Тернопільський державний медичний університет
nім І.Я.Горбачевського
Кафедра терапевтичної стоматології
ЛЕКЦІЯ №5
Лектор: к.м.н., nПацкань Л.О.
Пломбування nкореневих каналів. Інструменти для обтурації кореневих каналів, стандарти ІSО. Пломбувальні матеріали. nСучасні технології пломбування кореневих каналів за допомогою силерів та філерів: nметодика центрального штифта, способи холодної та теплої латеральної nконденсації гутаперчі, nобтурація кореневих каналів системою “Термафіл“. nПомилки та ускладнення.
ПЛОМБУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ nЗАПОВНЕННЯ
КОРЕНЕВИХ КАНАЛІВ ЗУБІВ
Завершальним nетапом ендодонтичного лікування є заповнення кореневих каналів тим чи іншим nпломбувальним матеріалом.
За nсвоїми фізико-механічними властивостями пломбувальні nматеріали для заповнення кореневих каналів зуба можна поділити на:
1) nпластичні нетвердіючі;
2) nпластичні твердіючі;
3) nтверді (штифти).
Пластичні нетвердіючі пломбувальні матеріали являють собою різні антисептичні пасти на основі цинку оксиду, білої глини і гліцерину або вазеліну. До їх складу можуть входити різні антисептики (тимол, йодоформ, трикрезол тощо), nсульфаніламідні препарати, антибіотики, ферменти, гормональні n(кортикостероїдні) препарати, протизапальні нестероїдні речовини тощо. Ці пасти nмають виражені антибактеріальні та протизапальні властивості, стимулюють nрегенерацію періодонта. їх вадами є те, що вони не забезпечують достатнього nгерметизму кореневого каналу, проникні для тканинної рідини, nрозсмоктуються і вимиваються з каналу. Ураховуючи сказане вище, ці матеріали nнині використовують лише для пломбування кореневих каналів молочних зубів.
Пластичні твердіючі матеріали. До них належить більшість матеріалів, nякі використовують нині: цементи, матеріали на основі синтетичних смол тощо.
Цементи. Для пломбування кореневих каналів використовують два nвиди цементів: цинк-фосфатні та цинк-евгенольні. Детально їх охарактеризовано nвище.
Цинк-фосфатний nцемент має низку позитивних властивостей: достатню міцність, надійну обтурацію nкореневого каналу і верхівкового отвору, добре прилипання до стінок nканалу, він не розсмоктується в каналі кореня, рентгеноконтрастний, не змінює nколір зуба. Однак цемент досить швидко твердне, може подразнювати періапікальні nтканини, має нетривалу антисептичну дію та велику nв’язкість, його важко видалити з кореневого каналу. Для пломбування каналів nготують фосфат-цемент більш рідкої консистенції, який nпісля замішування стікає зі шпателя, утворюючи тонку нитку.
Крім цих цементів застосовують багато nкомпозицій на основі цинку оксиду та евгенолу, до складу яких уводять nантибіотики, ферменти, срібла нітрат, ошурки срібної nамальгами, мефенаміну натрієву сіль тощо.
Усі цинк-евгенольні цементи за своїми властивостями близькі nдо цинк-фосфатних, але відрізняються від них меншою nмеханічною міцністю, тривалішим терміном тверднення, відсутністю в’язкості.
Матеріали на основі синтетичних смол nможуть бути виготовлені на основі епоксидних, акрилових, резорцин-формалінових nсмол тощо. До них належать широко уживані nрезорцин-формалінова паста, парацин, ендолент тощо.
Резорцин-формалінова nпаста. Для її приготування використовують насичений розчин резорцину n(2 частини), 40 % розчин формаліну (2 частини), як каталізатор для nполімеризації — 10 % розчин їдкого натру (1 частина). Порошком для пасти, а nтакож як наповнювач для зменшення об’єму мате-ріалу під nчас тверднення служить цинку оксид. Для рентгеноконтрастності до суміші додають nвісмуту карбонат або барію сульфат, йодоформ. Замість цинку оксиду інколи nвикористовують інші наповнювачі: ошурки штучного дентину та срібла, nпорошок фосфат-цементу тощо.
Порошок та рідину змішують на nскляній пластинці до отримання пасти рожевого кольору, яка легко уводиться в nкореневі канали, має антисептичні властивості, твердне протягом 24 год. Однак nця паста недостатньо герметично заповнює канали, подразнює тканини періодонта, nзабарвлює зуб у рожевий колір. Для усунення останнього недоліку рекомендують після заповнення кореневого каналу резорцин-формаліновою nпастою дуже ретельно вичистити каріозну порожнину перед її пломбуванням від nзалишків пасти.
Цемент парацин розроблено на основі резорцин-формалінової nсмоли. Складається з порошку — цинку оксид з пластифікатором та двох рідин: № 1 — синтетичної резорцин-формалінової смоли та № 2 n— рідини, що зумовлює тверднення — 10 % водний розчин пароформу з гліцерином.
На скляну пластинку різними nпіпетками наносять по дві краплі смоли та рідини для тверднення і необхідну nкількість порошку. Ретельно перемішують до консистенції пасти, яку і вводять у nкореневий канал. Має такі самі позитивні якості та недоліки, як і nрезорцин-формалінова паста.
У клініці застосовують також інші препарати, виготовлені на основі резорцин-формалінової nсмоли, наприклад “Резодент” (Росія), “Foredent” (Чехія), n”Forfenan” (“Septodont”) тощо.
Матеріали на основі nепоксидних смол вигідно відрізняються від nдеяких інших: вони не забарвлюють твердих тканин зубів, надійно й герметично nзаповнюють кореневий канал, мають добру адгезію, пластичність, достатню nміцність, легко вводяться в кореневий канал. Зазвичай ці матеріали nвипус-кають у двох тубах, в одній з яких міститься суміш смол, а в іншій — nсмола з каталізатором тверднення. До складу матеріалу також nвходять наповнювачі для зменшення об’ємної усадки матеріалу та nрентгеноконтрастні речовини (наприклад, барію сульфат). Найпоширенішими nпломбувальними матеріалами цього типу є “Ендодент”, “Омега” n(Росія), “АН-26”, “АН Рlus”, n”Тopseal” (“Densplу”) тощо. Матеріал nзамішують на спеціальних паперових пластинках пластмасовим шпателем. Згідно з nінструкцією на пластинку видавлюють потрібну кількість обох паст (звичайно у nпропорції 1:1) і потім ретельно перемішують шпателем до отримання однорідної nдосить густої консистенції пасти. У кореневий канал матеріал nуводять за звичайною методикою. Він твердне протягом 2—3 год але тверднення починається вже через 4—5 хв, тому заповнювати кореневі nканали потрібно досить швидко.
Антисептики, які входять до складу матеріалів, nнадають їм виражених антибактеріальних властивостей, що дозволяє застосовувати nїх у дуже інфікованих каналах. Це “Крезодент” (Росія), “ЕSTESON” (“Septodont”), “Foredent” n(Spofa Dental”) тощо. Уведення до складу матеріалів речовин з вираженою nпротизапальною дією значно зменшує кількість nускладнень після пломбування кореневих каналів. Так, наприклад, матеріал n”Еndometason” (“Septodont “) містить кортикостероїдні nпрепарати — дексаметазон та гідрокортизон, які досить швидко гальмують запальну nреакцію періодонта. Основою цих двох груп матеріалів nможуть бути цинк-евгенольні цементи, епоксидні та nакрилові смоли тощо. Тому їх приготування та методика пломбування практично не nвідрізняються від таких аналогічних пломбувальних nматеріалів. Залежно від характеру застосування за умови сучасних методик для nзаповнення кореневих каналів використовують тверді пломбувальні матеріали: nштифти (наповнювачі, або філери) та силери (заповнювачі, або герметики).
Під філерами (наповнювачами) розуміють пломбувальні nматеріали, якими заповнюють основний об’єм кореневого каналу. У сучасних nметодиках пломбування для цього найчастіше використовують тверді штифти (срібні, титанові, гутаперчеві, пластмасові тощо).
Найпоширенішим наповнювачем є штифти з гутаперчі. їх nвикористовують для пломбування кореневих каналів уже понад сто років. Гутаперча nіснує і використовується у стоматології у двох nкристалічних формах:
а-гутаперча — аморфна, м’яка, досить липка і плинна маса, nрозм’якшується за температури +50…+60 °С;
р-гутаперча — твердіша, кристалічна nформа, розм’якшується за температури понад +65 °С.
Під час нагрівання та розм’якшення гутаперча nрозширяється в об’ємі і відповідно зменшується під час тверднення. Це слід враховувати у разі пломбування каналів: її уводять у nканал з деяким надлишком, конденсують і утримують під певним тиском до повного nтверднення.
Найчастіше для пломбування каналів використовують гутаперчеві nштифти. Вони містять 15—20% гутаперчі, 60—75 % цинку оксиду (наповнювач nдля зменшення об’ємної усадки гутаперчі під час nтверднення), до 10 % воску (надає матеріалу пластичності), 1,5—10 % солей nважких металів (для рентгсноконтрастності), біологічних барвників та антиокисних nречовин.
Тверді пломбувальні матеріали найчастіше nзастосовують у комбінації з пластичними пломбувальними матеріалами, які ще nназивають силерами.
Силери (заповнювачі, герметики), за класичним визначенням (С. nВоuсher, 1974), — це пластичні речовини, які застосовують для заповнення nзалиткового простору між твердими штифтами та стінками nкореневого каналу, їх іноді називають герметиками, ендогерметиками, або nізолюючими матеріалами. Як силери можуть бути використані практично всі nпластичні пломбувальні матеріали, що тверднуть (цементи, матеріали на основі епоксидних смол тощо). Ураховуючи це, інколи їх nоб’єднують під цією назвою – силери.
Метою nпломбування кореневого каналу є блокування, ізолювання верхівкового каналу та nінфікованого шару предетину від періапікальних тканин nзуба.
Пластичні пломбувальні nматеріали, що не тверднуть, — ц« антисептичні пасти, основу яких становить окис nцинку (біла глина) та гліцерин (вазелін); до паст nдодають як активний компонент різні антисептичні речовини. З цієї групи паст nнайчастіше-застосовують йодоформну, норсульфазолову, асфаліпову та ін.; ці nпасти не тверднуть у кореневому каналі й швидко розсмоктуються. Відтак м’які антисептичні пасти застосовують для пломбування nкореневих каналів молочних зубів, в яких розсмоктування кореня і пломбу nвального матеріалу повинно йти паралельно.
Методика пломбування nкореневого каналу пастами. Пасти nвводять у канал за допомогою кореневої голки; пасту розташовують вздовж голки nвузькою ріпною смужкою і такої ширини, щоб вільно nввести в канал. У каналі коловими і поступальними рухами пасту ущільнюють у nверхівковій частині й на стінкам, надлишок пасти (в nустях) ущільнюють тугою ватяною кулькою — це сприяє кращому заповненню каналу.
Пластичні пломбувальні nматеріали, що тверднуть, — це nрезорцин-формалінова суміш, фосфат-цемент, nцемент-парзцин, ендодонт.
Особливості пломбування nза допомогою штифтів. Введення nштифта у кореневий канал забезпечує більш щільне прилягання пластичного nпломбувального матеріалу до стінок каналу, сприяє його nпросуванню до верхівки кореня, полегшує та прискорює пломбування. Методика nпломбування кореневих каналів із застосуванням штифта така. До початку nпломбування підбирають штифт, довжина якого мусить nдорівнювати довжині кореневого каналу, а діаметр бути меншим за діаметр каналу. nКанал заповнюють пломбувальним матеріалом (частіше nфосфат-цемоптом), штифт вкривають пломбувальним матеріалом вводять у канал на nзаздалегідь визначену глибину.
Обтурація кореневих каналів гутаперчевими штифтами
Існує nбезліч різних методів пломбування nкореневих каналів гутаперчевими nштифтами. До найбільш поширених nвідносяться: методика хімічного nрозм’якшення гутаперчі, обтурація nтермопластифікованою гутаперчею, метод nлатеральної конденсації і nстандартизований метод пломбування. Крім nтого, в певних клінічних ситуаціях для отримання оптимальних результатів може бути потрібною комбінація двох або навіть і більше методів обтурації.
Обтурація термопластичной верифицированою гутаперчею
Метод nзаснований на використанні розігрітої гутаперчі. Так само як у разі розм’якшення nгутаперчі в хлороформі, основною nметою методу є герметичне тривимірне заповнення кореневих каналів за рахунок нагрівання гутаперчі.
Техніка nроботи розігрітою гутаперчею. Дана nметодика припускає нагрівання гутаперчі nбезпосередньо усередині каналу за nдопомогою розігрітого інструменту, так nзваного теплового носія. nКореневому каналу надається конічна форма, при цьому розширення коронкової частини повинне бути більш вираженим, ніж для обтурації іншими методами, для полегшення введення в канал жорсткого nінструменту великого діаметру, використовуваного для нагрівання і конденсації nгутаперчі. Зважаючи на значну конусности nканалу як мастер-штифта слід використовувати нестандартизовані (допоміжні) штифти. Гостра верхівка nзрізається, і штифт припасувався в nканалі так, щоб він був на 2-
Використання nрозігрітої гутаперчі має значні nпереваги в порівнянні з традиційними nметодами пломбування, оскільки nдозволяє добитися повнішої обтурації nсистеми кореневого каналу, nзокрема латеральних і nдодаткових каналів. Проте nза рахунок вертикальної nконденсації розігрітої гутаперчі нерідко nвиникає виведення матеріалу за межі nапікального отвору. Досліджень, nприсвячених оцінці віддалених nрезультатів обтурації зубів розігрітою nгутаперчею, не існує.
Техніка ін’єкції рідкої гутаперчі.
Техніка nзаснована на нагріванні гутаперчі nдо її переходу в рідкий стан (при nтемпературі біля 160°С) з подальшим ін’єкційним nвведенням в канал, по стінках nякого наперед розподілений кореневий герметик. При цьому ін’єкційну голку прагнуть просунути якомога ближче до апикальному отвору, принаймні, nдобиваючись її розташування в nапікальній третині. Ін’єкція гутаперчі здійснюється з повільним виведенням голки з каналу до повної його обтурації (див. мал. 6).
Вочевидь, nщо при нагріванні гутаперчі до nтакої температури неминуче виникне nїї усадка. Для зменшення усадки nодночасно канал слід заповнювати не nбільше ніж на 2—3 мм. При цьому в nпроцесі охолоджування матеріалу, який займає близько 2 хв, на гутаперчу діють постійною конденсуючою силою. nПотім в канал вводять нову порцію nгутаперчі, охолодження якої також nпроходить під тиском. Таким чином, крок nза кроком здійснюється заповнення всього каналу.
Даний nметод також заснований на вертикальній конденсації nгутаперчі, у зв’язку з чим можливо nяк виведення матеріалу за апикальное nотвір, так і недопломбування каналу n(мал. 7). У зв’язку з цим існує nмодифікація даного методу, заснована nна блокуванні апікальній частини nканалу нерозігрітим мастер-штифтом. nРідка гутаперча при цьому nвикористовується для заповнення тих nчастин каналу, які в методиці латеральної nконденсації заповнюють допоміжними nштифтами. Крім того, техніка ін’єкції nгутаперчі може застосовуватися при пломбуванні воронкоподібних каналів в зубах з несформованою верхівкою кореня після утворення твердотканинного бар’єру в результаті довгострокового лікування гідроокисом кальцію. В цілому ж можна сказати, що результати обтурації каналів методом ін’єкції рідкої гутаперчі залежать від того, чи вдасться перед заповненням каналу закрити просвіт апікального отвору. Досліджень, присвячених оцінці віддалених результатів даного методу, на сьогоднішній день не існує.
Техніка термомеханічної конденсації.
Свого nчасу була зроблена спроба створення приладів, що дозволяють добитися nрозм’якшення гутаперчі в каналі за рахунок тепла, тертя ротаційних або nвібраційних насадок, що виділяється в результаті. З цією метою було розроблено декілька систем, які вже поступили в продаж. Проте даний метод дуже чутливий nдо порушення технології і погано піддається контролю. Крім того, основну проблему представляють переломи інструментів в каналі, що виникають достатньо часто. На сьогоднішній nдень дана технологія навряд чи є перспективною.
Техніка nлатеральної конденсації
Латеральна nконденсація припускає герметичне nтривимірне заповнення кореневого каналу без nхімічного або термічного розм’якшення гутаперчі. Це дозволяє уникнути усадки гутаперчі, що незмінно nвиникає після її розм’якшення, а nтакож проблем, пов’язаних з неможливістю контролювати положення матеріалу nщодо апікального отвору. Канал зуба nобробляється з рівномірним конічним nрозширенням. Підбирається nмайстер-штифт, відповідний за розміром мастер-файлу. Штифт поміщається в канал на повну робочу довжину, після чого проводиться рентгенологічний контроль тієї, що припасувала штифта, а при необхідності – корекція його положення. Штифт маркірується щодо точки орієнтації на оклюзійній або ріжучій поверхні зуба і витягується з каналу. Кореневий nгерметик наноситься на стінки каналу або безпосередньо на штифт, після чого штифт встановлюється в канал до апікального упору без розм’якшення. У канал вводиться спредер, наприклад nпальцевий спредер В, бажано, nпрактично до апікального упору. При nцьому штифт з силою притискається до nлатеральної стінки каналу і приймає nформу каналу, з чим пов’язана назва nданого методу — «латеральна конденсація». nДалі для заповнення простору, nзробленого спредером, підбирається nдопоміжний штифт. Спредер nвитягується з каналу. Нерозм’якшений nштифт покривається кореневим герметиком і швидко вводиться в канал до того рівня, на якому знаходилася вершина спредера. Конденсація штифта також здійснюється спредером, після чого в канал поміщається другий допоміжний штифт, покритий кореневим герметиком. Процедура повторюється до тих пір, поки не буде досягнуте тривимірне заповнення гутаперчею всього кореневого каналу. У широкій гирловій частині може потрібно використання гутаперчевих штифтів і спредерів більшого розміру. Найважливішою особливістю методу є те, nщо, оскільки матеріал не піддавався розм’якшенню, він відрізнятиметься високою просторовою стабільністю.
Стандартизована техніка
Інструментальна обробка каналу проводиться nз формуванням апікального уступу. Потім nвиконується підбір стандартизованого nгутаперчевого мастер-штифта, nвідповідного за розміром останньому інструменту, яким здійснювалися обертальноріжучі рухи при створенні апікального упору. При цьому слід пам’ятати, що стандартизація гутаперчі відрізняється меншою точністю в порівнянні із стандартизацією металевих інструментів, у зв’язку з чим для тієї, що якісної nприпасувала штифта в апікальній частині іноді доводиться вибирати між декількома nштифтами одного і того ж розміру. Штифт, nщо правильно припасований, повинен злегка заклинювати в каналі, тобто виводитися з каналу з певним зусиллям. Положення мастер-штифта оцінюється рентгенологічно і при необхідності коректується. Після тієї, що остаточної припасувала штифт маркірується nщодо точки орієнтації на оклюзійній або ріжучій поверхні зуба і витягується з каналу. Потім на стінки каналу або безпосередньо на поверхню штифта nнаноситься кореневий герметик. nНерозм’ягшений майстер-штифт знов nвводиться в канал на повну робочу довжину. nЯкщо ввести штифт до апікального уступу не вдається, він виймається з каналу, nпісля чого стінки каналу очищаються nінструментом К-тіпа, того ж розміру, nщо і майстер-штифт. Найчастіше поява в каналі перешкоди буває пов’язано з появою в процесі нанесення герметику дентинних ошурків. Зверніть увагу, що остаточне положення nмастер-штифта в каналі не повинне nкоректуватися ні шляхом вертикальної, ні шляхом латеральної конденсації. У nзв’язку з цим до заповнення широкої гирлової частини каналу допоміжними nштифтами необхідно дуже точно встановити майстер-штифт.
Переконавшись nв тому, що майстер-штифт розташований nправильно, лікар просуває уздовж nштифта спредер, для того, щоб визначити, на якому рівні розташовуватиметься перший nдопоміжний штифт. Потім широка частина nканалу пломбується допоміжними nштифтами, змащеними кореневим nгерметиком. Оскільки герметичність обтурації апікальній частини nдосягається за рахунок правильного припасування nмастер-штифта, метод не вимагає виконання nагресивної латеральної nконденсації штифтів (див. мал. 9, 10).
Основною перевагою стандартизованої nтехніки є систематизація за рахунок стандартизації інструментів для обробки і матеріалів для обтурації кореневих каналів. Метод не представляє технічних складнощів, при цьому nобтурація каналу виконується значно простіше, ніж при використанні більшості інших технік. Виведення матеріалу за апікальний отвір спостерігається украй рідко, при цьому метод дозволяє добитися виключно стабільних віддалених результатів пломбування.
Обтурація кореневих каналів пастами
На стоматологічному ринку є ряд матеріалів для обтурації кореневих каналів, що є пастою, що утворюється при змішуванні порошку і рідини. nПастоподібні матеріали вводяться в nкореневий канал за допомогою каналонаповнювачів nабо ін’єкційним способом. На перший nпогляд цей метод здається дуже простим, але насправді це не так, оскільки при цьому перепломбування каналів є скоріше правилом, чим виключенням. Крім того, не вдається добитися гомогенного заповнення кореневого каналу, а також герметичності його пломбування, навіть не дивлячись на виведення матеріалу в періпікальні nтканині. Після затвердіння деякі nпасти дають усадку і практично всі nматеріали цієї групи розчиняються в nтканинній рідині. З погляду фізичних nхарактеристик найбільший інтерес nпредставляють такі полімерні пасти, як nDiaket і АН-26. Проте той nфакт, що ці матеріали практично nнеможливо видалити з каналу після nїх повного затвердіння, говорить на nкористь їх застосування тільки nу поєднанні з гутаперчею.
Обтурація nкореневих каналів системою “Термафіл”;
Технологія обтурації кореневих каналів системою n”Термафіл” базується на nзастосуванні конусоподібного гнучкого стержня-носія з нержавіючої сталі, nтитану або рентгеноконтрастної пластмаси, покритого шаром гутаперчі в стані альфа-фази. Стрежень за розміром і конусом відповідає розмірам ISO від 20 nдо 140. Гутаперча альфа-фази має nнизьку температуру нагрівання, добру адгезію і високу плинність, яка забезпечує добре проникнення її в мікроканальці кореня. Одним із недоліків nобтурації каналу термопластичною nгутаперчею є її усадка в каналі після nохолодження, внаслідок чого nможе утворитись мікропростір nміж наповнювачем і стінками nканалу. Застосування термафіла nзводить цей недолік до мінімуму, nоскільки основний простір nканалу заповнюється центральним nстрижнем-ущільнювачем, а гутаперча nзаймає незначний об’єм, nі її усадкою практично можна знехтувати.
Клінічні nетапи обтурації кореневого каналу термафілом зводяться до наступного. nПідбирають термафіл за діаметром підготовленого до пломбування каналу. Для цього пластиковий верифікатор, що є у наборі, вводять у канал із невеликим зусиллям і за nдопомогою силіконового обмежника nвідмічають робочу довжину. Після цього підбирають термафіл, що відповідає розміру верифікатора, і на ньому nвідміряють робочу довжину каналу. nПломбуючи зуби зі скривленими каналами, металевий стрижень термафіла попередньо згинають за формою кривизни каналу. Пластикові стрижні згинати не потрібно, тому nщо вони більш еластичні при nнагріванні і добре повторюють форму каналу.Підібраний за розміром каналу термафіл піддають антисептичній обробці шляхом занурення його на 1—2 хв. у 5,25% nрозчин гіпохлориту натрію з подальшим nпромиванням у 70% спирті і висушуванням.Оброблений таким способом термафіл розміщують у печі “Термап-реп” nна 20—ЗО с. Під час підігріву термафіла лікар уводить у канал невелику кількість герметика (силера) за допомогою nканалона-повнювача або паперових штифтів. Попередньо нагрітий у печі термафіл nбез особливих зусиль і обертальних рухів уводять у кореневий канал до апікального упора. Металевий штифт термафіла можна використовувати як опору nдля виготовлення штифтового зуба. У разі nвідновлення коронкової частини зуба nкомпозитним пломбувальним матеріалом ручку термафіла згинають і за допомогою обертового бора відрізають; проводять nконденсацію і видалення залишків nгутаперчі з порожнини зуба і в це ж чи наступне відвідування відновлюють nзруйновану частину коронки.
Використанням nпорівняно простої методики пломбування кореневого каналу термафілом забезпечується ефективна обтурація nмагістрального каналу і його nбічних відгалужень. Цьому сприяє точне введення термафіла на задану глибину завдяки наявності зворотного nтактильного зв’язку при досягненні стрижнем-носієм апікального упора (верхівки кореня).
ВИКОРИСТАНА nЛІТЕРАТУРА
1. Базикян Э.А., Волчкова Л.В., Лукина nГ.И. Практическое руководство по эндодонтии. – М.: Практическая медицина, n2007. – 112с.: ил.
2. Грудянов А.И., Москалев К.Е. nИнструментальная обработка поверхностей корней зубов.- М.: ООО «Медицинское nинформационное агентство», – 2005. – 72с.:
3. Хоменко Л.А., Биденко Н.В. nПрактическая эндодонтия. Инструменты, материалы и методы. – К.:Книга nплюс, – 2002. – 216с.
