) nпризводить до того, що накладений на нього наступний шар композиту не nз’єднується і реставрація розламується. Такий же результат може бути в разі nігнорування правила напрямку променів полімеризаційної лампи.

Для nусунення цього дефекту необхідне повторне нанесення адгезивної системи (за nвідсутності забруднення поверхні ротовою рідиною тощо) і її полімеризація, у nрезультаті чого утвориться інгібований киснем поверхневий шар. Наявність під nприклеєною порцією композиту після її пластичного оброблення інгібованого nкиснем шару значно погіршує її приєднання до нижче розміщених полімеризованих nшарів композиційного матеріалу. Для усунення цього інгібованого шару необхідне nповторне, більш ретельне, пластичне оброблення нанесеного шару матеріалу. Його nдуже обережно і методично, починаючи з центру, притискають штопфером до nрозміщеного нижче шару, видавлюючи недополімеризований матеріал до країв nпорції. Якщо ж і після цього оброблювана порція композиту не прилипає до nповерхні попереднього шару, необхідно нанести адгезивну систему і знову nстворити інгібований киснем поверхневий шар.

Якщо nсклеювана поверхня забруднена ротовою або ясенною рідиною, для її усунення nповторюють кислотне протравлювання протягом 10-20 с, наносять адгезивну систему nі утворюють інгібований киснем поверхневий шар. У важких випадках (сильне nзабруднення ротовою рідиною) для більш надійного результату можна рекомендувати nвидалення забрудненого поверхневого шару за допомогою бормашини.

У разі nсклеювання шарів композиту через полімеризований поверхневий шар у товщі nполімеризованого матеріалу на межі цих шарів утворюється світла смужка, яка nвідбиває світло. Це означає, що в цьому місці шари композиту не приклеїлися. nНеобхідно видалити полімеризований поверхневий шар до усунення цієї смуги, nнанести адгезивну систему і полімеризувати її, створюючи інгібований киснем nшар.

У разі nнеправильного напрямку світла при фіксації форми композиту шари композиту також nсклеюються. Для виправлення цього недоліку видаляють бором полімеризований не nприєднаний шар до усунення видимої білої смуги, наносять адгезивну систему і nполімеризують її, створюючи інгібований киснем шар. На нього приклеюють nнаступну порцію композиту, правильно направляючи промінь світла nполімеризаційної лампи з боку приклеюваної поверхні. Клінічна техніка корекції nв процесі виконання реставрації або поява ознак розшарування через якийсь час nзалежать від того, у межах яких структур реставрованого зуба здійснюється nкорекція. Якщо її проводять тільки в межах композиту, то досить нанести nадгезивну систему і провести її полімеризацію, створюючи тим самим поверхневий nінгібований киснем шар. Якщо дефект розміщений і в твердих тканинах зуба, то nпотрібно провести кислотне протравлювання емалі протягом необхідного часу n(наприклад, 30 с), нанести адгезивну систему і провести полімеризацію з nутворенням інгібованого киснем поверхневого шару. Корекцію раніше nреставрованого зуба рекомендують проводити завжди з кислотним протравлюванням nйого поверхні протягом 30 с незалежно від того, в яких межах буде проведена nкорекція.

Одним із nнеприємних ускладнень після проведення великих реставрацій у недепульпованих nзубах є післяопераційна їх nчутливість. Вона може виявлятись у вигляді короткочасного болю, що виникає nпід впливом термічних подразників, а в більш тяжких випадках є ознакою різних nформ гострого або хронічного пульпіту.

Причинами nвиникнення такої чутливості можуть бути різні за своєю природою чинники, що nвпливають на зуб під час його реставрації.

Виділяють nнаступні групи: – оперативна травма під час препарування твердих тканин:

– nтоксичний вплив композиційного матеріалу;

– nкислотне протравлювання дентину;

– nнедостатньо якісна (неповна) світлова полімеризація композиту;

– усадка nкомпозиційного матеріалу під час полімеризації;

– nмікропідтікання з подальшим упровадженням мікроорганізмів у пульпу;

– nнеправильне проведення остаточного оброблення пломби.

Препарування nтвердих тканин зубів, іноді досить значне, що необхідно для повноцінної nреставрації, потрібно проводити з дотриманням усіх правил, під знеболюванням, nзастосовуючи охолодження бора і твердих тканин зубів, щоб уникнути перегріву nпульпи. Потрібно пам’ятати про кумулятивний ефект попередніх препарувань зубів nі пломбування, що при подальшому підсумовуванні може дуже легко спричинити nзапалення пульпи. Токсичний вплив композиційного матеріалу більш виражений у nкомпозитів хімічної полімеризації й меншою мірою – світлової. Його можна nусунути застосуванням адгезивних систем останніх (IV-V) поколінь, правильним nнакладанням повноцінних ізолювальних прокладок із відповідних матеріалів. nКислотне протравлювання (кондиціювання) дентину в разі недотримання правил його nпроведення може бути причиною подразнення пульпи.

Останнім nчасом для кондиціювання застосовують слабкі розчини кислот, скорочений час цієї nпроцедури – до 15-20 с. Подальше застосування адгезивів, що створюють гібридну nзону, практично запобігає несприятливому впливу кислот на пульпу. Якщо ж не nзастосовуються ці адгезивні системи, то перед протравлюванням пульпа повинна nбути надійно ізольована прокладками і звичайно в таких випадках протравлювання nдентину не рекомендується інструкцією заводу – виробника даного композиту. nНедостатня полімеризація матеріалу призводить до появи в його товщі надлишку nнеполімеризованих мономерів. Уникнути цього ускладнення можна, лише точно nвиконуючи рекомендований виробником режим полімеризації.

Однією з nпричин недостатньо якісної полімеризації композиту може бути застосування nізолювальних прокладок із непроникних для світла матеріалів, наприклад nцинк-фосфатного цементу. Досить важко уникнути наявності надлишку мономерів у nразі застосування композитів хімічної полімеризації, тому що вони потребують nобов’язкового накладання ізолювальної прокладки.

Скорочення n(усадка) матеріалу під час полімеризації є однією з особливостей композитів, nуникнути якої можна лише правильним застосуванням сучасних адгезивних систем, nпошаровим накладанням і полімеризацією шарів матеріалу товщиною не більше за 1-2 мм, правильним напрямком променів світла полімеризаційної лампи.

У nкомпозитах хімічного твердіння полімеризація відбувається в усій товщі nматеріалу, починаючись біля стінок порожнини. У цьому випадку усадка матеріалу nвідбувається головним чином на його поверхні й легко компенсується подальшими nпорціями матеріалу, внесеними в порожнину з деяким надлишком. Утворення nмікропідтікань, порожнин, порушення герметизації порожнин виникає в разі nнеправильного нанесення адгезивної системи з наступним її розривом під час полімеризації nосновного матеріалу.

Частою nпричиною такого ускладнення може бути неправильний напрямок променя світла n(перпендикулярно до поверхні порції матеріалу) полімеризаційної лампи. При nцьому виникає полімеризаційна усадка на склеюваній поверхні, яка розриває nадгезивну систему і відриває матеріал від стінок порожнини. Дефекти всередині nматеріалу можуть виникнути в разі неправильного проведення пластичного nоброблення порції композиту, коли в її середині залишаються пухирці повітря. nЧасто виникає відрив фотокомпозиту від ізолювальної прокладки із матеріалу nхімічного твердіння, що не встигає до моменту полімеризації даної порції nкомпозиту досить міцно приклеїтися до твердих тканин (дентину) зуба. Уникнути nцього можна, застосовуючи для прокладок матеріали світлового твердіння n(склоіономерні цементи, компомери тощо), які міцно приєднуються до дентину nбезпосередньо після дії світла фотополімеризатора.

Неправильне, nгрубо проведене без необхідного охолодження остаточне оброблення і полірування nпломби (реставрації) можуть призводити до перегріву пульпи і розвитку її nзапалення. Тому оброблення потрібно проводити, дотримуючись усіх правил, бажано nз постійним охолодженням водою (із системи охолодження бора або водяного nпістолета стоматустановки). Післяопераційна чутливість реставрованого зуба nє досить поширеним ускладненням, і якщо вона виражена не дуже сильно, nжиттєздатність пульпи при ЕОД у межах норми, то вона досить швидко ліквідується nсамовільно.

У разі nрозвитку тих або інших симптомів пульпіту виникає неприємна необхідність nнаступного відповідного його лікування. Можливе виникнення або загострення nхронічного гінгівіту в крайових яснах, що прилягають до шийки реставрованого nзуба або реставрації. Це може бути пов’язане з наявністю в ясенній борозні не nвидаленого під час оброблення затверділого адгезиву або часточок композиту, nнаслідком травми при остаточному обробленні та поліруванні реставрації, nутворенням “сходинки” в місці переходу композиту в цемент.

Приховані nнедоліки проведених реставрацій зубів можуть проявитись як у найближчі, так і у nвіддалені терміни. Це призводить до того, що гарантійні зобов’язання nлікаря-стоматолога на проведену ним роботу повинні поширюватися як мінімум на nдекілька років. На практиці можна зустріти, коли безпосередня гарантія дається nпацієнту на 3 роки з виконанням у межах цього терміну всіх корекцій реставрації nза рахунок лікаря або стоматологічного закладу. У деяких випадках гарантія nподовжується на триваліший термін, але тоді виправлення виявлених недоліків nреставрації проводиться вже за рахунок пацієнта. У будь-якому випадку після nвиконання реставрації пацієнту рекомендують ретельний догляд за порожниною рота nз дотриманням усіх його гігієнічних правил. Особливу увагу слід звертати на nсаму реставрацію, яку регулярно ретельно очищають зубною щіткою і зубними nнитками (дентальними флосами). Стоматологу рекомендується проводити контроль nстану реставрації і дотримання пацієнтом гігієни порожнини рота кожні півроку. nПід час відвідувань обов’язково проводять професійне чищення зубів і видаляють nзубні відкладення, а за необхідності – полірують і коригують реставрацію. nОсобливо важливим є перший такий огляд, тому що саме в перші 6 міс існування nреставрації виявляють більшість наявних у ній прихованих дефектів.

ШЛЯХИ І ЦІЛІ nПРОФІЛАКТИКИ

Профілактика n– це система державних, соціальних, гігієнічних, медичних мер, які направлені nна забезпечення високого рівня здоров’я и попередження хвороб. В даний час nвідомий великий перелік факторів ризику, наявність котрих викликає nзахворювання, в тому числі і зубо-щелепової системи.

Запропонована nкласифікація, згідно котрої виділяють ендогенні і екзогенні, специфічні й nнеспецифічні фактори ризику.

До nекзогенних можна віднести особливості клімату, характер складу води, ґрунту, nжитлово-побутові умови, харчування, режим життя. До ендогенних — вікові і анатомо-фізіологічні nособливості окремих органів і систем, індивідуальні особливості реактивності nорганізму, імунітет, сімейна і генетична схильність.

Сучасна наука о профілактиці nзагалом і профілактиці карієсу зубів зокрема свідчать о том, що її можна nпроводити на масовому (популяційному), груповому і індивідуальному рівнях.

Профілактика nкарієсу буває:

–                Первинною, вторинною, третинною;

–                Ендогенна (загальна) – забезпечення поступлення в організм nнеобхідних речовин (продукти харчування, ліки);

–                Екзогенна (місцева) – ремінералізація іонами фтору, кальцію, nфосфору.

Первинна nпрофілактика включає в себе:

–         індивідуальна гігієна порожнини рота;

–         професійна гігієна порожнини рота;

–         ендогенне використання препаратів фтору;

–         застосування засобів місцевої профілактики;

–         стоматологічна освіта населення.

Вторинна nпрофілактика базується на:

–                ранньої діагностиці і лікуванні наявних уражень;

–                для попередження виникнення нових уражень і подальшої втрати nтвердих тканин зуба використання ремінералізації, герметизації фісур.

Третинна nпрофілактика:

–                лікування каріозних уражень спеціальними оперативно-відновлювальними nметодами з мінімальним інвазивним лікуванням;

–                відновлення функцій зубо-щелепної системи при втраті зубів – nпротезування.

ІНДИВІДУЛЬНА ГІГІЄНА ПОРОЖНИНИ РОТА

Провідним nкомпонентом профілактики стоматологічних захворювань є гігієна порожнини рота. nСистематичне чищення зубів, видалення м’яких зубних відкладень сприяють nфізіологічному процесу дозрівання емалі зубів. Біологічно активні компоненти, nщо входять до складу засобів гігієни, збагачують тканини зуба і пародонту nсолями фосфатів, кальцію, мікроелементами, вітамінами, підвищуючи їх стійкість nдо шкідливих дій. Регулярний масаж ясен при читанні зубів щіткою сприяє nактивації обмінних процесів, поліпшенню кровообігу в тканинах пародонту.

Індивідуальна nгігієна – ретельне і регулярне видалення пацієнтом зубних відкладень з nповерхонь зубів з ясен за допомогою різних засобів.

Зубна щітка є основним nінструментом для видалення відкладень з поверхні зубів і ясен. З історії nвідомо, що ще за 300-400 років до н.е. народи Азії, Африки, Південної Америки nжували листя і вітки ароматичних рослин, а розщепленими кінчиками цих гілочок nочищали поверхні зубів і ясен. Жителі Китаю використовували свинячу щетину, що nможна вважати прообразом сучасної щітки. В 1857 році зубна щітка з’явилася на nринках США.

Зараз nіснує безліч моделей зубних щіток, призначенням яких є видалення зубного nнальоту з гладких, оклюзійних і проксимальних поверхонь зубів (мал. 9). В даний nчас розробка нового дизайну щіток здійснюється за допомогою комп’ютера.

Зубна nщітка складається з:

–                ручки;

–                головки.

У деяких nзубних щітках для більшої рухливості головки роблять гнучким з’єднання між нею nі ручкою.

Зубні nщітки відрізняються:

–              розмірами;

–              властивостями волокон;

–              формою головки і розташуванням пучків;

–              жорсткістю;

–              дизайном ручки.

Мал 9 Дизайн зубних щіток.

 

РОЗМІР

Зубні nщітки можуть бути великими, середніми або маленькими. Це більшою мірою nвідноситься до розміру головки. Якщо раніше, в основному використовували щітки nз великою головкою, то зараз, на підставі даних наукових досліджень, пришли до nпротилежного висновку. В даний час (як для дорослих, так і для дітей) nрекомендується використовувати щітки з маленькою головкою, якими легко маніпулювати nв порожнині рота і очищати труднодоступні поверхні зубів. Розміри головки в nдитячій щітці повинні бути рівні 18-25 мм, в щітці для дорослих – не більше 30 мм.

ВЛАСТИВОСТІ ВОЛОКОН

Для виготовлення зубних nщіток переважно використовують синтетичні волокна. В той же час у продажу ще nзустрічаються щітки, виготовлені з натуральної щетини. Цей матеріал, природно, nпоступається синтетичним волокнам за якістю. Його недоліками є: наявність nсерединного каналу, заповненого мікроорганізмами, трудність змісту щітки в nчистоті, неможливість ідеально рівної обробки кінців щетин і складність nдодавання їй певній жорсткості. Щетини з синтетичного волокна спочатку nвиготовлялися з гострими кінцями, проте згодом з’ясувалося, що вони можуть nтравмувати м’які тканини.

Якщо щетини мають гострий nкінцевий відділ, розволокнені або є порожнистими, то на їх поверхні і в глибині nможуть розмножуватися бактерії і віруси. З цієї причини в даний час кінці щетин nстали робити закругленими. У щетині, виготовленій з гладкого волокна, при чищенні nдіє тільки її кінцевий відділ. Тому, щоб брали участь в очищенні і бічні nповерхні щетин, в останніх моделях щіток компанія Оrаl-В стала використовувати nмікротекстуроване волокно, яке відповідає цим вимогам. Неозброєним оком і під nоптичним мікроскопом така щетина здається гладкою, а під електронним nмікроскопом бічні поверхні щетин не гладкі, а мікрорельєфні, що збільшує їх nочищаючу здатність у декілька разів.

ФОРМА ГОЛОВКИ

У бічній проекції можна nрозрізнити декілька профілів головки зубної щітки – плоский, увігнутий, nопуклий, багаторівневий. Щіткою з увігнутою формою робочої частини головки nкраще очищати вестибулярні поверхні зубів, тоді як з опуклою – язичні. Щітки, nде щетини розташовуються на різних рівнях, ефективніше, ніж плоскі, видаляють nналіт, особливо з проксимальних поверхонь зубів. Розташування пучків волокон У nголовці щітки щетини організовані в пучки, які розташовуються зазвичай в 3 або nв 4 ряди. Таке розташування дозволяє краще очистити всі поверхні зубів. Як nправило, пучки щетин мають різну висоту: довші (м’які) по периферії, коротші – nв центрі.

Кожна група пучків сприяє nретельнішому видаленню нальоту в тій або іншій області зубного ряду. Прямі nвисокі волокна очищають наліт в міжзубних проміжках; короткі – у фісурах. Пучки nволоком, розташовані в косому напрямі, проникаючи в зубоясенну борозну. nвидаляють зубний наліт з пришийковій області.

Зубні щітки з V- подібною nпосадкою пучків волокон рекомендується використовувати для очищення нальоту з nконтактних поверхонь зубів у осіб тих, що мають широкі міжзубні проміжки. Деякі nмоделі зубних щіток мають силовий виступ для кращого очищення молярів, особливо nдистальних: поверхонь останніх молярів і глибокого проникнення в міжзубні nпроміжки.

Часто зубні щітки мають nіндикатор – два ряди пучків волокон, забарвлених різноколірними харчовими nфарбниками, які знебарвлюються у міру використання. Сигналом для заміни щітки є nзнебарвлення щетини на половину її висоти.

Це зазвичай відбувається nчерез 2 місяці при щоденному дворазовому чищенні зубів.

ЖОРСТКІСТЬ

Жорсткість nщітки залежить від складу волокна, діаметру і довжини щетини, а також кількості nщетин в пучку.

Розрізняють nдекілька ступенів жорсткості зубних щіток:

–                дуже жорсткі;

–                жорсткі;

–                середні;

–                м’які;

–                дуже м’які.

Рекомендації nпацієнтам по використанню зубної щітки того або іншого ступеня жорсткості суто nіндивідуальні. Найширше застосовуються щітки середнього ступеня жорсткості. Як nправило, дитячі зубні щітки виготовляють з дуже м’якого або м’якого волокна.

Зубні nщітки такого ж ступеня жорсткості рекомендується використовувати пацієнтам з nпоразкою пародонту. Жорсткі і дуже жорсткі зубні щітки можна рекомендувати лише nособам із здоровими тканинами пародонту, проте при неправильному методі чищення nвони можуть травмувати ясна і викликати стирання твердих тканин зуба. Слід nзазначити, що щітки середньої жорсткості і м’які найбільш ефективні, оскільки nщетини у них гнучкіші і краще проникають в міжзубні проміжки, фісури зубів і nпід’ясенні ділянки.

ДИЗАЙН РУЧКИ

Форма ручки зубних щіток nможе бути прямою або зігнутою під різними кутами, проте довжина її повинна бути nдостатньою, щоб забезпечити максимальні зручності при чищенні зубів. Дизайн nручки зубної щітки в даний час також розробляють за допомогою комп’ютера, щоб nврахувати вимоги ергономіки.

Існують зубні щітки, у яких nпри чищенні зубів (протягом 2-3 хвилин) змінюється первинний колір ручки. Таку nмодель зубної щітки доцільно рекомендувати дітям, що дає можливість привчити nдитину правильно чистити зуби, Такою ж властивістю володіють зубні щітки, у nяких в ручку вмонтовано брязкальце. При правильних (вертикальних) рухах щітки nвидається звук, а при горизонтальних (неправильних) зубна щітка «мовчить».

Зубні щітки, вироблені nвідомими фірмами, відповідають сучасним вимогам і враховують досягнення науки і nтехніки. Результатом є поява зубних щіток оригінального дизайну.

У 1998 р. розроблена нова nмодель зубної щітки Оrаl-В еХсееd, де використано мікротекстуроване волокно, що nочищає наліт всією поверхнею щетини. У головці цієї щітки пучки мають різну nвисоту і розташовуються в 2 напрямах, під різним кутом до підстави. При цьому nпучки з нахилом вперед проникають між зубами і розпушують наліт, тоді як пучки nз нахилом назад видаляють наліт за рахунок підмітаючих рухів. Пучки щетин, що nперехрещуються, дозволяють видалити наліт не тільки з гладких, але і з nпроксимальних поверхонь зубів, а також з прилеглих ясен. Дитячі зубні щітки nОrаl-В, Dіsneу Міскеу Моиsе L-10 (для дітей від 2 років) і Squish Grір (від 4 nроків) – дуже м’які, з маленькою головкою, індикаторними щетинами і зручною nнековзною ручкою.

Зубна щітка Сolgatе Тоtal nмає три групи щетин: короткі внутрішні щетини видаляють наліт з поверхні зубів, nдовгі внутрішні з міжзубних проміжків, а довгі зовнішні щетини, розташовані під nкутом, видаляють наліт з ясенної борозенки і масажують ясна). Відмітною nособливістю зубних щіток Intradent є щетина, просочена фторидом натрію.

У зубних щітках Fuchs щетини nмають декілька мікроворсинок на бічних поверхнях і закруглені на кінцях. У цих nщітках приєднання щетини відбувається без використання металу і свердлення nотворів, що дозволяє уникнути зазорів, де можуть скупчуватися бактерії. Завдяки nсистемі змінних головок тривалість використання щіток збільшується. Це вид nзубних щіток зараз стає все більш популярним. Прикладом цього може служити nелектрична зубна щітка Braun ORAL-B Plak Control 3D. У цій щітці nвикористовується три види щетин: м’які РlехiSоft з губчастою структурою вищі – n”силових виступів”, індикаторні. Маленька головка електрощітки nздійснює пульсацію з частотою 20000 коливань в хвилину, що розпушує зубний nналіт, і поворотно-обертальні рухи з частотою 7600 коливань в хвилину, які nвидаляють наліт навіть з труднодоступних поверхонь. Одночасно з чищенням nздійснюється масаж ясен. Раніше таку щітку рекомендували використовувати nінвалідам або людям, у яких були недостатньо вироблені мануальні навики чищення n(мал. 10).

 

Мал. 10 Електричні зубні щітки.

 

В даний час результати nнаукових досліджень свідчать про перевагу електричних зубних щіток при nвидаленні зубного нальоту. Для дітей розроблені спеціальні дитячі електричні nзубні щітки.

МЕТОДИ ЧИЩЕННЯ nЗУБІВ

Використовуючи nсучасні засоби для видалення зубного нальоту з поверхонь зубів, не можна не nвраховувати метод, за допомогою якого це здійснюється.

В даний nчас відомі різні методики видалення зубного нальоту, проте, враховуючи nіндивідуальні особливості порожнини рота, доцільно рекомендувати пацієнтові nякнайкращий метод, за допомогою якого буде одержаний хороший очищаючий ефект.

Для nдосягнення цієї мети від лікаря потрібний докладний інструктаж і демонстрація nна моделі вибраного методу, а від пацієнта – послідовного виконання рухів до nповного оволодіння вибраної методики з щоденним проведенням чищення зубів.

З моменту nпрорізування перших тимчасових зубів їх необхідно очищати не менше одного разу nв день спеціальною зубною щіточкою, яку батьки надягають собі на палець.

З року nдитині можна чистити зуби 2 рази в день м’якою дитячою зубною щіткою, з 2-2,5 nроків – 2 рази на день, використовуючи при цьому м’яку зубну щітку і гелевидну nдитячу зубну пасту.

Контролем nправильності чищення зубів у всіх вікових періодах повинна служити відсутність nвидимого нальоту.

Круговий метод Fones

Цей метод nпередбачає очищення вестибулярних поверхонь зімкнутих зубів круговими рухами, nвключаючи краєву частину ясен. Потім відкривають рот і очищають маленькими nобертальними рухами оральні поверхні; горизонтальними або обертальними рухами – nоклюзійні поверхні зубів.

Цей метод nрекомендується і дітям, і дорослим.

Метод Leonard

Зубну nщітку встановлюють перпендикулярно до поверхні зубів і проводять вертикальні nрухи тільки в напрямі від ясен до коронки зуба: на верхній щелепі – зверху nвниз, на нижній щелепі – від низу до верху. Вестибулярні поверхні зубів чистять nпри зімкнутих щелепах жувальні поверхні очищають рухами щітки вперед-назад. Цей nметод відомий як метод “від червоного до білого” – від ясен до зуба.

Метод Bass

Головку nзубної щітки розташовують під кутом 45° до осі зуба, декілька придавлюючи кінці nволокон до емалі і ясенних сосочків. У такому положенні здійснюють вібруючі nрухи щітки з невеликою амплітудою. При цьому щетини проникають в міжзубні nпроміжки і ясенну борозенку, тим самим сприяючи хорошому видаленню нальоту.

Метод Ваss

Не так nпростий, як це здається на перший погляд. Неправильне положення зубної щітки, nнаприклад, вертикально до осі зуба, приводить до пошкодження епітеліального nприкріплення і ясен. Цей метод рекомендується для дорослих.

Метод Charters

Головку nзубної щітки встановлюють під кутом 45° до осі зуба так, щоб кінці волокон, nстосуючись зовнішньої поверхні коронки, досягали ріжучого краю. Легким nнатисненням кінчики щетин обережно проштовхують в міжзубні проміжки і в цьому nположенні здійснюють вібруючі рухи. Контактуючи з краєвими яснами, щетини здійснюють nїї масаж.

Метод Stillmann

При цій nметодиці щетини зубної щітки встановлюють під кутом 45°. Щетини натискають на nясенний край, при цьому щітка здійснює слабкий обертальний рух. У фронтальній nділянці порожнини рота зубну щітку встановлюють вертикально, і техніка чищення nповторюється. У області кожного зуба ці рухи рекомендується повторювати 4-5 nразів.

Модифікований метод Stillmann

Зубну nщітку встановлюють паралельно осі зубного ряду, при цьому щетини покривають nкоронкову частину зубів і слизову. Щетини придавлюються до зубного ряду у nобласті слизистої, а потім дрібними вібруючими рухами щітка піднімається до nрівня жувальної поверхні.

Стандартний метод чищення зубів (Пахомов nГ.Н.)

Зубний nряд умовно ділять на декілька сегментів. Чищення зубів починають з ділянки у nобласті верхніх правих жувальних зубів, послідовно переходячи від сегменту до nсегменту. У такому ж порядку проводять чищення зубів на нижній щелепі. При nочищенні вестибулярних і оральних поверхонь всіх зубів проводять рухи від ясен nдо зуба, одночасно видаляючи наліт із зубів і ясен. Жувальні поверхні очищають nгоризонтальними (обернено-поступальними) рухами. Закінчують чищення всіх nсегментів круговими рухами.

Метод навчання пацієнтів чищенню зубів, nзапропонований

на кафедрі профілактики стоматологічних nзахворювань

На серії nмалюнків 11-16 схематично представлені основні рухи зубної щітки, необхідні для nочищення поверхонь зубів.

Мал. 11 Перед nпочатком чищення слід промити зубну щітку і видавити не більш за n”горошину” зубної пасти.

 

Мал. 12 Зубну nщітку треба розташувати під кутом до лінії ясен в області нижніх зубів.

 

Мал. 13 Очищення nзовнішніх (лицевих) і внутрішніх (оральних) поверхонь проводять вертикальними nрухами в напрямі від ясен до зуба.

 

Мал. 14 Жувальні nповерхні зубів очищають зворотно-поступальними рухами

(спереду назад)

 

Мал. 15 Внутрішню nповерхню передніх (фронтальних) зубів очищають рухами зубної щітки зверху – nвниз на верхній щелепі і від низу до верху – на нижню.

 

Мал. 16 Закінчити nчищення слід круговими масажуючими рухами на зовнішній поверхні зубів, nзахоплюючи область ясен.

 

Рухи nздійснюють послідовно справа наліво – на нижній щелепі і потім зліва направо – nна верхній. Слід пам’ятати, що для повного видалення нальоту з кожної поверхні nзуба необхідно зробити не менше 10 парних рухів зубною щіткою.

Зубочистки

Зубочистки nє додатковим засобом гігієни порожнини рота і призначені для видалення залишків nпищи з міжзубних проміжків і зубного нальоту з бічних поверхонь зубів. nЗубочистки виготовляють з дерева і пластмаси, форма їх може бути трикутною, nплоскою і круглою, іноді зубочистки ароматизують ментолом (мал. 17).

При nвикористанні зубочистки її поміщають під кутом 45° до зуба, при цьому кінець її nзнаходиться в ясенній борозенці, а сторона притиснута до поверхні зуба. Потім кінчик nзубочистки просувають уздовж зуба, слідуючи від підстави борозенки до nконтактної точки зубів.

При nнеправильному використанні зубочистки можлива травма міжзубного сосочка і зміна nйого контуру що, у свою чергу, приводить до утворення простору, щілини між nзубами.

Мал. 17 Види зубочисток.

 

Флоси nпризначені для ретельного видалення зубного нальоту і залишків пищи з nтруднодоступних для щітки контактних поверхонь зубів. Флоси виготовляють із nспеціального синтетичного волокна (мал. 18).

Вони nможуть бути вощеними і невощеними, круглими і плоскими, іноді з ментоловою) nпросоченням. Навощені нитки тонше і легше просуваються при близько розташованих nконтактних пунктах, проте при скупченості зубів, великій кількості зубного nкаменя або нависаючих краях пломб краще використовувати вощені нитки. Зубні стрічки nвідрізняються ширшим волокном і покриті воском для полегшення просування між nзубами. Їх краще рекомендувати тим, хто тільки починає використовувати нитки. nДеякі зубні нитки просочені фторидами. Такий вид гігієнічної продукції дозволяє nдодатково укріпити емаль в труднодоступних для чищення зубів ділянках і сприяти nзапобіганню карієсу.

Крім nтого, існують суперфлоси – нитки з одностороннім потовщенням. Така нитка має nжорсткий кінчик і поєднання невощених фрагментів і ширшого нейлонового волокна. nВона дозволяє очищати контактні поверхні зубів, а також сприяє ретельнішому nвидаленню залишків пищи і нальоту з наявних в порожнині рота ортопедичних і nортодонтичних конструкцій. Останньою розробкою відомої компанії Оrаl-В є nвиготовлені за принципово новою технологією “острови в океані” флоси nSatin Floss і Satin Tape. У цих нитках овальні нейлонові волокна n(“острови”) оточені полімером Реbах (“океаном”), який nдозволяє нитки значно легше проникати в міжзубні проміжки і забезпечує підвищену nстійкість до розщеплювання нитки на окремі волокна, стиранню і розриву.

Мал. 18 Зубні nнитки (флоси).

 

Спосіб застосування зубних ниток

Нитку nзавдовжки 35-40 см накручують навколо першої фаланги середніх пальців обох рук. nПотім обережно вводять натягнуту нитку (за допомогою вказівних пальців на nнижній щелепі і великих пальців на верхній щелепі) по контактній поверхні зуба, nпрагнучи не травмувати зубоясенний сосочок. Декількома рухами нитки видаляють nвсі м’які відкладення. Послідовно проводять очищення контактних поверхонь з nусіх боків кожного зуба (мал. 19).

Мал. 19 nЗастосування флосів.

 

При nневмілому застосуванні можна поранити ясна тому використання ниток можливе nтільки після попереднього навчання пацієнта. Діти можуть самостійно nкористуватися флосами, починаючи з 9-10 років. До цього віку очищати контактні nповерхні зубів у дітей рекомендується батькам.

Міжзубні щітки

Спеціальні зубні щітки nпризначені для очищення міжзубних проміжків, пришийкових областей зубів, nпросторів під мостоподібними протезами і незнімними ортодонтичними конструкціями n(мал. 20).

Мал. 20 Міжзубні щітки.

 

Зазвичай вони невеликого nрозміру, робоча частина може складатися з одного пучка волокон, підстриженого у nвигляді конуса, або декількох пучків, розміщених в одному ряду. З такими nщітками використовують самі йоршики різного розміру.

Щіточка для язика

Чищення зубів повинне nзавершуватися очищенням спинки язика. Це обумовлено тим, що язик є своєрідним nрезервуаром бактерій. Сосочки на спинці язика створюють велику по площі і nнерівну поверхню, яка сприяє акумуляції мікроорганізмів і залишків пищи. Різна nвеличина цих сосочків створює поглиблення і піднесення, тому язик є ідеальним nмісцем для зростання бактерій. Залишки їди, які скупчуються в поглибленнях між nсосочками, використовуються бактеріями для свого метаболізму і в інших ділянках nпорожнини рота. Видалення бактерій і залишків їжі може уповільнити швидкість nутворення зубного нальоту, його акумуляцію, що сприяє зменшенню запаху з рота. nОчищення язика різними засобами практикувалося з античних часів. В наші дні цей nметод знову набуває все більшу популярність. Зараз розроблені різні nпристосування для очищення язика, які виготовляють з металу або пластика. Їх nдія заснована на механічному видаленні залишків їди і скупчення бактерій із nспинки язика. Таку щіточку поміщують на спинку язика якомога ближче до його nкореня і просувають вперед, злегка натискаючи на язик.

Особливо показано nзастосування цієї щіточки:

–         при обкладеному язиці;

–         наявності глибоких фісур на язиці;

–         “волохатому” язиці;

–         злісними курцями.

Зубні пасти

Засоби для чищення зубів nвикористовувалися людиною з давніх часів. У індійських трактатах по медицині ще nза 300 років до нашої ери є згадки про засоби гігієни порожнини рота, які nуживалися для механічного очищення і дезодорації порожнини рота. В основному це nбула пороки, приготовлені на основі пемзи з додаванням натуральних кислот. nШироко відомі і народні засоби, що використалися в різних країнах в давнину: nдеревне вугілля, гіпс, коріння рослин, смола, зерна какао і ін.

Протягом довгого часу nосновним засобом догляду за порожниною рота залишалися зубні порошки, nвиготовлені на основі хімічно обложеної крейди. Проте порошки є грубими nабразивами, і в них не можна ввести багато корисних лікувально-профілактичних nдобавок. Широке розповсюдження з 30-х років нашого сторіччя придбали зубні nпасти, які володіють значними перевагами перед порошками і є зручнішими і nмасовими засобами гігієни. Їх ефективність в профілактиці карієсу зубів до nхвороб пародонту загальноприйнята.

Застосування nзубних паст значною мірою сприяє зниженню (в середньому на 25-30 %) nприросту карієсу постійних зубів, поліпшенню гігієнічного стану порожнини рота n(на 24-46 %), зменшенню запальних явищ в тканинах пародонту (на 33- n58 %).

Зубні nпасти повинні добре видаляти м’який зубний наліт залишки їди; бути приємними на nсмак, володіти вираженою дією, що дезодорує і освіжаючим, і не мати побічних nефектів; місцевоподразнюючого і алергічного.

Основними nкомпонентами зубних паст є:

–                абразивні речовини:

–                гелеутворюючі речовини.

–                в’яжучі речовини;

–                зволожуючі речовини;

–                піноутворюючі речовини (детергенти):

–                аромати:

–                підсолоджувачі:

–                біологічно активні компоненти.

Ефективність чищення зубів nзалежить від абразивних компонентів які складають до 40 % об’єму зубної пасти і nзабезпечують очищаючу і поліруючу дію. Ступінь абразивності зубної пасти nзалежить від розміру, форми і твердості абразивних частинок. До складу зубних nпаст, крім абразивних, можуть входити і поліруючі речовини як алюміній, nкальцій, олово, цирконій, магній. Поєднання абразивних і поліруючих речовин nпокращує очищаючі властивості зубної пасти. Абразивні речовини реагують з nнеорганічними з’єднаннями емалі зуба.

У зв’язку з цим, разом з nкласичним абразивним з’єднанням – хімічно обложеною крейдою, широко nвикористовують дигідрат дікальційфосфату, безводий дікальційфосфат, nтрикальційфосфат, пірофосфат кальцію, нерозчинний метафосфат натрію, гідроокис nалюмінію, двоокис кремнію, силікат цирконію, полімерні з’єднання nметилметакрилата.

Часто застосовують не одну nабразивну речовину, а поєднання двох компонентів, наприклад, крейди і nдікальційфосфату, крейди і гідроокисі алюмінію, дигідрату і безводого дікальційфосфату nі ін. Кожне абразивне з’єднання має певний ступінь дисперсності, твердості, nзначення рН, від яких залежать абразивна здатність і лужність виготовлених на nйого основі паст. При розробці рецептур вибір абразиву залежить від nвластивостей і призначення зубних паст.

Зубні nпасти можуть мати різний ступінь абразивності:

–                дуже низьку і низьку абразивність (наприклад, зубні пасти nSensitive, вживані при підвищеній чутливості емалі);

–                середній ступінь абразивності (більшість вироблюваних в світі nзубних паст);високий ступінь абразивності (зубні пасти для курців які не можна nвикористовувати щодня без шкоди для емалі зубів і ясен).

Останнім часом знайшли nзастосування гелевидні зубні пасти (мал. 21), що одержані на основі з’єднань nокислення кремнію і володіють високою пінотворною здатністю. Такі пасти приємні nна смак, мають різне забарвлення за рахунок фарбників, що додаються, що проте nочищає здатність деяких з них нижче, ніж паст, що містять крейдяну основу або nдикальційфосфат.

Мал. 21 Гелевидні зубні пасти.

 

Стабільність складу паст, їх nконсистенція обумовлюється фізико-хімічними властивостями як абразивних, так і nпов’язуючих речовин – гідроколоїду, який може бути натуральним і синтетичним. nСеред натурального гідроколоїду найбільшого поширення набули продукти з nморських водоростей, альгінату і карагенату натрію, плодів і соків. Серед nсинтетичного гідроколоїду широке застосування знаходить похідна целюлоза, nбавовника або деревини – натрийкарбоксиметилцеллюлоза, етиловий і метиловий nефіри целюлози (мал. 22).

Багатоатомні спирти nгліцерин, поліетиленгліколь – застосовують у складі зубних паст як зволожуючі nкомпоненти для отримання пластичної однорідної маси, яка легко видавлюється з nтуби. Ці спирти сприяють збереженню вологи в пасті при зберіганні, підвищують nтемпературу замерзання, збільшують стабільність піни, що утворюється при nчищенні зубів, покращують смакові якості пасти. З піноутворюючих речовин в nзубних пастах використовують поверхнево-активні речовини, такі як алізаринове nмасло, лаурилсульфат натрію, натрійлаурилсаркозинат і натрієву сіль таурида nжирних кислот.

Ці компоненти зубної пасти nповинні бути нешкідливими, не надавати на слизову порожнини рота дратівливої nдії і володіти високою пінотворною здатністю. Аромати і підсолоджувачі є nважливими компонентами зубних паст і забезпечують їх органолептичні nвластивості. Вони додають зубній пасті приємний колір, запах і смак. Як аромати nвикористовують природні (м’ята, м’ята перцева, цинамон (кориця) і синтетичні nречовини. Речовинами, що забезпечують смакові якості зубної пасти, є nцукрозамінники: сорбіт, маніт цикломат, ксиліт, які не розкладаються бактеріями nзубного нальоту. Зубні пасти можуть містити біологічно активні компоненти, що nробить можливим їх використання як основні засоби профілактики карієсу зубів і nхвороб пародонту.

Залежно nвід складу активних компонентів лікувально профілактичні зубні пасти умовно nпідрозділяються на:

–                пасти протикаріозної дії;

–                пасти, що перешкоджають відкладенню або кальцифікації зубного nнальоту;

–                протизапальні пасти (пасти. що зменшують кровоточивість ясен);

–                пасти, використовувані при порушенні слиновиділення;

–                пасти, що знижують підвищену чутливість емалі зубів;

–                відбілюючі пасти.

Групи зубних паст

Наймасовішим nлікувально-профілактичним засобом є протикаріозні фторвмісні зубні пасти. Ці nпасти рекомендуються дітям і дорослим для профілактики карієсу зубів.

Як nпротикаріозні добавки до складу зубних паст вводять фториди натрію і олова, nмонофторфосфат натрію, підкисляючий фосфатами фтористий натрій, а останнім nчасом і органічні сполуки фтору (амінофториди). Фториди збільшують nрезистентності. зубів до кислот, що утворюються мікроорганізмами зубного nнальоту, підсилюють ремінералізацію емалі і пригноблюють метаболізм nмікроорганізмів нальоту. Встановлено, що неодмінною умовою для профілактики nкарієсу є наявність активного (незв’язаного) іона фтору (фториду) в певній nконцентрації. По рекомендаціях ВООЗ (1984), оптимальна концентрація фториду в nзубних пастах повинна складати 0,1 %. Ефективно діючі зубні пасти містять 1-3 nміліграми фториду в 1 г пасти. Зубні пасти для дорослих містять від 0,11 до n0,76 % фториду натрію або від 0,38 до 1,14 % монофторфосфату натрію. У складі nдитячих зубних паст фтористі з’єднання знаходяться в меншій кількості – до n0,023 %.

Поєднання nфториду натрію і кальцій- і кремнійвмісних абразивів у складі деяких зубних nпаст є особливою системою “Флуорістат”. Надходження фториду в емаль nзубів збільшує її резистентність до кислотної демінералізації за рахунок nутворення стійкіших до розчинення структур. Для повної мінералізації твердих nтканин зуба і підвищення їх резистентності до карієсу, крім фторидів, необхідні nі інші неорганічні елементи. Зубні пасти, що містять в своєму складі фосфати nкалія, натрію, гліцерофосфати кальцію і натрію, глюконат кальцію, окисел цинку, nволодіють вираженою протикаріозною дією. Подібний ефект надають і зубні пасти, nщо містять похідні хітину і хітозану. Ці речовини володіють спорідненістю до nбілку і здатні інгібувати адсорбцію Streptococcus mutans, mitis, sanguis на nповерхні гідроксіапатит.

Для nзниження кількості зубного нальоту та інгібірування зростання кристалів каменя nв зубні пасти включають такі компоненти, як пірофосфати натрію або калію, nцитрат цинку, які, не впливаючи на активність фторидів здатні інгібірувати nформування твердих зубних відкладень. Антибактеріальний компонент триклозан, nвпливаючи на грампозитивні і грамнегативні бактерії, уповільнює формування nзубної бляшки і запобігає розвитку гінгівіту. У присутності кополімера його дія nпролонгується, і ефект триває протягом 12 годин після чищення зубів.

Застосування nпротизапальних зубних паст є простий із доступною формою попередження і nлікування хвороб пародонту. У їх склад вводять біологічно активні речовини: nлікарські трави, солі, антисептики, ферменти, вітаміни, мікроелементи. nПротизапальну дію надають зубні пасти з добавками лікарських трав: ромашки, nзвіробою. гвоздики, тисячолисника, лепехи болотної календули. шавлії, екстракту nкореня женьшеню. Зубні пасти, що містять екстракт лаванди, надають помірну nбактерицидну дію на стрептококи і стафілококи і виражена дія на гриби Саndidа nаlbicans.

Останнім nчасом широко використовуються лікувально-профілактичні зубні пасти, сприяючі nзменшенню кровоточивості ясен. що володіють знеболюючим, протизапальним і nрегенеративним ефектом. До таких паст відноситься Parodontax, куди входять nлікарські рослини – шавлія, м’ята перцева, ромашка, ехінацея. мірра і ратанія. nСольові зубні пасти, що містять як активний компонент ропу Поморійських nлиманів, покращують кровопостачання тканин пародонту, їх трофіку, надають nпрофілактичну і лікувальну дію. При ксеростомії або зменшенні слиновиділення nзнижується активність протимікробного захисту і збільшується ступінь розвитку nзапальних процесів в порожнині рота. При таких станах доцільним є застосування nзубних паст з низькими пінотворними властивостями і відсутністю компонентів nдратівливої дії, з додаванням ферментів (лізоцим, лактоферин. лактопероксидаза).

Для прискорення nрегенераторних процесів слизистої оболонки в зубні пасти вводять біологічно nактивні компоненти ферменти, масляні розчини вітамінів А і Е, каротолін. Зубні nпасти для зменшення чутливості емалі зубів містять в своєму складі біологічно активні nкомпоненти: нітрат калію, цитрат натрію, хлорид стронцію, гідроксиапатит. nАналогічними властивостями володіє хлорид калію, що входить до складу зубної nпасти Sensodyne F. Ці з’єднання при взаємодії з органічними речовинами емалі nстворюють захисний бар’єр, який запобігає больовим реакціям на температурні або nхімічні подразники (гарячіше, холодне, солодке, кисле), а також на механічні nподразники (при чищенні зубів). Компоненти, що входять до складу деяких зубних nпаст, такі як ремодент (3 %), гліцерофосфат кальцію (0,13 %), синтетичний nгідроксиапатит (від 2 до 17 %), сприяють зменшенню підвищеної чутливості емалі nза рахунок закриття вхідних отворів дентинних канальців.

До складу більшості nвибілюючих зубних паст як абразив вводять діоксид кремнію високої концентрації, nа також поліруючі компоненти і речовини, що перешкоджають утворенню твердих nзубних відкладень. З метою підвищення резистентності емалі до складу вибілюючих nзубних паст вводять з’єднання фтору в аніскільки більшій концентрації, чим до nскладу звичайних протикаріозних зубних паст, Не рекомендується використання nвибілюючих паст у дітей в період прорізування постійних зубів.

Мал. 22 Зубні пасти.

 

Жувальні гумки

До засобів, що дозволяють nполіпшити гігієнічний стан порожнини рота за рахунок збільшення кількості слини nі швидкості слиновиділення, відносяться жувальні гумки. Вони сприяють очищенню nповерхонь зуба і нейтралізації органічних кислот, що виділяються бактеріями nзубного нальоту.

Жувальна гумка, впливаючи nна тканині порожнини рота, сприяє:

–                збільшенню швидкості слиновиділення;

–                стимуляції виділення слини з підвищеною буферною місткістю;

–                нейтралізації кислот зубного нальоту;

–                посиленню обмивання слиною труднодоступних ділянок порожнини рота;

–                нормалізації карієсу сахарози із слини;

–                видаленню залишків їди.

До складу жувальних гумок nвходять:

–                  різні смоли, парафін, що додають в’язкість, тягучу і складові nоснови (20-30 % маси) жувальної гумки що дозволяє їй легко розм’якшуватися nпри температурі порожнини рота;

–                  підсолоджувачі (цукор, кукурудзяний сироп або цукрозамінники), які nнадають жувальній гумці солодкого смаку;

–                  аромати (ароматизатори)екстракти садової і перцевої м’яти, nевкаліпта, фруктові есенції, що забезпечують приємний запах;

–                  стабилизатори (емульгатори);

–                  гліцерин і рослинні масла, сприяючі рівномірному розподілу nінгредієнтів в жувальній гумці і збереженню її м’якості і пластичності за nрахунок утримання вологи.

Однією з найбільш важливих nвластивостей жувальної гумки є її здатність в три рази, в порівнянні із станом nспокою, збільшувати слиновиділення як за рахунок жування – механічної nстимуляції секреції крупних і малих слинних залоз, так і шляхом стимуляції nслиновиділення за рахунок наповнювачів. При цьому слина поступає і в nтруднодоступні міжзубні ділянки (мал. 23).

Клінічними дослідженнями nбуло встановлено, що при функціональних порушеннях слиновиділення вживання nжувальної гумки сприяє нормалізації виділення слини і зменшенню сухості в роті.

 

Мал. 23 Жувальні гумки.

 

Жування гумки сприяє nпозбавленню і від нікотинової залежності. В даний час перевага віддається nжувальним гумкам на основі цукрозамінників, оскільки вони володіють nпротикарієсогенним ефектом. цукрозамінники надають жувальній гумці солодкого nсмаку, але при цьому, на відміну від цукру, дуже поволі розкладаються до nкислот. Найпоширенішими цукрозамінники, що застосовуються в жувальних гумках, є nксиліт, маніті і аспартам. Ксиліт позитивно змінює мікробну екологію і рН nзубного нальоту і ротової рідини, що сприятливо позначається на мінеральному nскладі емалі зубів. Сорбіт підвищує буферну місткість слини, а аспартам, будучи nсолодше глюкози в 150-200 разів, викликає миттєве зусилля слиновиділення. Ряд nжувальних гумок містять протикаріозні і протизапальні добавки: з’єднання фтору, nлактат кальцію і хлоргексидин.

Відповідно до результатів nчисленних зарубіжних і вітчизняних досліджень, можна запропонувати наступні nрекомендації по застосуванню жувальної гумки:

–                жувальну гумку слід використовувати і дітям, і дорослим;

–                краще застосовувати жувальну гумку, що не містить цукру;

–                користуватися жувальною гумкою слід, по можливості, після кожного nприйому їди і безконтрольне, багатократне використання жувальної гумки протягом nдня.

Ополіскувачі для порожнини рота

Зубні еліксири призначені nдля обполіскування порожнини рота. Вони покращують очищення поверхонь зубів, nпопереджають утворення зубного нальоту, дезодорують порожнину рота (мал. 24, n25). До складу еліксирів зазвичай входять біологічно активні компоненти. nЕліксир “Ксидент” містить фторид натрію, активний компонент ксидифон, nякий, будучи регулятором рівня кальцію в організмі, перешкоджує утворенню nзубного нальоту і каменю. Він надає протикаріозну, протизапальну і дезинфікуючу nдію.

Мал. 24 Ополісквачі.

 

Вираженими протизапальними nвластивостями, що дезодорують, володіють еліксири “Лесной”, n”Parodontax”, “Salviathymol”, що містять в своєму складі nкомплекси рослинних добавок – настої трав шавлії, ромашки, мірри, ехінацеї. nРегулярне використання перед чищенням зубів ополіскувача “Plax” з nактивними компонентами (триклозаном, фторидом натрію) сприяє ефективному видаленню nзубного нальоту, зниженню карієсу зубів.

Еліксир n”Sensitive”, що має в складі фторид олова, надає протикаріозну дію і nсприяє зниженню підвищеної чутливості зубів. До складу концентрату для nполоскання “Nur 1 Tropfen” (“Тільки 1 крапля”) входять nнатуральні лікарські трави і дезинфікуючі речовини, які перешкоджають утворенню nзубного нальоту, тим самим запобігаючи запаленню тканин пародонту. Доповненням nдо цього концентрату є спрей, що дезодорує, для порожнини рота “Тільки 1 nкрапля”, що містить лікарські трави (перцеву м’яту, ромашку, мірру, nшавлію).

Мал. 24 Ополісквачі.

 

ПРОФЕСІЙНА ГІГІЄНА ПОРОЖНИНИ РОТА

Серед nбезлічі профілактичних заходів першорядною проблемою є контроль за зубним nнальотом, що є основною причиною, що викликає карієс зубів і запальні захворювання nтканин пародонту.

Ефективність nсамостійного видалення зубного нальоту пацієнтом залежить від його мотивації, nзнань і навиків по гігієні порожнини рота. Існує величезна кількість методів nчищення зубів, якими користуються пацієнти.

Результати nстоматологічного обстеження показують, що в середньому близько 90 % дорослих nчистять зуби один або два рази на день. Проте самостійного чищення, як правило, nвиявляється недостатньо.

Для nповного видалення нальоту з так званих ретенційних зон (труднодоступних місць): nміжзубних проміжків; пришийкових областей; проксимальних поверхонь зубів; nжувальній поверхні молярів; щічній поверхні молярів верхньої щелепи; язичній nповерхні нижніх молярів.

Професійне чищення, що nпроводиться фахівцем (лікарем-стоматологом або гігієністом), забезпечує повне nвидалення зубного нальоту.

Професійна nгігієна – комплекс заходів, що знімають і запобігають розвитку карієсу зубів і nзапальних захворювань пародонту шляхом механічного видалення з поверхні зуба nнад’- і під’ясенних зубних відкладень.

Професійна гігієна включає nдекілька етапів:

–                  мотивацію пацієнта до боротьби із стоматологічними захворюваннями;

–                  навчання пацієнта індивідуальній гігієні порожнини рота;

–                  видалення над’- і під’ясенних зубних відкладень;

–                  поліровку поверхні зуба (у тому числі і кореня);

–                  усунення чинників, що сприяють скупченню зубного нальоту.

До методів первинної nпрофілактики відносяться:

–                  індивідуальна гігієна порожнини рота;

–                  професійна гігієна порожнини рота;

–                  ендогенне використання препаратів фтору;

–                  застосування засобів місцевої профілактики;

–                  стоматологічна освіта населення.

Екзогенна профілактика карієсу зубів

Медикаментозну nпрофілактику карієсу зубів поділяють на загальну (ендогенну) та місцеву n(екзогенну). У свою чергу загальну поділяють на специфічну та неспецифічну.

При nспецифічній профілактиці застосовують препарати фтору, при неспецифічній — nвітаміни, кальційвмісні препарати, загальноукріплюючі засоби.

Місцева (екзогенна) профілактика карієсу nзубів

Місцева n(екзогенна) профілактика полягає у введенні в порожнину рота чи безпосередньо nна поверхню зуба протикаріозних засобів:

–                фторвмісні препарати для місцевого вживання;

–                реминералізуючі розчини;

–                герметики для запечатування фісур зубів.

В якості фторвмісних засобів для місцевого застосування використовують nзубні пасти, лаки, розчини для полоскань, розчини і гелі для аплікацій.

Необхідно nдля усунення карієсогенної ситуації в порожнині рота, регулювання незавершеної nпісля прорізування зубів мінералізації емалі та мінералізації вогнищ nпочаткового карієсу. Ремінералізація відбувається завдяки мінеральним nкомпонентам слини і значною мірою залежить від її складу і властивостей, nособливо рН. При зниженні ремінералізуючих властивостей слини або посиленні nпроцесу демінералізації твердих тканин зуба для попередження розвитку карієсу nнеобхідна штучна мінералізація за допомогою препаратів, які містять іони nречовин, потрібні для посилення ремінералізуючих властивостей слини та nпідвищення карієсрезистентності твердих тканин зуба.

Застосування nпрепаратів фтору ґрунтується на його ролі в ущільненні структури емалі зуба, nзменшенні її розчинності шляхом утворення на поверхні емалі сполуки nгідроксиапатиту та фторапатиту. Крім того, фтор сприяє усуненню карієсогенної nситуації в ротовій порожнині, пригнічуючи життєдіяльність мікрофлори, nдесорбуючи альбуміни та глікопротеїни слини, що утруднює, утворення зубної nбляшки.

Клінічна nефективність. При регулярному вживанні фторвмісних nзубних паст редукція приросту карієсу зубів, за даними різних авторів, складає n25-40 %.

Фторвмісні nрозчини і гелі для професійного застосування

В nстоматологічних клініках застосовують препарати з достатньо високою nконцентрацією фториду натрію: 2 % розчин фториду натрію; фторид натрію, nпідкислений фосфорною кислотою (APF) у вигляді розчину і гелю (концентрація nфториду 1,23 %); розчини і гелі, що містять фторид олова або амінофториди. nВказані розчини і гелі можна використовувати у дітей у вигляді полоскань і nаплікацій 1-2 рази на рік.

Для nвиконання аплікації зуби, заздалегідь очищені від нальоту, слід ізолювати від nслини ватяними валиками, висушити поверхні зуба і накласти рихлий ватяний nтампон, рясно змочений розчином фториду натрію. Після процедури пацієнту не nслід їсти і пити протягом 2 год.

Клінічна nефективність. В середньому редукція приросту карієсу nзубів при вживанні цих засобів складає 30-50 %.

Фторвмісні nрозчини для самостійного застосування. Визначено оптимальні концентрації розчинів nфтористого натрію для полоскань ротової порожнини – 0,1-0,2 %, виходячи з того, що ремінералізуючий nефект кращий при меншій концентрації розчину. Крім того, для полоскання nрекомендується підкислений фторфосфат який містить 0,02 % фтору і 0,1 моль nфосфору при рН 4,0. При цьому накопичення фтору в емалі зуба досягає глибини 5 nмкм. Для покращення взаємодії фтору з емаллю зуба попередньо слід добре nпочистити зуби і прополоскати рот лужною водою (0,5 чайної ложки питної соди на n1 склянку теплої води) для зміни рН середовища. Підвищенню ефективності nпрофілактики сприяє ультрафіолетове опромінення поверхні зубів.

Перед nзастосуванням для полоскань розчину фториду натрію необхідно навчити дитину nполоскати рот звичайною водою за допомогою енергійних рухів щоками. Надалі nзалежно від віку дитини дають полоскати рот 5-10 мл розчину. Полоскання триває n1-3 хв., а для дітей молодшого віку доцільніше дворазове полоскання по 1 хв. Після nцього рот прополіскують чистою водою. Для дітей до 5 років цей метод не nзастосовують. При випадковому ковтанні розчину фториду натрію дитині треба nодразу дати випити столову ложку 3-5 % розчину хлориду кальцію, який, зв’язавши nфтор, не дасть йому всмоктатися.

Кількість nта частота повторних сеансів залежить від карієсогенної ситуації. Лікувальні nкурси при наявності каріозних зубів або факторів ризику розвитку карієсу nскладаються із 10-15 процедур через день або ж щоденно, 2 рази на рік. nПрофілактичні курси складаються із 2-3 процедур 2 рази в рік. При полосканні nзатримується 5-10 % фтору від вихідної кількості, причому емаль каріозних зубів nпоглинає значно більшу кількість фтору, ніж емаль здорових зубів (М.Й. nГрошиков, 1980; Rothaar, 1965).

Крім nполоскань, розчини фториду натрію використовують для аплікацій на поверхню nзуба. Для цього застосовують 1-2 % розчини. Перед проведенням процедури зуби nтеж старанно чистять, ізолюють від слини та висушують. Чистити зуби бажано nгігієнічною зубною пастою, яка не містить ніяких біологічно активних домішок. nНа зуби накладають рихлі ватні тампони з розчином фториду натрію. Спочатку nобкладають жувальні поверхні зубів, а потім губні та щічні на обох щелепах. nТривалість процедури 3-5 хв. Як правило, з метою профілактики роблять 3-5 nаплікацій двічі на рік.

Клінічна ефективність. У дітей, що почали застосовувати nполоскання з 6 років, за 3 роки зниження інтенсивності карієсу зубів складає n30-40 %. Більш ефективним є іонофорез 2 % розчину, фтористого натрію, 3-7 nсеансів через день 2 рази в рік. Фтор, проникаючи в емаль зуба, n”зміцнює” його неорганічну структуру.

Але nостання може бути неповноцінною, слабо мінералізованою. Є.В. Боровським та nП.А. Лєусом (1972) запропонована методика профілактики карієсу зубів, при якій nемаль зуба спочатку насичується іонами кальцію, а вже потім останній nзв’язується фтором. За даною методикою зуби підготовляють як і до аплікацій nрозчину фториду натрію. Спочатку проводять аплікацію 10 % розчином глюконату nкальцію протягом 3-5 хв., а потім 2 % розчином фториду натрію 1-2 хв. Курс nскладається із трьох процедур, що проводяться через день 2 рази протягом року. nЗамість аплікацій розчину фториду натрію можна проводити полоскання його 0,2 % nрозчином 2-4 хв. або покрити зуби фторлаком.

Таку nметодику використовують 3-4 рази на рік (Т. Ф. Виноградова, 1962). При nзастосуванні гелю, який містить фтор, досить активно проходять процеси дифузії, nщо зумовлює його високу ефективність. Використовують 1-2 % гель з фторидом nнатрію на 3 % агарі (В. К. Леонтьєв, 1976), гелі з нейтральною або ж nпідкисленою реакцією, що сприяє кращій дії фториду, а також які містять іони як nфтору, так і кальцію (В. К. Леонтьєв, В. Г. Сунцов, 1984). Гелі застосовують у nвигляді аплікацій та електрофорезу. Крім того, їх можна використовувати і для nчищення зубів, хоча їхні очищуючі властивості слабкі внаслідок дуже низької nабразивності.

Гелями є nболгарські зубні пасти “Флюодент” та “Флюокарріс”. nПрофілактична ж дія ґрунтується в основному на дифузії фтору із гелю в слину, а nз неї в тверді тканини зуба. Значно менше виражена дифузія із гелю nбезпосередньо в тканини зуба. Перед нанесенням гелю зуби очищають, висушують та nізолюють від слини. Попередньо нагрітий гель пензликом або інструментом nнаносять на поверхню зуба, де він застигає. Після цього не можна їсти 3 год. З nкарієсопрофілактичною метою гелі застосовують 2-6 разів протягом року залежно nвід карієсогенної ситуації.

Кращий nефект одержано від запропонованого Н.В. Морозовою (1975) способу нанесення гелю nна зуби за допомогою ложки для зняття відбитків на 4 хв. 6 разів на рік. nПролонгувати контакт фтору із твердими тканинами зуба до 5-7 днів можна, nпокриваючи зуби медичним клеєм МК-2 “Ціарин”, в який безпосередньо nперед процедурою додають фторид натрію (до 3 %). Після полоскань, аплікацій чи nіонофорезу не можна пити та їсти протягом 0,5 год.

Фториста n75 % паста Лукомського “Нафестезин” складається із фтористого натрію nта гліцерину у співвідношенні 3:1. Методику профілактики карієсу зубів шляхом nвтирання “Нафестезину” називають флюоризацією. Для її проведення nпопередньо очищені та висушені зуби обкладають ватними тампонами і за допомогою nметалевої гладилки наносять на поверхню зуба, що підлягає флюоризації, невелику nкількість пасти (кульку діаметром до 1мм). Втирають її тією ж гладилкою. За nодин сеанс обробляють 2-4 зуби. Втирання роблять 3-4 дні, а протягом року nпроводять 1-3 цикли. Слід пам’ятати, що “Нафестезин” є сильною nотрутою, а потрапляючи на слизову оболонку, він спричинює хімічний опік. Тому nпід час процедури треба старанно запобігати потраплянню пасти на слизову nоболонку, а після її закінчення слід зібрати всі залишки пасти, добре промити nта прополоскати рот, приділяючи увагу зубоясенним борознам.

Незважаючи nна високу ефективність флюоризації, вона не має широкого застосування в зв’язку nз великою трудомісткістю процедури.

В nосновному у дітей до 15 років цей метод використовується для лікування nвогнищевої демінералізації емалі зубів та запобігання карієсу в карієсогенних nзонах ризику зуба – у фісурах і пришийкових ділянках зуба.

Фторвмісні лаки

Одним з nнайпоширеніших засобів місцевої профілактики карієсу зубів є лаки, які nвикористовують для пролонгації періоду дії фториду на емаль. Вони утворюють nприлеглу до емалі плівку, що залишається на зубах протягом декількох годин, а у nфісурах, щілинах і мікропросторах – протягом декількох днів і навіть тижнів.

Лак “Duraphat” містить 2,26 % фториду, лак n”Fluor Protector” – 0,1 % фториду, до складу “Composeal” nвходять фторид натрію і фторид кальцію (мал. 26).

Фторлак n(Харків) містить 5 % фториду натрію і виготовляється на основі кедрового nабо ялицевого бальзаму (фторид натрію – 5,0, бальзам ялицевий – 40,0, шеллак – n19,0, спирт етиловий 95 % – 24,0, хлороформ – 12,0).

Мал. 26 Фторлак.

 

Використання nлаків слід рекомендувати при помірному або високому рівні інтенсивності карієсу nзубів в популяції, дітям і молодим людям з високим ризиком розвитку карієсу. nЧастота нанесення лака 2-4 рази на рік, залежно від активності карієсу. Перед nнанесенням лака (за допомогою пензлика, тонким шаром) поверхня зубів повинна nбути очищена від нальоту і висушена. Надалі за допомогою спеціального пензлика nабо ж металевої (пластмасової) палички лак наносять тонким шаром на поверхню nзуба. Одночасно можна покрити всі зуби на одній щелепі або ж 3-5 зубів. Для nпідсихання лаку потрібно близько 2-3 хв (мал. 27).

Мал. 27 Нанесення nфтор лаку.

 

Можна nпідсушити лак за допомогою стиснутого повітря. Після покриття зубів фтористим nлаком не можна вживати їжу 1-3 год., а надалі бажана лише рідка їжа. Не nрекомендується чистити зуби 24 год. Лак утримується на поверхні зуба не менше n12 год., і за цей час його іони проникають на глибину до 100 мкм здорової nемалі, а при розвитку карієсу ще глибше. Лак, що потрапив на слизову оболонку nпорожнини рота, видаляють. Через 4-5 хв. лак висихає, а потім пацієнту протягом n12-24 год. не слід чистити зуби і приймати дуже тверду їжу. Профілактичний курс nстановить 2-4 процедури протягом року. Кратність залежить від ступеня nактивності каріозного процесу (Т.Ф. Виноградова, 1978). Після одного nпокриття зуба фторлаком в емаль проникає стільки ж фтору, як і при багатьох nполосканнях. Дворазове нанесення лаку значно підвищує ефективність nпрофілактики. При цьому насиченість поверхневого шару емалі зуба фтором nдоходить до 1 % за масою. Цей шар стає джерелом більш глибокого проникнення nфтору.

Клінічна nефективність: редукція приросту карієсу постійних зубів nпри вживанні фторвмісного лака коливається, за даними різних авторів, від 20 до n70 %, молочних – 19-25 %.

Відомо про спроби nвикористання з карієсопрофілактичною метою для місцевої обробки зубів і інших nсполук фтору: фторидів ванадію, калію, молібдену, стронцію, титану, заліза, nмонофторфосфату. Виявлено, що при обробці поверхні зуба іонами полівалентних nметалів у сполуках із фтором значно зростає адсорбція останнього порівняно з обробкою nфторидами натрію чи олова (S. Clarson, 1977). Біофізичні методи введення цих nречовин значно збільшують їх проникність в емаль зуба і, відповідно, nефективність профілактики (П.А. Лєус, 1968, 1969). Останнім часом все більшого nзастосування набувають органічні сполуки фтору – амінофториди. Порівняно з nнеорганічними сполуками вони краще адсорбуються в емалі зуба, а також мають nзначно виражену біохімічну дію, спрямовану на гальмування утворення кислот nмікроорганізмами зубної бляшки. Застосування ремінералізуючих засобів. З метою nпрофілактики карієсу зубів проводять їх штучну мінералізацію (ремінералізацію) nремінералізуючими розчинами, гелями, які за своїм складом близькі до складу nтвердих тканин зуба та слини (Г.М. Пахомов, 1974; В.К. Леонтьєв, 1980; nО.О. Прохончуков і співавтори, 1980; R. Levin.1977 та ін.).

Один із nосновних препаратів, який застосовують з цією метою – “Ремодент” n(Є.В. Боровський, Г.М. Пахомов, 1979) (мал. 28).

Мал. 28 Ремодент.

 

Він nмістить комплекс одонтотропних макро- та мікроелементів, які одержують із nкісток та зубів тварин. Це порошок, до складу якого входять: кальцій (4,35 %), nфосфор (1,35 %), магній (0,15 %), калій (0,2 %), натрій (16%), хлор (30 %); nмікроелементи – цинк, мідь, залізо, марганець та інші – всього до 10%, а також nблизько 45 % органічних речовин.

“Ремодент” nдобре розчинний у воді і зберігає свої властивості в розчині до 24 год. Розчин n3 % “Ремоденту “використовують для полоскань або аплікацій. Вони nтривають 15-20 хв і повторюються 3-5 разів протягом року. Під час аплікацій nтампони з розчином слід міняти кожні 5 хв. Для полоскання, яке проводять nтриразово по 1 хв. кожне, необхідно 15-20 мл розчину. Після процедури не можна nїсти 2-3 год. При цьому редукція приросту карієсу сягає 50 %.

Запропоновано також ряд nінших ремінералізуючих засобів: розчин із сумішшю, що містить 11 % кальцію та n12 % фосфору (ACraig, G. Grahaм, 1978), комплекс гліцерофосфату та фгорфосфату nкальцію (R. Harris, 1975), суміш дикальційфосфатгідрату з фтористим натрієм (R. nLevin, 1977). При застосуванні ремінералізуючих речовин їх доцільно нагрівати nдо 40-45 °С, враховуючи, що підвищення температури розчину на 1°С посилює nпреципітацію іонів на поверхні емалі на 1 % (М. Gonzales і співавтори, 1975). nВибираючи концентрацію ремінералізуючого розчину, слід пам’ятати, що, як nстверджують E. Zimmerman і співавтори (1978), висока концентрація кальцію веде nлише до мінералізації поверхневого шару емалі, тоді, як низько концентровані nрозчини сприяють, ремінералізації по всій глибині емалі.

На користь комбінованого застосування nремінералізуючих розчинів та розчинів фтору свідчить факт сприяння іонів фтору nприскоренню включення в структурну сітку емалі кальцію та фосфору (M. Gorzales nі співавтори, 1975). Надзвичайно суттєвим для ремінералізуючої дії nзастосовуваних розчинів є рівень їх рН. Зниження рН, зокрема шляхом підкислення nрозчинів фторидів та інших ремінералізуючих речовин, сприяє активізації nпроникнення їх іонів у товщу емалі та кращій їх стабілізації в структурній nсітці. Наприклад, J. Mellberg та C. Nickolson (1974) виявили значно більшу nефективність розчину підкисленого до рН 4,0 фторфосфату порівняно з тим же nрозчином при рН 7,0. Ефективність ремінералізуючої терапії залежить від віку nпацієнта – значно вища ефективність при проведенні профілактичних заходів одразу nпісля прорізування зуба. Спосіб місцевого застосування препаратів теж має nсуттєве значення. Введення їх за допомогою електрофорезу більш ефективне, ніж nзвичайні полоскання або аплікації. Як зазначено вище, одноразове покриття зубів nфторлаком за ефективністю дорівнює проведенню кількох сеансів аплікацій або nбагаторазовим полосканням.

Успіх ремінералізуючої nтерапії значною мірою залежить від раціональної гігієни ротової порожнини. nТаким чином, вибір ремінералізуючих засобів та методика їх використання є індивідуальними, nзалежними від віку дитини і стану зубів (мал. 29,30)

Мал. 29

 

 

Мал. 30

 

ГЕРМЕТИЗАЦІЯ ФІСУР ЗУБІВ

З метою nгерметизації фісур використовують найрізноманітніші препарати. Для заповнення nмікропроміжків, які утворюються в емалі у хворих на початковий карієс, можна nзастосовувати прості хімічні речовини: срібла нітрат, цинку хлорид. Власне для nзакриття фісур використовують цементи (полікарбоксилатні, алюмосилікатні, nполіакрилові, склоіономерні), композиційні матеріали (хімічної та світлової полімеризації).

Для nзручності клінічного застосування засоби для герметизації фісур можна розділити nна такі групи (Л.О. Хоменко та співавт., 1993).

1.                           Хімічно прості: срібла нітрат, цинку хлорид.

2.                           Цементи: алюмосилікатні, полікарбоксилатні, поліакрилатні, nсклоіономерні, композитні.

3.                           Акрилові ненаповнені пластмаси.

4.                           Герметики на основі композиційних матеріалів і компомерів:

а) хімічної полімеризації;

б) світлової полімеризації.

Основні вимоги до nгерметиків:

–                  стійка адгезія до тканин зубів;

–                  достатня міцність під час стискання та стійкість до стирання;

–                  стабільність кольору та відсутність здатності забарвлювати тканини nзубів;

–                  зручність застосування в клінічних умовах, особливо в дитячій nпрактиці.

Методика герметизації nфісур.

Перед герметизацією фісур nпацієнт обов’язково повинен почистити зуби. Додатково в стоматологічному nкабінеті жувальні поверхні молярів або премолярів ретельно очищають nспеціальними щіточками та пастами для повного видалення з них нальоту. nРекомендують застосовувати спеціальні пасти, які не містять фтору.

Зуби nпромивають водою, ізолюють валиками з вати та висушують. Обраний герметик nзамішують і в рідкому стані вносять у фісури, для кращого проникнення nпроштовхуючи кінчиком стоматологічного зонда. Надлишки герметика з жувальної nповерхні зубів видаляють інструментами. Очікують 2-4 хв. і після повного nзатвердіння обробляють поверхню герметика та за допомогою копіровального паперу nперевіряють відсутність підвищення прикусу під час змикання зубів.

Перед застосуванням nгерметиків на основі склоіономерних цементів із механізмом світлового твердіння nта композиційних матеріалів світлової полімеризації жувальні поверхні молярів nабо премолярів спеціальними щіточками та пастами ретельно очищають від нальоту. nДля очищення зубів можна використовувати спеціальні компактні піскоструминні nапарати (типу “Hendi-blaster”), які приєднують до стоматологічної nустановки замість турбінного наконечника. Після ізоляції емаль зубів nпротравлюють спеціальними кислотними кондиціонерами, які у вигляді рідини або nгелю наносять на фісури і через 20-40 с змивають водою, не допускаючи nпотрапляння слини на протравлені поверхні. Зуби висушують і у фісури вносять nгерметик, попередньо замішаний на спеціальній пластинці або вже готовий – nрідкої консистенції. Зондом його розподіляють по всій глибині фісури і протягом n40-60 с полімеризують за допомогою фотополімеризатора. У подальшому обробляють nповерхні та перевіряють оклюзію (мал. 31).

Мал. 31 nГерметизація фісур молярів герметиком світлового твердіння:

А – очищення nфісур;

Б – унесення nгерметика;

В – розподілення nйого у фісурах;

Г – nфотополімеризація.

 

У деяких nвипадках застосовують так звану методику інвазивної (розширеної) герметизації nфісур. Вона полягає в тому, що дно і краї фісури обробляють тонким nсписоподібним бором для видалення нальоту та ділянок поверхневої nдемінералізації емалі. Подальша методика аналогічна описаній вище неінвазивній nгерметизації. Поряд із проведенням власне ремінералізуючої терапії пацієнту nобов’язково рекомендують суворе дотримання гігієни порожнини рота. На наш час nрозроблено дуже багато різноманітних зубних паст, еліксирів та інших nгігієнічних засобів, що містять мінеральні речовини (фтор, кальцій тощо). Їх nраціональне застосування поряд з проведенням ремінералізації має досить високу nклінічну ефективність. Як правило, пацієнтам рекомендують перебувати на nдиспансерному обліку і періодично з’являтися (через 3-6 міс) на огляд до nстоматолога.

У разі nхронічного перебігу початкового карієсу (світло-коричневі та жовті каріозні nплями) ремінералізуюча терапія не є обов’язковою. У випадках обмеження вживання nлегкозасвоюваних вуглеводів і правильного гігієнічного догляду за зубами можна nобмежитися лише застосуванням лікувально-профілактичних зубних паст, що містять nремінералізуючі засоби.

Згідно із сучасними nстандартами, практично всі зубні пасти містять у своєму складі різноманітні nсполуки фтору, кальцію та інших мінеральних речовин, що надають їм nпротикарієсної дії. У тих випадках, коли каріозні плями локалізуються на nфронтальних зубах і є косметичними дефектами, їх можна зішліфувати з поверхні nемалі з подальшим обробленням цих ділянок вищенаведеними ремінералізуючими nзасобами. Перед зішліфовуванням доцільне застосування вибілюючих засобів, які nмістять 10 % карбаміду пероксид для зменшення рівня пігментації плями і nвідповідно меншого обсягу видалення емалі. Якщо для повного усунення плями необхідно nвидалити значну кількість емалі, то утворений дефект відновлюють композиційними nматеріалами або компомерами. У разі використання інших пломбувальних матеріалів nдефект обробляють за всіма правилами препарування каріозних порожнин і потім nпломбують. Темно-коричневі та чорні каріозні плями є проявами карієсу, що nзупинився (стаціонарного карієсу), і, як правило, не потребують спеціального nремінералізуючого лікування, крім випадків їх видалення як косметичних nдефектів.

Показання до герметизації здорових (некаріозних) nоклюзійних поверхонь

(за G. Nikiforuk, 1985)

n

Критерій	Герметизувати	Не герметизувати
Морфологія жувальної поверхні	Глибокі, вузькі фісури та ямки	Широкі, легко очищувані фісури
Вік зуба	Щойно прорізався	Зуб не ушкоджується карієсом протягом 4 років і більше
Інтенсивність карієсу у дитині	Можливий фісурний карієс в інших зубах; апроксимальні поверхні майже не уражені	Численний апроксимальний карієс
Наявність інших профілактичних заходів	Пацієнт отримує відповідну систему і(або) місцеву профілактику фторидами.	Пацієнт споживає воду із зниженим вмістом фтору; він не охоплений чинними програмами стоматпрофілактики.

 

Класифікація герметиків

n

За хімічним складом
На основі Bis GMA: Oralin (SS White Dental Products), Visio Seal (ESPE), Sealite (Kerr), Estiseal (Kulzer).	На основі UDMA та інших полімерів: Prisma-Shield (Dentsplay), Fluro Shield (Dentsplay)
За механізмом твердіння
Самотвердіючі: Contact-Seal (Vivadent), Prisma-Shield (Dentsplay), Evicrol-Fissur (Spofa-Dental), Delton (Jonson-Jonson, USA).	Такі, що твердіють під дією світла з довжиною хвилі 480 нм (фотополімерні): Fissurit, Fissurit F (VOCO), Helio Seal, Helio Seal F (Vivadent), Visio Seal (ESPE,) Esti Seal LC (Kulzer), Ultra Seal (ESPE), Pit and Fissure Sealant (Bisco), Денталекс (Стома–Технологія, Харків).
За наявністю наповнювача
Ненаповнені (вміст наповнювача не перевищує 26-28 %): Helio Seal (Vivadent), White light Oralin (SS White Dental Products), Delton (Jonson-Jonson, USA), Visio Seal (ESPE).	Наповнені (вміст наповнювача становить 50 %): Prisma Shield (50 %) Esti Seal LC (32 %) Sealite (40 %) Fluro Shield (50 %)

 

Технологія нанесення силанта. Герметизація фісур

1. nПеред герметизацією фісур очищають зуб за допомогою спеціальних гумочок і щіточок, nщо обертаються на невеликій швидкості. Тільки чиста і nсуха поверхня може бути заставою успішної герметизації (мал. 32).

Мал. 32

2. Зуб nізолюється ватяними валиками від слини. На поверхню зуба на декілька секунд nнаноситься спеціальний гель, який робить поверхню шорсткішою, за рахунок чого nсила зчеплення силанта з емаллю збільшується (мал. 33).

 

Мал. 33

 

3. Після nцього гель змивається водою.

4. На nсуху поверхню зуба наноситься силант і розподіляється по всіх поглибленнях n(мал. 34,35).

Мал. 34, 35

 

5. Після nтого, як силант проник углиб фісури його полімеризують лампою (мал. 36,37).

Мал. 36,37

 

6. nОтверділий силант не повинен заважати при змиканні щелеп. За допомогою nкопіювального паперу перевіряють надлишок матеріалу. Зайвий матеріал nвидаляється обертаючими матеріалами.

 

n

До герметизації фісур – видно вогнища карієсу	Після застосування герметика

 

Метеріали для nпрофілактики карієсу

n

	Ремінералізуючий гель “Белагель Са /Р” призначений для профілактики карієсу на початковій його стадії – білої плями; для ремінералізації емалі при некаріозних її поразках, що виникли в період формування зубів; при гіперестезії твердих тканин зуба, гіпоплазії емалі, ерозії твердих тканин зуба і т. п. СКЛАД І ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ Складові компоненти гелю – іони, що входять до складу здорової зубної емалі, активно проникають в емаль і дентин уражених зубів і сприяють їх мінералізації. 1 г “Белагель Са / Р” містить 11 мг іонів кальцію, 5 мг фосфору, 32 мг хлору, 1,8 мг іонів калію, 0,9 мг іонів магнію і 20 мг іонів натрію.
	Біфлуорид 12 Безбарвний фтористий лак з фторидами натрію та кальцію. Показання: –                     Лікування гиперстезії шийки зуба. –                     Місцеве глибоке фторування. –                     Ремінералізація емалі. –                     Профілактика карієсу. Переваги: –                     зменшує чутливість; –                     утворює відкладення кальцію і фтору для інтенсивного і тривалого фторування; –                     прозорий – не змінює колір зубів; –                     спеціальна основа лаку підсилює тривалість ефекту і глибоке фторування.
	Флуорідін Фтористий лак з кольоровим індикатором. Показання: –                     Профілактика карієсу. –                     Ремінералізація емалі. –                     Лікування гіперстезії шийки зуба. Переваги: –                     колірний індикатор для контрольованого місцевого фторування; –                     містить фториди натрію і кальцію для стабілізації емалі; –                     економічний, широка сфера застосування.
	Profluorid M / Profluorid Gelee Профлуорід Фтористе полоскання для зубів, що попереджує карієс і фтористий гель для застосування з аплікатором. Показання: –                     Щоденна профілактика карієсу. –                     Гігієна зубів. Переваги: –                     містить фторид натрію. –                     сприяє стабілізації емалі. –                     приємний смак забезпечує свіже дихання.

 

Література:

1.                 Возможные ошибки в диагностике и лечении кариеса : учеб. – метод. nпособие / С.С. Лобко [и др.]. – Мн.: БГМУ. – 2005. – 31 с.

2.                 Диагностика и дифференциальная диагностика кариеса зубов и его nосложнений. Учебное пособие. – М.: АОр «НПП «Джангар». – 2006. – 104 с.

3.                  Кузьміна Е.М. Профілактика стоматологічних nзахворювань. Навчальний посібник. Видавництво «Полі Медіа Прес». – 2001, – 216 с.

4.                  Павленко Л.Г. Профилактика стоматологических nзаболеваний / Л.Г. Павленко // – Полтава – 2004 – 203с.

5.                 Терапевтична стоматологія: Підручник. — У 4 томах / [М.Ф. Данилевський, nА.В. Борисенко, А.М. Політун, Л.Ф. Сідельніков,] – К.: Здоров’я. – 2004. – Т. 2. – 400 nс.

6.                 Улитовский С.Б.  Пути профилактики кариеса зубов / С.Б. Улитовский n// Новое в стоматологии. – 2002. n–  №2. – C. 32-36.

 

Матеріали підготувала

асистент кафедри терапевтичної стоматології,

канд. мед. наук Бойцанюк С.І.