Радіаційна гігієна

Радіаційна гігієна. Іонізуюче випромінювання як чинник навколишнього nсередовища та виробнича шкідливість. Протирадіаційний захист.  Біоетичні аспекти впливу nрадіаційного чинника на людину.

Радіаційна гігієна – галузь гігієнічної науки і санітарної практики, метою якої є nзабезпечення безпеки для працюючих з джерелами іонізуючої радіації та для nнаселення  України в цілому.

Завдання радіаційної nгігієни включають:

– санітарне законодавство стосовно  радіаційного фактора;

– запобіжний і поточний санітарний нагляд за об’єктами, nщо використовують джерела іонізуючої радіації;

– гігієна і охорона праці персоналу, що працює з nджерелами іонізуючої радіації та персоналу, який працює в суміжних приміщеннях nі на території контрольованих зон;

– контроль за рівнями радіоактивності об’єктів nнавколишнього середовища (атмосферного повітря, повітря робочої зони, води nводойм, питної води, харчових продуктів, ґрунту та інших);

– контроль за збором, зберіганням, видаленням та nзнешкодженням радіоактивних відходів, чи їх похованням тощо.

Іонізуюче випромінювання – це потік часток або nквантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину nпризводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в позитивно та nнегативно заряджені іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків. В nрезультаті радіоактивного розпаду, ядерного ділення, термоядерного синтезу і nпри роботі прискорювачів частинок можна отримати різні види іонізуючого nвипромінювання.

Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються nвисокою енергією і спричиняють зміни в біологічній структурі клітин, які можуть nпризвести до їх загибелі. На іонізуючі випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх nособливо небезпечними.

Усі джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні та штучні n(антропогенні).

У навколишньому середовищі завжди nспостерігається певний природний рівень радіації, навіть за відсутності nяких-небудь технічних джерел. Природними джерелами іонізуючих nвипромінювань є космічні промені, а також радіоактивні речовини, які містяться nв земній корі, приземній атмосфері, продуктах харчування, воді і живих nорганізмах.

Значна частка природного опромінювання припадає на газ радон, якій nутворюється при розпаду урану та торію і виділяється з породи, при розпиленні nводи та спалюванні газу. Основну частину дози опромінення від радону людина одержує, перебуваючи у закритому, не провітрюваному приміщенні. nРадон концентрується в повітрі усередині приміщень лише тоді, коли вони nізольовані від зовнішнього середовища. Надходячи усередину приміщення тим чи nіншим шляхом (просочуючись через фундамент і підлогу, чи ґрунт, вивільняючись з nбудівельних матеріалів мінерального походження, що містять незначні nкількості урану-238 – граніт, цегла і т.п., використовуваних nу конструкції будинку), радон накопичується в ньому, створюючи досить високі nрівні радіації. Концентрація радону в закритих приміщеннях у середньому у вісім nразів вище, ніж у зовнішньому атмосферному повітрі. Однак головне nджерело радону в закритих приміщеннях – це ґрунт. Ще одним важливим nджерелом надходження радону в приміщення є вода і nприродний газ.

Додаткове опромінювання людина отримує з повітря за рахунок викидів твердих nчасток, які містять радіоактивні сполуки при спалюванні вугілля і мазуту. Ще одним джерелом опромінення населення є термальні води.

Видобуток фосфатів, що використовуються для виробництва nдобрив, супроводжується підвищенням радіоактивного фону, тому що більшість nфосфатних родовищ містять уран. У процесі видобутку і переробки руди nвиділяється радон, та й самі добрива містять радіоізотопи, що проникають із nґрунту в харчові культури.

На всю біосферу впливають також випромінювання, що nприходять зіз космосу. До складу nкосмічного випромінювання входять nпротони (більше 90%), aльфа– частинки (7%), nядра важких елементів (1%).

Техногенно-підсилене джерело природного походження – джерело nіонізуючого випромінювання природного походження, що в результаті господарської nта виробничої діяльності людини було піддане концентруванню або збільшилася nйого доступність, унаслідок чого виникло додаткове (до природного радіаційного nфону) випромінювання. Техногенно-підсиленими іонізуючі nвипромінювання  природного походження стають за рахунок nантропогенних змін радіаційної обстановки в біосфері, пов’язаних в основному з nядерними випробуваннями, місцями поховання ядерних відходів і діяльністю nоб’єктів ядерної енергетики та інших галузей народного господарства.

Штучними джерелами іонізуючих nвипромінювань є об’єкти з виробництва ядерного палива, ядерні nреактори, ядерні установки для виробництва енергії, дослідницькі реактори, nприскорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні nізотопи, підприємства і установки із збагачення ядерних матеріалів, а також nустановки з переробки відпрацьованого ядерного палива і сховища відпрацьованого nпалива, прилади засобів зв’язку високої напруги, а також ядерні вибухи тощо. nСеред техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш nопромінюється під час медичних процедур і лікування, пов’язаного із nзастосуванням радіоактивності, джерел радіації.

Природне радіоактивне nвипромінювання Землі разом із космічним випромінюванням утворюють природний nрадіоактивний фон. 

Класифікація іонізуючих випромінювань за природою та походженням. Як природні, так nі штучні іонізуючі випромінювання можуть бути електромагнітними (фотонними або nквантовими) і корпускулярними. Класифікація nіонізуючих випромінювань за їх nприродою

–                     nФотонне nвипромінювання це потік електромагнітних коливань, що поширюються у вакуумі з nпостійною швидкістю 300000 км/с. До фотонного випромінювання належить nгама-випромінювання і рентгенівське випромінювання., а також й ультрафіолетове nвипромінювання Сонця, але воно не є радіоактивним.

–                     nКорпускулярне nвипромінювання– потік дрібних nчастинок речовини потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від nнуля, що утворюється при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або nгенеруються на прискорювачах. Це альфа- і бета- частки, нейтрони, протони та nін.

В результаті радіоактивного розпаду, ядерного ділення, термоядерного nсинтезу і при роботі прискорювачів частинок можна отримати різні види іонізуючого випромінювання:

–                     n-Електромагнітні: – nГамма(γ)–випромінювання – це електромагнітне (фотонне) випромінювання, яке nвиникає при збудженні ядер атомів або елементарних частинок. Довжина nхвилі 10^{–10 м. Це випромінювання може іонізувати різні nречовини, але має малу іонізуючу здатність з енергією n0,001—3 МеВ, зате характеризується великою проникаючою здатністю, оскільки nскладається з високоенергійних фотонів, що не мають заряду. Воно проникає крізь nвеликі товщі речовини. Поширюється} γ–випромінювання зі швидкістю світла і використовується в медицині nдля стерилізації приміщень, апаратури, продуктів харчування. Для захисту від гамма–випромінювання nефективні важкі елементи (свинець, вольфрам, а також бетон, сталь і т. nп.).

 – Рентгенівське випромінювання —це короткохвильове nелектромагнітне випромінювання, яке виникає в nрезультаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх nоболонках атомів, воно має довжину хвилі (1000 – 1) • 10^{–12 м. Виникає nрентгенівське випромінювання в середовищі, яке оточує джерело nбета-випромінювання, в прискорювачах електронів і є сукупністю характеристичного та гальмівного випромінювань, nенергія фотонів яких не перевищує 1 МеВ. Характеристичне рентгенівське випромінювання виникає в тому nвипадку, коли внаслідок зіткнення зі швидким електроном, один із електронів nпокидає внутрішню} електронну оболонку атома, чим змінює nенергетичний стан атома. Переходячи на незайняту орбіту, зовнішній електрон випромінює nв рентгенівській області спектру, й частота цього випромінювання залежить від nтипу атома й тих орбіталей, між якими відбувається перехід. Окрім ядерних перетворень воно виникає в рентгенівських nтрубках в результаті електронного бомбардування анода.  На наступному етапі один із електронів зовнішніх оболонок nпереходить на внутрішню із випромінюванням кванта світла. Частота цього кванта лежить у nрентгенівському діапазоні електромагнітного спектру. Слово характеристичне nв назві пояснюється тим, що для кожного хімічного елемента властиві n(характерні) свої частоти nвипромінювання. Гальмівне випромінювання — це фотонне випромінювання з неперервним nспектром, яке виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок nвнаслідок різкого гальмування електронів в речовині. Рентгенівське nвипромінювання, що використовується в медичній радіології, є також гальмівним nвипромінюванням електронів, прискорених в рентгенівській трубці, що налітають nна анод. Рентгенівські nпромені проходять через тканини людини наскрізь, тому воно використовується в nмедицині для флюорографії, рентгенівського nаналізу.

– Корпускулярні (узагальнена nназва дрібненьких частинок матерії (електронів, фотонів тощо):-Альфа n(α)-випромінювання – іонізуюче nвипромінювання, що складається з а-частинок n(ядер гелію-4), які утворюються при ядерних перетвореннях (радіоактивному nрозпаді) та залишають ядра радіоактивних ізотопів і рухаються зі швидкістю nблизькою до 20 000 км/с. Енергія а-частинок – 2-8 МеВ.

Отже, α-частинка nвитрачає свою енергію на дуже короткому шляху пробігу, іонізуючи при цьому nдосить значну кількість атомів речовини. Ці частинки nмають високу іонізуючу та низьку проникну здатність, так вони пролітають nу повітрі на відстань 10-11 см nвід джерела, а в біологічних тканинах на 30-40 мкм. α-частинки легко nзатримуються аркушем паперу, практично нездатні проникати крізь роговий шар nшкіри людини. Тому зовнішнє опромінення α-частинками порівняно з іншими nіонізуючими чинниками практично нешкідливе, зате їх попадання всередину nорганізму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт разом із їжею, nможе виявитись дуже небезпечним для людини. В медичній практиці nвикористовується або для опромінювання поверхні тіла, або альфа-випромінюючий nрадіонуклід вводиться безпосередньо в патологічний осередок при nвнутрішньотканинній променевій терапії.

—  Бета (β)-випромінювання – це потік електронів (електрон — це nелементарна частинка, яка володіє елементарним негативним електричним зарядом, nтобто найменшою кількістю електрики, що може існувати. Швидкість β-частинок nблизька до швидкості світла. Вони мають меншу іонізуючу, але більшу проникаючу здатність nу порівнянні з α-частинками. nПроникна nздатність на глибину до 2,5 см в живих тканинах і в повітрі — до 18 см. β n-промені  повністю затримуються шаром ґрунту товщиною 3 см. Для захисту від nбета-часток енергією до 1 МЕВ достатньо алюмінієвої пластини завтовшки декілька nмм. При зовнішньому β-опроміненні nстворюється теж серйозна небезпека, особливо якщо β-радіоактивна nречовина потрапляє безпосередньо на шкіру людини (зокрема, в очі).

Нейтронне випромінювання – це потоки нейтронів, які вилітають із ядер атомів при ядерних реакціях, nзокрема, при реакціях розподілу ядер урану й плутонію. їх дія залежить від nенергії цих частинок. Вони викликають іонізацію nречовини та вторинне випромінювання, яке складається із заряджених частинок і nгамма-квантів.

Протонне випромінювання nгенерується в спеціальних прискорювачах. Це потік протонів, що несуть одиничний nпозитивний заряд і мають масу, близьку до маси нейтронів. Протони відносяться nдо сильно іонізуючих частинок; при прискоренні до високих енергій вони здатні порівняно nглибоко проникати в речовину середовища. Це дозволяє ефективно використовувати nпротонне випромінювання в дистанційній променевій nтерапії, наприклад, опромінення при пухлині гіпофіза. 

До якісних характеристик іонізуючого випромінювання відносять: – енергію nвипромінювання (Дж, еВ); – проникаючу здатність (м, см, мм); – іонізуючу nздатність.

—   енергія випромінювання, яка в системі Si вимірюється у джоулях (Дж). Ця одиниця дуже мала, nтому користуються похідними: кілоелектрон-вольт (КеВ), мегаелектрон-вольт n(МеВ).

1 Дж = 1 кг·м²/с² = 1 Н·м = 1 Вт·с. n1 Дж ≈ 6,2415×10¹⁸ эВ.

—Проникаюча здатність (м, см, мм) та  іонізуюча nздатність:

 –проникаюча nздатність (довжина пробігу) – відстань, яку іонізуюче випромінення проходить в середовищі, з яким взаємодіє (в м, см, мм, nмкм). Проникаюча здатність всіх видів іонізуючого випромінювання nзалежить від енергії.

– іонізуюча nздатність – кількість пар іонів, які nутворюються на всій довжині пробігу частинки чи кванта в одиниці об’єму, nмаси або довжини треку.

Іонізуюча здатність радіоактивного випромінювання nзалежить від його типу і енергії, а також властивості іонізуючої речовини і nоцінюється питомою іонізацією, яка nвимірюється кількістю іонів цієї речовини, що створюються випромінюванням на nдовжині пробігу в 1 см.

Чим більше іонізуюча здатність випромінювання, тим менше його проникаюча nздатність, і навпаки.

– лінійна густина nіонізації – число пар іонів, що утворюються в місці проходження nзарядженої частинки з розрахунку на одиницю її пробігу (м, см, мм) в nсередовищі; використовується для характеристики іонізуючого випромінювання.  

Кількісні характеристики іонізуючого випромінення, це є: — експозиційна nдоза (характеризує іонізуючий ефект рентген — та гама— випромінювання); — nпоглинута доза; — еквівалентна доза; — густина потоку частинок (для nкорпускулярних випромінювань).

Щоб уяснити ці поняття треба повернутися до природи радіоактивності.

Електрон, володіючи властивостями хвилі, рухається по всьому об‘єму, nутворюючи електронну хмару, яка для електронів, що знаходяться в одному атомі, nможе мати різну форму, щільність цієї електронної хмари в тій або іншій частині nатомного об’єму неоднакова. Ядро атома утворено позитивно зарядженими протонами nі електрично нейтральними нейтронами, а хмара, що оточує його, складається з nнегативно заряджених електронів.

Модель атома Нільса Бора, перша фізична модель, яка зуміла nправильно описати оптичні спектри атома водню. Після розвитку точніших методів nквантової механіки модель Бора має тільки історичне значення, але завдяки своїй nпростоті вона досі широко викладається й використовується для якісного nрозуміння будови атома.

Атомне ядро nскладається з нуклонів – позитивно заряджених протонов і нейтральних нейтронів, які зв’язані між собою за nдопомогою сильної взаємодії. Таке атомне ядро, що nрозглядається як клас частинок з певним числом протонів і нейтронів, прийнято nназивати нуклідом. Радіонуклід – радіоактивний атом з певним масовим числом і зарядом (атомним nномером). Ядра з однаковим числом протонів і різним числом nнейтронів, що є  ідентичними за хімічними nвластивостями, але різні за масою атомів і деякими фізичним властивостям, за nпропозицією англійського ученого Ф. Содді, почали nназивати ізотопами. Лише невелика nчастина нуклідів є стабільними. В більшості випадків ядерні сили є нездатними забезпечити їх nпостійну цілісність і ядра рано чи пізно розпадаються. Це явище отримала назву радіоактивність. Радіоактивність радіоактивної речовини (А) – спонтанне  nперетворення атомних ядер одних елементів у ядра інших  елементів за nодиницю часу, що супроводжується іонізуючим випромінюванням. Вона пропорційна кількості радіоактивної речовини nі зворотно пропорційна періоду напіврозпаду речовин, тобто характеризує nінтенсивність радіоактивного випромінювання джерела (ступінь небезпеки).

 Відомо чотири типи nрадіоактивності: альфа-розпад, бета-розпад, спонтанний поділ атомних ядер, nпротонна радіоактивність.

Не всі ядра радіонукліда розпадаються водночас. За кожну секунду nрозпадається лише певна частина загальної кількості атомних ядер радіоактивного nелемента, яка називається сталою nрадіоактивного розпаду радіонукліда –  . Радіоактивний розпад не може бути зупинений або nприскорений. Це природна властивість радіоактивних речовин. Він не nзалежить ні від хімічних, ні від фізичних умов, ні від загальної кількості nядер, має завжди одне і теж значення для кожного радіонукліда. Швидкість розпаду радіонукліду nхарактеризується (вимірюється) періодом напіврозпаду (Т), тобто періодом часу, протягом nякого розпадається половина усіх його атомів, тобто кількість ядер даного nрадіонукліду зменщується у два рази.  Для різних nрадіоактивних ізотопів період напіврозпаду має значення від долі секунди до nмільярдів років. Причому у того самого елемента можуть бути ізотопи з різним nперіодом напіврозпаду. Відповідно і радіоактивні елементи поділяються на nкороткоіснуючі (часи, дні) та довгоіснуючі (роки).

Міліграм-еквівалент радію (мг-екв. Ra) – nодиниця активності радіонукліда, γ-випромінювання якого nеквівалентне (рівноцінне) γ-випромінюванню 1 мг Ra на nвідстані 1 см nчерез платиновий фільтр 0,5мм. За одиницю активності в Міжнародній системі одиниць (СІ) nприйнято бекерель (Бк):

1 Бк n= 1 ядерному розпаду за секунду. У nзв’язку з тим, що  одиниця беккерель n(Бк) дуже мала, користуються похідними – nкілобеккерель (кБк), мегабеккерель (МБк). (Антуан Анрі Беккерель – французський фізик, один з першовідкривачів радіоактивності, лауреат nНобелевськой nпремії з фізики).

Позасистемна nодиниця – кюрі (Кі) – це така кількість радіоактивної nречовини, в якій здійснюється 37 млрд розпадів ядер атомів за секунду, nтобто 1 Кі = 3,7·10¹⁰ розп/сек. На практиці для оцінювання nактивності використовують тисячні долі кюрі – мілікюрі (мКі), і мільйонні долі nкюрі – мікрокюрі (мкКі).

Активність в 1 Кі дуже велика. Таку активність має 1 г радію, 3 т урану, 0,001 г кобальту-60. Іноді nактивність вимірюють кількістю розпадів ядер за хвилину. Тоді 1 Кі = 2,22·10⁹ nрозп/хв. (Марія Склодовська-Кюрі – фр. Marie Curie – двічі лауреат Нобелевської премії,  відомий фізик і хімік польського походження, nта її чоловік Пьер Кюрі, французький nучений-фізик, лауреат Нобелевської премії займалися дослідженням радіоактивності).

Міра дії іонізуючого nвипромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії nвипромінювання й оцінюється дозою nіонізуючого випромінювання. Останню визначають для повітря – експозиційна доза, яка вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг) і рентгенах (Р), для речовини – поглинута доза, яка nвимірюється в греях (Гр) і радах (рад), nдля біологічної тканини – еквівалентна доза, яка вимірюється в зівертах n(Зв) і в берах (бер – біологічний еквівалент рада).

— Експозиційна доза характеризує nіонізуючий ефект для повітря рентген – та гамма- випромінювання. Експозиційною дозою Х називають повний заряд dQ nусіх іонів одного знака, що створюються в повітрі при повному гальмуванні всіх nвторинних електронів та позитронів, які були утворені фотонами в малому об’ємі nповітря з масою dm та nповністю зупинилися, що поділений на масу повітря dm в nцьому об’ємі:

Вимірюється вона в системній одиниці – кулон на 1 кг (Кл/кг) і позасистемній – nрентген (Р).  Кулон на 1 кг дорівнює експозиційній nдозі, при якій усі електрони та позитрони, що nвизволені фотонами в об’ємі повітря масою 1 кг, створюють іони, які несуть електричний nзаряд 1 Кл кожного заряду. 1 nКл/кг = 3876 Р;

1 Р = 2,57976×10⁻⁴ Кл/кг.

Один Рентген (1 Р) – це доза рентгенівського і nгамма-випромінювання, яка утворює в 1 см³ (0,001293 г) сухого nатмосферного повітря за нормальних умов (температура 0 °С, тиск 1013 гПа (760 мм ртутного стовпа) nблизько 2 мільярдів пар іонів, що несуть одну електростатичну одиницю заряду nкожного знака. При цьому кількість поглинутої енергії становить 88 ерг (енергетичний еквівалент рентгена). Отже, 1 Р = 0,88 nрад або 1 рад = 1,14 Р.

    -поглинута доза – кількісь nенергії іонізуючого випромінювання, яка поглинається одиницею маси nопромінюваного середовища. Одиницею вимірювання поглинутої дози в системі SІ є грей n(Гр). Грей – поглинута доза опромінення, яка дорівнює енергії 1 nджоуль, поглинутій в 1 кг nмаси середовища: 1 Гр = 1 Дж/кг. Позасистемна (застаріла) одиниця поглинутої nдози – рад (rad – radiation absorbet dose). 1 рад n= 0,01 Гр = 100 ерг енергії на 1г маси середовища. (Одиницею дози є грей, названий на nчесть англійського фізика С. Грея, одного із засновників радіаційної nдозиметрії).

    Згідно з nнормами радіаційної безпеки НРБ 76/87 введено показник, що характеризує nіонізуюче випромінювання — керма. Керма К n— це відношення суми початкових кінетичних енергій dK nвсіх заряджених іонізуючих частинок в елементарному об’ємі речовини, до маси dm nречовини в цьому об’ємі: Керму вимірюють тими ж одиницями, що й поглинуту дозу n- Грей, рад.

 Біологічний вплив різних видів випромінювання nна живі організми є неоднаковим при однаковій поглинутій дозі. Наприклад, за nоднакової енергії зовнішнє а-випромінювання є значно безпечнішим, ніж рентген- nабо гамма-випромінювання. Тому вчені nввели спеціальну фізичну величину для характеристики біологічного впливу nпоглинутої дози — еквівалентну дозу іонізуючого випромінювання.

еквівалентна доза (позначають Н) – доза будь-якого виду іонізуючого nвипромінювання, яка спричиняє такий же біологічний ефект, як стандартне n(еталонне) рентгенівське випромінювання з енергією 200 КеВ. Еквівалентна доза nвідповідає поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма– і бета–випромінювання).

Для розрахунку еквівалентної дози використовують радіаційний зважуючий nфактор (WR) – nкоефіцієнт, що враховує відносну біологічну ефективність різних видів nіонізуючих випромінювань. Для рентгенівського, гама-, бета-випромінювань різних nенергій він дорівнює 1, для α-частинок та важких ядер віддачі – 20.

Однак поглинута доза не враховує того, що вплив однієї і тієї самої дози nрізних видів випромінювань на окремі органи і тканини, як і на організм в nцілому, неоднаковий. Наприклад, α-випромінювання спричиняє ефект nіонізації майже у 20 разів більший, ніж β– та γ–випромінювання. Для біологічної тканини nеквівалентна доза вимірюється в системній одиниці – зівертах (Зв) та в nпозасистемній – берах (бер – біологічний еквівалент рада).  Зіверт (Зв) – це доза будь-якого виду nіонізуючого випромінювання, що створює такий же біологічний ефект, як один грей nстандартного рентгенівського випромінювання (з енергією 200 КеВ). В практиці користуються nтакож похідними одиницями – мілізіверт (мЗв), мікрозіверт (мкЗв). (Одиниця зіверт названа так на nчесть шведського вченого Р. Зіверта).

     Зіверт не став nзагальновживаною і поширеною одиницею. Традиційно дотепер використовується бер n(біологічний еквівалент рада) – застаріла nпозасистемна одиниця виміру еквівалентної дози. До 1963 року ця одиниця nрозумілася як «біологічний еквівалент рентгена», в цьому випадку 1 бер nвідповідає такому опромінюванню живого організму даним видом випромінювання, nпри якому спостерігається той же біологічний ефект, що і при експозиційній дозі nгамма-випромінювання в 1 рентген. У системі СІ nбер має ту ж розмірність і значення, що і рад  обидві одиниці рівні 0,01  nДж/кг для випромінювань з коефіцієнтом якості рівним одиниці. Зіверт у сто разів більший за бер, отже, 1 Зв = 100 бер

Необхідно враховувати, що одні частини тіла (органи, тканини) більш чутливі nдо іонізуючого випромінювання, ніж інші:

 Густина потоку частинок – nкількість частинок, що проходять через одиничну поверхню в одиницю часу, nїх кінетична енергія і час дії визначають ступінь дії даного, корпускулярного nвипромінювання на опромінювану речовину. Одиниця частка в секунду на квадратный метр – част./(с·м²)  або 1 с¹·м²

Якісні характеристики радіонуклідів: — nвид ядерного перетворення (α — розпад, nелектронний β^— розпад, позитронний β⁺-розпад — розпад, К — захоплення, самовільне ділення ядер, термоядерна реакція), — період напіврозпаду.

Кількісні характеристики радіонуклідів: — активність — число перетворень (розпадів) за секунду. Одиниця активності — беккерель (Бк) — 1 бк = 1 nядерний розпад в секунду. Позасистемна одиниця активності — Кюрі (Ки).  n1 Ки = 3,7¹⁰ Бк

     Біологічна nдія іонізуючих випромінювань має ряд загальних властивостей, дві з nяких – здатність, проникати через матеріали різної товщини й іонізувати повітря nта живі клітки організму.

Ураження людини радіоактивними nвипромінюваннями можливо в результаті як зовнішнього, так і внутрішнього nопромінювання. Зовнішнє опромінювання створюється радіоактивними речовинами, що nзнаходяться поза організмом, а внутрішнє тими, що потрапили всередину з nповітрям, водою і їжею. Очевидно, що при зовнішньому опромінюванні найбільш nнебезпечні випромінювання, що мають високу проникаючу здатність, а при nвнутрішньому — іонізуючу.

Вважають, nщо внутрішнє опромінювання небезпечніше, ніж зовнішнє, від якого нас захищають nстіни приміщень, одяг, шкірні покриви, спеціальні засоби захисту і ін.

Внутрішнє nж опромінювання впливає на незахищені тканини, органи, системи тіла, причому на nмолекулярному, клітинному рівні. Тому внутрішнє опромінювання вражає організм nбільше, ніж таке ж зовнішнє.

Внаслідок дії іонізуючого випромінювання на організм nлюдини у тканинах відбуваються складні процеси. Під впливом nіонізуючого випромінювання в організмі порушується нормальний перебіг nбіохімічних процесів та обмін речовин. Тільки іонізуюче випромінювання nнайбільше серед інших видів енергії, поглинутої в однаковій кількості, nспричиняє такі тяжкі ураження організму.

 Біологічна дія іонізуючого випромінювання nпроявляється у вигляді первинних фізико-хімічних процесів, які виникають в nмолекулах живих клітин і субстрата, що оточує їх, та у вигляді порушення nфункцій цілого організму як наслідку первинних процесів.

Особливості біологічної дії іонізуючого випромінювання:

1. Його nвплив людиною не відчувається. Люди не мають органів чуття, які могли б виявити nта ідентифікувати іонізуюче випромінювання. nТому людина може проковтнути, вдихнути радіоактивні речовини без будь-яких первинних nпроявів. Відповідно для виявлення іонізуючого випромінювання потрібно nзастосовувати різні дозиметричні прилади.

2. nНаявність латентного періоду прояву біологічного ефекту. Всі симптоми негативних змін в організмі, що nхарактерні для променевої хвороби (видимі ураження шкіри, нездужання тощо) nвиявляються лише через деякий час. Він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах.

3. nНаявність ефекту підсумовання поглинутих доз, який відбувається непомітно. Якщо nв організм людини будуть систематично потрапляти радіоактивні речовини, то з nчасом дози підсумовуються чи накопичуватися і виникне ефект опромінення.

4. nВисока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, nнавіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в nорганізмі;

5. nІонізуюче випромінювання nможе впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків n(генетичний ефект);

6. Різні органи живого організму мають nпевну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний nкістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, nмолочні залози, статеві органи. Тканини органів у порядку зменшення nчутливості до впливу іонізуючого випромінювання мають таку послідовність: nлімфатична тканина, лімфатичні узли, селезінка, вилочкова залоза, кістковий nмозок, зародкові клітини.

7. Різні nорганізми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;

8. Ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого nвипромінювання.

Тому nробота з джерелами іонізуючого випромінювання (ДІВ), радіоактивними речовинами nі матеріалами потребує вжиття відповідних заходів, спрямованих на зменшення nопромінення персоналу, сторонніх осіб, довкілля.

      nНаслідки впливу іонізуючого випромінюванн мають різноманітний характер. Виділяють детерміністичні nта стохастичні ефекти.

Законодавчі nта нормативні документи.

 1.  nЗакон  України «Про використання ядерної енергії та nрадіаційну безпеку» від 08.02.95 р. із змінами, внесеними згідно із Законами.

 2. Закон nукраїни «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 1998, із nзмінами, внесеними згідно із Законом.

3. Закон України «Про фізичний захист ядерних nустановок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого nвипромінювання» вiд 19.10.2000.

4. Закон України «Про дозвільну діяльність у nсфері використання ядерної енергії» вiд  11.01.2000

5. Закон України  «Про поводження з радіоактивними відходами» від 30.06.1995 Основними nдокументами, якими регламентується радіаційна без­пека в Україні, є:

6. Державні гігієнічні нормативи  «Норми радіаційної nбезпеки України НРБУ-97/Д-2000 – Норми радіаційної безпеки України, nдоповнення: радіаційний захист від джерел потенційного опромінення; 2000 р.»

7.  Наказ МОЗ України від 02.02.2005  № 54 «Основні санітарні правила України».

8. ДБН В.1.4-0.01-97 Система норм та правил nзниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів в будівництві.