Перевірка nконструкції повних знімних протезів. Лабораторні етапи виготовлення  повних знімних протезів. Здача повних знімних nпротезів. Адаптація до протезів. Обробка протезів після nполімеризації пластмас. Корекція повних знімних протезів. Ремонт протезів. nВплив пластинкових протезів на тканини порожнини рота.

 

Закінчивши nпостановку штучних зубів за одним із методів, зубний технік проводить попереднє моделювання базисів nзнімних протезів. Зокрема, краї воскового nбазису мають розміщуватися на позначених межах, мати товщину, яка відповідає nфункціональному відбитку. Краї мають бути гладенькими і за­округленими. Зуби nочищають від воску, моделюють їх шийки.

Піднебінну nповерхню жувальних зубів моделюють на одному рівні з по­верхнею воскового базису. Для поліпшення nфіксації протезів на нижній ще­лепі nпроводять моделювання невеликих під’язикових відростків у ділянці жу­вальних зубів. Після того восковий базис із nштучними зубами передають у клініку.

Перевірка nконструкції повних знімних протезів включає в себе низку дуже важливих і відповідальних етапів, а саме: nперевірку постановки штучних зубів в оклюдаторі або артикуляторі, огляд моделей nщелеп, перевірку воскового ба­зису зі nштучними зубами в ротовій порожнині.

Перед nуведенням воскового базису зі штучними зубними рядами в ротову порожнину необхідно детально перевірити nпостановку зубів в оклюдаторі або артикуляторі. nЗвертають увагу на колір, розміри і форму зубів, величину різце­вого перекриття. Недопустимо перекриття nнижніх різців верхніми більше ніж на 1-2 мм, це може бути причиною порушення фіксації nпротезів. Перевіряють ступінь nперекриття щічних горбків нижніх жувальних зубів однойменними верхніми, розміщення штучних зубів щодо nгребеня коміркових відростка і час­тини. nІснує правило, згідно з яким нижні фронтальні зуби, жувальні зуби вер­хньої та нижньої щелеп мають розміщуватися nтільки посередині коміркових відростка і частини. Верхні фронтальні зуби nповинні розміщуватися так: 2/3 штучного nзуба — допереду від середньої лінії коміркового відростка, а 1/3 — досередини від неї. Наступним етапом є nперевірка всіх оклюзійних контактів бічної nгрупи зубів як із присінкового, так і з піднебінного боку. Виявлені недо­ліки необхідно ліквідувати.

Під час огляду nробочих моделей звертають увагу на те, чи немає тріщин, згладження контурів протезного ложа, у разі nвиявлення таких або інших не­доліків їх бракують. У такому випадку необхідно nзняти новий функціональ­ний відбиток і nвідлити нову модель.

Для перевірки nконструкції воскової композиції її обробляють спиртом і вводять у ротову порожнину, контролюючи nправильність визначення міжком-іркової nвисоти й усіх компонентів центрального співвідношення щелеп. Міжко-міркову висоту перевіряють за допомогою анатомо-фізіологічного nметоду. Як свідчить досвід, найбільше nпомилок допускається на етапі фіксації централь­ного співвідношення щелеп. Найхарактернішою помилкою є випинання ниж­ньої щелепи вперед у прогенічне nспіввідношення. Під час перевірки воскової композиції nу такому разі спостерігається прогнатичне співвідношення зубних рядів, горбкове nзмикання жувальних зубів і збільшення міжкоміркової висоти на величину горбка. nМіж фронтальними зубами є щілина. Дещо рідше зустрі­чаються такі помилки, як фіксація центрального nспіввідношення у бічній (правій або nлівій) і ще рідше — задній оклюзії. Далі перевіряють ступінь щільності прилягання між nзубами-антагоністами. Якщо виявляють недоліки, їх ліквідовують відразу.

Особлива увага nприділяється відповідності кольору, форми, величини зубів естетичним вимогам, зокрема, відповідності nрізальних країв фронтальних зубів лінії nусмішки, лінії ікол, присередній лінії лиця. Для маскування постановку деяких nштучних зубів з фронтальної групи проводять асиметрично.

Перевірка конструкції nпротеза закінчується уточненням меж протезного ложа на моделі.

Після nперевірки воскової композиції знімного протеза в клініці його пере­дають у nзуботехнічну лабораторію для завершального моделювання воскового базису.

Перевірка конструкції протеза в клініці складається з:

1) огляду гіпсових моделей щелеп;

2) правильності постановки зубів в артикуляторі;

3) перевірки воскової конструкції майбутнього протеза в nпорожнині рота.

При оцінці якості моделей звертають увагу на їх nцілісність: наявність сколів, пір, слідів травмування технічним шпателем, nвикористовуваним при постановці зубів. При цьому слід керуватися правилом – nкраще знов зняти функціональний відтиск, чим використовувати моделі, що nвикликають сумнів. Після огляду моделей слід ретельно перевірити постановку nзубів в артикуляторі до того, як воскові базиси з штучними зубами будуть nвведені в порожнину рота. Звертають увагу на колір, розмір, фасон зубів, nвеличину різцевого перекриття. Номера кольору, розміру і фасону зубів повинні nвідповідати попереднім записам у наряді на виготовлення.

Всі зміни можливі лише з врахуванням думки лікаря і nпацієнта, з обов’язковою реєстрацією у наряді і історії хвороби. Необхідно nзвернути увагу на перекриття нижніх різців верхніми, яке має бути в межах 1-2 мм залежно від величини nвикористовуваних зубів. Значне перекриття може порушувати фіксацію протеза, nвідсутність – погіршує естетичний оптимум. Слід також уникати великого nперекриття нижніх щічних горбів жувальних зубів однойменними верхніми. Різко nвиражені горбики, особливо іклів, бажано зішліфувати, аби бічні і передні рухи nнижньої щелепи були такими, що ковзають.

Положення зубів по відношенню до вершини альвеолярного nгребеня повинне відповідати способу постановки штучних зубів, який вибирає nлікар відповідно клінічним показникам порожнини рота на попередніх етапах nпротезування. Зміна способу постановки зубів на етапі перевірки свідчить про nгрубі лікарські помилки в плануванні протезів. Важливою умовою стабілізації nпластинкового протеза є наявність проміжку між передньою групою зубів, тобто nріжучі краї нижніх різців не повинні стосуватися піднебінної поверхні верхніх і nзнаходитися на відстані 1,5-2,5мм. Стабілізація пластинкового протеза – це утримання nйого на щелепі під час функціональних рухів нижньої щелепи.

Потім слід перевірити оклюзійні контакти бічних зубів як nз щічному, так і з піднебінного боку, звернувши увагу на моделювання воскового nбазису, об’ємність його країв, щільність прилягання до моделі. Всі відмічені nнедоліки усувають. Для перевірки конструкції протеза в порожнині рота восковий nбазис і зуби дезинфікують, вводять в порожнину рота і контролюють щільність nприлягання воскового базису до слизистої оболонки протезного ложа, як при nвідкритому, так і при закритому роті.

Далі перевіряють правильність визначення висоти нижнього nвідділу обличчя, а також адекватність вибору кольору, форми і розміру зубів, їх nпостановку по відношенню до середньої лінії обличчя і інших орієнтирів, nвзаємовідношення їх при центральній і бічних оклюзіях. Висоту нижнього відділу nобличчя контролюють анатомо-функціональним методом із застосуванням розмовної nпроби, якщо дозволяє ступінь фіксації воскових валиків. Пацієнта просять nвиголосити декілька складів або букв (<<о>>, <<і>>, n<<е>>, <<м>>, <<п>>), при цьому стежать за nмірою відокремлення штучних зубів. При нормальній висоті нижнього відділу nобличчя це відокремлення досягає 5-6мм. Якщо відокремлення валиків складає більше 6 мм, то висоту нижнього nвідділу обличчя зменшують, якщо відокремлення – менше 5 мм, то її збільшують.

 Лінія, що пероходить між центральними різцями, nповинна збігатися з середньою лінією обличчя. При невеликому відкритті рота nмають бути видні лише ріжучі краї різців, а при посмішці передні зуби є nвидимими майже до екватора, а в деяких випадках – до шийки. При підвищенні nвисоти нижнього відділу обличчя носогубні і підборідні складки згладжені, nконтури обличчя, і в основному губи, напружені, під час розмовної проби nможливий стук зубів. Відстань між зубами в передньому відділі при розмовній nпробі буде менше 5 мм.

При значному підвищенні висоти нижнього відділу обличчя nпросвіт між зубами може бути відсутнім, який в стані фізіологічного спокою nскладає 2-3 мм. nЦю помилку усувають таким чином: якщо постановка верхніх штучних зубів nвироблена правильно по відношенню до камперовскої горизонталі, то зниження nвисоти нижнього відділу обличчя слід виробляти за рахунок нижніх штучних зубів. nЇх видаляють, на восковий базис накладають новий валик прикусу і повторно nвизначають центральне співвідношення щелеп і висоту нижнього відділу обличчя nзокрема.

Після цього верхню модель щелепи відділяють від nартикулятора, складають з нижней в новому положенні і загіпсовують в nартикуляторі. Постановку нижніх зубів виробляють повторно. При помилці в nпостановці верхніх зубів, особливо коли не дотримана протетическая площина, nнеобхідно знов виготовити валики прикусів для верхньої і нижньої щелеп і знов nвизначити центральне співвідношення щелеп.

 Далі виробляють повторну постановку зубів. При nпониженні висоти нижнього відділу особи, якщо верхні зуби поставлені правильно, nпоступають таким чином: на нижній зубний ряд накладають розігріту смужку воску nі виробляють перевизначення центрального співвідношення щелеп, доводячи висоту nдо норми. Якщо причиною заниження висоти є і верхні зуби, то необхідно nперевизначити співвідношення щелеп із застосуванням нових верхніх і нижніх nваликів прикусів.

Окрім перевірки правильності визначення центрального nспіввідношення щелеп контролюють щільність контактів штучних зубів. Якщо між nокремими зубами-антагоністами відсутні контакти, то їх відновлюють. Після nперевірки конструкції протеза в клініці воскові композиції протезів поступають nв зуботехническую лабораторію для остаточного моделювання воскових базисів і nзаміни їх на пластмасових.

Накладання часткового знімного пластинкового nпротеза

Перед nнакладенням протеза в порожнині рота лікар повинний уважно оглянути його і nпереконатися у високій якості обробки, шліфування і полірування. Особливо nретельно необхідно оцінити краю базису, що не повинні бути гострими, мати nокруглу форму і необхідну товщину. Нерідко при моделюванні губної поверхні nбазису він штучно стоншується, що в наступному утрудняє його корекцію, особливо nв області кісткових виступів на губній Поверхні схилу альвеолярної частини чи щелепи nв місцях прилягання його до опорних зубів. Край базису, звернений до м’якого nнеба, навпаки, повинний бути стоншений за рахунок зовнішньої частини базису для nплавного переходу його в слизувату оболонку зводу неба. Товстий край базису, як nправило, погано переноситься хворими через утруднену адаптацію до цієї ділянки nпротеза. Довгий край, що знаходиться за межами твердого неба, також викликає nнеприємні відчуття, особливо при коливаннях м’якого неба, що піднімається над nбазисом. Щілина, що з’являється в цьому місці, nзаповнюється їжею, що також викликає додатковий дискомфорт при користуванні nпротезом.

Варто nуважно оглянути ділянки базису, що прилягають до опорних зубів. Шар пластмаси, nщо покриває тіло кламера, буде свідчити про правильне його положення стосовно nопорного зуба. Улучення тіла кламера в зону занурення, що проявиться в першу nчергу відсутністю пластмаси в цьому чи місці наявністю лише невеликої плівки nїї, що покриває метал, буде заважати накладенню готового протеза.

Поверхня nбазису, звернена до слизуватої оболонки протезного ложа, повинна мати точний nйого відбиток. Дефекти, що виявляються, у виді перекручування рельєфу базису, nчи стовщення наросту можуть бути наслідком як ушкодження поверхні самої робочої nгіпсової моделі, так і різного роду дефектів гіпсовки воскової моделі протеза в nчи кюветі формування пластмасового тесту.

Нарешті, nпри огляді готового протеза необхідно звернути увага на якість полірування його nдеталей — базису, штучних зубів і кламерів.

Обробивши nпротез спиртом і обполоскавши у воді, переходять до накладення його в порожнині nрота.

Готовий nчастковий знімний пластинковий протез рідко накладається на протезне ложе без nяких-небудь перешкод. Наявність занурень на природних зубах, непаралельне nрозташування зубів, що залишилися в порожнині рота, чи їхній зсув при втраті nпоруч коштують чи антагоністів утрудняють накладення протеза. У зв’язку з цим nперша спроба установити протез на щелепу повинна бути зроблена дуже обережно, nбез великих зусиль, по-перше, щоб не заподіяти болю пацієнту, а, по-друге, щоб nне викликати насильницького прослизання протеза на своє ложе. В останньому nвипадку протез переборює зони занурень за рахунок рухливості зубів при вдало nобраному шляху введення протеза. Зняти ж протез буде досить важко, тому що nповторити випадково вгаданий шлях накладення його буде неможливо. Для цього nбудуть потрібні додаткові зусилля, що і можуть викликати хворобливі відчуття. nЩоб уникнути подібної помилки, варто скористатися копіювальним папером, що nпідкладають під протез і намагаються накласти його разом з нею до появи nперешкоди. Тоді протез знімають і уважно оглядають. Поява відбитків nкопіювального папера на внутрішній поверхні базису в місцях прилягання його до nзубів, що залишилися в порожнині рота, покаже ділянки, що перешкоджають nнакладенню протеза. Для повного накладення протеза подібну перевірку роблять nкілька разів доти, поки він не займе своє місце на щелепі.

При nзішліфовуванні ділянок базису, що заважають накладенню протеза, варто також nбути обережним. Бори і фасонні карборундові голівки варто підбирати за формою nтієї ділянки, що піддається шліфуванню. Видаляючи пластмасу невеликими шарами, nудається зберегти контакт базису з природними зубами. Невиправданий радикалізм nпри виконанні цієї маніпуляції, як правило, приводить до появи щілини між nзубами і базисом.

Найбільш nчастою причиною утрудненого накладення протеза є пластмаса, що попадає в зону nзанурення в опорних зубів. Як уже було відзначено, неточне розміщення тіла nкламера в цій зоні може привести до необхідності сточувати його частину, що nзаважає накладенню протеза. Це у свою чергу приводить до ослаблення механічної nміцності кламера, а надалі — до його поломки.

Варто nзвернути увагу на можливість появи щілини між базисом протеза і природних зубів nне тільки при недбалому припасуванні готового протеза. Це може бути наслідком nушкодження гіпсової чи моделі відлому гіпсових зубів перед виготовленням nбазису. Неточне приклеювання їх приведе до значних проблем при накладенні nготового протеза.

Оцінюючи nточність накладення готового протеза, необхідно установити щільність прилягання nбазису до слизуватої оболонки протезного ложа, відсутність балансування і nточність положення фіксуючих елементів. Тільки у випадку дотримання умов можна nвизнати протез цілком накладеним. Якщо одне з них не виконано, необхідно nпродовжити припасування чи протеза спробувати з’ясувати причину його nутрудненого накладення.

Балансування nготового протеза може бути наслідком поганого припасування базису, зсуву nфіксуючих елементів у базисі при виготовленні його з пластмаси, ушкодження nгіпсової моделі (відлом чи зубів альвеолярної частини щелепи), деформації чи nвідбитка моделі при її виливку з гіпсу, деформації відбитка перед виливком nмоделі (усадка відтискного матеріалу, ушкодження відбитка при виведенні його з nпорожнини рота).

Переконавши nв точності накладення протеза, варто перейти до оцінки фіксуючих елементів. При nцьому перевіряють положення кламерів на опорних зубах, щільність прилягання їх nдо поверхні зуба і фіксуючі властивості. Крім того, корисно звернути увагу на nестетичні якості кламерів — чи відкриваються плечі кламера при посмішці й у nякій частині коронки опорного зуба вони розташовуються. Недбале виготовлення nкламера чи зсув його в базисі при формуванні пластмасового тесту приводить до nзсуву його на опорному зубі, що помітно знижує його естетичні властивості. nНаступним етапом накладення часткового знімного пластинкового протеза є nперевірка оклюзивних взаємовідносин. У першу чергу вивчаються оклюзивні nконтакти штучних зубів з антагоністами в положенні центральної оклюзії. Як було nвідзначено раніше, після контрольного пресування пластмасового тесту в кюветі nпри виготовленні пластмасового базису відбувається збільшення його товщини на nшар пластмасової плівки, що залишається між частинами кювети. У зв’язку з цим nвідбувається і зсув штучних зубів. Саме тому при накладенні готового протеза, nяк правило, спостерігається невелике збільшення міжальвеолярної відстані. За nдопомогою копіювального папера виявляються ділянки передчасних оклюзивних nконтактів. Оклюзивні поверхні штучних зубів сточуються таким чином, щоб не nпорушити їхньої анатомічної форми. Для цього використовують спеціальні металеві nфрези і фасонні голівки, що мають невеликий діаметр поверхні, що ріже, і за nсвоєю формою співпадаючі з ділянкою рельєфу оклюзивної поверхні, що підлягає nсточуванню. Це дозволяє попередити сточування зайвої пластмаси й одержати nроз’єднання зубів.

Після nкорекції змикання зубів у положенні центральної оклюзії переходять до уточнення nйого при інших оклюзіях — передньої і бічних. Для цього також користаються nкопіювальним папером, але хворому пропонують робити як би жувальні рухи. nХарактер оклюзивних контактів вивчається по відбитках копіювального папера на nштучних зубах, а сточування проводиться по тим же правилам, Що і для nцентральної оклюзії.

В nостанню чергу оцінюються естетичні якості протеза: відповідність штучних зубів nприродним, їхнє положення, анатомічна форма і колір, зовнішній вигляд обличчя nхворого при зімкнутих зубних рядах у спокої і при посмішці. Якщо протез nвідповідає усім вимогам, хворому дають інструкцію про правила користування nпротезами і запрошують прийом, що успадковує, для оцінки якості протезування і nнайближчої реакції тканин протезного ложа.

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ПРОТЕЗАМИ

Протез є лікувальним засобом, що вступає в складні взаємини nз органами порожнини рота. Строге дотримання правил користування їм буде nсприяти збереженню як самого протеза, так і Вашого здоров’я.

У перші дні і навіть тиждень протез відчувається як nстороннє тіло, і у Вас може з’явитися бажання видалити його. Але в наступне це nвідчуття зникне. Звикання до протеза багато в чому залежить від особливостей nВашого характеру, звичок і відношення до протезуванню як до лікування в цілому. nЗа інших рівних умов швидше відбувається звикання до nнезнімних протезів (штучні коронки і мостоподібні протези) і повільніше — при nнакладенні знімних протезів, особливо на верхню щелепу.

Щоб прискорити звикання до протеза, Вам належить протягом nперших двох-трьох тижнів користатися їм цілодобово, знімаючи його лише після nїжі для промивання. Звиканню буде сприяти   . ссання льодяників, nпитво сподіваючись з лимоном, що відволікають заняття (читання, відвідування nтеатру, кіно, заняття спортом).

Після накладення знімного протеза може з’явитися біль. В nатом випадку протез потрібно зняти. У день, призначений лікарем для корекції, nВам належить накласти протез на щелепу не менш чим за третя година до nвідвідування клініки. Це дозволить лікарю точно визначити ділянку протеза, що nзаподіює біль.

З протезом можна приймати усі види найбільш розповсюдженої nїжі (м’ясо, хліб, овочі), але не можна лущити горіхи й інші тверді продукти. На nпочатку користування протезом перевага варто віддавати м’якій і нев’язкій їжі, nприймати її невеликими порціями й учитися ретельно пережовувати.

Коли Ви звикнете до знімного протеза, Вам належить nзнімати його на час сну. Залишати протези на ніч можна тільки за рекомендацією nлікаря.

Протез має потребу в повсякденному використанні. Незнімні nпротези чистять також, як і природні зуби, зубною щіткою з пастою. У знімного nпротеза особливо ретельно чистять поверхню, звернену до ясен.

Знімні протези варто обполіскувати після nїжі і ретельно чистити перед сном зубною щіткою з чи пастою туалетним милом. nВарто оберігати протез від надмірно гарячої води, під дією якої він може nдеформуватися. Зберігати знімні протези випливає чистими, загорнувши їх у nбавовняну тканину, що добре усмоктує воду, і закривши його в пластмасову щільно nзакривається коробку, що також варто тримати в ідеальній чистоті.

При поломці протеза чи появі тріщини в пластмасі щоб nуникнути травми слизової оболонки варто звернутися до лікаря для лагодження.

Через три роки користування протезом незалежно від його nякості Вам належить звернутися до лікаря для вирішення питання про необхідність nповторного протезування, тому що мниме благополуччя може виявитися оманним, а nпротез може заподіювати шкоди.

Для проведення корекції протеза і з’ясування всіх питань, nщо виникають у зв’язку з його використанням належить звертатися до лікаря.

Терміни і особливості повторного лікування nхворих, що користуються знімними протезами.

Питання nпроповторне протезування виникає кожного разу, як тільки стає ясним, що nпротез не в змозі утримувати жувальну функцію на потрібному для організму nрівні, не забезпечує збереження естетичних норм, а зростаюче побічне і nінші дії його загрожують цілісності тканин протезного ложа. Інакше кажучи, nсвідченнями до повторного протезування є зниженнялікувальних,   nпрофілактичних  властивостей  і  зростаюча небажана дія nпротеза. Дослідження жувальної функції, проведені через різні терміни nпісля накладення протеза, виявили цікаві закономірності, що допомагають nправильновирішити питання про терміни повторного протезування. Аналіз nжувальних проб по І. З. Рубінову, проведених після звикання хворого до nпротеза, показав, що час жування поступово зменшується, відсоток nрозжованої їжі зростає, у зв’язку з чим збільшується жувальний nіндекс. Жувальним індексом називається число, отримане від ділення nмаси розжованої їжі в міліграмах на якийсь час в секундах. Якщо nприйняти 12 з. за норму, то жувальний індекс в нормі будерівний 800 мг/12 nз = 66 мг/с.

Відмічена nзакономірність є обов’язковою для всіх хворих. Надалі час жування nпродовжує скорочуватися і збільшується відсоток розжований ним їжі. У nзв’язку з цим зростає і жувальний індекс. Ця тенденція виявляється nпротягом року. Таким чином, до цього часу функціональна цінність повних nпротезів досягає свого максимуму. Через 2,3,4 роки nкористування протезами відсоток розжованої їжі тримається високим n(93,2±6,0), але це досягається збільшенням часу жування удвічі в nпорівнянні з даними, отриманими в перший рік. У зв’язку з nцим жувальний індекс знижується до 20 мг/с.

Питання nпро заміну протезів слід вирішувати після закінчення трирічного терміну nкористування ними. Через 3 роки жувальна ефективність залишається високою, nале досягається подовженням часу розжовування їжі, що свідчить про значне nпадіння розмелюючої здатності штучних зубів. Рішення про повторне протезування nможе бути ухвалене раніше, якщо з’являться балансування, часті поломки протеза, nпори в базисі, погіршуючі гігієну порожнини рота, порушення оклюзії, зміни nтканин протезного ложа. Не слід користуватися поширеним nспособом виправляти недоліки протеза, зокрема балансування, перебазуванням nсамотверднучою пластмасою. Остання утворює пористу поверхню, погіршуючи nгігієну порожнини рота. Змінюючись в кольорі, вона, крім того, робить протез nмалопридатним. Кращим рішенням є лабораторне перебазування, коли дефекти nбазису коригують відбитковою масою, а потім її замінюють пластмасою з nподальшою полімеризацією. Але і при цьому способі протезом слід користуватися nтимчасово, тільки в період до нового протезування.

 

 

 

 

 

Полірування базиса протеза фільцями

 

 

Шліфовка nбазиса протеза за допомогою наждачного паперу

 

Полірування базиса протеза за допомогою щіток

 

ПОМИЛКИ НА nЕТАПАХ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА УСКЛАДНЕННЯ ПРИ КОРИСТУВАННІ  ЗНІМНИМИ ПЛАСТИНКОВИМИ ПРОТЕЗАМИ.

 

Часткові знімні пластинкові протези відновлюють nпорушену форму і функцію зубо-щелепного апарату, фонетику, естетику та ін. nПроте вони мають низку недоліків: порушення смакової, тактильної і nтемпературної чутливості. Зменшення об’єму порожнини рота приводить до nнезручності при рухах язика, щік. Слизова оболонка подразнюється при nконтактуванні з неполірованою та пористою внутрішньою поверхнею протеза. При nнедотриманні гігієнічних вимог в порах пластмасового протеза накопичуються nзалишки їжі і мікроорганізми, які викликають і підтримують запалення слизової nоболонки. Тривалий тиск базису на тканини протезного ложа сприяє прискоренню nатрофічних процесів в них. Дротяні кламери перевантажують опорні зуби в nгоризонтальному напрямку.

В процесі виготовлення часткових знімних протезів можуть бути допущені nпомилки на етапах обстеження хворого, підготовці тканин протезного ложа і nплануванні конструкції, при перевірці конструкції часткового знімного протеза. nВ перше відвідування наряду з обстеженням і постановкою діагнозу, лікар nвизначає об’єм підготовки порожнини рота до протезування і планує найбільш nраціональну конструкцію протеза. Помилки на цьому етапі приведуть до зниження nякості протезування і ускладненням (функціональному перевантаженню зубів, nтравмуванню слизової оболонки, атрофії кісткової тканини протезного ложа, nтривалому звиканню до протезів тощо).

При плануванні конструкції необхідно враховувати стан зубів, пародонта, nприкусу, кількість, величину і топографію дефектів, стан слизової оболонки. nНеоднакова піддатливість слизової оболонки в різних ділянках протезного ложа nзумовлює вибір відтиску (компресійний, декомпресійний).  На етапі nперевірки конструкції протезу перевіряють якість зубо-технічного виконання і nвідповідність часткового знімного протеза клініко-лабораторним вимогам. Це nстосується якості гіпсових моделей, щільність прилягання воскового шаблона до nпротезного ложа, відповідність меж протезу, правильність постановки штучних nзубів, рівномірність контактів із зубами антагоністами, відповідність вимогам nкламерів.

 Перевіряють колір зубів, правильність визначення центральної оклюзії nі фонетику. Помилки, що не будуть усунені на даному етапі призведуть до nпорушення стійкості протезів, травмуванню слизової оболонки протезного ложа, nфункціонального перевантаження зубів кламерами, порушенню естетики. Після здачі nпротезів необхідно вести систематичний нагляд за результатами лікування. nСтежити за процесами звикання.

 Хворий повинен зрозуміти необхідність повторних відвідувань лікаря. nВін повинен знати, що під час користування протезом можуть утворитися nтравматичні ерозії слизової оболонки, з’являється атрофія альвеолярного nвідростка з поступовим погіршенням стабілізації протеза. Необхідно інформувати nпацієнтів відносно правил користування та догляду за протезами. Недостатній nгігієнічний догляд за протезом, нераціональний режим носіння протеза може nпривести до запальних процесів в порожнині рота, прискорення атрофічних змін nтканин протезного ложа.  Вчасні відвідини лікаря в змозі усунути nускладнення що виникли.

ЛАГОДЖЕННЯ ПРОТЕЗІВ.

Пластичні nмаси- велика група високополімерних органічних матеріалів, основу яких nскладають природні або штучні високомолекулярні з’єднання, спроможні під nвпливом нагрівання і тиску формуватися і потім стійко зберігати надану їм nформу. Головними компонентами цього виду пластмасових nкомпозицій є:

1) мономер – основа пластмаси n(метилметакрилат);

2) зв’язувальна речовина (фенолформальдегідні nабо інші смоли);

3) наповнювачі (деревна мука, азбест, nскловолокно); ,

4) пластифікатори (дибутилфталат, nтрикрезилфосфат), що підвищують пластичність і еластичність;

5) барвники;

6) пришвидшувачі полімеризації або nполіконденсації (перекис бензоїлу);

7) уповільнювачі полімеризації або nполіконденсації(гідрохінон,бензохінон, аміни).

БАЗИСНІ (ОСНОВНІ) КОНСТРУКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

Матеріали, застосовувані для виготовлення nбазисів знімних пластинкових протезів, називаються базисними матеріалами. Базис nє основою знімного протеза,  на якому зміцнюються штучні зуби, кламери й nіншіі складові частини протеза.  Відповідно до призначення, умовами nзастосування і переробки базисніі матеріали повинні мати такі характеристики:

1) достатню міцність і необхідну nеластичність, що забезпечують цілісність протеза без його деформації під nвпливом жувальних зусиль;

2) високий опір вигину;

3) високий опір на удар;

4) невеличку питому масу і малу термічну nпровідність;

5) достатню твердість, низьку стертість;

6) індиферентність до дії слини і nрізноманітних харчових речовин;

7) не змінювати колір під впливом світла, nповітря й інших чинників зовнішнього середовища;

8) пагубно не впливати на тканини порожнини nрота й організм в цілому;

9) відсутність адсорбції харчових речовин і nмікрофлори порожнини рота.

Крім того, базисні матеріали повинні nвідповідати таким вимогам:

1) міцно з’єднуватися з фарфором, металом, nпластмасою;

2) легко перероблятися у виріб із високою nточністю 1 зберігати додану форму;

3) легко піддаватися лагодженню;

4) офарблюватися і добре імітувати природний nколір ясна і зубів;

5) легко дезінфікуватися;

6) не викликати неприємних смакових відчуттів nі не мати запаху.

Для базисів протезів використовують пластмаси nтаких типів: акрилові; вінілакрилові; на основі модифікованого полістирола; nсополімери або суміші перерахованих пластмас.

Стоматологічні сополімери, що складають 80% усіх медичних сополімерів, являють nсобою сополімери акрілметакрилатів – подвійні або потрійніі сополімери. У nтеперішній час широко використовуються базисні акрилові пластмаси етакрил, nакрел, фторакс, акроніл. Незшиті лінійні сополімери метилметакрилата (ММА) nутворяться в результат радикальноїї сополімеризації ММА з іншими мономерами по, nдією пероксида бензоіла і редокс-систем.

Вітчизняною промисловістю випускається базисний матеріалЕтакрил(АКР-15) являє собою статичний потрійний nсополімер ММА, етилового ефіру метакрилової кислоти, метилового ефіру акрилової nкислоти.   Склад порошку: метилметакрилат –89%, етилметакрилат 8%, nметилакрилат 2%, дибутилфталат-пластифікатор 1%. Склад рідини: метилметакрилат n–89%, етилметакрилат 8%, метилакрилат 2%, гідрохінон (сліди-0,005), пластифікатор-дибутилфталат n1%.                                      

У вітчизняному базисному матеріаліАкрел рідка складова частина містить у nякості  агента метилолметакриламід , що зшиває, змішаний із ММА. У процесі nтвердіння матеріалу відбувається сополімеризація ММА з метилолметакриламідом з nодночасною зшивкою сусідніх сополімерних ланцюгів.

Фторакс– фтормісткий каучук, акриловий сополімер. Випускається промисловістю і nскладається з порошку і рідини. Для одержання формувальної маси порошок і nрідину змішують у співвідношенні 2:1, після чого вона повинна пройти дозрівання n(набухання) протягом 10-12 хв. Пластмаса фторакс має хороші фізико-хімічні nвластивості: підвищена міцність, хімічна стійкість. Вона напівпрозора і за nкольором відповідає м’яким тканинам порожнини рота.

Основними недоліками цих базисних матеріалів  є низькіі  nпоказники на міцність і достатньо високе утримання  залишкових мономерів, n, що не пепрореагували.

Бакрил–высокоміцна nакриловая пластмаса для базисів знімних протезів, що має, у порівнянні з nіншими, підвищену стійкість до розтріскування, стертостіі, велику ударну nгрузькість і високу тривкість на вигин. Порошок Бакрила являє собою nполіметилметакрилат, модифікований еластомерами (низькомолекулярні сополімери nбутилакрилатного каучуку, алкілметакрилата і ММА).  Пластмаса має гарну nтехнологічність.

Акроніл–базисна nпластмаса, використовувана для виготовлення щелепно-лицьових і ортодонтичних nапаратів) знімних шин і т.д. Порошок Акроніла – привитий сополімер ММА до nполівінілетилалю. Рідина – ММА зшивагент діметакрилат триетиленгліколя. В nрідину введені інгібітор і речовина, що уповільнює старіння пластмаси. Акроніл nволодіє тривкістю, близькою до тривкості фторакса, меншою водопоглинанням, nгарними технологічними показниками.

Пластмаса безбарвна базисна.Пластмаса на основі очищеного nвід стабілізатора поліметилметакрилата, що містить тінувін, який запобігає nстарінню пластмаси під дією агресивного середовища. Складається з порошку і nрідини. Порошок -. суспензований поліметилметакрилат, що містить  – nтінувін. . Тінувін сприяє також підвищенню тривкості пластмаси. Рідина являє nсобою стабілізований ММА.

Безбарвна базисна пластмаса застосовується для виготовлення базисів зубних nпротезів у тих випадках, коли протипоказаний пофарбований базис, а також для nінших цілей ортопедичної стоматології, коли необхідний прозорий базисний nматеріал. На відміну від подібних матеріалів має підвищену тривкість і nпрозорість. Під час  приготування тіста,  порошок і рідину старанно nзмішують у співвідношенні 2 : 1 або 0,9 частини рідини по масі. Час “дозрівання” nмаси залежить від температури навколишнього середовища. Масу вважають готовою, nколи вона втрачає липкість.

При поломці повних і часткових знімних пластинкових протезів для ремонту nїхніх базисів застосовують так названі сополімерні композиції, що по складу nподібні базисним матеріалам. Основна відмінність цих композицій складається в nтому, що вони є матеріалами холодного твердіння. Низькотемпературна nсополімеризація цих структур досягається використанням звичайних ініціаторів nхолодного твердіння – редокс-систем: пероксид бензоіла + заміщений анілін. n”Ремонтні” композиції застосовуються широко, тому що процес ремонту nдуже простий, а зміна розмірів і форми протезів, відремонтованих композицією nхолодного твердіння незначна.

Вітчизняною промисловістю випускаютьсяРедонт і Протакрил.  Протакрил включає nпорошкоподібну фракцію, що являє слобою суспензований поліметилметакрилат, який nмістить ініціатор – пероксид бензоіла й активатор – дісульфанілін, а також nрідкий ММА з активатором полімеризації – діметил-паратолуідіном. Протакрил nпризначений для лагоджень і виправлень знімних зубних протезів і виготовлення nортодонтичних апаратів.

Редонт має дві складові частини: порошок, що містить сополімер ММА, nетилметакрилат, пероксид бонзоіла та барвник, а також рідину – ефір nметакрилової кислоти з активатором діметил-паратолуідіном й інгібітором nгідрохіноном. Редонт використовують для лагодження знімних пластинкових nпротезів при недостатньому приляганні їх до протезного ложа або недостатній nфіксації та стабілізації протезів.

Для виготовлення базисів протезів предназначені пластмаси Палавіт 55 (Palavit55) ф.  nKulzer(Німеччина), Кронзін (Cronsin) ф. Merz(Німеччина).

 

ОБРОБКА ПОВНИХ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ.

Після завершення режиму nполімеризації пластмаси і повного охолодження кювети розпочинають вивільнення nїї із стоматологічного бюгеля. Протез із кювети виймають дуже обережно. Спочатку забирають кришку і дно кювети і ви­давлюють увесь блок за nдопомогою пресу, а вже потім обережно звільняють протез від гіпсу. Звільнення nпротеза від гіпсу не зумовлює особливих труднощів, якщо була проведена хороша nізоляція поверхні гіпсової моделі.

Усунення нерівностей, кострубатості поверхні, залишків пластмаси з поверхні nбазису проводять за допомогою різних інструментів — напильників, штихилів, nабразивних матеріалів, фрезів, борів. Краям протеза надають заокругленої форми, nзберігаючи товщину і межі. Особлива увага надається обробці штуч­них зубів у nмісцях прилягання їх до штучного базису.

Під час обробки протеза шліфувальними кругами та іншим необхідно постійно nзволожувати поверхню, яку обробляють, для запобігання перегріванню та nдеформації пластмаси.

Поверхню протеза, обернену до слизової оболонки ротової порожнини, nобробляють дуже уважно, зрізаючи тільку видимі залишки пластмаси, щоб не nпорушити рельєф, який має відповідати мікрорельєфу слизової оболонки протезного nложа.

Для шліфування базису протеза використовують наждачний папір з різною nвеличиною зерен, який закріпляють у паперотримачі бормашини. Шліфуван­ня nпочинають спочатку грубим шліфувальним папером і закінчують дрібним, nдобиваючись гладенької поверхні.

Полірування починають із застосування повстяних фільців конусопо­дібної nформи, наносячи на поверхню протеза пемзу, замішану на воді. Після появи nгладенької поверхні фільц замінюють твердою щіткою, яка дозволяє відполірувати nважкодоступні місця. Для надання поверхні дзеркального блис­ку використовують nм’які щітки з ниток і крейду, замішану на воді або міне­ральній олії. Поверхню nпротеза, звернену до слизової оболонки, та штучні зуби полірують м’якими nщітками, без особливих зусиль, для запобігання стиранню пластмаси та порушенню nформи і рельєфу.

Проведення направок базисів протезів буває необхідним у разі:

1) тріщин або повних переломів базису;

2) часткового або повного відлому штучного зуба;

3) поломки кламера;

4) видалення опорного зуба;

5) заміщення видаленого зуба штучним.

Залежно nвід характеру поломки направка може бути проведена за допомо­гою зняття nвідбитка разом з протезом або без нього. У тому разі, коли є тріщи­на або nповний перелом базиса і коли частини протеза вдається скласти та склеї­ти, nвідбиток не знімають. Якщо ж частини протеза погано складаються або не вистачає nдеяких з них, необхідно зняти відбиток разом з частинами протеза. У лабораторії nпісля відливки моделей або, як ще говорять, “підлитка”, знімають nчастини протеза, їх краї зішліфовують, видаляючи з кожного краю відломка по 2-3 мм пластмаси; зішліфування nпроводять стоматологічними фрезами. На межі перелому поліровану поверхню обробляють nшаберами, штихелями або фрезами, надаючи їй шорсткості. Уламки складають на nмоделі, проміжок між частинами протеза заливають воском і проводять моделювання nбазису.

Після nзакінчення моделювання модель гіпсують прямим способом в осно­ву кювети, заливають nвесь протез рідким гіпсом, залишаючи відкритою лише воскову частину. Відливши nконтрформу, після кристалізації гіпсу кювету розкривають і виплавляють віск nгарячою водою. Після охолодження кювети проводять підготовку пластмаси. На одну nнаправку необхідно в середньому 3-4г полімера та 2 мл мономера. Перед формуванням nпластмасового тіста мономе­ром протирають лінії переломів, накладають необхідну nкількість пластмасово­го тіста, покриваючи його зволоженим целофаном, і nпроводять пресування. Після проведеного контролю знімають целофан, видаляють nзалишки пластма­си, якщо необхідно, добавляють пластмасове тісто і проводять nзавершальне пресування. Провівши фіксацію кювети у бюгелі, її занурють у nпосудину з во­дою і проводять полімеризацію. Після обробки та полірування nпротез знову фіксують у ротовій порожнині.

У nтому разі, коли виникає перелом або відламування штучних зубів чикламерів, коли nє необхідність перено­су кламера в інше місце у зв’язку із втратою опорних nзубів, проводять на-правку протеза. Суть її полягає у тому, що знімають nвідбиток зі щелепи з нкладеним на неї протезом, після nчоговідливаютьмодель.Фіксують положення центральної оклюзії задопомогою блоків nз розігрітого воску. Модель загіпсовують в оклюдатор. Про­водять вигинання nповного кламера, а за необхідності проводять постановку штучного зуба. Гіпсують nмоделі в кювету та заміняють віск на пластмасу за звичайною методикою. Після nтого протез обробляють, полірують, шліфують і відправляють у клініку для nпримірки та фіксації.

Окремо nзупинимося на нанравках базисів протезів за допомогою самотвердіючих пластмас. nДана методика дуже широко застосовується у клініці ортопе­дичної стоматології, nале необхідно нагадати, що обов’язковою умовою її засто­сування є проведення nполімеризації в апараті під тиском для зменшення кількості залишкового nмономера.

Суть nнаправки зводиться до склеювання частин протеза дихлоретановим клеєм, який nвходить до комплекту самотвердіючих пластмас “Протакрил” і n”Рєдонт”.

Частини nпротеза співставляють по лінії перелому, попередньо змазавши їх клеєм, й nутримують у такому положенні протягом 2-4 хв.

За nсклеєним протезом відливають гіпсову модель (“підлиток”). Змазавши nпротез та гіпс вазеліном, отримують за допомогою нової густо замішаної порції nгіпсу контрмодель. Після того протез знімають з моделі і розламують по лінії nсклеювання, зішліфовують кожен бік перелому на 1-2 мм, роблячи насічки. Модель nта контрмодель змазують ізоляційним лаком “Ізокол”, після чого час­тини nпротеза розміщують на моделі.

Пластмасове nтісто готують із самотвердіючої пластмаси, насипаючи поро­шок у мономер до nповного насичення, тигель зверху накривають склом для запобігання вивітрюванню nмономера. Процес дозрівання пластмасового тіста продовжується 3-5 хв, залежно nвід температури повітря. Лінію перелому змазу­ють мономером. Полімеризація nпластмаси повинна відбуватися у спеціально­му апараті під nтиском протягом 8-10 хв. Після обробки, шліфування і поліру­вання протез nпередають для примірки та фіксації у ротовій порожнині.

КОРЕКЦІЯ ПОВНИХ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ.

Процес ліквідації місць на базисі протеза, які травмують тканини протез­ного nложа, називається корекцією. Корекцію проводять звичайно починаючи уже з nдругого дня після фіксації протезів. Хворого просять не користуватися ними у nразі відчуття болю, але приблизно за 2-4 год до відвідин лікаря протези nобов’язково вводять у ротову порожнину. Лікар під час огляду слизової обо­лонки nротової порожнини без особливих зусиль визначає місця травмування тканин nпротезного ложа краєм базису протеза. Місця протеза, які зумовлюють nтравмування, підлягають зішліфуванню та поліруванню.

Кількість корекцій різна і може коливатися від однієї до десяти. У перший nперіод користування протезами під час кожного відвідування хворого його не­обхідно nпідтримати психологічно, зазначивши, що він уже вимовляє слова, що йому стає nлегше вживати їжу, що через деякий час усі неприємні відчуття зник­нуть.

Процеси звикання до знімних протезів повинні бути зрозумілі nкожному ортопедові. Варто завжди пам’ятати, що протез у значній мірі nсприймається пацієнтом як стороннє тіло, а стосовно слизової оболонки nпротезного ложа виявляється незвичайним подразником. По-друге, протез змінює nзвичні взаємини органів, тому що скорочує обсяг власне порожнини рота, nодночасно порушуючи топографію артикуляційних пунктів, необхідних для утворення nрізних звуків. По-третє, нові окклюзіонні взаємини між штучними зубами можуть nзмінювати характер жувальних рухів нижньої щелепи. По-четверте, при зміні nміжальвеолярной висоти створюються нові умови для діяльності жувальних м’язів і nскронево-нижньощелепного суглоба.

Зубний протез є незвичайним подразником і відчувається пацієнтом nяк стороннє тіло, що заважає йому. Часта увага хворого подовгу зосереджується nна цьому відчутті, заважає йому працювати і відпочивати. Одночасно з цим підсилюється nслиновиділення, а в деяких хворих виникають позиви до блювоти. Посилення nслиновиділення настає через невеликий проміжок часу після накладення протеза, nщо свідчить про виникнення рефлексу внаслідок передачі порушення по nрефлекторній дузі від рецепторів слизової оболонки порожнини рота через nцентральну нервову систему.По характеру цей рефлекс є безумовним, що нагадує nреакцію, викликану дією речовин, що відкидаються.

Позиви до блювоти викликаються механічним подразником рецепторів nкореня мови або м’якого неба. Цей фізіологічний рефлекс має захисний характер. nБлювота починається при вдиху. Посилений подих може її припинити. З часом nвідповідна реакція на роздратування починає стихати: почуття відчуття nстороннього тіла зменшується, скорочується салівація, зникає блювотний рефлекс. nПацієнт перестає відчувати протез, забуває про його існування і навіть почуває nнезручність, якщо протез на час виймається. Ці реакції найбільш виражені при nнакладенні повного знімного або часткового пластинкового протеза і менш виражені nпри бюгельному протезі.

В основі затихання описаних реакцій лежать складні nнервово-рефлекторні процеси, зрозуміти які можна, якщо скористатися даними nкласичних робіт Й. П. Павлова про коркове гальмування.

Таким чином, звикання до протеза ( складним нервово-рефлекторним nпроцесом, що складається з: 1) гальмування реакції на протез як на незвичайний nподразник; 2) формування нових рухових актів мови, губ при вимові звуків; 3) nпристосування м’язової діяльності до нової міжальвеолярної висоти; 4) рефлекторної nперебудови діяльності м’язів і суглобів, кінцевим результатом якої є вироблення nнайбільш доцільних у функціональному відношенні рухів нижньої щелепи. В часі nзазначені процеси не завжди можуть збігатися. Наприклад, при повторному nпротезуванні хворі швидко перестають відчувати новий протез, у той час як nвироблення доцільних рухів нижньої щелепи відповідно до нового окклюзійного nконтакту може затримуватися.

 С.Василенкона підставі отриманих їм цитологічних і nмікробіологічних даних прийшов до висновку, що користування повноцінними nпластинчастими протезами (каучуковими і пластмасовими) протягом тривалого часу, nяк правило, не супроводжується помітним порушенням фізіологічного стану nслизової оболонки тканин протезного ложе і практично може вважатися nнешкідливим. Однак у деяких хворих після протезування спостерігається гіперемія nтканин протезного поля, запальні зміни, а іноді сверблячка і печіння. В одних nвипадках причиною цих неприємних відчуттів є протезування, а в інших — nзагальний стан організму.

Протезування є причиною в наступних випадках:

1) якщо до протезування цих змін не nвідзначалося, а при видаленні протеза з порожнини рота, навіть на якийсь час, nзапальні явища зникали;

2) якщо збуджено тільки ту частину слизової nоболонки порожнини рота, що складає поверхню тканин протезного поля.

Ці патологічні зміни в порожнині рота після nпротезування можна пояснити:

1) хімічними інгредієнтами базисного матеріалу— nпластмаси, каучуку, – дратівну слизову оболонку порожнини рота;

2) порушенням дихальної функції слизової nоболонки;

3) порушенням терморегуляції;

4) затримкою секрету і вмісту порожнини рота nвнаслідок того, що слизова не змивається ротовою рідиною і створюються nсприятливі умови для розмноження мікроорганізмів;

5) механічним роздратуванням, яке спричиняє nтиск пластинчастого протеза на слизову оболонку порожнини рота. Цих хворих nважко позбавити від хворобливих відчуттів, але в деяких випадках удається їм nдопомогти раціональною побудовою протеза.

При наявності першої причини необхідно змінювати матеріал nпротезного базису, тобто каучук на пластмасу або навпаки. Іноді корисно nзамінити пофарбовану пластмасу прозорої (без барвника) або виготовити металевий nбазис. У деяких випадках допомагає застосування базисної пластинки з двох шарів nпластмаси: АКР-7 і ЗГМАС-12: шар еластичної пластмаси повинний бути тонкий і nприходити в зіткнення зі слизовою оболонкою, а інша маса пластинки повинна nскладатися з пластмаси АКР-7.

Якщо ці міри не приносять поліпшення хворим, то, мабуть, nпричиною запалення виявляють інші зазначені вище фактори. У таких випадках nпотрібно прибігати до можливого зменшення границь;протеза, причому необхідно nвідступати від установлених показань до того або іншого виду протезування. nЗамість звичайного пластинчастого протеза виготовляють, навіть при дефекті nпершого класу, мостопобідний протез з висячою частиною, що зміцнюється nдистальне від зубів, або застосовують дугову конструкцію.

Якщо опорні зуби біологічно неповноцінні і не можуть бути nвикористані для виготовлення двоплечих кламерів з окклюзійними накладками, nможна обмежитися застосуванням двуплечих кламерів без окклюзійних накладок. nТакі кламери, як відомо, майже не навантажують зубів. Прийнята думка, що при nзастосуванні утримуючих, а не спираючих кламерів при дуговому протезуванні дуга nтравмує слизову оболонку порожнини рота, не знаходить підтвердження в клініці.

Хворі, як правило, носять такі дугові протези і не скаржаться на nбіль в області, що знаходиться під дугою слизової оболонки порожнини рота. Якщо nж запальні зміни залежать від підвищеної реактивності організму, захворювання nкровотворних органів, шлунково-кишкового тракту, клімаксу або інших причин, то nтаких хворих потрібно направляти на лікування до відповідних фахівців.

Відомо, що процеси адаптації пацієнта до зубного протезу, носить nкорковий характер (психофізіологічний аспект), і одним із визначених факторів nявляється тип вищої нервової діяльності та сприйняття nпсихоемоційних   нервових центрів пацієнта.

Приємно до класифікації темпераменту Гіппократа-Галена, слід nвідмітити, що найбільш неблагоприємний прогноз та складного привикання до nзубних протезів відмічені у меланхоліків(слабкий тип НС, nпереважають процеси заторможення). Так як вони дуже чуйні,  процес nадаптації у них можуть ускладнитись відсутністю пробуджуючих причин до nзвикання. Такі пацієнти можуть більше довірять “сусіду” ніж лікарю.

Сангвініки  (сильний тип НС, урівноважені процеси nзбудження і заторможення), будучи людьми урівноваженими, повними оптимізму, як nправило, співпрацюють з лікарем, виконують його накази, але інколи можуть легко nмислено відноситися до свого здоров’я.  Звикання до зубного протезу nзвичайно відбувається швидко, без ускладнень.

Повільні, дисципліновані, іноді недовірливі, важко контактуючі з nлікарем флегматики (сильний тип НС, урівноважені, але nінертні процеси збудження і заторможення)  звичайно добре переносять nнезручності, пов’язані з адаптацією до зубних протезів. Характерна для них nстійкість настрою дозволяє досить повільно, але успішно закінчити період nзвикання.

При спілкуванні з запальними, нетерплячими і nневрівноваженими холериками (сильний тип НС, nневрівноважені нервові процеси з перевагою збудження) лікар повинен бути  nконкретним у своїх рекомендаціях і вимогах, і уважним при спілкуванні, що nдозволяє перемогти прискіпливість пацієнта, його сумніви у можливому звиканні nдо зубного протеза і добитися адаптації.

 Зубні протези сприймаються тканинами протезного ложа як nстороннє тіло, будучи подразником для нервових закінчень слизової оболонки nпорожнини рота. З чуттєвих рецепторів порожнини рота роздратування передається nпо рефлекторній дузі до центра слиновиділення, мови і т.д., у результаті чого nз’являються посилена салівація, позиви до блювоти, порушуються мова, ковтання і nпережовування їжі.

В процесі звикання до часткового знімного протезу хворого слід nпідготувати до того, що він не одразу, а поступово на протязі місяцю буде nзвикати до протезу.  Якщо він вперше користується  знімними nпротезами, то на протязі півроку. Якщо хворий ще не приклоного віку, то іноді nтільки на протязі року  він зможе так освоїти протез, що вже не буде nвідчувати труднощів при прийманні їжі.

Сповільнюють звикання до протезів біль при використанні протезу, nпогана фіксація та стабілізація. Тому, щоб наступило скоріше звикання необхідно nусунути  ці дефекти.

В процесі звикання до протезу слід рекомендувати приймати їжу, nні в якому разі не знімаючи протез (так як це буде підкріпляти старий nстереотипі, отже, збільшить  строки звикання  до нового протезу.

Спочатку їжу необхідно брати невеликими порціями, не дуже nтверду, але і не липку. Поступово твердість і порцію їжі можна збільшувати, так nяк виникає адаптація слизової до жувального тиску, а хворого до протезу. Має nзначення в процесі звикання до протезу тип вищий нервової  діяльності nлюдини.

При звиканні до протезів слід розрізняти звикання як  до nстороннього тіла і пристосування до органу, який дає можливість відновити nвтрачену функцію.

В адаптаційному періоді лікар не тільки проводить необхідну nкорекцію протезів, але й оцінює якість ортопедичного лікування в цілому. nРезультати ортопедичного лікування можна вважати позитивними, якщо в хворого nвідновилася мова, відзначаються гарна фіксація і стабілізація протезів, nдотримання естетичної норми, з’являється можливість приймати тверду їжу, хворий nсам позитивно оцінює протези. Об’єктивними методами оцінки ефективності nпротезів у функціональному відношенні є жувальні проби,  мастикаціографія nй аудіографія.

Термін користування пластинковими протезами в середньому складає n3-4 роки. При подальшому користуванні протезами жувальна ефективність nзалишається високою, але досягається вона значним збільшенням часу розжовування nїжі в порівнянні з відмічавшимися до кінця 1-го року. До цього часу внаслідок nатрофії щелеп визначається невідповідність протезного ложа і базису протеза, nщо виявляється у вигляді балансування і погіршення фіксації протезів. Краї, що nріжуть, і жувальні бугри штучних зубів із пластмаси значно стираються, у nрезультаті чого знижується висота нижнього відділу базису. При постановці nпорцелянових зубів усунути балансування і відновити присмоктуваність у ряді nвипадків удається за допомогою перебазування протезів клінічним або nлабораторним шляхом, у іншому разі  знімні конструкції слід переробити.

      Цілями перебазування протеза є nотримання пристосованого до жувального тиску базису протеза, його прилягання до nпротезного ложа, а також відновлення оптимальної міжальвеолярної висоти. nПеребазування протезів з метою досягнення кращої стійкості проводять таким nчином.

 Визначають висоту нижньої частини обличчя, щільність nзімкнення зубів і безперешкодність їх ковзання при рухах нижньої щелепи. Потім nвиявляють зони підвищеного тиску базисуна прилеглі тканини. З цією метою на nповерхню базису, звернену до слизової оболонки, наносять шар nевгенолоксицинкової пасти або на будь-які інші рідкотекучі маси, після чого nпротези встановлюють на щелепах.

Хворому пропонують стиснути зуби, зробити рухи губами (вперед і nназад) і ковтальні рухи. Ті ділянки, де відбиткова  маса повністю витісняється, nповинні бути зішліфовані, оскільки вони є зонами підвищеного тиску на тканини. nЯкщо краї базису укорочені, то їх необхідно подовжити за допомогою nтермопластичної маси. На нижній щелепі подовження базису потрібне найчастіше в nпозадумолярній ділянці, а розширення — відповідно в нижньощелепному просторі, а nтакож під’язиковій області. Проводять зішліфовування внутрішньої поверхні nпротеза, а також його країв, де знімають рівномірний шар матеріалу завтовшки 1-2 мм.

      При цьому виключають окремі ділянки, nякі залишають для збереження міжальвеолярної висоти. Ці стопери або обмежувачі nповинні бути розташовані в трьох рівновіддалених точках базису протеза, де nслизова оболонка найбільш щільна і безболісна при пальпації. Потім на краї nбазису наносять термопластичну масу, вводять протези в порожнину рота і просять nпацієнта зімкнути зуби, після чого відбиток оформляють під жувальним тиском, за nдопомогою функціональних проб.

     Завершальним етапом перебазування є nзняття остаточного відбитку якою-небудь пастою під контролем жувального тиску. nОтриманий відбиток обкантовують воском для збереження об’ємності країв. Далі nвідливають модель, після чого гіпсують її разом з протезом в кювету і проводять nформування, пресування і полімеризацію доданої пластмаси. При обробці протеза nособливу увагу слід приділяти збереженню індивідуальної об’ємності його країв.

      Слід зазначити, що при повторному nпротезуванні лікар має справу з хворим, який вже раніше користувався знімними nпротезами і психологічно до цього добре підготовлений. Лікування подібних nпацієнтів полегшується, оскільки зникає одна з труднощів у вигляді nупередженості проти знімного протеза, властива багатьом пацієнтам, особливо nжінкам. Звички, вироблені в процесі користування знімними конструкціями, nполегшують адаптацію до нового протеза.

В останньому випадку вона менш обтяжлива і завершується в nкороткі терміни. Ці дві обставини перетворюють пацієнта на союзника лікаря, nполегшуючи протезування. Одночасно ці ж звички можуть стати причиною відмови nхворого від користування протезом, якщо в його конструкцію, наприклад, в межі nбазису, внесені зміни. При повторному протезуванні у зв’язку з умовами, що nзмінилися, в порожнині рота доводиться часто вирішувати принципово нові nзавдання, які не виникали, коли хворий вперше отримував ортопедичну допомогу.

В першу чергу мається на увазізміна міжальвеолярної висоти у nосіб, що тривалий час користуються протезами із зменшеною міжальвеолярною nвисотою, зміна меж протеза, що викликають збільшення його базису і, нарешті, nзміну ширини штучної зубної дуги.

За несприятливих анатомо-топографічних умов протезування щелеп nутруднено. Запропоновані різні методи фіксації і стабілізації протезів. За nнаявності кісткових виступів, що залишаються після видалення зубів, можливі два nрішення. Перше –  полягає у вичікуванні, сподіваючись на те, що з часом nатрофія приведе до формування потрібної форми альвеолярного відростка. На це nпотрібно 1,5-3 місяці після видалення зуба, що природньо викликає заперечення nхворих. Слід проте відмітити, що багато екзостозів менше піддаються атрофії, nчим інші кісткові утворення. Друге — використанняеластичних пластмас як nпідкладки в області кісткових виступів. М’яка пластмаса як би заповнює nбракуючий підслизовий шар оболонки і послаблює, амортизує жувальний тиск на nтканини протезного ложа. Кращим рішенням питання є створення і формування nальвеолярного відростка потрібної форми оперативним шляхом, оскільки при цьому nскорочується час, протягом  якого порушуються функції органів порожнини nрота. З медичної точки зору такий підхід є найбільш доцільним. Проте, пацієнти nдалеко не завжди погоджуються на повторну операцію після проведеного видалення nзубів, тому в цих випадках застосовують м’яку підкладку з пластмаси.

      Вимоги, що пред’являються до nеластичних пластмас, наступні: міцно з’єднуватися з жорстким базисом протеза, nтривалий час зберігати еластичність, володіти низьким водопоглинанням, не nрозчинятися в середовищі порожнини рота, не міняти колір, добре оброблятися. nПотрібно визнати, що в даний час еластичних пластмас, що повністю відповідають nперерахованим вимогам, немає.

М’які підкладки показані в наступних випадках:

1) при різкій нерівномірній атрофії альвеолярних відростків з nсухою, малоподатливою слизовою оболонкою, коли ніякими загально відомими nметодами неможливо добитися фіксації протезів;

2) за наявності гострих кісткових виступів і екзостозів на nпротезному ложі, гострій внутрішній косій лінії і протипоказаннях для nхірургічної підготовки, унаслідок чого твердий базис протеза викликає сильні nбольові  відчуття;

3) при виготовленні складних щелепно-лицевих протезів;

4) при виготовленні імедіат-протезів з видаленням великої nкількості зубів:

5) при хронічних захворюваннях слизової оболонки рота;

6) при алергічних реакціях на протези з акрилатів;

7) при підвищеній больовій чутливості слизової оболонки.

Для цих цілей медична промисловість випускає еластичні матеріали n«Ортосил», «Ортосил-М», «ПМ-01», «Еладент—100». Залежно від поставленої мети nеластичний шар можна наносити, як по всьому базису протеза, так і в певних nділянках його, або тільки по краю протеза.

Еластичну підкладку по краю протеза і по лінії «А» наносять в nтих випадках, коли створений гарний клапан за допомогою функціонального nвідтиску, що присмоктується, і є небезпека, що жорсткий базис протеза чинитиме nпідвищений тиск в цій області. Це явище часто спостерігається при тонкій nслизовій оболонці і відсутності підслизового шару. Еластична прокладка по краю nпротеза пом’якшує тиск на підлеглі тканини.

Вплив базисів nпластиночних протезів на тканини порожнин  nрота

РЕАКЦІЇ ТКАНИН ПРОТЕЗНОГО ЛОЖА

     Реакції nтканин протезного ложа на дію протеза багатогранні. Базис nзнімного пластинкового протеза, покриваючислизову  оболонку, nпорушує тактильну, смакову і температурну чутливість. Протези з металевим базисом роблять вплив не на всі види чутливості, оскільки метал швидко проводить тепло.Базис знімного протеза не тільки порушує різні види рецепції, але і негативно nвпливає на захисні функції слизової оболонки: пригнічує еміграцію лейкоцитів на поверхню слизової оболонки порожнини рота і удвічі пі двищує злущування епітеліальних кліток. При запаленні слизової оболонки протезного ложа десквамація епітелію різко nпідвищується; Знімні протези викликають виражені рефлекторні зрушення nу функції слинних залоз і слизової оболонки порожнини рота у вигляді пригнічення nтрофічних процесів в першу добу користування протезом. І хоча в подальшому вони nпідвищуються,допочаткового рівнявонивженеповертаються(ВасиленкоЗ.С.,1965).Характертрофічнихзрушеньзалежить від якості nвиготовлених протезів і їх физико-хімічних властивостей.

 

РЕАКТИВНІ ЗМІНИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПРОТЕЗНОГО ЛОЖА

Найбільш поширеними реакціями тканин протезного ложа nє клінічні і морфологічні. Найбільший інтерес викликають клінічні прояви реактивних змін тканин протезного ложа. nСеред численних спроб класифікувати їх, на думку Е.І.Гаврілова, заслуговують найбільшої уваги дві: З.С.Василенко (1955) иЛангера(1965).

З.С. Василенко виділяє:

вогнищеві (обмежені) гострі і хронічні запалення;

розлиті (дифузні) гострі і хронічні nзапалення;

порушення чутливості слизової оболонки nпорожнини рота при зовні нормальному її стані.

Лангер, використовуючи термін n”протезні стоматити”, розрізняє:

 –хронічні подразнення слизистої оболонки, обумовлені:

а) механічними чинниками (невідповідність базису nпротеза протезному ложу, неправильна артикуляція);

б) бактеріями і їх токсинами;

в) алергією;

–непереносимість без запальних реакцій в слизовій  оболонці;

–явище непереносимості за наявності nхронічного запалення слизової оболонки.

Як показують клінічні спостереження, користування знімними nпротезами понад 4 роки призводить до різкого зниженняїх функціональних якостей (Кондрашов в.А., 1969).

Огляд хворих показує, що порушення в першу nчергу виявляються в зниженні міжальвеолярної відстані-  і рідше — в nйого підвищенні. Крім того, у цих хворих виявляються неправильні межі базису, порушення nправил постановки штучних зубів, включаючи і відсутність множинних контактів в nположенні центральної оклюзії, шорсткість базису протеза на поверхні nприлягання до слизової оболонки, погані фіксація, балансування і ін.

Причинами осередкових запалень слизистої nоболонки, за даними З.С. Василенко (1968), є:

шорсткість на внутрішній поверхні протезів;

-довгі і гострі краї протезів;

-деформований базис протеза;

-підвищений жувальний тиск за відсутності множинних контактів nштучних зубів;

-погана фіксація і стабілізація протезів;

-гострі кісткові виступи.

Багато інших авторів відзначають, що nзапальні зміни можуть виникати в результаті подразнення слизової nоболонки шорсткою внутрішньою поверхнею базису протеза, nа також дією бактерійного шару, утворенню якого сприяє та ж шорсткість і негомогенність структури пластмаси n(Bieske R., n1987; Zak Z., 1983 і nін.). Шорсткість поверхні базису утворюється унаслідок пористості гіпсової моделі, а негомогенність — за рахунок порушення технології формування і полімеризації пластмаси.

     За даними М.М.Гернера (1962), із-за усадки пластмаси на 0,7% nбазис протеза виходить менше воскової моделі на 0,02—0,5% в лінійних nвимірюваннях, що також може сприяти механічному подразненню слизової оболонки протезного ложа.

Цілий ряд авторів дотримується протилежної точки nзору. Вони заперечують механічні чинники і зв’язують запаленняслизової оболонки винятково із загальним станом nорганізму (Костур б.К., 1966; Reither, 1962).

Одні з таких авторів вважають, що в nпатогенезі запалення слизової оболонки велике значення має nпониження стійкості її капілярів, яке спостерігається nпри різних захворюваннях (Кулаженко В.І.,1967; Янцеловський Е.І., 1968). На nдумку С.Е.Жолудева (1998), поганий гігієнічний стан сприяє nзабрудненню протезів мікрофлорою і створює умови до її накопичення, зниження nмісцевих чинників імунітету. Це є своєрідним вогнищем токсико-інфекції, яке може бути причиною патологічних змін місцевого і загального характеру (Szuberlak, n1966; Smasarska, 1968). Так, наприклад, продукти метаболізму Candida albikans і іншої мікрофлори протезного ложа nпідсилюють явища гіперемії і парестезії слизової оболонки nпорожнини рота (Леонтьев в.К., Петровіч ю.А., 1997; Жолудев с.Е., 1998). nРазом з цим існує думка, що гігієна протеза не грає такої істотної ролі в розвитку nхронічного запалення слизової оболонки порожнини рота (Nuguist, 1958; Sanger, n1962).

Пластмасовий базис може порушувати nтерморегуляцію і викликати гіперемію слизової оболонки nпід протезом (Василенко З.С.,1955; Spreng,1963).

      nЗапаленню слизової оболонки може сприяти залишковий nмономер в пластмасі (Копейкин в.Н., 1962; Spreng,1959), вміст nякого далі при тривалій полімеризації пластмаси досягає 0,5%. В той же час Langer (1962) вважає, що залишковий мономер небезпечний nлише в початковому періоді, а опісля декілька тижнів він nповністю вилуговується. Проте дослідженнями Ц.Е. Жолудева n(1998) підтверджено наявність у деяких хворих сенсибілізації до мономера разом з явищами непереносимості.

Інші компоненти пластмасового базису nвважаються практично нешкідливими. Так, перекис бензоїлу зв’язаний в пластмасі хімічно, nгідрохінон через його малий вміст (0,01%) взагалі нетоксичний, а барвники як важко розчинні речовини слід nрозглядати як біологічно індиферентні.

    nОсобливе місце в клініці реактивних змін слизової оболонки nпорожнини рота займає підвищена чутливість організму до базисного матеріалу. Так, Л.І. Солоділов (1965), nЗ.С. Василенко (1968) вважають, що мономер, гідрохінон, перекис бензолу, окис nцинку і барвники сприяють появі алергічної реакції. При цьому, як відзначає Spreng(1963), алергічна реакція виникає не тільки на місці контакту з матеріалом протеза, але може виявлятися у формі екземи, глоситів, контактних стоматитів з порушенням смаку, набряком губ, гострими nдерматитами особи і рук, бронхіальною астмою і іншими алергічними проявами. Проте багато хто визнає, що прояв алергічних реакцій зустрічається нечасто, nоскільки рідкісні протезні стоматити мають істинно алергічну природу (Langer, 1962; Ucellani, 1965).

 

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ПРИ КОРИСТУВАННІ ЧАСТКОВИМИ nЗНІМНИМИ ПЛАСТИНКОВИМИ ПРОТЕЗАМИ

Дані про гістологічні зміни слизової оболонки твердого nпіднебіння і альвеолярних відростків під впливом знімних nпластинкових протезів суперечні. Відмічено збільшення рогового nшару з одночасним зменшенням товщини епітеліального шару (Саражіу і.В., 1968). nПотовщення рогового шару і епітеліального шару відзначав Mentz (1965). nБільшість же авторів (Успенський Е.А. і Янцеловський Е.І., 1968; Sazama, 1961 і ін.) вважають, що під впливом знімного nпротеза роговий шар слизистої оболонки твердого nпіднебіння поступово зникає. Як показали дослідження учнів nпрофесора Е.І.Гаврілова (Реброва М.А., 1968; Шаймерденова Р.Ш., 1969; Дуйшалієв К.Д., n1970), у міру збільшення термінів користування протезами nепітеліальний шар на всьому протязі потовщується,а власний шар піднебіння стає менше. Через 2—3 роки користування протезами виявляються тонкі зернистий і nроговий шари. Через 5—15 років ці шари в більшості випадків не виявляються, nповерхневі клітки епітелію переходять в стан паракератозу. nПри тривалому ж користуванні (19—26 років) протезами nна всьому протязі протезного nложа наголошується відсутність ороговіння епітелію, за винятком області nальвеолярних відростків і верхньощелепних горбів, де в окремих випадках nвиявляєтьсянаявність тонкого рогового і nзернистого шарів. Паросткова частина епітелію значно збільшується. Клітки шипуватої зони стають великими, їх ядра також збільшуються в розмірах. nПри цьому міжклітинні простори зменшуються, відмічаються явища акантозу.

Перевірка nконструкції протеза в клініці складається з:

1) огляду гіпсових моделей щелеп;

2) правильності постановки зубів в nартикуляторі;

3) перевірки воскової конструкції майбутнього nпротеза в порожнині рота.

При оцінці якості моделей звертають увагу на nїх цілісність: наявність сколів, пір, слідів травмування технічним шпателем, nвикористовуваним при постановці зубів. При цьому слід керуватися правилом – nкраще знов зняти функціональний відтиск, чим використовувати моделі, що nвикликають сумнів. Після огляду моделей слід ретельно перевірити постановку nзубів в артикуляторі до того, як воскові базиси з штучними зубами будуть nвведені в порожнину рота. Звертають увагу на колір, розмір, фасон зубів, nвеличину різцевого перекриття. Номера кольору, розміру і фасону зубів повинні nвідповідати попереднім записам у наряді на виготовлення.

Всі зміни можливі лише з врахуванням думки лікаря nі пацієнта, з обов’язковою реєстрацією у наряді і історії хвороби. Необхідно nзвернути увагу на перекриття нижніх різців верхніми, яке має бути в межах 1-2 мм залежно від величини nвикористовуваних зубів. Значне перекриття може порушувати фіксацію протеза, nвідсутність – погіршує естетичний оптимум. Слід також уникати великого nперекриття нижніх щічних горбів жувальних зубів однойменними верхніми. Різко nвиражені горбики, особливо іклів, бажано зішліфувати, аби бічні і передні рухи nнижньої щелепи були такими, що ковзають.

Положення зубів по відношенню до вершини nальвеолярного гребеня повинне відповідати способу постановки штучних зубів, nякий вибирає лікар відповідно клінічним показникам порожнини рота на попередніх nетапах протезування. Зміна способу постановки зубів на етапі перевірки свідчить nпро грубі лікарські помилки в плануванні протезів. Важливою умовою стабілізації nпластинкового протеза є наявність проміжку між передньою групою зубів, тобто nріжучі краї нижніх різців не повинні стосуватися піднебінної поверхні верхніх і nзнаходитися на відстані 1,5-2,5мм. Стабілізація пластинкового протеза – це утримання nйого на щелепі під час функціональних рухів нижньої щелепи.

Потім слід перевірити оклюзійні контакти nбічних зубів як з щічному, так і з піднебінного боку, звернувши увагу на nмоделювання воскового базису, об’ємність його країв, щільність прилягання до nмоделі. Всі відмічені недоліки усувають. Для перевірки конструкції протеза в nпорожнині рота восковий базис і зуби дезинфікують, вводять в порожнину рота і контролюють nщільність прилягання воскового базису до слизистої оболонки протезного ложа, як nпри відкритому, так і при закритому роті.

Далі перевіряють правильність визначення nвисоти нижнього відділу обличчя, а також адекватність вибору кольору, форми і nрозміру зубів, їх постановку по відношенню до середньої лінії обличчя і інших nорієнтирів, взаємовідношення їх при центральній і бічних оклюзіях. Висоту nнижнього відділу обличчя контролюють анатомо-функціональним методом із застосуванням nрозмовної проби, якщо дозволяє ступінь фіксації воскових валиків. Пацієнта nпросять виголосити декілька складів або букв (<<о>>, n<<і>>, <<е>>, <<м>>, <<п>>), nпри цьому стежать за мірою відокремлення штучних зубів. При нормальній висоті nнижнього відділу обличчя це відокремлення досягає 5-6 мм. Якщо відокремлення nваликів складає більше 6 мм, nто висоту нижнього відділу обличчя зменшують, якщо відокремлення – менше 5 мм, то її збільшують.

 Лінія, що пероходить між центральними nрізцями, повинна збігатися з середньою лінією обличчя. При невеликому відкритті nрота мають бути видні лише ріжучі краї різців, а при посмішці передні зуби є nвидимими майже до екватора, а в деяких випадках – до шийки. При підвищенні nвисоти нижнього відділу обличчя носогубні і підборідні складки згладжені, nконтури обличчя, і в основному губи, напружені, під час розмовної проби nможливий стук зубів. Відстань між зубами в передньому відділі при розмовній nпробі буде менше 5 мм.

При значному підвищенні висоти нижнього nвідділу обличчя просвіт між зубами може бути відсутнім, який в стані nфізіологічного спокою складає 2-3мм. Цю помилку усувають таким чином: якщо постановка nверхніх штучних зубів вироблена правильно по відношенню до камперовскої nгоризонталі, то зниження висоти нижнього відділу обличчя слід виробляти за nрахунок нижніх штучних зубів. Їх видаляють, на восковий базис накладають новий nвалик прикусу і повторно визначають центральне співвідношення щелеп і висоту nнижнього відділу обличчя зокрема.

Після цього верхню модель щелепи відділяють від nартикулятора, складають з нижней в новому положенні і загіпсовують в nартикуляторі. Постановку нижніх зубів виробляють повторно. При помилці в nпостановці верхніх зубів, особливо коли не дотримана протетическая площина, nнеобхідно знов виготовити валики прикусів для верхньої і нижньої щелеп і знов nвизначити центральне співвідношення щелеп.

 Далі виробляють повторну постановку nзубів. При пониженні висоти нижнього відділу особи, якщо верхні зуби поставлені nправильно, поступають таким чином: на нижній зубний ряд накладають розігріту nсмужку воску і виробляють перевизначення центрального співвідношення щелеп, nдоводячи висоту до норми. Якщо причиною заниження висоти є і верхні зуби, то nнеобхідно перевизначити співвідношення щелеп із застосуванням нових верхніх і нижніх nваликів прикусів.

Окрім перевірки правильності визначення nцентрального співвідношення щелеп контролюють щільність контактів штучних nзубів. Якщо між окремими зубами-антагоністами відсутні контакти, то їх nвідновлюють. Після перевірки конструкції протеза в клініці воскові композиції nпротезів поступають в зуботехническую лабораторію для остаточного моделювання nвоскових базисів і заміни їх на пластмасових.

n

 

Рис .1 nВиди знімних протезів : а-пластинковий протез на нижню щелепу; б-бюгельний nпротез для нижньої щелепи

Накладання знімного пластинкового протеза

Перед накладенням протеза в порожнині рота лікар повинний nуважно оглянути його і переконатися у високій якості обробки, шліфування і nполірування. Особливо ретельно необхідно оцінити краю базису, що не повинні nбути гострими, мати округлу форму і необхідну товщину. Нерідко при моделюванні nгубної поверхні базису він штучно стоншується, що в наступному утрудняє його nкорекцію, особливо в області кісткових виступів на губній Поверхні схилу nальвеолярної частини чи щелепи в місцях прилягання його до опорних зубів. Край nбазису, звернений до м’якого неба, навпаки, повинний бути стоншений за рахунок nзовнішньої частини базису для плавного переходу його в слизувату оболонку зводу nнеба. Товстий край базису, як правило, погано переноситься хворими через nутруднену адаптацію до цієї ділянки протеза. Довгий край, що знаходиться за nмежами твердого неба, також викликає неприємні відчуття, особливо при nколиваннях м’якого неба, що піднімається над базисом. Щілина, що з’являється в nцьому місці, заповнюється їжею, що також викликає додатковий дискомфорт при nкористуванні протезом. Варто уважно оглянути ділянки базису, що прилягають до nопорних зубів. Шар пластмаси, що покриває тіло кламера, буде свідчити про nправильне його положення стосовно опорного зуба. Улучення тіла кламера в зону nзанурення, що проявиться в першу чергу відсутністю пластмаси в цьому чи місці nнаявністю лише невеликої плівки її, що покриває метал, буде заважати накладенню nготового протеза. Поверхня базису, звернена до слизуватої оболонки протезного nложа, повинна мати точний його відбиток. Дефекти, що виявляються, у виді nперекручування рельєфу базису, чи стовщення наросту можуть бути наслідком як nушкодження поверхні самої робочої гіпсової моделі, так і різного роду дефектів nгіпсовки воскової моделі протеза в чи кюветі формування пластмасового тесту. nНарешті, при огляді готового протеза необхідно звернути увага на якість nполірування його деталей — базису, штучних зубів і кламерів. Обробивши протез nспиртом і обполоскавши у воді, переходять до накладення його в порожнині рота.

Готовий частковий знімний пластинковий протез рідко накладається на nпротезне ложе без яких-небудь перешкод. Наявність занурень на природних зубах, nнепаралельне розташування зубів, що залишилися в порожнині рота, чи їхній зсув nпри втраті поруч коштують чи антагоністів утрудняють накладення протеза. У nзв’язку з цим перша спроба установити протез на щелепу повинна бути зроблена nдуже обережно, без великих зусиль, по-перше, щоб не заподіяти болю пацієнту, а, nпо-друге, щоб не викликати насильницького прослизання протеза на своє ложе. В nостанньому випадку протез переборює зони занурень за рахунок рухливості зубів nпри вдало обраному шляху введення протеза. Зняти ж протез буде досить важко, nтому що повторити випадково вгаданий шлях накладення його буде неможливо. Для nцього будуть потрібні додаткові зусилля, що і можуть викликати хворобливі nвідчуття. Щоб уникнути подібної помилки, варто скористатися копіювальним nпапером, що підкладають під протез і намагаються накласти його разом з нею до nпояви перешкоди. Тоді протез знімають і уважно оглядають. Поява відбитків nкопіювального папера на внутрішній поверхні базису в місцях прилягання його до nзубів, що залишилися в порожнині рота, покаже ділянки, що перешкоджають накладенню nпротеза. Для повного накладення протеза подібну перевірку роблять кілька разів nдоти, поки він не займе своє місце на щелепі.

При зішліфовуванні ділянок базису, що заважають накладенню протеза, варто nтакож бути обережним. Бори і фасонні карборундові голівки варто підбирати за nформою тієї ділянки, що піддається шліфуванню. Видаляючи пластмасу невеликими nшарами, удається зберегти контакт базису з природними зубами. Невиправданий nрадикалізм при виконанні цієї маніпуляції, як правило, приводить до появи щілини nміж зубами і базисом.

Найбільш частою причиною утрудненого накладення протеза є пластмаса, що nпопадає в зону занурення в опорних зубів. Як уже було відзначено, неточне nрозміщення тіла кламера в цій зоні може привести до необхідності сточувати його nчастину, що заважає накладенню протеза. Це у свою чергу приводить до ослаблення nмеханічної міцності кламера, а надалі — до його поломки.

Варто звернути увагу на можливість появи щілини між базисом протеза і nприродних зубів не тільки при недбалому припасуванні готового протеза. Це може nбути наслідком ушкодження гіпсової чи моделі відлому гіпсових зубів перед nвиготовленням базису. Неточне приклеювання їх приведе до значних проблем при nнакладенні готового протеза.

Оцінюючи точність накладення готового протеза, необхідно установити nщільність прилягання базису до слизуватої оболонки протезного ложа, відсутність nбалансування і точність положення фіксуючих елементів. Тільки у випадку nдотримання умов можна визнати протез цілком накладеним. Якщо одне з них не nвиконано, необхідно продовжити припасування чи протеза спробувати з’ясувати nпричину його утрудненого накладення.

Балансування готового протеза може бути наслідком поганого припасування nбазису, зсуву фіксуючих елементів у базисі при виготовленні його з пластмаси, nушкодження гіпсової моделі (відлом чи зубів альвеолярної частини щелепи), nдеформації чи відбитка моделі при її виливку з гіпсу, деформації відбитка перед nвиливком моделі (усадка відтискного матеріалу, ушкодження відбитка при nвиведенні його з порожнини рота).

Переконавши в точності накладення протеза, варто перейти до оцінки nфіксуючих елементів. При цьому перевіряють положення кламерів на опорних зубах, nщільність прилягання їх до поверхні зуба і фіксуючі властивості. Крім того, nкорисно звернути увагу на естетичні якості кламерів — чи відкриваються плечі nкламера при посмішці й у якій частині коронки опорного зуба вони nрозташовуються. Недбале виготовлення кламера чи зсув його в базисі при nформуванні пластмасового тесту приводить до зсуву його на опорному зубі, що помітно nзнижує його естетичні властивості. Наступним етапом накладення часткового nзнімного пластинкового протеза є перевірка оклюзивних взаємовідносин. У першу nчергу вивчаються оклюзивні контакти штучних зубів з антагоністами в положенні nцентральної оклюзії. Як було відзначено раніше, після контрольного пресування nпластмасового тесту в кюветі при виготовленні пластмасового базису відбувається nзбільшення його товщини на шар пластмасової плівки, що залишається між nчастинами кювети. У зв’язку з цим відбувається і зсув штучних зубів. Саме тому nпри накладенні готового протеза, як правило, спостерігається невелике nзбільшення міжальвеолярної відстані. За допомогою копіювального папера nвиявляються ділянки передчасних оклюзивних контактів. Оклюзивні поверхні штучних nзубів сточуються таким чином, щоб не порушити їхньої анатомічної форми. Для nцього використовують спеціальні металеві фрези і фасонні голівки, що мають nневеликий діаметр поверхні, що ріже, і за своєю формою співпадаючі з ділянкою nрельєфу оклюзивної поверхні, що підлягає сточуванню. Це дозволяє попередити nсточування зайвої пластмаси й одержати роз’єднання зубів.

Після корекції змикання зубів у положенні центральної оклюзії переходять до nуточнення його при інших оклюзіях — передньої і бічних. Для цього також користаються nкопіювальним папером, але хворому пропонують робити як би жувальні рухи. nХарактер оклюзивних контактів вивчається по відбитках копіювального папера на nштучних зубах, а сточування проводиться по тим же правилам, Що і для nцентральної оклюзії.

В останню чергу оцінюються естетичні якості протеза: відповідність штучних nзубів природним, їхнє положення, анатомічна форма і колір, зовнішній вигляд nобличчя хворого при зімкнутих зубних рядах у спокої і при посмішці. Якщо протез nвідповідає усім вимогам, хворому дають інструкцію про правила користування nпротезами і запрошують прийом, що успадковує, для оцінки якості протезування і nнайближчої реакції тканин протезного ложа.

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ПРОТЕЗАМИ ЗУБОВ

Протез є лікувальним засобом, що вступає в складні взаємини з органами nпорожнини рота. Строге дотримання правил користування їм буде сприяти nзбереженню як самого протеза, так і Вашого здоров’я.

У перші дні і навіть тиждень протез відчувається як nстороннє тіло, і у Вас може з’явитися бажання видалити його. Але в наступне це nвідчуття зникне. Звикання до протеза багато в чому залежить від особливостей nВашого характеру, звичок і відношення до протезуванню як до лікування в цілому. nЗа інших рівних умов швидше відбувається звикання до незнімних протезів (штучні nкоронки і мостоподібні протези) і повільніше — при накладенні знімних протезів, nособливо на верхню щелепу.

Щоб прискорити звикання до протеза, Вам належить протягом перших двох-трьох nтижнів користатися їм цілодобово, знімаючи його лише після їжі для промивання. nЗвиканню буде сприяти   . ссання льодяників, питво сподіваючись з nлимоном, що відволікають заняття (читання, відвідування театру, кіно, заняття nспортом).

Після накладення знімного протеза може з’явитися біль. В атом випадку nпротез потрібно зняти. У день, призначений лікарем для корекції, Вам належить nнакласти протез на щелепу не менш чим за третя година до відвідування клініки. nЦе дозволить лікарю точно визначити ділянку протеза, що заподіює біль.

З протезом можна приймати усі види найбільш розповсюдженої їжі (м’ясо, nхліб, овочі), але не можна лущити горіхи й інші тверді продукти. На початку nкористування протезом перевага варто віддавати м’якій і нев’язкій їжі, приймати nїї невеликими порціями й учитися ретельно пережовувати.

Коли Ви звикнете до знімного протеза, Вам належить знімати його на час сну. nЗалишати протези на ніч можна тільки за рекомендацією лікаря.

Протез має потребу в повсякденному використанні. Незнімні протези чистять nтакож, як і природні зуби, зубною щіткою з пастою. У знімного протеза особливо nретельно чистять поверхню, звернену до ясен.

Знімні протези варто обполіскувати після їжі і ретельно чистити перед сном nзубною щіткою з чи пастою туалетним милом. Варто оберігати протез від надмірно nгарячої води, під дією якої він може деформуватися. Зберігати знімні протези nвипливає чистими, загорнувши їх у бавовняну тканину, що добре усмоктує воду, і nзакривши його в пластмасову щільно закривається коробку, що також варто тримати nв ідеальній чистоті.

При поломці протеза чи появі тріщини в пластмасі щоб уникнути травми nслизової оболонки варто звернутися до лікаря для лагодження.

Через три роки користування протезом незалежно від його якості Вам належить nзвернутися до лікаря для вирішення питання про необхідність повторного nпротезування, тому що мниме благополуччя може виявитися оманним, а протез може nзаподіювати шкоди.

Для проведення корекції протеза і з’ясування всіх питань, що виникають у nзв’язку з його використанням належить звертатися до лікаря.

Протезні nстоматити від використання знімних конструкцій зубних протезів.

Протезні стоматити, тобто запалення, яке nзумовлюють знімні протези, є реакцією тканин протезного ложа на дію базису nпротеза. Дія протеза, що спричиняє запалення, може бути травматична, токсична, nалергійна.

Травматична дія — механічне ушкодження тканин nпротезного ложа базисом протеза. Результат травматичної дії — виникнення nтравматичних протезних стоматитів, а в разі глибокого ураження — декубітальних nвиразок.

Токсична дія — хімічне подразнення слизової nоболонки протезного ложа метиловим ефіром метакрилової кислоти (мономер) чи nтоксинами бактеріального походження. Токсична дія спричиняє токсичний стоматит: nхімічний (акриловий) та бактеріальний.

Алергійна дія — взаємодія складових акрилової nпластмасти з білками тканин протезного ложа (речовини гаптени); гаптени nнабувають таким чином антигенних властивостей. Алергійна дія знімних протезів nспричиняє алергійні контактні стоматити, що належать до реакцій сповільненої nдії.

Процеси звикання до знімних протезів nповинні бути зрозумілі кожному ортопедові. Варто завжди пам’ятати, що протез у nзначній мірі сприймається пацієнтом як стороннє тіло, а стосовно слизової nоболонки протезного ложа виявляється незвичайним подразником. По-друге, протез nзмінює звичні взаємини органів, тому що скорочує обсяг власне порожнини рота, nодночасно порушуючи топографію артикуляційних пунктів, необхідних для утворення nрізних звуків. По-третє, нові окклюзіонні взаємини між штучними зубами можуть nзмінювати характер жувальних рухів нижньої щелепи. По-четверте, при зміні nміжальвеолярной висоти створюються нові умови для діяльності жувальних м’язів і nвисочно-щелепного суглоба.

Зубний nпротез є незвичайним подразником і відчувається пацієнтом як стороннє тіло, що nзаважає йому. Часта увага хворого подовгу зосереджується на цьому відчутті, nзаважає йому працювати і відпочивати. Одночасно з цим підсилюється nслиновиділення, а в деяких хворих виникають позиви до блювоти. Посилення nслиновиділення настає через невеликий проміжок часу після накладення протеза, nщо свідчить про виникнення рефлексу внаслідок передачі порушення по nрефлекторній дузі від рецепторів слизової оболонки порожнини рота через nцентральну нервову систему. По характеру nцей рефлекс є безумовним, що нагадує реакцію, викликану дією речовин, що nвідкидаються.

Позиви nдо блювоти викликаються механічним подразником рецепторів кореня мови або nм’якого неба. Цей фізіологічний рефлекс має захисний характер. Блювота починається nпри вдиху. Посилений подих може її припинити. З часом відповідна реакція на nроздратування починає стихати: почуття відчуття інорідного тіла зменшується, nскорочується салівація, зникає блювотний рефлекс. Пацієнт перестає відчувати nпротез, забуває про його існування і навіть почуває незручність, якщо протез на nчас виймається. Ці реакції найбільш виражені при накладенні повного знімного nабо часткового пластинкового протеза і менш виражені при бюгельному протезі.

В nоснові затихання описаних реакцій лежать складні нервово-рефлекторні процеси, nзрозуміти які можна, якщо скористатисяданими класичних робіт Й. П. Павлова про nкоркове гальмування.

Таким nчином, звикання до протеза ( складним нервово-рефлекторним процесом, що nскладається з: 1) гальмування реакції на протез як на незвичайний подразник; 2) nформування нових рухових актів мови, губ при вимові звуків; 3) пристосування nм’язової діяльності до нової міжальвеолярної висоти; 4) рефлекторної перебудови nдіяльності м’язів і суглобів, кінцевим результатом якої є вироблення найбільш nдоцільних у функціональному відношенні рухів нижньої щелепи. В часі зазначені nпроцеси не завжди можуть збігатися. Наприклад, при повторному протезуванні nхворі швидко перестають відчувати новий протез, у той час як вироблення nдоцільних рухів нижньої щелепи відповідно до нового окклюзійного контакту може nзатримуватися.

3.С.Василенко на підставі отриманих їм цитологічних і мікробіологічних даних nприйшов до висновку, що користування повноцінними пластинчастими протезами n(каучковьіми і пластмасовими) протягом тривалого часу, як правило, не nсупроводжується помітним порушенням фізіологічного стану слизової оболонки nтканин протезного поля і практично може вважатися нешкідливим. Однак у деяких nхворих після протезування спостерігається гіперемія тканин протезного поля, nзапальні зміни, а іноді сверблячка і печіння. В одних випадках причиною цих nнеприємних відчуттів є протезування, а в інших — загальний стан організму. nПротезування є причиною в наступних випадках:

1) якщо до протезування цих змін не nвідзначалося, а при видаленні протеза з порожнини рота, навіть на якийсь час, nзапальні явища зникали;

2) якщо збуджено тільки ту частину nслизової оболонки

порожнини рота, що складає поверхню nтканин протезного

поля.

Ці патологічні зміни в порожнині nрота після протезування

можна пояснити: 1) хімічними nінгредієнтами базисного матеріалу— пластмаси, каучуку,— дратівну слизову nоболонку порожнини рота;

2) порушенням дихальної функції nслизової оболонки;

3) порушенням терморегуляції;

4) затримкою секрету і вмісту порожнини nрота внаслідок того, що слизова не змивається ротовою рідиною і створюються nсприятливі умови для розмноження мікроорганізмів;

5) механічним роздратуванням, яке nспричиняє тиск пластинчастого протеза на слизову оболонку порожнини рота. Цих nхворих важко позбавити від хворобливих відчуттів, але в деяких випадках nудається їм допомогти раціональною побудовою протеза.

При наявності першої причини необхідно змінювати матеріал nпротезного базису, тобто каучук на пластмасу або навпаки. Іноді корисно nзамінити пофарбовану пластмасу прозорої (без барвника) або виготовити металевий nбазис. У деяких випадках допомагає застосування базисної пластинки з двох шарів nпластмаси: АКР-7 і ЗГМАС-12: шар еластичної пластмаси повинний бути тонкий і nприходити в зіткнення зі слизовою оболонкою, а інша маса пластинки повинна nскладатися з пластмаси АКР-7.

Якщо ці міри не приносять поліпшення хворим, то, мабуть, причиною nзапалення виявляють інші зазначені вище фактори. У таких випадках потрібно nприбігати до можливого зменшення границь;протеза, причому необхідно відступати nвід установлених показань до того або іншого виду протезування. Замість nзвичайного пластинчастого протеза виготовляють, навіть при дефекті першого nкласу, мостовидний протез з висячою частиною, що зміцнюється дистальне від nзубів, або застосовують дугову конструкцію. Якщо опорні зуби біологічно nнеповноцінні і не можуть бути використані для виготовлення двуплечих кламмерів nз окклюзіонними накладками, можна обмежитися застосуванням двуплечих кламмерів nбез окклюзійних накладок. Такі кламмери, як відомо, майже не навантажують nзубів. Прийнята думка, що при застосуванні утримуючих, а не спираючих кламерів nпри дуговому протезуванні дуга травмує слизову оболонку порожнини рота, не nзнаходить підтвердження вклініці. Хворі, як правило, носять такі дугові протези nі не скаржаться на біль в області, що знаходиться під дугою слизової оболонки nпорожнини рота. Якщо ж запальні зміни залежать від підвищеної реактивності nорганізму, захворювання кровотворних органів, шлунково-кишкового тракту, клімаксу nабо інших причин, то таких хворих потрібно направляти на лікування до nвідповідних фахівців.

Відомо, що процеси адаптації пацієнта до зубного протезу, носить nкорковий характер (психофізіологічний аспект), і одним із визначених факторів nявляється тип вищої нервової діяльності та восприняття nпсихоемоційних   нервових центрів пацієнта.

Приємно до класифікації темпераменту Гіппократа-Галена , слід nвідмітити , що найбільш неблагоприємний прогноз та складного привикання до nзубних протезів відмічені у меланхоліків (слабкий тип НС, переважають процеси nзаторможення). Так як вони дуже чуйні,  процес адаптації у них можуть nускладнитись відсутністю пробуджуючих причин до звикання. Такі пацієнти можуть nбільше довірять „сусіду” ніж лікарю.

Сангвініки  (сильний тип НС, урівноважені nпроцеси збудження і заторможення), будучи людьми урівноваженими, повними nоптимізму, як правило, співпрацюють з лікарем, виконують його накази, але nінколи можуть легко мислено відноситися до свого здоров’я.  Звикання до nзубного протезу звичайно відбувається швидко, без ускладнень.

  Повільні, дисципліновані, іноді недовірливі, важко nконтактуючі з лікарем флегматики (сильний тип НС, урівноважені, але nінертні процеси збудження і заторможення)  звичайно добре переносять nнезручності, пов’язані з адаптацією до зубних протезів. Характерна для них nстійкість настрою дозволяє досить повільно, але успішно закінчити період nзвикання.

При спілкуванні з запальними, нетерплячими і неврівноваженими холериками (сильний тип НС , неврівноважені nнервові процеси з перевагою збудження) лікар повинен бути  конкретним у nсвоїх рекомендаціях і вимогах, і уважним при спілкуванні, що дозволяє перемогти nприскіпливість пацієнта, його сумніви у можливому звиканні до зубного протеза і nдобитися адаптації.

 Зубні протези сприймаються тканинами протезного ложа як nстороннє тіло, будучи подразником для нервових закінчень слизової оболонки nпорожнини рота. З чуттєвих рецепторів порожнини рота роздратування передається nпо рефлекторній дузі до центра слиновиділення, мови і т.д., у результаті чого nз’являються посилена салівація, позиви до блювоти, порушуються мова, ковтання і nпережовування їжі.

В. Ю. Курляндский (1962) розрізняє три фази nадаптації до зубних протезів.   Перша — фаза  роздратування — nспостерігається в день накладення протеза і виявляється у виді підвищеної nсалівації, зміненої дикції, слабкої жувальної потужності, блювотного рефлексу. nДруга — фаза часткового гальмування — настає в період з 1-го по 5-й день після nнакладення протезів. У цей період відновлюються мова, жувальна потужність, nзменшується салівація і вгасає блювотний рефлекс. Третя — фаза повного nгальмування — настає в період з 5-го по 33-й день після накладення протеза. У nцей період пацієнт не відчуває протез як стороннє тіло, а навпаки, відчуває nдискомфорт без нього. Хворі, яким протези виготовляють повторно, адаптуються до nних значно швидше — за 5—7 днів. На тривалість періоду адаптації впливають nфіксація, стабілізація протезів і відсутність болючих відчуттів.

Механізм звикання за І.С.Рубінову.

І.С.Рубінов (1952р.) на основі об’єктивного вивчення жувальної nфункції за допомогою  жувальних проб і мастикаціографії видвинув іншу nдумку, що в основі звикання до протезів полягає не заторможення, а поява нових nрухливих рефлексів. Протез він вважав не чужерідним тілом, а „органом” на nоснові того, якщо не застосовувати протез, то звикання не настає. Якщо nрозібратися у фізіології процесу звикання до протезу, необхідно з’ясувати , чи nявляється протез (апарат) умовним чи безумовним подразником і в основі nадаптації є умовно-рефлекторний чи безумовно-рефлекторний механізм.

Механізм звикання  за Г.Б.Шіловой.

Г.Б.Шілова (1957, 1960, 1961) на основі „Об’єктивного  nвивчення нормалізації жувальної функції при використанні протезів” дійшла до nвисновку, що жувальна функція при звиканні стає більш повноцінною.

Щоб розібратися у фізіологічному процесі адаптації до протезів, nнеобхідно виявити, чи являється протез умовним чи безумовним подразником і в nоснові адаптації полягає умовний  чи умовно-рефлекторний механізм.

За даними проф.. Г.Б.Шіловой (1957) протез безсумнівно, можна nрозглядати, у перший час використання його, як чужорідне тіло і тільки потім nвін стає невідміненим „органом”. Це можна об’єктивно  прослідкувати за nданими записей жувальної функції – мастикаціограмм і жувальними пробами.

Спочатку протез більше заважає, ніж допомагає приймати їжу. Хворий nробить багато непотрібних неповноцінних рухів , але поступово цілеспрямовані nрухи закріпляються, а неповноцінні рухи згасають, жувальна функція стає більше nритмічною, з’являється  все більш повноцінних, бокових жувальних рухів.

Протез являється безумовним подразником тривалої дії. Тривале nподразнення рецепторів приводить до їх адаптації –  к зниженню їх nчутливості у результаті  виникнення безумовного охоронного гальмування, а nне умовного коркового гальмування.

Таким чином, по даним Г.Б.Шіловой (1957-1974) розрізняють при nзвиканні до протезу 2 етапу:

1 етап – звикання до протезу, як до стороннього тіла у результаті nвиникнення охоронного гальмування.

2 етап – звикання до протезу на основі умовно-безумовних нервових nзв’язків з формуванням рухомого динамічного стереотипу процесу їжі.

В процесі звикання до часткового знімного протезу хворого слід nпідготувати до того, що він не одразу, а поступово на протязі місяцю буде nзвикати до протезу.  Якщо він вперше користується  знімними nпротезами, то на протязі півроку. Якщо хворий ще не приклоного віку, то іноді nтільки на протязі року  він зможе так освоїти протез, що вже не буде nвідчувати труднощів при прийманні їжі.

Сповільнюють звикання до протезів біль при використанні протезу, nпогана фіксація та стабілізація. Тому, щоб наступило скоріше звикання необхідно nусунути  ці дефекти.

В процесі звикання до протезу слід рекомендувати приймати їжу, ні nв якому разі не знімаючи протез (так як це буде підкріпляти старий стереотипі, nотже, збільшить  строки звикання  до нового протезу.

Спочатку їжу необхідно брати невеликими порціями, не дуже тверду, nале і не ліпку. Поступово твердість і порцію їжі можна збільшувати, так як nвиникає адаптація слизової до жувального тиску, а хворого до протезу. Має nзначення в процесі звикання до протезу тип вищий нервової  діяльності nлюдини.

При звиканні до протезів слід розрізняти звикання як  до nстороннього тіла і пристосування до органу, який дає можливість відновити nвтрачену функцію.

В адаптаційному періоді лікар не тільки проводить необхідну nкорекцію протезів, але й оцінює якість ортопедичного лікування в цілому. nРезультати ортопедичного лікування можна вважати позитивними, якщо в хворого nвідновилася мова, відзначаються гарна фіксація і стабілізація протезів, nдотримання естетичної норми, з’являється можливість приймати тверду їжу, хворий nсам позитивно оцінює протези. Об’єктивними методами оцінки ефективності nпротезів у функціональному відношенні є жувальні проби, ^ мастикаціографія й nаудіографія.

Термін користування пластинковими протезами в середньому складає n3—4 роки. При подальшому користуванні протезами жувальна ефективність nзалишається високою, але досягається вона значним збільшенням часу розжовування nїжі в порівнянні з вімічавшимися до кінця 1-го року. До цього часу внаслідок nатрофії щелеп визначається невідповідність протезного ложа і базису протеза, що виявляється у вигляді nбалансування і погіршення фіксації протезів. Краї, що ріжуть, і жувальні бугри nштучних зубів із пластмаси значно стираються, у результаті чого знижується nвисота нижнього відділу базису. При постановці порцелянових зубів усунути nбалансування і відновити присмоктуваність у ряді випадків удається за допомогою nперебазування протезів клінічним або лабораторним шляхом, у іншому разі  nзнімні конструкції слід переробити.

 

Протезні стоматити токсичні

Розрізняють два види токсичних nстоматитів: хімічні і бактеріальні.

Хімічні, або акрилові, стоматити nвиникають від подразнювальної дії ефіру метакрилової кислоти на слизову nоболонку ротової порожнини. Крім того, мономер може справляти і загальну дію на nорганізм людини. Токсичний стоматит виникає від дії надлишку мономера, що nвиділяється як у разі порушення технології виготовлення протезу, так і в nпроцесі старіння пластмаси (внаслідок деполімеризації пластмаси).

Бактеріальні стоматити виникають від nпоганого догляду за ротовою порожниною і знімними протезами, коли в ній створюються nумови для розмноження мікрофлори. Змінюється кількісний і якісний склад nмікроорганізмів, збільшується кількість грибкових форм. Погана якість протезів, nпори, погане полірування, неодноразові направки завжди сприяють затримці їжі на nповерхні протеза і розмноженню бактерій. І тому хворому необхідно пояснити nтерміни заміни протезів.

Реакція тканин протезного ложа

Перш nза все важливо з’ясувати, який характер подразників, що породжуються протезом, і з якими його nвластивостями вони пов’язані. Е. И. Гаврилов виділяє побічну, токсичну, nалергічну і травмуючу дію протеза.

Побічний вплив знімного протеза nвиражається в передачі жувального тиску на тканині протезного nложа, що є неадекватним подразником для слизової оболонки, в порушенні nсамоочищення, терморегуляції, мови, сприйняття смаку. До побічної дії знімного nпротеза слід віднести «парниковий ефект» і вакуум. «Парниковий ефект» виникає при користуванні протезами з пластмасовим nбазисом, що володіє малою теплопровідністю. Внаслідок цього під протезом nзберігається температура, близька до температури тіла людини. Це сприяє nрозмноженню мікроорганізмів і погіршує гігієнічний стан протезного ложа, утрудняє nтеплообмін в порожнині рота.

Вакуум виникає під протезом з nхорошим замикаючим клапаном. Через це з’являється ефект медичний (кровососної) банки, такий, що супроводжується гіперемією слизової оболонки протезного ложа і її хронічним запаленням. Упатогенезі цього симптому не останню роль грає стан капілярів, зокрема їх проникність, що змінюється при багатьох загальних захворюваннях організму.

Токсична дія знімного nпротеза викликається надлишком мономера, який будучи ефіром, надає подразнюючу дію на слизову оболонку nпротезного ложа, а також бактерійними токсинами при поганій гігієні протеза. Стоматити, що розвиваються, nотримали назву акрилових.

Алергічна дія nпротеза обумовлена матеріалами, з яких він виготовлений. Є на увазі мономер nі фарбники, що входять до складу базису протеза. Як токсична, так і алергічна дія протеза може бути повністю усунена шляхом підбору відповідних базисних матеріалів і сплавів.

Пошкодження тканин nпротезного ложа (механічна травма) викликається базисом протеза. Це спостерігається nкожного разу, коли межі протеза не відповідають формі і межам протезного ложа. Травму nв її грубій формі (декубітальної виразки) легко попередити, а якщо вже виникла усунути шляхом точного повторення на протезі меж ірельєфу протезного ложа. Приведена градація подразників не включає всю гамму опосередкованих і безпосередніх дій протеза. nМіж названими подразниками також не завжди вдається провести точну грань. nПодальша розробка класифікації подразників буде дуже корисною.

Протезні стоматити. При nвивченні реакції тканин протезного ложа, перш за все, звертає на себе nувагу запалення слизової оболонки. Різного роду гіперпластичні розростання епітелію і nнавіть поліпи, мабуть, виникають повторно. Запалення, викликане знімними nпротезами, багато авторів називають протезними стоматитами. Цей термін відображає основний зміст реакції протезного ложа – запалення і причину його — протез.

Окрім nзапалення, спостерігаються різного ступеня і глибини пошкодження слизової оболонки – nвід піднебінних екскоріацій до глибоких пролежнів (декубітальної виразки). nДекубітальні виразки також прийнято відносити до стоматитів. При nхарактеристиці протезних стоматитів користуються наступною класифікацією:

I. Протезні стоматити різної nетіології (окрім травми)

а) катаральні

б) виразкові

в) з гіперплазією

 А. Вогнищеві

(гострі nабо хронічні)

Б. nРозлиті

(гострі nабо хронічні)

II. Травматичні стоматити

А. nГострі    а) катаральні

Б. nХронічні б) виразкові

(декубітальна nвиразка) явище гіперплазії слизової оболонки, що nкористуються протезами, мабуть, слід розглядати окремо від стоматитів, оскільки природа їх інша і до цих пір недостатньо вияснена.

Осередкове запалення може nвиникнути на тлі як нормальної, так і атрофічної слизової оболонки. nВоно з’являється у вигляді точкової гіперемії, а іноді і nу вигляді великих гіперемованих плям на слизовій оболонці твердого неба абоальвеолярної nчастини верхньої або нижньої щелеп або одночасно на обох. Одні з них мають всі ознаки катарального запалення, в інших на тлі набряклого епітелію спостерігаються ерозії, гіперпластичні розростання у вигляді дрібних ворсинчастих і грибоподібних поліпів. Іноді nрозростання епітелію нагадує дрібна грануляція. На запаленій слизовій оболонці можливі точкові крововиливи. Вогнища запалення можуть бути nодиночними і множинними. Встановити яку-небудь nзакономірність в їх розмірах і топографії не представляється можливим.

Розлите, дифузне запалення nслизової оболонки протезного ложа характеризується такими ж ознаками, nале на відміну від осередкового займає весь простір протезного ложа, точно nспівпадаючи з його межами. Протезне ложе виглядає nвишнево-червоним, часто набряклим, розпушеним. У одного і того ж хворого nможуть спостерігатися ділянкикатарального nзапалення слизової оболонки і ділянки з порушенням цілісності епітелію у nвигляді ерозій або поліпозних розростань. Запалення переходить на слизову оболонку nщік і губ. У останньому випадку слід припустити алергічну (токсичну) nприроду запалення. Запалення слизової оболонки протезного ложа може супроводжуватися гиперестезією, nщо утрудняє встановлення причини його.

Причинами осередкового nзапалення слизової оболонки твердого неба, альвеолярних nвідростків є порушення артикуляції, балансування базису, що приводить до nнерівномірного розподілу тиску по протезному ложу, шорсткості і пори в базисі nпротеза; порушення гігієни порожнини рота (поганий догляд за протезами), nнадлишок мономера при порушенні режиму полімеризації. Окрім цих причин, які можна nусунути, чинником, що викликає зміни тканин протезного ложа, є побічна дія nпротеза, зокрема незвичайний тиск, який протези передають на слизову оболонку nчерез свій базис. Ці зміни захоплюють всі тканини протезного ложа (епітелій, сполучну тканину, окістя і кістку).

У тканинах nпротезного ложа, уражених запаленням, nзмінюються зміст і розподіл глікогену, мукополісахаридів, nрибонуклеопротеідів і фосфатаз. У основі структурно-функціональних зрушень в тканинах nпротезного ложа перш за всележить порушення nкровообігу, обумовлене безпосередньою nдією жувального тиску, що передається через базис протеза. Відмічена nпевна закономірність між термінами користування протезами і реактивними змінами. Чим більше часу пройшло з моменту накладення протеза, тим вираженіші nзміни. Структурно-функціональні зрушення в тканинах nпротезного ложа приводять кінець кінцем до зміни податливості nслизової.

Травматичні протезні стоматити. Найчастіше вони nвиявляються по межі протезного ложа і причиною їх є травма краєм базису. nКлінічна картина може бути найрізноманітнішою. При легкій травмі розвивається катаральне запалення. У разі nглибокої невідповідності протеза перехідній складці виникають пролежневиє виразки nз набряклими краями і дном, що кровоточить Декубітальная виразка. Захворювання розвивається при механічній nтравмі слизової оболонки язикаабо щоки nгострим краєм зуба або протезом. Хворий nскаржиться на болі в ураженій ділянці. При огляді виявляється різної форми, глибини і розмірів виразка, покрита сірувато-білим покривом. Краї виразки набряклі. Навколишня слизова оболонка гіперемована. При огляді легко nвдається виявити причину захворювання. Усунення травмуючого агента і призначення звичайних дезинфікуючих полоскань і аплікацій дає хороший лікувальний ефект. nВиразки болючі і є однією з причин відмови хворих від nкористування протезом. Гострі декубітальні виразки швидко зникають після nкорекції країв протеза, інакше виразка стає хронічною. Навколо nнеї виникає гіперплазія епітелію, іноді у вигляді пелюсток, що покривають nвиразку. Дно виразки може nбути чистим, таким, що кровоточить, іноді покрито фіброзним нальотом. При nдослідженні матеріалу біопсії виявляється хронічне запалення з явищами гіперкератозу і зануреного зростання епітелію. Після nусунення травми виразка заживає, залишаючи після себе рубець, що nдеформує перехідну складку nі що утрудняє вподальшому створення nзамикаючого клапана.

Травматичні стоматити спостерігаються майже у nвсіх хворих після накладення протеза, але швидко зникають в результаті nвідповідної корекції меж базису. Рідше зустрічаються пролежневі виразки nу хворих, що користуються старими, деформованими протезами. Якщо після ліквідації травми виразка протягом 2-х тижнів не заживає, хворого nслід показати онкологові.

Профілактика nтравматичних стоматитів полягає в дотриманні принципу закінченості лікування: nлікар після накладення протеза спостерігає хворого до тих пір, поки не nпереконається, що тканинам протезного ложа не загрожує травма. До nпрофілактичних заходів відносяться також чіткий і повний інструктаж хворого про nправила користування протезом і диспансерне спостереження за цими пацієнтами.

Токсичні nстоматити. Токсичні стоматити бувають двох видів: хімічні і бактерійні. Перші, nнайчастіше, називаються акриловими, оскільки причиною їх виникнення є надлишок мономера nв базисі з акрилату. По своїй хімічній природі nмономер є метиловим ефіром метакрилової кислоти. А всі ефіри, як nвідомо, володіють подразнгюючою дією на слизову nоболонку порожнини рота, а у великих концентраціях мономер nє протоплазматичною отрутою. Окрім місцевого, мономер може надавати загальну дію на організм людини. Це можливо при високій концентрації пари мономера в nробочих приміщеннях, коли порушується техніка безпеки. Найбільший клінічний інтерес є акрилові стоматити, nспостережувані у осіб, що користуються пластмасовими протезами. nЇх походження зв’язане з надміром мономера nв базисі, при порушенні технології і, зокрема, режиму полімеризації. Надлишок nмономера, що з’являється при цьому, викликає стоматит. Слід мати на увазі, що nсвободний мономер може з’явитися і при старінні пластмаси, коли має місце її деполімерізація.

Другий вид токсичного стоматиту викликається токсинами nбактерійного походження. Останні з’являються nпри низькій гігієні порожнини рота і поганому догляді за протезами. При цьому в nпорожнині рота створюються умови до зростання мікрофлори. Вона не nтільки збільшується кількісно, але і змінюється її якісний склад – в порожнині nрота збільшується кількість грибкових форм мікроорганізмів. Погана nякість протезів, пори, погана поліровка, неодноразові лагодження завжди nсприяють затримці їжі на поверхні протеза і тим самим розмноженню бактерій. Важливо такожпояснити хворому терміни заміни протезів.

«Парниковий ефект». Цей феномен є наслідком побічної дії знімного пластмасового протеза, nу вигляді порушення терморегуляції слизової оболонки протезного ложа. Механізм цього явища полягає в наступному. Базисні nматеріали акрилового ряду володіють малою теплопровідністю. З цієї причини під протезом nвстановлюється вища температура, ніж в nпорожнині рота, близька до температури тіла людини. Виникає як би термостат, в якому створюються nумови для розмноження бактерійної і грибкової мікрофлори. Токсини, що вивільняються бактеріями і є причиною запалення слизової оболонки. Клінічно ефект nвиявляється розлитою або nосередковою гіперемією (токсичний бактерійний стоматит). Якщо на «парниковий» ефект нашарується поганий догляд за протезами і порожниною рота, слизова nоболонка протезного ложа потрапляє в ще гірші умови.

«Парниковий nефект» пов’язаний з фізичними властивостями матеріалу протеза. Тому боротьба з ним повинна полягати в підборі базисних матеріалів, що володіють nвеликою теплопровідністю. Корисні в цьому випадку протези з металевим базисом.

Ефект медичної кровососної банки. Названий ефект виникає як наслідок побічної дії верхнього повного nзнімного протеза. Механізм цього явища полягає в наступному. nЗа наявності замикаючого клапана по краю протеза, зсув nостаннього під час функції, збільшує простір між базисом і слизистою оболонкою протезного ложа. Оскільки доступ повітря під базис закритий клапаном, тут виникає розріджений простір (вакуум), подібний тому, що утворюється під медичною кровососною банкою. Вакуум викликає розширення nкапілярів слизової оболонки твердого неба і, природно, гіперемію її. Чим вираженіший вакуум, тим сильніше виявляється описаний ефект. У патогенезі ефекту чималу роль грає стан капілярів, nзокрема, їх проникність, залежна у nсвою чергу від стану nорганізму в даний момент і раніше перенесених захворювань. Клінічний ефект виявляється розлитим запаленням слизової оболонки твердого неба, її nнабряком, а при тривалому користуванні протезом — поліпозом. Можуть з’являтися скарги на паління слизової nоболонки. Диференціальна діагностика утруднена, але вона повинна будуватися на виключенні акрилового, при надлишку nмономера в пластмасі, або бактерійного токсичного стоматитів, при поганій гігієні порожнини рота.

Алергічні реакції у вигляді стоматитів, що розвиваються при nкористуванні протезами, відносяться до контактних з групи реакцій сповільненої дії. nРечовини, що викликають контактну алергічну реакцію, по своїх властивостях не антигени, оскільки не мають білкової природи. Вони набувають цих властивостей в результаті хімічної сполуки з білками організму. Подібні речовини прийнято називати nгаптенами. Алергічні реакції nу вигляді набряку Квінке, кропив’янки і стоматиту спостерігалися ще в ті часи, nколи користувалися протезами з каучуковими базисами. Ще частіше вони nстали з’являтися при використанні базисів з акрилових пластмас.

Які хімічні nінгредієнти, що входять в пластмасу, є гаптенами, тобто речовинами, що з’єднуються з nбілками тканин протезного ложа і набувають внаслідок цього антигенні властивості? Вважають, що такими nречовинами можуть бути мономер, гідрохінон, перекис бензоїлу, окис цинку і фарбники. Встановити причинність окремих інгредієнтів базисного nматеріалу вдається рідко. Найчастіше вона визначається лише відносно nфарбувальної речовини і замутніння повторнимвиготовленням протезів з безбарвної пластмаси.

Клінічна картина при nалергії, обумовленій базисними матеріалами, настільки різноманітна, що часто її важко відрізнити від клінічної картини nінших реактивних змін, що мають іншу причину і інший патогенез. У загальному плані можна було б говорити, по-перше, про контактну алергію, яка nвиявляється запаленням слизової оболонки протезного ложа, тобто тканині, nяка приходить в зіткнення з матеріалом базису і, по-друге, про алергічні реакції з боку інших систем організму.

Алергічне запалення, що nпротікає за типом контактного стоматиту, виявляється на слизовій оболонці язика, nгуб, щік, альвеолярних частин і особливо на піднебінні. Воно різко обмежене nобластю зіткнення базису протеза з тканинами. Слизова оболонка тут яскраво-червоного кольору, блискуча. Проте алергічна реакція може спостерігатися не тільки на ділянці nконтакту з антигеном. Зустрічаються nхворі з екземою, глосситами, контактними стоматитами, порушеннями або збоченням смаку, nнабряком губ, гострими дерматитами обличчя і рук, бронхіальною астмою, паротитами і іншими nалергічними проявами, обумовленими акриловими протезами.

Відрізнити алергічне nзапалення слизової оболонки від запалення, що виникло з іншої причини, nскладно.

У клініці також важко nпроводити диференціальну діагностику між токсичними, контактними стоматитами nі запаленнями, викликаним механічною травмою протеза. Шкірні проби поки nнездійснені, а серологічні реакції не завждивиявляють nантитіла навіть у хворих з різко вираженим явищем контактної алергії в nпорожнині рота. Контактна алергія зникає тільки після припинення nкористування протезом, на матеріал якого хворий відповідає гіперреакцією. Прийом nантигістамінних препаратів не дає потрібного результату.

Терміни і особливості nповторного лікування хворих, що користуються знімними протезами. Питання проповторне протезування виникає nкожного разу, як тільки стає ясним, що протез не в змозі утримувати жувальну функцію на потрібному для організму рівні, не забезпечує nзбереження естетичних норм, а зростаюче побічне і інші дії його загрожують цілісності тканин протезного ложа. Інакше nкажучи, свідченнями до повторного протезування є зниженнялікувальних,   профілактичних  nвластивостей  і  зростаюча небажана дія протеза. Дослідження жувальної функції, проведені через різні терміни після накладення протеза, виявили цікаві закономірності, що допомагають правильновирішити питання про терміни повторного nпротезування. Аналіз жувальних проб по І. З. Рубінову, проведених після звикання хворого до протеза, показав, що час жування поступово зменшується, відсоток розжованої їжі зростає, у зв’язку з чим збільшується жувальний індекс. Жувальним індексом називається число, отримане від ділення маси розжованої їжі в міліграмах на якийсь час в секундах. Якщо прийняти 12 з. за норму, то жувальний індекс в нормі будерівний 800 мг/12 nз = 66 мг/с.

Відмічена закономірність є nобов’язковою для всіх хворих. Надалі час жування продовжує скорочуватися і збільшується відсоток розжований ним їжі. У зв’язку з цим зростає і жувальний індекс. Ця тенденція виявляється протягом року. Таким чином, до цього nчасу функціональна цінність повних протезів досягає свого nмаксимуму. Через 2,3,4 роки користування протезами nвідсоток розжованої їжі тримається високим (93,2±6,0), але це досягається збільшенням часу жування удвічі в nпорівнянні з даними, отриманими в перший рік. У зв’язку з цим жувальний індекс знижується до 20 мг/с.

Питання про заміну протезів слід вирішувати nпісля закінчення трирічного терміну користування ними. Через 3 роки жувальна ефективність залишається високою, але досягається nподовженням часу розжовування їжі, що свідчить про значне падіння розмелюючої здатності nштучних зубів. Рішення про повторне протезування може бути ухвалене раніше, nякщо з’являться балансування, часті поломки протеза, пори в базисі, nпогіршуючі гігієну порожнини рота, порушення оклюзії, зміни тканин протезного ложа. Не слід користуватися поширеним способом виправляти недоліки протеза, nзокрема балансування, перебазуванням nсамотверднучою пластмасою. Остання утворює пористу поверхню, погіршуючи гігієну порожнини рота. Змінюючись в nкольорі, вона, крім того, робить протез малопридатним. Кращим рішенням є nлабораторне перебазування, nколи дефекти базису коригують відбитковою масою, а потім її замінюють пластмасою з подальшою полімеризацією. Але і при цьому способі протезом слід nкористуватися тимчасово, тільки в період до нового протезування.

 

Диференціальна діагностика ізольованих виразок слизової nоболонки відображена в табл.

 

n

Діагноз	Форма	Дно	Краю	Додаткові ознаки
Декубітальна виразка	Різноманітна	Покрито сірувато – білим нальотом, Різної глибини	Набряклі гіперемовані	Після зняття подразника швидко эпітелізує
Туберкульозна виразка	Різноманітна	В основному пласке, сірувато – рожеве, покрито гнійним жовтим ексудатом	Плоскі, покриті	При бактеріологічному дослідженні знаходять туберкульозну паличку
Сифіліс I	Кругла або овальна	Інфільтрований, щільне, підняте	Валикоподібні	При дослідженні в темному полі знаходять спірохет
Сифіліс III	Кругла або овальна	Рівне покрито сальним нальотом	Рівні, слабко інфільтровані, стрімкі, як штамповані	Позитивна реакція Васермана
Ракова виразка	Різноманітна	Кратероподібне, покрито некротичними тканинами	Тверді – валикоподібні	Легко кровоточить, довгостроково не гоїться

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОМИЛКИ НА ЕТАПАХ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА УСКЛАДНЕННЯ ПРИ КОРИСТУВАННІ nЗНІМНИМИ ПЛАСТИНКОВИМИ ПРОТЕЗАМИ.

Часткові знімні пластинкові протези nвідновлюють порушену форму і функцію зубо-щелепного апарату, фонетику, естетику nта ін. Проте вони мають низку недоліків: порушення смакової, тактильної і температурної nчутливості. Зменшення об’єму порожнини рота приводить до незручності при рухах nязика, щік. Слизова оболонка подразнюється при контактуванні з неполірованою та nпористою внутрішньою поверхнею протеза. При недотриманні гігієнічних вимог в nпорах пластмасового протеза накопичуються залишки їжі і мікроорганізми, які nвикликають і підтримують запалення слизової оболонки. Тривалий тиск базису на nтканини протезного ложа сприяє прискоренню атрофічних процесів в них. Дротяні nкламери перевантажують опорні зуби в горизонтальному напрямку.

В процесі виготовлення часткових знімних nпротезів можуть бути допущені помилки на етапах обстеження хворого, підготовці nтканин протезного ложа і плануванні конструкції, при перевірці конструкції nчасткового знімного протеза. В перше відвідування наряду з обстеженням і nпостановкою діагнозу, лікар визначає об’єм підготовки порожнини рота до nпротезування і планує найбільш раціональну конструкцію протеза. Помилки на nцьому етапі приведуть до зниження якості протезування і ускладненням n(функціональному перевантаженню зубів, травмуванню слизової оболонки, атрофії nкісткової тканини протезного ложа, тривалому звиканню до протезів тощо).

При плануванні конструкції необхідно nвраховувати стан зубів, пародонта, прикусу, кількість, величину і топографію nдефектів, стан слизової оболонки. Неоднакова піддатливість слизової оболонки в nрізних ділянках протезного ложа зумовлює вибір відтиску (компресійний, nдекомпресійний).  На етапі перевірки конструкції протезу перевіряють nякість зубо-технічного виконання і відповідність часткового знімного протеза nклініко-лабораторним вимогам. Це стосується якості гіпсових моделей, щільність nприлягання воскового шаблона до протезного ложа, відповідність меж протезу, nправильність постановки штучних зубів, рівномірність контактів із зубами nантагоністами, відповідність вимогам кламерів.

 Перевіряють колір зубів, правильність nвизначення центральної оклюзії і фонетику. Помилки, що не будуть усунені на nданому етапі призведуть до порушення стійкості протезів, травмуванню слизової nоболонки протезного ложа, функціонального перевантаження зубів кламерами, nпорушенню естетики. Після здачі протезів необхідно вести систематичний нагляд nза результатами лікування. Стежити за процесами звикання.

 Хворий повинен зрозуміти необхідність повторних відвідувань лікаря. nВін повинен знати, що під час користування протезом можуть утворитися nтравматичні ерозії слизової оболонки, з’являється атрофія альвеолярного nвідростка з поступовим погіршенням стабілізації протеза. Необхідно інформувати пацієнтів nвідносно правил користування та догляду за протезами. Недостатній гігієнічний nдогляд за протезом, нераціональний режим носіння протеза може привести до nзапальних процесів в порожнині рота, прискорення атрофічних змін тканин nпротезного ложа.  Вчасні відвідини лікаря в змозі усунути ускладнення що nвиникли.

Методи дослідження несприйняття протезних матеріалів.

За останні роки в медицині nзначну увагу приділяють алергійним захворюванням, у тому числі і тим, що nвиникли в ротовій порожнині і приротовій ділянці.

В ортопедичній стоматології nспостерігається алергія від застосування різних протезних і пломбувальних nматеріалів, до яких слід віднести пластмаси акрилової групи, цементи, метали та nїх сплави (золоті, хромо-нікелеві, хромо-кобальтові, амальгами). Під впливом nзнімних чи незнімних протезів, виготовлених із перерахованих матеріалів, на nслизовій оболонці ротової порожнини можуть виникнути різні патологічні елементи nураження, що характеризують алергійні стоматити.

Крім суб”єктивних методів nдослідження використовують низку клінічних та лабораторних методів. Серед них: nшкірні проби на гаптени Ni, Cr, Co, мономер (СПТ — скарифікаційно-плівковий nтест); проба з експозицією, лейкопенічна проба, тест хімічного серебріння nповерхні акрилового протеза; метод пасивного nперенесення антитіл (реакція Оварі); імунологічні дослідження (вивчення ЕРОК, nТ- і В-лімфоцитів, що мають Сз-рецептори; Т- і В-лімфоцитів з Fc-рецепторами nдля IgG; О- і Т-лімфоцити до рецептора Сг; секреторних імуноглобулінів слини; nрівня лізоциму в слині; реакції гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ).

Для алергійного стоматиту, що nспричинений протезним матеріалом (металами, акрилатами), характерні такі nдіагностичні критерії дослідження:.

1) клінічний аналіз крові: nлейкопенія, лімфоцитоз, зменшення кількості сегментоядерних лейкоцитів;.

2) шкірні проби на гаптени Ni, nCr, Co та мономер-позитивні;.

3) імунологічні показники: nзміна функціонального стану Т- і В-лімфоцитів, зниження рівня SIgA, позитивна nреакція гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ), зниження рівня лізоциму в nслині.

Основні діагностичні тести у nразі алергійного стоматиту — імунологічні і алергійні.

Проба з експозицією: на деякий nчас (1-2 дні) протез видаляють. У такому разі реакція звичайно позитивна — стан nхворого покращується.

Провокаційна проба: введення nпротеза погіршує суб”єктивні відчуття і клінічну картину, реакція nпозитивна.

Нашкірна аплікаційна проба з nпластмасою: на внутрішню поверхню передпліччя накладають пластмасову стружку, nзамішану з водою (кашка), і закріплюють за допомогою лейкопластира чи бинта. nРезультати оцінюють за чотирьохбальною системою.

Шкірна проба n(скарифікаційно-плівковий тест — СПТ). Ін”єкційною голкою на згинальній nповерхні передпліччя роблять паралельні (з проміжками в 3—4 мм) подряпини nдовжиною 10 мм, nтак, щоб не з”явилася кров. На скарифікації наносять спиртові розчини nсолей (5 % хлориду нікелю; 5 % нітрату кобальту; 0,5 % хромату калію) чи nпосипають подряпини подрібненим порошком, який взято з базисного матеріалу nпротеза, зверху покривають плівкоутворювальним складом (використовують клей БФ nмедичного призначення). Контролем є плівкоутворювач. Реакцію оцінюють через 48 г за загальноприйнятою в nалергології чотирьохбальною системою: слабкопозитивна реакція (+) — еритема до 5 мм; позитивна середнього nступеня (++) — інфільтрація та еритема 5 мм; різко позитивна (+++) — інфільтрація та nеритема 10 мм; nпозитивна різкого ступеня (++++) — інфільтрація та еритема 20 мм. nСкарифікаційно-плівковий тест простий у проведенні і безпечний.

Лейкопенічна проба. У хворого nпроводять забір крові з пальця і підраховують вихідну кількість лейкоцитів без nпротеза, натще, потім повторно досліджують кров на лейкоцити через 3 год nкористування протезом. Порівнюють дані першого і другого аналізів. Зменшення nкількості лейкоцитів на 1000 в 1мм свідчить про наявність сенсибілізації до пластмаси: nпробу вважають позитивною. Не рекомендується проведення лейкопенічної проби в nгострий період алергії, під час підвищення температури тіла й інших соматичних nзахворювань.

Тест хімічного серебріння nповерхні акрилового протеза. Внутрішню поверхню акрилового протеза миють водою nз детергентом чи іншими знежирювальними речовинами, після чого поверхню nпластмаси сенсибілізують у розчині дихлориду олова (SnCh). Механізм дії nдихлориду олова зводиться до адсорбції його на поверхні пластмаси, створюючи центри nкристалізації, які сприятимуть наступному процесу відновлення металу.

В основі процесу хімічного nсеребріння — реакція відновлення срібла і його сполук. Для реакції беруть nнітрат срібла (AgNo) чи комплексну сіль (Ag (NH)). Як відновник використовують nглюкозу, формальдегід. У результаті реакції на внутрішній поверхні протеза n(зовнішню поверхню покривають воском) осідає тонкий шар срібла.

Проба позитивна, якщо зникають nчи значно зменшуються суб”єктивні відчуття. Стан слизової оболонки nпротезного ложа при цьому покращується.

Для визначення природи nалергійної реакції на пластмасу можна рекомендувати метод пасивного nпереносу антитіл — реакцію Оварі. Дослідження проводять на морських свинках.

Для проведення одного досліду nвикористовують 6 тварин. Сироватку крові хворого в розведенні 1:4, 1:10, 1:40, n1:80, а також нерозведену сироватку вводять морським свинкам підшкірно по 0,1 nмл в кілька місць уздовж хребта на відстані 5 см одне від одного. Для nконтролю уводять сироватку здорової людини. Через 6 год уводять 0,5 % розчин nсиньки Еванса з розрахунку 0,25 мл на 100 кг маси тіла тварин. Ще через 20 хв також nвнутрішньовенно вводять 1 мл антигену. Як антиген використовують мономер nпластмаси “Етакрил”, розведеної оливковою олією 1:100. Реакція nоцінюється за появою інтенсивного забарвлення у визначеному місці введення nсироватки, що містить антитіла. Позитивна реакція свідчить про наявність у nкрові специфічних антитіл.

Імунологічні дослідження nскладні, проводяться згідно з відповідними методиками у спеціалізованих nлабораторіях і стаціонарах.

Реакція шкіри та слизової оболонки порожнини рота на зуботехнічні nпластмаси.

Використанів стоматологічній nпрактиці матеріали неминуче призводять до протидіїживих тканин і систем nлюдського організму з чужорідними матеріалами. Ця “конфронтація” nнайяскравіше представлена в порожнині рота. Стоматологічні матеріали чинять на nживі тканини людського організму безпосередній вплив або непряме (через n”посередників”). Здорові тканини перебувають у динамічній рівновазі nзі збалансованими біохімічними процесами, які зберегаютьструктури тканин і nпідтримують їх функцію.Чужорідний матеріал порушує цю рівновагу, викликаючи в nживих тканинах людини різні реакції, завдання яких усунути ці порушення.Ці nматеріали в принципі можуть бути токсичними, алергеними, канцерогеними, nмутагеними, тератогеними . Під впливом сильного подразника тканини людського nорганізму реагують за принципом неспецифічного запалення, тобто нормергіческой nреакцією, яка характеризується класичними симптомами: почервонінням, набряками, nпідвищенням температури, болем. У осіб, що користуються зубними протезами ці nознаки проявляються рідко, але їх можна спостерігати під мікроскопом. Практично nкожне протезне поле має ознаки “боротьби” з чужорідним тілом. nНормергічнареакція проявляється тоді, коли інтенсивність патогенних факторів nперевищує толерантну здатність (витривалість) живих тканин.При незначних nподразненнях структури тканин зберігаються. Сильні роздратування викликають nруйнування, деструкцію тканин. Суть алергічної реакції полягає в тому, що тіло nабо тканина живого організму при відповідній чутливості внаслідок контакту з nпевним речовиною – антигеном – утворює антитіла або чутливі клітини. При nповторному контакті з антигенами настає алергічна реакція. Стоматологічні nматеріали та їх складові елементи є неповноцінними антигенами – так званими nгаптенамі, які можуть перетворюватися на повноцінні антигени в результаті nз’єднання з власним білком і отримувати здатність до сенсибілізації n(чутливості). Остання проходить непомітно і залежить від дозування nматеріалу.Перший етап виникнення алергії можна порівняти з бочкою, яка nпоступово заповнюється водою і раптом переповнюється.

Пластмаса для виготовлення зубних протезів

Для зубних протезів протягом 30 років застосовуються акрилові nпластмаси. В останні роки розробляються різні композити – наповнені пластмасові nматеріали на базі діакрілата.

Токсикологічні аспекти

Метіловий nефір метакрилової кислоти-мономер -є отрутою. Що, правда, його отруйні nвластивості проявляються лише при високих дозах. Для шкіри мономер є сильним nподразником, який швидко пригнічує захисні бар’єри;при тривалій дії на шкірні nпокриви спочатку з’являється контактна екзема ееалергійноготипу, потім – nалергічна контактна екзема. Поліметилметакрилат з токсикологічної точки зору не nє небезпечним навіть, якщо не досягнута 100% полімеризація і в пластмасі nзалишається дуже мало залишкового мономеру.Однак давно відомо, що складові nелементи стоматологічних зуботехнічних матеріалів можуть викликати як nстоматопатіі у пацієнтів, так і алергічні контактні екземи шкіри рук зубних nтехніків. Мова йде в таких випадках про алергологічному ризику.

Алергологічні nаспекти

Прі nпідозрі на алергію, як правило, проводять клінічне обстеження та аплікаційні nшкірні тести. Використовуються передбачувані алергени, на які пацієнт або nзубний технік можуть відповісти реакцією відповідних ділянок тіла. Можливі наступні nситуації:

1. nСенсибілізація тільки шкірних покривів.

2. nСенсибілізація шкірних покривів і слизової оболонки.

3. nСенсибілізація тільки слизової оболонки.

Акрилові протези під час nкористування поглинають воду, що сприяє руйнюванню пластмаси, виникнення nвнутрішніх напружень і освіти пор. Жорсткість і пористість,а також поганий nдогляд за протезами сприяють проникненню мікроорганізмів порожнини рота в базис nі освіти на його поверхні нальоту, в якому містяться вуглеводи, білки, клітини nепітелію злущені, лейкоцити та ін. Зубні протези покриваються зубними nвідкладеннями, залишками їжі, злущені клітинами епітелію.Найбільш часто залишки nїжі затримуються під базисами знімних пластинкових протезів верхньої щелепи.У nрезультаті цього створюються сприятливі умови для життєдіяльності грибів, nособливо роду Candida albicans. Мікроорганізми нальоту, утилізуючи вуглеводи nїжі, створюють критичне значення pH в ретенційних пунктах.

Як вказує З.С. Василенко, груба nшорсткість у вигляді пір різної величини, горбів, шипів, гострих гребенів, nнерівностей внутрішньої поверхні базисів зустрічається у 25% пластинкових nпротезів. Дослідження JFRoulet показали, що такі особливості внутрішньої nповерхні є у 74% базисів знімних протезів. При користуванні пластинкових nпротезів нерідко виникає запальний інфекційний процес, так як зубні протези і nслизова оболонка протезного ложа (сопло) обсемінено мікробної флорою. nПредставників мікрофлори слини В.А. Храмів і Л.М.Гаврікова ділять на дві nантагонірующі групи: 1 – продуценти уреази (уреолітічні), що викликають nподвищення слини за рахунок гідролізу сечовини і освіти аміаку; 2 – nмікроорганізми, що містять набір гліколітичних ферментів, які зміщують pHслини nв кислу сторону, ферментуючи цукор до органічних кислот сахар до органических nкислот.

Мікробіологічні, біохімічні та nструктурні дослідження нальоту на знімнихих протезах показали, що він n(dentureplaque) подібний налту на поверхні натуральних зубів. Істотне значення nдля адгезії бактерій до різних поверхонь протетичними матеріалів має наявність nїх вільної поверхневої енергії,а також прояв на них гідрофобних сил. Ряд nдосліджень показує, що в кислому середовищі відбувається зниження метаболічної nактивності нальоту в результаті накопичення в його рідкій фазі аніонів кислот з nвисоким pH (оцтової,пропіонової, масляної), що виступають у ролі ефективних nбуферів у процесі продукції більш сильних кислот (наприклад, молочна) nмікроорганізмами нальоту. Продукти метаболізму Candida albicans (молочна nкислота та ін) можуть викликати болі в області протезного ложа, печіння nложа,печію.

В.А. Левкін  відзначає, що у пацієнтів, які не знімають nзубні протези на ніч або зберігають їх сухими в нічний час, найбільш часто nвиникають акрилові стоматити. У осіб, не знімають зубні протези на ніч, nкількість колоній гриба Candida albicans в 10 разів більше, ніж у пацієнтів, що nкористуються знімними протезами тільки в денний час. J.Kraft та співавтори в nдослідженнях in vitro довели, що при користуванні засобами, які поліпшують nадгезію знімних протезів зі слизовою оболонкою, відбувається збільшення nкількості колоній Сandida spesies.

При тривалому користуванні nзнімними протезами мікроорганізми можуть проникати в товщу пластмаси на глибину n2 – 2,5 мм. nСеред сучасних акрилатів найбільшою проникністю для мікроорганізмів має nпластмаса «Етакріл».Всі акрилові пластмаси мають на своїй поверхні білі наліт, nзмінюються в кольорі, старіють з часом і є депо для мікрофлори порожнини рота. nУстановілено, що штами роду Pseudomonos Aerobacter aerogenose руйнують nпластифікатори, що входять до складу пластмас, викликаючи їх розпад, що істотно nпогіршує властивості базисних матеріалів.Збільшення кількості мікрофлори веде nдо посилення ферментативних процесів, що сприяє підвищенню інтоксикації nорганізму. Подразнюючу дію бактеріальних токсинів викликає появу неприємних nсуб’єктивних відчуттів, гіперемію слизової оболонки, так званий «ефект nкровосисних банки.

Фіксація повних знімних зубних nпротезів у ротовій порожнині — відповідальний клінічний момент. Сама процедура nвведення повних знімних зубних протезів особливих труднощів у лікаря nстоматолога-ортопеда не викликає, але наступні етапи, що з цим пов’язані, nвимагають від нього особливої уваги та тер­піння.

Процедура фіксації готових nповних знімних зубних протезів починається із детального їх огляду. Огляд nпротезів починають з виявлення видимих для ока нерівностей та тих, які nвизначають пальпаторно, і відразу усувають мето­дом зішліфовування. Після nуведення протеза в ротову порожнину перевіря­ють, чи не відстає базис від nтканин протезного ложа та чи немає балансування, і тільки після цього хворому nпропонують зімкнути зуби у положенні централь­ного співвідношення. Стійкість nпротезів на верхній щелепі перевіряють почерговим надавлюванням пальцями на nпередні та бічні зуби. Силу замикального клапана у ділянці м’якого піднебіння nперевіряють, відхиляючи різальні краї верхніх зубів у присінковому напрямку, на nнижній щелепі таким же чином ви­значають ступінь фіксації базису в дистальних nвідділах, почергово з правого та лівого боку.

Крім того, фіксацію протеза nперевіряє сам хворий, який виконує задані лікарем рухи нижньою щелепою, nмімічними м’язами та язиком. Базис протеза не повинен зміщуватися з протезного nложа під час звичайних м’язових скоро­чень. Під час фіксації повних знімних nзубних протезів можна помітити зани­ження або завищення міжкоміркової висоти, nфіксацію центрального співвідно­шення щелеп у бічній оклюзії, але найчастіше nпомилки допускаються у разі фіксації центрального співвідношення щелеп, коли nхворий висуває нижню щелепу в передню оклюзію. За відсутності змикання у nділянці фронтальних або бічних зубів такі протези необхідно переробити. nВизначені попередні кон­такти зубів, зони підвищеного тиску в межах базису nпротеза, а також місця, де м’язи надмірно перекриваються протезом, ліквідовують nшляхом зішліфовуван­ня. Під час фіксації протезів обов’язково перевіряють бічні nта передньо-задні рухи; штучні зуби, на яких підвищується прикус, особливо це nстосується іклів, необхідно зішліфувати. Проводяться заходи для того, щоб під nчас рухів збері­гався максимальний контакт між штучними зубами. Фронтальні nзуби, якщо вони значно перекривають нижні, підлягають укороченню.

Лікар стоматолог-ортопед після nвищеописаних маніпуляцій повинен дати рекомендації хворому щодо користування nпротезами у перші дні. Особливо це необхідно зробити, якщо повні знімні протези nхворому виготовляють упер­ше. Отож необхідно наголосити на тому, що протез є nстороннім тілом у ро­товій порожнині і його необхідно так і сприймати. Часто nбуває, що після фіксації протезів у хворого виникають головний біль, нудота, позиви nдо блювання тощо. У такому разі йому рекомендують вивести протези з ротової по­рожнини. nВажливим моментом підчас користування протезами є перша доба. Хворого просять, nякщо можливо, протягом першої доби не виймати протези з рота навіть на ніч. nЗвичайно лікар досить легко добивається правильного при­лягання базису протеза nдо тканин протезного ложа, легкого введення та виве­дення його з ротової nпорожнини, але хворий через деякий час приходить до лікаря зі скаргами, що nпротез спричиняє біль у певних місцях, де він контактує зі слизовою оболонкою.

Процес ліквідації місць на nбазисі протеза, які травмують тканини протез­ного ложа, називається корекцією. nКорекцію проводять звичайно починаючи уже з другого дня після фіксації nпротезів. Хворого просять не користуватися ними у разі відчуття болю, але nприблизно за 2-4 год до відвідин лікаря протези обов’язково вводять у ротову nпорожнину. Лікар під час огляду слизової обо­лонки ротової порожнини без nособливих зусиль визначає місця травмування тканин протезного ложа краєм базису nпротеза. Місця протеза, які зумовлюють травмування, підлягають зішліфуванню та nполіруванню.

Кількість корекцій різна і може nколиватися від однієї до десяти. У перший період користування протезами під час nкожного відвідування хворого його не­обхідно підтримати психологічно, nзазначивши, що він уже вимовляє слова, що йому стає легше вживати їжу, що через nдеякий час усі неприємні відчуття зник­нуть. Описані моменти звикання хворого nдо повного знімного протеза мають назву „адаптація”.

Термін „адаптація” означає nпристосування, припасування. З точки зору фізіології ортопедичне лікування nповними знімними протезами є дуже серйоз­ним втручанням в організм людини і nнедооцінювати його складність лікарю неприпустимо.

Складні механізми адаптації nможна краще зрозуміти, якщо звернутися до класичних робіт І.П. Павлова про nпроцеси гальмування.

Повний знімний протез є nнезвичайним подразником, хворий відчуває його як стороннє тіло. Хворі часто nзациклюються на відчуттях від протеза і його перебуванні в ротовій порожнині, nщо заважає їм виконувати роботу та повно­цінно відпочивати.

На першому етапі одночасно з nусіма перерахованими недоліками поси­люється слиновиділення, що свідчить про nпершу фазу адаптації, яка ще має назву рефлекторного подразнення і nпродовжується від 1 до 3 діб. За характе­ром цей рефлекс є безумовним, він nнагадує реакцію, спричинену дією речовин, які не сприймаються організмом. nБлювотний рефлекс спричиняється механіч­ним подразненням рецепторів кореня nязика або м’якого піднебіння. Цей реф­лекс має захисний характер. Протягом nпершого тижня користування протезом відповідна реакція на подразнення починає nстихати, відчуття стороннього тіла змінюється. Зменшується салівація, зникає nблювотний рефлекс. Ці ознаки свідчать про те, що настала друга фаза адаптації, nяка має назву умовнорефлек­торного гальмування і продовжується протягом одного nтижня.У подальшому хворий перестає відчувати наявність протеза в ротовій по­рожнині, nзабуває про його існування і відчуває незручність лише тоді, коли протез nнеобхідно вивести з рота. Третя фаза адаптації продовжується до 30-35 днів і nмає назву згасання умовнорефлекторних подразнень та повного звикан­ня до nпротеза. Цінним критерієм оцінки адаптації до знімних протезів є повна nадаптація.

Є.І. Гаврилов (1978) вважає, що nлікар повинен спостерігати за хворим до тих пір, поки не буде впевнений у nнастанні повної адаптації до повних знімних зубних протезів. Ці заходи він nназиває принципом закінченості лікування.

Часто лікарям задають таке nзапитання: чи є необхідність виводити протез з ротової порожнини на ніч? Якщо nце питання стосується не якоїсь однієї лю­дини, то, в принципі, протез nнеобхідно виводити з ротової порожнини, щоб змен­шити його перебування на її nслизовій оболонці. Складніше це питання вирі­шується стосовно конкретного хворого. nПеред тим як дати рекомендації, лікар зобов’язаний урахувати вік хворого, nстать, сімейний стан, наскільки змінюєть­ся естетичний вигляд хворого у разі nвиведення протеза з ротової порожнини. Особливо це стосується хворих молодого nвіку, у хворих старшого віку реко­мендації щодо виведення протеза з ротової nпорожнини на ніч не зумовлюють психологічного напруження.

Хворим рекомендують полоскати nрот відваром дубової кори, слабким роз­чином фурациліну (1:5 000), розчином nперманганату калію. Не рекомендуєть­ся використовувати харчову соду, оскільки nвона призводить до розрихлення слизової оболонки, що, в свою чергу, буде nсприяти виникненню протезних сто­матитів.

ПОМИЛКИ НА ЕТАПАХ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА УСКЛАДНЕННЯ ПРИ КОРИСТУВАННІ nЗНІМНИМИ ПЛАСТИНКОВИМИ ПРОТЕЗАМИ.

Часткові знімні пластинкові протези nвідновлюють порушену форму і функцію зубо-щелепного апарату, фонетику, естетику nта ін. Проте вони мають низку недоліків: порушення смакової, тактильної і nтемпературної чутливості. Зменшення об’єму порожнини рота приводить до nнезручності при рухах язика, щік. Слизова оболонка подразнюється при nконтактуванні з неполірованою та пористою внутрішньою поверхнею протеза. При nнедотриманні гігієнічних вимог в порах пластмасового протеза накопичуються nзалишки їжі і мікроорганізми, які викликають і підтримують запалення слизової nоболонки. Тривалий тиск базису на тканини протезного ложа сприяє прискоренню nатрофічних процесів в них. Дротяні кламери перевантажують опорні зуби в nгоризонтальному напрямку.

В процесі виготовлення часткових знімних протезів можуть бути допущені nпомилки на етапах обстеження хворого, підготовці тканин протезного ложа і nплануванні конструкції, при перевірці конструкції часткового знімного протеза. nВ перше відвідування наряду з обстеженням і постановкою діагнозу, лікар nвизначає об’єм підготовки порожнини рота до протезування і планує найбільш nраціональну конструкцію протеза. Помилки на цьому етапі приведуть до зниження nякості протезування і ускладненням (функціональному перевантаженню зубів, nтравмуванню слизової оболонки, атрофії кісткової тканини протезного ложа, nтривалому звиканню до протезів тощо).

При плануванні конструкції необхідно враховувати стан зубів, пародонта, nприкусу, кількість, величину і топографію дефектів, стан слизової оболонки. nНеоднакова піддатливість слизової оболонки в різних ділянках протезного ложа nзумовлює вибір відтиску (компресійний, декомпресійний).  На етапі nперевірки конструкції протезу перевіряють якість зубо-технічного виконання і nвідповідність часткового знімного протеза клініко-лабораторним вимогам. Це nстосується якості гіпсових моделей, щільність прилягання воскового шаблона до nпротезного ложа, відповідність меж протезу, правильність постановки штучних nзубів, рівномірність контактів із зубами антагоністами, відповідність вимогам nкламерів.

 Перевіряють колір зубів, правильність визначення центральної оклюзії nі фонетику. Помилки, що не будуть усунені на даному етапі призведуть до nпорушення стійкості протезів, травмуванню слизової оболонки протезного ложа, nфункціонального перевантаження зубів кламерами, порушенню естетики. Після здачі nпротезів необхідно вести систематичний нагляд за результатами лікування. nСтежити за процесами звикання.

 Хворий повинен зрозуміти необхідність повторних відвідувань лікаря. Він nповинен знати, що під час користування протезом можуть утворитися травматичні nерозії слизової оболонки, з’являється атрофія альвеолярного відростка з nпоступовим погіршенням стабілізації протеза. Необхідно інформувати пацієнтів nвідносно правил користування та догляду за протезами. Недостатній гігієнічний nдогляд за протезом, нераціональний режим носіння протеза може привести до nзапальних процесів в порожнині рота, прискорення атрофічних змін тканин nпротезного ложа.  Вчасні відвідини лікаря в змозі усунути ускладнення що nвиникли.

ВПЛИВ ЗНІМНОГО ПЛАСТИНКОВОГО ПРОТЕЗА НА СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ

Протез може здійснювати на тканини  порожнини рота безпосередній і nопосередкований вплив. Безпосередній вплив спостерігається при контакті з nтканинами протезного ложа. Результатом опосередкованого впливу є зміни функції nм’язів, суглоба при зниженні або підвищенні міжальвеолярної висоти, дистрофія nпародонта при функціональному перевантаженні опорних зубів, тощо. Е.І Гаврилов nі А.С.Щербаков пропонують виділяти побічний, токсичний, алергічний і nтравматичний вплив протеза.

Побічний вплив заключається в передачі жувального тиску на тканини nпротезного ложа. n         Жувальний тиск не є nадекватним подразником для слизової оболонки. До побічного впливу відносять nпорушення самоочищення, терморегуляції, мови, смакових відчуттів. Функціональне nперевантаження пародонту опорних зубів кламерними системами, парниковий ефект і nвакуум   також відносять до побічного впливу знімних протезів.

Парниковий ефект виникає при користуванні частковими знімними протезами з nпластмасовим базисом, який має малу теплопровідність. Внаслідок цього під nпротезом  утворюються сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів, що nпогіршує гігієнічний стан протезного ложа. Підвищення температури сприяє nрозрихленню, мацерації слизової оболонки протезного ложа, збільшенню судинної nпроникливості. Побічний вплив залежить від принципу протезної конструкції. nЗмінюючи протезну конструкцію можна зменшити побічний вплив, але повністю nпозбутися його неможливо.

Причиною токсичного впливу є надлишок мономеру, рідше бактеріальні токсини nпри поганій гігієні порожнини рота. Алергічний вплив зумовлений матеріалами, з nяких виготовлений протез. Насамперед це стосується мономеру, окислів металів, nякі реагують з білками організму і стають алергенами.

Механічна травма спостерігається коли межі протеза не відповідають формі і nмежам протезного ложа або коли не врахована різна ступінь піддатливості nслизової оболонки в різних ділянках протезного ложа. Травму легко усунути при nвідповідній корекції меж протеза, або його окремих ділянок.