Тема 13.

Тема n13. nСанітарна мікробіологія nаптек. Санітарно-мікробіологічне дослідження змивів з об’єктів навколишнього nсередовища аптеки.

Тема n14. nФітопатогенні мікроорганізми. nБактеріологічне дослідження медикаментозної сировини та готових лікарських nзасобів

 

 

Фітопатогенні мікроорганізми. Санітарна мікробіологія аптек.

 

 Сучасний арсенал лікарських засобів включає великий асортимент nпрепаратів, у тому числі і рослинного походження. При цьому технологія їх nвиробництва далеко не завжди гарантує повну мікробну чистоту. Мікробна nконтамінація лікарської сировини порушує її стабільність, а іноді і nвластивості, призводить до зменшення вмісту корисних компонентів і одночасно nсприяє накопиченню токсичних речовин, що може спричинити захворювання у людини. nОдним з найважливіших джерел інфікування лікарської рослинної сировини є власна nмікрофлора рослин. Крім того, існує ціла група так званих фітопатогенних nмікроорганізмів, які спричинюють хвороби рослин і псування лікарської рослинної nсировини, що призводить до неможливості її використання і економічних втрат.

 

Мікрофлора лікарських рослин і nрослинної сировини

Мікроорганізми є постійними nсупутниками не тільки людини і тварин, але і, в рівній мірі, вищих рослин, nзокрема використовуваних як лікарська сировина. В Україні використовується nбільше 200 видів лікарських рослин. Мікроорганізми поселяються і ведуть nактивний спосіб життя, як на поверхні, так і усередині зелених частин рослин, nїх коріння, насіння, плодів. Для приготування ліків служать найрізноманітніші nрослини і працівники аптечних установ, фармацевтичних фабрик і заводів повинні nзабезпечувати збереження лікарської сировини від мікробного псування.

Всі мікроорганізми, що населяють лікарські рослини, можна nрозділити на дві групи:

· представники нормальної мікрофлори рослин;

· фітопатогенні мікроорганізми – збудники захворювань рослин n

1. Нормальна мікрофлора рослин

Мікроорганізми є постійними nмешканцями рослин, лікарської сировини рослинного походження. Різні групи nмікроорганізмів можуть знаходитися на поверхні або усередині різних частин nрослин, їх коріння, насіння, плодів, частина з них (фітопатогенні) можуть nприводити до хвороб рослин і псування лікарської сировини. Працівники аптечних nустанов повинні сприяти збереженню лікарської сировини від мікробного псування. n

Нормальна nмікрофлора рослин представлена ризосферними і епіфітними мікробами.

Зона грунту, що nзнаходиться у контакті з кореневою системою рослин, носить назву ризосфери, а мікроорганізми, що розвиваються тут, nназивають різосферними. Кількість мікроорганізмів в різосфері в сотні разів nбільше, ніж в решті грунту. Грунтові мікроби можуть надавати сприятливу дію на nрослини, що обумовлене:

· мінералізацією nорганічних речовин і рослинних залишків;

· утворенням nрізних чинників зростання (вітамінів, амінокислот, ферментів), що підсилюють nобмінні процеси в рослинах і сприяючих посиленню кореневого живлення;

· антагонізмом nвідносно фітопатогенних мікроорганізмів.

Склад мікрофлори різосфери nспецифічний для різних рослин. Основна маса прикореневої мікрофлори nпредставлена грамнегативними неспороносними бактеріями роду Pseudomonas, nмікобактеріями і грибами, головним чином базидіоміцетами. Гриби утворюють nсимбіоз з корінням рослин, у тому числі і лікарських, званий мікоризою.

Залежно від особливостей симбіозу nгрибів з рослинами розрізняють ектотрофні і ендотрофні мікоризи. Ектотрофні – nасоціації, при яких гриб поселяється на їх поверхні коріння, утворюючи свого nроду чохол з міцелія. При ендотрофних мікоризах міцелій гриба розташовується в nклітинах кори коріння рослин, де утворює скупчення у вигляді клубків.

Мікориза nсприятлива для розвитку рослин:

· збільшує nпоглинаючу поверхню коріння за рахунок розростань гіф гриба;

· гриби своїми nферментами розкладають органічні сполуки, забезпечуючи рослини амінокислотами, nмінеральними речовинами і водою;

· микоризні nгриби забезпечують рослини ростовими чинниками.

Рослини виділяють nряд речовин, стимулюючих розвиток гриба. Гриби отримують від рослин вуглеводи, nслужать джерелом енергії.

Епіфітною nназивається мікрофлора, що знаходиться на надземних nчастинах рослин. По якісному складу вона досить одноманітна, типовими її nпредставниками є Pseudomonas nfurbicola naurum n- грамнегативні короткі рухомі паличкоподібні бактерії, створюючі колонії nзолотистого кольору на МПА; Pseudomonas nfluorescens n- поліморфні грамнегативні паличкоподібні бактерії з полярно розташованими nджгутиками, що обумовлюють флуоресценцію при рості на МПА і МПБ. Рідше зустрічаються nспорові бактерії Bacillus mesentericus, nцвілеві і дріжджові гриби. Епіфітні мікроорганізми є антагоністами nфітопатогенних бактерій, захищаючи рослини від захворювань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Фітопатогенні мікроорганізми

1. Найголовніші пологи фітопатогенних бактерій і їх морфологічні nознаки

 

  Збереження nбактерій. Зберігаються фітопатогенні бактерії в основному з рослинними nзалишками в грунті, але нетривало, лише до повного розкладання (перегнивання) nрослинних залишків. Без зв’язку з ними в грунті фітопатогенні бактерії швидко nвтрачають свою патогенність, оскільки пригнічуються іншими грунтовими nмікроорганізмами-антагоністами  (грибами, бактеріями, актиноміцетами). nВиняток становлять лише деякі спорообразующие бактерії роду Bacillus, а також Aqrobacterium tumefaciens — збудник nкореневої раки плодових і деякі інші види бактерій, здатні зберігатися в грунті nпротягом декількох років і без зв’язку з рослинними залишками.

  nБагато видів бактерій зберігаються з насінням, частіше на поверхні їх, але у nряді випадків можлива і внутрішня інфекція. Зараження насіння може відбутися як nпід час зростання плодів шляхом проникнення туди бактерій по судинах n(бактерійний рак томату), так і при заготівці насіння з хворих плодів (чорна nбактерійна плямистість томату). Джерелом первинної інфекції може бути також nпосадочний матеріал — бульби, саджанці плодових дерев і ін. Окремі види бактерій n(збудник слизистого бактеріозу капусти) можуть зберігатися в тілі комах, nзокрема в личинках капустяної мухи.

Фітопатогенні nбактерії входять лише в небагато з цих груп. Коротка характеристика основних nродів фітопатогенних бактерій приведена в таблиці 1. Найбільш поширені види nфітопатогенних бактерій і бактеріози овочевих, плодових і інших nсільськогосподарських культур, що викликаються ними, приведені в  таблиці n2.

n

Рід	Вид	Хвороба
Pseudomonas	P. syringae	Бактерійний рак  (некроз) кісточкових
	P. lachrymans	Бактеріоз огірка
	P. phaseolicola	Незграбний бактеріоз квасолі
Xanthomonas	X. campestris	Судинний бактеріоз капусти
	X. translucens	Чорний бактеріоз пшениці
	X. phaseoli	Бактеріоз квасолі
	X. beticola	Туберкульоз буряка
	X. vesicatoria	Чорна бактерійна плямистість томату
Agrobacterium	A. tumefaciens	Кореневий рак плодових дерев і інших сільськогосподарських культур
Erwinia	Е. amylovora	Бактерійний опік плодових дерев (карантинне захворювання)
	Е. carotovora	Мокра гнилизна овочів і картоплі
Corynebacterium	С. sepedonicum	Кільцева гнилизна картоплі
	С. michiganense	Бактерійний рак томату

2. Інфекційні nхвороби рослин викликаються фітопатогенними мікроорганізмами. Зараження nрослин відбувається через інфіковане насіння, грунт, грунтові і дощові води, nкомах. Основним джерелом є грунт, оскільки в ній містяться залишки неперегнилих nрослин.

 

Епіфітна мікрофлора ]представлена мікроорганізмами, що живуть на поверхні рослин. nМікроорганізми-епіфіти не заподіюють шкоди рослині, а в деяких випадках nскладають конкуренцію фітопатогенних мікробів. Як джерела живлення епіфітна nмікрофлора утилізує виділення рослин і різні їх поверхневі забруднення. nОсновний представник епіфітна мікрофлори – Erwinia herbicola-рухома nграмнегативна паличка, яка утворює золотисто-жовті колонії на МПА. Рідше на nповерхні рослин виділяють Pseudomonas fluoresceins-рухому грамнегативну nпаличку. Бактерії утворюють зелений пігмент піовердін, що викликає nфлуоресценцію колоній при короткохвильовому УФ-опромінення. Піовердін має nвластивість бактеріоцина, що діє на грампозитивні і грамнегативні бактерії, а nтакож проявляє помірну фунгіцидну активність. Іноді на поверхні рослин виділяють nBacillus mesenthericus-аеробні рухливі спороутворюючі грампозитивні nпалички.  найбільш рясно мікроорганізми представлені в грунті, особливо в nприкореневій зоні. До її складу входять різні мікобактерії, псевдомонади, nспороутворюючі, азотфіксуючі і нітрифікуючі бактерії, актиноміцети і гриби. nНавколо коренів рослин знаходиться зона інтенсивного росту і підвищеної nактивності мікробів. Поверхню кореневої системи колонізують переважно nпсевдомонади і гриби. Останні вступають в симбіотичні відносини з рослинами і nутворюють мікоризу (грибок-рень), стимулюючу ріст обох партнерів.

Фітопатогенна мікрофлора. Здатністю викликати хвороби рослин мають nрізні віруси, бактерії і гриби. Ураження, що викликаються фітопатогенними nбактеріями називають бактеріозами. Фітопатогенні гриби викликають мікофітози. nЗа локалізацією процесу виділяють загальні і місцеві ураження. Перші викликають nзагибель всієї рослини або окремих її частин, другі – окремих ділянок рослини. nЗа механізмом ураження бактеріози поділяють на паренхіматозні захворювання, nсудинні ураження і пухлини. Паренхіматозні захворювання. Розвиваються при nпопаданні бактерій в тканини рослин через різні анатомічні отвори (продихи, nчечевички, нектарники) і пошкодження покривних тканин. Збудники виділяють nферменти і токсини, що полегшують їх поширення по міжклітинних просторах. nПроникнення бактерій вглиб викликає масову загибель клітин. До них відносять гнилі n(основні збудники – бактерії родів Pseudomonas і Erwinia), опіки n(основні збудники – види Erwinia і Corynebacterium) і плямистості n(основні збудники – види Pseudomonas та Xanthomonas).

 

Судинні ураження. Розвиваються при поширенні бактерій по nсудинах рослин. Основні збудники-види Corynebacterium {C.fascians, С. ninsidiosum, С. michiganense). Бактерії розмножуються в судинах, викликаючи їх nзакупорку за рахунок пошкодження стінок, що призводить до в’янення рослини.

 

 

 

   n

 

Пухлини. Основні збудники – бактерії роду nAgrobacterium (найбільш часто A tumoralis). Агробактерії містять онкогенні nплазміди. Після їх перенесення в рослинних клітинах розвиваються специфічні nпухлини – корончаті галли.

 

 

Збудники мікофітозов також викликають паренхіматозні і nсудинні ураження рослин.

 

Фітопатогенні віруси викликають мозаїчні хвороби, жовтяницю, nкарликовість. Їх характерна особливість – поява слабоокрашенних плям або цілих nділянок, а також затримка росту рослин. Крім вірусів, до фітопатогенів nвідносять і віроіди.

 

 

Фітопатогенні nмікроби можуть проникати в рослини через природні утворення (сочевички, nнектарники, залозки, кореневі волоски) і пошкодження. Деякі мікроорганізми nвиробляють ферменти, що лізують кутикулу рослин, що полегшує впровадження nзбудника. Потрапивши в рослину і досягнувши критичної концентрації, nмікроорганізми викликають захворювання. Розрізняють загальні ураження всієї nрослини унаслідок розповсюдження збудника в судинній системі і місцеві або осередкові n– ураження на листі, стовбурах, гілках, корінні і кореневищах, такі, що nвиникають при інтрацеллюлярному розповсюдженні. n

      nГриби, що вражають рослини, можуть у разі приготування з nураженого зерна продуктів харчування спричинити харчові отруєння — nмікотоксикози. Прикладом мікотоксикозу є ерготизм — захворювання, що виникає nпри вживанні продуктів, приготовлених із зерна, зараженого грибом Claviceps npurpurea. Гриб вражає рослини родини злакових: утворюються склероції гриба n(ріжки). В умовах підвищеної вологості, низької температури на вегетуючих або nскошених рослинах можуть розвиватися гриби родів Fusarium, Penicillium,

Aspergillus та ін., що також можуть спричинювати мікотоксикози.

    

  Більше тисячі відомих захворювань рослин спричинюються вірусами. nВірусні хвороби рослин найчастіше розповсюджуються безхребетними (комахами, nнематодами). Комахи (попелиці, цикадки) переносять вірус разом із соком, який nвитягують з флоеми або клітин епідермісу. Ознакою вірусних захворювань є поява nнекрозів — ділянок мертвої тканини. Віруси, що спричинюють хвороби рослин, nподіляють на збудників мозаїки і жовтяниці.

При мозаїчній хворобі nрослин з’являється мозаїчне (плямисте) забарвлення ураженого листя і плодів, nрослини відстають в зрості, з’являються світло-зелені і жовті маленькі цятки nабо великі смуги. Іноді вся інфікована nрослина може бути світлішою, ніж здорова. Жовті плями листя, строкате nзабарвлення також є результатом вірусної інфекції. Віруси мозаїки переважно nвражають тканини паренхіми, зменшуючи або зводячи до нуля кількість nхлоропластів. Інші віруси накопичуються в багатій цукровим соком флоемі і nможуть призводити до загибелі її клітин. Жовтяниця виявляється карликовістю nрослин, зміненими численними бічними пагонами, квітками тощо.

 Мікоплазми давно відомі як збудників хвороб людини і nтварин. Мікоплазми (фітоплазми) – збудники хвороб рослин nвідкриті лише у 1967 р. Їх виявили японські вчені за допомогою електронного nмікроскопа під флоеме рослин шовковиці, уражених карликовістю. Ці nмікоплазмоподобние організми ( МПО ) виявилися nфітопатогенними. Було встановлено що вони передаються від рослини до nрослини цикадки , листоблошки (ксіллідамі) nі берізкою і викликають хвороби, подібні «відьмині мітли» і nжовтяниця. За властивостями МПО нагадують організми, що входять в групу мікоплазм. nОднак у відрізнятися від мікоплазм тварин, що виявляються зазвичай поза nклітинами, фітоплазми були виявлені всередині клітин.

Найбільш nчіткі докази присутності фітоплазм в рослинах дала електронна мікроскопія nзрізів рослинних тканин. Вона допомогла виявити більше 100 видів фітоплазм. nВстановлено, що збудниками великої групи хвороб, подібних «відьмині мітли» і nжовтяниця, служать не віруси, як вважалося раніше, а фітоплазми. До них nвідносять жовтяницю айстр, жовту карликовість рису, столбур пасльонових, nреверсію, або махровість смородини, позеленіння плодів цитрусових, кучеряву nдрібнолиста (карликовість) шовковиці, проліферацію та дрібноплідні яблуні, nфіллодіі конюшини, карликовість кукурудзи та ін Всього описано більше 50 nфітоплазмозов, які вважалися раніше вірусними хворобами.

Фітоплазми nдуже шкідливі. Уражені рослини часто взагалі не дають урожаю, або він різко nзнижується. Це пояснюється тим, що при фітоплазмозах порушується ріст і nрозвиток рослин, спостерігається карликовість. Інший характерний симптом nфітоплазменних хвороб – патологічні зміни генеративних органів, які nпроявляються в позеленінні квіток (столбур пасльонових), в перетворенні окремих nїх органів в листоподібні утвори (реверсія чорної смородини, філлодія конюшини nта ін).

Багато nсимптоми, що розвиваються на рослинах при зараженні фітоплазмами, мають nспецифічний характер і не виникають при зараженні іншими патогенами. До таких nпроявів фітоплазмозов відносяться «відьмині мітли», що представляють собою nбезліч веретеновідние пагонів, ниткоподібні паростки бульб картоплі. Симптоми nфіллодіі конюшини, реверсії чорної смородини, столбура пасленовьгх та інших nзахворювань з’являються, очевидно, в результаті порушення метаболізму рослинних nгормонів.

При nфітоплазмозах з’являються і такі симптоми, які притаманні вірусним інфекціям: nнеспецифічні деформації різних органів, в’янення, некроз, дрібнолиста та ін На nодній рослині можуть спостерігатися одночасно або послідовно: загальний хлороз, nантоціаноз, пригнічення росту, деформація органів, в’янення. Тому повне nуявлення про хворобу в таких випадках можна скласти лише після спостереження за nрослиною в динаміці, тобто протягом усього вегетаційного періоду.

Фітоплазми nзаселяють в основному флоему, в першу чергу – ситовидні трубки, і, як правило, nрозповсюджуються по рослині системно.

Багато nвидів мають широку філогенетичний спеціалізацію і здатні заражати широкий nспектр рослин. Так, фітопатогени, що викликає жовтяницю айстр, заражає також nморкву, селеру, суницю і багато інших рослин. Столбур пасльонових вражає nрослини сімейства пасльонові, а також бур’янисті рослини інших родин, наприклад nв’юнок, молочай, осот та ін Деякі види фітоплазм вузькоспеціалізовані, nнаприклад, збудник реверсії чорної смородини заражає тільки смородину.

Переносниками nфітоплазм служать в основному різні види цикадок, листоблошки, светоноскі. Ряд nпаразитів розмножується в організмі комахи-переносника. Таке комаха набуває nздатність передавати інфекцію не відразу, а через певний (латентний) період. nПротягом латентного періоду фітоплазма розмножується в організмі комахи, а nпотім переміщається з кишечника в слинні залози і слину. З цього моменту комаха nможе передавати збудника рослині. Подібний спосіб передачі інфекції, що включає nрозмноження в організмі переносника, називається циркулятивним .

Фітоплазми nможуть зберігатися тільки в живих тканинах рослини: в бульбах, коренеплодах, nцибулинах, коренях, кореневищах багаторічних бур’янів. Багато видів паразитів nмешкають в дикорослих рослинах, що представляють осередок інфекції, і тільки nпри сприятливих умовах переходять на культурні. У дикій рослинності, а також у nкомах-переносників фітоплазми можуть довгостроково зберігатися і nрозмножуватися. Резерваторами фітоплазм можуть бути і багаторічні рослини, тобто nзимуючі, кореневищні.

Рослина – nносій патогена може служити джерелом інфекції для культурної рослини в тому nвипадку, якщо між ними існує стійка циркуляція збудника, тобто якщо переносник nхарчується і на диких, і на культурних рослинах. Обробіток сільськогосподарських nкультур у зоні природного вогнища інфекції за умови міграції переносників з nприродного вогнища на культурні рослини сприяє поширенню патогена на nсільськогосподарські культури.

Природна nвогнищевість встановлена для багатьох фітоплазм. Наприклад, в нашій країні, в nЧехії та Словаччині фітоплазма, що викликає столбур пасльонових, часто nвиявляється в рослинах в’юнка і в інших бур’янах, від яких передається на nкартоплю і томат. У Шотландії збудник «відьомських мітел» картоплі передається nтільки від диких рослин.

 

 

 

 

 

Поширеність nфітоплазмозів залежить від чисельності комах-переносників. Наприклад, у країнах nЦентральної Європи в 1953 рр.. столбур був широко розповсюдженою небезпечною nхворобою картоплі, на початку 60-х рр.. він став зустрічатися дуже рідко, а n1963-1964 рр.. частота виникнення цього захворювання знову різко зросла. nПоширеність столбура пов’язана зі зміною чисельності популяції цикадки n(Hyaleathes obsoletus) – основного переносника збудника хвороби: чим більше nчисельність переносника, тим ширше поширюється столбур. Фітоцлазмози рослин nчасто приурочені до таких районів, де спостерігаються періоди з високою nтемпературою повітря, сприятливою для переносників фітоплазм.

При nдіагностиці фітоплазмозів враховують не тільки симптоми хвороби, але й дані nелектронно-мікроскопічного аналізу тканин хворих рослин. Для ідентифікації nфітоплазм використовують рослини-індикатори. Ці рослини у відповідь на nзараження фітоплазмами дають найбільш чіткі симптоми. Фітоплазми не передаються nз соком рослин, тому для аналізу прищеплюють верхівку  ураженої рослини на nрослину-індикатор.

Встановити nфітоплазменну природу захворювання допомагає також мікробіологічний nметод . Він полягає в наступному: збудника хвороби виділяють в чисту nкультуру; заражають ним рослину; після появи симптомів, схожих з первісним, nзнову ізолюють збудника в чисту культуру (метод тріади Коха). Непрямим доказом nфітоплазменної природи хвороби служить реакція збудника на антибіотики групи nтетрацикліну.

При аналізі nфітоплазменних інфекцій використовують реакцію інгібування їх росту в умовах nкультивування на штучних середовищах за допомогою специфічних антисироваток.

Після nнакладення паперових дисків, просочених антисироваткою, на тверде живильне середовище, nна яке висіваються тестовані види, спостерігається пригнічення споріднених nорганізмів.

Боротьба з nфітоплазменними хворобами включає наступні лікувальні та профілактичні nзаходи :

·         одержання і використання здорового садивного матеріалу;

·         знищення бур’янів резервуару фітоплазм;

·         знищення заражених рослин;

·         боротьба з комахами-переносниками (цикадки);

·         виведення стійких сортів рослин;

·         карантин і сертифікація посадкового і насіннєвого матеріалу;

·         вирощування рослин на високому агрофоні.

 

По сукупності анатомічних і nфізіологічних змін визначають тип хвороби рослин:

Камеде-, nсмоло-, слизотеча. Частіше викликають бактерії роду Erwinia і nгриби (Ascomycetes), nспостерігають у листяних і хвойних дерев.

Суха nі мокра гнилизна. Розм’якшуються і nруйнуються окремі долі тканин рослини за рахунок діяльності бактерій (рід Pectobacterium) і nгрибів (Ascomycetes і nнедосконалі гриби).

Борошниста nроса. На листі і втечах виникає білий наліт, який є наслідком nрозмноження грибів (Ascomycetes).

Пожовтіння, nв’янення, засихання. nНайчастіше викликають гриби (Fungi imperfecti), рідше за бактерію (рід Corynebacterium), може носити неінфекційний характер. n

Збудник бактеріального nувядання абрикосів,  видно клітини з джгутиками

Чернь. На листі і втечах з’являється чорна плівка унаслідок nрозвитку грибів, бактерій роду Erwinia.

Опік. Листя, молоді  паростки, квіти, плоди буріють, nчорніють. Збудниками опіку є бактерії роду Erwinia.

Плямистість. Деякі бактерії (рід Pseudomonas), гриби (клас Ascomycetes і недосконалі гриби), викликають утворення різного кольору, nформи, розмірів плям на листі, плодах, насінні. n

 

Pseudomonas

Пухлини. Місцеве збільшення стовбура, гілок, коріння, кореневищ у вигляді nнаростів, здуття, потовщень за рахунок гіперплазії клітин. Ці захворювання nвикликають бактерії (рід Agrobacterium), гриби.

Збудник кореневого раку

 

  Agrobacterium

Виразки. Виявляються у вигляді поглиблень, часто оточених напливом. nВикликаються бактеріями (рід Erwinia), грибами, механічними пошкодженнями.

Мозаїка nлистя. На листі з’являються nблідо забарвлені плями, що чергуються з нормально забарвленими ділянками. nВикликається вірусами (вірус мозаїчної хвороби тютюну).

Ведьміни nмітли. Утворення паростків nіз сплячих бруньок викликають бактерії (рід Rhisobium), гриби (клас Ascomycetes) і віруси.

Деформація. Виявляється в зміні форми органів (викривлення паростків, nкурчавість листя, карликовість) унаслідок ураження грибами (Ascomycetes і nнедосконалі гриби), вірусами (сімейство Reoviridae).

 

 

 

Принципово важливим є відхилення nвід норми обмінних процесів аж до якісних змін клітинних структур у хворих nрослин, що приводить до зміни хімічного складу тканин і зниження змісту nактивних речовин. Використання їх як сировина в аптечних умовах стає nнеможливим.

Рослинний організм володіє nзахисними механізмами, протидіючими впровадженню і розмноженню фітопатогенних nбактерій. До них можна віднести особливості покривних тканин, високу nкислотність клітинного соку, утворення біологічно активних речовин – фітонцидів, nщо пригнічують розвиток мікроорганізмів.

  

Для боротьби з фітопатогенними мікроорганізмами проводяться nнаступні заходи:

а. Біологічні:

– лікування антибіотиками

– селекція, гібридизація

– обробка  витривалих рослин n

б. Фізико-хімічні:

– видалення хворих рослин

– спалювання листя

– дезинфекції насіння і посадочного матеріалу

– дезинфекція грунту

– обприскуванні рослин хімічними речовинами

– очищення і обробка насіння

– знищення переносників збудників хвороб, що мешкають на nрослинах.

в. Карантинні: – nзахист від завезення хворих рослин.

Висушені nрослини, їх частини називають лікарською сировиною. З неї готують лікарські nпрепарати. Лікарська сировина забруднюється мікробами під час збору, сушки, nподрібнення, упаковки, зберігання.

Ознаки псування лікарської nсировини: зміна кольору, гниття, nцвіль.

У nзіпсованій сировині зменшується кількість лікарських речовин і накопичуються nтоксини. Така сировина непридатна для отримання лікарських препаратів.

Для nоцінки санітарного стану лікарської сировини визначають мікробне число. К-ть nмікробів в 1 г сировини називається мікробним числом.

Заходи nпопередження псування лікарської сировини:

– nзнищувати хворі рослини

– nдотримувати технологію транспортування, сушки, зберігання переробки.

Фітопатогенні nбактерії відносяться до родів: Erwinia, nPseudomonas, nXanthomonas, nCorynebacterium, nPectobacterium, nRhisobium n(табл. 1). Віруси викликають більше 20% хвороб рослин. Більшість фітопатогенних nвірусів відносяться до родини Reoviridae, nродів Phytoreovirus, nFijvirus. nЗ фітопатогенних грибів слід зазначити два класи – аскоміцети (Ascomycetes), nі недосконалі гриби (Fungi imperfecti). n

 

Таблиця 1. nФітопатогенні бактерії – збудники інфекційних захворювань лікарських рослин

n

Роди	Види захворювання,  що викликаються
Erwinia E, . amylovora	Опік, в’янення
Pseudomonas P. syringae	Плямистість
Xanthomonas X. heterocea	Плямистість, в’янення
Corynebacterium C.insidiosum, C. fasciens	В’янення
Pectobacterium P. phetophtorum, P. aroidae	Гнилі
Rhisobium R. legyminosorum	Виразки
Agrobacterium A. tumefaciens	Пухлини

3. Мікрофлора рослинної лікарської сировини

Лікарська рослинна сировина може nінфікуватися патогенними мікроорганізмами на всіх етапах заготівки (збору, nпервинна обробка, сушка, подрібнення, упаковка) і зберігання. При зберіганні nсировини важливе дотримання санітарного режиму в аптеках. Несприятливу дію nнадають вологість, пил, комахи і інші чинники, що підвищують мікробне nобсіменіння і що приводять до псування лікарської сировини. Зовнішніми проявами nмікробного псування рослинної сировини є зміна кольору і консистенції, nзагнивання, пліснявіння всієї рослини або його частин. При цьому різко nзнижується зміст або повністю зникають фармакологічно активні речовини, nвикористання такої недоброякісної сировини стає даремним або шкідливим. Легко nпсуються плоди, ягоди і кореневища, багаті вуглеводними з’єднаннями, стійкішими nє сухе листя, коріння, кора.

Склад мікроорганізмів залежить від nвиду лікарської сировини, його структури і фармакологічних властивостей. nПереважають гриби (Mucor, nPenicillium, nAspergillus, nSaccharomyces, nCandida), nактиноміцети і спорооутворюючі  види бактерій (B. subtillis, nB. megatherium). n

4. Мікрофлора готових лікарських nформ

Мікробному nпсуванню піддаються готові лікарські форми: сухі (порошки, збори), рідкі n(мікстури, настої, відвари, краплі), м’які (мазі, пасти, кульки, свічки) і nстерильні ін’єкційні препарати. Ліки з високим обсімененіням мікробами, nособливо патогенними, можуть викликати інфекційні захворювання у людей. До nфітозоонозів – інфекцій, що викликаються патогенними мікроорганізмами, nзагальними для теплокровних (включаючи людину) і рослин найчастіше nвідносять кишкові єрсініоз, лістеріоз, псевдотуберкульоз, мікотоксикози. nРозмноження мікроорганізмів в готових ліках веде до зміни їх фізичних і nорганолептичних властивостей, появи токсичності. n

Мікробне обсімененіння лікарських nпрепаратів залежить від дотримання в аптеці санітарно – епідемічного режиму, що nрегламентується в даний час наказом МОЗ РФ №309 від 21.10.97 «О затвердженні nінструкції по санітарному режиму аптечних організацій (аптек)». Причиною nмікробного обсіменіння готових ліків може бути мікробне забруднення рослинної nлікарської сировини, повітря виробничих приміщень, устаткування, посуду, води, nщо дистилює, рук персоналу.

Ін’єкційні nпрепарати, очні краплі і мазі, препарати для новонароджених повинні бути nстерильними. nУ ряді випадків ін’єкційні засоби, залишаючись стерильними, володіють пірогенними властивостями. Пірогенна реакція nорганізму людини, що виникає за рахунок застосування ліків, характеризується підвищенням nтемператури, вазомоторними розладами, у важких випадках – шоковим станом. nПірогенні речовини (пирогени), що є ендотоксинами (переважно грамнегативних nбактерій), не інактивируються при кип’ятінні, для їх руйнування необхідне nавтоклавування протягом 3 год.

Причиною пірогенності лікарських nпрепаратів (поява ендотоксинів і в результаті – пірогенності) є мікробне nзабруднення води, що дистилюється, порушення асептики технологічного процесу, nзбільшення часу між приготуванням розчину і стерилізацією.

З рідких nін’єкційних лікарських форм найлегше обсіменяються мікробами настої і відвари; nпри їх зберіганні з’являються ознаки псування: помутніння, зміна кольору, nплівка, незвичний запах. Термін зберігання цих препаратів обмежений. Спиртні nнастоянки менше схильні до псування унаслідок антимікробної дії алкоголю.

Сухі nпорошкоподібні речовини, особливо тальк і крохмаль, м’які лікарські форми також nсхильні до мікробного забруднення. Їх мікробне псування носить осередковий nхарактер і виявляється зміною кольору і консистенції речовини. n

Мікробний склад nготових ліків може бути представлений наступними групами:

-цвілеві і nдріжджові гриби – Penicillium, Aspergillus, Mucor;

-коки – сарцини, nстафілококи;

-спороносні nпаличкоподібні бактерії – B. subtillis, B. mesentericus.

Попередження мікробного псування nготових лікарських речовин можливе при дотриманні умов, що знижують їх мікробне nзабруднення: дотримання правил особистої гігієни, якісне знезараження повітря nаптечних приміщень, правильна обробка посуду, устаткування, при необхідності n(стерильні ліки) – асептичне виготовлення.

Мікрофлора nнестерильних лікарських форм.

Нестерильними називаються лікарські nформи, в яких допускається вміст певної кількості непатогенних мікробів.

Основні лікарські nформи: настої, настоянки, nпорошки, пігулки, мазі, краплі і ін.

Ознаки псування нестерильних лікарських препаратів: зміна кольору, nнеприємний запах, помутніння, осад, плівка, зміна консистенції. n

У рідких і м’яких лікарських формах nумови для зростання і розмноження мікроорганізмів більш відповідні. Це nпов’язано з високим вмістом води, рослинних масел і відсутністю консервантів у nскладі багатьох мазей. Більш того, вміст у складі мазей антимікробних речовин nне завжди гарантує їх мікробну чистоту. У рідких лікарських формах метаболіти nмікроорганізмів можуть змінити його хімічний склад, а також привести до nутворення токсичних продуктів. У твердих лікарських формах ризик мікробного nпсування мінімальний, оскільки відсутні умови для розмноження мікробів. Висока nзабрудненість сировини, її неправильне зберігання може приводити до зміни nвластивостей.

Обсіменіння лікарської сировини nможе проходити на всіх етапах його заготівки і при зберіганні. Активному nрозмноженню мікроорганізмів сприяє зволоження рослин і рослинної сировини. nМікроорганізми, що розмножилися, приводять до зміни фармакологічних nвластивостей препаратів, отриманих з лікарських рослин. Мікроорганізми можуть nтакож потрапляти з навколишнього середовища, від людей і обсіменяти лікарські nпрепарати в процесі їх виготовлення з рослинної сировини.

Для дотримання nсанітарного режиму виготовлення лікарських препаратів проводиться nсанітарно-мікробіологічний контроль об’єктів навколишнього середовища nпідприємства і кожної серії лікарської форми, що випускається. Контроль стерильності nлікарських засобів проводиться шляхом посіву на тіогліколеве середовище для виявлення різних бактерій, зокрема nанаеробів; при посіві на середовище Сабуро виявляють гриби, головним чином роду nКандида. Стерильність лікарських засобів з антимікробною дією визначають шляхом nмембранної фільтрації: фільтр після фільтрації досліджуваного препарату ділять nна частини і вносять для підрощування затриманих мікроорганізмів до рідких nживильних середовищ. За відсутності росту препарат вважається стерильним.

Лікарські засоби, nщо не вимагають стерилізації, містять мікроорганізми, тому їх досліджують на nмікробну чистоту: проводять кількісне визначення життєздатних бактерій і грибів nв 1г або 1мл препарату, а також виявляють мікроорганізми (бактерії родини nентеробактерій, синєгнійна паличка, золотистий стафілокок), які не повинні бути nприсутніми в нестерильних лікарських засобах.

У нестерильних nлікарських формах визначають:

1.Мікробне число n- кількість бактерій і грибів в 1 г (мл).

2.Наявність nкишкової палички, золотистого стафілокока, синєгнійної палички.

Норми мікробів в нестерильних лікарських формах: n

1. nУ 1г n(мл) nпрепарату для прийому всередину не більше 1000 бактерій і 100 грибів.

2 nВ 1г n(мл) nпрепарату для місцевого застосування – не більше 100 мікробів, в т.ч. грибів.

3. nУ таблетованих препаратах не повинно бути патогенної мікрофлори, а загальне обсіменіння nне повинно перевищувати 10 тис. мікробних клітин на пігулку.

4. nНе допускається наявність кишкової палички, золотистого стафілокока, синєгнійної nпалички.

Шляхи підвищення мікробної nчистоти нестерильних лікарських засобів.

Залежно від джерел і шляхів nпопадання мікроорганізмів в лікарські засоби можливі різні підходи до nзабезпечення необхідного рівня мікробної чистоти нестерильних лікарських засобів. nЯкщо мікробне обсіменіння викликане попаданням разом з сировиною, то для nдосягнення необхідного рівня мікробної чистоти досить очистити від nмікроорганізмів сировину. Якщо обсіменіння мікробами відбувається в процесі nвиготовлення, то проводять деконтамінацію готової лікарської форми. nПопереднього знезараження можна досягти пресуванням сипких матеріалів (за nвідсутності спорових мікроорганізмів, низькій вологості початкового порошку і nвисокому тиску). На практиці застосовують чотири способи деконтамінації nсировини і готових лікарських засобів.

Термічний спосіб. nШироко поширений метод промислової nдеконтамінації. Не придатний для обробки термолабільних лікарських форм, для nяких застосовують прогрівання до 60-70 °С гарячим повітрям, інфрачервоне і nвисокочастотне випромінювання.

Хімічний спосіб. Придатніший для стерилізації світлонепроникних речовин n(бактерицидна дія реалізується лише на глибині 1 мм). Найчастіше його nвикористовують для обробки пакувального матеріалу і технологічної води. Можлива nобробка УФ-ЛУЧАМІ формоутворювальних речовин (крохмалю, тальку, цукру) в nдисперсному стані (при перемішуванні).

Іонізуюче nвипромінювання. Найбільш nперспективний спосіб деконтминации сировини і готових лікарських форм. nІонізуюче випромінювання володіє високою проникаючою здатністю. При nопромінюванні не утворюються канцерогенні, мутагенні, токсичні речовини, nзберігаються физико-хімічні і біологічні властивості оброблюваних ліків. Метод nвикористовують для обробки антибіотиків, вітамінів, ферментів, гормонів і nалкалоїдів.

Стерильні і асептичні лікарські nформи.

Стерильні (безмікробні) nлікарські форми готують в асептичних умовах і nстерилізують. До них відносяться розчини для ін’єкцій, очні краплі, препарати nдля дітей до 1 року.

 

Стерильні лікарські nформи. Джерела забруднення і методи бактеріологічного контролю

Асептичні лікарські nформи готують в асептичних nумовах без стерилізації.

Асептика – попередження попадання мікробів в лікарський препарат. nАсептичні і стерильні лікарські форми готують в асептичних умовах:

1. Вимоги до приміщення.

Приміщення nназивається асептичний блок. Прибирання в нім проводиться 1раз в зміну з використанням дезинфікуючих розчинів (хлорамін Б n- 1%, перекис водню – 3%). Для стерилізації повітря і поверхонь застосовують nбактерицидні лампи. Відбір проб для бактеріологічного дослідження (силами nцентрів ДСЕН) різних об’єктів в аптеках проводиться не менше 2 разів на nквартал. Проби повітря відбирають аспіраційним методом за допомогою апарату nКротова.  Мікробне число повітря в асептичному блоці не повинно nперевищувати 500 – 750 до і 1000 Мк/м3 після роботи, а золотистого стафілокока, nцвілевих і дріжджових грибів не повинно бути в 250 л повітря ні до, ні після nроботи.

2.Вимоги nдо аптечного посуду, дистильованої води. Вони обробляються в автоклаві (120 ° – n1атм. – 45 хв. або 132 °- 2 атм. – 20 хв).

3. nВимога до персоналу. Персонал працює в стерильному одязі ( халат, шапочка, nбахіли, марлева пов’язка), обробляє руки дезрозчином. n

4 ( n0,5% р-р хлораміну Б або етанол – 80%). У стерильних лікарських nформах вміст мікроорганізмів не допускається, в асептичних – допускається не nбільше 10-15 в 1г (мл).

Нормативними nдокументами, що регламентують санітарний режим аптечних організацій і nмікробіологічний контроль якості лікарських засобів є:

– «Методичні вказівки nпо мікробіологічному контролю в аптеках», 1985 г.;

– Наказ МЗРФ № 53 від n25.03.94 року “О посиленні контролю якості лікарських засобів”;

– Наказ №118 від n14.06.94 року “О акредитації регіональних (територіальних) nконтрольно-аналітичних лабораторій (центрів контролю якості лікарських засобів) nі сертифікації лікарських засобів

– Наказ № 309 МЗ РФ nвід 21 жовтня 1997г. «О затвердженні інструкції по санітарному режиму аптечних nорганізацій (аптек)» (див. придажение№3).

5. Об’єкти nсанітарно-бактеріологічного обстеження в аптеках

У аптеках згідно nінструкції, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я, не менше двох nразів на квартал здійснюється бактеріологічний контроль, об’єктами якого nслужать:

· nвода дистильована;

· nін’єкційні розчини до і після стерилізації;

· nочні мазі після стерилізації;

· nочні краплі, приготовані в асептичних умовах на стерильній основі;

· nсухі лікарські речовини, використовувані для приготування ін’єкційних розчинів; n

· nнестерильні лікарські форми;

· nаптечний посуд, пробки, прокладки, інші матеріали;

· nінвентар, устаткування, руки, санітарний одяг персоналу;

· nповітря аптечних приміщень.

6. Визначення мікрофлори nв лікарських формах

При дослідженні nлікарських форм здійснюють:

· визначення загального мікробного числа (мікробна обсіменіність);

· nвизначення бактерій групи кишкової палички;

· nвизначення дріжджових і цвілевих грибів;

· nвизначення умовне – патогенних і патогенних мікроорганізмів.

Загальне мікробне число (ЗМЧ) – кількість мікроорганізмів, що містяться в 1 г (мл) препарату, визначають по nчислу колоній, що виросли.

Визначення nмікробного  обсіменіння рослинної лікарської сировини

У асептичних умовах n(у стерильній чашці Петрі, обоженними ножицями і пінцетом) з листа або nверхнього шару кореневища вирізують шматочок площею 1 см2, який поміщають в nпробірку з 10 мл стерильного фізіологічного розчину і збовтують протягом 5 хв. З nотриманого змиву готують чотири десятиразові розведення (1:10, 1:100, 1:1000, n1:10000), для посіву у зв’язку з великим обсіменінням рослинної сировини використовують два останні (1: 1000 і 1: n10000) розведення. У стерильну чашку Петрі вносять 1 мл змиву, після чого в неї nналивають 15 мл розплавленого і остудженого до 45°С МПА, перемішують і після застигання агару посіви інкубують при 37°С 24 – 48 год. Роблять nпідрахунок колоній, що виросли, на поверхні і в глибині агару. Отримане число nколоній слід помножити на ступінь розведення.

Бактеріологічне nдослідження стерильних лікарських засобів

Ін’єкційні розчини, nочні краплі, лікарські засоби для новонароджених, інші лікарські препарати, що nстерилізуються в процесі їх виготовлення, засівають нерозведеними в nтіогліколеве середовище для визначення мікробного обсіменіння  і nсередовище Сабуро для виявлення дріжджових і цвілевих грибів. Посіви на тіогліколевому середовищі nвитримують 14 діб при 37°С, на середовищі Сабуро 14 діб при 24°С. Облік результатів посівів проводять по відсутності видимих nзмін в посівах.

Визначення nмікробного обсіменіння  готових ліків

Рідкі лікарські форми nрозводять стерильним фізіологічним розчином 1:10 (або 1:100) і засівають в nоб’ємі 0,5 мл на МПА в чашці Петрі. 1г порошку або пігулок поміщають в пробірку з 10 мл фізіологічного розчину і nпісля розчинення проводять посів на МПА.

М’які лікарські форми n(мазі, пасти) в кількості 1 г зважують в асептичних умовах, переносять в nпробірки з 10 мл стерильного 1,4% розчину натрію гідрокарбонату для nдиспергування, яке проводять обертальним рухом пробірки між долонями протягом 2-4 nхв., 0,5 мл отриманого розчину засівають на МПА в чашках Петрі. Чашки з nпосівами поміщають в термостат на 48 год, потім підраховують число колоній і nвизначають кількість бактерій в 1 мл або 1 г зразка.

Визначення nзагальної кількості грибів

Визначення nзагальної кількості грибів nпроводять на твердому середовищі Сабуро, на яке засівають 0,5 мл цілісного або розведеного n1:10 препарату. Посіви інкубують при 24°С протягом 5 діб, потім підраховують число колоній, що виросли, і nвизначають кількість грибів в 1 мл (1 г) препарату.

Якісне nвизначення умовно – патогенних і патогенних мікроорганізмів

1. nВизначення бактерій родини Enterobacteriaceae (роди Escherichia, Salmonella, Shigella).

Посів лікарських nзасобів проводять на середовище Ендо і вісмут -сульфітний агар. Ідентифікацію ентеробактерій здійснюють nтаким чином: якщо в зразку виявлені грамнегативні неспорові палички, що дають nнегативну реакцію на цитохромоксидазу, ферментують глюкозу і відновлюють nнітрати в нітрити, досліджуваний препарат містить бактерії родини Enterobacteriaceae.

2. nВизначення патогенних стафілококів.

Визначення патогенних nстафілококів проводять посівом на жовтково- сольовий агар. На цьому середовищі nпатогенні стафілококи викликають розщеплювання лецитину, що виявляється в nпросвітлінні навколо колоній зони помутніння з веселковим віночком по nпериферії. Виділену чисту культуру досліджують на наявність плазмокоагулази.

3. nВиявлення Pseudomonas aeruginosa.

Здійснюють на nсередовищі з гліцерином. Синєгнійна  паличка на цьому середовищі утворює nзеленуваті флуоресціюючі колонії, що виділяють в середовище синьо, – зелений nпігмент.

4. nВиявлення протея. nПроводять посівом на МПА по Шукевичу.

Наявність умовно – nпатогенних і патогенних мікроорганізмів в лікарських препаратах неприпустимо. nВідповідно до вимог Державної фармакопеї XI видання прийняті наступні критерії nоцінки мікробної обсемененности лікарських засобів (табл. 2)

Таблиця 2

Нормативи гранично nдопустимого вмісту

непатогенних nмікроорганізмів в лікарських формах

 

n

Лікарські засоби	Вміст мікроорганізмів в 1 г/мл
Ін’єкційні розчини перед стерилізацією, не пізніше 1,5 год після приготування	Не більше 30
Ін’єкційних розчинів після стерилізації	Стерильні
Очні краплі, засоби для новонароджених	Стерильні
Дистильована вода для приготування стерильних розчинів	Не більше 15
Препаратів для місцевого застосування (на шкіру, слизову оболонку носа, гінекологічні)	Не більше 100, зокрема не більше 10 грибів
Пероральні препарати	Не більше 1000, зокрема не більше 100 грибів

Визначення nпірогенності

Пірогенность n(підвищення температури тіла) обумовлена наявністю в стерильних лікарських nпрепаратах продуктів розпаду бактерій (ліпополісахаридів). Стерильні ін’єкційні nрозчини повинні бути апірогенні.

Визначення пірогенності nпроводять на здорових кроликах обох статей, не альбіносах, вагою 2,5-3,0 кг, що nмістяться на повноцінному раціоні. Випробовувану дистильовану воду або nлікарські засоби вводять трьом кроликам у вушну вену в кількостях і nрозчинниках, передбачених відповідними інструкціями.

Воду для ін’єкцій і nрозчин лікарського засобу вважають непірогенним якщо сума підвищень температури nу 3 кроликів менше або рівна 1,4°С. Якщо сума перевищує 2,2°С, то випробовувані nрозчини вважають пірогенними. У випадках, коли сума підвищень температури у 3 nкроликів знаходиться в межах від 1,5 до 2,2°С, випробування проводять на 5 кроликах. В цьому випадку розчин nвважають непірогенним, якщо сума підвищень температури у всіх 8 кроликів не nперевищує 3,7°С.

 

Таблиця 3. Вимоги до мікробіологічної чистоти

n

Найменування об’єкту контролю	Вимоги до мікробіологічної чистоти	Нормативний документ
Вода очищена	Не більше 100 мікробів  в 1 мл за відсутності Enterobacteriaceae, P.aeruginosa, S.aureus	ФС 42-2619-97
Вода для ін’єкцій	Апірогенность	ФС 42-2620-97
Ін’єкційні розчини після стерилізації	Стерильність	ГФ Х1, вип.2,стр.187
Очних краплі після стерилізації	Стерильність	ГФ Х1, вип.2,стр.187
Очні краплі, приготовані в асептичних умовах на стерильній воді	Стерильність	ГФ Х1, вип.2,стр.187
Основна сировина (субстанції) для виробництва стерильних препаратів	Не більше 100 мікробів  в 1 мл за відсутності Enterobacteriaceae, P.aeruginosa, S.aureus	ГФ Х1, вип.2,стр.187
Лікарських засобів для новонароджених (розчини для внутріш- нього і зовнішнього застосування, очні краплі, масла для обробки шкірних покривів)	Стерильність
Дитячі лікарські засоби (від 0 до 1 року)	Не більше 50 бактерій і грибів в 1г або 1 мл за відсутності Enterobacteriaceae, P.aeruginosa, S.aureus	Зміна до статті ГФ Х1, вип.2, стр.187

 

Виробництво nлікарських засобів в асептичних умовах повинно передбачати  одержання nстерильних продуктів, що містять мінімально допустиму кількість сторонніх nмеханічних включень.

Виробництво nліків в асептичних умовах  здійснюється   в «чистих» nприміщеннях, в яких нормується чистота повітря по вмісту мікробних та nмеханічних часток.

Чистота nвиробничих приміщень забезпечується за рахунок проведення технологічних та nсанітарних заходів: установка стерильної припливної вентиляції та рециркулярних nочисників повітря (ПОПР), збільшення кратності обміну повітря, застосування nбактерицидних ламп, спеціальна підготовка приміщень та персоналу.

Матеріали, які nзастосовуються в обробці «чистих» приміщень, повинні мати достатню механічну nміцність, відносно невелике водопоглинання, не піддаватися корозії, бути nнетоксичннми, мати бактерицидну і пиловідштовхуючу здатність, легко очищатися, nмитися та дезинфікуватися.

Стіни приміщень nдля приготування ліків в асептичних умовах повинні бути пофарбовані олійною nфарбою або обкладені світлим кахелем від підлоги до стелі, при цьому не повинно nбути виступів,  карнизів, тріщин. Стелі фарбуються клейовою або nводоемульсійною фарбою. Підлоги покриваються лінолеумом або релином з nобов’язковим зварюванням швів. Двері та вікна повніші бути щільно підігнані і nне мати щілин.

Асептичний блок nобладнується припливно-витяжною вентиляцією з перевагою припливу повітря перед nвитяганням, яка забезпечує 10-кратннй обмін повітря за годину. Повітря подають nчерез бактерицидні фільтри «Лайк». Для зниження мікробного забруднення nрекомендується використовувати пересувні рециркуляційні повітроочисники типу nПОПР — 0,9 та ПОПР—1,5, які повин­ні додатково здійснювати 10-к.ратннн обмін nповітря в приміщенні. Кількість встановлених ПОПРів визначається розміром nприміщення, виходячи з розрахунку 1 установки на приміщення об’ємом від 75 до n100 м3.

Для nзнезаражування повітря в асептичному блоці, заготівельній, приміщенні для nодержання  води,  стерилізаційній   встановлюються nнеекрановані бактерицидні опромінювачі з розрахунку потужності 2—2,5 Вт на n1  м3 об’єму приміщення, які вмикають на 1—2 год. до початку роботи, коли nнемає людей. Ви­микач для цих опромінювачів повинен знаходитись перед входом у nприміщення та бути зблокований зі світловим табло «Не вхо-дити, увімкнений nбактерицидний опроміпювач». Вхід до приміщеня, а якому увімкнена неекранована nбактерицидна лампа, дозволяється тільки після її вимикання, а тривале nзнаходження у вказаному приміщенні — тільки через  15 хв. після вимикання nнеекранованої бактерицидної лампи.

В присутності nперсоналу можуть експлуатуватися екрановані бактерицидні опромінювачі, які nвстановлюються на висоті 1,8—2,0 м. від підлоги, з розрахунку 1 Вт на 1  м³ об’єму приміщення, за умови виключення nнаправленого випромінювання на  людей, які знаходяться в приміщенні.

Оскільки nультрафіолетові випромінювачі утворюють у повітрі токсичні продукти (озон і nокисли азоту), під час їх   роботи вентиляція повинна бути увімкнена. n

До  закінчення nстроку служби бактерицидних опромінювачів зазначених в паспортах для nконкретного пристрою, їх слід замінити новими. Тому тривалість роботи кожного nбактерицидного випромінювача повинна обраховуватися в журналі. Відповідальність nза ведення журналу покладається на адміністрацію аптеки.

Все nустаткування та меблі, які вносяться в асептичний блок, попередньо обробляють nсалфетками, змоченими дезинфікуючим розчином  з розрахунку 200 мл на 1 м2 nплощі. Зберігання в асептичному блоці устаткування, що не використовується nкатегорично забороняється.   

Прибирання nасептичного блоку (заготівельної) проводить­ся не   рідше 1 разу за nзміну в кінці роботи вологим способом із застосуванням дезинфікуючих засобів.

Прибирання nпроводиться в гумових рукавичках та марлевій пов’язці  (масці).

Один раз на nтиждень проводиться генеральне прибирання асептичного блоку. Приміщення по nможливості звільняють від устаткування, миють і дезинфікують стіни, двері, nпідлогу, суворо дотримуючись послідовності стадій прибирання асептичного блоку. nПочинати прибирання слід з асептичної кімнати. Спочатку миють стіни і двері від nстелі до підлоги. Потім миють і дезінфікують стаціонарне устаткування і в nостанню чергу — підлогу, застосовуючи дезинфікуючий розчин із розрахунку 200 мл nна 1 м² площі. Після дезинфекції nприміщення опромінюють ультрафіолетовим світлом.

Як матеріал для nпротирання підлоги слід застосовувати ганчірки з тканини з загорненими краями. nДля протирання стін і устаткування рекомендуються поролонові губки та салфетки nіз капрону. Після кожного прибирання асептичних приміщень матеріал, який при nцьому застосовувався, повинен бути  продензифікованим, просушеним і nукладеним в чисту помаркіровану тару із щі­льно закритою кришкою.

У разі nвиявлення у повітрі асептичного блоку грибів при обробці приміщення та nустаткування розчином перекису водню з мийними засобами, }його концентрацію nзбільшують до 4%, а при наявності снороутворюючої мікрофлори — до 0%.

Перед входом до nприміщення для виготовлення ліків в асептичних умовах повинні бути гумові nкилимки, які 1 раз за зміну обробляють дезинфікуючим розчином .

Асептичний блок nвідокремлюється від останніх примі­щень аптеки повітряними шлюзами. Особи, які nберуть участь у виготовленні ліків в асептичних умовах, при вході до шлюзу nвзувають спеціальне взуття, миють руки, надягають стерильний халат, марлеву nпов’язку в чотири шари, яку міняють кожні 4 години, шапочку (при цьому волосся nретельно забирають), бахили. Оптима­льним є застосування брючного костюма зі nшлемом або комбінезона.

Після вдягання nстерильного технологічного одягу персонал повинен ополоснути руки водою для nін’єкцій і обробити їх дезинфікуючим розчином .

На оброблені nруки персоналу, зайнятого на ділянці виготовлення, фасування та закупорювання nрозчинів, що не підлягають термічній стерилізації, повинні бути надіті nстерильні хірургічні гумові рукавички, стерилізація яких проводиться відповідно nдо додатка 6. Перед стерилізацією повинна проводитися відповідна об­робка nхірургічних гумових рукавичок з метою виключення вико­ристання тальку  при nїх застосуванні.

Для миття рук оптимально використовувати такі сорти туалетного nмила, які мають високу піноутворюючу здатність. Не слід застосовувати сорти nмила, в які добавлені спеціальні компоненти (сульсенове, дігтярне, карболове, nборнотимолове та ін.), ,так як воші не є достатньо ефективними засобами для nзниження мікробного забруднення шкіри рук персоналу.

Після nзакінчення роботи руки обмивають теплою водою і об­робляють пом’якшуючими nзасобами.

Персонал nасептичного блоку повинен суворо дотримуватись правил особистої гігієни.

Вхід зі шлюзу nдо приміщення, в якому виготовляються і фасуються ліки в асептичних умовах, в nнестерильному технологічному одязі заборонено. Забороняєтеся також виходити за nмежі асептичного блоку в стерильному технологічному одязі.

При необхідності nвийти із асептичного блоку персонал повинен пройти через шлюз, зняти nтехнологічний одяг. Після повернення персонал знову повинен пройти повну nобробку.

Персонал, який nпрацює в асептичному блоці, повинен не менше 1 разу на рік проходити інструктаж nза вимогами, що пред’являються до нього при роботі в зазначених приміщеннях.

Технологічний nодяг стерилізується в біксах і зберігається в закритих біксах не більше 3 діб. nВзуття перед початком і в кінці роботи дезинфікується з зовнішньої сторони і nзберігається в шлюзах в закритих шафах, ящиках і т. п.

Лікарські і допоміжні речовини, які використовуються для nвиготовлення ліків в асептичних умовах, зберігають в асептичному блоці в щільно nзакритих шафах  в штангласах відповідно до їх фізико-хімічних nвластивостей, в умовах, які виключають їх забруднення. Штангласи перед кожним nзаповненням миють і   стерилізують.

Аптечний посуд nмиється. Посуд, який використовувався в інфекційних відділеннях лікарень, nпоередньо дезинфікується. Наявність на посуді залишків мийних засобів і ступінь nчистоти посуду перевіряється. Після миття посуд стерилізується, закупорюється і nзберігається в щільно закритих шафах, пофарбованих зсередини світлою олійною nфарбою або покритих пластиком.

Строк nзберігання стерильного посуду (балонів), який використовується для виготовлення nі фасування ліків в асептичних умовах; не більше 24 год.

Крупноємні nбалони, як виняток, дозволяється після миття знезаражувати гострою парою nпротягом 30 хв. Після стерилізації (або знезараження) ємкості закривають nстерильними пробками фольгою або обв’язують стерильним пергаментом і nзберігають в умовах, виключаючих забруднення, не більше 24 год.

Підготовка і nмиття пробок та алюмінієвих ковпачків для укупорювання розчинів для ін’єкцій та nочних крапель проводиться.

Допоміжний nматеріал (вата, марля, пергаментній папір, фільтриі т. п.) стерилізують в nбіксах або банках з притертою пробкою і зберігають в закритому стані не більше n3 діб. На біксах або банках повинні бути прикріплені бірки з зазначеними на них nдатами стерилізації. Після розкриття біксів або банок матеріали можуть nвикористовуватися протягом 24 год. Після кожного забору матеріалу бікс (банка) nщільно закривається. Забір проводиться стерильним пінцетом. При цьому слід мати nна увазі, що допоміжний   матеріал для стерилізації повинен nукладатися в бікси  (банки)  в готовому для використання стані n(пергамент та фільтрувальний папір, марлю ріжуть на шматки потрібного розміру; nіз вати роблять тампони і т. п.).

Застосування nзасобів малої механізації при виготовленні розчинів для ін’єкцій та очних nкрапель допускається за умови, як­що є можливість їхнього знезаражування і nстерилізації.

Концентровані nрозчини, напівфабрикати, внутрішньо-аптечну заготівлю виготовляють в асептичних nумовах і зберігають відповідно до їх фізико-хімічних властивостей та nустановлених строків придатності в умовах, які виключають їх забруднення.

При роботі в nасептичному блоці для запису використовують попередньо нарізані аркуші nрослинного пергаменту або кальки. Папір необхідно зберігати у пластмасових nпапках або пакетах. Писати можна тільки шариковою ручкою, яку 1 раз за зміну nслід протирати спиртом етиловим 70% або спиртоефірною суміш­шю. Запис необхідно nпроводити на столі, розташованому поблизу місцевої витяжної системи.

Виготовлення nінших лікарських форм в асептичному бло­ці не допускається.

Забороняється nвикористання асептичної кімнати для про­ведення контролю стерильності та інших nмікробіологічних робіт.

Персоналу, який nне працює в асептичному блоці, вхід в ці приміщення категорично забороняється.

Вимоги санітарного nрежиму до виготовлення ліків в асептичних умовах

В аптеках nконцентровані розчини, напівфабрикати, внутрішньоаптечні заготовки, лікарські nформи для офтальмології та ін’єкцій, обробки ран, для немовлят та з nантибіотиками готують в асептичних умовах.

Для nзнезаражування скляних та металевих трубопроводів, великих скляних балонів в nаптеці використовують обробку гострою парою протягом 30 хв.

Миття та nдезінфекція трубопроводу проводиться перед його складанням, а в процесі nексплуатації – не рідше одного разу в 14 днів, а також при незадовільних nрезультатах бактеріологічних досліджень води.

Для очищення nвід пірогенних речовин скляні трубки обробляють гарячим підкисленим 1% розчином nкалію перманганату протягом 25-30 хв.

Для nстерилізації трубопроводів з полімерних матеріалів і скла вико­ристовують nобробку розчином “Дезоксону-1” або розчином пероксиду водню 6 %.

Прибирання асептичного блоку проводиться не рідше одного разу за nзміну в кінці роботи вологим способом із застосуванням дезінфікуючих засобів.

Перед входом до асептичного блоку повинні бути гумові килимки, nякі один раз за зміну обробляють дезінфікуючими засобами.

Генеральне прибирання асептичної кімнати здійснюють один раз на nтиждень у послідовності, зазначеній на схемі.

Термін зберігання стерильного аптечного посуду і скляних балонів nвеликих ємностей – 24 год., допоміжного матеріалу і технологічного одягу в nзакритих біксах не більше трьох діб. Воду для ін’єкцій зберігають не більше 24 nгод. у закритих ємностях при температурі 5-10 °С або 85-90 °С.

Особи, які nберуть участь у виготовленні ліків в асептичних умовах, при вході до шлюзу nповинні взути спеціальне взуття, помити руки, наді­ти стерильний халат, марлеву nпов’язку у чотири шари, яку міняють кожні чотири години, а також шапочку, nбахіли. Після вдягання стерильного технологічного одягу персонал повинен nополоснути руки водою для ін’єкцій та обробити їх дезінфікуючими засобами.

На попередньо nоброблені руки персоналу, зайнятого на ділянці виготовлення, фасування та nзакупорювання розчинів, що не підлягають термічній стерилізації, необхідно nнадягнути стерильні хірургічні гумові рукавички.

Вхід зі шлюзу nдо приміщення, в якому виготовляють і фасують ліки в асептичних умовах, в nнестерильному технологічному одязі забороняєть­ся. Забороняється також виходити nза межі асептичного блоку в сте­рильному технологічному одязі. При необхідності nвийти із асептичного блоку персонал повинен пройти через шлюз, знявши nтехнологічний одяг. Після повернення персонал знову повинен пройти повну nобробку.

Аптечні працівники, зайняті в асептичному блоці, повинні не nменше одного разу на рік проходити інструктаж за вимогами, що пред’являються до nних при роботі в зазначених приміщеннях.

Персоналу, який nне працює в асептичному блоці, вхід у ці приміщення категорично забороняється.

При роботі в nасептичному блоці для записів використовують попередньо нарізані аркуші кальки nабо рослинного пергаменту. Писати можна тільки кульковою ручкою, яку один раз на зміну слід протирати спиртом етиловим 70 % або nспиртоефірною сумішшю (1:1).

Мікрофлора nгрунту

Учення про грунт nстворили С. М. Виноградський, В. В. Докучаев, П. А. Костичев, В. nР. Вільямс та інші вчені.

Грунт є основним вмістилищем nмікробного світу й головною ареною його життєдіяльності. Мікробіоценози цього nприродного середовища включають сотні й тисячі видів бактерій, грибів, nнайпростіших, мікоплазм і вірусів. Вони відіграють велику роль у процесах nформування й самоочищення грунтів, а також у кругообізі речовин у природі. nРодючість грунту залежить не тільки від наявності неорганічних та органічних nречовин, а й від різних видів мікроорганізмів, що зумовлюють якісний склад nгрунту.

На площі в 1 га в грунті може знаходитись nвід 1 до 5 т мікробної маси. У грунті є необхідні для розвитку бактерій поживні nречовини і волога, внаслідок чого їх кількість в 1 г грунту досягає величезних nкількостей: від 200 млн у глинястому грунті до 5 млрд у чорноземному. Найбільше n(1 000 000 в 1 мм³) бактерій у верхньому шарі грунту — на глибині n5—15 см. У глибоких шарах (1,5—6 м) трапляються одиничні особини; їх виявлено і nв артезіанській воді. У родовищах нафти живуть нафтові бактерії. Живлячись nпарафінами (відходи нафти), вони перетворюють частину нафти в густу nасфальтоподібну масу, внаслідок утворення якої закупорюються природні nрезервуари нафти. В орному шарі окультуреного грунту товщиною 15 см на площі 1 nга може бути 5—б т бактеріальної маси, міститься 1—10 млрд бактерій.

Мікрофлора родючого nгрунту складається з популяцій водоростей, актиноміцетів, нітрифікуючих, nденітрифікуючих, целюлозорозкладаючих бактерій, сіркобактерій, пігментних nмікроорганізмів, грибів і найпростіших. Особливо велике значення мають nазотфіксуючі бактерії, які можуть жити не тільки в коренях бобових, а й на nтютюнових рослинах. У збагаченні грунту азотом важливу роль відіграють nсиньо-зелені водорості. Ступінь обсіменіння грунту мікроорганізмами залежить nвід його характеру та хімічного складу.

Основні представники nмікрофлори грунту:

Нітрифікуючі, денітрифікуючі, nазотфіксуючі бактерії, сірко-, залізобактерії, гриби, найпростіші.

 

З виділеннями людей і тварин у nгрунт попадають і деякий час там зберігаються збудники правця, газової nгангрени, ботулізму, сибірки, черевного тифу, дизентерії, холери, окремі nвіруси.

Обсіменіння грунту nмікроорганізмами залежить від ступеня забруднення його фекаліями і сечею, а nтакож від характеру обробітку та удобрення. Наприклад, в орному шарі грунту в n2,5 раза nбільше nмікроорганізмів, ніж у лісовому. У грунті довго зберігаються спори сапрофітів n(В. cereus, nВ. megaterium та ін.).

Представники нормальної nмікрофлори людей і тварин, а також патогенні мікроорганізми, що потрапили в nгрунт, і не утворюють спор, бактерії внаслідок нестачі потрібних поживних nречовин, а також в результаті згубної дії світла, висихання, nбактерій-антагоністів і фагів як правило, довго в ньому не виживають, nзберігаються у грунті від кількох діб до кількох місяців. У той же час, грунт nвідіграє основну роль в епідеміології правця, ботулізму та газової гангрени n(особливо під час воєн), оскільки він є основним резервуаром збудників цих nзахворювань.

При вирішенні питання nпро роль грунту в передачі інфекційних хвороб важливо знати тривалість nзберігання й розмноження в ньому окремих патогенів (табл.).

 

Патогенні  nмікроорганізми, що виявляються в грунті

 

 

У здійсненні nпрофілактичних заходів санітарна мікробіологія враховує властивість багатьох nвидів ґрунтових бактерій (В. subtilis, nВ. brevis, В. thermophilus nта ін.) пригнічувати ріст і розмноження патогенних   і   nумовно-патогенних   мікроорганізмів.

Звичайно грунт є nнесприятливим середовищем для більшості патогенних видів бактерій, вірусів, nгрибів, найпростіших. Проте як фактор передачі низки збудників інфекційних nзахворювань він відіграє важливу роль.

Необхідність досліджувати nмікрофлору грунту виникає при проведенні планування й забудови населених nпунктів, санаторіїв, дитячих площадок, таборів відпочинку, пляжів, полів nзрошування тощо. Залежно від завдань і мети дослідження проводять короткий або nповний санітарно-мікробіологічний аналіз, а також виявлення патогенних бактерій nі вірусів. Вибір місця відбору проб грунту визначають санітарний лікар і nбактеріолог.

При короткому аналізі nвстановлюють загальну кількість мікробів (ЗМЧ), число бактерій групи кишкових nпаличок (титр БГКП), титри ентерококів, C.perfringens nі термофільних мікроорганізмів. При повному аналізі, nкрім названих показників, визначають ще загальне число і процент спор, nкількість актиноміцетів, грибів, аеробних целюльозних і амоніфікуючих бактерій. nЗа певних епідеміологічних ситуацій необхідно виявляти й патогенні nмікроорганізми.

Відбір проб грунту проводять у 4-5 nточках вибраної ділянки на глибині 10-15 см. Лопатою викопують ямки глибиною 20 nсм. Над однією з бокових стінок ямки за допомогою пропаленого на вогні ножа nзрізають верхній шар грунту. В стерильну банку беруть по 200-300 г із кожної nточки, змішують, відбирають наважку в 30 г і вносять у колбу, що містить 300 см³ nстерильної води. Суміш ретельно збовтують на протязі 10 хв, потім відстоюють n2-3 хв для осідання грубих частинок.

При необхідності брати пробу з nглибших шарів грунту використовують спеціальний земляний бур Некрасова, який nдає змогу відбирати проби на заданій глибині.

Із отриманої суспензії готують nсерійні десятикратні розведення від 10^-1 до 10^-6 і nбільше. По 1 см³ із останніх двох розведень вносять на дно двох nстерильних чашок Петрі й заливають 15 см³ розтопленого й nохолодженого до 45 С МПА. Після застигання середовища чашки інкубують n48 год при 28-30С. Із суми колоній, що виросли на двох чашках одного nрозведення, вираховують середнє арифметичне й визначають ЗМЧ. Наприклад: nпосіяно 1 см³ суспензії грунту з розведення 10⁴; на чашці nз агаром виросло в середньому 70 колоній; отже ЗМЧ = 70 х 10⁴ = 7 х n10⁵ бактерій.

При визначенні титру БГКП по 1 см³ nрізних розведень грунту засівають у 9 см³ глюкозо-пептонного або nлактозо-пептонного середовища. В разі розкладу вказаних цукрів до кислоти й nгазу висів роблять на середовище Ендо, темно-червоні колонії, що виросли, nмікроскопують, ставлять пробу на оксидазу й вираховують титр БГКП так само, як nі для води.

Титр ентерококів визначають шляхом nпосіву відповідних розведень на середовище Каліни або ДИФ-3; перфрінгенс-титр nвираховують посівом розведень суспензії на середовище Вільсона-Блера; кількість nгрибів  на середовище Сабуро, актиноміцетів  на nкрохмально-аміачний агар. Для визначення титру термофільних бактерій різні nрозведення суспензії грунту вносять у чашки Петрі, заливають розтопленим і nохолодженим МПА. Посіви інкубують 24 год при 60 С, підраховують nкількість вирослих колоній і роблять перерахунок на 1 г грунту.

Оцінку ступеня забруднення грунту nпроводять шляхом визначення загального мікробного числа й кількісного аналізу nосновних індикаторних мікроорганізмів.

 

Санітарно-мікробіологічна nоцінка грунту

 

Санітарно-показові nбактерії грунту: кишкова паличка, ентерокок, Clostridium nperfringens – показники nфекального забруднення і термофільні мікроорганізми.

Колі індекс – кількість nбактерій групи кишкової палички в 1 г грунту

Грунт вважається nчистим, якщо його колі-індекс не перевищує 1000.

 

Мікрофлора nводи

1. nавтохтонна – актиноміцети, мікрококи, псевдомонади, спірохети, непатогенні nвібріони;

2. nзаносна, при забрудненні водоймищ стічними водами – кишкові палички, nентерококи, клостридії, спірили, вібріони, ентеровіруси, ротавіруси.

 

Мікрофлора води річок nзалежить від ступеня їх біологічного забруднення та якості очистки стічних вод, nякі спускають у русла річок.

Мікроорганізми дуже nпоширені також у водах морів і океанів, де їх виявляли на різних глибинах n(3700—10 000 м). До них належать галобактерії (рід Halobacterium) nі галококи (рід Halococcus), nякі адаптувались до існування в умовах високих концентрацій солей. Галобактерії nі галококи — хеморганотрофи, аероби, плеоморфні мік­роорганізми, утворюють nпігменти різного кольору, індол, сірководень, оксидазу, каталазу, розріджують nжелатину.

Із морської води nприбережної зони систематично висіваються галофільні вібріони — V. nparahaemolyticus, nV. angilolyticus, nякі спричинють у людей гострий гастроентерит, що виникає в результаті вживання nу їжу малосольної риби, а також недостатньо термічно оброблених креветок і nмідій.

Ступінь обсіменіння nводи організмами прийнято виражати сапробністю, під якою розуміють сукупність nживих істот, які живуть у водах з великим скупченням тварин або рослинних nрешток. Розрізняють чотири зони сапробності.

Полісапробна зона— дуже nзабруднена вода, бідна на кисень і багата на органічні сполуки. Кількість nбактерій в 1 мл доі сягає 1 млн і більше, переважають Е. соїі та анаеробні nбактерії, які спричинюють процеси гниття і бродіння.

У мезосапробній зоні n(зона помірного забруднення) мінералізуються органічні речовини з інтенсивним nокисленням і вираженою нітрифікацією. Кількість бактерій в 1 мл становить сотні nтисяч.

Олігосапробна зона nхарактерна для чистої води. Кількість бактерій у ній незначна, в 1 мл nналічується кілька десятків або сотень:; Е. соlі nу цій зоні немає.

Катаробна зона— зона nдуже чистої води (особливо в осінньо-зимовий період), вона розташована вдалині nвід населених пунктів і берегів.

Мета проведення nсанітарно-мікробіологічного дослідження води може бути різною:

1. Вибір джерела водопостачання.

2. Контроль знезараження питної nводи центрального водопостачання.

3. Визначення придатності для nвживання криничної й джерельної води.

4. Перевірка якості і ступеня nочищення стічних вод.

5. Розслідування водних спалахів nінфекційних хвороб.

6. Контроль знезараження води nплавальних басейнів.

7. Спостереження за nсанітарно-епідеміологічним станом відкритих водоймищ.

Санітарно-мікробіологічне nдослідження води, перш за все, повинно вирішувати питання про наявність або nвідсутність у ній патогенних бактерій, вірусів і грибів. Але їх безпосереднє nвиявлення має ряд методичних труднощів. У звязку з цим широкого nрозповсюдження набули методи непрямої оцінки її епідеміологічного благополуччя nшляхом виявлення так званих санітарно-показових мікроорганізмів і визначення nзагального мікробного числа (ЗМЧ).

Основним джерелом збудників nзаразних хвороб є люди й теплокровні тварини, які виділяють їх в оточуюче nсередовище фекальним або повітряно-краплинним шляхом разом з численними nпредставниками нормальної мікрофлори кишечника й верхніх дихальних шляхів. Тому nсанітарно-показові мікроорганізми для різних обєктів довкілля відібрані nсаме з представників автохтонної мікрофлори. Для води такими nсанітарно-показовими мікроорганізмами в усіх лабораторіях світу прийняті nбактерії групи кишкової палички (БГКП)

До категорії БГКП належать бактерії nродини Enterobacteriaceaе, nщо обєднує роди Citrobacter, nEnterobacter, nKlebsiella. nЦе грамнегативні, безспорові, оксидазонегативні палички, які ферментують nглюкозу і лактозу до кислоти й газу при 37С. Вони виділяються в nзовнішнє середовище з випорожненнями людей і теплокровних тварин і є кількісним nпоказником ступеня фекального забруднення води. Тому чим більше її фекальне nзабруднення, тим вища ймовірність контамінації води відповідними патогенними мікроорганізмами.

Серед БГКП окремо виділяють групу nколіформних бактерій, а в ній  фекальні кишкові палички (ФКП), які nрозкладають лактозу при 44,5С. nДо E.coli nвідносять бактерії, що не ростуть на цитратному nагарі. Саме вони є показником свіжого фекального забруднення. Для його nвизначення можна використати S.faecalis, nякий порівняно швидко гине в оточуючому середовищі.

При повноцінному nсанітарно-мікробіологічному дослідженні води визначають ЗМЧ, БГКП, E.coli, nентерококи, стафілококи, патогенні мікроорганізми (холерні вібріони, nсальмонели, шигели, лептоспіри, ентеровіруси та ін.).

Санітарно-показові бактерії води: nкишкова паличка, ентерокок, Clostridium nperfringens – показники nфекального забруднення.

Мікробіологічні показники безпеки nпитної води

(Наказ МОЗ України від 23.12.1996 nр.)

 

Визначення ЗМЧ – по1 мл води різних nрозведень засівають у розтоплений і охолоджений МПА на чашках Петрі.

Визначення БГКП проводять за методом nмембранних фільтрів або за методом бродильних проб.

До категорії nБГКП належать бактерії родини Enterobacteriaceaе, що nобєднує роди Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella. nЦе грамнегативні, безспорові, оксидазонегативні палички, які ферментують nглюкозу і лактозу до кислоти й газу при 37 С. Вони виділяються в nзовнішнє середовище з випорожненнями людей і теплокровних тварин і є кількісним nпоказником ступеня фекального забруднення води. Тому чим більше її фекальне nзабруднення, тим вища ймовірність контамінації води відповідними патогенними nмікроорганізмами.

Серед БГКП окремо виділяють групу nколіформних бактерій, а в ній  фекальні кишкові палички (ФКП), які nрозкладають лактозу при 44,5 С. nДо E.coli nвідносять бактерії, що не ростуть на цитратному nагарі. Саме вони є показником свіжого фекального забруднення. Для його nвизначення можна використати S.faecalis, nякий порівняно швидко гине в оточуючому середовищі.

При повноцінному nсанітарно-мікробіологічному дослідженні води визначають ЗМЧ, БГКП, E.coli, nентерококи, стафілококи, патогенні мікроорганізми (холерні вібріони, nсальмонели, шигели, лептоспіри, ентеровіруси та ін.)

Взяття проб води. Для nпроведення мікробіологічного аналізу відбирають 500 см³ води у nстерильні флакони, закриті ватно-марлевою пробкою, покритою зверху паперовим nковпачком. Взяття проб з водопровідних кранів проводять після обпалювання їх nспиртовим факелом і наступного випускання води на протязі 10 хв. Проби nхлорованої води беруть у флакони з дехлоратором (на 500 см³ води 2 nсм³ 1,5 % розчину гіпосульфіту натрію, простерилізованого в nавтоклаві).

Якщо дослідження проводять на nвиявлення не лише індикаторних а й патогенних мікроорганізмів, потрібно брати nпробу обємом 2500 см³ води. Коли визначають ще й індекс nколіфагів обєм проби збільшують до 3500 см³

У відкритих водоймах проби беруть nза допомогою батометра. На потрібній глибині корок відкривають, потягнувши за nшнур. Після заповнення флакона його відпускають, завдяки чому ємність nавтоматично закривається. Після виймання флакона з батометра притертий корок nзамінюють ватно-марлевою пробкою. Як правило, пробу води беруть на глибині 15 nсм, але не ближче як за 10-15 см від дна водойми.

На флакон із відібраною водою nнаклеюють етикетку, на якій вказують місце взяття проби, її номер, дату і час, nтемпературу води й повітря, прізвище санітарного лікаря чи його помічника, мету nдослідження й адресу лабораторії, яка буде проводити аналіз.

Мікробіологічне дослідження води nнеобхідно провести не пізніше 2 год після її відбору. Якщо це неможливо, nвказаний строк може бути продовжений до 6 год, але при умові транспортування nпроби при температурі 1-5С, що досягають за допомогою пакетів з теплою nводою взимку і льоду  влітку. Після доставки проб до лабораторії nнегайно проводять дослідження

Визначення загального мікробного nчисла води. Цей показник визначає nкількість мезофільних, мезотрофних аеробів і факультативних анаеробів, які nвиростають на МПА при 37 С протягом 24 год. Залежно nвід ступеня ймовірного бактерійного забруднення воду сіють із таким nрозрахунком, щоб на агарі в чашках виростало від 30 до 300 колоній. Звичайну nводопровідну або артезіанську воду сіють у нерозведеному стані в обємі n1 см³. Проби з відкритих водойм, криниць, джерел і т.п. сіють після nпопереднього їх розведення від 10^-1 до 10^-3 і більше n(особливо стічних вод). Для цього в ряд пробірок наливають по 9 мл стерильної nводи, в першу з них вносять 1 см³ досліджуваної води, ретельно nперемішують, із цієї пробірки переносять 1 см³ у другу, потім у nтретю і всі наступні по 1 см³ попереднього розведення. Для nвиготовлення кожного розведення необхідно брати нову стерильну піпетку.

Нерозведену або розведену воду в обємі n1 см³ вносять, рівномірно розкапуючи, на дно стерильної чашки Петрі, nпотім заливають її 10-12 см³ розтопленого й охолодженого до 45 С nмясо-пептонного агару. Обережними круговими рухами змішують воду з nагаром. Як правило, сіють не менше двох розведень і для кожного з них nвикористовують дві чашки. Після застигання середовища посіви вирощують у nтермостаті при 37С протягом 24 год. Через добу підраховують число nколоній у двох чашках і знаходять середнє арифметичне. При значній кількості nколоній підрахунки проводять за допомогою спеціального приладу АПК (апарат для nпідрахунку колоній). Методика користування ним регламентована спеціальною nінструкцією.

Відповідно до існуючих вимог nзвичайна водопровідна вода може містити не більше 100 мікробів. ЗМЧ відкритих nводойм і криничної води не повинно перевищувати 1000.

Визначення кількості бактерій групи nкишкових паличок. Цей показник n(індекс БГКП) визначають за допомогою методу мембранних фільтрів і бродильним nметодом. Мікробіологічні лабораторії частіше nвикористовують метод мембранних фільтрів. Він значно простіший і дає стабільні nрезультати.

Метод мембранних фільтрів. Сутність nметоду полягає в концентруванні бактерій з певного обєму досліджуваної nводи на мембранний фільтр, вирощуванні на середовищі Ендо при 37 С і nпідрахунку індексу БГКП в 1 дм³ води

При аналізі водопровідної води необхідно nфільтрувати не менш як 333 см³. При дослідженні води невідомої nякості слід фільтрувати менші обєми: наприклад 3, 30, 100, 200 см³.

Промисловість випускає nнітроцелюлозні мембранні фільтри під 6 номерами: чим менший номер, тим дрібніший nдіаметр пор. Для дослідження води використовують фільтри № 2 і № 3. Їх вміщують nу підігріту до 80 С дистильовану воду і ставлять на слабкий вогонь до nзакипання. Кипятять тричі по 15 хв, кожного разу замінюючи воду. Після nостаннього кипятіння воду не зливають, фільтри залишають в ній до nвживання.

Для фільтрування води nвикористовують апарат Зейтца або прилад Рубльовської водопровідної станції.

Прилади оптирають ватним тампоном, nзмоченим спиртом, і фламбірують. Після охолодження їх монтують на колбі nБунзена. На нижню частину апарата (столик) кладуть стерильним пінцетом nпідготовлений мембранний фільтр, прижимають його верхньою частиною приладу n(стакан, воронка) і закріплюють пристроєм, передбаченим конструкцією. У воронку n(стакан), дотримуючись правил асептики, наливають досліджуваний обєм nводи й за допомогою масляного насоса створюють вакуум у колбі Бунзена. Після nзакінчення фільтрування знімають воронку (стакан), мембранний фільтр беруть nобпаленим на вогні пінцетом і вміщують на середовище Ендо так, щоб між агаром і nфільтром не було бульбашок повітря. В одній чашці Петрі можна розмістити 3-4 nфільтри. Чашки з фільтрами на середовищі Ендо вміщують у термостат догори, nінкубують при 37С протягом 18-24 год.

Рис. Визначення nколі-титру та колі-індексу води

(метод мембранних nфільтрів).

 

Рис. Мікроорганізми на nфільтрі (метод мембранних фільтрів).

Електронна фотографія.

 

Облік результатів проводять через nдобу. При відсутності будь-яких колоній або при рості лише плівчастих, nзубчастих та інших колоній, не властивих для ешеріхій, видають негативний nрезультат. Якщо виростають типові для коліформних бактерій колонії, з них nвиготовляють мазки. У випадках виявлення грамнегативних паличок залишок колонії nпересівають у глюкозо-пептонне середовище й при позитивній бродильній пробі nприсутність БГКП вважають позитивною. Дослідження закінчують постановкою проби nна оксидазу. Для цього знімають фільтр і кладуть його колоніями на nфільтрувальний папір, змочений реактивом на виявлення оксидазної активності. nПри наявності оксидази колонії забарвлюються у синій колір. Коліформні бактерії nне утворюють оксидази.

Дослідження на виявлення фагів nкишкових паличок проводять у випадках, якщо індекси БГКП і ФК перевищують nдопустимі нормативи або підозрюють забруднення води патогенними ентеровірусами. nКоліфаги відповідають вимогам, що предявляються до санітарно-показових nмікроорганізмів: їх розміри, будова, властивості, джерело надходження, терміни nвиживання такі ж як і у патогенних ентеровірусів. Окрім того, вони не шкідливі nдля людини.

При дослідженні на коліфаги nнайчастіше використовують метод агарових шарів. Напередодні аналізу в стерильні nчашки Петрі розливають по 25-30 см³ 1,5 % МПА, підсушують під nлистками стерильного паперу протягом 60 хв, потім закривають кришками й nзалишають на ніч при кімнатній температурі в перевернутому вигляді.

До проб води обємом 10см³ nдля звільнення від бактеріальної мікрофлори додають 1-2 см³ nхлороформу, струшують і залишають на 15 хв. Для дослідження беруть воду над nхлороформом. Оброблену воду наносять по 1 см³ на поверхню агару в nтрьох чашках Петрі.

Заздалегідь розлитий у пробірки 0,8 n% МПА в кількості 3 см³ розплавляють, охолоджують до 46-48С, nдодають 0,1-0,2 см³ суспензії 18 год культури E.coli n(полілізабельний штам), ретельно перемішують і nвиливають на агар із пробою води. Суміш залишають на 30 хв для застигання. nПотім чашки в перевернутому вигляді інкубують 18-24 год при 37 С.

Облік результатів проводять, nпідраховуючи число бляшкоутворюючих одиниць (БУО), і перераховують на 1дм³ nдосліджуваної води. Для слабозабруднених вод використовують метод збагачення nабо осадження сіллю магнію. Індекс коліфагів також вираховують за спеціальною nтаблицею.

У 1996 р. МОЗ України видало наказ n№383 про затвердження державних санітарних правил і норм “Гігієнічні nвимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”. У nньому визначені основні мікробіологічні нормативи (табл.).

 

Мікробіологічні nпоказники безпеки питної води

                   nПримітки: КУО  колонієутворюючі одиниці (мікроорганізми);

                   nБУО  бляшкоутворюючі одиниці (віруси).

 

Мікрофлора nповітря

Мікрофлора повітря дуже nрізноманітна. Склад її залежить від ступеня забрудненості повітря мінеральними й nорганічними зависями, температури, осадів, характеру місцевості, вологості та nінших факторів. Чим вища концентрація у повітрі пилу, газів, кіптяви, тим nбільше в ньому бактерій. Кожна частинка пилу або диму може адсорбувати їх на nсвоїй поверхні.

Над поверхнею гір, nарктичних морів, океанів мікроорганізми трапляються рідко.

Мікрофлора повітря nскладається із найрізноманітніших видів мікроорганізмів, які надходять у нього nз грунту, рослин і живих організмів. У повітрі часто трапляються пігментні nсапрофітні бактерії (мікрококи, різні сарцини), В. subtilis, nВ. megaterium, В. cereus, nактиноміцети,  плісеневі, дріжджові гриби та ін.

Кількість бактерій у nповітрі коливається у великих діапазонах від кількох особин до багатьох nдесятків тисяч екземплярів в 1 м³. Так, наприклад, у повітрі Арктики nміститься 2—3 особини на 20 м³; у промислових містах в 1 см³ nповітря виявляється величезна кількість бактерій. У лісі, особливо хвойному, nбактерій у повітрі дуже мало, бо на них згубно діють леткі речовини рослин — nфітонциди, що мають бактерицидні властивості. Над Москвою на висоті 500 м в 1 м³ nповітря було виявлено 1100—2700 бактерій, тоді як на висоті 2000 м — від 500 до n700. Спороносні види і плісеневі гриби було виявлено на висоті 20 км. Деякі nмікроорганізми виявляють і на висоті 61—77 км. В 1 г nпилу nє до 1 млн. nбактерій.

Залежно від пори року якісний і nкількісний склад мікрофлори повітря змінюється. Якщо взяти загальну кількість nмікроорганізмів у повітрі взимку за 1, то весною вона становитиме 1,7, влітку — n2, восени — 1,2

Мікрофлору атмосферного nповітря досліджують рідко, в основному, за несприятливих епідеміологічних nситуацій. У повітрі закритих приміщень, особливо лікарняних, поряд із nнешкідливими сапрофітами можуть виявляти й патогенні мікроорганізми.

Основні представники мікрофлори nповітря: актиноміцети, сарцини, мікрококи, бацили, гриби

Патогенні nмікроорганізми попадають в повітря від хворого і можуть тимчасово там nзнаходитись – збудники дифтерії, туберкульозу, коклюшу, скарлатини, менінгіту, nангіни, парагрипу, грипу, кору, аденовірусних інфекцій тощо.

Санітарно-показові мікроорганізми nповітря: гемолітичні стрептококи і золотисті стафілококи.

Оцінку чистоти nповітря закритих приміщень проводять на основі визначення загальної кількості nмікробів в 1 м³  і наявності санітарно-показових бактерій. З nцією метою проби повітря відбирають седиментаційним або аспіраційним методами.

 

Кількість nмікроорганізмів у робочих і жилих приміщеннях тісно пов’язана з nсанітарно-гігієнічним режимом. При скупченні людей, поганій вентиляції, слабкому nприродному освітленні, неправильному прибиранні приміщень кількість nмікроорганізмів значно збільшується. Сухе прибирання, рідке миття підлоги, nвикористання брудних ганчірок і щіток, сушіння їх у тому ж приміщенні створюють nсприятливі умови для нагромадження в повітрі мікроорганізмів.

Віруси можуть nрозповсюджуватися повітряно-пиловим і повітряно-краплинним шляхом. При чханні, nкашлі, розмові хвора людина виділяє у навколишнє середовище на відстань 1—1,5 м nі більше разом з краплинками слизу, мокротиння патогенні віруси.

Мікроорганізми, що є в nповітрі, можуть бути у трьох фазах бактеріального аерозолю — краплинній, nкраплинно-ядерній і пиловій. Під аерозолем розуміють фізичну систему із дрібних nтвердих або рідких часточок, що зависли в газовому середовищі

Людина вдихає за добу в nсередньому 12 000—14 000 л повітря, причому n99,8 % мікроорганізмів, що є в ньому, затримуються в дихальних шляхах. nБактеріальний аерозоль (до 60 000 краплин різного розміру), що утворюється nприродним шляхом у просторі носової частини глотки, при чханні і кашлі nвиділяється в повітря.

Найбільше бактерій nвиділяється при чханні, менше — при кашлі, ще менше — при розмові. Характер nбактеріального аерозолю залежить від в’язкості секрету, що виділяється з nдихальних шляхів. Рідкий секрет подрібнюється на менші краплинки легше, ніж nв’язкий. Біля бактеріовиділювача утворюється найбільш концентрований аерозоль, nщо складається з бактеріальних краплин розміром від 1 до 2000 мкм. Величина nосновної маси краплин коливається від 2 до 100 мкм. Крупні краплини величиною nвід 100 до 2000 мкм виділяються на відстань 2—3 м і більше і швидко осідають. nДрібні краплинки бактеріального аерозолю (1—10 мкм) можуть довго (протягом nкількох годин і діб) бути в завислому стані.

Повітря — nнесприятливе середовище для бактерій і вірусів. Відсутність поживних речовин, nвологи, оптимальної температури, згубна дія сонячного проміння і висушування не nстворюють умов для їх збереження. Однак і порівняно nкороткого перебуванням мікроорганізмів у повітрі цілком досить для того, щоб зумовити nпередачу патогенних видів мікроорганізмів від хворих осіб здоровим.

Через повітря nможуть передаватися разом з краплинами слизу й мокротиння при чханні, кашлі, nрозмові збудники хвороб — скарлатини, дифтерії, коклюшу, стафілококової, nстрептококової і менінгококової інфекцій, ангіни, туберкульозу, гострого nсальмонельозного гастроентериту, грипу, кору, натуральної і вітряної віспи, nгерпесу, епідемічного паротиту, краснухи, аденовірусних та інших захворювань. nПовітряно-пиловим шляхом розповсюджуються спори сибірки, правця, nгісто-плазмозу, грибів, збудники Ку-гарячки, орнітозу та ін.

  n

Критерії оцінки nмікробного забруднення повітря в приміщеннях лікарні

 

Санітарно-бактеріологічне дослідження повітря nпроводять у плановому порядку в дитячих закладах, лікарняних палатах, nопераційних, пологових залах тощо. При цьому визначають загальну кількість nбактерій в 1 м3 повітря і наявність санітарно-показових мікроорганізмів n(гемолітичних, стрептококів і золотистих стафілококів). Проби повітря nвідбирають седиментаційним або аспіраційним методами

 

Седиментаційний метод nКоха використовують для визначення мікрофлори повітря закритих приміщень. nДля цього чашки Петрі з МПА або спеціальними середовищами для стафіло- і nстрептококів залишають відкритими у місцях взяття проб. Строки експозиції nзалежать від гаданого мікробного забруднення повітря: при великій кількості nбактерій чашки відкривають на 5-10 хв, при малій – на 20-40 хв. Після nекспозиції чашки закривають і вміщують у термостат при 37 °С на 18 год, а потім nще добу витримують при кімнатній температурі. Підраховують кількість колоній і nвизначають число бактерій в 1 м3 повітря. За даними В.Л. Омельського, на площу nв 100 см2 за 5 хв осідає стільки бактерій, скільки їх міститься в 10 л повітря

Наприклад, на чашці з агаром при 5 хв nекспозиції виросла 21 колонія. Площа стандартної чашки Петрі складає біля 70 nсм2. Отже, на 100 см² виросло б 21·100:70=30 колоній, тобто та nкількість бактерій, яка міститься в 10 л повітря. Отже, в 1 м3 їх буде n30·1000:10=3000.

Аспіраційний метод nгрунтується на ударній дії повітряного струменя об поверхню живильного nсередовища і прилипанні до нього бактерій. Дослідження проводять за допомогою nапарата Кротова (Рис. n2). nПовітря в кількості 100-250 л пропускають зі швидкістю 25 л/хв через nклиноподібну щілину над чашкою з живильним середовищем. Електромотор приладу nобертає чашку з постійною швидкістю, що рівномірно розподіляє втягнуті через nщілину бактерії на всій площі середовища. Засіяну чашку інкубують при 37 °С nпротягом доби і ще 24 год при кімнатній температурі, підраховують кількість nколоній. Знаючи об’єм пропущеного через апарат повітря і число колоній, легко nвираховують кількість мікробів в 1 м³. Видову характеристику nмікрофлори визначають після макро- і мікроскопічного дослідження колоній, nвиділення чистих культур і їх ідентифікації звичайними методами. Державних nстандартів для оцінки бактеріального забруднення повітря ще не розроблено. nПрийняті лише тимчасові допустимі норми кількості санітарно-показових бактерій nв 1 м³ повітря лікарняних приміщень.

 

 

Рис. Колоній nбактерій на МПА після посіву мікрофлори повітря nседиментаційним методом

 

 

                             nРис.  Аппарат Кротова

 

Апарат Кротова складається з nпристрою для відбору проб повітря, ротаметра, який регулює швидкість і кількість nвсмоктуваного повітря, та електромотора. Прилад включають у електромережу, nзнімають кришку, на спеціальний диск закріплюють відкриту чашку Петрі з nживильним середовищем. Рукою надають їй інерційного руху за годинниковою nстрілкою, закривають кришку апарата і включають мотор. Чашка обертається з nпостійною швидкістю 60 об/хв. Повітря із заданою швидкістю втягується через nклиноподібну щілину плексигласової пластини, що закриває чашку Петрі з агаром. nПри цьому частинки аерозолю з мікроорганізмами рівномірно прилипають до nживильного середовища. При дослідженні загального мікробного числа пропускають, nяк правило, 100 дм³ повітря зі швидкістю 25 дм³/хв. Якщо nвизначають кількість індикаторних бактерій (золотисті стафілококи, альфа- і nбетта-гемолітичні стрептококи) обєм досліджуваного повітря збільшують nдо 300-500 дм³. Після взяття проби чашку з посівом повітря знімають, nзакривають її, й інкубують 18-24 год при 37 С і ще 24 год при кімнатній nтемпературі.

Розрахунок загального мікробного nчисла проводять за формулою:

          

   а n• 1000

X n= ,

  V

де    а  nкількість колоній, що виросли в чашці Петрі,

        nV nобєм пропущеного через прибор повітря в дм³,

        n1000  заданий обєм повітря для визначення ЗМЧ.

 

Приклад nрозрахунку: через прилад пропущено 100 дм³ nповітря; число колоній, що виросли  370. Отже кількість мікроорганізмів nу 1 м³ повітря буде дорівнювати:

370 nх 1000

X n=  n= 3700.

100

 

Фільтраційний метод. Для nйого використання запропоновані спеціальні прилади: Дяконова, Речменського, nКіктенко, ПАБ-1, ПОВ-1 та ін. Принцип їх дії зводиться до пропускання певного nобєму повітря через рідину в приладі (або фільтр) з наступним висівом nмірної кількості її на живильні середовища. При застосуванні фільтрів їх nнакладають на щільне живильне середовище. Підраховують число колоній, що nвиросли, та проводять відповідні перерахунки на весь обєм рідини в nприладі й визначають число мікроорганізмів у 1 м³ повітря.

За допомогою цього методу можна nпровести дослідження повітря на присутність і тих патогенних мікроорганізмів, nякі не культивуються на живильних середовищах. Рідину, що поглинула бактерійні nаерозолі повітря, можна використати для зараження лабораторних тварин або nпроведення спеціальних бактеріологічних та вірусологічних досліджень.

Безпосереднє nвиявлення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів (стафілококи, nстрептококи, псевдомонади, інші грамнегативні бактерії), які викликають nгоспітальні інфекції, проводять при аналізі повітря хірургічних, nакушерсько-гінекологічних та інших стаціонарів.

При виникненні внутрішньолікарняних nінфекцій, спричинених стафілококами, проводять дослідження на виявлення джерела nй шляхів їх розповсюдження. При цьому визначають ідентичність культур, nвиділених із повітря, інших обєктів оточуючого середовища, а також від nхворих і медичного персоналу за допомогою фаготипування.

Державні стандарти для оцінки nсанітарно-бактеріологічних показників повітря ще не розроблені. Запропоновані nлише тимчасові положення про допустиме нормування мікробного забруднення nокремих лікарняних та інших приміщень. Так, у повітрі операційних, родильних nзалів, реанімаційних, перевязувальних і процедурних загальна кількість nбактерій в 1 м³ до роботи не повинна перебільшувати 500, після nроботи  1000; кількість S.anreus nне більше 4, а гемолітичних стрептококів взагалі не повинно бути. У повітрі nлікарняних палат взимку ЗМЧ не повинно перевищувати 3500, S.aureus n до 24, а гемолітичних nстрептококів не більше 24. Влітку ці показники не повинні перевищувати nвідповідно 5000, 52 і 36.

 

 

 

Джерела інформації:

А n– Основні:

1. nДикий І.Л., Холупяк І.Ю., Шевельова Н.Ю. та ін. Мікробіологія Харків, вид-во НФаУ “Оригінал”, 2006 р. – n432 с

2. І. О. Ситник, С. І. Климнюк, М. nС. Творко Мікробіологія, вірусологія, імунологія. Тернопіль, “Укрмедкнига”, n2009. –392 с.

3.Микробиология. nРуководство к лабораторным занятиям под ред. М. Л. Дикого, Киев, n2004. – 583 с.

4. Климнюк С.І., Ситник І.О., nТворко М.С., Широбоков В.П. Практична мікробіологія: Посібник // Тернопіль: nУкрмедкнига, 2004. – 449с.

    5.Державна фамакопея України. 1-ше nвидання. — Харків.: РІРЕГ, 2001. —556 с.

    6.Медицинская микробиология / Гл. ред. nО. К. Поздеев. — Г.: ГЭО-ТАР МЕДИЦИНА, 2001. — 768 с.

 

В – Додаткові:

1. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія nпід ред.. В. П. Широбокова// Вінниця: Нова Книга, 2011.- 952 с.