Тема: Аналіз якості лікарських препаратів із групи галогенідів лужних металів

 

 

 

Важливою проблемою фармацевтичної хімії є розробка методів аналізу лікарських препаратів, а також дослідження процесів, що  відбуваються при їх зберіганні. Пізнання цих процесів дає можливість вирішувати такі проблеми, як стабілізація лікарських препаратів і їх форм, розробка умов їх зберігання.

 

Лікарські засоби – це речовини, що використовуються в лікувальній практиці для лікування різних захворювань або із профілактичною метою. Хімічна технологія лікарських речовин є сукупністю багатьох хімічних і фізико-хімічних процесів.

         

Для систематизації великого арсеналу лікарських препаратів найчастіше використовують дві класифікації: фармакологічну (за дією на організм) і хімічну (за хімічною будовою), проте за ними не можна провести чіткого поділу такого великого числа субстанцій.

          Ми вивчатимемо лікарські засоби за хімічною класифікацією – спочатку речовини неорганічні (за розташуванням елементів у періодичній системі елементів), а потім органічні (за класами органічних сполук).

 

 

 

 

Неорганічні лікарські препарати із групи галогенідів лужних металів

 

 

До даної групи препаратів належать:

– натрію фторид

– натрію і калію хлориди

– натрію і калію броміди

– натрію і калію йодиди.

 

Поширення в природі. Фториди, хлориди, броміди, йодиди поширені в природі. Основними джерелами одержання Флуору є плавиковий шпат CaF₂ і кріоліт Na₃AlF₆, Хлору – галіт NaCl (поклади кам’яної солі), сильвін  KCl, бішофіт MgCl₂×6H₂O, сильвініт NaCl×KCl, карналіт KCl×MgCl₂×6H₂O, каїніт KCl×MgSO₄×3H₂O, Брому – морська вода або вода озер, Йоду – морські водорості, нафтові бурові води.

 

Застосування у медичній практиці. Вільні галогени є отруйними речовинами. У медичній практиці застосовується тільки вільний йод.

 

Фториди застосовуються у стоматологічній практиці з профілактичною метою, броміди – як заспокійливі засоби; йодиди – для лікування атеросклерозу і зобу, для покращення пам’яті, при гіпертиреозі. Хлориди найчастіше не мають специфічної дії, вона залежить від природи катіона.

 

 

 

 

 

                                  Натрію фторид                    ДФУ

Natrii fluoridum

 

NaF

 

SODIUM FLUORIDE

Natrium phthoridum

Natrium fluoratum                                                                       

        М. м. = 41,99 г/моль

Fluossen

 

Хімічна назва: натрій флюорид.

Натрію фторид містить не менше 98,5 % і не більше 100,5 % натрію фториду NaF, у перерахунку на суху речовину.

 

Одержання

1. Спікання плавикового шпату СаF₂ з піском SiО₂ і содою  Na₂CO₃ (метод Сажина):

СаF₂ + Na₂CO₃ + SiО₂  2NaF + CaSiО₃ + CO₂

                                                                           пек

З отриманого пеку натрію фторид NaF вилучають із суміші водою при 55 °С.

 

2. Нейтралізація плавикової кислоти натрій карбонатом або натрій гідроксидом (соду Na₂CO₃ брати краще, тому що луг NaOH може містити домішку соди за рахунок поглинання СО₂ повітря):

HF + NaOH = NaF + H2O

2HF + Na₂CO₃ = 2NaF + H₂O + CO₂

H₂SiF₆ + 8NaOH = 6NaF + Na₂SiO₃ + 5H₂O

 

Властивості

Опис. Порошок білого кольору або безбарвні кристали.

 

Розчинність. Розчинний у воді Р, практично нерозчинний у 96 %  спирті Р.

 

Ідентифікація

 

1. Реакції на катіони Натрію:

 

а) ДФУ. Взаємодія з калій піроантимонатом

0,1 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл води Р, вільної від СО₂. До одержаного розчину додають 2 мл розчину 150 г/л калій карбонату Р  К₂СО₃ і нагрівають до кипіння; осад не утворюється. До розчину додають 4 мл розчину калій піроантимонату Р K[Sb(OH)₆]  і нагрівають до кипіння. Потім охолоджують у льодяній воді і, якщо необхідно, потирають внутрішні стінки пробірки скляною паличкою; утворюється густий осад білого кольору:

Na⁺ + [Sb(OH)₆]^–  Na[Sb(OH)₆]

Осад розчиняється в мінеральних кислотах і в розчинах лугів.

 

в). ДФУ. Взаємодія з метоксифенілацетатної кислоти реактивом

До 0,5 мл водного розчину випробуваної субстанції додають 1,5 мл метоксифенілацетатної кислоти реактиву Р (розчин кислоти метоксифенілацетатної у розчині тетраметиламоній гідроксиду з додаванням етанолу), охолоджують у льодяній воді протягом 30 хв; утворюється об’ємний білий кристалічний осад. Суміш поміщають у воду при температурі 20 °С і перемішують протягом 5 хв; осад не зникає. До суміші додають 1 мл  розчину аміаку розведеного Р1 NH₄OH; осад цілком розчиняється. До одержаного розчину додають 1 мл розчину амоній карбонату Р (NH₄)₂CO₃; осад не утворюється.

 

                                                                                     білий осад

    

 

с) ДФУ, N. Пірохімічна реакція. Сіль Натрію, змочена кислотою хлоридною Р і внесена у безбарвне полум’я, забарвлює його у жовтий колір:

Na⁺ + hν → *Na⁺ → Na⁺ + hν₁.

 

Нефармакопейна реакція. Взаємодія з розчином цинк-ураніл ацетату в середовищі ацетатної кислоти; утворюється осад жовтого кольору (кристали октаедричної форми):

Na⁺  + Zn[(UO₂)₃(CH₃COO)₈] + CH₃COO^– + 9H₂O  ®

® NaZn[(UO₂)₃(CH₃COO)₉]× 9H₂O¯

 

2. Реакції на фторид-іони:

 

        а) ДФУ. Реакція з розчином кальцій хлориду

До 2 мл розчину субстанції у воді, вільній від СО₂, додають 0,5 мл розчину кальцій хлориду CaCl₂; утворюється білий гелеоподібний осад CaF₂, який розчиняється при додаванні розчину ферум(ІІІ) хлориду Р1 FeCl₃:

2NaF + CaCl₂ = CaF₂↓ + 2NaCl

   

   в) ДФУ. Реакція з розчином алізарину S і розчином цирконіл нітрату

До кількох кристалів субстанції додають суміш 0,1 мл розчину алізарину S і 0,1 мл розчину цирконіл нітрату Р  ZrO(NO₃)₂ (розчин у хлоридній кислоті HCl) і перемішують; забарвлення розчину змінюється від червоного до  жовтого.

NaF + HCl = HF + NaCl

 

 

           Алізарин S

1,2-діоксиантрахінон-                  цирконіл-             червоне забарвлення

3-сульфонат натрію                     нітрат

     жовте забарвлення

                                                                                             Алізарин S

жовте забарвлення

 

с)  Взаємодія з насиченим розчином плюмбум(ІІ) хлориду (нефармакопейна реакція).

При додаванні до водного розчину субстанції насиченого розчину плюмбум(ІІ) хлориду PbCl₂ утворюється білий осад змішаної солі плюмбум флуориду-хлориду.

PbCl₂ + F^– ® PbClF¯ + Cl^–

 

 

Випробування на чистоту

 

1. Прозорість і кольоровість розчину. Розчин S (розчин субстанції у воді, вільній від карбон діоксиду СО₂) має бути прозорим і безбарвним.

 

2. Кислотність або лужність. У певному об’ємі розчину S розчиняють калій нітрат Р KNO₃, охолоджують до температури 0°С і додають декілька крапель розчину фенолфталеїну. Якщо розчин безбарвний, має з’явитися червоне забарвлення при додаванні не більше 1,0 мл 0,1 М разчину натрій гідроксиду NaOH. Якщо розчин забарвлений у червоний колір, забарвлення розчину має змінитися при додаванні не більше 0,25 мл 0,1 М розчину кислоти хлоридної HCl.

 

3. Фторосилікати (специфічна домішка)

Нейтралізований розчин, одержаний у випробуванні “Кислотність або лужність”, нагрівають до кипіння. Гарячий розчин титрують 0,1 М розчином натрій гідроксиду NaOH у присутності розчину фенолфталеїну; червоне забарвлення розчину з’являється при додаванні не більше 0,75 мл 0,1 М розчином натрій гідроксиду.

H₂SiF₆ + 8NaOH = 6NaF + Na₂SiO₃ + 5H₂O

 

 4. Загальні домішки хлоридів, сульфатів – в межах відповідних еталонів.

 

 5. Втрата в масі при висушуванні. Не більше 0,5 %. 1,000 г субстанції сушать при температурі 130 °С протягом 3 год.

 

  6. N. Залишкові кількості органічних розчинників.

 

Кількісне визначення

 

1. ДФУ. Ацидиметрія, неводне пряме титрування 

До 80 мг субстанції додають суміш 5 мл оцтового ангідриду (СН₃СО)₂О і 20 мл кислоти ацетатної безводної СН₃СООН (1:4), нагрівають до розчинення. Після охолодження до одержаної суміші додають 20 мл діоксану і титрують  0,1 М розчином кислоти хлорної (перхлоратної кислоти) HClО₄ до появи зеленого забарвлення (ДФУ), використовуючи як індикатор 0,1 мл розчину кристалічного фіолетового.

Паралельно проводять контрольний дослід (в прямому титруванні це сліпа проба).

Хімізм процесу можна зобразити двома стадіями:

NaF    +    СН₃СООН  ®     (NaFН)⁺×СН₃СОО^–

                                                        кислота 

                                          (протогенний розчинник)

СН₃СООН     +    HClO₄    ®  СН₃СООН₂⁺×ClO₄^–

                           основа                 кислота         

Додаючи ці рівняння, одержимо вираз:

(NaFН)⁺×СН₃СОО^–  + СН₃СООН₂⁺×ClO₄^– ® NaClO₄ + НF + 2СН₃СООН

У загальному виді хімізм процесу можна зобразити таким спрощеним рівнянням:

NaF + HClO₄      ®    NaClO₄ + НF

Е_m(NaF) = M. м.

 

Зверніть увагу, що для визначення фторидів не можна використовувати метод аргентометрії, тому що AgF, на відміну від інших галогенідів Аргентуму (AgCl, AgBr, AgI),  розчинний у воді.

 

Зберігання.  Список  сильнодіючих речовин. У щільно закукопорених контейнерах, у захищеному від світла місці.

 

Застосування. Профілактика карієсу зубів, лікування і профілактика остеопорозу

Флуор, в основному, накопичується у кістковій і зубній тканинах, утворюючи мало розчинні фторапатити. Стимулює мінералізацію твердих тканин зуба, сприяє затвердінню зубної емалі і тому застосовується для профілактики карієсу зубів та інших зубних захворювань у вигляді зубних паст. Виявляє бактерицидну дію щодо мікроорганізмів, які з’являються при карієсі зубів.

            Крім того, Флуор відіграє важливу роль для стимулювання остеобластів (ріст кісткової тканини) і тому натрію фторид застосовують для лікування і профілактики остеопорозів різного походження.

Призначають препарат всередину після їди, запиваючи водою, у вигляді таблеток, а у стоматології також у вигляді 0,05–0,2 % водних розчинів для полоскань ротової порожнини.

 

Форма випуску:  таблетки (драже) по 0,015 або 0,02 г для дорослих; таблетки світло-жовтого кольору для дітей, що містять 0,0011 г, таблетки білого кольору по 0,0022 г NaF.

 

За кордоном випускають препарати: драже ”Флюосен” (0,015 г препарату), ”Короберон” (0,02 г), “Оссин” (0,04 г). У дитячій практиці застосовують ”Вітафтор”, до складу таблеток крім натрію фториду входять вітаміни A, C, D.

 

Недолік – побічна дія – флюороз (блювота, нудота, можливі кровотечі).

У деяких країнах, напр. Фінляндії, фторують питну воду (за допомогою натрію фториду NaF  або кальцію фториду CaF₂).

 

Флуор додають і у зубні пасти у вигляді солей плавикової кислоти (NaF) або флуорорганічних сполук. Важливим моментом є те, щоб інші компоненти зубних паст не зв’язували Флуор у мало розчинні сполуки, а щоб була достатня кількість вільних флуорид-іонів F^–.

 

Вуглеводні, які містять одночасно Флуор F і Хлор Cl, широко застосовуються як газо-носії в аерозольних упаковках (так звані фреони).

 

Лікарські форми: таблетки, таблетки для розсмоктування, драже, жувальна гумка.

 

Фармацевтичний маркетинг: Німеччина (3), Угорщина (1), Латвія (1), Польща (1), Росія (1), США (1), Данія (1).

                                                 Натрію хлорид         ДФУ, доповн. 1

 

            Natrii chloridum

  SODIUM CHLORIDE

  Natrium chloratum

 

NaCl                     

              М. м. = 58,44 г/моль

 

Хімічна назва: натрій хлорид

 

Натрію хлорид містить не менше 99,0 % і не більше 100,5 % NaCl, у перерахунку на суху речовину.

 

Одержання

 

1. Із води озер і морів шляхом випарювання.

 

2. Очищення технічної кам’яної солі NaCl від домішок, що   здійснюють послідовно. Додаванням розчину барій хлориду ВаCl₂  осаджують сульфати і фосфати (гідрогенфосфати):

SO₄^2– + Ba²⁺ ® BaSO₄¯

HPO₄^2– + Ba²⁺ ® BaHPO₄¯

 Осад відфільтровують, а до фільтрату додають надлишок натрій карбонату (соди) Na₂CO₃ для осадження домішок солей Магнію, Кальцію і Барію:

Mg²⁺ +  CO₃^2– ® MgCO₃¯

Ca²⁺ +  CO₃^2– ® CaCO₃¯

Ba²⁺ +  CO₃^2– ® BaCO₃¯

Для усунення надлишку соди фільтрат підкисляють за допомогою хлоридної кислоти HCl: 

Na₂СО₃ + 2HCl = 2NaCl + H₂O + CO₂

При цьому виділяється вуглекислий газ і утворюється додаткова кількість натрію хлориду.

Кінцеве очищення полягає в тому, що фільтрат згущують до одержання пересиченого розчину, з якого кристалізується чистий натрію хлорид NaCl.

 

 3. Взаємодія натрій карбонату з хімічно чистою хлоридною кислотою:

Na₂СО₃ + 2HCl = 2NaCl + H₂O + CO₂

 

Властивості

Опис.  Кристалічний порошок білого кольору, безбарвні кристали або білі крупинки.

 

      ДФ Х. Білі кубічні кристали або білий кристалічний порошок без запаху, солоний на  смак.

 

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, практично нерозчинний в етанолі Р.

 

      ДФ Х та ін. л-ра. Легко розчинний у воді (у 2,8 ч. холодної води і 2,5 ч. киплячої води), у спирті практично нерозчинний. Розчиняється в 12 ч. гліцерину.

 

Ідентифікація

А. Субстанція дає реакції на хлориди.

 

       а) ДФУ. Реакція з розчином аргентум нітрату в середовищі нітратної кислоти

10 мг випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл води Р. Одержаний розчин підкислюють кислотою нітратною розведеною Р HNO₃, додають 0,4 мл розчину аргентум нітрату Р1 AgNO₃, перемішують і відстоюють; утворюється білий сирнистий осад. Рідину над осадом декантують. Осад промивають трьома порціями води Р по 1 мл кожна. Цю операцію проводять швидко, у захищеному від яскравого світла місці, при цьому допускається, щоб рідина над осадом не була уповні прозорою. Осад суспендують у 2 мл води Р і додають 1,5 мл розчину амоніаку Р NH₄OH; осад швидко розчиняється:

NaCl + AgNO₃ → AgCl↓ + NaNO₃;

Cl^– + Ag⁺  → AgCl↓

AgCl↓ + 2NH₄OH → [Ag(NH₃)₂]Cl + 2H₂O.

 

в) ДФУ. Дія окисників у кислому середовищі з наступною ідентифікацією газу хлору.

При дії окисників (ДФУ – калій дихромат К₂Cr₂O₇)  у присутності кислоти сульфатної  виділяється газ хлор Cl₂ (нюхати не можна – отрутний газ!):

6NaCl + K₂Cr₂O₇ + 7H₂SO₄ = 3Cl₂­ + Cr₂(SO₄)₃ + K₂SO₄ + 3Na₂SO₄ + 7H₂O

Cr₂O₇^2– + 14H⁺ + 6е ® 2Cr³⁺ + 7Н₂О

  2Cl^– – 2е  ® Cl₂

 

Для ідентифікації газу хлору Cl₂, що виділяється, ДФУ пропонує помістити біля отвору пробірки шматочок фільтрувального паперу, просоченого розчином дифенілкарбазиду Р. Пари газу хлору окислюють дифенілкарбазид (безбарвний) до дифенілкарбазону (оранжево-жовте забарвлення),  а потім до дифенілкарбадіазону,  внаслідок чого індикаторний папір забарвлюється у фіолетово-червоний колір:

 

 

  дифенілкарбазид                    дифенілкарбазон                 дифенілкарбадіазон

(безбарвний)                           (оранжево-жовте          (фіолетово-червоне

                                                      забарвлення)                      забарвлення)

 

В. Субстанція дає реакції на натрій.

 

а) ДФУ. Взаємодія з калій гексагідроксостибатом(V); утворюється білий осад.

 

в) ДФУ. Реакція  з метоксифенілацетатної кислоти реактивом; утворюється білий осад.

 

с) ДФУ. N. Пірохімічна реакція. Забарвлення безбарвного полум’я леткими солями Натрію у жовтий колір.

 

Нефармакопейна реакція. Взаємодія з розчином цинк уранілацетату; утворюється жовтий осад.

         

Випробування на чистоту (ДФУ, доповн. 1)

 

Крупинки субстанції перед використанням розтирають.

 

    1. Прозорість і кольоровість розчину S. Розчин S (розчин субстанції у воді, вільній від карбон діоксиду Р СО₂, приготованій із води дистильованої Р) має бути прозорим і безбарвним.

 

2. Кислотність або лужність. До певного об’єму розчину S додають декілька крапель розчину бромтимолового синього Р1. Забарвлення має змінитися при додаванні не більше 0,5 мл 0,01 М розчину кислоти хлоридної HCl або 0,01 М разчину натрій гідроксиду NaOH.

 

3. Броміди. Не більше 0,01 % (100 ppm). До 0,5 мл розчину S додають 4 мл води Р, 2 мл розчину фенолового червоного Р2, 1 мл розчину 0,1 г/л хлораміну Р і відразу перемішують. Точно через 2 хв додають 0,15 мл 0,1 М розчину натрій тіосульфату, перемішують і доводять об’єм водою Р до 10 мл. Вимірюють оптичну густину одержаного розчину за довжини хвилі 590 нм. Оптична густина одержаного розчину не має перевищувати оптичну густину еталона, приготованого з використанням 5 мл розчину 3,0 мг/л калію броміду Р. Як компенсаційний розчин використовують воду Р.

 

4. Фероціаніди (недопустима домішка). До розчину субстанції додають суміш розчину ферум(ІІІ) амоній сульфату Р NH₄Fe(SO₄)₂ у кислоті сульфатній Р H₂SO₄ і розчину ферум(ІІ) сульфату Р FeSO₄; блакитне забарвлення не має з’явитися протягом 10 хв.

4Fe³⁺ + 3[Fe(CN)₆]^4– ® Fe₄[Fe(CN)₆]₃¯

3Fe²⁺ + 2[Fe(CN)₆]^3– ® Fe₃[Fe(CN)₆]₂¯

 

5. Йодиди (недопустима домішка).  Субстанцію зволожують, додаючи краплями свіжоприготовлену суміш розчину натрій нітриту Р NaNO₂, 0,5 М розчину кислоти сульфатної H₂SO₄, розчину крохмалю, вільного від йодидів і води Р. Через 5 хв одержаний розчин переглядають при денному світлі; не має з’явитися синє забарвлення.

У випадку наявності домішки йодидів I^– відбувається окисно-відновна реакція з утворенням йоду I₂, від якого спостерігатиметься посиніння крохмалю.

2I^– + 2NO₂^– + 4H⁺ ® I₂ + 2NO + 2H₂O

 

6. Нітрити. До 10 мл розчину S додають 10 мл води Р. оптична густина одержаного розчину, виміряна за довжини хвилі 354 нм, не має перевищувати 0,01 мл.

 

7. Барій (недопустима домішка). До 5 мл розчину S додають 5 мл води дистильованої Р і 2 мл кислоти сульфатної розведеної Р H₂SO₄. Через 2 год опалесценція одержаного розчину не має перевищувати опалесценцію суміші 5 мл розчину S і 7 мл води дистильованої Р.

Ва²⁺  +  SO₄^2–  ® ВаSO₄ ¯

 

8. Калій (недопустима домішка якщо субстанція призначена для ЛЗ для парентерального застосування або розчинів для перитонеального діалізу, гемодіалізу або гемо фільтрації, оскільки калій і натрій це йони-антагоністи). Наявність домішок Калію визначають методом атомно-емісійної спектрометрії, вимірюючи інтенсивність емісії випробуваного розчину і розчину порівняння.

 

8. Загальні домішки  фосфатів, сульфатів, Алюмінію, Арсену, Феруму, Магнію і лужноземельних металів, важких металів, амонію (N)– у межах еталонів.

 

9. Втрата в масі при висушуванні. Не більше 0,5 %. 1,000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 2 год.

 

10. Бактеріальні ендотоксини. Менше 5 МО/г, якщо субстанція призначена для виробництва лікарських засобів для парентерального застосування без подальшої процедури видалення бактеріальних ендотоксинів.

 

Кількісне визначення

 

1. ДФУ, доповн. 1. Аргентометрія, пряме титрування з потенціометричною фіксацією точки еквівалентності

  50,0 мг субстанції розчиняють у воді Р, доводять об’єм розчину тим самим розчинником дл 50 мл і титрують 0,1 М розчином аргентум нітрату  AgNO₃ потенціометрично.

1 мл 0,1 М розчином аргентум нітрату  відповідає 5,844 мг NaCl.

NaCl  + AgNO₃ = AgCl↓ + NaNO₃

 

Е_m(NaCl) = M. м.

 

2. ДФУ, доповн. 1.  Тіоціанатометрія

1,000 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 100 мл. До 10,0 мл одержаного розчину додають 50 мл води Р, 5 мл кислоти  нітратної розведеної Р HNO₃, 25,0 мл 0,1 М розчину аргентум нітрату AgNO₃ і 2 мл дибутилфталату Р. Одержаний розчин струшують і титрують 0,1 М розчином амоній тіоціанату NH₄SCN, використовуючи як індикатор 2 мл розчину ферум(ІІІ) амоній сульфату Р2 (NH₄)Fe(SO₄)₂, інтенсивно перемішуючи до кінцевої точки титрування.

1 мл 0,1 М розчином аргентум нітрату  відповідає 5,844 мг NaCl.

NaCl + AgNO₃ = AgCl¯ + NaNO₃                     

AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

 

Е_m(NaCl) = M. м.

 

3. ДФ Х. Аргентометрія за методом Мора. Пряме титрування досліджуваного розчину препарату стандартним розчином аргентум нітрату  AgNO₃ у нейтральному середовищі в присутності індикатора калій хромату K₂CrО₄.

NaCl  + AgNO₃ = AgCl↓ + NaNO₃

 

Е_m(NaCl) = M. м.

 

Зайва крапля титранту AgNO₃  взаємодіє з індикатором K₂CrО₄ з утворенням осаду оранжево-червоного кольору Ag₂CrО₄:

2AgNO₃ + K₂CrО₄ = Ag₂CrО₄↓ + 2KNO₃

 

          4. Аргентометрія за методом Фольгарда, зворотне титрування (див. метод 2)

Суть методики полягає в тому, що до досліджуваного розчину додають двократний надлишок стандартного розчину аргентум нітрату AgNO₃.

NaCl + AgNO₃ = AgCl¯ + NaNO₃                     

Не прореагований аргентум нітрат AgNO₃  відтитровують стандартним розчином амоній тіоціанату NH₄SCN в присутності індикатора  ферум(ІІІ)-амоній сульфату (ферум-амонійного галуну) (NH₄)Fe(SO₄)₂ до червоно-рожевого забарвлення.

AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

 

Е_m(NaCl) = M. м.

 

5. Аргентометрія за методом Фаянса. Пряме титрування досліджуваного розчину препарату стандартним розчином аргентум нітрату AgNO₃ в присутності адсорбційного індикатора – флуоресцеїну. Флуоресцеїн використовують при титруванні хлоридів, бромідів, йодидів при рН = 10. При визначенні хлоридів эозин не застосовують, тому що зміна кольору осаду спостерігається ще до досягнення точки еквівалентності.

NaCl  + AgNO₃ = AgCl ¯ + NaNO₃

 

Е_m(NaCl) = M. м.

 

До точки еквівалентності (надлишок розчину NaCl) частинки аргентум хлориду заряджені негативно за рахунок адсорбції хлорид-аніонів Cl^– (правило Панета–Фаянса): [AgCl×nCl^–]. У точці еквівалентності ці частинки електронейтральні: [AgCl×nAg⁺×nCl^–]. Після повного осадження хлорид-іонів колоїдні частинки аргентум хлориду будуть позитивно зарядженими за рахунок адсорбції катіонів Аргентуму Ag⁺:   [AgCl×nAg⁺].

  до точки еквів.                    у точці еквів.                   після точки еквів.

                                                                                            рожеве забарвл.

Одночасно з появою позитивного заряду частинка [AgCl×nAg⁺] притягає негативно заряджені аніони індикатора (HInd Û H⁺ + Ind^–):  [AgCl×nAg⁺]×nInd^–. В результаті цього забарвлення поверхні колоїдних частинок (тобто осаду) різко змінюється від жовтого до рожевого.

 

6. Меркуриметрія. Пряме титрування досліджуваного розчину стандартним розчином меркурій(ІІ) нітрату Hg(NO₃)₂  в присутності індикатора дифенілкарбазону до зміни забарвлення від жовто-червоного до синього.

2NaCl  + Нg(NO₃)₂ = НgCl₂ + 2NaNO₃

 

Е_m(NaCl) = M. м.

 

У точці еквівалентності зайва крапля титранту Нg(NO₃)₂ взаємодіє з індикатором дифенілкарбазоном з утворенням комплексу синього кольору:

                                                синє забарвлення

 

Зберігання. У щільно закупорених контейнерах.

 

Маркування

          У необхідних випадках зазначають:

             – субстанція придатна для виробництва лікарських засобів для парентерального застосування;

   – субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів;

    – субстанція придатна для виробництва розчинів для перитонеального діалізу, гемодіалізу або гемофільтрації.

 

Застосування. Плазмозамінний засіб, дезінтоксикаційна, регідратуюча дія

Йони Na⁺ – це основні позаклітинні йони. Натрію хлорид міститься в крові (0,5 %) і в тканинних рідинах, забезпечуючи осмотичний тиск крові (7,7–7,8 атм). Він є основною складовою частиною усіх сольових розчинів, що застосовуються як плазмозамінники.

 

 Ізотонічний (0,9 %) розчин натрію хлориду (Solutio Natrii chloridi isotonica pro injectionibus) застосовують підшкірно, інтравенозно (найчастіше крапельним шляхом) і в клізмах як дезінтоксикаційний засіб і при зневодненні організму, при крововтратах, шоці (інколи – до 3 л на добу). Його широко використовують для розчинення різних лікарських засобів, зокрема при інфузіях.

         

Не можна вливати ізотонічний розчин натрію хлориду при гіпернатріємії, циркуляторних порушеннях, що загрожують виникненню набряку мозку і легень, при лікуванні великими дозами кортикостероїдів.

          Введення великих об’ємів цього розчину може призвести до хлоридного ацидозу, гіпергідратації, посилення виведення Калію із організму.

 

Гіпертонічні розчини (3–5–10 %) застосовують зовнішньо у вигляді компресів і примочок при лікуванні гнійних ран. Їх вводять інтравенозно (повільно!) (підшкірне введення викликає некроз!) при кишкових, шлункових, легеневих кровотечах, для посилення діурезу. У вигляді клізм (75–100 мл 5 % розчину) застосовують, щоб викликати дефекацію; 2–5 % розчини приймають всередину для промивання шлунка при отруєннях аргентуму нітратом  (перетворюється в нерозчинний і нетоксичний аргентум хлорид).

 

Форми випуску: порошок, таблетки по 0,9 г (для приготування ізотонічного розчину); ізотонічний 0,9 % розчин в ампулах по 5, 10 і 20 мл, в герметично закупорених флаконах по 400 мл; 10 % розчин для ін’єкцій в герметично закупорених флаконах по 200 мл і 400 мл.

 

Інтевал терапевтичних доз: 0,002–0,09.

 

Лікарські форми: розчин для ін’єкцій; розчин лоя інфузій; спрей назальний; краплі очні; мазь очна.

 

Фармацевтичний маркетинг: Україна (15), Індія (4), Польща (2), Бангладеш (2), Росія (1) та ін.

 

                                                    Калію хлорид                            ДФУ, доповн. 1

 

Kalii chloridum

  POTASSIUM CHLORIDE

  Kalium chloratum

 

     KCl            

 

                             М. м. = 74,6 г/моль

Хімічна назва: калій хлорид

 

Калію хлорид містить не менше 99,0 % і не більше 100,5 % КCl, у перерахунку на суху речовину.

 

  Знаходження в природі

Джерелами одержання калію хлориду є мінерали: сильвін KCl, сильвініт KCl×NaCl, карналіт KCl×MgCl₂×6H₂O, каїніт KCl×MgSO₄×3H₂O.

 

Одержання

 

Очищення природних солей Калію (мінерали: сильвін KCl, сильвініт KCl×NaCl, карналіт KCl×MgCl₂×6H₂O, каїніт KCl×MgSO₄×3H₂O.) від домішок, яке здійснюють послідовно.

Додаванням розчину барій хлориду осаджують сульфати і фосфати (гідрогенфосфати):

SO₄^2– + Ba²⁺ ® BaSO₄¯

HPO₄^2– + Ba²⁺ ® BaHPO₄¯

 Осад відфільтровують, а до фільтрату додають надлишок натрій карбонату (соди) для осадження домішок солей Магнію, Кальцію і Барію:

Mg²⁺ +  CO₃^2– ® MgCO₃¯

Ca²⁺ +  CO₃^2– ® CaCO₃¯

Ba²⁺ +  CO₃^2– ® BaCO₃¯

Кінцеве очищення полягає в тому, що фільтрат згущують до одержання пересиченого розчину, з якого кристалізується чистий калію хлорид, далі його висушують. Вологи не містить.

 

Властивості

 

Опис. Кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали.

 

 ДФ Х.  Безбарвні кристали або білий кристалічний порошок, без запаху, солоний на смак.

 

Розчинність.  Легко розчинний у воді Р, практично нерозчинний в етанолі Р.

 

     ДФ Х та ін. л-ра. Розчинний в 3 ч. води, практично нерозчинний в 95 %  спирті, ефірі.

 

Ідентифікація (ДФУ, доп. 1)

 

А. Субстанція дає реакції на хлориди.

 

       а) ДФУ. Реакція з розчином аргентум нітрату в середовищі нітратної кислоти

10 мг випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл води Р. Одержаний розчин підкислюють кислотою нітратною розведеною Р HNO₃, додають 0,4 мл розчину аргентум нітрату Р1 AgNO₃, перемішують і відстоюють; утворюється білий сирнистий осад. Рідину над осадом декантують. Осад промивають трьома порціями води Р по 1 мл кожна. Цю операцію проводять швидко, у захищеному від яскравого світла місці, при цьому допускається, щоб рідина над осадом не була уповні прозорою. Осад суспендують у 2 мл води Р і додають 1,5 мл розчину амоніаку Р NH₄OH; осад швидко розчиняється:

KCl + AgNO₃ → AgCl↓ + KNO₃;

Cl^– + Ag⁺  → AgCl↓

AgCl↓ + 2NH₄OH → [Ag(NH₃)₂]Cl + 2H₂O.

 

        в) ДФУ. Дія окисників у кислому середовищі з наступною ідентифікацією газу хлору.

При дії окисників (ДФУ – калію дихромат К₂Cr₂O₇)  у присутності кислоти сульфатної  (або хлоридної) виділяється газ хлор Cl₂ (нюхати не можна – отрутний газ!):

6KCl + K₂Cr₂O₇ + 7H₂SO₄ = 3Cl₂­ + Cr₂(SO₄)₃ + 4K₂SO₄ + 7H₂O

Cr₂O₇^2– + 14H⁺ + 6е ® 2Cr³⁺ + 7Н₂О

  2Cl^– – 2е  ® Cl₂

Для ідентифікації газу хлору Cl₂, що виділяється, ДФУ пропонує помістити біля отвору пробірки шматочок фільтрувального паперу, просоченого розчином дифенілкарбазиду Р – див. натрію хлорид.

 

В. Розчин S, приготований, як зазначено в розділі «Випробування на чистоту», дає реакції на калій.

 

    а) ДФУ. Реакція з тартратною (винною) кислотою

 0,1 г випробовуваної субстанції розчиняють у 2 мл води Р. До одержаного розчину додають 1 мл розчину натрій карбонату Na₂CO₃ Р і нагрівають; осад не утворюється. До гарячого розчину додають 0,05 мл розчину натрій сульфіду Na₂S Р; осад не утворюється. Розчин охолоджують у льодяній воді, додають 2 мл розчину 150 г/л кислоти тартратної Н₂С₄Н₄О₆ Р і відстоюють; утворюється білий кристалічний осад:

Н₂С₄Н₄О₆ + К⁺ → КНС₄Н₄О₆¯ + Н⁺

Осад калій гідротартрату розчиняється в розчинах мінеральних кислот і лугів.

  

      в) ДФУ. Реакція з натрій кобальтинітритом

Близько 40 мг випробовуваної субстанції розчиняють в 1 мл води Р. До одержаного розчину додають 1 мл кислоти ацетатної розведеної Р СН₃СООН і 1 мл свіжоприготованого розчину 100 г/л натрій кобальтинітриту (натрій гексанітрокобальтату(ІІІ)) Na₃[Co(NO₂)₆] Р; відразу утворюється жовтий або оранжево-жовтий осад:

2KBr + Na₃[Co(NO₂)₆] → K₂Na[Co(NO₂)₆]↓ + 2NaBr.

2К⁺ + Na⁺ + [Co(NO₂)₆]^3–  → K₂Na[Co(NO₂)₆]↓

 

 с) ДФУ, N. Пірохімічна реакція.  Сіль Калію, внесена у безбарвне полум’я, забарвлює його у фіолетовий колір (при розгляданні крізь синє скло – пурпурово-червоний):

К⁺ + hν → *К⁺ → К⁺ + hν₁.

 

Випробування на чистоту (ДФУ, доповн. 1)

 

1. Розчин S. 10,0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильованої Р, і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.

 

2. Прозорість і кольоровість розчину. Розчин S має бути прозорим.

 

3. Кольровість. Розчин S має бути безбарвним.

 

4. Кислотність або лужність. До 50 мл розчину S додають 0,1 мл розчину бромтимолового синього Р1. Забарвлення має змінитися при додаванні не більше 0,5 мл 0,01 М розчину кислоти хлористоводневої HCl або 0,01 М разчину натрій гідроксиду NaOH.

 

5. Броміди. Не більше 0,1 %. До 5 мл розчину субстанції додають 2 мл розчину фенолового червоного Р2, 1 мл розчину 0,1 г/л хлораміну Р і відразу перемішують. Точно через 2 хв додають 0,15 мл 0,1 М розчину натрій тіосульфату, перемішують і доводять об’єм водою Р до 10 мл. Вимірюють оптичну густину одержаного розчину за довжини хвилі 590 нм. Оптична густина одержаного розчину не має перевищувати оптичну густину еталона, приготованого з використанням 5 мл розчину 3,0 мг/л калію броміду Р. Як компенсаційний розчин використовують воду Р.

 

6. Йодиди (недопустима домішка). 5 г субстанції зволожують, додаючи краплями свіжоприготовлену суміш 0,15 мл розчину натрій нітриту Р NaNO₂, 2 мл 0,5 М розчину кислоти сульфатної H₂SO₄, 25 мл розчину крохмалю, вільного від йодидів і води Р. Одержаний розчин через 5 хв переглядають при денному світлі; не має з’явитися синє забарвлення.

У випадку наявності домішки йодидів I^– відбувається окисно-відновна реакція з утворенням йоду I₂, від якого спостерігатиметься посиніння крохмалю.

2I^– + 2NO₂^– + 4H⁺ ® I₂ + 2NO + 2H₂O

 

7. Барій (недопустима домішка). До 5 мл розчину S додають 5 мл води дистильованої Р і 1 мл кислоти сульфатної розведеної Р H₂SO₄. Через 15 хв опалесценція одержаного розчину не має перевищувати опалесценцію суміші 5 мл розчину S і 7 мл води дистильованої Р.

 

Не має відбуватись реакція:

Ва²⁺  +  SO₄^2–  ® ВаSO₄ ¯

 

8. Натрій (недопустима домішка). Якщо субстанція призначена для виробництва лікарських засобів для парентерального застосування або розчинів для гемодіалізу, вона має витримувати випробування на натрій. Не більше 0,1 %.(Домішки іонів Na⁺ є недопустимими у субстанції KCl, оскільки це йони-антагоністи, наявність їх визначають методом атомно-емісійної спектрометрії, вимірюючи інтенсивність емісії випробуваного розчину і розчину порівняння).

 

9. Загальні домішки Сульфатів, Алюмінію, Феруму, Магнію і лужноземельних металів, важких металів, Арсену (N) – у межах еталонів.

 

10. Втрата в масі при висушуванні. Не більше 1,0 %. 1,000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 3 год.

 

Кількісне визначення

 

1. ДФУ, доповн. 1. Аргентометрія, зворотне титрування (тіоціанатометрія)

1,300 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 100 мл. До 10,0 мл одержаного розчину додають 50 мл води Р, 5 мл кислоти  нітратної розведеної Р HNO₃, 25,0 мл 0,1 М розчину аргентум нітрату AgNO₃ і 2 мл дибутилфталату Р. Одержаний розчин струшують і титрують 0,1 М розчином амоній тіоціанату NH₄SCN, використовуючи як індикатор 2 мл ферум(ІІІ) амоній сульфату Р2 (NH₄)Fe(SO₄)₂, інтенсивно струшуючи до кінцевої точки титрування.

1 мл 0,1 М розчину аргентум нітрату AgNO₃   відповідає 7,46 мг КCl.

КCl + AgNO₃ = AgCl¯ + КNO₃                            

AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

 

Е_m(КCl) = M. м.

 

   2. Аргентометрія за методом Мора. Пряме титрування досліджуваного розчину препарату стандартним розчином аргентум нітрату  AgNO₃ у нейтральному середовищі в присутності індикатора калій хромату K₂CrО₄.

КCl  + AgNO₃ = AgCl↓ + КNO₃

Зайва крапля титранту AgNO₃  взаємодіє з індикатором K₂CrО₄ з утворенням осаду оранжево-червоного кольору Ag₂CrО₄:

2AgNO₃ + K₂CrО₄ = Ag₂CrО₄↓ + 2KNO₃

 

Е_m(КCl) = M. м.

 

3. Аргентометрія за методом Фаянса  (див. натрію хлорид)

Е_m(КCl) = M. м.

 

4. Меркуриметрія  (див. натрію хлорид)

Е_m(КCl) = M. м.

 

Зберігання. У щільно закупорених контейнерах, у сухому місці.

 

Маркування

          У необхідних випадках зазначають:

           – субстанція придатна для виробництва лікарських засобів для парентерального застосування;

 – субстанція придатна для виробництва розчинів для гемодіалізу.

 

Застосування. Джерело йонів Калію, антиаритмічний засіб

Йони Калію є основними внутрішньоклітинними йонами. Взаємодія йонів Калію з йонами Натрію, які є основними позаклітинними йонами, відіграє важливу роль в підтримуванні ізотонічності клітин.

Калію хлорид застосовують для готування плазмозамінних рідин, при гіпокаліємії (значному видаленні йонів Калію з організму внаслідок прийому діуретиків; при нестачі Калію при лікуванні препаратами групи кортизону); при інтоксикаціях серцевими глікозидами, що викликають порушення серцевого ритму (антиаритмічний засіб).

Приймають калію хлорид орально по 1 г 4–7 разів в день; у випадку важких інтоксикацій вводять 500 мл 0,4–0,5 % розчину препарату   інтравенозно крапельним методом; швидке інтравенозное введення препарату може спричинити смерть.

 

Форми випуску: порошок, таблетки по 0,5 г і 1 г (попередньо треба подрібнити і розчинити у воді), 4 % розчин для ін’єкцій; 10 % розчин для прийому всередину.

 

В Угорщині випускають “Калій-нормін” – таблетки, що містять 1 г калію хлориду; драже і ампули “Панангін” (“Аспаркам”) (містить калію аспарагінат і магнію аспарагінат). Випускають також “Калій пінистий” – суміш калію цитрату і калію гідрокарбонату в пакетиках по 1,18 г.

 

 

 

                                                    Натрію бромід                            ДФУ, доповн. 1

 

Natrii bromidum

 SODIUM BROMIDE

Natrium bromatum

  NaBr                               

 

М. м. = 102,90 г/моль

 

 

 

 

                                                Калію бромід                         ДФУ, доповн. 1

 

Kalii bromidum

POTASSIUM BROMIDE

Kalium bromatum

 

КBr         

 

                       М. м. = 119,01 г/моль

Обидві субстанції містять не менше 98,0 % і не більше 100,5 % відповідно NaBr чи KBr, у перерахунку на сухі речовини.

 

Поширення в природі

У вільному стані бром Вr₂ у природі не зустрічається і не утворює відповідних мінералів. Основними природними джерелами Брому є: вода деяких озер, морська вода і вода деяких свердловин.

 

Броміди містяться як домішки у мінералах Хлору (галіті, карналіті та ін.).

 

Одержання

 

1. Обробка залізних ошурок бромом:

3Fe + 4Br₂ = Fe₃Br₈

Фактично ця реакція йде в дві стадії з утворенням феррум(ІІ) броміду і феррум(ІІІ) броміду:

Fe + Br₂ = FeBr₂

2FeBr₂ + Br₂ = 2FeBr₃

Тому FeBr₂×2FeBr₃ = Fe₃Br₈   

Fe₃Br₈ є також відходом хімічних виробництв.

Отриманий розчин феруму(ІІ) броміду і феруму(ІІІ) броміду нагрівають з розчином натрій карбонату Na₂CO₃ чи калій карбонату К₂CO₃:

4H₂O + Fe₃Br₈  + 4Na₂CO₃ = Fe(OH)₂¯ + 2Fe(OH)₃¯ + 8NaBr + 4CO₂­

4H₂O + Fe₃Br₈  +  4К₂CO₃  = Fe(OH)₂¯ + 2Fe(OH)₃¯ + 8КBr + 4CO₂­

Після відділення гідроксидів феруму(ІІ) і феруму(ІІІ) шляхом фільтрування, фільтрат концентрують шляхом випарювання, підкислюють бромідною кислотою НBr (для усунення надлишку Na₂CO₃ чи К₂CO₃) і знову випарюють до кристалізації безводних солей.

 

Властивості

   Опис.

 

Натрію бромід – гранульований порошок білого кольору або дрібні, безбарвні, прозорі або матові кристали. Слабко гігроскопічний.

 

          Калію бромід – кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали.

 

      В ДФ Х зазначається, що обидві субстанції без запаху, мають солоний смак.

  Розчинність.

 

Натрію бромід – легко розчинний у воді Р, розчинний у 96 % спирті Р.

 

          Калію бромід – легко розчинний у воді Р і гліцерині Р, мало розчинний у 96 % спирті Р.

 

Ідентифікація

 

NaBr:

 

А. Субстанція дає реакцію (а) на броміди.

 

В. Розчин S, приготований, як зазначено в роздіді «Випробування на чистоту», дає реакції на натрій.

 

KBr:

 

А. Субстанція дає реакцію (а) на броміди.

 

В. Розчин S, приготований, як зазначено в роздіді «Випробування на чистоту», дає реакції на калій.

 

          1. Реакції на йони Na⁺ (див. натрію фторид):

  а) ДФУ. Взаємодія з калій гексагідроксостибатом(V); утворюється білий осад.

 

в) ДФУ. Реакція  з метоксифенілацетатної кислоти реактивом; утворюється білий осад.

 

с) ДФУ. N. Пірохімічна реакція. Забарвлення безбарвного полум’я леткими солями Натрію у жовтий колір.

 

Нефармакопейна реакція. Взаємодія з розчином цинк уранілацетату; утворюється жовтий осад.

 

2. Реакції на катіони Калію (див. калію хлорид):

 

а) ДФУ. Реакція з тартратною кислотою; утворюється білий осад.

 

в) ДФУ. Реакція з натрій кобальтинітритом; утворюється жовтий осад.

 

с) ДФУ, N. Пірохімічна реакція. Забарвлення безбарвного полум’я у фіолетовий колір.

 

3. Реакції на бромід-іони

 

     а) ДФУ. Реакція з розчином аргентум нітрату у середовищі нітратної кислоти

Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну близько 3 мг бромі-іона (Br^–), розчиняють у 2 мл води Р. Одержаний розчин або 2 мл розчину, зазначеного в окремій статті, підкислюють кислотою нітратною розведеною Р HNO₃, додають 0,4 мл розчину аргентум нітрату Р1 AgNO₃, перемішують і відстоюють; утворюється світло-жовтий сирнистий осад AgBr. Осад відокремлюють центрифугуванням (або рідину над осадом декантують). Осад промивають трьома порціями води Р по 1 мл кожна. Ці операції проводять швидко, у захищеному від яскравого світла місці, при цьому допускається, щоб рідина над осадом не була уповні прозорою. Одержаний осад суспендують у 2 мл води Р і додають 1,5 мл розчину амоніаку Р NH₄OH; осад повільно розчиняється.

KBr + AgNO₃ → AgBr↓ + KNO₃;

Ag⁺  + Br^–  = AgBr↓

AgBr↓ + 2NH₄OH → [Ag(NH₃)₂]Br + 2H₂O.

 

в) ДФУ. Реакція з плюмбум(IV) оксидом у середовищі ацетатної кислоти

Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну близько 5 мг бромі-іона (Br^–), або кількість субстанції, зазначену в окремій статті, поміщають у невелику пробірку, додають 0,25 мл води Р, близько 75 мг плюмбум(IV) оксиду Р PbO₂, 0,25 мл кислоти ацетатної Р CH₃COOH і обережно струшують. Верхню внутрішню частину пробірки висушують за допомогою фільтрувального паперу і залишають на 5 хв. Смужку фільтрувального паперу необхідного розміру імпрегнують, уміщаючи її край     у краплю розчину фуксину знебарвленого Р і негайно поміщають імпрегновану частину в пробірку. Протягом 10 с біля нижнього краю фільтрувального паперу з’являється фіолетове забарвлення, яке чітко відрізняється від червоного забарвлення фуксину, що спостерігається у верхній імпрегнованій частині смужки паперу.

2KBr + PbО₂ + 4CH₃COOH = Br₂ + Pb(CH₃COO)₂ + 2CH₃COOK + 2H₂O

PbО₂ + 4H⁺ + 2е ® Pb²⁺ + 2Н₂О

   2Br^– – 2е  ® Br₂

 Бром Br₂, що виділився, діє на індикаторний папір, просочений розчином фуксину знебарвленого Р і як окисник відновлює знову структуру фуксину:

фуксин                         знебарвлення                        фуксин

                     червоне забарвл.         фуксину                        знебарвлений  

 

в) ДФУ, N. Взаємодія з розчином хлораміну у кислому середовищі і присутності хлороформу.

До 1 мл розчину, що містить випробовувану субстанцію у кількості, еквівалентній близько 2-30 мг бромі-іона (Br^–), або кількість субстанції, зазначену в окремій статті, додають 1 мл кислоти хлоридної розведеної Р HCl, 0,5 мл  свіжоприготованого розчину 50 г/л хлораміну Р, 1 мл хлороформу Р і збовтують; хлороформний шар набуває жовто-бурого забарвлення (за рахунок утворення Br₂):

2KBr + Cl₂ → Br₂ + 2KCl

2Br^–  + Cl₂ ® Br₂ + 2Cl^–

 

Нефармакопейна реакція. Взаємодія  з розчином купрум(ІІ) сульфату

До випробовуваного розчину броміду додають розчин купрум сульфату CuSO₄ у присутності концентрованої сульфатної кислоти H₂SO₄; утворюється чорний кристалічний осад купрум(ІІ) броміду CuBr₂:

2Br^–  + Cu²⁺  ® CuBr₂ ¯

При додаванні води осад зникає.

 

Випробування на чистоту  калію броміду і натрію броміду

 (ДФУ, доповн. 1)

 

    1. Прозорість і кольоровість розчину S. Розчин S (розчин субстанції у воді, вільній від карбон діоксиду Р СО₂, приготованій із води дистильованої Р) має бути прозорим і безбарвним.

 

   2. Кислотність або лужність. До 10 мл розчину S додають 0,1 мл розчину бромтимолового синього Р1. Забарвлення має змінитися при додаванні не більше 0,5 мл 0,01 М розчину кислоти хлоридної HCl або 0,01 М разчину натрій гідроксиду NaOH.

 

  3. Бромати (недопустима домішка). До 10 мл розчину S додають 1 мл розчину крохмалю Р, 0,1 мл розчину 100 г/л калій йодиду Р KI і 0,25 мл 0,5 М розчину кислоти сульфатної H₂SO₄. Одержаний розчин витримують протягом 5 хв у захищеному від світла місці; не має з’явитися синє або фіолетове забарвлення.

Якщо присутня домішка броматів, будуть відбуватись окисно-відновні реакції:

5Br^– + BrО₃^– + 6H⁺  = 3Br₂ + 3H₂O

Br₂ + KI = 2KBr + I₂

Утворений йод I₂  спричинить виникнення синього або фіолетового забарвлення крохмалю.

 

4. Хлориди. Не більше 0,6 %.

1,000 г субстанції розчиняють у 20 мл кислоти нітратної розведеної Р HNO₃ у конічній колбі, додають 5 мл розчину гідроген пероксиду концентрованого Р H₂O₂ і нагрівають на водяному нагрівнику до знебарвлення розчину. Стінки колби ополіскують невеликою кількістю води Р і колбу нагрівають на водяному нагрівнику протягом 15 хв. Охолоджують і доводять об’єм розчину водою Р до 50,0 мл. До одержаного розчину додають 5,0 мл 0,1 М розчину аргентум нітрату AgNO₃ і 1 мл дибутилфталату Р, струшують і титрують 0,1 М розчином амоній тіоціанату NH₄SCN, використовуючи як індикатор 5 мл розчину ферум(ІІІ) амоній сульфату Р2 (NH₄)Fe(SO₄)₂. На титрування може бути витрачено не більше 1,7 мл  0,1 М розчину аргентум нітрату. Об’єм витраченого 0,1 М розчину аргентум нітрату використовують у розрахунках у розділі “Кількісне визначення”. Паралельно проводять контрольний дослід.

 

5. Йодиди (недопустима домішка).  До 5 мл розчину S додають 0,15 мл розчину ферум(ІІІ) хлориду Р1, 2 мл метиленхлориду Р, струшують і залишають до розшарування; нижній шар має бути безбарвним.

Не має відбуватись хімічна реакція:

2I^– + 2Fe³⁺ ® I₂ + 2Fe²⁺

 

6. Загальні домішки сульфатів, Феруму, Магнію і лужноземельних металів, важких металів, Барію (N), Арсену (N) – у межах еталонів.

 

7. Втрата в масі при висушуванні. Не більше 1,0 % (KBr) і  3% (NaBr). 1,000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 3 год.

 

Кількісне визначення натрій броміду і калій броміду

 

 1. ДФУ, доповн. 1. Тіоціанатометрія

2,000 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 100,0 мл. До 10,0 мл одержаного розчину додають 50 мл води Р, 5 мл кислоти  нітратної розведеної Р HNO₃, 25,0 мл 0,1 М розчину аргентум нітрату AgNO₃ і 2 мл дибутилфталату Р. Одержаний розчин струшують і титрують 0,1 М розчином амоній тіоціанату NH₄SCN, використовуючи як індикатор 2 мл розчину ферум(ІІІ) амоній сульфату Р2 (NH₄)Fe(SO₄)₂, інтенсивно струшуючи до кінцевої точки титрування.

1 мл 0,1 М розчину аргентум нітрату відповідає 10,29 мг NaBr.

1 мл 0,1 М розчину аргентум нітрату відповідає 11,90 мг КBr.

 

NaBr + AgNO₃ = AgBr¯ + NaNO₃                   

AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

Е_m(NaBr) = M. м.

КBr + AgNO₃ = AgBr¯ + КNO₃                          

AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

Е_m(КBr) = M. м.

      Вміст бромідів у % розраховують за наведеними у ДФУ формулами як різницю між сумарним вмістом у % KBr (NaBr)  і KCl (у перерахунку на броміди) і  вмістом Cl у %, одержаним у випробуванні “Хлориди”.

 

Інші можливі методи кількісного визначення натрій броміду і калій броміду:

1. Аргентометрія за методом Мора – пряме титрування досліджуваного розчину стандартним розчином аргентум нітрату у нейтральному середовищі в присутності індикатора калій хромату.

NaBr  + AgNO₃ = AgBr↓ + NaNO₃

Зайва крапля титранту AgNO₃  взаємодіє з індикатором K₂CrО₄ з утворенням осаду оранжево-червоного кольору Ag₂CrО₄:

2AgNO₃ + K₂CrО₄ = Ag₂CrО₄↓ + 2KNO₃

Е_m(NaBr) = M. м.

 

2. Аргентометрія за методом Фольгарда, зворотне титрування.

Суть методики полягає в тому, що до досліджуваного розчину додають двократний надлишок стандартного розчину аргентум нітрату.

KBr + AgNO₃ = AgBr¯ + KNO₃                         

Не прореагований залишок аргентум нітрату відтитровують стандартним розчином амоній тіоціанату в присутності індикатора  ферум(ІІІ)-амоній сульфату (NH₄)Fe(SO₄)₂ до червоно-рожевого забарвлення.

AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

Е_m(KBr) = M. м.

 

або

 

Е_m(NaBr) = M. м.

 

3. Аргентометрія за методом Фаянса. Пряме титрування досліджуваного розчину препарату стандартним розчином аргентум нітрату в присутності адсорбційного індикатора – натрію еозин ату (при рН = 2).

KBr  + AgNO₃ = AgBr ¯ + KNO₃

Е_m(KBr) = M. м.

До точки еквівалентності (надлишок розчину KBr) частинки аргентум броміду заряджені негативно за рахунок адсорбції бромід-аніонів Br^– (правило Панета–Фаянса): [AgBr×nBr^–]. У точці еквівалентності ці частинки електронейтральні: [AgBr×nAg⁺×nBr^–]. Після повного осадження бромід-іонів колоїдні частинки аргентум броміду будуть позитивно зарядженими за рахунок адсорбції катіонів Аргентуму Ag⁺:   [AgBr×nAg⁺].

до точки еквів.                            у точці еквів.                  після точки еквів.

                                                                                                рожеве забарвл.

Одночасно з появою позитивного заряду частинка [AgBr×nAg⁺] притягає негативно заряджені аніони індикатора (HInd Û H⁺ + Ind^–): [AgBr×nAg⁺]×nInd^–. В результаті цього забарвлення поверхні колоїдних частинок (тобто осаду) різко змінюється від жовтого до рожевого.

Е_m(KBr) = M. м.

 

Е_m(NaBr) = M. м.

 

4. Меркуриметрія. Пряме титрування досліджуваного розчину стандартним розчином меркурій(ІІ) нітрату Hg(NO₃)₂  в присутності індикатора дифенілкарбазону до зміни забарвлення від жовто-червоного до синього.

2NaBr + Нg(NO₃)₂ = НgBr₂ + 2NaNO₃

Е_m(NaBr) = M. м.

У точці еквівалентності зайва крапля титранту Нg(NO₃)₂ взаємодіє з індикатором дифенілкарбазоном з утворенням комплексу синього кольору:

                                                синє забарвлення

 

Е_m(КBr) = M. м.

 

5. Йонообмінна хроматографія

Суть методу полягає в тому, що певний об’єм досліджуваного розчину броміду пропускають крізь колонку з катіонітом Kat×Н⁺ зі швидкістю 20–25 крапель за хвилину; промивають водою (50–70 мл) до нейтральної реакції за метиловим оранжевим. Фільтрат і промивні води збирають у колбу і одержаний розчин титрують  0,1 М розчином натрій гідроксиду NaOH у присутності метилового оранжевого до переходу забарвлення від рожевого до жовтого:

Kat ×Н⁺ + NaBr ® Kat×Na⁺  + HBr

HBr + NaOH = NaBr + H₂O

Е_m(NaBr) = M. м.

 

Е_m(КBr) = M. м.

 

Зберігання. У повітронепроникному контейнері. У щільно закупорених скляних посудинах жовтого кольору, у сухому, захищеному від світла місці.

 

Застосування. Седативні засоби

Броміди – заспокійливі засоби. Вони проявляють здатність концентрувати і посилювати процеси гальмування у корі головного мозку; можуть відновлювати рівновагу між процесами збудження і гальмування, особливо при підвищеній збудливості ЦНС.

Броміди застосовують при лікуванні неврастенії, неврозів, істерії, підвищеній дратівливості, безсонні, епілепсії, хореї та ін.

 

1. Натрію бромід приймають всередину (до їди) в розчинах (3 %), мікстурах, таблетках (по 0,5 г), вводять також внутрішньовенно. Дози для дорослих по 0,1–1,0 г 3–4 рази в день. Входить до складу мікстури Бехтерева разом з концентратом адонісу і кодеїну фосфатом.  При застосуванні натрію броміду обмежують прийом натрію хлориду (до 5–10 г на добу), що посилює терапевтичний ефект. Треба намагатися регулярно спорожнювати кишечник, полоскати рот, часто мити шкіру.

 

Форми випуску: порошок, таблетки по 0,5 г, розчин 3 %.

 

2. Калію бромід призначають тільки всередину у тих самих випадках і дозах, що і натрію бромід. У вену не вводять через можливий пригнічуючий вплив йонів Калію на провідність і збудливість серцевого м’язу. Часто призначають разом з калію йодидом.

 

Форми випуску: порошок, таблетки по 0,5 г.

 

Інтервал разових терапевтичних доз: натрію броміду 0,005–1,0; калію броміду 0,1–1,0.      Лікарські форми: натрію броміду – гранули, таблетки, розчин; калію броміду – таблетки, розчин.

 

Фармацевтичний маркетинг: Росія (4 підприємства).

У дитячій практиці застосовують розчини бромідів (1 %, 2 % чи 3 %) із фруктовим сиропом.

     

                                                                       Натрію йодид                         ДФУ, доповн. 1

Natrii iodidum

 SODIUM IODINE

Natrium iodatum

  NaI                                

   М. м. = 149,89 г/моль

Хімічна назва – натрій йодид.

 

 

 

                                                    Калію йодид                            ДФУ, доповн. 1

Kalii iodidum

POTASSIUM IODINE

Kalium iodatum

KI                             

      М. м. = 166,01 г/моль

Хімічна назва – калій йодид.

 

Поширення в природі

Сполуки Йоду в природі окремих покладів не утворюють. Вони зустрічаються як домішки у мінералах Хлору. Помітні кількості Йоду входять до складу деяких морських водоростей, золу яких можна використовувати як джерело для одержання Йоду. Солі Йоду містяться у водах свердловин.

 

Одержання

Натрію йодид (калію йодид) одержують аналогічно відповідним бромідам (див. натрію бромід і калію бромід), виходячи з відходів хімічного виробництва  – ферум(ІІ) йодиду і ферум(ІІІ) йодиду, які нагрівають з розчином натрій карбонату Na₂CO₃  або калій карбонату К₂CO₃:

3Fe + 4I₂ = Fe₃I₈ (FeI₂ • 2FeI₃)

  Fe₃I₈ + 4Na₂CO₃ + 4H₂O = 8NaІ + Fe(OH)₂¯ + 2Fe(OH)₃¯ + 4CO₂­

Fe₃I₈ + 4К₂CO₃ + 4H₂O = 8КI + Fe(OH)₂¯ + 2Fe(OH)₃¯ + 4CO₂­

Після відділення гідроксидів феруму(ІІ) і феруму(ІІІ) шляхом фільтрування, фільтрат концентрують шляхом випарювання, підкислюють йодидною кислотою НI (для усунення надлишку Na₂CO₃ чи К₂CO₃) і знову випарюють до кристалізації безводних солей.

 

Властивості

 

Опис.

 

Натрію йодид – кристалічний порошок білого кольору або безбарвні кристали. Гігроскопічний.

 

Калію йодид – порошок білого кольору або безбарвні кристали.

 

В ДФ Х зазначено,  що вони не мають запаху, натрію йодид має солоний смак, а калію йодид – гірко-солоний. У вологому повітрі повільно вбирають вологу, відволожуються і розкладаються з виділенням йоду, набуваючи жовтуватого відтінку.  

 

Розчинність.

 

Натрію йодид – дуже легко розчинний у воді Р *, легко розчинний у 96 % спирті Р.

* Для розчинення 1 г субстанції треба до 1 мл води.

 

Калію йодид – дуже легко розчинний у воді Р, легко розчинний у гліцерині Р, розчинний у 96 % спирті Р.

 

Ідентифікація натрій йодиду і калій йодиду (ДФУ, доповн. 1)

 

А. Розчин S, приготований, як зазначено в роздіді «Випробування на чистоту», дає реакції на йодиди.

 

В. Розчин S дає реакції на натрій.

 

Або

 

В. Розчин S дає реакції на калій.

 

1. Реакції на йони Na⁺ (див. натрію фторид):

 

  а) ДФУ. Взаємодія з калій гексагідроксостибатом(V); утворюється білий осад.

 

          в) ДФУ. Реакція  з метоксифенілацетатної кислоти реактивом; утворюється білий осад.

     

          с) ДФУ. N. Пірохімічна реакція. Забарвлення безбарвного полум’я леткими солями Натрію у жовтий колір.

 

Нефармакопейна реакція. Взаємодія з розчином цинк-ураніл-ацетату; утворюється жовтий осад.

 

2. Реакції на катіони Калію (див. калію хлорид):

 

   а) ДФУ. Реакція з тартратною кислотою; утворюється білий осад.

      

       в) ДФУ. Реакція з натрій кобальтинітритом; утворюється жовтий осад.

 

     с) ДФУ, N. Пірохімічна реакція. Забарвлення безбарвного полум’я у фіолетовий колір.

 

3. Реакції на йодид-аніони:

 

а) ДФУ. Реакція з аргентум нітратом AgNO₃ у середовищі нітратної кислоти

Наважку випробовуваної субстанції, еквівалентну близько 4 мг йодид-іона (I^–) розчиняють у 2 мл води Р. Одержаний розчин або 2 мл розчину, зазначеного в окремій статті, підкислюють кислотою нітратною розведеною Р HNO₃, додають 0,4 мл розчину аргентум нітрату Р1 AgNO₃, перемішують і відстоюють до утворення світло-жовтого сирнистого осаду. Осад відокремлюють центрифугуванням (або рідину над осадом декантують). Осад промивають трьома порціями води Р по 1 мл кожна. Цю операцію проводять швидко, у захищеному від яскравого світла місці, при цьому допускається, щоб рідина над осадом не була уповні прозорою. Осад суспендують у 2 мл води Р і додають 1,5 мл амоніаку Р NH₄OH; осад не розчиняється:

KI + AgNO₃ → AgI↓ + KNO₃.

I^– + Ag⁺ → AgI↓

AgI↓ + NH₄OH   ¹

 

    в) ДФУ. Реакція з розчином калій дихромату  у присутності сульфатної кислоти і хлороформу

До 0,2 мл розчину випробовуваної субстанції, що містить близько 5 мг йодид-іона (I^–) в 1 мл, або до 0,2 мл розчину, зазначеного в окремій статті, додають 0,5 мл кислоти сульфатної розведеної Р H₂SO₄, 0,1 мл розчину калій дихромату Р К₂Cr₂O₇, 2 мл води Р, 2 мл хлороформу Р, струшують протягом кількох секунд і залишають до розшарування; хлороформний шар набуває фіолетового або фіолетово-червоного забарвлення:

6KI + K₂Cr₂O₇ + 7H₂SO₄ → 3I₂ + Cr₂(SO₄)₃ + 4K₂SO₄ + 7H₂O.

Cr₂O₇^2– + 14H⁺ + 6е ® 2Cr³⁺ + 7Н₂О

     2I^– – 2е  ® I₂

Як окисники можна використовувати також хлорну воду Cl₂, розчин ферум(ІІІ) хлориду FeCl₃, розчин натрій нітриту NaNO₂:

2KI + Cl₂ = I₂ + 2KCl

2KI + 2FeCl₃ = I₂ + 2FeCl₂ +2KCl

2NaI + 2NaNO₂ + 2H₂SO₄ = I₂ + 2NO­ + 2Na₂SO₄ + 2H₂O

 

 

Випробування на чистоту натрій йодиду і калій йодиду (ДФУ, доповн. 1)

 

1. Розчин S. 10,0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р, приготованій із води дистильованої Р, і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 100 мл.

 

2. Прозорість і кольоровість розчину S. Розчин S має  бути прозорим.

 

3. Кольоровість розчину. Розчин S має  бути безбарвним.

 

4. Лужність. До 12,5 мл розчину S додають 0,1 мл розчину бромтимолового синього Р1. Забарвлення розчину має змінитися при додаванні не більше 0,5 мл (KI) або 0,7 мл (NaI) 0,01 М розчину кислоти хлоридної HCl.

 

5. Йодати (недопустима домішка). До 10 мл розчину S додають 0,25 мл розчину крохмалю, вільного від йодидів Р, 0,2 мл кислоти сульфатної розведеної Р H₂SO₄. Одержаний розчин витримують протягом 2 хв у захищеному від світла місці; не має з’являтися синє забарвлення.

Якщо присутня домішка йодатів, буде відбуватись окисно-відновна реакція:

5I^– + IО₃^– + 6H⁺  = 3I₂ + 3H₂O

Утворений йод I₂  спричинить виникнення синього забарвлення крохмалю.

 

6. Тіосульфати (недопустима домішка). До 10 мл розчину S додають 0,1 мл розчину крохмалю Р і 0,1 мл 0,005 М розчину йоду; з’являється синє забарвлення.

При наявності домішки тіосульфату S₂O₃^2–  відбуватиметься реакція з йодом:

2S₂O₃^2– + I₂ = 2I^– + S₄O₆^2–

і синє забарвлення не виникатиме.

 

7. N. Барій (недопустима домішка). Певний об’єм розчину S підкислюють кислотою хлоридною розведеною Р HCl і додають розчину кислоти сульфатної Р H₂SO₄; розчин має залишатися прозорим протягом 15 хв.

Не має відбуватись реакція:

SO₄^2– +  Ва²⁺  ®  ВаSO₄¯

 

8. N. Ціаніди (недопустима домішка).  Ціаніди CN^– виявляють  за реакцією утворення ”берлінської блакиті” при додаванні феррум(ІІ) сульфату FeSO₄,  феррум(ІІІ) хлориду FeCl₃; не має утворюватися синє забарвлення:

2CN^– + Fe²⁺ ®  Fe(CN)₂

Fe(CN)₂ + 4CN^– = [Fe(CN)₆]^4–

4Fe³⁺ + 3[Fe(CN)₆]^4– = Fe₄[Fe(CN)₆]₃¯

 

9. N. Нітрати (недопустима домішка).  Домішку нітрат-іонів NO₃^– виявляють за реакцією з цинком і залізом у лужному середовищі при нагріванні:

NO₃^– + 4Zn + 7OH^– + 6Н₂О = NH₃­ + 4[Zn(OH)₄]^2–

 Якщо присутні нітрати, то аміак, що виділяється, забарвлює (при наявності домішки нітратів) вологий червоний лакмусовий папір у синій колір.

NH₃ + HOH Û NH₄OH Û  NH₄⁺ + OH^–

 

10. Загальні домішки сульфатів, Феруму, важких металів, Арсену (N) – у межах еталонів.

 

9. Втрата у масі при висушуванні. Не більше 3% (NaI) і 1,0 % (KI). 1,000 г субстанції сушать при температурі від 100 °С до 105 °С протягом 3 год.

 

Кількісне визначення натрій йодиду і калій йодиду

 

1. ДФУ, доповн. 1. Йодатометрія, пряме титрування

1,300 г субстанції натрію йодиду NaI або 1,500 г субстанції калію йодиду KI розчиняють у воді Р у мірній колбі місткістю 100,0 мл і доводять об’єм розчину водою Р до мітки. До 20,0 мл одержаного розчину додають 40 мл кислоти хлоридної Р HCl і титрують 0,05 М розчином калій йодату KIO₃ до переходу забарвлення від червоного до жовтого. Потім додають 5 мл хлороформу Р і продовжують титрування, інтенсивно перемішуючи, до знебарвлення хлороформного шару.

 

Хімізм процесу

Йодатометрія – це метод кількісного визначення різних відновників (йодидів I^–, сульфітів SO₃^2–, тіосульфатів S₂O₃^2–, Sb(ІІІ), Sn(ІІ), аскорбінової кислоти, ізоніазиду та ін.) з використанням стандартного розчину калій йодату KIO₃. Точку еквівалентності в цьому методі визначають за допомогою свіжовиготовленого розчину крохмалю або з використанням органічного розчинника (хлороформу СНСl₃ або тетрахлорметану CCl₄, екстрагує  утворений йодмонохлорид).

В основі йодатометрії залежно від умов лежать такі напівреакції:

IO₃^– + 6H⁺ + 6e ® I^– + 3H₂O             E₀ = 1,08 В

2IO₃^– + 12H⁺ + 10e ® I₂ + 6H₂O         E₀ = 1,195 В

При визначенні йодидів прямим титруванням стандартним розчином калій йодату KIO₃  в присутності хлоридної кислоти HCl відбуваються такі реакції:

5KI + KIO₃ + 6HCl = 3I₂ + 3H₂O

                          червоне

2I₂ + KIO₃ + 6HCl = 5ICl + KCl + 3H₂O

             жовте

 

Сумарні рівняння: а)  2KI + KIO₃ + 6HCl = 3ICl + 3KCl + 3H₂O

б)  2NaI + KIO₃ + 6HCl = 3ICl + KCl + 2NaCl + 3H₂O

IO₃^– + 6H⁺ + 4e ® I⁺ + 3H₂O

I^– – 2e  ® I⁺

IO₃^–   +   2I^– + 6H⁺ ® 3I⁺ + 3H₂O

                                                                E_m(КI) = М. м./2;

                                                                E_m(NaI) = М. м./2;

                                                             k (KIO₃) = 4

 

Інші методи кількісного визначення натрій йодиду і калій йодиду:

 

1. ДФ Х. Аргентометрія за методом Фаянса–Ходакова

Близько 0,3 г (точна наважка) субстанції, попередньо висушеної при 110 °С протягом 4 год,  розчиняють у 30 мл води, додають 1,5 мл кислоти ацетатної розведеної СН₃СООН , 5 крапель 0,1 % розчину натрій еозинату і титрують 0,1 М розчином аргентум нітрату AgNO₃ до переходу забарвлення осаду від жовтого до рожевого.

KI + AgNO₃ = AgI¯ + KNO₃

E_m = М. м.

 

Титрування в присутності адсорбційного індикатора натрій еозинату використовують для визначення йодидів, бромідів, тіоціанат-іонів (при рН = 2). До точки еквівалентності (надлишок розчину KI) частинки аргентум йодиду негативно  заряджені за рахунок адсорбції іонів I^– (правило Панета–Фаянса): [Ag×nI^–]. У точці еквівалентності ці частинки електронейтральні: [Ag×nAg⁺×nI^–]. Після повного осадження йодидів-іонів колоїдні частинки аргентум йодиду набувають позитивного заряду за рахунок адсорбції іонів Ag⁺: [Ag×nAg⁺]

до точки еквівалентності  у точці еквівалентності.  після точки еквівалентності

                                                                                                  рожеве забарвлення

Одночасно з придбанням позитивного заряду частинка [Ag×nAg⁺] притягає негативно заряджені аніони індикатора (HInd Û H⁺ + Ind^–):  [Ag×nAg⁺]×nInd^–. В результаті цього забарвлення поверхні колоїдних частинок (тобто осаду) різко змінюється від жовтого до рожевого.

 

2. Аргентометрія за методом Фольгарда, зворотне титрування

До певного об’єму досліджуваного розчину йодиду додають надлишок стандартного розчину аргентум нітрату AgNO₃. Надлишок аргентум нітрату відтитровують розчином амоній тіоціанату NH₄SCN в присутності індикатора ферум(ІІІ) амоній сульфату (NH₄)Fe(SO₄)₂ до червоно-рожевого забарвлення

NaI + AgNO₃ = AgI¯ + NaNO₃ 

                                AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

E_m (NaI) = М. м.

 

 

KI + AgNO₃ = AgI¯ + KNO₃ 

                                AgNO₃ + NH₄SCN = AgSCN¯ + NH₄NO₃

3NH₄SCN  + (NH₄)Fe(SO₄)₂  =  Fe(SCN)₃ + 2(NH₄)₂SO₄

E_m (KI) = М. м.

 

 

           3. Аргентометрія, пряме титрування

 Суть методу полягає в прямому титруванні досліджуваного розчину стандартним розчином аргентум нітрату з використанням зовнішнього індикатора – нітрозо-крохмального паперу (фільтрувальний папір, імпрегнований розчинами натрій нітриту, сульфатною кислотою і крохмалем) до утворення синього забарвлення:  

NaI + AgNO₃ = AgI¯ + NaNO₃ 

2NaI + 2NaNO₂ + 2H₂SO₄ = I₂ + 2NO­ + 2Na₂SO₄ + 2H₂O

E_m (NaI) = М. м.

 

 

KI + AgNO₃ = AgI¯ + KNO₃ 

2KI + 2NaNO₂ + 2H₂SO₄ = I₂ + 2NO­ + 2K₂SO₄ + 2H₂O

E_m (KI) = М. м.

 

4. Меркуриметрія, пряме титрування.

Суть методу меркуриметрії (пряме титрування) на прикладі субстанції калію йодиду полягає в тому, що досліджуваний розчин титрують стандартним розчином меркурій(ІІ) нітрату в присутності індикатора дифенілкарбазону до зміни забарвлення від жовто-червоного до синього.

2КI + Нg(NO₃)₂ = НgI₂ + 2KNO₃

Е_m(KI) = M. м.

У точці еквівалентності зайва крапля титранту Нg(NO₃)₂ взаємодіє з індикатором дифенілкарбазоном з утворенням комплексу синього кольору:

                                                синє забарвлення

 

 

5. Йонообмінна хроматографія

Суть методу полягає в тому, що певний об’єм досліджуваного розчину йодиду пропускають крізь колонку з катіонітом Kat×Н⁺ зі швидкістю 20–25 крапель за хвилину; промивають водою (50–70 мл) до нейтральної реакції за метиловим оранжевим. Фільтрат і промивні води збирають у колбу і одержаний розчин титрують  0,1 М розчином натрій гідроксиду у присутності метилового оранжевого до переходу забарвлення від рожевого до жовтого:

Kat×H + NaI ® Kat×Na + HI

HI + NaOH = NaI + H₂O

E_m (NaI) = М. м.

 

 

Зберігання. ДФУ, доп. 1. У захищеному від світла місці.

 

Інша літ-ра. У щільно закупорених контейнерах,. Якщо зберігають в банках, то вони повинні бути герметично закриті і обгорнуті чорним папером для попередження окиснення препарату.

 

          Застосування. Тиреоїдний засіб (препарат Йоду)

 

1. Калію йодид використовують при нестачі Йоду в організмі і застосовують для профілактики і лікування ендемічного зобу, при гіпертиреозі (таблетки “Антиструмін” (0,001 г КI), “Йодомарин”), при запальних хворобах верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний (муколітичний) засіб (по 2–3 стол. ложки 1–3 % розчину), при катаракті, глаукомі, бронхіальній астмі в дозах по 0,3–1 г 3–4 рази в день. При актиномікозі легень рекомендують значно більші дози – по 1 стол. ложці 10–20 % розчину 4 рази в день. При сифілітичних змінах зорового нерва вводять в/в по 5–10 мл 10 % розчину.

Калію йодид попереджає нагромадження радіоактивного Йоду у щитовидній залозі і захищає її від радіації. Тому калію йодид призначають по 0,125 г 1 раз в день протягом 5–10 днів для захисту щитовидної залози від дії радіофармацевтичних препаратів, мічених радіоактивним Йодом.

 

Форми випуску: таблетки по 0,04 г, 0,125 г, 0,25 і 0,5 г; 3 % розчин і очні краплі; таблетки, покриті оболонкою.

 

Разові терапевтичні дози:  0,001–1,5.   

 

Фармацевтичний маркетинг: Україна (5), Німеччина (2), Польща (1) і Словаччина (1).

 

 

2. Натрію йодид застосовують при тих самих захворюваннях, що і калію йодид. Приймають всередину по 0,3–1,0 г 3–4 рази в день. При необхідності в/в введення (при пізніх сифілітичних змінах зорового нерва, актиномікозі легень та ін.) вводять 5–10 мл 10 % розчину через 1–2 дні (всього 8–10 вливань).

 

Форма випуску: порошок; капсули; розчин для ін’єкцій.

 

Інтервал терапевтичних доз: 0,3–1,0.  

 

Фармацевтичний маркетинг:  Великобританія (1) і Польща (1).

Натрію йодид і калію йодид (по 100 г на 1 л)  входять в склад протиастматичної мікстури за прописом Траскова (Mixtura antiasthmatica Trascovi) разом із настоєм багатьох лікарських рослин (кропиви, хвоща польового, м’яти перцевої, анісу, фенхелю, шипшини, соснових голок).