СУСПЕНЗІЇ

СУСПЕНЗІЇ

 

Суспензії – рідка лікарська форма, що містить як дисперсну фазу одне чи кілька дрібноподрібнених порошкоподібних лікарських речовин, розподілених у рідкому дисперсійному середовищі.

Суспензії (суспензії) – мікрогетерогенні дисперсні системи, що складаються з твердої дисперсної фази (лікарські речовини) і рідкого дисперсійного середовища (вода, неводні розчинники).

Класифікація

В залежності від величини часток суспензії розрізняють:

грубі, розмір часток дисперсної фази (тобто лікарської речовини) більш 1 мкм;

тонкі, розмір часток від 0,1 до 1 мкм.

В залежності від способу застосування суспензії розрізняють:

·                    для внутрішнього застосування (мікстури-суспензії);

·                   для зовнішнього застосування (суспензії для змазувань, спринцювань і ін )

·                   для парантерального застосування (суспензії для внутрім’язевих ін’єкцій; для внутрішньовенного введення не використовуються).

Суспензії утворяться наступних випадках:

·                   при призначенні в складі рідких лік твердих інгредієнтів, що не розчинні в прописаному розчиннику;

·                   при призначенні твердих розчинних речовин у кількостях, що перевищують межу їхньої розчинності;

·                   коли в результаті хімічних реакцій, що відбуваються, утворяться нові лікарські речовини, не розчинні в прописаному розчиннику;

·                   коли при змішуванні двох розчинників погіршуються умови розчинності лікарських речовин.

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТІЙКІСТЬ  ГЕТЕРОГЕННИХ СИСТЕМ.

Характерна риса суспензій – їхня здатність до відстоювання.

Стійкість суспензій залежить від:

·                   властивостей лікарських речовин (гідрофільні чи гідрофобні);

·                   від ступеня дисперсності (здрібнювання) часток дисперсної фази і їхнього електричного заряду;

·                   від відношення плотностей диспергированных часток дисперсної фази і дисперсійного середовища.

 

Флокуляція – спливання великих пластівчастих агрегатів гідрофобної речовини на поверхню води.

Седиментація – осідання часток.

Агрегативная стійкість – це стійкість проти зчеплення часток.

Седиментационная стійкість – це стійкість проти осідання часток, зв’язаних тільки з їхнім розміром.

 

 

СТАБІЛІЗАЦІЯ СУСПЕНЗІЙ

З метою підвищення стійкості суспензій гідрофобних речовин, що на своїй поверхні не утворять захисних гідратних шарів, їх слід ліофілізувати, тобто додавати гідрофільний колоїд (стабілізатор), тим самим надаючи їм якості змочуваності. Як стабілізатори застосовують природні чи синтетичні високомолекулярні речовини: камеді, білки, желатозу, рослинні слизи, природні полісахаридні комплекси, метилцеллюлозу, натрий-карбоксиметилцеллюлозу, поливинилпирролидон, поліглюкин, твіни, спены, бентоніти й ін.

Стабілізуюче дія цих речовин полягає в утворенні гідратних шарів на поверхні часток суспензії, а також в охопленні цих часток довгими ланцюговими макромолекулами.

Співвідношення між твердою фазою суспензії і захисними ВМС залежить від ступеня гідрофобності препарату і гідрофілізуючих властивостей захисної речовини і встановлюється експериментальним шляхом.

 

Кількість стабілізатора на 1,0 г. гідрофобної речовини

Кількість  стабілізатора, г.	На 1,0 г речовини
	з різко вираженими гідрофобними властивостями: камфора, ментол	с нерізко вираженими гідрофобними властивостями:  терпингидрат, фенилсалицилат
Абрикосова камедь	0,5	0,25
Желатоза	1,0	0,5
5% розчин метилцелюлози	2,0	1,0
Твин-80	0,2	0,1

Гідрофілізуючі властивості зазначених захисних речовин виявляються в присутності води. Для утворення первинної пульпи потрібно кількість води, рівна напівсумі препарату і захисної речовини.

 

СПОСОБИ ГОТУВАННЯ СУСПЕНЗІЙ

Суспензії лікарських речовин готують двома методами:

·                   дисперсійним (в основі методу лежить принцип одержання визначеного ступеня дисперсності шляхом здрібнювання порошкоподібної лікарської речовини);

·                   конденсаційним (в основі способу – сполука молекул у більш великі частки – агрегати, характерні для суспензій).

Одержують:   грубі суспензії;

 тонкі суспензії.

Загальні правила приготування суспензій

1. Водні суспензії з концентрацією лікарських речовин 3% і більше, готують за масою.

2. Суспензії з гідрофільними речовинами готують, шляхом розтирання останніх у ступці спочатку в сухому стані, а потім за правилом Дерягіна (0,4-0,6 г рідини на 1 г речовини).

3. Якщо в пропису є в’язка рідина (сироп, гліцерин), то сухі речовини розтирають з цими засобами.

4. Суспензії з речовинами, які мають велику питому вагу (вісмуту нітрат основний) готують методом скаламучування.

5. Суспензії з гідрофобними речовинами готують з використанням стабілізаторів, кількість яких залежить від властивостей речовин (див. додаток 9).

6. Сірку можна диспергувати з гліцерином або зі спиртом етиловим в залежності від складу препарату.

7. Із водорозчинних речовин, що входять до складу суспензій, спочатку готують розчин (можна використовувати концентровані розчини), яким в подальшому розводять отриману за правилом Дерягіна пульпу.

8. Суспензії не проціджують; емульсії можна проціджувати в разі потреби.

9. Настойки, сиропи, рідкі екстракти додають до готових суспензій та емульсій.

  

Rp.:  Zinci oxydi    10,0

Natrii hydrocarbonatis     2,0

Aquae purificatae 100 ml

Misce. Da. Signa. Для примочок.

Даний лікарський препарат – суспензія  з  речовиною з гідрофільними властивостями.

У підставку відмірюють бюреткою 80 мол води очищеної і 20 мол 5% розчину натрію гідрокарбонату. У ступці розтирають 10,0 цинку оксиду і 5 мл розчину натрію гідрокарбонату попередньо приготовленого ( за правилом Дерягіна). Усі ретельно розтирають до одержання пульпи (однорідної суміші). Потім додають (невеликими порціями) розчин натрію гідрокарбонату, зливаючи отриману суспензію у флакон для відпустки.

                                ППК

    Дата                          № рецепта

Aquae purificatae             80 ml

Solutionis Natrii hydrocarbonatis  5% – 20 ml

Zinci oxydi       10,0
             m_общ. = 110,0

 Приготував:       (підпис)

Перевірив: (підпис)

Оформляють етикетками «Зовнішнє» і «Перед уживанням збовтувати».

Прийом збовтування застосовують для готування суспензій з гідрофільних речовин, що відрізняються великою щільністю.

 

Стадії III-IV повторюють доти, поки весь осад не буде переведений у тонко-диспергований стан.

Rp.: Bismuthi subnitratis 2,0

Aquae Menthae     200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці3 рази в день.

 

Готування суспензій з гідрофобними речовинами.

Rp.: Therpini hydrati       2,0

Natrii hydrocarbonatis     2,0

Aquae purificatae          100 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

 

Даний лікарський препарат – мікстура-суспензія з терпингидратом – речовиною з нерізке вираженими гідрофобними властивостями. Тому суспензії з терпингидратом відрізняються схильністю до флоккуляции. Це приводить до швидкого осадження.

У підставку відмірюють бюреткою 80 мол води очищеної і 20 мол 5% розчину натрію гідрокарбонату. У ступці розтирають 2,0 м терпингидрата з 10 краплями спирту (труднопорошкуемое речовина), потім додають 1,0 м желатози і 1,5 мол розчину натрію гідрокарбонату. Усі ретельно розтирають до одержання пульпи (однорідної суміші). Потім додають (невеликими порціями) розчин натрію гідрокарбонату, зливаючи отриману суспензію у флакон для відпустки.

ППК

    Дата                № рецепта

 Aquae purificatae            80 ml

 Solutionis Natrii hydrocarbonatis  5%        20 ml

 Therpini hydrati    2,0
 Gelatosae               1,0

                     V_общ. = 100 ml

 Приготував:       (підпис)

 Перевірив:         (підпис)

 

Rp.: Extracti Belladonnae 0,1 Sol. Natrii hydrocarbonatis 2% 100 ml

 Phenуlii salicylatis 1,0

 Misce. Da.

 Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день

Підпис лікаря               Особиста печатка лікаря

 

Даний лікарський препарат – суспензія з сильнодіючою речовиною – екстрактом беладони і важкоподрібнюючою речовиною з нерізко вираженими гідрофобними властивостями – фенілсаліцилатом.

Перевіряють сумісність інгредієнтів і дози для екстракту беладони.

Кількість прийомів:

100:15 = 6,7 ( 7 )

РД: 0,1:7 = 0,014                   ВРД 0,05

ДД: 0,014 · 3 = 0,042            ВДД 0,15

Дози не завищені.

Роблять розрахунки інгредієнтів на зворотній стороні паспорта письмового контролю.

Паспорт письмового контролю

(зворотня сторона)

Розчину натрію гідрокарбонату (1:20)

2,0 ´ 20 = 40 мл

Розчину густого екстракту беладони (1:2) 0,1 густого – 4 краплі

Спирту етилового 1,0 – 10 крапель

5% розчину МЦ 1,0

Води очищеної:

100 – 40 = 60 мл

У флакон для відпустки відмірюють 60 мл води очищеної і 40 мл 5% розчину натрію гідрокарбонату. 1,0 фенілсаліцилату, відваженого на ТР-1, подрібнюють у ступці з 10 краплями спирту етилового і 1,0 5% розчину метилцеллюлози. Додають частинами розчин, змішують, переносять у флакон для відпустки, відмірюють 4 краплі розчину густого екстракту беладони. Закупорюють, наклеюють № рецепту, пишуть лицьову сторону паспорта письмового контролю.

Паспорт письмового контролю

(лицьова сторона)

Дата           № рецепта

Aquae purificatae 60 ml

Solutionis Natrii hydrocarbonatis (1:20) 40 ml

Phenylii salicylatis 1,0

Sol. Methylcellulosae 5% 1,0

Еxtr. Belladonnae soluti (1:2) gtts. IV (0,1густого – 4 кап.)

         V = 100 ml

Приготував                  (підпис)

Перевірив           (підпис)

Оформляють до відпустки етикетками: “Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці”, “Берегти від дітей”, “Перед уживанням збовтувати”.

 

Rp.: Mentholi                0,5

Natrii hydrocarbonatis

Natrii tetraboratis  aa 1,5

Aquae purificatae    100 ml

Misce. Da. Signa. Полоскання.

 

Суспензія для зовнішнього застосування з гідрофобною пахучою і летучою речовиною ментолом, з різко вираженими гідрофобними властивостями.

У підставку відмірюють 100 мол води і розчиняють натрію гідрокарбонат і натрію тетраборат (чи беруть натрію гідрокарбонат у виді 5% розчину – 30 мол). У ступку поміщають 0,5 м ментолу, розтирають з 5 краплями спирту (як труднопорошкуемое речовина), додають 1,0 м 5% розчину метилцеллюлозы і розтирають до одержання однорідної кашки. Потім додають »15 крапля водяного розчину солей (за правилом Дерягина), розтирають і невеликими порціями додають розчин солей. Після перемішування змивають уміст ступки у флакон для відпустки.

 

Rp.: Sulfuris praecipitati        2,0

Glycerini              5,0

Aquae purificatae    100 ml

Misce. Da. Signa. Втирати в шкіру голови.

Як стабілізатор суспензій сірки для зовнішнього застосування використовують калійне чи зелене мило з розрахунку на 1,0 м сірки 0,1-0,2 м мила.

Сірку розтирають з частиною гліцерину 0,8-1,2 р. Гліцерин володіє високими гідрофільними властивостями, змочує поверхню  часток сірки і сприяє їх здрібнюванню. До отриманої пульпи додають інший гліцерин і очищену воду, змиваючи суміш у флакон для відпустки. В останню чергу додають 0,2 м калійні мила і ретельно збовтують флакон.

 

Технологія. У флаконі для відпуску темного скла розчиняють 0,3 кислоти борної в 25,0 гліцерину при нагріванні на водяній бані. У підставці в 118 мл води очищеної розчиняють 1,0 новокаїну і проціджують у флакон для відпуску. У ступці 1,0 ментолу (важкоподрібнювана й різко гідрофобна речовина), подрібнюють з 10 краплями спирту, після чого змішують з 2,0 5% розчину метилцелюлози. Сюди ж поміщають по 10,0 цинку оксиду і тальку і ретельно подрібнюють, а потім, за правилом Дерягіна, розтирають з половинною кількістю (від маси речовин) отриманого розчину, після чого поступово додають весь розчин. Готову суспензію переносять у флакон для відпуску. Закупорюють, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК. Збовтують.

Оформлення до відпуску. Етикетки: “Зовнішнє”, “Перед застосуванням збовтувати”, “Берегти від дітей”.

Застосування.Протизапальний, підсушуючий засіб при дерматозах і дерматитах.

 

Готування суспензій конденсаційним методом.

При цьому розрізняють наступні випадки утворення суспензій:

– за рахунок хімічної взаємодії;

– за рахунок заміни розчинника.

 

Rp.: Calcii chloridi             10,0

Natrii hydrocarbonatis  4,0

Aquae purificatae          200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

 

СаCl₂ + 2NaHCO₃  ®  CaCO_{3 ¯} + H₂O + 2NaCl

Необхідно приготувати спочатку два розчини: розчин кальцію хлориду і розчин натрію гідрокарбонату, а потім ці розчини злити.

В флакон для відпустки відмірюють 100 мол води очищеної, додають 20 мол 50% розчину кальцію хлориду і 80 мол 5% розчину натрію гідрокарбонату.

 

Rp.: Plumbi acetatis

Zinci sulfatis  ana 1,5

Aquae purificatae 100 ml

Misce. Da. Signa. Для уретральних  упорскувань.

 

Pb(CH₃COO) ₂ + ZnSO₄  ®  PbSO_{4 ¯} + Zn(CH₃COO) ₂

У цьому прикладі використовувати роздільне розчинення речовин не можна, як у попередньому прикладі, тому що випадуть кристали свинцю сульфату з гострими краями.

У ступці розтирають тверді інгредієнти спочатку в сухому виді, а потім додають воду в половинній кількості від маси сухих речовин до одержання пульпи, додають інша кількість води і зливають у флакон для відпустки.

Опалесцентні і мутні мікстури утворяться при додаванні до водяних розчинів настойок, рідких екстрактів, нашатырно-ансовых крапля. У мутних мікстурах опади, як правило, утворяться досить тонкими і добре розчиняються в рідкому середовищі при збовтуванні.

 

 

ППК (зворотній бік)

Розчину магнію сульфату 25% (1:4) 3,0 х 4 = 12 мл

Розчину натрію броміду 20% (1:5) 2,0 х 5 = 10 мл

Глюкози 20,0 > 3% КЗО = 0,69

Води очищеної 200 – (12 + 10 + 20,0 х 0,69) = 164 мл

 

Технологія. У підставку відмірюють 164 мл води очищеної і розчиняють у ній 20,0 глюкози. Проціджують у флакон для відпуску темного скла (натрію бромід і цитраль – світлочутливі речовини), додають концентровані розчини магнію сульфату 25% і натрію броміду 20%, потім відмірюють по 2 мл настойок собачої кропиви і валеріани, в останню чергу – 4 мл розчину цитралю 0,01% (пахуча речовина). Закупорюють, збовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

ППК (лицьовий бік)

Дата                      № рецепта

Aquae purificatae 164 ml

Glucosi 20,0

Sol. Magnesii sulfatis 25% (1:4) 12 ml

Sol. Natrii bromidi 20% (1:5) 10 ml

Tincturae Leonuri 2 ml

Tincturae Valerianae 2 ml

Sol. Citrali 0,01% 4 ml

V_заг. = 208 ml

Приготував

                                                       Перевірив

Оформлення до відпуску. Етикетки: “Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед уживанням збовтувати”, “Берегти від дітей”.

Застосування. Заспокійливий засіб.

 

 

Технологія. У підставці в 117 мл води очищеної розчиняють 1,0 норсульфазолу-натрію, 7,5 глюкози, проціджують у флакон для відпуску темного скла, додають концентровані розчини гексаметилентетраміну 20% 5 мл, натрію бензоату 10% 15 мл і натрію саліцилату 20% 7,5 мл (світлочутливі речовини). У підставці змішують еліксир грудний і нашатирно-анісові краплі, переносять у флакон. Закупорюють, збовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: “Внутрішнє”, “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед уживанням збовтувати”, “Берегти від дітей”.

 

ППК (зворотній бік)	ППК (лицьовий бік)
Глюкози 5,0– 100 х        – 150          х=7,5    КЗО = 0,69 Норсульфазолу-натрію 1,0   КЗО = 0,71 Сухих речовин 8,5% > 3% Розчину гексаметилентетраміну 20% (1:5) 1,0 х 5 = 5 мл Розчину натрію бензоату 10% (1:10) 1,5 х 10 = 15 мл Розчину натрію саліцилати 20% (1:5) 1,5 х 5 = 7,5 мл Води очищеної 150 – (7,5 х 0,69 + 1,0 х 0,71 + 5 + 15 + 7,5) =117,4 мл » 117 мл	Дата	№ рецепта
	Aquae purificatae 117 ml Norsulfazoli-natrii 1,0 Glucosi 7,5 Sol. Hexamethylentetramini 20% (1:5)    5 ml Sol. Natrii benzoatis 10% (1:10) 15 ml Sol. Natrii salicylatis 20% (1:5) 7,5 ml Elixiri pectoralis 2 ml Liquoris Ammonii anisati 2 ml
	Vзаг. = 154 ml
	Приготував Перевірив

 

Застосування.          Антимікробний і відхаркувальний засіб.

ВРД норсульфазолу-натрію 2,0;

ВДД норсульфазолу-натрію 7,0.

 

Технологія. В асептичних умовах (антибіотик – левоміцетин) у підставці в 45 мл гарячої води розчиняють 2,5 левоміцетину і 0,9 кислоти борної, проціджують у флакон для відпуску темного скла (світлочутливі речовини). У ступку відважують 2,0 сірки осадженої й обережно подрібнюють спочатку в сухому вигляді, потім з частиною настойки календули (за правилом Дерягіна), змішують з рештою настойки. Частинами додають водний розчин, змішують.

Переносять у флакон для відпуску. Відмірюють 45 мл камфорного спирту. Тарують флакон і відважують 10,0 ефіру медичного (пахуча, летка речовина). Закупорюють, збовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Етикетки: “Зовнішнє”, “Зберігати в прохолодному місці”, “Перед застосуванням збовтувати”, “Берегти від дітей”, “Берегти від вогню”.

Застосування.Антимікробний, протизапальний засіб для лікування вугревого висипання.

 

Технологія. В асептичних умовах (антибіотик – левоміцетин) у флакон для відпуску темного скла (світлочутливі речовини) поміщають 5,0 левоміцетину, 3,0 резорцину, 0,4 кислоти борної, 2,0 кислоти саліцилової і розчиняють у спирті етиловому 70%. У ступці розтирають сірку зі спиртовим розчином (1/2 від кількості речовини) за правилом Дерягіна, додають залишок спиртового розчину, перемішують, зливають у флакон. Додають настойку календули і спирт камфорний (пахуча речовина). Закупорюють, збовтують, наклеюють № рецепта і заповнюють лицьовий бік ППК.

Оформлення до відпуску. Сигнатура, етикетки: “Берегти від дітей”, “Перед застосуванням збовтувати”.

Застосування. Для протирання шкіри при дерматитах.