СВІТЛОЛІКУВАННЯ

СВІТЛОЛІКУВАННЯ. ВІБРО-, УЛЬТРАЗВУКОВА ТА БАРОТЕРАПІЯ. КЛІМАТО-, БАЛЬНЕО-, ПЕЛОЇДО- ТА ГІДРОТЕРАПІЯ. САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ. nКУРОРТИ УКРАЇНИ. САНАТОРНО-КУРОРТНИЙ ВІДБІР.

Світлолікування n– застосування з лікувальною nта профілактичною метою променевої енергії сонця та інших джерел nвипромінювання.

Променева енергія n- це електромагнітні коливання, зумовлені рухом електронів всередині атомів nречовини, яка є джерелом променистої енергії.

Варіанти світлолікування розрізняються залежно від використовуваної nдовжини хвилі (хвиль) ЕМВ (електромагнітного випромінювання).

Лампи інфраруш

До фототерапії належить також лазеротерапія з nвикористанням тієї чи іншої довжини хвилі ЕМВ, яка має деякі особливості ЕМХ: nмонохроматичність, поляризованість, когерентність та ін.

Квазілазеротерапія — своєрідний варіант хромотерапії з використанням nдіодів, які випромінюють світло в межах того чи іншого nкольору (червоного—671-780 нм, жовтого—576-585 нм і т. д.). nВідрізняється від лазеротерапії тим, що лазеротерапія монохроматична nтерапія (наприклад, гелій-неоновий лазер має довжину хвилі nтільки 632,8 нм, а квазілазер червоний випромінює світло в nмежах 671-780 нм).

Фототерапія, як варіант “найбільш природного nлікування (людина постійно перебуває в оточенні природних ЕМВ та nМП) веде до значних загальних та специфічних реакцій.

Електромагнітні світлові коливання поширюються в просторі зі nшвидкістю 300 000 км/с або, як кажуть, зі швидкістю світла. Різні види nпроменевої енергії відрізняються один від одного кількістю коливань за секунду, nтобто частотою або довжиною хвилі. Променева енергія виділяється та поглинається окремими nпорціями або квантами. Величина кванта виражається в ергах (одиниця виміру nенергії). Величина кванта пропорційна кількості коливань в секунду або обернено nпропорційна довжині хвилі. Тобто, величина кванта (запас його енергії) залежить nвід виду випромінювання і зростає від інфрачервоного до ультрафіолетового. nДовжина хвиль в електромагнітному (світловому) спектрі вимірюється мікронами nабо їх частинами (нм). До складу сонячного спектра входять і невидимі оком nпромені (інфрачервоні й ультрафіолетові), і видимі — світлові, які сприймаються nорганом зору. Спектр променів, що виходить від сонця, поверхня якого нагріта до n6000° С, складається з інфрачервоних променів (визначається в інтервалі від 760 nнм до 350 мкм), видимих променів (від 760 до 390 нм) і ультрафіолетових (від n390-400 до 180 нм). Біологічна дія світла залежить як від його фізичних nвластивостей та інтенсивності, так і від стану організму. Однією з основ дії променевої nенергії на організм є механізм рефлексу в результаті подразнення світлом nрецепторного апарату шкіри.

Інфрачервоне проміння, nпроникаючи в тканини і поглинаючись ними, виклакає утворення тепла. УФ-проміння nзмінює хімічні процеси в тканинах. Тому інфрачервоні й червоні промені nназивають тепловими (калоричними), а УФ-промені – хімічно активними. Під nвпливом УФ-променів у шкірі відбувається руйнування клітин епідермісу з nутворенням ряду активних біологічних речовин (гістамін, серотонін). УФ-промені nволодіють також бактерицидною дією. Під впливом цього виду випромінювання nпідвищується захисна функція шкіри і всього організму; рефлекторним шляхом nпромені діють на стан і функцію внутрішніх органів. Первинним фотофізичним nпроцесом при дії світла є поглинання атомом речовин кванта променевої енергії, nщо переводить атом у збуджений стан. При цьому запас енергії збільшується і nзмінюється здатність атома до хімічних реакцій. Збуджені атоми або інші nчастинки можуть зіштовхуватися з іншими частинками. Енергія збудження nпереходить у кінетичну і теплову.

У зв’язку з описаними nявищами під впливом променевої енергії можуть виникати хімічні перетворення й nутворюватись нові сполуки, які стають початковою ланкою в ланцюгу наступних nхімічних реакцій. Необхідно вказати, що фотоелектричний ефект під впливом nпроменевої енергії зумовлюється квантом лише певної величини (УФ-промені). Якою nвеликою не була б інтенсивність інфрачервоних променів, вони не можуть nвикликати фотоелектричної дії, оскільки інфрачервоні промені не володіють nнеобхідною величиною кванта. Однак, на перебіг фотохімічних і фотобіологічних процесів променева енергія з малим nквантом енергії може впливати, прискорюючи швидкість хімічних і біологічних процесів.

Фізіологічна дія УФ-променів

УФО nвід штучних джерел випромінення поділяють на 3 ділянки:

А – з довжиною хвилі n380-320 нм (довгохвильова частина УФ-спектра);

В – середньохвильова nчастина (320-280 нм) і ділянка;

С – з довжиною хвилі від 280 до 200 нм (короткохвильова).

Найбільш активною nбіологічною дією володіють УФ-промені ділянки В (320-280 нм). Ці промені nзумовлюють різноманітні види реакцій на шкірі, зокрема, УФ-еритему, яка виникає nпісля прихованого періоду і в різних осіб від різної дози опромінення. Крім того, при опроміненні вказаними nпроменями шкірного покриву людини ергостерол переходить у вітамін Д, який nстимулює обмін речовин, ріст і впливає антирахітично. Бактерицидна дія найбільш nвиражена при дії УФ-променів ділянки С. УФ-промені володіють сильною nбіохімічною дією, не викликаючи відчуття тепла. Вони поглинаються і власне nшкірою (глибше 0,5 мм проникають у незначній кількості). При цьому в шкірі nнакопичуються біологічно активні речовини, які, всмоктуючись у кровоносне nрусло, діють через гуморальну систему на весь організм, викликаючи, nздебільшого, реакції вегетативної нервової системи.

Апарати. Ртутно-кварцові лампи портативні, на nштативі “ОУШ-1” з горілками типу ПРК (прямокутно-кварцова) і АРК n(аргоно-ртутно-кварцова); ртутно-кварцевий nвипромінювач на штативі “ОРК-21 М”, великий маятниковий ультрафіолетовий випромінювач (ОМУ), випромінювач nмаятникового типу “ЕОКс-2000”), n“ОРК-21”, “ОН-82”, “ОН-7″, n”ОКУФ-5М”, “БОД-9”.

Метод nвизначення біодози

При дозованих nопроміненнях завжди попередньо встановлюють межі індивідуальної чутливості до nУФ-променів, тобто біодозу. При масових опроміненнях керуються середньою біодозою, отримуваною від nпевного апарата, біодоза встановлюється на основі визначення її у 8-10 здорових nосіб.

Біодоза – доза nпроменистої енергії (найменша тривалість опромінення), в результаті якої nвиникає ультрафіолетова еритема (стійке почервоніння шкіри). Для кожного nапарата (режиму його роботи) біодоза встановлюється окремо. Для визначення nбіодози застосовується біодозиметр Горбачова, що є металевим диском або nпластинкою розміром 10х6 см з 6-ма прямокутними отворами розміром 2х1 см кожен. nОтвори прикриті заслонкою, яка легко пересувається і відкриває отвори один за nодним.

Дослідження nпроводять на нижній половині живота або внутрішній половині передпліччя. nБіодозиметр повинен щільно прилягати до шкіри. Горілка апарата повинна nперебувати під прямим кутом до опромінюваної ділянки. Кожен отвір n(пронумерований 1-6) опромінюють на відстані 50 см протягом 1 хв (після nвстановленого нормального режиму горілки, тобто з попереднім прогріванням nгорілки після запалювання протягом 10-15 хв). У зв’язку з послідовним nвідкриттям отворів біодозиметра, перший отвір отримає опромінення протягом 6 nхв; другий – 5 хв і т.д., останній – протягом 1 хв; після чого процедуру nзакінчують. Через 8-12 год на шкірі опромінюваної ділянки виявляється різного nступеня почервоніння – еритема шкіри. Найменше почервоніння (без набряку nепідермісу) і буде прийняте за поріг чутливості шкіри даної особи до УФО.

Як правило, біодоза nвизначається з відстані до опромінюваної ділянки в 50 см. У випадку опромінення nз відстані 100 см для визначення біодози потрібен час для опромінення в 4 рази nбільший, згідно із законом, за яким інтенсивність опромінення обернено nпропорційна квадрату відстані. Збільшення відстані з 50 до 70 см призводить до nзниження інтенсивності опромінення у 2 рази. Якщо біодоза з 50 см = 1 хв, то з n70 см = 2 хв. Збільшення відстані з 50 до 100 см призводить до зниження опромінення nв 4 рази.

Методика nопромінень

Розрізняють nзагальне опромінення, коли впливу піддається весь шкірний покрив і місцеве nопромінення, коли впливають на частину шкірного покриву. При місцевих nопроміненнях ділянок шкіри не більше 600 см² допускаються дозування nвід 1-2 до 5-6-кратної біодози на процедуру. Повторні опромінення в цьому nвипадку дозволяються лише після зникання гострих запальних явищ, викликаних nпопереднім впливом.

 

Лікування трофічної nвиразки за допомогою

лампи nультрафіолетового випромінювання

При nзагальних опроміненнях хворого кладуть на кушетку, очі захищають окулярами із nзахисними скельцями, випромінювач встановлюють перпендикулярно до лінії, що nз’єднує верхні третини стегон.

Застосовують дози, які не викликають почервоніння шкіри (еритеми). nЯкщо еритема все ж з’являється, то опромінення необхідно припинити на 3-5 днів. nПри загальних опроміненнях із метою підвищення інтенсивності опромінення і nзбільшення сумарної дози на процедуру треба збільшувати тривалість опромінення nабо зменшувати відстань від випромінювача до опромінюваної ділянки.

Можна nзмінювати як відстань, так і тривалість опромінення. На початку загальних nопромінень встановлюють відстань від лампи до шкіри хворого в 100 см, а в nподальшому, щоб уникнути надто великої тривалості опромінень, знижують відстань nдо 70 см.

Схеми загальних опромінень

І день – визначення біодози.

(1)          n– відстань до горілки – 100 см n- ¼ біодози (Бд) з передньої і задньої поверхні.

(2) – -“-

(3) – ½ Бд.

(4) – -“-

(5) – ¾ Бд.

(6) – -“-

(7) – 1 Бд.

(8) – -“-

(9)  –  ¼ Бд.

(10) – ½ Бд.

(11) – 3/4 Бд.

(12) – 1 Бд.

(13) – 2/4 Бд.

(14) – 2 1/2 Бд.

(15) – 2 3/4 Бд.

(16) – З Бд.

(17-20) – 3 Бд.

Пришвидшена схема nопромінення (фурункульоз)

1-5 – те nж.

7-е – по 1/2 Бд.

8-е – 2 Бд

9- З Бд

10 і наступні – по 3-4 Бд.

Сповільнена схема опромінення (в nослаблених осіб)

1-2-3 – ¼ Бд.

4-5-6 – ½ Бд.

7-8-9 – ¾ Бд.

10-11 – 1 Бд.

12-13—1 1/4 Бд.

14-15—1 1/2 Бд.

 16-17—1 3/4 Бд.

18-20—2-2 1/2 Бд.

Опромінення проводять nчерез день. При загальних опроміненнях не повинно бути почервоніння шкіри. Його nпоява пов’язана з передозуванням і потребує перерви в лікуванні на 2-3 дні. nНаступні опромінення призначають з меншої дози, яка не викликає почервоніння nшкіри, в наступних сеансах поступово її збільшують.

Показання: загальні УФО показані при рахіті, nексудативному діатезі, функціональних захворюваннях нервової системи, nхронічному фурункульозі. Протягом усього курсу лікування опромінювати хворого nтреба від однієї і тієї ж горілки, для якої була визначена доза. Місцева nУФ-еритемотерапія показана при невритах і невралгітах сідничного нерва, nрадикулітах, плекситах, травматичних захворюваннях локомоторного апарата, nартритах, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, загальних захворюваннях nжіночих статевих органів, шкірних захворюваннях.

Протипоказання: загальні а також нефрити, НК І-ІІ nст., гіпертиреоз, підвищена чутливість до ультрафіолетових променів, nхронічна ниркова недостатність, системний червоний вовчак, nмалярія.

Побічні дії УФО. Можливі опіки шкіри (виникають, як nправило, при неправильному дозуванні, недостатньому врахуванні реакції хворого, nпри неправильному визначенні біодози, при заміні однієї горілки іншою без nвизначення інтенсивності її випромінювання. При опіках кон’юнктиви очей, які nвиникають у випадку порушення правил техніки безпеки (робота без захисних nокулярів), доцільно закапати очі риб’ячим жиром.

Помилки nв призначеннях лікаря: не враховує можливість сенсибілізуючої nдії; не диференціює показники для місцевих і загальних УФО.

Помилки в діях медсестри: неправильно nцентрує лампу випромінювача; використовує при дозуванні тільки середню nбіо-дозу лампи; не дотримується потрібної відстані від лампи до пацієнта.

Приклад рецепта або формулювання nпризначення:

Загальне УФО за основною схемою, до 3 біодоз, щодня, 15 nопромінень.

Діагноз: рахіт І ст. Загальне УФО за основною nсхемою, че­рез день, № 20.

На кліше — заштрихувати хвилеподібною лінією передню та задню nповерхню тіла та кінцівок.

Місцеві (окремі) методики УФО

1. Попереково-крижовий радикуліт.

Виділяють n4-5 полів опромінення (поперек, сідниці, стегно ззаду, спереду, гомілки). На nкожне поле, площею 400-500 см², задається опромінення в 2-3 Бд, nщоденно на 1-2 поля. При необхідності повторене опромінення проводять не nраніше, ніж через 48 годин. Кожне поле можна опромінювати не більше 2-3 разів.

2. Бешиха.

Еритемні дози (5-7 Бд.). nУ поле опромінення захвачують здорову шкіру на 7-10 см від краю ураження, nщоденно.

3. Фурункули, флегмони, гідраденіти. nПочинають із суберитемної дози і швидко підвищують до 3-5 Бд.

4. Інфекційно-алергічні поліартрити.

Еритемні дози на уражені nсуглоби (2 парних суглоби за 1 процедуру) і додатково, в наступні процедури, nрефлексогенні зони — комірцеву або поперекову ділянку, відповідно, для суглобів nверхніх чи нижніх кінцівок. Розгинальну поверхню опромінюють меншими дозами.

Параметри процедур:

а)         методика: місцева, рефлекторно-сегментарна, nфракціонована;

б)        вид опромінення: короткохвильове — КУФО (довжина nхвилі280-180 нм), довгохвильове — nДУФО (довжина хвилі400-280 нм), nінтегральне — УФО;

в)         інтенсивність впливу визначається в біодозах; nрежим інтен­сивності: слабкий — до n1-2 біодоз, середній — до 3-5 біодоз, сильний — до 6-8 біодоз;

г)        періодичність nпроцедур: повторні опромінення на одне полепризначають раз на 2-3 дні, коли утворена еритема почнезникати; дозування наступних еритем перевищує nпопередню на 25-50-100%; при опроміненні різних полів можна щодня опромінювати одне з них; площа одного поля n— до 400-600 см²;

д)      тривалість курсу: на nнепошкоджену шкіру — до 4-6 опромінень; nна слизисті оболонки, при патології шкірних покривів — до 10-15 опромінень; nінтервал між курсами — не менш 6-7 nтижнів.

Перед початком курсу процедур визначають тривалість біодози nв хвилинах засобом використання біодозиметра Горбачова. nТривалість експозиції одного віконця 1 хв. Врахування біодози проводять через nдобу. Для визначення біодози слизових оболонок використовують nбіодозиметр.

Основні фізіологічні реакції на різних рівнях nорганізму та терапевтична дія світлолікування

n

Структура     система чи функція організму	Терапевтична дія чи фізіологічна реакція
Клітина	Відновлення порушеного мембранного потенціалу
	Прискорення роботи іонних помп
	Відновлення активності мітохондріальних окислювальних процесів (тканинного дихання)
	Зменшення перекисного шляху окислення
	Запуск нормального обміну речовин і енергії (зменшення дефіциту АТФ)
	Стимуляція мітотичної активності
	Нормалізація регенеративних властивостей
Формені елементи крові	Пряма фотомодифікація з генералізацією ефекту при освітленні від 1-3% до 30% об’єму циркулюючої крові
	Зменшення перекисного окислення (за умов адекват­ної дози) у мембранах еритроцитів та лейкоцитів протягом не менш ніж 24 год.
	Підвищення осмотичної стійкості еритроцитів
	Відновлення рецепторної (відносно чужорідних агентів) функції фагоцитів
	Посилення фагоцитарної активності лейкоцитів, пролонгація їхнього функціонування
	Посилення вироблення антитіл та імуноглобулінів
	Стимуляція функції тромбоцитів
Рецептори	Регенерація при їх пошкодженні
	Відновлення нормальних взаємовідносин (відносної кількості) різних рецепторів
	Стимуляція продукції антиалгогенних субстанцій
Шкіра, слизові оболонки	Прискорення регенерації та активація епітелізації ран, ерозій, виразок тощо
	Зменшення запальних процесів та алергічних реакцій Прискорення розсмоктування гематом, свіжих рубців тощо
	Покращення “косметичного статусу”
	Стимуляція імунокомпетентних клітин Лангенгарса
Сполучна тканина	Стимуляція протизапальних процесів
	Покращення мікроциркуляції
Внутрішні органи	Підвищення “працездатності” за рахунок зменшення перекисного окислення тощо
Організм	Відновлення і стимуляція імунної системи в цілому з підвищенням стійкості до інфекційних захворювань
	Протизапальна та знеболююча
	Системно-регулююча та стресова
	Гормонорегулююча тощо

Дозування

При місцевих УФО застосовують еритемні дози ультрафіолетових nпроменів: малі (1-2 біодози), середні (3-4), великі (5-8) і гіпереритемні n(понад 8 біодоз). Повторні опромінення ділянки проводять через n2-3 дні з підвищенням дози опромінення на 25-50%. Одна nділянка опромінюється 3-4 рази. Повторні місцеві УФО призначають nчерез місяць.

Можливі поєднання

Місцеве ультрафіолетове опромінення та опромінення інфрачервоними nпроменями.

Помилки в призначеннях лікаря: не призначає nпроцедуру на рефлекторні зони; не проводить опромінення поза nвогнищем; призначає суберитемні дозування; недостатньо використовує nпроцедуру з профілактичною метою.

Помилки в діях медсестри: не визначає nбіодозу; не враховує відстань від випромінювача до зони впливу; не nкористується захисними окулярами; не враховує ступінь збереження nпопередньої еритеми при повторному опроміненні.

Приклад рецепта або формулювання призначення

УФО комірцевої зони і надпліч, полями, nпо 1 полю на день, від 2 до 5 біодоз, по 3 опромінення на поле. КУФО nмигдаликів, від 1 до 2 біодоз, щодня, 5 опромінень.

Діагноз: абсцес м’яких тканин правого nплеча. УФО джерела ураження, захоплюючи на 1-2 см прилеглі здорові тканини, 2 біодози з наступним збільшенням на 1 біодозу, щодня, № n6.

На кліше — вказати поля, їхні порядкові номери.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ОПРОМІНЕННЯ КРОВІ

Механізм дії: в результаті поглинання УФО nспостерігається так званий фотоелектричний ефект, при якому електромагнітні кванти вибивають nелектрони із зовнішньої орбіти атомів. nОстанні стають електрично зарядженими частками, легко вступають у різні сполуки nз іншими атомами. За рахунок фотоелектричного nефекту в організмі відбуваються складні фотохімічні та фотобіологічні реакції, які є пусковим механізмом цілої nнизки різних процесів.

Вплив УФО супроводжується негайним nпереходом у позаклітинний простір речовин білкової та вуглеводної nприроди. Джерелом їх є клітинна поверхня — зовнішній nпримембранний шар (глікокамекс), який підлягає частковій фотохімічній nдеструкції. В опромінених УФ клітинах крові встановлено актива­цію nспеціалізованих систем клітинної поверхні:

–    у nмоноцитів і гранулоцитів зростає фагоцитарна активність;

–    у nТ-лімфоцитів підвищується експресія рецепторів, що беруть участь в nреакції розеткоутворення, а в еритроцитів — експресія антигенів групи крові.

Після УФОК підвищується електрофоретична рухливість еритроцитів nта тромбоцитів, знижується агрегаційна здатність еритроцитів, nзбільшується їхня осмотична резистентність. Крім цього, мембрана nопромінених еритроцитів переживає структурні перебудови, які nобумовлюють її проникність для іонів та газів, збільшення nдеформованості еритроцитів:

–    зменшується nзагальна кількість гранулоцитів, і відбувається дегрануляція базофілів з nвиділенням з них гепарину, гістаміну та катехоламінів при збільшенні nчисла базофільних гранулоцитів;

–    зменшується nкількість тромбоцитів і концентрація фібриногену в крові;

–    у 12 nразів посилюється експресія специфічних лімфоцитарних nрецепторів, що призводить до зміни якості самої крові та nімунних процесів в організмі.

При УФОК підвищується в плазмі крові рівень кортизолу та АКТГ nпри зменшенні екскрекції оксикортикостероїдів. Ці зміни nстимулюють метаболічні процеси та інгібірування активності nперекисного окислення ліпидів

Особливості дії: має nімунорегулюючий, десенсибілізуючий, протизапальний, гіпохолестеринемічний та анальгетичний ефект. Сприяє покращенню мікроциркуляції та nрегенерації, корегує кислотопродукуючу функцію шлунка, підвищує працездатність та неспецифічну резистентність nорганізму.

Апаратура: ультрафіолетовий nопромінювач крові “Ізольда”.

Показання

1.        Гострі та різні гнійно-запальні захворювання (перитоніт, остеомієліт, сепсис і т. д.).

2.        Захворювання nшкіри: екзема, псоріаз, нейродерміт, рани, що не загоюються.

3.        Внутрішні хвороби: nгострі пневмонії, бронхіт, ревматизм, артропатії, nдеформований спондильоз, гепатити, холецистит, хронічні пієлонефрит і гломерулонефрит, цукровий діабет II типу, nІХС, гіпертонічна хвороба, атеросклероз магістральних nсудин, лімфостаз, виразкова хвороба шлунка, гастрити.

4.Захворювання нервової системи. nНейроінфекції. Неврити.

5.Гінекологічні захворювання. Запальні nпроцеси придатків, клімактеричні розлади, імпотенція, чоловіче та nжіноче безпліддя.

6. Хірургічні хвороби. Опіки, трофічні виразки, судинні захворювання nкінцівок, підготовка хворих до оперативного втручання, nпрофілактика післяопераційних ускладнень.

Параметри процедур:

а)      методика: nпунктується одна з центральних або периферичних вен. Кров пацієнта поступає nчерез одноразову систему для nпереливання крові через кварцову кюветку в стерильну ампулу з 50 мл антикоагулянта (глюгіцир, nгепарин). При опроміненні розрахованої кількості крові ампула для забору nкрові перетворюється на ємність для її повернення. Кількість крові, nвзятої для опромінення, визначається із розрахунку 0,5-2 мл/кг ваги хворого;

б)поверхнева щільність потоку опромінення nв площині кювети при довжині хвилі 254 Нм становить 2-3 мВт/см²;

в)      швидкість nпроходження крові через опромінену кювету 12-18см/хв.;

г)      тривалість nпроцедур: загальний час опромінення крові становить 8-10 хв.;

д)періодичність процедур: через nдень, на курс 4-8 процедур. Повторні курси проводяться через 3-6 місяців.

Помилки в призначеннях

1.        Не завжди nвраховується поєднання процедур, часовий інтервал між процедурами.

2.        Вплив УФО nпоєднується із застосуванням різних лікарських речовин, але недоцільно проводити терапію при прийомі ваготонічних речовин.

3.        Не враховується nіндивідуальна чутливість пацієнта до УФО

і можливі реакції організму при цьому.

Приклад рецепта або формулювання nпризначення

Ультрафіолетове опромінення крові (УФОК), апарат “Ізольда”. nКурс — 6 процедур, через день.

ВИДИМЕ ОПРОМІНЕННЯ

Видиме опромінення — лікувальний метод впливу на тканини nвипроміненням з довжиною хвиль 0,76-1,00 мкм з виникненням на місці nйого поглинання тепла сильнішого, ніж при застосуванні nінфрачервоного опромінення.

Механізм дії: видиме опромінення здатне nпосилювати місцеві обмінні процеси, прискорювати nокислювально-відновні реакції, покращувати мікроциркуляцію. Виникнення nтепла в тканинах пов’язано з броунівським рухом молекул.

Особливості дії: посилення кровотоку, спазмолітична, розсмоктуюча, nпротизапальна в хронічній фазі запалення. Глибина проникнення до 1-2 см.

Апаратура: лампа “Солюкс”, синя лампа Мініна, nмісцеві світлові ванни.

Показання

1.        Місцева трофічна та протизапальна дія при nхронічних запальних процесах.

2. Неврити, nневралгії, міозити.

3. Гемолітична nжовтуха новонароджених.

Протипоказання

Гострі запальні гнійні процеси, nзлоякісні і доброякісні пухлини, кровотечі і схильність до них, nнедостатній кровообіг II–III ст.

Техніка проведення процедур

Опромінюється окрема частина тіла хворого, яку звільнюють від nодягу. Залежно від потужності випромінювача його рефлектор nвстановлюють на відстані 20-30 або 50-100 см від ділянки nопромінення.

Параметри процедур:

а)       методика: місцева, рефлекторно-сегментарна;

б)інтенсивність дії: визначається за досягненням пацієнтом теплових nвідчуттів у зоні дії;

в)       відстань від рефлектора до пацієнта: 50^100 см;

г)    тривалість процедури: для світло-теплових nвипромінювачів — 20-40 хв., для лампи nМініна — 15-20 хв., для світлотеплової nхвилі — 20-30 хв.;

д)    періодичність процедур: щодня, через день; на курс n5-20 процедур.

Дозування

Здійснюється за відчуттям хворим приємного тепла. Повторні nкурси видимого опромінення призначають через місяць.

Помилки в призначеннях лікаря: призначає nпроцедуру в підгострій та гострій фазі запалення, не використовує як nзасіб, що посилює дію інших методів фізіотерапії.

Помилки в діях медсестри: не враховує відчуття хворого.

Приклад рецепта або формулювання nпризначення

Видиме опромінення (“Солюкс”) на ділянку nколінних суглобів, 20 хв., через день, 15 процедур.

Діагноз: міозит трапецієподібного м’яза. nОпромінення ділянки ураження лампою Мініна, 10-20 хв., щодня, № 10.

На nкліше — вказати зону впливу.

ФОТОТЕРАПІЯ  БІЛИМ  СВІТЛОМ  ІЗ  ВПЛИВОМ  НА  ЗОРОВИЙ  АНАЛІЗАТОР

Лікувальний метод, в якому використовується світло переважно n(близько 80%) видимого діапазону (401-780 нм) і частково (15-20%) nінфрачервоного (780-3000 нм) з виключенням ультрафіолетового випромінювання з nвпливом на зоровий nаналізатор.

Механізм дії: загальний для світлолікування.

Особливості дії: загальностимулююча, nвплив на залози внутрішньої секреції, включаючи епіфіз.

Апаратура: nгалогенова лампа з фільтром із звичайного скла (відсікаються nУФ-промені), спеціальні прилади.

Основні nпоказання

1.Сезонні та несезонні депресії.

2.Висока маса тіла (ожиріння).

3.Передменструальний синдром.

4.Інсоманія (безсоння).

5.Психовегетативні nпорушення.

6.Дистонічні гіперкінези (ториколіз, оромандибулярна nдискінезія).

7.Паркінсонізм.

8.Мультиінфрактна nдеменція.

Протипоказання Не виявлені.

Техніка та методика проведення процедур

Лікування найчастіше проводиться зранку. Пацієнт зручно влаштовується в nкріслі (ліжку), лампа ставиться на відстані 60 см і під nкутом 45° до очей. Інтенсивність світла перед очима: від 1000 до 5000 люкс (в звичайно nосвітленому приміщенні — 500 люкс, в сонячний день надворі — n100000). В кожному конкретному випадку інтенсивність світла nпризначається лікарем.

Тривалість процедури: від 30 хв. до 1 год., залежно nвід захворювання пацієнта.

Помилки в призначеннях лікаря: недостатньо nдиференційоано вибирає інтенсивність світла та тривалість процедури nпри різних хворобах.

Помилки в діях медсестри: неправильно nвимірює освітлення люксометром, розташовує лампу просто перед очима nпацієнта.

Приклад призначення світлолікування при паркінсонізмі

Фототерапія білим світлом і інтенсивністю2500 люкс 9 год. 30 хв., nтривалість процедури 1 год. На курс 21 процедура, перші 5 nсеансів щодня, потім через день.

При безсонні з дуже повільним засинанням

Фототерапія білим світлом за 2 год. до сну, n2000 люкс, 40 хв., 14 щоденних процедур.

При сезонних депресіях (осінь, зима, весна)

Фототерапія білим світлом вранці, 3500 люкс, 1 год., 14 щоденних nпроцедур.

ЛАЗЕРОТЕРАПІЯ

Лазеротерапія — лікувальний метод, де діючим фактором є nлазерне випромінення.

     

Лазеротерапія передпліччя

ЧЕРВОНИЙ ДІАПАЗОН (0,63 МКМ)

Механізм дії: в nмеханізмі дії лазера на тканини мають значення загальноенергетичний вплив nна рівні молекул і атомів, теплова енергія, вплив nелектромагнітного поля, фотохімічний та фотоелектричний ефекти. Існують такі nтеорії: теорія поглинання лазерної енергії (лазероакцептори-ДНК, nферменти, мембрани), резонансна та нейро-рефлекторна.

Особливості дії: стимуляція nрегенерації, гіперсенсибілізація, стимуляція вироблення неспецифічних nфакторів імунітету, імуномодуляція, протибольова дія, протизапальна дія, nактивація функцій ендокринних органів. Глибина проникнення до 1-2 см.

Апаратура: “Ягода” n(“УФЛ-1”), “АФЛ-1”, “Рація” (гелій-неоновий nлазер), апаратура серії “МИТ”, “СВД-01″, n”Медик-1”, Btl та ін.

     

                               n           Btl-10 n 2 sondy                                                                nВtl 2000 з випромінювачем 65

 

Показання

1.Дистрофічні процеси.

2.Запальні захворювання в різних фазах.

3.Захворювання, nщо супроводжуються порушенням мікроциркуляції в тканинах.

4.Стани, при яких необхідно стабілізувати nобмінні, імунні процеси.

5.З метою nпрофілактики захворювань і з загальнозміцнюючоюметою, у тому числі для nлікування пацієнтів похилого віку.

Протипоказання

Доброякісні новоутворення в зонах опромінення, тиреотоксикоз, nзлоякісні пухлини.

Техніка проведення процедур

Використовують вплив лазерним опроміненням на джерело nураження і розташовані поряд тканини, рефлексогенні та сегментарно-метамерні nзони (розфокусованим променем), а також на місце проекції ураженого органа, nзадніх корінців, рухливих нервів і біологічно активних точок (лазеропунктура). n

 

Вплив розфокусованим променем проводять за дистантною методикою n(зазор 25-30 мм), лазеропунктуру — за nконтактною методикою. Виділяють стабільну та лабільну лазеротерапію. Протягом nоднієї процедури опромінюють 3-5 полів, їхня загальна площа не повинна nперевищувати 400 см².

Параметри процедур:

а) методика: місцева, рефлекторно-сегментарна, на nбіологічно активні зони, порожнинна;

б)   спосіб впливу: nдистанційно (розфокусований промінь площею nвід 2-3 до 50 см²; сфокусований промінь діаметром 1-4 мм, контактно (сфокусований промінь діаметром 1 мм);

в)   потужність впливу: nвизначається за щільністю потоку потужності n(ЩПП) — від 1 до 20 мВт/см²; за сеанс — до 10 Дж/см² nна поле (найчастіше 2-3 Дж/см²);

г)    тривалість nпроцедур: від 30 сек. до 5 хв. на одне поле; на процедуру n— до 20 хв.; протягом однієї процедури призначають nопромінення 1-5 полів;

д)    періодичність nпроцедур: щодня, через день; на курс 10-20 сеансів.

Дозування:

Здійснюють за щільністю потоку енергії лазерного опромінення. nТривалість строго індивідуальна, від 20 сек. до 5 хв. на nполе, сумарно до 20 хв. Вплив проводять щодня або через день, 10-20 nпроцедур. За потреби повторний курс лазеротерапії призначають через n2-3 місяці.

Можливі поєднання:

Магніто-лазерна терапія, ультразвук.

Помилки в призначеннях лікаря: не призначає nпроцедуру на рефлекторні зони і зони сегментарної іннервації; не nвраховує ефекти різної потужності лазерного променя.

Помилки в діях медсестри: недостатньо nточно виконує правила техніки безпеки при роботі з лазерними апаратами, nпрацює в недостатньо освітленому приміщенні.

Приклад рецепта або формулювання nпризначення:

Лазеротерапія на ділянку трофічної виразки лівого передпліччя. nЩПП 3-5 мВт/см², 3-8 хв., щодня, 20 процедур.

Діагноз: хронічний простатит. Лазерне опромінення nпередміхурової залози за допомогою світловоду, який вводять в пряму кишку. nЩільність потужності опромінення 0,5-10 мВт/см², 5-Ю nхв.,№ 10-15.

На кліше — вказати зону впливу, її номер.

ІНФРАЧЕРВОНИЙ ДІАПАЗОН (0,89 МКМ)

 Механізм дії: в механізмі дії nлазера на тканини мають значення теплова енергія, тиск світла, а nза допомогою потужної енергії—ударний ефект, вплив магнітного поля, nфотохімічний, фотоелектричний ефекти.

Апаратура: “УЗОР”, n”Улей”, “УГРА”, “УЛИС”, “АМТЛ” серії n”МІТ” та ін.

  

Особливості дії: основні біологічні nефекти аналогічні вищевказаним; внаслідок використання в указанш nапаратурі арсенід-гелієвого лазера з імпульсним випроміненням nблизької інфрачервоної області спектра (довжина хвилі 0,89 мкм) глибина nпроникнення даного лазера збільшується до 6 см.

Особливості дозування (для апарата “МІТ-1 nМИТ”):

а)     спосіб впливу: nконтактно (визначається технічними можливостями апаратури);

б)потужність впливу: від 10 до 100 мВт;

в)частота: 0,1-10 Гц;

г)    тривалість nпроцедур: до 5 хв. на поле; на проекцію органів — до 10 хв.; на nпроцедуру – до 20 хв.;

д)періодичність процедур: щодня, через nдень; на курс 10-20 сеансів;

є) за потреби лазерне випромінення може поєднуватися з МП (до nмТл).

Приклад рецепта:

Лазеротерапія на зону проекції аорти, легеневого стовбура nта серця. Вихідна потужність 20 мВт, частота nімпульсів 10 Гц, тривалість опромінення 4 хв. на поле, щодня, 10 nпроцедур.

На кліше — вказати зону впливу, її номер.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ ДІАПАЗОН (0,34 МКМ)

Механізм дії: в механізмі дії лазера на тканини nмають значення теплова енергія, тиск світла, а за допомогою nпотужної енергії—ударний ефект, вплив магнітного поля, nфотохімічний, фотоелектричний ефекти.

Особливості дії: даний варіант nлазеротерапії вирізняється вираженою бактерицидною дією, має nефекти середньохвильового діапазону, ультрафіолетового діапазону n(довжина хвилі 0,34 мкм). Глибина проникнення до 1 мм.

Апаратура: “МК-505”, Узор

 

Показання:

1.Дистрофічні процеси.

2.Запальні процеси в гострій фазі.

3.Захворювання, nщо супроводжуються порушенням мікроциркуляції.

4.        Стани, при яких nнеобхідно стабілізувати обмінні та імунні процеси.

Параметри процедур:

а)    методика: місцева n(переважно на слизові оболонки, раневі поверхні);

б)спосіб впливу: дистанційно по світловоду nабо контактно;

в)       потужність: 5-10 мВт/см²;

г)       частота: 1000 Гц;

д)тривалість процедур: до 5 хв. на одне nполе, до 15 хв. на процедуру, протягом однієї процедури nвпливають на 1-3 поля.

Помилки nв призначеннях лікаря: не враховує особливості дії nультрафіолетового діапазону лазеротерапії.

Приклад рецепта:

УФ-лазеротерапія на вушну раковину, зовнішній слуховий nпрохід, по 3 хв.; потужніть 5 мВт/см², щодня, 12 nпроцедур.

ВНУТРІШНЬОВЕННА ЛАЗЕРОТЕРАПІЯ

Особливості дії: для даного nметоду зберігаються основні ефекти, характері для лазеротерапії; nпереважна спрямованість внутрішньосудинного лазерного nопромінення пов’язана з впливом на гемостаз, реологічні якості nкрові, клітинно-мембранні утворення, систему перекисного окислення nліпідів та інші ферментні системи.

Апаратура: “АЛОК-1” (внутрішньосудинне nопромінення крові гелій-неоновим лазерем, ВЛОК). Довжина хвилі 0,63 nмкм, апарати серії “МИТ”.

Показання

1. ІХС, nстенокардія, наслідки мозкового ішемічного інсульту.

2.Гіпертонічна хвороба.

3.Цукровий діабет (діабетичні nангіонейропатії).

4.Імунодефіцитні стани.

5.Тяжкі nстани і системні захворювання.

Параметри процедур:

а)    методика: nвнутрішньосудинне опромінення (світловод вводиться через ін’єкційну голку в кубітальну вену на глибину 1-2 см);

б)       потужність впливу: nвід 1 до 5 мВт;

в)       тривалість nпроцедур: 30-40 хв.;

г)    періодичність nпроцедур: щодня, через день; на курс 5-10 сеансів;

д)разом з внутрішньосудинним опромшенням nкрові слід призначати аевіт (600мг на добу) для запобігання загостренню хвороби.

Приклад рецепта:

Внутрішньосудинне лазерне опромінення крові (апарат “АЛОК-1”). nПотужність 1-2 мВт, тривалість 45 хв., щодня, 7 процедур + nаевіт 600 мг на добу.

ГІДРОЛАЗЕРНИЙ ДУШ

Механізм дії: на пацієнта діють такі фактори, як nтепловий вплив води (t°36-37°C), тиск водяних потоків на шкіру (масаж), вплив nлазерного опромінення.

Особливості дії: стимуляція регенерації, nгіпосенсибілізація, імуномодуляція, анальгезія, покращення nмікроциркуляції у тканинах, протизапальна дія.

Апаратура: “УЛФ-02”. nДо апарата підведено за допомогою світловоду лазерне випромінення. В nпроцесі прийому процедури вода виконує роль світловоду, який складається nіз 30-40 водяних потоків, що несуть лазерне випромінення. В nостанній час випускаються більш удосконалені апарати — n”СВД-01″ (див. “Магнітогідролазерний вакуумний nмасаж”).

Параметри процедур:

а)        спосіб впливу: nдистанційно, щільність потоку потужності (ЩПП) —10-20 мВт/см²;

б)   тривалість процедури: n10-15 хв.,

в)         періодичність nпроцедури: щодня або через день, на курс 10-12 процедур.

Показання:

 1. Захворювання серцево-судинної nсистеми. Захворювання опорно-рухового апарату.

2. Захворювання nнервової системи.

3. Захворювання nшкіри.

Лікувальний лазерний душ призначається в комплексі з лазерним nвпливом безпосередньо на шкіру, проекції внутрішніх органів, зони nЗахар’їна-Геда.

Протипоказання:

Доброякісні та злоякісні новоутворення II—III ст., інфекційні nзахворювання, захворювання крові, туберкульоз.

Приклад рецепта:

Лазерний душ, 36-37° С, 10хв., щодня, nна курс 10-12 про­цедур.

ТЕРАПІЯ ЛАЗЕРНИМ СКАНУЮЧИМ ПРОМЕНЕМ

Метод лазерної терапії, при якому лазерний промінь освітлює необхідну nзону в автоматичному чи ручному режимі.

В основу автоматичного сканування покладено принцип зміни nв просторі положення лазерного променя, а це дає можливість nзосередити освітлювання окремих ділянок тіла різного розміру з nвикористанням фігур різної конфігурації.

Механізм дії: загальний для лазеротерапії.

Особливості дії: можливість nнасвічування значних ділянок тіла без розфокусування проміння.

Апаратура: “Медик-1”. Апарат nдозволяє впливати лазерним променем червоного (14 мВт, 0,65 nмКм) та інфрачервоного (100 мВт, 0,8 мкм) nдіапазону по 4 фігурах і амплітудою по 2 координатам. Апарат nфункціонує таким чином, що можна впливати окремо або nразом червоним та інфрачервоним спектрами.

Показання:

1.Загальні для лазеротерапії.

2.За nпотреби впливу на значну ділянку тіла (суглоби, хребет, проекція внутрішніх nорганів та ін.)

3.Відкриті рани, виразки, тромбофлебіт.

4.Захворювання шкіри, особливо з nмокненням.

5.Косметологічні проблеми.

6.З оздоровчою та профілактичною метою.

7.Лазерофорез та ін.

Протипоказання:

Загальні для лазеротерапії.

Техніка проведення процедур:

Спочатку визначаються необхідні зони впливу, а потім вибирається nконфігурація (фігура) та спектр лазерного випромінювання n(червоний, інфрачервоний чи використовують червоний та nінфрачервоний одночасно). Регулюється потужність, розраховується nнеобхідна доза енергетичного впливу.

В одному сеансі насвітлюють площу не більш ніж 800 см² nз енергетичним навантаженням не більш ніж 1 Дж/см² (найчастіше до n0,5 Дж/см²). Від цього залежить тривалість процедури.

Дозування:

Здійснюють за енергетичним навантаженням на необхідну ділянку nтіла (Дж/см²). Чим більша зона насвічується, тим менша nенергетична доза. Максимальна доза — 1 Дж/см², мінімаль­на — n0,01 Дж/см². Максимальна площа опромінення скануючим nлазером — до 800 см².

Можливі поєднання:

Магнітотерапія, масаж, мануальна терапія та ін.

Помилки в призначеннях лікаря: не вираховує nнеобхідні енергетичні дози залежно від захворювання.

Помилки в діях медсестри: nнедостатньо точно виконує правила техніки безпеки (не використовує nзахисні окуляри, працює в затемненому приміщенні).

Приклад рецепта:

Лазеротерапія скануючим лазером на шийно-комірцеву ділянку n(площа 350 см²), інфрачервоним променем (100 мВт), 20 хв., nчерез день, 14 процедур на курс лікування.

Теплові джерела світла

Промені видимого спектра nдіють, насамперед, як тепловий фактор, а також через зоровий аналізатор. nНервові імпульси, які виникають при освітленні ока, через нейрогуморальні nмеханізми впливають на життєдіяльність організму. Діяльність певних органів і nсистем активується або пригнічується, залежно від різних відтінків спектра n(червоний колір — збуджує; зелений — заспокоює).

До групи апаратів, у яких nяк джерело опромінення застосовується металева нитка розжарювання, відносяться nне лише лампи інфрачервоних променів на штативі, але й лампи соллюкс , місцеві nсвітлотеплові ванни, лампа Мініна. Ці джерела світла застосовуються для опромінення інфрачервоними і nвидимими променями.

Лампа nінфрачервоних променів

Механізм дії nінфрачервоних променів складний. Найбільше вивчена основна—теплова дія цього nвиду опромінювання. Подразнення рецепторів шкіри тепловими променями призводить nдо рефлекторного розширення судин і виникнення гіперемії. Цей вид гіперемії, на nвідміну від УФ-гіперемії, не має чіткого контуру, виникає під час опромінення і nзникає через 40-60 хв. Внаслідок підвищення температури й покращання кровообігу nзростає обмін речовин, трофіка тканин, що сприяє швидкій регенерації та nрепарації. Спостерігається також спазмолітичний і знеболювальий ефект.

Окремі nметодики

Штучним nджерелом інфрачервоних променів є лампа інфраруж.  Вона складається із закріпленої на особливій підставці nметалевої спіралі. Спіраль, розжарюючись електричним струмом до 500° С, є nджерелом випромінювання. Лампа закріплена на штативі і має рефлектор. За допомогою nцієї лампи опромінюють окремі ділянки шкіри з відстані 20-30 см, щоденно, курс nлікування — 5-20 процедур.

Масаж nпід інфрачервоними променями

Лампа Мініна складається nз лампочки розжарювання потужністю 25-40 Вт, поміщеної в рефлектор параболічної nформи. Рефлектор має дерев’яний ободок і закріплений на дерев’яній ручці. nОпромінення проводять 1-2 рази на день з відстані 15-20 см по 10-20 хв. Воно nсприяє знеболенню та розсмоктуванню запальних інфільтратів. Користуються nлампочками із синього, червоного, частіше – безколірного скла. Лампою Мініна nопромінюють невеликі ділянки шкіри.

Для опромінення ділянок nбільшої площі застосовують світлотеплові ванни, які є комплектом лампочок nрозжарювання потужністю 40 Вт кожна, розміщених у кілька рядів, із плоскими металевими nрефлекторами на внутрішній поверхні каркаса, що має форму півциліндра . Є ванни n2-х типів: для тулуба (на 12 ламп) та кінцівок (на 8 ламп). Включаються у nмережу всі лампочки або окремі їх ряди. Хворого кладуть на кушетку, світлову nванну розміщують на певній ділянці тіла і накривають простинею і 1-2 ковдрами. nПроцедура триває 15-30 хв, щоденно або через день. Необхідно стежити за nзагальним станом хворого і диханням, особливо при проведенні загальної ванни n(для тулуба). При неприємних відчуттях процедуру припиняють. Лампи Соллюкс nбувають стаціонарні і переносні. Джерелом випромінювання служить лампа nпотужністю 500-1000 Вт, яка має рефлектор параболічної форми. Для опромінення nобмежених ділянок користуються тубусами і фільтрами. Опромінення проводять на nвідстані 80-60 см тривалістю 15-30 хв, через день або щоденно, № 15-20 nпроцедур. Із метою безпеки лампу встановлюють збоку від хворого і на вирізку в nтубусі накладають захисну металеву сітку.

Показання: гострі та хронічні запальні процеси n(лише в стадії зворотного розвитку або інфільтрації), невралгії, погано nзагоювані рани та виразки, контрактури, опіки й відмороження, поліневрити, nміозити, міалгії, псоріаз, екзема, хронічні неспецифічні захворювання легень, nтонзиліти, бронхіальна астма тощо. Загальне опромінення застосовують для nпрофілактики авітамінозу Д у дорослих, вагітних та дітей, лікування рахіту, для nпідвищення загальної опірності організму.

Протипоказання: злоякісні пухлини, схильність до nкровотеч, активний туберкульоз легень, системний червоний вовчак, недостатність nкровообігу ІІ-ІІІ стадії.

Параметри процедур:

а)       методика: місцева, рефлекторно-сегментарна;

б)    інтенсивність впливу: визначається за досягненням nу пацієнта приємного тепла в зоні nвпливу;

в)       відстань від рефлектора до пацієнта: 50-100 см;

г)       тривалість процедур: 20-40 хв.;

д)    періодичність процедур: щодня, через день; на курс 5-20 сеансів.

Дозування

Здійснюється за відчуттям хворими приємного тепла. Три­валість щоденних або тих, що nпроводяться 2 рази на день, впливів 15-30 nхв., 20-25 процедур. Повторний курс інфрачервоного опромінення призначають через місяць.

Можливі поєднання

Інфрачервоне та видиме опромінення.

Помилки nв призначеннях лікаря: призначає в підгострім і гострій nфазі запалення; не використовує підсилюючої дії інших методів фізіотерапії (наприклад, електрофорезу).

Помилки в діях медсестри: не зважає на nвідчуття хворого, не враховує відстані розміщення джерела від nхворого.

Приклади рецепта або формулювання nпризначення

Інфрачервоне випромінення на ділянку епігастрія, 20 хв., щодня, n10 процедур.

Діагноз: стан після гострої пневмонії n(фаза розсмоктування). Опромінення лампою “ЛІК-5”, 15-20 хв., nщодня, № 8.

На кліше — вказати зону дії.

Ультразвукова nтерапія

Це – метод лікувального впливу механічними коливаннями nультразвукової частоти, що викликають у тканинах поперемінне стиснення і nрозрідження середовища. Частота коливань ультразвуку, яку застосовують у nмедицині з лікувальною метою, в діапазоні від 830 до 2600 КГц.

Механізм дії. Ультразвукова енергія діє на nтканини, викликаючи механічний, фізико-хімічний і тепловий ефекти. Механічний nвплив спричиняє перемінне стиснення і розрідження клітинних структур, nзумовлюючи процес “мікромасажу” тканин; а поглинання ультразвуку nсупроводжується утворенням тепла в тканинах, зміною рН середовища і nприскоренням хімічних реакцій.

Ультразвук підвищує nпроникність клітинних мембран, розширює судини й активує кровообіг, прискорює nдифузію, зменшує утворення злук і грубих рубців, покращує функціональні nможливості зв’язково-суглобового апарату, знімає спазм м’язів, знижує nчутливість нервових рецепторів. Під впливом ультразвуку вивільняються активні nпродукти – медіатори (гістамін,), поява яких стимулює ферментні, імунологічні nсистеми, спричиняє підвищення неспецифічної резистентності організму. Лікування nультразвуком прискорює регенеративні й репаративні процеси, нормалізує nсекреторну і моторну функції шлунка, кишок, знімає бронхоспазм і покращує nвентиляційно-дренажну функцію бронхів.

Показання: деформуючий артроз; міжхребцевий nостеохондроз; радикуліт; плечолопатковий періартрит; хвороба Бехтерева;; nконтрактура Дюпюітрена (початкова стадія); невралгія; неврити; травми суглобів; nтравми периферичних нервів; рубці та спайки поверхневих і глибоких тканин; nвиразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (неускладнені); астматичний nбронхіт; нейродерміти; мастит; деякі гінекологічні й очні хвороби.

Протипоказання: злоякісні новоутвори; хвороби крові; nсхильність до кровотеч; вагітність; гіпертонічна хвороба вище II ст.; виражений nатеросклероз; коронаросклероз; артеріальна гіпотонія; діенцефальний синдром; nпієлонефрити; захворювання центральної нервової системи, в тому числі порушення nмозкового кровообігу; сифіліс; цукровий діабет; тромбоз; застій у венах тазової nділянки. Ультразвуком не можна діяти на ділянку голови, серця, вагітну матку.

Апарати. Використовують апарати: ультразвукові nтерапевтичні апарати “УЗТ-101” (880 кГц), УТС-1, УЗТ-101, 102, 103, 104; ЛОР-2, nЛОР-3, стоматологічний “УЗТ-КК”, ультразвуковий терапевтичний nпортативний – УТП-1, офтальмологічний “УЗТ-ІОЗ”, урологічний n”УЗТ-104″, гастроентерологічний “УЗТ-13.05”, отоларингологічний n”ЛОР-1А-3″, “УЗТ-31 ,-3.01 ,-13.04″, дерматологічний n”УЗТ-3.02”, педіатричний “УЗТ-3.06” (частота 2640 кГц). Ультразвук nз частотою 22-100 кГц має глибину проникнення до 10-12 см, з частотою 880 КГц — до 5-6 см, з частотою 2640 — до 1-2 см. Апарат “Барвінок” (“УЗТ Н-22/44 02Г”) призначений для nлікування гінекологічних (частота 22 кГц), урологічних (частота 44 nкГц) захворювань та загальнофізіотерапевтич-ної практики n(22,44 кГц). Апарат “МІТ-П” поєднує в собі ультразвук (44 кГц) nта МП (50 мТл); “МІТ-1″—ультразвук (2640кГц), з частотною nмодуляцією; “МІТ-143 — ультразвук (80-100 кГц, 0,1-0,5 Вт).

   

                                nSonoplus 434                                     n  Випромінювачі до апарата

  

Правила роботи на nвказаних апаратах наводяться у технічному паспорті (Фільм”Ультразвук”).

Методика проведення і nдозування процедур. nПід час процедури пацієнт може сидіти або лежати в зручній позі. Для контакту nвипромінювача з поверхнею шкіри її змащують вазеліновою олією або маззю nспеціального складу.

Проведення маніпуляціі

ультразвукової терапії

 При nдії на нерівну поверхню шкіри (суглоби, ступні, кисті) процедуру проводять nчерез воду.

Ультразвукова терапія суглобів кисті

через воду

Вплив може бути nконтактним рухомим методом (лабільно) і рідше нерухомим (стабільним). nУльтразвуком діють на невеликі частини тіла з площею, не більшою 150-200 см². nПід час першої процедури опромінюють 1-2 поля, в наступні – збільшують зону до n3-5 полів. Можуть застосовуватись дози малої інтенсивності – від 0,05 до 0,4 nВт/см², середньої – від 0,5 до 0,8 Вт/см², і, рідше, nвеликої – від 0,9 до 1,2 Вт/см². В апаратах передбачено застосування nбезперервного та імпульсного режиму. Імпульсний режим вибирають для м’якшої дії nу дітей, ослаблених хворих, пацієнтів, які перенесли травму черепа. Час дії на nкожне поле – 3-5 хв, при цьому загальна тривалість процедури на усі поля не nповинна перевищувати 15 хв. Процедури проводять кожного дня або через день. nКурс лікування – 6-12 процедур, деколи – 20.

Порядок і приклади nпризначення. nВказують лікувальний фактор; ділянку дії; кількість полів або зон; інтенсивність n(Вт/см²); режим (безперервний, імпульсний із тривалістю імпульсу в nмілі секундах); методику і спосіб дії n(лабільна, стабільна, контактна); тривалість дії (на кожне поле); кількість nполів за одну процедуру; частоту і кількість процедур на курс лікування.

Ультрафонофорез – метод лікувальної дії ультразвуком і частинками nлікарської речовини. В його основі лежить можливість за допомогою ультразвуку nдифундувати лікарську речовину в організм при зміні абсорбційних властивостей nшкіри і підвищенні її проникності. Для фонофорезу застосовують лікарські nречовини, виготовлені у вигляді мазей або масляних розчинів. Техніка, методика nі дозування процедур такі ж, як при лікуванні ультразвуком.

 

Параметри процедур:

 а)      методика: місцева, nрефлекторно-сегментна, порожнинна;

б)       інтенсивність nвпливу дозується в Вт/см² в трьох діапазонах: 0,05-0,04 Вт/см² — мала потужність, n0,5-0,8 Вт/см² — середня nпотужність, 0,9-1,0 Вт/см² —велика потужність;

в)    режим генерації: nбезперервний, імпульсний (при імпульсному nрежимі частота імпульсів становить 50 Гц, тривалість —10,4,2мс);

г)    спосіб проведення nпроцедур: лабільна і стабільна методики; контактно і дистанційно через воду (в ванночці);

д)    тривалість процедур: nна одне поле — від 2-5 до 10 хв. (площа одного поля—до 200-250 см²; nна процедуру—до 15 хв.; протягом nоднієї процедури впливають на 1-3 поля;

є)             періодичність процедур: щодня, через nдень; на курс 10-20 процедур.

Дозування

Здійснюють за інтенсивністю в ватах, що припадають на 1 см² nвипромінювача (від 0,05 до 1 Вт/см²), площа впливу до 250 см². nТривалість впливів становить 10-15 хв., 8-12 процедур. Повторний курс nпризначають через 2-3 місяці.

Можливі поєднання

Електроультрафонофорез, ультрафонодіадинамофорез, ультрафоноамплі-пульсфорез, nмапгітоультрафонофорез, вакуум-ультрафонофорез, мікроультра-фонофорез, nмагнітотультразвукова терапія, лазеро-ультразвукова та nмагніто-лазеро-ультразвукова терапія.

Помилки в призначеннях лікаря: не nвказує потужність, режим генерації; не використовує nрефлекторно-сегментарні методики; не враховує можливість впливу nчерез водне середовище за дистанційною методикою; не враховує відмінності nв дії ультразвуку з частотою 880 і 2640 кГц.

Помилки в діях медсестри: не слідкує за nвідповідністю номера голівки випромінювача і кнопки на апараті; не nперевіряє придатність випромінювача до роботи; не дотримується необхідної nшвидкості руху випромінювача по шкірі пацієнта; довіряє пацієнтам nсамостійно проводити процедуру.

Приклади nрецепта або формулювання призначення:

Ультразвукова терапія на попереково-крижову зону. Паравертебрально, nпотужність 0,4 Вт/см², режим безперервний, лабільна методика, nпо 4-5 хв. на поле, через день, 10 процедур.

Ультрафонофорез 0,1-процентного розчину обзидану на задньошийну nзону, nпаравертебрально, nпотужність 0,2 Вт/см², режим імпульсний — 10 nмс, nлабільна методика, по 2-3 хв. на одне поле, через nдень, 8 процедур.

Діагноз: остеохондроз поперекового nвідділу хребта. Ультразвукова терапія поперекової ділянки, nпаравертебрально, режим імпульсний, методика рухома, контактно, інтенсивність 0,2 nВт/см², по 3 хв. з кожного боку, через день, № 10.

На кліше — вказати зони впливу, їх порядковий номер.

 Примітка: за потреби слід nвказати тип апарата, вид або шифр випромінювача.

Алгоритм проведення ультразвукової nтерапії апаратом “Барвінок”

1.Встановити кнопку “Мережа” у nвідтиснути положення.

2.Під’єднати до роз’єму “Вхід” nгенератора відповідний перетворювач на 22 або 44 кГц.

3.Під’єднати за допомогою різьбового nз’єднання до апарата необхідний для лікування хвилевід.

4.Натиснути кнопку перемикача n”Хвилевід”, відповідну цифрі, що йде після 22 або 44 nпід’єднаного хвилеводу.

5.Натиснути кнопку “2” чи n”5″ перемикача “Амплітуда”.

6.Під’єднати кабель до мережі 50 Гц 220 В. nЗаземлення проходить одночасно з підключенням кабеля до розетки nз заземленим контактом.

7.Підготувати ємність на 500 мл та nнаповнити її водою.

8.Натиснути кнопку “Мережа”, nпри цьому загоряться табло “Частота”, “Хвилевід”, “МКМ”, n”Час”.

Перевірте правильність інформації на цифровому таб­ло nвідповідно до натиснутих кнопок перемикача “Хвилевід”, “Амплітуда”; nна решті цифрових табло повинна бути нульова інформація.

9.     Натиснути кнопку n”Устан.” перемикача “Час” та встановити на цифровому табло nчас у хвилинах і секундах.

10.Опустити на 1-2 см робочий кінець хвилеводу.

11.Натиснути nкнопку “Процедура”, при цьому в момент експозиції повинен nвестися зворотний рахунок часу процедури, в той же час спостерігається nколивання води, а на цифровому nтабло “Частота” повинна бути індикація частоти 22±2 кГц або 44±4 Гц.

12.Вимкнути кнопку “Процедура”.

13.Після виконання вказаних операцій апарат nготовий до роботи.

14.Натиснути кнопку “Скид” перемикача n”Час”, впевнитися у нульових показаннях на цифровому табло.

15.Натиснути кнопку “Устан.” nперемикача “Час” та встановити на табло час, необхідний для nпроцедури, у хвилинах та секундах.

16.Піднести nдо хворого органа пацієнта хвилевід, закріпити випромінювач у nтримачі та натиснути кнопку “Процедура”. Після nзакінчення вказаного часу генератор автоматично вимикається nта вмикається звуковий сигналізатор. Для передчасного закінчення nпроцедури або вимикання сигналізатора необхідно вимкнути кнопку n”Процедура”.

17.Після закінчення процедур апарат nнеобхідно від’єднати від мережі.

Алгоритм проведення ультразвукової nтерапії апаратом “УЗТ-101 Ф”

1.При проведенні процедур тип nвикористовуваного випромінювача, режим роботи—безперервний або nімпульсний, тривалість імпульсів, а також значення середньої nінтенсивності ультразвукових коливань та тривалість процедур nвстановлюються в суворій відповідності з призначеннями лікаря.

2.Під’єднати до роз’єму “Вхід” nпід’єднувальний кабель.

3.Під’єднати до кабеля вказаний nдля проведення процедури випромінювач та встановити його в гнізді nфутляра.

4.Натиснути клавішу перемикача n”Випромінювач” з написом, ідентичним з останньою цифрою типу nпід’єднаного випромінювача.

5.Для проведення процедури в nбезперервному режимі генерації натиснути клавішу “Б” nперемикача “Режим работи”.

6.Встановити задану лікарем середню nінтенсивність ультразвукових коливань, натиснувши відповідну клавішу nперемикача “Інтенсивність”.

7.Для nпроведення процедури в імпульсному режимі генерації натиснути nвідповідну вказаній тривалості імпульсу клавішу n”2″, “4” або “10” перемикача “Режим nработи”.

8.Змастити nвазеліновою олією або лікарською речовиною, наприклад, гідрокортизоновою маззю, nділянку поверхні шкіри пацієнта в ділянці впливу, використовуючи для цього nшпатель, піпетку чи ватний тампон, що знаходяться в футлярі.

Витягнути під’єднаний до кабеля випромінювач з nгнізда футляра та продезінфікувати його, протираючи його поверхню nватним тампоном, змоченим 90-процентним розчином етилового nспирту. Випромінювачі можуть бути попередньо продезинфіковані n1-процентним розчином хлораміну або потрійним розчином (2-процентним формаліну n+ 1,5-процентним двовуглекислого натрію + 0,3-процентним технічного nсинтетичного фенолу).

9.     Прикласти nвипромінювач його випромінюючою поверхнею до підготовленої ділянки тіла.

10.Встановити задану лікарем тривалість nпроцедури. Для цього спочатку провернути ручку годинника за nгодинниковою стрілкою до упору. Потім поворотом ручки в зворотному напрямку nвстановити стрілку на поділку, що відповідає заданій nтривалості.

11.Пам’ятайте, що після встановлення часу nпроцедури на тіло пацієнта починають’ випромінюватися ультразвукові nколивання.

12.Слідкуйте за тим, щоб між випромінюючою nповерхнею та шкірою пацієнта не було повітря, тому що при наявності nйого навіть шаром 0,001 мм ультразвукові коливання повністю nвідбиваються від шарів повітря та не потрапляють в тіло. nВипромінювач при поганому контакті з тілом може
nнадто перегрітися, що викликає больові відчуття у хворого.

13.Відповідно до затверджених медичних nметодик використовуйте стабільну або лабільну методику.

14.Після закінчення часу процедури (після nзвукового сигналу) ватним тампоном зняти залишки вазелінової олії з тіла nпацієнта. Протерти ці поверхні тампоном, змоченим спиртом.

15.Випромінювач від’єднати від кабеля та встановити nв гніздо футляра.

16.В кінці nробочого дня вимкніть апарат із мережі натисканням клавіші n”Мережа” — при цьому погасне індикатор вмикання мережі.

Аерозольтерапія, nелектроаерозольтерапія

Аерозольтерапія – метод дії медикаментів, розпилених у nповітрі або в кисні у вигляді вільних дисперсних частинок – аерозолів. Слово n”аерозоль” означає повітряний розчин.

Механізм дії. Аерозолі лікарських речовин nмають ряд позитивних властивостей: високу хімічну активність, збільшений nзагальний об’єм лікарської повітряної суміші, більшу площу контакту лікарської nречовини на поверхні слизової оболонки дихальних шляхів.

Аерозолі мають не nлише місцеву дію, але й загальну, у зв’язку з активним впливом на рецептори nнюхового нерва, інтерорецептори бронхів і бронхіол, реалізуючи nнервово-рефлекторні і гуморальні ефекти впливу. Цими ефектами можна пояснити дію бронхолітичних nпрепаратів на тонус бронхів, судин, діяльність серця. Останнім часом nвикористовують електроаерозолі, що є лікарськими сумішами, в яких частинки nаерозолю мають вільний електричний заряд, лише негативної або позитивної nполярності. Електричний заряд краплин електроаерозолів у 3-4 рази перевищує nзаряд простих аерозолів.

Показання: гострі та хронічні запальні nзахворювання верхніх дихальних шляхів, легень як специфічного, так і nнеспецифічного характеру, у передопераційний і післяопераційний періоди, при nхірургічних втручаннях на легенях; гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., вади серця з nнедостатністю кровообігу І-П ст., для отримання наркотичної та снотворної дії.

Протипоказання: тяжкі форми бронхіальної астми, nвеликі за площею каверни, дифузна бульозна емфізема легень, гострий період nспонтанного пневмотораксу, легенево-серцева недостатність III ст., інфаркт nміокарда, перикардит, легеневі кровотечі, гіпертонічна хвороба III ст., nвиражений атеросклероз судин мозку або серця.

Апарати. Інгаляційна терапія проводиться за nдопомогою інгаляторів.

Розрізняють індивідуальні nта групові процедури аерозольтерапії. Перші здійснюються за допомогою парових nінгаляторів з електронагрівачем “ІП-2″ аерозольного інгалятора n”АІ-1”, портативних аерозольних інгаляторів “ПАІ-1″ та n”ПАІ-2”, переносного “Аерозоль-П-І”.

Для індивідуального використання призначені також механічний кишеньковий nінгалятор “ІКП-М”, а також балони, які розпилюють рідкі лікарські nпрепарати (наприклад, “Каметон”), і механічні розпилювачі порошків n(типу “Спінхалер”). Для групової аерозольтерапії використовують nстаціонарні інгалятори аерозолів: “Аерозоль-V-І”, “Аерозоль-К-І”, n”УІ-2″. З nметою ультразвукового розпилення лікарських речовин користуються апаратом n”ТиК-и8І” (ФРН). Для аерозольтерапії призначений апарат n”ГЕІ-І”, який генерує позитивні та негативні електроаерозолі водних nрозчинів лікарських речовин з розміром частинок до 0,5 мкм .

Методика nпроведення процедури.

   

Для проведення nінгаляційної терапії необхідно мати спеціальні приміщення – інгаляторії, окремо nдля індивідуальних і групових процедур. Вони повинні бути обладнані nприпливно-витяжною вентиляцією, температура приміщення – не нижче 15 °С. Для nпроведення процедури відповідний апарат розміщують на відстані 30-40 см від nобличчя пацієнта. Процедура nтриває 5-30 хв (залежно від типу інгалятора) щоденно; курс лікування – 15-30 nпроцедур. Через 20-30 днів курс лікування можна повторити. Для інгаляцій nвикористовують парові, тепловологі, вологі, масляні, порошкоподібні аерозолі.

Парові: діючий фактор – nпара, яка при вдиху викликає посилений приплив крові до слизової оболонки верхніх nдихальних шляхів, допомагає відтворенню її функції та проявляє місцеву nзнеболювальну дію.

Можна використовувати в nдомашніх умовах. Із лікарських речовин використовують ментол, евкаліпт; nтривалість процедури – 5-10 хв.

Тепловологі: використання nрозпилення підігрітих рідких лікарських сумішей. Це викликає гіперемію слизової nоболонки, розріджує в’язкий слиз та покращує функцію миготливого епітелію, nприскорює евакуляцію слизу, заспокоює сухий кашель, сприяє вільному виділенню nхаркотиння. Температура аерозольної хмарки – 38-42 °С. Тривалість процедури nзалежить від швидкості розпилення лікарського розчину. Використовують розчин nсолей, лугів, мінеральних вод, гормонів, антибіотиків, сульфаніламідів. На одну nінгаляцію витрачають 25-200 мл розчину.

Аерозолі кімнатної nтемператури – на одну інгаляцію використовують 2-6 мл розчину лікарської nречовини. Призначають аерозолі бронхолітиків, ферментів, гормонів, nантибіотиків, кровозупинних препаратів.

Масляні – використовують nрослинні (мигдальне, персикове, евкаліптове, оливкове) і тваринні (риб’ячий nжир) масла, які в легенях повністю розщеплюються та всмоктуються. На nодну інгаляцію витрачають 0,5 мл масла або масляного розчину, тривалість nпроцедури – 5-7 хв.

Інгаляція порошків: nрозчин, який розпилюється, змішується із сухим гарячим повітрям, в якому вода nвипаровується, а дрібні часточки речовин разом із повітрям вільно проникають у nбронхи й альвеоли. Для інгаляцій використовують гомогенний тонкоподрібнений nсубстрат речовини. При цьому виді інгаляцій дозування найбільш точне, nпорівняно з іншими видами. Тривалість інгаляції залежить від швидкості nрозпилення лікарської речовини та призначеної дози. Усі види апаратних nінгаляцій проводять щоденно, курс лікування – 5-10 процедур (Фільм “Інгаляції”).

Порядок і приклади nпризначення процедур. nУ призначенні вказують вид інгаляції, її склад, кількість необхідних лікарських nречовин із розрахунку на одну інгаляцію, частоту проведення (щоденно або через nдень) і кількість процедур на курс лікування.

Із протизапальною метою nзастосовують такі речовини:

— 2 % розчин (спиртовий) прополісу – 10 nкрапель, дистильована вода (50 мл);

— розчин сульфаніламідів: розчин nетазолу 1 % – 10 мл, розчин норсульфазолу 5 % – 100 мл, розчин сульфапіридазолу n2 % – 100 мл;

— відвари та настої лікарських трав n(ромашка, евкаліпт, шалфей, звіробій, мати-й-мачуха). Концентрація відповідає nприписам відварів та настоїв для внутрішнього вживання.

Суміші для покращання nвідходження харкотиння:

– натрію гідрокарбонат – n2г, дистильована вода – 100 мл;

– калію йодид – 0,25 г, nнатрію йодид – 0,25 г, натрію гідрокарбонат – 1 г, дистильована вода – 100 мл;

–                nмінеральні води n”Боржомі”, “Єсентуки” тощо.

1. Хронічний трахеобронхіт.

Тепловолога інгаляція n”Боржомі”. На інгаляцію використовують 50-100 мл. Інгаляції проводять nщоденно, курс лікування – 10-15 процедур.

2. Гострий ларингіт.

Масляні інгаляції nперсикового масла з ментолом. Трива­лість – 3 хв. Інгаляції проводять щоденно. nКурс лікування – 6-7 інгаляцій. Витрата суміші на одну інгаляцію: ментолу – 0,5 nмл, персикового масла – 20 мл.

Параметри процедур:

а)    види інгаляцій: nпарові (температура пари 55-60° С), тепло-вологі (38-40° С), вологі (не менш ніж 25° С), олійні;

б)    препарат, що nзастосовують: вибір залежить від захворювання і мети терапії; наприклад, для парових і тепло-вологих інгаляцій використовують розчини натрію nгідрокарбонату, натрію хлориду, nкалію йодиду, мінеральні води; для введення ферментних препаратів використовують тепло-вологі інгаляції; для введення ліків, гормонів, трав в nоднаковому ступені призначають nтепло-вологі та вологі інгаляції; для олійних nінгаляцій застосовують олію персикову, обліпихову, шипшинову, ментолову, тхтову та ін.;

в)    кількість препарату: при тепло-вологих nінгаляціях — 25-150 мл, вологих — 2-6 мл, олійних—0,5-1 nмл nна процедуру;

г)    тривалість nпроцедур: nпарової інгаляції — 5-10 хв., тепло-вологої— n5-10-15хв., nвологої—5-10хв., олійної—5-7 хв.;

д)   періодичність процедур: nпарові — до 2-3 разів на день, тепловологі nі вологі —1-2 рази на день, олійні — 1 раз на день; на курс лікування від 5 до 20 щоденних процедур;

є) особливості призначення: для nдосягнення альвеол і бронхіол призначають високодисперсні nаерозолі (0,5-5 мкм). для досягнення бронхів 1-2 порядку nвикористовують середнь-одисперсні аерозолі (5-20 мкм), для аерозольтерапії nверхніх дихальних шляхів показано застосування низькодисперсних n(25-100 мкм) та дрібнокрапельних (100-250 мкм) аерозолів.

Дозування:

Здійснюють за ступенем дисперсності nчасточок, глибиною вдиху, концентрації лікарських речовин. Тривалість nщоденних впливів 5-15 хв., 10-20 процедур. За потреби проводять nповторний курс через 10-20 днів.

Помилки в призначеннях лікаря: недостатньо nдиференціює показання до інгаляцій різного виду; не враховує nособливості дії аерозолів різного ступеня дисперсності.

Помилки в діях медсестри: не пояснює nхворому порядок дихальних рухів і правила поведінки в найближчий час nпісля інгаляції.

Приклад рецепта або формулювання призначення Тепло-волога nінгаляція 2-процентного рбзчину натрію гідрокарбонату, 10 хв., 2 рази на nдень, 10 процедур.

Діагноз: хронічний ринофарингіт. Тепло-вологі nсоляно-лужні інгаляції через ніс, 5-7 хв., щодня, № 10.

Алгоритм проведення інгаляцій універсальним nінгалятором “УИ-2”

1.      nПісля підготовки інгалятора до роботи резервуари розпилювачів nпоповнити відповідними лікарськими речовинами. Перед пуском nкомпресора повністю відкрити регулюючий кран. Запустити компресор, ручкою nрегулюючого крана встановити необхідний тиск за манометром, при цьому nкнопка клапана подачі повинна бути в потрібному положенні на n”Вдих”.

2.      Пацієнт, nприймаючи процедуру, сам регулює час вдиху, тривалість натискання на кнопку.

Після кожних 40 хв. роботи вимикати компресор на 20 хв. для nохолодження електродвигуна. Після 6 циклів роботи компресор nвимикати до повного охолодження.

3.      Слід nпам’ятати, що тривалість процедури залежить як від частоти nдихання, так і від величини тиску. При роботі на одному правому nблоці величина тиску встановлюється в межах 0,08.- .0,12 МПа (0,8 до n1,2 кгс/см²).

Установлення необхідного тиску проводиться за допомогою nрегулюючого крану.

3.        При інгаляції nпідігрітими та слабколужними водними розчинами водяну баню попередньо підігріти до температури 60-80° С

Відпускання процедур проводиться при температурі nаерозольного блоку 33,5-45° С. Температура вимірюється термометром, nвстановленим на патрубку сферичної кришки. Тиск, при якому працює баня, nстановить 0,8-0,1 МПа (0,8-1 кгс/см²).

Інгалятор дозволяє обслуговувати водночас двох пацієнтів. nВ цьому випадку розпилювачі обох блоків будуть працювати при nоднаковому тиску.

Примітка. Установлення nнеобхідного тиску проводиться за допомогою регулюючого крана.

АЕРОЗОЛЬТЕРАПІЯ СИНГЛЕТНО-КИСНЕВОЮ nСУМІШШЮ

Лікувальний метод із застосуванням інгаляції спеціально виготовленою nсинглетно-кисневою сумішшю.

Механізм дії: синглетна nформа кисню є найбільш активною з усіх відомих його варіантів, яка nвпливає на процеси перекисного окислення та окислювально-відновлювальні. nВважається, що значна частина фізичних чинників (магнітні поля, nлазерне випромінювання та ін.) в основі своєї дії має механізми синг-летного nкисню. Тобто під впливом фізичного чинника в організмі nутворюється синглетний кисень, який і є головним “винуватцем” nсаногенетичних процесів. Однак слід зауважити, що, утворений таким nчином, цей варіант кисню “живе” нетривалий час (частки nсекунди). Саме тому потрібен пошук можливості штучного nвиготовлення синглетної форми кисню.

Особливості дії: ліквідує nнедостачу активного кисню в крові та тканинах організму.

Апаратура: “МІТ-С”, який виготовляє не менш nніж 30 л/год. nсинглетно-кисневої суміші.

Апарат для синглетно-кисневої терапії

Принцип утворення цієї суміші полягає в тому, що дрібнодисперсна nповітряно-водяна суміш “обробляється” УФ-променями заданих, nвинятково жорстких параметрів.

Синглетно-киснева суміш може використовуватись у вигляді інгаляцій, nвнутрішньопорожнинних зрошень, а також коктейлів.

Показання

1. Хронічні nзахворювання (різної етіології) з в’ялим перебігом та частими nзагостреннями.

2. З оздоровчою та nпрофілактичною метою.

Протипоказання

Не виявлені. Небажано призначати процедури в гострій nфазі захворювання.

Техніка проведення процедур

Інгаляції проводять через 1,5-2 год. після nприйому їжі. Поверхні індивідуальних трубок дезінфікуються і залежно від варіанту nзастосування (інгаляції через ніс, рот) закріплюються відповідним nчином. Процедура триває від 5 до 15 хв.

Дозування

Здійснюється автоматично (кількість хвилин встановлюється nпроцедурним годинником). На курс лікування 7-14 процедур, через день.

Помилки в призначеннях лікаря: недостатньо nточно (зручно) закріплює трубку виходу інгаляційної суміші для nвідповідного вдихання.

Приклад nрецепта при міокардіодистрофії

Аерозольтерапія синглетно-кисневою сумішшю t — 3 7° С, 10 хв., n7 процедур, через день.

ЕЛЕКТРОАЕРОЗОЛЬТЕРАШЯ

Електроаерозольтерапія—лікувальний метод, аналогічний аерозольтерапії nз додатковим отриманням часточками аерозолю електричного заряду.

Механізм дй: в результаті подрібнення лікарської nречовини значно збільшується активна поверхня і біологічно активна дія її на nслизову оболонку дихальних шляхів і на весь організм при відносно nмалих кількостях медикаменту. Лікарські речовини, що nвводяться інгаляційним шляхом, потрапляють у мале коло кровообігу, nобминаючи печінку, чим забезпечується більш тривала nактивність препарату.

Особливості дії: порівняно з nаерозольтерапією, краще проходження застосовуваних препаратів в nдихальних шляхах; додатково проявляється рецепторна дія електричного nзаряду.

Апаратура: “ГЭИ-1”, “ГЭК-1,2”.

Показання

Ті ж самі, що і до аерозольтерапії.

Протипоказання

Ті ж самі, що і до аерозольтерапії.

Техніка проведення процедур Така ж, nяк і при аерозольтерапії.

Параметри процедур:

а)       вид електризації: nпозитивний, негативний;

б)використовувані лікарські препарати: nрозчини солей (гідрокарбонат натрію, хлорид натрію, йодид калію, бромід nнатрію); фітопрепарати або настої; засоби, що впливають на ЦНС і судини n(фепранон, еуфілін та ін.);

в)       тривалість nпроцедур: 10-15 хв.;

г)     періодичність nпроцедур: 1-2 рази на день; на курс 15-25 сеансів;

д)особливості проведення: на одного nпацієнта в дихальній камері виділяється 4 м² площі.

Дозування

Здійснюють за ступенем дисперсності часточок, глибиною вдиху, nконцентрацією лікарської речовини.

Помилки в призначеннях лікаря: не nдиференціює показання до електроаерозольтерапії; в цілому використовує її nобмежено.

Помилки в діях медсестри: порушує умови nпроведення процедур (вентиляція приміщення, розміщення хворих).

Приклад рецепта

Електроаерозольтерапія 1 -процентного розчину йодиду калію, 15 nхв., щодня, 20 процедур.

Аероіонотерапія

Це метод впливу на слизову оболонку nдихальних шляхів електричнозарядженими газовими молекулами (аероіонами) або nкомбінованими молекулами газу і води (гідроаероіонами). Для лікування використовують nаероіони або гідроаероіони відомої полярності, одержані штучним шляхом за nдопомогою іонізаторів.

Механізм дії. Аероіонотерапія має протизапальну, nдесенсебілізуючу дію, покращує функцію зовнішнього дихання, зменшуючи nбронхоспазм, стимулює обмін речовин, знімає втому, підвищує резистентність nорганізму, особливо у дітей, які перенесли інфекційні хвороби.

Апарати. Для одержання аероіонів nштучним шляхом використовують декілька способів іонізації повітря. Частіше nзастосовують процес іонізації повітря внаслідок дії електростатичного поля nвисокої напруги. Іонізатори такого типу називають електроеффлювіальними. До них nналежать апарати “АІР-2”, електроеффлювіальна люстра “ЕЕФ-01”, апарати для nфранклінізації та аероіонізації “АФ-2”, “АФ-3-1”, лампа Чижевського.

Апарат “АІР-2” є nпортативним електроеффлювіальним іонізатором повітря. Голчасті електроди nприєднані до високовольтного випрямляча приладу, з якого “стікають” негативні nелектричні заряди. Апарат призначають для дії на обличчя, шию, органи дихання, nвін не потребує заземлення, можна використовувати в кабінеті, палаті, вдома.

Електроеффлювіальна nлюстра “ЕЕФ-01” призначена для стаціонарного використання і є складним nвисоковольтним пристроєм, який монтують в окремій кімнаті. Позитивний плюс nзаземлюють, а негативний виводять на металеве кільце, яке закріплюють під nстелею на зразок люстри. На кільце натягують сітку із закріпленими сталевими nвістрями  (їх кількость – 372 штуки). Під час роботи апарата на вістрях nіонізатора з´являється електричний розряд, який викликає утворення nаероіонів негативного знаку й електростатичного поля. Цей пристрій призначений nдля проведення групової аероіонізації.

Загальна nаероіонізація апаратом “АФ-3”. Хворий сідає на дерев´яний стілець навпроти апарата nна відстані 100-150 см від електрода-іонізатора, на який подають напругу від 15 nдо 50 кВ. Тривалість процедури – 15-20 хв. Курс лікування – 12-15 процедур.

Індивідуальна аероіонотерапія. Апарат “АІР-2” розташовують на столі або ліжку, якщо nпроцедуру проводять у палаті, на відстані 60-70 см від обличчя пацієнта. При nцьому в 1 см³ повітря утворюється 100-120 тис. легких, негативнозаряджених nіонів. Тривалість процедури – від 10 до 20 хв, проводять щоденно або через nдень. Курс лікування – 12-30 процедур. Повторний курс лікування можна проводити nне раніше ніж через 3-4 місяці.

Показання: бронхіальна астма, nгіпертонічна хвороба І-ІІ ст., озена без великих за площею уражень слизової nноса, гострі хронічні катари верхніх дихальних шляхів, функціональні розлади nнервової системи (перевтома й безсоння), рани, що повільно загоюються.

Протипоказання: тяжкі форми бронхіальної nастми; емфізема легень; коронарна недостатність; церебральний атеросклероз із nгемодинамічними розладами; загальне виснаження організму; туберкульоз легень; nозена з глибокими деструктивними змінами слизової оболонки носа.

Фізіологічна дія холоду і тепла на nорганізм

Реакція судин шкіри. При теплових процедурах судини шкіри розширюються. nЗначна кількість крові з внутрішніх органів переміщується до шкіри, температура nшкіри підвищується, посилюється потовиділення та віддача тепла в навколишнє nсередовище.

Розширення судин nшкіри під впливом тепла і перерозподіл крові з внутрішніх органів до шкіри має nрефлекторний характер і є реакцією-відповіддю на подразнення шкірних nрецепторів.

При холодових nпроцедурах розрізняють три фази судинної реакції шкіри:

 І фаза — nрефлекторного звуження судин, шкіра блідне, артеріальний тиск підвищується. При nподальшій дії холоду через 0,5-1 хвилину настає II фаза;

II фаза — шкірні судини розширюються, nшкіра стає рожевою і теплою, артеріальний тиск при цьому знижується — це фаза nактивної гіперемії.

Якщо дія холоду nтриває, то настає III фаза;

III фаза — дрібні вени і капіляри nзалишаються розширеними, артеріоли звужуються, потік крові сповільнюється, nшкіра з рожевої перетворюється на синюшну й холодну на дотик — це фаза nпасивної, або застійної, гіперемії.

Вплив температурних nподразників на роботу серця. Застосування тепла на ділянку серця прискорює його nритм, пульс частий. Ця реакція є результатом не безпосереднього впливу тепла на nміокард, а рефлекторного подразнення шкірних рецепторів. При загальних теплових nпроцедурах артеріальний тиск знижується. Гарячі процедури, різко прискорюючи nритм, втомлюють серце, і скорочення його стають слабшими. Холод, навпаки, nсповіль­нює ритм серцевих скорочень і робить їх більш сильними, пульс стає nрідшим і кращого наповнення.

Вплив на дихильну nсистему. Дихання під впливом холоду стає більш глибоким і рідким; в подальшому, nзалишаючись глибоким, пришвидшується. Під впливом тепла дихання спочатку nсповільнюється, але в подальшому стає більш швидким і частим.

Вплив на м’язову систему. nДія холоду на шкіру викликає рефлекторне підвищення м’язового тонусу. Тепло, nособливо різке, в перший момент підвищує тонус м’язів, потім викликає їх nрозслаблення, що є характерним для реакції на теплові процедури.

Вплив nна сечовидільну систему. Кількість виділеної сечі залежить від стану ниркових nсудин, від кров’яного тиску й потовиділення. Судини нирок реагують на тепло й nхолод у тому ж напрямку, що й судини шкіри. При активній гіперемії шкіри nгіперемія ниркових судин, внаслідок чого посилюється діурез.

Таким чином, теплові nпроцедури на ділянку нирок викликатимуть посилення сечовиділення. Проте, при nтривалому застосуванні тепла, коли посилюється потовиділення, діурез nзнижується.

Реакція нервової системи. nКороткочасний вплив тепла або холоду підвищує збудливість нервів, а тривале nтемпературне подразнення знижує її. Тривале застосування холоду призводить до nповної втрати чутливості, тобто анестезії.

На nЦНС короткочасна дія холоду або тепла впливає збуджуюче, підвищується настрій, nпрацездатність. Тривалі термічні под­разники викликають гальмування в корі nголовного мозку. Тому при порушенні сну застосовуються тривалі теплові nпроцедури.

Теплолікувальні засоби

Температурні подразнення nможуть викликатися різноманітними факторами: вода, парафін, озокерит, мулові та nсапропелеві грязі, торф, глина, пісок.

Вода nзастосовується для передачі тепла й холоду, решта перерахованих середовищ nвикористовуються переважно для лікування теплом.

Методика і техніка проведення теплолікувальних процедур

До процедур водолікування nвідносять душі, ванни, обливання, обтирання, вологі укутування та купання.

Ванни

Процедури nпроводять в спеціальних ємкостях з фаянса, пластмаси, нержавіючої сталі або nчавуна з внутрішнім емалевим покриттям (ванни), які  наповнюють водою певної nтемператури і властивостей.

Вtl 3000-ALL

Розрізняють nзагальні ванни (коли у воду занурюється майже все тіло, за винятком голови та nверхньої частини тулуба), напівванни (коли тіло занурюється у ванну до nполовини) та місцеві (у воду занурюється яка-небудь невелика частина тіла).

Ванною називається водолікувальна nпроцедура, основним діючим фактором якої є гідростатичний тиск водяного стовпа, nа також механічне та хімічне подразнення рецепторів шкіри і слизових оболонок nводою та розчиненими в ній речовинами.

Ванни бувають прісні (із nзвичайної води) або з додаванням солей, газів чи ароматичних речовин. За nтемпературою води розрізняють індиферентні ванни (з температурою води +34-° С); прохолодні n(температура води — нижче +34° С); nхолодні (температура води — +20° С і nнижче); теплі (з температурою води +36-39° С); nгарячі (вище +39° С).

Тривалість ванн тісно nпов’язана з температурою води. Теплі ванни тривають 10-20 хвилин, гарячі і холодні n— від 2 до 5 хвилин, оскільки навіть при незначному зниженні температури води n(порівняно з температурою тіла), холодна вода забирає багато тепла.

Загальні nванни. У ванну nналивають 200-250 л води. Хворого занурюють у ванну так, щоб верхня частина nтулуба (ділянка серця) не була покрита водою, інакше буде утруднене дихання. nГолова повинна спиратися на борт ванни. Ноги хворого повинні впиратися у ванну nабо в поперечну підпорку (якщо ванна завелика для хворого). Хворий повинен nсидіти у ванні спкійно, без напруження (Фільм “Ванна”).

Деколи застосовуються nнапівванни, при яких хворий сидить, занурений до рівня пупка. Напівванни часто nпоєднують із розтираннями, які проводять так: спочатку хворий нахиляється nвперед, і відпускаючий ванну однією рукою поливає спину хворого, а другою — nрозтирає її. Після цього хворий прогинається назад і обливанню з розтиранням nпіддається передня частина грудної клітки, потім почергово розтирають занурені nу воду кінцівки та живіт.

Прісні ванни діють в основному як nтемпературний подразник. Індиферентні ванни тривалістю 15-30 хвилин діють nзаспокійливо на нервову систему хворого. Короткі прохолодні ванни, забираючи nтепло від організму, посилюють обмін речовин, піднімають тонус серцево-судинної nсистеми, збуджують нервову систему (такі процедури показані при ожирінні). Для nпосилення механічного фактора подразнення ці ванни звичайно супроводжуються nенергійними розтираннями тіла.

На nсьогоднішній день для лікування і з метою загартування організму застосовуються nтакож контрастні ванни, які проводять у спеціальних басейнах. Перед прийомом такої ванни хворий nмиється з милом під душем. Різниця між холодною й гарячою водою може бути в 3-5 n°С при серцево-судинних захворюваннях і 5-10 °С і більше — при тренуючих nпроцедурах, тобто одна ванна з температурою води +38-42° nС, друга — +24° С. Спочатку приймають гарячу ванну (2-3 хв), потім переходять до ванни з nхолодною водою (1 хв). Процедуру проводять 2-5 разів, після чого насухо витирають nшкіру, пацієнт відпочиває 20-30 хв. Процедури проводяться через день, курс nлікування — 5-10 процедур, а з метою загартування — до 20-30 процедур. При nконтрастних ваннах почергово розширюються та звужуються периферичні судини, nпочащується пульс і дихання, змінюється артеріальний тиск. Показаннями до таких nванн є нейроциркуляторна дистонія, гіпертонічна хвороба І стадії, початкові nформи облітеруючого ендартеріїту й ожиріння. Як процедуру загартування nпризначають особам без порушень з боку серцево-судинної системи. При поширеному nатеросклерозі контрастні ванни протипоказані.

Для посилення хімічного nфактора подразнення до прісної води додають різноманітні солі, гази й nароматичні речовини.

Хвойні та інші ароматичні ванни подразнюють nне тільки шкірні рецептори, але й закінчення нюхового нерва. Хвойні ванни nготують шляхом розчинення в прісній воді 1-2 таблеток або 1-2 столових ложок nсухого чи густого натурального соснового екстракту. При цьому вода набуває nзеленуватого або зеленувато-жовтого кольору і запаху хвої. Температура води — +34-36° С; тривалість nпроцедури — 10-15 хв, через день. Курс лікування — 10-15 ванн. Хвойні ванни nмають приємний запах і діють заспокійливо на нервову систему. Застосовуються nпри функціональних розладах нервової системи.

Соляні ванни готують, додаючи до прісної nводи від 2 до 10 кг солі. Ванни зі вмістом 10 кг і більше солі називаються nрозсольними або рапними.

Сіль, подразнюючи nпериферичні нервові закінчення, знижує поріг їх збудливості, внаслідок чого при nіндиферентній температурі води соляна ванна сприймається як теплувата або nтепла.

Соляні ванни посилюють nобмін речовин, покращують периферичний кровообіг. Ці ванни застосовують при nполіартритах, невритах, гіпертонічній хворобі І стадії, початкових явищах nкардіосклерозу, а також у дитячій практиці при лікуванні рахіту, як nзагальнозміцнюючі процедури. Використовується температура води +35-38 °С, тривалість процедури — 15-20 хв, nванни проводять через день. Курс лікування — 10-15 ванн. Часто застосовують nсоляно-хвойні ванни.

Лужні або содові ванни готують, nдодаючи до води 500 г — до 1 кг соди, температура води — +35-37 °С, тривалість — 10-15 хв, курс лікування — 10-15 nпроцедур. Ці ванни призначають при шкірних захворюваннях для пом’якшення nрогового шару епідермісу та змивання шкірного жиру. Деколи застосовують nсоляно-лужні ванни (2-5 кг солі і 500 г соди).

При газових nваннах вода насичується газами. Природними газовими ваннами пацієнти лікуються nна курортах. У водолікарнях поза курортами застосовують штучні газові ванни.

Штучно приготовані вуглекислі nванни готують за допомогою колонки для вуглекислих ванн (сатуратора) і балона з nгазом або хімічним способом.

 

Газ nнадходить у ванну через спеціальні отвори

Спочатку у ванну nналивають гарячу воду (до 1/3 її глибини), потім додають до потрібної nтемператури холодну воду із сатуратора. Вуглекислий газ у вигляді бульбашок nпокриває тіло хворого і викликає рефлекторний вплив. До шкіри дотикаються то nбульбашки газу, то частинки води, які мають однакову температуру, але різну nтеплопровідність. Цим пояснюється той факт, що індиферентна температура води nпри прийомі вуглекислих ванн дещо нижча, ніж при прийомі прісних ванн. nВуглекислий газ, всмоктуючись через шкіру та вдихаючись через дихальні шляхи, nподразнює дихальний центр і викликає поглиблене дихання, покращання кровообігу, nсповільнення пульсу. При цьому виникає помірна гіперемія шкіри.

Температура води на nпочаткових процедурах — +35-36 n°С, на наступних процедурах поступово знижується до +32-30 °С, тривалість ванни — від 5 до 15 хв. Процедури проводять, nяк правило, через день. Вуглекислі ванни рекомендується приймати через годину nпісля сніданку. Після ванни необхідний відпочинок протягом 15-20 хв. До ванни nтакож необхідний відпочинок протягом 15-20 хв. Курс лікування — 12-15 nвуглекислих ванн.

Позитивний ефект nдосягається при застосуванні сухих вуглекислих ван.

Установка nдля приймання сухих вуглекислих ван

Ці ванни nпризначають при початкових формах недостатності кровообігу, пов’язаної з вадами nсерця, міокардитом, але не раніше ніж через 8 місяців після припинення гострих nявищ, при початкових формах атеросклеротичного кардіосклерозу, гіпотонії, nфункціональних розладах нервової системи.

Сірководневі (сульфідні) ванни є в природному nвигляді та штучно приготовані (за допомогою технічної сірчаної кислоти та nрозчину сірчистого натрію). Сульфідні ванни значно підвищують обмін речовин. nПід впливом такої ванни сповільнюється пульс, поглиблюється та сповільнюється nдихання, покращується кровообіг, підвищується проникність капілярів.

Показаннями до nпризначення сірководневих ванн є захворювання серцево-судинної системи (не nраніше 8 місяців після припинення гострих явищ), поліартрити різної етіології, nзахворювання периферичної нервової системи, деякі шкірні захворювання n(нейродерміт), порушення обміну речовин (подагра, ожиріння). Протипоказані ці nванни при гострих ендокардитах, міокардитах, недостатності кровообігу II і III nступенів, при захворюваннях легень, печінки та нирок, вираженому nтиреотоксикозі, а також туберкульозному ураженні органів.

При захворюваннях nсуглобів, периферичної нервової системи і т. ін., при яких показано тепло, nтемпературу води від +35-36 °С на першій процедурі поступово nпідвищують до +37-38 °С на 6-7 процедурі. При лікуванні nшкірних захворювань сульфідні ванни іноді призначають температурою +33-35 °С. Курс лікування — 8-10 процедур.

У дні прийому nсірководневих ванн (як і вуглекислих та радонових) бажано не призначати хворому nінших процедур. При скаргах на сонливість, запаморочення, слабість необхідно nзменшити тривалість ванни і концентрацію сірководню. Якщо вказані явища nтривають при наступних процедурах, доцільно їх відмінити.

До nгазових ванн відносять також кисневі (вода ванни насичується киснем), азотні n(насичення азотом) і перлинні ванни (через дрібні отвори спеціальних nтрубок у воду надходить під тиском 1-2 атм. стиснене повітря, яке наповнює nванну великою кількістю дрібних бульбашок) (Фільм “Перлинна ванна”) Гідростатичний nтиск таких ванн зменшується. Кисневі та перлинні ванни діють заспокійливо на nнервову систему. Застосовуються при захворюваннях серцево-судинної системи і неврозах.

Азотні ванни мають nседативну, болезаспокійливу та десенсибілізуючу дію і призначаються для nлікування початкових форм гіпертонічної хвороби, неврастенії, нейродермітів, nостеоартрозу, тиреотоксикозу.

Радонові ванни існують також у природному та nштучно приготованому вигляді. Радонова вода володіє значним імуно-супресивним, nдесенсибілізуючим впливом, заспокійливою та знеболювальною дією. Тривалість nзагальної ванни — від 6 до 15 хв, а місцевої (ручної, ножної) —до 20-30 хв. nЛікування щоденне або через день. На курс лікування в середньому призначають n12-15 ванн. Радонові ванни, на відміну від вуглекислих і сульфідних, викликають nблідість шкіри з наступним розширенням судин. Артеріальний тиск звичайно nзнижується, підвищується обмін речовин, покращується діяльність nсерцево-судинної системи.

Під nчас процедури радонової ванни

Показаннями до радонових ванн є nзахворюваня опорно-рухового апарату (остеоартроз, хронічні та підгострі nполіартрити, особливо подагричні); порушення периферичного кровообігу за типом nоблітеруюючого ендартеріїту; хронічні радикуліти й поліневрити; деякі шкірні nзахворювання (нейродерміт, початкові стадії склеродермії); початкові форми nдистиреозу; захворювання серцево-судинної системи (через 8 місяців після nстихання гострих явищ).

Протипоказаннями nдля nпризначення радонових ванн є недостатність кровообігу II й III стадій, запальні захворювання серця при неповній ліквідації nпроцесу, гострі запальні процеси будь-якої локалізації, розповсюджений nатеросклероз, усі строки вагітності.

Душі

Душі – це водолікувальні nпроцедури при яких на тіло пацієнта впливають водою у вигляді струменя або nбагатьох струменів дозованої температури і тиску.  Основними діючими факторами nдушів є температурне і механічне подразнення.

Для проведення nдушів користуються  душовою кафедрою.

Душова nкафедра

При проведенні душових nпроцедур, крім температурного подразнення, велику роль відіграє механічне nподразнення водяним струменем (струменями). Тому, залежно від температури, nвиділяють прохолодні (+20-35° С), nтеплі (+35-39° С), гарячі (+40° С і вище) душі, а nзалежно від тиску подачі води (ступеня механічного подразнення ) — душі nнизького тиску (до 1 атм.), середнього тиску (до 2 атм.) і високого тиску (2-4 nатм.).

Струминний душ Шарко проводиться рухомим nвеликим струменем води, яка подається з резинового шланга через металевий наконечник під тиском 2-3 атм. Починають nі закінчують процедуру віялоподібним струменем, цим же струменем обливають nділянки живота, грудної клітки. Кінцівки обливають ком­пактним струменем . nТемпература води — +32-33° С з nпоступовим зниженням до +20-25° С. nТиск води — 1,5 атм. на початку лікування, до 3 атм. — у кінці лікування (Фільм “Душ Шарко”).

  

Шотландський душ — це душ Шарко змінної nтемператури (використовуються обидва шланги).

Циркулярний Мантель-душ  складається із nвертикальних трубок, з’єднаних між собою півколами. Через маленькі отвори на nвнутрішній поверхні трубок на хворого б’ють тонкі струмені води під тиском n1,5-2 атм. Тривалість теплого душу — 5хв, прохолодного —до 3 хв, курс лікування n— 10-15 процедур (Фільм “Циркулярний душ”) .

Дощовий душ, або нисхідний — вода у вигляді nдрібних струменів падає на хворого з висоти 2-3 м.

Голчастий душ — такий, як і дощовий, однак із nтоншими струменями води.

Висхідний (промежинний) душ — дощовий душ, nсітка якого спрямована вгору. Для лікування геморою застосовується прохолодний nпромежинний душ, імпотенції — холодний, при запальних захворюваннях у малому тазі n— теплий.

Комплекс душів (висхідний, дощовий,

голчастий, циркулярний)

 

Застосовуються душі (крім nпромежинного) при функціональних розладах ЦНС, порушеннях обміну речовин, nдеяких серцево-судинних захворюваннях.

Підводний душ-масаж – масажують хворого, який знаходиться у ванні не руками, а nструменем води, температура якої відповідає температурі води у ванні.

Ванна nдля підводного душу-масажу

 

В основі дії nлежить температурне і механічне подразнення. У хворого, який лежить у ванні nрозслаблені м’язи і при дії струменя води подразнюються і масажуються глибокі nтканини (Фільм “Підводний душ масаж”)

Пелоїдотерапія

Грязелікування впливає на організм людини nшляхом поєднання дії термічного, механічного і хімічного факторів. Температурний вплив залежить від nступеня нагрівання грязі. Механічний фактор зумовлений тиском грязевої маси, а nтакож тертям грязевих частинок об шкіру хворого. Хімічний фактор викликаний nгазами (сірководень, аміак), леткими речовинами та деякими іонами, що nпроникають через шкіру.

Грязі готують до nзастосування у грязевій кухні.

     

Підготовка nлікувальної грязі                                                            Грязьова nкухня

Враховуючи важливість nв’язкопластичних властивостей грязі, переважання у ній грубих фракцій ( nчастинок діаметром більше 0,01 і 0,1 мм) небажане. Засміченість грязі nчастинками діаметром більше 0,25 мм не повинна перевищувати 2-3 %. При цьому, nнадлишковий тонкий склад скелета грязі робить її надмірно м’якою, текучою, nнездатною “тримати” форму  (грязева аплікація, грязевий комок тощо).

У практиці грязелікування можуть застосовуватися nзагальні грязеві процедури.

 Частіше застосовується так званий аплікаційний метод лікування. На кушетці послідовно розстеляють nковдру, простирадло, медичну клейонку і шматок грубого полотна. На полотно nкладуть нагріту (від +40 до 48 °С) грязьову паляницю товщиною n5-7 см. Уражену ділянку змащують тонким шаром грязі, пацієнт розміщується на кушетці nвідповідно до грязьової паляниці, після чого його швидко загортають пошарово. nПроцедура триває 20-30 хв. Процедури проводять через день. Курс лікування — n12-15 процедур. Рідше застосовуються загальні грязьові ванни .

У гінекологічній nпрактиці застосовують аплікації у вигляді “трусів” і грязьові nтампони.

Механізм nфізіологічної дії лікувальних грязей

Грязі – це природні nподразники. За своїм nскладом вони складніші багатьох фармакологічних препаратів. Тому, їх дія є менш nспецифічною і більш складною та інтегрованою.

Дія на організм nлікувальних грязей здійснюється шляхом рефлекторного, нервового та гуморального nвпливів. Утворення БАР носить вторинний характер.

Лікувальні грязі  nвпливають на організм через температурний, хімічний та механічний фактори.

Температурний nвплив залежить від ступеня нагріву грязі. Температурний фактор тим сильніше nдіє, чим більша різниця температури між тілом пацієнта і лікувальним nсередовищем. Грязі, як правило, застосовують при температурі  + 40 – +44 º nС.

Механічний фактор nреалізує свою дію через:

·                         nподразнення nмеханорецепторів шкіри, що призводить до активації загальнорефлекторних реакцій nорганізму;

·                         nстискання nвенозних судин, що впливає на мікроциркуляцію та гемодинаміку;

·                         nстискання nгрудної клітки і черевної порожнини, що призводить до посилення і поглиблення nдихальних рухів;

·                         nпосилення nпередачі тепла в глибину тканин.

Хімічний фактор реалізує свою nдію через хімічні речовини (сірководень, аміак, леткі речовини, іони), які nмістяться у лікувальних грязях. Хімічні речовини можуть впливати різними шляхами:

·                         nбезпосередньо nна шкіру та її структури;

·                         nрефлекторно nчерез рецептори шкіри;

·                         nгуморально nпісля проникнення їх через шкіру в кров.

Речовини, які не проникають через nшкіру, просочують поверхневі шари шкіри, шкірні залози та волосяні фолікули і nстають джерелом тривалого по силі хімічного подразнення.

В основному nлікувальні грязі діють  неспецифічно.

Специфічна дія їх визначається наявністю nу них різних компонентів в іонній та дисоційованій формах.

На дію nлікувальних грязей великий вплив має ще й реактивність організму.

Сприятливий клінічний ефект nвідмічається при застосуванні грязей температура яких близька до температури nтіла (так звана холодна грязь). Чим більша температура грязі, тим менше треба nчасу для аплікації (для всмоктування хімічних компонентів пелоїда).

Грязелікування є високо nнавантажувальним і при його призначенні треба звертати увагу на стан nсерцево-судинної системи.

Показання: Радикуліти, неврити, nневралгії, артрити, артрози, переломи із сповільненим утворенням кісткової nмозолі, хронічні запальні процеси органів черевної порожнини.

Протипоказання: загальні до фізіотерапевтичних nпроцедур (Фільм “Грязелікування”).

Поряд з грязями у nтеплолікуванні широко застосовуються парафін та озокерит.

 Парафін поряд з nтепловою дією проявляє незначну механічну (компресійну) дію, здійснюючи тиск на nшкіру, який посилюється в міру остигання і затвердіння парафіну. Методика nзастосування парафіну – місцева.

    n

Парафінолікування

Озокерит (гірський віск) – це мінерал нафтового походження. Він nскладається із суміші вуглеводнів парафінового ряду, мінеральних масел, nасфальтосмолистих речовин та газоподібних вуглеводнів.

Озокеритові nта парафінові брикети

 Лікувальна дія nйого реалізується не тільки за рахунок теплового та механічного ефектів , але й nвпливу БАР з ацетилхоліноподібною та естрогенною дією, які є у складі цього nмінералу, тобто має місце ще й хімічна дія. Методика застосування – місцева.

Лікування парафіном nта озокеритом проводиться за такими методиками: кюветно-аплікаційна nсалфетно-аплікаційна методика парафінової ванночки або мішечка та методика nнашарування. Найбільш широко використовується кюветно-аплікаційна методика: на nвідповідні ділянки тіла накладають аплікацію  (товщина паляниці – 3-4 см) nрозплавленого і застиглого до +45-65 n°С парафіну (озокериту), nнакривають ватником і обгортають ковдрою. Тривалість процедури 30-60 хв, nщоденно або через день, курс лікування — 10-15 процедур.

Аплікація nозокериту

 

Підготовка парафіну та nозокериту до застосування здійснюється у спеціальних приміщеннях з витяжкою.

Розплавлений парафін та озокерит  може зберігатися у nспеціальних ємкостях.

Показання: запальні та nдегенеративно-дистрофічні захворювання опорно-рухового апарату, хронічні nзапальні процеси органів малого таза, неврити, невралгії, спайкова хвороба.

Протипоказання: гострі запальні процеси будь-якої nлокалізації та загальні протипоказання до фізіотерапевтичних процедур (Фільм “Озокеритолікування”).

Алгоритм практичного nнавику відповідає правилам при­готування і відпуску процедур, вказаних для nкожної процедури водотеплолікування у змісті теми.

Санаторно-курортне nлікування

Місцевість зі nсприятливими кліматичними даними при наявності мінеральних джерел або грязей, nлиманів і морів, а також з відповідними умовами для їх лікувального nзастосування має назву курорту.

Курорти поділяють на nбальнеологічні, грязьові, кліматичні. Кліматичні курорти в свою чергу бувають nприморськими, гірськими, лісовими тощо. Більшість курортів за своїм профілем є nзмішаними, — бальнеогрязьовими, бальнеокліматичними і т.д. Окремо виділяють nкурорти для кумисолікування, лікування в печерах.

 На деяких nбальнеологічних курортах широко застосовуються мінеральні води для внутрішнього nзастосування (Фільм “Курорти”)..

Поряд із неспецифічним nстимулюючим впливом курортних методів лікування виявляється певна специфічність nїх дії, як наприклад, при застосуванні вуглекислих та сульфідних вод для nлікування захворювань серцево-судинної системи, радонових вод — для терапії nревматологічних хвороб, лікувальної грязі — при в’ялопротікаючих запальних nпроцесах.

Розроблені диференційовані показання nдо направлення хворих на санаторно-курортне лікування. Курортні методи nлікування набувають значення патогенетично обгрунтованої терапії.

 Показання до лікування nна курорті будуються з урахуванням форми та стадії основного й супровідного nзахворювань, а також реактивності організму пацієнта. Показання до санаторно-курортного лікування включають хронічні nзахворювання як на початку їх розвитку, так і на більш пізніх стадіях (при nзбереженні певного рівня функціонування систем організму), відносно яких є nвпевненість, що вони в сприятливих умовах санаторного режиму й активного впливу nлікувальних факторів курортного середовища набуватимуть зворотного розвитку.

Бальнеологічні курорти:

— з радоновими водами: Білокуриха n(Алтайський край), П’ятигорськ (Ставропольський край), Хмельник (Вінницька nобл.);

— із сульфідними водами: Сочі, Єйськ, nП’ятигорськ, Конопківка (Тернопільська обл.);

— з вуглекислими водами: Кисловодськ;

— з вуглекисло-сульфідними: nП’ятигорськ;

— з вуглекисло-гідрокарбонатними: Єсентуки, nБоржомі тощо.

На бальнеологічних nкурортах ванни застосовуються як основні лікувальні заходи (купання в басейнах nз мінеральною водою). Ванни призначають за навантажувальним режимом (з одним nднем перерви на тиждень), або частіше за щадним режимом (через день), за nтренувальним режимом (2 дні підряд з одним днем перерви). Всього на курс nлікування призначають здебільшого 12-15 ванн. Температура ванн — від +34 до 37° nС.

Бальнеологічні nкурорти з газовими водами в основному показані для лікування хворих на хронічні nзахворювання міокарда, з вадами клапанів серця при явищах компенсації, помірним nатеросклерозом, гіпертонічною хворобою І-ІІ ст.; на всіх бальнеологічних nкурортах лікуються пацієнти із хронічними захворюваннями суглобів та хребта, а nтакож хронічними захворюваннями периферичної й центральної нервової системи, nхронічними запальними захворюваннями статевої системи.

До групи змішаних nкурортів відносять бальнео-питтьові (Єсентуки, П’ятигорськ, Кисловодськ, nТрускавець, Моршин, Миргород тощо). Внутрішнє застосування мінеральних вод показане при nзахворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах нирок, при порушенні обміну nречовин. При гіперацидних гастритах застосовують гідрокарбонатні води у теплому nвигляді за 1 -2 год до споживання їжі. При гіпоацидних станах — nхлоридно-натрієві води в холодному вигляді за 15-30 хв перед споживанням їжі. nПри захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів звичайно рекомендують nсульфатно-магнієві води.

До грязьових nкурортів відносять Саки, Євпаторію, Куяльник, П’ятигорськ, Липецьк, Миргород, nКонопківка (Тернопільської обл.).

На кліматичних nкурортах (Кисловодськ, Алупка, Ялта, Алушта, Євпаторія, Сочі і ін.) головними nметодами терапії є дозовані повітряно-сонячні процедури, апаратна фізіотерапія, nдієтотерапія, ЛФК і теренкур.

 На приморських nкурортах застосовуються  морські купання.

Для хворих, яким nважко переміщатися на великі відстані, а також хворим з недостатніми процесами nакліматизації показане лікування в місцевих санаторіях, де використовуються nкліматичні умови, ванни, апаратна фізіотерапія, масаж, ЛФК.

На nкурорт направляються особи з хронічними захворюваннями в стадії стійкої ремісії nбез виразних порушень функції відповідних органів (серцево-судинної системи, nдихальної системи та ін.).

Протипоказання до курортолікування: хронічні nзахворювання в стадії загострення; захворювання, що супроводжуються вираженою nсистемною або органною недостатністю; гострі інфекційні захворювання; злоякісні nновоутворення; інфекційні, паразитарні захворювання; септичні стани; системні захворювання nкрові; кахексії; наркоманії; психічні хвороби; патологічна вагітність усіх nтермінів та нормальна вагітність після 26 тижнів; активний туберкульоз.

Медичний відбір nхворих для санаторно-курортного лікування належить до обов’зків лікаря, який веде nхворого і завідувача відділенням, а у лікарнях, в яких його немає – головного nлікаря.

Лікарі, які nведуть хворого несуть відповідальність за правильність відбору для санаторного nлікування на курортах і санаторіях.

Обов’язковий nперелік досліджень і консультацій, які необхідні для рекомендації nсанаторно-курортного лікування:

·                   nповний nаналіз крові;

·                   nзагальний nаналіз сечі;

·                   nрентгеноскопія nгрудної клітки.

Для уточнення показань можуть бути nпроведені додаткові дослідження:

·                   nЕКГ;

·                   nогляд nгінеколога (для жінок);

·                   nогляд психіатра n(при нервово-психічних захворюваннях).

Лікар, nякий веде хворого видає йому на руки для отримання путівки медичну довідку n(Ф 070 0), у якій вказує рекомендовані курорти або санаторії, спеціалізацію nсанаторію, необхідність санаторного або курсового лікування. Довідку хворий пред’являє у профспілкову nорганізацію за місцем роботи. Вона дійсна протягом 2 місяців.

Після отримання путівки nлікар контролює відповідність її рекомендованому курорту і видає пацієнту санаторно-курортну nкарту (Ф 072 0), без якої путівка не дійсна.

Після nсанаторного лікування пацієнту видають на руки курортну книжку, у якій nвказується, яке лікування він отримав у санаторії і з якими рекомендаціями nвиписаний.

Курс nсанаторно-курортного лікування умовно поділяється на 3 періоди:

Перший – період nадаптації (перші 3-5 днів). Використовується для адаптації та nакліматизації. Проводиться необхідне обстеження хворого, призначається nкомплексне лікування.

Другий – основний nперіод (наступні 18-20 днів). Проводиться комплекс оздоровчих заходів.

Третій – заключний nперіод (2-3 дні). Потрібний для підведення підсумків лікування, призначення nрекомендацій щодо подальших оздоровчих заходів.

Всі nлікувально-оздоровчі заходи санаторно-курортного лікування проводяться nкомплексно в рамках 3-х кліматорухових режимів.

Режим перший – щадний n(слабкого впливу). Обмежений за інтенсивністю кліматичних та nбальнеологічних процедур.

Призначається:

·                         nв період nадаптації;

·                         nособам, nякі потребують постійного лікарського нагляду;

·                         nпри nсхильності до загострення хронічних захворювань;

·                         nпри nнеповній компенсації хронічних захворювань.

Режим другий – тонізуючий n(помірного впливу). Забезпечує високу інтенсивність рухових, кліматичних, nбальнео- та фізіотерапевтичних навантажень, підвищує тонус і загартування nорганізму. Призначається у фазі ремісії хронічної хвороби після повної nадаптації до курорту.

Режим третій – тренуючий n(сильного впливу). Застосовується для інтенсивного тренування і активного nзагартування організму.

Призначається:

·                         nпри nстійкій компенсації і стабільній ремісії хронічних захворювань;

·                         nу фазі nреконвалесценції після гострих захворювань і травм;

·                         nпри nхорошій і повній адаптації до курортного середовища.