Псевдотуберкульоз
Псевдотуберкульоз – гостре інфекційне захворювання, що характеризується nвираженим поліморфізмом клінічних симптомів із переважанням токсико-алергічного nсиндрому, скарлатиноподібною висипкою, ураженням шлунково-кишкового тракту, nпечінки, нерідко має рецидивний перебіг тяжкого ступеня. Захворювання належить до групи зоонозів.
Особливості збудника: грамнегативна паличка Yersinia pseudotuberculosis.
Джерело nінфекції: дикі n(переважно мишоподібні гризуни) та домашні тварини, птахи, але найбільш nзначимий природній резервуар інфекції – мишоподібні гризуни.
Шлях зараження: Фекально-оральний, nконтактно-побутовий.
Механізм nпередачі збудника: Харчовий nіз харчовими продуктами, що зберігаються в овочесховищах, підвалах, не nпіддаються термічній обробці.
Фактор передачі nзбудника: nОвочі, молочні продукти, що не підлягали термічній обробці.
Вікові категорії, що вражаються nнайчастіше: Сприйнятливість загальна, частіше хворіють діти 7-15 років Новонароджені nне хворіють.
Сезонність: Зимово-весняна.
Патогенез:
Патогенез:
1. nФаза зараження (проникнення збудника в шлунково-кишковий тракт).
2. nЕнтеральна фаза (вторгнення в ентероцити).
3. Фаза регіонарної інфекції n(регіонарний лімфаденіт). Уражаються насамперед лімфатичний апарат кишківника, nмезентеріальні лімфовузли, селезінка.
4. nФаза генералізації (бактеріємія, токсемія).
5. nФаза паренхіматозної дифузії (фіксація збудника клітинами nретикулоендотеліальної системи).
6. nАлергічний компонент (гепато-, спленомегалія, висипка, артралгії, міокардити, nпневмонії).
7. nПовторна бактеріємія (рецидиви, загострення).
8. nВидужання.
Інкубаційний nперіод: 3-18 днів до початку захворювання.
Клінічні критерії:
· nгострий початок з інтоксикаційного nсиндрому, високої температури тіла;
· nполіморфізм скарг: слабість, головний біль, безсоння, nпоганий апетит, озноб, м’язові, суглобові болі, біль у горлі при ковтанні, біль nу животі, нудота, розлади випорожнень;
· nвисипка: дрібноплямиста, крупноплямиста nна гіперемійованому фоні, згущена у природних складках, навколо суглобів, nсимптоми “окулярів”, “шкарпеток”, “рукавичок”, “капюшона”, завершується nлущенням, без пігментації;
· nкатаральний синдром: гіперемія nкон’юнктив, задньої стінки глотки, покашлювання, закладеність носа;
· nабдомінальний синдром: біль в животі при nпальпації, бурчання за ходом тонкої кишки;
· nдиспептичний синдром: нудота, блювання, nентеритні випорожнення;
· nгепато-, рідше спленомегалія, збільшення nлімфовузлів;
· nпаренхіматозний гепатит;
· nартралгії, артрити;
· nураження серцево-судинної системи: nінфекційно-токсичне серце, міокардит;
· nрідко бронхіти, пневмонії;
· nтоксичне ураження нирок, пієлонефрит;
· n“малиновий” язик.
Типові форми: nСкарлатиноподібна, абдомінальна, жовтянична
· nСкарлатиноподібна: гострий nпочаток з підвищення температури тіла до фебрильних цифр, блювання, турбує біль nв животі, при огляді язик густо обкладений білим, на 2-3-4 добу виявляється nжовтушність шкіри та склер, на шкірі тулуба, кистях, стопах гіперемія, nдрібнокрапковий висип з локалізацією по тілу, згущений в складках, nнавколо суглобів, внизу живота, збільшення печінки, nселезінки та лімфатичних вузлів (найчастіше мезентеріальних). Зміни з nбоку серця: брадикардія (обумовлена активацією парасимпатичної nнервової системи токсинами), синусова аритмія, приглушеність nтонів, систолічний шум функціонального характеру. При nогляді ротогорла починаючи з 3-4-ї доби виявляється «малиновий» язик і nгіперемія ротогорла. Лущення крупнопластівчасте на долонях та стопах, висівкоподібне на інших ураженних ділянках шкіри nнаступає в періоді розрішення.
· nАртралгічна форма: уражаються променево-зап’ястні, дрібні nсуглоби кистей, колінні, гомілково-стопні суглоби.
· nАбдомінальна форма: Найчастіше уражається термінальний nвідділ тонкої кишки, сліпа кишка, апендикс. Часто ускладнюється гострим nаппендицитом.
Атипові форми: Стерта, nбезсимптомна, катаральна.
Періоди: інкубаційний nперіод, початковий, розпалу, реконвалесценції.
· nКритерії тяжкості:
· nЛегкий ступінь: nсубфебрильна температура, незначна інтоксикація, висип навколо суглобів, в nприродніх складках.
· nСередньотяжкий ступінь: фебрильна nтемпература, помірна інтоксикація, ентерит, біль в животі, висип по всьому тілу, печінка nна +4 см перевищує вікову nнорму.
· nТяжкий ступінь: гіпертермія, виражена інтоксикація, nменінгеальний синдром, біль в животі, рясний висип по всьому тілу геморагічного nхарактеру, поліартрит, гепатит.
Критерії перебігу:
· nГладкий – Тривалість захворювання до 1 міс., відсутність загострень, рецидивів, nускладнень;
· nНегладкий із рецидивом: через тиждень після виписки із nстаціонару, повторно підвищується температура, з’являються болі в колінних nсуглобах, вузлувата еритема;
· nГострий, негладкий із загостренням: тривалість nзахворювання більше 3 тижнів, після покращання, повторно підвищується nтемпература, з’являються болі в суглобах, животі, в загальному аналізі сечі nможуть виявлятись лейкоцитурія, протеїнурія при умові виникнення nпсевдотуберкульозу на тлі захворювання нирок.
Ускладнення: Апендицит, менінгоенцефаліт, міокардит.
Результати додаткових досліджень: При ураженні нирок – протеїнурія, лейкоцитурія, бактерійурія. Зміни в гемограмі наступного nхарактеру Лейкоцитоз, нейтрофільоз, еозинофілія, прискорена ШОЕ. З метою бактеріологічного nпідтвердження діагнозу середовища досліджують кров, сечу, кал, змиви з носогорла. nСерологічна діагностика – РА, РНГА.
Лікування: Дієта № 5. При абдомінальній формі дієта № 4. Етіотропна терапія: цефалоспорини третього покоління – 100 мг/кг/добу, nлевоміцетин – 10-20 мг/кг на прийом (орально) 3 рази на добу, мономіцин – 4-5 nмг/кг, фуразолідон – 8-10 мг/кг протягом гарячкового періоду та до 5 діб після nнормалізації температури (не менше 7 діб).
При nтяжкому перебізі:
– внутрішньом’язово левоміцетин – 30-50 мг/кг на добу, nгентаміцин – 2-8 мг/кг, ампіцилін – 100-200 мг/кг;
– nдезінтоксикаційні (альбумін, кріоплазма – 5-15 мл/кг, 5 % глюкоза, nфізіологічний розчин натрію хлориду), покращання мікроциркуляції (реополіглюкін n– 10-20 мл/кг), інгібітори протеаз (контрикал – 10-20 000 ОД), лазикс – 1-3 nмг/кг;
– nдесенсибілізувальні (діазолін – 1-3 мг/кг; супрастин, тавегіл, фенкарол);
– nкортикостероїди коротким курсом – 1-3 мг/кг за преднізолоном;
– nімуномодулятори (препарати ехінацеї);
– nполівітаміни (ревіт, три-ві-плюс);
– nпри артритах, вузлуватій еритемі – нестероїдні протизапальні (індометацин – 2-3 nмг/кг на добу), при неефективності – кортикостероїдні гормони, 0,8-1,2 мг/кг.
При артралгічній формі ібупрофен, диклофенак натрію. Показами nдо призначення глюкокортикоїдів при псевдотуберкульозі є тяжкий nступінь захворювання та nміокардит. Покази до лікування nвдома: Легкий ступінь захворювання, задовільні nматеріально-побутові умови.
Критерії виписки nзі стаціонару: як при ГКІ.
Тактика лікаря nв вогнищі інфекції: заходи, щодо контактних осіб: заборона вживати сирі nпродукти та спостереження впродовж 3-х тижнів, 1-разове бактеріологічне nдослідження випорожнень. Ізоляція, санація хворого, заключна дезінфекція. Правильне nзберігання продуктів, бактеріологічний контроль, дератизація.
