Повне знімне протезування

Тема: Повне знімне протезування.

———

План лекції

1.     Протезування при повній втраті зубів. Особливості клінічного обстеження пацієнтів при повній відсутності зубів.

2.     Визначення морфологічних особливостей твердих і м’яких тканин протезного ложа, ступеня атрофії кісткової тканини альвеолярних відростків та тіла щелепи, податливості і рухомості слизової оболонки при повній адентії.

3.     Відбиткові матеріали. Класифікація відбитків та матеріалів, що застосовуються при повній адентії.

4.     Методика зняття відбитків.

5.     Механізм звикання до знімних протезів.

6.     Адаптація до часткового знімного протезу за В. Ю. Курляндським.

7.     Адаптація до часткового знімного протезу за І. С. Рубіновим.

8.     Адаптація до часткового знімного протезу за Г. Б. Шиловій.

9.     Підготовка протезного ложа та можливі помилки.

10.                       Вибір конструкції протеза та можливі помилки.

11.                       Основні принципи отримання відбитків та можливі помилки.

12.                       Особливості повторного протезування пацієнтів з повною втратою зубів.

 

 

———

Протезування при повній втраті зубів. Особливості клінічного обстеження пацієнтів при повній відсутності зубів.

 

По статистичним даним, повна відсутність зубів серед населення нашої країни зустрічається досить таки часто.

 

Причому тільки у 80% випадків досягається максимальна ефективнісь ортопедичного лікування, тобто відновлення всіх функцій зубо-щелепної системи.

———

Повна відсутність зубів (повна вторинна адентія) є наслідком ряду захворювань зубо-щелепної системи – карієсу і його ускладнень, хвороб пародонту, а також травм.

———

Діагностика повної адентії проводиться шляхом клінічного огляду, збору анамнезу і направлена на усунення факторів, які перешкоджають негайному початку протезування.

 

Такими факторами можуть бути:

•     наявність невидалених коренів під слизовою оболонкою;

•     єкзостози;

•     пухлиноподібні захворювання;

•     запальні процеси;

•     захворювання та ураження слизової оболонки порожнини рота.

———

Протезування при повній вторинній адентії являє собою одночасне вирішення кількох проблем:

•     відновлення достаньої функції  можливостей зубо-щелепної системи;

•     попередження розвитку патологічних процесів та ускладнень;

•     підвищення якості життя пацієнтів;

•     усунення негативних психо-емоційних наслідків, пов’язаних з повною відсутністю зубів.

————

Клінічне обстеження пацієнтів при повній втраті зубів

1.     Збір анамнезу

2.     Огляд

3.     Пальпація

4.     Візуальне  дослідження, пальпація і аускуляція скронево-нижньощелепного суглобу

5.     Антропометричні дослідження

————-

При зборі анамнезу розпитують:

•     Час та причини втрати зубів;

•     Чи користувався пацієнт раніше знімними протезами;

•     Алергологічний анамнез.

 

         Цілеспрямовано виявляють скарги на біль та дискомфорт у ділянці скронево-нижньощелепних суглобів.

————–

При огляді звертають увагу на:

 

•     осанку, тип статури;

•     стан шкірних покривів;

•     міру зменшення висоти нижнього відділу обличчя;

•     виражену  і/або набуту асиметрію обличчя;

•     вираженість носогубних і підборідних складок;

•     характер змикання губ, наявність тріщин і мацерацій в ділянці кута рота ;

•     міра відкривання рота, біль при рухах нижньої щелепи;

•     плавність і напрямок руху нижньої щелепи;

•     співвідношення щелеп (ортогнатичне, прогенічне, прогнатичне).

———

———

 

Огляд порожнини рота

 

При огляді присінку порожнини рота звертають увагу на глубину присінку, на вираженість вуздечок, щічних складок, на наявність патологічних змін слизової оболонки.

—————

При огляді порожнини рота –

– на колір, зволоженість, цілістність слизових оболонок порожнини рота з метою виключення супутньої патології, в тому числі інфекційних захворювань;

– на міру атрофії альвеолярних відростків, форми альвеолярних дуг;

– на розміри, колір, зволоженість слизової оболонки язика, на стан сосочків язика (гіпертрофічні, атрофовані).

——–

Пальпація

 

•     Проводять пальпацію регіонарних лімфатичних вузлів.

•     Проводять пальпацію жувальних м’язів, СНЩС.

•     Виявляють наявність екзостозів, прихованих під слизовою оболонкою коренів зубів. При підозрі на їх наявність – рентгенологічне обстеження (локалізований чи панорамний знімок щелепи). При позитивному результаті негайне протезування відкладається і проводиться хірургічна підготовка.

•     Звертають увагу на наявність пухлиноподібних утворів. При підозрі на їх присутність – цитологічне дослідження. При позитивному результаті негайне протезування відкладається і проводиться відповідне лікування.

•     Проводять пальпацію для визначення торуса, «півнячого” гребеня и степені піддатливості слизової оболонки.

———

 

Візуальне дослідження, пальпація та аускуляція скронево-нижньощелепного суглобу

 

•     При огляді звертають увагу на колір шкірних покривів у ділянці суглобів. Вияснюють, чи немає хрускоту (клацання) і болі у ділянці СНЩС при рухах нижньої щелепи. При відкриванні рота звертають увагу на синхронність і симетричність  рухів суглобових головок.

•     При аускуляції СНЩС звертають увагу на звук тертя і крепітації, на клацання у ділянці суглобів.

•     При підозрі на патології СНЩС проводять рентгенологічне дослідження – томографію суглобів при закритому і відкритому роті.

——–

 

Визначення морфологічних особливостей твердих і м’яких тканин протезного ложа, степені атрофії кісткової тканини альвеолярних відростків та тіла щелепи, піддатливості і рухомості слизової оболонки при повній адентії.

———-

Після видалення зубів з часом альвеолярні відростки атрофуються. Якщо причиною видалення зубів був пародонтит, тоді атрофічні процеси протікають швидко.

 

Атрофія альвеолярного відростка — процес незворотній і протезування не зупиняє його, тому, що для кістки адекватним подразником  є тяга прикріплення до неї звязок (сухожилля, періодонт), а не сила стискання, що йде від базису протеза.

———

 

Атрофія альвеолярного гребеня на верхній щелепі виражена більше з альвеолярної сторони, внаслідок чого альвеолярна дуга зменшується. На нижній щелепі атрофія більш зміщена до язичної сторони і нижньощелепна дуга стає ще ширшою.

 

Це сприяє формуванню   старечої прогенії, яка проявляється різкою     невідповідністю розмірів альвеолярних дуг верхньої і нижньої щелеп.

———-

Існує декілька класифікацій беззубих щелеп : по ступеню атрофії альвеолярних відростків, альвеолярних бугрів, глибині піднебіння і висоті розташування перехідної складки.

———

Форми піднебіння

         Форма твердого піднебіння визначається довжиною, шириною та висотою.

         Висота по М.І. Агапову,                             коливається від                     0,5 до 2,5 см.

         Фіксація протезу значно погіршується при глибокій і плоскій  формі піднебіння.

———

 

Види скату альвеолярного відростка верхньої щелепи

 

Найбільш прийнятним   для досягнення і збереження замикаючого клапану на протезі під час жування є альвеолярний відросток з прямовисним вестибулярним скатом.

—————–

Класифікація Курляндского, 1955р.  (для беззубих верхніх щелеп)

 

1 тип – високий, виражений альвеолярний гребінь і виражені бугри верхньої щелепи, рівномірно покриті щільною слизовою оболонкою. Глибоке піднебіння, невиражений чи відсутній торус, наявність великої слизово-залозистої подушки над апоневрозом м’язів мякого піднебіння.

 

2 тип – середня міра атрофії альвеолярного гребеня, маловиражені бугри, середньої глибини піднебіння, виражений торус,середньої піддатливості слизова оболонка і слизово-залозиста подушка під апоневрозом м’язів мякого піднебіння.

 

3 тип – різка атрофія альвеолярного гребеня, різко зменшений розмір тіла верхньої щелепи, невиражені бугри, укорочений передньо-задній розмір твердого піднебіння, широкий торус, вузька смуга нейтральної зони по лінії «А».

———–

Класифікація Келлера (для беззубих нижніх щелеп)

———————–

Класифікація Оксмана 1978 р.                 

(для беззубих верхньої та нижньої щелеп)

———————-

Класифікація беззубих щелеп по А.І. Дойнікову

———————-

Слизова оболонка порожнини рота поділяється на різні типи по ступені рухомості та податливості.

 

Рухомість слизової оболонки залежить від її зв’язку з м’язами. В тих місцях, де над м’язами розвинений підслизовий шар, є жирова тканина і розміщені залози  – слизова оболонка є малорухомою, але добре  податлива при надавлюванні.

———————

Слизова оболонка, що розміщується на м’язах і здійснює екскурсії при їх скороченні, називається активно-рухомою (слизова оболонка м’якого піднебіння, щік, губ, дна ротової порожнини, зіву, глотки)     (в)

         Якщо слизова оболонка безпосередньо з’єднана з окістям, тоді вона нерухома     (а)

         Проміжну частину займає пасивно-рухома слизова оболонка(нейтральна зона), яка проходить смугою по вестибулярній поверхні верхньої та нижньої щелеп, по язичній поверхні  нижньої щелепи і по лінії «А» на верхній щелепі      (б)

—————-

Класифікація слизової оболонки протезного ложа  по Супле

——————-

(1924р.) Зони податливості слизової оболонки верхньої щелепи по Люнду

——————

Таким чином, в залежності від анатомо-фізіологічних особливостей протезного ложа можна отримати відображення слизової оболонки у різних функціональних станах.

——————

Всі стоматологічні відбиткові матеріали можна умовно розділити на:

•     тверді;

•     еластичні;

•     термопластичні.

——————

Класифікація відбитків (по Є.Г. Гаврилову)

——————–

Зняття функціонального відбитку

——————-

Функціональні відбитки

——————–

Компресійні відбитки

——————–

Компресійні відбитки

——————–

Фото з силіконами

——————-

Декомпресійні (розвантажуючі) відбитки

—————–

Фото з матеріалами

—————————

Диференційні (комбіновані) відбитки

————————-

Методика зняття відбитків №1

—————–

Методика зняття відбитків №2

——————

Методика зняття відбитків №3

—————–

Методика зняття відбитків №4

—————–

Фото з технікою отримання відбитку

—————–

 

 

Зубний протез є незвичайним подразником та сприймається пацієнтом, як чужорідне тіло. Одночасно з цим посилюється слиновиділення, а в деяких хворих виникають позиви до блювання. Посилення слиновиділення виникає через невеликий проміжок часу після накладання протеза, що вказує на виникнення рефлексу внаслідок передачі збудження по рефлекторній дузі від рецепторів слизової оболонки порожнини рота  через центральну нервову систему. За характером цей рефлекс є безумовним та нагадує реакцію, що викликана дією відторгнених речовин.

Потрібно пам’ятати, що протез в значній мірі змінює фізіологію органів жувального апарату. Він сприймається пацієнтом як чужорідне тіло, а відносно до слизової оболонки протезного ложа є незвичайним подразником.

 Протез змінює звичні взаємовідношення органів, оскільки зменшує об’єм власне порожнини рота, одночасно порушуючи топографію артикуляційних пунктів, потрібних для утворення різного роду звуків. Нові оклюзійні взаємовідношення між штучними зубами можуть змінювати характер жувальних рухів нижньої щелепи. Під час зміни висоти прикусу створюються нові умови для діяльності жувальних м’язів та скронево-нижньощелепного суглоба.

     Накладання протеза майже завжди супроводжується зміною утворення звуків та чіткості їх вимови. Це пояснюється зникненням звичних артикуляційних пунктів, ділянок артикуляції язика під час моделювання звуків. Послідовно внаслідок тренувань ці недоліки зникають та вимова стає нормальною.

         Протягом часу реакція у відповідь на подразнення починає стихати: відчуття чужорідного тіла зменшується: зменшується салівація, зникає блювотний рефлекс. Пацієнт перестає відчувати протез, забуває про його існування та навіть відчуває незручність, коли на деякий час знімає його.

         В основі затихання описаних реакцій лежать складні нейрорефлекторні процеси, пояснити  які можливо при використанні даних І. П. Павлова про кіркове гальмування. В дослідах на тваринах було встановлено, що незвичайний подразник викликає в корі півкуль головного мозку збудження окремих центрів. Це збудження проявляється у вигляді рефлекторних реакцій (слиновиділення, відчуття чужорідного тіла, блювання). Якщо подразник в майбутньому не підкріплюється, то розвиваються процеси гальмування, які проявляються в зниженні збудливості та провідності.

 

Відомо, що адаптацію людини до зубного протезу контролює кора головного мозку (психологічно-фізіологічний рівень), і одним із головних факторів є тип вищої нервової діяльності і лабільність нервових центрів пацієнта.

 

Типи вищої нервової діяльності і особливості темпераментів

Меланхолік – спостерігається важкість до звикання до зубних протезів (слабкий тип НС, переважають процеси гальмування). Через те, що вони більш вразливі, процеси адаптації в них можуть ускладнюватись відсутністю причин до звикання. Такі хворі більше вірять «сусідам», а не лікарям.

 

Сангвінік – (сильний тип НС, урівноважені процеси збудження та гальмування), як правило, добре співпрацюють з лікарем, виконуючи його вказівки. Звикання до зубних протезів зазвичай настає швидко, без ускладнень.

Флегматик –  повільні, дисципліновані, інколи недовірливі (сильний тип НС, врівноважений, але інертні процеси збудження та гальмування). В основному добре переносять незручності, пов’язані з адаптацією до зубних протезів. Характерна для них стійкість настрою дозволяє достатньо повільно, але позитивно закінчити період звикання.

Холерик – сильний тип НС, неврівноважені нервові процеси з перевагою збудження над гальмуванням). Лікар повинен бути чітким у своїх рекомендаціях і вказівках, непоступливим у спілкуванні.

 

Механізм звикання за В. Ю. Курляндським.

     В. Ю. Курляндський в 1939 р. запропонував свою думку, а в 1956 р. підтвердив її, що в основі звикання до протезів лежить кіркове гальмування, а кіркове – це умовне гальмування. Він вважав, що протез є чужорідним тілом і звикання до нього можна розділити на декілька фаз:

I – фаза подразнення – (від початку виготовлення протезу, включаючи перший день користування) характеризується значною слинотечею, неприємними відчуттями.

II – фаза часткового гальмування –   від першого до п’ятого дня, коли всі прояви адаптації дещо зникають.

III – фаза повного гальмування – від п’ятого до тридцять третього дня, однак якщо за цей час хворий не звик до протезу, його потрібно переробити.

 

Механізм звикання за І. С. Рубіновим.

     І. С. Рубінов (1952 р.) на основі об’єктивного вивчення жувальної функції за допомогою жувальних проб та мастикаціографії виніс протилежну думку, що в основі звикання до протезів лежить не гальмування, а утворення нових рухових рефлексів. Протез він вважав не чужорідним тілом, а «органом» в основі якого лежить думка, якщо не користуватися протезом, то звикання не виникає.

 

Механізм звикання за Г. Б. Шиловою.

     Г .Б. Шилова (1957, 1960, 1961 ) на основі «Об’єктивного вивчення нормалізації жувальної функції під час користування протезами», прийшла до висновку, що жувальна функція під час звикання стає все більш повноцінною.

Щоб розібратись у фізіологічному процесі адаптації до протезів потрібно вияснити чи є протез умовним чи безумовним подразником і чи в снові адаптації  лежить умовний або умовно-рефлекторний механізм? Протез безпосередньо (контактно) діє на рецептори, його подразнення є адекватним, відповідно протез є безумовним подразником і на нього виробляються безумовні рефлекси.

За даними проф. Г.Б. Шилової (1967) протез без сумніву можна розглядати в перші дні користування як чужорідне тіло і тільки потім від стає невід’ємним «органом». Це можна об’єктивно прослідкувати за даними записів жувальної функції – мастикаціограм та жувальних проб.

     Спочатку протез більше заважає, ніж допомагає приймати їжу. Хворий робить багато зайвих  неповноцінних рухів, але поступово ціленаправлені рухи закріплюються, а неповноцінні затихають, жувальна функція стає все більш ритмічною, з’являються все більше повноцінних, бокових жувальних рухів.

     Протез є безумовним подразником довготривалої дії. Довготривале подразнення рецепторів призводить до їх адаптації і водночас до зниження їх чутливості в результаті виникнення безумовного зберігаючого гальмування, а не умовного кіркового.

     Таким чином за даними Г. Б. Шилової (1957-1974 рр.) розрізняють під час звикання 2 етапи:

1.    Етап звикання до протеза, як до чужорідного тіла в результаті виникнення зберігаючого гальмування.

2.    Етап звикання до протеза на основі умовно-безумовних нервових зв’язків з формуванням рухового динамічного стереотипу акту їжі.

 

В процесі звикання до часткового знімного протеза хворого потрібно підготувати до того, ще не зразу, а поступово протягом місяця буде виникати звикання. Якщо він вперше користується знімними протезами, то звикання буде виникати протягом 6 місяців. Якщо ж пацієнт похилого віку, то деколи  протягом року виникає звикання та зникає відчуття дискомфорту  під час прийому їжі.

Сповільнюють звикання до протезів – біль під час користування, погана фіксація та стабілізація. Тому щоб настало пришвидшене звикання, потрібно забрати ці дефекти.

 В процесі звикання до протеза потрібно рекомендувати приймати їжу разом з ним.

Спочатку їжу необхідно приймати невеликим порціями, не дуже тверду але і не липку. Поступово твердість і порції їжі можна збільшувати, тоді виникає адаптація слизової до жувального тиску,а хворого до протеза. Має значення в процесі звикання до протеза тип вищої нервової діяльності людини.

 

Підготовка протезного ложа і можливі помилки

         Підготовка протезного ложа до часткового знімного протезування означає нормалізацію стану опорних тканин пародонта та слизової оболонки, створення найкращих умов для хорошої стабілізації протеза. Чим краща буде фіксація і стабілізація протеза, тим менше шкідливого впливу на опорні тканини, а значить подовжується час користуванням протезами. Об’єм необхідної підготовки залежить від результату загального обстеження хворого і частково порожнини рота, від результатів рентгенографії опорних зубів та аналізу робочих моделей.

         В повсякденній практиці не завжди уділяється потрібна увага підготовці протезного ложа, деколи через недооцінювання цього етапу або внаслідок недостатньої компетентності стоматолога, а деколи через відсутність часу.

         Незалежно від причин непідготовленості протезного ложа у всіх випадках результати лікування залишаються незадовільними, так як відновлення порушеної функції досягається тільки частково, а опорні тканини в більшості випадків піддаються серйозним порушенням.

         Економія часу, яка потрібна деяким лікарям (відповідно не підготовляють хворих до протезування) є великою помилкою. Через деякий час після ортопедичного лікування хворі, фактично по вині лікаря, втрачають певну кількість зубів, що залишились, після чого потрібно виготовляти другий протез в умовах, менш сприятливих для хворих так і для клініцистів.

         В підготовку до протезування при часткових дефектах зубних рядів включається підготовка не тільки порожнини рота, але і цілого організму. Відомо багато загальних захворювань, які впливають в великій мірі на біомеханічні можливості протезного ложа. Авітамінози, діабет, порушення функції залоз внутрішньої секреції, туберкульоз, в окремих випадках мають поганий вплив на опорні тканини.

         Підготовка порожнини рота залежить від характеру порушень, встановлених під час клінічного обстеження хворого та плану лікування. Повна підготовка включає лікування карієсу, видалення зубного каменю, видалення зубів за показами, лікування парадонтопатій, захворювань слизової оболонки, виправлення прикусу, аномалій положення окремих зубів, підготовка опорних зубів.

         Під час підготовки хворого з частковими дефектами зубних рядів до протезування необхідно враховувати і психологічні аспекти. Оскільки молоді люди, особливо жінки, які втратили  бокові зуби і чують про знімне протезування, сприймають це неохоче. Вони вважають знімні протези першою ознакою старості. Ми не однократно спостерігали за такими хворими в стані депресії або підвищеного збудження. Із цього стану вивести хворого вдається тільки шляхом терпеливого переконання в необхідності саме даної конструкції протеза і позитивному результаті. На нашу думку, протези знімної конструкції  користуються поганою репутацією в населення по вині саме зубних техніків та лікарів-стоматологів. Головна причина цього – низька якість виготовлення таких протезів, що приносить пацієнтам біль та незручність. Відповідно це травмує психіку хворого, в результаті частина хворих відмовляється від носіння даних протезів. Рішення цієї проблеми знаходиться повністю в компетентності лікарів-стоматологів.

         Таким чином дуже важливим моментом в частковому пластинковому протезуванні є всестороння підготовка зубів, що залишились: спилювання горбів, відновлення форми коронок зубів, зрізання коронок, підготовка опорних зубів, створення блоків з них.

 

Вибір конструкції протеза та можливі помилки

         Вибір конструкції протеза в кожному конкретному випадку дуже відповільний етап протезування. Складність полягає в тому, що під час цього потрібно враховувати багато різноманітних чинників: стан зубів, пародонта, прикусу, слизової оболонки,  кісткової тканини, кількість, величину і топографію дефектів, функцію жувального апарату, загальний  стан хворого. Тільки комплексний підхід із врахуванням технічних можливостей дозволяє вибрати раціональну конструкцію протеза.

         Виготовлення якісного з технічної точки зору протеза ще не означає, що будуть відновлені морфологічні та функціональні порушення зубощелепної системи. До вибору конструкції часткових знімних протезів лікарі деколи підходять шаблонно, поверхнево, без врахування механізму його дії в кожному конкретному випадку. Такі протези несуть велику шкоду тканинам порожнини рота. Особливо часто не враховується топографія дефектів зубних рядів під час вибору конструкції.  Потрібно мати на увазі, що після видалення починається процес міграції зубів, що обмежують дефект та антагоністів. Якщо дефекти відносно обширні і пройшло багато часу з моменту їх утворення, можуть виникати порушення оклюзійно-артикуляційної рівноваги, що супроводжуються зниженням висоти прикусу, ураженням скронево-нижньощелепного суглобів,  асиметрія та атрофія альвеолярного гребеня.

         Відсутність жувальних одиниць на одній половині щелепи не має значного впливу на функцію жування, так як вона компенсується за рахунок функції інтактної другої половини зубних рядів.  Відсутність зубів з 2 сторін на рівні молярів погано впливає на функцію жування і стан шлунково-кишкового тракту. Якщо дефекти розміщені тільки в бокових, дистальних ділянках, фонетика та естетичний вид хворого не порушуються.

         Ортопедичне лікування має два аспекти: функціональний та профілактичний. Функціонально відновлюються жувальна ефективність, фонетика та естетичний вид хворого, а профілактично – попереджується міграція зубів, що обмежують дефект, порушення артикуляційної рівноваги, хвороби пародонта, перевантаження скронево-нижньощелепних суглобі     Під час планування конструкції часткових знімних протезів потрібно враховувати стан слизової оболонки та кісткової тканини щелеп протезного ложа, оскільки вони є опорою при частковому знімному протезуванні.

         При дефектах зубних рядів у фронтальній ділянці неможливо не обстежувати альвеолярний гребінь і прикус, які можуть позитивно або негативно впливати на протезування в залежності від того, як її оцінить лікар. Атрофія альвеолярного гребеня, втрата тканин у зв’язку з травмами або зубо-щелепними деформаціями, низьке розміщення вуздечки верхньої губи, екзостози можуть суттєво впливати на ортопедичне лікування.

         Загальні принципи ортопедичного лікування при дефектах зубного ряду у фронтальній ділянці можуть бути наступними:

1.    Відновлення зубо-лицевої гармонії.

2.    Гарна стабілізація протеза на протезному ложі. При даному дефекті протез діє так, як при кінцевих дефектах, з характерними можливостями занурення і скидання з протезного ложа.

3.    Створення симетричності і задовільного комфорту для язика, який встановлюється в постійний контакт з передньою частиною протеза.

При цьому потрібно дотримуватись певних правил: вибирати штучні зуби, схожі по формі, кольору і величині збереженим природнім зубам, збільшити площу опори поза протезним ложем для гальмування скидання протезів, використовувати стабілізуючі елементи, що є малопомітні для оточуючих.

Щоб покращити умови для стабілізації протеза, доцільно створювати незначний проміжок між штучними зубами протеза і антагоністами. Оклюзійний рельєф має імітувати по можливості морфологію даної ділянки і не зменшувати об’єм порожнини рота. Форма штучної ясни моделюється аналогічно природній, пластмаса підбирається відповідно до кольору ясен. Недотримання будь-якого з цих правил веде до помилок і до майбутніх ускладнень.

Кінцеві дефекти зубних рядів, як правило, викликають найважчі порушення артикуляційної рівноваги. Раціональне планування часткових знімних протезів при даних дефектах утруднене, оскільки часто в порожнині рота є умови для зміщення протезів практично у всіх напрямках. Варіанти поєднання кінцевих дефектів верхньої і нижньої щелепи різноманітні. Ортопедичне лікування при кінцевих дефектах направлене перш за все на відновлення порушеної функції жування, а вже потім на попередження міграції зубів та зменшення висоти прикусу.

Правильне лікування полягає у збереженні загальних принципів, характерних для різноманітних клінічних ситуацій. Жувальна навантаження має передаватись через опорні зуби на пародонт і розвантажувати слизову оболонку від надмірного тиску. В конструкції протеза потрібно передбачити складові елементи гальмування горизонтальних, вертикальних і особливо кругових зміщень. Також виникають випадки коли хворі через відсутність комфорту і недостатньої функціональної повноцінності протезів при кінцевих дефектах відмовляються від користування ними.

При комбінованих дефектах зубних рядів створення плану лікування дещо складніше по відношенню з тими випадками, коли наявні тільки фронтальні або кінцеві дефекти. При комбінованих дефектах потрібно протезувати різні категорії дефектів окремо. Проте яким би не був дефект, жувальне навантаження протез має передавати через зуби на пародонт або комбіновано на пародонт та слизову оболонку.

 

Основні принципи отримання відбитків та можливі помилки

Повноцінність зубних протезів в більшості випадків залежить від якості відбитків. Ми не однократно спостерігали випадки, коли при припасуванні і фіксації часткових знімних протезів в порожнині рота лікар витрачає набагато більше часу, ніж на всіх інших етапах виготовлення, всіх разом взятих. Це пояснюється в основному низькою якістю гіпсових відбитків. Хоча гіпсу притаманні деякі суттєві недоліки, на сьогоднішній день він являється найпоширенішим відбитковим матеріалом, особливо в сільській місцевості. Не дивлячись на труднощі в роботі з гіпсом, ми впевнені, що при відповідних мануальних навиках і досвіді роботи з цим матеріалом можна отримати якісні відбитки і виготовляти повноцінні протези. В сьогоднішній час використовуються велика кількість відбиткових матеріалів на основі альгінатних, силіконових, тіоколових та інших мас, які перевершили гіпс у багатьох відношеннях.

Практично всі відбитки, крім гіпсових при частковому знімному протезуванні, мають виводитися з порожнини рота разом з ложкою.

Оцінка відбитка проводять виходячи із вимог, що до нього пред’являються. Він має відображати всю поверхню протезного ложа без дефектів, деформацій, наявності слизу, мати рівномірну товщину країв, щільно прилягати до ложки на всьому протязі.

Отримана за таким відбитком модель легко розкривається техніком.

Частина помилок може бути помітна вже на моделі, а деякі тільки на наступних етапах виготовлення протезу. Частіше за все це виступи на моделі в тих ділянках, де були пустоти на відбитку. В таких випадках зубні техніки і навіть деякі лікарі зрізають виступи на рівні рельєфу протезного ложа і продовжують роботу по виготовленню протеза. Ми вважаємо, що по таких моделях неможна виготовляти протез. Оскільки зубний технік, що намагається забрати помилку лікаря, не повинен допускатись інших помилок в додаток до лікарських.

Щоб виключити можливі ускладнення, лікар повинен не допускати вказаних помилок або своєчасно їх виявляти і виправляти.

 

Особливості повторного протезування пацієнтів з повною втратою зубів.

Покази:

•     Зниження ефективності функції жування*

•     Балансування протезу.

•     Часто ламається протез.

•     Пористість у базисі.

•     Зміна тканин протезного ложе.

•     Порушення оклюзії.

•     Порушення естетичних характеристик протезу.

 

Особливості побудови меж базиса протезів і його форми при повторному протезуванні

 

За результатами розмовної проби проводять корекцію базису:

 

•     при порушенні вимови звуку «с» – корекцію у передньому відділі піднебінної поверхні з метою зменшення товщини базису.

•     при порушенні вимови звуків «т», «д» – передні зуби потрібно змістити лабіально. Найкраще поставити тонкі зуби, а з піднебінної сторони забрати якнайбільше воску.