МОДУЛЬ 2. М’які та асептичні лікарські форми. Утруднені nпрописи. Фармацевтичні несумісності.
Змістовий модуль 3. “М’які лікарські форми. Супозиторії”
Приготування супозиторiїв nметодом виливання.
Супозиторії n- дозовані лікарські форми, тверді при кімнатній температурі та розплавляються nчи розчиняються при температурі тіла.
Залежно nвід місця введення розрізняють супозиторії:
v ректальні (свічі – suppositoria rectalia), призначені для введення в пряму nкишку;
v вагінальні (кульки – suppositoria vaginalia), призначені для введення у вагіну;
v палички (bacilli), призначені для введення у фістульні nходи, сечовід, канал шийки матки, слуховий прохід і т.п.
Ректальні nсупозиторії можугь мати форму конуса, циліндра з загостреним кінцем (чи nсигари), торпеди, тобто тіла з загостреним кінцем і стовщенням посередині
Довжина їх nповинна бути від 2,5 до 4 см, nа максимальний діаметр 1,5 см, nмаса допускається в межах від 1,0 до 4,0 г.
Вагінальні nсупозиторії можуть бути сферичними (кульки) – globuli, яйцеподібними (овули) – ovula чи у вигляді плоского тіла з nзакругленим кінцем (пссарії) – pessaria, що відбувається від латинського слова npes–sariiim, шо означає кільце, яке служить для nвтримування зміщеної матки. Маса їх повинна знаходитися в межах від 1.5 до 6,0 г
Палички nмають форму циліндра з загостреним кінцем і діаметром не більше 1 см. Довжина паличок зазвичай nне перевищує 10 см, nа маса повинна бути від 0,5 до 1,0г.
Геометрична nформа свічі має важливе значення, тому що від форми залежить швидкість її nвведення. При введенні в пряму кишку свіча повинна перебороти рефлекторний опір nсфінктера, що закриває анальний отвір. Якщо свіча конічної форми, то в міру nвведення опір сфінктера збільшується і цей наростаючий опір діє на свічу до nмоменту повного її занурювання. Свічці циліндричної форми протидіють м’язи nтільки при входженні загостреної її частини, тому що після цього діаметр ЇЇ до nсамого кінця однаковий. При введенні сигароподібної свічі опір відчувається до nмоменту введення найширшої частини, після чого завдяки рефлекторному стисканню nі силі інерції свічка швидко сама входить у пряму кишку. Найраціональніша nректальна форма – форма торпеди (сигари).
З усіх nнаведених вище вагінальних форм найбільш раціональними є песарії, тому що при nодній і тій же масі вони мають порівняно більшу поверхню, ніж овулі, а тим nбільше кульки, тому і переходять із твердого стану в рідкий набагато швидше.
Форми супозиторіїв:
а – ректальні форми:
1 – циліндр із загостреним кінцем;
2 – конус;
3 – торпедо- або сигароподібні;
б- вагінальні форми:
1 – кульки;
2 – овулі;
3 – песарії;
в – порожнисті;
г – палички
Вимоги до супозиторіїв:
v Час розплавлення (для супозиторіїв на nгідрофобних основах) – 15 хвилин
v Час розчинення (для супозиторіїв на nгідрофільних основах) – 60 хвилин
v Довжина ректальних супозиторіїв nповинна бути від 2,5 до 4 см
v Максимальний діаметр ректальних nсупозиторіїв – 1,5 см
v Маса ректальних супозиторіїв від 1,0 до n4,0 г n(середня 3,0)
v Маса вагінальних супозиторіїв повинна nзнаходитися в межах від 1.5 до 6,0г n(середня 4,0)
v Палички повинні мати форму циліндра з nзагостреним кінцем і діаметром не більше 1 см.
v Довжина паличок не повинна nперевищувати 10 см, nа маса повинна бути від 0,5 до 1,0г.
v Відхилення в масі супозиторіїв не nповинні перевищувати ± 5 %. Лікарські речовини, що містяться в них, повинні nбути точно дозовані. Супозиторії повинні мати правильну і відповідно однакову форму, nоднорідну масу, достатню твердість (механічну міцність) і плавитися при nтемпературі тіла.
v Супозиторна маса повинна бути nоднорідна, без вкраплень, мармуровості і блискіток.
СУПОЗИТОРНІ nОСНОВИ
Для виготовлення супозиторних nлікарських форм повинні використовуватися основи, що мають специфічні nособливості.
До супозиторних основ nпред’являються наступні вимоги:
v достатня твердість при кімнатній nтемпературі і здатність плавитися (чи розчинятися) при температурі не вище, ніж n37 °С, тобто здатність різко переходити від твердого стану до рідини, минаючи nстадію розм’якшення – мазеподібну стадію; достатня в’язкість, відсутність nзапаху, забезпечення максимального контакту між лікарськими речовинами і nслизовою оболонкою;
v хімічна і фармакологічна індиферентність, nвідсутність подразнюючої дії, стійкість до дії зовнішніх факторів (світла, nтепла, вологи, кисню повітря, мікроорганізмів);
v здатність легко набувати відповідної nформи, змішуватися з якомога більшою кількістю лікарських речовин, не nвзаємодіяти з ними і бути стійкими при зберіганні;
v здатність легко вивільняти лікарські nречовини, сприяти прояву їх фармакологічної дії, що залежить як від nвластивостей основ, так і від способу введення лікарських речовин в основу;
v наявність відповідних реологічних показників nі оптимальних структурно-механічних властивостей.
Якість основ визначається за ДФУ чи nНТД.
При перевірці якості жирових основ nпередбачається визначення температури плавлення, кислотного і йодного чисел n(вони не повинні перевищувати встановлених для цих основ значень), випробування nна відсутність сторонніх домішок. Дуже важлива значення для якості основ мають nїх твердість і пластичність, від яких залежить зручність введення приготовлених nна цих основах супозиторіїв. Для визначення твердості жирових основ nкористуються приладом Осьмініна.
У даний nчас для виготовлення супозиторіїв застосовується великий асортимент основ, що nвідрізняються за фізико-хімічними властивостями, їх можна поділити на дві nгрупи: гідрофобні і гідрофільні.
Різні супозиторні основи
Гідрофобні основи.
ДФ XI рекомендує як гідрофобні основи nзастосовувати масло какао, сплави масла какао з парафіном та гідрогенізованими nжирами, рослинні і тваринні гідрогенізовані жири, твердий жир типів А і Б, nланоль, сплави гідрогенізованих жирів з воском, твердим парафіном та інші nоснови, дозволені для медичного застосування.
Масло какао (Oleum Cacao sеu Butyrum Cacao) одержують nспособом гарячого пресування з підсмаженого і очищеного насіння шоколадного nдерева, фільтрують і розливають у форми. Після остигання воно являє собою густу nоднорідну масу ясно-жовтого кольору зі слабким ароматним запахом і приємним nсмаком.
Вперше масло какао застосував у 1766 nр. французький аптекар Антуан Бом. При кімнатній температурі це твердий nпродукт, у хімічному відношенні характеризується вмістом змішаних nтригліцеридів: тристеарину, трипальмітину, триолеїну, трилаурину, триарахіну nМає різко виражену температуру плавлення (30-34°С), змішується з різними nлікарськими речовинами. При додаванні невеликої кількості ланоліну безводного nперетворюється на пластичну масу. Йому властивий поліморфізм і пов’язана з ним nмінливість температури плавлення.
При nзберіганні масла какао при температурі вище 40 °С воно піддасться фазовим nперетворенням, що ведуть до утворення склоподібної модифікації, яка плавиться nпри температурі 24-26 °С (супозиторії будуть деформуватися в руках хворого). nКрім цього, слід зазначити, що при нагріванні вище температури плавлення (35 n°С) воно важко твердне. Тому його використовують в основному тільки для методу nручного викачування і пресування супозиторіїв.
Масло какао містить до 30 % олеїнової nкислоти, яка є причиною його згіркання (масло біліє і поступово втрачає nдухмяність). Його важко використовувати в жаркий час року: воно погано емульгує nводу і водні розчини (всього 4-5 %). Масло какао містить життєздатні nмікроорганізми, тому свічі. що містять розчини лікарських засобів, пліснявіють, nа лікарські засоби розкладаються.
Замінники масла какао:
Масло лавра черешкового (Oleum Cіnamomi pedunculali) одержують з ядер плодів лавра. Це nмаса жовтуватого кольору твердої консистенції, приемного ароматного смаку, тане в роті, займає nза якістю проміжне місце між кокосовим маслом і маслом какао. Температура nплавлення 34—35 °С.
Дуже важливо, що при цій температурі nмасло, минаючи мазеподібну консистенцію, відразу переходить у рідкий стан. nМасло лавра черешкового у вигляді супозиторіїв має такі ж властивості, як і nмасло какао.
Масло коріандрове (Oleum Coriandri) одержують nяк побічний продукт із залишків насіння після відгону ефірної олії.
У жирному коріандровому маслі nміститься близько 50 % щільної частини, яка складається із триглицерилів nпетрозелінової кислоти Масло може бути використане як супозиторна основа в nякості замінника масла какао. З рослин сімейства зонтичних, крім коріандрового nмасла, виділені і вивчені жирні масла кмину, анісу. Тверда їх частина nскладається в основному з триглицеридів петрозелінової кислоти, яких міститься nблизько 20 %. За фізико-хімічними та іншими властивостями перераховані масла nнаближаються до коріандрового, тому можуть бути використані як супозиторні nоснови.
Гідрогенізовані жири. Застосовуються сплави nгідрогенізованих жирів з жироподібними речовинами, емульгаторами чи nвуглеводневими продуктами.
Такі речовини, як віск, парафін і nспермацет, застосовуються для підвищення температури плавлення сплавів, а nланолін, лецитин, холестерин і інші – для поліпшення зміщуваності отриманих nсплавів з водою.
Експериментальне встановлено, що nдодавання 8 % гідрогенізованого жиру (температура плавлення 46 °С) і 4 % nпарафіну (температура плавлення 50 °С) підвищує плавкість маси на 2-3 °С, а nтвердість її збільшується у 2-3 рази. Заміна парафіну воском не дає потрібного nрезультату внаслідок в’язкості воску.
Уперше сплав гідрогенізованих жирів з n4 % парафіну під назвою бупшрол запропонований у 1934 р Л. Г. Босіним.
Основа бутирол складаться з 50 % nгідрогенізованих жирів, 20 % парафіну;. 30 % масла какао (ТФС 42-836-73). має nточку плавлення 37 °С і твердість.
З гідрогенізованих жирів найчастіше nзастосовують саломас, що має температуру плавлення 32 34 °С, одержуваний шляхом nгідрогенізації бавовняної чи соняшникової олії і наступного очищення nГідрогенізовані жири згідно з ДФ XI прийняті в якості супозиторних основ багатьма фармакопеями nсвіту. Наприклад, Швейцарською фармакопеєю прийнята гідрована арахісова олія. nБританською – гідрована соняшникова олія і т. п.
Гідрогенізовані nжири з добавками ПАР. Ця група супозиторних основ у даний час набуває nнайбільшої популярності. Наприклад, Ю. Л. Благовидова, 1. С. Ажгіхін nустановили, що сплав гідрованої олії бавовняної з 4-5 % емульгатора Т-2 n(ГХМ-5Т) за своїми властивостями не поступається масло какао і має деякі nпереваги за рахунок вмісту емульгатора Т-2, що сприяє поглинанню водних nрозчинів і підсилює всмоктування лікарських речовин.
Основа рекомендована при виготовленні nсупозиторіїв методом виливання з різними речовинами: норсульфазолом, nсульфадимезином, натрію сульфапіридазином.
Продукти термічного фракціонування nжирів та гідрогенізатів. В основі виробництва цих продуктів лежить виділення з nприродних чи гідрогенізованих жирів за хімічною чи температурною ознакою nвузьких фракцій гліцеридів, близьких за властивостями до масла какао.
Перша nоснова такого типу -себувінол (Sebuvinolum) являє собою фракцію яловичого жиру, nщо має твердість масла какао і температуру плавлення 36- 37 °С. Має істотні nнедоліки швидко гіркне, дає малопластичну супозиторну масу. Ця основа nвикористовується для виготовлення супозиторних лікарських форм методом nвиливання.
І.С. Ажгіхіним запропоновані nацетонорозчинні фракції гідрогенізатів яловичого жиру і пальмоядрового масла. nПісля видалення ацетону одержують тверді продукти, до яких додають для nодержання основи емульгатори.
Жирні і жироподібні основи залежно nвід їх складу мають різну в’язкість і пластичність, під яких залежить nвикористання того чи іншого методу виготовлення супознторних лікарських форм. nОснови, що містять жири, можуть гіркнути. Багато лікарських засобів гірше nадсорбуються з жирних І жироподібних основ, мають найменшу активність і nчастково виводяться з каналів разом І основою.
До гідрофобних основ відносяться nпродукти спрямованої етерифікації високомолекулярннх спиртів з жирними nкислотами, одержувані напівсинтетичним шляхом. .
Імхаузен (Imhausen Н) чи вітепсол (Witеpsol Н) – це nімпортна патентована основа (Німеччина). складається з тригліцеридів лауринової nі стеаринової кислот. Температура плавлення 33,5 – 35,5 °С.
Лазупол (Lasupolum G) включений як nоснова у фармакопеї ряду зарубіжних країн. Він являє собою суміш ефірів nфталевої кислоти з вищими спиртами, наприклад, цетиловим, і вільних спиртів. nТемпература плавлення 34-37 °С.
Ланолева основа має такий склад:
Ланоль: n60.0, гідрогенізований жир 20,0, парафін 20,0. Одержують шляхом сплавлення nінгредієнтів.
Твердий жир. В аптечній практиці використовують nтвердий жир типів А і Б.
Твердий жир типу А містить 100 % nтвердого кондитерського жиру. Рекомендується при використанні методу впливання, nдля супозиторіїв, у які входять ліпофільні {рослинні олії, олійні розчини) і nпорошкоподібні речовини в кількості до 15 %. Твердий жир типу Б містить 95-99 % nтвердого кондитерського жиру і 1-1,5 % моногліцериду стеаринової кислоти n(емульгатор Т-1 чи емульгатор № 2). Рекомендується для виготовлення nсупозиторіїв з водожиронерозчиннимн порошкоподібними речовинами і рідкими nекстрактами.
Гідрофільні nоснови. ДФ XI як гідрофільні основи рекомендує: желатино-гліцеринову і nмильно-гліцеринові гелі, сплави поліетиленоксидів різної молекулярної маси.
Процес всмоктування лікарських nзасобів з цих основ відбувається незалежно від температури їх плавлення, тому nщо всмоктування обумовлене лише швидкістю дифузії лікарських засобів з основи і nшвидкістю розчинення самих основ. Ці основи можуть застосовуватися для nвиготовлення свічок, кульок і паличок тільки методом виливання.
Желатин-гліцеринова основа (Massa gelalinosa) складається з желатину, гліцерину і nволи, що у річних фармакопеях прописуються в річних співвідношеннях. Вміст желатину nв основі може варіювати в межах віл 1 % (Франція) до 20 % (Угорщина). Щільність nжелатино-гліцеринової основи залежить від кількості желатину: чим його менше, nтим основа м’якша і плавиться швидше. Від кількості гліцерину залежить ступінь nвисихання основи, особливо при тривалому зберіганні: чим більше гліцерину, тим nвисихання її відбувається повільніше. Тому в залежності від вимог, пропонованих nдо основи, змінюють кількість наявних уній складових частин. Вона добре nпоглинає речовини, розчинні у воді і гліцерині.
Офіцинальний пропис желатино-гліцеринової основи: желатину n1. води 2, гліцерину 5 частин.
Виготовлення основи: подрібнений nжелатин заливають очищеною водою кімнатної температури і залишають набухати на n30—40 хвилин, після чого додають гліцерин і нагрівають до утворення прозорої nоднорідної маси, при необхідності доводять до відповідної маси.
Основа має ряд недоліків. Внаслідок nмалої механічної міцності вона найчастіше використовується для виготовлення nвагінальних супозиторіїв. При введенні значної кількості електролітів nспостерігається явище синерезису. Драглі також несумісні з кислотами, лугами і nв’язкими засобами. Желатин із солями важких металів утворює нерозчинні nпродукти. При зберіганні основа швидко висихає і пліснявіє, тому то вона с гарним середовищем для розвитку nмікроорганізмів.
Мильно-гліцеринова основа (Massa sapo–glycеrinata) являє собою розчин мила в гліцерині. nГотують цю основу різними методами в залежності від вихідних складових частин nта їх кількості. Австрійська і Польська фармакопеї рекомендують готувати мило nзі стеаринової кислоти і натрію карбонату. За фармакопеями інших країн (США, nУгорщина. Голландія) основи одержують шляхом сплавлення готового медичного мила nз гліцерином, В Угорській фармакопеї наведено наступний пропис: мила медичного n10 частин, гліцерину-10 частин, води – 10 частин.
Офіцинальний пропис nмильно-гліцеринової основи за ДФ X на 20 супозиторіїв має такий склад: гліцерину 60,0, натрію карбонату n(кристалічного) 2,6 г, nкислоти стеаринової 5,0 г.
Приготування nоснови: у 60,0 г nгліцерину розчиняють при нагріванні на водяній бані 2,6 г натрію карбонату, потім nневеликими порціями додають 5.0г стеаринової кислоти. Перемішують до видалення nвуглекислого газу і зникнення піни, потім масу розливають у форми з таким nрозрахунком, щоб кожна свічка містила 3,0 г гліцерину
Свічки, отримані на цій основі n(мильця), мають значну гігроскопічність і, як правило, використовуються без nдодавання інших лікарських засобів. Вони діють як проносне, це пов’язано з nмісцевою подразнюючою дією, що викликає рефлекторну перистальтику nкишківника. При відпуску свічки слід nзагортати у фольгу.
Синтетичні основи. З водорозчинних синтетичних основ у вітчизняній практиці так само, як і nза кордоном, використовують продукти різного ступеня полімеризації окису nетилену, що мають повну фізіологічну індиферентність. Відомо, що тверді nполімери окису етилену використовують у Німеччині за назвою «Postonal», а м’якої консистенції – «Postonal В», у Франції вони називаються «Scurolx», США випускають «Carbowax».
Поліетиленоксидні основи. Про одержання поліетиленоксидів, їх nвластивості і застосування як основи для мазей згадується вище. Сполучаючи між nсобою різні за консистенцією поліетиленоксиди, можна одержати основи з nпотрібними структурно-механічним и властивостями. Залежно від температури плавлення, ступеня nполімеризації, молекулярної маси, твердості й інших властивостей ПЕО можна nвикористовувати не тільки як мазеву основу, але і як основу для супозиторіїв.
Поліетиленоксидні nоснови мають ряд позитивних властивостей:
– nвони nздатні розчинятися в секретах слизових, що дозволяє усунути необхідність nпідбору речовин з точно заданою температурою плавлення;
– nповністю nвіддають включені в них лікарські засоби і не подразнюють слизові;
– nзберігаються nтривалий термін, не змінюються і не створюють середовища для розвитку nмікроорганізмів;
– nпри nвиготовленні супозиторних лікарській форм можна використовувати методи nпресування і виливання;
– nможуть nбути використані в субтропічних районах, тому що добре переносять температурні nколивання;
– nсупозиторії nз поліетиленоксидів мають гарний товарний вигляд, порівняно дешеві;
– nпроцес nвиготовлення легко автоматизується.
Недоліки поліетиленоксидних основ:
– nнесумісність nз великою кількістю лікарських речовин (фенол, резорцин, танін, саліцилати. nйодиди, броміди, солі ртуті, бісмуту, аргентуму та ін.):
– nповільна nі неповна розчинність у прямій кишці, отже, повільна і непостійна швидкість nвсмоктування лікарських речовин;
– nполіетиленоксиди nпритягають вологу з навколишніх тканин і викликають зневоднення слизових, nоболонок за рахунок осмотичної активності,
– nвикликають nнеприємні відчуття в прямій кшиц; розчини ПЕО мають малу в ‘язкість і здатні nвитікати з порожнини.
У nлітературі для виготовлення супозиторних основ можна зустріти різні комбінації nПЕО. Найбільш оптимальним складом вважають: ПЕО-400 60 %, ПЕО- 4000 20 %, nПЕО-1500 20 %. Застосовують і інші співвідношення Основи одержують шляхом nсплавки інгредієнтів на водяній бані.
ПРОПИСУВАННЯ СУПОЗИТОРІЇВ
Супозиторії прописують у рецептах двома nспособами: розподільним і роздільним.
Роздільний спосіб прописування nзастосовується вкрай рідко.
1. Розподільний спосіб – кількість лікарських nзасобів прописують з розрахунку на одну свічку або кульку і дається вказівка, nскільки їх необхідно приготувати.
Кількість основи позначають (q.s.) чи вказують її кількість.
|
|
Rp.: |
Furazolidoni |
0 |
,004 |
|
|
|
Olei Cacao |
1 |
,0 |
|
|
|
M., f. supp. |
|
|
|
|
|
D. t. d. N. 15. |
|
|
|
|
|
S. По 1 свічці в пряму кишку протягом 10-15 днів. |
||
2. Роздільний спосіб – кількість nлікарських засобів прописують з розрахунку на всю масу і дається вказівка, nскільки свічок чи кульок приготувати з цієї маси.
|
|
Rp.: |
Furazolidoni |
0 |
,06 |
|
|
|
Olei Cacao |
15 |
,0 |
|
|
|
M., f. supp. N. 15 |
|
|
|
|
|
S. По 1 свічці в пряму кишку протягом 10-15 днів. |
||
3. Кількість лікарських засобів у паличках nпрописують аналогічно свічкам і кулькам, проте кількість основи не позначають, nа вказують розміри (довжина і діаметр) паличок та їх кількість.
|
|
Rp.: |
Osarsoli |
0 |
,25 |
|
|
|
Acidi borici |
0 |
,2 |
|
|
|
Olei Cacao |
q |
.s. |
|
|
|
ut f. bacillus longitudinae |
6 |
sm |
|
|
|
et diametro |
0 |
,5 sm |
|
|
|
D. t. d. N. 12. |
|
|
|
|
|
S. Для введення у сечовивідний канал. |
||
ЗАГАЛЬНІ nПРАВИЛА ПРИГОТУВАННЯ СУПОЗИТОРІЇВ
Головне технологічне nзавдання при приготуванні супозиторіїв полягає в тому, щоб максимально nдисперговані лікарські засоби рівномірно розподілити не тільки в супозиторній nмасі, а й у кожній свічці, кульці чи паличці, надавши їм необхідної nгеометричної форми.
Якщо маса свічки в nрецепті не зазначена, то їх готують масою 3,0 г. У дитячій практиці масу свічки обов’язково nвказують у рецепті – вона повинна бути від 0,5 до 1,5 г.
Якщо не зазначена маса вагінальних супозиторіїв, то їх nготують масою 4,0 г. nРозмір паличок повинний бути зазначений у рецепті.
Для приготування супозиторіїв в умовах аптеки nвикористовують метод викачування, а при наявності засобів малої механізації – nметоди виливання та пресування.
1. Лікарські речовини, розчинні в nоснові, в кількості до 5% розчиняють в однотипній з основою рідині, якщо їх nбільше 5% – розчиняють у частині розплавленої основи.
При використанні методу виливання ці nречовини розчиняють у всій розплавленій основі незалежно від їх концентрації.
2. При використанні методу викачування nлікарські речовини, розчинні у воді і прописані в кількості до 5%, розчиняють nчи розтирають з декількома краплями води, гліцерину або спирту, а потім nзмішують з основою. Якщо розчинної речовини більше 5% і вона вимагає значної nкількості розчинника, то її ретельно розтирають у ступці спочатку в сухому nвигляді, потім з невеликою кількістю води і додають частинами основу.
При використанні методу виливання nводорозчинні речовини в ліпофільні основи вводять за типом суспензії, а в nгідрофільні основи – шляхом розчинення у невеликій кількості води або nгліцерину, і наступного змішування з напівохолодженою основою.
3. Лікарські речовини не розчинні ні в nоснові, ні у воді, прописані в малих кількостях (менше 5%), розтирають з nдекількома краплями рослинної олії, а потім змішують з основою.
Якщо ці речовини прописані у великих nкількостях (понад 5%), то при використанні методу викачування їх ретельно nподрібнюють і змішують із дрібно натертою стружкою масла какао, а потім додають nїї залишок. В разі необхідності для отримання більш пластичної маси доцільно nдодавати ланолін безводний із розрахунку 1,0 на 30,0 супозиторної маси.
При використанні методу виливання nвказані речовини ретельно подрібнюють і змішують з частиною розплавленої nоснови, а потім отриману суміш додають до всієї розплавленої основи.
4. Лікарські речовини у вигляді густих nрідин змішують безпосередньо з подрібненою жировою основою без додавання nпластифікатора. Рідкі інгредієнти, що не містять летких речовин, можуть бути nзгущені випарюванням.
5. Густі екстракти вводять після nпопереднього змішування з рівною кількістю спирто-водно-гліцеринової суміші n(1:6:3) чи відразу у вигляді розчину густого екстракту (1:2).
6. Термолабільні nречовини додають до напівохолодженої маси безпосередньо перед виливанням nсупозиторної маси у форми.
Технологія приготування супозиторіїв nметодом ручного викачування
Супозиторії являють собою як гомогенні, nтак і гетерогенні дисперсні системи, тому головне технологічне завдання полягає nв тому, щоб максимально дисперговані лікарські засоби рівномірно розподілити не nтільки в супозиторній масі, а й у кожній свічці, кульці чи паличці, надавши їм nнеобхідної геометричної форми.
Якщо маса nсвічки в рецепті не зазначена, то відповідно до вказівок НТД їх готують масою 3,0 г. У дитячій практиці nмасу свічки обов’язково вказують у рецепті, вона повинна бути від 0,5 до 1,5 г.
Якщо не nзазначена маса вагінальних супозиторіїв, то їх готують масою не менше 4,0 г Розмір паличок повинен nбути зазначений у рецепті.
Методи nвиготовлення супозиторіїв. Супозиторії можуть бути виготовлені трьома методами: nвикачуванням (ручне формування), виливанням у форми і пресуванням.
Використання nтого чи іншого методу залежить від властивостей основи, її здатності давати nпластичні маси, швидкості застигання після розплавлювання, текучості під nтиском. Для одержання супозиторіїв nметодом викачування використовують тільки масло какао чи його замінники; nпресуванням – масло какао, бутирол, ПЕО (при пресуванні багато з них nрозм’якшуються); виливанням – водорозчинні і всі жирові основи (крім масла nкакао, яке при нагріванні переходить у легкоплавку модифікацію).
У процесі технології супозиторії nможуть легко забруднюватися мікроорганізмами, тому при їх виготовленні nнеобхідно звертати особливу увагу на строге виконання санітарних правил n(чистота рук і приладів, оберігання супозиторної маси від попадання nмікроорганізмів, пилу і т. п.). Доторкатися до маси безпосередньо руками не nрекомендується, при необхідності її беруть за допомогою шматочка целофану або nпарафінованого паперу.
Введення лікарських речовин у nсупозиторії залежить від характеру основи, кількості і фізико-хімічних nвластивостей лікарських речовин, що вводяться, і насамперед від їх розчинності nв основі.
Введення лікарських речовин у гідрофобні nоснови:
1. Лікарські речовини, розчинні в nоснові (камфора, nхлоралгідрат, фенол, фенілсаліцилат, тимол, анестезии та ін.), залежно від nкількості їх розчиняють у частині чи всій кількості розплавленої основи. Якщо ж nзазначені речовини вводяться у великих кількостях, то утворюються евтектичні nсплави зі зниженою температурою плавлення Найбільше знижують її хлоралгідрат, nкамфора і фенол. У цих випадках необхідно додавати речовини, у кількості 4-5 % nвід маси жирової основи, що підвищують температуру плавлення маси до 36-37 °С. nТакими ущільнювачами є парафін, віск, спермацет та ін. Якщо до складу nсупозиторіїв входить фенол, то його беруть у кристалічному вигляді і розчиняють nу частині розплавленої жирової основию.
Слід nзазначити, що спосіб розчинення лікарських речовин у розплавленій основі більше nпідходить для виливання розплавленої маси у форми. При виготовленні nсупозиторіїв методом ручного формування (викачування) він незручний.
2. Лікарські речовини, розчинні у nводі (солі nалкалоїдів, резорцин, хінозол, новокаїн, етакридину лактат, протаргол, nколаргол, танін і т.п.) і прописані в кількості до 5 % спочатку розчиняють у nдекількох краплях води чи гліцерину, або, у крайньому випадку, спирту, nрозтирають із зазначеними рідинами, а потім емульгують і змішують з основою. nРозчинення полегшує рівномірний розподіл малих доз лікарських речовин в основі, nполіпшує умови всмоктування і забезпечує швидку місцеву дію.
Як nемульгатор використовують безводний ланолін (емульсія типу В/О), який додають у nмінімальних кількостях, щоб уникнути утворення маси мазеподібної консистенції nЯкщо зазначені вище лікарські речовини в нерозчиненому вигляді змішані nбезпосередньо з жировою основою (що в принципі можливо за рахунок її високої nв’язкості), то їх дрібні часточки покриваються жировою оболонкою, і процес nвсмоктування проходить дуже повільно. При введенні лікарських речовин в жирову nоснову у вигляді водного розчину без емульгатора утворюється маса, що важко nформується і при роботі легко розсипається.
Якщо nрозчинної речовини багато (більше 5 %) і вона вимагає значної кількості nрозчинника, то її ретельно розтирають у ступці спочатку в сухому вигляді, потім nз невеликою кількістю води (тобто вводять без розчинення речовини), а потім nдодають частинами основу.
Коларгол, протаргол і танін завжди nвводять тільки у вигляді водних чи водно-гліцеринових розчинів незалежно від їх nкількості.
3. Лікарські речовини, нерозчинні ні nв основі, ні у воді n(ксероформ, дерматол, стрептоцид, бісмуту нітрат основний, теофілін, цинку nоксид, осарсол і т.п.), уводять до складу маси у вигляді дрібного порошку. При nвиготовленні супозиторіїв методом виливання речовини спочатку подрібнюють до nмаксимального ступеня дисперсності (від цього істотно залежить точне їх nдозування в супозиторіях і терапевтична активність), потім подрібнюють з nчастиною підплавленої основи (за правилом Дерягіна) і отриману суміш додають nпри постійному перемішуванні до розплавленої, напівстиглої основи. Потім масу nвиливають у відповідні форми. Термолабільні речовини слід додавати до nнапівстиглої основи перед виливанням її у форму.
При nвиготовленні супозиторіїв методом викачування, залежно від кількості, ці nлікарські речовини вводять подвійно. Якщо вони прописані в малих кількостях, nтобто до 0,1 г nна одну свічу, то спочатку їх розтирають з декількома краплями жирної олії n(персикової, мигдальної чи ін.), а потім змішують з подрібненою основою. Якщо ж nці лікарські речовини прописані у великих кількостях, тобто понад 0,1 г на одну свічу, то їх nретельно подрібнюють і змішують з частиною розплавленої чи дрібно натертої nоснови, а потім додають решту. Безпосереднє змішування подрібнених лікарських nречовин із всією основою не забезпечує рівномірного розподілу сипучих речовин у nгустій основі.
4. Лікарські речовини у вигляді рідин (іхтіол, бальзами, нафта nнафталанська), що мають клеючі властивості, вводять, безпосередньо змішуючи з nподрібненою жировою основою, без додавання пластифікатора. Рідкі інгредієнти, nщо не містять летких речовин, можуть бути згущені випарюванням при якомога nнижчій температурі.
5. Густі екстракти (наприклад, екстракт красавки nта ін.) вводять у nсупозиторну масу після попереднього змішування з рівною кількістю nспирто-водно-гліцеринової суміші (1:6:3) чи у вигляді готового розчину (1:2).
Введення лікарських речовин у nгідрофільні основи:
1. nЛікарські речовини, розчинні в воді чи гліцерині, спочатку розчиняють у частині nводи чи гліцерину, призначених для виготовлення основи, а потім додають до nрозплавленої, готової до виливання у форми основи.
2. nЛікарські речовини, не розчинні ні у воді, ні в гліцерині, спочатку розтирають nз частиною гліцерину в тонку суспензію, а потім додають до готової, nрозплавленої основи перед виливанням у форми.
3. nЛікарські речовини, добре розчинні в поліетиленоксидній основі, колагеновому nгелі, уводять безпосередньо в розплавлену частину чи всю основу (гель) з nнаступним перемішуванням і виливанням готової однорідної маси у форми. nНерозчинні речовини спочатку розтирають з рідкою складовою частиною основи, а nпотім домішують до всієї маси і виливають у форми.
Виготовлення супозиторіїв методом nвиливання
Метод nвиливання, будучи універсальним, дозволяє приготувати супозиторії однакової nформи, використовуючи різноманітні основи, що неможливо при інших способах. nПроцес виготовлення проходить значно швидше, гігієнічніше, а зовнішній вигляд nсвічок, кульок і паличок кращий порівняно з методом викачування.
Як недолік nцього методу необхідно відзначити порушення однорідності суміші при вистиганні, nособливо за рахунок рідин, що не змішуються з основами і твердою фазою.
Метод виливання складається з nнаступних стадій:
· nвиготовлення nі розплавлення відповідної основи;
· nзмішування nпрописаних лікарських речовин з розплавленою основою
· nпідготовка nформ
· nвиливання nприготовленої напівостиглої маси у форми;
· nохолодження; n
· nпакування;
· nоформлення.
Спочатку nвідважують необхідну кількість основи.
Якщо як nоснова прописана одна речовина, наприклад, бутирол то для змішування з nлікарськими речовинами її розплавляють у ковшику чи порцеляновій чашці на водяній nбані.
Якщо основа складається з декількох nречовин, то відповідно готують сплав, а потім додають лікарські речовини у nвигляді розчину чи найтоншого порошку Масу слід нагрівати обережно, не nдопускаючи підвищення температури вище 38—40 °С. При перегріванні збільшується nчас, необхідний для її подальшого застигання у формі, погіршується якість nсупозиторіїв. У разі потреби нагрівання основи до більш високої температури nдоцільно нагрівати не всю кількість основи, а тільки частину (70-80 %), а решту nдодати у твердому вигляді до розплавленої маси після того, як її температура nзменшиться до 37-38 °С.
До основи додають nза правилами, які вищенаведені лікарські речовини.
Для nвиливання використовують спеціальні металеві чи пластмасові форми.
Перед nвиливанням чарунки форми протирають марлевим тампоном, змоченим у вазеліновій nолії, якщо супозиторії приготовлені на гідрофільних основах.
Чарунки nформи протирають марлевим тампоном, змоченим мильним спиртом, якщо супозиторії nприготовлені на жирових основах.
Приготовлену nсупозиторну масу швидко виливають з порцелянових чашок у підготовлені форми.
Наповнення nформи масою повинне бути поступовим, інакше супозиторії виходять неоднорідними nі крихкими. Наповнену форму злегка струшують для видалення з неї пухирців повітря nі поміщають у морозильну камеру холодильника на 10-15 хвилин, після чого nзіскрібають ножем застиглу масу, що виступає з осередків форм. Застиглі nсупозиторії звільняють (після рознімання елементів форми) натискуванням на їх nоснови в напрямку до вершини.
Виготовлені супозиторії nзагортають і оформлюють до відпуску.
Готові nсвічі, кожну окремо, загортають у целофан, алюмінієву фольгу або тонкий nпарафінований папір, який має: форму трикутника (косинки) розміром 7,5-12 см.
Загорнені свічі кладуть nу картонні чи пластмасові коробки.
При nвиготовленні супозиторіїв методом виливання їх маса залежить від величини n(об’єму) гнізда, форми щільності використовуваних лікарських речовин і основи.
У nвипадках, коли лікарські речовини виписані в кількості до 5 %, можна не брати nдо уваги незначного об’єму, який вони займають у формах. Якщо ж лікарські nречовини входять у супозиторії в кількостях більше 5 % (у цьому випадку nзайманий ними об’єм витісняє значну кількість основи), то необхідно знайти nточне співвідношення між об’ємом, займаним прописаною лікарською речовиною, і nосновою. Інакше точність дозування порушується. Це співвідношення виражається n«коефіцієнтом заміщення» чи «зворотним коефіцієнтом заміщення».
Коефіцієнтом заміщення (Еж) називають кількість лікарської nречовини, яка заміщає одну вагову частину жирової основи з густиною 0,95. Тобто nдана кількість лікарської речовини займає такий же об’єм, як і одна вагова nчастина жирової основи.
Наприклад, nкоефіцієнт заміщення бісмуту нітрату основного по жировій основі дорівнює 4,8. nЦе значить, що 4,8 г бісмуту нітрату основного займають nтакий же об’єм, як і 1,0 г жирової основи.
Зворотним nкоефіцієнтом заміщення (1/Eж) називають кількість жирової основи, що заміщає одну вагову nчастину лікарської речовини. Тобто кількість жирової основи еквівалентна за nоб’ємом 1,0 г nлікарської речовини.
Наприклад, nзворотний коефіцієнт заміщення бісмуту нітрату основного по жировій основі nдорівнює 0,21. Це значить, що 0,21г жирової основи займає об’єм, рівний об’єму 1,0 г бісмуту нітрату nосновного, При розрахунках кількості основи зручніше користуватися зворотним nкоефіцієнтом заміщення.
a. Форма nдає свічки із жирової основи масою 3,0.
Розрахуйте кількість жирової nоснови, необхідної для виготовлення 100 свічок , які містять по 0,2 цинку nоксиду і 0,15 дерматолу.
% сухих речовин:
3,0 – 100%
0,35 – Х Х n= 11,7% > 5%, враховують 1/Еж
1/Еж nцинку оксиду = 0,25
1/Еж nдерматолу = 0,38
Жирової nоснови:
3,0 × n100 – (0,2 × 100 × 0,25 + 0,15 × 100 × 0,38) = 289,3
b. Форма nдає свічки із жирової основи масою 4,0.
Розрахуйте, яка кількість желатино-гліцеринової основи nпотрібна для виготовлення 100 кульок , nякі містять по 0,2 алюмінієво-калієвого галуну.
% алюмінієво-калієвого галуну:
4,0 – 100%
0,2 – Х Х n= 5%, враховують 1/Еж
1/Еж алюмінієво-калієвого галуну = 0,56
Желатино-гліцеринової основи:
(4,0 × 100 – 0,2 n× 100 × 0,56) × 1,21 = 470,45
Желатину: 470,45 : 8 = n58,8
Гліцерину: 58,8·× 5 n= 294,0
Після текстового матеріалу наведена таблиця із Еж і 1/Еж для лікарських речовин, nякі найчастіше прописуються в супозиторіях.
n
Коефіцієнти nЗАМІЩЕННЯ ЗА ЖИРОВОЮ ОСНОВОЮ ДЛЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН
|
Назва лікарських речовин |
Еж |
1/Еж |
|
||
|
Акрихін |
1,59 |
0,63 |
|
||
|
Анальгін |
1,27 |
0,79 |
|
||
|
Анестезин |
1,33 |
0,75 |
|
||
|
Антипірин |
1,25 |
0,80 |
|
||
|
Апілак |
1,48 |
0,68 |
|
||
|
Барбітал |
1,06 |
0,94 |
|
||
|
Барбітал–натрий |
1,81 |
0,55 |
|
||
|
Вісмуту нітрат основний |
4,80 |
0,21 |
|
||
|
Галуни алюмінієво-калієві |
1,78 |
0,56 |
|
||
|
Глюкоза |
1,23 |
0,81 |
|
||
|
Дерматол |
2,60 |
0,38 |
|
||
|
|
Еуфілін |
1,25 |
0,80 |
||
|
Заліза лактат |
1,59 |
0,63 |
|
||
|
Іхтіол |
1,10 |
0,91 |
|
||
|
Кальцію глюконат |
2,01 |
0,50 |
|
||
|
Кальцію лактат |
1,53 |
0,65 |
|
||
|
Камфора |
1,02 |
0,98 |
|
||
|
Кислота аскорбінова |
1,73 |
0,58 |
|
||
|
Кислота борна |
1,60 |
0,625 |
|
||
|
Кислота винна |
1,03 |
0,97 |
|
||
|
Кислота лимонна |
1,27 |
0,79 |
|
||
|
Кокаїну гідрохлорид |
1,18 |
0,85 |
|
||
|
Ксероформ |
4,80 |
0,21 |
|
||
|
Левоміцетин |
1,59 |
0,63 |
|
||
|
Ментол |
1,09 |
0,92 |
|
||
|
Морфіну гідрохлорид |
1,18 |
0,85 |
|
||
|
Натрію бромід |
2,22 |
0,45 |
|
||
|
Натрію гідрокарбонат |
2,12 |
0,47 |
|
||
|
|
Новокаїн |
1,40 |
0,71 |
||
|
Олія касторова |
1,00 |
1,00 |
|
||
|
|
Осарсол |
1,45 |
0,69 |
||
|
|
Папаверину гідрохлорид |
1,59 |
0,63 |
||
|
|
Парафін |
1,00 |
1,00 |
||
|
|
Протаргол |
1,40 |
0,71 |
||
|
|
Резорцин |
1,41 |
0,71 |
||
|
|
Сірка очаджена |
1,41 |
0,71 |
||
|
|
Стрептоцид |
1,61 |
0,62 |
||
|
|
Сульфатіазол |
1,61 |
0,62 |
||
|
|
Танін |
1,10 |
0,90 |
||
|
|
Теофілін |
1,23 |
0,81 |
||
|
|
Фенілсаліцилат |
1,40 |
0,72 |
||
|
|
Фенобарбітал |
1,40 |
0,71 |
||
|
|
Фенол |
1,10 |
0,91 |
||
|
|
Фуразолідон |
1,81 |
0,55 |
||
|
|
Хініну гідрохлорид |
1,20 |
0,83 |
||
|
|
Хінозол |
1,36 |
0,74 |
||
|
|
Хлоралгідрат |
1,50 |
0,67 |
||
|
|
Цинку оксид |
4,00 |
0,25 |
||
|
|
Цинку сульфат |
2,00 |
0,50 |
||
Виготовлення супозиторіїв на гідрофобних nосновах.
Rp.: Osarsoli 0,2
Acidi borici 0,1
Glucosi n0,3
Butyroli q.s.
Misce, fiat nsuppositorium
Da talеs doses № 12
Signa: По І свічці на ніч.
Даний nлікарський препарат – це ректальні супозиторії методом виливання, до складу nяких входить отруйна лікарська речовина – осарсол, а також речовини загального nсписку, що нерозчинні в основі – кислота борна і глюкоза, прописані в кількості nбільше 5 %.
Перевірку nразової і добової доз осарсолу здійснюють шляхом порівняння їх з вищою разовою nі добовою дозами для прийому всередину по таблиці ДФ.
ППК (з.б.)
Осарсолу n0,2 х 12 = 2,4 г
Кислоти nборної 0,1 х 12 = 1,2 г
Глюкози n0,3 х 12 = 3,6 г
Кількість nсупозиторної основи розраховують, виходячи з того, що форма для виливання nдозволяє одержати супозиторії на жировій основі масою 2,0 г. Користуючись nкоефіцієнтом заміщення, роблять розрахунок основи:
за прямим коефіцієнтом заміщення (Еж)
осарсол 2,4 : 1,45= 1,66
кислота nборна 1,2 : 1,6 = 0,75
глюкоза 3,6 : 1,23 = 2,92
за зворотним коефіцієнтом заміщення n(1/Еж)
осарсол 2,4 х 0,69= 1,66
кислота nборна 1,2 х 0,625 = 0,75
глюкоза 3,6 х 0,81 = 2,92
Таким чином, nбутиролу необхідно взяти: 2,0 х 12 – (1,66 + 0,75 + 2,92) = 18,67 г
Осарсол nодержують за вимогою у провізора-технолога. Речовини ретельно подрібнюють у nсухому вигляді відповідно до правил виготовлення складних порошків. Потім nподрібнення продовжують з частиною підтопленої основи (приблизно 4,0 г за правилом Дерягіна). У nпорцелянову чашку до решти підплавленої основи переносять зі ступки отриману nсуміш, ретельно перемішують для рівномірного розподілу подрібнених речовин.
Напівстиглу nмасу швидко розливають у попередньо змазані мильним спиртом і охолоджені форми, nпоміщають у холодильник на 15-20 хвилин. Після охолодження зіскрібають ножем nзастиглу масу, що виступає з осередків форм, розгвинчують їх, виймають nсупозиторії, загортають і оформляють до відпуску.
Виготовлення супозиторіїв на гідрофільних основах.
Свічкі, як правило, виготовляють на nмильно-гліцериновій основі, а желатино-гліцеринову основу використовують nчастіше для виготовлення вагінальних супозиторіїв. Готують їх тільки методом nвиливання,
Мильно-гліцеринові свічі nвикористовують як проносний засіб, тому до їх складу інші лікарські речовини не nвводяться.
Rp.: Acidi nstearinici 5,0
Natrii ncarbonatis 2,0
Glycеrini 60,0
nut fiant suppositoria № 20
nSigna: По 1 свічці на ніч.
Крім того, ці свічі можуть бути nвиписані у такий спосіб:
Rp.: nSuppositoria Sapoglycerini n3,0
Da tales ndoses № 20
Signa: По І свічці на ніч.
Приготування: nу 60,0 г nгліцерину розчиняють при нагріванні на водяній бані 2,6 г натрію карбонату, потім nневеликими порціями додають 5.0г стеаринової кислоти. Перемішують до видалення nвуглекислого газу і зникнення піни, потім масу розливають у форми з таким nрозрахунком, щоб кожна свічка містила 3,0 г гліцерину
Желатино-гліцеринова основа в порівнянні з жировими має більш nвисоку густину (1,15), тому при однаковій масі займає менший об’єм. У зв’язку з nцим при виготовленні супозиторіїв на желатино-гліцериновій основі її слід брати nбільше, ніж жирової, з огляду на те, що густина її вища від жирової в 1,21 раза (1,15/0,95).
Rp.: Protargoli 0,1
Massaе gelatinosaе q.s.
Misce, fiat globulus nvaginalis
Da tales ndoses № 10
Signa: По 1 кульці З рази на день
Даний nлікарський препарат – це вагінальні супозиторії методом виливання на nгідрофільній основі із водорозчинною речовиною загального списку. Якщо гніздо nформи вміщує 4,0 г жирової основи, то для одержання n10 кульок її треба було б 40,0г (4,0 х 10), а nжелатино-гліцеринової основи: 40,0 х 1,21 = 48,4 г. У даному випадку коефіцієнт nзаміщення не враховується, тому що протарголу прописано менше 5 %.
ППК (з.б.)
Основи:
4,0 х 10 х n1,21 = 48,4 г
Желатину
1,0 г – 8,0 г основи
Х г – 48,4 г
х = 6,05 г желатину
Води nочищеної 6,05 х 2 = 12,1 мл
Гліцерину 48,4 n-(6,05 + 12,1) = 30,25 г
Технологія:
У nстаровану порцелянову чашку поміщають желатин, заливають водою і залишають для nнабухання на 30-40 хвилин. Потім у чашку з набряклим желатином відважують nгліцерин і нагрівають на водяній бані до розчинення желатину. Додають воду до nнеобхідної маси.
1,0 г протарголу поміщають у порцелянову nчашку, розтирають з 6-8 краплями гліцерину і розчиняють у 4-6 краплях води. nУзяту кількість води і гліцерину враховують при виготовленні желатинової маси. nРозчин протарголу додають, помішуючи, у теплу желатино-гліцеринову масу й nотриману однорідну суміш, позбавлену пухирців повітря, розливають у заздалегідь nприготовлені форми, змазані вазеліновим маслом. Поміщають у морозильну камеру nхолодильника на 10-15 хвилин. Застиглі кульки звільняють шляхом рознімання nелементів форми.
ППК (л.б.)
Дата № рецепта
Gelatinae 6,05
Aquae purificatae 12,1 ml
Glycеrini 30,25
Massae gelatinosae ad 48,4
Protargoli 1,0
Massae suppositoriorum 49,4
4,94 № 10
Приготував: (підпис)
Перевірив: n(підпис)
Rp.: Zinci oxydi 0,25
Acidi borici 0,1
Massaе gelatinosae q.s.
Misce, fiat npessarium
Da tales ndoses № 10
Signa: По 1 песарію на ніч.
Даний лікарський nпрепарат – суспензійні вагінальні супозиторії методом виливання на гідрофільній n- желатино-гліцериновій основі з вмістом нерочинних речовин загального списку nпонад 5 %. Об’єм гнізд форми забезпечує вихід песаріїв на жировій основі масою 4,0 г.
ППК ( nз.б.)
Цинку nоксиду:
0,25 х 10 n=2,5
Кислоти nборної:
0,1 х 10 = n1,0
Сухих nречовин більше 5 %, враховуємо 1/Еж
Желатино-гліцеринової nоснови:
(4,0 х 10 n– (2,5 х 0,25 +1,0 х 0,625)) х 1,21 = 46,89
Желатину:
46,89:8 = n5,86
Води nочищеної
5,86 х 2 = n11,72
Гліцерину
5,86 х 5 = n29,3
У nпопередньо старовану чашку поміщають подрібнений желатин, обливають водою і nзалишають на 30-40 хвилин для набухання. Потім додають гліцерин (залишивши nчастину для розчинення борної кислоти і розтирання цинку оксиду), суміш нагрівають nна водяній бані, помішуючи до утворення однорідної маси.
У баночці nпри легкому нагріванні розчиняють борну кислоту в гліцерині. У ступці nрозтирають цинку оксид у сухому вигляді, потім з розчином борної кислоти в nгліцерині, додають отриману суміш до приготовленої основи і змішують. Готову nсупозиторну масу розливають у форми, змазані тонким шаром вазелінової олії. nПриготовлені песарії поміщають у картонні коробки й оформлюють до відпуску.
Rp.: Ichthyoli 0,1
Massae ngelatinosae q.s.
Miscе fiat npessarium
Da tales ndoses № 10
Signa: По 1 песарію 2 рази на день.
Песарії на nжелатино-гліцериновій основі.
У даному nвипадку маса песаріїв не зазначена, тому готують їх масою 4,0 г.
ППК (з.б.)
Іхтіолу n0,1 х 10 = 1,0
Сухої nречовини, добре розчинної в основі менше n3 %, 1/Еж не враховуємо.
Желатино-гліцеринової nоснови: 4,0 х 10 х 1,21 = 48,4
Желатину:
48,4:8 = n6,05
Води nочищеної
6,05 х 2 = n12,1
Гліцерину
6,05 х 5 = n30,25
Іхтіол nвідважують в фарфоровій чашці і додають безпосередньо в чашку до теплої nжелатино-гліцеринової маси, перемішують до однорідності і відразу розливають у nзмазані вазеліновим маслом форми. Після охолодження песарії виймають, nзагортають і оформляють до відпуску.
Поліетиленоксидні nоснови використовуються для виготовлення свічок і кульок як методом виливання, nтак і пресування.
Rp.: Sulfadimеthoxini 0,2
Basis npolyaethylenoxydi q.s.
Misce, ut fiat nsuppositorium
Da tales ndoses № 20
Signa: По 1 свічці ранком і ввечері.
Ректальні nсупозиторії на гідрофільній основі, до складу яких входить сильнодіюча nречовина, розчинна в основі – сульфадиметоксин.
Перевіряють nразові і добові дози сульфадиметоксину. Об’єм гнізда форми дає свічі на жировій nоснові масою 2,0 г. nВміст лікарської речовини складає 10 %.
Розрахунок nкількості поліетиленоксидної основи проводять з урахуванням коефіцієнта nзаміщення. Густина поліетиленоксидної основи вища, ніж жирової, отже, при nвиливанні супозиторіїв її необхідно брати більше (аналогічно желатино-гліцериновій nоснові).
Для nвиготовлення 20 свічок з чистої жирової основи її необхідно взяти 2,0 х 20 = 40,0 г. З огляду на nзворотний коефіцієнт заміщення (1/Еж ) для сульфадиметоксину, розраховують nнеобхідну кількість жирової основи, а потім перераховують її на nполіетиленоксидну основу, використовуючи коефіцієнт переходу (1,21):
[40,0 – n(0,2 х 20 х 0,74)] х 1,21 = 44,82
У nпорцеляновій чашці розплавляють 44,82г основи і розчиняють у ній 4,0 г сульфодиметоксину при nпереміщуванні. Далі напівстиглу масу виливають в охолоджені форми, попередньо nзмазані вазеліновим маслом. Форму на 10-15 хвилин поміщають у холодильник, nпісля чого готові свічі виймають, загортають і оформляють до відпуску.
Rp.: Zinci oxydi
Bismuthi subnitratis nana 0,05
Butiroli g.s.
Misce, ut fiat suppositorium.
Da tales doses numero 12.
Signa. По 1 свічці вранці та ввечері
Підпис лікаря.
Особиста печатка лікаря.
Даний лікарський препарат n– супозиторії методом виливання, до nскладу яких входять речовини загального списку: цинку оксид та вісмуту нітрат nосновний які не розчинні в гідрофобній основі бутіролі.
Перевіряємо сумісність nінгредієнтів – інгредієнти сумісні.
В фарфоровій nчащці розтоплюють бутирол. У ступці подрібнюють цинку оксид змішують з вісмуту нітрату основним до nоднорідності. За правилом Дерягина додають » 0,6 nрозтопленого бутиролу, змішують.
У порцелянову чашку до розтопленого nбутиролу переносять зі ступки отриману суміш, ретельно перемішують для nрівномірного розподілу суспендованих речовин.
Масу nшвидко розливають до попередньо змазаним мильним спиртом формам і поміщають у nхолодильник. Готові супозиторії витягають з форм, загортають у парафінований nпапір, упаковують у картонну коробку, наклеюють номер рецепта, пишуть лицьову nсторону паспорта письмового контролю, оформлюють сигнатурою й етикетками: n“Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці ”, “Берегти від дітей”, n“Поводитись з обережністю”.
|
ППК Цинку оксид 0,05 × 12 =0,6 Вісмуту нітрат основний 0,05 × 12 =0,6 % речовин: 3,0 – 100% 0,1 – Х Х = 3,33% ˂ 5%, не враховують 1/Еж Бутірол : 3,0 × 12 = 36,0 |
ППК Дата № рецепта Zinci oxydi 0,6 Bismuthi subnitratis 0,6 Butiroli 36,0 . m заг.= 37,2 Приготовив: підпис Провірив: підпис |
Rp.: Furacillini 0,05
Massae gelatinisae g. ns.
Misce, ut fiat globulus.
Da tales doses numero 12.
Signa. По 1 кульці 3 рази на день
Підпис лікаря.
Особиста печатка лікаря.
Даний лікарський препарат n– супозиторії методом виливання, до nскладу яких входить сильнодіюча речовина nфурацилін, який важкорозчинний у воді тому вводимо по типу nсуспензії та гідрофільна желатино-гліцеринова основа.
Оскільки до складу nрецептурного пропису входять сильнодіючі речовини, перевіряємо разові та добові nдози шляхом порівняння з ДФУ.
Furacillini: ВРД – 0,1 РД n– 0,05
ВДД – 0,5 ДД n– 0,15
Перевіряємо сумісність nінгредієнтів – інгредієнти сумісні.
У старовану фарфорову чащку 7,26 желатину додають води nочищеної і залишають на 30-40 хв. для набухання.. Потім nдобавляють гліцерин. Суміш нагрівають на водяній бані, помішуючи до утворення nоднорідної маси, У ступці для барвних речовин розтираємо nфурацилін з кількома краплями гліцерину (за правилом Дерягіна), суміш nпереносимо у фарфорову чашку і розтираємо до однорідності. Масу швидко nрозливають до попередньо змазані вазеліновою олією форми і поміщають у nхолодильник. Готові супозиторії витягають з форм, загортають у парафінований nпапір, упаковують у картонну коробку, наклеюють номер рецепта, пишуть лицьову nсторону паспорта письмового контролю, оформлюють етикетками: “Зберігати в nпрохолодному і захищеному від світла місці”, “Берегти від дітей”, “Поводитись з nобережністю”.
|
ППК Фурацилін 0,05 × 12 = 0,6 % речовин: 4,0 – 100% 0,05 – Х Х=1,25 ˂ 5%, Желатино-гліцеринової основи: (4,0 × 12 ) × 1,21 = 58,08 Желатину: 58,08: 8 = 7,26 Гліцерину: 7,26·× 5 = 36,3 Води очищеної: 7,26·× 2 = 14,52 = 15мл |
ППК Дата № рецепта Aguae purificatae 15 ml Gelatinae 7,26 Glуcerini 36,3 . Massae gelatinisae ad 58,08 Furacillini 0,6 . 4,0 N. 12 Приготовив: підпис Провірив: підпис |
Rp.:Anaesthesini 0,1
Dermatoli 0,04
Zinci oxydi 0,02
Butiroli g.s.
Misce, ut fiat suppositorium.
Da tales doses numero 12.
Signa. По 1 свічці на ніч (супозиторії «Анестезол»)
Підпис лікаря.
Особиста печатка лікаря.
Даний лікарський препарат n– супозиторії методом виливання, до nскладу яких входить сильнодіюча речовина анестезин розчинний в жирних оліях до n2% та речовини загального списку дерматол і цинку оксид не рочинні ні у воді ні nв гідрофобній основі бутіролі.
Перевіряємо сумісність nінгредієнтів – інгредієнти сумісні.
Оскільки до складу nрецептурного пропису входять сильнодіючі речовини, перевіряємо разові та добові nдози шляхом порівняння з ДФУ.
Anaesthesini: ВРД – 0,5 РД – 0,1
ВДД – 1,5 ДД – 0,1
Дози не завищені
В фарфоровій чашці розтоплюють nбутирол. У ступці подрібнюють 1,2 анестезину, nвідваженого на ТР-5, додають 0,24 цинку nоксиду, відваженого на ТР-1, змішують до однорідності та додають 0,48 дерматолу, відваженого на ТР-1, розтирають до однорідності. За nправилом Дерягина додають » 0,8 nрозтопленого бутиролу, змішують.
У порцелянову чашку до розтопленого nбутиролу переносять зі ступки отриману суміш, ретельно перемішують для nрівномірного розподілу суспендованих речовин.
Масу nшвидко розливають до попередньо змазаним мильним спиртом формах і поміщають у nхолодильник. Готові супозиторії витягають з форм, загортають у парафінований nпапір, упаковують у картонну коробку, наклеюють номер рецепта, пишуть лицьову nсторону паспорта письмового контролю, оформлюють етикетками: “Зберігати в nпрохолодному і захищеному від світла місці ”, “Берегти від дітей”, “Поводитись nз обережністю”.
|
ППК (зворотній бік) Анестезин 0,1 × 12 =1,2 Вміст анестезину: 3,0 – 100% 0,1 – Х Х ˃ 2%,за типом суспензії Дерматол 0,04 × 12 =0,48 Цинку оксид 0,02 × 12 =0,24 % речовин: 3,0 – 100% 0,16 – Х Х = 5,3% ˃ 5%, враховують 1/Еж 1/Еж анестезин = 0,75 1/Еж дерматол = 0,38 1/Еж цинку оксид = 0,25 Бутірол : 3,0 × 12 – (1,2 × 0,75 + 0,48 × 0,38 + 0,24 × 0,25) = 34,86 |
ППК Дата № рецепта Anaesthesini 1,2 Zinci oxydi 0,24 Dermatoli 0,48 Butiroli 34,86 . 3,0 № 12 Приготовив: підпис Провірив: підпис |
Визначення коефіцієнта заміщення і nкількості основи експериментальним шляхом
Якщо для лікарської речовини nкоефіцієнт заміщення в таблиці не зазначений, то його можна визначити експериментально nза наявною основою.
Виготовлення супозиторіїв методом пресування.
Метод nпресування використовується тільки для супозиторних мас, що мають необхідну nпластичність. Основи у вигляді гліцерогелів, що мають значну пружність, nпресуванню не піддаються. Преси, використовувані для виготовлення свічок, nможуть бути недозуючими і з механічним чи автоматичним дозуванням.
В аптечних nумовах свічі одержують за допомогою спеціально виготовленого супозиторного nпреса, або можуть використовуватися переустатковані таблеткові машини, матриця nяких рознімна і має форму свічки.
Супозиторний прес складається із nмірного циліндра (1), поршня (2), що рухається за допомогою гвинта і набору nматриць. Супозиторна маса поміщена в циліндр, поршнем через канали під тиском nподається в порожнини матриці, після заповнення яких відкривається упор і nвідпресовані свічі виштовхуються з преса.
Вмістища в цьому пресі, як і у формах nдля виливання, мають визначений об’єм. Свічки, виготовлені цим пресом, nнезалежно від їх складу мають постійний об’єм, але їх маса залежить від nщільності вхідних лікарських засобів. Тому так само, як і при виливанні, для nрозрахунку супозиторної маси необхідно користуватися коефіцієнтом заміщення. nПри підготовці маси для пресування її слід подрібнювати й у разі потреби nпідсушувати для додання сипкості.
Метод пресування з автоматичним nдозуванням використовується на фармацевтичних заводах, де проводиться масове nвиготовлення свічок.
В аптечних умовах можуть nвикористовуватися ручні не дозуючі преси. Приготовлену супозиторну масу nспочатку розважують на прописану кількість доз, кожну окрему порцію поміщають у nгніздо преса і за допомогою поршня пресують. Виходять свічки з гладкою nповерхнею й однакової форми. Однорідність маси в момент пресування не nпорушується. Цей метод відрізняється точністю дозування і гігієнічністю. Однак nпри роботі з недозуючими пресами багато часу затрачається на розподіл доз.
Палички – Bacilli (бужі).
Готують їх nна пластичних жирових основах методом викачування або пресування, на nжелатино-гліцсриновій основі – методом виливання.
При nпрописуванні паличок вказується довжина і діаметр паличок, не вказуючи маси nоснови, або ж вказується маса основи і один зі згаданих показників. У тих nвипадках, де кількість основи в рецепті не зазначена, її визначають за nформулами:
а) для жирової основи: х = 3,14 · n(d/2)2 · 0,95· l ·х
б) для желатино-гліцеринової основи:
х = 3,14 · (d/2)2 · 1,15 · nl ·х – кількість основи, г;
d – діаметр nпаличок, см;
l – довжина паличок, см;
n – кількість паличок.
|
|
Rp.: |
Osarsoli |
0 |
,25 |
|
|
|
Acidi borici |
0 |
,2 |
|
|
|
Olei Cacao |
q |
.s. |
|
|
|
ut f. bacillus longitudinae |
6 |
sm |
|
|
|
et diametro |
0 |
,5 sm |
|
|
|
D. t. d. N. 12. |
|
|
|
|
|
S. Для введення у сечовивідний канал. |
||
Технологія. У ступку поміщають 2,4 борної кислоти, nрозтирають, додають одержаного за вимогою 3,0 осарсолу і розтирають до дрібного nпорошку. Потім за декілька прийомів додають 13,4 дрібно натертої стружки масла nкакао, ретельно уминаючи до одержання однорідної пластичної маси. При nнеобхідності додають ланолін безводний.
Готову nсупозиторну масу зважують, кількість записують на звороті рецепта, переносять nна скло пілюльної машинки, формують брусок, за допомогою різака поділяють на nрівні частини і викачують рівні циліндричні палички зазначеної довжини із nзагостреним кінцем.
Отримані nпалички загортають у капсули, складають у картонну коробку, наклеюють № рецепта nі заповнюють лицьовий бік ППК.
Оформлення до відпуску. Сигнатура, етикетки: «Поводитися з nобережністю», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», n«Берегти від дітей», опечатують.
|
|
Видав: Osarsoli 3,0 Дата Підпис Одержав: Osarsoli 3,0 Дата Підпис |
||
|
ППК |
ППК |
|
|
|
|
Дата |
№ рецепта |
|
|
Осарсола 0,25х12=3,0 |
Acidi borici 2,4 |
|
|
|
х = 3,14 · (0,5/2)2 · 0,95 · 6 · 12 = 13,4 Супозиторної маси |
Massae suppositoriorum 18,8 Приготував Перевірив |
|
|
Застосування. При уретриті.
ВРД осарсолу 0,25
ВДД осарсолу 1,0
При наявності спеціального преса, що nскладається з циліндра, поршня і набору матриць, які мають отвори різного nдіаметра, можна з отриманої маси приготувати палички пресуванням, продавлюючи nпоршнем масу через матрицю діаметром 5 м. Отриманий довгий стержень розрізають на 12 nднакових частин і роблять один кінець загостреним. Можна приготувати палички з nцієї маси виливанням її в спеціальні форми, що мають канали визначеної довжини nі діаметра. Перед виливанням розплавленої маси форми підігрівають до 50 °С, nінакше маса може застигнути у верхній частині каналу. Готові палички nвідпускають у картонних коробках із гніздами з гофрованого паперу.
Порожні супозиторії – ректальні капсули.
Під цєю назвою мають на увазі тверді nпустотілі жирові чи на іншій основі капсули, що представляють собою заданих nрозмірів вмістилища, наповнені лікарськими речовинами у вигляді порошку, nрозчину, емульсії, мазі. Як правило, такі капсули готують на фармацевтичних nзаводах методом пресування або виливання.
Як основу nдля ректальних капсул застосовують масло какао й інші жирові основи, желатино-гліцеринові nсуміші (64 – 70% желатину і 30-35 % гліцерину). Нині найбільше поширення nодержали желатинові ректальні капсули. Всередину готової капсули поміщають nвідповідну лікарську речовину й отвір акуратно заливають тією ж масою, з якої nбув виготовлений корпус супозиторію. Після застигання пробки свічки готові до nзастосування.
ОЦІНКА ЯКОСТІ І ЗБЕРІГАННЯ nСУПОЗИТОРІЇВ
Якість nприготовлених супозиторіїв оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто nперевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, колір, запах, nвідсутність механічних включень.
Специфічними nдля якості супозиторіїв є: розмір, форма, які повинні відповідати пропису.
Однорідність nзмішування – на зрізі супозиторна маса повинна бути однорідна, без украплень, nдопускається наявність повітряного стержня чи воронкоподібного заглиблення.
Маса nсвічок повинна знаходитися в інтервалі, зазначеному ДФУ. Відхилення в масі окремих свіч не nповинні перевищувати -5 %.
Готові nсупозиторні лікарські форми повинні мати визначену твердість, щоб забезпечити nїх використання, інакше вони непридатні, бо можуть деформуватися в руках nхворого до їх використання.
Для nсупозиторіїв, приготовлених на гідрофобних основах, визначають температуру nплавлення за методом 2а (ДФ XI, вид. І, с. 18), що не повинна перевищувати n34 °С, якщо немає інших вказівок у власних статтях. Якщо визначити температуру nплавлення важко, то визначають час повної деформації за допомогою спеціального nприладу.
Прилад nскладається зі скляної трубки довжиною 235 мм і діаметром 14,7мм та звужується в нижній частині (діаметр nзвуження 5 – 6 мм, nдовжина 15 мм). nТрубка знизу закрита гумовою пробкою. За допомогою великої пробки трубку nзакріплюють у скляному кожусі, оснащеному двома відвідними трубками. Висота nкожуха 238 мм, nдіаметр 180 мм. nВсередині трубки поміщено скляний стержень довжиною 180 мм і діаметром 9 мм, що має внизу розширення nдіаметром 14 мм. nНа стержні нанесена риска, що співпадає з верхнім краєм трубки після деформації nсвічі. Маса стержня 30,0 г Всередині кожуха знаходиться nтермометр. Прилад монтують на штативі.
У кожух nподають воду постійної температури (37 °С). У трубку наливають 15 мл води nтак, щоб частина її, nнижче звуження, була заповнена, і втримують прилад для вирівнювання температури nвсіх його частин протягом 5 хвилин. Потім у трубку опускають супозиторій із nзагостреним кінцем униз, зверху на нього поміщають стержень і включають nсекундомір. Відзначають час, протягом якого стержень зануриться до риски n(нульова поділка). Цей час приймають за час повної деформації супозиторіїв, що nповинен знаходитись у межах 3-15 хвилин. Стержень повинен опускатися тільки під nдією своєї ваги.
Для nсупозиторіїв, приготовлених на гідрофільних основах, визначають час розчинення. nДля цього один супозиторій поміщають на дно посудини місткістю 100 мл, що nмістить 50 мл води з температурою 37±1 °С. Посудину через кожні 5 хвилин nструшують таким чином, щоб рідина і проба набрали обертального руху.
Супозиторій nповинен розчинитися протягом 1 години, якщо немає інших вказівок у власних nстаттях.
Визначення nкількісного вмісту й однорідність дозування діючих речовин повинні бути nзазначені у власних статтях.
Супозиторії nзберігають у сухому прохолодному місці, якщо немає інших вказівок у власних nстаттях.
Жирові nсвічки і кульки після виготовлення загортають у парафінований папір, целофан чи nфольгу, драглеподібні свічки – у вощений чи парафінований папір. Кульки, nпесарії укладають в картонні коробки у гофровані пачки, палички – у складки nпаперу. Оформляють етикетками «Зовнішнє», «Зберігати в сухому прохолодному nмісці».
На nупаковках супозиторіїв, виготовлених на поліетиленоксидних основах, повинна nбути вказівка про необхідність зволоження супозиторіїв перед введенням у nпорожнину тіла.
Структурно-логічна nсхема технології і контролю якості супозиторіїв представлена на схемі.
СХЕМА ТЕХНОЛОГІЇ ТА КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ СУПОЗИТОРІЇВ
<!–[if gte vml 1]>
|
Підготування |
|
Рецептурний пропис |
|
Перевірка правильності прописування та сумісності |
|
Перевірка доз і |
|
Дози |
|
Діяти |
|
Норма відпуску |
|
Діяти |
|
Розрахунок кількості лікарських і |
|
Підготування |
|
Оптимальна технологія |
|
Оцінка якості |
|
Органолептичний |
|
Фізичний контроль |
|
Пакування та |
|
Контроль при відпуску (оцінка якості упаковки й оформлення) |
n<![endif]–>
|
|||
|
|||
Значення густини деяких в’язких та летких засобів
|
Назва |
Густина , г/мл |
|
Бензилбензоат |
1,0478 |
|
Вінілін (Бальзам Шостаковського) |
0,903–0,921 |
|
Гліцерин |
1,225–1,235 |
|
Дьоготь березовий |
0,925–0,950 |
|
Димексид |
1,101 |
|
Ефір медичний |
0,714–0,717 |
|
Масло вазелінове |
0,875–0,890 |
|
Метилсаліцилат |
1,178–1,185 |
|
Олія ефірна евкаліптова |
0,910–0,930 |
|
Олія ефірна м’яти перцевої |
0,900–0,910 |
|
Олія рицинова |
0,948–0,968 |
|
Олія мигдальна |
0,913–0,918 |
|
Олія персикова |
0,914–0,920 |
|
Олія соняшникова |
0,920–0,930 |
|
Олія терпентинова очищена (скипидар) |
0,855–0,863 |
|
Поліетиленоксид-400 |
1,125 |
|
Риб’ячий жир трісковий |
0,917–0,927 |
|
Хлороформ |
1,474–1,483 |
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГИ СУПОЗИТОРІЇВ
Удосконалення технології супозиторіїв nпроводять як у напрямку розширення асортименту супозиторних основ, поліпшення nїх якості, так і по створенню нових лікарських форм, наприклад:
– порожні супозиторії, що мають nусередині порожнину для заповнення її в аптеці лікарськими речовинами. Недолік nпорожніх супозиторіїв – при розплавлюванні основи на слизову оболонку можуть nпопадати висококонцентровані розчини лікарських речовин, що призводить до її nподразнення;
– двошарові і багатошарові nсупозиторії, що складаються з оболонки і стержня. Останній може бути nприготовлений з низько плавких жирів з диспергованими речовинами, оболонка – зі nсплавів жирів з ПАР. Двошарові супозиторії дають можливість сполучити різні за nвластивостями лікарські речовини;
– ректальні капсули – ємності, nзаповнені лікарськими речовинами. Ректальні капсули рекомендують готувати з nжелатинової маси, яка містить кислоту саліцилову, натрію метабісульфіт та інші nречовини;
– пресовані супозиторії готують на nтвердих основах методом пресування за аналогією з таблетками. У нашій країні з nцією метою використовують гранульовані порошки – магнію карбонат, магнію nстеарат, крохмаль, заліза лактат, натрію гідрокарбонат у суміші з гідрогенізованими nжирами. Перспективні ректальні клізми, мазі, вливання;
– ліофілізовані супозиторії одержують nз водних суспензій чи емульсій, основною масою яких є активна речовина, а nкількість допоміжних речовин обмежена до мінімуму. Принцип виготовлення полягає nв глибокому заморожуванні емульсії чи однорідної суспензії (ліофілізації). nСупозиторії, отримані таким чином, мають пористу структуру І велику внутрішню nповерхню, легко розчиняються в незначній кількості секрету слизової прямої nкишки, не викликаючи подразнення слизових оболонок;
– пористі супозиторії готують шляхом nвиливання розплавленої маси у форми з наступним вакуумуванням при глибині nвакууму 600 мм nрт.ст. Такі супозиторії збільшують поверхню контакту зі слизовою прямої кишки і nполегшують вивільнення лікарських компонентів;
– супозиторії з плівковим покриттям nконтролюють доставку лікарських речовин, сповільнюють дифузію активного nкомпонента. Як плівкове покриття найчастіше використовують гідрофільні полімери n(ефіри целюлози, альгінати, желатин та ін.);
– шипучі супозиторії одержують із nтвердої високополімерної водорозчинної речовини, піноутворювача, що утворює nпіну при розчиненні супозиторіїв у водному середовищі з виділенням газу, і nстабілізатора піни (ПАР), здатного знижувати поверхневий натяг води.
Таким чином, на основі аналізу nсучасних тенденцій можна прогнозувати перспективні напрямки розвитку nсупозиторних лікарських форм:
· nСтворення nлікарських форм із контрольованим вивільненням інгредієнтів, що забезпечують очікуваний nтерапевтичний ефект у необхідному місці й у визначений час, а також з nцілеспрямованою доставкою лікарської речовини до хворого органа, що дає nможливість досягти заданого терапевтичного ефекту меншою кількістю лікарських nзасобів.
Джерела інформації:
n nДержавна nФармакопея України, 2001р.
n nТихонов nО.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. – Харків: РВП “Оригінал”. 1995. – n600с.
n nТихонов nО.І., Ярных Т.Г. Технология лекарств. – Харьков, Изд-во НФАУ «Золотые страницы» n- 2002. – 704с.
n nУчебное nпособие по аптечной технологии лекарств / под ред. А.И. Тихонова .-Х.:Основа, n1998. – 336с.
n nМедицинские nи лечебно косметические мази. – Учебно-методическое пособие/ Авт.: Е.Т. Чижова, nГ.В. Михайлова. – М.: ВУНМЦ МЗ РФ, 1999 – 404с.
n М’які лікарські форми: Екстемпоральна nрецептура: Методичні рекомендації / О.І. Тихонов, Т.Г. Ярних, О.В. Лукієнко та nін.; За ред. О.І. Тихонова.-Х.:Вид-во НФаУ; Золоті сторінки,2003.-128с.
