Структура і функції педіатричного стаціонару та поліклініки

Педіатричний nстаціонар (дитяча лікарня) — лікувально-профілактичний nзаклад, де проводять кваліфіковане лікування дітей віком від народження до 18 років, nякі за станом здоров’я повинні бути під постійним спостеріганням лікаря.

Головними nфункціями роботи дитячої лікарні є:

• надання nвисококваліфікованої медичної допомоги дітям;

• упровадження в практику охорони здоров’я nдитячого населення сучасних ме­тодів профілактики, діагностики та лікування;

• удосконалення nорганізаційних форм і методів лікувальної роботи;

• підвищення nсанітарної культури населення.

 

 

Найважливішою умовою nдіяльності дитячої лікарні є впровадження наступності в роботі з іншими nлікувально-профілактичними закладами: поліклініками, сана­торіями, пологовими nбудинками тощо.

Лікарні nподіляються:

• за nпрофілем — багатопрофільні та спеціалізовані;

• за nсистемою організації — об’єднані з поліклінікою і nсамостійні;

• за nадміністративним поділом — районні, міські, обласні, nреспубліканські. Якщо на базі лікарні функціонує кафедра медичного або nнауково-дослідного інституту, лікарня вважається клінічною.

Невідкладну nмедичну допомогу в разі гострих захворювань, травм, отруєнь та ін. повинна nнадавати будь-яка лікарня незалежно від профілю,

 

району nобслуговування та віку дитини.

Дитяча лікарня включає: nприймальне та лікувальні відділення, діагностичне від­ділення або відповідні nкабінети і лабораторії, патологоанатомічне відділення, а також допоміжні nпідрозділи: адміністративно-господарська частина, аптека, харчо­блок, nорганізаційно-методичний відділ з кабінетом обліку і медичної статистики (або nкабінет медичної статистики), медичний архів.

Хвора дитина, яку nгоспіталізують до стаціонару, спочатку проходить через при­ймальне nвідділення, до якого входять вестибюль, оглядова кімната, санпропускник та nізоляційні бокси для огляду дітей, у яких підозрюють інфекційні хвороби, nкабінет лікаря, процедурна кімната, кімнати для медперсоналу, санвузол.

Лікувальне відділення складається з nпалат та боксів, маніпуляційного кабінету, поста медичної сестри, кабінету nзавідувача відділення, ординаторської, кабінету старшої медичної сестри, nсестринської, кабінетів для виконання лікувальних проце­дур та діагностичного nобстеження дітей (ЕКГ, ЕЕГ, УЗД органів та систем, фізіоте­рапевтичні nпроцедури, зондування, постановка клізм тощо), а також низки допо­міжних nприміщень: їдальні, ігрової кімнати, душової, кімнати для зберігання речей nхворих, миття суден, горшків та клейонок, тимчасового зберігання брудної nбілизни, санвузла (окремо для медперсоналу, окремо для хворих).

Для дітей 1-го року nжиття передбачаються боксовані та напівбоксовані палати: від одного до чотирьох nліжок у кожному боксі. У палатах для дітей, старших 1 року, допускається не nбільше шести ліжок.

Провідне місце в nсистемі охорони здоров’я дітей займає амбулаторно-поліклініч­на допомога, яка nзабезпечується широкою мережею дитячих поліклінік.

Дитяча nполіклініка — лікувально-профілактична установа, що надає лікувальну і nпрофілактичну допомогу дітям від народження до 18 років у районі місця розташу­вання n(включаючи навчальні заклади, дитячі будинки, школи-інтернати, притулки для nнеповнолітніх тощо). Дитяча поліклініка може бути самостійним закладом або nструктурним підрозділом у складі дитячої лікарні або міської лікарні.

Дитяча поліклініка nзабезпечує:

• організацію і nпроведення комплексу профілактичних заходів, спрямованих на охорону здоров’я nприкріпленого дитячого населення віком від народження до 18 років;

• раннє виявлення nзахворювань, кваліфіковане і в повному обсязі обстеження та лікування хворих nдітей;

• проведення заходів, nспрямованих на санітарно-гігієнічне виховання населен­ня, пропаганду здорового nспособу життя, у тому числі раціональне харчування, посилення рухової nактивності, боротьбу з курінням та іншими шкідливими звич­ками;

• надання лікарської та nдолікарської допомоги хворим дітям удома, які за ста­ном здоров’я і характером nзахворювання не спроможні відвідати поліклініку; ор­ганізація стаціонарів nудома;

• своєчасну nгоспіталізацію дітей, котрі потребують стаціонарного лікування, з попереднім nмаксимальним обстеженням їх відповідно до профілю захворювання;

• надання в повному nобсязі невідкладної медичної допомоги дітям при гострих захворюваннях, травмах, nотруєннях та інших нещасних випадках;

• організацію і nпроведення диспансеризації дитячого населення;

• організацію та nпроведення комплексу профілактичних заходів серед дитячого населення, до яких nналежать: антенатальна охорона плода (допологовий патронаж вагітних спільно з nжіночими консультаціями); динамічне медичне спостерігання за здоровими дітьми і nсвоєчасні профілактичні щеплення; проведення просвітницької роботи серед nбатьків, учителів, вихователів, дітей щодо здорового способу життя; nпрофілактика захворювань, шкідливих звичок і травматизму;

• реабілітаційне nлікування хворих із залученням лікарів-спеціалістів і здійснен­ня nлікувально-оздоровчих заходів, зокрема відбір і направлення дітей на nсанаторно-курортне лікування та в оздоровчі табори;

• протиепідемічні заходи nспільно зі спеціалістами санітарно-епідеміологічної служби: профілактика nінфекційних хвороб, виявлення інфекційних хворих, дина­мічне спостерігання за nособами, які були в контакті із заразним хворим і за реконвалесцентами, nінформування СЕС Про випадки інфекційних захворювань та ін.;

•         ведення nобліково-звітної документації за формами, установленими МОЗ,
nаналіз статистичних даних, що характеризують діяльність поліклініки, зокрема, nза­
nгальної захворюваності, смертності, інвалідності дитячого населення.

Структурними підрозділами, що входять до складу nдитячої поліклініки, є ад­міністративно-господарська, лікувально-профілактична, nдіагностична та лаборатор­на частини, молочна кухня, денний стаціонар.

До структури дитячої поліклініки входять: вестибюль, гардероб, nреєстратура з картотекою, окремий вхід та ізолятор із боксами для прийому дітей nз інфекційними хворобами, кабінет інфекційних хвороб, педіатричне відділення, nвідділення реабілі­тації, адміністративно-господарська частина.

Педіатричне відділення nвключає:

• кабінети nдільничних педіатрів та лікарів-спеціалістів, у яких прийом ведуть хірург, nстоматолог, кардіолог, оториноларинголог, пульмонолог, ендокринолог, оф­тальмолог nта інші спеціалісти;

• кабінет nздорової дитини для профілактичної роботи з дітьми; підлітковий ка­бінет;

• лікувально-діагностичні nкабінети (рентгенодіагностики, фізіотерапевтичний, лі­кувальної фізкультури, nмасажу, процедурний, кабінет профілактичних щеплень та ін.);

• лабораторія;

• приміщення nдля денного стаціонару;

• відділення n(кабінет) функціональної діагностики;

• приміщення nдля відпочинку медичного персоналу;

•         молочна кухня або nроздавальний пункт (у деяких поліклініках).
nВідділення реабілітації включає кабінети лікувальної фізкультури, масажу і nфізіотерапії, басейн.

До адміністративно-господарської частини nналежать: кабінети головного лікаря та його заступників, приміщення для збору nта аналізу статистичних даних (комп’ютерний зал), бухгалтерія, гардероб та інші nдопоміжні приміщення.

 

Гігієнічні принципи nпланування лікарняних відділень, особливості їх санітарного благоустрою

Процес створення nоптимальних гігієнічних умов у лікувально-профілактичних закладах визначається nособливостями планування й забудови земельної ділянки, упорядкуванням та nвнутрішнім пла­нуванням будинків, їх санітарно-технічним благоустроєм, а також nсанітарним станом під час експлуатації.

Улаштування та nорганізація діяльності лікувально-профілактич­них закладів, згідно з nгігієнічними вимогами, дають можливість ство­рити найкращі умови зовнішнього nсередовища для хворих; сприя­ють впровадженню лікувально-охоронного режиму; nзапобігають виникненню внутрішньолікарняних інфекцій; полегшують лікувальну nроботу медичного персоналу; сприяють якнайшвидшому видужан­ню хворих та nзабезпеченню оптимальних умов для діяльності ме­дичних працівників. Адже без nвідповідних гігієнічних умов терапев­тичні дії є безсилими.

Існують nчотири основні системи забудови лікарняних комп­лексів: децентралізована, nцентралізована, змішана та централізовано-блочна.

Основним елементом nархітектурної композиції при застосуванні централізовано-блочної системи є nголовний корпус – лікувально-діагностичний блок, до якого приєднуються nстаціонар і поліклініка. Такий варіант, у свою чергу, забезпечує як nцентралізацію медич­них процесів, так і використання обладнання та реалізацію nпринципу ізоляції окремих лікувальних відділень. Централізовано-блочна система nдозволяє об’єднати функціонально однорідні підрозділи і створити відповідні nкомплекси (операційний, стерилізаційний, рент­генодіагностичний, лабораторний nтощо).

У західних країнах через nобмежену площу земельної ділянки часто будують централізовано-блочні лікарні у nдекілька наземних і 2-3 підземні поверхи, в яких розміщують операційний nкомплекс, стерилізаційний відділ, бомбогазосховище, господарські та допоміжні nслужби тощо. При цьому на сьогоднішній день технічні і інженерні можливості nдозволяють повністю забезпечити кондиціонування пові­тря, раціональне опалення nта освітлення і створити на всіх об’єктах нормальні й стабільні умови праці.

В Україні однаковою мірою nфункціонують лікарні всіх систем. Оскільки наука і техніка, в тому числі й nмедицина, технологія лікарсь­кої справи, санітарна техніка, постійно зазнають nвдосконалення, поглиблення і наукового розвитку, в нас постійно перебудовуються nі добудовуються лікарняні будівелі.

Особливі nвимоги пред’являють до лікарняної ділянки. При роз­міщенні лікарні на околиці населеного nпункту легше вибрати ділян­ку, достатню за розмірами й озелененням. Тут менше nшуму, пилу і гігієнічного комфорту значною мірою залежить від місце nрозташування та інших чистіше повітря. Тому туберкульозні, психіатричні лікарні nабо реабілітаційні центри, непов’язані з амбулаторним прийо­мом хворих, часто nбудують навіть за межами населеного пункту. Амбулаторії, щоб наблизити медичну nдопомогу до населення, доц­ільно розміщувати у центрі району обслуговування. А nлікарні за­гального типу, які мають стаціонар і поліклініку, нерідко розташо­вують nу межах селітебної зони.

Земельна ділянка повинна nзнаходитися з навітряного боку і на значній відстані від джерел шуму та nоб’єктів забруднення по­вітря. Необхідно, щоб рівень шуму на її території в nденний час не перевищував 45 дБ, у нічний – 35 дБ.

Земельна ділянка nлікувально-профілактичного закладу повинна розташовуватись на добре nінсольованій та провітрюваній території. Бажано, щоб вона знаходилась поблизу nвід водопровідної мережі, каналізаційних комунікацій, джерел водопостачання та nякомога далі від місць спуску стічних вод, а також поза зоною впливу промисло­вих nпідприємств та інших джерел забруднення навколишнього се­редовища. Площа nземельної ділянки для лікарень загального типу, залежно від загальної кількості nліжок, повинна складати від 80 до 300 м2, для дитячих лікарень – від 135 до 250 м2 з розрахунку на 1 ліжко. Для лікарень, що розташовані у приміській nзоні, площа зе­мельної ділянки збільшується, порівняно з вказаними, на 15-20 %. n

Вибираючи земельну nділянку під забудову, необхідно мати відо­мості про те, що раніше було nрозташовано на цій території. Недопу­стимо використовувати ті ділянки, на яких nбули розміщені склади отрутохімікатів, радіоактивних речовин, сміттєзвалища nтощо, а та­кож якщо рівень залягання ґрунтових вод становить менше 1,5 м до підошви фундаменту.

На земельній ділянці nвиділяють ряд функціональних зон: зону лікувальних корпусів для неінфекційних nхворих, зону інфекційного та пологового відділень, зону поліклініки, зону nрадіологічного та патологоанатомічного корпусів, садово-паркову та господарську nзони. Ділянка повинна мати окремі в’їзди до лікувальних корпусів і гос­подарської nзони та патологоанатомічного відділення.

Розміщення всіх nпідрозділів у лікарняних бу­дівлях залежить від системи лікарняного nбудівництва. Будинок поліклініки розташовують ізольовано на відстані 30-50 м від лікувальних корпусів. Необхідно, щоб вхід у поліклініку був окремим.

Площа забудови лікарні nповинна становити 12-15 %, зона зелених насаджень — не менше 60 %, решта nтериторії – пішохідні й проїжджі дороги. Ширина захисної зеленої смуги за nпериметром ділянки – 15-30 м.

Смуги зелених насаджень nповинні бути розташовані між функціональними зонами лікарень шириною 15 м. Санітарний розрив між лікувальними корпусами та харчоблоком, патологоанатомічним корпусом і nзахисною смугою зелених насаджень – не менше ніж 30 м. Патологоанатомічний відділ з моргом розміщують в ізольо­ваному місці, якого не видно з вікон nлікарні.

Із підвітряного боку і nнижче за рельєфом місцевості, на відстані 30-40 м від лікарняних будинків, розташовують господарське под­вір’я з центральною котельнею, пральнею, nдезінфекційною каме­рою, гаражами, складськими приміщеннями, овочесховищем. Гос­подарське nподвір’я ізолюють від інших зон смугою зелених наса­джень завширшки 8-10 м.

 

 

                         

 

 Створена в області в 1965р., з 1987р. – функціонує в nновому типовому приміщенні. Тут функціонують 14 спеціалізованих відділень: I та nII педіатричне, приймальне, пульмонологічне, відділення для дітей з ураженням nц.н.с. та порушенням психіки, інфекційно-боксоване, для недоношених nновонароджених, педіатричне відділення для новонароджених, відділення nінтенсивної терапії новонароджених, відділення анестезіології з палатами nінтенсивної терапії, відділення хірургічного профілю: хірургічне, nотоларингологічне, ортопедо-травматологічне, офтальмологічне.

Розгорнуті спеціалізовані ліжка:

нефрологічні – 15

кардіоревматологічні n- 15

алергологічні – 10

пульмонологічні – 20

чистої хірургії – 15

гнійної хірургії – 10

урологічні – 15

онкологічні – 5

нейрохірургічні – 5

торакальної хірургії – 5

дитячої гінекології – 5

отоларингологічні – 25

щелепно-лицевої стоматології – 5

гастроентерологічні – 25

ендокринологічні – 15

клінічної імунології – 5

ортопедичні – 30

травматологічні – 30

      В червні 2000р. створено неонатальний центр для nнадання допомоги хворим новонародженим дітям області. В його складі функціонує nвідділення для недоношених новонароджених з сумісним перебуванням матері і nдитини, педіатричне відділення для новонароджених, відділення інтенсивної nтерапії новонароджених з виїзною неонатологічною бригадою, оснащеною nреанімобілем “Фольксваген” з транспортним кювезом. Щороку в неонатальному nцентрі ОДКЛ лікується до 700 хворих новонароджених, більше 250 із них nтранспортуються виїзною неонатологічною бригадою в перші години після nнародження. У ВІТН функціонує експрес-лабораторія, де проводяться всі ургентні nобстеження хворим дітям.

      Відділення реанімації з палатами інтенсивної nтерапії оснащене сучасною наркозною та дихальною апаратурою, працює моніторна nсистема слідкування за хворими, діагностична апаратура, з березня 2001р. при nвідділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії створена виїзна nпедіатрична бригада для надання невідкладної допомоги дітям області, оснащена nреанімобілем марки “Renomaster”.

      В квітні 2003р. відкрито центр ранньої nмедико-соціальної реабілітації з сучасним медичним устаткуванням, для nреабілітації дітей з органічними ураженнями ц.н.с., вродженою патологією. nНалагоджена тісна співпраця центру ранньої медико-соціальної реабілітації із nЦентром реабілітації дітей-інвалідів “Бджілка” м. Брюссель, Бельгія. nВ цьому році проведено уже 5-тий міжнародний українсько-бельгійський семінар із nсучасних методів реабілітації з участю бельгійських спеціалістів n(Петьо-терапія, Шернборн-терапія).

      Параклінічні служби забезпечують чітку nорганізацію роботи відділень, оснащені сучасною апаратурою та необхідними nреактивами і це лабораторії клініко-діагностична, експрес-лабораторія у ВІТН, nімунологічна та генетична в поліклінічному відділенні.

 

Відділення функціональної діагностики nоснащене спірометром, електроенцефалографом “Біоскрипт”, апаратом для nультразвукової діагностики, впроваджені ехокардіографія, УЗД головного мозку у nновонароджених, кольорова теплографія.

      В лікарні функціонує відділення nвідновного лікування, працюють кабінети електросну, масажу, інгаляторій, nводолікування, електролікування, кабінет пелоїдотерапії, лазеротерапії, міотон.

      Поліклінічний відділ лікарні розрахований на 240 nвідвідувань в зміну. В поліклініці ведеться прийом з 24 спеціальностей. Спеціалісти поліклініки ведуть мікро- nдиспансеризацію хворих дітей з важкою хронічною патологією, контролюють nпроведення їм оздоровчих заходів.

      Медико-генетична консультація nобласної дитячої клінічної лікарні забезпечує консультування сімей та дітей nгрупи ризику по спадковій патології і вроджених вадах розвитку, проводить nцитогенетичне обстеження – хромосомний аналіз і уринолізис, налагоджений nгенетичний моніторинг ПВР в області і скринінг новонароджених на ФКУ, облік та nлікування хворих на фенілкетонурію дітей області.

      Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарні на 405 nліжок єдиний в області заклад, який надає багатопрофільну допомогу дитячому nнаселенню Тернопільщини, де за рік отримує висококваліфіковану медичну допомогу nбільше 11 тис. дітей. До 47 % від усіх хворих, які лікуються в обласній дитячій nклінічній лікарні – це діти з сільської місцевості.

      В хірургічних відділеннях дитячої клінічної nлікарні на 180 ліжок проводиться в рік більше 3 тис. оперативних втручань. nОб’єм операцій широкий – це і операції на органах зору, включаючи nмікрохірургічні, на ЛОР-органах – пластичні операції на органах слуху і, nхірургічна корекція хворих з вродженими вадами верхніх дихальних шляхів, nскладні щелепно-лицеві операції при “заячій губі” та “вовчій nпащі”, нейрохірургічні – при вродженій гідроцефалії та спинно-мозковій nкилі, торакальні – пластика при атрезії стравоходу, онкологічні при пухлинах nВільямса, урологічні та корегуючи операції при вроджених вадах розвитку у nновонароджених, успішно проведено 12 хірургічних втручань у новонароджених з nважкими вродженими вадами розвитку.

      Лікарня залучена до Міжнародної програми nхірургічної корекції природжених вад серця у дітей, яка фінансується nВсеукраїнським благодійним фондом “Соборність”, nукраїнсько-американською фундацією “Воля” та “Ротарі”- nклубом м. Тернополя при участі лікарів КІССХ. Виконано 14 операцій на серці, nзокрема в 2005р. – 7 оперативних втручань.

      Кадровий потенціал лікарні представлений 159 nлікарями всіх спеціальностей, з них 27 – головні позаштатні спеціалісти управління nохорони здоров’я. ОКДКЛ з року в рік удосконалює профілізацію ліжок, впроваджує nнайновіші методи діагностики і лікування, медперсонал працює над підвищенням nрівня ділової і професійної майстерності.

 

Приймальне nвідділення дитячої лікарні. Госпіталізація, санітарна обробка і nтранспортування хворих дітей. Організація санітарно-гігієнічного та nпротиепідемічного режиму. Особиста гігієна медичного персоналу функції nприймального відділення педіатричного стаціонару

 

Приймання nхворих є дуже відпові­дальною ділянкою роботою лікарні. Тут складається перше nвражен­ня хворого про заклад, покликаний вилікувати його. Даний момент має nвелике значення для психологічного настрою пацієнта та успіху лікування. Таким nчином, можна сказати, що приймальне відділення є дзеркалом лікарні.

Належний рівень nмедичної допомоги у стаціонарі багато в чому залежить від роботи приймального nвідділення, яке є структурним підрозділом дитячої лікарні. Основні функції приймального відділення:

• прийом nхворих дітей;

• госпіталізація nдітей у відділення відповідного профілю;

• надання n(за необхідності) невідкладної допомоги;

• організація nзаходів запобігання виникненню інфекційних захворювань у лі­карні;

          • nоформлення і належне ведення медичної документації.

У приймальному відділенні nмають бути організаційно-функціональна структура і кількість відповідних nприміщень, яка відповідає профілю і потужності стаціонару. Дуже важливо, щоб nперсонал приймального відділення завжди уважно ставився до хворої дитини, nвраховував стан дитини, хвилювання батьків, терпляче вислуховував скарги як nсамої дитини, так і осіб, що її супроводжують.

Робота приймального nвідділення ведеться у певній послідовності:

1.Реєстрація дитини, яку доставили до стаціонару, в журналі nгоспіталізації, за­повнення титульної сторінки медичної карти стаціонарного nхворого.

2.Огляд лікаря, який фіксує дані анамнезу та об’єктивного nобстеження дитини в історію хвороби.

3.Первинна nдіагностика захворювання і надання необхідної медичної допомоги.

4.Вимірювання температури тіла та антропометрія (визначення nзросту, маси тіла, обводу голови та грудної клітки).

5.Огляд дитини на nпедикульоз і коросту. Проведення необхідної санітарної обробки, спосіб якої nпризначає лікар.

6.Транспортування nхворої дитини у відділення відповідного профілю.

Документація, що її заповнюють у приймальному nвідділенні дитячої лікарні

• Журнал реєстрації nхворих, яких доставлено до стаціонару, та відмови від госпіталізації — облікові nформи 001/о, 001—І/о.

• Медична карта стаціонарного nхворого — облікова форма 003/о.

•Статистична карта хворого, який вибув зі nстаціонару, — облікова форма
n№ 066/о.

• Листок лікарських nпризначень — облікова форма 003—4/о.

• Температурний листок — nоблікова форма 004/о.

• Екстрене повідомлення nпро інфекційне захворювання, харчове, гостре про­фесійне отруєння, незвичайну nреакцію на щеплення — облікова форма 058/о.

• Журнал обліку nінфекційних захворювань — облікова форма 060/о.

Санітарно-гігієнічний nрежим приймального відділення.

Госпіталізація, nсанітарно-гігієнічна обробка

і транспортування хворих дітей

Режим роботи nпедіатричного стаціонару передбачає виконання необхідних сані­тарно-гігієнічних nвимог і проведення дезінфекційних заходів.

Виконання nсанітарно-гігієнічного режиму починається з приймального відді­лення. Оглядова nкімната і ванна кімната приймального відділення повинні утриму­ватися в nбездоганній чистоті. Після того, як дитину оглянули, проводять обробку nпредметів (шпателі, термометри) і меблів (кушетки, стільці та ін.), яких nторкався хворий. Клейончасту подушку і клейонки на кушетці після кожного nхворого оброб­ляють 0,2 % розчином хлорантоїну або іншим дезінфекційним nзасобом. Простирадла на кушетці також слід перемінювати після кожного хворого.

Після огляду дитини лікар nприймального відділення за потреби призначає їй гігієнічну ванну або душ. Якщо nстан дитини вкрай тяжкий або дитина непритомна, їй одразу надають невідкладну nдопомогу і доставляють у реанімаційне відділення.

Госпіталізація хворих nдітей. Хворих дітей доставляють до стаціонару за направ­ленням дільничних nлікарів поліклінік, лікарів швидкої допомоги, лікарів-консультантів nспеціалізованих клінік тощо. У разі виникнення тяжкого або невідкладного стану nдитину можуть доставити батьки без направлення (самозвернення).

Показання до nстаціонарного лікування, а також профіль дитячого стаціонару визначає лікар, nякий направляє дитину до стаціонару, проте в разі появи нових сим­птомів або nпогіршення стану дитини під час огляду у приймальному відділенні — визначає nлікар приймального відділення. Дітей раннього віку госпіталізують з од­ним із nбатьків. Під час госпіталізації необхідно дотримуватися поетапного запов­нення nпалат, що передбачає відсутність контактування з дітьми, які вже на стадії nодужання.

Якщо в дитини інфекційне nзахворювання (кір, скарлатина, кашлюк, вітряна віспа, кишкові інфекції та ін.), nїї госпіталізують в інфекційну лікарню.

Дітей з неінфекційною nпатологією (уроджені вади розвитку, гіпотрофія, рахіт, хронічні захворювання nсерця, травного тракту, нирок, порушення обміну та ін.) госпіталізують у nпрофільні соматичні відділення.

Якщо потрібно надати допомогу дитині з гострою хірургічною nпатологією або для проведення планової операції, її госпіталізують у дитяче nхірургічне відділення багатопрофільної лікарні або спеціалізоване відділення: nкардіохірургічне, урологіч­не, торакальної хірургії тощо.

Санітарно-гігієнічну nобробку хворої дитини в приймальному відділенні проводять з урахуванням nтяжкості її стану. Якщо дитині потрібно надати невідкладну допомо­гу, це роблять nпісля поліпшення її стану.

У санпропускнику nприймального відділення є оглядова кімната, в якій дитину готують до приймання nгігієнічної ванни. Перед цим ванну ретельно миють.

Мити хвору дитину nпотрібно в певній послідовності: спочатку голову, потім тулуб і нижні кінцівки. nОсобливо ретельно миють місця, де зазвичай накопичують­ся піт та виділення, що nпризводить до попрілостей (пахова ділянка, промежина). Якщо за станом здоров’я nванна протипоказана хворому, призначають душ або інші гігієнічні заходи відповідно nдо її стану (підмивання, миття природних складок шкі­ри, забруднених ділянок nтощо). Після кожної хворої дитини ванну миють мочалкою і обробляють nдезінфекційним розчином.

Огляд на педикульоз. Педикульоз (вошивість) передається під час nбезпосередньо­го контакту з хворим та у разі користування його одягом і nпредметами особистої гігієни. Виникнення педикульозу спричинюють: nнеохайність, порушення санітар­но-гігієнічних правил, велика скупченість людей n(вокзали і т. ін.), незадовільна організація санітарно-освітньої роботи.

 

Після госпіталізації nмедична сестра приймального відділення повинна оглянути голову дитини на nнаявність педикульозу.

При проведенні оглядів на педикульоз реєстрацію nлюдей, у яких він виявлений, здійснюють у журналі обліку та реєстрації nінфекційних захворювань (ф.060у). Облі­ку підлягають особи, у яких при огляді вперше nвиявлені як життєздатні, так і нежит­тєздатні воші в той же день з подальшим nнаправленням екстреного повідомлення — (ф.058) у відповідному порядку.

У разі виявлення вошей та nгнид проводять спеціальну санітарну
nобробку: не роздягаючи хворого, обробляють волосся одним з інсектицидних роз­чинів:

• 20 % nводно-мильна суспензія бензилбензоату (10—30 мл);

• 10—20 n% мазь бензилбензоату;

• лосьйон n”Нітифор”;

• крем-шампунь n”Нок” (1 % розчин перметрину);    

• емульсія nабо шампунь “Педилін” (0,5 % розчин малатіону);

• аерозоль n”Пара плюс” — комбінований препарат, який містить малатіон, nпер-метрин, піперонілу бутоксид;

• шампунь n”Рід” (0,5 % розчин малатіону);

• шампунь n”Анти-біт” (0,5 % розчин малатіону);

• пінистий nлосьйон або аерозоль “Ітакс” (3 % розчин фенотрину);

• шампунь n”Нікс” (3 % розчин перметрину,);

Термін експозиції nстановить 10—30 хв залежно від обраного засобу (згідно з інструкцією до nзастосування). Після обробки спеціальним засобом голову дитині миють гарячою nводою звичайним шампунем. Волосся розчісують густим гребінцем. Процедуру повторюють nчерез 7—10 днів. Виявлення педикульозу фіксують в історії хвороби, а інформацію nпередають у районну СЕС.

Якщо педикульозом nзаражений одяг, його кип’ятять у 2 % розчині кальцинованої соди протягом 15 хв, nпісля чого в окремому мішку відправляють на дезінфекцію — прожарювання в nспеціальних камерах.

 

 

Короста – це заразне nзахворювання шкіри, збудником якого є коростяний кліщ. Основний шлях передачі nкорости – контактний. Паразит потрапляє на шкіру людини з предметів або речей nзаражених хворим коростою. Контактний шлях зараження коростою особливо nпоширений в дитячих колективах. Збудником корости є свербіж паразит – nкоростяний кліщ, або Sarcoptes scabiei. Збудник корости настільки малий за nрозмірами, що побачити його можна тільки в мікроскоп.

При попаданні nкоростяних кліщів на поверхню шкіри здорової людини відбувається запліднення nсамок кліщів. Запліднені самки проробляють в шкірі невеликий отвір і починають n«вгризатися» в неї своїми щелепами проникаючи вглиб шкіри і проробляючи nкоростяві ходи. Коростяві ходи є канали, в яких самки кліщів відкладають nпотомство.

 «Улюбленими» місцями nрозмноження коростяних кліщів є долоні, стопи, зап’ястя, а також лікті і nстатеві органи у чоловіків. Причин цього кілька: по-перше, в цих місцях мало nволосся, по-друге, ці ділянки мають товстий шар епідермісу, а по-третє, вони nзабезпечені великою кількістю потових залоз (піт, що виділяється залозами, nзаповнює коростяві ходи і створює сприятливі умови для розвитку потомства nкоростявого кліща). Приблизно через 2 тижні розвитку личинки перетворюються на nдорослих особин, виповзають на поверхню шкіри, де повторюють цикл розвитку. nРозчісуючи сверблячі місця, людина переносить інфекцію на здорову шкіру.

Коростяві канали nвсередині шкіри містять не тільки яйця та личинки коростявих кліщів, а й nпродукти життєдіяльності самок коростявих кліщів Ці речовини є чужорідними для nорганізму, тому через деякий час вони викликають стан гіперчутливості n(алергічна реакція, що протікає з ознаками запалення) яке з’являється сильні nшкірним свербінням. Так як коростяний кліщ найбільш активний вночі, свербіж nпосилюється до вечора, стаючи нестерпним в нічний час. У дітей короста nпротікає у важчій формі, ніж у дорослих. Коростяний кліщ може вразити все тіло nдитини, включаючи обличчя і волосисту частину голови. У дітей до року при nкорості в процес можуть залучатися і нігті – вони стають пухкими, товщають і nпокриваються тріщинами. У дітей частіше, ніж у дорослих до корості може nприєднатися інша інфекція, що сильно ускладнює процес лікування.

Під час огляду на коросту звертають ува­гу на ділянки тіла, nнайбільш схильні до уражен­ня: кисті рук, нижня частина живота, внутріш­ня nповерхня стегон. У дітей трапля­ються нетипові локалізації коростяного кліща. У nразі виявлення корости проводять сані­тарну обробку спеціальними засобами .за інс­трукцією:

• аерозоль n”Спрегаль” (есдепалетрин і піперонілу бутоксид);

• аерозоль n”Спрей-пакс” (екстракт піретруму і піперонілу бутоксиду);

• лосьйон nабо аерозоль “Ітакс” (3 % розчин фенотрину);

• шампунь n”Нікс” (3 % розчин перметри-ну);

• 20 % nсуспензія водно-мильна бензилбензоату (10—30 мл);

• 10—20 n% мазь бензилбензоату.

 

Транспортування хворих дітей. Із приймального nвідділення хворих дітей транс­портують у відділення враховуючи їхній загальний nстан. Транспортування у відділення здійснюють:

а)       пішки, nу супроводі медпрацівника;

б)       у nкріслі-каталці;

в)       на nношах;

г)       на nруках у батьків або медперсоналу.

Питання про вид nтранспортування вирішує лікар залежно від стану хворої ди­тини. Якщо стан nзадовільний, дитину старшого віку у відділення супроводжує ме­дичний працівник nпішки. Деяких хворих доцільно доставити у відділення в кріслі-каталці. nТяжкохворих транспортують на ношах, застелених чистим простирадлом і ковдрою n(залежно від пори року) та встановлених на спеціальну каталку.

У палаті дитину, яка в nтяжкому стані, перекладають з носилок на ліжко. Якщо дитину старшого віку nпереносить одна людина, то треба підвести одну руку під ло­патки, а другу — під nстегна; при цьому бажано, щоб дитина охопила за шию того, хто її несе. Якщо nхвору дитину переносять 2 людини, то одна з них підводить руки під лопатки nдитини ближче до шиї і під поперек, друга — під сідниці та гомілки. Для nперенесення різко ослаблених і тяжкохворих потрібна третя людина: перша тримає nголову і груди, друга — поперек і стегна, третя — гомілки.

Поняття про nлікувально-охоронний, санітарно-гігієнічний режими, особливості їх застосування nу дитячій лікарні

У кожному дитячому nлікувальному закладі запроваджено внутрішньолікарняний режим — це визначений nпорядок, який встановлено у цьому закладі.

Однією з найважливіших nумов лікувально-охоронного режиму є щадіння психіки хворої дитини та її матері, nяка доглядає її, створення сприятливих умов, що забез­печують хворим nмаксимальний фізичний та психологічний спокій. Найважливішим для цього є nвстановлення найраціональнішого режиму (розпорядку) дня відповідно до віку nхворих дітей і профілю відділення, який передбачає передусім усування не­сприятливих nзовнішніх впливів навколишнього середовища (голосні розмови, шум, грюкання nдверима та ін.). Зміну персоналу, прибирання приміщень, вимірювання температури nтіла проводять після того, як хворі прокинуться і не раніше 7-ї години ранку.

Важливо усувати nнегативні емоції, що можуть виникнути у хворих у зв’язку зі спогляданням nпредметів медичного догляду (закривавлена білизна, шприци та скальпелі, nємкості, наповнені брудними ватою та бинтами).

Велике значення має nорганізація дозвілля хворих: розміщення стендів для книг, пам’яток щодо nраціонального вигодовування, пропаганди здорового способу життя, з якими можуть nознайомлюватися батьки або ті, хто доглядає хворих дітей, та діти старшого nвіку. Для дітей, котрі одужують, у стаціонарі має бути ігрова кімната. Про­гулянки nна свіжому повітрі, особливо влітку, також є складовою лікувального про­цесу.

Для забезпечення nсанітарно-гігієнічного режиму не рідше двох разів на день у всіх відділеннях nдитячої лікарні проводять загальне вологе прибирання із вико­ристанням nдезінфекційних засобів. Під час прибирання спочатку протирають тум­бочки, nліжка, ручки дверей та ін., потім миють підлогу. Інвентар для прибирання має nбути промаркірованим і зберігатися в окремій кімнаті.

Санітарно-гігієнічними nнормами педіатричного відділення стаціонару передба­чено виділення кожній nхворій дитині ліжка, застеленого чистою білизною, приліжкової тумбочки для nзберігання особистих речей. За необхідності дитині видають горщик, підкладне nсудно, предмети індивідуального користування (поїльник, чаш­ку, одяг). У хворих nмають бути із собою предмети особистої гігієни.

Не рідше одного разу на n7—10 днів (за потреби частіше) хворій дитині прово­дять гігієнічну ванну з nповною переміною натільної і постільної білизни, щодня здійснюють туалет; перед nспоживанням їжі дитина обов’язково миє руки. Для тяжко хворих дітей умивання nорганізовують біля ліжка.

Важливим моментом є nпровітрювання палат не менше ніж 4 рази на день неза­лежно від пори року, а nтакож кварцування їх згідно з графіком, який складають безпосередньо у nвідділенні. Під час проведення цих заходів дітей виводять (виво­зять) в інші nприміщення (коридор, їдальню, ігрову кімнату). В інфекційному відді­ленні ці nзаходи мають проводити суворо відповідно до вимог санітарно-гігієнічних норм, nзгідно з якими можливість інфікування інших хворих виключена.

Температура повітря в nпалаті та приміщеннях, де перебуває хвора дитина стар­шого віку, повинна nстановити 20—22 °С; у палаті для немовлят — 23—24 °С, для новонароджених nоптимальною (безпечною) вважається температура 25—28 °С. У разі зниження nтемператури в палатах їх додатково потрібно обігрівати зі збережен­ням nнеобхідної вологості. Вища температура повітря небажана, оскільки можливе nперегрівання дитини.

Освітлення палат може nбути природним або штучним, останнє має становити 75—100 люкс; рівень шуму не nповинен перевищувати 50 дБ.

У палатах для грудних nдітей мають бути спеціальні дитячі ліжка з відкидними спинками, які фіксуються nна різній висоті; приліжкові тумбочки, сповивальний стіл, шафи для білизни, nванночки для купання дитини, бачки для замочування брудної білизни, санвузол. nНабір іграшок — індивідуальний, відповідно до віку дитини. Іграшки повинні nлегко митися. Особливу увагу приділяють збиранню брудної білизни, стерилізації nсосок та пляшок для дитячого харчування. Кип’ятіння сосок, миття пляшечок — nтрудомісткий процес і повинен ретельно виконуватись. Цю ро­боту виконує nспеціально виділена для цього молодша медична сестра, яка одночас­но може nзайматися роздачею їжі.

У дитячих стаціонарах nнеобхідно запобігати поширенню інфекційних хвороб та виникненню реінфекцій nсеред дітей. Цьому сприяє приймання хворих з довідками про епідемічне оточення, nнаявність боксів, поетапне заповнення палат, дотримання протиепідемічного nрежиму у відділенні та в лікарні у цілому.

Протиепідемічний nрежим у стаціонарі передбачає:

• суворе nдотримання правил прийому на роботу персоналу;

• забезпечення nсвоєчасного проходження обов’язкових профілактичних медич­них оглядів;

• виконання nправил особистої гігієни з боку персоналу та пацієнтів;

• достатню nкількість мийних і дезінфекційних засобів, спецодягу, інвентарю для прибирання nта проведення дезінфекції у відділенні;

• суворе nвиконання молодшим персоналом вимог до прибирання і зберігання інвентарю для nприбирання.

В діяльності дитячої лікарні особливе значення надається підтримці порядку, чистоті в роботі медичного nперсоналу. Молодший сестринський, сестринський nі лікарський персонал повинен дотримувати правила nсанітарно-протиепідемічного режиму, що передбачає організацію і nпроведення необхідних санітарно-профілактичних і nпротиепідемічних заходів. В стаціонарі концентруються хворі і ослаблені діти, тому найсерйозніша увага повинна придилятися профілактиці внутрішньолікарняних (нозокоміальных) інфекцій. Для забезпечення nсанітарно-протиепідемічного благополуччя в дитячій nлікарні необхідно дотримуватися існуючих санітарних nправил: дотримання принципу ізоляції окремих nгруп дітей при заповненні відділень (палат, боксів і т. nд.), використовувати наявні приміщення за призначенням, створювати оптимальний повітряно-тепловий потік в приміщеннях, суворо дотримуватися правил роботи харчоблоку; дотримувати правила прийому на роботу персоналу і nзабезпечувати своєчасне проходження обов’язкових nпрофілактичних медичних оглядів; дітям і персоналу nдотримувати правила особистої гігієни, мати засоби nдля проведення дезінфекційних заходів (достатня nкількість спецодягу, прибирального інвентаря, nмиючих і дезінфікуючих засобів); здійснювати nінженерно-технічний і санітарний благоусрій nустанови і  ділянок землі, що йому належать.

Санітарно-гігієнічні норми nпередбачають виділення кожній дитині ліжка, nзастеленого чистою білизною, приліжкової тумбочки для зберігання особистих речей. При необхідності дитині видають горщик, підкладне судно, предмети індивідуального догляду (поїльник, кухоль), одяг. У відділення хворий бере із собою предмети особистої гігієни.

На індивідуальні столики або тумбочки, що знаходяться поряд nз ліжками, ставлять стакан; в их зберігають туалетні речі (зубна щітка, паста, мило, гребінець) і деякі особисті речі (папір, олівці, ручки, книги, іграшки). Категорично забороняється зберігати в тумбочках продукти харчування. Для зберігання продуктів nхарчування в буфетній або їдальні повинен бути холодильник.

Кожному хворому не рідше 1 разу на 7—10 днів (при необхідності) nпроводиться гігієнічна ванна з повною зміною натільної і постільної білизни. Щодня здійснюється nтуалет дитини. Перед кожним прийманням їжі хворі nобов’язково миють руки. Для тяжких і лежачих nхворих умивання організовують біля ліжка.

У відділенні необхідно суворо дотримувати санітарний режим. nПровітрювати палати слід не рідше 4 раз на день, краще в період, коли діти знаходяться у їдальні. При провітрюванні nприміщення в інший час і при кварцеванні палат дітей виводять в коридор або nігрову кімнату. Для раннього nвиявлення інфекційних хвороб дітей оглядають nщодня. Ретельно оглядають шкірні покриви nі видимі слизові оболонки, ведуть ретельний облік всіх дітей з підвищеною температурою тіла; при необхідності проводять бактеріологічні і бактеріоскопічні дослідження крові, калу.

Важливе значення в дотриманні протиепідемічного режиму в лікарні мають правильна організація харчування дітей, приготування їжі, її транспортування і роздача.

Одним з суттєвих чинників nв дотриманні протиепідемічного режиму в дитячій лікарні є особиста гігієна медичного персоналу.До роботи в дитячій nлікувально-профілактичній установі допускаються nтільки здорові особи, які пройшли медичне nобстеження.

Медичний працівник повинен мати акуратний і охайний nзовнішній вигляд. Медична сестра перед чергуванням приймає nдуш, надягає чисту білизну. Руки треба мити nз милом, а нігті коротко стригти. Одяг повинен nбути встановленої форми; білий халат, надітий nна плаття з короткими рукавами, і шапочка (хустинка), що закриває волосся, повинні бути чистими і вигладженими. На час чергування сестра взуває nспеціальне взуття, що дозволяє безшумно пересуватися. Тапочки повинні легко nпіддаватися дезінфекції. Халат, nголовний убір і тапочки після закінчення чергування (зміни) залишають в nспеціально відведеній для медичного працівника шафі.

В окремих випадках обов’язковим для медичних працівників є носіння маски, яка повинна закривати рот і nніс. Обов’язково носіння маски для персоналу nвідділення новонароджених, дітей грудного віку, інфекційних палат і боксів, процедурного кабінету, а також в період епідемій. Маски nзвичайно виготовлені з марлі, nскладеної в 4 шари, оскільки більш тонкі пропускають мікроорганізми. nТривале використання маски знижує nефективність її дії як фільтру для мікроорганізмів. nТому кожні 4 ч маску треба змінювати. Використані маски кладуть в окремий посуд, кип’ятять і пропрасовують гарячою праскою. nОстанніми роками стали nвикористовувати одноразові стерильні маски з нетканинного текстилю.

Для більшості дитячих інфекцій характерним є підвищення температури, поява висипу. Якщо ставлять діагноз інфекційного захворювання або є підозра на інфекційне захворювання, то хворого негайно ізолюють в бокс або направляють в інфекційну лікарню.

Основні nсанітарно-епідеміологічні накази які регламентують роботу nлікувально-профілактичних закладів:

–                                                                           nОСТ 4221-285 «Стерилізація та дезінфекція виробів nмедичного призначення. Методи, засоби та режими дезінфекції, nпередстерилізаційна обробка (етапи), стерилізація (методи, режими, засоби).»

–                                                                           nНаказ № 288 «Про санітарно-епідеміологічний режим nлікувально-профілактичного закладу».

–                                                                           nНаказ № 408 «Про заходи по зниженню захворюваності nвірусним гепатитом та профілактиці СНІДу».

–                                                                           nНаказ № 450 «Про заходи щодо попереджнення захворюваності nдифтерією, його профілактика»

–                                                                           nНаказ № 720 «Про посилення медичної допомоги хворим з nгнійно-септичними захворюваннями та посилення боротьби з внутрішньолікарняною nінфекцією».

Інструкція про санітарно n- протиепідемічний режим лікарень

 

Наказ n№ 288 «Про санітарно-епідеміологічний режим лікувально-профілактичного nзакладу».

-Організація і проведення nкомплексу санітарно -гігієнічних заходів спрямовані на профілактику та боротьбу nз внутрішньолікарняними інфекціями, що викликаються різними патогенними та nумовно патогенними мікроорганізмами ( стафілококи , клебсієли , синьогнійна nпаличка , протей та інші).

-Санітарно – nпротиепідемічний режим в інфекційних лікарнях і в інфекційних відділеннях nзагальних лікарень встановлюється відповідно до діючої Інструкції про режим nінфекційних лікарень та інфекційних відділень загальних міських лікарень ; в nхірургічних відділеннях – відповідно до тимчасовими методичними вказівками з nорганізації та проведення комплексу санітарно – гігієнічних заходів у хірургічних nвідділеннях .

–Відповідальність за nорганізацію та проведення комплексу санітарно -гігієнічних заходів в лікарні nпокладається на головного лікаря лікувально -профілактичного закладу.

–Старша медична сестра nвідділення проводить інструктаж середнього та молодшого медичного персоналу з nвиконання комплексу санітарно – протиепідемічних заходів у відділенні ( лікарні n) .

II . Санітарно – nгігієнічний режим у приймальному відділенні

-Лікар оглядає всіх nвступників до приймального відділення для своєчасного виявлення підозрілих на nінфекційне захворювання хворих , їх негайної ізоляції та перекладу у відповідні nінфекційні лікарні (відділення).

– З цією метою у хворих nоглядають шкірні покриви , зів , вимірюють температуру. Дерев’яні шпателі після nодноразового користування знищують , а металеві кип’ятять протягом 15 хвилин. Термометри nцілком поміщають у посудину з дезинфікуючим розчином.

–Огляд хворого проводять nна кушетці , покритої клейонкою ; після прийому кожного хворого клейонку nпротирають дрантям , змоченою розчином дезінфікуючого.

-У разі виявлення хворого nз підозрою на інфекційне захворювання меблі і предмети , з якими стикався nхворий , а також приміщення , де він перебував , піддають знезараженню.

–При огляді хворого в nприймальному відділенні необхідно звертати увагу на наявність у нього nпедикульозу . У разі виявлення педикульозу хворий , приміщення і предмети , з nякими контактував хворий , підлягають спеціальній дезінсекційних обробці. Про кожного хворого , у nякого був виявлений педикульоз , повідомляють у санепідстанцію за місцем nпроживання хворого; роблять відповідну позначку в історії хвороби.

-Хворий в приймальному nвідділенні проходить повну санітарну обробку : приймає душ або ванну ( за nвказівкою лікаря) ; стриже нігті і т. д. Для миття хворий отримує знезаражену nмочалку .

–Санітарна обробка nпроводиться у спеціально відведеному приміщенні , в якому обов’язково повинна nдотримуватися пропускна система, що виключає зустрічні потоки хворих.

-Після проходження nсанітарної обробки хворий отримує чисте лікарняну білизну , халат ( піжаму ) , nтапочки.

Примітка . З дозволу nголовного лікаря лікувального закладу , хворому дозволяється користуватися nвласним білизною , зміна якого повинна проводитися строго за графіком установи n.

– Перевезення інфекційних nхворих з приймального спокою в відділення виробляють на спеціально виділеній nкаталці .

– Одяг і взуття хворого nскладають у індивідуальний мішок. Мішки зберігають на стелажах у спеціально nвиділеному приміщенні .

-Приймальне відділення nзабезпечують достатньою кількістю :

а ) банного мила;

б) мочалками nіндивідуального користування , кількість яких визначається пропускною здатністю nлікувального закладу на добу ;

в) посудом для nроздільного зберігання чистих і використаних мочалок . На посуді для мочалок nповинні бути відповідні написи “чисті” , “колишні у вживанні n” ;

г) машинкою для стрижки nволосся , ” небезпечною” бритвою або безпечним приладдям для гоління n, густим гребінцем ;

д) кусачками або ножицями nдля нігтів;

е) ватою , пінцетами , nденатурований спирт ;

ж) наконечниками для nклізм і посудом для їх знезараження і зберігання в чистому вигляді з nвідповідним маркуванням ;

з) відрами з щільно nзакриваються кришками , деком з оцинкованого заліза ;

і ) миючими , дезінфікуючими nта дезінсекційними засобами .

– Після кожного nвикористання мочалки для миття хворих , ванни , машинки для стрижки волосся , nгребені , бритви і бритвені прилади , кусачки і ножиці для нігтів , пінцети , nнаконечники для клізм , плювальниці , підкладні судна і сечоприймачі nзнезаражують по режимах , зазначеним у додатк

–Для миття рук nвикористовують господарське мило ( 2- кратне намилювання ) у дрібній розфасовці n( на одноразове користування ) . Після огляду хворого з інфекційним nзахворюванням або підозрою на нього руки знезаражують протягом 2 -х хвилин 0,2 n% розчином хлораміну або 0,1 % розчином ( по надоцтової кислоті ) ” nдезоксон -1″.

–Носіння медичним nперсоналом шапочок , повністю закривають волосся , обов’язково .

–Збирання приймального nвідділення виробляють не рідше 2 разів на день вологим способом із nзастосуванням дезінфікуючих засобів (додаток 1). Прибиральний інвентар nприймального відділення маркують. У вбиральні зберігають відро і ганчірку , nпризначені для миття підлог тільки у вбиральні . Для миття дверей , віконних nрам , підвіконь і т. п. повинні бути окремі ганчірки , що зберігаються в іншому nмісці. Використання цього інвентарю для інших цілей категорично забороняється . nПісля використання збиральний матеріал знезаражують (додаток 1).

III . Санітарно – nгігієнічний режим у відділеннях

–Перед надходженням nхворого в палату ліжко , тумбочки , підставку для подкладного судна протирають nганчір’ям, змоченим дезінфікуючим розчином. Ліжко застеляють постільними речами n, які пройшли камерну обробку по режиму для вегетативних форм ( додаток 1).

-Хворому виділяють nіндивідуальні предмети догляду : плювальницю , поїльник , кухоль або склянку , nпідкладнесудно і т.д. , які після використання ретельно миють. Після виписки nхворого предмети індивідуального догляду піддають знезараженню.

–При надходженні до nлікарні хворому надається право взяти в палату предмети особистої гігієни.

–Хворих з педикульозом , nпервинно оброблених у приймальному покої , беруть під особливий нагляд і nпіддають повторній обробці у відділенні до повного обезвшівліванія.

–Кожен хворий приймає у nвідділенні гігієнічну ванну не рідше одного разу на 7 – 10 днів (якщо немає до nцього медичних протипоказань) .

-Зміну натільної і nпостільної білизни виробляють не рідше одного разу на 7 – 10 днів ( після проходження nванни і, крім того , білизну міняють щоразу у разі забруднення ) .

-При зміні натільної і nпостільної білизни його акуратно збирають у мішки з бавовняної тканини або в nємності з кришкою. Забороняється скидати бувше у вжитку білизну на підлогу в відриті nприймачі . Сортування та розбирання брудної білизни виробляють у спеціально nвиділеному приміщенні –Після зміни білизни , підлога і предмети в палаті протирають nдрантям , змоченою в дезрозчині.

-Щодня вранці і ввечері nперед сном хворі повинні вмиватися . Перед кожним прийомом їжі хворі обов’язково миють nруки. Для важких і лежачих хворих умивання організують біля ліжка хворого. nВажким хворим щодня забезпечують догляд за порожниною рота.

-Хворим забороняється nкористуватися для сидіння ліжками сусідніх хворих; відвідувачам не дозволяють nсидіти на ліжках хворих , палати повинні бути забезпечені табуретами , nстільцями.

–Провітрювання палат nвиробляють не рідше чотирьох разів на день.

–Встановлений для лікарні nпісляобідню годину повинен суворо дотримуватися всіма хворими і не порушуватися nперсоналом лікарні (відділення).

-У відділеннях лікарень nнеобхідно суворо дотримуватися охоронний режим і розпорядок дня: неприпустимі nгучні розмови хворих і персоналу , прибирання приміщень в ранкові та пізні nвечірні години.

–Вихід хворих в інші nвідділення забороняється.

–Одяг перед передачею її nвід хворого до іншого хворого піддають камерній обробці.

–Виписку хворих роблять в nокремому приміщенні ( виписаний ) .

–Тапочки і інше взуття , nвживану , протирають тампоном , змоченим 25% розчином формаліну або 40 % nрозчином оцтової кислоти або обробляють вмістом аерозольного балона ” nЧобіток -74″ до повного зволоження внутрішньої поверхні. Потім взуття nупаковують в поліетиленовий пакет на 3 години , після чого виймають і провітрюють nпротягом 10 – 12 годин до зникнення запаху препарату.

-Хірургічну дезінфекцію nрук , підготовку операційного поля , підготовку хірургічних інструментів до nоперативних втручань , стерилізацію хірургічного інструментарію , гумових nрукавичок , перев’язувального матеріалу та хірургічного білизни здійснюють nвідповідно до вимог ” Тимчасових методичних рекомендацій з організації та nпроведення комплексу санітарно -гігієнічних заходів у відділеннях , лікарнях , nклініках та інститутах хірургічного профілю “№ 1142-73 .

–У відділеннях nдотримуються зразковий порядок і чистоту. Збирання проводять не рідше 2 -х nразів на день вологим способом , із застосуванням дезінфікуючих засобів.

– Інвентар (відра , ганчірки n, щітки та ін ) маркують і застосовують окремо для вбиралень , палат , ванних і nінших приміщень відділення .

–Маркований збиральний nінвентар зберігають у строго встановлених місцях і використовують тільки за nпрямим призначенням. Використання даного інвентарю для інших цілей або для nприбирання інших приміщень забороняється . Після використання збиральний nматеріал знезаражують замочуванням на 60 хвилин в 1 % розчині хлораміну чи 0,5 n% освітленому розчині хлорного вапна.

–Медичні огляди та nобстеження персоналу відділень проводять відповідно до діючої Інструкції про nобов’язкові медичні огляди .

–При появі nвнутрішньолікарняних інфекцій у госпіталізованих осіб проводиться позачерговий nмедичний огляд всього персоналу.

Виявлення хворих , nпідозрілих на інфекційні захворювання:

у всіх лікарнях nзабезпечується проведення заходів щодо виявлення інфекційних хворих , для чого nслід ввести строгий облік всіх лихоманить хворих , у яких період підвищення nтемператури (37,5 град. і вище) триває 5 днів і більше; брати кров для nпроведення бактеріологічних досліджень ( тіфопаратіфозних , рикетсіозні та ін nінфекції).

-При захворюваннях з nтриваючими періодичними підйомами температури , незважаючи на проведене nвідповідно до встановленим діагнозом лікування ;

– При будь-якому захворюванні n, що супроводжується підвищенням температури , з невстановленим протягом перших nп’яти днів діагнозом ;

– При підвищенні nтемператури , що розвивалася протягом найближчих трьох місяців після nпереливання крові ;

– При будь-якому nзахворюванні супроводжується підвищенням температури в осіб , які мають в nанамнезі захворювання на малярію протягом останніх двох років ;

– При збільшенні печінки nі (або) селезінки , анемії неясної етіології.

При nвиявленні хворих з наявністю дисфункції кишечника забезпечити бактеріологічне nобстеження для встановлення природи захворювань.

Зазначеним хворим з nпідозрою на гострі кишкові захворювання забороняється користування загальною nвбиральні ; останні забезпечуються індивідуальними суднами . Дотримується nнеобхідний режим і проводяться дезмеропріятія . При виявленні хворого , nпідозрілого на інфекційне захворювання , слід негайно ізолювати його в окрему nпалату або ізолятор до переведення в інфекційну лікарню (відділення ) .

У палаті ( відділенні ) , nде виявлений хворий , проводяться необхідні протиепідемічні заходи з nдезінфекцією приміщення та інвентарю .

Встановити спостереження nза контактними на час інкубаційного періоду та при виписці з лікарні , про nконтактну повідомити в СЕС за місцем проживання хворого.

Перед nгоспіталізацією дитини в стаціонар необхідно з’ясувати, чи мала вона контакт з nінфекційними хворими вдома або школі (дитячому садку) за останні З тижні n(максимальна тривалість інкубаційного періоду більшості дитячих інфекцій­них nхвороб). Установити, чи були в неї розлади кишок протягом останніх 3 діб. Ця nінформація має бути відображена в направленні дільничного педіатра. Навіть за nвідсутності даних про контактування з інфекційними хворими лікар приймального nвідділення обов’язково оглядає дітей щодо наявності інфекційного захворювання. nЯкщо є підозра або діагностовано інфекційне захворювання, хвору дитину негайне nізолюють у бокс або направляють в інфекційну лікарню, а приміщення, де був хво­рий, nпредмети і меблі знезаражують (дезінфікують). Основним призначенням боксу є nізоляція хворих дітей з підозрою на інфекційне захворювання. Існують відкриті : nзакриті бокси. У відкритих боксах хворих розділено перегородками, встановленим nміж ліжками. Прикладом закритого боксу є Мельцеровський бокс. Конструкція йо­го nпередбачає усунення будь-якого контактування хворої дитини з іншими дітьми nпротягом усього періоду лікування. Структура цього боксу така: тамбур, палата nсанвузол, окремий вхід для персоналу (шлюз).

Хвору nдитину доставляють у бокс безпосередньо з вулиці, а при виписуванні або nпереведенні в іншу лікарню користуються тим же шляхом. Медичний персонал вхо­дить nдо шлюзу з внутрішнього коридора, щільно зачиняючи зовнішні двері, миє руки, за nпотреби надягає інший халат, шапочку, маску, після цього переходить приміщення, nде лежить хворий. Вихід із палати — у зворотній послідовності. Для запобігання nпоширенню інфекції стежити за тим, щоб у момент відчиняння дверей між шлюзом і nкоридором відділення двері в палату були щільно зачиненими.

До роботи в дитячому стаціонарі допускають nтільки здоровий персонал, який пройшов медичне обстеження.

У інфекційних відділеннях, відділеннях новонароджених, у період nепідемій медичні працівники обов’язково повинні носити маски, які мають nзакривати рот і ніс Використовувати маски також потрібно під час виконання nдеяких медичних мані­пуляцій або санітарної обробки хворих. Кожні 4 год маску nперемінюють, тому що тривале носіння маски знижує ефективність її дії як nфільтра для мікроорганізмів. Маска може бути марлевою — для багаторазового nвикористання або одноразовою з нетканого текстилю.

У дотриманні nпротиепідемічного режиму в лікарні важливе значення має пра­вильна організація nхарчування дітей, приготування їжі, її транспортування і розда­вання, а також nдотримання умов зберігання продуктів харчування. Зберігати про­дукти харчування nв тумбочках категорично забороняється; для цього в буфетній або їдальні повинен nбути холодильник.

Особливу увагу слід nприділяти профілактиці нозокоміальних (внутрішньолікарняних) інфекцій.

Система nзаходів, спрямованих на знищення збудників хвороб і створення умов, які nперешкоджають поширенню їх у навколишньому середовищі, називається дезін­фекцією. nРозрізняють дезінфекцію осередкову, що її проводять в епідемічному осе­редку, nта профілактичну.

Осередкова дезінфекція nподіляється на поточну і заключну.

Поточна дезінфекція — nце знешкодження всіх збудників хвороби негайно після виділення їх із джерела nінфекції: обробляння предметів хворого (ємкостей, де були фізіологічні nвиділення, предметів догляду, білизни, посуду для їжі та ін.). Поточна nдезінфекція найбільше значення має при кишкових інфекціях. Систематично про­водять nвологе прибирання приміщення, де перебуває хворий, за допомогою дезін­фекційних nрозчинів, кип’ятять іграшки, посуд тощо. Одним із засобів поточної де­зінфекції nпри краплинних інфекціях є ультрафіолетове опромінювання  (кварцування) nприміщень. Під час кварцування палат дітей виводять в інші приміщення.

Заключну дезінфекцію nпроводять співробітники дезінфекційної станції після то­го, як інфекційне nзахворювання ліквідовано. Дезінфекції підлягають приміщення, де перебував nхворий, усі предмети домашнього вжитку, одяг хворого. Для дезінфек­ції nприміщень використовують механічне прибирання (миття, відбілювання) з вико­ристанням nдезінфекційних розчинів. Білизну, посуд і предмети побуту обробляють так само, nяк під час поточної дезінфекції.

Профілактичну nдезінфекцію проводять для запобігання інфекційним захворю­ванням у nлікувально-профілактичних установах. Вона включає знезаражування во­ди (кип’ятіння), nмиття ванн, палат після виписування хворих із використанням дезінфекційних nрозчинів, миття рук перед їдою, пастеризація або кип’ятіння моло­ка, боротьба з nпереносниками збудників інфекційних хвороб.

Для проведення nдезінфекції використовують фізичні (механічні, термічні, про­меневі) та хімічні nспособи.

Механічні nспособи: прання білизни, миття рук, провітрювання палат, видалення пилу і бруду n(пилососом, вологою ганчіркою тощо).

Термічні nспособи — кип’ятіння, прасування, спалювання, обробка водяною па­рою (у nавтоклавах), прожарювання (в сухожарових шафах). Використовують для дезінфекції nпредметів догляду за хворими, посуду, натільної та постільної білизни.

Променеві nспособи: ультрафіолетове опромінювання (кварцування), ультразвук, радіоактивне nвипромінювання. Використовують для дезінфекції палат, процедурних кабінетів.

Хімічні способи nдезінфекції є найпоширенішими. Використовують антисептики для рук, шкіри і nслизових оболонок; дезінфекційні засоби для обробки твердих поверхонь, nінструментарію та устаткування, а також вологого прибирання приміщень. Усі ці nзасоби застосовують відповідно до інструкції, що до­дається.

Ефективність nдезінфекційних заходів підвищується при поєднанні різних спо­собів, наприклад, nмеханічного та хімічного (застосування пральних порошків, за­собів для миття nрук, дезінфекційних розчинів для обробки поверхонь тощо).

Профілактичну і поточну nдезінфекцію в епідемічному осередку проводять мо­лодші медичні сестри і медичні nсестри. Для проведення заключної дезінфекції в епідемічному осередку можна nзапрошувати співробітників центру санітарно-епі­деміологічного нагляду і nдезінфекційних станцій.

Інвентар для проведення nдезінфекційних заходів (відра, швабри, ганчірки та ін.) маркірують і nвикористовують лише в приміщеннях, для яких вони призначені.

Вологе протирання nмеблів проводять щодня. Панелі миють або протирають во­логою ганчіркою 1 раз на n3 дні. Верхні частини стін, стелю, плафони очищують від пилу 1 раз на тиждень; nз такою самою частотою протирають віконні рами і двері. Дуже важливе значення nмає щоденне вологе протирання радіаторів і труб централь­ного опалення, nоскільки при нагріванні пилу може утворюватися оксид вуглецю, що є nнеприпустимим. М’які речі (килими, штори, покривала, ковдри, подушки) виби­вають nі витрушують на відкритому повітрі або чистять пилососом.

Поняття про особисту nгігієну медичного персоналу

У системі охорони здоров’я ,гігієна посідає nодне з найважли-віших місць, адже вона необхідна як для лікарів, так для медич-них nсестер, які зміцнюють здоров’я людей, та лікують захворю-вання. Турбуючись про nхворих, медсестри повинні бути самі охайними і чистими, а також акуратно nодягнені; виконувати всі вимоги осо-бистої гігієни: не зловживати косметикою, nносити чисті халат і шапочку( де волосся повинно бути прибраним всередину nМедсестра повинна суворо дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму, nдотримуватися правил асептики і антисептики, а також заходів по профілактиці nособистого зараження, щоб не стати дже-релом захворювання для пацієнтів, nрідних, знайомих.

Особиста гігієна nмедичного персоналу є одним із суттєвих чинників дотриман­ня протиепідемічного nрежиму в дитячій лікарні. До роботи в дитячій лікувально-профілактичній nустанові допускаються тільки здорові люди, які пройшли повне ме­дичне nобстеження. Під час оформлення на роботу медичні працівники проходять ретельний nогляд терапевта, дерматовенеролога, гінеколога, стоматолога, nоториноларинголога. Проводять флюорографію органів грудної клітки, nбактеріологічне до­слідження слизу із зіва, носа, посів випорожнень на кишкову nфлору, серологічну реакцію на сифіліс. Не допускаються до догляду за дітьми nособи з гноячковими та паразитарними захворюваннями шкіри, інфекційними nхворобами, туберкульозом. Обстеження проводять один раз на рік. Усі вони мають nвелике значення для своє­часного виявлення хворих серед персоналу, що є одним із заходів профілактики захворювань у nдітей у дитячих відділеннях.

У медичного працівника nповинен бути охайний зовнішній вигляд, коротко об­різані нігті. Не слід nкористуватися парфумами з різким запахом, оскільки це може спричинювати в nдитини алергійні реакції. До і після кожної маніпуляції медсестра миє руки nтеплою водою з милом або обробляє їх спеціальним дезінфекційним роз­чином. Під nчас виконання призначень знімають персні, годинники.

На час чергування nмедсестра взуває спеціальне взуття (тапочки), щоб безшумно пересуватися у nвідділенні. Тапочки повинні легко піддаватися дезінфекції. Халат, головний убір nі тапочки після закінчення чергування (зміни) залишають у спеціаль­но nвідведеній для медичного працівника шафі.

Є випадки, коли nмедичний працівник обов’язково повинен носити маску, що закриває рот і ніс. nОбов’язково маску повинен надягати персонал відділень новона­роджених, nінфекційних палат і боксів, процедурного кабінету, а також у період епідемій. nМаски зазвичай виготовлені з марлі, складеної в 4 шари. Кожні 4 год (а іноді й nчастіше) маску треба міняти, тому що тривале носіння знижує ефектив­ність її nдії як фільтру для мікробів. Використані маски кладуть в окремий посуд, nкип’ятять і прасують. Нині частіше використовують одноразові маски, виготовлені nз нетканого текстилю.

 

Поняття про дезінфекцію та nстерилізацію предметів догляду за дітьми

У разі госпіталізації дитини дозволяють користуватися nіндивідуальними предме­тами догляду. Якщо таких немає, користуються посудом та nпредметами, що є у відділенні. Для запобігання поширенню інфекційних хвороб nмедичний персонал, який доглядає за дітьми 1-го року життя, повинен суворо nвиконувати правила об­робки і стерилізації предметів догляду (термометрів, nгорщиків, іграшок, сосок, пля­шечок, сповивальних столів тощо).

Для зберігання та дезінфекції термометрів у дитячому nвідділенні використову­ють спеціальний контейнер, склянку чи скляну банку, на nдно яких кладуть вату і наливають робочий розчин дезінфекційного засобу n(дезоксон, максисан тощо). Час експозиції залежить від обраного дезінфекційного nзасобу. Після обробки медична сестра повинна вийняти термометр із посудини з nдезінфекційним розчином, спо­лоснути його в проточній воді і насухо витерти. До nвикористання термометри збері­гаються в спеціальному закритому посуді. Після nчергового вимірювання температу­ри термометр знову занурюють у дезрозчин. nДопускається протирання термометрів одним із швидкодіючих дезінфекційних nзасобів (дезактин, бацилол).

Nb! Для nобробки термометрів слід використовувати спеціально для цього призна­чені дезінфекційні засоби.

Занурювати nв дезінфекційний розчин можна лише неушкоджений термометр.

Згідно із санітарно-гігієнічними нормами іграшки для nвикористання в дитячому відділенні повинні бути безпечними для здоров’я дітей nза своєю конструкцією, ва­гою, розміром — відповідати морфофункціональним nособливостям дітей тих віко­вих груп, для яких вони призначені. Деталі іграшок n(ігор), що дотикаються до губ, та брязкальця,мають бути виготовлені з nматеріалів, що не вбирають вологу та легко дезінфікуються.

Зазвичай nневеликі за розмірами іграшки повністю занурюють у робочий дезін­фекційний nрозчин. Після цього їх промивають проточною водою протягом 3 хв, витирають і nзберігають у закритій шухляді. Великі іграшки протирають ганчір’ям, змоченим nрозчином дезінфекційного засобу. М’які іграшки чистять щіткою, яку теж змочують nдезінфекційним розчином. Після цього іграшки промивають під про­точною водою і nвисушують.

Посуд, який використовують для догляду та годування дитини n(пляшечки, мен­зурки, чашки тощо), має бути індивідуальним і ретельно nоброблятися після кожно­го використання. Якщо в дитини немає індивідуального nпосуду, використовують посуд, що є у відділенні.

Після годування порожні пляшечки замочують у 2 % розчині nнатрію гідрокар­бонату, потім миють усередині спеціальною щіточкою, двічі nсполіскують гарячою водою. Чисті пляшечки ставлять на металеві сітки отвором nдонизу. Після стікання залишків води їх nставлять у сухожарову шафу на 50—60 хв для стерилізації. Пляшеч­ки можна nстерилізувати і кип’ятінням. Після миття їх поміщають у спеціальну єм­кість, заливають nтеплою водою і кип’ятять протягом 20—25 хв. Охолоджують. Пере­ставляють щипцями nна сухий стерильний піднос і ставлять отвором донизу, накри­вають чистою nсерветкою. У такому вигляді зберігають до наступного використання.

Соски після кожного годування миють у проточній воді і кип’ятять nпротягом 10—15 хв. Соски загального використання після годування спочатку nочищують від

залишків nмолочної суміші або молока, потім знежирюють шляхом замочування у 2 % nрозчині натрію гідрокарбонату або в одному із спеціально призначених для цього nзасобів, добре споліскують і знезаражують шляхом кип’ятіння протягом ЗО хв. nСоски зберігають у стерильному, щільно закритому скляному посуді.

Після огляду кожної дитини або гігієнічних процедур молодший nмедичний пер­сонал обробляє сповивальний столик, а також предмети, яких nторкався хворий (клейончасту подушку і матрац, клейонки) і меблі (кушетки, nстільці та ін.), 2 % розчином хлорантоїну або іншим дезінфекційним засобом. nПростирадла, що їх ви­користовують для догляду, після кожної хворої дитини nтакож перемінюють.

Судна, горщики після кожного використання миють nгарячою водою з мийним засобом, потім обробляють спеціальними дезінфекційними nзасобами відповідно до інструкції до застосування.

 

Основні види обробки рук

Мікрофлора шкіри рук складається з 80-90% nпостійних мікро-організмів та 10% непостійних, які з’являються та живуть в nзов-нішніх та глибших шарах шкіри в результаті забруднення рук. Тому при nнедотриманні правил гігієнічної обробки рук, транзиторні мікроорганізми, які є nчасто на шкірі рук персоналу, а також, які отримані в процесі роботи з (іншими) nінфікованими або забрудненими пацієнтами , можуть бути причиною nвнутрішньо-лікарняної інфекції.

Тому медсестра повинна дотримуватись правил nособистої гігі-єни та дезінфекції:

1.Оглянути руки ( при наявності порушення nцілості шкірного по-криву, закрити лейкопластиром, чи напальчником);

2.На руках коротко підстригти нігті, видалити nзадирки;

3.Зняти лакове покриття нігтів;

4.Зняти годинник і прикраси з рук.

Санітарна обробка рук.

 Мета: 1 Забезпечення nінфекційної безпеки пацієнта і персоналу.

 2.Механічне видалення nтранзиторної флори.

 3.Забезпечення чистоти nі гігієни шкіри. n

Санітарна обробка рук.

1.Оглянути руки ( при nнаявності порушення цілості шкірного по-криву, закрити лейкопластиром, чи nнапальчником);

 2.На руках коротко nпідстригти нігті, видалити задирки;

 3.Зняти лакове nпокриття нігтів;

 4.Зняти годинник і nприкраси з рук.

 Показання: 1.Перед і nпісля огляду пацієнта;

 2.Перед і після nвиконання різних процедур;

 3.Перед і після nвиконання елементів догляду за паці-єнтами;

 4.Після відвідування nтуалету, тощо.

 Основні етапи nвиконання:

 1. Протерти кран nгубкою, змоченою у 1% розчині хлораміну або полити на нього трохи розчину.

 2. Перед початком nроботи продезінфікувати руки ватним тампо-ном, змоченим в 0,5% розчині nхлораміну, або 0,5% розчині хлоргексидину біглюконату.

 3. Відкрити кран, nвідрегулювати температуру і потік води.

 4. 3мити дезінфікуючий nрозчин під проточною теплою водою до зникнення запаху хлораміну.

 5. Намилити руки nодноразовим твердим милом, ретельно їх поте-рти одна об одну в такій nпослідовності: кінчики пальців, міжпальцеві проміжки, тильна і долонна поверхні nкисті, нижня третина передпліччя.

 6 .Змити мило теплою проточною nводою.

 7. Взяти інший nбрусочок одноразового твердого мила. Повтори-ти дії пункту 5,6 , руки потрібно nнамилювати двічі.

 8. Закрити кран.

 9. Витерти руки сухим nчистим індивідуальним рушником, або під-сушити теплим повітрям електросушилки.

10.Використані серветки nвикинути у промаркіровану ємність.

 11. Надіти стерильні nрукавички.

 12. Після кожної nманіпуляції провести дезінфекцію рукавичок, протираючи їх 3% розчином хлораміну n.Хлорамін зми-ти проточною водою до зникнення піни. Руки в рукавичках витерти nіндивідуальним порошком, проладонірованим “Для рукавичок”.

 13. Вкінці робочого nдня зняти рукавички, занурити їх у 5% розчин хлораміну для дезінфекції. nЕкспозиція – 60 хв.

 14. Вимити руки з nмилом. Витерти їх рушником, промаркірованим “Для рук”.

 15. Оглянути стан nшкіри. Якщо шкіра суха і не еластична-змастити її Кремом для рук.

 16. Протягом робочого nдня берегти свої руки від різних механіч-них ушкоджень( подряпин, порізів, nпроколів). Також для дезінфекції рук можна застосувати етиловий спирт. Етиловий nспирт повинен бути 70%,а не 96% оскільки 96% спирт має менш ефективну nбактеріоцидну дію, ніж 70%тому,що він ду-бить шкіру і закриває її пори n(етиловий спирт 70% проникає в пори й дезінфікує).Щоб приготувати із 96% спирту n70%,потрібно взяти 650г.спирту 96% і 335г. Дистильованої води. Медичні сестри nналежать до групи високого ризику зараження, тому, що безпосередньо мають nконтакт з хворими, контакт з кров’ю, та біологічними рідинами хворої людини.

 При роботі з кожним nпацієнтом повинен застосовуватись прин-цип ізоляції біологічної речовини. Всі nбіологічні рідини пацієнта (кров, харкотиння, блювотні маси, гній, сеча, кал, nсперма і т.д.) слід вважати потенційно інфікованими.

Звичайне миття nрук з милом. Проводять для видалення бруду і транзиторної мікрофлори, яка заселяє шкіру nрук медичного персоналу внаслідок контакту з інфі­кованими об’єктами.

Показання nдо миття рук:

• перед і після контактування з nпацієнтом;

• після nвідвідування туалету;

• перед і після споживання їжі;

• завжди, коли руки забруднені.

Дуже важливим є дотримання спеціальної техніки миття рук n(див. нижче), тому що під час рутинного миття рук подушечки пальців і внутрішня nповерхня залиша­ються контамінованими.

Техніка nмиття рук:

• nзняти nперсні та інші прикраси, оскільки вони утруднюють ефективне видален­ня nмікроорганізмів;

• nпід nпомірним тиском теплої води енергійно намилити руки і терти одну об одну не nменше 15 с, необхідно охопити всю поверхню долоні і пальці, після чого руки nсполоснути;

• висушити руки паперовим nрушником;

• nдля nвисушування рук не слід користуватися загальним рушником багаторазо­вого nкористування;

• каблучки, лак для нігтів nускладнюють видалення мікроорганізмів;

• для миття рук використовувати nрідинне мило з дозатором.

Дозатори багаторазового використання з часом контамінуються, nтому не слід додавати рідинне мило в частково заповнений дозатор. Дозатор nнеобхідно вимити, висушити і лише після цього наповнювати новою порцією мила.

Гігієнічна антисептика передбачає nвидалення і знешкодження транзиторної мікрофлори з використанням антисептичних препаратів. nСпиртові антисептики ефективніші за водорозчинні.

Показання nдо гігієнічної антисептики рук:

• перед виконанням інвазивної nпроцедури;

• перед nі після маніпуляції на рані;

• перед і після маніпуляції з nкатетерами;

• перед використанням рукавичок nі після зняття їх;

• nпісля nконтактування з виділеннями і предметами, які містили кров або мають nвірогідність мікробної контамінації.

Техніка nпроведення гігієнічної антисептики:

• nу разі nсильного забруднення рук спочатку вимити їх водою з рідинним милом, а потім nвикористати антисептик;

• nспиртовий nантисептик (5 мл) нанести на руки і втирати до висихання (руки не витирати).

Використання рукавичок не nзамінює миття рук та їх антисептичну обробку. Піс­ля догляду за пацієнтом nрукавички потрібно зняти. Заборонено використання однієї пари рукавичок для nдогляду за двома пацієнтами, навіть за умови миття і антисеп­тичної обробки nрукавичок.

Показання nдо використання рукавичок:

• nзавжди, nколи можливий контакт із кров’ю або іншими потенційно контаміно-ваними nматеріалами, слизовою оболонкою;

• nрукавички nзнижують ризик професійного зараження у разі контактування з інфікованими nпацієнтами та їхніми виділеннями;

• nрукавички nзнижують ризик зараження пацієнтів мікробами, які є частиною резидентної флори nрук медичних працівників;

• nрукавички nзнижують ризик заселяння рук персоналу транзиторними збудни­ками і наступного nпередавання їх пацієнтам.

 

Антропометричні nдослідження дітей різного віку

Під час госпіталізації до стаціонару ще nу приймальному відділенні дитині обо­в’язково проводять nантропометричні дослідження. Це дає можливість лікареві не тільки nоцінити фізичний розвиток дитини, а й правильно і своєчасно поставити діагноз n(зокрема у разі втрати маси тіла). Техніка проведення антропометричних досліджень nрізниться залежно від віку дитини, а також — від її загального стану.

На 1-му році життя для вимірювання nдовжини тіла використовують спеціаль­ний горизонтальний ростомір у nвигляді широкої дошки завдовжки 80 см і завшир­шки 40 см. З одного боку ростоміра нанесено поділки величиною 1 мм. Ростомір nмає дві горизонтальні планки, одна з яких нерухома, а друга — пересувна і легко рухається по nсантиметровій шкалі.

Техніка вимірювання: дитину nкладуть на спину так, щоб її голова впритул торка­лася тім’ячком nдо нерухомої горизонтальної планки ростоміра.

Голову розташовують і фіксують у nположенні, при якому зовнішній край ниж­ньої повіки і верхній край nзовнішнього слухового ходу були розташовані на одній лінії перпендикулярно до поверхні nростоміра.

Ноги дитини випрямляють легким nнатисканням на коліна лівою рукою; правою — підводять nрухому планку ростоміра впритул до підошви випрямлених ніг. Відстань

між nрухомою і нерухомою планками відповідає довжині тіла дитини. Точність цих nвимірювань становить ± 0,5 см.

Вимірювання nдітей віком після 1 року проводять за nдопомогою верти­кального nростоміра. На вертикальній стійці нанесено 2 шкали з поділками (у санти­метрах): nправоруч — для вимірювання зросту в положенні стоячи, ліворуч — для вимірювання nзросту в положенні сидячи. Для цього у нижній частині ростоміра є табуретка з nвідкидним сидінням, яку прикріплено на рівні 40 см від підлоги. Росто­мір має рухому планку, яка фіксується на рівні росту дитини.

Техніка вимірювання: дитина стоїть на площадці ростоміра nспиною до верти­кальної стійки у випрямленому положенні, торкаючись її nп’ятками, сідницями, nміжлопатковою ділянкою та потилицею; руки опущені вздовж тулуба, п’ятки разом, nноски — врізнобіч.

Голову встановлюють у положення, при якому зовнішній край nочної ямки і верхній край козелка вуха розташовані в одній горизонтальній nплощині. Рухому планку прикладають до голови без надавлювання. Довжину тіла nдітей віком від 1 до З років доцільно вимірювати, становлячи їх на відкидне nсидіння (показники зросту дивитися на шкалі ліворуч).

Необхідно пам’ятати, що між зростом у ранкові і вечірні nгодини різниця стано­вить іноді до 1—2 см.

Зважування дітей. Від nнародження до 2—3 років дітей зважують на електронних або чашкових вагах. Ваги складаються nз жолоба й коромисла із двома шкалами з поділками: нижня — у кілограмах, верхня n— у грамах. Коромисло nчаш­кових ваг має противагу. Перед зважуванням ваги необхідно урівноважити. nЯкщо ваги не урівноважені, слід обережно повернути шайбу (мікрогвинт) на nпротивазі до себе або від себе, орієнтуючись на покажчики рівноваги. Електронні nваги показують більш точні результати зважування, тому використовувати їх для nзважування дітей доцільніше.

Техніка зважування: спочатку зважують пелюшку. Дитину nроздягають і вклада­ють на широку частину лотка головою і плечовим поясом; nніжками — на вузьку частину лотка. Якщо дитина може сидіти, її садовлять nсідницями на широку части­ну лотка, а ноги розташовують на вузькій частині.

Масу тіла недоношених дітей можна вимірювати, не роздягаючи nїх, щоб за­побігти переохолодженню; у цьому nразі масу одягу відмінусовують від сумарної. Для зважування дітей, котрі nперебувають у кювезі, використовують ваги, які вмонтовані безпосередньо в nкювез.

Вкладати дитину на ваги і знімати з них можна тільки при закритих коромислах, стоячи лицем до nшка­ли. Показання знімають з того nбоку гирі, де є насічки; нижню гирю розміщують у гніздо на нижній шкалі.

Після запису показників маси тіла гирі ставлять у вихідне nположення (позначка “0”), а коромисло вагів — на запобіжник. Для nвизначення маси тіла дити­ни необхідно від показань, що на вагах, відмінусувати nмасу пелюшки. Точність зважування становить ±10 мг.

Дітей віком після 3 років зважують у nположенні стоячи. nПід час зважування дитина, яку перед тим слід роздягнути, повинна стояти nнерухомо на середині площадки ваг. Зважування рекомен­дується проводити зранку nнатще, бажано після сечо­випускання і дефекації.

Обвід голови вимірюють сантиметровою стріч­кою, проводять її позаду в ділянці потиличного nгорба, через точку, яка найбільше виступає, а спереду — по лінії nнадбрівних дуг.

Для nвимірювання висоти голови застосовують антропометр або спеціальний циркуль, nодин кінець якого встановлюють на маківці голови, а другий — на тій ділянці nпідборіддя, яка найбільше виступає.

Обвід грудної клітки вимірюють nу стані спокою. Стрічку накладають позаду під кутами лопаток, nспереду — на грудні кружальця. У дівчаток пубертатного віку спереду стрічку nнакладають по четвертому ребру над грудними залозами. Дітям 1 -го року життя вимірювання проводять у nположенні лежачи, а дітям старшого віку — стоячи (руки опущені, дихання nспокійне).

На відміну від дітей раннього віку обвід грудної клітки в nстарших дітей вимірю­ють під час спокійного дихання на висоті вдиху і під час nповного видиху.

Для вимірювання передньозаднього і поперечного діаметра nгрудної клітки ко­ристуються спеціальним циркулем. Під час вимірювання nпередньозаднього діаметра одну ніжку циркуля встановлюють біля нижнього краю nгруднини, другу — на тому ж рівні біля остистого відростка хребта. Для nвизначення поперечного діаметра груд­ної клітки ніжки циркуля встановлюють на nрівні нижнього краю груднини по серед­ній пахвовій лінії.

 

                                                                                                                              Автор: Чорномидз І.Б.

 

                                                                                                                                                      

Література

Капітан Т.В. nПропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми: Підручник. – Вінниця: ДП ДКФ, n2003. – 768 с.

Догляд за nхворими: підручник/ за ред.. О.М Ковальвої, В.М Лісового, С.І. Шевченка, Т.В. nФролової. – К.: ВСВ «Медицина», 2010. – 488 с.

Історія та розвиток Тернопільської обласної nкомунальної дитячої клінічної лікарні [електронний ресурс] Режим доступу: http://children-hospital.te.ua/

Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і nмедична маніпуляцій на техніка: підручник. – К.: Медицина, 2009. – 424 с.

Загальна гігієна з основами екології за редакцією проф. nВ.А.Кондратюка. Тернопіль, “Укрмедкнига” 2003.