Телерентгенографія
Цей метод рентгенологічного дослідження застосовується для «навчання будови лицьового кістяка, його росту, уточнення діагнозу й прогнозу ортодонтичного лікування, а також для виявлення змін, що відбуваються в процесі лікування. Телерентгенографію проводять у бічний і прямій проекціях з відстані
Телерентгенограма (ТРГ) у прямій проекції дозволяє діагностувати аномалії зубощелепної системи в трансверсальному напрямку, ТРГ у бічній проекції – у сагіттальному і трансверзальному напрямках. На телерентгенограмах відображаються кістки, лицьовий і мозковий черепи й контури м’яких тканин, що дає можливість вивчити їх взаємозв’язок (мал.).
Дтя розшифровки ТРГ і знімок закріплюється на екрані негатоскопа, до нього прикріплюється калька, на яку переноситься зображення, потім проводиться аналіз ТРГ.
З безлічі методів аналізу бічних ТРГ голови більшість авторів віддають перевагу методу Шварца, заснованому на використанні як орієнтир площини основу черепа.
Цей метод дозволяє найбільш повно вивчити розміри й положення щелепних кісток. Користуючись ним, можна провести краниометричні, гнатометричні, профилометричні виміри. За допомогою краніометрії можна визначити:
1) розташування щелеп у сагиттальном і вертикальному направленнях стосовно площини передньої частини основи черепа.
2) розташування скронево-нижньощелепного суглоба по відношенню до площини передньої частини основи черепа,
3) довжину передньої основи черепної ямки.
Для аналізу ТРГ використаються наступні крапки площини: А – субспінальна крапка Бошп8, найбільш глибока крапка на передньому контурі апікального базису верхньої щелепи.
У – супраментальная крапка Оошпз, найбільше дистально розташована крапка на передньому контурі апікального базису нижньої щелепи.
Se – крапка на середині входу в турецьке сідло.
N – крапка на передньо-верхньому краї носо-лобного шва в сагіттальній площині.
Or – найбільше низько розташована крапка нижнього краю орбіти.
Go – крапка кута нижньої щелепи в місці перетинання його з бісектрисою кута, утвореного дотичними по нижньому краї тіла й задньому краю галузі нижньої щелепи.
С – сама верхня крапка на контурі готування нижньої щелепи.
Me – найбільш виступаюча крапка нижнього контуру підборідного відділу.
N – крапка на шкірі, що утвориться при перетинанні із продовженням лінії N-Se.
Sna – передня носова ость.
Snp – задня носова ость.
Pg – сама передня крапка підборідного виступу.
NSe – площина переднього отелення основи черепа, проводиться через крапки N й Se.
Sp – площина основи верхньої щелепи, проходить через крапки Sna й Snp.
Рп – носова вертикаль, проводиться перпендикулярно до площини NSe через шкірну точку п.
MP – площина основи нижньої щелепи.
На ТРГ, згідно Шварцу, обділяється краніальна частина черепа від гнатичної площини верхньої щелепи (Sp).
Варіанти розташування щелеп він визначає по лицьовому, інклінаційному куту й куту горизонталі:
1. Лицьовий кут F. Утвориться при перетинанні ліній N-Se й N-A (внутрішній нижній кут). Його величина характеризує розташування верхньої щелепи стосовно основи черепа в сагиттальному напрямку. Кут менше норми характерний для ретрогнатії, більше норми – прогнатії, якщо він перебуває в межах норми – говорять про нормогнатію.
2. Кут горизонталі Н. Він утвориться при перетинанні лінії Н (горизонтальна лінія) і Рп (внутрішній верхній кут). Він визначає положення суглобної голівки нижньої щелепи стосовно основи черепа, що впливає на форму профілю особи.
Інклінаційний кут I. Утвориться при перетинанні ліній Рп й Sp (внутрішній верхній кут). Якщо кут I більше середньої величини, то щелепи нахилені вперед, що Шварц назвав «антеинклинацией». Якщо кут менше середньої величини, то щелепи відхилені назад, таке положення назване «ретроинклинацией».
Гнатометрический метод (по Шварцу) дозволяє:
1) визначити аномалію, що розвилася в результаті невідповідності розмірів щелеп (довжини тіла щелепи, висоти галузей нижньої щелепи), аномалії положення зубів і форми альвеолярного відростка,
2) з’ясувати вплив розмірів і положення щелепи, а також аномалії зубів на форму профілю особи,
3) визначити індивідуальну форму довжини тіла щелеп і наявні відхилення в розмірах.
Найбільш важливі параметри гнатометрії:
1. Назальний кут У кут нахилу основи щелеп друг до друга (Sp.-MP), що характеризує вертикальне положення щелеп.
2. Довжина тіла нижньої щелепи МТ виміряється по площині MP від проекції крапки Pg на MP до крапки перетинання її з дотичної до гілки нижньої щелепи.
3. Висота гілок МТ вимірюється по дотичній до заднього краю галузі від крапки перетинання із площиною MP до проекції крапки З на дотичній.
4. Нижньощелепний кут G. Його вимірюють між лініями MTj і МТ2, тобто між дотичними до нижнього краю нижньої щелепи й задньої поверхні її галузей.
5. Довжина верхньої щелепи виміряється від крапки перетинання перпендикуляра, опущеного з точки А на Sp (крапка А’), до крапки Sn.
Шварц визначив середні індивідуальні нормативи:
1) довжина тіла нижньої щелепи при її нормальному розвитку дорівнює довжині підстави передньої черепної ямки (відстань N-Se) плюс
2) довжина верхньої щелепи стосовно довжини переднього відділу підстави черепа становить 7:10,
3) довжина тіла нижньої щелепи співвідноситься з довжиною її галузей як 7:5.
