ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ, ПРОФІЛАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ З ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВО-СУДИННОЮ ПАТАЛОГІЄЮ В УМОВАХ АМБУЛАТОРІЇ СІМЕЙНОЇ ПРАКТИКИ

ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ, ПРОФІЛАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ З ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВО-СУДИННОЮ ПАТАЛОГІЄЮ В УМОВАХ АМБУЛАТОРІЇ СІМЕЙНОЇ ПРАКТИКИ.

ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ.

 

ХРОНІЧНА  СЕРЦЕВА  НЕДОСТАТНІСТЬ  ( ХСН ).

 

        ХСН – це патологічний стан в основі якого лежить порушення розслаблення шлуночків в діастолу або зниження скоротливої здатності серця з недостатнім притоком артеріальної крові до органів і тканин в залежності від потреб метаболізму.

Синонімами ХСН є недостатність кровообігу (НК) або серцево-судинна недостатність (ССН). До ХСН приводять майже всі хронічні захворювання серця, однак  патогенез її розвитку відрізняється між собою.

ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Основні причини ХСН:

І. ІХС.

ІІ. Артеріальна і легенева гіпертензія, аортальний стеноз.

     А. Порушення систолічної функції лівого шлуночку.

     Б. Порушення діастолічної функції лівого шлуночку.

ІІІ. Внаслідок первинного дифузного ураження міокарду ( міокардити, ревматизм, міокардіопатії, міокардіосклероз).

ІУ. Важкі аритмії і блокади.

У. Екстракардіальні причини (перикардити, гіпертрофічна кардіоміопатія, гідроторакс, деформація грудної клітки).

В розвитку ХСН відіграють роль такі моменти:

А. Порушення центральної гемодинаміки.

Б. Порушення енергетичного потенціалу.

В. Порушення органної гемодинаміки.

При вогнищевих ураженнях серця ( інфаркт, аневризма і т.д.) ступінь серцевої недостатності залежить від величини вогнища некрозу. Певну роль при цьому відіграють вік хворого, аритмії, атеросклероз вінцевих судин, миготлива аритмія. У кожного четвертого хворого який переніс  інфаркт міокарда, протягом найближчих 10 років, розвивається декомпенсація.

А. Систолічне перевантаження характерне для гіпертонічної хвороби, симптоматичних артеріальних гіпертензій, аортального (AS1, AS2, AS3), мітрального (MS1, MS2, MS3, MS4, MS5) і трикуспідального стенозів, легеневої гіпертензії. В цих випадках компенсаторний механізм – гіпертрофія міокарда. Згодом розвивається дилятація лівого шлуночку, збільшення КДО, КСО, зменшення ФВ що приводить до розвитку серцевої недостатності переважно по лівошлуночковому типу: застій в малому колі кровообігу, підвищення тиску в легеневих венах, проникнення рідини в інтерстиціальну тканину легень, набухання бронхів і альвеол.

 

При хронічних неспецифічних захворюваннях легень що супроводжуються розвитком легеневого серця, перевантаження серцевого м’язу наступає в результаті підвищення тиску в малому колі кровообігу. Серцева недостатність розвивається переважно по правошлуночковому типу ( підвищується центральний венозний тиск і периферичний тиск в системі верхньої порожнистої вени, розвивається застій в печінці, набряки на ногах).

Розвиток серцевої недостатності внаслідок діастолічного перенавантаження ( об’ємом ) буває при вроджених і набутих вадах серця (недостатність мітрального клапану (MR1, MR2, MR3), недостатність аортальних клапанів (AR1, AR2, AR3, AR4, AR5), недостатності трикуспідального клапану). Первинні ураження судин мають місце при міокардитах, кардіоміопатії, аритміях, ІХС, тіреотоксикозі. При цьому, в результаті діастолічного перенавантаження шлуночків спочатку розвивається дилятація, а пізніше компенсаторна гіпертрофія. Основним компенсаторним механізмом в даній ситуації є робота серця згідно закону Франка – Старлінга. Сила скорочення кардіоміоцита залежить від ступеню його розтягнення, що має місце при дилятації порожнини. При ослабленні інотропної функції міокарда наступає активація адренергічної регуляції серцевої діяльності, відмічається своєрідне включення “аварійної”  симпато – адреналової системи.

	Доплер-ЕхоКГ потоку крові через аортальний клапан, зареєстрована із апікального доступу.     а — схема розміщення УЗ-датчика і напрям сканування;     б — доплерограма потоку крові через клапан аорти. Під час систоли ЛШ  визначається  систолічний пік швидкості, спрямований вниз.
	Доплер-ЕхоКГ транстрикуспідального потоку крові. а — схема розміщення УЗ-датчика і напрям сканування;                                 б — допллерограма транстрикуспідального потоку крові.  Під час діастоли також визначається 2 піки швидкості діастолічного  наповнення: пік Е (швидке наповнення ПШ) і пік А (систола ПП.).
	Допплер- ЕхоКГ потоку крові через клапан легеневої артерії (ЛА), зареєстрована по короткій  осі із лівого  парастернального доступу.        а – схема розміщення УЗ-датчика і напрям сканування;        б- доплерограма потоку крові. Під час систоли ПШ визначається систолічний пік швидкості,   спрямований вниз.

Б. Проблему ХСН слід розглядати із позиції порушення енергетичного потенціалу в міокарді. АТФ – основний вид енергії. В процесі розвитку ХСН сповільнюється обмін АТФ і креатин – фосфатази, змінюється співвідношення електролітів ( K, Na, Mg ) що приводить до кисневої недостатності  серцевого м’язу. При НК в умовах гіпоксії окисні процеси знижуються, розвиваються гіпо і анаеробний шлях окислення. В міоцитах нагромаджуються недоокисленні продукти які руйнують клітинні  мембрани і приводять до дезорганізації калій – натрієвого насосу, обміну Са, зміну рН середовища в сторону ацидозу. Все це сприяє виникненню аритмій, блокад і ще більше поглиблює серцеву недостатність.

Важливу роль в патогенезі ХСН відіграє активація нейрогуморальних систем. Активація барорецепторів судин сприяє підвищенню симпатичної стимуляції судин серця, нирок. Гіперсимпатикотонія супроводжується підвищенням рівня норадреналіну в крові, що викликає вазоконстрікцію, тахікардію, підвищує активність ренін–ангіотензін – альдостерон.

Гіперкатехоламінемія приводить до некрозу кардіоміоцитів. При ХСН зниження клубочкової фільтрації супроводжується зниженням кліренсу норадреналіну  із збільшенням його рівня в крові.

В. Порушення центральної або серцевої гемодинаміки приводить до порушення периферичного або органного кровообігу, головною ознакою якого є застій, нагромадження рідини в органах, тканинах, порожнинах, тобто розвивається набряковий синдром.

Класифікація недостатності кровообігу ( по М.Д.Стражеско і В.Х.Василенко,   1935 ).

І стадія – латентна стадія прихованої серцевої недостатності. В стані спокою гемодинаміка не порушена. Нормальна гемодинаміка

ІІ стадія – тривала недостатність кровообігу з порушенням гемодинаміки в малому і /або великому колі кровообігу в стані спокою із значним обмеженням працездатності. Стадія має два періоди:

ІІ А стадія – ознаки НК виражені помірно в стані спокою. Страждає переважно центральна гемодинаміка. Толерантність до фізичного навантаження знижена.

ІІ Б стадія –  виражені ознаки серцевої недостатності в спокої. Глибокі гемодинамічні порушення в великому і малому колах кровообігу. Сучасна терапія дає короткочасний або тривалий ефект.

ІІІ стадія – кінцева, стадія дистрофічних безповоротніх змін з важким ураженням внутрішніх органів, всіх видів обміну речовин, глибокими дистрофічними змінами в серці, анасаркою, нагромадженням рідини в порожнинах. Сучасна терапія не ефективна, працездатність втрачена, хворі являються інвалідами І групи.

На Республіканському пленумі кардіологів в 1995 р ( Вінниця ) була прийнята робоча класифікація ХСН запропонована Українською асоціацією кардіологів. Це доповнена класифікація М.Д. Стражеско і В.Х. Василенко.  Б.І. Рудик – Лекції з кардіології 2002 р., 372 с.  Згідно з цією класифікацією розрізняють 5 стадій ХСН:

І А – доклінічна стадія. При звичайному навантаженні відсутні задишка і серцебиття. Однак, при інструментальному обстеженні знаходять хоча б одну із таких ознак:

    фракція викиду лівого шлуночка (ЛШ) < 50%

    дилятація порожнини лівого передсердя

    кінцевий діастолічний тиск ЛШ > 12 мм.рт.ст., в легеневій артерії > 14 мм.рт.ст., а в правому шлуночку > 7 мм.рт.ст.

І Б – задишка при звичайному фізичному навантаженні при відсутності клінічних і рентгенологічних ознак в системі кровообігу.

ІІ А – задишка при помірному фізичному навантаженні. Епізоди ортопное  поєднуються з клінічними і рентгенологічними симптомами застою в системі кровообігу. Застійні явища піддаються медикаментозному лікуванню.

ІІ Б – задишка при мінімальному фізичному навантаженні. Ортопное поєднується з застійними явищами в малому і великому колах кровообігу. При активній медикаментозній терапії можливий перехід з ІУ за NYHA в ІІІ або ІІ. ІІІ ст., тяжкі розлади гемодинаміки поєднуються з незворотніми структурно – функціональними змінами з боку внутрішніх органів. Спостерігається відносна або абсолютна рефрактерність до медикаментозної терапії:

Окрім того виділяють типи ХСН: а) лівосерцевий; б) правосерцевий; в) тотальний.

В залежності від порушення функції серця розрізняють варіанти серцевої недостатності:

а) систолічний;

б) діастолічний;

в) змішаний.

Діагностика. Фізикальне дослідження серцево-судинної системи

Початкова, прихована стадія НК у хворих проявляється задишкою, серцебиттям, відчуттям втоми при фізичному навантаженні, помірним акроціанозом. Працездатність збережена.

ІІ стадія характеризується поліморфізмом симптомів і синдромів. При ураженні лівого відділу серця спостерігається застій в малому колі кровообігу. Задишка і серцебиття турбують при незначному фізичному навантаженні. Іноді з’являються приступи ядухи, сухий кашель. При стенозі лівого атріовентрікулярного отвору може бути кровохаркання, блідість шкіри, акроціаноз. В легенях жорстке дихання, сухі хрипи. Межі серця розширені вліво, а при мітральному стенозі вверх і вправо. Нерідко буває тахікардія, екстрасистолія, миготлива аритмія, застійний бронхіт.

При аортальному і вираженому мітральному стенозі скарги на головний біль, головокружіння, синкопальні стани, швидку втому, стенокардитичні болі. Внаслідок малого серцевого викиду порушується кровопостачання мозку і паренхіматозних органах). Об’єктивно у хворих виражена блідість шкіри і слизових оболонок, знижений артеріальний тиск,  брадикардія, рідше тахікардія. В легенях застійні хрипи.

Ехографічна картина відкритої аортальної протоки.

Ехографічна картина недостатності тристулкового клапана

При ураженні правих відділів –  важкість в правому підребер’ї, зменшення діурезу.  Акроціаноз, набряки на ногах. Печінка збільшена, край закруглений. Іноді визначається позитивний симптом Плеша.

При ХСН ІІ Б стадії скарги на задишку при незначному фізичному навантаженні і в спокої, серцебиття, важкість в правому підребер’ї, знижений діурез, загальну слабість, поганий сон. Об’єктивно – ортопное, акроціаноз, анасарка, гідроторакс  застійні хрипи  в легенях, кардіомегалія. Часті порушення ритму  й провідності або міготлива аритмія. Печінка збільшена, край її загострений, болючий при пальпації. Нерідко асцит.

При ІІІ стадії   хворі у важкому стані. Задишка в спокої, серцебиття, асцит, олігурія, “ серцева кахексія ”, виражені розлади гемодинаміки та порушення водно – сольового обміну в результаті дистрофічних змін внутрішніх органів, набряки, асцит, гідроторакс, застійний фіброз легень і печінки, кардіомегалія, міготлива аритмія. В аналізі сечі – сечовий синдром. В біохімічному аналізі крові електролітні порушення щодо вмісту K, Na, Ca, Mg. Нерідко зсув рН до 7,45 – 7,5 з декомпенсованим алкалозом. 

Дані спеціального обстеження.

    Рентгенологічно: венозний застій в малому колі кровообігу, набряк переваскулярної тканини, збільшення розмірів серця в прямій і косій проекціях, зміни його конфігурації.

    Ехокардіоскопія в М і В- режимах. Вона допомагає визначити товщину стінок і об’єм порожнини серця, його масу, зони гіпо- ікінезії, а0 випіт в перікард. Доплер ЕХОКС допомагає судити про ступінь гіпертрофії, про порушення діастоли, тяжкість клапанної вади, ступінь регургітації крові.

    При велоергометрії з реєстрацією ехокардіограми на ранніх стадіях ХСН знаходять збільшення систолічного і діастолічного об’єму ЛШ. Велоергометрія

    Секторальне сканування дає можливість визначати функцію окремих сегментів міокарда, ФВ.

    ЕКГ – зміни відповідають захворюванню що приводить до СН. Електрокардiографiя

    Тетраполярна реографія дає можливість судити про стан системної гемодинаміки і скорочення міокарда.

    Катетеризація порожнин серця і ангіографія допомагають визначити тиск в порожнинах серця і легеневій артерії, газовий склад крові, провести біопсію ендоміокарда.

    Коронарна ангіографія дає можливість оцінити доцільність реваскуляризації міокарда при ІХС.

    Радіоізотопна сцинтиграфія, комп’ютерна, магнітнорезонансна   томографія.

Лікування.

Лікування  ХСН включає: фізичний режим, дієтотерапію, здоровий спосіб життя, медикаментозну терапію та санаторно–курортне лікування. Обмеження фізичної активності залежить від перебігу основного захворювання, стадії декомпенсації. При І ступені ХСН хворий  звичайний фізичний режим. При ХСН ІІ Б – ІІІ ступені призначається ліжковий режим. Однак, треба пам’ятати що довготривалий ліжковий режим приводить до погіршення гемодинаміки.

Дієта № 10 ( з обмеженням солі і води ), багата вітамінами і білками. Рекомендуються розвантажувальні дні, покликані обмежити поступлення в організм солі і води, сприяти виділенню шлаків, покращенню діурезу.

Лікування повинно бути етіопатогенетичним з врахуванням ступеню, порушення центарльної і органної гемодинаміки.

В основі медикаментозної терапії ХСН лежить довготривале, контрольоване застосування фармакологічних препаратів слідуючих груп:

    діуретики;

    периферичні вазодилятатори;

    інгібітори аденозин перетворюючого ферменту ( АПФ );

    серцеві глікозиди;

    не глікозидні інотропні засоби;

    бета – адренаблокатори.

Окрім того велике значення має спостереження за зміною  таких показників як: вага тіла, ЧСС, АТ , об’єм випитої  рідини і діурез, рівень електролітів в плазмі.

І. Діуретики

а) тіазидні ( гіпотіазид, дихлортіазид, гідрохлортіазид ) – призначають хворим з нормальною функцією нирок, коли необхідно підсилити діурез. Не тіазирні сульфаніламіди (хлорталідон, гігротон, клопамід);

б) петльові діуретики ( фурасемід, етакринова кислота );

в) калій зберігаючі ( спиронолактон, тріамтерен, амілорид ). Як монотерапія вони малоефективні, а в поєднанні з тіазидними або петльовими діуретиками попереджують гіпокаліємію.

ІІ. Периферичні вазодилятатори зменшують центральний венозний тиск (ЦВК ), кінцевий діастолічний об’єм (ДО), збільшують фракцію викиду, створюють позитивні умови для редгіталізації. В залежності від локалізації переважної дії вони діляться на :

а) венулярні:  нітрогліцерин, проланговані нітрати, молсидомін;

б) артеріолярні: апресін, фентоламін, антагоністи кальцію, альфаадреноблокатори;

в) одночасно діють на тонус артеріол і венул

    нітропрусид натрію, празозин, доксазозин, каптопріл, аналапріл.       

Вазодилятатори обов’язково комбінують з натрійуретиками та антиальдостероновими препаратами, що попереджує збільшення периферичних набряків.

ІІІ. Серцеві глікозиди: застосовують для посилення скоротливої чи насосної функції міокарду. Під їх впливом покращується центральна гемодинаміка: збільшується ударний і хвилинний об’єм крові, зменшується кінцевий діастолічний об’єм, зростає фракція викиду та швидкість кровотоку, збільшується нирковий кровоток і діурез, зменшуються ознаки недостатності кровообігу (дігоксин 0,025% – 2 мл, строфантин 0,05% – 1мл, корглікон 0,06% – 1мл, целанід 0,02% – 1мл і 0,0002 табл., дігітоксин 0,0001 табл., ланікор – 1 мл і 0,25 мг табл).

Доза та шляхи введення залежать від  важкості  перебігу захворювання. Підтримуюча доза залежить від віку хворого, його ваги та функції нирок.

ІУ. Неглікозидні інотропні засоби – бета – адреноблокатори,  симпатоміметики  та інгібатори фосфодіестерази.

Допамін (допмін, дофамін) є засобом вибору при гострій циркулярній недостатності з синдромом артеріальної гіпотензії внаслідок малого викиду. Добутамін ( добутрекс, добудотект ) стимулює бетаміокардіальні рецептори, в меншій мірі судинні – і альфарецептори.

У. Бета- адренаблокатори з іншими лікувальними засобами. Позитивна дія бета – адреноблокаторів полягає в зниженні активності симпато – адреналової системи і катехоламінів в крові і тканинах. При цьому покращується наповнення ЛШ за рахунок зменшення ЧСС і подовження діастоли.

Санаторно – курортне лікування: показане хворим з ХСН І ступеню в кардіологічних санаторіях ( Одеса, Ворзель, Пуща Водиця, Південний берег Криму ).

Експертиза непрацездатності.

При початковій І і ІІ А ступенях працездатність обмежена, як правило спостерігається тимчасова втрата працездатності, яка регламентується видачею листка непрацездатності. При необхідності – працевлаштування, перехід на легшу роботу.

Ступінь фізичного обмеження та його тривалість залежить від важкості перебігу основного захворювання, частоти загострення та можливих ускладнень.

Прогресування ХСН ( ІІ Б – ІІІ ст. ) приводить до повної втрати працездатності і високого відсотку інвалідизації.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Н А К А З

 

N 54 від 14.02.2002

м. Київ

 

                        Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу

 

       З метою удосконалення організації надання  медичної  допомоги кардіологічним 

хворим  та підвищення якості кодування захворювань органів системи кровообігу наказую:

 

          1. Затвердити  класифікацію   захворювань   органів   системи кровообігу, що додається.

 

          2. Міністру  охорони  здоров’я  Автономної  Республіки  Крим, начальникам

           управлінь охорони здоров’я обласних,  Севастопольської міської  державних

           адміністрацій,  Головного  управління  охорони здоров’я Київської  міської

           державної  адміністрації  забезпечити впровадження класифікації захворювань

           органів системи кровообігу в лікувально-профілактичних закладах.

 

          3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника Головного  управління     організації  медичної  допомоги   населенню Жданову М.П. та головного кардіолога МОЗ України Лутая М.І.

 

                             Заступник   Державного секретаря                            Н.Г.Гойда

 

 

 

 

 

 

Класифікація  хронічної серцевої недостатності

 

     Основні терміни:

        1. Клінична стадія серцевої недостатності (СН)

        2. Варіант серцевої недостатності

        3. Функціональний клас пацієнта

                                              Шифр за МКХ 10 – I50

 

     Клінічні стадії : I; II А; II Б; III.

        СН (I)     – відповідає I стадії ХНК за класифікацією

                       М.Д. Стражеска – В.Х. Василенка

        СН (II А)  – відповідає II А стадії ХНК за класифікацією

                       М.Д. Стражеска – В.Х. Василенка

        СН (II Б)  – відповідає II Б стадії ХНК за класифікацією

                       М.Д. Стражеска – В.Х. Василенка

        СН (III)   – відповідає III стадії ХНК за класифікацією

                       М.Д. Стражеска – В.Х. Василенка

 

                             Варіанти

             систолічний; діастолічний; невизначений.

 

     – з систолічною дисфункцією  лівого  шлуночка  (ЛШ):  фракція

викиду ЛШ 40 % і менше ;

     – із збереженою систолічною функцією ЛШ:  фракція  викиду  ЛШ

більше 40 %.

 

           Функціональні класи кардіологічних пацієнтів

           за критеріями Нью-Йоркської Асоціації серця

 

     Функціональний клас I – пацієнти із  захворюванням  серця,  в

яких виконання звичайних фізичних навантажень не викликає задишки,

втоми чи серцебиття.

     Функціональний клас  II  – пацієнти із захворюванням серця та

помірним   обмеженням   фізичної   активності.   Задишка,   втома,

серцебиття   спостерігаються   при  виконанні  звичайних  фізичних

навантажень.

     Функціональний клас  III – пацієнти із захворюванням серця та

вираженим обмеженням фізичної активності.  В стані  спокою  скарги

відсутні,   але   навіть   при  незначних  фізичних  навантаженнях

виникають задишка, втома, серцебиття.

     Функціональний клас IV – хворі із захворюванням серця, в яких

будь – який рівень фізичної  активності  викликає  зазначені  вище

суб’єктивні симптоми. Останні виникають і в стані спокою.

 

                            Примітки.

     1. Стадія   СН  відображає  етап  клінічної  еволюції  даного

синдрому,  в той  час  як  функціональний  клас  (ФК)  пацієнта  є

динамічною   характеристикою,  що  може  змінюватися  під  впливом

лікування (див. Додаток 1 до класифікації ХСН).

 

     2. Визначення варіантів ХСН (з систолічною дисфункцією ЛШ або

з збереженою систолічною функцією ЛШ) можливе  лише  за  наявності

відповідних даних ехокардіографічного дослідження.

     3. Функціональний клас хворого встановлюється  за  клінічними

критеріями   (див.   вище)  і  може,  в  разі  необхідності,  бути

об’єктивізований даними інструментального дослідження  (Додаток  2

до класифікації ХСН).

Додаток 1

до класифікації ХСН

 

Таблиця орієнтовної відповідності клінічних стадій

ХСН функціональним класам хворих

Стадія СН	Функціональний клас пацієнта
I стадія	II ФК (на фоні адекватного лікування I ФК)
II А стадія	III ФК (на фоні адекватного лікування – II ФК, інколи I ФК
II Б стадія	IV ФК (на фоні адекватного лікування –  III ФК, інколи II ФК)
III стадія	IV ФК (інколи III ФК на фоні адекватного лікування)

 

Додаток 2

до класифікації ХСН

Об’єктивні (інструментальні) критерії

функціональних класів хворих з ХСН

Функціональний клас хворих	Максимальне споживання кисню за даними спіроергометрії	Порогова потужність фізичного навантаження за даними велоергометрії
I ФК	чоловіки – 21 – 30 мл/хв/кг жінки -19 – 26 мл/хв/кг	Чоловіки – 101-150 Вт жінки – 86 – 125 Вт
II ФК	чоловіки – 15 – 20 мл/хв/кг жінки – 15 – 18 мл/хв/кг	Чоловіки – 51-100 Вт жінки – 51 – 85 Вт
III ФК	9 – 14 мл/хв/кг	15 – 50 Вт
IV  ФК	<  9 мл/хв/кг	Велоергометрія протипоказана

 

 Головний кардіолог МОЗ України                  проф. Лутай М.І.

 

 

Орієнтовні терміни тимчасової непрацездатності (у днях) при хворобах системи кровообігу (клас IX за МКХ-10)

 

Найменування хвороби за МКХ-10	Код за МКХ-10	Особливості клінічного перебігу хвороби	Амбул. лік-ня	Стац. лік-ня	Долік. після стац. лік-ня	Весь термін ТН	Примітка
1	2	3	4	5	6	7	8
Ревматична гарячка без ознак ураження серця	100-	ревматичний артрит гострий або підгострий		18-21	5-15	25-35
Ревматична гарячка з залученням серця	I 01.-     :	Ревматизм в активній фазі: І ступеня		18-21	5-10	25-30
		II ступеня		30-35	10-15	40-50	*
			ТН може бути і більш тривалою до переводу в неактивну фазу
		Ш ступеня		30-35	60-65	90-100	А**
Ревматичні хвороби морального клапана	105.-	з недостатністю кровообігу: І ФК		18-21	5-10	25-30
		II ФК		24-30	5-10	30-40	*
		III ФК		30-35	20-25	50-60	**
Ревматичні хвороби аортального клапана	106.-	з недостатністю кровообігу: І ФК		21-24	5-10	25-35	*
		II ФК		30-35	15-20	45-55	* або **
		III ФК		35-40	25-30	60-70	***
Поєднане ураження морального та аортального клапанів	108.0	з недостатністю кровообігу: ІФК		30-35	15-20	45-55
		II ФК		30-35	20-25	50-60	а або **
		ШФК		35-40	35-40	70-80	***
Есенціальна (первинна) гіпертензія	110	1 стадій, криз неускладнений	5-7 або—»	5-7		5-7
		П стаді я, криз неускладнений легкий	7-10 або— >	7-10		7-10
		Л стадія, криз неускладнений середньої тяжкості		10-15		10-15
		II стадія, криз неускладнений тяжкий		18-24		18-24
Есенціальна (первинна) гіпертензія	110	Ш стадія, криз неускладнений		24-28		24-28
		Ш стадія, криз з розпитком гострої гіпертензивної снцефалопатІЇ		24-28	20-25	45-60	**
		Ш стадія, криз ускладнений з розвитком інфаркту міокарда, інсульту, крововиливів в сітківку , ХНН 1ЫП ст., СНП-Шст.		28-40	70-80	100-120	***
Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням серця	1 11.0	СН ІФК	5-10			5-10
		II ФК		10-15		10-15
		ШФК		78-30	15-20	45-50	* або **
		IV ФК		30-40	60-80	90-120	***
Гіпертонічна хвороба з переважним ураженням нирок	112.0	з нирковою недостатністю:    І ст.		24-28	5-Ю	30-40	*
		ІІ-ІІІ стадії		30-40	70-80	100- 120	***
Нестабільна стенокардія (яка виникла вперше; прогресуюча стенокардія; рання постінфарктна)	120.0			10-28	24 сан- кур. лік-ня	від 14 до 35- 50	*  або * *
Стенокардія напруги	120.8	І-П ФК	10-14 або— >	10-14		10-14
		III ФК		18-24	5-7	20-30	* або **
		IV ФК (покою)		24-28	25-80	50-110	***
Гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарду	121.0	без суттєвих ускладнень зі слабо вираженим ангінозним синдромом		21-28	24 сан-кур, лік-ня + 25-30	70-90	А**
		з усклад ненями гострого періоду		45-60	45-60	90-120	***
Гострий трансмуральний інфаркт нижньої стінки міокарду	121.1	без суттєвих ускладнень зі слабо вираженим ангінозним синдромом		21-28	24 сан-кур.лі к-ня + 25-30	70-90	*або**
		з ускладненими гострого періоду		45-60	45-60	90-120	***
Гострий трансмуралышй інфаркт інших локалізацій	121.2	без суттєвих ускладнень зі слабо вираженим ангінозним синдромом		21-28	24 сап-кур. лі к-ня + 25-30	70-90	**
		з ускладненими гострого періоду		45-60	45-60	90-120	***
Гострий субендокардіальний (нетрансмуральний) інфаркт міокарду	121.4	без ускладнень		14-18	24 сан-кур. лік-ня + 25-30	60-70	*
		серцева недостатність ІФК		14-18	24 сан- кур.	60-70	*
					лік-ня + 25-30
		II ФК		24-28	50-80	75-110	* або **
		III-IV ФК		45-60	45-60	90-120	***
Повторний інфаркт міокарда	122.-			45-60	45-60	90-120	***
Атеросклероз коронарних артерш	125.1	відновлення кровопостачання міокарда методом АКШ		21-28	70-90	90-120	***
		транслюмінальна ангюпластика зі стентуванням; повна реваскуляршація міокарда		18-21	70-95	90-115	***
Перикардит не уточнений, гострий	131.9			24-28	5-10	30-40
Перикардит при бактеріальних інфекціях	132.0			24-28	5-10	30-40
Гострий інфекційний ендокардит	1 33.0			50-60	10-20	60-80	***
Гострий міокардит	140.-	легкий перебіг		20-30	30-40	50-70
		средньої тяжкості		36-40	40-50	75-90	*
		тяжкий перебіг		36-40	60-80	95-120	***
Дилатащйна кардюміопатія	142.0	з серцевою недостатністю, аритміями		36-40	60-80	95-120	***
Обструктивна гіпертрофічна кардюміопатія	142.1	з серцевою недостатністю, аритміями		36-40	60-80	95-120	***
		сінкопе		36-40	10-15	45-55	*
Передсердно-шлуночкова блокада повна	144.2			12-18		12-18
[Іередсердно-шлуночкова блокада повна	144.2	при імплантації кардіостимулятора		18-24	25-35	45-60	**
Синдром слабкості синусового вузла	149.5			18-24	25-35	45-60	А
Застійна серцева недостатність	150.0	1ФК	5-10			5-10
		II ФК		10-15		10-15	*
		III ФК		28-30	15-20	45-50	* або **
		IV ФК		30-40	60-80	90-120	***

 

 

 

Шифр МКХ –10: 125.2

Назва нозологічної форми: Ішемічна хвороба серця, постінфарк­тний кардіо­склероз

 

Діагностичні дослідження і консультациії	Лікувальні заходи		Профілактичні заходи	Рівні надання медичної допомоги (ІІ,ІІІ)	Критерії бажаного результату лікування	Показання для госпіталізації	Диспансерний облік
	Види і обсяги	Тривалість
1. Показники ліпідного обміну та реології крові 2. ЕКГ 3. Ступінчаста ВЕМ 4. ЕхоКГ 5. Дипіридамолова фармакологічна проба	1. Дієта №10 2. Дозоване фізичне навантаження 3. b – блокатори 4. Інгібітори АПФ 5. Ацетилсаліцилова кислота 6.  Гіполіпідемічні препарати	Постійно	Дієта №10 Дозоване фізичне навантаження Контроль показників ліпідного обміну: загальногоХС, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ЛПВЩ, коефіцієнту атерогенності Медикаментозна терапія з використанням: b – блокаторів, інгібіторів АПФ, ацетилсаліцилової кислоти, гіполіпідемічних препаратів	ІІ, ІІІ	Клінічна ремісія, позитивна ЕКГ, динаміка зменшення серцевої не­достатності	Виникнення ангінозних нападів, збільшення ступеня серцевої недостатності	Постійно

 

 

 

Фармакотерапія  ішемічної хвороби серця, постінфарк­тний кардіо­склероз

(Шифр МКХ-10 125.2, назва нозологічної форми)

 

 

Назва фармгруп препаратів	Код АТХ	Лікарські засоби (препарати вибору)	Добова доза, витрати на відвідування, процедуру	Тривалість призначення
Медикаментозне лікування основного захворювання   1. БЕТА – БЛОКАТОРИ       2. АНТАГОНІСТИ КАЛЬЦІЮ       3. АНТИАГРЕГАНТИ   4. ОРГАНІЧНІ НІТРАТИ   5. ГІПОЛІПІДЕМІЧНІ ПРЕПАРАТИ	СО7А       СО8Д       ВОІА   СОІДА   СІОА	Метопролол Пропранолол Атенолол   Верапаміл Дилтіазем     Кислота ацетилсаліцилова   Нітросорбіт   Ловастатин	Середні терапевтичні дози     100-200 мг на добу 80-120 на добу 100-200 на добу   160-320 мг  на добу 180-360 мг на добу     100-325  мг  на добу   40-80 мг на добу   20-40-80 мг на ніч	Постійно

                                                                                    

 

 

Шифр МКХ –10: 105-108

Назва нозологічної форми: Хронічні ревматичні хвороби серця

 

 

Діагностичні дослідження і консультації	Лікувальні заходи		Профілактичні заходи	Рівні надання медичної допомоги ( II, III)	Критерії бажаного результату лікування	Показання для госпіталізації	Диспансерний облік
	Види і обсяги	Тривалість
1	2	3	4	5	6	7	8
1.Загальний аналіз крові (о) 2.Загальний аналіз сечі (о) 3.Біохімічне дослідження крові (електроліти, білірубін, креатинін, АсТ, АлТ, глюкоза крові, загальний білок) (о) 4. Серологічні дослідження крові 5.ЕКГ (о) 6.Ехо-КГ (о) 7. Rо – графія органів грудної порожнини (о)	1.Дієта №10 2.Нестероїдні протизапальні препарати 3. Антибіотики 4.Десенсибілізуюча терапія 5.Гормони 6. Метаболічна терапія За наявності серцевої недостатньості ( СН) 7.Інгібітори АПФ 8.Діуретики 9.Серцеві глікозиди 10.b – блокатори 11.Антиаритмічні препарати	Постійно	Біцилінотерапія протягом 5 років	ІІ, ІІІ	Поліпшення клінічного стану хворого, нормалізація показників запального процесу, зменшення ознак серцевої недостатності, позитивна динаміка ЕКГ, ЕХО-КГ, поліпшення толерантності до фізичних навантажень	Погіршення клінічного стану, зростання ознак серцевої недостатності, виникнення ФП	Постійно
1.Загальний аналіз крові (о) 2.Загальний аналіз сечі (о) 3.Біохімічне дослідження крові (показники запалення, глюкоза крові, рівень гормонів щитоподібної залози), імунограма, коагулограма (о) 4. Серологічні та імунологічні дослідження крові 5. ЕКГ (о) 6. Ехо – КГ, Доплер – дослідження (о) 7. Rо – графія органів грудної порожнини (о) 8. Радіоізотопне дослідження міокарда, вентрикулографія (ф) 2-3 рази	1.Дієта №10 2.Нестероїдні протизапальні препарати 3. Антибіотики 4.Десенсибілізуюча терапія 5.Гормони 6. Метаболічна терапія За наявності СН: 7.Інгібітори АПФ 8.Діуретики 9.Серцеві глікозиди 10.β – блокатори 11.Антиаритмічні препарати 12.Хірургічне лікування

 

 

 

 

 

Фармакотерапія хронічних ревматичних хвороб серця

(Шифр МКХ-10 105- 08, назва нозологічної форми)

 

НАЗВА ФАРМГРУП ПРЕПАРАТІВ	Код АТХ	Лікарські засоби (препарати вибору)	Добова доза, витрати на відвідування, процедуру	Тривалість призначення
НЕСТЕРОЇДНІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ	МО1А	Диклофенак	100-150 мг, підтримуюча доза – 75 мг	10-30 днів
АНТИБІОТИКИ	JО1С	Біцилін-5 Екстенцилін	1,5 млн од. 1 раз на 3 тижні 2,4 млн од. 1 раз на 3 тижні	5 років
ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДИ	НО2А	Преднізолон	20-30 мг з поступовим зниженням дози (кожні 5 днів на 2,5 мг)
АМІНОХІНОЛОНИВІ	РО1В	Делагіл Плаквеніл	0,25 г 0,2 г	За показаннями
ІНГІБІТОРИ АПФ	СО9А	Каптоприл Еналаприл Лізиноприл Раміприл Периндоприл Фозиноприл	6,25-12,5 мг х 3 рази, цільова-25-50 мг х 3 рази 2,5 мг х 2 рази, цільова -10 х 2 рази 2,5 мг х 1 раз, цільова – 20 мг 1,25 мг  х  2 рази, цільова -5 мг х 2 рази 2 мг х 1 раз, цільова 4 мг 5 мг х 1 раз, цільова – 40 мг	Тривалий час
ДІУРЕТИКИ	СО3С	Фуросемід Етакринова кислота Гідрохлортіазид	Початкова – 20-40 мг, макс-500мг  х 1 раз Початкова – 25-50 мг, макс-400мг  х 1 раз 25-100 мг х 1 раз	Тривалий час
СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ	СО1А	Дігоксин	0,125 мг х 1-2 рази	Тривалий час
β – АДРЕНОБЛОКАТОРИ	СО7А	Метопролол Бісопролол Карведілол	6,25 мг х 2 рази, цільова добова – 150 мг 1,25 мг х 1 раз, цільова – 10 мг 3,125 мг х 2 рази, цільова добова – 50 мг	Тривалий час
АНТИАРИТМІЧНІ ПРЕПАРАТИ	СО1В	Аміодарон	Підтримуюча доза – 100-300 мг на добу	За показаннями

 

 

Шифр МКХ –10: 142.0

Назва нозологічної форми: Дилатаційна кардіоміопатія

 

Діагностичні дослідження і консультації	Лікувальні заходи		Рівні надання медичної допомоги ( II, III)	Критерії бажаного результату лікування	Показання для госпіталізації	Диспансерний облік
	Види і обсяги	Тривалість
1.Загальний аналіз крові (о) 2.Загальний аналіз сечі (о) 3.Біохімічне дослідження крові (показники запалення, глюкоза крові, рівень гормонів щитоподібної залози), імунограма, коагулограма (о) 4.ЕКГ (о) 5.Ехо-КГ, Доплер-дослідження (о) 6.Rо-графія органів грудної порожнини (о) 7. Консультація офтальмолога (огляд очного дна) (ф) 8. УЗД органів черевної порожнини та щитоподібної залози (ф) 9.Радіоізотопне дослідження міокарда, коронаровентрикулографія, ендоміокардична біопсія (ф)	1.Дієта №10 2.Інгібітори АПФ 3.Діуретики 4.Серцеві глікозиди 5.Нітропрепарати 6.Препарати, що поліпшують реологічні властивості крові 7.Антиаритмічні препарати 1.Дієта №10 2.Інгібітори АПФ 3.Діуретики 4.Серцеві глікозиди 5.b-блокатори 6.Нітропрепарати 7.Препарати, що поліпшують реологічні властивості крові 8.Антиаритмічні препарати 9.Симпатоміметики 10. Ізольована ультрафільтрація крові та плазмаферез 11. Трансплантація серця	Постійно	ІІ, ІІІ	Зменшення ознак серцевої недостатності, поліпшення толерантності до побутових фізичних навантажень	Погіршення стану: зростання ознак серцевої недостатності	Довічно

 

 

Фармакотерапія дилатаційної кардіміопатії

(Шифр МКХ-10, назва нозологічної форми)

 

Назва фармгрупи препаратів	Код АТХ	Лікарські засоби (препарати вибору)	Добова доза, витрати на відвідування, процедуру	Тривалість призначення
1. ІНГІБІТОРИ АПФ	СО9А	Каптоприл Еналаприл Лізиноприл Раміприл Периндоприл Фозиноприл	6,25-12,5 мг х 3 рази, цільова-25-50 мг х 3 рази 2,5 мг х 2 рази, цільова -10 х 2 рази 2,5 мг х 1 раз, цільова – 20 мг 1,25 мг  х  2 рази, цільова -5 мг х 2 рази 2 мг х 1 раз, цільова 4 мг 5 мг х 1 раз, цільова – 40 мг	Тривалий час
2.ДІУРЕТИКИ	СО3	Фуросемід Етакринова кислота Гідрохлортіазид	Початкова – 20-40 мг, макс-500мг  х 1 раз Початкова – 25-50 мг, макс-400мг  х 1 раз 25-100 мг х 1 раз	Тривалий час
3.СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ	СО1А	Дігоксин	0,125 мг х 1-2 рази	Тривалий час
4.β-АДРЕНОБЛОКАТОРИ	СО7А	Метопролол Бісопролол Карведілол	6,25 мг х 2 рази, цільова добова – 150 мг 1,25 мг х 1 раз, цільова – 10 мг 3,125 мг х 2 рази, цільова добова – 50 мг	Тривалий час
5.НІТРОПРЕПАРАТИ	СО1Д	Ізосорбід динітрат Ізосорбід-5-мононітрат	20-80 мг 1-2 рази 20-60 мг 1-2 рази	Короткими курсами до стабілізації стану хворого
6.ПРЕПАРАТИ, ЩО ПОЛІПШУЮТЬ РЕОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ	ВО1А	Ацетилсаліцилова кислота Варфарин	100-325 мг на добу 3-6 мг на добу	Тривалий час
7.АНТИАРИТМІЧНІ ПРЕПАРАТИ	СО1В	Аміодарон	Підтримуюча доза – 100-300 мг на добу

 

Шифр МКХ –10: 142.2

Назва нозологічної форми: Гіпертрофічна кардіоміопатія

 

 

Діагностичні дослідження і консультації	Лікувальні заходи		Рівні надання медичної допомоги (II, III)	Критерії бажаного результату лікування	Показання для госпіталізації	Диспансерний облік
	Види і обсяги	Тривалість
1.Загальний аналіз крові (о) 2.Загальний аналіз сечі (о) 3.Біохімічне дослідження крові (електроліти, білірубін, креатинін, КФК, ЛДГ, АлТ, АсТ, глюкоза крові), (о) 4.ЕКГ (о) 5.Ехо-КГ, Доплер-дослідження (о) 6.Rо – графія органів грудної порожнини (ф) 7. ВЕМ (ф) 8. 24-годинний моніторинг ЕКГ (о) 9.Радіоізотопна вентрикулографія (ф)	1.Дієта №10 2. Антагоністи кальцію 3.b-блокатори 4.Антиаритмічні препарати 5.Встановлення штучного водія ритму	Постійно	ІІ, ІІІ	Поліпшення клінічного стану хворого, поліпшення толерантності до фізичних навантажень	Погіршення клінічного стану, виникнення аритмій, болю в ділянці серця	Довічно

 

 

Фармакотерапія гіпертрофічної кардіоміопатії

(Шифр МКХ-10_1 42.1-2, назва нозологічної форми)

 

 

Назва фармгрупи препаратів	Код АТХ	Лікарські засоби (препарати вибору)	Добова доза, витрати на відвідування, процедуру	Тривалість призначення
1.АНТАГОНІСТИ КАЛЬЦІЮ	СО8ДА СО8ДВ	Дилтіазем Верапаміл	180-360 мг 160-320 мг	Тривалий час
2.β-АДРЕНОБЛОКАТОРИ	СО7А	Метопролол Атенолол	100-200 мг 100-200 мг	Тривалий час
3.АНТИАРИТМІЧНІ ПРЕПАРАТИ	СО1В	Аміодарон	Підтримуюча доза – 100-300 мг на добу

 

 

 

 

                                                                                                                                                                

 

Шифр МКХ –10: І 40

Назва нозологічної форми: Міокардит

Діагностичні дослідження і консультації		Лікувальні заходи		Рівні надання медичної допомоги ( II, III)	Критерії бажаного результату лікування	Показання для госпіталізації	Диспансерний облік
Види і обсяги	Крат-ність	Види і обсяги	Тривалість
1.Загальний аналіз крові (о) 2.Загальний аналіз сечі (о) 3.Біохімічне дослідження крові (електроліти, білірубін,  креатинін, КФК, АсТ, АлТ, ЛДГ, ЛДГ1, глюкоза крові, загальний білок) (о) 4. Серологічні дослідження крові 5.ЕКГ (о) 6.Ехо-КГ (о) 7.Rо-графія органів грудної порожнини (о)	2-3 рази   1-2 рази   2-3 рази   2 рази   2 рази 2 рази 1   1	1.Дієта №10 2.Нестероїдні протизапальні препарати 3. Антибіотики 4.Десенсибілізу-юча терапія 5.Гормони 6. Метаболічна терапія За наявності СН: 7.Інгібітори АПФ 8.Діуретики 9.Серцеві глікозиди 10.b – блокатори 11.Антиаритмічні препарати		ІІ	Поліпшення клінічного стану хворого, нормалізація показників запального процесу, зменшення ознак серцевої недостатності, позитивна динаміка ЕКГ, ЕХО-КГ, поліпшення толерантності до фізичних навантажень	Погіршення клінічного стану, зростання ознак серцевої недостатності, виникнення аритмії	До ліквідації ознак хвороби
1.Загальний аналіз крові (о) 2.Загальний аналіз сечі (о) 3.Біохімічне дослідження крові (показники запалення, глюкоза крові, рівень гормонів щитоподібної залози), імунограма, коагулограма (о) 4. Серологічні та імунологічні дослідження крові ЕКГ (о) 5.Ехо-КГ, Доплер-дослідження (о)   6.Rо – графія органів грудної порожнини (о) 7.Радіоізотопне дослідження міокарда, вентрикулографія, ендомікардіальна біопсія (ф)	2-3 рази   1-2 рази   2-3 рази             2 рази     2 рази   2   1	1.Дієта №10 2.Нестероідні протизапальні препарати 3. Антибіотики 4.Десенсибілізу-юча терапія 5.Гормони 6. Метаболічна терапія За наявності СН: 7.Інгібітори АПФ 8.Діуретики 9.Серцеві глікозиди 10.b – блокатори 11.Антиаритмічні препарати		ІІІ

 

 

Фармакотерапія міокардитів

(Шифр МКХ-10 І 40, назва нозологічної форми)

Назва фармгрупи препаратів	Код АТХ	Лікарські засоби (препарати вибору)	Добова доза, витрати на відвідування, процедуру	Тривалість призначення
Нестероїдні протизапальні препарати	МО1А	Диклофенак	100-150 мг, підтримуюча доза – 75 мг	10-30 днів
Антибіотики	J01C	Пеніцилін
Глюкокортикостероїди	H02A	Преднізолон	20-30 мг з поступовим зниженням дози (кожні 5 днів на 2,5 мг)
Амінохінолонові	P01B	Делагіл Плаквеніл	0,25 г 0,2 г
Інгібітори АПФ	CO9A	Каптоприл Еналапріл Лізиноприл Раміприл Периндоприл Фозиноприл	6,25-12,5 мг х 3 рази, цільова-25-50 мг х 3 рази 2,5 мг х 2 рази, цільова -10 х 2 рази 2,5 мг х 1 раз, цільова – 20 мг 1,25 мг  х  2 рази, цільова -5 мг х 2 рази 2 мг х 1 раз, цільова 4 мг 5 мг х 1 раз, цільова – 40 мг	Тривалий час
2.Діуретики	C03C	Фуросемід Етакринова кислота Гідрохлортіазид	Початкова – 20-40 мг, макс-500мг  х 1 раз Початкова – 25-50 мг, макс-400мг  х 1 раз 25-100 мг х 1 раз	Тривалий час
3.Серцеві глікозиди	C01A	Дигоксин	0,125 мг х 1-2 рази	Тривалий час
4.В-адреноблокатори	C07A	Метопролол Бісопролол Карведілол	6,25 мг х 2 рази, цільова добова – 150 мг 1,25 мг х 1 раз, цільова – 10 мг 3,125 мг х 2 рази, цільова добова – 50 мг	Тривалий час
7.Антиаритмічні препарати	C01В	Аміодарон	Підтримуюча доза – 100-300 мг на добу

 

 

Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України

по спеціальності “кардіологія”

Заступник директора по науковій роботі

Інституту кардіології ім.М.Д.Стражеска АМН України

доктор медичних наук,

професор                                                                                                                                                             М.І.Лутай

 

 

 

 

 

 

Шифр МКХ –10: 125.2

Назва нозологічної форми: Ішемічна хвороба серця, постінфарк­тний кардіо­склероз

Діагностичні дослідження і консультациії	Лікувальні заходи		Профілактичні заходи	Рівні надання медичної допомоги (ІІ,ІІІ)	Критерії бажаного результату лікування	Показання для госпіталізації	Диспансерний облік
	Види і обсяги	Тривалість
1. Показники ліпідного обміну та реології крові 2. ЕКГ 3. Ступінчаста ВЕМ 4. ЕхоКГ 5. Дипіридамолова фармакологічна проба	1. Дієта №10 2. Дозоване фізичне навантаження 3. b – блокатори 4. Інгібітори АПФ 5. Ацетилсаліцилова кислота 6.  Гіполіпідемічні препарати	Постійно	Дієта №10 Дозоване фізичне навантаження Контроль показників ліпідного обміну: загальногоХС, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ЛПВЩ, коефіцієнту атерогенності Медикаментозна терапія з використанням: b – блокаторів, інгібіторів АПФ, ацетилсаліцилової кислоти, гіполіпідемічних препаратів	ІІ, ІІІ	Клінічна ремісія, позитивна ЕКГ, динаміка зменшення серцевої не­достатності	Виникнення ангінозних нападів, збільшення ступеня серцевої недостатності	Постійно

 

 

Фармакотерапія  ішемічної хвороби серця, постінфарк­тний кардіо­склероз

(Шифр МКХ-10 125.2, назва нозологічної форми)

 

Назва фармгруп препаратів	Код АТХ	Лікарські засоби (препарати вибору)	Добова доза, витрати на відвідування, процедуру	Тривалість призначення
Медикаментозне лікування основного захворювання   1. БЕТА – БЛОКАТОРИ       2. АНТАГОНІСТИ КАЛЬЦІЮ       3. АНТИАГРЕГАНТИ   4. ОРГАНІЧНІ НІТРАТИ   5. ГІПОЛІПІДЕМІЧНІ ПРЕПАРАТИ	СО7А       СО8Д       ВОІА   СОІДА   СІОА	Метопролол Пропранолол Атенолол   Верапаміл Дилтіазем     Кислота ацетилсаліцилова   Нітросорбіт   Ловастатин	Середні терапевтичні дози     100-200 мг на добу 80-120 на добу 100-200 на добу   160-320 мг  на добу 180-360 мг на добу     100-325  мг  на добу   40-80 мг на добу   20-40-80 мг на ніч	Постійно