Форма № Н – 3.04

ДВНЗ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.Я.ГОРБАЧЕВСЬКОГО

МОЗ УКРАЇНИ”

(повне найменування вищого навчального закладу)

Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з медичною статистикою

 

 

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з науково-педагогічної роботи

_________д-р мед. н., проф. Шульгай А.Г.

“__25__”___червня___2014_ року

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Соціальна медицина та організація охорони здоров’я

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напрям підготовки                       1201  Медицина

(шифр і назва напряму підготовки)

спеціальність            7.12010001 “Лікувальна справа”

(шифр і назва спеціальності)

факультет                      медичний

(назва інституту, факультету, відділення)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2014 – 2015 навчальний рік

 

Робоча програма з соціальної медицини та організації охорони здоров’я для студентів

(назва навчальної дисципліни)   

за напрямом підготовки 1201 Медицина, спеціальністю 7.12010001 “Лікувальна справа”.

 

 

Розробники:

д-р мед. н., професор кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з медичною статистикою Шульгай А.Г.

канд. мед. н., доцент кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з медичною статистикою Панчишин Н.Я.

канд. мед. н., доцент кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з медичною статистикою Смірнова В.Л.

                                                     ^{(вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)}

 

 

 

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з медичною статистикою

 

Протокол від “_30_”___травня____2014_ року № _11_

 

                         Завідувач кафедри соціальної медицини,

організації та економіки охорони здоров’я

з медичною статистикою

 

                                                           _______________________ (Шульгай А.Г.)

(підпис)                                      (прізвище та ініціали)   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ó__________, 2014 рік

Ó __________, 2015  рік

1.     Опис навчальної дисципліни

 

 

 

 

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить (%):

для денної форми навчання – 54,8 : 45,2

 

 

 

2.     Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: Метою соціальної медицини та організації охорони здоров’я є вивчення здоров’я населення в залежності від зовнішніх умов, передовсім, соціальних умов життя.

Завдання:

·        вивчення стану здоров’я населення та впливу на нього соціальних умов, розробка методології та методів вивчення здоров’я населення;

• пошук та розробка для потреб практики охорони здоров’я організаційних форм і методів медичної допомоги населенню та управління охороною здоров’я;

• підготовка та виховання лікарів на ґрунтованій соціально-медичній основі.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

–        теоретичні основи, сучасні принципи та правові засади охорони здоров’я;

–        організацію та якість надання різних видів лікувально-профілактичної допомоги та санітарно-епідеміологічного забезпечення благополуччя населення в умовах реформування галузі охорони здоров’я;

–        поняття про втрату працездатності, її види, порядок організації експертизи працездатності;

–        закони та принципи менеджменту;

вміти:

–        визначати та аналізувати основні показники громадського здоров’я у взаємозв’язку з чинниками, що на нього впливають;

–        розробляти заходи щодо покращання здоров’я населення та окремих його контингентів;

–        визначати тактику дій медичних працівників щодо конкретних ситуацій експертизи втрати працездатності;

–        розробляти управлінські рішення, спрямовані на удосконалення діяльності основних закладів охорони здоров’я.

 

 

3.     Програма навчальної дисципліни

 

Модуль 1.

Статистика здоров’я.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ медичного забезпечення населення НА СУЧАСНИХ ЙОГО РІВНЯХ

 

Змістовий модуль 1

Введення в соціальну медицину та організацію охорони здоров’я

 

Конкретні цілі:

·            знати визначення соціальної медицини та організації охорони здоров’я як науки та предмету викладання, її значення для практики охорони здоров’я;

·            знати історію розвитку охорони здоров’я, етапи її становлення;

·            трактувати цільові підходи до визначення поняття «здоров’я»;

·            знати показники популяційного здоров’я;

·            знати методи соціальної медицини та можливості їх застосування  при вивченні здоров’я населення та організації його медичного забезпечення;

·            засвоїти вплив основних чинників, які визначають рівень громадського здоров’я та аналізувати особливості цього впливу;

·            знати класифікацію факторів ризику, оцінювати їх можливий вплив на здоров’я населення.

 

Тема 1. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я як наука.

Предмет, методи, значення для практики охорони здоров’я.

 

Соціальна медицина та організація охорони здоров’я – наука, яка вивчає закономірності громадського здоров’я та систему його охорони.

Розвиток соціальної медицини, значення робіт Б.Рамацціні, Й.П.Франка, І.Л.Данилевського, С.Сміта. Становлення соціальної медицини як науки,  роль А.Гротьяна, Е. Ресле, А.Фішера.

Представники соціально-медичного напрямку в земській медицині України:

М. Уваров, М. Тезяков, П. Діатропов, С. Ігумнов, А. Смідович та ін.

Розвиток соціальної медицини в працях українських вчених ХХ століття: О.Корчак-Чепурківського, М.Гуревича, С.Кагана, З. Гуревича, С.Томіліна, А.Меркова, Л.Лєкарева, К.Дупленка, І.Хороша, О.Грандо, Г.Лук’янової.

Поняття про системний аналіз, статистичні, демографічні, історичні, експериментальні, епідеміологічні, економічні, соціологічні методи,  методи експертних оцінок, моделювання, прогнозування.

Значення соціальної медицини для формування охорони здоров’я.

 

тема 2. Здоров’я населення як медико-соціальна проблема.

Стратегії охорони здоров’я.

 

Цільові підходи до визначення поняття „здоров’я”: загальнофілософський, індивідуальний теоретичний, індивідуальний практичний, популяційний.

Розуміння здоров’я як стану повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутності хвороб або фізичних недоліків.

Здоров’я населення як умовне статистичне поняття, його медичні показники:

демографічні (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя); фізичного розвитку; захворюваності; інвалідності; частоти донозологічних станів.

 

Провідні групи чинників, які впливають на показники здоров’я: рівень і спосіб життя людей, стан навколишнього середовища, біологічні фактори, доступність і якість медичної допомоги.

Залежність здоров’я населення від рівня життя: внутрішнього валового продукту (ВВП), індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

Вплив способу життя на здоров’я населення, залежність медичних показників здоров’я від чинників різного походження.

Особливості здоров’я різних віково-статевих, професійних груп населення.

Стан здоров’я окремих груп населення, що перебувають у різних екологічних умовах.

Поняття про якість життя, пов’язану зі здоров’ям як поєднання умов життєзабезпечення та стану здоров’я, що дозволяє досягти фізичного, психічного, соціального благополуччя та самореалізації.

 

Тема 3. Методика вивчення та оцінка чинників,

які впливають на здоров’я населення.

 

Методичні підходи до вивчення чинників, які визначають рівні здоров’я населення та його окремих контингентів.

Особливості вивчення впливу факторів соціально-економічних, соціально-біологічних, екологічних і природно-кліматичних, медико-організаційних. Проблеми збирання відповідної інформації.

Застосування методів і методик біостатистики (похідні та середні величини, метод стандартизації, кореляційно-регресійний аналіз, параметрична та непараметрична оцінка вірогідності результатів досліджень, бальна, рейтингова оцінка).

Дотримання вимог доказової медицини.

Класифікація факторів ризику, які впливають на здоров’я.

                                                                                                                   

 

Змістовий модуль 2

Медико-соціальні аспекти демографії.

Методика вивчення демографічних показників.

 

Конкретні цілі:

·           знати визначення демографії, її складові частини;

·           розуміти закономірності формування демографічної ситуації, її особливості в Україні;

·           інтерпретувати чинники, які впливають на відтворення населення;

·           вміти заповнювати облікові документи для вивчення природного руху населення;

·           визначати та аналізувати  показники природного руху населення.

 

Тема 4. Медико-соціальні проблеми демографічних процесів.

Особливості демографічних показників у різних регіонах світу,

окремих країнах і в Україні.

 

Демографія як наука. Складові частини. Джерела інформації про чисельність, склад і рух населення. Історія проведення переписів населення. Динаміка чисельності та складу населення в окремих регіонах світу та країнах, в Україні. Медико-соціальне значення цієї інформації. Основні тенденції, притаманні Україні та іншим країнам світу стосовно процесу урбанізації, статевого та вікового складу населення. Медико-соціальне значення міграційних процесів. Природний рух населення.

Регіональні особливості народжуваності в Україні та сучасному світі.

Загальна смертність, її провідні причини в різних регіонах, окремих країнах і Україні. Статево-вікові та територіальні особливості показників смертності.

Смертність немовлят (малюкова смертність). Значення показника для оцінки стану здоров’я населення, рівня соціально-економічного благополуччя та розвитку суспільства загалом. Провідні причини.

Динаміка показника смертності немовлят за останні роки в Україні в порівнянні з країнами Європейського та інших регіонів світу.

Територіальні розбіжності показників смертності немовлят в Україні.

Середня очікувана тривалість життя, визначення поняття. Сутність методики визначення показника, його динаміка в різних країнах і в Україні.

 

Тема 5. Методика вивчення та оцінка показників природного руху

 

Документи, які використовуються для вивчення природного руху населення. Можливості їх застосування.

Порядок реєстрації народжень в Україні. Сутність понять «живонародження», «мертвонародження», «смерть плода». Методика визначення та оцінка загального та спеціального показників народжуваності.

Загальна смертність. Порядок реєстрації випадків смерті в Україні. Методика вивчення смертності, визначення загального та спеціального показників, їх значення та оцінка.

Природний приріст населення.

 

Тема 6. Методика вивчення та оцінка показників смертності немовлят.

 

Порядок реєстрації смертності немовлят (малюкової). Методика визначення показників загальної, неонатальної, постнеонатальної  смертності немовлят.

Оцінка співвідношення цих показників, типи смертності немовлят: А. В. С. Перинатальна смертність.

Малюкова смертність хлопчиків і дівчаток, сезонні особливості смертності немовлят. Провідні причини малюкової смертності в різні вікові періоди першого року життя.

Основні групи чинників, що впливають на формування рівнів малюкової смертності (біологічні, екологічні, медико-організаційні, спосіб життя).

         Методика експертної оцінки смертності немовлят. 

 

 

Змістовий модуль 3

Медико-соціальні аспекти захворюваності.

Методика вивчення захворюваності.

 

Конкретні цілі:

·        пояснювати медико-соціальне значення захворюваності;

·         знати методи вивчення захворюваності, її види;

·        трактувати основні тенденції захворюваності в залежності від впливу різних чинників;

·        ознайомитись зі змістом основних державних цільових програм стосовно соціально важливих захворювань;

·        вміти заповнювати облікові документи для реєстрації окремих видів захворюваності;

·        визначати та аналізувати показники захворюваності: загальної, інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої.

 

Тема 7. Захворюваність населення як медико-соціальна проблема.

Епідеміологічні методи вивчення захворюваності.

 

Поняття про захворюваність, мета її вивчення. Медико-соціальне значення захворюваності як провідної причини тимчасової та стійкої втрати працездатності, смертності.

Вплив захворюваності на потреби забезпечення населення медичною допомогою, на здоров’я майбутніх поколінь.

Економічні витрати, пов’язані із захворюваністю, в т.ч. з соціально значущими та небезпечними хворобами.

Методи вивчення захворюваності, можливості застосування окремих методів, їх переваги та недоліки.

Застосування методів епідеміологічних досліджень при вивчення неінфекційних захворювань.

Фактори, що впливають на повноту даних про захворюваність в залежності від методів її вивчення.

Міжнародна статистична класифікація хвороб, травм і причин смерті, принципи її побудови та значення.

Види захворюваності, які вивчаються в Україні.

Розбіжності захворюваності міського та сільського населення, різних вікових і статевих груп.

 

тема 8. Тенденції та особливості окремих видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах (соціально значущі та небезпечні захворювання).

 

Порівняльна оцінка методів вивчення захворюваності в країнах з різними системами охорони здоров’я.

Джерела інформації для вивчення окремих видів захворюваності.

Можливості вивчення окремих видів захворюваності в різних країнах, тенденції динаміки  показників захворюваності, вікові та статеві особливості в регіонах світу, в країнах з різним економічним розвитком, кліматично-природними умовами.

Хвороби системи кровообігу, онкологічні, нервово-психічні захворювання, цукровий діабет, туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД, травматизм, алкоголізм, наркоманії та токсикоманії як медико-соціальні проблеми. Провідні чинники, що впливають на ці захворювання. Динаміка основних показників.

Значення комплексного підходу щодо зниження окремих видів захворюваності: Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації на 2002-2011 рр.»  (2002 р.).

 

Тема 9. Методика вивчення та оцінка показників загальної захворюваності.

 

Вивчення захворюваності за даними звертань по медичну допомогу.

Вивчення загальної захворюваності: одиниця спостереження, облікові документи, правила їх заповнення. Методика визначення показників первинної захворюваності та поширеності захворювань, їх оцінка, регіональні особливості.

Динаміка показників загальної захворюваності.

 

Тема 10. Методика вивчення та оцінка показників захворюваності

 інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої.

 

Особливості обліку інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої. Облікові документи, правила їх заповнення.

Методика визначення показників вказаних видів захворюваності, їх оцінка, регіональні особливості.

Динаміка показників інфекційної, важливої неепідемічної, госпіталізованої захворюваності.

 

 

Змістовий модуль 4

Організація лікувально-профілактичної допомоги

міському та сільському населенню

 

Конкретні цілі:

·           знати основні принципи лікувально-профілактичної допомоги населенню України, в т.ч. сімейної медицини (загальної практики);

·           трактувати правові засади організації медичного забезпечення, значення первинної медичної допомоги (ПМД);

·           знати види лікувально-профілактичної допомоги;

·           інтерпретувати сутність позалікарняної, стаціонарної та екстреної медичної допомоги;

·           знати основи та особливості лікувально-профілактичної допомоги міському та сільському населенню;

·           знати зміст і організацію роботи сімейного лікаря;

·           аналізувати доцільність впровадження різних моделей ПМД в Україні;

·           знати організацію та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних і  стаціонарних закладів;

·           знати організацію та зміст роботи закладів екстреної медичної допомоги (ЕМД);

·           знати сутність і особливості медико-соціального забезпечення населення літнього віку;

·           вміти заповнювати облікові документи лікувально-профілактичних закладів;

·           визначати та аналізувати показники діяльності амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів, закладів ЕМД.

 

тема 1. Організація різних видів лікувально-профілактичної допомоги населенню. Амбулаторно-поліклінічна допомога, стаціонарна та екстрена допомога.

 

Принципи лікувально-профілактичної, стаціонарної та екстреної допомоги, сутність різних її видів у сучасних умовах, участь медичних закладів різних рівнів у медичному забезпеченні населення.

Проблеми організації амбулаторно-поліклінічної, стаціонарної та екстреної допомоги.

Роль різних лікувально-профілактичних закладів та їх взаємодія в наданні первинної, вторинної та третинної допомоги.

Роль амбулаторно-поліклінічних закладів у лікувально-профілактичному забезпеченні населення, вплив їх роботи на показники здоров’я та роботу стаціонарів, на потребу в швидкій допомозі, на оцінку населенням діяльності систем охорони здоров’я.

Профілактична робота поліклінік і амбулаторій.

Диспансерний метод, його принципи, етапи диспансеризації.

Взаємодія поліклінік зі структурами сімейної медицини.

Система стаціонарної допомоги з урахуванням рівнів її надання. Функції сучасної лікарні. Багатопрофільні та спеціалізовані лікарні, диспансери.

Забезпечення наступництва між поліклінікою та стаціонаром.

Управління раціональним використанням ліжкового фонду.

Захист прав і безпека пацієнтів.

 

Тема 2. Організація та зміст роботи амбулаторно-поліклінічних закладів різних рівнів,  облік і аналіз їх діяльності.

 

Завдання та розділи роботи поліклініки, її структурні підрозділи. Штатні нормативи.

Функції основних підрозділів.

Організація та зміст роботи дільничного терапевта, завідувача відділення (кабінету).

Завдання та сутність диспансерного методу, відбір контингентів для диспансерного спостереження.

Види профілактичних оглядів, їх організація.

Етапи диспансеризації.

Основна документація, яка застосовується для обліку роботи підрозділів поліклініки, зміст і порядок її заповнення:

Методика обчислення та аналіз показників діяльності поліклініки за даними звіту лікувально-профілактичного закладу (ф. № 20), звіту про кількість захворювань, зареєстрованих у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувально-профілактичного закладу (ф. № 12).

Розробка заходів удосконалення діяльності амбулаторій і поліклінік.

 

Тема 3. Організація та зміст роботи стаціонарів різних рівнів,

облік і аналіз їх діяльності.

 

Завдання стаціонарів.

Структурні підрозділи стаціонару та їх функції.

Порядок направлення хворих до стаціонару.

Зміст і організація роботи лікаря-ординатора та завідувача відділення.

Чинники, що впливають на раціональне використання ліжкового фонду та ефективність роботи стаціонару.

Основна документація, яка застосовується для обліку роботи стаціонару, зміст і порядок її заповнення.

Методика обчислення та аналіз показників діяльності стаціонару за даними звіту лікувально-профілактичного закладу (ф. № 20).

Розробка заходів щодо покращання діяльності стаціонарів.

 

Тема 4. Організація та зміст роботи стаціонарозамінних закладів.

 

Види стаціонарозамінних закладів.

Завдання, структура денного стаціонару.

Функції денного стаціонару та стаціонару вдома.

Порядок направлення хворих до денного стаціонару та стаціонару вдома.

Основна облікова документація денного стаціонару та стаціонару вдома, порядок її заповнення.

Методика обчислення та аналіз показників діяльності денного стаціонару та стаціонару вдома.

 

Тема 5. Сімейна медицина та її значення в системі медичної допомоги населенню.

 

Сутність поняття «первинна медична допомога» (ПМД).

Роль ПМД у реалізації права громадян на охорону здоров’я.

Принципи організації ПМД на засадах сімейної медицини.

Умови функціонування та основні принципи ПМД.

Роль сімейного лікаря (загальної практики) в забезпеченні медичних потреб населення.

Моделі роботи сімейного лікаря, їх сутність, проблеми вибору конкретних моделей.

Організаційні моделі переходу від дільнично-територіальної системи медичного забезпечення населення до сімейної медицини, можливості та доцільність різних моделей.

Проблеми та перспективи розвитку сімейної медицини в Україні.

 

Тема 6. Зміст і організація роботи сімейного лікаря  (загальної практики).

 

Організація роботи сімейного лікаря за умови її здійснення на основі різних моделей.

Функції та зміст роботи сімейного лікаря стосовно профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів, вирішення медико-соціальних проблем родини.

Організація співпраці сімейних лікарів із парамедичною службою та соціальними працівниками.

Основна облікова документація закладів, які працюють на засадах сімейної медицини.

Визначення та оцінка показників діяльності сімейних лікарів.

 

Тема 7. Організація лікувально-профілактичної допомоги сільському населенню та перспективи її розвитку.

 

Особливості медичного забезпечення сільського населення. Етапи надання медичної допомоги сільському населенню. Сутність етапності.

Вплив природних і соціально-економічних умов, стану демографічних процесів, захворюваності та інвалідності на організацію лікувально-профілактичної допомоги.

Проблема укомплектованості медичними працівниками закладів сільської лікарської дільниці.

Лікувально-профілактичні заклади різних етапів медичної допомоги та їх завдання.

Організація амбулаторної та стаціонарної допомоги жителям, що мешкають на сільських дільницях.

Сутність організаційно-методичної та інформаційно-аналітичної роботи  районних і обласних лікарень.

Особливості швидкої медичної допомоги сільському населенню.

 

Тема 8. Організація роботи лікувально-профілактичних закладів

на різних етапах медичного забезпечення сільського населення.

 

Функції та структура закладів сільської лікарської дільниці.

Можливі варіанти формування мережі закладів сільської лікарської дільниці.

Особливості структури центральної районної лікарні (ЦРЛ) та її завдання.

Організація спеціалізованої медичної допомоги сільському населенню в ЦРЛ.

Завдання обласної лікарні, особливості її структури та діяльності поліклініки та стаціонару.

Визначення доцільності розташування відповідних закладів охорони здоров’я різних етапів.

Визначення та оцінка показників здоров’я сільського населення та діяльності медичних закладів різних етапів.

 

Тема 9. Організація екстреної медичної допомоги (ЕМД).

Зміст роботи станцій ЕМД, облік і аналіз їх діяльності.

 

Значення служби екстреної медичної допомоги (ЕМД), її заклади. Завдання станції (відділення) екстреної медичної допомоги (ЕМД) та її функції.

Співпраця служби ЕМД зі структурами Міністерства надзвичайних ситуацій.

Структура станцій ЕМД великого міста, види виїзних бригад, їх склад, функції.

Організація ЕМД у сільській місцевості.

Взаємодія служби ЕМД з різними медичними закладами.

Облікові документи станцій ЕМД, визначення та аналіз показників їх діяльності.

 

 

Змістовий модуль 5

Особливості медико-соціального забезпечення населення літнього віку.

 

Конкретні цілі:

·           аналізувати стан здоров’я людей літнього віку;

·           пояснювати особливості медичного забезпечення  людей літнього віку;

·           знати організацію геріатричної допомоги в окремих країнах і Україні.

 

Тема1. Організація медичного забезпечення населення літнього віку.

 

·        Медико-соціальне значення постаріння населення.

·        Вплив постаріння населення на демографічне навантаження, на захворюваність населення та потребу в медичному забезпеченні.

·        Особливості стану здоров’я людей літнього віку, спеціальні показники їх здоров’я.

·        Методика визначення та оцінка показників здоров’я людей літнього віку.

·        Система організації геріатричної допомоги в Україні (амбулаторно-поліклінічна, стаціонарні, стаціонарозамінюючі заклади). Завдання та перспективи її розвитку.

Взаємодія закладів геріатричної допомоги зі структурами сімейної медицини

 

Змістовий модуль 6

Страхова медицина. Медичне страхування.

 

Конкретні цілі:

·           трактувати поняття «медичне страхування» та «страхова медицина»;

·           пояснювати сутність обов’язкового та добровільного медичного страхування;

·           інтерпретувати мету страхової медицини та головні риси цієї системи;

·           знати складові медичного страхування, обов’язки та права суб’єктів страхування;

·           пояснювати особливості страхових ризиків;

·           знати історію розвитку медичного страхування в Україні;

 

Тема 1. Організаційно-правові засади впровадження

та функціонування медичного страхування.

 

Поняття про медичне страхування, його мета.

Зміст медичного страхування.

Особливості реалізації обов’язкового медичного страхування, учасники реалізації його базових програм, джерела фінансування.

Особливості реалізації  добровільного медичного страхування, джерела фінансування.

Організація контролю якості медичних послуг при різних видах страхування.

Обов’язки страховиків і страхувальників.

Права застрахованих.

Економічна сутність страхової медицини.

Види страхових ризиків.

Особливості медичного страхування в окремих країнах (Німеччині, Франції).

Проблеми впровадження страхової медицини в Україні.

 

 

Модуль 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ окремих видів медичного забезпечення НАСЕЛЕННЯ

ЕКСПЕРТИЗА неПРАЦЕЗДАТНОСТІ

МЕНЕДЖМЕНТ системИ охорони здоров’я

 

Змістовий модуль 7

Охорона здоров’я матері та дитини.

 

Конкретні цілі:

·            знати визначення системи охорони здоров’я матері та дитини, її складових частин;

·            пояснювати значення гендерного рівноправ’я;

·            засвоїти сутність Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (2005 р.);

·            трактувати правові засади охорони материнства та дитинства, відповідність державних нормативно-правових актів міжнародним нормам;

·            трактувати сутність репродуктивного здоров’я;

·            знати засади організації медичного забезпечення жінок і дітей;

·            знати організацію та зміст роботи пологових будинків, дитячих  лікарень;

·            вміти заповнювати основні облікові документи пологових будинків, дитячих  лікарень;

·            визначати та  аналізувати показники діяльності пологових будинків, дитячих  лікарень;

·            інтерпретувати сутність державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 рр.».

 

Тема 1. Медико-соціальні проблеми охорони матері та дитини.

 Репродуктивне здоров’я.

 

Місце і роль системи охорони материнства та дитинства у відтворенні поколінь.

Законодавство з охорони материнства та дитинства. Гендерне рівноправ’я.

Особливості здоров’я жінок і дітей. Репродуктивне здоров’я, динаміка його основних показників.

Значення соціально-економічних, соціально-психологічних, медико-соціальних заходів, спрямованих на покращання здоров’я жінок і дітей.

Види закладів по наданню різних видів допомоги (лікувально-профілактичні, оздоровчі, виховні).

Центри здоров’я жінок.

Лікувально-профілактичні заклади надання  акушерсько-гінекологічної допомоги, особливості їх формування в умовах міської та сільської місцевостей.

Організація лікувально-профілактичної допомоги дітям, особливості забезпечення спеціалізованої допомоги.

Державні та регіональні програми покращання здоров’я жінок і дітей, значення комплексності в їх  реалізації. Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 рр.».

 

Тема 2. Організація та зміст роботи пологових будинків, облік і аналіз їх діяльності.

 

Завдання та зміст роботи жіночої консультації, її структурні підрозділи. Функції різних медичних закладів стосовно антенатальної охорони плода.

Експертна оцінка організаційних елементів медичного забезпечення вагітних і жінок при гінекологічних захворюваннях.

Завдання, зміст роботи стаціонару пологового будинку, особливості його структури, взаємодія з жіночими консультаціями, дитячими поліклініками, будинками дитини.

Основна облікова документація пологового будинку. Зміст і порядок її заповнення, можливості використання.

Методика обчислення та аналіз показників роботи пологового будинку за звітом про медичну допомогу вагітним, роділлям і породіллям (ф. № 21).

Розробка заходів щодо покращання діяльності пологового будинку.

 

Тема 3. Організація та зміст роботи дитячих лікарень, облік і аналіз їх діяльності.

 

Завдання та зміст роботи дитячої поліклініки, її структурні підрозділи.

Профілактична та протиепідемічна робота дитячої поліклініки.

Зміст і організація роботи дільничного педіатра.

Сутність диспансерного спостереження за здоров’ям дітей, експертна оцінка його повноти.

Організація спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги дітям.

Організація медичної допомоги в дошкільних закладах, школах.

Основна облікова документація дитячої лікарні, зміст і порядок її заповнення, можливості використання.

Методика обчислення та аналіз показників роботи дитячої лікарні за даними звіту про медичну допомогу дітям (ф. № 31–здоров).

Розробка заходів удосконалення діяльності дитячих лікарень.

 

 

Змістовий модуль 8

Медико-соціальні аспекти експертизи втрати працездатності.

 

КОНКРЕТНІ ЦІЛІ:

·           інтерпретувати види медичної експертизи;

·           трактувати правові засади медичної експертизи;

·           пояснювати мету медико-соціальної експертизи втрати працездатності;

·           трактувати поняття тимчасової та стійкої втрати працездатності;

·           пояснювати вплив чинників різного походження на формування  тимчасової та стійкої втрати працездатності;

·           аналізувати розвиток і стан організації експертизи працездатності;

·           знати організацію медичної експертизи тимчасової та стійкої втрати працездатності,;

·           знати правила оформлення основних документів.

 

Тема 4. Організація експертизи втрати працездатності, її правові засади.

Медико-соціальні аспекти інвалідності.

 

Види медичних експертиз, їх завдання.

Сутність медико-соціальної експертизи тимчасової та стійкої втрати працездатності.

Ступені втрати працездатності.

Заклади, які здійснюють експертизу тимчасової втрати працездатності, їх завдання.

Види тимчасової непрацездатності, особливості проведення експертизи при окремих видах непрацездатності.

Організація експертизи стійкої втрати працездатності. Види інвалідності.

Основні причини інвалідності. Чинники, що на неї впливають.

Групи інвалідності. Показники інвалідності.

Основні тенденції показників інвалідності в Україні.

Сутність і значення закону «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (2005 р.).

 

Тема 5. Методика проведення медичної експертизи.

 

Особливості проведення експертизи медико-соціальної втрати працездатності та експертиз: військово-лікарської, судово-медичної та судово-психіатричної, патолого-анатомічної та їх правові засади.

Мета проведення різних видів медичної експертизи, органи та заклади, які її здійснюють.

Відповідальність лікарів лікувально-профілактичних і інших закладів стосовно медичної експертизи.

 

Тема 6. Методика експертизи тимчасової втрати працездатності,

порядок її здійснення.

 

Завдання лікуючих лікарів при проведенні експертизи тимчасової втрати працездатності.

Лікарсько-консультативна комісія (ЛКК): функції, склад, організація роботи.

Зміст, призначення та порядок заповнення облікових документів, які використовуються при проведенні експертизи тимчасової непрацездатності.

Значення листка непрацездатності як облікового, юридичного та фінансового документу.

Визначення тактики різних посадових осіб лікувально-профілактичних закладів стосовно конкретних видів і випадків тимчасової непрацездатності.

Оформлення листків непрацездатності при окремих видах і випадках тимчасової непрацездатності.

 

Тема 7. Організація експертизи стійкої  втрати працездатності.

 

Завдання лікуючих лікарів, лікувально-консультативних комісій стосовно експертизи стійкої втрати працездатності.

Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), їх види (за адміністративно-територіальною ознакою, за профілями).

Функції МСЕК.

Зміст, призначення та порядок заповнення основних документів стійкої втрати працездатності, які використовуються при експертизі.

Визначення та оцінка тактики МСЕК стосовно встановлення причини та груп інвалідності при окремих її видах.

Визначення та оцінка показників інвалідності.

 

 

Змістовий модуль 9

Проблеми оцінки якості медичної допомоги населенню.

 

Конкретні цілі:

·    трактувати поняття «якість медичної допомоги»

·    пояснювати сутність складових частин якості медичної допомоги;

·    аналізувати можливості застосування проміжних і довгострокових показників якості медичного забезпечення;

·    характеризувати види та зміст стандартів діяльності в системі охорони здоров’я;

·    знати сутність моделей кінцевих результатів (МКР) закладів охорони здоров’я;

·    визначати МКР окремих закладів охорони здоров’я;

·    аналізувати значення та сутність експертних оцінок медичного забезпечення населення.

 

Тема 8. Сутність і особливості  оцінки якості медичної допомоги населенню.

 Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.

 

Основні поняття та терміни якості медичної допомоги.

Складові частини якості: структурна якість; якість технологій; якість результатів.

Методика оцінки якості. Вимоги до методик: придатність для використання стосовно різних етапів і видів медичної допомоги, об’єктивність, можливість кількісної оцінки, коректне відображення суті медичної діяльності.

Показники якості та ефективності медичної допомоги.

Стандарти якості медичної допомоги стосовно клініко-статистичних груп, нозологічних форм.

Стандарти медичних технологій. Застосування клінічних протоколів.

Медико-економічні стандарти.

Проміжні та довгострокові показники якості медичної допомоги.

Значення ліцензування та акредитації медичних закладів для забезпечення належної якості медичної допомоги.

 

Тема 9. Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення

окремих контингентів населення.

 

Види контролю за медичною діяльністю. 

Значення експертних оцінок для характеристики складових лікувально-діагностичного процесу.

Організація проведення експертної оцінки діяльності медичних закладів, їх підрозділів і медичних працівників.

Розробка анкет для оцінки різних видів  медичної діяльності.

Методика визначення рівня якості лікування, моделей кінцевих результатів, інтегрального коефіцієнта ефективності.

Сутність експертних оцінок задоволення населення медичним забезпеченням.

 Методика проведення медико-соціологічного дослідження, його значення для розробки ефективної системи контролю.

 

 

Змістовий модуль 10

Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення

 

Конкретні цілі:

·     трактувати поняття «санітарне та епідемічне благополуччя населення»;

·     пояснювати значення правових засад організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

·     характеризувати сутність напрямків діяльності санітарно-епідеміологічної служби;

·     знати структуру санепідслужби;

·     пояснювати особливості структури санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) у залежності від рівнів управління;

·     характеризувати зміст і організацію роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів;

·     трактувати сутність повноважень посадових осіб санепідслужби щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

·     знати види адміністративно-правових актів у діяльності СЕС;

·     трактувати права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення;

·     характеризувати обов’язки СЕС і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) стосовно проведення профілактичних і протиепідемічних заходів ;

·     визначати сутність дій СЕС і ЛПЗ при проведенні протиепідемічних заходів.

 

Тема 10. Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення.

Правові засади діяльності санепідслужби.

 

Значення санепідслужби в забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Законодавчі основи забезпечення санепідслужби: Основи законодавства України про охорону здоров’я (1992 р., проект 2005 р.), Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя (1994 р.), Закон про захист населення від інфекційних хвороб, Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд (1999 р.) , Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу (2004 р.).

Напрямки діяльності санепідслужби.

Зміст і обсяги діяльності СЕС у залежності від рівнів управління.

Методи роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів:

Сутність запобіжного та поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Повноваження головних державних лікарів і інших посадових осіб державної санепідслужби.

Права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Види відповідальності за порушення санітарного законодавства.

 

Тема 11. Організація роботи санітарно-епідеміологічних закладів.

Взаємодія санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС)

 і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ). 

 

Зміст і організація роботи СЕС різних рівнів управління.

Структура СЕС районних, міських, обласних.

Формування штатів СЕС різних рівнів управління.

Сутність і організація взаємодії різних відомств і системи охорони здоров’я щодо забезпечення здорових умов життя та праці.

Зміст діяльності санітарно-профілактичних і лікувально-профілактичних закладів стосовно первинної профілактики, її методичне забезпечення.

Обов’язки СЕС і ЛПЗ стосовно здійснення протиепідемічних заходів.

Визначення доцільності дій СЕС і ЛПЗ стосовно проведення протиепідемічних заходів.

Види адміністративно-правових актів щодо здійснення санепіднагляду, порядок їх застосування.

 

 

Змістовий модуль 11

Основи менеджмента. Менеджмент у охороні здоров’я.

 

Конкретні цілі:

·           пояснювати закони управління;

·           трактувати принципи управління;

·           інтерпретувати зміст різних управлінських актів у системі охорони здоров’я;

·           пояснювати особливості управління в охороні здоров’я;

·           інтерпретувати сутність систем управління та складових частин процесу управління;

·           аналізувати чинники, які впливають на ефективність управління в охороні здоров’я.

 

Тема 12. Основи менеджмента системи охорони здоров’я.

 

Предмет науки управління. Закони науки управління та комплексність їх застосування.

Принципи управління, сутність об’єктивності, конкретності, системності, галузевого та територіального управління, плановості, виділення головної ланки.

Основні методи науки управління.

Складові частини організації системи: системно-компонентна, функціональна, структурна, інтегративна, комунікаційна, історична.

Особливості управління в системі охорони здоров’я.

Чинники, що впливають на ефективність управління охороною здоров’я: удосконалення підбору керівних кадрів; наукове удосконалення стилю роботи керівних кадрів; наукова організація праці в керуючій і керованій підсистемах; удосконалення функцій і структури апарату управління.

Складові частини процесу управління: розробка та прийняття управлінських рішень, доорганізація системи, регулювання системи та контроль реалізації рішень.

Роль менеджера в системі охорони здоров’я.

Організація управління системою охорони здоров’я в Україні.

 

Тема 13. Методика прийняття управлінських рішень. Управління персоналом.

 

Сутність різних управлінських актів в системі охорони здоров’я.

Управлінські рішення в діяльності основних закладів охорони здоров’я, їх підрозділів.

Методика розробки та прийняття управлінських рішень щодо організації роботи лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладів.

Особливості реалізації управлінських рішень з урахування соціально-психологічних прошарків колективу.

 

 

Змістовий модуль 12

Формування здорового способу життя

 

Конкретні цілі:

·    трактувати вплив чинників способу життя на здоров’я населення;

·    аналізувати особливості формування здорового способу життя в окремих групах населення;

·    пояснювати взаємодію закладів охорони здоров’я, різних служб і відомств у формуванні здорового способу життя;

·    знати методи та засоби гігієнічного навчання населення;

·    оцінювати роль центрів здоров’я у формуванні здорового способу життя.

 

Тема 14.  Методи та засоби гігієнічного навчання та виховання населення.

 

Значення формування здорового способу життя для збереження та зміцнення здоров’я населення.

Провідні чинники способу життя, які впливають на стан здоров¢я населення.

Напрямки формування здорового способу життя.

Заклади охорони здоров¢я, відомства та служби, які беруть участь у формуванні здорового способу життя.

Завдання та зміст роботи центрів здоров’я, їх взаємодія з закладами охорони здоров’я.

Основні напрямки медико-гігієнічного навчання в різних закладах охорони здоров¢я.

Методи та засоби медико-гігієнічного навчання та виховання населення, їх особливості.

Розробка анкет для вивчення різних чинників, які впливають на стан здоров’я населення.

Складання плану лекцій та підготовка відповідних тез.

 

 

4. Структура навчальної дисципліни

 

 

 

5. Теми лекційних занять

 

 

6. Теми семінарських занять – не передбачено

 

 

7. Теми практичних занять

 

 

8. Теми лабораторних занять – не передбачено

 

 

9. Самостійна робота

 

 

10. Індивідуальні заняття – не передбачено

 

11. Методи навчання

За джерелами знань використовуються такі методи навчання: словесні – розповідь, пояснення, лекція, інструктаж; наочні – демонстрація, ілюстрація; практичні – практична робота, задачі.

За характером логіки пізнання використовуються такі методи:

аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, індуктивний, дедуктивний.

За рівнем самостійної розумової діяльності використовуються методи:

проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

 

12. Методи контролю

Форми контролю і оцінювання дисципліни

При оцінюванні знань студентів надається перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок.

Оцінка з дисципліни визначається як середня з оцінок за два модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки підсумкового модульного контролю і виражається за 200 бальною системою.

Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок.

Форми поточного контролю:

Теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда, письмові роботи.

Практичні навички та уміння – самостійне виконання індивідуальних завдань та вміння робити висновки, уміння самостійно виконувати окремі операції, написання схем та алгоритмів. Підсумковий контроль здійснюється на основі теоретичних знань, практичних навичок та умінь.

Підсумковий контроль засвоєння модуля відбувається по завершенню вивчення блоку відповідних змістових модулів шляхом тестування і вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Форми підсумкового контролю:

Теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування.

Практичні навички та уміння – використання основних методів медичної статистики при проведенні та оцінці медико-біологічних досліджень із врахуванням основних положень доказової медицини; комплексна оцінка здоров’я населення в зв’язку з соціальними та природними факторами на визначеній території; визначення та аналіз основних показників діяльності закладів охорони здоров’я на підставі ситуаційних задач.

 

13. Розподіл балів, які отримують студенти

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Студенту за кожний етап практичного заняття (практична частина, семінарське обговорення, письмовий контроль) виставляється оцінка за 12-бальною шкалою. Потім виводиться середнє арифметичне значення трьох оцінок, яке виставляється в журнал.

На практичній частині за кожен етап роботи виставляється оцінка наступним чином:

1. На початку практичної частини студенти повинні допуститися до проведення практичної роботи (вони повинні знати хід проведення практичної частини заняття та ін.). За цей етап студент може максимум набрати 2 бали.

2. За виконанням практичної роботи ретельно слідкує викладач, в кінці він оцінює одержаний результат. Максимум за даний вид роботи студент може отримати 4 бали.

3. Захист практичної роботи. На цьому етапі студент може отримати максимум 6 балів.

В кінці практичної частини викладач виводить середнє арифметичне з кожної оцінки за частини занять і виставляє її кожному студенту.

 

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

 

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

 

Мінімальний середній бал, з яким студент допускається до складання підсумкового контролю модуля – 4 бали.

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120 балам.

 

Модульний підсумковий контроль:

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю має бути стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з соціальної медицини та організації охорони здоров’я визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з соціальної медицини та організації охорони здоров’я виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни і підсумкового контролю засвоєння модулів № 1 і 2.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з соціальної медицини та організації охорони здоров’я у оцінки за шкалою ЕCTS  та 4-ри бальну (традиційну)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

 

Оцінка з дисципліни FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.

Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

 

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

 

 

14. Методичне забезпечення

1.                 Матеріали підготовки до практичних занять

2.                 Матеріали підготовки до лекцій.

3.                 Презентації лекцій.

4.                 Методичні вказівки до практичних занять.

5.                 Варіанти завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

6.                 Тестові завдання для підсумкового тестового модульного контролю.

7.                 Тестові завдання для щоденного контролю.

8.                 Варіанти теоретичних питань для самостійного вивчення.

 

15. Рекомендована література

Базова

1.   Соціальна медицина та організація охорони здоров’я /Під заг. ред. Ю.В.Вороненка, В.Ф.Москаленка. – Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2000. – 680 с.

2.   Голяченко О.М. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. – Київ: ВСВ «Медицина», 2011. – 208 с.

3.   Громадське здоров’я: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів / За ред. В.Ф. Москаленко. – Вінниця: Нова книга, 2011. – 560 с.

4.   Москаленко В.Ф. Принципи побудови оптимальної системи охорони здоров’я: український контекст. Монографія. – К.: „Книга плюс”, 2008. – 320с.

5.   Програмні тестові питання з соціальної медицини та організації охорони здоров’я /Під ред. Ю.В.Вороненка. – Вид. друге, Тернопіль, “Укрмедкнига”, 2002. – 316 с.

6.   Тестові завдання із соціальної медицини, організації охорони здоров’я та біостатистики. /За ред. проф. Огнєва В.А. – Харків: «Майдан», 2005 . – 304 с.

7.   Соціальна медицина і організація охорони здоров’я (для студентів стоматологічних факультетів вищих навчальних закладів України IV рівня акредитації)/ За редакцією В.Ф. Москаленка. – К.: Книга плюс, 2010. – 328 с.

 

Допоміжна

1.   Методы изучения здоровья населения: Учебное пособие для студентов медицинских факультетов / Агарков В.И., Бутева Л.В.; Грищенко С.В. и др. – Донецк: ДонНМУ, 2011. – 106 с.

2.   Практическое руководство по медицинской статистике: Учебное пособие для медицинских вузов/ Под ред. В.И. Агаркова. – Донецк: «Ноулидж» (донецкое отделение), 2011. – 276 с.

3.   Біостатистика: Підручник /За заг.ред. В.Ф.Москаленка. – К., 2009 . – 184 с.

4.   Гайдаєв Ю.О., Корнацький В.М. Державні цільові програми покращення здоров’я народу. – Київ – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007. – 208 с.

5.   Баєва О.В. Менеджмент у галузі охорони здоров’я: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 640 с.

6.   Щорічні статистичні довідники управління охорони здоров’я Тернопільської області.

7.   Щорічна доповідь про стан здоров’я населення України та санітарно-епідемічну ситуацію.

8.   Щорічна доповідь про результати діяльності системи охорони здоров’я України.

 

 

16. Інформаційні ресурси

1.     Концепція реформування охорони здоров’я Тернопільської області.

2.     Про затвердження Примірних штатних нормативів центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги: Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 129 [Електронний ресурс]. – Шлях доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/hsr_reformlaw/

3.     Про затвердження Примірного переліку лабораторних досліджень, що виконуються при наданні первинної медичної допомоги населенню: Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 130 [Електронний ресурс]. – Шлях доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/hsr_reformlaw/

4.     Про затвердження Примірного положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та примірних положень про його підрозділи: Наказ МОЗ України від 23.02.2012 № 131 [Електронний ресурс]. – Шлях доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/hsr_reformlaw/

5.     Европейская база данных «Здоровье для всех». Копенгаген: ЕРБ ВОЗ. –// http:www.euro.who.inf

6.     Матеріали журналу «Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України».

7.     Матеріали для підготовки студентів до практичних занять.