СТЕРЕОТИП ЯК МОВНИЙ ЗНАК І ПСИХІЧНИЙ УТВІР

СТЕРЕОТИП ЯК СКЛАДНИЙ МОВНИЙ ЗНАК

Володимир Юкало

Будь-який різновид мови: професійна мова, функціональний стиль літературної мови, жаргон чи просторіччя – характеризується наявністю різноманітних стереотипних структур. Процес комунікації передбачає застосування цих стереотипів у типових ситуаціях. Відповідні стереотипні мовні явища виявляються оптимальними для передачі відповідної інформації: «… під час оптимального обміну інформацією між мовцем і слухачем вони обоє мають у своєму розпорядженні одну і ту ж «картотеку готових висловлювань»: адресант під час промовляння словесного повідомлення вибирає одну з цих «наперед відомих можливостей», адресатові ж треба зробити відповідний вибір з того ж самого вокабуляра «вже передбачених можливостей»1.

Вивчення природи стереотипності у виборі мовних засобів, необхідних для реалізації відповідної мети комунікації, має певне теоретичне і прикладне значення, особливо для розробки моделей професійних мов та оптимізації мовного спілкування.

Стереотипи досліджує багато лінгвістичних і суміжних дисциплін. Досі немає єдиного погляду на стереотипність у мові, не уніфікована термінологія на позначення стійких (регулярних, стереотипних) мовних явищ.

В українській лінгвістиці серед мовних стереотипів традиційно виділяють кліше і штампи – різноманітні відтворювані сполучення слів, стандартні звороти. Так, «Словник лінгвістичних термінів» Д.І.Ганича й І.С.Олійника подає таку дефініцію терміна кліше: «Кліше, клише (фр. сlichй – відбиток). Мовний стереотип*, готовий зворот, що використовується в певних умовах і подібних контекстах. На відміну від мовних штампів, що становлять заяложений вираз із послабленим лексичним значенням і стертою експресивністю, кліше утворює конструктивну одиницю, яка зберігає свою семантику, а часто і виразність…»2 [Ганич, Олійник, 1985, 107]. Таке тлумачення цих термінів пропонувала А.П.Коваль3, підтримує Н.М.Сологуб4. Н.М.Сологуб трактує поняття стереотип як «слово, мовний зворот, що повторюється без змін, автоматично, як усталена формула, мовний шаблон; трафарет» і виділяє стереотипи–кліше та стереотипи–штампи: «Розрізняють С.-кліше – вони виконують у мовленні позит. функцію, є лог. прокладками, готовими словесними формулами, які економлять мовні зусилля і полегшують процес спілкування (згідно з ухвалою, за наказом); С.-штампи – слова і словосполучення зі стертим лекс. значенням чи експресивністю, які виникли в результаті втрати образності чи мех. перенесення кліше ділового стилю.., термінол. сполук у неприродне для них середовище (розвідники земних надр, трудівники полів). Зустрічаються гол. чин. у канцелярсько-діловій мові». Подібне трактування цих понять бачимо і в словнику лінгвістичних термінів С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, О.Г.Тодор5.

У мовній практиці українських мовознавців переважно спостерігаємо ототожнення понять стереотип, кліше, штамп, напр.: «Офіційно-діловий або інакше – адміністративний стиль формує стереотипні синтаксичні конструкції, уникаючи можливих варіантів висловлення, які б породжували неоднозначність сприймання, розуміння тексту»6, «Штампи формулювань характеризують не лише діловий стиль. Значно більша кількість їх зустрічається в інших типах писемних пам’яток. Особливо багаті на штампи літописи (пор., наприклад, специфічні зачини щорічного опису подій, типи формул для опису воєнних походів та інших міжкнязівських стосунків)»7, «М. п. [мова преси] орієнтується на загальноліт. норми. В ній виробляються певні соціальні та мовні стереотипи. Існують мовні кліше як специф. форми швидкої подачі й сприймання інформації»8, «Негативне сприймання офіційно-ділового стилю, недоречного в неформальній, неофіційній сфері спілкування, асоціюється з т. зв. канцеляритом – зневажливою оцінкою мови, насиченої штампами, стереотипами. Проте в офіційно-ділових текстах такі штампи, мовні кліше виконують регламентаційну функцію, оскільки вони призначені для ефективного обміну діловою інформацією»9, «Для офіційно-ділового стилю характерні лексичні сполуки – канцелярські штампи»10, «Однією з найхарактерніших структурних рис офіційно-ділового стилю є широке використання стійких мовних зворотів, або усталених частин (блоків) тексту. За обсягом і синтаксичною будовою вони досить різні: словосполучення, мовні формули, надфразні єдності, моделі речень. Усі вони мають характер мовних штампів, причому не в негативному (як, приміром, у художньому стилі), а в позитивному значенні цього слова, виступаючи засобом оптимізації документних текстів»11.

Не викликає ніяких заперечень у лінгвістів належність до стереотипів-кліше таких усталених мовних зворотів, як етикетні формули.

Н.Ф.Непийвода усі «закріплені традицією набори штампів, кліше, вживання яких обов’язкове в тих чи інших ситуаціях певної сфери діяльності» зараховує до мовних формул і зазначає, що до складу мовних формул наукового тексту входять вставні і вставлені конструкції, обставинні слова, присудки, службові слова, частини речень і цілі речення. Серед низки синонімів на позначення зазначеного поняття як вдалу відмічає назву «нетермінологізовані стандартизовані одиниці»12.

Стереотипами наукової і ділової мови є також терміни і терміносполучення (До цієї групи зараховуємо також номени (номенклатурні одиниці), які є особливим типом термінів). Зазначимо, що Д.В.Горбачук «стійкі сполучення слів» в офіційно-ділових текстах розподіляє на три класи, перший клас складають «номінативні одиниці із термінологічним значенням»13; Н.М.Разінкіна пише: «Закріпленню явища стереотипу сприяє і наявність в природничонауковій прозі великої кількості термінів і так званих термінологізованих словосполучень, які становлять собою стереотип в кожній даній галузі наукового дослідження»14.

Поза межами наукового й офіційно-ділового стилю терміносполучення можуть зазнавати семантичних змін, детермінологізуватися й перетворитися на «звичайні» стійкі словосполучення.

Кліше, штампи і терміносполучення відрізняються від вільних словосполучень і речень: вони мають високий ступінь спаяності компонентів, їм властива стійкість та відтворюваність, ознака цільності номінації в них панує над структурною окремістю. Усе це зближує аналізовані стереотипи з іншими складними мовними знаками – фразеологізмами. Тому кліше, штампи і терміносполучення можуть бути віднесені до фразеології15. Цієї думки дотримуються мовознавці, що досліджують стилістичний аспект фразеологічного складу української мови. Так, Г.П.Їжакевич у лексико-фразеологічних системах кожного із структурно-функціональних стилів виділяє специфічні явища. Серед засобів наукового й офіційно-ділового стилю вчений аналізує «термінологізовані фразеологічні сполуки» (основна назва) і штампи16. До штампів зараховує (1) сталі сполучникові конструкції, (2) конструкції, що становлять стабільне поєднання службових слів з повнозначними, (3) речення-штампи17.

У працях із загальної фразеології на підставі різноманітних критеріїв проводять розмежування між фразеологізмами та усіма іншими словосполученнями і реченнями, вільними чи стійкими. У цьому випадку фразеологізмами вважають тільки словосполучення і речення з повним або частковим переосмисленням компонентів, які обов’язково виконують номінативно-експресивну функцію, не мають чітко окресленого самостійного функціонального поля (використовуються поряд із загальновживаною лексикою, переважно в розмовній мові, в художній літературі та публіцистиці), вживаються поруч з лексичними одиницями (співвідносні із словами) та утворюють разом з ними парадигматичні ряди, тобто фразеологізми не можуть бути самостійними, повноцінними знаками тощо18. Як єдиний об’єкт кліше, штампи, терміносполучення і «класичні» фразеологізми розглядає лексикографія ХХ – ХХІ ст.

Мовознавці, які займаються культивуванням загальнолітературної норми, пишучи про клішовані елементи мови, уникають термінів штамп, кліше, фразеологічний зворот, а, як правило, вживають «універсальні» терміни словосполучення, усталене словосполучення, стійке словосполучення, стандартизоване словосполучення, сполука, словосполука, вислів, усталений вислів, типовий вислів, клішований вислів, вираз, зворот, мовний зворот, утворення, форма, формула, усталена формула, традиційна формула, мовна формула, словесна формула, фраза, типова фраза, усталена конструкція.

Зараховуючи до категорії стереотипів термінологічні одиниці, не можна проігнорувати й професіоналізмів, які, наприклад в професійній комунікації, функціонують паралельно до термінів. Термін професіоналізми у творах мовознавців різної спеціалізації позначає такі поняття: 1) переважно експресивно нейтральна лексика для позначення понять певної професійної сфери, елемент мови носіїв територіального діалекту (некодифікована сфера, професійний говір); 2) експресивно забарвлені лексичні одиниці, що часто виступають як синоніми-еквіваленти до спеціальних термінів, елемент розмовної професійної мови носіїв літературної мови (некодифікована сфера, професійний жаргон); 3) спеціальні (галузево марковані) терміни як елемент загальновживаної лексики (кодифікована сфера, літературна мова)19. Таким чином, професіоналізми – неоднорідна за структурою група мовних одиниць, які належать до різних варіантів професійної мови. З метою дослідження професійної комунікації серед стереотипів-професіоналізмів виділимо такі категорії: (1) «напівофіційні» терміни – експресивно нейтральні скорочені, спрощені варіанти офіційних термінів тощо, (2) професійні жаргонізми, (3) професійні арготизми, (4) просторічні професійні стереотипи.

Безперечно, стереотипність у виборі мовних засобів яскраво проявляється на лексико-синтаксичному рівні. Очевидно, до стереотипів можна зарахувати всі мовні знаки, які регулярно відтворюються в певній прагматичній ситуації. Тобто можуть бути стереотипи наголошування, лексичні, синтаксичні, композиційні, просторічні, професійні мовні стереотипи та ін. Дихотомію стереотипне / нестереотипне доцільно вивчати в стилістичному, жанровому, комунікативному аспектах тощо.

У сучасній філологічній комунікації термін стереотип також вживається на позначення понять філософії, соціології та психології (етнопсихології), напр.: «Уявлення про типове виконання тієї чи іншої ролі складається в стереотипи, що є невід’ємною часткою рольової поведінки. Стереотипи формуються на основі досвіду, частого повторення рольових ознак, характеристик поведінки, манери говорити, рухатися, одягатися і т. ін.»20, «Етноментальні стереотипи, духовна рухливість, лабільність етнічної свідомості ідеально гармонують з власне лінгвальною особливістю української ментальності – рефлексивністю логосвідомості українця, яка виявляється у вищій порівняно з іншими етносами здатності вбирати і синтезувати відкривані сутності інших мов»21, «Автори свідомо додали до традиційних нові терміни, переглянули застарілі визначення, зняли ідеологічні стереотипи минулого»22.

Можна зробити висновок, що стереотипні явища існують в усіх різновидах мови як засіб оптимізації спілкування. Поняття мовного стереотипу нині формується в лінгвістиці.