Форма № Н – 3.04

 

 

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ“

Перший проректор

проф. Мисула І.Р.

21.06.2013

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

 

2013–2014 навчальний рік

 

 

Тернопіль – 2013

 

 

Робоча програма з СЕКЦІЙНОГО КУРСУ для студентів за напрямом підготовки 1201 Медицина, спеціальністю 7.12010005 “Стоматологія”.

 

Розробники:	Орел Ю.М., доцент кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судової медицини, к.м.н.
	(вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)

 

Робочу програму схвалено на засіданні патологічної анатомії з секційним курсом та судової медицини

20.06.2013 р., протокол № 20.

 

Завідувач кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судової медицини

 

 

Ó __________, 2013 рік

Ó __________, 2014 рік

 

 

Опис навчальної дисципліни

 

 

 

1.     Мета та завдання вивчення навчальної дисципліни

 

Патологоанатомічна служба – невід’ємна складова частина системи практичної охорони здоров’я в Україні, діяльність якої спрямована на підвищення якості лікувально-діагностичної роботи в стаціонарі та поліклінічного обслуговування населення. Її робота є органічною частиною профілактичних , діагностичних та лікувальних заходів, що проводяться в установах практичної охорони здоров’я.

Виходячи з цього, постають основні завдання патологоанатомічної служби:

1.      Проведення спільно з клініцистами клініко-анатомічного аналізу результатів автопсій з метою ефективного контролю лікувально-діагностичної роботи.

2.      Розробка ефективних методів прижиттєвої морфологічної діагностики патологічних процесів та захворювань шляхом дослідження біоптатів та післяопераційного матеріалу.

3.      Підвищення кваліфікації лікарів-клініцистів.

4.      Своєчасне виявлення гострозаразних захворювань.

5.      Наукова розробка актуальних проблем патології людини.

6.      Проведення спеціалізації та удосконалення лікарських кадрів (лікарів-патологоанатомів) та середнього медичного персоналу (лаборантів-гістологів).

7.      Участь у роботі державних статистичних органів щодо визначення об’єктивних показників захворюваності та смертності населення.

Тому в результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

·        засвоїти основні положення організації патологоанатомічної служби в україні, засвоїти правила оформлення протоколу розтину і видачі лікарського свідоцтва про смерть;

·        вивчити особливості і методику проведення розтину та оформлення патологоанатомічної документації у випадках смерті, пов’язаної з терапевтичною патологією;

·        знати основні принципи техніки проведення розтину померлих від інфекційної патології;

·        вивчити особливості і методику проведення розтину та оформлення патологоанатомічної документації у випадках смерті, пов’язаної з хірургічною та акушерсько-гінекологічною патологією;

·        знати особливості і методику проведення розтину померлої дитини, плода, новонародженого та оформлення патологоанатомічної документації у випадку смерті, що пов’язана з перинатальною патологією;

·        засвоїти основні положення проведення ЛКК та клініко-патологоанатомічних конференцій;

·        засвоїти основні принципи проведення біопсійного дослідження у лікарняних закладах.

 

 

2.     Програма навчальної дисципліни

 

Модуль 1. Секційний курс

 

Змістовий модуль 1. Мета, завдання, структура патологоанатомічної служби. Основна патологоанатомічна документація. Патологоанатомічний діагноз. Розтин померлих від недуг терапевтичного профілю.

         Конкретні цілі:

·        знати теоретичні положення наказу № 81 МОЗ України;

·        знати основні принципи організації патологоанатомічної служби у лікувально-профілактичних закладах;

·        знати основні принципі оформлення протоколу розтину, формулювання патологоанатомічного діагнозу, клініко-патологоанатомічного епікризу, порядку заповнення лікарського свідоцтва про смерть;

·        вміти проводити клініко-анатомічний аналіз у конкретному випадку смерті від захворювання терапевтичного профілю;

·        вміти формулювати патологоанатомічний діагноз;

·        вміти виписувати лікарське свідоцтво про смерть при основних терапевтичних нозологіях.

Теми 1. Завдання патологоанатомічної служби та її місце в системі охорони здоров’я.

Теми 2. Основна патологоанатомічна документація. Побудова патологоанатомічного діагнозу, клініко-патологоанатомічного епікризу, порядок заповнення лікарського свідоцтва про смерть.

Теми 3. Розтин померлого у випадку смерті від недуг терапевтичного профілю.

 

Змістовий модуль 2. Розтин померлих від інфекційної, хірургічної, акушерсько-гінекологічної патології. Особливості проведення розтинів та клініко-анатомічного аналізу у педіатричній практиці. Біопсійні дослідження. Роль патологоанатомічної служби у контролі за якістю лікувально-профілактичної роботи.

         Конкретні цілі:

·        знати основні принципи оформлення протоколу розтину, формулювання патологоанатомічного діагнозу, клініко-патологоанатомічного епікризу, порядку заповнення лікарського свідоцтва про смерть у випадку смерті від інфекційних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних і педіатричних недуг;

·        знати основні завдання ЛКК та клініко-патологоанатомічних конференцій;

·        знати основні правила підготовки біопсійного та операційного матеріалів для гістологічних та цитологічних досліджень;

·        вміти формувати протичумну укладку, одягати і знімати протичумний костюм;

·        вміти оцінювати розбіжності клінічного та патологоанатомічного діагнозів;

·        вміти оцінити результати біопсійного дослідження при різних патологічних процесах.

Теми 1. Особливості проведення патологоанатомічного дослідження у випадку смерті від інфекційної, хірургічної, акушерсько-гінекологічної патології. Особливості клініко-анатомічного аналізу та організації розтинів у педіатричній практиці.

Теми 2. Роль патологоанатомічної служби у контролі за якістю лікувально-профілактичної роботи. Організація роботи лікувально-контрольних комісій та клініко-патологоанатомічних конференцій.

Теми 3. Методи біопсійного дослідження біологічного матеріалу.

Теми 4. Захист протоколу розтину.

 

 

3.     Структура навчальної дисципліни

 

 

 

4.     Теми лекційних занять

 

Не передбачено.

 

 

5.     Теми семінарських робіт

 

Не передбачено.

 

 

6.     Теми практичних занять

 

 

 

7.     Теми лабораторних занять

 

Не передбачено.

 

 

8.     Самостійна робота

 

 

 

9.     Індивідуальні заняття

 

Не передбачено.

 

 

10.      Методи навчання

 

За джерелами знань:

·        словесні –  розповідь, пояснення, лекція, інструктаж;

·        наочні – демонстрація, ілюстрація;

·        практичні – практична робота, задачі.

За характером логіки пізнання:

·        аналітичний,

·        синтетичний,

·        аналітико-синтетичний,

·        індуктивний,

·        дедуктивний.

За рівнем самостійної розумової діяльності:

·        проблемний,

·        частково-пошуковий,

·        дослідницький.

 

 

11.      Методи контролю

 

Форми контролю і оцінювання дисципліни

При оцінюванні знань студентів приділяється перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок.

Оцінка з дисципліни визначається як середня за модуль, з якого складається навчальна дисципліна.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки підсумкового модульного контролю і виражається за 200 бальною системою.

 

Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок.

Форми поточного контролю:

·        теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда, письмові роботи;

·        практичні навички та уміння – самостійне заповнення лікарських свідоцтв про смерть при різних недугах терапевтичного, хірургічного, акушерсько-гінекологічного, педіатричного профілю, лікарських свідоцтв про перинатальна смерть, оформлення протоколу патологоанатомічного дослідження, підготовка виступу на клініко-патологоанатомічній конференції, оформлення направлення біопсійного чи операційного матеріалу на патогістологічне дослідження.

Підсумковий контроль засвоєння модуля відбувається по завершенню вивчення блоку відповідних змістових модулів шляхом тестування і вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Форми підсумкового контролю:

·        теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування;

·        практичні навички та уміння – оформити та захистити навчальний протокол патологоанатомічного дослідження.

 

 

12.      Розподіл балів, які отримують студенти

 

Максимальна кількість балів, які може отримати студент при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.

 

Оцінювання поточної навчальної діяльності

Студенту за кожний етап практичного заняття (практична частина, семінарське обговорення, письмовий контроль) виставляється оцінка за 12-бальною шкалою. Потім виводиться середнє арифметичне значення трьох оцінок, яке виставляється в журнал.

На практичній частині за кожен етап роботи виставляється оцінка наступним чином:

·        на початку практичної частини студенти повинен бути допущеним до проведення практичної роботи (тобто мусить знати методику проведення патологоанатомічного дослідження, порядок заповнення лікарського свідоцтва про смерть тощо). За цей етап студент може максимум набрати 2 бали;

·        за виконанням практичної роботи ретельно слідкує викладач, наприкінці він оцінює одержаний результат. Максимум за даний вид роботи студент може отримати 4 бали;

·        захист практичної роботи. На цьому етапі студент може отримати максимум 6 балів.

В кінці практичної частини викладач виводить середнє арифметичне з кожної оцінки за частини занять і виставляє її кожному студенту.

 

Розподіл балів, що присвоюються студентам

 

Мінімальний середній бал, з яким студент допускається до складання підсумкового контролю модуля – 4.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля – 120.

 

Модульний підсумковий контроль

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю має буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з секційного курсу визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.

 

Оцінювання дисципліни

Оцінка з секційного курсу виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни і підсумкового контролю засвоєння модуля.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

 

Конвертація кількості балів із секційного курсу в оцінки за шкалою ЕCTS  та 4 бальну (традиційну)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:

 

 

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

 

 

Оцінка з дисципліни FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.

Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

 

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

 

 

13.      Методичне забезпечення

 

1.     Матеріали підготовки до практичних занять.

2.     Методичні вказівки до практичних занять.

3.     Макро- та мікропрепарати.

4.     Мікроскопи та відеосистеми для вивчення гістологічних препаратів

5.     Навчальні таблиці.

6.     Варіанти завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

7.     Тестові завдання для підсумкового тестового модульного контролю.

8.     Тестові завдання для щоденного контролю.

9.     Варіанти теоретичних питань для самостійного вивчення.

 

 

14.      Рекомендована література

 

Базова:

1.     Боднар Я.Я. Практикум з біопсійно-секційного курсу: Посібник / Я.Я. Боднар, А.М. Романюк, О.Є. Кузів О. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2002. – 188 с.

2.     Наказ МОЗ України № 81 від 12.05.1992 р. “Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні”.

3.     Наказ МОЗ України № 435 від 29.05.2013 р. “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я, які надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності”.

4.     Наказ МОЗ України № 417 від 19.08.2004 р. “Про удосконалення дитячої патологоанатомічної служби”.

5.     Наказ МОЗ України № 179 від 29.03.2006 р. “Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, Порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених”.

6.     Наказ МОЗ України № 545 від 08.08.2006 р. “Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті”.

 

Допоміжна:

1.     Пальцев М.А. Руководство по биопсийно-секционному курсу / М.А. Пальцев, В.Л. Коваленко, Н.М. Аничков. – М. : Медицина, 2002. – 256 с.

2.     Романов В.С. Биопсийно-секционный курс: учебное пособие / В.С. Романов, А.А. Артифексова. – Н.Новгород : Изд-во Нижегородской государственной медицинской академии, 2008. – 82 с.

3.     Федорина Т.А. Руководство по секционно-биопсийному курсу. – М. : Самара, 2001. – 96 с.

4.     Боднар Я.Я. Патоморфологія / Я.Я. Боднар, А.М. Романюк, – Тернопіль : ТДМУ, Укрмедкнига, 2009. – 496 с.

5.     Шлопов В.Г. Патологічна анатомія. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 768 с.

6.     Струков А.І., Сєров В.В. Патологічна анатомія. – Харків: Факт, 1999. – 864 с.

 

 

15.      Інформаційні ресурси

 

1.     http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/index.php?&path=patologanatom/metod_rozrobky/uk/stomat/

2.     http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/index.php?&path=patologanatom/classes_stud/uk/stomat/ptn/

3.     http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_normative_acts