Тема

Тема: Організація зберігання лікарських засобів та виробів медичного призначення.

1.     Класифікація ЛЗ в залежності від умов зберігання: за фармакологічною дією, фізико-хімічними властивостями, nспособом застосування, терміном nпридатності, способом отримання, nагрегатним станом, видами і способами пакування і органолептичні показники якості, вимоги до якості лікарських форм.

2.        nОсновні фактори, які впливають nна якість nфармацевтичних товарів. Вимоги до ЛЗ та їх зберігання. Контроль якості, стабільність і терміни придатності ЛЗ. Вимоги до зберігання різних nгруп ЛЗ в залежності від їх фізико-хімічних nвластивостей.

3.        nАсортимент виробів медичного призначення.

4.        nОсновні фактори, які впливають nна якість медичних товарів. Вимоги до товарів медичного nпризначення та умови їх зберігання. Контроль якості, терміни придатності.

 

Законодавство про охорону здоров’я України регулює сучасні відносини в nгалузі охорони здоров’я населення з метою забезпечення гармонійного розвитку nфізичних і ду­ховних сил, здоров’я, високого рівня працездатності і довго­ліття, nактивного життя громадян.

Важливою ланкою в системі охорони здоров’я є фарма­цевтична служба, nпокликана забезпечувати населення краї­ни своєчасною і високоякісною лікарською nдопомогою.

Значне місце серед товарів аптечного асортименту зай­мають лікарські форми n(ЛФ). Як відомо, вони являють со­бою синтетичні хімічні сполуки і речовини nтваринного або рослинного походження з певною фармакологічною дією, повинні nмати високий рівень чистоти і за якістю цілком відповідати вимогам Державної nфармакопеї (ДФ).

З огляду на розмаїтість фізико-хімічних властивостей ЛФ необхідно nстворювати такі умови їх пакування, збе­рігання, транспортування та nвикористання, за яких вони не втрачатимуть якість, закладену при розробці й nвиготов­ленні.

Більшість лікарських препаратів, що випускаються про­мисловістю, доходить nдо споживача як товар — у готовому, для використання вигляді. Тому готовим nлікарським пре­паратом вважається комплекс, що складається із самого nлікарського препарату й допоміжних речовин у вигляді пев­ної форми (агрегатного nстану), упаковки та нормативних ві­домостей про нього.

Виробництво готових лікарських форм здійснюється в суворій відповідності з nНТД (ДФ, ФС, ТФС), в якій викладе­но практично всі дані про них: методи nконтролю якості, основні вимоги до пакування, маркування, транспортування, nзберігання і використання.

 КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Лікарські засоби — це фармакологічні засо­би, дозволені уповноваженим на те nорганом відповідної кра­їни у встановленому порядку для застосування з метою лі­кування, nзапобігання або діагностики захворювання в лю­дини або тварини.

Дозвіл на використання нової речовини як лікарського засобу видає nФармакопейний комітет МОЗ України.

Остаточне рішення про введення нового лікарського за­собу в медичну nпрактику приймає міністр охорони здоров’я України. Він же видає відповідний nнаказ.

Лікарські засоби класифікуються за рядом ознак:

– фар­макологічною nдією;

– способами nзастосування;

– токсичністю;

– фізико-хімічними nвластивостями;

– агрегатним nстаном, тер­мінами придатності тощо.

За фармакологічною дією існує поділ на такі засоби:

— що діють переважно на центральну нервову систему;

— що діють переважно в ділянці закінчень еферентних (відцентрових) нервів;

— що діють переважно в ділянці чутливих нервових за­кінчень;

— серцево-судинні;

— що посилюють видільну функцію нирок;

— жовчогінні;

— що стимулюють мускулатуру матки;

— що впливають переважно на процеси тканинного об­міну;

— протимікробні й протипаразитарні;

— для лікування від злоякісних новоутворень;

—   nдіагностичні й т. ін.

За способом застосування розрізняють препарати:

— для зовнішнього застосування;

— для внутрішнього застосування;

—   nдля ін’єкційного застосування.

За токсичністю утворено групи, препаратів:

— отруйні та наркотичні засоби;

— сильнодіючі засоби;

— звичайні, що не є токсичними.

За фізико-хімічними властивостями існує поділ на пре­парати, що потребують nзахисту від впливу:

— світла;

— вологи;

— звітрювання;

— підвищеної температури;

— зниженої температури;

— газів довкілля;

— а також пахучі, забарвлюючі, легколеткі, вогне- nі ви­бухонебезпечні .

За термінами придатності бувають лікарські засоби:

— з обмеженим строком (до 3-х років);

— з необмеженим строком (понад 3 роки).

За засобом одержання — природні і синтетичні.

За агрегатним станом — порошкоподібні, рідкі, мазепо­дібні й т. ін.

За функціональним призначенням — такі, що викорис­товуються як тара, nзакупорювальні засоби й пакувальні матеріали.

Зберігання лікарських засобів регламентується наказом МОЗ України від n16.03.93 р. № 44 „Про організацію зберігання в nаптечних установах різних груп лікарських засобів і виробів медичного nпризначення”, який встановлює вимоги до приміщень, де зберігаються лікарські nзасоби, до  обладнання і до санітарного nстану.

Високі вимоги ставляться до зберігання ЛЗ і ВМП. Їх розташовують з nурахуванням найбільш повного використання площ, створення найкращих умов nдоступу до лікарських засобів і виробів медичного призначення, можливості nзастосування засобів механізації та забезпечення фармацевтичного порядку.

 Лікарські засоби і вироби медичного nпризначення розташовуються на стелажах, у шафах, а при необхідності, просто на nпідлозі, попередньо підклавши під них піддон, підтоварник nабо спеціальну плиту.

Загальні правила зберігання ЛЗ і ВМП

–  Лікарські засоби повинні nзберігатися тільки у відповідній тарі та упаковці.

–  Тара, в якій зберігаються ЛЗ, nповинна бути надійно закупорена.

–  Упаковка повинна мати чіткі nінформативні написи, встановлені НТД.

–  Упаковка для речовин, які nзмінюються під дією світла, повинна бути з темного скла або іншого непрозорого nматеріалу.

–  Не рекомендується розташовувати nпоруч ЛЗ, співзвучні за назвою;  nсильнодіючі лікарські засоби для внутрішнього застосування, які сильно nвідрізняються вищими дозами; розташовувати лікарські засоби в алфавітному nпорядку.

При зберіганні в приміщенні лікарські засоби розміщуються окремо:

–                 nв суворій відповідності з токсикологічними групами: отруйні,  наркотичні і психотропні; сильнодіючі; ЛЗ nзагального списку;

–                 nлікарські засоби отруйні (наркотичні, психотропні) та сильнодіючі повинні nзберігатися у відповідності з фармакологічними групами; в залежності від nспособу вживання (внутрішнє, зовнішнє);

–                 nлікарські засоби „ангро” – відповідно з nагрегатним станом (тобто  рідкі окремо nвід сипких, мазеподібних тощо);

–                 nу відповідності з фізико- хімічними властивостями nлікарських засобів і впливу різних факторів зовнішнього середовища;

–                 nз врахуванням встановлених термінів придатності лікарських засобів;

–                 nз врахуванням характеру різних лікарських форм.

Вироби nмедичного призначення слід зберігати окремо за групами:

–                 nгумові вироби;   

–                 nвироби з пластмас;   

–                 nперев’язувальні засоби і допоміжні матеріали;   

–                 nвироби медичної техніки.

ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ ВІД СВІТЛА, ВОЛОГИ, nТЕМПЕРАТУРИ, ГАЗІВ. ВИМОГИ ДО ЇХ УПАКОВКИ

Зберігання лікарських nречовин, що потребують захисту від світла. До даної групи належить значна nкіль­кість медикаментів.

При цьому їх чутливість до світла різ­на:

– одні змінюються nпід дією прямого проміння;

– інші — на­віть nпри розсіяному світлі.

До лікарських засобів, що потребують захисту від світла, належать:

– антибіотики;

– галенові nпрепарати (настойки, екстракти, концентрати з рослинної сировини);

– рослинна лікар­ська nсировина;

– органопрепарати;

– вітаміни й nвітамінні препа­рати;

– кортикостероїди;

– ефірні олії;

– жирні олії;

– дражовані пре­парати;

– солі йодисто- і бромистоводневої nкислот;

– галогенозаміщені препарати;

– нітро- й нітрозосполуки;

– нітрати;

– аміно-й аміносполуки;

– фенольні nсполуки;

– похідні фенотіазину.

Такі засоби треба зберігати в тарі зі світлозахисних ма­теріалів (скляній nтарі оранжевого кольору, металевій тарі, упаковці з алюмінієвої фольги чи nполімерних матеріалів, пофарбованих у чорний, коричневий або оранжевий кольо­ри), nу темному приміщенні або шафах, пофарбованих усере­дині чорною фарбою із щільно nпідігнаними дверцятами або в збитих ящиках із щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла лікарських речовин (срібла nнітрату, прозерину та ін.) скляну тару обкле­юють чорним світлонепроникним nпапером.

Як виняток — на прямому світлі в добре закупореному по­суді дозволено nзберігати препарати, що містять закис заліза.

При зберіганні сиропу феруму йодиду навіть у nтемному місці відбувається зміна забарвлення — він стає бурим в результаті nокиснення феруму йодиду, який має меншу біо­логічну nактивність.

Зберігання nлікарських засобів, що потребують за­хисту від вологи.

До лікарських засобів, яким необхідний захист від впливу вологи, належать: nгігроскопічні речовини (наприклад, калію ацетат, сухі екстракти, рослинна лікарсь­ка nсировина, що гідролізує речовини, солі азотної та nазотис­тої, галогеноводневої і фосфорної кислот, солі nалкалоїдів, натрієві металоорганічні сполуки, глікозиди, nантибіотики, сухі органопрепарати, лікарські засоби, що характеризуються за ФС nяк «дуже легко розчинні у воді», а також лікарські засоби, вологомісткість nяких не повинна перевищувати межу, встановлену ДФ X та іншою НТД.

Лікарські засоби, для яких небажаний вплив атмосфер­них парів повітря, слід nзберігати у прохолодному місці, в щільно закупореній тарі з матеріалів, nнепроникних для водяної пари (скло, метал, алюмінієва фольга й т. ін.).

Лікарські засоби з вираженими гігроскопічними влас­тивостями (барбаміл, галаскорбін, димедрол, желатин медич­ний, імізин, солі калію (ацетат, йодид, карбонат, хлорид), nгалун, неодикумарин, ніктидин, nпілокарпін, гідрохлорид) необхідно зберігати в сухому nприміщенні, у герметично за­купореній тарі, залитій парафіном.

Лікарські засоби даної групи, отримані в упаковці з по­лімерної плівки і nпризначені для постачання підвідомчої аптечної мережі, у ЦРА зберігають у nзаводській упаковці, а в інших аптеках їх перекладають у скляну або металеву nтару.

Зберігання nлікарських засобів, що потребують за­хисту від підвищеної температури.

До таких лікарських засобів належать:

— група летких лікарських засобів;

— легкоплавкі речовини, бактерійні засоби, антибіотики, гормони, глікозиди, жири й олії.

Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу під­вищеної nтемператури, слід зберігати при кімнатній (18— 20 °С) або прохолодній (12—15 n°С) температурі. У деяких випадках потрібна ще нижча температура зберігання (на­приклад, nдля АТФ: 3—5 °С), що має бути зазначено на етикетці або в інструкції щодо nзастосування.

Бактерійні засоби, вакцини і сироватки зберігають у про­мисловій упаковці nроздільно за найменуваннями при тем­пературі, зазначеній для кожного nнайменування на етикет­ці або в інструкції.

Антибіотики так само слід зберігати в промисловій упаковці при кімнатній nтемпературі, якщо відсутні інші вка­зівки на етикетках.

Органопрепарати треба зберігати в захищеному від світла, прохолодному і nсухому місці при температурі 0—5 °С, якщо немає інших вказівок на етикетках або nв інструкціях.

Рідину Бурова зберігають у прохолодному місці. При по­мутнінні розчин nфільтрують і перевіряють на відповідність усім вимогам ДФ. Допускається nопалесценція розчину.

Проте в усіх згаданих випадках температура зберігання не повинна бути nнижчою за О °С (інакше відбувається замер­зання і псування, тобто інактивація nпрепаратів).

Особливості зберігання лікарських засобів, що потребують захисту від nзниженої температури.

Низькі температури вповільнюють деякі процеси (зокрема життєдіяльність nмікроорганізмів), впливають на фізичний стан лікарських засобів (олії nгустішають, жири твердішають).

До лікарських засобів, що потребують захисту від впли­ву зниженої nтемператури, належать такі речовини, які піс­ля замерзання і при наступному nзігріванні до кімнатної температури не відновлюються (наприклад, 40 % -вий роз­чин формальдегіду, розчин інсуліну, жирні олії, nльодяна оц­това кислота).

40 %-вий розчин формальдегіду (формалін) nзберігають при температурі не нижче 9 °С. При появі осаду розчин ви­тримують nпри кімнатній температурі, потім обережно зли­вають і використовують з nурахуванням фактичного вмісту формальдегіду.

Льодяну оцтову кислоту теж слід зберігати при темпе­ратурі не нижче  9 °С. При появі nосаду її витримують при кімнатній температурі до розчинення осаду. Якщо осад не nрозчиняється, рідку частину кислоти зливають і використо­вують у відповідності nз фактичним вмістом оцтової кисло­ти в препаратах.

Медичні жирні олії потрібно зберігати при температурі не нижче 10 °С. З nпоявою осаду їх витримують при кімнат­ній температурі, декантують nна відповідність усім вимо­гам ДФ.

Неприпустиме замерзання препарату інсуліну.

Отже, регулювання температурного режиму зберігання, як правило, продовжує nтерміни зберігання багатьох ліків

Зберігання nлікарських засобів, що потребують за­хисту від газів довкілля.

До групи лікарських засобів, що змінюються під впливом газів, віднесено nречовини, що реа­гують:

— із киснем повітря: різноманітні сполуки аліфатично­го ряду з ненасиченими nміжкарбоновими зв’язками, циклічні з бічними nаліфатичними групами з ненасиченими міжкар­боновими nзв’язками, фенольні й поліфенольні, морфін та його nпохідні з незаміщеними гідроксильними групами; сірко­вмісні nгетерогенні і гетероциклічні сполуки, ферменти й ор­ганопрепарати ;

— із вуглекислим газом повітря: солі лужних металів і слабких органічних nкислот (наприклад, натрію барбітал, гексенал), nпрепарати, що містять багатоатомні аміни (наприклад, еуфілін), магнію оксид і nпероксид, натрію гідроксид, калію гідроксид та ін.

Лікарські засоби, які необхідно захищати від впливу га­зів, зберігають у nсухому приміщенні, в герметично закупо­реній тарі з матеріалів, непроникних для nгазів, і по можли­вості заповненій ущерть.

Склотару для кращої герметиза­ції додатково заливають парафіном.

 

Всі лікарські засоби в залежності від фізичних і фізико-хімічних nвластивостей, дії на них різних факторів зовнішнього середовища діляться на nтакі групи:

–                 nщо вимагають захисту від дії світла;

–                 nщо вимагають захисту від дії вологи;

–                 nщо вимагають захисту від  nвипаровування;

–                 nщо вимагають захисту від дії підвищеної температури; 

–                 nщо вимагають захисту від дії пониженої температури;

–                 nщо вимагають захисту від дії газів, що містяться в навколишньому nсередовищі;

–                 nпахучі;

–                 nбарвні;

–                 nдезінфікуючі засоби.

1.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають nзахисту від дії світла

До лікарських засобів, що вимагають захисту від дії світла, відносяться:

–                 nантибіотики;

–                 n вітаміни та вітамінні препарати;

–                 n ефірні олії;

–                 n галенові та новогаленові nпрепарати;

–                 n кортикостероїди;

–                 n лікарська рослинна сировині;

–                 n аміназин та інші похідні nфенотіазіну;

–                 n калію та натрію бромід;

–                 n калію та натрію йодид;

–                 n резорцин;

–                 n фенол;

–                 n адреналіну гідрохлорид nабо гідротартрат,;

–                 n вікасол;

–                 n кислота аскорбінова;

–                 n діазолін;

–                 n димедрол;

–                 n йод;

–                 n кислота нікотинова;

–                 n кодеїн та його солі;

–                 n жирні масла;

–                 n морфіну гідро хлорид;

–                 n повокаїн;

–                 n прозерин;

–                 n срібла нітрат;

–                 n спазмолітин;

–                 n еуфілін;

–                 n ефедрину гідрохлорид.

Їх слід зберігати в тарі із світлозахисних матеріалів (скляна тара з nоранжевого скла, металічна тара, пластмасова тара, забарвлена в чорний, nкоричневий або оранжевий колір, упаковка з алюмінієвої фольги), у темному nприміщенні або у шафах, пофарбованих  nусередині чорною фарбою, з щільно підігнаними дверцятами або у щільно nзбитих ящиках з щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла ЛЗ (срібла нітрат, прозерин, nсолі адреналіну тощо) скляну тару обклеюють чорним світлонепроникливим nпапером.

 

2.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають nзахисту від дії вологи

До лікарських препаратів, які nвимагають захисту від дії вологи, відносяться:

–                 nаміназин;

–                 n амонію хлорид;

–                 n солі бензилпеніциліну;

–                 n глюкоза;

–                 n гліцерин;

–                 n гірчичники;

–                 n дибазол;

–                 n димедрол;

–                 n ізоніазид;

–                 n калію йодид;

–                 n калію та натрію бромід;

–                 n кальцію хлорид;

–                 n натрію хлорид;

–                 n норсульфазол-натрій;

–                 n пепсин;

–                 n прозерин;

–                 n протаргол;

–                 n танін;

–                 n хлорамін Б;

–                 n сухі та густі екстракти;

–                 n еритроміцин;

–                 n етамінал-натрій;

–                 n лікарська рослинна сировина;

–                 n ферменти;

     А також лікарські речовини, які nхарактеризуються дуже доброю розчинністю, а також ті, вміст вологи яких не nповинен перевищувати рівень, встановлений ДФ та іншою НТД. Ці ЛЗ слід захищати nвід дії атмосферних парів води, зберігати в прохолодному місці у щільно запакованій nтарі з матеріалів, що не пропускають пари води (скло, метал, алюмінієва фольга, nтовстостінна пластмаса).

ЛЗ з виявленими гігроскопічними властивостями (глюкоза, кальцію хлорид, nнатрію бромід тощо) слід зберігати в сухому приміщенні в скляній тарі з nгерметичною закупоркою, залитою зверху парафіном.

Гірчичники слід зберігати в пачках, упакованих в пергаментний папір або nполіетиленову плівку, які вкладаються в щільно закупорену тару (картонні nкоробки, обклеєні всередині полімерною плівкою).

3. Зберігання nлікарських засобів, які вимагають захисту від звітрювання (випаровування)

До таких nпрепаратів належать:

–                 nвласне леткі речовини (розчин аміаку, йод, йодоформ, камфора, метилсаліцилат, ментол, тимол, формальдегід, хлоралгідрат, nефірні олії);

–                 nЛЗ на леткому розчиннику (спиртові розчини, спиртові настойки та nекстракти);

–                 nРозчини та суміші летких речовин (ефірні олії, розчин аміаку, nформальдегіду, кислоти карболової, етиловий спирт різної концентрації);

–                 nлікарська рослинна сировина, що вміщує ефірні олії (листя м’яти, шавлії, nевкаліпту);

–                        nлікарські препарати, що вміщують кристалізаційну воду, тобто nкристалогідрати (атропіну сульфат, вікасол, заліза -2 сульфат, кальцію глюконат, кальцію хлорид, кофеїн, магнію сульфат, міді nсульфат, метиленовий синій, морфіну гідрохлорид, nПАСК, рутин, норсульфазол-натрій, теофілін, фтивазид, хініну сульфат, хлорамін nБ, цинку сульфат, етилморфіну гідрохлорид nтощо);

–                 nлікарські препарати, які розкладаються з утворенням летких продуктів n(йодоформ, перекис водню, натрію гідрокарбонат);

–                 n    лікарські речовини із nвстановленим НТД нижнім рівнем вмісту вологи (магнію сульфат, натрію сульфат, nПАСК);

Лікарські засоби, що вимагають захисту від звітрювання (випаровування), nнеобхідно зберігати в прохолодному місці, в герметично укупореній nтарі з матеріалів, які не пропускають леткі речовини (скло, метал, алюмінієва nфольга).

Кристалогідрати в залежності від відносної вологи повітря можуть проявляти nвластивості як гігроскопічних, так і звітрюючих nречовин. Тому їх слід зберігати в прохолодному місці в герметично укупореній скляній, металевій або в товстостінній nпластмасовій тарі при відносній вологості повітря 50-65%.

4.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають nзахисту від дії підвищеної температури

До таких препаратів належать:

–                 nлікарські засоби, які вимагають захисту від звітрювання (вказані вище);

–                 nлегкоплавкі речовини  ментол, жирні nмасла, мазі, супозиторії, ланолін;

–                 nбактерийні препарати n(вакцини, сироватки, бактеріофаг);

–                 nантибіотики;

–                 nгормональні та органопрепарати (АКТГ, інсулін, адреналіну гідрохлорид, лідаза, гепарин, nпепсин, АТФ, панкреатин);

–                 nвітаміни та вітамінні препарати;

–                 nпрепарати, що вміщують глікозиди ( розчин корглікону, строфантину, дигоксин);

–                        n   медичні жири і масла (масло nкамфорне, шипшини, облепіхи, гарбуза);

–                 nмазі на жировій основі та інші речовини ( мазі еритроміцинова, nтетрациклінова, левосин, левомеколь, nлініменти, пластири, сиропи, хлороформ, ефір для наркозу тощо).

Ці лікарські засоби слід зберігати при кімнатній  (18-25 град.С) або nпрохолодній (12-15 град. С.) температурі. В окремих випадках вимагається більш nнизька температура (для АТФ 3-5 град. С), що повинно бути вказано на етикетці nабо в інструкції до застосування.

Бактерійні nпрепарати слід зберігати в промисловій упаковці окремо за найменуваннями при nтемпературі, вказаній для кожного препарату на етикетці або в інструкції до nзастосування.

Найчастіше температура їх зберігання не повинна бути менше 2 град. С і не nбільше 8 град. С.

 Бактерійні препарати одного й того ж nнайменування зберігають по серіях, із врахуванням терміну їх придатності.

В процесі зберігання їх візуально оглядають не рідше 1 разу у 3 місяці.

Антибіотики повинні nзберігатися в промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні nінші параметри зберігання.

Органопрепарати зберігають в nзахищеному від світла, прохолодному і сухому місці при температурі 0+ 15 град. nС, якщо немає інших вказівок на етикетках або в інструкціях по застосуванню.

5.     Зберігання лікарських засобів, які вимагають nзахисту від дії пониженої температури

До таких препаратів відносяться такі, фізико-хімічний стан яких змінюється nпісля замерзання і при наступному зігріванні до кімнатної температури не nвідновлюється.

Розчин формальдегіду n(формалін) зберігають при температурі не нижче 9 град. С. При появі осаду препарат nвитримують при кімнатній температурі, після чого обережно зливають і nвикористовують, враховуючи фактичний вміст формальдегіду.

Медичні жирні nмасла зберігають при температурі не нижче 10 град. С. При появі осаду препарат nвитримують при кімнатній температурі, зливають і перевіряють на відповідність nвимогам ДФ.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАННЯ ГОТОВИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ

До зберігання ГЛФ висуваються ті ж вимоги, що й до лікарських засобів. nПершорядна увага приділяється фізико-хімічним властивостям вхідних nінгредієнтів.

Усі ГЛФ треба укладати і встановлювати в упаковці ети­кеткою (маркіровкою) назовні.

На стелажах, полицях, ша­фах має бути прикріплена стелажна картка, в якій nзазначе­ні найменування ГЛФ, серія, термін придатності, кількість. Картки nдрукують на цупкому папері і заводять на кожну серію товару, що надійшла, для nконтролю за своєчасною ре­алізацією.

Крім того, у відділі зберігання має бути картоте­ка за термінами придатності nГЛФ. Предмети переконтролю і препарати з терміном nпридатності, що минув, зберігають окремо від інших до одержання результатів nаналізу.

Таблетки і драже зберігають ізольовано від інших лі­карських форм у nзаводській упаковці, що запобігає зовніш­нім впливам і водночас полегшує nвідпускання окремим хворим і лікувальним закладам. Зберігання повинно здій­снюватися nв сухому і, якщо це необхідно, захищеному від світла місці.

Лікарські засоби для ін’єкцій та очні краплі необхідно зберігати в nпрохолодному, захищеному від світла місці, в окремій шафі або ізольованому nприміщенні та з урахуванням особливостей тари, якщо немає інших указівок на nупаковці.

Рідкі лікарські засоби (сиропи, настойки, соки) повинні зберігатися в nгерметично закупореній, наповненій тарі, у прохолодному, захищеному від світла nмісці. Осад, що ви­падає при зберіганні, відфільтровують; якщо після перевір­ки nякості ці засоби відповідають вимогам, їх вважають при­датними до застосування.

Плазмозамінні та дезінтоксикаційні розчини збері­гають ізольовано, при nтемпературі в межах від О до 40 °С в захищеному від світла місці. У деяких nвипадках допуска­ється замерзання розчину, якщо це не позначається на яко­сті nлікарського засобу.

Екстракти зберігають у захищеному від світла місці, у скляній тарі, закупореній nкришкою, що нагвинчується, і пробкою з прокладкою. Рідкі й густі екстракти nзберігають при температурі 12—15 °С. Осад, що згодом випадає в екс­тракті, nвідфільтровують; якщо екстракти після перевірки якості відповідають nустановленим вимогам, їх вважають придатними до застосування.

Мазі та лініменти зберігають у прохолодному, захи­щеному від світла місці, nу щільно закупореній тарі. Іноді умови зберігання комбінують, виходячи з nвластивостей ін­гредієнтів. Наприклад, лікарські засоби, що містять леткі й nтермолабільні речовини, зберігають при температурі не вище 10 °С.

ГЛФ в аерозольних упаковках зберігають при темпера­турі від -3 до +35 °С, у nсухому, захищеному від світла місці, на відстані від вогню чи опалювальних nприладів і оберіга­ють від ударів та механічних пошкоджень.

ГЛФ треба зберігати в закритих приміщеннях, захище­них від впливу nатмосферних осадів, сонячного світла, у пев­ному температурному режимі, як nвизначено Державною фармакопеєю і НТД на конкретні ГЛФ. Необхідно здійсню­вати nперіодичний огляд продукції, стежити за порядком її розміщення і придатністю, а nтакож виконувати спеціальні вимоги до зберігання отруйної, вогне- nі вибухонебезпечної продукції та продукції з обмеженим терміном зберігання.

При виборі умов зберігання необхідно вивчати інструк­ції МОЗ України та nнаказ № 44 від 16.03.93 р.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБЕРІГАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ В АПТЕЧНИХ І ЛІКУВАЛЬНИХ nЗАКЛАДАХ

Забезпечення належної якості лікарських засобів та інших фармацевтичних nтоварів часто залежить від пра­вильної організації зберігання, контролю їх nдієвості й ефек­тивності, а також від рівня вимог, закладених у НТД.

Незадовільні умови зберігання прискорюють інактива­цію медикаментів, nпсування товарів медичного призначен­ня і навіть стають причиною їх nнепридатності.

ПРАВИЛА ЗБЕРІГАННЯ ОКРЕМИХ ГРУП ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТОВАРІВ

Зберігання перев’язувальних матеріалів і гото­вих перев’язувальних засобів. n

Перев’язувальні матеріали і готові перев’язувальні засоби зберігають у nсухому провітрюваному приміщенні, в шафах, на стелажах, пофарбованих із nсередини світлою олійною фарбою. У шафах, де знаходяться ці товари, слід nпідтримувати чистоту — періодично проти­рати їх ганчірками, зволоженими 0,2 %-вим розчином хло­раміну або хлорного вапна.

Перев’язувальні матеріали у великій упаковці зберіга­ють на стелажах і підтоварниках, не нижче за 25—ЗО см від підлоги.

Стерильні перев’язувальні засоби (бинти, марлеві сервет­ки) зберігають nтільки в нерозкритій заводській упаковці.

Нестерильні матеріали (вату, марлю) зберігають запако­ваними в цупкий папір nабо в тюках (мішках), на стелажах чи піддонах.

Для зберігання нестерильних перев’язувальних засобів можна скористатись nнеопалювальним приміщенням.

Стерильні перев’язувальні засоби після п’яти років збе­рігання підлягають nщорічній перевірці на стерильність. При ушкодженій або зволоженій упаковці вони nвважаються нестерильними, але придатність їх перевіряється.

Щоб упаковка «не дихала» й не втрачала стерильність, у приміщенні для nзберігання не допускають перепадів тем­ператур.

Зберігання nгумових виробів.

Гумові вироби (пред­мети догляду за хворими, санітарії та гігієни) при nзберіган­ні треба захищати від світла, особливо прямих сонячних променів, nвисокої (понад 20 °С) і низької (нижче 0) темпе­ратури повітря, протягів і nмеханічної вентиляції, механіч­них пошкоджень (здавлювання, згинання, nскручування, ви­тягування і т. п.).

Щоб вироби не висихали, не деформува­лися і не втрачали еластичності, nтемпература повинна бути постійною (8—12 °С), а відносна вологість повітря — не nмен­шою за 65 %.

Приміщення ізолюють від впливу «агресив­них» речовин (такими вважаються nйод, хлороформ, амонію хлорид, лізол, хлорамін, кислоти, органічні розчинники, nмас­тила і луги, хлорамін Б). Гумові вироби тримають на відста­ні не менше 1 м nвід опалювальної системи.

Для того щоб повітря в приміщенні було вологим, необ­хідно час від часу nзбризкувати підлогу водою, розвішувати мокрі тканини або ставити посуд із nводою, в яку додано 2 % -вої карболової кислоти.

 Шафи повинні бути по можливості nповітронепроникними, рекомендується також обкладати їх із середини оцинкованими листами nзаліза.

При розміщенні гумових виробів у приміщенні бажано використовувати весь nоб’єм, це запобігає шкідливому впли­ву надлишкового кисню повітря. Гумові nвироби не можна складати кількома рядами, інакше нижні здавлюються і nзлежуються.

Для зберігання гумових виробів приміщення слід облад­нати шафами, ящиками, nполицями, стелажами, блоками для підвішування, стойками та іншим необхідним nінвентарем. Доступ до них має бути вільним.

Шафи для зберігання повинні мати дверцята, які щільно зачиняються, і гладку nвнутрішню поверхню. Внутрішня будова шаф залежить від виду гумових виробів, що nв них зберігаються.

Шафи, призначені для зберігання гумових виробів, які просто складають n(бужі, катетери, пузирі для льоду, рукавич­ки тощо), слід обладнати висувними nящиками з таким розрахунком, щоб у них можна було розмістити предмети на всю nдовжину, не допускаючи перегинання, сплющування, скручування й т. ін.

Шафи для зберігання виробів у підвішеному стані (джгу­ти, зонди, трубки), nнаправило, обладнані вішалками, розта­шованими у верхній частині шафи. Вішалки nповинні бути змінними, щоб їх можна було виймати разом із підвішени­ми nпредметами. Для зміцнення вішалок існують накладки з виїмками.

Гумові вироби розміщують за найменуваннями, сортами і датами виготовлення. nНа кожну партію товару прикріп­люють ярлик, де зазначено найменування, nкількість (роз­мір), дати виготовлення і надходження.

Особлива увага приділяється зберіганню гумових виро­бів, що потребують nспеціальних умов.

Тут є свої правила:

>  Круги підкладні, грілки, пузирі nдля льоду рекомендуєть­ся зберігати злегка надутими, гумові трубки — з устав­леними nна кінцях пробками.

>  Зйомні nгумові частини приладів слід зберігати окремо від частин, зроблених з іншого nматеріалу.

 >  nВироби, особливо чутливі до атмосферних впливів (елас­тичні катетери, nбужі, напальники, бинти гумові), треба зберігати в nщільно закритих коробках, пересипаних таль­ком.

>  Бинти зберігають скатаними й nпересипаними таль­ком по всій довжині.

>  Прогумовану тканину потрібно nзберігати ізольовано від «агресивних» речовин у горизонтальному положенні в nрулонах, підвішених на спеціальних стойках. Прогу­мовану тканину дозволяється nтакож складати на глад­ких полицях стелажів, але не більш як у п’ять рядів.

>   Еластичні лакові вироби n(катетери, бужі, зонди), на відмі­ну від гумових, слід зберігати в сухому nприміщенні. Озна­ками їх старіння є деяке пом’якшення та клейкість по­верхні.

Гумові вироби необхідно періодично оглядати і міняти місцями — верхні ряди nкладуть на низ, а нижні — зверху.

Невеликі гумові вироби (дренажні трубки, катетери, бужі, наконечники) nзберігають у 5 % -вій карболовій воді з гліце­рином.

Предмети догляду за хворими, а також санітарії та гігіє­ни зберігають у nспеціальних відділах, що є на аптечних скла­дах усіх категорій. Ці товари nтримають на стелажах у доб­ре провітрюваних приміщеннях.

Гарантійні строки зберігання деяких виробів такі:

— грілки і пузирі для льоду — 3,5 року;

— балони та клейонки підкладні гумотканинні — 2 nроки;

—   nкруги підкладні, судна гумові, рукавички — 1 рік.

Зберігання nдопоміжних матеріалів.

Допоміжні ма­теріали (фільтрувальний папір, паперові капсули й ін.) не­обхідно nзберігати в промисловій упаковці в сухих, провіт­рюваних приміщеннях, в окремих nшафах, із дотриманням гігієнічних вимог. Після розкриття промислової упаковки n(наприклад, паперових капсул) розфасований товар або його решту рекомендується nзберігати в поліетиленових чи папе­рових пакетах або мішках із крафт-паперу.

Зберігання nаптечного майна.

Аптечні меблі збе­рігають у розпакованому вигляді в сухих, провітрюваних nприміщеннях, не допускаючи зволоження, забруднення і прямого впливу сонячного nпроміння. При підвищеній во­логості окремі поверхні тьмяніють, металеві деталі nпіддаються корозії, можливі також розклеювання, коробления nі деформування виробів.

Температура в приміщенні повин­на бути 18—20 °С, відносна вологість повітря n— 60—65 %.

В опалюваних приміщеннях меблі треба захищати від дже­рел тепла і тримати nна відстані не менше 0,5 м від них, залишаючи прохід шириною до 1 м.

У процесі зберігання та експлуатації меблі очищають від пилу і бруду.

Обладнання, інвентар і засоби механізації в схови­щах розміщують так, аби nраціонально використати примі­щення і створити найкращі умови для виконання nсклад­ських операцій (зберігання, переміщення і відпускання то­вару).

Заборонено монтувати над полицями і стелажами елект­ричні дроти й nелектролампи. При штучному освітленні освіт­лювальні точки монтують над nпроходами поміж штабеля­ми, стелажами й полицями.

Установлюючи стелажі в сховищі, теж слід подбати про найкраще використання nплощі, природне освітлення, зруч­ності транспортування тощо. Уздовж сховища, nпосередині, необхідно лишати головний прохід завширшки 2 м.

Під штабелями з обладнанням, яке тримають на підлозі, необхідні підкладки n(дошки, бруси або піддони). Висота шта­беля і кількість горизонтальних рядів у nньому мають забез­печувати зручність у роботі і визначаються:

— вагою і формою устаткування;

— площею перекриття та підлоги;

— тиском, якому піддається нижній ряд у штабелі, й ін.

Зберігання nмедичних п’явок.

Медичні п’явки ви­магають чистого приміщення, яке добре вентилюється, з по­стійною nтемпературою повітря 18—20 °С. Не допускаються різкі коливання температур води nі повітря, яскраве освіт­лення, присутність пахучих речовин і отрутохімікатів.

П’я­вок тримають у чистому скляному широкогорлому посуді, заповненому на nполовину ємності водою. У 3-літрову банку рекомендується поміщати не більше 100 nп’явок. Воду міня­ють щодня, вона повинна бути чиста, сира, дехлорована.

Посудину із п’явками накривають бязевою серветкою або подвійною марлею і nтуго обтягують шпагатом або резин­кою.

Якщо п’явки хворіють (мляві), воду міняють двічі на день. Термін їх nпридатності визначається часом біологічної пов­ноцінності.

ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ ДЕЗІНФІКУЮЧИХ ЗАСОБІВ

Пакування.

 Дезінфекційні та дезінсекційні засо­би n«ангро» запаковують у барабани по 25, 50, 100 л, бочки місткістю 50—275 nл, п’ятишарові паперові бутильовані мішки із вкладкою nз полівінілхлориду, скляні сулії на 20— 40 л, поліетиленові каністри, балони місткістю nдо 50 л і nв різноманітну склотару (за НТД на конкретний засіб).

Сулії, бочки, каністри, барабани закривають герметично пробками, nпарафінують, обгортають еластичною полівініл-хлоридною nплівкою або водонепроникним папером і обв’я­зують.

Для дрібного пакування деззасобів індивідуального nко­ристування застосовують поліетиленові пакети, полімерні та скляні флакони й nбанки, картонні коробки, аерозольні упаковки, туби.

Маркування.

На тарі й упаковці із деззасобами мають бути такі nнаписи:

— найменування заводу-виготовлювача і товарний знак;

— найменування продукту і його сорт;

— номер партії і тарного місця;

— дата виготовлення;

— маса брутто і нетто;

— зазначення НТД.

При необхідності додають попереджувальні написи:

«Не­безпечно — окиснювач»;

«Бережись опіку»;

«Їдка речовина»;

«Отрута»;

«Хлор»;

«Берегти від вогню» й ін.

У супровідному документі про якість продукту вказу­ється:

— найменування заводу-виготовлювача і його товарний знак;

— найменування продукту;

— номер партії;

— сорт;

— дата випуску;

— маса нетто і брутто;

— зазначення НТД;

—   nрезультати аналізу і показники якості.

Транспортування здійснюється будь-яким видом закритого транспорту nвідповідно до вимог НТД на конкрет­ний продукт.

Зберігання.

Деззасоби слід зберігати nв герметич­но закупореній тарі, у захищеному від світла й прохолодно­му місці, nв ізольованих приміщеннях, на відстані від примі­щень для зберігання nпластмасових, гумових і металевих виробів, від приміщень для одержання nдистильованої води, лікарських засобів та інших фармацевтичних товарів. Тому nвідділ зберігання (складу) деззасобів знаходиться, як nправи­ло, на окремій території, подалі від усіх інших відділів.

Мішки, барабани, ящики укладаються на дерев’яний нас­тил у штабелі висотою nне більше 3,5 м.

Зберігання nпахучих і барвних лікарських засо­бів. Групу пахучих лікарських засобів nскладають як леткі, так і практично нелеткі засоби, що мають сильний запах.

Пахучі лікарські засоби необхідно зберігати ізольовано, у герметично nзакритій тарі, непроникній для запаху, розділь­но за найменуваннями.

До групи барвних лікарських засобів належать речови­ни, їх розчини, суміші, nпрепарати, які залишають кольоро­вий слід на тарі, закупорювальних засобах, nустаткуванні й інших предметах, що не змивається звичайною санітарно-гігієнічною nобробкою (діамантовим зеленим, метиленовим синім, індигокарміном та ін.).

Барвні лікарські засоби тримають у щільно закупореній тарі, у спеціальній nшафі, роздільно за найменуваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного nнайменування необхідно виділяти спеціальні ваги, ступку, шпатель та ін­ший nінвентар.

Зберігання nлегколетких лікарських засобів.

До легколетких лікарських засобів відносяться:

— особливо леткі речовини, які найчастіше зустрічаються в аптечній практиці n(бромкамфора, йод, ментол, тимол та ін.);

— лікарські засоби, що містять леткий розчинник (спир­тові настойки, рідкі nспиртові концентрати, густі екстракти);

— розчини і суміші летких речовин (ефірні олії, розчини аміаку, nформальдегіду, хлористого водню понад 13 % -вого, кар­болової nкислоти, етиловий спирт різної концентрації тощо);

— лікарська рослинна сировина, що містить ефірні олії; лікарські засоби, що nмістять кристалізаційну воду (акрихін, глюкоза, атропіну сульфат, вікасол);

— лікарські засоби, що розпадаються з утворенням лет­ких продуктів n(йодоформ, гідрогену пероксид, хлорамін Б, натрію гідрокарбонат);

— лікарські засоби із вказаною в нормативно-технічній документації нижньою nмежею вологомісткості (магнію суль­фат, натрію парааміносаліцилат, натрію сульфат і т. п.).

Лікарські засоби, що потребують захисту від випарову­вання, зберігають у nпрохолодному місці, у герметично заку­пореній тарі з непроникних матеріалів n(скла, металу, алюмі­нієвої фольги). Застосування полімерної тари, упаковки й nзакупорок здійснюється відповідно до ДФ та іншої НТД.

Кристалогідрати, залежно від відносної вологості повіт­ря, можуть nпроявлятися і як гігроскопічні речовини, і як такі, що вивітрюються. Тому їх nдоцільно зберігати в герме­тично закупореній скляній, металевій або nтовстостінній пластмасовій тарі, у прохолодному місці при відносній вологості nповітря 50—60 %.

Недотримання зазначених умов призводить до відпус­кання препаратів у nзавищеній дозі. Крім того, втрати меди­каментів будуть значно вищими за nвстановлені норми.

Зберігання nвогненебезпечних і вибухонебезпеч­них лікарських засобів. До nвогненебезпечних речовин, які використовують в аптеках, належать спирти, ефір, nскипидар, колодій та ін.

До вибухонебезпечних речовин відносять розчин нітро-гліцирину, nкалію перманганат у порошку й деякі інші силь­ні окиснювачі.

Їх зберігають у посуді, що добре закривається (бідонах, пляшках тощо), у nпрохолодному, захищеному від світла міс­ці: спеціально обладнують приміщення nабо ніші в підвалах, а в сільських аптеках — самостійні погреби.

У місцях збе­рігання таких речовин повинні бути передбачені протипо­жежні nзаходи і вентиляція.

Отже, щоб правильно виконати всі вимоги зберігання перелічених груп nмедикаментів, аптечні працівники повин­ні знати хімічні властивості препаратів nі їх здатність всту­пати в реакції з іншими речовинами, водяною парою і газа­ми, nщо містяться в повітрі.