ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИГОТОВЛЕННЯ КАПСУЛ
ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В ЖЕЛАТИНОВИХ КАПСУЛАХ
Капсули (від лат. capsula — футляр або оболонка) — тверді лікарські засоби з твердою або м’якою nоболонкою різної форми і місткості (визначення ДФУ). Це дозована лікарська форма, nяка складається з діючих і допоміжних речовин, поміщених в оболонку, та містить одну дозу nдіючої речовини.
СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ І nЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Залежно від вмісту пластифікаторів і за технологічним принципом розрізняють два типи nкапсул: тверді (Capsulae durae operculatae) та м’які (Capsulae molles).
М’які nкапсули дістали таку назву, тому що наповнювач уміщується в nм’яку ще еластичну оболонку в процесі їх виготовлення. Потім капсули піддаються подальшим технологічним процесам, унаслідок яких початкова nеластичність оболонки може втрачатися частково або повністю. Такі капсули мають nсуцільну оболонку, що буває еластичною або жорсткою. Іноді до складу оболонки nм’яких капсул входить діюча речовина.
Тверді nкапсули заповнюють після того, як цілком пройде весь технологічний процес формування, nі вони набудуть відповідної пружності і стануть твердими. Тверді капсули мають двосекційну будову і можуть бути виготовлені nзаздалегідь, а наповнити їх лікарськими речовинами можна пізніше, коли виникне необхідність.
Капсули призначені для nвнутрішнього, іноді для ректального, вагінального й інших способів застосування. Залежно від локаліації оральні капсули поділяють: на сублінгвальні; шлунково-розчинні; кишковорозчинні.
Окрему групу складають nкапсули з регульованою швидкістю і повнотою вивільнення лікарських речовин. nКапсули з модифікованим вивільненням мають у своєму складі або в оболонці (або nтам і там одночасно) спеціальні допоміжні речовини, призначені для зміни швидкості nабо місця вивільнення діючих речовин.
Кишково-розчинні капсули nтакож належать до засобів із модифікованим вивільненням, які повинні бути стійкими до дії шлункового nсоку і вивільняти діючі речовини в кишечнику. Вони можуть бути виготовлені покриттям твердих nабо м’яких капсул кислотостійкою оболонкою або методом наповнення капсул nгранулами або частинками, покритими кислотостійкими оболонками.
Деякі види капсул мають nсамостійні назви.
Тубатини — це спеціальна дитяча лікарська форма, nщо являє собою м’які желатинові капсули з «подовженою шийкою», призначені для nмаленьких дітей, які не вміють ковтати таблетки. При надкушуванні шийки дитина nвсмоктує вміст капсул.
Спансула — це тверда желатинова капсула для nвнутрішнього застосування, що містить суміш мікрокапсул (мікродраже) nіз жировою оболонкою і неоднаковим часом вивільнення лікарських речовин.
Медуда — тверда желатинова капсула, яка містить мікрокапсули з плівковою оболонкою.
Зацікавленість у nвиробництві желатинових капсул пояснюється їх високою біодоступністю і цілою nнизкою переваг: вони мають гарний зовнішній вигляд; легко проковтуються; nпроникні для травних соків; лікувальна дія виявляється через 5—10 хв nпісля введення; оболонка з желатину непроникна для летких рідин, газів, кисню nповітря (що дуже важливо для зберігання засобів, які легко окислюються); nуміщення в оболонку зручне для відпуску речовин, що мають барвний ефект або nнеприємний смак і запах, оскільки руйнування її і вивільнення діючих речовин nвідбувається в певному відділі шлунково-кишкового тракту. Тому капсули дуже nперспективні для застосування в педіатрії .
Перевагою nкапсул є можливість з їх допомогою поліпшувати терапевтичну активність діючих nречовин, пролонговувати їхню дію, забезпечувати nрозчинення в певному відділі ШКТ, а також їх ректальне застосування. Ректальне застосування капсул обумовлене високою всмоктувальною здатністю nслизової оболонки прямої кишки, що дозволяє економно витрачати лікарський nзасіб, вміщений в оболонку. Ректокапсули швидше nвивільняють свій вміст, не подразнюючи слизову оболонку кишечнику.
При виробництві капсулованих лікарських засобів витримується висока nточність дозування, оскільки їх виготовлення майже цілком механізоване й nавтоматизоване.
ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ nІ ДОПОМІЖНИХ РЕЧОВИН
Для одержання капсул nзастосовують плівкоутворювальні високомолекулярні сполуки, здатні утворювати еластичні nплівки,, що характеризуються певною міцністю: зеїн, парафін, жири і воскоподібні речовини, метилцелюлоза, етилцелюлоза, nполіетилен, полівінілхлорид, натрію альгінат, солі кислоти акрилової та ін.
Одним із найбільш поширених формоутворювальних матеріалів для виробництва nкапсул є желатин. Желатин легко і швидко засвоюється навіть при тяжких порушеннях nфункцій шлунково-кишкового тракту, нетоксичний і не виявляє побічних реакцій.
Однак він є неоднорідною nречовиною і являє собою систему різних фракцій, генетично зв’язаних одна з одною, які відрізняються лише nрізним ступенем складності. Таким чином характерною властивістю желатину (від nлат. gelare — застигати) є здатність його розчинів застигати nпри охолодженні, створюючи твердий гель; На цій властивості желатину nґрунтується виготовлення желатинових капсул.
Для одержання стабільної nкапсульної оболонки до складу желатинової основи можуть входити різні допоміжні речовини, nдозволені до застосування: пластифікатори, стабілізатори, консерванти, nароматизатори, барвники і пігменти.
З nметою поліпшення структурно-механічних властивостей і забезпечення відповідної nеластичності, збільшення міцності і зменшення крихкості оболонок доскладу желатинової маси вводять пластифікатори. Для nцього використовують багато речовин, із них найбільш популярними е гліцерин, nсорбіт, ПЕО-400, поліетиленгліколь, поліпропілен, поліетиленсорбіт (3—15 %) з оксіетиленом n(4—40 %), гексантропол та ін. Для одержання твердих капссул у желатинову масу додають невелику кількість nпластифікаторів (0,3—1,0 %), для м’яких — їх кількість збільшується до 20—45 %. У деяких випадках желатинові капсули nстають більш стійкими при частковій або повній заміні в складі оболонки гліцерину сорбітом, nПЕО-400 або іншими пластифікаторами.
Серед вад желатинових nкапсул можна виокремити високу чутливість до вологи. Це вимагає дотримання nпевних умов їх зберігання. Для подолання цієї вади було запропоновано спосіб nвиготовлення капсул, де замість желатину використовується зеїй nта інші плівкоутворювальні речовини, стійкі до дії вологи.
Крім того, на желатинові nкапсули наносять покриття, що надійно захищають оболонки від дії вологи, одночасно не перешкоджаючи nшвидкому їх руйнуванню у шлунку. До таких плівкоутворювачів належать параамінобензоати цукрів, амінопохідні целюлози. Ці методи поліпшують стійкість-желатинових nкапсул до вологи.
Желатинова маса є добрим nсередовищем для розмноження мікроорганізмів. Для забезпечення антимікробної стійкості nоболонок у масу вводять консерванти: суміш кислоти саліцилової (до 0,12 %) із калію n(натрію) метабісульфітом (до 0,2 %), кислоту бензойну nі натрію бензоат (0,05—0,1 %), ніпагін n(0,1—0,5 %).
Щоб nнадати капсулам привабливого товарного вигляду або зберегти активні речовини від фотохімічних nреакцій, до складу желатинової основи вводять коригуючі nдопоміжні речовини; Іноді в желатинову основу додають ароматизатори (ефірні масла, есенції, етилванілін 0,1 % -вий), що nнадають капсулам приємного запаху. Додавання солодких на смак речовин (цукровий nсироп, сахароза, глюкоза та інші) поліпшує смак капсул при проковтуванні. Для забарвлення nоболонок капсул застосовують барвники, дозволені до медичного застосування: nеозин еритрозин, nкислотний червоний 2С, тропеолін 00, індиготин, індиго, забарвлені цукри (руберозум, флаворозум, церулезум), а також різноманітні їх nкомбінації. Серед пігментних барвників використовують заліза оксид; білий пігмент — титану діоксид, що забарвлює капсули в білий колір, роблячи їх nодночасно непрозорими.
Залежно від використаних барвників і пігментів капсули поділяють nна такі групи:
— натуральні прозорі;
— забарвлені прозорі;
— забарвлені непрозорі;
— двоколірні прозорі і n(або) непрозорі;
— поєднання прозорих і nнепрозорих частин.
Для nзапобігання розчинення капсул у шлунку й одержання кишково-розчинної форми у nфармацевтичній промисловості використовують кислотостійкі плівкові покриття з ацетофталату целюлози, полівінілацетатфталату, nфталату декстрину, лактози, маніту, nсорбіту, воскоподібних речовин. За кордоном широко використовують кополімери nкислоти акрилової з вінілацетатом. На основі кополімерів аліфатичних естерів акрилової і метакрилової nкислот, розроблені покриття, розчинні в шлунку або кишечнику. Нині найчастіше nзастосовується метод нанесення кишково-розчинного плівкового покриття на гранули, мікрокапсули. nДля надання капсулам пролонгованих властивостей використовуюсь технологічні nприйоми введення спеціальних інґредієнтів у суміш наповнювачів. Звичайно nзастосовують комбінації речовин; що перешкоджають швидкому вивільненню діючих nкомпонентів, серед яких найчастіше використовують акрилові полімери, похідні nцелюлози та інші речовини.
Як розчинники для лікарських речовин, що nвипускають в м’яких желатинових капсулах, окрім різних олій та масел; застосовують вищі спирти і естери (етилолеат, етилбензоат, моноолеат, поліетиленгліколі тіа їй.).
ВИРОБНИЦТВО ЖЕЛАТИНОВИХ nКАПСУЛ
Виробництво желатинових nкапсул — складний технологічний процес, що проходить такі стадії
— приготування nжелатинової маси;
— формування желатинових nоболонок;
— наповнення nкапсул;
— їх обробка;
— контроль якості n(стандартизація).
У процесі виготовлення капсул стадії nможуть поєднуватися.
У виробництві nжелатинових капсул велика увага приділяється якості і технології приготування nжелатинової маси — основи для одержання капсул. Вона повинна мати певні фізико-хімічні nвластивості, які залежать від якості желатину, складу капсульної основи і nспособу її приготування.
На сьогодні існують два nметоди виготовлення капсульної основи: із процесом набухання і без процесу nнабухання желатину.
За першим методом желатин у реакторі заливають холодною водою з nтемпературою 15—18 0С для набухання протягом 1,5—2 год. Набухлий желатин розплавляють при nтемпературі 45-75 °С залежно від його концентрації при працюючій, мішалці;протягом 1 год. Реактор має бути nобладнаний водяним кожухом з автотерморегулюванням.
Після розчинення желатину додають nконсерванти, пластифікатори та інші допоміжні речовини, продовжуючи nпереміщування .протягом 0,5 год. Після відключення мішалки nй обігріву желатинову масу залишають у реакторі протягом 1,5—2 год.
3 підключенням вакууму для nвидалення з маси бульбашок повітря. Приготовлену масу передають для nстабілізації, витримують при температурі n45-60 °С (залежно від концентрації желатину) протягом 2,5—3 год. Перед початком капсулювання nконтролюють величину в’язкості.
Така технологія пов’язана з високою концентрацією nжелатину і звичайно застосовується для одержання капсул методом пресування.
Для приготування желатинової маси без процесу набухання в закритий реактор, nобладнаний водяною оболонкою, автоматичним регулятором температур і лопатевою nмішалкою, вносять розрахований об’єм води очищеної і нагрівають до 70—75 °С. У nнагрітій воді послідовно розчиняють консерванти, пластифікатори та інші nдопоміжні речовини, після чого завантажують желатин при включеній мішалці. Перемішують до його nповного розчинення. Далі роблять так само, як при одержанні маси з процесом nнабухання, желатину, контролюють тимчасові параметри розчинення желатину, nроботи мішалки і стабілізації желатинової маси.
Процес капсулювання проходить в умовах термостатування желатинової маси при сталій температурі 40—45 °С.
М’ЯКІ ЖЕЛАТИНОВІ КАПСУЛИ
М’які желатинові капсули можуть мати, сферичну, овальну, видовжену або nциліндричну форму з, напівсферичними кінцями, із швом і без нього.
Капсули можуть бути різних розмірів, nмісткістю від 0.1 до 1,5 мл. Зшивні м’які капсули можуть уміщати nдо 7,5 мл суміші (ароматизатори для ванн). У них, інкапсуюють в’язкі рідини, масляні розчини пастоподібні лікарські nречовини, текучі суспензії. Вміст капсул може складати одну або більше nлікарських речовин із можливим уведенням різних допоміжних речовин, дозволених nдо медичного застосування.
Виготовлення nм’яких желатинових капсул y заводських умовах nздійснюється двома методами: крапельним і пресуванням.
Крапельний метод. Крапельний метод nодержання м’яких желатинових капсул у промисловому виробництві уперше запропонований фірмою «Globex» («Глобекс»). nЦей метод базується на явищі утворення желатинової краплі з одночасним nвключенням у неї рідкої лікарської речовини, що досягається nзастосуванням двох концентричних форсунок.
Розплавлена желатинова маса надходить по трубопроводу, який обігрівається, в вузол 4, який являє собою nконічну трубчасту форсунку, з якої виштовхується одночасно з подачею через nдозувальний пристрій 1 лікарського засобу 2, що заповнює капсулу завдяки nдвофазному концентричному потоку. За допомогою пульсатора 5 краплі відриваються nі надходять в охолоджувач 6, що являє собою циркуляційну систему для nформування, охолодження і перемішування капсул.
Сформовані капсули потрапляють в nохолоджене вазелінове масло (14 °С), зазнаючи кругової пульсації, і набувають nчіткої кулястої форми 7.
Капсули відокремлюють від масла, промивають і nсушать у спеціальних камерах (швидкість повітряного потоку 3 м/с), що дозволяє nшвидко видаляти вологу з оболонки капсули.
Метод повністю автоматизований, характеризується високою продуктивністю n(28—100 тис. капсул/год), точністю дозування nлікарської речовини (±3 %), гігієнічністю й економічністю витрати желатину.
Незважаючи на багато переваг, цей метод не nможе бути універсальним. Його використання обмежується як розмірами капсул — від 300 nмг до мікрокапсул, так і вмістом (густина і в’язкість nвмісту мають бути наближеними до масла).
Крапельний метод є дуже nзручним для капсулювання жиророзчинних вітамінів А, Е, D, К і розчинів nнітрогліцерину, валідолу та ін. Капсули, одержані крапельним методом, легко відрізняються за відсутністю на них шва.
Метод nпресування. Принцип методу полягає в одержанні желатинових стрічок, nз яких штампують капсули. Отримані таким способом капсули мають горизонтальний nшов.
Існує декілька видів ліній для виготовлення nм’яких капсул методом пресування: «KS-4» (Німеччина), «Scherer» (США), «Accogel Lederle» (Великобританія).
Перші конструкції складалися з матриць, на яких штампували половину nкапсули. Готову желатинову стрічку поміщали на нагріту матрицю. Стрічка трохи підплавлялась і nвистилала поглиблення матриці, в яке надходила лікарська речовина. Зверху nпоміщали другу желатинову стрічку і накривали верхньою матрицею. Обидві матриці з’єднували і поміщали під прес, де формувалися nкапсули із швом по периметру. Однак такі машини мали багато вад і були малопродуктивними.
Американський інженер nРоберт Щерер запропонував горизонтальний прес nзамінити двома протилежно обертовими барабанами, з матрицями Дві неперервні nжелатинові сттрічки, nотримані шляхом пропускання через систему охолоджених роликів (валів), подаються nна обертові барабани з протилежних сторін. На поверхні барабанів є матриці, на nяких утворюється половина форми одержуваних капсул. Стрічки з желатину точно nповторюють форму матриці, і в міру того, як протилежні форми матриці nз’єднуються через отвори в клиноподібному пристрої, здійснюється дозування nвмісту капсул.
Машини такого типу відзначаються nвисокою точністю дозування (±1 %) ї великою продуктивністю. Розроблений метод дістав назву ротаційно-матричного.
Фірмою «Leiner» (Великобританія) сконструйована й nудосконалена капсульна машина «SS-1» для одержання м’яких желатинових капсул із рідкими і пастоподібними nречовинами різних розмірів і форм. Автомат виконує всі операції з формування, nнаповнення
ТВЕРДІ ЖЕЛАТИНОВІ КАПСУЛИ
Тверді желатинові капсули призначені для nдозуваня сипких порошкоподібних, гранульованих і мікрокапсулованих речовин. Вони мають форму циліндра з nнапівсферичними кінцями і складаються із двох частин — корпусу (тіла) і nкришечки, що мають вільно входити одна в одну, не утворюючи зазорів. для nзабезпечення «замка» в них є спеціальні канавки і виступи.
Тверді желатинові капсули одержують nметодом занурення. Суть методу полягає в тому, що формування nоболонок здійснюється за рахунок занурення охолоджених, змазаних олією рам із nштифтами в готову капсульну масу.
У залежності від різних модифікацій nокремих механізмів і пристроївуа також форми nрам-утримувачів та їх кількості є різні конструкції машин, які працюють за принципом занурення, їх і випускають фірми «Colton», «Parke, Devis & Co», «Elli ІлШ» (США), «Zanazi» (Італія), «Hoflider undKarg» (Німеччина). з , Як приклад розглянемо процес виготовлення твердих капсул nна напівавтоматі американської фірми «Colton», що складається з «мокальної nванни» у термостатичному кожусі, занурювального nмеханізму із штифтами, сушильної установки, автоматичного вузла для підрізання, зняття і nкомплектування капсул.
Циліндричні форми-штифти («оливи») на рамі-утримувачу плавно занурюються за допомогою автоматичного пристрою в nжелатинову масу і, обертаючись навколо своєї осі, піднімаються, даючи стекти nнадлишку маси. Правильний розподіл желатинової плівки забезпечується точним регулюванням швидкості nобертання рами, в’язкістю желатину і глибиною занурення. Завдяки цьому, капсули мають однорідну стінку певної товщини.
Отримані оболонки сушать nспочатку при температурі повітря 26—27 °С і відносній вологості 45—50 %, потім nпри температурі 18°С до відносної вологості 10—15 %. Із сушильної установки nрами подаються в автоматичний вузол, де оболонки капсули спочатку підрізаються ротаційним ножем, а потім знімаються механічними лапками і подаються в nблок комплектації. Штифти очищаються, змазуються маслами, після чого технологічний nцикл тривалістю 45—47 хв повторюється.
Порожні тверді капсули наповняються лікарськими речовинами на спеціальних наповнювальних автоматах.
АВТОМАТИ ДЛЯ НАПОВНЕННЯ nКАПСУЛ
Наповнення м’яких nжелатинових капсул відбувається за допомогою поршневих вакуумних автоматів, які nвідзначаються великою точністю дозування (±2—3 %) і, високою продуктивністю. Для nнаповнення твердих желатинових капсул використовують автомати різних фірм, які nвідрізняються продуктивністю (від 20 до 150 тис. шт./год) nі точністю дозування (±2—5 %) і будовою дозатора. Залежно від сипкості і ступеня nдисперсності (зернистості) лікарської речовини, що фасується, автомати працюють nіз шнековими, вакуумними або вібраційними дозаторами.
Наповнення твердих nжелатинових капсул здійснюється в п’ять операцій
1) орієнтування порожніх nкапсул;
2) роз’єднання n(розкриття) порожніх капсул;
3) наповнення корпусу nкапсули;
4) з’єднання і закриття nтіла і кришечки капсули;
5) викидання наповнених капсул.
Наповнення корпусу nкапсул – найбільш відповідальна операція. Відтворення і точність дозування залежить nвід характеристики nнаповнювача, методу наповнення і типу машини, що наповняє.
Активні речовини для капсулювання у тверді желатинові капсули nмають відповідати таким вимогам:
1. Вміст має вивільнятися з капсули, забезпечуючи високу біодоступність.
2. При використанні автоматичних наповнювальних машин речовини повинні мати певні фізико-хімічні і nтехнологічні властивості, такі як:
1. відповідний розмір і форму частинок;
2. однорідність
3. гомогенність змішування;
4. сипкість (плинність);
5. вміст вологи
6. здатність до компактного формування під тиском.
Для надання активним компонентам необхідних технологічних властивостей до nних додають допоміжні речовини.
При інкапсулуванні nпастоподібних мас виникає необхідність уведення тиксотропів n— речовин, що додають необхідну плинність. Вони можуть змінювати в’язкість легкотекучих мас для заповнення капсул. З цією метою nвводяться поліетиленглікопі, воски, nсоєвий лецитин тощо. ;
Здебільшого активні nречовини інкапсулують у формі порошків або гранул. nОднак мікрокапсули, мікродраже, nтаблетки, маленькі желатинові капсули, пасти і рідини з високою в’язкістю окремо або в різних комбінаціях можуть nзаповнюватися без особливих труднощів.
МЕТОДИ ІНКАПСУЛУВАННЯ
На сьогодні у світовій практиці nвикористовують декілька методів ручного наповнення, на напівавтоматичних nмашинах і на високошвидкісних автоматах із продуктивністю близько 150 тис. капсул nза годину.
Наповнення вдавленням. nЦей метод застосовується при ручному наповненні капсул або при використанні найпростіших напівавтоматичних nмашин. Відваженою кількістю порошку або гранул заповнюють корпус капсул, а nнаповнювач, що залишився, вдавлюється спеціальними пуансонами в необхідну кількість капсул
Цей метод використовується для наповнення nконтрольних зразків капсул у дослідницьких проектах і невеликих партіях nпрепаратів,
Дисковий метод дозування. Дозувальний диск із шістьма групами отворів nутворює основу вмістилища. Наповнювач, розподілений через ці отвори пресується nп’ятьма окремо відрегульованими ущільнювальними пристроями (станціями). Шоста nстанція служить для переміщення утрамбованого порошку в корпус капсули. Метод nдозволяє коригувати дозування, якщо порошок має погану сипкість і тенденцію до nформування грудок.
Маса наповнювача може регулюватися зміною nтиску і підвищенням або зниженням рівня наповнювача. Це дозволяє вміщати в капсули nдуже малі дози препаратів.
Поршневі методи дозування. Методи ґрунтуються на об’ємному дозуванні при nвикористанні дозувальних блоків різної конструкції.
При поршневому ковзному nметоді наповнювач передається із завантажувального бункера в дозувальний блок, nщо складається із збірника і дванадцяти паралельних дозувальних циліндрів, nвідділених від збірника прокладкою. Під час руху прокладки наповнювач проходить через отвори в ній і надходить у nциліндри, що мають поршні. Подальший рух прокладки перекриває подачу nнаповнювача зі збірника, після цього поршні опускаються, відкриваючи отвори в nциліндрах. Через ці отвори відбувається подача наповнювача в корпус капсули.
Поршневий метод дозування заснований на об’ємному дозуванні за nдопомогою спеціального дозувального циліндра. Наповнювач надходить із бункера в nдозувальний блок, розташований разом із дозувальними циліндрами. При наповненні nциліндри переміщаються нагору через збірник наповнювача, після чого піднімається nпоршень до верхньої точки циліндра, сприяючи переміщенню наповнювача через nспеціальні канали в корпус капсули.
Трубковий метод дозування. Застосовуючи цей метод, використовують трубки спеціальної форми (дозатор і nпоршень), що заглиблюються в порошкоподібний або гранульований наповнювач. Після видалення трубки з nнаповнювача дозувальний блок повертається на 180°, і спресований порошок nвиштовхується дозувальним поршнем у корпус капсули.
Стиск порошку може регулюватися таким nчином; що створюється необхідна висота і форма наповнювач
Метод подвійного nковзання ґрунтується на принципі об‘ємного дозування. Наповнювач дозують у спеціальні відділення, з nяких він згодом надходить у корпус капсули.
Метод дозволяє частково nзаповнювати капсули. Це важливо, коли капсула повинна бути наповнена інгредієнтами декількох nтипів (наприклад, мікрокапсули)
Метод дозувальних циліндрів призначений для дозування двох наповнювачів в одну капсулу. nНаповнювачі надходять із бункерів у дозувальні пристрої, прикріплені до плоскої nпластини з овальними отворами для дозування наповнювачів. Базова пластина nприлягає до рухомих дозувальних циліндрів, які мають бокові канали і поршні.
Після наповнення першим порошком циліндр пересувається до другого nдозувального пристрою, де відбувається подальше заповнення циліндра іншим nнаповнювачем. Потім поршень зісковзує вниз, відкриваючи боковий канал, через nякий суміш наповнювачів попадає в корпус капсули
Метод nдозувальних трубок. Ще один об’ємний метод, при якому наповнювач переноситься в nкапсулу за допомогою вакууму. Вакуум підведений до дозувальних трубок, які послідовно nзанурюються всередину обертового дозувального жолоба. Об’єм дозувальної камери nусередині трубки контролюється поршнем.
Метод наповнення капсул твердими формами (метод nформування котків). Особливістю цього методу є наповнювачі, nякі можуть бути представлені таблетками, ядрами, таблетками з оболонками, nдраже, капсулами чітко визначених розмірів
Наповнювачі сферичної форми більш nприйнятні завдяки своїм значним показникам сипкості, центрування, дозування і nвикидання з дозувальних каналів.
Оболонки м’яких желатинових капсул мають nбути якомога твердішими і. містити менше вологи, крім того, міцними настільки, nщоб не зруйнуватися під час процесу наповнення швидкісними машинами.
Наповнювачі з бункера надходять у nдозувальний канал, а за рахунок зсуву спеціальної пластини і роботи напрямного nстержня потрапляють у корпус капсули.
Залежно від конструктивних nособливостей наповнювальних машин можуть nвикористовуватися й інші методи наповнення твердих і м’яких желатинових капсул.
КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ
Капсули контролюють за такими показниками якості: зовнішній вигляд, ідентифікація, однорідність маси, nоднорідність вмісту, супутні домішки, розчинність, розпадання, втрата в масі при nвисушування, мікробіологічна чистота, кількісне визначення.
Капсули повинні мати nгладку поверхню без ушкоджень і видимих повітряних і механічних включень.
