Штучне вигодовування немовлят. Класифікація та характеристика молочних сумішей для штучного вигодовування немовлят. Гарантійне коров’яче молоко. Техніка штучного вигодовування і критерії оцінки його ефективності. Прикорм і корекція харчування при штучному вигодовуванні. Добова потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах та калоріях при штучному вигодовуванні

Штучне вигодовування nнемовлят. Класифікація та характеристика молочних сумішей для штучного вигодовування немовлят. Гарантійне коров’яче nмолоко. Техніка штучного вигодовування і критерії nоцінки його ефективності. Прикорм і корекція харчування при штучному вигодовуванні. nДобова потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах та калоріях при штучному nвигодовуванні

 

Актуальність

До сьогодні не створено жодного замінника грудного nмолока, який можна було б назвати “наближеним до материнського”.

Штучне nвигодовування — це вимушений спосіб годування, коли всі nспроби годувати грудьми виявилися безрезультатними.

Штучне вигодовування – це таке харчування дитини грудного віку, при nякому вона зовсім не отримує жіночого молока або його кількість менша 20% (1/5) nоб’єму їжі, а основним продуктом харчування служать штучні суміші.

Штучне nвигодовування немовляти – nекологічна катастрофа для нього.

Немовля, позбавлене материнського молока, – це організм, трагічно nпозбавлений природньої їжі.

 

 Недоліки штучного вигодування:

1.Перешкоджає nвстановленню емоційного зв”язку між вами і малюком.
n2.Сприяє частим захворюваням дитини: діарейним, респіраторним,  nінфекційним.
n3.Є фактор виникненння алергічних nреакцій та захврювань ( екзема, бронхіальна астма).

4.Збільшує ризик розвитку хронічних  nзахворювань органів травлення, щелепних, стоматологічних, ортопедичних nпорушень.
n5.Сприяє появі  в майбутньому ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу у nдитини.
n6.Породжує труднощі в навчанні, вихованні, інтелектуальному розвитку маляти.
n7.Збільшує ризик виникнення у вас ускладнень післяпологового nперіоду, сприяє відновленню здатності завагітніти.
n8.Підвищує ризик виникнення  у вас пухлин молочної залози та яєчників.
nПерехід дітей на штучне вигодовування має бути сурово nзумовлений і здійснюватися під контролем педіатра.

Причинами для штучного nвигодовування у новонароджених:

зі сторони nматері:

•         nВідкрита nформа туберкульозу з бациловиділенням;

•         nОсобливо  небезпечні інфекції (віспа, сибірська nвиразка);

•         nПравець;

•         nСтан nдекомпенсації при хронічних хворобах серця, печінки, нирок;

•         nГострі nпсихічні захворювання;

•         nЗлоякісні nновоутворення

•         nМедичні nпрепарати (цитостатики, радіоактивні препарати, солі золота, літію, йоду, nброму, метронідазол, сульфаніламіди, налідіксова кислота (неграм, невіграмон), nнітрофурани, левоміцетин, ізоніазід, препарати спорині, наркотичні анальгетики; nсібазон, фенобарбітал, саліцилати (більш ніж 1 г на добу), естрогени, nамантадін.

зі сторони дитини:

•         nУроджені nзахворювання обміну речовин;

•         nГалактоземія;

•         nФенілкетонурія;

•         nАлактазія;

•         nХвороба n“сеча із запахом кленового сиропу”

 Від nрозведень  коров’ячого молока до сучасних адаптованних сумішей 

Майже півтора століття пройшло з тих пір, як nмедики почали замислюватись над тим запитанням, яким чином застосовувати молоко nдомашніх тварин для вигодовування малюків, які залишилися без грудного молока. nКоров’яче молоко спочатку  розводили водою, потім почали готувати А, Б, В nсуміші з відварами круп і додаванням цукру, а пізніше nвершків. Для полегшення травлення чужорідного білка коров’ячого молока nпробували додавати в суміші травні ферменти, соляну або лимонну кислоту. nПочинаючи з 40-х років ХХ століття,в дитячу дієтику nввійшли кисломолочні суміші — кефір, ацидофільне молоко тощо, але й вони не nмогли повністю вирішити цю складну проблему. І тільки в міру подальшого розвитку наукових знань у nгалузі фізіології дитини та її харчування, а також з появою нових методів nаналізу та технолгій харчової промисловості були створені суміші,  максимально nнаближені за складом всіх харчових компонентів і ряду властивостей до грудного nмолока

 

У чому різниця між жіночим і коров’ячим молоком?

Не дарма народна мудрість говорить: “Жіноче молоко створила природа для дитини, а коров’яче для nтеляти». Між цими двома nвидами молока існують великі відмінності за складом усіх поживних речовин: у nкоров’ячому молоці в 3 рази більше білка і майже в стільки ж разів мінеральних nсолей  за рахунок надмірної nкількості калію, кальцію, натрію, фосфору, хлору. Разом з тим у ньому мало nвуглеводів (молочного цукру — лактози), найважливіших незамінних жирних кислот nі цілої низки вітамінів ( А, D, C, Е),  а також дуже великої nкількості сірковмісної кислоти — таурину, заліза та інших необхідних nкомпонентів. Воно також не міститьь властивх жіночому молоку nбіолгічно активних і захисних факторів.

Як змінюють склад коров’ячого молока для адаптованих молочних сумішей?

Гарантійне nмолоко – це коров’яче  молоко, яке відповідає наступним вимогам:

•         nМістить nне менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л цукру;

•         nМає nкислотність не більше 20 градусів по Тернеру;

•         nДає nне менше 85 г/л сухого залишку;

•         nНе nмістить хвороботворних і гнильних мікроорганізмів;

•         nЗагальна nкількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл;

•         nТитр nкишкової палички 1:10;

Застосовується для nприготування дитячих молочних сумішей

Еталоном поживної цінності й збалансованності всіх харчових речовин для nадаптованих молочних сумішей є жіноче молоко. 
n
n

Для адаптації, тобто наближення nскладу коров’ячого молока до жіночого, неохідно модифікувати всі складові його nхарчові компоненти: білки, жири , вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі й деякі nмікроелементи.  Це здійснюється за суворо nвизначеними  технологіями на спеціалізованих підприємствах для випуску nпродуктів дитячого харчування по дотриманнні всіх  гігієнічних nвимог, які ставляться до продуктів дитячого харчування. Напрямки вдосконалення складу замінників nгрудного молока

Основним підходом nдо створення сумішей для змішаного й штучного вигодовування є корекція складу nкоров’ячого молока з ряду позицій, а саме:

• корекція білкового та амінокислотного складу;
• оптимізація жирно-кислотного та вуглеводного складу;

• зменшення кількості кальцію, калію, натрію;

• збагачення комплексом вітамінів та мінералів;

• збільшення кількості біфідогенних та захисних факторів;

• додаткове введення біологічно активних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку малюка, але містяться в дуже малих концентраціях у коров’ячому молоці (таурин, карнітін, омега-3 і омега-6 жирні кислоти, нуклеотиди, олігосахариди).

n

Адаптація білкового nкомпоненту, насамперед, полягає у зменшенні кількості загального білка – nз 2,83,2 г/100 мл у коров’ячому молоці до n1,4-1,6 г/100 мл у готовій суміші, що значно наближає його до рівня у грудному молоці (0,9-1,3 г/100 мл). Проте тепер nна ринку України є суміші, де рівень білка знижений до n1,2-1,3 г/100 мл.
nАдаптація білкового компоненту дозволяє усунути nнесприятливий вплив надмірної кількості білка на недостатню функцію виділення nнедозрілими нирками, азотистий та мінеральний обмін, функцію печінки та травного тракту немовляти. Технологія nадаптації білка коров’ячого молока здійснюється, головним чином, шляхом nуведення до складу суміші сироваткових білків, які представлені в основному nнезамінними амінокислотами, що переважають у грудному молоці та є дуже nважливими для будування тканин дитячого організму, який росте. Саме тому nспіввідношення сироваткового білку та казеїну в nсумішах приводять у відповідність до 60:40 або 70:30 (у грудному молоці це nспіввідношення становить 80:20). Це поліпшує збалансованість есенціальних nамінокислот (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується nвміст триптофану, цистину), підвищує біологічну цінність білка суміші та його nзасвоюваність. Крім того, білки молочної сироватки nутворюють у шлунку дитини більш ніжний та легше засвоюваний згусток, ніж nказеїн, який переважає у цільному коров’ячому молоці. 
nДо складу більшості замінників грудного молока nдодатково вводять таурин(вільну амінокислоту, що містить сірку), який nприсутній у грудному молоці в високих концентраціях – до 5,0 мг/100 мл (у nкоров’ячому молоці – 0,14 мг/100 мл). Ця амінокислота належить до числа nнезамінних для дітей перших тижнів та місяців життя, nособливо тих, що народилися передчасно. Таурин необхідний для формування тканин nмозку, сітківки очей, перетравлювання жирів; він позитивно впливає на захисні nфункції організму (фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку. 
nВ останні роки до складу багатьох замінників nгрудного молока стали вводитинуклеотиди (пурини nта піримідини), які містяться у значній кількості в nмолоці матері. Ці азотовмісні харчові речовини відіграють важливу роль у nжиттєдіяльності всіх клітин організму. Вони беруть участь у синтезі нуклеїнових nкислот, внутрішньоклітинному метаболізмі азотистих основ, є універсальним nджерелом енергії, зв’язані з обміном вуглеводів, синтезом есенціальних ліпідів. У період максимальної недозрілості організму nнуклеотиди сприяють становленню та дозріванню шлунково-кишкового тракту й nімунної системи дитини; чинять пребіотичну дію на формування кишкового nнормобіозу; при пошкодженні слизової оболонки кишечника різними nпатогенами (включаючи радіоактивні речовини) стимулюють регенеративні процеси. 
nАдаптація жирового компоненту передбачає часткову або повну заміну молочного жиру nоднією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом поліненасичених nжирних кислот (ПНЖК) класів омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 n(ліноленова та ін.), враховуючи те, що у коров’ячому молоці їх вміст особливо низький. Джерелом ПНЖК класу омега-6 є nсоняшникова, кукурудзяна, пальмова та сафлорова олії, а ПНЖК класу омега-3 – соєва, лляна та конопляна олії, риб’ячий жир. Комплекс nрослинних жирів забезпечує правильне, як у грудному молоці, співвідношення омега-6 і омега-3 жирних кислот у сумішах (від n7:1 до 9:1). Важливість цього зумовлена тим, що лінолева та nліноленова жирні кислоти в організмі є попередниками довголанцюгових nполіненасичених жирних кислот (ДЛПНЖК) – арахідонової, ейкозопентаєнової, nдокозогексаєнової, які відіграють особливу роль у дозріванні та функціонуванні nЦНС плоду та дитини грудного віку, а також у формуванні їх імунного захисту. 
nІз метою поліпшення розщеплення та засвоєння жиру, а також його nметаболізму, до складу сучасних замінників грудного молока вводять невеликі nкількості природних емульгаторів (лецитин, моно- та nдигліцериди) і L-карнітин, який стимулює здатність вищих ненасичених жирних nкислот проникати через мембрани мітохондрій, де вони піддаються nβ-окисленню. 
nАдаптація вуглеводного компоненту. Кількісна адаптація передбачає збільшення вмісту nвуглеводів з 4,8 г/100 мл у коров’ячому молоці до 7,4 г/100 мл, nяк у жіночому молоці. Для здорових немовлят найкращим вуглеводом є лактоза nгрудного молока, яка має важливе фізіологічне значення для дітей грудного віку. Вона є не тільки енергетичним субстратом, але й містить nу своїй структурі олігосахариди (галактоолігосахариди), які цілеспрямовано nвпливають на формування нормобіоценозу в товстому кишечнику (мають біфідогенну nдію), сприяє всмоктуванню кальцію, нормалізує рівень nрН у товстому кишечнику. 
nВміст лактози у nкоров’ячому молоці значно нижчий, ніж у грудному, і вона має менш виражену nбіфідогенну дію. У сумішах для змішаного та штучного вигодовування окрім лактози (як самостійно, так і в комплексі з нею) nвикористовуються інші природні вуглеводи – декстринмальтоза (мальтодекстрин), nсолодовий екстракт, глюкозний сироп, сахароза, кукурудзяна та інші види патоки, nщо містять переважно декстринмальтозу. Новим напрямом корекції вуглеводного nкомпоненту адаптованих сумішей є введення nдо їх складу пребіотиків (спеціально підібраних nкомпозицій фрукто- та галактоолігосахаридів, полісахаридів тощо), які більш nвиражено відтворюють біфідогенний ефект грудного молока. Це дозволяє природним nшляхом підвищити вміст корисної мікрофлори кишок у nдітей, а також покращити біодоступність харчових речовин (зокрема кальцію), nперебіг процесів обміну речовин, резистентність організму до інфекційних nзахворювань. 
nКрім сумішей, що мають пребіотичну дію, на ринку України nприсутні суміші із пробіотичною дією, які містять у своєму складі nмікроорганізми нормальної мікрофлори кишечника дитини і позитивно впливають на nстановлення біоценозу кишок та стан здоров’я малюка. Ці nсуміші можуть бути прісними (до їх складу входять біфідобактерії) та nкисломолочними. Останні є більш ефективними, бо біологічна цінність цих сумішей nпідвищена за рахунок кисломолочного бродіння, під час nякого продукт набуває пробіотичних властивостей. Прісні nсуміші дають дітям першого півріччя, а кисломолочні – другого.
nАдаптація вмісту вітамінів. Вміст багатьох вітамінів nу коров’ячому молоці нижчий, ніж у жіночому. Крім того, значні втрати nдеяких вітамінів відбуваються під час технологічного nпроцесу виготовлення молочних сумішей. Тому усі замінники грудного молока nмістять збалансований комплекс усіх водо- та nжиророзчинних вітамінів із розрахунку добової потреби в них дітей 1-го року nжиття. 
nВраховуючи значну роль вітаміноподібних речовин nдля організму, що росте, склад багатьох сумішей nзбагачують холіном та інозитолом, які беруть участь у мієлінезації нервових nволокон, формуванні тканин мозку, утворенні біологічно активних сполук. 
nАдаптація мінерального компоненту. Сучасні nадаптовані молочні суміші містять усі необхідні для дитини мінеральні солі та nмікроелементи (включаючи залізо, мідь, цинк, йод та ін.) у адекватній та nзбалансованій кількості. При цьому важливим є зниження вмісту в них рівня nкальцію, калію, натрію, та забезпечення оптимального співвідношення кальцію і nфосфору (не менше ніж 2:1), що необхідно для ефективного засвоєння кальцію nдитиною. 
nДля профілактики залізодефіцитної анемії суміш nповинна містити достатній рівень заліза (0,4-0,8 мг/100 мл), а для nполіпшення його засвоєння – аскорбінову кислоту (5-10 мг/100 мл) та оптимальне nспіввідношення заліза й цинку (2:1) і заліза й міді (20:1).

Класифікація nсумішей залежно від віку дитини

На даний час існує nдекілька типів замінників жіночого молока (таблиця).

Таблиця. Тип замінника жіночого nмолока залежно від віку дитини

«Початкові» суміші, у назві яких використовується цифра «1», за складом nмаксимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну nречовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну nбільшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу nта фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх nвисоку солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. nОсмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у nмежах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

n«Послідуючі» nсуміші, у назві яких використовується цифра «2», за хімічним складом відрізняються від «початкових» сумішей, враховуючи більш високі потреби дітей другого півріччя життя. У nних вище рівень загального білка (1,5-2,1 г/100 мл), вуглеводів, загальна nенергетична цінність. 
nОсобливістю «послідуючих» сумішей є підвищений рівень заліза (1,0-1,4 мг/100 nмл), оскільки у цей період запаси заліза в дітей виснажуються і це може nпризвести до залізодефіцитної анемії. Додавання таурину та L-карнітину до них nне завжди передбачене. 
n«Стандартні» суміші, які nвикористовуються для харчування дітей від 0 до 12 місяців, мають усереднений nхімічний склад, що відповідає потребам дітей першого року життя. У них можуть nпереважати як сироваткові білки, так і казеїни, причому в даному випадку nказеїнова основа піддається спеціальній технологічній обробці, що полегшує її nперетравлення та засвоєння. 
nОсобливу групу становлять

 

 спеціалізовані «нестандартні» суміші, nякі призначені для вигодовування дітей, що народилися недоношеними або мають nмалу вагу при народженні. У їх назві використовується префікс «пре». Дані nмолочні продукти відрізняються за своїм хімічним складом. У них повинні nпереважати сироваткові білки, частину яких піддано гідролізу, а до складу nжирового компоненту входять середньоланцюгові тригліцеріди. Вуглеводний nкомпонент, окрім лактози, містить декстринмальтозу. Такі особливості білкового, nвуглеводного та жирового компонентів сумішей полегшують їх засвоєння в умовах nзниженої ферментативної активності травного тракту. Обов’язковими компонентами nсумішей для недоношених дітей є таурин та L-карнітин. 

Вигодовування nпри функціональних порушеннях травного тракту

При виборі найбільш nадекватної суміші для вигодовування дитини слід ураховувати:

• індивідуальне сприймання суміші;
• вік дитини;

• ступінь адаптованості суміші;

• функціональні можливості травного тракту;

• соціально-економічні умови сім’ї.

n

Причиною багатьох проблем, nпов’язаних із станом здоров’я дитини, що виникають на першому році життя, у nбільшості випадків є функціональні порушення (ФП) травного тракту – nрізноманітні комбінації гастроінтестинальних симптомів без структурних або nбіохімічних порушень, які зустрічаються як самостійно у практично здорових nдітей, так і у вигляді супутньої патології при деяких захворюваннях. Виникнення nФП зумовлено метаболічною та функціональною недозрілістю організму у цьому nвіці, зокрема недостатністю ферментативних процесів, імунної відповіді, nрегуляції проникності слизової кишечника та інших бар’єрів. Успішне лікування nцих станів можливе лише за умов застосування в комплексній терапії nдієтологічної корекції.
nЗригування (регургітація) – мимовільне закидання невеликої кількості шлункового nвмісту до глотки та ротової порожнини – є одним із найрозповсюдженіших ФП nтравного тракту і зустрічається в 60-70% сімей, які мають малюків віком до 3 nмісяців. 
nНайчастіше воно виникає:

• у «активних сисунів» (які при швидкому ссанні ковтають повітря);
• при порушенні техніки та режиму вигодовування (як природного, так і штучного);

• при невідповідності об’єму їжі віку та функціональним можливостям малюка (наприклад, неадекватному підборі суміші, дочасному переході на щільну їжу).

n

Терапія синдрому зригування nпередбачає: психологічну роботу з батьками, метою якої є роз’яснення причини nвиникнення синдрому; перевірку правильності тактики проведення годування; nпозиційну терапію, що передбачає положення дитини з підведеним головним кінцем nяк під час годування, так і в ліжку (протягом усієї доби). 
nУ дітей зі зригуванням, які знаходяться на nприродному вигодовуванні, можливе використання загусника промислового nвиробництва, 1-2 чайні ложки якого дають перед годуванням, попередньо змішавши nйого із невеликою кількістю зцідженого грудного молока. 
nПри штучному вигодовуванні доцільне використання у nраціоні одного з видів спеціалізованих лікувально-профілактичних молочних nсумішей, що носять назву антирефлюксних (AR-суміші). В’язкість цих сумішей nпідвищена за рахунок уведення до їх складу загусника. Це може бути крохмаль – nчастіше рисовий, або камедь (клейковина бобів рожкового дерева), які, nвідповідно до Директиви Наукового комітету з харчування Європейської комісії n(2003), дозволені для використання у дитячому віці. Ці суміші адаптовані до nпотреб дітей грудного віку, не містять цукру, солі, гліадину.
nУ лікувальній дії AR-сумішей суттєву роль nвідіграють й інші харчові компоненти. Так, рекомендується застосування nказеїнпредомінантних сумішей, бо казеїн у шлунку дитини під дією соляної nкислоти легко звурджується, утворюючи більш щільний згусток. Це запобігає nрегургітації – процесу, що лежить в основі зригування.
nЗменшення загального вмісту жиру та включення до nскладу пальмітинової кислоти у β-положенні також має позитивний вплив при nдисфункціональних порушеннях травного тракту.
nAR-суміші слід застосовувати на окремому етапі nлікування, диференційовано, залежно від виду загусника, який вони містять:
n– ті, що містять крохмаль, показані при нерізко nвиражених зригуваннях та при нестійкому, рідкому характері випорожнень; 
n– ті, що містять камедь, доцільно рекомендувати nдітям, які мають закрепи, бо ці суміші мають послаблюючу дію. 
nКрім того, можливе додавання AR-суміші до грудного nмолока або стандартного замінника жіночого молока в кількості 30-40 мл nперед годуванням із ложки або окремої пляшки. Кількість продукту та тривалість nйого застосування визначається індивідуально лікарем-педіатром, який nспостерігає дитину, залежить від появи клінічного ефекту і в середньому nстановить 3-4 тижні. Після досягнення стійкого клінічного ефекту дитину слід перевести nна звичайний замінник грудного молока. 
nКишкові кольки є причиною епізодів болючого плачу, які тривають не nменше 3 годин на добу, виникають не рідше 3 днів на тиждень протягом не менш nніж 3 тижнів. Зазвичай вони починаються в перші тижні життя, досягають nкульмінації у віці 3 міс і поступово зменшуються, щезаючи в 4 або 5 міс. nВечірні години – найбільш типовий час для кишкових кольок. 
nКишкові кольки зустрічаються досить часто (у n20-48% дітей першого року життя). Цей стан може бути зумовлений такими nпричинами, як:

• елементи фізіологічної недозрілості;
• порушення нормальної моторики кишечнику;

• болючі спазми кишок внаслідок вираженого газоутворення ;

• непереносимість лактози або алергія на білки коров’ячого молока.

n

Кишкові кольки частіше nспостерігаються у дітей грудного віку, які знаходяться на штучному nвигодовуванні. Саме тому необхідно якомога триваліше зберігати у харчуванні nдитини грудне молоко.
nПри природному вигодовуванні із раціону матері nслід виключити продукти із високим вмістом лактози (коров’яче молоко або молоко nінших тварин), замінивши їх кисломолочними продуктами, а також продукти із nвисокою сенсибілізуючою активністю та/або ті, що сприяють підвищеному nгазоутворенню в кишечнику. Крім того, не слід допускати перегодовування дитини n(особливо при проведенні вільного грудного вигодовування).
nПри штучному вигодовуванні одним із основних nспособів дієтотерапії є застосування сумішей, які здатні стимулювати моторику nкишечника. Такими є суміші, які містять у своєму складі пребіотики n(лакто-лактулозу, полісахариди, що не перетравлюються, в тому числі галакто- та nфруктоолігосахариди, камедь), суміші із додаванням біфідобактерій тощо.
nЦі суміші можуть бути використані як основне nхарчування на усі годування дитини, або у поєднанні з іншою адаптованою сумішшю, nяка відповідає віку дитини.
nФункціональна затримка калу та закрепи – даний nвид ФП кишечника досить поширений і виявляється у 20-35% дітей першого nроку життя. Закреп – порушення функції товстої кишки зі зменшенням ритму nвивільнення кишечника порівняно з індивідуальною фізіологічною нормою. nХарактеризується збільшенням інтервалів між актами дефекації до 36 годин і nбільше та/або систематичним неповним вивільненням кишечника, щільним або nфрагментованим калом. Залежно від етіології виділяють такі види закрепу:

• аліментарний;
• неврогенний;

• інфекційний (після перенесеної інфекції);

• запальний;

• психогенний;

• токсичний;

• ендокринний (гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоз, гіпофізарні розлади, цукровий діабет, феохромоцитома, гіпоестрогенемія);

• медикаментозний (застосування барбітуратів, антацидів, сечогінних засобів, препаратів заліза);

• зумовлений аномаліями розвитку товстої кишки (вроджений мегаколон, доліхосигма та ін.).

n

Лікування функціональних nзакрепів включає корекцію дієти, а, за необхідності, й медикаментозне nлікування. Дієтологічні заходи вкрай важливі при функціональних закрепах. nПринципами дієтотерапії функціональних закрепів у дітей першого року життя nє:

• задоволення фізіологічних потреб дитини у харчових речовинах та енергії;
• виключення надлишкового вживання білків і жирів, які можуть гальмувати моторику кишок;

• збагачення раціону харчовими волокнами;

• нормалізація кишкової мікрофлори (застосування пре- та пробіотиків).

n

У разі природного nвигодовування матері необхідно внести деякі зміни у свій раціон – зменшити nкількість жирної їжі та тваринних жирів, обмежити продукти, що сприяють nпідвищеному газоутворенню (капуста, бобові, виноград), а також гострі, копчені nта пряні продукти. Необхідно також нормалізувати режим харчування матері та nдитини для виключення як недогодовування, так і перегодовування. 
nКрім того, закрепи у дітей, що знаходяться на nгрудному вигодовуванні, можуть бути проявом гастроінтестинальної форми харчової nалергії. Саме тому із раціону жінки в цьому разі слід виключити продукти з nвисоким алергічним потенціалом, зокрема коров’яче молоко, рибу, горіхи, які nчастіше за все можуть бути причиною харчової алергії у дітей цієї вікової nгрупи. 
nПри змішаному та штучному вигодовуванні в раціоні nдитини використовують молочні суміші, які позитивно впливають на моторну функцію nкишечнику, сприяють нормалізації його мікробіоценозу. По-перше, це суміші, які nмають у своєму складі пробіотики, тобто живі молочнокислі бактерії – nбіфідобактерії та/або лактобацили. Друга група сумішей містить пребіотики, nтобто речовини, які вибірково стимулюють ріст та/або метаболічну активність nоднієї чи декількох груп корисних бактерій, що існують в товстому кишечнику nдитини. Це суміші, які, подібно до грудного молока, містять олігосахариди, що є nспецифічними факторами для росту біфідобактерій. Інші суміші мають у своєму nскладі пребіотик лактулозу, яка стимулює ріст більшою мірою лактобактерій у nдітей грудного віку, а продукти метаболізму лактулози – коротко- та nсередньоланцюгові жирні кислоти (оцтова, пропіонова, масляна та ін.) – nстимулюють моторну активність товстої кишки. 
nСлід зазначити, що ефективність деяких з цих nсумішей при функціональних закрепах пов’язана ще й із тим, що до їх складу nвходять рослинні олії, тригліцериди яких містять пальмітинову кислоту. Вона nзабезпечує більш високе розщеплення жиру та зменшення у кишечнику кальційних nмил, які сприяють закрепу. Кисломолочні продукти можна призначати лише з 8 міс.
nУ разі, якщо закрепи зумовлені алергією до білків nкоров’ячого молока, доцільним є призначення сумішей на основі високогідролізованого nбілку. 
nПри недостатній ефективності вжитих заходів та nвідсутності позитивної динаміки малюку слід призначити одну зі спеціалізованих nмолочних сумішей, рекомендованих для дітей із функціональними закрепами. Такі nсуміші містять лактулозу або клейковину бобів ріжкового дерева. 
nУсі ці продукти можуть бути призначені як у повній nдобовій дозі, так і в кількості від 1/3 до 1/2 необхідного об’єму до кожного nгодування у поєднанні із стандартним замінником жіночого молока (у цьому разі nвони даються послідовно із різних пляшечок). Суміші призначаються до досягнення nстійкого терапевтичного ефекту. 
nОстанніми роками як за кордоном, так і в Україні, nспостерігається суттєве збільшення пацієнтів, що страждають на непереносимість nрізних компонентів їжі (білків, жирів, вуглеводів). Харчова непереносимість – nце не нозологічна одиниця, а широке коло захворювань, які супроводжуються nвідмінними від норми реакціями на харчові продукти (зригування, блювання, зміна nкратності дефекації та характеру випорожнень, алергічні висипки на шкірі тощо). nВ основі цих змін найчастіше лежать неімунні реакції, які проявляються nпорушеннями процесів травлення та всмоктування у травному тракті, вроджені nензимопатії або неспецифічні реакції на різні токсичні контамінанти, барвники, nгістамінолібератори, які містяться у продуктах харчування. Проте слід nзазначити, що в деяких випадках непереносимість їжі може виникати внаслідок nімунологічних реакцій. 
nДосить часто у клінічній практиці має місце nдефіцит дисахаридазних ензимів. Серед них найбільш уразливим є лактаза – nфермент тонкої кишки, який розщеплює молочний цукор. Саме лактазна недостатність (вроджена nабо набута) найчастіше зумовлює синдром мальабсорбції. Останній може nспостерігатися у дітей, що народилися до строку, при білково-калорійній недостатності, nпісля перенесених гострих кишкових інфекцій, особливо ротавірусної, на фоні nхарчової непереносимості (целіакія, непереносимість білків коров’ячого молока), nтривалого лікування антибіотиками з приводу різних захворювань тощо. 
nЛікувальне харчування дітей з дисахаридазною nмальабсорбцією широко використовує елімінаційні принципи, тобто повне або nчасткове (залежно від ступеня залишкової активності ключового ферменту) nвиключення з раціонів харчування інгредієнта, який не переноситься. У той же nчас використання лише елімінаційних дієт часто призводить до незбалансованого nспіввідношення нутрієнтів у раціоні, що негативно впливає на стан пацієнта та nйого фізичний і психомоторний розвиток. Тому потрібна додаткова дієтична nкорекція, особливо на фоні значних метаболічних порушень, які виникають при nхронічній діареї.
nПри лактазній недостатності для nгодування слід підібрати продукти із таким вмістом лактози, який не викликає nпояви клінічних симптомів лактазної недостатності та підвищеного рівня nвуглеводів у калі. Виключення лактози з раціону харчування потребують nтакож хворі на галактоземію.
nУ випадку алактазії безлактозна дієта nпризначається на все життя, тобто з раціону повністю виключаються молоко та nмолочні продукти, в тому числі жіноче молоко, яке замінюється спеціалізованими nлікувальними сумішами.
nПри гіполактазії в харчуванні дітей, з урахуванням nіндивідуального засвоєння, можуть бути використані безлактозні суміші. Ці nсуміші за хімічним складом повністю забезпечують потребу дитини грудного віку nв основних нутрієнтах, мінеральних речовинах, мікроелементах, вітамінах та nенергії. Їх можна використовувати тривалий час як замінники жіночого молока nу дітей з особливими харчовими потребами. Це значно розширило можливості nпедіатрів в організації патогенетично обґрунтованої дієтотерапії хворих при nрізних видах патології та супутніх станах, у тому числі синдромі мальабсорбції nрізної етіології.
nСлід пам’ятати, що термін уведення продуктів nхарчування, кількість на одне годування та тривалість прийому визначає лише nлікар. 
nКритеріями адекватності вигодовування дітей є nпоказники фізичного та психічного розвитку. Оцінка провадиться nлікарем-педіатром, який спостерігає дитину під час лікування, при кожному nмедичному огляді. При цьому враховуються показники фізичного (прибавки маси nтіла і росту), інтелектуального (правильна реакція на навколишнє середовище, nманіпуляції з іграшками, мовні навички та ін.) і моторного (своєчасне nопанування різними навичками руху і т. ін.) розвитку. 

 Яку молочну суміш вибрати для малюка?

. Купуючи молочну суміш, уважно вивчіть надписи на етикетці, де вказані всі nнеобхідні дані: вік дітей, для яких рекомендується суміш, склад всіх основних nкомпонентів і калорійність, спосіб приготування, термін зберігання тощо.
nСеред сухих молочних сумішей вітчизняного виробництва є продукти, які nрекомендують для дітей віком від народження до 12 міясців, а також від nнародження до 3 місяців і для дітей віком від народження до 3 місяців  і nдля дітей від 3 до 12 місяців.

Сухі молочні суміші закордонного вироництва поділяються nза віковим призначенням і ступінню адаптації на високоадаптовані молочні суміші  з народженння   “базисні”,  та адаптовані “наступні”  – з шестимісячного nвіку.  Зазвичай поряд з nназвою цих сумішей стоїть цифра 2.
n“Базисні” суміші, як правило, найбільш наближені за складом до грудного молока, nвони місять сироваткові білки у співвідношенні з казеїном 60:40%, збагачені nтаурином, карнітином та іншими добавками.
n“Наступні” суміші відрізняються від “базисних” більшою кількістю білка і nкалорійністю.

Білок у них менше модифікований або й зовсім не змінений, тобто містить nбільше казеїну, вуглеводний компонент складається з мальтодексьтирину, цукрози, nдобавки крохмалю. Жировий, вітаміний і мінеральний склад такий, як і в n“базисних” сумішах.

 Випускаються також n“нестандартні” адаптовані молочні суміші для недоношених дітей і дітей nдоношених, які народилися з малою масою тіла. Склад цих сумішей  nрозрахований на стимуляцію темпів росту і збільшення маси тіла. 

Поряд з вказаними адаптованими молочними сумішами випускається nціла низка спеціалізованих сумішей лікувально-профілактичного призначення: nбезлактозні суміші для дітей із непереносимістю молочного цукру (лактози), nсуміші на основі білка  сої для дітей з алергією на коров’яче молоко, а також nлегкозасвоюванні гіпоалергічні суміші з розщепеленим білком для дітей із nрізними важкими виснажуючими захворюваннями, в тому числі з тяжкими формами nалергії.

Базисні (стандартні) формули –

 

–        nце адаптовані за всіма nхарчовими компонентами сухі молочні суміші, максимально наближені до грудного nмолока за харчовою, біологічною цінністю та осмолярністю. Вони містять всі nнеобхідні харчові додатки (таурин, L-карнітин, лецитин тощо), які мають особливо важливе значення для розвитку nдитини від 0 до 12 місяців.

Стартові (початкові) формули від 0 до 6 місяців:

   

«Початкові» суміші, № «1», за складом максимально nнаближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та nпроцесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість nсироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та nфруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх nвисоку солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. nОсмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у nмежах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

Наступні nформули:

     

•         n– це суміші, які рекомендуються дітям старше 6 міс;

•         nЦе частково адаптовані суміші, що готуються без додавання білків та nмолочної сироватки. Харчова та енергетична цінність цих сумішей вища, ніж nбазисних,крім лактози вони містять сахарозу і крохмал.

Спеціальні (лікувальні) nсуміші:

      

•         n– це суміші, які не містять nлактози, соєвого білка, мають антирефлюксну дію  тощо)

 

 

Всі сучасні адаптовані молочні  суміші закордонного  виробництва є nінстантними, тобто готуються швидко, без кип’ятіння перед вживанням. Це має важливе значення для збереження вітамінів у продуктах.

Принципи штучного вигодовування:

•         nРетельне nі точне виконання техніки приготування сумішей;

•         n

•         nПерехід nдитини на штучне вигодовування не повинен бути занадто швидким;

•         nРежим nхарчування залишається вільним ( у дітей до введення прикорму 6-7 разів на nдобу, після введення прикорму – 5 разів на добу);

•         nприкорм nслід давати з ложечки;

•         nВведення nприкорму  дітям, які знаходяться на nштучному вигодовуванні високоадаптованими сумішами, не відрізняється від nаналогічних в дітей з грудним вигодовуванням

Розрахунки об’єму їжі для дітей nперших 10 днів життя:

•         n70 nабо 80 х n, де n– день життя новонародженого (формула Тура або nФінкельштейна);

•         n2% nмаси тіла при народженні х n, де

   n– nдень життя дитини (формула Зайцевої);

Розрахунки об’єму їжі для дітей nстарших10 днів життя:

•         nКалорійний nметод:

    Фізіологічна nпотреба дитини в енергії

в 1 кварталі складає 125 ккал/кг маси тіла на добу;

в 2 кварталі – 120 ккал/кг,

в 3 кварталі – 115 ккал/кг,

в 4 кварталі – 110 ккал/кг .

 При цьому nорієнтовна енергетична цінність більшості адаптованих молочних сумішей складає n670-680 ккал/л.

•         nОб’ємний nметод:

•         nВід n10 днів до 2-х міс – 1/5 маси тіла;

•         nВід n2 до 4 міс – 1/6 маси тіла;

•         nВід n4 до 6 міс – 1/7 маси тіла;

•         nВід n6 міс до року –  1000 мл (1/8-1/9 маси nтіла).

Потреба дитини nпершого року життя в харчових інградієнтах  nна 1 кг маси тіла при штучному вигодовуванні:

Адаптована nсуміш:

0 – 6 міс – nбілки 3,0 г; жири – 6,5-6,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс – nбілки – 3,5 г; жири – 5,5-5,0 г;

        вуглеводи – 12-14 г;

Неадаптована nсуміш:

0 – 6 міс – nбілки 4 г; жири – 5,5-5,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс  – білки – 3,5-4,0г; жири – 5,5 г; вуглеводи – n13г.

Найчастіші помилки при штучному nвигодовуванні

•         nЧаста nзміна суміші;

•         nПоспішна nзміна суміші при незначних змінах випорожнень дитини;

•         nНаполегливе nгодування однією сумішшю навіть при відсутності достатньої прибавки у масі nтіла;

•         nІгнорування nіндивідуальними особливостями травної системи дитини

Правила штучного вигодовування

•         n1. nПеріодично проводити розрахунок необхідної кількості  їжї,  nвиходячи  із   середніх потреб у білках, жирах, вуглеводах nі калоріях на масу тіла

•         n2. nдобова nкількість їжі по об`єму не повинна перевищувати один літр

•         n

•         n3. nспіввідношення nміж білками, жирами і вуглеводами  1:1.5:4,  а  nкількість  калорій  на  n5%  більше  ніж  nпри  природньому вигодовуванні

•         n4. nДитина nповинна отримувати тільки одну суміш, не можна часто міняти  суміші,  nзаміна допустима  при  поганому набиранні маси протягом двох тижнів

•         n5. Суміші завжди давати стерильними і nпідігрітими до 35-40` С

Вимоги до штучного вигодовування

•         n1. Порцію їжі на одне годування nпотрібно підігріти до температури 40 – 42 ° С і потім вилити в nстерильну пляшечку . Підігрівати слід лише таку кількість суміші, яка потрібна nдля даного годування

•         n2. Соски після кожного годування слід промити водою і прокип’ятити. nОтвір у сосці має бути невеликим, щоб порцію суміші дитина висмоктувала за 10 – n15 хв.

•         n

•         n3. Годувати дитину треба, тримаючи її на nколінах;

•         n4. Пляшечку з сумішшю тримати в такому nположенні, щоб шийка пляшки весь час була заповнена молоком.

•         n5. Тривалість зберігання приготованої nсіміші при кімнатній температурі – 2 год, в холодильнику – 24 год.

Правила введення прикормів

•         nПочинати вводити тільки здоровим дітям

•         nСуворо дотримуватись методів тренування nабо щадіння:

•         nОб`єм нових страв нарощують поступово і nкожен день і доводять до необхідного об`єму на протязі 10-14 днів.

•         nНаступний прикорм (або корективні nдодатки) вводять коли дитина звикла  до nпоперед-нього (через 1 місяць).

•         n Прикорм дають перед молочною їжею в одне і те nж годування до повної  адаптації і nвитіснення суміші в цілому годуванні.

•         n Перше і останнє годування залишають без nприкормів і корективних додатків.

Критерії оцінки nефективності штучного вигодовування:

•         nЗагальний nстан дитини: характеристика здоров’я, емоційного стану;

•         nРозвиток nстатичних і локомоторних  функцій;

•         nСтан nшкірних покривів і слизових оболонок;

•         nРозвиток nпідшкірної жирової основи;

•         nТургор nтканин;

•         nСтан nм’язової та кісткової систем;

•         nФункціональний nстан органів травлення,  інших внутрішніх nорганів;

•         nДинаміка nросту;

•         nДинаміка nмаси тіла;

•         n

•         nЗахворюваність;

•         nЛабораторні nпоказники: рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, результати копрологічних nобстежень, загальний аналіз сечі.

 

 

Штучне nвигодовування — це вимушений спосіб годування, коли всі nспроби годувати грудьми виявилися безрезультатними.

Штучне вигодовування – це таке харчування дитини грудного віку, при nякому вона зовсім не отримує жіночого молока або його кількість менша 20% (1/5) nоб’єму їжі, а основним продуктом харчування служать штучні суміші.

Штучне nвигодовування немовляти – nекологічна катастрофа для нього.

Немовля, позбавлене материнського молока, – це організм, трагічно nпозбавлений природньої їжі.

 

 Недоліки штучного вигодування:

1.Перешкоджає nвстановленню емоційного зв”язку між вами і малюком.
n2.Сприяє частим захворюваням дитини: діарейним, респіраторним,  nінфекційним.
n3.Є фактор виникненння алергічних nреакцій та захврювань ( екзема, бронхіальна астма).

4.Збільшує ризик розвитку nхронічних  захворювань органів травлення, щелепних, стоматологічних, nортопедичних порушень.
n5.Сприяє появі  в майбутньому ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу у nдитини.
n6.Породжує труднощі в навчанні, вихованні, інтелектуальному розвитку маляти.
n7.Збільшує ризик виникнення у вас ускладнень післяпологового періоду, сприяє nвідновленню здатності завагітніти.
n8.Підвищує ризик виникнення  у вас пухлин молочної залози та яєчників.
nПерехід дітей на штучне вигодовування має бути сурово зумовлений і nздійснюватися під контролем педіатра.

Причинами для штучного вигодовування у nновонароджених:

зі сторони nматері:

•         nВідкрита nформа туберкульозу з бациловиділенням;

•         nОсобливо  небезпечні інфекції (віспа, сибірська nвиразка);

•         nПравець;

•         nСтан nдекомпенсації при хронічних хворобах серця, печінки, нирок;

•         nГострі nпсихічні захворювання;

•         nЗлоякісні nновоутворення

•         nМедичні nпрепарати (цитостатики, радіоактивні препарати, солі золота, літію, йоду, nброму, метронідазол, сульфаніламіди, налідіксова кислота (неграм, невіграмон), nнітрофурани, левоміцетин, ізоніазід, препарати спорині, наркотичні анальгетики; nсібазон, фенобарбітал, саліцилати (більш ніж 1 г на добу), естрогени, nамантадін.

зі сторони дитини:

•         nУроджені nзахворювання обміну речовин;

•         nГалактоземія;

•         nФенілкетонурія;

•         nАлактазія;

•         nХвороба n“сеча із запахом кленового сиропу”

 Від nрозведень  коров’ячого молока до сучасних адаптованних сумішей 

Майже півтора століття пройшло з тих пір, як медики почали замислюватись nнад тим запитанням, яким чином застосовувати молоко домашніх тварин для nвигодовування малюків, які залишилися без грудного молока. Коров’яче молоко nспочатку  розводили водою, потім почали готувати А, Б, В суміші з nвідварами круп і додаванням цукру, а пізніше вершків. Для полегшення травлення nчужорідного білка коров’ячого молока пробували додавати в суміші травні nферменти, соляну або лимонну кислоту. Починаючи з 40-х років ХХ століття,в nдитячу дієтику ввійшли кисломолочні суміші — кефір, ацидофільне молоко тощо, nале й вони не могли повністю вирішити цю складну проблему. І тільки в міру подальшого розвитку наукових знань у nгалузі фізіології дитини та її харчування, а також з появою нових методів nаналізу та технолгій харчової промисловості були створені суміші,  максимально nнаближені за складом всіх харчових компонентів і ряду властивостей до грудного nмолока

 

У чому різниця між жіночим і коров’ячим молоком?

Не дарма народна мудрість говорить: “Жіноче молоко створила природа для nдитини, а коров’яче для теляти». nМіж цими двома видами молока існують великі відмінності за складом усіх nпоживних речовин: у коров’ячому молоці в 3 рази більше білка і майже в стільки nж разів мінеральних солей  за рахунок надмірної кількості калію, кальцію, nнатрію, фосфору, хлору. Разом з тим у ньому мало вуглеводів (молочного цукру — nлактози), найважливіших незамінних жирних кислот і цілої низки вітамінів ( А, D, C, Е),  а також дуже великої кількості сірковмісної кислоти — nтаурину, заліза та інших необхідних компонентів. Воно також не міститьь nвластивх жіночому молоку біолгічно активних і захисних факторів.

Як змінюють склад коров’ячого молока для адаптованих молочних сумішей?

Гарантійне nмолоко – це коров’яче  молоко, яке відповідає наступним вимогам:

•         nМістить nне менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л цукру;

•         nМає nкислотність не більше 20 градусів по Тернеру;

•         nДає nне менше 85 г/л сухого залишку;

•         nНе nмістить хвороботворних і гнильних мікроорганізмів;

•         nЗагальна nкількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл;

•         nТитр nкишкової палички 1:10;

Застосовується для nприготування дитячих молочних сумішей

Еталоном поживної цінності й збалансованності всіх харчових речовин для nадаптованих молочних сумішей є жіноче молоко. 
n
n

Для адаптації, тобто наближення nскладу коров’ячого молока до жіночого, неохідно модифікувати всі складові його nхарчові компоненти: білки, жири , вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі й деякі nмікроелементи.  Це здійснюється за суворо nвизначеними  технологіями на спеціалізованих підприємствах для випуску nпродуктів дитячого харчування по дотриманнні всіх  гігієнічних вимог, які nставляться до продуктів дитячого харчування. Напрямки nвдосконалення складу замінників грудного молока

Основним підходом до nстворення сумішей для змішаного й штучного вигодовування є корекція складу nкоров’ячого молока з ряду позицій, а саме:

• корекція білкового та амінокислотного складу;
• оптимізація жирно-кислотного та вуглеводного складу;

• зменшення кількості кальцію, калію, натрію;

• збагачення комплексом вітамінів та мінералів;

• збільшення кількості біфідогенних та захисних факторів;

• додаткове введення біологічно активних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку малюка, але містяться в дуже малих концентраціях у коров’ячому молоці (таурин, карнітін, омега-3 і омега-6 жирні кислоти, нуклеотиди, олігосахариди).

n

Адаптація білкового nкомпоненту, насамперед, полягає у зменшенні кількості загального білка – nз 2,83,2 г/100 мл у коров’ячому молоці до n1,4-1,6 г/100 мл у готовій суміші, що значно наближає його до nрівня у грудному молоці (0,9-1,3 г/100 мл). Проте тепер на ринку України є nсуміші, де рівень білка знижений до 1,2-1,3 г/100 мл.
nАдаптація білкового компоненту дозволяє усунути nнесприятливий вплив надмірної кількості білка на недостатню функцію виділення nнедозрілими нирками, азотистий та мінеральний обмін, функцію печінки та nтравного тракту немовляти. Технологія адаптації білка коров’ячого молока nздійснюється, головним чином, шляхом уведення до складу суміші сироваткових nбілків, які представлені в основному незамінними амінокислотами, що переважають nу грудному молоці та є дуже важливими для будування тканин дитячого організму, nякий росте. Саме тому співвідношення сироваткового білку та казеїну в сумішах nприводять у відповідність до 60:40 або 70:30 (у грудному молоці це nспіввідношення становить 80:20). Це поліпшує збалансованість есенціальних nамінокислот (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується вміст nтриптофану, цистину), підвищує біологічну цінність білка суміші та його nзасвоюваність. Крім того, білки молочної сироватки утворюють у шлунку дитини більш nніжний та легше засвоюваний згусток, ніж казеїн, який переважає у цільному nкоров’ячому молоці. 
nДо складу більшості замінників грудного молока nдодатково вводять таурин(вільну амінокислоту, що містить сірку), який nприсутній у грудному молоці в високих концентраціях – до 5,0 мг/100 мл (у nкоров’ячому молоці – 0,14 мг/100 мл). Ця амінокислота належить до числа nнезамінних для дітей перших тижнів та місяців життя, особливо тих, що nнародилися передчасно. Таурин необхідний для формування тканин мозку, сітківки nочей, перетравлювання жирів; він позитивно впливає на захисні функції організму n(фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку. 
nВ останні роки до складу багатьох замінників nгрудного молока стали вводитинуклеотиди (пурини nта піримідини), які містяться у значній кількості в молоці матері. Ці nазотовмісні харчові речовини відіграють важливу роль у життєдіяльності всіх nклітин організму. Вони беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, nвнутрішньоклітинному метаболізмі азотистих основ, є універсальним джерелом nенергії, зв’язані з обміном вуглеводів, синтезом есенціальних ліпідів. У період nмаксимальної недозрілості організму нуклеотиди сприяють становленню та nдозріванню шлунково-кишкового тракту й імунної системи дитини; чинять nпребіотичну дію на формування кишкового нормобіозу; при пошкодженні слизової nоболонки кишечника різними патогенами (включаючи радіоактивні речовини) nстимулюють регенеративні процеси. 
nАдаптація жирового компоненту передбачає часткову або повну заміну молочного жиру nоднією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом поліненасичених nжирних кислот (ПНЖК) класів омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 n(ліноленова та ін.), враховуючи те, що у коров’ячому молоці їх вміст особливо nнизький. Джерелом ПНЖК класу омега-6 є соняшникова, кукурудзяна, пальмова та nсафлорова олії, а ПНЖК класу омега-3 – соєва, лляна та конопляна олії, риб’ячий nжир. Комплекс рослинних жирів забезпечує правильне, як у грудному молоці, nспіввідношення омега-6 і омега-3 жирних кислот у сумішах (від 7:1 до 9:1). Важливість nцього зумовлена тим, що лінолева та ліноленова жирні кислоти в організмі є nпопередниками довголанцюгових поліненасичених жирних кислот (ДЛПНЖК) – nарахідонової, ейкозопентаєнової, докозогексаєнової, які відіграють особливу nроль у дозріванні та функціонуванні ЦНС плоду та дитини грудного віку, а також nу формуванні їх імунного захисту. 
nІз метою поліпшення розщеплення та засвоєння жиру, nа також його метаболізму, до складу сучасних замінників грудного молока вводять nневеликі кількості природних емульгаторів (лецитин, моно- та дигліцериди) і nL-карнітин, який стимулює здатність вищих ненасичених жирних кислот проникати nчерез мембрани мітохондрій, де вони піддаються β-окисленню. 
nАдаптація вуглеводного компоненту. Кількісна nадаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів з 4,8 г/100 мл nу коров’ячому молоці до 7,4 г/100 мл, як у жіночому молоці. Для здорових nнемовлят найкращим вуглеводом є лактоза грудного молока, яка має важливе nфізіологічне значення для дітей грудного віку. Вона є не тільки енергетичним субстратом, nале й містить у своїй структурі олігосахариди (галактоолігосахариди), які nцілеспрямовано впливають на формування нормобіоценозу в товстому кишечнику n(мають біфідогенну дію), сприяє всмоктуванню кальцію, нормалізує рівень рН nу товстому кишечнику. 
nВміст лактози у коров’ячому молоці значно нижчий, nніж у грудному, і вона має менш виражену біфідогенну дію. У сумішах для nзмішаного та штучного вигодовування окрім лактози (як самостійно, так і в nкомплексі з нею) використовуються інші природні вуглеводи – nдекстринмальтоза (мальтодекстрин), солодовий екстракт, глюкозний сироп, nсахароза, кукурудзяна та інші види патоки, що містять переважно nдекстринмальтозу. Новим напрямом корекції вуглеводного компоненту адаптованих nсумішей є введення до nїх складу пребіотиків (спеціально підібраних композицій фрукто- та nгалактоолігосахаридів, полісахаридів тощо), які більш виражено відтворюють nбіфідогенний ефект грудного молока. Це дозволяє природним шляхом підвищити nвміст корисної мікрофлори кишок у дітей, а також покращити біодоступність nхарчових речовин (зокрема кальцію), перебіг процесів обміну речовин, nрезистентність організму до інфекційних захворювань. 
nКрім сумішей, що мають пребіотичну дію, на ринку nУкраїни присутні суміші із пробіотичною дією, які містять у своєму складі nмікроорганізми нормальної мікрофлори кишечника дитини і позитивно впливають на nстановлення біоценозу кишок та стан здоров’я малюка. Ці суміші можуть бути nпрісними (до їх складу входять біфідобактерії) та кисломолочними. Останні є nбільш ефективними, бо біологічна цінність цих сумішей підвищена за рахунок nкисломолочного бродіння, під час якого продукт набуває пробіотичних nвластивостей. Прісні суміші дають дітям першого півріччя, а кисломолочні – nдругого.
nАдаптація вмісту вітамінів. Вміст багатьох вітамінів у коров’ячому молоці nнижчий, ніж у жіночому. Крім того, значні втрати деяких вітамінів відбуваються nпід час технологічного процесу виготовлення молочних сумішей. Тому усі nзамінники грудного молока містять збалансований комплекс усіх водо- та жиророзчинних nвітамінів із розрахунку добової потреби в них дітей 1-го року життя. 
nВраховуючи значну роль вітаміноподібних речовин nдля організму, що росте, склад багатьох сумішей збагачують холіном та nінозитолом, які беруть участь у мієлінезації нервових волокон, формуванні nтканин мозку, утворенні біологічно активних сполук. 
nАдаптація мінерального компоненту. Сучасні nадаптовані молочні суміші містять усі необхідні для дитини мінеральні солі та nмікроелементи (включаючи залізо, мідь, цинк, йод та ін.) у адекватній та nзбалансованій кількості. При цьому важливим є зниження вмісту в них рівня nкальцію, калію, натрію, та забезпечення оптимального співвідношення кальцію і nфосфору (не менше ніж 2:1), що необхідно для ефективного засвоєння кальцію nдитиною. 
nДля профілактики залізодефіцитної анемії суміш nповинна містити достатній рівень заліза (0,4-0,8 мг/100 мл), а для nполіпшення його засвоєння – аскорбінову кислоту (5-10 мг/100 мл) та оптимальне nспіввідношення заліза й цинку (2:1) і заліза й міді (20:1).

Класифікація nсумішей залежно від віку дитини

На даний час існує nдекілька типів замінників жіночого молока (таблиця).

Таблиця. Тип замінника жіночого nмолока залежно від віку дитини

«Початкові» суміші, у назві яких використовується цифра «1», за складом nмаксимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну nречовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну nбільшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу nта фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх nвисоку солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. nОсмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у nмежах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

n«Послідуючі» nсуміші, у назві яких використовується цифра «2», за хімічним складом відрізняються від «початкових» сумішей, враховуючи більш високі потреби дітей другого півріччя життя. У nних вище рівень загального білка (1,5-2,1 г/100 мл), вуглеводів, загальна nенергетична цінність. 
nОсобливістю «послідуючих» сумішей є підвищений рівень заліза (1,0-1,4 мг/100 nмл), оскільки у цей період запаси заліза в дітей виснажуються і це може nпризвести до залізодефіцитної анемії. Додавання таурину та L-карнітину до них nне завжди передбачене. 
n«Стандартні» суміші, які nвикористовуються для харчування дітей від 0 до 12 місяців, мають усереднений nхімічний склад, що відповідає потребам дітей першого року життя. У них можуть nпереважати як сироваткові білки, так і казеїни, причому в даному випадку nказеїнова основа піддається спеціальній технологічній обробці, що полегшує її nперетравлення та засвоєння. 
nОсобливу групу становлять

 

 спеціалізовані «нестандартні» суміші, nякі призначені для вигодовування дітей, що народилися недоношеними або мають nмалу вагу при народженні. У їх назві використовується префікс «пре». Дані nмолочні продукти відрізняються за своїм хімічним складом. У них повинні nпереважати сироваткові білки, частину яких піддано гідролізу, а до складу nжирового компоненту входять середньоланцюгові тригліцеріди. Вуглеводний nкомпонент, окрім лактози, містить декстринмальтозу. Такі особливості білкового, nвуглеводного та жирового компонентів сумішей полегшують їх засвоєння в умовах nзниженої ферментативної активності травного тракту. Обов’язковими компонентами nсумішей для недоношених дітей є таурин та L-карнітин. 

Вигодовування nпри функціональних порушеннях травного тракту

При виборі найбільш nадекватної суміші для вигодовування дитини слід ураховувати:

• індивідуальне сприймання суміші;
• вік дитини;

• ступінь адаптованості суміші;

• функціональні можливості травного тракту;

• соціально-економічні умови сім’ї.

n

Причиною багатьох проблем, nпов’язаних із станом здоров’я дитини, що виникають на першому році життя, у nбільшості випадків є функціональні порушення (ФП) травного тракту – різноманітні nкомбінації гастроінтестинальних симптомів без структурних або біохімічних nпорушень, які зустрічаються як самостійно у практично здорових дітей, так nі у вигляді супутньої патології при деяких захворюваннях. Виникнення ФП nзумовлено метаболічною та функціональною недозрілістю організму у цьому віці, nзокрема недостатністю ферментативних процесів, імунної відповіді, регуляції nпроникності слизової кишечника та інших бар’єрів. Успішне лікування цих станів nможливе лише за умов застосування в комплексній терапії дієтологічної корекції.
nЗригування (регургітація) – мимовільне закидання невеликої кількості шлункового nвмісту до глотки та ротової порожнини – є одним із найрозповсюдженіших ФП nтравного тракту і зустрічається в 60-70% сімей, які мають малюків віком до 3 nмісяців. 
nНайчастіше воно виникає:

• у «активних сисунів» (які при швидкому ссанні ковтають повітря);
• при порушенні техніки та режиму вигодовування (як природного, так і штучного);

• при невідповідності об’єму їжі віку та функціональним можливостям малюка (наприклад, неадекватному підборі суміші, дочасному переході на щільну їжу).

n

Терапія синдрому зригування nпередбачає: психологічну роботу з батьками, метою якої є роз’яснення причини nвиникнення синдрому; перевірку правильності тактики проведення годування; позиційну nтерапію, що передбачає положення дитини з підведеним головним кінцем як під час nгодування, так і в ліжку (протягом усієї доби). 
nУ дітей зі зригуванням, які знаходяться на nприродному вигодовуванні, можливе використання загусника промислового виробництва, n1-2 чайні ложки якого дають перед годуванням, попередньо змішавши його із nневеликою кількістю зцідженого грудного молока. 
nПри штучному вигодовуванні доцільне використання у nраціоні одного з видів спеціалізованих лікувально-профілактичних молочних nсумішей, що носять назву антирефлюксних (AR-суміші). В’язкість цих сумішей nпідвищена за рахунок уведення до їх складу загусника. Це може бути крохмаль – nчастіше рисовий, або камедь (клейковина бобів рожкового дерева), які, nвідповідно до Директиви Наукового комітету з харчування Європейської комісії n(2003), дозволені для використання у дитячому віці. Ці суміші адаптовані до nпотреб дітей грудного віку, не містять цукру, солі, гліадину.
nУ лікувальній дії AR-сумішей суттєву роль nвідіграють й інші харчові компоненти. Так, рекомендується застосування nказеїнпредомінантних сумішей, бо казеїн у шлунку дитини під дією соляної nкислоти легко звурджується, утворюючи більш щільний згусток. Це запобігає nрегургітації – процесу, що лежить в основі зригування.
nЗменшення загального вмісту жиру та включення до nскладу пальмітинової кислоти у β-положенні також має позитивний вплив при nдисфункціональних порушеннях травного тракту.
nAR-суміші слід застосовувати на окремому етапі nлікування, диференційовано, залежно від виду загусника, який вони містять:
n– ті, що містять крохмаль, показані при нерізко nвиражених зригуваннях та при нестійкому, рідкому характері випорожнень; 
n– ті, що містять камедь, доцільно рекомендувати nдітям, які мають закрепи, бо ці суміші мають послаблюючу дію. 
nКрім того, можливе додавання AR-суміші до грудного nмолока або стандартного замінника жіночого молока в кількості 30-40 мл nперед годуванням із ложки або окремої пляшки. Кількість продукту та тривалість nйого застосування визначається індивідуально лікарем-педіатром, який nспостерігає дитину, залежить від появи клінічного ефекту і в середньому nстановить 3-4 тижні. Після досягнення стійкого клінічного ефекту дитину слід nперевести на звичайний замінник грудного молока. 
nКишкові кольки є причиною епізодів болючого плачу, які тривають не nменше 3 годин на добу, виникають не рідше 3 днів на тиждень протягом не менш nніж 3 тижнів. Зазвичай вони починаються в перші тижні життя, досягають nкульмінації у віці 3 міс і поступово зменшуються, щезаючи в 4 або 5 міс. nВечірні години – найбільш типовий час для кишкових кольок. 
nКишкові кольки зустрічаються досить часто (у n20-48% дітей першого року життя). Цей стан може бути зумовлений такими nпричинами, як:

• елементи фізіологічної недозрілості;
• порушення нормальної моторики кишечнику;

• болючі спазми кишок внаслідок вираженого газоутворення ;

• непереносимість лактози або алергія на білки коров’ячого молока.

n

Кишкові кольки частіше nспостерігаються у дітей грудного віку, які знаходяться на штучному nвигодовуванні. Саме тому необхідно якомога триваліше зберігати у харчуванні nдитини грудне молоко.
nПри природному вигодовуванні із раціону матері nслід виключити продукти із високим вмістом лактози (коров’яче молоко або молоко nінших тварин), замінивши їх кисломолочними продуктами, а також продукти із високою nсенсибілізуючою активністю та/або ті, що сприяють підвищеному газоутворенню в nкишечнику. Крім того, не слід допускати перегодовування дитини (особливо при nпроведенні вільного грудного вигодовування).
nПри штучному вигодовуванні одним із основних способів nдієтотерапії є застосування сумішей, які здатні стимулювати моторику кишечника. nТакими є суміші, які містять у своєму складі пребіотики (лакто-лактулозу, nполісахариди, що не перетравлюються, в тому числі галакто- та nфруктоолігосахариди, камедь), суміші із додаванням біфідобактерій тощо.
nЦі суміші можуть бути використані як основне nхарчування на усі годування дитини, або у поєднанні з іншою адаптованою nсумішшю, яка відповідає віку дитини.
nФункціональна затримка калу та закрепи – даний nвид ФП кишечника досить поширений і виявляється у 20-35% дітей першого nроку життя. Закреп – порушення функції товстої кишки зі зменшенням ритму nвивільнення кишечника порівняно з індивідуальною фізіологічною нормою. nХарактеризується збільшенням інтервалів між актами дефекації до 36 годин і nбільше та/або систематичним неповним вивільненням кишечника, щільним або nфрагментованим калом. Залежно від етіології виділяють такі види закрепу:

• аліментарний;
• неврогенний;

• інфекційний (після перенесеної інфекції);

• запальний;

• психогенний;

• токсичний;

• ендокринний (гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоз, гіпофізарні розлади, цукровий діабет, феохромоцитома, гіпоестрогенемія);

• медикаментозний (застосування барбітуратів, антацидів, сечогінних засобів, препаратів заліза);

• зумовлений аномаліями розвитку товстої кишки (вроджений мегаколон, доліхосигма та ін.).

n

Лікування функціональних nзакрепів включає корекцію дієти, а, за необхідності, й медикаментозне nлікування. Дієтологічні заходи вкрай важливі при функціональних закрепах. nПринципами дієтотерапії функціональних закрепів у дітей першого року життя nє:

• задоволення фізіологічних потреб дитини у харчових речовинах та енергії;
• виключення надлишкового вживання білків і жирів, які можуть гальмувати моторику кишок;

• збагачення раціону харчовими волокнами;

• нормалізація кишкової мікрофлори (застосування пре- та пробіотиків).

n

У разі природного nвигодовування матері необхідно внести деякі зміни у свій раціон – зменшити nкількість жирної їжі та тваринних жирів, обмежити продукти, що сприяють nпідвищеному газоутворенню (капуста, бобові, виноград), а також гострі, копчені nта пряні продукти. Необхідно також нормалізувати режим харчування матері та nдитини для виключення як недогодовування, так і перегодовування. 
nКрім того, закрепи у дітей, що знаходяться на nгрудному вигодовуванні, можуть бути проявом гастроінтестинальної форми харчової nалергії. Саме тому із раціону жінки в цьому разі слід виключити продукти з nвисоким алергічним потенціалом, зокрема коров’яче молоко, рибу, горіхи, які nчастіше за все можуть бути причиною харчової алергії у дітей цієї вікової nгрупи. 
nПри змішаному та штучному вигодовуванні в раціоні nдитини використовують молочні суміші, які позитивно впливають на моторну nфункцію кишечнику, сприяють нормалізації його мікробіоценозу. По-перше, це nсуміші, які мають у своєму складі пробіотики, тобто живі молочнокислі бактерії n– біфідобактерії та/або лактобацили. Друга група сумішей містить пребіотики, nтобто речовини, які вибірково стимулюють ріст та/або метаболічну активність nоднієї чи декількох груп корисних бактерій, що існують в товстому кишечнику nдитини. Це суміші, які, подібно до грудного молока, містять олігосахариди, що є nспецифічними факторами для росту біфідобактерій. Інші суміші мають у своєму nскладі пребіотик лактулозу, яка стимулює ріст більшою мірою лактобактерій у nдітей грудного віку, а продукти метаболізму лактулози – коротко- та nсередньоланцюгові жирні кислоти (оцтова, пропіонова, масляна та ін.) – nстимулюють моторну активність товстої кишки. 
nСлід зазначити, що ефективність деяких з цих nсумішей при функціональних закрепах пов’язана ще й із тим, що до їх складу nвходять рослинні олії, тригліцериди яких містять пальмітинову кислоту. Вона nзабезпечує більш високе розщеплення жиру та зменшення у кишечнику кальційних nмил, які сприяють закрепу. Кисломолочні продукти можна призначати лише з 8 міс.
nУ разі, якщо закрепи зумовлені алергією до білків nкоров’ячого молока, доцільним є призначення сумішей на основі nвисокогідролізованого білку. 
nПри недостатній ефективності вжитих заходів та nвідсутності позитивної динаміки малюку слід призначити одну зі спеціалізованих nмолочних сумішей, рекомендованих для дітей із функціональними закрепами. Такі nсуміші містять лактулозу або клейковину бобів ріжкового дерева. 
nУсі ці продукти можуть бути призначені як у повній nдобовій дозі, так і в кількості від 1/3 до 1/2 необхідного об’єму до кожного nгодування у поєднанні із стандартним замінником жіночого молока (у цьому разі nвони даються послідовно із різних пляшечок). Суміші призначаються до досягнення nстійкого терапевтичного ефекту. 
nОстанніми роками як за кордоном, так і в Україні, nспостерігається суттєве збільшення пацієнтів, що страждають на непереносимість nрізних компонентів їжі (білків, жирів, вуглеводів). Харчова непереносимість – nце не нозологічна одиниця, а широке коло захворювань, які супроводжуються nвідмінними від норми реакціями на харчові продукти (зригування, блювання, зміна nкратності дефекації та характеру випорожнень, алергічні висипки на шкірі тощо). nВ основі цих змін найчастіше лежать неімунні реакції, які проявляються порушеннями nпроцесів травлення та всмоктування у травному тракті, вроджені ензимопатії або nнеспецифічні реакції на різні токсичні контамінанти, барвники, nгістамінолібератори, які містяться у продуктах харчування. Проте слід nзазначити, що в деяких випадках непереносимість їжі може виникати внаслідок nімунологічних реакцій. 
nДосить часто у клінічній практиці має місце nдефіцит дисахаридазних ензимів. Серед них найбільш уразливим є лактаза – nфермент тонкої кишки, який розщеплює молочний цукор. Саме лактазна недостатність (вроджена nабо набута) найчастіше зумовлює синдром мальабсорбції. Останній може nспостерігатися у дітей, що народилися до строку, при білково-калорійній nнедостатності, після перенесених гострих кишкових інфекцій, особливо nротавірусної, на фоні харчової непереносимості (целіакія, непереносимість nбілків коров’ячого молока), тривалого лікування антибіотиками з приводу різних nзахворювань тощо. 
nЛікувальне харчування дітей з дисахаридазною nмальабсорбцією широко використовує елімінаційні принципи, тобто повне або nчасткове (залежно від ступеня залишкової активності ключового ферменту) nвиключення з раціонів харчування інгредієнта, який не переноситься. У той же nчас використання лише елімінаційних дієт часто призводить до незбалансованого nспіввідношення нутрієнтів у раціоні, що негативно впливає на стан пацієнта та nйого фізичний і психомоторний розвиток. Тому потрібна додаткова дієтична nкорекція, особливо на фоні значних метаболічних порушень, які виникають при nхронічній діареї.
nПри лактазній недостатності для годування nслід підібрати продукти із таким вмістом лактози, який не викликає появи nклінічних симптомів лактазної недостатності та підвищеного рівня вуглеводів у nкалі. Виключення лактози з раціону харчування потребують також хворі на nгалактоземію.
nУ випадку алактазії безлактозна дієта nпризначається на все життя, тобто з раціону повністю виключаються молоко та nмолочні продукти, в тому числі жіноче молоко, яке замінюється спеціалізованими nлікувальними сумішами.
nПри гіполактазії в харчуванні дітей, з урахуванням nіндивідуального засвоєння, можуть бути використані безлактозні суміші. Ці nсуміші за хімічним складом повністю забезпечують потребу дитини грудного віку nв основних нутрієнтах, мінеральних речовинах, мікроелементах, вітамінах та nенергії. Їх можна використовувати тривалий час як замінники жіночого молока nу дітей з особливими харчовими потребами. Це значно розширило можливості nпедіатрів в організації патогенетично обґрунтованої дієтотерапії хворих при nрізних видах патології та супутніх станах, у тому числі синдромі мальабсорбції nрізної етіології.
nСлід пам’ятати, що термін уведення продуктів nхарчування, кількість на одне годування та тривалість прийому визначає лише nлікар. 
nКритеріями адекватності вигодовування дітей є nпоказники фізичного та психічного розвитку. Оцінка провадиться nлікарем-педіатром, який спостерігає дитину під час лікування, при кожному nмедичному огляді. При цьому враховуються показники фізичного (прибавки маси nтіла і росту), інтелектуального (правильна реакція на навколишнє середовище, nманіпуляції з іграшками, мовні навички та ін.) і моторного (своєчасне nопанування різними навичками руху і т. ін.) розвитку. 

 Яку молочну суміш вибрати для малюка?

. Купуючи молочну суміш, уважно вивчіть надписи на етикетці, де вказані всі nнеобхідні дані: вік дітей, для яких рекомендується суміш, склад всіх основних nкомпонентів і калорійність, спосіб приготування, термін зберігання тощо.
nСеред сухих молочних сумішей вітчизняного виробництва є продукти, які nрекомендують для дітей віком від народження до 12 міясців, а також від nнародження до 3 місяців і для дітей віком від народження до 3 місяців  і nдля дітей від 3 до 12 місяців.

Сухі молочні суміші закордонного вироництва nподіляються за віковим призначенням і ступінню адаптації на високоадаптовані nмолочні суміші  з nнародженння   n“базисні”,  та адаптовані “наступні”  – з шестимісячного nвіку.  Зазвичай поряд з nназвою цих сумішей стоїть цифра 2.
n“Базисні” суміші, як правило, найбільш наближені за складом до грудного молока, nвони місять сироваткові білки у співвідношенні з казеїном 60:40%, збагачені nтаурином, карнітином та іншими добавками.
n“Наступні” суміші відрізняються від “базисних” більшою кількістю білка і nкалорійністю.

Білок у них менше модифікований або й зовсім не змінений, тобто містить nбільше казеїну, вуглеводний компонент складається з мальтодексьтирину, цукрози, nдобавки крохмалю. Жировий, вітаміний і мінеральний склад такий, як і в n“базисних” сумішах.

 Випускаються також n“нестандартні” адаптовані молочні суміші для недоношених дітей і дітей nдоношених, які народилися з малою масою тіла. Склад цих сумішей  nрозрахований на стимуляцію темпів росту і збільшення маси тіла. 

Поряд з вказаними адаптованими молочними сумішами nвипускається ціла низка спеціалізованих сумішей лікувально-профілактичного nпризначення: безлактозні суміші для дітей із непереносимістю молочного цукру n(лактози), суміші на основі білка  сої для дітей з алергією на коров’яче молоко, а також nлегкозасвоюванні гіпоалергічні суміші з розщепеленим білком для дітей із nрізними важкими виснажуючими захворюваннями, в тому числі з тяжкими формами nалергії.

Базисні (стандартні) формули –

 

–        nце адаптовані за всіма nхарчовими компонентами сухі молочні суміші, максимально наближені до грудного nмолока за харчовою, біологічною цінністю та осмолярністю. Вони містять всі необхідні nхарчові додатки (таурин, L-карнітин, nлецитин тощо), які мають особливо важливе значення для розвитку дитини від 0 до n12 місяців.

Стартові (початкові) формули від 0 до 6 місяців:

   

«Початкові» суміші, № «1», за складом максимально nнаближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та nпроцесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість nсироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та nфруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх nвисоку солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. nОсмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у nмежах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

Наступні nформули:

     

•         n– це суміші, які рекомендуються дітям старше 6 міс;

•         nЦе частково адаптовані суміші, що готуються без додавання білків та nмолочної сироватки. Харчова та енергетична цінність цих сумішей вища, ніж nбазисних,крім лактози вони містять сахарозу і крохмал.

Спеціальні (лікувальні) nсуміші:

      

•         n– це суміші, які не містять nлактози, соєвого білка, мають антирефлюксну дію  тощо)

 

 

Всі сучасні адаптовані молочні  суміші закордонного  виробництва є nінстантними, тобто готуються швидко, без кип’ятіння перед вживанням. Це має важливе значення для збереження вітамінів у продуктах.

Принципи штучного вигодовування:

•         nРетельне nі точне виконання техніки приготування сумішей;

•         n

•         nПерехід nдитини на штучне вигодовування не повинен бути занадто швидким;

•         nРежим nхарчування залишається вільним ( у дітей до введення прикорму 6-7 разів на nдобу, після введення прикорму – 5 разів на добу);

•         nприкорм nслід давати з ложечки;

•         nВведення nприкорму  дітям, які знаходяться на nштучному вигодовуванні високоадаптованими сумішами, не відрізняється від nаналогічних в дітей з грудним вигодовуванням

Розрахунки об’єму їжі для дітей nперших 10 днів життя:

•         n70 nабо 80 х n, де n– день життя новонародженого (формула Тура або nФінкельштейна);

•         n2% nмаси тіла при народженні х n, де

   n– nдень життя дитини (формула Зайцевої);

Розрахунки об’єму їжі для дітей nстарших10 днів життя:

•         nКалорійний nметод:

    Фізіологічна nпотреба дитини в енергії

в 1 кварталі складає 125 ккал/кг маси тіла на добу;

в 2 кварталі – 120 ккал/кг,

в 3 кварталі – 115 ккал/кг,

в 4 кварталі – 110 ккал/кг .

 При цьому nорієнтовна енергетична цінність більшості адаптованих молочних сумішей складає n670-680 ккал/л.

•         nОб’ємний nметод:

•         nВід n10 днів до 2-х міс – 1/5 маси тіла;

•         nВід n2 до 4 міс – 1/6 маси тіла;

•         nВід n4 до 6 міс – 1/7 маси тіла;

•         nВід n6 міс до року –  1000 мл (1/8-1/9 маси nтіла).

Потреба дитини nпершого року життя в харчових інградієнтах  nна 1 кг маси тіла при штучному вигодовуванні:

Адаптована nсуміш:

0 – 6 міс – nбілки 3,0 г; жири – 6,5-6,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс – nбілки – 3,5 г; жири – 5,5-5,0 г;

        вуглеводи – 12-14 г;

Неадаптована nсуміш:

0 – 6 міс – nбілки 4 г; жири – 5,5-5,0 г;

       вуглеводи – 12-14 г;

7-12 міс  – білки – 3,5-4,0г; жири – 5,5 г; вуглеводи – n13г.

Найчастіші помилки при штучному nвигодовуванні

•         nЧаста nзміна суміші;

•         nПоспішна nзміна суміші при незначних змінах випорожнень дитини;

•         nНаполегливе nгодування однією сумішшю навіть при відсутності достатньої прибавки у масі nтіла;

•         nІгнорування nіндивідуальними особливостями травної системи дитини

Правила штучного вигодовування

•         n1. nПеріодично проводити розрахунок необхідної кількості  їжї,  nвиходячи  із   середніх потреб у білках, жирах, вуглеводах nі калоріях на масу тіла

•         n2. nдобова nкількість їжі по об`єму не повинна перевищувати один літр

•         n

•         n3. nспіввідношення nміж білками, жирами і вуглеводами  1:1.5:4,  а  nкількість  калорій  на  n5%  більше  ніж  nпри  природньому вигодовуванні

•         n4. nДитина nповинна отримувати тільки одну суміш, не можна часто міняти  суміші,  nзаміна допустима  при  поганому набиранні маси протягом двох тижнів

•         n5. Суміші завжди давати стерильними і nпідігрітими до 35-40` С

Вимоги до штучного вигодовування

•         n1. Порцію їжі на одне годування nпотрібно підігріти до температури 40 – 42 ° С і потім вилити в nстерильну пляшечку . Підігрівати слід лише таку кількість суміші, яка потрібна nдля даного годування

•         n2. Соски після кожного годування слід промити водою і прокип’ятити. nОтвір у сосці має бути невеликим, щоб порцію суміші дитина висмоктувала за 10 – n15 хв.

•         n

•         n3. Годувати дитину треба, тримаючи її на nколінах;

•         n4. Пляшечку з сумішшю тримати в такому nположенні, щоб шийка пляшки весь час була заповнена молоком.

•         n5. Тривалість зберігання приготованої nсіміші при кімнатній температурі – 2 год, в холодильнику – 24 год.

Правила введення прикормів

•         nПочинати вводити тільки здоровим дітям

•         nСуворо дотримуватись методів тренування nабо щадіння:

•         nОб`єм нових страв нарощують поступово і nкожен день і доводять до необхідного об`єму на протязі 10-14 днів.

•         nНаступний прикорм (або корективні nдодатки) вводять коли дитина звикла  до nпоперед-нього (через 1 місяць).

•         n Прикорм дають перед молочною їжею в одне і те nж годування до повної  адаптації і nвитіснення суміші в цілому годуванні.

•         n Перше і останнє годування залишають без nприкормів і корективних додатків.

Критерії оцінки nефективності штучного вигодовування:

•         nЗагальний nстан дитини: характеристика здоров’я, емоційного стану;

•         nРозвиток nстатичних і локомоторних  функцій;

•         nСтан nшкірних покривів і слизових оболонок;

•         nРозвиток nпідшкірної жирової основи;

•         nТургор nтканин;

•         nСтан nм’язової та кісткової систем;

•         nФункціональний nстан органів травлення,  інших внутрішніх nорганів;

•         nДинаміка nросту;

•         nДинаміка nмаси тіла;

•         n

•         nЗахворюваність;

•         nЛабораторні nпоказники: рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, результати копрологічних nобстежень, загальний аналіз сечі.

Штучне nвигодовування — це вимушений спосіб годування, коли всі nспроби годувати грудьми виявилися безрезультатними.

Штучне вигодовування – це таке харчування дитини грудного віку, при nякому вона зовсім не отримує жіночого молока або його кількість менша 20% (1/5) nоб’єму їжі, а основним продуктом харчування служать штучні суміші.

Штучне nвигодовування немовляти – nекологічна катастрофа для нього.

Немовля, позбавлене материнського молока, – це організм, трагічно nпозбавлений природньої їжі.

 

 Недоліки штучного вигодування:

1.Перешкоджає nвстановленню емоційного зв”язку між вами і малюком.
n2.Сприяє частим захворюваням дитини: діарейним, респіраторним,  nінфекційним.
n3.Є фактор виникненння алергічних nреакцій та захврювань ( екзема, бронхіальна астма).

4.Збільшує ризик розвитку nхронічних  захворювань органів травлення, щелепних, стоматологічних, nортопедичних порушень.
n5.Сприяє появі  в майбутньому ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу у nдитини.
n6.Породжує труднощі в навчанні, вихованні, інтелектуальному розвитку маляти.
n7.Збільшує ризик виникнення у вас ускладнень післяпологового періоду, сприяє nвідновленню здатності завагітніти.
n8.Підвищує ризик виникнення  у вас пухлин молочної залози та яєчників.
nПерехід дітей на штучне вигодовування має бути сурово зумовлений і здійснюватися nпід контролем педіатра.

Причинами для штучного вигодовування у nновонароджених:

зі сторони nматері:

•         nВідкрита nформа туберкульозу з бациловиділенням;

•         nОсобливо  небезпечні інфекції (віспа, сибірська nвиразка);

•         nПравець;

•         nСтан nдекомпенсації при хронічних хворобах серця, печінки, нирок;

•         nГострі nпсихічні захворювання;

•         nЗлоякісні nновоутворення

•         nМедичні nпрепарати (цитостатики, радіоактивні препарати, солі золота, літію, йоду, nброму, метронідазол, сульфаніламіди, налідіксова кислота (неграм, невіграмон), nнітрофурани, левоміцетин, ізоніазід, препарати спорині, наркотичні анальгетики; nсібазон, фенобарбітал, саліцилати (більш ніж 1 г на добу), естрогени, nамантадін.

зі сторони дитини:

•         nУроджені nзахворювання обміну речовин;

•         nГалактоземія;

•         nФенілкетонурія;

•         nАлактазія;

•         nХвороба n“сеча із запахом кленового сиропу”

 Від nрозведень  коров’ячого молока до сучасних адаптованних сумішей 

Майже півтора століття пройшло з тих пір, як медики почали замислюватись nнад тим запитанням, яким чином застосовувати молоко домашніх тварин для вигодовування nмалюків, які залишилися без грудного молока. Коров’яче молоко спочатку  nрозводили водою, потім почали готувати А, Б, В суміші з відварами круп і nдодаванням цукру, а пізніше вершків. Для полегшення травлення чужорідного білка nкоров’ячого молока пробували додавати в суміші травні ферменти, соляну або nлимонну кислоту. Починаючи з 40-х років ХХ століття,в дитячу дієтику ввійшли nкисломолочні суміші — кефір, ацидофільне молоко тощо, але й вони не могли nповністю вирішити цю складну проблему. І nтільки в міру подальшого розвитку наукових знань у галузі фізіології дитини та nїї харчування, а також з появою нових методів аналізу та технолгій харчової nпромисловості були створені суміші,  максимально наближені за складом всіх харчових nкомпонентів і ряду властивостей до грудного молока

 

У чому різниця між жіночим і коров’ячим молоком?

Не дарма народна мудрість говорить: “Жіноче молоко створила природа для nдитини, а коров’яче для теляти». nМіж цими двома видами молока існують великі відмінності за складом усіх поживних nречовин: у коров’ячому молоці в 3 рази більше білка і майже в стільки ж разів nмінеральних солей  за рахунок надмірної кількості калію, кальцію, nнатрію, фосфору, хлору. Разом з тим у ньому мало вуглеводів (молочного цукру — nлактози), найважливіших незамінних жирних кислот і цілої низки вітамінів ( А, D, C, Е),  а також дуже великої кількості сірковмісної кислоти — nтаурину, заліза та інших необхідних компонентів. Воно також не міститьь nвластивх жіночому молоку біолгічно активних і захисних факторів.

Як змінюють склад коров’ячого молока для адаптованих молочних сумішей?

Гарантійне nмолоко – це коров’яче  молоко, яке відповідає наступним вимогам:

•         nМістить nне менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л цукру;

•         nМає nкислотність не більше 20 градусів по Тернеру;

•         nДає nне менше 85 г/л сухого залишку;

•         nНе nмістить хвороботворних і гнильних мікроорганізмів;

•         nЗагальна nкількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл;

•         nТитр nкишкової палички 1:10;

Застосовується для nприготування дитячих молочних сумішей

Еталоном поживної цінності й збалансованності всіх харчових речовин для nадаптованих молочних сумішей є жіноче молоко. 
n
n

Для адаптації, тобто наближення nскладу коров’ячого молока до жіночого, неохідно модифікувати всі складові його nхарчові компоненти: білки, жири , вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі й деякі nмікроелементи.  Це здійснюється за суворо nвизначеними  технологіями на спеціалізованих підприємствах для випуску nпродуктів дитячого харчування по дотриманнні всіх  гігієнічних вимог, які nставляться до продуктів дитячого харчування. Напрямки вдосконалення nскладу замінників грудного молока

Основним підходом до nстворення сумішей для змішаного й штучного вигодовування є корекція складу nкоров’ячого молока з ряду позицій, а саме:

• корекція білкового та амінокислотного складу;
• оптимізація жирно-кислотного та вуглеводного складу;

• зменшення кількості кальцію, калію, натрію;

• збагачення комплексом вітамінів та мінералів;

• збільшення кількості біфідогенних та захисних факторів;

• додаткове введення біологічно активних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку малюка, але містяться в дуже малих концентраціях у коров’ячому молоці (таурин, карнітін, омега-3 і омега-6 жирні кислоти, нуклеотиди, олігосахариди).

n

Адаптація білкового nкомпоненту, насамперед, полягає у зменшенні кількості загального білка – nз 2,83,2 г/100 мл у коров’ячому молоці до n1,4-1,6 г/100 мл у готовій суміші, що значно наближає його до nрівня у грудному молоці (0,9-1,3 г/100 мл). Проте тепер на ринку України є nсуміші, де рівень білка знижений до 1,2-1,3 г/100 мл.
nАдаптація білкового компоненту дозволяє усунути nнесприятливий вплив надмірної кількості білка на недостатню функцію виділення nнедозрілими нирками, азотистий та мінеральний обмін, функцію печінки та nтравного тракту немовляти. Технологія адаптації білка коров’ячого молока nздійснюється, головним чином, шляхом уведення до складу суміші сироваткових nбілків, які представлені в основному незамінними амінокислотами, що переважають nу грудному молоці та є дуже важливими для будування тканин дитячого організму, nякий росте. Саме тому співвідношення сироваткового білку та казеїну в сумішах nприводять у відповідність до 60:40 або 70:30 (у грудному молоці це nспіввідношення становить 80:20). Це поліпшує збалансованість есенціальних nамінокислот (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується вміст nтриптофану, цистину), підвищує біологічну цінність білка суміші та його nзасвоюваність. Крім того, білки молочної сироватки утворюють у шлунку дитини nбільш ніжний та легше засвоюваний згусток, ніж казеїн, який переважає у nцільному коров’ячому молоці. 
nДо складу більшості замінників грудного молока nдодатково вводять таурин(вільну амінокислоту, що містить сірку), який nприсутній у грудному молоці в високих концентраціях – до 5,0 мг/100 мл (у nкоров’ячому молоці – 0,14 мг/100 мл). Ця амінокислота належить до числа nнезамінних для дітей перших тижнів та місяців життя, особливо тих, що nнародилися передчасно. Таурин необхідний для формування тканин мозку, сітківки nочей, перетравлювання жирів; він позитивно впливає на захисні функції організму n(фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку. 
nВ останні роки до складу багатьох замінників nгрудного молока стали вводитинуклеотиди (пурини nта піримідини), які містяться у значній кількості в молоці матері. Ці nазотовмісні харчові речовини відіграють важливу роль у життєдіяльності всіх nклітин організму. Вони беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, nвнутрішньоклітинному метаболізмі азотистих основ, є універсальним джерелом nенергії, зв’язані з обміном вуглеводів, синтезом есенціальних ліпідів. У період nмаксимальної недозрілості організму нуклеотиди сприяють становленню та nдозріванню шлунково-кишкового тракту й імунної системи дитини; чинять nпребіотичну дію на формування кишкового нормобіозу; при пошкодженні слизової nоболонки кишечника різними патогенами (включаючи радіоактивні речовини) nстимулюють регенеративні процеси. 
nАдаптація жирового компоненту передбачає часткову або повну заміну молочного жиру nоднією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом поліненасичених nжирних кислот (ПНЖК) класів омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 n(ліноленова та ін.), враховуючи те, що у коров’ячому молоці їх вміст особливо nнизький. Джерелом ПНЖК класу омега-6 є соняшникова, кукурудзяна, пальмова та nсафлорова олії, а ПНЖК класу омега-3 – соєва, лляна та конопляна олії, риб’ячий nжир. Комплекс рослинних жирів забезпечує правильне, як у грудному молоці, nспіввідношення омега-6 і омега-3 жирних кислот у сумішах (від 7:1 до 9:1). nВажливість цього зумовлена тим, що лінолева та ліноленова жирні кислоти в nорганізмі є попередниками довголанцюгових поліненасичених жирних кислот n(ДЛПНЖК) – арахідонової, ейкозопентаєнової, докозогексаєнової, які відіграють nособливу роль у дозріванні та функціонуванні ЦНС плоду та дитини грудного віку, nа також у формуванні їх імунного захисту. 
nІз метою поліпшення розщеплення та засвоєння жиру, nа також його метаболізму, до складу сучасних замінників грудного молока вводять nневеликі кількості природних емульгаторів (лецитин, моно- та дигліцериди) і nL-карнітин, який стимулює здатність вищих ненасичених жирних кислот проникати nчерез мембрани мітохондрій, де вони піддаються β-окисленню. 
nАдаптація вуглеводного компоненту. Кількісна nадаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів з 4,8 г/100 мл nу коров’ячому молоці до 7,4 г/100 мл, як у жіночому молоці. Для здорових nнемовлят найкращим вуглеводом є лактоза грудного молока, яка має важливе nфізіологічне значення для дітей грудного віку. Вона є не тільки енергетичним nсубстратом, але й містить у своїй структурі олігосахариди n(галактоолігосахариди), які цілеспрямовано впливають на формування nнормобіоценозу в товстому кишечнику (мають біфідогенну дію), сприяє nвсмоктуванню кальцію, нормалізує рівень рН у товстому кишечнику. 
nВміст лактози у коров’ячому молоці значно нижчий, nніж у грудному, і вона має менш виражену біфідогенну дію. У сумішах для nзмішаного та штучного вигодовування окрім лактози (як самостійно, так і в nкомплексі з нею) використовуються інші природні вуглеводи – nдекстринмальтоза (мальтодекстрин), солодовий екстракт, глюкозний сироп, nсахароза, кукурудзяна та інші види патоки, що містять переважно nдекстринмальтозу. Новим напрямом корекції вуглеводного компоненту адаптованих nсумішей є введення до nїх складу пребіотиків (спеціально підібраних композицій фрукто- та nгалактоолігосахаридів, полісахаридів тощо), які більш виражено відтворюють nбіфідогенний ефект грудного молока. Це дозволяє природним шляхом підвищити nвміст корисної мікрофлори кишок у дітей, а також покращити біодоступність nхарчових речовин (зокрема кальцію), перебіг процесів обміну речовин, резистентність nорганізму до інфекційних захворювань. 
nКрім сумішей, що мають пребіотичну дію, на ринку nУкраїни присутні суміші із пробіотичною дією, які містять у своєму складі nмікроорганізми нормальної мікрофлори кишечника дитини і позитивно впливають на nстановлення біоценозу кишок та стан здоров’я малюка. Ці суміші можуть бути nпрісними (до їх складу входять біфідобактерії) та кисломолочними. Останні є nбільш ефективними, бо біологічна цінність цих сумішей підвищена за рахунок nкисломолочного бродіння, під час якого продукт набуває пробіотичних nвластивостей. Прісні суміші дають дітям першого півріччя, а кисломолочні – nдругого.
nАдаптація вмісту вітамінів. Вміст багатьох вітамінів у коров’ячому молоці nнижчий, ніж у жіночому. Крім того, значні втрати деяких вітамінів відбуваються nпід час технологічного процесу виготовлення молочних сумішей. Тому усі nзамінники грудного молока містять збалансований комплекс усіх водо- та nжиророзчинних вітамінів із розрахунку добової потреби в них дітей 1-го року nжиття. 
nВраховуючи значну роль вітаміноподібних речовин nдля організму, що росте, склад багатьох сумішей збагачують холіном та nінозитолом, які беруть участь у мієлінезації нервових волокон, формуванні nтканин мозку, утворенні біологічно активних сполук. 
nАдаптація мінерального компоненту. Сучасні nадаптовані молочні суміші містять усі необхідні для дитини мінеральні солі та nмікроелементи (включаючи залізо, мідь, цинк, йод та ін.) у адекватній та nзбалансованій кількості. При цьому важливим є зниження вмісту в них рівня nкальцію, калію, натрію, та забезпечення оптимального співвідношення кальцію і nфосфору (не менше ніж 2:1), що необхідно для ефективного засвоєння кальцію nдитиною. 
nДля профілактики залізодефіцитної анемії суміш nповинна містити достатній рівень заліза (0,4-0,8 мг/100 мл), а для поліпшення nйого засвоєння – аскорбінову кислоту (5-10 мг/100 мл) та оптимальне nспіввідношення заліза й цинку (2:1) і заліза й міді (20:1).

Класифікація nсумішей залежно від віку дитини

На даний час існує nдекілька типів замінників жіночого молока (таблиця).

Таблиця. Тип замінника жіночого nмолока залежно від віку дитини

«Початкові» суміші, у назві яких використовується цифра «1», за складом nмаксимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну nречовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну nбільшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу nта фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх nвисоку солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. nОсмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у nмежах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка. 

n«Послідуючі» nсуміші, у назві яких використовується цифра «2», за хімічним складом відрізняються від «початкових» сумішей, враховуючи більш високі потреби дітей другого півріччя життя. У nних вище рівень загального білка (1,5-2,1 г/100 мл), вуглеводів, загальна nенергетична цінність. 
nОсобливістю «послідуючих» сумішей є підвищений рівень заліза (1,0-1,4 мг/100 nмл), оскільки у цей період запаси заліза в дітей виснажуються і це може nпризвести до залізодефіцитної анемії. Додавання таурину та L-карнітину до них nне завжди передбачене. 
n«Стандартні» суміші, які nвикористовуються для харчування дітей від 0 до 12 місяців, мають усереднений nхімічний склад, що відповідає потребам дітей першого року життя. У них можуть nпереважати як сироваткові білки, так і казеїни, причому в даному випадку nказеїнова основа піддається спеціальній технологічній обробці, що полегшує її nперетравлення та засвоєння. 
nОсобливу групу становлять

 

 спеціалізовані «нестандартні» суміші, nякі призначені для вигодовування дітей, що народилися недоношеними або мають nмалу вагу при народженні. У їх назві використовується префікс «пре». Дані nмолочні продукти відрізняються за своїм хімічним складом. У них повинні nпереважати сироваткові білки, частину яких піддано гідролізу, а до складу nжирового компоненту входять середньоланцюгові тригліцеріди. Вуглеводний nкомпонент, окрім лактози, містить декстринмальтозу. Такі особливості білкового, nвуглеводного та жирового компонентів сумішей полегшують їх засвоєння в умовах nзниженої ферментативної активності травного тракту. Обов’язковими компонентами nсумішей для недоношених дітей є таурин та L-карнітин. 

Вигодовування nпри функціональних порушеннях травного тракту

При виборі найбільш nадекватної суміші для вигодовування дитини слід ураховувати:

• індивідуальне сприймання суміші;
• вік дитини;

• ступінь адаптованості суміші;

• функціональні можливості травного тракту;

• соціально-економічні умови сім’ї.

n

Причиною багатьох проблем, nпов’язаних із станом здоров’я дитини, що виникають на першому році життя, у nбільшості випадків є функціональні порушення (ФП) травного тракту – nрізноманітні комбінації гастроінтестинальних симптомів без структурних або nбіохімічних порушень, які зустрічаються як самостійно у практично здорових nдітей, так і у вигляді супутньої патології при деяких захворюваннях. Виникнення nФП зумовлено метаболічною та функціональною недозрілістю організму у цьому nвіці, зокрема недостатністю ферментативних процесів, імунної відповіді, nрегуляції проникності слизової кишечника та інших бар’єрів. Успішне лікування nцих станів можливе лише за умов застосування в комплексній терапії nдієтологічної корекції.
nЗригування (регургітація) – мимовільне закидання невеликої кількості шлункового nвмісту до глотки та ротової порожнини – є одним із найрозповсюдженіших ФП nтравного тракту і зустрічається в 60-70% сімей, які мають малюків віком до 3 nмісяців. 
nНайчастіше воно виникає:

• у «активних сисунів» (які при швидкому ссанні ковтають повітря);
• при порушенні техніки та режиму вигодовування (як природного, так і штучного);

• при невідповідності об’єму їжі віку та функціональним можливостям малюка (наприклад, неадекватному підборі суміші, дочасному переході на щільну їжу).

n

Терапія синдрому зригування nпередбачає: психологічну роботу з батьками, метою якої є роз’яснення причини nвиникнення синдрому; перевірку правильності тактики проведення годування; nпозиційну терапію, що передбачає положення дитини з підведеним головним кінцем nяк під час годування, так і в ліжку (протягом усієї доби). 
nУ дітей зі зригуванням, які знаходяться на nприродному вигодовуванні, можливе використання загусника промислового nвиробництва, 1-2 чайні ложки якого дають перед годуванням, попередньо змішавши nйого із невеликою кількістю зцідженого грудного молока. 
nПри штучному вигодовуванні доцільне використання у nраціоні одного з видів спеціалізованих лікувально-профілактичних молочних nсумішей, що носять назву антирефлюксних (AR-суміші). В’язкість цих сумішей nпідвищена за рахунок уведення до їх складу загусника. Це може бути крохмаль – nчастіше рисовий, або камедь (клейковина бобів рожкового дерева), які, nвідповідно до Директиви Наукового комітету з харчування Європейської комісії n(2003), дозволені для використання у дитячому віці. Ці суміші адаптовані до nпотреб дітей грудного віку, не містять цукру, солі, гліадину.
nУ лікувальній дії AR-сумішей суттєву роль nвідіграють й інші харчові компоненти. Так, рекомендується застосування nказеїнпредомінантних сумішей, бо казеїн у шлунку дитини під дією соляної nкислоти легко звурджується, утворюючи більш щільний згусток. Це запобігає nрегургітації – процесу, що лежить в основі зригування.
nЗменшення загального вмісту жиру та включення до nскладу пальмітинової кислоти у β-положенні також має позитивний вплив при nдисфункціональних порушеннях травного тракту.
nAR-суміші слід застосовувати на окремому етапі nлікування, диференційовано, залежно від виду загусника, який вони містять:
n– ті, що містять крохмаль, показані при нерізко nвиражених зригуваннях та при нестійкому, рідкому характері випорожнень; 
n– ті, що містять камедь, доцільно рекомендувати nдітям, які мають закрепи, бо ці суміші мають послаблюючу дію. 
nКрім того, можливе додавання AR-суміші до грудного nмолока або стандартного замінника жіночого молока в кількості 30-40 мл nперед годуванням із ложки або окремої пляшки. Кількість продукту та тривалість nйого застосування визначається індивідуально лікарем-педіатром, який nспостерігає дитину, залежить від появи клінічного ефекту і в середньому nстановить 3-4 тижні. Після досягнення стійкого клінічного ефекту дитину слід nперевести на звичайний замінник грудного молока. 
nКишкові кольки є причиною епізодів болючого плачу, які тривають не nменше 3 годин на добу, виникають не рідше 3 днів на тиждень протягом не менш nніж 3 тижнів. Зазвичай вони починаються в перші тижні життя, досягають nкульмінації у віці 3 міс і поступово зменшуються, щезаючи в 4 або 5 міс. nВечірні години – найбільш типовий час для кишкових кольок. 
nКишкові кольки зустрічаються досить часто (у n20-48% дітей першого року життя). Цей стан може бути зумовлений такими nпричинами, як:

• елементи фізіологічної недозрілості;
• порушення нормальної моторики кишечнику;

• болючі спазми кишок внаслідок вираженого газоутворення ;

• непереносимість лактози або алергія на білки коров’ячого молока.

n

Кишкові кольки частіше спостерігаються nу дітей грудного віку, які знаходяться на штучному вигодовуванні. Саме nтому необхідно якомога триваліше зберігати у харчуванні дитини грудне молоко.
nПри природному вигодовуванні із раціону матері nслід виключити продукти із високим вмістом лактози (коров’яче молоко або молоко nінших тварин), замінивши їх кисломолочними продуктами, а також продукти із nвисокою сенсибілізуючою активністю та/або ті, що сприяють підвищеному nгазоутворенню в кишечнику. Крім того, не слід допускати перегодовування дитини (особливо nпри проведенні вільного грудного вигодовування).
nПри штучному вигодовуванні одним із основних nспособів дієтотерапії є застосування сумішей, які здатні стимулювати моторику nкишечника. Такими є суміші, які містять у своєму складі пребіотики (лакто-лактулозу, nполісахариди, що не перетравлюються, в тому числі галакто- та nфруктоолігосахариди, камедь), суміші із додаванням біфідобактерій тощо.
nЦі суміші можуть бути використані як основне nхарчування на усі годування дитини, або у поєднанні з іншою адаптованою nсумішшю, яка відповідає віку дитини.
nФункціональна затримка калу та закрепи – даний nвид ФП кишечника досить поширений і виявляється у 20-35% дітей першого nроку життя. Закреп – порушення функції товстої кишки зі зменшенням ритму nвивільнення кишечника порівняно з індивідуальною фізіологічною нормою. nХарактеризується збільшенням інтервалів між актами дефекації до 36 годин і nбільше та/або систематичним неповним вивільненням кишечника, щільним або nфрагментованим калом. Залежно від етіології виділяють такі види закрепу:

• аліментарний;
• неврогенний;

• інфекційний (після перенесеної інфекції);

• запальний;

• психогенний;

• токсичний;

• ендокринний (гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоз, гіпофізарні розлади, цукровий діабет, феохромоцитома, гіпоестрогенемія);

• медикаментозний (застосування барбітуратів, антацидів, сечогінних засобів, препаратів заліза);

• зумовлений аномаліями розвитку товстої кишки (вроджений мегаколон, доліхосигма та ін.).

n

Лікування функціональних nзакрепів включає корекцію дієти, а, за необхідності, й медикаментозне nлікування. Дієтологічні заходи вкрай важливі при функціональних закрепах. nПринципами дієтотерапії функціональних закрепів у дітей першого року життя nє:

• задоволення фізіологічних потреб дитини у харчових речовинах та енергії;
• виключення надлишкового вживання білків і жирів, які можуть гальмувати моторику кишок;

• збагачення раціону харчовими волокнами;

• нормалізація кишкової мікрофлори (застосування пре- та пробіотиків).

n

У разі природного nвигодовування матері необхідно внести деякі зміни у свій раціон – зменшити nкількість жирної їжі та тваринних жирів, обмежити продукти, що сприяють nпідвищеному газоутворенню (капуста, бобові, виноград), а також гострі, копчені nта пряні продукти. Необхідно також нормалізувати режим харчування матері та nдитини для виключення як недогодовування, так і перегодовування. 
nКрім того, закрепи у дітей, що знаходяться на nгрудному вигодовуванні, можуть бути проявом гастроінтестинальної форми харчової nалергії. Саме тому із раціону жінки в цьому разі слід виключити продукти з nвисоким алергічним потенціалом, зокрема коров’яче молоко, рибу, горіхи, які nчастіше за все можуть бути причиною харчової алергії у дітей цієї вікової nгрупи. 
nПри змішаному та штучному вигодовуванні в раціоні nдитини використовують молочні суміші, які позитивно впливають на моторну nфункцію кишечнику, сприяють нормалізації його мікробіоценозу. По-перше, це nсуміші, які мають у своєму складі пробіотики, тобто живі молочнокислі бактерії n– біфідобактерії та/або лактобацили. Друга група сумішей містить пребіотики, nтобто речовини, які вибірково стимулюють ріст та/або метаболічну активність nоднієї чи декількох груп корисних бактерій, що існують в товстому кишечнику nдитини. Це суміші, які, подібно до грудного молока, містять олігосахариди, що є nспецифічними факторами для росту біфідобактерій. Інші суміші мають у своєму nскладі пребіотик лактулозу, яка стимулює ріст більшою мірою лактобактерій у nдітей грудного віку, а продукти метаболізму лактулози – коротко- та nсередньоланцюгові жирні кислоти (оцтова, пропіонова, масляна та ін.) – стимулюють nмоторну активність товстої кишки. 
nСлід зазначити, що ефективність деяких з цих nсумішей при функціональних закрепах пов’язана ще й із тим, що до їх складу nвходять рослинні олії, тригліцериди яких містять пальмітинову кислоту. Вона nзабезпечує більш високе розщеплення жиру та зменшення у кишечнику кальційних nмил, які сприяють закрепу. Кисломолочні продукти можна призначати лише з 8 міс.
nУ разі, якщо закрепи зумовлені алергією до білків nкоров’ячого молока, доцільним є призначення сумішей на основі високогідролізованого nбілку. 
nПри недостатній ефективності вжитих заходів та nвідсутності позитивної динаміки малюку слід призначити одну зі спеціалізованих nмолочних сумішей, рекомендованих для дітей із функціональними закрепами. Такі nсуміші містять лактулозу або клейковину бобів ріжкового дерева. 
nУсі ці продукти можуть бути призначені як у повній nдобовій дозі, так і в кількості від 1/3 до 1/2 необхідного об’єму до кожного nгодування у поєднанні із стандартним замінником жіночого молока (у цьому разі nвони даються послідовно із різних пляшечок). Суміші призначаються до досягнення nстійкого терапевтичного ефекту. 
nОстанніми роками як за кордоном, так і в Україні, nспостерігається суттєве збільшення пацієнтів, що страждають на непереносимість nрізних компонентів їжі (білків, жирів, вуглеводів). Харчова непереносимість – nце не нозологічна одиниця, а широке коло захворювань, які супроводжуються nвідмінними від норми реакціями на харчові продукти (зригування, блювання, зміна nкратності дефекації та характеру випорожнень, алергічні висипки на шкірі тощо). nВ основі цих змін найчастіше лежать неімунні реакції, які проявляються nпорушеннями процесів травлення та всмоктування у травному тракті, вроджені nензимопатії або неспецифічні реакції на різні токсичні контамінанти, барвники, гістамінолібератори, nякі містяться у продуктах харчування. Проте слід зазначити, що в деяких nвипадках непереносимість їжі може виникати внаслідок імунологічних реакцій. 
nДосить часто у клінічній практиці має місце nдефіцит дисахаридазних ензимів. Серед них найбільш уразливим є лактаза – nфермент тонкої кишки, який розщеплює молочний цукор. Саме лактазна недостатність (вроджена nабо набута) найчастіше зумовлює синдром мальабсорбції. Останній може nспостерігатися у дітей, що народилися до строку, при білково-калорійній nнедостатності, після перенесених гострих кишкових інфекцій, особливо nротавірусної, на фоні харчової непереносимості (целіакія, непереносимість nбілків коров’ячого молока), тривалого лікування антибіотиками з приводу різних nзахворювань тощо. 
nЛікувальне харчування дітей з дисахаридазною nмальабсорбцією широко використовує елімінаційні принципи, тобто повне або nчасткове (залежно від ступеня залишкової активності ключового ферменту) nвиключення з раціонів харчування інгредієнта, який не переноситься. У той же nчас використання лише елімінаційних дієт часто призводить до незбалансованого nспіввідношення нутрієнтів у раціоні, що негативно впливає на стан пацієнта та nйого фізичний і психомоторний розвиток. Тому потрібна додаткова дієтична nкорекція, особливо на фоні значних метаболічних порушень, які виникають при nхронічній діареї.
nПри лактазній недостатності для nгодування слід підібрати продукти із таким вмістом лактози, який не викликає nпояви клінічних симптомів лактазної недостатності та підвищеного рівня вуглеводів nу калі. Виключення лактози з раціону харчування потребують також хворі на nгалактоземію.
nУ випадку алактазії безлактозна дієта nпризначається на все життя, тобто з раціону повністю виключаються молоко та nмолочні продукти, в тому числі жіноче молоко, яке замінюється спеціалізованими nлікувальними сумішами.
nПри гіполактазії в харчуванні дітей, з урахуванням nіндивідуального засвоєння, можуть бути використані безлактозні суміші. Ці nсуміші за хімічним складом повністю забезпечують потребу дитини грудного віку nв основних нутрієнтах, мінеральних речовинах, мікроелементах, вітамінах та nенергії. Їх можна використовувати тривалий час як замінники жіночого молока nу дітей з особливими харчовими потребами. Це значно розширило можливості nпедіатрів в організації патогенетично обґрунтованої дієтотерапії хворих при nрізних видах патології та супутніх станах, у тому числі синдромі мальабсорбції nрізної етіології.
nСлід пам’ятати, що термін уведення продуктів nхарчування, кількість на одне годування та тривалість прийому визначає лише nлікар. 
nКритеріями адекватності вигодовування дітей є nпоказники фізичного та психічного розвитку. Оцінка провадиться nлікарем-педіатром, який спостерігає дитину під час лікування, при кожному nмедичному огляді. При цьому враховуються показники фізичного (прибавки маси nтіла і росту), інтелектуального (правильна реакція на навколишнє середовище, nманіпуляції з іграшками, мовні навички та ін.) і моторного (своєчасне nопанування різними навичками руху і т. ін.) розвитку.