ТЕМА 7: ЗАХВОРЮВАННЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

6 Червня, 2024
0
0
Зміст

ТЕМА 6: ЗАХВОРЮВАННЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Ендемічний зоб

Визначення: Ендемічний зоб – це збільшення щитоподібної залози (ЩЗ), що зустрічається у значної кількості людей, що мешкають у географічних районах з недостатністю йоду в навколишньому середовищі.

Критерії діагностики:

1. Клінічні:

       Анамнез: проживання в ендемічному районі.

       Пальпація ЩЗ: щитоподібна залоза безболісна, м’яко-еластична, рухлива, поверхня рівна.

2. Параклінічні (обов‘язкові):

       УЗД щитоподібної залози (при виявленні зобу ІІ ступеня чи вузлових форм).

При дифузному зобі:
– зміна ЕХО-щільності, як убік підвищення, так і зниження,
– груба зернистість, часто з дрібними кистозними включеннями.

При вузловому зобі:
 – наявність об’ємного утворення (одного чи декількох) з вираженою капсулою.

1.     Еутиреоїдний зоб:

Клінічні прояви:

         При невеликому збільшенні ЩЗ скарги відсутні.

         При великих розмірах ЩЗ виразність симптомів визначається ступенем збільшення ЩЗ:

         Дискомфорт (неприємні відчуття) в області шиї.

         Почуття тиску в області шиї, більш виражене при нахилах.

         Неприємні відчуття при ковтанні.

         Утруднення подиху.

         Гормональні дослідження: нормальні рівні в крові ТТГ, вТ4.

2.      Гіпотиреоїдний зоб:

Клінічні прояви:

           Субклінічний гіпотиреоз:

       Скарги відсутні

       Діагноз ставиться при рівні у крові ТТГ > 2,0 мОд/л і нормальному рівні вТ4.

           Маніфестний гіпотиреоз.

Лікування.

Мета лікування:

         зменшення і нормалізація об‘єму щитоподібної залози;

         підтримання еутиреозу.

Лікування ендемічного еутиреоїдного зобу:

1.      Препарати калію йодиду:

       дітям до 6 років – 100 мкг 1 раз у день, від 6 до 12 років – 150 мкг 1 раз у день, старше 12 років – 150-200 мкг 1 раз у день,

       При відсутності ефекту (якщо на тлі лікування за 6 міс. зоб не зменшився або зменшився менше, ніж на 50%) перейти на комбіновану терапію: калію йодид 100 мкг/добу + Л-тироксин у дозі 50-100 мкг (прийом починати з дози 25 мкг 1 раз у день ранком, з поступовим збільшенням дози 1 раз у тиждень по 25 мкг по сприйняттю до лікувальної дози).

2.     При зобі ІІ і ІІІ ступенів починати лікування з комбінації препаратів: Калію йодид 100 мкг/добу + Л-тироксин (дозу – див.вище).

3.     Одночасно із прийомом Л-тироксину – продукти збагачені кальцієм або препарати кальцію у віковій дозі.

Тривалість курсу лікування при використанні кожної з трьох схем повинна складати від 6-ти місяців до 2-х років, до нормалізації розмірів щитоподібної залози.

Надалі при нормалізації об‘єму щитоподібної залози для профілактики рецидиву зобу – постійна йодна профілактика.

а).    Лікування ендемічного зобу з гіпотиреозом:

         Л-тироксин – постійно.

         Критерії ефективності лікування ендемічного зобу з гіпотиреозом:

         досягнення еутиреозу:

         відсутність клінічних проявів гіпотиреозу,

         оптимальний рівень ТТГ 0,4-2,0 мОд/л з проведенням його контролю через 1 місяць від початку лікування, надалі, після підібраної дози – 1 раз на 3 міс.

         нормальний об‘єм щитоподібної залози (контроль УЗД 1 раз на 6 міс)

б).    Показання до оперативного лікування, яке проводиться у спеціалізованих відділеннях ендокринної хірургії (Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, м. Київ та Інститут ендокринології та обміну речовин ім.Комісаренка, м.Київ):

       Вузлові форми зоба (солітарні вузли, багатовузловий зоб):

          наявність ознак компресії зобом органів шиї;

          розміри вузлів більше 3 см, косметичний дефект або бажання хворого до операції;

          цитологічні ознаки раку щитоподібної залози, або наявність підозри на нього (вагомі клінічні симптоми).

Покази до госпіталізації для проведення оперативного лікування – наявність ознак здавлення органів шиї

Критерій ефективності лікування:

         Зменшення чи нормалізація розмірів щитоподібної залози по УЗД (контроль УЗД 1 раз на 6 міс).

         Підтримка еутиреозу (ТТГ, визначений високочутливим методом, в межах 0,4-2,0 мОД/л)

Профілактика.

1.      Масова йодна профілактика в масштабі популяції – шляхом постійного вживання населенням йодованої харчової солі та харчових продуктів, що містять йод.

Групова та індивідуальна йодна профілактика – організований прийом препаратів, що містять калію йодид у відповідній дозі:

         діти грудного віку одержують йод з молоком матері;

         для дітей до 6 років – калію йодиду 90 мкг 1 раз у день;

         дітям 6 – 12 років -120 мкг калію йодиду 1 раз у день;

         старше 12 років – 150 мкг калію йодиду 1 раз у день;

         при вагітності і під час годівлі грудьми: 200 мкг калію йодиду 1 раз у день.

2.       Профілактика рецидиву зобу після оперативного лікування з приводу вузлового ендемічного зобу – калію йодид 100-200 мкг 1 раз у день протягом 6 місяців.

3.      Санація вогнищ хронічних запальних процесів

Гіпотиреоз

Визначення. Гіпотиреоз – клінічний синдром, спричинений тривалим, стійким дефіцитом гормонів щитоподібної залози в організмі або зниженням їхнього біологічного ефекту на тканинному рівні.

Класифікація.

А. За рівнем ураження:

1.     Первинний (тиреогенний)

2.     Вторинний (гіпофізарний),  третинний (гіпоталамічний)

a.      Пангіпопітуїтаризм

b.     Ізольований дефіцит ТТГ

c.     Аномалії гіпоталамо-гіпофізарної ділянки

3.     Тканинний (транспортний, периферичний) – резистентність до гормонів ЩЗ; гіпотиреоз при нефротичному синдромі.

Б.  1. Вроджений:

a.      аномалії розвитку щитовидної залози: дисгенезія (агенезія, гіпоплазія, дистопія, ектопія);

b.     дизгормогенез: уроджені ензимопатії, що супроводжуються порушенням біосинтезу тиреоїдних гормонів; дефект рецепторів до ТТГ;

c.     уроджений пангіпопитуитаризм;

d.     транзиторний;

       Ятрогенний;

       Спричинений материнськими тиреоблокуючими антитілами;

       Ідіопатичний.

1.     Набутий:

       тиреоїдити (автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоїдна фаза, підгострий вірусний),

       післяпроцедурний (операції на щитоподібній залозі),

       ятрогенний (тиреостатична терапія радіоактивним йодом, тиреостатики)

       ендемічний зоб

В. За пребігом:

1.     Транзиторний

2.     Субклінічний (мінімальна тиреоїдна недостатність)

3.     Маніфестний

Г. За станом компенсації:

1.    Компенсований

2.    Декомпенсований

Д.     Ускладнення: тиреогенний нанізм, енцефалопатія, кретинізм, поліневропатія, міопатія, гіпотиреоїдна кома, порушення статевого розвитку (затримка або передчасне статеве дозрівання), тощо.

Критерії діагностики:

1. Клінічні:

У неонатальному періоді:

         Велика маса тіла новонародженої дитини (більше 3 500 г)

         Тривала жовтяниця

         Бліда, суха шкіра

         Щільні набряки на тильних поверхнях кисті, ступнів, у надключичних ямках

         Набряклість обличчя

         Напіввідчинений рот, збільшені у розмірах язик та губи

         Грубий, низького тембру голос при плачі

         Ознаки недозрілості новонародженого при доношеній вагітності

         Пізно відпадає пупів канатик, пупкова ранка заживає повільно

         Слабкий смоктальний рефлекс

         Уповільненість рухів, рефлексів

         Пізно відходить меконій

У дітей старше 3 місяців:

       Затримка психомоторного розвитку

       Пізно закриваються тім’ячка

       Метеоризм, закрепи,

       Сухість, блідість шкіри

       Ламке, сухе волосся

       Холодні кисті, ступні

       Широке запале перенісся

       Пізнє прорізування і заміна зубів

       М‘язи: гіпотонія, гіпертрофія, можливі судоми

       Затримка росту (тиреогенний нанізм)

У підлітків:

       Зниження інтелекту різного ступеня

       Затримка росту (тиреогенний нанізм)

       Затримка або випередження статевого розвитку

       Сухість, блідість шкіри

       Ламке, сухе волосся

       Набряки обличчя, кінцівок, язика

       Брадикардія

2.     Параклінічні дослідження:

a.     Обов‘язкові

       Загальний аналіз крові: анемія, іноді прискорення ШОЕ

       Збільшення рівня в крові холестерину, b-ліпопротеїдів

       ЕКГ: синусна брадикардія (у перші місяці життя пульс може бути нормальної частоти), зниження вольтажу зубців, уповільнення провідності, подовження систоли

Візуалізація щитоподібної залози при її УЗД.

       Гормональна діагностика (повинна проводитись високочутливими наборами):

       При субклінічному гіпотиреозі: підвищення тиреотропного гормону (ТТГ) (вище за 2,5 мОД/л, але не вище за 10 мОД/л) при нормальному рівні вТ4 і відсутності клінічної симптоматики.

       При маніфестнму гіпотиреозі – підвищення ТТГ вище за 10 мОД/л і зниження вТ4;

       При вторинному гіпотиреозі рівень ТТГ у межах норми або знижений, вТ4 знижений.

       При необхідності диференційної діагностики первинного і вторинного гіпотиреозу – проба з тироліберином: досліджують рівень ТТГ перед і через 30 хвилин після внутрішньовенного введення препарату. При первинному гіпотиреозі – ТТГ зростає вище 25 мМО/л, при вторинному – залишається на попередньому рівні.

b.     Додаткові

       Рентген кистей рук: затримка „кісткового” віку, епіфізарний дизгенез

       Для діагностики АІТ як причини гіпотиреозу: титр антитіл до тиропероксидази тиреоцитів (АТПО) або до мікросомальної фракції (АМФ) – вище верхньої межі норми у 2-3 рази.

       Аналіз крові на токсоплазмоз

Діагностика вродженого гіпотиреозу:

1 етап. Забір крові (ТТГ скрінінг) у доношених проводять на 4-5 день від народження, у недоношених – на 7-14 день:

       ТТГ < 20 мОД/л – варіант норми

       При ТТГ > 20 мОД/л проводять повторне дослідження із того ж зразка крові.

а.       Якщо ТТГ > 50 мОД/л – ймовірний гіпотиреоз,

б.      якщо ТТГ > 100 мОД/л – гіпотиреоз, що потребує лікування.

       При ТТГ 20-50 мОД/л – повторне дослідження із того ж зразка крові, при збереженні високого ТТГ – дослідження ТТГ і Т4 у сироватці крові.

а.       При ТТГ > 10 мОД/л і Т4 < 120 нмоль/л – терміново призначаються тиреоїдні препарати.

б.      При ТТГ 20-50 мОД/л і Т4 > 120 нмоль/л – лікування не призначається, повторне дослідження ТТГ і Т4 – через 7 і 30 днів. У разі наростання рівня ТТГ – призначається замісна терапія.

       При ТТГ 50-100 мОД/л – висока вірогідність наявності вродженого гіпотиреозу. Проводять повторне дослідження ТТГ і Т4 із того ж зразка крові та у сироватці крові, взятої у дитини амбулаторно. Зразу, не очікуючи результатів, призначають лікування тиреоїдними препаратами.

а.       У разі, якщо показники ТТГ і Т4 виявились нормальними – лікування припиняють.

б.      Якщо ТТГ перевищували норму – лікування продовжують під регулярним спостереженням педіатра-ендокринолога.

       При ТТГ > 100 мОД/л – терміново повідомляють поліклініку за місцем проживаня дитини. Проводять повторний забір крові для дослідження ТТГ і Т4 в сироватці крові. Відразу (не очікуючи результатів) призначають  лікування тиреоїдними препаратами. 

а.       У разі, якщо показники ТТГ і Т4 виявились нормальними – лікування припиняють.

б.      Якщо ТТГ перевищували норму – лікування продовжують під регулярним спостереженням педіатра-ендокринолога.

2 етап, Дтяча поліклініка.

Контрольні забори крові (ТТГ, Т4, Т3) – через 2 тижня і 1,5 міс. від початку замісної терапії. Орієнтуватись у дітей до 1 року слід на рівень Т4. Адекватною вважається доза Л-тироксину, при якій утримується нормальний рівень Т4 або вТ4 при нормальних або відносно високих показниках ТТГ .

Лікування проводиться довічно.

а.       Замісна терапія препаратами тиреоїдних гормонів (Л-тироксин, трийодтиронін) призначається незалежно від рівня ураження і причини, що викликала синдром гіпотиреозу.

       Призначається відразу повна замісна доза.

       Контроль ТТГ (при первинному гіпотиреозі) або вТ4 (при вторинному гіпотиреозі) проводиться: на етапі підбору дози – 1 раз на 1 міс., надалі, при досягненні компенсації (ТТГ 0,5-2,0 мОД/л) – 1 раз на 6 міс.

o        Дози Л-тироксину:

Вік

Добова доза, мкг/кг

Недоношені

8 – 10

0-3 міс.

10 – 15

3-6 міс.

8 – 10

6-12 міс.

6 – 8

1-3 роки

4 – 6

3-10 років

3 – 4

10-15 років

2 – 4

> 15 років

2 – 3

б.      Симптоматичне лікування анемії, енцефалопатії, поліневропатії, тощо

Покази до госпіталізації: важка декомпенсація хвороби

Критерії ефективності лікування:

        Відсутність клінічних ознак хвороби

        Нормальні темпи росту і статевого дозрівання

        ТТГ 0,4-2,0 мОД/мл.

Профілактика: усунення причин, що призводять до розвитку гіпотиреозу

Дифузний токсичний зоб

Визначення: Дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса, хвороба Базедова) – органоспецифічне автоімунне захворювання, що характеризується стійкою підвищеною секрецією тиреоїдних гормонів, зазвичай дифузним збільшенням щитоподібної залози (ЩЗ), у 50-70% випадків супроводжується ендокринною офтальмопатією.

Критерії діагностики

1.     Клінічні

Органи і системи

Симптоми ураження

ЩЖ

Як правило, дифузно збільшена за рахунок обох часток і перешийка, безболісна, рухлива, еластичної консистенції. Відсутність збільшення ЩЗ саме по собі діагноз хвороби ДТЗ не виключає.

Аускультативно над залозою прослухується судинний шум.

Шкіра та її придатки

Бархатиста, тепла, гладка, волога. Диффузна пітливість. Ламкість нігтів, випадання волосся

Серцево-судинна система

Тахікардія, посилений верхівковий поштовх, акцентовані тони серця, постійна, рідше пароксизмальна синусна тахікардія, екстрасистолія, пароксизмальна, рідше постійна миготлива аритмія, переважно систолічна артеріальна гіпертензія, збільшення пульсового тиску понад 60 мм рт.ст., міокардіодистрофія, серцева недостатність (“тиреотоксичне серце”)

Система травлення

Нестійкий стілець, зі схильністю до поносів, відносно рідко болі в животі. Посилена перистальтика, тиреотоксичний гепатоз.

Нервова система

Підвищена збудливість, дратівливість, плаксивість, метушливість, порушення концентрації уваги, зниження шкільної успішності, порушення сну.

Симптом Мари (тремор пальців витягнутих рук), тремор усього тіла (“симптом телеграфного стовпа”), гіперрефлексія, труднощі у виконанні точних рухів

М’язова система

М’язова слабість, швидка стомлюваність, атрофія, міастенія, періодичний параліч. Проксимальна тиреотоксична міопатія.

Прискорення обміну речовин

Нестерпність жари, втрата ваги, підвищений апетит, спрага,  • Прискорення росту, дифференцировки кістяка • РВ>КВ. Гиперкальциемия, гиперкальцийурия

Очі

Очні симптоми (див. нижче) розвиваються в результаті порушення вегетативної іннервації ока. Очні щілини сильно розширені, екзофтальм, зляканий або насторожений погляд, нечіткість зору, двоїння.

Очні симптоми тиреотоксикозу принципово відрізняти від самостійного захворювання ендокринної офтальмопатії (ЕОП)

Інші ендокринні органи

Вторинний цукровий діабет або порушення толерантності до вуглеводів. Тирогенна відносна (при нормальному рівні кортизолу) недостатність надниркових залоз (небезпека розвитку гострої недостатності надниркових залоз на тлі стресу): помірної виразності гіперпігментація складок шкіри, фляків, ореол, геніталій, періорбітальна пігментація, часті “отруєння”.

Статева система

У дівчинок — затримка менархе, порушення менструального циклу (олігоопсоменорея, аменорея). У хлопчиків – гінекомастія.

Захворювання супутні ДТЗ

Ендокринна офтальмопатія, претибіальна мікседема (ущільнення і гіпертрофія шкіри передньої поверхні гомілки), украй рідко – акропатія: периостальна остеопатія стоп і кистей рентгенографічно нагадує “мильну піну”.

Очні симптоми

Симптом Грефе

Відставання верхньої повіки від радужки при погляді нагору

Симптом Кохера

Відставання верхньої повіки від радужки при погляді вниз

Симптом Мебіуса

Утрата здатності фіксувати погляд на близькій відстані

Симптом Штельвага

Рідке моргання

Симптом Дельримпля

Широко розкриті очні щілини

Симптом Крауса

Блищання очей

Ступені важкості тиреотоксикозу

Субклінічний

Відсутність клінічних проявів тиреотоксикозу

Знижений або подавлений рівень ТТГ при нормальних рівнях Т3 і Т4.

Маніфест ний

Явна клінічна симптоматика

Зниження рівня ТТГ у поєднанні з підвищенням рівня Т4 і/або Т3.

Ускладнений

Ускладнення (миготлива аритмія, серцева недостатність, тирогенна відносна недостатність надниркових залоз, дистрофічні зміни паренхіматозних органів, психоз, різкий дефіцит маси тіла)

Транзиторний неонатальний тиреотоксикоз може виникати у  дітей, матері яких під час вагітності страждали ДТЗ. Виникає зазвичай на першому тижні життя і триває не довше 2-3 місяців. Ознаками неонатального тиреотоксикозу є тахікардія більше 200 на 1 хв., підвищена активність, пітливість, внутрішньоутробна затримка розвитку, мала маса тіла при народженні, підвищений апетит, при якому дитина погано набирає вагу, випередження кісткового віку, іноді – зоб, екзофтальм, гідроцефалія, передчасний краніостеноз, підвищена захворюваність. Діагноз підтверджується наявністю у матері ДТЗ під час вагітності, підвищеними рівнями в крові загального та / або вільного Т4, загального Т3, зниженим вмістом в крові ТТГ, а також  тиреостимулювальних антитіл до рецептора ТТГ (при можливості їх дослідження).

2.     Параклінічні:

a.     Обов‘язкові

         Зниження у крові рівня ТТГ, підвищення вТ4 і/або вТ3 (при субклінічному тиреотоксикозі – нормальні рівні вТ4 і вТ3).

         УЗД: дифузне збільшення ЩЗ (не є обов`язковим критерієм діагнозу), при кольоровому допплерівському картируванні – посилення кровотоку по всій ЩЗ.

       Тест толерантності до вуглеводів – може бути діабетоїдна цукрова крива, або порушення толерантності до вуглеводів або цукровий діабет.

b.     Додаткові

       Підвищені стимулювальні антитіла до рецептора ТТГ (TSAb), дослідження яких проводять при можливості лабораторії.

       Підвищений титр АТПО або АМФ (не є обов’язковим критерієм діагнозу)

       У разі підозри на недостатність надниркових залоз – дослідження рівня вільного кортизолу у крові (ранком) або у добовій сечі, вміст електролітів у крові (К, Nа)

         У разі ЕОП – ознаки потовщення ретробульбарних м‘язів за даними УЗД, КТ, МРТ орбіт

Лікування

1.     Тиреостатичні препарати – тіонаміди: (мерказоліл, тіамазол, метізол, тірозол, тощо).

         Початкова доза – 0,3-0,5 мг/кг/добу – в залежності від важкості тиреотоксикозу. Доза розділяється на 2-3 прийоми. При клінічному покращенні стану (нормальний пульс, відсутність клінічних проявів тиреотоксикозу) – в середньому через 14 – 21 день – надалі кожні 10-16 днів дозу знижують на 2,5-5 мг до підтримуючої. 

         Середня підтримуюча доза – 2,5-7,5 мг/добу (приблизно 50% від початкової) – 1 раз на день.

         У разі виникнення синдрому тиреотоксикозу внаслідок деструкції тиреоцитів (тиреотоксична  фаза АІТ чи підгострий тиреоїдит) тиреостатичні препарати не призначаються. Проводиться симптоматичне лікування (b -адерноблокатори, седативні)

         У разі алергії на препарати тіамазолу або їх побічних ефектах – препарати літію карбонату у дозі 30-50 мг/кг/ добу

2.     Бета-адреноблокатори (анапрілін, пропранолол) – перші 4 тижня, одночасно із тиреостатиками – 1-2 мг/кг/добу у 3-4 прийоми. При нормалізації пульсу – поступове зниження дози до повної відміни препарату (різке припинення прийому препарату може спричинити „синдром відміни”, з погіршенням стану).

3.     При досягненні еутиреозу (в середньому через 6-8 тижнів від початку лікування) –комбінована терапія: тіонаміди (мерказоліл, тощо) 5-10 мг/добу і Л-тироксин 25-50 мкг/добу.

4.     Глюкокортикоїди:

         При важкому перебігу тиреотоксикозу, поєднанні з ендокринною офтальмопатією

         При ознаках недостатності надниркових залоз (ННЗ)

         При поганих показниках аналізу крові (лейкопенії, тромбоцитопенії)

         У разі приєднання супутньої патології, на тлі стресу – для запобігання гострої ННЗ

         Призначається преднізолон коротким курсом у середній дозі 0,2-0,3 мг/кг/добу за 2-3 прийоми, з поступовим зниженням через 7-10 днів на 2,5-5 мг кожні 5-7 днів до повної відміни.

5.     Додаткові методи лікування

         Санація вогнищ інфекції, седативні препарати, вітаміни, гепатопротектори

Лікування неонатального тиреотоксикозу – у разі його важкого перебігу, загрожує життю дитини:

         Призначають засоби, що містять йод: розчин Люголя або 10% розчин калію йодиду по 1 краплі кожні 8 годин,

         При вираженій тахікардії – b – адреноблокатори (анапрілін 2 мг/кг у день),

         При важкому тиреотоксикозі – преднізолон 2 мг/кг у день.

         Якщо тиреотоксикоз зберігається довше 3-4 тижнів, використовують тіонаміди усередину 0,5-1,0 мг/кг за 3 прийоми.

Тривалість лікування: 2-4 роки

Критерії ефективності лікування:

         відсутність клінічних проявів тиреотоксикозу

         нормалізація вТ4 і ТТГ

Показання до хірургічного лікування:

       Важкі ускладнення медикаментозного лікування.

       Небажання або неможливість дотримувати режим медикаментозного лікування.

       Неефективність консервативної терапії:

o       лікування протягом 2-3 років не дозволяє усунути тиреотоксикоз;

o       рецидиви тиреотоксикозу на тлі тривалого лікування тіонамідами;

o       зоб не зменшується або продовжує збільшуватися на тлі медикаментозного лікування.

       Важкий перебіг ДТЗ у дівчинки-підлітка до 18 років

       Токсична аденома ЩЖ

Передопераційна підготовка:

         продовжують лікування тіонамідами та b – адреноблокаторами, домагаючись стійкого еутиреозу;

         при неможливості досягти стійкої компенсації додатково призначають глюкокортикоїди (преднізолон – 1 мг/кг на добу усередину в 3 прийоми), за 10-14 днів до операції можливо додаткове призначення йодидів, наприклад, розчин Люголя по 5 крапель 2 рази в добу.

Під час операції та у післяопераційний період – створення глюкокортикоїдного фону: гідрокортизон парентерально:

         напередодні операції: в 21.00-23.00 – 50 мг в/м

         у день операції: у 6.00 – 50 мг в/м, у 9.00 (на операційному столі) – 100 мг – дітям, 150 мг – підліткам.

         На 1-у, 2-у, 3-ю добу після операції – 50 мг 1 раз в/м у 6.00. На 3-ю – 4-у  добу знизити дозу в 2 рази (1 раз на добу – контроль рівня у крові К, Nа, а також ЕКГ).

Профілактика: Санація вогнищ інфекції, обмеження інсоляції

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Приєднуйся до нас!
Підписатись на новини:
Наші соц мережі