Home » ТЕМА 5

ТЕМА 5

5 Червня, 2024

Тема 5. Ожиріння: класифікація, діагностика, принципи лікування

Код МКХ 10:

Е 66.0 – Аліментарно-конституційне ожиріння

Е 66.8 – Гіпоталамічне ожиріння. Патологічне ожиріння

Е 66.9- Ожиріння не уточнене

Визначення: Хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється надлишковим накопиченням жирової тканини і є наслідком дисбалансу споживання і витрати енергії в осіб зі спадкоємною схильністю або за її відсутності.

Класифікація ожиріння:

1. Первинне:

a. Аліментарно-конституційне;

2. Діенцефальне:

a. Гіпоталамічне;

b. Церебральне;

c. Змішане;

3. Вторинне:

a. Наднирникове (синдром або хвороба Іценка-Кушинга);

b. Панкреатичне (гіперінсулінізм);

c. Гіпотиреоїдне;

d. Гіпогонадне;

4. Спадкові синдроми, що супроводжуються ожирінням (Прадера-Віллі, Лоуренса-Муна-Барде-Бідля, Фреліха, Морган‘ї-Стюарта-Мореля, Бер‘єсона-Форсмана-Лемана, Альстрема, глікогеноз 1-го типу тощо);

5. Змішане.

Формулювання діагнозу:

– Аліментарно-конституційне ожиріння, стабільний перебіг.

– Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду, ожиріння, прогресуючий перебіг. Вторинна артеріальна гіпертензія. Гіперінсулінізм. Гіперліпідемія. Дисциркуляторна та дисметаболічна енцефалопатія І ст.

Ожиріння – результат тривалого порушення енергетичного балансу, коли надходження енергії в організм перевищує його енергетичні витрати. Важливою складовою механізмів патогенезу ожиріння є власне жирова тканина, яка володіє ендо-, ауто- і паракринною функціями.
Речовини, що виділяються жировою тканиною, володіють різноманітною біологічною дією і можуть впливати на активність метаболічних процесів у тканинах і різних системах організму як безпосередньо, так і опосередковано через нейроендокринну систему, взаємодіючи з гормонами гіпофіза, катехоламінами, інсуліном.

Ожиріння – багатофакторне, гетерогенне захворювання

До факторів, які визначають розвиток ожиріння, належать:

• генетичні;

• демографічні (вік, стать, етнічна приналежність);

• соціально-економічні (освіта, професія, сімейний стан);

• психологічні;

• поведінкові (харчування, фізична активність, алкоголь, паління, стреси).

Визначальними серед цих чинників вважають переїдання, надмірне споживання жирної їжі в поєднанні з низькою фізичною активністю в осіб зі спадковою схильністю до розвитку ожиріння.

Жирова тканина виділяє:

• лептин;

• фактор некрозу пухлин-α (ФНП-α);

• інтерлейкін-6;

• вільні жирні кислоти (ВЖК);

• протеїн, який стимулює ацетилювання;

• інгібітор активатора плазміногену-1 (ІАП-1);

• трансформуючий фактор росту В;

• ангіотензиноген.

Жирова тканина також містить важливі регулятори ліпопротеїнового метаболізму: ліпопротеїнову та гормоночутливу ліпазу; протеїн, який переносить ефіри холестерину.

На функцію жирової тканини, в свою чергу, впливають катехоламіни, кортикостероїди, інсулін. Велике значення в регуляції енергетичного обміну має система ЦНС: гіпоталамус – жирова тканина, ключовою ланкою якої є лептин. Вважається, що функція лептину скерована здебільшого на збереження запасів енергії, тобто на адекватність нагромадження жиру. Лептин також розглядається як інтегратор нейроендокринних функцій

Ожиріння характеризується гіперлептинемією, яка вважається наслідком резистентності до дії лептину. Ймовірно, що жирова тканина як ендокринний орган здійснює адіпостатичну функцію, а за умов тривалого позитивного енергетичного балансу і збільшення маси тіла розвивається стан дисфункції жирової тканини, підсилюється її секреторна функція, що призводить до розвитку порушень метаболізму, супроводжуючих ожиріння.

–

План обстеження хворих на ожиріння:

1. Загальне клінічне обстеження:

– Визначення зросту і маси тіла, розрахунок індексу маси тіла (кг/м²), (оцінка проводиться за допомогою таблиць або перцентильних діаграм (див. додатки №1 і №2)),

– окружність талії і стегон, індекс “окружність талії/окружність стегон” (ОТ/ОС),

– пропорції тіла,

– наявність стрій,

– статевий розвиток,

– артеріальний тиск (наявність артеріальної гіпертензії),

– загальні аналізи крові та сечі,

– визначення глюкози в крові натще з наступним проведенням орального глюкозотолерантного тесту (ОГТТ) (глюкози – 1,75 г/кг маси тіла, але не більше 75 г),

– ліпідний спектр крові (холестерин, тригліцериди, b-ліпопротеїди, ЛПВЩ, індекс атерогенності),

2. Анамнез: можлива причина прибавки маси тіла, динаміка збільшення маси тіла з народження до моменту обстеження, сімейний анамнез (визначення спадковості по ожирінню, цукровому діабету 2 типу, гіпертонічній хворобі, подагрі).

3. Рентгенограма кистей рук для визначення “кісткового” віку.

4. При необхідності – МРТ або комп‘ютерна томографія головного мозку, консультація нейрохірурга.

5. УЗД щитоподібної залози, надниркових залоз, органів черевної порожнини, дівчаткам при необхідності – УЗД органів малого тазу.

6. Гормональні дослідження:

– Для діагностики гіпотиреозу: визначення рівня ТТГ (при його зміні – вільного Т4).

– При наявності порушення статевого дозрівання – ФСГ, ЛГ, пролактин, естрадіол, тестостерон, обстеження згідно відповідного протоколу.

– При ознаках гіперкортицизму – обстеження згідно відповідного протоколу.

– При можливості – рівень інсуліну, лептину у крові.

– При ознаках псевдогіпопаратиреозу – кальцій, фосфор крові, паратгормон.

7. ЕКГ, при стійкому підвищенні АТ – ЕхоКГ.

8. Консультації:

– Невролога, при необхідності за рекомендацією невролога – проведення електроенцефалограми, ЕХО-енцефалограми.

– Офтальмолога, дослідження очного дна.

– Генетика (для діагностики генетичних синдромів, що супроводжуються ожирінням)

9. Обстеження для виявлення соматичних захворювань.

Діагностика

Ожиріння діагностують при збільшенні маси тіла за рахунок жирової тканини, при перевищенні індекса маси тіла (ІМТ) > 95 перцентилі для даного зросту, віку і статі.

Визначення ІМТ для відповідного віку і статі – див.додатки №1 і №2.

Визначенн ожиріння за індексом маси тіла (ІМТ, кг/м²):

ІМТ для відповідного віку і статі

Дефіцит маси тіла

< 5-ї перцентилі

Нормальна маса тіла

Від 5-ї до 85-ї перцентилі

Ризик ожиріння

> 85-ї перцентилі до < 95-ї

Ожиріння

> 95-ї перцентилі

Діагностика типу ожиріння:

Абдомінальний (андроїдний) тип ожиріння діагностують, якщо індекс ОТ/ОС для хлопчиків > 0,9; для дівчаток > 0,8.

Диференціальна діагностика основних видів ожиріння у дітей та підлітків

Клінічні ознаки	Аліментарно-конституційне ожиріння	Гіпоталамічне ожиріння
Причини	Часто – спадковість, раннє штучне вигодовування, гіподинамія, переїдання	Черепно-мозкова травма, інфекція ЦСН, пухлини гіпоталамічних структур мозку, наркоз
Швидкість збільшення маси тіла	Зазвичай підвищена з народження, ожиріння може прогресувати у періоді пубертату з розвитком діецефальних порушень	Підвищена з моменту захворювання
Маніфестація захворювання	У ранньому віці	У будь-якому віці, але частіше – у періоді пубертату
Розподіл підшкірно-жирового шару	Пропорційний	Нерівномірний, переважно на животі, в області VII шийного хребця, грудних залоз
Стан шкіри	Без патологічних змін	Стрії рожеві, багрові, або змішані; різного ступеня акроцианоз, ціаноз сідниць, стегон, мармуровість малюнка шкіри, можуть бути acne vulgaris.
Кістковий вік	Відповідає паспортному віку	Відповідає паспортному віку або випереджає паспортний
Статевий розвиток	Відповідає паспортному віку	Різний: може відповідати паспортному віку або випереджати його на 2 роки і більше. У хлопців може бути затримка статевого розвитку. У дівчат – порушення менструальної функції, розвиток полікістозу яєчників.
Артеріальний тиск	Нормальний	Нормальний або підвищений
Апетит	Підвищений	Підвищений
Головний біль	Відсутній	Є
Ознаки лікворної гипертензії	Відсутні	Є
Глюкозотолерантний тест (ОГТТ)	Нормальна глікемічна крива	Нормальна глікемічна крива або порушення толерантності до глюкози
Рівень С-пептиду в крові натще	Нормальний	Нормальний або підвищений

Лікування.

Алиментарно – конституційне ожиріння

1. Збалансований режим харчування.

2. Дозовані фізичні навантаження, ЛФК.

3. Показання до медикаментозного лікування:

– Важка ступінь ожиріння,

– Абдомінальний тип ожиріння,

– Ознаки гіперінсулінізму

– Порушення толерантності до глюкози.

Рекомендовано призначення препаратів метформіну в початковій дозі 500-750 мг на добу (250 мг 2-3 рази на день). Можливо підвищення дози до 1000-1500 мг на добу. Курс лікування 3-6 місяців, потім проведення контрольного обстеження.

Критерії ефективності лікування.

– Нормалізація або зниження маси тіла,

– Відсутність рецидиву збільшення маси тіла,

– Позитивна динаміка або нормалізація клініко-лабораторних показників.

Диспансерний нагляд.

– Консультація ендокринолога – 1 раз на 6 міс.

– Огляд невролога, офтальмолога (дослідження очного дна), гінеколога – 1 раз на рік.

– Клінічний аналіз крові, сечі – 1 раз на 6 міс.

– ОГТТ, ТТГ крові – 1 раз на рік.

– Ліпідний профіль – 1 раз на 6 міс.

– Рентген кисті (кістковий вік), ЕКГ, УЗД органів черевної порожнини – 1 раз на рік

Профілактика.

Збалансований режим харчування та фізичних навантажень.

Гіпоталамічне ожиріння

Лікування.

1. Збалансований режим харчування,

2. Дозовані фізичні навантаження, ЛФК.

3. Дегідратаційна терапія (при ознаках лікворної гіпертензії): 25% розчин магнія сульфату, діакарб у вікових дозах у комплексі з препаратами калію.

4. При наявності абдомінального ожиріння, ознаках гіперінсулінізму, порушенні толерантності до глюкози – рекомендовано призначення препаратів метформіну в початковій дозі 500-750 мг на добу (250 мг 2-3 рази на день). Можливо підвищення дози до 1000-1500 мг на добу. Курс лікування 3-6 місяців, потім проведення контрольного обстеження.

5. Санація вогнищ інфекції

6. Симптоматичне лікування:

a. При гіперліпідемії – протягом 2 міс.: гіполіпідемічні препарати, антиоксиданти, a-ліпоєва кислота (у таблетках по 300-600 мг). Після закінчення курсу лікування – контрольне обстеження ліпідного складу крові.

b. При наявності цереброваскулярної патології і лікворно-венозної дисциркуляції – лікування за рекомендацією невролога, згідно до відповідного протоколу .

c. При наявності дифузного еутиреоїдного зобу – препарати йодиду калію у вікових дозах протягом 6 місяців. При відсутності позитивної динаміки: зменшення розмірів зобу, рівень ТТГ в крові > 2,0 мМО/л , рекомендовано призначення препаратів Л-тироксину у вікових дозах.

d. При стійкій артеріальній гіпертензії – гіпотензивні, перевага фітопрепаратам або інгібіторам АПФ та b–адреноблокаторам.

Критерії ефективності лікування.

– Нормалізація або зниження маси тіла,

– Відсутність рецидиву збільшення маси тіла,

– Позитивна динаміка або нормалізація клініко-лабораторних показників.

Профілактика.

– Збалансований режим харчування та фізичних навантажень.

– Проведення курсу проти рецидивного лікування 1 раз на рік – при стабільному перебігу захворювання, 1 раз на 6 місяців – при прогресуючому перебігу.

Диспансерний нагляд.

Дослідження, спеціалісти

Частота

Диспансерний облік

Педіатр/ сімейний лікар

Ендокринолог

Офтальмолог (дослідження очного дна), невролог, гінеколог

Клінічний аналіз крові і сечі

ОГТТ*

ТТГ крові

Вільний кортизол у добовій сечі або у крові ранком, при неможливості – екскреція з сечою 17-КС, 17-ОКС

К, Na, CL

Ліпідний профіль

ЕКГ

МРТ головного мозку (при відсутності можливості КТ або Ro черепа в 2-х проекціях)

Ренген кисті (кістковий вік)

УЗД надниркових залоз, черевної порожнини.

1 раз на 6 міс.

1 раз на рік

При необхідності

1 раз на 3 міс.

1 раз на рік

1 раз на 6 міс.

1 раз на рік

при необхідності

-1 раз на рік

1 раз на рік

При нормалізації маси тіла протягом 3 років – зняття з обліку

. Графіки маса тіла/вік

Значення маси тіла для даного віку показує, якої маси тіла набрала дитина даного віку на момент огляду. Цей показник використовується для того, щоб визначити, чи має дитина недостатню або надто недостатню вагу, але не використовується для визначення надмірної ваги або ожиріння.

Для того, щоб нанести значення маси тіла для даного віку слід:

1) На горизонтальній осі відкласти значення віку в повних тижнях, місяцях або роках та місяцях. Точки значення слід ставити на вертикальній лінії (але не між вертикальними лініями).

2) На вертикальній осі відкласти значення маси тіла. Точки значення слід ставити на горизонтальну лінію.

3) Після нанесення точок за результатами двох або більше оглядів, з’єднати їх між собою прямою лінією, щоб побудувати криву та побачити динаміку.

Графіки співвідношення маса тіла/довжина тіла / зріст/вік

Графік співвідношення маси тіла до довжини тіла / зросту допомагає у виявленні дітей з дуже низькою масою тіла та дітей з високим співвідношенням маси до довжини тіла / зросту, що може свідчити про ризик розвитку надмірної ваги або ожиріння.

На цьому графіку, на горизонтальній осі відкладаються значення довжина тіла дитини або зріст в сантиметрах, а на горизонтальній осі – маса в кілограмах.

Для того, щоб нанести на графік значення співвідношення маси тіла до довжини тіла / зросту слід:

1) На горизонтальній осі відкласти значення довжини тіла або зросту . Точки значення слід ставити на вертикальній лінії. Необхідно заокруглити значення до найближчого цілого сантиметра.

2) На вертикальній осі нанести значення маси. Точки значення ставити на або між горизонтальними лініями.

3) Після нанесення показників співвідношення маси тіла до довжини тіла / зросту за два або більше оглядів, з’єднати точки прямою лінією, щоб побудувати криву та побачити динаміку.

Графіки індекс маси тіла/вік

Індекс маси тіла (ІМТ) використовується для проведення скринінгу на надмірну вагу та ожиріння.

Як правило, графік ІМТ для даного віку показує результати, схожі з результатами графіку співвідношення маси до довжини тіла /зросту дитини.

На цьому графіку на горизонтальній осі відкладаються значення віку в повних тижнях, місяцях, або роках та місяцях.

На вертикальній осі відкладається ІМТ.

Індекс маси тіла визначається за формулою: значення маси тіла розділити на зріст в квадраті (кг/м²). Показник зросту необхідно перевести в метри. Результат обчислень округлити до десятих.

Для того, щоб нанести на графік показник індексу маси тіла дитини для даного віку, слід:

1) На горизонтальній осі відкласти значення віку в повних тижнях, місяцях або роках та місяцях. Точки значення слід ставити на вертикальній лінії (а не між вертикальними лініями).

2) На вертикальній осі відкласти значення ІМТ. Точки значення слід ставити на горизонтальну лінію або між лініями.

3) Після нанесення точок за результатами двох або більше оглядів з’єднати їх прямою лінією, щоб побудувати криву та побачити динаміку.

Інтерпретація показників фізичного розвитку

Інтерпретація показників фізичного розвитку залежить від того, де знаходиться показник фізичного розвитку на графіку.

Значення показників фізичного розвитку, що знаходяться вище або нижче ліній стандартного відхилення (СВ) інтерпретуються наступним чином:

1) Значення, що знаходяться між лініями стандартних відхилень « −2» та «−3», вважаються нижчими лінії стандартного відхилення «– 2»

2) Значення, що знаходяться між лініями стандартних відхилень «2» та «3», вважаються вищими лінії стандартного відхилення «2».

Якщо, показник знаходиться безпосередньо на лінії стандартного відхилення, вважається, що це значення попадає в категорію меншої важкості. Наприклад, якщо показник маси для даного віку знаходиться на лінії «−3», вважається, що дитина має недостатню вагу, але не вкрай недостатню вагу.

Наступна таблиця надає зведену інформацію щодо визначення проблем

фізичного розвитку з огляду на стандартне відхилення.

Необхідно порівняти показники, нанесені на графіки фізичного розвитку дитини, із лініями СВ, щоб визначити, де знаходиться показник фізичного розвитку по відношенню до ліній стандартного відхилення. Виміри, які попадають у зафарбовані клітинки, знаходяться в межах норми.

Таблиця

Інтерпретація стандартних відхилень показників фізичного розвитку

Стандартне відхилення

Показники фізичного розвитку

Довжина тіла / зріст для даного віку

Маса для даного віку

Співвідно-шення маси до довжини тіла / зросту

ІМТ для даного віку

Вище 3

Примітка 1

Див. примітку2

Ожиріння

Вище 2

Норма

Надмірна вага

Вище 1

Норма

Можливий ризик надмірної ваги (Див. примітку 3)

0 (медіана)

Норма

Нижче −1

Норма

Нижче −2

Затримка зросту

Недостатня вага

Виснажена

Нижче −3

Надмірна затримка зросту

(Див.
примітку 4)

Надмірно недостат-
ня вага

Дуже
виснажена

Дуже виснажена

Примітки:

1. Дитина, показники зросту якої попадають в дану категорію, є дуже високою.

Високий зріст рідко являє собою проблему, за винятком тих випадків, коли він може вказувати на наявність ендокринного розладу (наприклад, пухлина, що виробляє гормони зросту). Якщо у вас виникає підозра на ендокринні розлади, у дитини її, слід направити на консультацію до спеціаліста (наприклад, якщо у дитини, надто високої для свого віку, батьки

нормального зросту).

2. Дитина, чий показник маси для даного віку попадає в цю категорію, може мати проблему фізичного розвитку, але такі висновки краще робити на основі аналізу показників співвідношення маси до довжини тіла / зросту або ІМТ для даного віку.

3. Показник, який знаходиться вище лінії 1 стандартного відхилення, означає вірогідний ризик. Висхідна динаміка у напрямку лінії 2 стандартного відхилення вказує на наявність ризику.

4. Існує вірогідність того, що дитина з затримкою або сильною затримкою зросту матиме надмірну вагу.

Література:

Наказ № 254 МОЗ України від 27.04.2006 року «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча ендокринологія».