Симптоматичне лікування суглобового і м’язового болю та мікротравм

Симптоматичне лікування суглобового і м’язового болю та мікротравм.

Біль в суглобах

Найчастіші причини болю в суглобах

При всьому різноманітті причин, що викликають ураження суглобів, більшість випадків можна умовно підрозділити на три групи:

  системні захворювання сполучної тканини (ревматизм, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, склеродермія і ін.);

  порушення обмінних процесів в тканинах суглобового хряща і кістки (артроз, подагра, остеопороз).

  травми (побутова, спортивна і т. д.);

Системні захворювання сполучної тканини — група захворювань, що характеризуються системним імунозапальним ураженням сполучної тканини і її похідних, що виявляється множинними ураженнями органів і тканин, котрі набувають циклічного прогресуючого перебігу.

Ревматизм — токсико-імунне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною  локалізацією у серцево-судинній системі, що розвивається у схильних осіб внаслідок інфікування β-гемолітичним стрептококом групи А.

 

Ревматоїдний артрит — хронічне аутоімунне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням дрібних суглобів

Системний червоний вовчак — важке, хронічне аутоімунне системне захворювання, що протікає з множинними ураженнями внутрішніх органів.http://rheumatology.org.ua

 

 «Загрозливими» симптомами, які дозволяють запідозрити у хворого захворювання сполучної тканини, є:

  виникнення болю в суглобах через 1–2 тижні після перенесеної ангіни;

  біль в суглобах, що супроводжується підвищенням температури, набряклістю суглоба, почервонінням шкіри над ним;

  біль в суглобах, що супроводжується втратою ваги, підвищеною стомлюваністю;

  біль в суглобах, що супроводжується вранішньою скутістю;

  біль в суглобах, що супроводжується м’язовою слабкістю;

  біль в суглобах, що супроводжується шкірними висипаннями;

  біль в суглобах у поєднанні з синдромом Рейно (напади похолодання і збліднення пальців верхніх кінцівок, що виникають під впливом холоду, емоційного стресу; супроводжуються відчуттям колення, оніміння, зниженням шкірної і больової чутливості).

Захворювання, пов’язані з порушенням обмінних процесів в тканинах суглобового хряща і кістки

Остеопороз

 

 

 

Розвитку остеопорозу сприяють:

  раннє настання менопаузи;

  куріння;

  надмірне вживання кофеїну (більше 2 чашок кави в день);

  прийом лікарських препаратів (кортикостероїдів).

 

Подагра

Розвитку подагри сприяють:

  надмірне вживання м’яса, копченостей;

  вік — у чоловіків після 30 років і у жінок після 60 років;

  підлога — чоловіки хворіють в 5–7 разів частіше за жінок;

  прийом лікарських препаратів — гіперурікемію можуть викликати нікотинова кислота, фуросемід і інші петльові діуретики, тіазидні діуретики (дихлотіазид, гідрохлортіазид), ацетилсаліцилова кислота (малі дози), циклоспорин, алкоголь.

Остеоартроз

 

 

Розвитку остеоартрозу сприяють:

  літній вік;

  ожиріння;

  постійне навантаження на суглоб;

  спадкові (генетичні чинники);

  травми суглобів в анамнезі;

  куріння.

«Загрозливими» симптомами, які дозволяють запідозрити у хворого захворювання суглобів, пов’язане з обмінними порушеннями, є:

  переважне ураження суглобів нижніх кінцівок (плесна);

  переважне ураження кульшових (колінних) суглобів;

  біль в суглобах у вигляді нападів, які починаються вночі або вранці;

  біль у поєднанні з швидким наростанням набряклості, гіперемії і підвищенням температури суглоба;

  поява нападу болю в суглобах після прийому діуретичних препаратів (ацетилсаліциловї кислоти, алкоголю);

  часті переломи у жінок клімактеричного віку.

Окрім захворювань сполучної тканини і порушень обміну причиною болю в суглобах може бути інфекція, в першу чергу — туберкульоз (про це слід думати при відповідних позитивних пробах з туберкуліном, контакті з хворим на туберкульоз).

Щонайменша підозра на одне з вище перерахованих захворювань вимагає обов’язкового звернення до лікаря.

Біль в м’язах

Найчастіші причини болю в м’язах

  Грип і інші ГРВІ.

  Радикуліт.

  Травма (побутова, спортивна).

  Надмірне фізичне навантаження.

  Прийом діуретиків.

 

 

 

«Загрозливі» симптоми при болях в м’язах:

  болі в м’язах супроводжуються підвищенням температури;

  до болів в м’язах приєднуються болі в ділянці шиї, плечового поясу, грудної клітки.

Загальні підходи до лікування при суглобовому і м’язовому болі

1.  Застосування місцевих протизапальних і знеболюючих засобів.

2.  Застосування пероральних протизапальних і знеболюючих засобів.

Загальні рекомендації для пацієнтів

  При ударах і розтягненнях протягом перших 24–48 годин — спокій, холод на місце пошкодження.

  При місцевій болючості — місцеве застосування сухого тепла.

  Починати лікування з лікарських препаратів для місцевого застосування (мазі, гелі, розтирання).

  Пероральні НПЗП використовувати тільки при неефективності місцевих засобів.

 

 

Рекомендації для батьків

  У дітей болі в м’язах найчастіше пов’язані з ГРВІ або ударами.

  При використанні місцевих засобів у дітей слід уникати препаратів з вираженою місцевою подразнюючою дією.

  Препаратом вибору при необхідності перорального прийому анальгетиків у дітей є високоочищений парацетамол.

Безрецептурні лікарські препарати, що використовуються для симптоматичного лікування суглобового і м’язового болю і умови їх раціонального застосування

 

 

 

 

 

 

 

Для симптоматичного лікування болю в суглобах і м’язах використовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і анальгетики­-антипіретики, які знижують вираженість запальної реакції, зменшують набряклість навколосуглобових тканин, мають знеболюючу дію. Разом із сприятливою фармакологічною дією і достатнім ступенем клінічної ефективності препарати цієї групи мають ряд небажаних побічних ефектів. При захворюванні суглобів найбільше практичне значення має негативний вплив НПЗП на метаболізм суглобового хряща. В результаті застосування НПЗП хворі спочатку відзначають полегшення стану (зменшення болю, набряклості суглобів, збільшення об’єму рухів), а потім — погіршення функції суглобів, пов’язане з руйнуванням суглобового хряща під дією НПЗП. Найбільшу ушкоджувальну дію на хрящ мають ацетилсаліцилова кислота, індометацин, піроксикам, фенилбутазон. Диклофенак має хондронейтральну дію, ібупрофен і кетопрофен — слабо виражену хондропротекторну дію, парацетамол — помірну хондропротекторну дію.

Окрім несприятливої дії на суглобовий хрящ, при прийомі нестероїдних протизапальних препаратів і анальгетиків-­антипіретиків можливий розвиток специфічного ускладнення, що отримало назву НПЗП­-гастропатії. Вона полягає у пошкодженні слизової оболонки шлунково-­кишкового тракту з розвитком диспептичних явищ (нудота, блювота, зниження апетиту), утворенні виразки і кровотечі внаслідок застосування нестероїдних протизапальних препаратів і анальгетиків-­антипіретиків. Найбільш виражену ульцерогенну дію вмають ацетилсаліцилова кислота, індометацин, піроксикам. Серед безрецептурних препаратів ульцерогенна дія найменше виражена у парацетамолу, диклофенаку. Практично не мають ушкоджувальної дії щодо шлунку нові нестероїдні протизапальні препарати, які належать до підгрупи селективних інгібіторів ЦОГ­2, — мелоксикам, целекоксиб, німесулід. Проте ці препарати підлягають відпуску тільки за рецептом лікаря.

Чинники ризику розвитку НПЗП- гастропатій

  Літній вік.

  Наявність захворювань шлунку в анамнезі.

  Одночасний прийом глюкокортикоїдів (навіть у вигляді мазей).

  Одночасний прийом двох препаратів з групи НПЗП (навіть при використанні різних лікарських форм, наприклад пігулок і мазі).

  Тривала (більше тижня) терапія НПЗП.

 

Шляхи профілактики НПЗП- гастропатій

  Застосування кишково розчинних лікарських форм.

  Застосування ректальних лікарських форм.

  Сумісне застосування препаратів, що захищають слизиову шлунку (сукральфат, синтетичні аналоги простагландинів).

  Застосування НПЗП — селективних інгібіторів ЦОГ­2 — мелоксикам, целекоксиб, німесулід (належать до категорії рецептурних препаратів).

НПЗП і анальгетики-­антипіретики представлені в аптеці численними лікарськими формами як для системного (пігулки, капсули, суспензії), так і для місцевого застосування. Останнім при суглобовому і м’язовому болі є надається перевага.

Переваги використання лікарських форм для місцевого застосування при симптоматичному лікуванні суглобового і м’язового болю

  Відносна простота і безпека застосування.

  Можливість використання як місцевої, так і резорбтивної дії.

  Слабо виражена системна дія і, як наслідок — значно менша вираженість побічних ефектів, в першу чергу щодо шлунково-­кишкового тракту.

  Забезпечення високої концентрації діючих речовин в місці нанесення препарату.

  Можливість поєднання в одному препараті декількох речовин, різних за механізмом і спрямованістю лікувальної дії.

  Можливість пролонгованої дії.

Клініко-­фармацевтична характеристика лікарських форм препаратів для місцевого застосування при суглобовому і м’язовому болі

Мазі
Переваги	Недоліки
Відносна простота і безпека застосування. Можливість використання як місцевої, так і резорбтивної дії. Слабка системна дія. Забезпечення високої концентрації діючих речовин в місці нанесення мазі. У одній мазі можуть міститися речовини, різні за механізмом і спрямованістю лікувальної дії. Можливість пролонгованої дії.	Мазі на основі вазеліну погано вивільняють діючі речовини. При потраплянні на шкіру або одяг мазь залишає масні плями. Мазі на гідрофобній основі обумовлюють виражений «парниковий» ефект.
Гелі
Переваги	Недоліки
Пролонгована дія. Можливість застосування на ніч. Наявність  зволожуючої шкіру дії. У порівнянні з мазями гелі краще всмоктуються, мають вираженішу дію. При потраплянні на шкіру або одяг гель легко змивається водою, не залишаючи слідів (на відміну від мазей).	Гель — нестабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшарування. Дифузія діючої речовини в тканини з лікарської форми «гель» відбувається повільніше, ніж з розчину або мазі. В той же час, ця властивість дозволяє досягти пролонгованої дії препарату. Гелі володіють вираженою системною дією, що далеко не завжди бажане (підвищується вірогідність розвитку побічних ефектів).
Розтирання
Переваги	Недоліки
За рахунок місцевої дратівливої дії спирту розширюють судини шкіри і покращують кровообіг в належних тканинах. Слабо виражена системна дія.	За рахунок спиртової основи мають підсушуючу шкіру дію, сприяють її лущенню. Вираженість системної дії нижча, ніж у мазей і гелів.

Безрецептурні нестероїдні протизапальні препарати для місцевого застосування

Для даних препаратів характерні наступні фармакологічні властивості:

  при місцевому застосуванні мають протизапальну і анальгетичну дію;

  сприяють зменшенню набряку суглобів і навколосуглобових м’яких тканин;

  сприяють збільшенню об’єму рухів;

  зменшують агрегацію тромбоцитів (покращують місцеву мікроциркуляцію).

Активний інгредієнт	Препарат	Лік. форма	Характерні особливості
Фенілбутазон	Бутадіон	Мазь	  Не слід допускати потрапляння на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з екземою   При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри   При передозуванні можливі головний біль, запаморочення, неприємні відчуття в епігастрії
Піроксикам	Хотемін	Мазь	ПротипоказанийприпідвищенійчутливостідоНПЗП Привтиранніможливігіпереміяшкірисвербіннялущенняшкіри Принеповномувтираннігелюможливатранзиторназмінакольорушкіри
	Ревмадор, Фелден, Фіналгель, Еразон	Гель
Етофенамат	Терморевмон	Гель	  Протипоказаний дітям, вагітним і лактуючим жінкам   Не слід допускати потрапляння на поверхню ран або ділянки шкіри з екземою   При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри   При передозуванні можливі головний біль, запаморочення, неприємні відчуття в епігастрії (слід негайно змити крем)
Кетопрофен	Кетопрофен, Профенід, Фастум­гель	Гель	  Не слід допускати потрапляння на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з екземою   При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри   При передозуванні можливі головний біль, запаморочення, неприємні відчуття в епігастрії   Наноситься 3­-4 рази на день
Ібупрофен	Ібупрофен, Діп­реліф, Долгит	Гель	  Не слід допускати потрапляння на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з екземою   При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри   При передозуванні неприємні відчуття в епігастрії   Наноситься 3­-4 рази на день
Диклофенак	Алмірал, Верал, Вольтарен, Діклак, Діклоран, Диклофенак, Наклофен, Олфен, Ревмавек, Фелоран	Гель	  Не слід допускати потрапляння на поверхню ран або ділянки ураженої шкіри з екземою   При втиранні можливі гіперемія шкіри, свербіння, лущення шкіри   Можлива фотосенсибілізація.   Протипоказаний при гіперчутливості до НПЗП.   При тривалому лікуванні (більше 2 тижнів) або нанесенні на обширні ділянки можливі системні побічні ефекти.   Не рекомендується застосовувати у дітей   Наноситься 3-­4 рази на день
Кислота ніфлумова	Ніфлуріл	Гель
Індометацин	Індометацин, Метіндол	Мазь	Несліддопускатипотрапляннянаповерхнюранабоділянкиураженоїшкіризекземою Привтиранніможливігіпереміяшкірисвербіннялущенняшкіри ПротипоказанийпригіперчутливостідоНПЗП Наноситьсяразинадень Припередозуванніможливіголовнийбільнеприємнівідчуттявепігастріїнудота Нерекомендуєтьсязастосовуватиудітей
	Індометацин­-Дарниця	Гель
Комплексні препарати
Диклофен­гель	Диклофенак Ментол	Гель	Несліддопускатипотрапляннянаповерхнюранабоділянкиураженоїшкіризекземою Привтиранніможливігіпереміяшкірисвербіннялущенняшкіри Можливафотосенсибілізація ПротипоказанийпригіперчутливостідоНПЗП Притриваломулікуваннібільшетижнівабонанесеннінаобширніділянкиможливісистемніпобічніефекти Нерекомендуєтьсязастосовуватиудітей Наноситьсяразинадень
Диклоцин­гель	Диклофенак лізину есцинат	Гель
Бен­Гей	Метилсаліцилат Ментол	мазь	Несліддопускатипотрапляннянаповерхнюранабоділянкиураженоїшкіризекземою Привтиранніможливігіпереміяшкірисвербіннялущенняшкіришкірніалергічніреакції ПротипоказанийпригіперчутливостідоНПЗП Підсилюєдіюантикоагулянтів Припередозуванніможливіголовнийбільзапамороченнядзвінувухахрозладизорунеприємнівідчуттявепігастріїнудотаблювотапроносудітейгіпертерміягіперглікемія Нерекомендуєтьсязастосовуватиудітейвагітних
Кеер	Екстракт Boswellia serrata Метилсаліцилат Ментол	Мазь
Бом­бенге	Метилсаліцилат Ментол	Мазь

Безрецептурні препарати місцевої подразнюючої дії для симптоматичного лікування суглобового і м’язового болю

Для даних препаратів характерні наступні фармакологічні властивості:

  місцева подразнююча дія;

  відволікаюча дія;

  знеболююча дія (як результат місцевої подразнюючої і відволікаючої);

  судинорозширювальна дія, поліпшення кровообігу в місці нанесення.

Мазі з місцевою подразнюючою дією
Препарат	Активний інгридієнт	Фармакологічні ефекти
Апізартрон	Бджолина отрута, метилсаліцилат	Протизапальний, гіпертермічний, судинорозширювальний, місцевий подразнюючий, відволікаючий
Гевкамен	Ментол, камфора, олія евкаліптова, олія гвоздики, олія м’ятна	Протизапальний, болезаспокійливий (відволікаючий), судинорозширювальна, місцевий подразнюючий
Лінімент «Алором»	Екстракт ромашки, сік алое, екстракт календули, олія касторова, ментол, олія евкаліптова	Протизапальний, болезаспокійливий (відволікаючий), судинорозширювальний, покращує трофічні процеси
Фіналгон	Нонівамід, нікобоксил	Судинорозширювальний, місцевий зігріваючий, відволікаючий, покращує тканинний кровотік

Окрім вказаних в таблиці, в Україні зареєстровані наступні мазі, що мають місцеву подразнюючу дію: «Камфорна», «Скипидарна», «Аналгол», «Аналголан», «Віпросал», «Гевкамен», «Унгапівен».

Виражену місцеву подразнюючу дію мають також препарати перцю стручкового: Ін. Тайсс крем від ревматизму, мазь «Еспол», «Камфоцин», «Капсин», «Лінімент перцево-­камфоровий, мазь «Ефкамон», «Нікофлекс» і ін.

Для полегшення болю в м’язах і суглобах за рахунок місцевої подразнюючої дії використовуються також камфорний і мурашиний спирти, бальзами «Лоан», «Орел» і ін.

Доречно ще раз нагадати, що самостійне використання препаратів для симптоматичного лікування болю в суглобах доцільне тільки в тих випадках, коли на підставі консультації лікаря виключені серйозні захворювання, що представляють загрозу для стану здоров’я і подальшої працездатності.

Фармацевтична опіка при застосуванні препаратів для симптоматичного лікування суглобового і м’язового болю

  Мазі і гелі, що містять НПЗП, слід наносити тільки на непошкоджені ділянки шкіри, ретельно уникаючи потрапляння на пошкоджені ділянки або раньову поверхню.

  Мазі і гелі з НПЗП не слід наносити під повітронепроникні пов’язки.

  При застосуванні мазей і гелів, що містять НПЗП, слід уникати їх потрапляння на слизисові очей та інші слизові оболонки.

  При застосуванні мазей і гелів, що містять НПЗП, можливе виникнення явищ контактного дерматиту — свербіння, гіперемія, набряклість шкіри, поява папул, лусок, везикул. При даних явищах вживання мазі слід негайно припинити.

  Не поєднувати мазі, гелі і креми, що мають зігріваючу дію, з використанням грілок, повітронепроникних пов’язок і еластичних бинтів щоб уникнути опіків.

  При нанесенні мазей і гелів, що містять НПЗП, на обширні ділянки шкіри і при тривалому застосуванні можливе виникнення побічних явищ, характерних для перорального прийому відповідних препаратів.

  При застосуванні мазей і гелів, що містять диклофенак, можливі явища фотосенсибілізації.

  Симптоми передозування при використанні НПЗП у вигляді мазей або гелів: неприємні відчуття в епігастрії, нудота, головний біль, запаморочення (частіше при застосуванні препаратів, що містять салицилати).

  При розвитку явищ підвищеної чутливості або симптомів передозування слід негайно змити мазь теплою водою.

  Протизапальні препарати для перорального застосування призначаються при недостатньо вираженому ефекті від місцевих препаратів.

  Протизапальні препарати для перорального застосування слід приймати тільки за рекомендацією лікаря.

  Протизапальні препарати для перорального застосування сприяють виникненню НПЗП-­гастропатій.

  Найсильнішим серед безрецептурних анальгетиків, представлених на ринку України, ­ є комплексний препарат Солпадеїн.

  Солпадеїн не слід приймати одночасно з іншими препаратами, що містять парацетамол, або кофеїн.

  Солпадеїн не рекомендується застосовувати вагітним жінкам і дітям до 7 років.

  Всі нестероїдні протизапальні препарати, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю слід призначати хворим на бронхіальну астму, ерозивно-­виразковими ураженнями шлунково­кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок.

  Всі НПЗП, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, слід приймати після їжі.

  Ацетилсаліцилова кислота, диклофенак, індометацин, тіапрофенова кислота, напроксен, піроксикам, кетопрофен здатні знижувати агрегацію тромбоцитів і згортання крові, сприяти розвитку геморагічного синдрому.

  Виведення нестероїдних протизапальних засобів з організму істотно збільшується при лужній реакції сечі — це призводить до зниження ефективності препаратів і коротшого часу їх дії.

  Оскільки НПЗП і анальгетики­-антипіретики на 80–90% метаболизуються в печінці, при її патології значно підвищується небезпека виникнення побічних небажаних ефектів НПЗП.

  Для всіх НПЗП і анальгетиків-­антипіретиків, особливо для ацетилсаліциловї кислоти і індометацину, характерна ульцерогенна дія.

  НПЗП і анальгетики-­антипіретики не призначають хворим на гастрит, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, геморагічний діатез, аспіринову бронхіальну астму.

  НПЗП, особливо індометацин, диклофенак, тіапрофенова кислота, кетопрофен і ацетилсаліцилова кислота, знижують діуретичний ефект петлевих діуретиків (фуросемиду, етакринової кислоти).

  НПЗП знижують виведення дігоксину і аміноглікозидів, приводячи до їх кумуляції і розвитку інтоксикації цими препаратами.

  При одночасному призначенні НПЗП і антацидів знижується всмоктування і збільшується виведення НПЗП з організму.

  При використанні кетопрофену, напроксену, тіапрофенової кислоти і індометацину можливі запаморочення, безсоння і навіть галюцинації (унаслідок накопичення серотоніноподібних метаболітів), тому ці препарати не рекомендується застосовувати водіям і особам інших професій, що вимагають підвищеної уважності.

  Метамізол, бутадіон, тіапрофенова кислота, кетопрофен, фенілбутазон слід з особливою обережністю поєднувати з антикоагулянтами, сульфаніламидними препаратами, пероральними цукрознижувальними засобами, оскільки можливе підвищення ефективності даних препаратів і виникнення відповідних побічних ефектів.

  Під час вагітності забороняється використовувати ацетилсаліцилову кислоту, метамізол, індометацин, ібупрофен, напроксен, кетопрофен.

  Не рекомендується застосовувати у дітей: ацетилсаліцилову кислота, кеторолак, кетопрофен, індометацин, мелоксикам, теноксикам (до 14 років), тіапрофенову кислоту (до 14 років), диклофенак (до 12 років), напроксен (до 2 років).

  Кеторолак може знижувати ефективність гіпотензивних засобів.

  Кеторолак не призначений для тривалого застосування.

  При поєднанні кеторолаку з препаратами часнику, лука, гінкго зростає небезпека геморагічних ускладнень.

  Кетопрофен не рекомендується застосовувати у курців і осіб, що зловживають алкоголем, ­ у цього контингенту хворих значно вищий ризик розвитку побічних ефектів.

  При застосуванні фенілбутазону слід обмежити споживання кухонної солі.

  При застосуванні фенілбутазону слід щонеділі досліджувати кров і сечу.

  Всі нестероїдні протизапальні засоби і анальгетики-­антипіретики, особливо ацетилсалицилову кислоту, не слід поєднувати з алкоголем (різко зростає небезпека ульцерогенної дії, шлункової кровотечі), а також побічних дій з боку ЦНС.

  Прийом комплексних анальгетичних препаратів, що містять кофеїн (Анальгет, Анапірін, Аскопар, Аскафф, Ацифеїн, Гевадал, Кофацил, Новалгін, Панадол­екстра, Томапірін, цитрамон) не слід поєднувати з вживанням кави або міцного чаю, — це може призвести до передозування кофеїну (збудженню і дратівливості).

 

Фармацевтична опіка: лікування мікротравм (порізи, садна, подряпини)

 

                               Мікротравми: порізи, садна, подряпини

 

Поріз — наскрізне пошкодження всіх шарів шкіри, яке у ряді випадків може супроводжуватися пошкодженням тканин, що лежать під шкірою.

 

Подряпина — пошкодження епідермісу (поверхневого шару шкіри), обмежене за площею і має, як правило, лінійну форму.

 

Садно — більший за площею дефект поверхневих шарів шкіри.

Причини порізів, саден і подряпин

Найчастішою причиною порізів, саден і подряпин є неуважне поводження з ріжучими або такими, що колють предметами в побуті і під час роботи. Крім того, порізи можуть виникати в результаті травми, проявів агресії.

Подряпини можуть бути наслідком неакуратного поводження з домашніми тваринами, виникати в результаті розчухів.

Іноді рани отримують в результаті падінь на бите скло або розщеплене дерево. У таких випадках в рані може залишитися шматочок стороннього матеріалу (скло, дерево або камінь). Якщо не можна легко витягнути стороннє тіло з рани, слід звернутися до лікаря для її огляду. Для виявлення стороннього предмету і ухвалення рішення про доцільність його видалення може бути потрібен рентгенівський знімок. Якщо рана довго не гоїться, а навколо неї з’явилася почервоніння, біль і виділення рідини, цілком імовірно, що в ній може знаходитися чужорідне тіло — тріска або уламок.

Порізи, садна і подряпини — невід’ємна частина здорового допитливого дитинства. Навіть найуважніші батьки або вихователі не можуть дати гарантії, що опікувана ними дитина виросте без падінь, ударів і пошкоджень. Тому слід поклопотатися про те, щоб першу допомогу уміли надавати всі, хто залишається з дитиною.

Особливе місце займають травми обличчя у дітей. Це може бути синяк, садно, подряпина, прямий лінійний розрив на лобі, рвана рана на підборідді або глибокий розрив нижньої губи. Можуть бути і інші поранення. Оскільки шрами після поранень в області особи часто залишаються на все життя, важливо, щоб діти з будь-­якими глибокими ранами були своєчасно оглянуті лікарем для проведення своєчасної відповідної обробки. При травмах особи від правильного накладення пов’язки і грамотної обробки рани залежить, чи залишиться шрам після порізу на обличчі помітним або мінімальним.

«Загрозливі» симптоми при порізах, що вимагають обов’язкового втручання лікаря

У разі поранень обов’язково вжити заходів першої допомоги. Проте не завжди цього досить. Певні ситуації вимагають обов’язкового звернення до лікаря. Це необхідно, якщо:

 кровотеча яскраво­червоного кольору і пульсуюча — можливо, пошкоджена артерія;

 сильна кровотеча, що супроводжується великою втратою крові;

 поріз або подряпина на обличчі або будь-­якому іншому місці, де бажано звести можливість утворення шраму до мінімуму;

 поріз на кисті або зап’ястях — є небезпека пошкодження нервів і сухожиль;

 розвиток ознак запалення — червоні смужки, червоність, що розповсюджується більш ніж на палець навколо рани; припухлість навколо рани, температура;

 рана, що супроводжується підвищенням температури;

 рана глибока, можна «заглянути глибоко всередину» — в цьому випадку слід накласти шви;

 забруднена рана у пацієнта, прищепленого проти правця більше 5 років тому;

 потрапляння в рану грунту з домішками гною — висока вірогідність зараження правцем;

 рана, яку неможливо як слід очистити, вимити з неї весь бруд;

 рана, що тривалий час не гоїться, з рясними виділеннями — можливо, в рані залишився шматочок стороннього матеріалу;

 рана, що супроводжується нудотою і блювотою, особливо при травмах голови у дітей.

Поради для батьків

 Не давайте дитині торкатися рани — інакше існує небезпека інфікування або ще більшого пошкодження тканин.

 За винятком дуже невеликих ран порізи в ділянці голови у дітей вимагають звернення до лікаря.

 Будь­-який поріз на обличчі дитини заслуговує на увагу лікаря.

 Будь­-який поріз довший, ніж 2 см заслуговує на увагу лікаря — можливо, потрібно буде накласти шви.

 Поріз, краї якого широко розходяться при рухах (на суглобах і ін.), заслуговує уваги лікаря.

 У маленьких дітей часто зустрічаються порізи на внутрішній стороні губи або в роті. Якщо травма розташована на задній стінці глотки або на м’якому небі (в глибині рота), якщо рана нанесена гострим предметом (олівцем або палицею) або якщо кровотеча не припиняється протягом 10–15 хвилин, терміново звернетеся до лікаря.

 

Загальні рекомендації для пацієнтів. Заходи першої допомоги при ранах, порізах і саднах.

Загальновідомими методами першої допомоги (самодопомога) при порізах і садні є:

 промивання рани;

 зупинка кровотечі;

 накладення стерильної пов’язки (при кровотечі — що тисне);

 застосування антисептика.

При необхідності можливе накладення джгута, зашивання рани хірургом, введення протиправцевої сироватки, призначення антибіотиків.

Промивання рани.

Сильно забруднена рана добре промивається перекисом водню.

Подряпини можна промити як водою, так і антисептичним лосьйоном.

Накладення стерильної пов’язки.

Якщо у маленької дитини поріз біля рота, його краще не закривати пов’язкою або лейкопластирем, оскільки на краях пов’язки (лейкопластиря) збиратиметься слина і їжа.

Рана краще гоїться і ймовірність потрапляння інфекції менша, якщо її перебинтовують якомога рідше. Якщо пов’язка ослабла або забруднилася, можна накласти новий шар бинтів поверх старого.

Садно загоїться найкраще, якщо його залишити відкритим. Проте, якщо пошкоджена шкіра на значній ділянці, можна накласти пов’язку. Промийте рану і залиште її відкритою, поки не утворюється скориночка. Якщо ви забинтуєте її відразу, бинт прилипне і, знімаючи його, ви здерете усохлу скориночку.

Хоча відкрите садно гоїться швидше, якщо дитина збирається гратися на дитячому майданчику, закрийте будь­-яку відкриту рану (навіть садно або подряпину) нетугою пов’язкою. Коли дитина повернеться додому, зніміть пов’язку.

Перев’язувати подряпину потрібно тільки у тому випадку, коли необхідно зупинити кровотечу — відкрита подряпина гоїться зазвичай швидше.

 

Зупинка кровотечі.

Оскільки на голові є величезна кількість кровоносних судин, при порізах голови — навіть невеликих — кровотеча зазвичай буває рясною і може потребувати лікарської допомоги.

Якщо кров просочилася через першу пов’язку, необхідно накласти другу, тиснучу пов’язку. Додавати нові пов’язки треба поверх старих, тому що, якщо забрати пов’язку, можна пошкодити згусток крові, що вже утворився.

Коли кровотеча припинилася або сповільнилася, належить туго зав’язати рану тканиною або еластичним бинтом так, щоб на неї чинився тиск, але при цьому повністю не порушувалася циркуляція. Бинти повинні зручно облягати поранену частину тіла, тоді від них буде користь. Не слід приклеювати пластир навколо руки або ноги (щоб вийшло кільце), тому що це може перешкоджати нормальній циркуляції крові. Якщо поріз на руці або нозі, можна перевірити циркуляцію, притиснувши ніготь на руці або нозі: ніготь побіліє, а коли Ви його відпустите, він знову порожевіє. У разі потреби треба ослабити пов’язку При незначних пораненнях джгутом не користуються. Для буденних порізів і подряпин розроблено багато способів надання першої допомоги. Джгут — міра крайня і небезпечна, оскільки може призвести до вираженого порушення кровопостачання пошкодженої кінцівки і у результаті завдати більше шкоди, ніж користі.

Якщо через 15 хвилин кровотеча не припинилася, необхідно звернутися до лікаря !

.

Порівняльна характеристика безрецептурних лікарських засобів, вживаних для лікування порізів, саден і подряпин

Діюча речовина		Торгова назва	Лік. форми	Фармакологічна характеристика	Вказівки щодо застосуванню	Можливі побічні ефекти
Ранозагоювальні препарати
Декспантенол	Бепантен Бепантен Плюс Пантенол		Мазь, крем, лосьйон, аерозоль	Провітамін В5. Дія схожа з пантотеновою кислотою. Сприяє швидкій регенерації шкіри і слизових оболонок	Наноситься на уражені ділянки шкіри один або декілька разів на добу. Особливо показаний при сухій шкірі	Можливі шкірні алергічні реакції
Ромашка аптечна	Камізан Камілозан Квітки ромашки аптечної		Мазь, аерозоль, відвар	Має протизапальну, антисептичну, вяжучу дію. Стимулює процеси регенерації	Мазь наноситься на уражені ділянки шкіри один раз в добу. Відвар застосовується у вигляді примочок, полоскань. Показано при подразненій шкірі	Можлива підвищена чутливість
Софора японська	Софора японська		Настоянка (спирт. р­-н)	Має протизапальну, протимікробну, кровоспинну дію. Стимулює репарацію	Застосовується у вигляді зрошувань і аплікацій під пов’язки	Можлива підвищена чутливість
Живокіст	Мазь живокосту		Мазь	Протизапальна, кровоспинна дія. Стимулює репарацію	Застосовується при ранах, що довго не гояться. Наноситься кілька разів на добу, на ніч ­ під пов’язку	Можлива підвищена чутливість
Календула	Мазь календули Календодерм Настоянка календули		Мазь, настоянка (спирт. р­-н)	Протизапальна, протимікробна дія. Стимулює репарацію ран	При тривало не заживаючих ранах мазь або тампони, змочені розчином, накладають на уражену поверхню кілька разів в добу	Можлива підвищена чутливість
Олія чайного дерева	Олія чайного дерева		100% олійний р-н	Дезинфікуюча дія. Стимулює загоєння ран	Наноситься на раневу поверхню 2­-3 рази на день	Не встановлені.
Антисептики
Етанол		Спирт етиловий 40%	Розчин	Антисептична, бактерицидна, подразнююча дія	Застосовується для обробки шкіри, поверхневого садна. Не слід застосовувати при глибоких порізах.	Місцева подразнююча дія
Полівінілпірролідон­йод		Бетадін, Вокадін, Йодізол, Йодобак, Повидон­йод	Розчин (водний) мазь	Виражена антисептична дія (бактерицидна, фунгіцидна, спороцидна, противірусна, активний відносно найпростіших)	Не застосовувати препарат одночасно з дезинфікуючими засобами, що містять ртуть, мазями, до складу яких входять ферменти, або з бензойною кислотою; р­-н несумісний з окислювачами, солями лугів і речовинами з кислою реакцією	Місцеве подразнення. У випадках латентного гіпертиреозу і при інших захворюваннях щитовидної залози можна застосовувати тільки під контролем лікаря
Йод		Розчин йоду спиртовий 5%, Йоддицерин*	Розчин (спирт.)	Антисептична, фунгіцидна дія	Р­-н наносять на поверхню шкіри, захоплюючи при порушенні її цілісності здорові ділянки	Місцеве подразнення. Шкірні висипання в місці нанесення
Калія перманганат		Калія перманганат	Розчин (водний)	Протимікробна,  дезодорую-ча, вяжуча, припікаюча дія	Використовується одноразово зовнішньо для промивання ран	При використанні у високій концентрації можливе подразнення тканин
Етоній		Мазь етонію	Мазь	Проявляє бактеріостатичну і бактерицидну дію, має місцеву анестезуючу дію. Стимулює загоєння ран.	Наноситься на раневу поверхню 1­-2 рази на добу. Показано при інфікованих ранах	Шкірні алергічні реакції
Діамантовий зелений		Розчин діамантового зеленого спиртовий	Розчин (спирт.)	Антисептична дія	Р­-н наносять на поверхню шкіри, захоплюючи при порушенні її цілісності здорові ділянки	При попаданні розчину на слизисту оболонку можливе печіння
Кислота борна		Розчин кислоти борної спиртовий, Фукорцин*	Розчин (спирт.) мазь	Антисептична, фунгіцидна дія	Не слід наносити препарати борної кислоти на обширні поверхні тіла	Можлива гостра або хронічна інтоксикація у вигляді нудоти, блювоти, діареї, шкірного висипу, головного болю, олігурії
Метілтіоніній хлорид		Розчин метиленового синього спиртовий	Розчин (спирто-вий, водний)	Антисептична дія	Р­-н наносять на поверхню шкіри, захоплюючи при порушенні її цілісності здорові ділянки	Можлива підвищена чутливість
Перекис водню		Розчин перекису водню	Розчин (водний)	Протимікробна, дезодоруюча дія; ­ кровоспинна	Використовується для промивання поверхневих мікротравм і не дуже глибоких порізів. Особливо показана при забруднених ранах	При застосуванні концентрованих розчинів можливі опіки
Гіпохлорит натрію		Унісепт 3	Р­-н для зовнішнього застосування	Дезинфікуюча, антисептична, протимікробна дія	На рану накладають серветки, змочені розчином. Слід уникати попадання в очі	Відчуття паління на місці аплікації. Алергічні реакції
Ектерицид		Ектерицид	Розчин (олійний)	Антисептик, високоефективний щодо гнійної флори	Використовується 1­-2 рази на добу у вигляді промивань або примочок. Особливо показаний при нагноєнні рани. Малотоксичний	Не встановлені
Нітрофурал		Фурацилін Ліфузоль*	Р­-н водний, р­-н спирт. мазь, аерозоль*	Антисептична, протимікробна дія.	Розчин використовується для промивання ран, особливо показаний при забруднених пораненнях. При нагноєнні ран використовується у вигляді примочок. Аерозоль розпилюється з відстані 10­-15 см від поверхні шкіри 3 рази з інтервалом 20-­30 сек.	Підвищена чутливість

 

 

 

Застосування антисептиків.

Антисептичні препарати застосовуються в різних лікарських формах. Це можуть бути водні, спиртові розчини або мазі.

Водні розчини використовуються для промивання ран, просякнення ватяних і марлевих тампонів при накладенні на раньову поверхню. Вони не мають подразнюючої дії, не викликають пекучого відчуття, тому переважно застосовуються у дітей.

Розчини, що містять етиловий спирт, при потраплянні углиб рани можуть викликати некроз тканин, перешкоджаючи подальшому загоєнню. Спиртовими розчинами обробляють шкіру навколо рани, краї рани, а також поверхневі мікротравми. При обробці раневої поверхні спиртовими розчинами можлива місцева подразнююча дія, що виявляється вираженим пекучим відчуттям, почервонінням шкіри.

Мазі наносяться або безпосередньо на поверхню пошкодженої шкіри, або мазями просочуються пов’язки. При мокнучих мікротравмах мазі можуть перешкоджати загоєнню. При тривалому нанесенні товстого шару під пов’язкою можливий розвиток мацерації країв рани.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом МОЗ України № 158 від 22. 02. 2010

 

 

 

 

1.8. ПРОТОКОЛ

ПРОВІЗОРА (ФАРМАЦЕВТА) ПРИ ВІДПУСКУ

БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

 

 

СИМПТОМАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПОВЕРХНЕВИХ РАН

 

1. Паспортна частина

1.1. Проблема, пов’язана із здоров’ям: Звернення пацієнта за ліками з приводу отриманих поверхневих ран (саден, порізів, подряпин).

1.2. Код за МКХ – 10: Z71

1.3. Протокол призначений для провізора (фармацевта) по відпуску готових лікарських засобів.

1.4. Мета протоколу: Інформаційне забезпечення відпуску безрецептурних лікарських засобів при зверненні пацієнта без рецепта.

1.5. Дата складання протоколу: Листопад 2009 р.

1.6. Дата перегляду протоколу: Листопад 2010 р.

1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь в розробці протоколу:

Укладачі:	Установи-розробники:
Чумак В.Т., Морозов А.М., Степаненко А.В., Ліщишина О.М., Шилкіна О.О., Савін І.В.	ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України
Черних В.П., Зупанець І.А., Бездітко Н.В., Пропіснова В.В.	ДУ «Національний фармацевтичний університет»
Зіменковський А.Б.	ДУ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького»
Москаленко В.Ф.	Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, МОЗ України

 

2. Настанова з оцінки потреб пацієнта при зверненні за допомогою

 

2.1. Необхідно з’ясувати інформацію про наступне:

2.1.1. у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі – діти чи дорослі);

2.1.2. як давно виникла рана;

2.1.3. яких заходів вжито перед зверненням до аптеки;

2.1.4. які ліки вже застосовано для полегшення стану.

 

3. Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

 

3.1. кровотеча яскраво-червоного кольору, кров витікає із рани під тиском («пульсуюча» кровотеча) – можливе пошкодження артерії

3.2. сильна кровотеча, яка супроводжується великою втратою крові

3.3. якщо поріз глибокий або довжиною більше 2см – можливо, знадобиться накладення швів

3.4. якщо кровотеча не припиняється через 15-20 хвилин після накладення пов’язки

3.5. поріз або подряпина на обличчі або іншому місці, де утворення шраму необхідно звести до мінімуму

3.6. поріз на кисті або зап’ястку – можливе пошкодження нервів або сухожиллів

3.7. наявні ознаки запалення – червоні смуги, почервоніння, що розповсюджується більше, ніж на 2 см навколо рани, набряк навколо рани, температура

3.8. рана супроводжується підвищенням температури тіла

3.9. забруднена рана у пацієнта, якому робили протиправцеве щеплення більше, ніж 5 років тому

3.10. рану неможливо добре очистити і вимити від бруду

3.11. рана, із якої виділяється багато ексудату і яка довго не загоюється 

3.12. рана супроводжується нудотою і блюванням, особливо при травмах голови

3.13. будь-які рани і порізи на обличчі і голові у дітей

3.14. якщо кровотеча, що виникла у дитини при травмуванні гострим предметом внутрішніх ділянок рота чи губи, не минає протягом 15 хвилин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Алгоритм фармацевтичної опіки при поверхневих відкритих ранах

 

№ з/п	Питання провізора (фармацевта) до пацієнта	Відповіді пацієнта	Рекомендації
1	Чи були вжиті заходи першої допомоги після травмування	ні	Невеликі подряпини і порізи  необхідно промити водними розчинами антисептиків або, при їх відсутності, чистою водою з милом і накласти стерильну пов’язку з антисептиком; якщо наявна кровотеча, її необхідно спинити шляхом накладання  пов’язки  або джгута; у випадку серйозного травмування необхідно звернутись до лікаря
		так	Якщо обробка рани проведена належним чином, призначити , при необхідності, лікарські засоби для прискорення загоєння рани: –         антисептичні і дезінфікуючі засоби –         антибактеріальні засоби для топічного застосування –         ранозагоювальні засоби для топічного застосування
2	Чи нормально, без ускладнень, проходить загоєння рани після надання першої допомоги (якщо травмування мало місце деякий час тому)	так	Для прискорення процесу загоєння рани можна призначити ранозагоювальні засоби для топічного застосування
		ні	Необхідно звернутись до лікаря для призначення лікування

 

 

5. Перелік (Формуляр) безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування поверхневих відкритих ран

 

5.1. Антибактеріальні засоби для топічного застосування

5.1.1. Сульфадіазин срібла

5.1.2. Сульфатіазол

5.1.3. Хлорамфенікол

5.1.4. Сульфаніламід

5.1.5. Неоміцину сульфат + бацитрацину цинку

5.2. Антисептичні і дезінфікуючі засоби

5.2.1.  Діамантовий зелений

5.2.2. Ектерицид

5.2.3. Етанол

5.2.4. Етоній

5.2.5. Йод

5.2.6. Кислота борна

5.2.7. Мiрамiстин

5.2.8. Нітрофурал

5.2.9. Перекис водню

5.2.10. Перманганат калію

5.2.11. Повідон-йод

5.2.12. Хлоргексидин

5.2.13. Хлорофіліпт

5.3. Ранозагоювальні засоби для топічного застосування

5.3.1. Актовегін

5.3.2. Солкосеріл

5.3.3. Декспантенол

5.3.4. Декспантенол + хлоргексидин

5.3.5. Обліпихова олія

5.3.6. Обліпихова олія + хлорамфенікол + бензокаїн + кислота борна

 

6. Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

 

6.1. Надання рекомендацій щодо режиму дозування лікарського засобу, умов   прийому, терміну лікування, правил зберігання;

6.2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти);

6.2.1. Інформація про лікарські засоби, включені до Державного Формуляра

 

№ з/п	Розділ Державного формуляра першого випуску	Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування препаратів
1	Антисептичні і дезінфікуючі засоби п.9.1.4 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»	Спиртові розчини антисептиків слід наносити на шкірні покрови навколо рани, уникаючи потрапляння в глибину рани, особливо при глибоких порізах   Всі спиртові розчини антисептиків викликають місцевоподразнюючу дію, тому їх нанесення супроводжується відчуттям печіння   Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани – можлива емболія пухирцями повітря   Великі ділянки шкіри не обробляють розчинами кислоти борної – можлива абсорбція через пошкоджену шкіру і системна токсична дія (особливо у дітей)   Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року і у осіб із захворюваннями щитовидної залози   В окремих випадках при застосуванні препаратів, що містять мірамістин, діоксидин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно через 15-20 хвилин і не потребує відміни лікарського засобу   При застосуванні мазі етонію можуть спостерігатись шкірно-алергічні реакції у вигляді почервоніння і свербіння
2	Антибактеріальні засоби для топічного застосування п.9.1.2 розділу «Дерматовенерологія. Лікарські засоби»	Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани   В результаті тривалого лікування або лікування великих ділянок шкіри препаратами, що містять сульфадіазин, може виникнути аргірія –внаслідок накопичення срібла в тканинах шкіра може набувати злегка сірувате забарвлення

 

6.2.2. Інформація про лікарські засоби, не включені до Державного Формуляра

 

№ з/п	Група лікарських засобів	Інформація для пацієнтів щодо застосування лікарських препаратів
1	Ранозагоювальні засоби для топічного застосування	Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани   Лікарські засоби у вигляді гелю можна застосовувати в першу фазу раньового процесу, крем – в другу фазу, а мазь – в третю фазу   При застосуванні препаратів актовегін і солкосеріл можливі явища локальних больових відчуттів, які не потребують відміни лікарського засобу

 

6.3. Загальні рекомендації для пацієнтів, що отримали рани

 

6.3.1. водні розчини антисептиків використовуються для промивання ран за допомогою ватного або марлевого тампону

6.3.2. розчинами, що містять етанол, обробляють шкіру навколо рани, краї рани, поверхневі мікротравми

6.3.3. при глибоких ранах не можна дуже щільно зводити краї рани, оскільки це може сприяти розвитку анаеробної інфекції

6.3.4. мазі наносять безпосередньо на поверхню ушкодженої шкіри або ними просочують пов’язки

6.3.5. рана краще загоюється і вірогідність потрапляння в неї інфекції нижча, якщо її перебинтовувати рідше

6.3.6. перев’язувати подряпини потрібно тільки у випадку, коли необхідно зупинити кровотечу – відкрита подряпина загоюється швидше

6.3.7. пов’язки потрібно робити достатньо тугими, але не порушувати при цьому циркуляцію крові

 

6.4. Довести до відома пацієнта, що детальна інформація про лікарський засіб наведена в листку-вкладиші, який супроводжує лікарський препарат і містить офіційно затверджену інструкцію по медичному застосуванню лікарського препарату;

 

 

6.5. Контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб:

 

 

6.5.1. з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію

6.5.2. попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію

6.5.3. з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання

 

 

 

 

 

 

Директор Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров‘я МОЗ України

Ю.Б.Константинов

 

 

 

 

 

                            Фармацевтична опіка при лікуванні порізів, саден і подряпин:

 Загальновідомими методами лікування мікротравм є промивання рани, застосування антисептика, накладення стерильної пов’язки.

 При глибоких і забруднених порізах особам, прищепленим проти правця більше, ніж 5 років тому, слід звернутися в травмпункт.

 Якщо глибокий поріз у дитини, краще звернутися до лікаря.

 При порізах на обличчі, навіть невеликих, краще звернутися до лікаря (шрами на обличчі дуже помітні).

 При порізах на руках і зап’ястях краще звернутися до лікаря (є небезпека пошкодження нервів і сухожиль).

 Якщо кровотеча не припиняється через 15 хвилин, краї порізу рвані або їх неможливо звести разом, слід звернутися до лікаря.

 При глибоких ранах при накладенні пов’язки або пластиру не слід дуже щільно зводити краї, оскільки це може створити умови для розвитку анаеробних збудників.

 Якщо поріз вимагає накладення шва, не слід відкладати візит до лікаря. Якщо чекати більше восьми годин, доктор не зможе зашити рану, тому що в рану вже могли потрапити бактерії і її закриття може сприяти розвитку інфекції.

 Якщо дитину подряпала тварина або причина подряпини — брудний інструмент (іржавий цвях, садова лопата і т. п.), слід обов’язково перевірити, коли дитині робили протиправцеві щеплення. Від подряпин рідко виникає правець, але прийняти запобіжні засоби необхідно.

 За винятком дуже невеликих ран, порізи в області голови у дітей вимагають обов’язкового звернення до лікаря.

 При глибоких і забруднених порізах і проколах необхідно терміново звернутися в травмпункт.

 При проколах і порізах з незначною кровотечею не слід його зупиняти, оскільки воно допомагає очищенню рани.

 При ранах, що тривалий час необхідно збагатити раціон вітамінами С, групи В і особливо А і Е.

 При застосуванні препаратів йоду можливий розвиток алергічної реакції.

 Особам із захворюваннями щитовидної залози препарати йоду можна застосовувати тільки під контролем лікаря.

 Не слід великі ділянки шкіри обробляти розчином борної кислоти — можлива абсорбція через пошкоджену шкіру і системна токсична дія. Всмоктування борної кислоти через шкіру і слизові поверхні особливо велике у дітей — можливе гостре або хронічне отруєння (нудота, блювота, діарея, шкірні висипання, порушення функції нирок).

 При обробці ран спиртові розчини антисептиків слід наносити на шкірні покриви, уникаючи потрапляння в глиб рани, особливо при глибокому порізі.

 Всі спиртові розчини антисептиків мають місцеву подразнюючу дію за рахунок етилового спирту, тому їх нанесення на шкіру супроводжується пекучим відчуттям.

 У дітей переважно використовуються водні розчини антисептичних речовин.

 Розчин перекису водню не слід вводити в глибокі рани — можлива емболія бульбашками повітря.

 Ліфузоль утворює плівку, яка зберігається 6–8 днів і захищає поверхню рани від забруднення. При необхідності плівка видаляється за допомогою спирту або ацетону.

 Ліфузоль легко займається, тому його слід зберігати в місцях, недоступних для дітей.