Форма № Н – 3.04
|
ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України» |
|
(повне найменування вищого о навчального закладу) |
|
Кафедра патологічної анатомії з секційним курсом та судовою медициною |
“ЗАТВЕРДЖУЮ“
Перший проректор
проф. Мисула І.Р.

18.06.2013
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
|
|
Судова медицина (стоматологія) |
|
|
(шифр і назва навчальної дисципліни) |
|
напрям підготовки |
1201 Медицина |
|
|
(шифр і назва напряму підготовки) |
|
спеціальність |
7.12010005 «Стоматологія» |
|
|
(шифр і назва спеціальності) |
|
факультет |
стоматологічний |
|
|
(назва інституту, факультету, відділення) |
2013–2014 навчальний рік
Тернопіль – 2013
Робоча програма з дисципліни «Судова медицина (стоматологія)» для студентів за напрямом підготовки 1201 Медицина, спеціальністю 7.12010005 «Стоматологія».
|
Розробник: |
В.В.Франчук, доцент кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судовою медициною, канд. мед. наук, А.З.Миколенко, асистент кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судовою медициною, канд..мед наук |
|
|
(вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання) |
Робочу програму схвалено на засіданні патологічної анатомії з секційним курсом та судовою медициною
7.06.2013 р., протокол № 15.
Завідувач кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судовою медициною
|
проф. Боднар Я.Я. |
|
|
(прізвище та ініціали) |
(підпис) |
1. Опис навчальної дисципліни
|
Найменування показників |
Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень |
Характеристика навчальної дисципліни |
|
Кількість кредитів: 1,0 |
Галузь знань: 1201 Медицина. Спеціальність: 7.12010005 «Стоматологія».
Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст.
|
Денна форма навчання |
|
Модулів: 1 |
Термін навчання: повний/нормативний |
|
|
Змістових модулів: 5 |
Рік підготовки: 3. |
|
|
Загальна кількість годин: 38 |
Семестр: 6. |
|
|
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторні – 30, самостійна робота студента –8 . |
Лекції: – |
|
|
Практичні: 30 год. |
||
|
Лабораторні: – |
||
|
Самостійна робота: 8 год. |
||
|
Індивідуальні завдання: – |
||
|
Вид контролю: тестовий модульний контроль. |
||
|
Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить (%): для денної форми навчання – 64,48:35,52 |
||
2. Мета та завдання навчальної дисципліни
Судова медицина – галузь науки, яка вивчає питання медичного, біологічного та медико-криміналістичного характеру, що виникають у практичній діяльності органів правосуддя та судочинства. В межах судової медицини виділяють окрему специфічну галузь – судову стоматологію, яка відповідно до потреб правоохоронних органів та судочинства займається судово-медичною розробкою питань стоматологічного характеру.
Необхідність оволодіння грунтовними знаннями з теорії та практики судової медицини (стоматології) обумовлена тим, що, згідно чинного законодавства, правоохоронні органи мають право залучати до виконання експертних функцій лікаря любої спеціальності, в тому числі і лікаря-стоматолога для вирішення специфічних питань стоматологічного характеру. У зв’язку з цим судово-медичні знання важливі для спеціаліста-стоматолога, який у разі необхідності має вірно їх застосувати у практичній діяльності.
Мета вивчення судової медицини та медичного законодавства – кінцеві цілі встановлені на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістовного модулю. Опис цілей сформульовано через вміння у вигляді цільових завдань. На підставі кінцевих цілей до кожного модулю (змістового модулю) сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь, цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.
В результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
- сучасні наукові дані та можливості судово-медичної експертизи;
- положення діючого законодавства про судово-медичну експертизу, обов’язки, права та відповідальність медичних працівників за професійно-посадові правопорушення, а також основні закони, які регулюють діяльність медичних працівників.
вміти:
- описати ушкодження та діагностувати за характерними їх властивостями дію тупих, гострих предметів, транспортних засобів і вогнестрільної зброї, набути навики встановлення механізму, давності та прижиттєвості травми;
- визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень при обстеженні потерпілих, обвинувачуваних та інших осіб, правильно оформити це документом;
- здійснити первісний огляд та описати труп і речові докази (різні сліди) на місці пригоди;
- встановити факт та час (давність) настання смерті;
- скласти секційний (морфологічний) діагноз і встановити причину смерті;
- провести судово-медичне дослідження за матеріалами слідчих чи судових справ і оформити його документом.
3. Програма навчальної дисципліни
Модуль 1. Організація судово-медичної експертизи та загальні засади експертизи впливу факторів зовнішнього середовища на організм людини
Змістовий модуль 1. Процесуальні та організаційні засади судово-медичної експертної діяльності.
Конкретні цілі:
· Аналізувати етапи розвитку вітчизняної судової медицини, внесок окремих вчених на кожному етапі.
· Пояснювати засади організації судово-медичної експертизи в державі.
· Знати функцію структурних підрозділів бюро судово-медичної експертизи
· Аналізувати нормативно-правове забезпечення медичної діяльності.
· Інтерпретувати законодавчі норми стосовно призначення та проведення судово-медичної експертизи.
Тема 1. Предмет і завдання судової медицини. Історія її розвитку.
Судова медицина, визначення поняття, її зміст та завдання. Роль та місце судової стоматології в системі судово-медичних знань. Судово-медична експертиза, її роль в роботі правоохоронних органів та охорони здоров’я.
Виникнення вітчизняної судової стоматології, джерела її походження. Етапи становлення вітчизняної судової стоматології: етап офіційного визнання судової медицини та зубоврачуванння як медичних галузей; судово-одонтологічний етап; становлення судової стоматології як науки; етап офіційного оформлення судової стоматології як науки. Внесок Г.Вільги в розвиток судової стоматології.
Тема 2. Організаційно-процесуальні засади проведення судово-медичної експертизи в Україні
Судово-медична експертиза як один з різновидів судових експертиз та доказів у судовому процесі. Нормативно-правові акти, що регламентують проведення судово-медичних експертиз – Закон “Про судову експертизу”, “Основи законодавства України про охорону здоров”я”, кодекси, доповнення та зміни до закону “Про підприємництво”, наказ №6 “Про організацію судово-медичної експертизи в Україні”/1995/.
Поняття про судово-медичну експертизу, обов’язкове її призначення. Види експертиз, одноосібне, комісійне та комплексне її проведення.
Структура судово-медичної служби в Україні. Поняття про інстанційність державної судово-медичної служби. Бюро судово-медичної експертизи як організаційна ланка державної судово-медичної служби, його структура та функції підрозділів.
Поняття про судового експерта, судово-медичного експерта, спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, їх обов’язки, права та відповідальність. Гарантії незалежності судового експерта. Роль судово-медичного експерта (стоматолога) в досудовому слідстві, дізнанні та його участь у судовому засіданні.
Об’єкти судово-медичної (стоматологічної ) експертизи. Регламентація проведення судово-медичних (стоматологічних ) експертиз та судово-медичних (стоматологічних) досліджень, документація, її структура порядок складання.
Тема 3. Судово-медична експертиза трупа: організація, правила, умови, документація.
Регламентація судово-медичного дослідження трупа в Україні. Основні правила судово-медичного розтину. Поняття “судово-медична експертиза” і “судово-медичне дослідження” трупа: спільне і відмінне між ними. Контингент трупів, що підлягає судово-медичному розтину. Вимоги до судово-медичної документації. Принципи складання та зміст висновків при розтині трупа.
Змістовий модуль 2. Судово-медична танатологія.
Конкретні цілі
· Вміти констатувати факт настання біологічної смерті.
· Проводити судово-медичний розтин трупа, формулювати причину ненасильницької смерті та виписувати «Лікарське свідоцтво про смерть».
· Знати особливості судово-медичної експертизи трупа новонародженого та нагло померлої особи.
Тема 1. Дослідження ранніх та пізніх трупних явищ.
Загальні закономірності в розвитку трупних змін. Поняття про уявну, клінічну і біологічну смерть. Умирання та його типи (морфологічні прояви гострої та агональної смерті). Відносні ознаки смерті та абсолютні ознаки смерті (трупні явища).Ранні трупні явища – охолодження, висихання, трупні плями, трупне заклякання, аутоліз. Судово-медичне значення. Пізні трупні явища – гниття, жировіск, муміфікація. Судово-медичне значення.
Тема 2. Визначення давності настання смерті.
Суправітальні реакції, їх значення для діагностики давності настання смерті. Використання ступеня розвитку ранніх та пізніх трупних явищ для встановлення давності настання смерті. Посмертні зміни зубів. Лабораторні методи діагностики давності смерті.
Змістовий модуль 3. Огляд трупа на місці події.
Конкретні цілі
· Проводити огляд трупа на місті події, знаходити, описувати та вилучати речові докази біологічного походження.
· Вміти описувати речові докази біологічного походження, передусім, сліди крові на місці пригоди.
· Знати правила вилучення речових доказів біологічного походження з місця їх розташування.
· Формулювати питання, які можуть бути вирішені під час проведення судово-медичної експертизи речових доказів біологічного походженння.
Тема 1. Огляд місця події та огляд трупа на місці його виявлення.
Поняття про місце події та організацію його огляду (особи, які беруть участь в огляді, їх процесуальне становище). Завдання огляду місця події, завдання і роль лікаря на місці події. Методи та стадії огляду місця події. Порядок і послідовність огляду місця події в приміщенні та на місцевості. Правова регламентація участі лікаря, як фахівця у слідчих діях. Завдання лікаря під час огляду трупа на місці події. Порядок огляду трупа на місці події. Виявлення, фіксація, вилучення речових доказів із місця події. Класифікація слідів крові, особливості їх вилучення з різних об’єктів. Експертне значення інших біологічних об’єктів (сперми, слини, поту, волосся тощо), виявлених на місці події.
Змістовий модуль 4. Судово-медична експертиза потерпілих, звинувачуваних та інших осіб.
Конкретні цілі
· Вміти проводити огляд потерпілої особи з приводу тілесних ушкоджень.
· Вміти описувати тілесні ушкодження.
· Встановлювати ступінь тяжкості тілесного ушкодження, відсотку втрати загальної працездатності.
· Знати особливості судово-медичної експертизи з приводу спірних статевих станів та статевих злочинів.
Тема 1. Судово-медична експертиза встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Поняття про тілесні ушкодження, їх юридична та медична класифікація. Тяжкі тілесні ушкодження, їх юридичні критерії та ознаки відповідно до “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень” (МОЗ України, 1995 р.). Ушкодження, що становлять небезпеку для життя людини в момент їх заподіяння. Ушкодження середнього ступеня тяжкості, їх юридичні критерії та медичні показники. Ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я і до легких тілесних ушкоджень. Визначення побоїв, мордування та мучення, насильницьких дій, які завдали фізичного болю. Особливості експертизи в таких випадках. Приводи і порядок проведення експертизи. Методика проведення експертизи. Властивості ушкоджень (синяків, подряпин, саден, ран, вивихів, переломів тощо), їх діагностика, знання анатомічних ділянок тіла. Особливості визначення тяжкості тілесних ушкоджень, розташованих на обличчі.
Змістовий модуль 5. Судово-медична експертиза ушкоджень та смерті від механічних чинників.
Конкретні цілі
· Вміти визначати вид тілесного ушкодження.
· Вміти описувати тілесні ушкодження, що виникли від дії механічних чинників.
· Діагностувати вид тупого чи гострого предмета або вид деформації чи механізм перелому кісток.
· Формулювати питання, які можуть бути вирішені під час проведення судово-медичної експертизи трупа у випадках смерті від дії тупих та гострих предметів.
· Оформити, формулювати і обгрунтувати висновки з приводу ушкоджень тупими, гострими предметами та у випадках транспортної травми.
Тема 1. Ушкодження від дії тупих, гострих предметів та вогнепальної зброї.
Зброя, знаряддя, предмет. Класифікація тупих предметів. Ушкодження м’яких тканин від дії тупих предметів, експертне значення саден, синців, подряпин, забоїв, ран. Загальні та видові ознаки ран від дії тупих предметів. Ушкодження внутрішніх органів та кісток від дії тупих предметів. Поняття про кататравму. Види падіння з висоти. Судово-медична діагностика падіння на площині та з різної висоти (кількох метрів і кількох десятків метрів), ознаки, експертна діагностика. Поняття про гострий предмет. Судово-медична класифікація гострих предметів. Механізм травмуючої дії різноманітних гострих предметів. Загальні властивості ран від дії гострих предметів. Видові ознаки ран від колючих, ріжучих та рубаючи предметів. Прижиттєвість та давність травми. Особливості ушкоджень, завданих власною чи сторонньою рукою. Ідентифікація травмуючого предмета за властивостями ушкоджень.
Тема 2. Транспортна травма.
Поняття про травматизм та транспортну травму. Судово-медична класифікація транспортної травми. Автомобільна травма, її судово-медична класифікація. Специфічні та характерні ознаки автомобільної травми. Експертна діагностика наїзду, переїзду, травми водія та пасажирів. Залізнична травма, її судово-медична класифікація. Специфічні та характерні ознаки залізничної травми. Експертна діагностика наїзду, переїзду та волочіння потягом.
4. Структура навчальної дисципліни
МОДУЛЬ 1:
Організація судово-медичної експертизи та загальні засади експертизи впливу факторів зовнішнього середовища на організм людини
|
Назви змістових модулів і тем |
Лекції |
Практичні заняття |
СРС |
Інд. |
Усього |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
5 |
|||||
|
Змістовий модуль 1. Процесуальні та організаційні засади судово-медичної експертної діяльності. |
||||||||||
|
Тема 1. Предмет і завдання судової медицини. Історія її розвитку |
– |
2 |
– |
|
2 |
|||||
|
Тема 2. Організаційно-процесуальні засади проведення судово-медичної експертизи в Україні
|
– |
2 |
– |
|
2 |
|||||
|
Тема 3. Судово-медична експертиза трупа: організація, правила, умови, документація.
|
– |
2 |
– |
|
2 |
|||||
|
Тема 4. Роль судового стоматолога при встановленні особи невідомої людини. |
– |
– |
2 |
|
2 |
|||||
|
Змістовий модуль 2. Судово-медична танатологія. |
|
|||||||||
|
Тема 5. Дослідження ранніх та пізніх трупних явищ. |
– |
3 |
– |
|
3 |
|||||
|
Тема 6. Визначення давності настання смерті. |
– |
3 |
–
|
|
3 |
|||||
|
Тема 7. Судово-медична експертиза ушкоджень та смерті від механічних чинників. Механічна асфіксія. |
– |
– |
2 |
|
2 |
|||||
|
Змістовий модуль 3. Огляд тупа на місці події. |
||||||||||
|
Тема 8. Огляд місця події та огляд трупа на місці його виявлення.
|
– |
6 |
– |
|
6 |
|||||
|
Тема 9. Судово-медична експертиза речових доказів біологічного походженння |
– |
– |
1 |
|
1 |
|||||
|
Змістовий модуль 4. Судово-медична експертиза потерпілих, звинувачуваних та інших осіб. |
||||||||||
|
Тема 10. Судово-медична експертиза встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. |
– |
6 |
|
|
6 |
|||||
|
Тема 11. Судово-медична експертиза ушкоджень та смерті від дії хімічних речовин |
– |
– |
1 |
|
1 |
|||||
|
Змістовий модуль 5. Судово-медична експертиза ушкоджень та смерті від механічних чинників. |
||||||||||
|
Тема 12. Ушкодження від дії тупих, гострих предметів та вогнепальної зброї.
|
– |
4 |
1 |
|
4 |
|||||
|
Тема 13. Транспортна травма. |
– |
2 |
– |
|
2 |
|||||
|
Тема 14. Судово-медична експертиза ушкоджень від дії інших фізичних факторів зовнішнього середовища. |
– |
|
2 |
|
2 |
|||||
o Усього годин – 38 |
– |
30 |
8 |
38 |
||||||
5. Теми лекційних занять
Не передбачено.
6. Теми семінарських робіт
Не передбачено.
7. Теми практичних занять
|
№ з/п |
Теми практичних занять |
Кількість годин |
Кількість кредитів |
|
Модуль 1. Організація судово-медичної експертизи та загальні засади експертизи впливу факторів зовнішнього середовища на організм людини |
30 |
1,0 |
|
|
1.
|
Змістовий модуль 1. Процесуальні та організаційні засади судово-медичної експертної діяльності. Тема 1. Предмет і завдання судової медицини. Історія її розвитку. Тема 2. Організаційно-процесуальні засади проведення судово-медичної експертизи в Україн. Тема 3. Судово-медична експертиза трупа: організація, правила, умови, документація. |
6 |
0,2 |
|
2.
|
Змістовий модуль 2. Судово-медична танатологія. Тема 1. Дослідження ранніх та пізніх трупних явищ. Тема 2. Визначення давності настання смерті. |
6 |
0,2 |
|
3.
|
Змістовий модуль 3. Огляд трупа на місці події Тема 1. Огляд місця події та огляд трупа на місці його виявлення. |
6 |
0,2 |
|
4.
|
Змістовий модуль 4. Судово-медична експертиза потерпілих, звинувачуваних та інших осіб. Тема 1. Судово-медична експертиза встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. |
6
|
0,2 |
|
5.
|
Змістовий модуль 5. Судово-медична експертиза ушкоджень та смерті від механічних чинників. Тема 1. Ушкодження від дії тупих, гострих предметів та вогнепальної зброї. Тема 2. Транспортна травма. |
6 |
0,2 |
|
|
Всього |
30 год. |
1,0 |
8. Теми лабораторних занять
(Не передбачено).
9. Самостійна робота
|
№ з.п. |
ТЕМА |
Кількість годин |
|
|
Модуль 1: Організація судово-медичної експертизи та загальні засади експертизи впливу факторів зовнішнього середовища на організм людини |
|
|
1 |
Роль судового стоматолога при встановленні особи невідомої людини. |
2 |
|
2 |
Судово-медична експертиза ушкоджень та смерті від механічних чинників. Механічна асфіксія. |
2 |
|
3 |
Судово-медична експертиза речових доказів біологічного походженння |
1 |
|
4 |
Судово-медична експертиза ушкоджень та смерті від дії хімічних речовин |
1 |
|
5 |
Судово-медична експертиза ушкоджень від дії інших фізичних факторів зовнішнього середовища |
2 |
|
|
РАЗОМ СРС з дисципліни, |
8 |
10. Методи навчання
За джерелами знань використовуються такі методи навчання: словесні – розповідь, пояснення, лекція, інструктаж; наочні – демонстрація, ілюстрація; практичні – практична робота, задачі.
За характером логіки пізнання використовуються такі методи:
аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, індуктивний, дедуктивний.
За рівнем самостійної розумової діяльності використовуються методи:
проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.
11. Методи контролю
Форми контролю і оцінювання дисципліни
При оцінюванні знань студентів приділяється перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок.
Оцінка з дисципліни визначається як середня з оцінок за два модулі, на які структурована навчальна дисципліна.
Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки підсумкового модульного контролю і виражається за 200 бальною системою.
Форми контролю
Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок.
Форми поточного контролю:
Теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда, хімічні диктанти, письмові роботи.
Практичні навички та уміння – самостійне виконання хімічних дослідів та вміння робити висновки уміння самостійно виконувати окремі операції, написання схем хімічних реакцій та перетворень. Підсумковий контроль здійснюється на основі теоретичних знань, практичних навичок та умінь.
Підсумковий контроль засвоєння модуля відбувається по завершенню вивчення блоку відповідних змістових модулів шляхом тестування і вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.
Форми підсумкового контролю:
Теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування.
Практичні навички та уміння – самостійно хімічним шляхом довести наявність певних функціональних груп; вміти провести якісні реакції та виконати елементний аналіз органічних сполук; знати правила і способи складання лабораторних установок.
12. Розподіл балів, які отримують студенти
Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.
Оцінювання поточної навчальної діяльності:
Студенту за кожний етап практичного заняття (практична частина, семінарське обговорення, письмовий контроль) виставляється оцінка за 12-бальною шкалою. Потім виводиться середнє арифметичне значення трьох оцінок, яке виставляється в журнал.
На практичній частині за кожен етап роботи виставляється оцінка наступним чином:
1. на початку практичної частини студенти повинні допуститися до проведення практичної роботи (вони повинні знати хід проведення якісних реакцій, аналітичний ефект та ін.). За цей етап студент може максимум набрати 2 бали.
2. За виконанням практичної роботи ретельно слідкує викладач, в кінці він оцінює одержаний результат. Максимум за даний вид роботи студент може отримати 4 бали.
3. Захист практичної роботи. На цьому етапі студент може отримати максимум 6 балів.
В кінці практичної частини викладач виводить середнє арифметичне з кожної оцінки за частини занять і виставляє її кожному студенту.
Розподіл балів, що присвоюються студентам
|
№ |
Модуль №1 (поточне тестування) |
Оцінка |
|
1 |
Змістовий модуль 1 |
12 |
|
2 |
Змістовий модуль 2 |
12 |
|
3 |
Змістовий модуль 3 |
12 |
|
4 |
Змістовий модуль 4 |
12 |
|
5 |
Змістовий модуль 5 |
12 |
|
|
Середній бал за заняття переводиться у шкалу оцінювання |
120 балів |
|
Підсумковий контроль засвоєння модуля № 1 |
80 |
|
|
РАЗОМ сума балів за засвоєння модуля №1 |
200 |
|
Мінімальний середній бал, з якою студент допускається до складання підсумкового контролю модуля – 4 бали.
Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120 балам.
Модульний підсумковий контроль:
Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.
Форма проведення підсумкового контролю має буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з органічної хімії визначаються у робочій навчальній програмі.
Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80.
Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.
Оцінювання дисципліни:
Оцінка з органічної хімії виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.
Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни і підсумкового контролю засвоєння модулів № 1 і 2.
Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).
Конвертація кількості балів з органічної хімії у оцінки за шкалою ЕCTS та 4-ри бальну (традиційну)
Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:
|
Оцінка ЕCTS |
Статистичний показник |
|
А |
Найкращі 10 % студентів |
|
B |
Наступні 25 % студентів |
|
C |
Наступні 30 % студентів |
|
D |
Наступні 25 % студентів |
|
E |
Останні 10 % студентів |
Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.
Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:
|
Оцінка ЕCTS |
Оцінка за 4-ри бальною шкалою |
|
А |
«5» |
|
B, С |
«4» |
|
D, E |
«3» |
|
FX, F |
«2» |
Оцінка з дисципліни FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.
Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.
Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.
Шкала оцінювання: національна та ЄКТС
|
Сума балів за всі види навчальної діяльності |
Оцінка ECTS |
Оцінка за національною шкалою |
|
|
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики |
для заліку |
||
|
|
А |
відмінно |
зараховано |
|
|
В |
добре |
|
|
|
С |
||
|
|
D |
задовільно |
|
|
|
E |
||
|
|
FX |
незадовільно з можливістю повторного складання |
не зараховано з можливістю повторного складання |
|
|
F |
незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
13. Методичне забезпечення
- Матеріали підготовки до практичних занять.
- Методичні вказівки до практичних занять.
- Макро- та мікропрепарати.
- Експонати навчального музею курсу судової медицини.
- Муляжі та макети огляду місця події і площин тіла людини.
- Мікроскопи та відеосистеми для вивчення гістологічних препаратів.
- Навчальні таблиці.
- Варіанти завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.
- Тестові завдання для підсумкового тестового модульного контролю.
- Тестові завдання для щоденного контролю.
- Варіанти теоретичних питань для самостійного вивчення.
- Навчальні відеофільми «Транспортна травма», «Огляд трупа на місці події», «Трасологія», «Судово-медична гістологія», «Експертиза статевих злочинів».
- Навчальний лазерний компакт-диск.
15. Рекомендована література
Базова:
1. Завальнюк А.Х. Судова медицина: Курс лекцій. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2006.- 672с.
2. Москаленко В.Ф., Михайличенко Б.В. Судова медицина. – К.: ВСВ «Медицина». – 2011. – 447с.
3. А.А.Бабанін, В.Д.Мішалов, О.В.Біловицький, О.Ю.Скребкова Судова медицина: підручник. – Сімферополь: Ната, 2012. – 580с.
4. Судова медицина: Навчально-методичний посібник / За ред. Б.Михайличенка. – К.:МП Леся, 2001. – 416с.
5. Завальнюк А.Х., Франчук В.В. Судова медицина: Навч. пос. – електронна книга. – Тернопіль: Укрмедкнига. – 2005.
6. Медичне правознавство/ А.А.Бабанін, О.О.Миронова, О.В.Біловицький, О.Ю.Скребкова. – Сімферополь: Ната, 2012. – 552с.
7. Москаленко В.Ф., Михайличенко Б.В. Медичне законодавство: правова регламентація лікарської діяльності. – К.: ВСВ «Медицина». – 2011. – 495с.
8. Муханов А.І. Атлас судово-медичного дослідження тупої травми. – Тернопіль: ТДМУ, 2009. – 324с.
9. Завальнюк А.Х., Кривда Г.Ф., Юхимець І.О. Етично-правові аспекти лікарської діяльності в Україні: Монографія. – Одесса: Астропринт, 2009. – 192с.
10. Судова медицина (у схемах, таблицях і рисунках): Навчальний посібник/ А.С.Лісовий і інш. – К.: Атіка, 2007. – 412с.
Допоміжна:
1. Бабанін А.А., Нікітіна К.Г., Соколова І.Ф. Правознавство //Сімферополь, 2005.- 704 С.
2. Бабанін А.А., Соколова И.Ф. Судебно-медицинская экспертиза половых состояний//Симферополь, 2001.- 206 С.
3. Бойко С.О. Судово-медична експертиза визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень// Ужгород, 2003.-225 С.
4. Герасименко О. Тлумачний та російсько-український словники з судової медицини. – Донецьк, 1999.- 292 с.
5. Завальнюк А.Х. Тлумачний словник судово-медичних термінів. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 351 с.
6. Завальнюк А.Х., Франчук В.В. Місце, роль і значення судової медицини у вищій медичній освіті // Медична освіта. – 2000. – № 2. – С. 44-48.
7. Завальнюк А.Х., Франчук В.В. Про нові види професійних правопорушень медичних працівників за чинним КК України // Українські медичні вісті. – 2003, т. 5, № 1 (63). – С. 33.
8. Завальнюк А.Х., Франчук В.В. Освітні засади та юридичне значення медичної документації // Медична освіта. – 2008, № 1. – С. 52-55.
9. Закон України ”Про судову експертизу”// Голос України, 1994. – № 74 (824). – С.5.
10. Комаров О.І. Основи права України// Вища школа, 2004.- 204 С.
11. Кримінальний кодекс України (станом на 5 квітня 2001 р).
12. Кримінальний процесуальний кодекс України. – С.: Тов «ВВП Нотіс»., 2012. – 292с.
13. Кулик О.Ф., Бачинський В.Т., Савка І.Г., Ванчуляк О.Я. Особливості судово-медичного дослідження трупа при окремих видах смерті.//Чернівці, 2005. – 210 С.
14. Концевич І.О., Михайличенко Б.В. Судова медицина. – К.:МП Леся, 1997. – 656с.
15. Наказ № 6 МОЗ ” Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України”, 1995.
16. Основи законодавства України про охорону здоров’я// Фармація України, 1993. – № 6. – С.1-3.
17. Федорчук-Незнакомцева Є.П., Павлович В.Г. Посібник з судово-медичної танатології. – Київ, 1998.- 46 с.
18. Франчук В.В. Морфометричні показники серця при наглій смерті від атеросклерозу коронарних судин та їх судово-медичне значення: Автореф. канд.. дис. – К., 1999. – 17с.
19. Франчук В.В. Навчальні таблиці з судової медицини / В.В.Франчук . – Тернопіль: Вектор, 2012 . – 62 с.
20. Франчук В.В. Ушкодження м’яких тканин: клінічні та правові аспекти діагностики та описання у первинних медичних документах // Шпитальна хірургія. – 2008, № 1. – С. 109-115.
21. Франчук В.В., Трач Росоловська С.В. “Методичні вказівки до практичних занять з судової медицини та медичного законодавства ”. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2011. – 74 с.
22. Хміль І.Ю., Михайличенко Б.В., Артеменко О.І. Законодавче забезпечення лікарської діяльності. – К.:Медицина, 2010. – 208с.
23. Яланський О.В., Воробйов Ю.В., Яланська Л.О., Воробйов М.Ю. Судово-медичне дослідження трупа. – Полтава, 2000.- 240 с.
Інформаційні ресурси
3. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/video/pat_an/
5. http://intranet.tdmu.edu.ua/index.php?dir_name=cd&file_name=index.php#n1