РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ. 

Рідкі лікарські форми займають значне місце в рецептурі аптек і складають 60% і більше від загальної кількості всіх лікарських препаратів, приготовлених в аптеках.

Розчини – це гомогенна дисперсна система, що складається не менш чим із двох чи більшого числа компонентів, у якій молекули розчиненої речовини рівномірно розподілені між молекулами розчинника.

Справжні розчини охоплюють дві категорії дисперсних систем: іонно-дисперсні системи і молекулярно-дисперсні системи.

В аптечній практиці на відсоток справжніх розчинів припадає до 30% від загальної рецептури аптек.

Рідкі лікарські форми можна класифікувати і по інших ознаках:

1.      По медичному призначенню. Розрізняють рідкі ліки: для внутрішнього застосування – ad usum іnternum, для зовнішнього застосування – ad usum externum і для ін’єкційного застосування – pro іnjectіonіbus.

Рідкі ліки для внутрішнього застосування називають звичайно мікстурами (від латинського слова mіxturae – змішувати), дисперсійне середовище – тільки вода. Вони дозуються хворим самостійно ложками (столова – 15, десертна – 10, чайна – 5 мл.).

Рідкі ліки для зовнішнього застосування поділяються на рідині: для полоскань, промивань, примочок, спринцювань, клізм і т.п..

Рідкі лікарські форми для внутрішнього і зовнішнього застосування, що прописуються в невеликих кількостях і призначаються для дозування краплями, прийнято називати краплями (Guttae). Розрізняють краплі: для прийому усередину, для носа, очні, вушні, зубні краплі.

2.      По складу рідкі ліки поділяють на прості і складні.

Прості – це розчини, що включають тільки один розчинений препарат.

Складні – це розчини, до складу яких входить кілька інгредієнтів.

3.      Рідкі ліки можна класифікувати і по природі розчинника. У залежності від природи розчинника розчини поділяються на водні і неводні (спиртові, гліцеринові, масляні).

Широке застосування рідких лікарських форм зумовлене тим, що вони мають цілий ряд переваг перед іншими лікарськими формами:

–        розмаїтість способів призначення;

–        зниження подразнюючих властивостей деяких лікарських речовин (бромідів, йодидів);

–        простота і зручність застосування, особливо в дитячої і геріатричній практиці (для людей похилого віку);

–        можливість маскування неприємного смаку;

–        при прийомі усередину вони всмоктуються і діють швидше, ніж тверді лікарські форми (порошки, таблетки й ін.), дія яких виявляється після розчинення їх в організмі;

–        пом’якшуюча й обволікаюча дія ряду лікарських речовин виявляється найбільше повно при їхньому застосуванні у вигляді рідких лікарських форм;

Разом з тим, рідкі ліки, у порівнянні з твердими, мають і деякі недоліки:

–        вони менш стійки при збереженні в порівнянні з твердими ліками, тобто  нестабільні; тому що  речовини в розчиненому вигляді легше піддаються процесам гідролізу, окисленню, ніж у сухому вигляді;

–        розчини є сприятливими середовищами для розвитку мікроорганізмів, звідси малий термін зберігання рідких лікарських форм – не більше 3 доби;

–        менш зручні при транспортуванні; вимагають більшого часу для приготування і спеціальної тари;

–        по точності дозування рідкі ліки уступають твердим лікарським формам. Наприклад, порошки дозуються в аптеці, а мікстури досить умовними мірами дозування – столовими ложками, краплями, що по масі й обсягу можуть бути різними.

Нестабільність рідких лікарських форм не дозволяє скоротити кількість екстемпоральних лікарських препаратів і збільшити частку готових лікарських засобів, хоча для усунення цих недоліків деякі лікарські форми, застосовувані в рідкому виді, уже готуються на заводах у виді дозованих форм (таблеток, мікстур у виді порошків), що розчиняють у воді самі хворі перед вживанням.

 

Рідкі дисперсійні середовища (розчинники)

У процесі приготування рідких лікарських форм завжди застосовується розчинник, що і є відповідним дисперсійним середовищем. Під розчинниками мають на увазі індивідуальні хімічні сполуки чи суміші, здатні розчиняти різні речовини, тобто  утворювати з ними однорідні системи – розчини, що складаються з двох чи більшого числа компонентів. Як  розчинники в медичній практиці для приготування розчинів застосовують: воду очищену, етиловий спирт, гліцерин, жирні і мінеральні олії, рідше – ефір, хлороформ. В даний час з’явилася можливість трохи розширити асортимент розчинників за рахунок кремнійорганічних з’єднань, етилен- і пропіленгліколів, диметилсульфоксиду (ДМСО) і інших синтетичних речовин.

До розчинників, які застосовуються  при приготуванні рідких лікарських форм , пред’являються визначені вимоги, що полягають у наступному:

–        розчинники повинні бути стійкі при збереженні, хімічно і фармакологічно індиферентні;

–        вони повинні володіти високою розчинюючою здатністю;

–        не мати неприємного смаку і запаху;

–        вони повинні бути дешевими, загальнодоступними і утворюватись простим способом;

–        не повинні бути вогненебезпечними і летучими;

–        вони не повинні служити середовищем для розвитку мікроорганізмів.

В даний час ми не маємо розчинників, що відповідали б усім цим вимогам.

Відповідно до хімічної класифікації всі рідкі дисперсійні середовища поділяються на неорганічні й органічні сполуки.

З неорганічних з’єднань найбільш часто застосовуваним розчинником у медичній практиці є очищена вода (по ДФ Х видання – вода дистильована).

Звичайно при прописуванні рідких лікарських препаратів лікар вказує розчинник у рецепті. У ДФ Х і ХІ видання у розділі “Правила користування фармакопейними статтями” відзначено, що якщо в рецепті не зазначений розчинник, то застосовується очищена (дистильована) вода. Це пояснюється тим, що вода фармакологічно індиферентна, доступна і добре розчиняє багато лікарських речовин, але в той же час у ній досить швидко гідролізуються деякі лікарські речовини і розмножуються мікроорганізми.

У зв’язку з тим, що якість розчинів багато в чому залежить від якості розчинника, ФС 2619-89 “Вода очищена” регламентує її якість: вона повинна бути безбарвна, прозора, без запаху і смаку, рН води може коливатися в межах 9,0-7,0; сухий залишок не повинний перевищувати 0,001%; вода не повинна містити  речовин, що відновлюють, нітратів, нітритів, хлоридів, діоксиду вуглецю. Допускається наявність лише слідів аміаку (не більш 0,00002%). Мікробіологічна чистота – у 1 мл не більш 100 м/о (непатогенних).

Одержання води очищеної (Aqua purіfіcata)

–        дистиляцією;

–        іонним обміном;

–        електролізом;

–        зворотним осмосом.

Щодня в аптеці вода з кожного балона перевіряється хіміком-аналітиком на відсутність хлоридів, сульфатів, солей кальцію й ін. згідно ФС. Крім того, якість одержуваної очищеної води періодично перевіряють, проводячи проби:

–        у контрольно-аналітичну лабораторію для повного хімічного аналізу – один раз у квартал;

–        у місцеву санітарно-бактеріологічну лабораторію для бактеріологічного дослідження – 2 рази в квартал.

Воду очищену зберігають в асептичних умовах не більш 3 доби в добре вимитих, простерилізованих і закупорених балонах з хімічно стійкого скла в прохолодному місці (наказ МОЗ України № 626).

 

Концентровані розчини–це робочі розчини лікарських речовин у визначених концентраціях, більш високих, чим вони прописуються в рецептах з розрахунком на відповідне розведення водою до зазначеної концентрації.

Концентровані розчини застосовують в аптеках при виготовленні лікарських засобів масооб’ємним методом. Застосування таких розчинів значно полегшує роботу фармацевта і сприяє підвищенню якості приготовлених лікарських препаратів і прискорює їх відпуск населенню. Номенклатура концентрованих розчинів визначається запитами індивідуальної рецептури, і в залежності від потреби список концентрованих розчинів може змінюватися. В інструкції з приготування рідких лікарських форм масооб’ємним  методом у додатку 1 приводиться список концентрованих розчинів, що найбільш часто вживаються при приготуванні рідких лікарських форм.

Розглянемо приготування концентрованих розчинів на конкретному прикладі.

Розрахуйте кількість сухої речовини і води очищеної для готування 10 літрів 20% розчину калію броміду (КЗО калію броміду 0,27 мл/м; d 20% розчину калію броміду – 1,1438).

Виправте концентрацію розчину, якщо аналіз показав, що вона дорівнює: а) 22%; б) 19%.

Еталон відповіді до завдання 3

Для готування 10 літрів 20% розчину калію броміду необхідно:

Калію броміду: 20,0 – 100 мл

                                Х – 10000 мл  Х = 2000,0

Води очищеної:

1) з урахуванням КЗО: 10000 – (2000 · 0,27) = 9460 мл

2) з урахуванням d: 10000 · 1,1438 – 2000 = 9438 мл

Якщо аналіз показав, що розчин виявився міцніше – 22%, необхідно розрахувати кількість води очищеної для розведення:

                            10000 · (22 – 20)

                      Х = ________________ = 1000 мл

                                      20

Перевірка розрахунку: після додавання 1000 мл води очищеної обсяг дорівнює:

V = 10000 + 1000 = 11000 мл

Вміст калію броміду в розчині:

         11000 мл – 220,0

             100 мл – Х                         Х = 20%,

отже, розчин  відповідає необхідній концентрації.

Якщо аналіз показав, що розчин слабкіше необхідного – 19%, розраховують кількість калію броміду для зміцнення розчину:

                             10000 · (20 – 19)

                          Х = _________________  = 105,95

                            100 · 1,1438 – 20

Перевірка розрахунку: після додавання калію броміду загальний обсяг став:

V = 10000 + (105,95 · 0,27) = 10028,61 мл.

Вміст калію броміду в розчині:

19,0 – 100 мл

    Х – 10000 мл                     Х = 1900,0,

після додавання речовини: 1900 + 105,95 = 2005,95.

Процентний вміст калію броміду в препараті дорівнює:

10028,61 мл – 2005,95

         100 мл – Х                    Х = 20%.

 

Наведемо приклад технології :

Напишіть найменування концентрованого розчину натрію гідрокарбонату 5% 100 мл латинською мовою, розрахуйте кількість води очищеної і лікарської речовини, необхідних для готування розчину. Опишіть оптимальний варіант технології концентрованого розчину, дайте оцінку якості, опишіть оформлення до використання.

Solutio Natrii hydrocarbonatis 5% 100ml

1. Виготовлення розчину з використанням мірного посуду.

В асептичних умовах у суху стерильну мірну колбу ємністю 100 мл через лійку насипають 5,0 натрію гідрокарбонату, відваженого на ТР-5, і додають для розчинення 50-60 мл свіжоперегнаної води очищеної, після чого доводять водою очищеної до мітки. Приготовлений розчин віддають на аналіз (якісний і кількісний) провізору-аналітику. Фільтрують через подвійний складчастий стерильний беззольний паперовий фільтр і грудочку стерильної довговолокнистої вати чи скляний фільтр № 4 у стерильний штанглас на 100 мл із притертою пробкою.

2. Виготовлення розчину у випадку відсутності мірного посуду.

Розчин готують у підставці масово-об’ємним способом. У цьому випадку кількість води очищеної можна розрахувати двома способами:

а) з урахуванням густини 5 % розчину натрію гідрокарбонату (додаток № 1 до наказу МОЗ України від 07.09.93 № 197).

Розрахунок проводять по формулі: P = V · d, де d = 1,033 г/мл.

Маса 100 мл 5% розчину натрію гідрокарбонату дорівнює:
Р = 100 · 1,033 = 103,3, натрію гідрокарбонату беруть 5,0, води очищеної: 103,3 – 5,0 = 98,3 мл чи 98,3 мл, тому що щільність води дорівнює 1.

б) з урахуванням коефіцієнта збільшення обсягу, що показує приріст обсягу розчину в мл при розчиненні 1,0 г речовини (додаток № 2 до наказу МОЗ України від 07.09.93 № 197).

Коефіцієнт збільшення обсягу для натрію гідрокарбонату дорівнює 0,30 мл/м. Кількість води очищеної для готування 100 мл 5 % розчину натрію гідрокарбонату дорівнює: 100 – (5,0 · 0,3) = 98,5 мл.

В асептичних умовах у стерильну підставку відмірюють 98,5 мл свіжоперегнаної чи свіжопрокип’яченої води очищеної і розчиняють у ній 5,0 натрію гідрокарбонату. Приготовлений розчин передають на аналіз хіміку-аналітику. У разі потреби концентрацію розчину виправляють. Після повторного аналізу розчин фільтрують.

На штанглас із притертою пробкою наклеюють етикетку з указівкою найменування розчину, № серії, дати готування, № аналізу, підписами що приготовили і провірили розчин. Термін збереження у відповідністю з наказом МОЗ України від 07.09.93 № 197 не більш 4 днів.

Готування концентрованого розчину реєструють у “Журналі обліку лабораторних і фасувальних робіт”.

СПОСОБИ ПРОПИСУВАННЯ І ПРИГОТУВАННЯ

РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

Рідкі лікарські форми, застосовувані у фармації, можна готувати по масі, масооб’ємним і об’ємним способами.

Концентрація розчинів у рецептах може виражатися різними способами.

1.      У відсотках:

Rp: Solutіonіs Natrіі bromіdі 3% 200ml

      Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день

2.      Роздільним перерахуванням  речовини, що розчиняється, і розчинника:          а) Rp: Natrіі bromіdі 6,0

Aquae purіfіcatae 200ml

Mіsce. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

б) Rp: Natrіі bromіdі 6,0

           Aquae purіfіcatae ad 200ml

           Mіsce. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

3.      Відношенням кількості речовини до загального об’єму  розчину:

Rp: Solutіonіs Natrіі bromіdі ex 6,0 200ml

       Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Розчин по зазначеному прописі, незалежно від способу його прописування, готують однаково в  масооб’ємній концентрації, тобто  у всіх випадках повинний бути об’єм  200 мл.

4.      У тому випадку, якщо прописуються дуже малі кількості, головним чином, розчинів отрутних і сильнодіючих речовин у рецепті вказується кількість лікарської речовини до загального об’єму  всього розчину, що підлягає відпуску.

Rp: Solutіonіs Aethacrіdіnі lactatіs (1:1000) 200ml

       Da. Sіgna. Для промивання ран.

У цьому випадку вказується, що заздалегідь треба приготувати розчин етакридину лактату в розведенні 1:1000 і такого розчину відпустити 200 мл. Для приготування розчину треба взяти 0,2 г етакридину і 200 мл води.

 У нас прийнято, що об’єм  столової ложки 15 мл, десертної – 10 мл, чайної – 5 мл.

Фармацевт зобов’язаний ретельно перевірити дозування отрутних і сильнодіючих речовин і порівняти отримані дані з фармакопеєю.

Розберемо на прикладі 1 :

Rp:    Codeіnі 0,05

        Natrіі hydrocarbonatіs 3,0

        Aquae purіfіcatae 200ml

        Sіrupі sіmplіcіs 10 ml

        Lіquorіs ammonіі anіsatі 5 ml

        Mіcse. Da. Sіgna. По одній столовій ложці 3 рази в день.

Треба насамперед  звернути увагу на правильність оформлення рецепта, тому що  кодеїн є речовиною списку Б, має наркотичну дію, але прописана у суміші, тому бланк рецепта – звичайний, але має штамп, печатку лікувальної установи “Для рецептів” і особисту печатку лікуючого лікаря і його підпис.

Кодеїн повинен бути виписаний першим і підкреслять червоним олівцем, щоб звернути увагу асистента під час приготування мікстури, а також контролера при перевірці цього препарату. Потім необхідно перевірити дозування кодеїну. З огляду на, те що кодеїн – наркотик, для нього є обмежена норма разового відпуску, рівна 0,2 г. При перевірці доз виходять із загального об’єму мікстури. У загальний об’єм  включають тільки рідкі інгредієнти (розчинник, настойки і т.п. ). Отже, перевірку доз ми починаємо:

1.      З визначення загального об’єму мікстури – у нашому випадку об’єм дорівнює 215 мл.

2.      Потім визначаємо кількість прийомів; з цією метою загальний об’єм  ділимо на об’єм  одного прийому. Хворий дозує мікстуру столовими ложками, тобто  по 15 мл. Таким чином,

215:15=14 прийомів.

3.      Визначаємо кількість кодеїну на один прийом (разову дозу). З цією метою кількість лікарської речовини, виписаного в рецепті, ділимо на кількість прийомів. У нашому випадку 0,05:14=0,0036 г.

4.      Добова доза визначається множенням разової дози на число прийомів на день, зазначених у рецепті, тобто  0,0036х3= 0,0108 г.

Порівнюють отримані дози з ДФ. У ДФ Х видання: ВРД=0,05, ВДД=0,15. Отже, дози не завищені, і лікарський препарат підлягає відпуску. Можна перевірку доз у мікстурах проводити і більш простим методом, що на практиці частіше і застосовують:

215 мл       –       0,05

15 мл           –      Х

Х=0,05 15:215=0,0036 г.

При перевірці доз (як разових, так і добових), що прописують у рецептах, необхідно враховувати також вік хворого, звертаючи особливу увагу на дозування для дітей і для людей старше 60 років. При цьому варто користатися таблицями вищих разових і добових доз, приведеними в ДФ Х для дорослих і дітей, а також у нашому “Довідковому посібнику”.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРИГОТУВАННЯ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

1. При приготуванні лікарських форм дотримуються певного порядку розчинення і змішування лікарських засобів з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей.

2. Першою завжди відмірюють розраховану кількість води очищеної. В підставці у воді очищеній в першу чергу розчиняють отруйні, наркотичні, сильнодіючі речовини, потім – загального списку (спочатку – важкорозчинні, а потім – легкорозчинні).

3. Сухі речовини, що входять в сумарній кількості до 3%, у разі відсутності їх концентрованих розчинів, розчиняють у відміреній кількості прописаної води або іншої рідини без урахування коефіцієнту збільшення об’єму: в разі сумарної кількості 3% і більше – РЛФ готують з використанням концентрованих розчинів. При відсутності концентрованих розчинів, необхідний для розчинення лікарських засобів об’єм води розраховують з використанням коефіціентів збільшення об’єму (КЗО).

4. Розчини сухих речовин проціджують у флакон для відпуску та додають концентровані розчини: спочатку – сильнодіючих речовин, а потім – загальних в тій послідовності, в якій вони зазначені в пропису.

5. Рідкі лікарські форми, в яких як розчинник використовують ароматні води або інші рідини (наприклад, водні витяги з рослинної сировини), готують без використання концентрованих розчинів лікарських речовин та урахування КЗО при розчиненні сухих речовин.

6. Ароматні води, настойки, рідкі екстракти, спиртові розчини, сиропи та інші рідини додають до водного розчину в останню чергу у такому порядку: водні непахучі та нелеткі рідини; спиртові розчини в порядку збільшення міцності спирту; пахучі та леткі рідини.

Рідкі лікарські засоби, що містять ефірні олії (нашатирно-анісові краплі, грудний елексир, розчин цитралю та ін.), додають до мікстури шляхом змішування з цукровим сиропом (при його наявності в пропису) або з рівною кількістю мікстури у підставці.

7. При приготуванні крапель сухі лікарські речовини розчиняють у половинній кількості прописаної води, розчин проціджують через попередньо змочений водою ватний тампон у флакон для відпуску, додають решту води. В разі необхідності можна використовувати концентровані розчини.

8. Виготовлення лікарських форм, до складу яких входять стандартні фармакопейні рідини, здійснюється безпосередньо у флаконі для відпуску, в який спочатку відмірюють воду, а потім розраховану кількість рідини. Кількість рідких фармакопейних засобів разраховують згідно зі способом прописування в рецепті.

Якщо рідина прописана за хімічною назвою, то при приготуванні розчинів її кількість розраховують, виходячи з фактичного вмісту речовини у фармакопейній рідині.

Якщо в пропису зазначена умовна назва фармакопейної рідини, то в розрахунках концентрацію стандартної фармакопейної рідини приймають за одиницю (100%).

У разі використання рідини нестандартної концентрації, її кількість розраховують, виходячи з фактичного вмісту речовини в фармакопейній рідині.

Якщо в пропису концентрацію стандартних фармакопейних рідин не зазначено, то готують 3% розчин перекису водню, 10% розчин аміаку, 30% розчин кислоти оцтової та 8,3% розчин кислоти хлористоводневої. Останній приймають за одиницю (100%) і використовують для приготування розчинів інших концентрацій для внутрішнього застосування та аптечної заготовки “Розчин кислоти хлористоводневої розведеної 1:10”. Кислоту з концентрацією хлористого водню 24,8-25,2% використовують тільки для приготування розчину № 2 за прописом Дем’яновича, де в розрахунках цю концентрацію також приймають за одиницю.

Розчин кислоти оцтової і аміаку завжди готують з урахуванням фактичного вмісту речовини у вихідній рідині .

9. При приготуванні утрудненних випадків РЛФ застосовують особливі технологічні прийоми: подрібнення (галун, міді сульфат), використання допоміжних речовин (йод, фурацилін), свіжопрокип’яченої, профільтрованої теплої води очищеної (калію перманганат) та ін..

Приклад

Rp: Natrіі hydrocarbonatіs 2,0

     Tіncturae Valerіanae 6ml

     Sіrupі sіmplіcіs 10ml

     Aquae purіfіcatae 200ml

     Mіsсe. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

Даний лікарський препарат – мікстура опалесцентна, до складу якої входять речовина, добре розчинна у воді натрію гідрокарбонат, для якої є розчин-концентрат, сироп простий та настойка валеріани (пахуча). Провіряємо сумісність інгредієнтів і роблять розрахунки їхньої кількості на зворотній стороні паспорта письмового контролю.

Загальний об’єм у даному випадку буде визначатися підсумовуванням 200мл води, 6мл настойки валеріани і 10мл цукрового сиропу, що складе 216мл.

При приготуванні даної мікстури ми можемо використовувати концентрований розчин натрію гідрокарбонату 5% (співвідношення 1:20). Отже, цього розчину по рецепті замість прописаних 2,0 сухої речовини треба взяти 40мл (2,0´20).

Тоді води треба взяти 216-(6+10+40)=160мл.

Проте, так як  концентрований розчин використовується замість частини води, вірніше в даному випадку розрахунок води проводять, не беручи до увагу об’єми настойки і сиропу, що прописані більше об’єму водного розчину:

200мл-40мл=160мл

Технологія даної мікстури досить не складна: у флакон для відпуску відповідного об’єму спочатку відмірюють по бюретці 160мл води очищеної, потім 40мл розчину натрію гідрокарбонату (1:20), після чого додають 10мл сиропу простого (цукрового) і в останню чергу спиртову настойку валеріани, тому що вона відноситься до пахучих речовин.

У рецепті прописаний цукровий сироп по об’ємі, але можна дозувати його і по масі, але при цьому треба враховувати густину сиропу, тобто (1,3´10)=13,0. Отже, якщо додавати цукровий сироп по масі, його треба відважити 13,0. Що стосується настойки валеріани, то її відмірюють піпеткою і додають в останню чергу.

Наклеюють номер рецепта, етикетки “Мікстура”, “Перед вживанням збовтувати”,  так як до складу лікарського препарату входить цукровий сироп, то необхідна попереджувальна етикетка “Зберігати в прохолодному місці”.

Технологію препарату відображають у паспорті письмового контролю:

                                                             ППК

                                                    Дата         № рецепта

                                Aquae purіfіcatae 160ml

                                Solutіonіs Natrіі hydrocarbonatіs (1:20) 40ml

                                Sіrupі sіmplіcіs 10ml (13,0)

                                Tіncturae Valerіanae 6ml

                             V заг. =216мл

                                                                                         Приготував:

                                                                                         Перевірив:

Якщо ж у рецепті зазначено “води до визначеного об’єму”, у цьому випадку об’єм перерахований у рецепті галенових і новогаленових препаратів, цукрового сиропу й інших рідких компонентів включається в загальний об’єм розчину.

Приклад

Rp.: Sol. Glucosi 10% 200 ml
Acidi ascorbinici 3,0
Natrii bromidi
Kalii bromidi ana 1,5
Tincturae Leonuri
Tincturae Convallariae ana 6 ml
Misce. Da.
Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день

Даний лікарський препарат – опалесцентна мікстура, до складу якої входять речовини загального списку глюкоза та кислота аскорбінова в концентрації більше 3%,  світлочутливі речовини, добре розчинні у воді натрію бромід і калію бромід для яких є розчини-концентрати та спиртові настойки кропиви собачої та конвалії.

Для приготування мікстури по пропису необхідно ППК (зворотній бік):

Глюкози: 10,0 – 100 мл

                       Х – 200 мл               Х = 20,0

Кислоти аскорбінової 3,0

Розчину натрію броміду 20% (1:5) 1,5 · 5 = 7,5 мл

Розчину калію броміду 20% (1:5) 1,5 · 5 = 7,5 мл

% сухих речовин:

212 мл – 100%

     23,0 – Х         Х = 10,85 > 3%, тому враховують КЗО.

Води очищеної:

200 – (20,0 · 0,64 + 3,0 · 0,61 + 7,5 + 7,5) = 170,37 мл

 

Наступне положення інструкцій стосується випадку, коли як розчинник у мікстурі прописана ароматна вода (м’ятна, кропова), що теж дозується по об’ємі.

Rp.:Kalii iodidi 1,0 Natrii bromidi 3,0 Magnesii sulfatis 4,0 Glucosi Acidi ascorbiniсi ana 5,0 Tincturae Leonuri Tincturae Valerianaeana 10 ml Aq. Menthae 200 ml M. D. S. По 1 столовій ложці 3 рази на день.

 

У тому випадку, коли в рецепті як розчинник прописана ароматна вода, не дозволяється застосовувати концентровані розчини порошкоподібних речовин, тобто в даному прописі не можна використовувати концентровані розчини натрію броміду і калію броміду, тому що м’ятна вода є лікарським засобом.

Загальний об’єм мікстури повинен дорівнювати 200мл + 10мл +10мл =220мл,

Технологія. У підставку відмірюють 200 мл м’ятної води, поміщають 5,0 глюкози, 1,0 калію йодиду, 3,0 натрію броміду, 4,0 магнію сульфату, 5,0 кислоти аскорбінової, розчиняють. Отриманий розчин проціджують у флакон для відпуску темного скла і додають по 10 мл настойок собачої кропиви і валеріани. Закупорюють, збовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: “Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед уживанням збовтувати”, “Берегти від дітей”.