Тернопільський державний медичний університет ім І.Я.Горбачевського
Кафедра терапевтичної стоматології
ЛЕКЦІЯ №2
Лектор: к.м.н., nПацкань Л.О.
Класифікація nкаріозних порожнин за Блеком. Основні принципи препарування каріозних порожнин. nСучасна методика препарування каріозних порожнин під nкомпозиційні матеріали. Нетрадиційні методики препарування. Ергономіка в стоматології.
Класифікація каріозних порожнин.
Каріозні порожнини nзалежно від групи зубів і ураженої по-верхні nподіляють, за пропозицією Блека, на п’ять класів.
До І класу відносять nкаріозні порожнини, що розташовані на жувальній, щічній і язиковій поверхнях nмолярів і премолярів та язиковій поверхні різців у nприродних фісурах і ямках.
До II класу — каріозні nпорожнини, що розташовані на контактних поверхнях молярів і премолярів.
До III класу — каріозні nпорожнини, що розташовані на контактних поверхнях різців nта іклів.
До IV класу — каріозні nпорожнини III класу з порушенням цілості кута й різального nкраю коронки.
До V класу — каріозні nпорожнини в ділянці шийок усіх з убів.
Основні принципи nпрепарування і формування порожнин: 1) утворення ящикоподібної порожнини, 2) профілактичне (превентивне) розширення порожнини.
Етапи препарування nкаріозних порожнин: 1) розкриття і розширення порожнини; 2) висікання nнежиттєздатних тканин (некректомія); 3) формування порожнини; 4) обробка країв порожнини.
При проведенні кожного nетапу необхідно забезпечити безболісну хірургічну обробку твердих тканин зуба і nбережно ставитися до незмінених тканин.
Безболісне nпрепарування досягається застосуванням гострого бора, високою швидкістю його nобертання з охолодженням без вібрації, несильним натисканням на бор, nпереривчастим висіканням оброблюваних тканин тощо. Поряд з викладеним, nзастосовують різні види знеболювання.
Каріозний процес у дентині поширюється скоріше, ніж в емалі, тому зона nураження дентину завжди більша за зону ураження емалі.
Препарування nкаріозних порожнин І класу. При препаруванні каріозних порожнин І класу, nзалежно від локалізації і поширення процесу, утворюють nтакі види порожнин: прямокутна, ромбоподібна, хрестоподібна, овальна тощо. nКаріозна порожнина, що розташована на жувальній поверхні зуба в ділянці фісур, називається центральною.
Різновид nлокалізацій каріозних порожнин І класу за Блеком
Препарувати nповерхневий карієс на жувальних поверхнях моляра і премоляра зручно бором nконічної форми. Для кращої фіксації пломби бор слід nтримати трохи нахиленим до дна порожнини — цьому відповідає кут між боковою і nнижньою поверхнями бора.
При nсередньому карієсі стінки порожнини утворені емаллю і nплащовим дентином, які можна розрізняти за їх твердістю — бор рухається вільно, nбез скреготу. За кольором емаль (молочнобілого відтінку) відрізняється nвід дентину (жовтуватого), що утворює дно і внутрішній шар стінок порожнини. nПринцип
препарування nкаріозних порожнин І класу при середньому карієсі ідентичний до nпринципів препарування поверхневого карієсу, однак при nпрепаруванні каріозних
Препарування nІ класу по Блеку порожнин І класу є небезпека розкриття порожнини пульпи. Це пояснюється nвеликою варіантністю форми зубів і товщини шару твердих тканин у різних ділянках; хоча в загальних рисах пульпарна камера nкопіює форму зуба. А тому просування інструмента у напрямі до пульпи при nпрепаруванні дна порожнини мусить бути обережним і обмеженим потребами тільки nнекроектомії.
При nглибокому карієсі стінки порожнини утворені емаллю, nплащовим і пульпарним дентином, а дно, у більшості випадків, може бути утворене nшаром декальцинованого дентину над пульпарною камерою зуба. Принцип препарування nкаріозних порожнин І класу при глибокому карієсі ідентичний з принципом nпрепарування каріозних порожнин при поверхневому і середньому карієсах.
Некректомію nпри глибокому карієсі слід починати гострим nекскаватором, видаляючи шари дентину, що розташовані у центрі каріозної nпорожнини, а не біля стінок. Твердіші шари дентину видаляють за допомогою борів n— кулястого, фісурного або колесоподібного.
Правильно nсформована порожнина не повинна містити розм’якшених nтканин. Лише у випадках глибокого карієсу лікар, щоб не розкрити пульпарну nкамеру, мусить залишати на дні каріозної порожнини незначну кількість пігментованого, а іноді й розм’якшеного, але ще зв’язаного з nпульпою дентину.
Розрізняють nкілька варіантів розташування каріозних порожнин І класу, і відповідно до цих nваріантів існує ряд nособливостей формування порожнин. Якщо порожнини розташовані на щічній поверхні nмоляра не вище екватора коронки з тонким шаром неушкодженої жувальної поверхні, nстворення порожнини лише на щічній поверхні зуба буде недостатнім. У цьому nвипадку, як і при одночасному ураженні щічної і жувальної поверхонь зуба, nформують порожнину з додатковою площадкою на жувальній поверхні. Пігментовані, глибокі фісури жувальної поверхні слід захопити у межі порожнини, що створюється, особливо коли nпри зондуванні цих фісур кінчик зонда застрягає. При невеликій каріозній nпорожнині на щічній або язиковій поверхнях молярів, якщо зберігся значний шар nнезмінених тканин зуба на жувальній поверхні, формують порожнину лише у межах nщічної поверхні.
При двох і більше каріозних порожнинах, розташованих на жувальних поверхнях молярів і премолярів, які розділені ділянками здорової тканини, порожнини слід обробляти і пломбувати кожну окремо. Якщо ж каріозні порожнини розділяються перетинками nтканини сумнівної міцності, доцільним буде об’єднання nїх в одну порожнину.
До nкаріозних порожнин І класу належать також порожнини, що утворюються і в ямках nязикової (піднебінної) поверхні різців (особливо nверхніх). При препаруванні таких порожнин конусоподібним або фісурним nборами, укріпленими в кутоподібному наконечнику, слід пам’ятати про близьке nрозташування пульпи. Порожнину створюють циліндричної або прямокутної форми.
Розкривати nкаріозні порожнини І класу можна кулястим або фісурним nборами. Дно і стінки обробляють конусоподібним бором nдля кутоподібного наконечника. При препаруванні дна конусоподібний бор nвстановлюють перпендикулярно до жувальної поверхні зуба, а при обробленні стінок — нахиляють у бік оброблюваної стінки. При nпрепаруванні стінок порожнини фісурним бором його nтримають перпендикулярно до жувальної поверхні.
На nфронтальних зубах у більшості випадків трепанація nемалі — найтвердішої тканини людського організму — утруднена. Ця операція nздійснюється лише за допомогою інструментів з гострим різальним nкраєм. Найкращим інструментом є трепан, а також бори — колесоподібний, конічний nабо циліндричний. Бори встановлюють під кутом 45° до nповерхні зуба, що потребує надійної фіксації руки хірурга й наконечника. Тому nперший, найважчий етап трепації — препарування початкового дефекту на поверхні nемалі — слід виконувати при подвійній фіксації: права nрука, що тримає наконечник з бором, фіксується четвертим-п’ятим пальцями на nпідборідді або зубному ряді (маска), великий або вказівний палець лівої руки, nтакож фіксованої, є додатковою опорою для бора на близькій відстані від його робочої частини, а це знижує вібрацію і небезпеку nнебажаного зміщення бора. При виконанні всіх етапів препарування каріозних nпорожнин за допомогою бора, що приводиться в рух бормашиною, необхідна надійна фіксація наконечника. Найзручніше і правильне положення лікаря — з правого боку хворого. При роботі лікаря стоячи рот nхворого — місце маніпуляції — мусить бути на одному рівні nз ліктьовим суглобом лівої руки лікаря. Таке положення найзручніше для всіляких nоперацій у роті хворого. У правій руці лікар тримає nнаконечник (подібно до того, як тримаємо олівець чи ручку), спираючись nчетвертим і п’ятим пальцями на підборіддя хворого.
Для nманіпуляцій на зубах нижньої щелепи голова хворого nмусить бути зафіксована у положенні майже прямо, а для маніпуляцій на зубах nверхньої щелепи — у положенні відкинутої (назад). Лікар, препаруючи зуби, nмусить надати рукам певного, без напруження і зручного для роботи положення. nТулуб і голову тримати в положенні «рівно», «прямо». nЛівою рукою фіксується ротове дзеркало, що освітлює nвідбитими від нього пучками світла обстежувані об’єкти. Воно також привчає nлікаря бачити зворотне і дещо збільшене в ньому зображення об’єктів обстеження nта оперування.
Ускладнення nпри препаруванні каріозних порожнин І класу. Тяжким ускладненням є nперфорація дна каріозної порожнини. Найчастіше зумовлена оперативним nобробленням «наосліп», коли не був розширений вхід у nкаріозну порожнину. Іноді причиною перфорації бувають грубі маніпуляції nекскаватором і зубним бором, не призначеними для некректомії.
Другим nускладненням є відламування стінки каріозної порожнини nвнаслідок важільно-подібних рухів екскаватора чи зубного бора. Перфорація стінки каріозної порожнини частіше трапляється біля шийки nзуба; причина такого ускладнення — погана освітленість місця операції та малий nдосвід лікаря.
Препарування nкаріозних порожнин V класу. Каріозні порожнини V класу препарують у коло nясенній частині будь-якого зуба на щічній або губній поверхнях. Рідше ці порожнини переходять на контактні поверхні. Нижня nмежа порожнини іноді заходить за ясенний край, верхня — сягає екватора коронки nзуба. Пришийковий карієс, розвиваючись, поширюється переважно у медіально-дистальному напрямі.
При nлікуванні каріозної порожнини V класу не виникає необхідності її розкривати — nглибоко розташовані ділянки ураження тканини зуба вже nвідкриті для маніпуляцій.
Некректомія nвиконується екскаватором і бором. Необхідно прагнути видалити всю шершаву і пігментовану емаль, але не «вийти» за межі колоясенної nтретини коронки. Оброблена порожнина мусить набути форм підковоподібної nабо витягнутого овала. Колоясенний край порожнини мусить бути півмісячної форми, а верхній край — рівним. Дно і стінки порожнини формують фісурним і зворотньоконусним nборами. Обробляючи порожнину V класу, слід бути nуважним — порожнина повинна бути неглибокою, адже в ділянці шийки зуба товщина nтвердих тканин не перевищує 1,5мм і цілком можливе пошкодження пульпи. Стінки і дно порожнини формують так, щоб їхня площина (одна nстосовно другої) становили прямий або гострий кут. Нерідко при глибокому nкарієсі дно порожнини формують опуклим.
Оброблення nемалевого краю полягає у згладжуванні дрібних nзазубрин, що утворилися при роботі бором. При препаруванні пришийкових порожнин nслід дотримуватись таких рекомендацій:
1) nрозширити порожнину у медіодистальному nнапрямі до кутових заокруглень щічної поверхні коронки (так званих імунних nзон);
2) nпрепарувати порожнину в межах колоясенної частини стінки nзуба;
3) при nпрепаруванні колоясенної стінки порожнини створювати nїї шляхом відтиснення ясен;
4) nколоясенну стінку препарувати так само ретельно, як nпрепарують в апроксимальних порожнинах;
5) nколоясенний край порожнини, якщо порожнина розташована близько до ясен, слід формувати так, щоб після пломбування цей край був nприкритий яснами — запобігання рецидиву карієсу;
6) nпрагнути, щоб стінки сформованої порожнини були nрозташовані стосовно площини дна під прямим кутом.
При nрозкритті пришийкових порожнин слід прагнути видалити nвсю патологічно змінену емаль — шершаву, пігментовану і крейдоподібну, nмаксимально зберігаючи неуражені карієсом тверді тканини вестибулярної поверхні nзуба; при цьому не виходити за межі колоясенного краю коронки. Порожнину nзвичайно формують циліндричної або овально-циліндричної форми конусовидним або фісурним борами, бор встановлюють перпендикулярно до nоброблюваної поверхні. В окремих випадках, якщо карієс значно поширений, nпорожнину «переводять» на контактну поверхню зуба.
Якщо nформуванню під’ясенної порожнини заважають ясна, що розрослись, nїх відтісняють тугою ватною кулькою або видаляють електрокаутером чи nдіатермокаутером, попередньо знеболивши операцію 3%-ним розчином тримекаїну або nж 1-2%-ним розчином дикаїну. Невелику навислу ділянку nясен можна відтіснити ватною кулькою або пов’язкою із штучного дентину. їх nзалишають у каріозній порожнині не більше як на одну добу. Препарування nпришийкової порожнини починають круглим бором, а потім його замінюють фісурним або конусоподібним. Бор у кутоподібному або прямому nнаконечнику спрямовують перпендикулярно до щічної або губної поверхонь зуба, nзалежно від локалізації порожнини.
Дно nпорожнини мусить бути плоским. Для кращої фіксації пломби необхідно, щоб ділянки між стінками й дном nбули чітко виражені, — це досягається нарізками за допомогою конусоподібного nбора. За допомогою конусоподібного або зворотно-конусного борів можна створити nу порожнині ретенційні пункти. Краї порожнини слід nформувати паралельно напряму емалевих призм. Порожнина мусить бути неглибокою, nв ділянці шийки зуба пульпа розташована найближче до nповерхні.
Якщо в ділянці шийки зуба і в сліпій ямці вестибулярної або nязикової поверхонь моляра розташовано дві каріозні порожнини, розділені вузькою nсмужкою неураженої емалі, обидва дефекти об’єднують в одну порожнину. Якщо ж їх nрозділяє значна за розмірами ділянка неушкодженої nтканини, тоді кожну каріозну порожнину формують окремо. Бувають випадки, коли nможуть бути допущені відхилення від типового nпрепарування каріозних порожнин V класу. Це залежить від nхарактеру і розмірів патологічного процесу (карієс навколо шийки зуба, nклиновидний дефект і т. п.). У таких випадках у порожнині створюють ретенційні nпункти у вигляді борозенок, насічок на стінках.
Препарування nнетипових порожнин, що утворилися на гіпоплазованій або стертій поверхнях, nтакож здійснюється з відступом від описаних вище nпринципів. При карієсі гіперплазованої або стертої жувальної поверхонь nпрепарувати слід тільки в межах ураженої ділянки. Відхилення від загальних правил є припустимим і при формуванні порожнини nв дуже зруйнованих зубах; порожнина мусить бути такою, що цілком забезпечить nміцність і тривалість пломби.
Поряд з nвикладеним, недодержання основних правил препарування каріозних порожнин може nспричинити ускладнення. До найчастіших ускладнень, що виникають внаслідок nпорушення методики препарування каріозних порожнин, належать перфорація дна nкаріозної порожнини з розкриттям пульпи, а також стоншення і відламування стінки каріозної порожнини. Причина першого ускладнення — nнедостатнє знання анатомії зуба або анатомо-топографічних співвідношень nзубних тканин різних груп зубів.
Стоншення nі відламування стінок каріозної порожнини можливі nнерідко при значному ураженні тканин зуба каріозним процесом та недодержанні nлікарем принципу «біологічної доцільності» у визначенні масштабу видалення nпігментованих тканин ураженого карієсом зуба.
Це ж ускладнення може виникнути також і при роботі несправним наконечником, що створює надмірну вібрацію бора; при неакуратній роботі й зниженій увазі лікаря бором можна пошкодити край ясен.
Препарування nкаріозних порожнин II класу.
Препарування nапроксимальних порожнин II класу має ряд особливостей, знання їх допоможе nправильно формувати каріозну порожнину, а отже, й забезпечити надійну фіксацію пломби.
Препарування каріозних порожнин II класу (уражені контактні nповерхні премолярів і молярів) порівняно з препаруванням каріозних порожнин І nкласу складніше, це зумовлено тим, що каріозну порожнину, розташовану на nапроксимальній поверхні премолярів і молярів при наявності сусіднього зуба, nнеможливо оглянути, а отже, і препарувати та пломбувати.
Локалізація nкаріозних порожнин ІІ класу
Таке nрозташування каріозної порожнини змушує лікаря «виводити» каріозну порожнину на nжувальну, піднебінну або язикову поверхні, біля nповерхні зуба, ураженої карієсом. Сформована порожнина II класу, як правило, містить два елементи: основну порожнину й додаткову nплощадку. Основна порожнина формується на контактно-жувальній поверхні, при її nформуванні дотримуються загальних принципів препарування порожнин — створення nпрямовисних стінок і плоского дна. Частіше формування nосновної порожнини зумовлене необхідністю «виведення» порожнини на жувальну nповерхню. Цю маніпуляцію можна здійснити з боку міжзубного проміжку або nбезпосередньо препаруванням жувальної поверхні. «Виведення» каріозної порожнини nна жувальну поверхню через міжзубний проміжок можливе тоді, коли каріозна nпорожнина досить велика, в неї можна ввести бор з боку nміжзубного проміжку, не травмуючи сусідній зуб і ясенний сосочок. Якщо ж через nміжзубний проміжок ввести бор у каріозну порожнину не вдається, препарувати nпорожнину слід з боку жувальної поверхні.
Розкриття nкаріозної порожнини. Роблять нарізку емалі колесоподібним або конусоподібним nборами, а потім невеликим кулястим бором проникають у nкаріозну порожнину. Для цієї операції можна використати і трепан та невеликих nрозмірів карборундові головки або алмазні бори. Фісурним бором трепанаційний отвір розширюють до з’єднання з nкаріозною порожниною на апроксимальній поверхні. Розкриття каріозної порожнини nу такий спосіб не порушує цілісність тканини сусіднього зуба. Якщо ж сусіднього nзуба немає, розширити каріозну порожнину можна nбезпосередньо на тій поверхні, де вона розташована; створюючи зручний доступ до nопераційного поля та для некроектомії.
Некроектомію каріозної порожнини nздійснюють екскаватором і кулястим бором. Вирішальне значення для надійної фіксації пломби має третій етап препарування каріозної nпорожнини — формування порожнини. Основний принцип формування полягає в тому, nщо стінки каріозної порожнини мусять бути рівними і nрозташованими під кутом 90° до площини дна (принцип кута). Для створення такого nкута застосовують бори різної форми, зокрема nзворотноконусні або фісурні. При формуванні каріозної порожнини іноді вхідний nотвір може бути меншим від дна, однак така форма порожнини спричиняє порушення nтрофіки емалі навислого краю отвору внаслідок значного вида-лення дентину.
Особливо nретельно слід препарувати колоясенну стінку каріозної nпорожнини, повністю видаляти розм’якшений і пігментований дентин. nВідпрепарована стінка мусить бути прямою (не nувігнутою) і дещо нахиленою до дна порожнини. Препарують колоясенну стінку торцевою частиною конусовидного або фісурного борів nвеликих розмірів, розташовуючи кутоподібний наконечник з бором паралельно осі nзуба; щічні та язикові стінки препарують фісурними борами, укріпленими у nкутоподібному наконечнику. У випадках неглибокої каріозної порожнини на nапроксимальній поверхні слід створювати додаткову nплощадку на жувальній поверхні з метою кращої фіксації пломби та рівномірного nрозподілу жувального тиску на зуб. Для цього знімають емаль і поверхневий шар nдентину — дно додаткової площадки мусить бути розташоване нижче емалево-дентинної nмежі, а довжина її дорівнювати 1/3—1/4 довжини жувальної поверхні зуба, ширина nвідповідати ширині основної порожнини. Якщо ширина порожнини невелика, ширина nплощадки може бути меншою, щоб не стоншувати стінки nпорожнини; довжину площадки, як правило, «доводять» до середини жувальної поверхні. nПри великих розмірах основної порожнини фісури висікають, тоді додаткова nплощадка займає більше половини жувальної поверхні.
Формування nдодаткової порожнини невеликої довжини спричиняє швидке випадання пломби, а nневеликої глибини — надлом пломби. Для ефективності пломбування кут «сходинки» nміж основною й додатковою порожнинами має бути прямим. nФормування площадки з гострим кутом спричиняє надлом пломби, а nз тупим кутом — випадання пломби.
Отже, nдно сформованої порожнини буде в подвійних стінках, nтак званих сходинках, розташованих під прямим кутом. Дно стінки nдодаткової площадки найкраще формувати торцевою частиною фісурного або nконусоподібного борів, розташовуючи кутоподібний наконечник з бором паралельно nосі зуба.
При nураженні карієсом одночасно передньої і задньої поверхонь премолярів і молярів nдодаткову площадку на жувальній поверхні нерідко створюють загальною. Щоб nзапобігти відколюванню щічної або язикової стінок nпорожнини, необхідно, формуючи порожнину, сточити горбки коронки, щоб виключити nтиск на ослаблені стінки такого зуба при бокових зміщеннях нижньої щелепи при nжуванні.
При nблизькому розташуванні зубів для виведення на язикову поверхню прихованої nкаріозної порожнини іноді слід дещо розсунути зуби nтаким інструментом, як сепаратор. Обертанням гвинта спочатку розсувають крила nінструмента для введення у міжзубний проміжок, а потім зближують крила до nутворення невеликої щілини між зубами, достатньої, щоб увести фісурний або кулястий бори невеликих розмірів.
Формування nкаріозної порожнини III класу. Якщо nуражено контактні поверхні різця чи ікла і при цьому є nхороший доступ до ураженої ділянки, порожнину формують у вигляді трикутника або nовала. При обширних каріозних порожнинах III класу з метою кращої фіксації пломби створюють додаткову порожнину на язиковій nабо піднебінній поверхнях зуба.
Дно порожнини при nповерхневому і середньому карієсах III класу формують плоским за допомогою nконусоподібного або фісурного борів, закріплених у nкутоподібному наконечнику. Конусоподібним бором оперують у міжзубному проміжку, nа фісурним — на язиковій поверхні; цими ж борами nформують стінки порожнини — колоясенну, губну й язикову та додаткову площадку nна язиковій поверхні. При препаруванні колоясенної стінки конусоподібний бор nвстановлюють паралельно до осі зуба і переміщують у губно-язиковому напрямі; nпри препаруванні губної і язикової стінок nконусоподібний або фісурний бори переміщують від колоясенної стінки до nрізального краю зуба.
Варіанти nпрепарованих каріозних порожнин ІІІ класу
При глибоких каріозних nпорожнинах III класу, щоб запобігти розкриттю пульпи, припустимим є формування nваликоподібного дна. Для кращої фіксації пломбувальної nмаси у таких порожнинах доцільним є створення додаткових заглибин — опорних ямок у nнапрямі до різального краю та нарізок на колоясенній, губній і язиковій стінках nпорожнини за допомогою колесоподібного або невеликого кулястого борів. При nнеглибоких і широких порожнинах для кращої фіксації пломби треба створювати nопорні пункти — ямки і нарізки. При значному руйнуванні колоясенної стінки, коли каріозний процес поширився на цемент кореня, nслід повністю розкрити ясенний край порожнини, а потім створити плоску nколоясенну стінку за загальним принципом, описаним вище.
Нерідко nкарієс апроксимальних поверхонь різців й іклів nсупроводжується розростанням ясенного сосочка і вростанням його в каріозну nпорожнину зуба, що утруднює доступ до порожнини і правильне препарування nпорожнини. У такому випадку необхідно спочатку видалити з порожнини м’яку тканину, поступово і обережно відтіснити ясна гутаперчою nчи штучним дентином. Радикальною маніпуляцією є висікання гіпертрофованого nсосочка або діатермокоагуляція до повного розкриття nясенного краю каріозної порожнини.
Оброблення nкраїв емалі порожнини полягає у згладжуванні (та скошуванні) дрібних nзазублин на язиковій поверхні зуба.
Препарування nкаріозних порожнин IV класи. До каріозних порожнин IV класу належать nпорожнини, розташовані на апроксимальних поверхнях різців nй іклів з порушенням цілості кута й різального краю зуба.
Локалізація nкаріозних порожнин ІV класу
Формують nпорожнини IV класу, як і порожнини III класу: створюють основну та додаткову nпорожнини. Це важливо для відновлення різального краю, nщо досягається за допомогою вкладки або пломби. Розкриття каріозних порожнин IV nкласу здійснюють у такий же спосіб, як і порожнин III класу — кулястим або фісурним борами, з наступною заміною їх конусоподібним для nформування дна й остаточного препарування порожнини.
Формування nкаріозної порожнини IV класу. На відміну від nформування порожнини III класу, в порожнині IV класу, для кращої фіксації nпломби й відновлення різального кута зуба, формують основну й додаткову nпорожнини. Основна порожнина IV класу створюється за тими ж правилами, що й nпрепарування порожнин III класу. При стертому різальному nкраї зуба додаткову площадку можна створити вздовж цього краю тонким фісурним nбором — висікають заглибину в медіально-дистальному напрямі у вигляді площадки. nКоли дефект кута невеликий і зберігається губна та язикова стінки, nстворюється борозенка перпендикулярно до різального краю у вигляді площадки. nЩоб зберегти дентин, ретельно дотримуються топографії порожнини зуба у цій ділянці.
Коли різальний край тонкий і його губна й язикова стінки nзруйновані, створюють додаткову порожнину різної форми (найчастіше трапецієподібну) nна піднебінній або язиковій поверхнях зуба, а іноді перпендикулярну до основної nпорожнини з плоским дном, з прямовисними стінками у вигляді «ластів’ячого nхвоста».
Додаткова nплощадка необхідна для укріплення кута при його відновленні nпломбою або вкладкою. Розміри її повинні становити не менше третини піднебінної (язикової) поверхні зуба. Ши-рина площадки nмусить дорівнювати ширині основної порожнини, а дно площадки треба розташувати nдещо нижче емалево-дентинної межі. Колоясенна стінка nдодаткової площадки мусить переходити у колоясенну стінку основної порожнини, а nстінку площадки біля різального краю необхідно розташувати не ближче 2,5-3,0 мм від нього. При nформуванні стінок основної порожнини одночасно nформується і частина стінок додаткової порожнини. Однак при формуванні nдодаткової площадки на язиковій поверхні або на різальному nкраї висікати тверді тканини зуба слід дуже економно.
Використана nлітература:
1. Боровский Е.В. Терапевтическая стоматология: nУчебник для студентов медицинских вузов /Под ред. Е.В.Боровского. nМ. «Медицинское информационное агентство», 2003. – 840с. ил.
2. Николаев А.И. Препарирование nкариозных полостей: современные инструменты, методики, критерии nкачества. – М.: МЕДпресс-информ, 2006. – 208с.: ил.
3. Николаев А.И., Цепов Л.М. Практическая nтерапевтическая стоматология: Учебное пособие – 6-е изд., перепаб. и nдоп. – М. МЕДпресс-информ, 2007. – 928с.
