Сколіоз
Скривлення хребта у фронтальній площині називається сколіозом – термін, який був запроваджений Клавдієм Галеном (Древній Рим,130 р.н.е.). Сколіоз називається правобічним, якщо вісь хребта відхилена вправо, лівобічним – якщо вліво. При скривленні хребта по всій довжині сколіоз вважають тотальним, при скривленні лише частина хребта – локальним. У дітей шкільного віку він займає одне з перших місць серед інших деформацій кісток скелета.
Основними причинами скривлення хребта можуть бути різні фактори, які лежать в основі поділу сколіозу на такі основні групи.
Вроджені сколіози. Виникають внаслідок різноманітних вроджених вад розвитку хребетного стовпа – додаткові, клиновидні, напівхребці… Найчастіше трапляються випадки вроджених вад грудного відділу хребта, що супроводжуються розладами дихання і серцевої діяльності. Такі сколіози проявляються зразу після народження дитини або в ранньому віці. ( Рис.1,2).
Неврогенні сколіози. Виникають після неврологічних захворювань (поліомієліт ті інші хвороби). Такі сколіози погано піддаються лікуванню і швидко прогресують. Тимчасові скривлення хребта можуть виникнути після радикуліту, остеохондрозу хребта.
Ідіопатичні сколіози. Причина цих сколіозів не встановлена. Вони трапляються найчастіше, особливо у дітей шкільного віку (10-15 років). Дівчатка хворіють у 4-5 разів частіше, ніж хлопчики.
Причини виникнення сколіозу у школярів – надзвичайно актуальна проблема, яка має соціальне коріння і потребує значних матеріальних, фізичних зусиль медиків, батьків, дітей, бізнесменів, управління освіти, та інших адміністративних органів. Правильний підбір парт, шкільних меблів, проведення уроків фізкультури окремо для хлопчиків і дівчаток, індивідуальні комплекси фізичних вправ для кожної дитини, а не для «середньостатистичного школяра», заняття в плавальних басейнах, спортивних секціях, раціональне розумове і фізичне навантаження особливо у школярів старших класів. Пропаганда здорового образу життя. Бути струнким, здоровим повинно бути престижно.
Ідіопатичні сколіози можуть бути класифіковані згідно віку.
1. Сколіози дітей молодшого віку – розвиваються у перші 2 роки життя, частіше спостерігаються у хлопчиків, добре піддаються лікуванню.
2. Ювенільні сколіози – розвиваються після 3 років до початку пубертатного періоду, частіше спостерігаються у дівчаток, частіше правобічні, з віком ступінь сривлення збільшується.
3. Сколіози підлітків – розвиваються з пубертатного періоду до закінчення росту, частіше у дівчаток (до 85% випадків).
4. Сколіози дорослих – розвиваються після закінчення кісткового росту.
Типи сколіозів.
1. Верхньогрудний. Вершина дуги скривлення розташована на рівні 4 грудного хребця. Спостерігається виражена асиметрія надпліч. Розлади дихання і серцевої діяльності виражені незначно. Важко піддається лікуванню.
2. Грудний. Вершина скривлення розташована на рівні 9 грудного хребця, мають злоякісний перебіг (у 70% випадків має місце прогресування захворювання). Характеризуються значним спотворенням грудної клітки, що обумовлює значні розлади дихання та серцевої діяльності – вторинна кардіопатія, кіфосколіотичне серце. Важко піддаються лікуванню. Такі сколіози значно спотворюють форму тіла дитини.
3. Попереково – грудні. Вершина скривлення розташована на рівні 11 грудного хребця. Має тенденцію до прогресування, обумовлює розлади дихальної і серцевої систем.
4. Поперековий. Вершина деформації на рівні 1-2 поперекових хребців, частіше лівобічні. Протікають відносно легко не спричиняючи значних розладів серцевої та дихальної систем. Такий сколіоз характеризується значними больовими відчуттями, які виникають досить рано (20-30 років).
5. Попереково – крижовий. Зустрічається рідко. Вершина деформації на рівні нижніх поперекових хребців. Спостерігається неправильне положення тазу з відносним подовженням ноги. Біль виникає на ранніх стадія протікання хвороби.
Ступені сколіозу.
Залежно від величини відхилення вісі хребта у фронтальній площині розрізняють чотири ступені сколіозу.
Перший ступінь. Бокове скривлення хребта ледь помітне у дитини яка стоїть. У лежачому положенні деформація значно зменшується. На рентгенограмі кут бокового відхилення – до 10 градусів.
Другий ступінь. Деформація помітна коли дитина стоїть. При нагинанні до переду на рівні грудного відділу хребта видно пологий реберний горб, м’язовий валик. На рентгенограмі хребта в стоячому положенні величина кута деформації становить не більше 25 градусів.
Третій ступінь. Скривлення хребта видно через легкий одяг. Великий реберний горб на спині, який практично займає усю половину грудної клітки. Верхня половина тіла (тулуб) вкорочений внаслідок сильного скривлення хребта, тому руки здаються непропорційно довгими. Грудна клітка впирається в кітки тазу, тому рухливість хребта, грудної клітки значно обмежені. На рентгенограмі хребта кут скривлення до 40 градусів, значна клиновидна деформація хребця на вершині скривлення, міжхребцеві проміжки звужені і спотворені. Такі діти хворобливі, анемічні, слабосилі, схильні до застудних захворювань особливо навесні та осінню. Незначні фізичні навантаження викликають серцебиття, задуху, пітливість, головокружіння, тобто наявні ознаки серцевої і дихальної недостатності.
Четвертий ступінь. Деформація настільки виражена, що ніякий одяг не приховує каліцтва. Тулуб дитини сильно вкорочений, спотворений, скручений. На спині величезний реберний горб на усю половину грудної клітки в якому стиснені і неправильно розташовані внутрішні органи. Пропорція тіла порушена, кінцівки здаються сильно довжина по відношенні до коротенького тулуба. Грудна клітка «сидить» на кістках тазу, тому дихальні рухи грудної клітки, живота різко обмежені. Функція органів черевної, грудної порожнини значно пригнічені. На рентгенограмі хребта кут скривлення понад 40 градусів, сильна деформація, скручування хребців на вершині сколіозу, грудна клітка деформована, спотворена, вкорочена, серце великих розмірів «кіфосколіотичне серце». Такі діти є глибокими інвалідами, незначні фізичні навантаження для них є непосильними. Такі діти потребують постійного нагляду родичів, медичного персоналу, допомоги від держави у вигляді соціальної допомоги (пенсії).
Основні ознаки сколіозу. Огляньте дитину в певній послідовності. Попросіть при цьому її стояти рівно з опущеними вздовж тулуба руками.
При огляді спереду. У нормі голова повинна стояти рівно. Надпліччя не повинні бути на різних рівнях. Грудна клітка повинна нагадувати симетричний зрізаний конус основа якого розташована внизу без сильних випинань чи заглиблень, з симетричним розташуванням сосків. Талія, трикутники талії в нормі симетричні.
При огляді ззаду. У цьому положенні найкраще виявити скривлення хребта. При боковому відхиленні вісі хребта, спостерігається асиметричне розміщення надпліч, лопаток. Якщо плечовий пояс опущений зліва, то в даному випадку має місце правобічний сколіоз, якщо справа – лівобічний (Рис. 3-5).
Лопатка на боці скривлення розташована вище протилежної. Щоб виявити бокове скривлення хребта, можна використати такий простий спосіб. Другим і третім пальцями правої руки проведіть вздовж остистих відростків хребетного стовпа зверху донизу. На шкірі утвориться червона смуга, яка точно повторить усі скривлення хребта. Вісь хребта краще побачити коли руки відведені в сторони. Незначні скривлення хребетного стовпа краще проявляються при нагинанні дитини до переду. Випинання однієї з половин грудної клітки на спині є ознакою реберної деформації – реберного горба. Зверніть увагу на розташування сідничок у дитини, вони повинні бути симетричними і розташованими на одному рівні. Ніжки повинні бути однакової довжини.
При огляді збоку. Добре видно усі вигини хребта. Здорова дитина (крім дітей до року) має незначний вигин хребта до переду в шийному і поперековому відділах, до заду – в грудному і крижову відділах хребта. Спина можу бути круглою, плоскою, ввігнутою… Дуже випуклий живіт може бути ознакою посилення поперекового скривлення хребта до переду (лордоз) або слабкості м’язів.
Для точної діагностики сколіозу необхідні клінічні та рентгенологічні методи обстеження які можливі після консультації ортопеда.
Лікування сколіозу призначається, виходячи з причин деформацій, її ступеня, розташування, віку дитини.
Вади постави. Вада постави – найчастіша деформація хребта, яку можна усунути консервативними методами лікування (лікувальна фізкультура). Розрізняють такі вади постави.
1. Сколіотичну поставу – відхилення лінії остистих відростків у фронтальній площині, яка зникає у лежачому положенні, при нагинанні вперед.
2. Сутулість – посилення грудного кіфозу на фоні нормального поперекового лордозу.
3. Круглу спину – тотальний пологий кіфоз, вершина якого розміщена на межі грудного і поперекового відділів хребта, поперековий лордоз відсутній (Рис.6).
4. Кругловгнуту спину – збільшення всіх сагітальних згинів хребта і кіфозу і лордозу (надмірне посилення фізіологічних згинів хребта).
5. Плоску спину – фізіологічні згини відсутні або сплощені.
6. Плосоковгнута спина – відсутній грудний кіфоз на фону збереженого або посиленого поперекового лордозу.
7. Плосковипуклу спину – грудний кіфоз відсутній, патологічний поперековий кіфоз.
При тривалому збереженні, вад постави переходять у сколіоз.
Краще запобігти, ніж лікувати. В ранній період життя дуже важливе значення має раціональне харчування (грудне вигодовування). Корисні прогулянки на свіжому повітрі, дотримання гігієни сну, загартовування. Профілактика рахіту є одночасно й профілактикою сколіозу.
В шкільному віці особливо велике значення мають раціональні меблі. Величезні перевантаження хребта виникають при неправильному сидінні, коли висота стола, парти не відповідає зросту дитини. Сон дитини найкращий на твердій постелі без подушки. Особливо будьте уважні в періоди інтенсивного росту школяра: 7 -9; 12 – 14 років. Саме в цей період спостерігається прогресування сколіозу. Корисний масаж м’язів спини, індивідуальні заняття спортом, без елементів змагання. Корисна ходьба на лижах, плавання, баскетбол, волейбол. В школах повинні бути створені групи коригуючої гімнастики. Найзручнішим для перенесення вашою дитиною яких – небудь вантажів є заплічний ранець. Надзвичайно корисна лікувальна фізкультура, що має за мету:
1) покращити загальний стан хворого;
2) покращити дихальну функцію легень;
3) створити м’язовий корсет (посилення мускулатури тулуба);
4) виховати правильну поставу;
5) сприятливий вплив на хребетний стовп з метою його розвантаження і досягнення можливої корекції;
6) розвиток вольових якостей і створення психологічного стимулу у хворих для подальшого лікування.
До методів, що підтримують досягнутий результат лікування належать різноманітні ортези: коригуючи гіпсові, пластмасові корсети, гіпсові ліжечка, реклінатори. Носіння корсетів повинно обов’язково поєднуватися з активними фізичними вправами, масажем, плаванням (Рис. 7-10).
Консервативне лікування має такі основні складові:
1. Індивідуальний комплекс вправ.
2. Коригуючи укладки.
3. Коригуючи гіпсові ліжечка.
4. Загальнозміцнюючі вправи.
5. Санаторне лікування.
6. Фізіотерапевтичне лікування (озокеритові аплікації, електростимуляція мускулатури тулуба, гідромасаж, плавання в басейні).
7. Медикаментозне лікування :
а) корекція дихальної недостатності (інгаляції лужні, масляні, соляні, відхаркуючі);
б) корекція обміну макро-, та мікроелементів (препарати Са, Р, Co,Cu, Fe, Mg, Zn…);
в) вітамінотерапія ( вітаміни групи В, РР, С, А, Е…);
г) корекція імунного статусу (декаріс, метил урацил, імунал…);
д) корекція жирового, білкового, вуглеводного обмінів.
Результати консервативного лікування в період росту дитини позитивні в більшості випадків:
1) зменшення величини скривлення 10-15 %;
2) стабілізація скривлення 48 %;
3) прогресування 37 %.
Для тривалого та спеціального лікування дітей направляють в спеціалізовані школи-інтернати. Заняття проводяться в лежачому положенні на животі, на перервах займаються лікувальною фізкультурою. Вночі сплять в коригуючи гіпсових ліжечках.
Оперативному лікуванню підлягають діти в яких мають місце.
1. Неврогенні, нестабільні сколіози.
2. Сколіози Ш ступеня.
3. Сколіози, що супроводжуються стисненням спинного мозку.
4. Сколіози, що супроводжуються значною деформацією грудної клітки.
5. Сколіози, що супроводжуються значним болем.
6. Вроджені нестабільні сколіози.
Сколіоз – це серйозна хвороба, будьте наполегливі, відповідальні і ніколи не втрачайте надії, хвороба обов’язково відступить. Нехай вам щастить!
Деформації шиї.
Деформація шиї яка характеризується неправильним положенням голови з нахилом в бік і поворотом її, називається кривошиєю. Неправильне положення голови може спостерігатися при змінах в кістках, судинах, м‘язах, нервах.
Природжена м’язова кривошия.
Природжена м’язова кривошия за частотою займає 2-3 місце серед природжених захворювань опорно-рухового апарату ( від 5 до 12 % ). Переважно хворіють дівчатка, правобічна кривошия спостерігається частіше.
Чисельні теорії походження цієї недуги не спроможні пояснити механізм виникнення даного захворювання. Найбільш вірогідна причина – недорозвиток грудинно-ключично-грудинного м’яза. Пологова травма посилює кривошию.
Клінічна картина.
Природжена кривошия в перші 7-10 днів життя дитини трапляється рідко ( 0,5 %). На 2-3 тижні після пологів один з кивальних м’язів зазнає значних змін – виникає ущільнення на рівні середньої третини. Виникає нахил голови в бік пошкодженого м’яза, поворот голови в протилежну сторону, обмеження рухів головою. Якщо ущільнення виражено незначно, то голову можна вивести в правильне положення, при виражених змінах кивального м’яза – поставити голову в правильне положення не можливо. Можна побачити інші симптоми кривошиї: асиметрію обличчя, асиметрію черепа, асиметричне розташування вушних раковин, трикутників шиї, надпліч.
Інколи ущільнення безслідно розсмоктується і настає одужання хворого. В більшості випадків, в процесі росту, деформація посилюється і у віці 3-6 років ознаки захворювання стають дуже вираженими. При огляді спереду особливо видно нахил голови в бік вкороченого та потовщеного кивального м’яза. На боці кривошиї надпліччя розташовано вище, трикутник шиї загострений, асиметрія обличчя, викривлення шийного відділу хребта. Якщо кривошия надто виражена, то формується сколіотична хвороба. Кивальний м’яз на боці кривошиї сильно напружений, вкорочений, щільний. Нахил голови при кривошиї може бути незначним або значним в залежності від ступеня ураження кивального м’яза. Тяга кивального м’яза деформує ключицю, соскоподібний паросток, слуховий прохід, череп. Половина голови на боці ураженого кивального м’яза стає сплощеною та ширшою. Спостерігається неправильний розвиток верхньої та нижньої щелепи, пазух носа, носової перегородки, твердого піднебіння, можливе обмеження поля зору.
На рентгенограмі шийного відділу хребта при м’язовій кривошиї патології не має.
Диференцювальну діагностику необхідно здійснювати з іншими природженими та набутими захворюваннями.
Серед природжених захворювань необхідно проводити дифдіагностику з такими хворобами :
1) криловидна шия, обумовлена двома шкірними складками по боках шиї;
2) зрощення шийних хребців – хвороба Кліппеля-Фейля;
3) шийні ребра;
4) клиновидні шийні хребці.
Набуті деформації шиї диференціюють від:
1) хвороба Гізеля;
2) кривошия внаслідок ураження шкіри (дерматогенна);
3) десмогенна форма (ураження підшкірної клітковини);
4) набуті форми кривошиї (міальгії).
Консервативне лікування
Розпочинають лікування зразу після народження. Рекомендується лікувальна фізкультура 3 – 4 рази на день по 5-10 хвилин. Здійснюють обережний поворот голови в бік вкороченого м’яза. Спостерігається позитивний ефект від масажу шиї та обличчя на боці вкороченого м’яза.
З 6-8 недільного віку можна призначити електрофорез з КІ, теплові процедури ( озокерит, парафін). Досягнута корекція утримується комірцем Шанца, картонно-ватними комірцями, валиками, коригуючими чепчиками.
Активна корекція здійснюється правильним розташування ліжечка дитини, прикладанням до грудей.
При легкій формі кривошиї внаслідок консервативного лікування настає повне одужання. Якщо кривошия має важкий перебіг, то таким дітям у віці 4 – 5 років пропонують оперативне лікування.
Оперативне лікування.
Оперативне лікування здійснюють під загальним знечуленням. Суть операції – усунути вкорочення кивального м’яза.
При монополярній міотомії кивального м’яза здійснюють резекцію обох ніжок кивального м’яза.
При біполярній міотомії виконюється перетин кивального м’яза і біля основи сосковидного паростка. Після операції з метою утримання голови у правильному положенні використовують комірець Шанца, гіпсові корсети з головотримачем, петлю Гліссона. Через місяць після операції можна призначити масаж, комплекс лікувальної фізкультури, теплові процедури, санаторне лікування. Диспансерне спостереження до завершення росту дитини.
Хвороба Кліппеля-Фейля
(Зрощення шийних хребців)
Хвороба обумовлена деформацією, зрощенням та зменшенням кількості шийних та верхньогрудних хребців. Можлива деформація перших ребер, зрощення першого шийного хребця з потиличною кісткою.
Клінічні картина. Дуже характерна: голова нахилена в бік, шия надто коротка, голова ніби зрощена з тулубом. Обличчя асиметричне, рухливість голови обмежена, межа росту волосу на шиї розташована майже на лопатках ( люди «без шиї» ). Одночасно із зменшенням кількості шийних хребців можливе збільшення кількості в поперековому відділі хребта або незрощення дужок тіл хребців к крижово куприковому відділі.
Синдром Кліппеля–Фейля нерідко поєднується з іншими аномаліями розвитку:
1) сколіоз;
2) кіфоз;
3) крилоподібні складки на шиї;
4) високе стояння лопатки – хвороба Шпренгеля;
5) клиноподібні, метеликоподібні та напівхребці.
Вади розвитку хребта супроводжуються розладами розвитку нервової системи. Ці зміни зумовлені розладами ліквородинаміки та іншими розладами спинного мозку:
1) синкінезії – мимовільні співдружні рухи рук, кистей;
2) атаксія;
3) дизартрія;
4) ністагм;
5) косоокість;
6) зниження глоткового та піднебінного рефлексів;
7) спастичні паралічі та парези.
Рентгенологічна діагностика.
При обстеження даного захворювання характерна рентгенологічна тріада симптомів:
1) зменшення кількості шийних хребців;
2) кісткове зрощення декількох хребців – конкресцкнція;
3) деформація шийних хребців – клиновидні, напівхребці, незрощення дужок хребців…
Лікування
В ранньому віці проводиться лікувальна фізкультура, масаж м’язів шиї, спини, корекція положення голови комірцями. Головна мета лікування – збільшити обсяг рухів в шийному відділі хребта. В більш старшому віці (після 5 років ) можлива оперативна тактика лікування – роз’єднання зрощених хребців. При потребі видаляють деформовані шийні ребра, здійснюють иіопластичні операції, низведення лопатки.
Хвороба Гізеля
Нахил голови внаслідок ротаційного зміщення атланта виникає внаслідок запального процесу зіва, носоглотки. Як правило, ці захворювання супроводжуються підвищення температури тіла. Після захворювання, яке протікає гостро, виникає кривошия яку Гізель пояснює зміщенням атланта внаслідок контрактури навколохребтових м’язів, які з’єднують атлант з черепом. Навколохребтові м’язи реагують на запальний процес стійкою контрактурою, що обумовлює підвивих атланта і нахил голови вбік.
Хворіють частіше дівчатка у віці 6-10 років. Як правила неправильне положення голови виникає після гострого періоду захворювання частіше зранку. Голова нахилена в один бік і одночасно повернута в інший бік. Кивальний м’яз на боці нахилу голови не напружений. Рухи головою обмежені та болючі.
Лікування
Ліквідація запального захворювання ( тонзиліт, фарингіт, лімфаденіт…) – антибіотики, анальгетики, антипіретики, антигістамінні препарати, вітамінотерапія. Фізіотерапевтичне лікування – УВЧ, теплові процедури. При потребі застосовують коригуючи комірці, петля Гліссона. Рекомендується лікувальна фізкультура, масаж. Після ліквідації запального вогнища, положення голови нормалізується.
Деформації грудної клітки
Деформації грудної клітки можуть бути як природженими так і набутими. Природжені деформації грудної клітки обумовлені вадами розвитку хребта, ребер, грудини, лопаток. Набуті деформації грудної клітки частіше виникають внаслідок захворювань – рахіту, кісткового туберкульозу, хронічних гнійних процесів у легенях а також пошкоджень грудної клітки після травм. При виражених деформаціях грудної клітки змінюється положення діафрагми, грудних органів, особливо серця і легень з їхніми функціональними розладами.
Лійкоподібна деформація грудної клітки
Деформація може бути природженою і набутою. При недорозвитку неповноцінного реберного хряща виникає дана патологія. Клінічно ця недуга характеризується лійкоподібним заглибленням передньої стінки грудної клітки. Боками заглиблення є реберні хрящі. Грудна клітка збільшена в поперечному розмірі. Органи грудної клітки стиснені, що обумовлює характерну клінічну картину. Максимальний артеріальний тиск знижений, мінімальний – підвищений. Підвищення мінімального венозного тиску є одним з ранніх ознак розладів геодинаміки.
Клінічно виокремлюють три стадії захворювання: компенсовану, субкомпенсовану, декомпенсовану. Кожна стадія характеризується певними критеріями розладів дихання та кровопостачання.
Виокремлюють три ступені деформації грудної клітки:
1 ступінь – глибина заглиблення в межах 2 х см без зміщення серця;
2 ступінь – глибина заглиблення на більше
3 ступінь – глибина заглиблення понад
При вираженій деформації 2-3 ст розглядається питання відносно оперативного лікування.
Плоска грудна клітка
Виникає у ослаблених, фізично недорозвинених дітей і не є результатом природженої аномалії розвитку. Лікування полягає у зміцненні мускулатури тулуба – комплекс лікувальних вправ, вітамінотерапія, бальнеотерапія, масаж….
Кілевидна грудна клітка
Кілевидна деформація грудної клітки характеризується збільшенням передньо-заднього розміру грудної клітки: грудина і її мечевидний відросток сильно випинають вперед і ребра прикріпляються до грудини під гострим кутом. Ця деформація можу бути як природженою так і набутою ( рахіт, туберкульозний спондиліт, хондродистрофії…). Значних розладів органів грудної порожнини в даному випадку не спостерігається.
Лікування – головна мета призупинити збільшення деформації. Спеціальні вправи, масаж, механотерапія. Рекомендується баскетбол, волейбол, плавання, гребля. Фізичні навантаження строго індивідуальні і залежать від величини деформації грудної клітки.
Доцент Процайло Михайло Дмитрович.
Дом. Тел. 29-02-30
Роб. Тел. 26-57-92
Моб. Тел. 0504373847
