Постановка зубів у часткових змінних протезах

Постановка nзубів у часткових змінних протезах. Перевірка конструкцій часткових змінних nпротезів. Моделювання базису часткових змінних протезів.

Постановка штучних nзубів у базисі протеза може бути проведена на при-точці і штучних яснах (залежно від конкретної nклінічної картини). Постанов­ку nфронтальної групи частіше проводять на приточці, nрідше — на штучних яс­нах залежно від форми коміркового відростка і верхньої nгуби. Так, у разі добре вираженого nбеззубого коміркового відростка верхньої щелепи у фронтально­му відділі, nвкорочення верхньої губи постановку штучних зубів проводять на приточці. У nразі значної атрофії коміркового відростка постановку штучних зубів у фронтальному відділі проводять на штучні ясна, які nу вигляді сідла охоплю­ють беззубий nкомірковий відросток. Підбір і розташування штучних зубів про­водять відповідно до орієнтирів, нанесених лікарем nна присінковій поверхні оклюзійного nвалика.

Постановку штучних nзубів у бічному відділі у всіх випадках проводять на штучних яснах. Це сприяє правильному розподіленню nжувального тиску і до­сягненню nбільшої стійкості протеза під час виконання функції. У знімних про­тезах постановка всіх зубів, незалежно від nфункціональної приналежності, та­кож nпроводиться на штучні ясна. Припасовувати nфарфорові зуби потрібно дуже обережно, щоб не ослабити кріплення крампонів. nКрім того, щоб запобігти перегріванню зуба та утворен­ню тріщин необхідно зволожувати його поверхню і nне дуже тиснути на шліфу­вальний nкруг.

Відновлення цілісності nзубних рядів знімними nконструкціями зубних протезів у разі часткових дефекті

Кріплення nфарфорових зубів з крампонами у базисі протеза nдостатньо міцне. Циліндричні крампони необхідно розплющити і загнути вниз для кра­щого nприкріплення їх у базисі протеза. Необхідно пам’ятати, що між поверх­нею зуба і комірковою частиною (відростком) nповинен бути шар базисного матеріалу nне менший ніж 2-3 мм.

Жувальні поверхні nштучних зубів повинні бути ретельно пришліфовані до зубів-антагоністів із збереженням їх правильного співвідношення у nмеді­ально-дистальному напрямку. Постановку nпластмасових зубів проводять так само, як і фарфорових. їх пришліфовка nзначно легша у зв’язку з особливостями матеріалу, відсутністю крампонів і каналів, а обмеження, які стосуються фарфорових nзубів, до пласт­масових зубів не nстосуються.

Верхні фронтальні зуби nставлять зі зміщенням у присінковому напрямку на 2/3 їх товщини від середини гребеня. Це nзумовлено естетичними вимогами (утримання nверхньої губи від западіння, створення необхідного nперекриття верхніми зубами нижніх), а nтакож для правильної вимови звуків. Шийки nнижніх фронтальних зубів під час постановки розміщують суворо посередині гребеня коміркової частини із nневеликим нахилом різальних країв дозовні або nдосередини, залежно від виду прикусу і створення контакту із ан­тагоністами.

Таке положення нижніх nфронтальних зубів зумовлене необхідністю ство­рити перекриття та спрямувати тиск, який виникає під час відкушування nїжі, на середину коміркової частини, що сприяє фіксації протеза і запобігає nпере­вантаженню відповідних тканин. nПостановку штучних зубів у бічних відділах верхньої і нижньої щелеп проводять посередині коміркового відростка (час­тини). У такому разі міжкоміркова nлінія, з’єднуючи середини коміркового відростка nверхньої і коміркової частини нижньої щелеп, повинна проходити через середину nжувальних поверхонь штучних зубів. Дотримання цих вимог створює умови для правильного розподілу жувального nтиску на підлеглі тка­нини і сприяє nстійкості протеза під час виконання функції. Естетичний критерій для nпостановки штучних зубів увійшов в літературу під назвою тріада Нельсона’. nВідповідно даним цього автора, зуби і зубні дуги зазвичай відповідають формі nобличчя. Фасон зубів підбирають відповідно до форми обличчя – прямокутної, клиноподібної nі овальної. Відповідно законам гармонії, випуклому профілю обличчя відповідають nвипуклі зуби, прямому профілю – плоскі зуби. У осіб похилого віку зуби, nзазвичай, темніші, мають подовжені шийки, ріжучі краї фронтальних зубів більш nплоскі, внаслідок стертості. В основу постановки nзубів доцільно покласти принцип помірної, але не абсолютної асиметрії. nНаприклад, незначні повороти окремих зубів дозволять уникнути враження ‘штучності’ у візуальному сприйнятті протеза.

Штучні зуби для знімного протеза підбираються nна основі форми, величини зубів на моделях і кольору природ­них зубів (колір nзубів і орієнтовні лінії посмішки і іклів, які вказують на ширину і висоту nзубів визначає лікар при визначенні центральної оклюзії в клініці на хворому).

 Вибрані штучні зуби повинні nбути якомога більше схожі на природні, і пришийкова nчастина штучного зуба повинна розташовуватися на рівні шийки природного зуба. nПри цьому прагнуть, щоб штучні ясна не було видно при розмові чи усмішці. Якщо nальвеолярний гребінь добре розвинений, а також при вираженій прогнатії і nкороткій верхній губі фронтальні штучні зуби слід поставити на приточці, тобто зуби пришліфовують до альвеолярного nвідростка моделі, так що при користуванні таким протезом створюється вра­ження nнаявності природніх зубів. Бокові зуби (премоляри і nмоляри) встановлюються,як правило, на штучних яснах. При підборі фарфорових nжувальних зубів необхідно стежити, щоб між зубами і альвеолярним гребенем nмоделі був проміжок не менше 1-2 мм. Жувальні поверхні штучних зубів повинні nбути ретель­но пришліфовані як до природних, так і до штучних зубів nантагоністів. Кожний пришліфований зуб установлюється на моделі і nприкріплюється за допомогою розплавленого воску до воскового валика, nрозігрітого технічним шпателем. Правильно вставлені зуби у частково знімному nпротезі повинні відповідати таким вимогам:

1. Вертикальна вісь бокових штучних nзубів повинна співпадати з серединою альвеолярного відростка моделі. Вісі nпередніх зубів проходять таким чином: 2/3 спереду лінії вершини гребеня, а 1/3 n- позаду. Враховується і напря­мок міжальвеолярних nліній.

2. Співвідношення штучних зубів з nантагоністами по­винне бути правильним, щоб по можливості кожний зуб, крім nцентральних нижніх різців і другого верхнього моляра, мав два антагоністи і nконтакт був щільним на всій жувальній поверхні. При цьому необхідно nвраховувати, щоб штучні зуби не заважали функціональним (жувальним) рухам ниж­ньої nщелепи. Щічні опуклості верхніх зубів повинні перекривати щічні опуклості nнижніх зубів.

3. Шийка штучного зуба повинна nзнаходитися на рівні шийки поруч розміщеного природного зуба.

4. Штучні зуби повинні щільно nприлягати до зубів, що знаходяться поруч.

При поодиноко розташованих зубах на nщелепах, постановка штучних зубів здійснюється по методикам Гізі, Васильєва, Монсона та ін, в залежності від nклінічних умов. Анатомічна постановка по Гізі. Показання: Ортогнатичне співвідношення альвеолярних відростків; nпомірна атрофія альвеолярних відростків; наявність стійкого, легко визначаємого центрального співвідношення щелеп; переважання nвертикальних рухів нижньої щелепи. Анатомічна постановка по методу Гізі заключається в постановці усіх зубів верхньої щелепи в nмежах протетичної площини, паралельно лінії Кампера, nщо проходить на 2мм нижче верхньої губи. У другій модифікації ( сходинковій постановці ) Гізі враховує викривлення nальвеолярного відростка нижньої щелепи в сагітальній площині і пропонує nвстановлювати кожний нижній жувальний зуб паралельно плоскості відповідної nділянки щелепи. Третя, найбільш розповсюджена постановка, заключається nу встановленні жувальних зубів по порівнювальній площині, що забезпечує nнайкращу стабілізацію протеза. Порівнювальна площина є умовним орієнтиром, що nодержана шляхом усереднення відносно горизонтальної площини і площини nальвеолярного відростка.

Постановка зубів по Васильєву.

 Скляну пластинку, що відтворює горизонтальну nплощину, укріплюють на верхньому оклюзійному валику. nДоки невеликий восковий валик на нижньому базисі не затвердів, змикають артикулятор, доводять передній вертикальний штифт до nзіткнення з різцевою площадкою. Скло прикріплюють до воскового базиса на нижній щелепі. З верхньої моделі знімають nвосковий базис з оклюзійним валиком і замінюють його nновим, на якому встановлюють штучні зуби. Верхні центральні різці ставлять nорієнтуючись на середню лінію. Ріжучі краї цих зубів і іклів повинні торкатися nскла. Ріжучі краї бокових різців відстоять від скла на 0,5-1 мм, перший премоляр торкається скла тільки щічним бугром, а nпіднебінний відстоїть на 1 мм, другий премоляр nторкається скла двома буграми, перший моляр – передньопіднебінним, останні не nторкаються  (передньощічний – на0,5мм, задньощічний – на 1,5 мм, задньопіднебінний на 1мм), другий nмоляр не торкається скла, його задні бугри знаходяться вище скла на 2-2,5 мм. nТак утворюються сагітальні і трансверзальну оклюзій nні криві. Встановивши штучні зуби, здійснюється моделювання базису для nперевірки в клініці. Восковому базису надається форма готового протеза, і в nклініці проводиться перевірка центральної оклюзії в порожнині рота, постановки nзубів і конструкції протеза. При нерізко вираженому прогенічному співвідношенні щелеп (старчяпрогенія) nпостановку проводять по типу прямого змикання, а жувальних – по типу ортогнатичного змикання. При різко виражений прогенії або в разі вродженої прогенії nпостановку фронтальних зубів роблять в ортогенічному nспіввідношенні з індивідуальним для кожного ступенем перекриття. Верхні праві nжувальні зуби ставлять на лівій стороні протеза нижньої щелепи, а верхні ліві – nна правій (перехресна постановка). При прогнатії нижня зубна дуга скорочується nна два перших премоляри. Нижні передні зуби ставлять nз невеликим нахилом вперед. Передні верхні зуби ставлять на приточці.

Перевірка nконструкції протеза в клініці складається з:

1) огляду гіпсових nмоделей щелеп;

2) правильності nпостановки зубів в артикуляторі;

3) перевірки nвоскової конструкції майбутнього протеза в порожнині рота.

При оцінці якості моделей звертають nувагу на їх цілісність: наявність сколів, пір, слідів травмування технічним nшпателем, використовуваним при постановці зубів. При цьому слід керуватися nправилом – краще знов зняти функціональний відтиск, чим використовувати моделі, nщо викликають сумнів. Після огляду моделей слід ретельно перевірити постановку nзубів в артикуляторі до того, як воскові базиси з nштучними зубами будуть введені в порожнину рота. Звертають увагу на колір, nрозмір, фасон зубів, величину різцевого перекриття. Номера кольору, розміру і nфасону зубів повинні відповідати попереднім записам у наряді на виготовлення. Всі nзміни можливі лише з врахуванням думки лікаря і пацієнта, з обов’язковою nреєстрацією у наряді і історії хвороби. Необхідно звернути увагу на перекриття nнижніх різців верхніми, яке має бути в межах 1-2 мм залежно від величини nвикористовуваних зубів. Значне перекриття може порушувати фіксацію протеза, nвідсутність – погіршує естетичний оптимум. Слід також уникати великого nперекриття нижніх щічних горбів жувальних зубів однойменними верхніми. Різко nвиражені горбики, особливо іклів, бажано зішліфувати, nаби бічні і передні рухи нижньої щелепи були такими, що ковзають.

Положення зубів по відношенню до nвершини альвеолярного гребеня повинне відповідати способу постановки штучних nзубів, який вибирає лікар відповідно клінічним показникам порожнини рота на nпопередніх етапах протезування. Зміна способу постановки зубів на етапі nперевірки свідчить про грубі лікарські помилки в плануванні протезів. Важливою nумовою стабілізації пластинкового протеза є наявність проміжку між передньою групою nзубів, тобто ріжучі краї нижніх різців не повинні стосуватися піднебінної nповерхні верхніх і знаходитися на відстані 1,5-2,5 мм. Стабілізація nпластинкового протеза – це утримання його на щелепі під час функціональних nрухів нижньої щелепи.

Потім слід перевірити оклюзійні контакти бічних зубів як з щічному, так і з nпіднебінного боку, звернувши увагу на моделювання воскового базису, об’ємність nйого країв, щільність прилягання до моделі. Всі відмічені недоліки усувають. nДля перевірки конструкції протеза в порожнині рота восковий базис і зуби дезинфікують, вводять в порожнину рота і контролюють nщільність прилягання воскового базису до слизистої оболонки протезного ложа, як nпри відкритому, так і при закритому роті. Далі перевіряють правильність визначення nвисоти нижнього відділу обличчя, а також адекватність вибору кольору, форми і nрозміру зубів, їх постановку по відношенню до середньої лінії обличчя і інших nорієнтирів, взаємовідношення їх при центральній і бічних оклюзіях. Висоту nнижнього відділу обличчя контролюють анатомо-функціональним nметодом із застосуванням розмовної проби, якщо дозволяє ступінь фіксації nвоскових валиків. Пацієнта просять виголосити декілька складів або букв n(<<о>>, <<і>>, <<е>>, <<м>>, n<<п>>), при цьому стежать за мірою відокремлення штучних зубів. При nнормальній висоті нижнього відділу обличчя це відокремлення досягає 5-6 мм. nЯкщо відокремлення валиків складає більше 6 мм, то висоту нижнього відділу nобличчя зменшують, якщо відокремлення – менше 5 мм, то її збільшують. Лінія, nщо пероходить між центральними різцями, повинна nзбігатися з середньою лінією обличчя. При невеликому відкритті рота мають бути nвидні лише ріжучі краї різців, а при посмішці передні зуби є видимими майже до nекватора, а в деяких випадках – до шийки. При підвищенні висоти нижнього nвідділу обличчя носогубні і підборідні складки nзгладжені, контури обличчя, і в основному губи, напружені, під час розмовної nпроби можливий стук зубів. Відстань між зубами в передньому відділі при nрозмовній пробі буде менше 5 мм.

При значному підвищенні висоти nнижнього відділу обличчя просвіт між зубами може бути відсутнім, який в стані nфізіологічного спокою складає 2-3 мм. Цю помилку усувають таким чином: якщо nпостановка верхніх штучних зубів вироблена правильно по відношенню до камперівської горизонталі, то зниження висоти нижнього nвідділу обличчя слід виробляти за рахунок нижніх штучних зубів. Їх видаляють, nна восковий базис накладають новий валик прикусу і повторно визначають nцентральне співвідношення щелеп і висоту нижнього відділу обличчя зокрема.

Після цього верхню модель щелепи nвідділяють від артикулятора, складають з нижней в новому положенні і загіпсовують nв артикуляторі. Постановку нижніх зубів виробляють nповторно. При помилці в постановці верхніх зубів, особливо коли не дотримана nпротетична площина, необхідно знов виготовити валики прикусів для верхньої і nнижньої щелеп і знов визначити центральне співвідношення щелеп.  Далі nвиробляють повторну постановку зубів. При пониженні висоти нижнього відділу nособи, якщо верхні зуби поставлені правильно, поступають таким чином: на нижній nзубний ряд накладають розігріту смужку воску і виробляють перевизначення nцентрального співвідношення щелеп, доводячи висоту до норми. Якщо причиною nзаниження висоти є і верхні зуби, то необхідно перевизначити співвідношення nщелеп із застосуванням нових верхніх і нижніх валиків прикусів.

Окрім перевірки правильності nвизначення центрального співвідношення щелеп контролюють щільність контактів nштучних зубів. Якщо між окремими зубами-антагоністами відсутні контакти, то їх nвідновлюють. Після перевірки конструкції протеза в клініці воскові композиції nпротезів поступають в зуботехнічну лабораторію для nостаточного моделювання воскових базисів і заміни їх на пластмасових.

Всі зубопротезні конструкції  виготовляються з nпевних матеріалів. Для їх виготовлення необхідно застосовувати як основні, так nі допоміжні матеріали. До основних матеріалів відносять ті матеріали які nвходять безпосередньо в ту чи іншу зубопротезну конструкцію. До допоміжних nматеріалів входять ті матеріали які застосовуються на етапах виготовлення nпевної конструкції.

Лікар повинен правильно вибрати основні (конструкційні nматеріали), тобто матеріали, з яких складається протез. Вони повинні nвідповідати таким вимогам: нешкідливість, міцність, не повинні руйнуватися під nвпливом ротової рідини, різних харчових речовин, повітря, витримувати жувальний nтиск і обробку при виготовленні, при яких протез піддається розтягуванню, nвигинанню, перекручуванню, впливові температури. Протези повинні мати природній nколір, не мати неприємного смаку і запах; має також значення доступність і nвартість матеріалу.

До основних матеріалів при виготовленні часткових nзнімних пластинкових протезів відносяться:

1.     nПластмаси.

2.     nШтучні зуби.

3.     nМетали та їх сплави.

ПЛАСТМАСИ

Пластичні маси – велика група високополімерних nорганічних матеріалів, основу яких складають природні або штучні nвисокомолекулярні з’єднання, спроможні під впливом нагрівання і тиску nформуватися і потім стійко зберігати надану їм форму. Головними компонентами nцього виду пластмасових композицій є:

1) мономер – основа пластмаси;

2) зв’язувальна речовина (фенолформальдегідні nабо інші смоли);

3) наповнювачі (деревна мука, азбест, скловолокно); ,

4) пластифікатори (дибутилфталат, nтрикрезилфосфат), що підвищують пластичність і nеластичність;

5) барвники;

6) пришвидшувачі полімеризації або поліконденсації.

БАЗИСНІ n(ОСНОВНІ) КОНСТРУКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Матеріали, застосовувані для виготовлення базисів знімних nпластинкових протезів, називаються базисними матеріалами. Базис є основою nзнімного протеза,  на якому зміцнюються штучні зуби, кламери nй інші складові частини протеза.  Відповідно до призначення, умовами nзастосування і переробки базисніі матеріали повинні nмати такі характеристики:

1) достатню міцність і необхідну еластичність, що nзабезпечують цілісність протеза без його деформації під впливом жувальних nзусиль;

2) високий опір вигину;

3) високий опір на удар;

4) невеличку питому масу і малу термічну провідність;

5) достатню твердість, низьку стертість;

6) індиферентність до дії слини і різноманітних nхарчових речовин;

7) не змінюватиколір під nвпливом світла, повітря й інших чинників зовнішнього середовища;

8) пагубно не впливати на nтканини порожнини рота й організм в цілому;

9) відсутність адсорбції харчових речовин і мікрофлори nпорожнини рота.

Крім того, базисні матеріали повинні відповідати таким nвимогам:

1) міцно з’єднуватися з фарфором, металом, пластмасою;

2) легко перероблятися у виріб із високою точністю 1 nзберігати додану форму;

3) легко піддаватися лагодженню;

4) офарблюватися і добре імітувати природний колір nясна і зубів;

5) легко дезінфікуватися;

6) не викликати неприємних смакових відчуттів і не nмати запаху.

Для базисів протезів використовують пластмаси таких nтипів: акрилові; вінілакрилові; на основі nмодифікованого полістирола; сополімери nабо суміші перерахованих пластмас. Стоматологічні сополімери, nщо складають 80% усіх медичних сополімерів, являють собою nсополімери акрілметакрилатів n- подвійні або потрійніі сополімери. nУ теперішній час широко використовуються базисні акрилові пластмаси етакрил, акрел, фторакс, акроніл. Незшиті лінійні nсополімери метилметакрилата n(ММА) утворяться в результат радикальноїї сополімеризації ММА з іншими мономерами по, дією пероксида бензоіла і редокс-систем. Вітчизняною промисловістю випускається nбазисний матеріалЕтакрил(АКР-15) являє собою статичний потрійний сополімер nММА, етилового ефіру метакрилової кислоти, метилового nефіру акрилової кислоти.   Склад порошку: метилметакрилат –89%, етилметакрилат 8%, метилакрилат n2%, дибутилфталат-пластифікатор 1%. Склад рідини: nметилметакрилат –89%, етилметакрилат 8%, метилакрилат 2%, гідрохінон (сліди-0,005), пластифікатор-дибутилфталат 1%.

У вітчизняному базисному матеріалі Акрел nрідка складова частина містить у якості  агента метилолметакриламід n, що зшиває, змішаний із ММА. У процесі твердіння матеріалу відбувається сополімеризація ММА з метилолметакриламідом nз одночасною зшивкою сусідніх сополімерних ланцюгів.

Фторакс – фтормісткий каучук, nакриловий сополімер. Випускається промисловістю і nскладається з порошку і рідини. Для одержання формувальної маси порошок і nрідину змішують у співвідношенні 2:1, після чого вона повинна пройти дозрівання n(набухання) протягом 10-12 хв. Пластмаса фторакс має nхороші фізико-хімічні властивості: підвищена міцність, хімічна стійкість. Вона nнапівпрозора і за кольором відповідає м’яким тканинам порожнини рота. Основними nнедоліками цих базисних матеріалів  є низькіі  nпоказники на міцність і достатньо високе утримання  залишкових мономерів, n, що не пепрореагували. Бакрил–высокоміцна акриловая пластмаса для базисів знімних протезів, що має, у nпорівнянні з іншими, підвищену стійкість до розтріскування, стертостіі, nвелику ударну грузькість і високу тривкість на вигин. Порошок Бакрила являє собою поліметилметакрилат, nмодифікований еластомерами (низькомолекулярні сополімери nбутилакрилатного каучуку, алкілметакрилата nі ММА).  Пластмаса має гарну технологічність. Акроніл–базисна пластмаса, nвикористовувана для виготовлення щелепно-лицьових і ортодонтичних nапаратів) знімних шин і т.д. Порошок Акроніла – nпривитий сополімер ММА до полівінілетилалю. nРідина – ММА зшивагент діметакрилат nтриетиленгліколя. В рідину введені інгібітор і nречовина, що уповільнює старіння пластмаси. Акроніл nволодіє тривкістю, близькою до тривкості фторакса, nменшою водопоглинанням, гарними технологічними nпоказниками.

Пластмаса nбезбарвна базисна.Пластмаса на основі очищеного від стабілізатора поліметилметакрилата, що містить тінувін, nякий запобігає старінню пластмаси під дією агресивного середовища. Складається nз порошку і рідини. Порошок -. суспензований поліметилметакрилат, що містить  – тінувін. n. Тінувін сприяє також підвищенню тривкості nпластмаси. Рідина являє собою стабілізований ММА.

Безбарвна базисна пластмаса застосовується для nвиготовлення базисів зубних протезів у тих випадках, коли протипоказаний nпофарбований базис, а також для інших цілей ортопедичної стоматології, коли nнеобхідний прозорий базисний матеріал. На відміну від подібних матеріалів має nпідвищену тривкість і прозорість. Під час  приготування тіста,  nпорошок і рідину старанно змішують у співвідношенні 2 : 1 або 0,9 частини nрідини по масі. Час “дозрівання” маси залежить від температури nнавколишнього середовища. Масу вважають готовою, коли вона втрачає липкість.

При поломці повних і часткових знімних пластинкових nпротезів для ремонту їхніх базисів застосовують так названі сополімерні nкомпозиції, що по складуі подібні базисним nматеріалам. Основна відмінність цих композицій складається в тому, що вони є nматеріалами холодного твердіння. Низькотемпературна сополімеризація nцих структур досягається використанням звичайних ініціаторів холодного nтвердіння – редокс-систем: пероксид бензоіла + заміщений анілін. “Ремонтні” nкомпозиції застосовуються широко, тому що процес ремонту дуже простий, а зміна nрозмірів і форми протезів, відремонтованих композицією холодного твердіння nнезначна.

Вітчизняною промисловістю випускаютьсяРедонт і Протакрил.  Протакрил включає порошкоподібну фракцію, що являє слобою суспензований поліметилметакрилат, який містить ініціатор – пероксид бензоіла й активатор – дісульфанілін, nа також рідкий ММА з активатором полімеризації – діметил-паратолуідіном. nПротакрил призначений для лагоджень nі виправлень знімних зубних протезів і виготовлення ортодонтичних nапаратів.

Редонт має дві складові частини: порошок, що містить сополімер ММА, етилметакрилат, nпероксид бонзоіла та барвник, а також рідину – ефір метакрилової кислоти з активатором діметил-паратолуідіном nй інгібітором гідрохіноном. Редонт використовують для nлагодження знімних пластинкових протезів при недостатньому приляганні їх до nпротезного ложа або недостатній фіксації та стабілізації протезів.

Для виготовлення базисів протезів предназначені nпластмаси Палавіт 55 (Palavit55) ф.  Kulzer(Німеччина), Кронзін (Cronsin) ф. Merz(Німеччина).

ЕЛАСТИЧНІ nПІДКЛАДКОВІ МАТЕРІАЛИ

 Для підвищення адгезії протеза до слизової nоболонки порожнини рота, а також виготовлення комбінованих зубних протезів nобумовило появу м’яких еластичних підкладкових матеріалів для базису протеза. nЦі матеріали використовують також для виготовлення обтураторів, nщелепно-лицьових протезів, еластичних пелотів і т.д.

Показання до застосування:

1) при різкій атрофії гребеня альвеолярних паростків, nколи протипоказані всі звичайні методи фіксації протеза;

2) при наявності кісткових виступів і гребенів на протезному nложі, унаслідок чого твердий базис протеза викликає болюче відчуття;

3) при зниженні слиновиділення у хворого, що погіршує nфіксацію та стабілізацію протеза;

4) при аномальному виді прикусу;

5) при необхідності створення підвищеної адгезії nпротеза (для музикантів, що грають на духових інструментах);

6) для створення нової форми в старого або погано nприлягаючого базису протеза;

7) для виготовлення обтураторів;

8) для виготовлення безкламерного nпротеза.

Еластичні підкладкові матеріали для базисів протезів у nзалежності від природи матеріалу підрозділяють на 4 типи: акрилові, nполіхлорвінілові, силіконові і на основі фторкаучуків.

Акрилові підкладкові nматеріали. Акрилові матеріали можуть бути nдвох видів: порошок- рідина й еластичні пластини. nМатеріали типу порошок- рідина можуть бути гарячого і nхолодного твердіння. Порошки являють собою сополімери nакрилових мономерів-ММА, етилметакрилат, nбутилакрилат, гидроксіефіри nметакрилової кислоти й ін.

Рідини для готування формувальної маси бувають 2 nскладів: а) суміші акрилових мономерів або ММА, що містять пластифікатор (діоктилфталат і ін.), а також деякі органічні розчинники; nб) суміші акрилових мономерів, що містять рідину для самотвердіючих nпластмас.

На основі цього сополимера nф. “Нуdгоп Dental Ргоduct Ini New nВгunswick” (Німеччина) випускає матеріал типу nпорошок-рідина гарячого отверждения під торговою назвоюГідрокріл (Нуdroсгуl). nФормувальна маса готується при співвідношенні порошок:рідина, рівному 3:1, і nполімеризується при температурі 73°С протягом  90 хв. із наступною nпівгодинною витримкою при 100°С. З метою зменшення шпаристості рекомендується n”сухе” нагрівання.

Еластичні пластини для базису поставляються у виглядібезбарвних або пофарбованих у рожевий колір nпластинок розміром 100х65х1 мм для протезів верхньої щелепи і 100х65х2 мм , nпротезів нижньої щелепи. Їх використовують для покриття всієї прилягаючої до nслизової оболонки поверхні протеза або визначеної ділянки.  Оптимальної nеластичності матеріал досягає в порожнині рота при температурі 37°С.  

Застосування акрилових еластичних підкладок нескладне, nметод виготовлення протеза в принципі не змінюється. Поверхність nеластичної пластинки, що контактує з формувальною масою 2-3 рази опрацьовують nмономером для створення липкості. Для заповнення кювети формувальною масою nпластинку поміщають на гіпсову модель у кюветі змолоченої мономером іншу nчастину кювети з надлишком заповнюють формувальною масою.  Для запобігання nзсуву м’якої пластинки під час пресування її укріплюють на гіпсовій моделі nшматочками формовочної маси.

Акрилові еластичні підкладки технологичні,  nміцно з’єднуються з матеріалом базиса. Але вони мають nі недоліки: швидко старіють і цим самим втрачають еластичність.

Для базисів знімних протезів ф.  Kulzer(Німеччина) випускає еластичну пластмасу Дентанол плюс (Dentanolplus).

Поліхлорвінілові nматеріали для базисних підкладок

Матеріали цього типу можуть бути двох видів: а) nпорошок – рідина і б) гель у виді тонкого коржа, лакованого з 2 сторін nполіетиленовою плівкою. Вони являють собою сополімери nвінілхлорида з іншими мономерами. У якості сополімерів можуть використовуватися акрилати, вінілацетат nі ін. Еластичність досягається за рахунок зовнішньої пластификації. n Еладент-190  – вітчизняний матеріал типу порошок— рідина має гарну еластичність, довгостроково стійкий nдо впливу ротової рідини, відмінно з’єднуєтьсяз nматеріалом базису. Підкладка з формувальної маси може бути нашарована на базис nу процесі виготовлення протеза або на протез, уже бувший в експлуатації. Еластичні nматеріали краще протистоять стиранню, ніж акрилові, міцніше з’єднуються з nбазисом. Проте наявність у складі  поліхлорвініилових nкомпозицій  пластифікатора обумовлює недоліки n(міграція пластифікатора, старіння). Фірма  Kulzer(Німеччина) випускає поліхлорвініловий матеріал Паладур (Paladur).

Силіконові nматеріали для базисних підкладок

Силіконові матеріали холодної вулканізації наповнені nсиліконовими компаундами. Поставляються в металевих тубах типу паста-рідина.

У комплект матеріалу може входити одна, дві або три nрідини. Перші дві рідини – каталізатори вулканизації,  nтретя – праймер (підшар). Кращими наповнювачами nвважають органокремнеземи. Паста містить такі основні nінгредієнти: силіконовий каучук СКТ-Н, наповнювач, барвник. У якості nкаталізаторів використовуються триметилацетоксісилан, nякий одночасно є зшивагентом, хелатні nсполучення титана або алюмінію, аміносилани.

При змішуванні пасти із рідиною утвориться формовальна, маса, що твердіє при кімнатній температурі nпротягом 10 хв. Силіконові підкладки можуть бути накладені як при виготовленні nнового протеза, так і в процесі його полагодження безпосередньо в порожнині nрота. Накладення підкладки пракгично не змінює методу nвиготовлення протеза.

Силіконові підкладки володіють високою еластичністю, nпідвищують “адгезію” протеза до слизової оболонки в 4 рази, nдовгостроково зберігають еластичність, але недостатньо міцно з’єднуються з nматеріалом базису, мають невисоку міцність на розрив, погано змочуються, гірше nпротистоять стиранню, ніж акрилові і поліхлорвінілові матеріали.

У Росії силіконові базисні підкладки виготовляють із n1963 р. У першому вітчизняному матеріалі. Ортосил nнедостатня еластичність, водопоглинання. Необхідність nдодаткового нагрівання його після вулканизації при nкімнатній температурі обумовили розробку більш удосконалених матеріалів.

Ортосил може тверднути безпосередньо в порожнині за короткий nпроміжок часу (4-5 хв.). Формовальну масу наносять на попередньо оброблену праймером поверхню протеза. Протез із нанесеною на нього nпастою  вводять у порожнину рота і через 4-5 хв. витягають із уже готовою підкладкою. Підкладка добре nоформляється, точно співпадає з рельєфом слизової оболонки порожнини рота і має nдостатньо високі експлуатаційні властивості.

Силіконова пластмаса Моллопласт-Б n(Німеччина) добре змочується слиною, щільно прилягає до слизової слизуватої nоболонки і, таким чином, сприяє високої адгезії протеза до протезного ложа і nполіпшення його фіксації. Матеріал інертний і не набухає в ротовій рідині. Він nне піддається впливу флори порожнини рота, не містить пластифікаторів, що, як nправило, вимиваються, тому зберігає еластичність протягом ряду років.

Моллопласт-Б застосовується для виготовлення боксерських шин і кап nдля лікування бруксизма, може наноситися на зовнішню nповерхню протеза верхньої щелепи, імітуючи поперечні піднебінні складки. Іншими nпоказаннями до його застосування служать: наявність гострих кісткових виступів, nпокритих тонкою слизовою оболонкою, значна або повна атрофія альвеолярної nчастини (відростка), необхідність профілактики странгуляційних смуг по nпериметрі протеза, створення м’якої “подушки” у проекції підборідного nотвору, лінії “А”, щелепно-під’язичної лінії, позадумолярних nвідділів, піднебінного валика, у резекційних протезах, а також при nгрушоподібній формі (рельсовий профіль) перетину альвеолярного гребеня.

Моллопласт-Б простий у вжитку, поставляється в тістоподібной, nготової до вжитку консистенції. Він витягається з ємкості і притискається до nзаздалегідь підготовленої твердої пластмаси на підложці. nПісля полімеризації відповідно до  інструкції, що прикладається до кожної nємкості, Моллопласт-Б міцно зв’язується з жорсткою nпластмасою. Існує варіант підкладкового матеріалу, що твердіє при кімнатній nтемпературі –Моллосил (Німеччина).

Базисні nпідкладки на основі фторкаучуків

Базисні еластичні підкладки на основі фторкаучуківі сополімерів nдобре з’єднуються з акрилатами і сополімерами, nвідрізняються високою стійкістю до органічних розчинників, добре протистоять nстиранню й володіють високими фізико-механічними показниками. застосовують-матеріиали типу порошок-рідина. Порошок – сополімер вінілфторида і гексафторпропілена. Рідина – етилакрилат. nПорошок містить 0,05% пероксида бензоіла nі 0,05% гідропероксида кумола. nФормувальна маса готується змішуванням 10% рідини і 90% порошку. Розкочуванням n”тіста” отримують пластинку товщиною до 2 мм і відразу ж плакують їх nіз обох сторін металевою фольгою. Пластинки можуть зберігатися протягом nдекількох місяців.

ПластмасаНовус-тм (США) є полифосфазеновим флюореластомером. Випускається у виді пластин, ламінованих nу поліетилен, необхідно зберігання в холодильнику. Технологія застосування nпідкладки в принципі не відрізняється від  більшості еластичних nматеріалів. Обов’язкові є виготовлення прокладок, що створюють простір для Новус-тм. Їх готують на зразок індивідуальних ложок із nбазисного воску, силікана, спеціального паперу, nолов’яної фольги, полістирола. Крім того, необхідно nміж базисом протеза і пластинкою Новус-тм прокласти nпрошарок свіжого акрилового тіста базисної пластмаси гарячої полімеризації. nВідповідно базису протеза зішліфовується прошарок nпластмаси. При цьому  жорсткий прошарок , що залишається , не повинний nбути тонше 1 мм. Самапрокладка має товщину 1,5 мм (на рівні гребеня – 2,5-3 nмм) Сторона пластинки Новус-тм, що буде укладатися на nбазисі протеза, змочується мономером.

Полімеризацію необхідно проводити, помістивши кювету у nводу при температурі 74°С на 8 год. Можна витримати кювету при цій температурі n2,5 години, потім довести воду до кипіння і кип’ятити 30 хв. Але першому засобу nнеобхідгно надати перевагу, при ньому еластичність Новус-тм довше зберігається. Слід зазначити, що Новус-тм є роздрібнювачем жувального навантаженняї nі за цими показниками перевершує акрилові і силіконові матеріали для підкладок.

ШТУЧНІ nЗУБИ

Штучні зуби випускаються фабричним шляхом:

1.     nФарфорові (фронтальні – крампонні, бокові – діаторичні (дірчасті, трубчасті).

2.     nПластмасові.

3.     nМеталеві (золоті, платинові, з нержавіючої сталі).

4.     nКомбіновані.

5.     nСамозагострювальні (Рубінов,1959).

Фарфорові фронтальні зуби мають крампони n2-х видів: гудзикоподібні й циліндричні: крампони виготовляють з платини, сплавів золота, nнержавіючої сталі. До складу фарфору для виготовлення зубів входить: польовий nшпат (60-75 %), каолін (біла крейда-алюмосилікат 3-10 %), кварц (15-35 %), nфарбники. Кварц – різновид кремнезему-двоокису кремнію. Польовий шпат – nнайпоширеніший у природі мінерал і складає 50 % земної кори. Складається з nлужних матеріалів, глинозему і кремнезему. Польовий шпат введений до фарфорову суміш nяк найтекучіший матеріал, при випалюванні заповнює nпори виробу, ніби цементуючим матеріалом.

Штучні зуби з пластмаси випускаються комплектом двох nвидів: фронтальні, жувальні. Вони мають багато позитивних якостей: простий nпроцес виготовлення, схожі на емаль зуба і мають різні відтінки і кольори, nміцне  з’єднання з базисом, легко піддаються обробці, можуть бути nвикористані при будь-якому прикусі (глибокому, патологічному стиранні природніх nзубів). На Харківському заводі стоматологічних матеріалів розроблений і nвпроваджений у 1965 році альбом гарнітурів із спеціальною схемою, що полегшує nпідбір зубів.

Гарнітури фронтальних зубів діляться на 17 розмірів. nРозмір гарнітура визначається двома величинами: висотою коронки зуба від 11 до n13,9 мм і шириною повного фронтального гарнітура відповідно до дуги середньої nпостановочної лінії альвеолярного відростка від 37,2 мм до 51,8 мм. Основна nчастина гарнітура верхніх фронтальних зубів складається з 3 фасонів: nпрямокутні, клиноподібні і овальні. Гарнітури нижніх фронтальних зубів nвипускаються двох фасонів: прямокутні і клиноподібні. Гарнітури жувальних зубів nвипускаються 5 фасонів в міру збільшення розмірів. За кольором зуби nвипускаються 7 кольорів.

Штучні зуби з металу випускаються Ленінградським nзаводом зуболікувальних матеріалів. Комплектуються гарнітури: фронтальні по 2-4 nзуби, жувальні по 2-3 зуби (відповідно для кожної щелепи і її сторони ).

Штучні комбіновані зуби складаються із стандартно nвиготовленої металевої основи. Вестибулярна поверхня литих зубів має заглиблення n– ложе для облицювання – фасеток). Піднебінна поверхня литих зубів (жувальна чи nріжуча) має виражену анатомічну форму. На передній ввігнутій поверхні (в nзаглибленні) є кріплення, скоби для механічного закріплення пластмаси. nОблицювання виготовляється з пластмаси “Сінма” після nспаювання проміжної частини протеза з коронками.

Для виготовлення протезів необхідні також допоміжні nматеріали – клінічні і лабораторні матеріали, без яких неможливо виготовити nпротез. До клінічних матеріалів відносяться відтискні матеріали і  nстоматологічні цементи для фіксації незнімних nконструкцій. Зубний технік повинен знати властивості лабораторних матеріалів та nвміти ними користуватися.

До допоміжних матеріалів відносяться:

1.     nВідтискні матеріали.

2.     nМоделювальні матеріали.

3.     nЛегкоплавкі сплави.

4.     nФормувальні і вогнетривкі матеріали.

5.     nФлюси і відбіли.

6.     nПрипої.

7.     nАбразивні матеріали.

8.     nРозділювальні лаки.

9.     nСтоматологічні цементи.

До моделювальних матеріалів відносяться воски і воскові композиції.

Віск nдля базисів.Використовується при моделюванні знімних протезів, виготовлення nіндивідуальних відтискних ложок, базисів з оклюзійними nваликами. Він складається з парафіну (78-88%), бджолиного воску (4-22%), синтетичного церезина (3,5-8%), карнаубського nвоску (1%), дамарської гуми-каучуку (1%), барвника n(0,1 %). Випускається у виді пластин розміром 170х80х 1,8мм. Має температуру nплавлення 50 ⁰С.

РОЗДІЛЮВАЛЬНІ  МАТЕРІАЛИ

Ізокол – альгінатний nрозділювальний матеріал для попередження вторгнення гіпсу в пластмасу в процесі nполімеризації при виготовленні протезів. До складу ізоколу nвходить альгінат натрію 1,5-2,0 %, щавлевокислого алюмінію 0,02 %,  40 % nрозчину формаліну  – 0,3 %, харчового фарбника 0,005 % і дистильованої nводи. Після виплавлення воска nізокол наносять на модель за допомогою щіточки. nРекомендується наносити 2 шари. Шар повинен бути тонким і рівномірним. nРозділювальним матеріалом покривають також контркювети, nщо забезпечує ізоляцію пластмаси під час полімеризації. Розділювальним nматеріалом може також служити силікатний клей.

ПРИРОДНІ nІ ШТУЧНІ АБРАЗИВНІ МАТЕРІАЛИ

Абразивні матеріали необхідні для шлифування nта полірування різноманітних конструкцій зубних протезів. Вони характеризуються nтакими основними ознаками: твердістю, міцністютю і nгрузькістю; формою абразивного зерна; абразивною спроможністю; зернистістю.

Абразивна спроможність – кількість матеріалу що nзнімається до затуплення зерен.

За абразивними властивостями матеріали розташовуються в nтакому порядку: діамант, корунд, електрокорунд, природний корунд, наждак, nгранат, кварц.

Абразивні інструменти характеризуються:

1) родом абразивного матеріалу (Е – електрокорунд, Е – nкорунд природний, КЧ – карборунд чорний, КЗ – карборунд (зелений);

2) номером зернистості (від 10 до 320 – порошки, від n28 до – 45 мікропорошки;

3) класом твердості (НМ – надзвичайно м’який, ДМ – nдуже м’який, М – м’який, СМ – середньом’який, С – nсередній, СТ – середньотвердий, Т – твердий, ДТ – nдуже твердий, НТ – (надзвичайно твердий);

4) родом зв’язки(К – керамічна, Б – бакелітова, В – вулканітова, С – силікатна);

5) структурою (від 0 до 12).

Сполучні матеріали, тобто матеріали, що цементують nабразивне зерно, діляться на неорганічні (керамічні, силікатні, магнезіальні, склоцементні) і органічні вулканітові, бакелітові, nакрилові).

     До складу керамічної nзв’язки,що відрізняється високою міцністю і термостійкістю,  входять шпат, nвогнетривка (біла) глина, тальк і добавки – крейда, кварц і ін. Кола, виконані nна цій зв’язці, перевершують всі інші по вогнетривкості, хімічній стійкості і nне бояться вологи, але крихкі, складні у виготовленні і не дозволяють працювати nзі швидкістю вище 35 м/с.

Бакелітова зв’язкамає високу nміцність, але при температурі 180°С міцність губиться. Швидкість шліфування nприпускається біля 50-60 м/с.

Вулканітова зв’язка  містить каучук із додаванням сірки (до n30%), володіє  шліфувальною і полірувальною спроможністю.

Полірувальні абразивні матеріали:

1) окис хромовий (Сг), nтвердіший крокуса, з успіхом застосовується для nопрацювання виробів із нержавіючої сталі;

2) окис заліза (Fе2О3,) – крокус, не використовується nдля полірування нержавіючої сталі, тому що створює умови для наступної корозії;

3) крейда (CaSO4), застосовується для полірування nметалів і пластиків;

4) окис олова (SnO2), використовується для полірування nповерхні фарфорових виробів;

5) діатоміт (трепел), являє собою копальневі залишки nкременистих панцирів одноклітинних водоростей (діатомей), що відкладаються на nдні озер і морів. Складається з аморфного кремнезема nз домішками кальциту, окислів алюмінію, магнія, nзаліза й ін.

На основі абразивних матеріалів виготовляють nполірувальні пасти – композиції з тонких полірувальних абразивів, nповерхнево-активних і речовин, що зв’язують, (стеарин, парафін, віск, сало, nвазелін). Пасти позначаються за назвою основного компонента: хромова, nвапнякова, крокусова, паста ДОІ (розроблені Державним nоптичним інститутом м. С-Петербурга).

Для полірування протезів з нержавіючої сталі з успіхом nзастосовуєтья  зелена паста ДОІ, яка nвипускається трьох сортів (грубого, середнього і тонкого).

У середню пасту входять: 76 частин окису хрому, по 10 nчастин стеарину та розщепленого жиру і по 2 частини силікагелю і гасу. nСилікагель – це кремнієва кислота в формі колоїдної речовини – гелю.

Паста червоного кольору під назвою “Крокус” містить 20 nчастин  олеїну, 15 частин стеарину, 6 частин парафіну і 35-45 частин окису nзаліза. Для полірування застосовують круги або конуси зі шкіри, волока або nтканини. Круглі щітки роблять із волосся або ниток.

  Для заміни воску на пластмсу nвикористовуються кювети. Матеріалом для кювет слугують мідні, дюралюмінієві, nзалізні та інші сплави, що слабко піддаються корозії і деформації під час nпресування. Існує три способи гіпсування моделей у кювету (прямий, зворотний і nкомбінований, відповідно до виду постановки зубів, а саме: на приточці і змішаний).

         nПрямий спосіб гіпсовки. nПри цьому способі гіпсовки модель підрізають так, щоб nпри розташуванні її в центрі основи кювети залишалося достатньо місця для оформлення nкраїв. Модель занурюють в гіпс основи кювети з таким розрахунком, щоб штучні nзуби трошки височіли над бортами кювети. Витісненим гіпсом покривають nвестибулярну і оклюзійну поверхні зубів, створюючи nвалик, товщина якого над зубами повинна бути 3-4 мм.

 Оральна поверхня зубів і восковий базис nзалишаються вільними від гіпсу. Для попередження ускладнень, при роз’єднанні nчастин кювети, поверхню гіпсового валика роблять похилим назовні і у бік воскового nбазису. Після затвердіння гіпсу його поверхню покривають ізоляційним шаром, що nперешкоджає міцному з’єднанню гіпсових поверхонь частин кювет. Для цих цілей nможна використовувати вазелінове масло, тальк, мильний розчин або замочити гіпс nв холодній воді на 15-20 хвилин.

Знявши кришку, верхню частину кювети з’єднують з nнижньої і заповнюють простір, що утворився, малими порціями рідкого гіпсу, nпоставивши кювету на вібростолик для витіснення nповітря. Накривши кювету кришкою, ставлять її під прес для видалення надлишків nгіпсу, після кристалізації якого, обидві половини кювети роз’єднують, або nпопередньо кладуть у киплячу воду для розплавлення воску. Це попереджає поломку nгіпсового валика.

При появі на поверхні води слідів розплавленого воску кювету nвитягають, роз’єднують і після вимивання залишків воску, висушують. Для nпопередження з’єднання пластмасового базису з гіпсом моделі та виключення nпроникнення води в пластмасу, поверхню моделі покривають шаром ізоляціонного лака (Ізокол) після повного охолодження кювети. Пряму гіпсовку застосовують також при ремонті протезів. Зворотний спосіб гіпсовки. nМодель готують до гіпсування наступним чином. Гіпсові зуби, на які припасовані кламери, зрізають зі скосом у nвестибулярну сторону так, щоб зовнішнє плече кламера nбуло вільне від гіпсу. Після цього модель занурюють на кілька хвилин у воду. nЗамішують гіпс і заповнюють ним верхню частину кювети, в яку занурюють модель nтак, щоб зуби і штучні ясна височіли над рівнем її бортів. Загіпсовується nтільки модель, а штучні ясна, зуби і піднебінна поверхня базису залишаються nвільними від гіпсу.

Гіпсові зуби можна залишити на моделі або перевести їх nразом з штучними зубами в другу половину кювети в залежності від їхнього nрозміру і кількості. Якщо зуби моделі мають невелику висоту, їх багато і nрозташовані вони єдиним блоком, то підготовка гіпсових зубів до гіпсовки зворотнім способом складається із вкороченням їх nдо рівня воскового базису (зрізання з нахилом у вестибулярну сторону).

За наявності на моделі поодиноких, подовжених або конвергуючих зубів для переведення їх в іншу частину nкювети, створюють в області шийки глибокі клиновидні поглиблення, в які входить nгіпс з протилежної частини кювети, і при роз’єднанні їх половин, зуби nвідколюються і переходять в іншу частину кювети. Гіпс згладжують на рівні nбортів кювети, поміщають її на кілька хвилин у холодну воду.

Відразу після цього, знявши з основи кювети дно, нижню nчастину кювети накладають на верхню. Замішують гіпс невеликими порціями, nзаповнюють основу кювети, злегка похитуючи її, щоб гіпс рівномірно заповнив nувесь простір, Кювету закривають і ставлять під прес. Надалі процес не nвідрізняється від прямої гіпсовки, лише після nроз’єднання половин кювети всі штучні зуби і кламери nпереходять в одну частину кювети (як правило, в основу), а модель залишається у nверхній половині.

 Комбінований спосіб гіпсовки включає в себе елементи прямого і зворотнього. nВін застосовується в тих випадках, коли передні зуби поставлені на приточці, а бічні – на штучній яснах. При цьому зуби, nпоставлені на приточці, покривають гіпсовим валиком n(прямий спосіб), а бічні залишаються відкритими і переходять в іншу половину nкювети (зворотний спосіб). Гіпсування моделі проводять в основі кювети.

Формування протезних базисів nз пластмаси. Робота з пластмасою вимагає nвеликої акуратності, чистоти рук і робочого місця. Формування пластмаси nпроводять в охолоджену кювету. Для кращого з’єднання базисної пластмаси з nштучними зубами і металевими частинами протеза останні ретельно очищають і nзнежирюють мономером. Пластмасове тісто готують у фарфоровому або скляному nпосуді, насипавши туди певну кількість порошку (полімеру) і зволоживши його nрідиною (мономером).

 Співвідношення порошку і рідини 2:1 за об’ємом nабо 3:1 по масі. Перемішавши порошок і рідину металевим шпателем, накривають nпосуд кришкою для попередження випаровування мономера і витримують пластмасу до nповного дозрівання. Ознакою готовності пластмаси до формовання n є поява довгих ниток, що тянуться, і nвідставання її від стінок посуду.

Стадії дозрівання n(набухання) пластмаси:

• піскова– гранули порошку змочені мономером;

• ниткоподібна– гранули частково насичені мономером;

• тістоподібна– гранули повністю насичені мономером, припиняється утворення ниток, маса пластична і легко піддається формуванню;

• гумоподібна – пружні властивості маси.

n

Потім чистими руками беруть необхідну кількість nпластмасового тіста і, надавши йому відповідну форму, розташовують в ту чи іншу nполовину кювети, покривають зволоженим целофаном, і, з’єднавши половинки кювет, nставлять під прес для виходу надлишків пластмаси . Роз’єднавши частини кювети, nвидаляють надлишки або додають пластмасу туди, де її недостатньо. Остаточне nпресування проводять без целофану.

 Потім зміцнюють кювету в металевій рамі (бюгель) і опускають у воду для подальшої полімеризації nпластмаси. При комбінованому способі гіпсовки nформовку пластмаси проводять одночасно в обидві половини кювети, підкладаючи її nпід відростки кламерів і пришліфованих зубів. nВиготовлення протезів з термопластичних мас методом лиття під тиском nздійснюється за допомогою ливарних апаратів різної конструкції.

Полімеризація пластмаси. Весь технологічний цикл полімеризації пластмаси має на nметі одержати її з найбільш високими фізико-механічними властивостями. Цьому nсприяє дотримання правильного температурного режиму полімеризації, відмінного nдля різних видів пластмас.

Однією з особливостей полімеризації є те, що цей nпроцес проходить за типом екскремічної реакції, яка nсупроводжується виділенням значної кількості тепла. Порівняння середовища навколо nкювети з температуроювсередині пластмасового тіста nпоказує значну різницю, яка сягає 20-30ºС.

Цю обставину враховують під час визначення режиму нагріваня форми. Доцільно нагрівання проводити так, щоб nтемпература всередині прес-форми не сягала 100º. Подальше підвищення nтемператури призводить до переходу маномеру в nпароподібний стан. Всередині маси з’являються пухирці, які не мають можливості nвийти назовні, внаслідок чого утворюються газові пори. Нагріту масу витримують nпри температурі 100ºС близько 45 хв. і повільно охолоджують.

Виймання з кювети та обробка nпротеза. Після завершення процесу nполімеризації пластмаси і повного охолодження кювети протез звільненюють nвід металевої рами. Виймання протеза з кювети роблять дуже обережно. Спочатку nвидаляють кришку і дно кювети і, якщо є побоювання поломки протеза при nроз’єднанні половин кювет, видавлюють пресом весь гіпсовий блок, а потім nобережно звільнюють протез від гіпсу. Можна спочатку роз’єднати обидві половини nкювети, зняти кришку з тієї частини її, де знаходиться протез і, надрізавши nкрай, обережно видавити гіпсовий блок з кювети. Звільнення протеза від гіпсу не nзавдає великих труднощів, якщо була створена хороша ізоляція на поверхні nгіпсової моделі.

Обробка, шліфування та nполірування протеза. Усунення невідповідностей, nнерівностей та надлишків пластмаси з поверхні протеза проводять за допомогою nрізних інструментів (напильники, шабери, штихелі, nабразивні матеріали, фрези, бори). Краям протеза надають заокруглену форму, nзберігаючи їх товщину і межі. Особливу обережність слід проявляти при обробці nмісць прилягання базису до природних зубів, не порушуючи чіткого малюнка nповерхні кожного зуба.  Порушення контакту базису протеза з оральної nповерхні природних зубів погіршує його фіксацію, призводить до затримки їжі у nцих місцях, хронічного запалення слизової оболонки і порушення гігієни nпорожнини рота. При обробці протеза шліфувальними кругами, необхідно постійно nзволожувати оброблювану поверхню для попередження перегрівання пластмаси та її nдеформації.

Дуже важливо дотримуватися правил утримання протеза в nруці під час роботи, особливо при обробці протеза на нижній щелепі. n Поверхню протеза, що контактує зі слизовою оболонкою, обробляють з nвеликою обережністю (тільки видимі надлишки пластмаси), щоб не порушувати її nрельєф, що відповідає мікрорельєфу слизової оболонки протезного ложа. Для nшліфування протеза використовують наждачний папір з різним розміром зерен, який nзакріплюють у паперотримачі шліфувального мотора або бормашини. Шліфування nпочинають спочатку грубим папером і закінчують більш тонким, досягаючи гладкії поверхні.  Полірування починають із nзастосуванням повстяних (войлочных) фільцівконусоподібної форми, наносячи на поверхню протеза nпемзу, змішану з водою. Після появи гладкої поверхні фільц замінюють жорсткою щіткою, nяка дозволяє відполірувати важкодоступні місця. Для досягння nдзеркального блиску на поверхні протеза використовують м’які нитяні щітки і nкрейду, замішану на воді або мінеральному маслі. Поверхня протеза, обернена до nслизової оболонки протезного ложа і штучні пластмасові зуби полірують м’якими nщітками без сильною тиску, щоб уникнути стирання пластмаси і порушення форми і nрельєфу. Металеві частини протеза (кламерами, nметалеві зуби), полірують крокусом або пастою ДОЇ.

НАКЛАДАННЯ ЧАСТКОВОГО ЗНІМНОГО ПЛАСТИНКОВОГО nПРОТЕЗА.

Перед накладенням протеза в порожнині nрота лікар повинний уважно оглянути його і переконатися у високій якості nобробки, шліфування і полірування. Особливо ретельно необхідно оцінити краї nбазису, що не повинні бути гострими, мати округлу форму і необхідну товщину. nНерідко при моделюванні губної поверхні базису він штучно стоншується, що в nнаступному утрудняє його корекцію, особливо в ділянці кісткових виступів на nгубній поверхні схилу альвеолярної частини чи щелепи в місцях прилягання його nдо опорних зубів.

Край базису, звернений до м’якого nпіднебіння, навпаки, повинний бути стоншений за рахунок зовнішньої частини nбазису для плавного переходу його в слизову оболонку піднебіння. Товстий край nбазису, як правило, погано переноситься хворими через утруднену адаптацію до nцієї ділянки протеза. Довгий край, що знаходиться за межами твердого nпіднебіння, також викликає неприємні відчуття, особливо при коливаннях м’якого nпіднебіння, що піднімається над базисом. Щілина, що з’являється в цьому місці, nзаповнюється їжею, що також викликає додатковий дискомфорт при користуванні nпротезом. Варто уважно оглянути ділянки базису, що прилягають до опорних зубів. nШар пластмаси, що покриває тіло кламера, буде nсвідчити про правильне його положення стосовно опорного зуба. Збільшення в зону nзанурення тіла кламера, проявиться в першу чергу nвідсутністю пластмаси в цьому місці чи наявністю лише невеликої плівки її, що nпокриває метал, буде заважати накладенню готового протеза. Поверхня базису, nзвернена до слизової оболонки протезного ложа, повинна мати точний його nвідбиток. Дефекти, що виявляються, у виді перекручування рельєфу базису, чи nстовщення наросту можуть бути наслідком як ушкодження поверхні самої робочої nгіпсової моделі, так і різного роду дефектів гіпсовки nвоскової моделі протеза в кюветі чи формування пластмасового тіста. Нарешті, nпри огляді готового протеза необхідно звернути увага на якість полірування його nдеталей – базису, штучних зубів і кламерів.

Обробивши протез спиртом і прополоснувши у воді, переходять до накладення його в nпорожнині рота. Готовий частковий знімний пластинковий протез рідко nнакладається на протезне ложе без яких-небудь перешкод. Наявність занурень на nприродних зубах, непаралельне розташування зубів, що залишилися в порожнині nрота, їхній зсув при втраті поруч зубів чи зубів антагоністів утрудняють nнакладення протеза.

 У зв’язку з цим перша спроба nустановити протез на щелепу повинна бути зроблена дуже обережно, без великих nзусиль, по-перше, щоб не заподіяти болю пацієнту, а, по-друге, щоб не викликати nнасильницького прослизання протеза на своє ложе. В останньому випадку протез nпереборює зони занурень за рахунок рухливості зубів при вдало обраному шляху nвведення протеза. Зняти ж протез буде досить важко, тому що повторити випадково nвгаданий шлях накладення його буде неможливо. Для цього будуть потрібні nдодаткові зусилля, що і можуть викликати хворобливі відчуття.

Щоб уникнути подібної помилки, варто nскористатися копіювальним папером, що підкладають під протез і намагаються nнакласти його разом з ним до появи перешкоди. Тоді протез знімають і уважно nоглядають. Поява відбитків копіювального папера на внутрішній поверхні базису в nмісцях прилягання його до зубів, що залишилися в порожнині рота, покаже nділянки, що перешкоджають накладенню протеза. Для повного накладення протеза nподібну перевірку роблять кілька разів доти, поки він не займе своє місце на nщелепі.

При зішліфовуванні nділянок базису, що заважають накладенню протеза, варто також бути обережним. nБори і фасонні карборундові голівки варто підбирати за формою тієї ділянки, що nпіддається шліфуванню. Видаляючи пластмасу невеликими шарами, вдається зберегти nконтакт базису з природними зубами. Невиправданий радикалізм при виконанні цієї nманіпуляції, як правило, приводить до появи щілини між зубами і базисом. Найбільш nчастою причиною утрудненого накладення протеза є пластмаса, що попадає в зону nзанурення в опорних зубів. Як уже було відзначено, неточне розміщення тіла кламера в цій зоні може привести до необхідності сточувати nйого частину, що заважає накладенню протеза. Це у свою чергу приводить до nослаблення механічної міцності кламера, а надалі – до nйого поломки. Варто звернути увагу на можливість появи щілини між базисом nпротеза і природних зубів не тільки при недбалому припасуванні готового nпротеза. Це може бути наслідком ушкодження гіпсової моделі чи відлому гіпсових зубів перед виготовленням базису. Неточне nприклеювання їх приведе до значних проблем при накладенні готового протеза.

Оцінюючи точність накладення готового nпротеза, необхідно установити щільність прилягання базису до слизової оболонки nпротезного ложа, відсутність балансування і точність положення фіксуючих nелементів. Тільки у випадку дотримання умов можна визнати протез цілком nнакладеним. Якщо одне з них не виконано, необхідно продовжити припасування nпротеза або спробувати з’ясувати причину його утрудненого накладення.

Балансування готового протеза може nбути наслідком поганого припасування базису, зсуву фіксуючих елементів у базисі nпри виготовленні його з пластмаси, ушкодження гіпсової моделі (відлом зубів чи альвеолярної частини щелепи), деформації nвідбитка моделі при її відливанні з гіпсу, деформації відбитка перед відливкою nмоделі (усадка відтискного матеріалу, ушкодження відбитка при виведенні його з nпорожнини рота).

Переконавшись в точності накладення nпротеза, варто перейти до оцінки фіксуючих елементів. При цьому перевіряють nположення кламерів на опорних зубах, щільність nприлягання їх до поверхні зуба і фіксуючі властивості. Крім того, корисно nзвернути увагу на естетичні якості кламерів – чи nвідкриваються плечі кламера при посмішці й у якій nчастині коронки опорного зуба вони розташовуються. Недбале виготовлення кламера чи зсув його в базисі при формуванні пластмасового nтіста приводить до зсуву його на опорному зубі, що помітно знижує його nестетичні властивості. Наступним етапом накладення часткового знімного nпластинкового протеза є перевірка оклюзивних nвзаємовідносин.

У першу чергу вивчаються оклюзийні контакти штучних зубів з антагоністами в nположенні центральної оклюзії. Як було відзначено раніше, після контрольного nпресування пластмасового тіста в кюветі при виготовленні пластмасового базису nвідбувається збільшення його товщини на шар пластмасової плівки, що залишається nміж частинами кювети. У зв’язку з цим відбувається і зсув штучних зубів. Саме nтому при накладенні готового протеза, як правило, спостерігається невелике nзбільшення міжальвеолярної відстані.

 За допомогою копіювального nпапера виявляються ділянки передчасних оклюзийних nконтактів. Оклюзийні поверхні штучних зубів nсточуються таким чином, щоб не порушити їхньої анатомічної форми. Для цього nвикористовують спеціальні металеві фрези і фасонні голівки, що мають невеликий nдіаметр поверхні, що ріже, і за своєю формою співпадають з ділянкою рельєфу оклюзийної поверхні, що підлягає сточуванню. Це дозволяє nпопередити сточування зайвої пластмаси й одержати роз’єднання зубів. Після nкорекції змикання зубів у положенні центральної оклюзії переходять до уточнення nйого при інших оклюзіях — передньої і бічних. Для цього також користаються nкопіювальним папером, але хворому пропонують робити як би жувальні рухи. nХарактер оклюзийних контактів вивчається по відбитках nкопіювального папера на штучних зубах, а сточування проводиться по тим же nправилам, Що і для центральної оклюзії. В останню чергу оцінюються естетичні nякості протеза: відповідність штучних зубів природним, їхнє положення, nанатомічна форма і колір, зовнішній вигляд обличчя хворого при зімкнутих зубних nрядах у спокої і при посмішці. Якщо протез відповідає усім вимогам, хворому nдають інструкцію про правила користування протезами і запрошують на прийом для nоцінки якості протезування і найближчої реакції тканин протезного ложа.

ПРАВИЛА nКОРИСТУВАННЯ ПРОТЕЗАМИ ЗУБІВ

Протез є лікувальним засобом, що nвступає в складні взаємовідносини з органами порожнини рота. Дотримання правил nкористування ними буде сприяти збереженню як самого протеза, так і пацієнтове здоров’я.

У перші дні і навіть тиждень протез nвідчувається як стороннє тіло, і у пацієнта може з’явитися бажання видалити nйого. Але в наступному це відчуття зникне. Звикання до протеза багато в чому nзалежить від особливостей характеру пацієнта, звичок і відношення до nпротезування як до лікування в цілому. За інших рівних умов швидше відбувається nзвикання до незнімних протезів (штучні коронки і мостоподібні nпротези) і повільніше – при накладенні знімних протезів, особливо на верхню nщелепу. Щоб прискорити звикання до протеза, пацієнтові належить протягом перших nдвох-трьох тижнів користатися їм цілодобово, знімаючи його лише після їжі для nпромивання. Звиканню буде сприяти: сосання nльодяників, питво з лимоном, заняття, що відволікають (читання, відвідування nтеатру, кіно, заняття спортом).

Після накладання знімного протеза nможе з’явитися біль. В такому випадку протез потрібно зняти. У день, nпризначений лікарем для корекції, Вам належить накласти протез на щелепу не nменш чим за три години до відвідування клініки. Це дозволить лікарю точно nвизначити ділянку протеза, що заподіює біль. З протезом можна приймати усі види nнайбільш розповсюдженої їжі (м’ясо, хліб, овочі), але не можна лущити горіхи й nінші тверді продукти. На початку користування протезом перевагу варто віддавати nм’якій і нев’язкій їжі, приймати її невеликими порціями й вчитися ретельно пережовувати. nКоли пацієнт звикне до знімного протеза, пацієнту належить знімати його на час nсну. Залишати протези на ніч можна тільки за рекомендацією лікаря. Протез має nпотребу в повсякденному використанні. Незнімні протези чистять також, як і nприродні зуби, зубною щіткою з пастою. У знімного протеза особливо ретельно nчистять поверхню, звернену до ясен. Знімні протези варто обполіскувати після nїжі і ретельно чистити перед сном зубною щіткою з пастою або туалетним милом. nВарто оберігати протез від надмірно гарячої води, під дією якої він може nдеформуватися. Зберігати знімні протези необхідно чистими, загорнувши їх у nбавовняну тканину, що добре усмоктує воду, і закривши його в пластмасовій nкоробочці, що також варто тримати в ідеальній чистоті.

При поломці протеза чи появі тріщини nв пластмасі, щоб уникнути травми слизової оболонки варто звернутися до лікаря nдля лагодження.

Через три роки користування протезом nнезалежно від його якості пацієнтові треба звернутися до лікаря для вирішення nпитання про необхідність повторного протезування, тому що мниме благополуччя nможе виявитися оманним, а протез може заподіювати шкоди. Процеси звикання до nзнімних протезів повинні бути зрозумілі кожному ортопедові. Варто завжди nпам’ятати, що протез у значній мірі сприймається пацієнтом як стороннє тіло, а nстосовно слизової оболонки протезного ложа виявляється незвичайним подразником. nПо-друге, протез змінює звичні взаємини органів, тому що скорочує обсяг власне nпорожнини рота, одночасно порушуючи топографію артикуляційних пунктів, необхідних nдля утворення різних звуків. По-третє, нові окклюзіонні nвзаємини між штучними зубами можуть змінювати характер жувальних рухів нижньої nщелепи. По-четверте, при зміні міжальвеолярной висоти nстворюються нові умови для діяльності жувальних м’язів і скронево-нижньощелепного nсуглоба. Зубний протез є незвичайним подразником і відчувається пацієнтом як nстороннє тіло, що заважає йому. Часта увага хворого подовгу зосереджується на nцьому відчутті, заважає йому працювати і відпочивати. Одночасно з цим підсилюється nслиновиділення, а в деяких хворих виникають позиви до блювоти. Посилення nслиновиділення настає через невеликий проміжок часу після накладення протеза, nщо свідчить про виникнення рефлексу внаслідок передачі порушення по nрефлекторній дузі від рецепторів слизової оболонки порожнини рота через nцентральну нервову систему.По характеру цей рефлекс є nбезумовним, що нагадує реакцію, викликану дією речовин, що відкидаються. Позиви nдо блювоти викликаються механічним подразником рецепторів кореня мови або nм’якого неба. Цей фізіологічний рефлекс має захисний характер. Блювота nпочинається при вдиху. Посилений подих може її припинити. З часом відповідна nреакція на роздратування починає стихати: почуття відчуття стороннього тіла nзменшується, скорочується салівація, зникає блювотний рефлекс. Пацієнт перестає nвідчувати протез, забуває про його існування і навіть почуває незручність, якщо nпротез на час виймається. Ці реакції найбільш виражені при накладенні повного nзнімного або часткового пластинкового протеза і менш виражені при бюгельному протезі. В основі затихання описаних реакцій nлежать складні нервово-рефлекторні процеси, зрозуміти які можна, якщо nскористатися даними класичних робіт Й. П. Павлова про коркове гальмування. Таким nчином, звикання до протеза ( складним нервово-рефлекторним процесом, що nскладається з: 1) гальмування реакції на протез як на незвичайний подразник; 2) nформування нових рухових актів мови, губ при вимові звуків; 3) пристосування nм’язової діяльності до нової міжальвеолярної висоти; n4) рефлекторної перебудови діяльності м’язів і суглобів, кінцевим результатом nякої є вироблення найбільш доцільних у функціональному відношенні рухів нижньої nщелепи. В часі зазначені процеси не завжди можуть збігатися. Наприклад, при nповторному протезуванні хворі швидко перестають відчувати новий протез, у той nчас як вироблення доцільних рухів нижньої щелепи відповідно до нового окклюзійного контакту може затримуватися.  С.Василенкона підставі nотриманих їм цитологічних і мікробіологічних даних прийшов до висновку, що nкористування повноцінними пластинчастими протезами (каучуковими і nпластмасовими) протягом тривалого часу, як правило, не супроводжується помітним nпорушенням фізіологічного стану слизової оболонки тканин протезного ложе і nпрактично може вважатися нешкідливим. Однак у деяких хворих після протезування nспостерігається гіперемія тканин протезного поля, запальні зміни, а іноді nсверблячка і печіння. В одних випадках причиною цих неприємних відчуттів є nпротезування, а в інших — загальний стан організму. Протезування є причиною в nнаступних випадках:

1) якщо до протезування цих змін не nвідзначалося, а при видаленні протеза з порожнини рота, навіть на якийсь час, nзапальні явища зникали;

2) якщо збуджено тільки ту частину nслизової оболонки порожнини рота, що складає поверхню тканин nпротезного поля.

Ці патологічні зміни в порожнині рота nпісля протезування можна пояснити:

1) хімічними інгредієнтами базисного матеріалу— пластмаси, каучуку, – дратівну слизову оболонку nпорожнини рота;

2) порушенням дихальної функції nслизової оболонки;

3) порушенням терморегуляції;

4) затримкою секрету і вмісту nпорожнини рота внаслідок того, що слизова не змивається ротовою рідиною і nстворюються сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів;

5) механічним роздратуванням, яке nспричиняє тиск пластинчастого протеза на слизову оболонку порожнини рота. Цих nхворих важко позбавити від хворобливих відчуттів, але в деяких випадках nудається їм допомогти раціональною побудовою протеза.

При наявності першої причини nнеобхідно змінювати матеріал протезного базису, тобто каучук на пластмасу або nнавпаки. Іноді корисно замінити пофарбовану пластмасу прозорої (без барвника) nабо виготовити металевий базис. У деяких випадках допомагає застосування nбазисної пластинки з двох шарів пластмаси: АКР-7 і ЗГМАС-12: шар еластичної nпластмаси повинний бути тонкий і приходити в зіткнення зі слизовою оболонкою, а nінша маса пластинки повинна складатися з пластмаси АКР-7. Якщо ці міри не nприносять поліпшення хворим, то, мабуть, причиною запалення виявляють інші nзазначені вище фактори. У таких випадках потрібно прибігати до можливого nзменшення границь;протеза, причому необхідно відступати від установлених nпоказань до того або іншого виду протезування. Замість звичайного nпластинчастого протеза виготовляють, навіть при дефекті першого класу, мостопобідний протез з висячою частиною, що зміцнюється nдистальне від зубів, або застосовують дугову конструкцію. Якщо опорні зуби nбіологічно неповноцінні і не можуть бути використані для виготовлення двоплечих кламерів з окклюзійними накладками, можна обмежитися застосуванням двуплечих кламерів без окклюзійних накладок. Такі кламери, nяк відомо, майже не навантажують зубів. Прийнята думка, що при застосуванні nутримуючих, а не опираючих кламерів nпри дуговому протезуванні дуга травмує слизову оболонку порожнини рота, не nзнаходить підтвердження в клініці. Хворі, як правило, носять такі дугові nпротези і не скаржаться на біль в області, що знаходиться під дугою слизової nоболонки порожнини рота. Якщо ж запальні зміни залежать від підвищеної nреактивності організму, захворювання кровотворних органів, шлунково-кишкового nтракту, клімаксу або інших причин, то таких хворих потрібно направляти на nлікування до відповідних фахівців. Відомо, що процеси адаптації пацієнта до nзубного протезу, носить корковий характер (психофізіологічний аспект), і одним nіз визначених факторів являється тип вищої нервової діяльності та сприйняття nпсихоемоційних   нервових центрів пацієнта. Приємно до класифікації nтемпераменту Гіппократа-Галена, слід відмітити, що nнайбільш неблагоприємний прогноз та складного nпривикання до зубних протезів відмічені у меланхоліків (слабкий тип НС, nпереважають процеси заторможення). Так як вони дуже nчуйні,  процес адаптації у них можуть ускладнитись відсутністю nпробуджуючих причин до звикання. Такі пацієнти можуть більше довірять “сусіду” nніж лікарю. Сангвініки  n(сильний тип НС, урівноважені процеси збудження і заторможення), nбудучи людьми урівноваженими, повними оптимізму, як правило, співпрацюють з nлікарем, виконують його накази, але інколи можуть легко мислено відноситися до nсвого здоров’я.  Звикання до зубного протезу звичайно відбувається швидко, nбез ускладнень. Повільні, дисципліновані, іноді недовірливі, важко контактуючі nз лікарем флегматики n(сильний тип НС, урівноважені, але інертні процеси збудження і заторможення)  звичайно добре переносять незручності, nпов’язані з адаптацією до зубних протезів. Характерна для них стійкість настрою nдозволяє досить повільно, але успішно закінчити період звикання. При nспілкуванні з запальними, нетерплячими і неврівноваженими холериками n(сильний тип НС, неврівноважені нервові процеси з перевагою збудження) лікар nповинен бути  конкретним у своїх рекомендаціях і вимогах, і уважним при nспілкуванні, що дозволяє перемогти прискіпливість пацієнта, його сумніви у nможливому звиканні до зубного протеза і добитися адаптації.

 Зубні протези сприймаються nтканинами протезного ложа як стороннє тіло, будучи подразником для нервових nзакінчень слизової оболонки порожнини рота. З чуттєвих рецепторів порожнини nрота роздратування передається по рефлекторній дузі до центра слиновиділення, nмови і т.д., у результаті чого з’являються посилена салівація, позиви до nблювоти, порушуються мова, ковтання і пережовування їжі.

В процесі звикання до часткового nзнімного протезу хворого слід підготувати до того, що він не одразу, а nпоступово на протязі місяцю буде звикати до протезу.  Якщо він вперше nкористується  знімними протезами, то на протязі півроку. Якщо хворий ще не nприклоного віку, то іноді тільки на протязі nроку  він зможе так освоїти протез, що вже не буде відчувати труднощів при nприйманні їжі.

Сповільнюють звикання до протезів nбіль при використанні протезу, погана фіксація та стабілізація. Тому, щоб nнаступило скоріше звикання необхідно усунути  ці дефекти. В процесі nзвикання до протезу слід рекомендувати приймати їжу, ні в якому разі не nзнімаючи протез (так як це буде підкріпляти старий стереотипі, отже, nзбільшить  строки звикання  до нового протезу. Спочатку їжу необхідно nбрати невеликими порціями, не дуже тверду, але і не липку. Поступово твердість nі порцію їжі можна збільшувати, так як виникає адаптація слизової до жувального nтиску, а хворого до протезу. Має значення в процесі звикання до протезу тип nвищий нервової  діяльності людини.

При звиканні до протезів слід nрозрізняти звикання як  до стороннього тіла і пристосування до органу, nякий дає можливість відновити втрачену функцію. В адаптаційному періоді лікар nне тільки проводить необхідну корекцію протезів, але й оцінює якість nортопедичного лікування в цілому. Результати ортопедичного лікування можна nвважати позитивними, якщо в хворого відновилася мова, відзначаються гарна nфіксація і стабілізація протезів, дотримання естетичної норми, з’являється nможливість приймати тверду їжу, хворий сам позитивно оцінює протези. nОб’єктивними методами оцінки ефективності протезів у функціональному відношенні nє жувальні проби,  мастикаціографія й аудіографія.

Термін користування пластинковими nпротезами в середньому складає 3-4 роки. При подальшому користуванні протезами nжувальна ефективність залишається високою, але досягається вона значним nзбільшенням часу розжовування їжі в порівнянні з відмічавшимися nдо кінця 1-го року. До цього часу внаслідок атрофії щелеп визначається nневідповідність протезного ложа і базису протеза, що виявляється у nвигляді балансування і погіршення фіксації протезів. Краї, що ріжуть, і nжувальні бугри штучних зубів із пластмаси значно стираються, у результаті чого nзнижується висота нижнього відділу базису. При постановці порцелянових зубів усунути nбалансування і відновити присмоктуваність у ряді nвипадків удається за допомогою перебазування протезів клінічним або nлабораторним шляхом, у іншому разі  знімні конструкції слід переробити.

Цілями перебазування протеза є nотримання пристосованого до жувального тиску базису протеза, його прилягання до nпротезного ложа, а також відновлення оптимальної міжальвеолярної nвисоти. Перебазування протезів з метою досягнення кращої стійкості проводять nтаким чином.

 Визначають висоту нижньої nчастини обличчя, щільність зімкнення зубів і безперешкодність nїх ковзання при рухах нижньої щелепи. Потім виявляють зони підвищеного тиску базисуна прилеглі тканини. З цією метою на поверхню базису, nзвернену до слизової оболонки, наносять шар евгенолоксицинкової nпасти або на будь-які інші рідкотекучі маси, після nчого протези встановлюють на щелепах.

Хворому пропонують стиснути зуби, nзробити рухи губами (вперед і назад) і ковтальні рухи. Ті ділянки, де відбиткова  маса повністю витісняється, повинні бути зішліфовані, оскільки вони є зонами підвищеного тиску на nтканини. Якщо краї базису укорочені, то їх необхідно подовжити за допомогою nтермопластичної маси. На нижній щелепі подовження базису потрібне найчастіше в позадумолярній ділянці, а розширення — відповідно в nнижньощелепному просторі, а також під’язиковій області. Проводять зішліфовування внутрішньої поверхні протеза, а також його nкраїв, де знімають рівномірний шар матеріалу завтовшки 1-2 мм.  При цьому nвиключають окремі ділянки, які залишають для збереження міжальвеолярної nвисоти. Ці стопери або обмежувачі повинні бути розташовані в трьох nрівновіддалених точках базису протеза, де слизова оболонка найбільш щільна і nбезболісна при пальпації. Потім на краї базису наносять термопластичну масу, nвводять протези в порожнину рота і просять пацієнта зімкнути зуби, після чого nвідбиток оформляють під жувальним тиском, за допомогою функціональних проб.

 Завершальним етапом перебазування є зняття nостаточного відбитку якою-небудь пастою під контролем жувального тиску. nОтриманий відбиток обкантовують воском для збереження об’ємності країв. Далі nвідливають модель, після чого гіпсують її разом з протезом в кювету і проводять nформування, пресування і полімеризацію доданої пластмаси. При обробці протеза nособливу увагу слід приділяти збереженню індивідуальної об’ємності його країв.

 Слід зазначити, що при повторному протезуванні nлікар має справу з хворим, який вже раніше користувався знімними протезами і nпсихологічно до цього добре підготовлений. Лікування подібних пацієнтів nполегшується, оскільки зникає одна з труднощів у вигляді упередженості проти nзнімного протеза, властива багатьом пацієнтам, особливо жінкам. Звички, nвироблені в процесі користування знімними конструкціями, полегшують адаптацію nдо нового протеза.

В останньому випадку вона менш nобтяжлива і завершується в короткі терміни. Ці дві обставини перетворюють nпацієнта на союзника лікаря, полегшуючи протезування. Одночасно ці ж звички nможуть стати причиною відмови хворого від користування протезом, якщо в його nконструкцію, наприклад, в межі базису, внесені зміни. При повторному nпротезуванні у зв’язку з умовами, що змінилися, в порожнині рота доводиться nчасто вирішувати принципово нові завдання, які не виникали, коли хворий вперше nотримував ортопедичну допомогу.

В першу чергу мається на увазізміна міжальвеолярної висоти nу осіб, що тривалий час користуються протезами із зменшеною міжальвеолярною nвисотою, зміна меж протеза, що викликають збільшення його базису і, нарешті, nзміну ширини штучної зубної дуги. За несприятливих анатомо-топографічних nумов протезування щелеп утруднено. Запропоновані різні методи фіксації і nстабілізації протезів. За наявності кісткових виступів, що залишаються після nвидалення зубів, можливі два рішення. Перше –  полягає у вичікуванні, nсподіваючись на те, що з часом атрофія приведе до формування потрібної форми nальвеолярного відростка. На це потрібно 1,5-3 місяці після видалення зуба, що природньо викликає заперечення хворих. Слід проте nвідмітити, що багато екзостозів менше піддаються атрофії, чим інші кісткові nутворення. Друге — використанняеластичних пластмас як nпідкладки в області кісткових виступів. М’яка пластмаса як би заповнює бракуючий підслизовий шар оболонки і послаблює, амортизує nжувальний тиск на тканини протезного ложа. Кращим рішенням питання є створення nі формування альвеолярного відростка потрібної форми оперативним шляхом, nоскільки при цьому скорочується час, протягом  якого порушуються функції nорганів порожнини рота. З медичної точки зору такий підхід є найбільш nдоцільним. Проте, пацієнти далеко не завжди погоджуються на повторну операцію nпісля проведеного видалення зубів, тому в цих випадках застосовують м’яку nпідкладку з пластмаси. Вимоги, що пред’являються до еластичних пластмас, nнаступні: міцно з’єднуватися з жорстким базисом протеза, тривалий час зберігати nеластичність, володіти низьким водопоглинанням, не nрозчинятися в середовищі порожнини рота, не міняти колір, добре оброблятися. nПотрібно визнати, що в даний час еластичних пластмас, що повністю відповідають nперерахованим вимогам, немає. М’які підкладки показані в наступних випадках:

1) при різкій нерівномірній атрофії nальвеолярних відростків з сухою, малоподатливою nслизовою оболонкою, коли ніякими загально відомими методами неможливо добитися nфіксації протезів;

2) за наявності гострих кісткових nвиступів і екзостозів на протезному ложі, гострій внутрішній косій лінії і nпротипоказаннях для хірургічної підготовки, унаслідок чого твердий базис nпротеза викликає сильні больові  відчуття;

3) при виготовленні складних щелепно-лицевих nпротезів;

4) при виготовленні імедіат-протезів з видаленням великої кількості зубів:

5) при хронічних захворюваннях nслизової оболонки рота;

6) при алергічних реакціях на протези nз акрилатів;

7) при підвищеній больовій чутливості nслизової оболонки.

Для цих цілей медична промисловість nвипускає еластичні матеріали «Ортосил», «Ортосил-М», «ПМ-01», «Еладент—100». nЗалежно від поставленої мети еластичний шар можна наносити, як по всьому базису nпротеза, так і в певних ділянках його, або тільки по краю протеза. Еластичну nпідкладку по краю протеза і по лінії «А» наносять в тих випадках, коли nстворений гарний клапан за допомогою функціонального відтиску, що nприсмоктується, і є небезпека, що жорсткий базис протеза чинитиме підвищений nтиск в цій області. Це явище часто спостерігається при тонкій слизовій оболонці nі відсутності підслизового шару. Еластична прокладка по краю протеза пом’якшує nтиск на підлеглі тканини. Поломка пластинкових протезів – досить поширене nявище. Кількість поломок протезів з акрилових пластмас вже в перші роки nкористування складає від 10 до 40%. Загальна кількість поломок по відношенню до nкількості виготовлених дорівнює 40-50%. Поломки знімних протезів виникають від nрізних причин, можна розділити на 5 груп:

1) недоліки фізико-механічних nвластивостей базисних матеріалів;

2) помилки, допущені лікарем на nокремих етапах роботи;

3) помилки, допущені техніком на nрізних етапах роботи;

4) недбале ставлення до протезів nсамого хворого;

5) невідповідність протезного ложа nбазису протеза в результаті атрофії щелеп.

В основному це помилки лікаря, nдопущені в клініці при визначенні центральної оклюзії, меж протезного ложа і nкісткових виступів, торус та ін, nпомилки, допущені зубним техніком при склеюванні відбитків, виготовленні кламерів, моделюванні воскового базису, гіпсуванні, nформуванні, пресуванні, полімеризації пластмаси , поліровці протеза та ін; недбале користування протезом; балансування і nнерівномірне прилягання протеза до протезного полю після видалення опорних nзубів і через атрофічні процеси в альвеолярних гребенях, щелепах та ін. nПластинкові протези при повній відсутності зубів як на верхній, так і на нижній nщелепах, найчастіше ламаються по середній лінії. Цьому сприяє ослаблення nпротезів внаслідок глибокої вирізки для вуздечки губи, а також балансування nверхнього протеза на піднебіном торусі nпри недостатній ізоляції останнього.

Клінічні спостереження показують, що nобласть найбільшого поверхневого розтягування знаходиться на полірованій nповерхні піднебінної частини пластинкового протеза на верхній щелепі, nрозташованої за центральними різцями. Крім того, до поломки можуть приводити nвнутрішні напруги в пластмасовому базисі протеза, що виникають при порушенні nрежиму полімеризації, швидкого охолодження протеза, а також від наявності nрізного роду включень, наприклад порцелянових зубів.  Виправлення протезів буває необхідно при: 1) nтріщині або повному переломі базису, 2) часткової або повної поломці штучного nзуба, 3) поломці кламера, 4) видаленні зуба, на якому nфіксувався протез, 5) заміщення видаленого зуба штучними. Зламаний протез, якщо nє всі фрагменти і вони точно зістовляються по лініях nзламу, можна полагодити. Починка лінійних переломів базисів пластмасових nпротезів робиться наступними способами. Методика лабораторної починки протеза.

Для цього отриманий зламаний протез nретельно промивають у воді щіткою і насухо витирають. Фрагменти протеза nзіставляють і склеюють із зовнішнього боку сургучем, стенсом, nрозплавленим воском або липким лінію перелому в двох – трьох місцях змащують діхлоретановим клеєм, що входить до складу Протакрилу і частини протеза зіставляються по лінії зламу і nутримують протягом 3-4 хв. По склеєному протезу відливають невисоку фіксуючу nмодель (підлиток). Для цього готують гіпс nконсистенції густої сметани, акуратно наливають його в поглиблення від nальвеолярних гребенів. Залишки гіпсу з колби виливають на стіл у вигляді гірки nі занурюють в неї протез внутрішньою поверхнею. Після затвердіння гіпсу nфіксуючу модель обрізають, звільняють кламера і nзнімають фрагменти протеза. Освіжають лінію зламу фрезою, створюючи щілину в n3-5 мм. Потім стоншують частини протеза з боку відполірованою поверхні на nполовину товщини базису шириною 5-8 мм від країв зламу. Підготовлені до ремонту nчастини протеза укладають на фіксуючу модель покриту ізоляційним лаком «Ізокол» і проводять моделювання. Для цього заливають nрозплавлений базисний віск в області перелому до рівня сусідніх ділянок базису nпротеза з деяким потовщенням в місці лагодження. Закінчивши моделювання, протез nразом з фіксуючою моделлю гіпсують в основу кювети методом прямого гіпсування. nПри цьому залишають вільною від гіпсу (відкритою) тільки відмодельовану nвоскову поверхню і стежать за тим, щоб сформований над зубами гіпсовий валик nбув пологий, щоб не було гіпсових склепінь, які будуть заважати роз’єднанню nдвох половин кювети після відливання контркювети.

 Після виплавки воску кювету охолоджують, nзмащують мономером місце, яке треба полагодити, і формують пластмасу гарячої nполімеризації (наприкінці стадії “ниток що тягнуться”). Місце nперелому протеза вкривають зволоженим целофаном і ставлять кювету під прес для nконтролю. Знявши надлишки пластмаси, здійснюють остаточне пресування без nцелофану і полімеризують. Після полімеризації (режим її такій ж, як і при nвиготовленні нових протезів) протез обробляють, шліфують і полірують. Методика поза лабораторної nпочинки протеза.

  Отриманий зламаний протез nретельно промивають у воді з милом, щіткою і насухо витирають. Лінії перелому nзлегка змащують пластмасовим клеєм і фрагменти зламаного протеза точно nскладають. У цьому положенні частини протеза фіксують пальцями протягом 1-2 nхвилин. Якщо клею немає, частини протеза зіставляють і склеюють сургучем з nзовнішньої його поверхні. Для швидкого затвердіння сургуча місце зламу nслід облити холодною водою. Поклавши протез на стіл (якщо застосовувався nпластмасовий клей), чекають кілька хвилин до повного затвердіння клею. Складати nвідламки слід відразу після змазування клеєм, інакше клей швидко густіє і не nдозволяє точно їх скласти.  По склеєному протезу відливають фіксуючу nмодель. Для цього на внутрішню поверхню (у поглиблення від альвеолярних nгребенів, до рівня країв протеза) наливають гіпс консистенції густої сметани. nЗалишки гіпсу з колби викладають на стіл у вигляді гірки, і протез занурюють в nгіпс так, щоб його полірована поверхня і зуби були звернені вгору, а лінія nперелому залишалася відкритою. Після затвердіння гіпсу модель обрізають, а nчастини протеза знімають і приступають до оформлення країв по лінії перелому. Для nцього знімають фрагменти протеза з моделі і фрезою розширюють (освіжають краї nперелому) лінію переламу до 3-5 мм, знімають поліровану поверхню пластмаси по nобидві сторони від переломана 1,0-1,5 см з боку nвідполірованого шару. Потім за допомогою фісурного nбору по лінії зламу випилюють поперечні канавки, які не доходять до поверхні nпротеза і прилеглих до слизової оболонки на 0,5 – 1,5 мм, і фрагменти протеза nукладають на модель. Оброблену поверхню змазують кілька разів ватним тампоном, nзмоченим мономером, і для набухання пластмаси протез поміщають разом з ватним nтампоном в закриту чашку Петрі.

 Пластмасове тісто готують з самотвердіючих пластмас «Протакрил» nабо «Редонт», всипаючи порошок в рідину до повного nнасичення її і поверх закривають склом, щоб з’явився мономер. Процес набухання nпластмаси триває 3-5 хв. в залежності від температури середовища. Після nпідготовки пластмасового тесту його в стадії набухання (в якій при витяганні з nстаканчика шпателем воно повільно стікає з нього, причому крапля, витягується, nне обривається) шпателем наносять на оброблену поверхню і в проміжок між краями nзламу протеза, поверхня якого перед цим була додатково змочена мономером за nдопомогою ватного тампона. Необхідно стежити, щоб пластмаса повністю заповнила nпроміжок між лініями зламу, канавки до рівня сусідніх ділянок основи протеза, nвідновлюючи форму базису в місці лагодження з незначним потовщенням.

Коли на поверхні пластмаси з’явиться nматова плівка в результаті вивітрювання певної частини вільного мономера, протез nразом з фіксуючою моделлю занурюють у гарячу воду (температура 40 – 50 °) на 10 nхвилин до повної полімеризації (затвердіння) пластмаси. Після полімеризації nпротез обробляють, шліфують і полірують. Наведена методика лагодження може бути nвикористана при необхідності додавання до протеза штучних зубів. Для цього nзнімають відбиток щелепи з протезом та відбиток зубів-антогонистов. nПісля відливання моделей підбирають за кольором та розміром штучні зуби, потім nосвіжають фрезою края протеза, накладають пластмасове nтісто і в нього запаковують зуби. Через 8-10 хв. протез обробляють.

ПЕРЕБАЗУВАННЯПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ

У тих випадках, коли є nневідповідність протезного ложа протезному базису через атрофію кісткової nоснови, неякісного відбитка або помилок технічного характеру (вкорочення nтехніком країв базису, псування моделі в процесі роботи і т. д.), виправити nпротез можна за допомогою перебазування. Існують два методи перебазування – nклінічний (позалабораторний) і лабораторний.

Клінічний методполягає в тому, що спочатку на протезах nхворого перевіряють прикус і проводять обстеження щелеп і протезів, при цьому nзвертають увагу на довжину країв, об’ємність. Якщо в будь-яких ділянках краї длинніше, то їх укорочують, якщо коротше – нарощують самотвердіючою пластмасою. Потім з поверхні протеза, nприлеглої до слизової оболонки протезного ложа, видаляють шар пластмаси nтовщиною 1 мм. З краю протеза і його вестибулярної поверхні (відступивши від nкраю 2-3 мм) фрезою або карборундовою голівкою знімають тільки полірування. nШтучні зуби змащують вазеліном, а самотвердіючу nпластмасу розмішують в такій пропорції: одна вагова частина мономера і дві nвагові частини полімеру.

 У практиці це роблять таким nчином: у посуд наливають невелику кількість мономера, а потім у нього всипають nполімер до поглинання. З цією метою застосовують самотвердіючі nпластмаси «Протакрил» і «Редонт».

В другій фазі набухання пластмаси, nтобто у фазі «ниток що тягнуться», пластмасове тісто накладають на оброблений nбазис протеза рівномірним шаром таким чином, щоб були покриті і його краї. nЧерез деякий час (10-15 с) поверхня пластмаси стає матовою. У цей період протез nнеобхідно ввести в порожнину рота, встановити його на щелепі в положенні nцентральної оклюзії. При цьому надлишки пластмаси вичавляться на вестибулярну nповерхню базису і в області м’якого піднебіння.

Надлишки пластмаси необхідно прибрати nшпателем для замішування цементу, обережно відсікаючи і, відступивши 2-3 мм від nкраю протеза. Потім протез знову встановлюють на щелепу і оформляють краю nпротеза за допомогою активного і пасивного методів. Протез в порожнині рота nзнаходиться приблизно 2-3 хв, потім його виводять і nна 10 хв поміщають в спеціальний апарат, де при nтемпературі 40-50⁰ С і тиску в 3 атм робляють полімеризацію пластмаси. При цьому зменшується nпористість і підвищується щільність і твердість пластмаси.

У зв’язку з тим що протезне ложе на nнижній щелепі менше ніж на верхній, і щоб не продавити самотвердіючу nпластмасу, відбиток отримують в  тістоподібній – фазі.

При обстеженні базису після nперебазування видно, як чітко відображено мікрорельєф слизової оболонки, nфункціональне оформлення перехідної складки, об’ємність країв. Обробка протеза nполягає в зведенні нанівець надлишки пластмаси що видавилися, а краї протеза nобробці не підлягають. Як правило, фіксація протеза після перебазування значно nполіпшується. Протипоказаннями до клінічного методу перебазування є хронічні nзахворювання слизової оболонки порожнини рота, алергія, бронхіальна астма та nін.

При наявності протипоказань nперебазування виконують лабораторним методом. Відбиток отримують за допомогою коригуючого крему силіконових відбиткових nмас. У лабораторії технік гіпсує протез з відбитком в кювету прямим методом n(відбитком догори). Після видалення одтискного матеріалу накладається, nпакується і полімеризується пластмаса.

Слід визнати, що лабораторний метод nперебазування пластинкових протезів має деякі переваги перед клінічним: nпластмасове тісто не стикається зі слизовою оболонкою, крім того, новий шар nбазисної пластмаси з’єднується монолітно з основним шаром, однак при цьому nметоді перебазування не виключені технічні помилки, які спостерігаються при nвиготовленні протезів.

Необхідно відзначити, що перебазовані nпротези добре фіксуються і рівномірно розподіляють тиск на підлеглі тканини, nтак як відбитки виходять при змиканні щелеп в центральній оклюзії, тобто при nтиску, який буде виникати при розжовуванні їжі.