TORCH-інфекції
Токсоплазмоз
Токсоплазмоз – вроджене чи набуте захворювання, що характеризується ураженням ЦНС, міокарду, печінки, селезінки, очей та інших органів та систем, і яке перебігає гостро чи хронічно.
Збудник: токсоплазми Гонді, що відносяться до найпростіших.
Джерело інфекції: домашні кішки та інші представники цього роду кошачих.
Шлях зараження: аліментарний, транс плацентарний.
Патогенез:вхідні ворота – травний тракт, звідки токсоплазми з током лімфи попадіють в реґіонарні лімфовузли, викликаючи розвиток запально-гранулематозного процесу (запально-проліферативний лімфаденіт) і розмножуючись в них. Гематогенне поширення в органи та системи організму. В першу чергу страждають паренхіматозні органи, ЦНС, скелетні м’язи, оболонки очей. В місцях потрапляння збудника розвивається запальні та дегенеративні зміни. Пізніше утворюються кальцифікати. Внутрішньоутробне зараження призводить до ураження різних органів в залежності від термінів вагітності і масивності інвазії. Найважча патологія розвивається в термін від 3-х до 6 міс. вагітності.
Клінічні критерії:
Вроджений: тетрада: гідроцефалія, кальцинати в головному мозку, хореоретиніт, судомний синдром. Виникає при інфікуванні в ранні терміни вагітності. При відсутності адекватної терапії розвивається олігофренія, епісиндром. Природжений гострий токсоплазмоз виникає при інфікуванні в ІІІ триместрі вагітності.
Набутий: інтоксикаційний синдром, збільшення шийних потиличних, пахвових пахових лімфовузлів, хореоретиніт, енцефаліт, міокардит, пневмонія.
· інкубаційний період –
·
· Критерії тяжкості:
Критерії перебігу:
Клінічніко-етіологічні особливості
Особливості у дітей раннього віку:
· гострий початок з
Особливості у дітей дошкільного віку:
Ускладнення:
Результати додаткових досліджень: Про внутрішньоутробне інфікування свідчитиме наявність Ig M в крові.
Лікування: показом для етіотропного лікуванні токсоплазмозу є гостра чи підгостра форми. Найбільш частою комбінацією є піриметамін + сульфадимезин.
Тактика лікаря в вогнищі інфекції: Термін диспансерного спостереження новонародженого з вродженим токсоплазмозом 6 міс.
Цитомегаловірусна інфекція
Цитомегаловірусна інфекція викликається ДНК вмісним вірусом, що належить до групи герпетичних інфекцій (бета-герпесвірус людини), та патоморфологічно характеризується утворенням гігантських клітин («совині очі»). Біологічні параметри віруса наступні: володіє слабкими інтерфероногенними властивостями, швидко гине при нагріванні.
Джерело інфекції: хвора людина, вірусоносій.
Шлях зараження: повітряно- крапельний, трансплацентарний, статевий .
Механізм зараження: крапельний, гемо-контактний, контактний.
Фактори передачі: різні біологічні рідини: кров, сеча, амніотична рідина, грудне молоко у новонароджених та слина, вагінальний секрет, сперма у дорослих, фекалії.
Патогенез:вхідні ворота – слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, травного тракту і сечовидільної систем. Перебіг ЦМВІ визначається шляхом проникнення вірусу в організм, станом його імунної системи. Основними мішенями для ЦМВ є лімфоцити та моноцити. У імуносупресивних пацієнтів, як правило, розвиваються маніфестні форми.
Класифікація:
А. Набуті форми:
1. Латентна
2. Маніфестна:
– локалізована – сіалоаденіт;
– генералізовані: мононуклеозоподібні; легенева; церебральна; ниркова; печінкова; шлунково-кишкова; комбінована
Б. Вроджені:
1. Латентна
2. Маніфестна:
За тяжкістю: легка, середньо тяжка, тяжка.
Критерії тяжкості: вираженість синдрому інтоксикації та місцевих проявів.
За тривалістю: гостра (до 3 міс.), затяжна (до 2 років), хронічна (більше 2 років).
Клінічні критерії:
Природжена форма: мікроцефалія, вроджена вадою серця, нирок, нижніх кінцівок, атрезія жовчевивідних шляхів. Виникає найчастіше при інфікуванні в ранні терміни вагітності.
Результати додаткових досліджень: Для діагностики внутрішньоутробного інфікування та для того, щоб відрізнити його від трансплацентарної передачі Ig G слід повторити дослідження, щоб диференціювати внутрішньоутробне інфікування від трансплацентарної передачі Ig G.
Herpes simplex
Класифікація:
А. Набута:
1. Маніфестна
2. Безсимптомна.
Б. Вроджена:
1. Маніфестна
2. Безсимптомна.
За локалізацією ураження: шкіри, слизових оболонок, очей, статевих органів, нервової системи, внутрішніх органів.
За поширеністю: локалізована, поширена, генералізована.
За типом:
1.Типова.
2. Атипова: абортивна, набрякова, зостероформна, геморагічна, виразково-некротична, герпетиформна екзема Капоші.
За тяжкістю: легка, середньо тяжка, тяжка.
Критерії тяжкості: вираженість синдрому інтоксикації та місцевих проявів.
Клініка: вродженої герметичної інфекції: мікроцефалія, гіпоплазія кінцівок жовтяниця, везикульозний висип на шкірі, геморагічний синдром, гепатоспленомегалія. При герпетичному енцефаліті найчастіше уражаються скронева, лобна, тім’яна частки головного мозку.
Лікування: Етіотропна терапія: препарати, що блокують реплікацію вірусів (ацикловір, теброфен, бонафлон, тощо). Мазь ацикловіру місцево при шкірних ураженнях.
ВІЛ-інфекція
Вірус Імунодефіциту Людини – це ретровірус, його генетичний матеріал, РНК, під час реплікації змінює структуру ДНК клітини-господаря.
Динаміка репродукції ВІЛ – 10 мільярдів нових вірусних частинок продукується щоденно, 200 мільйонів CD4 клітин руйнується щоденно (у 2 рази більше, ніж продукує система гемопоезу), період піврозпаду вільного вірусу 6 годин
Класифікація ВІЛ:
• Два типи ВІЛ: ВІЛ-1 і ВІЛ-2
– ВІЛ-1 домінує в світі
– ВІЛ-2 виявлений в Західній Африці
• Три групи ВІЛ-1:
– M (major) більшість штамів
– N (новий чи non-M non-O) дуже обмежена кількість в Камеруні
– O (outlier – віддалений) виявлений в Західній Африці та Камеруні
• Множині субтипи групи М
Клінічні симптоми (згідно класифікації ВООЗ виділяють чотири клінічні стадії ВІЛ-інфекції ):
Клінічна стадія I
• Безсимптомний перебіг
• Генералізована лімфаденопатія
1 РІВЕНЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ:
• Безсимптомний перебіг
• Нормальний рівень повсякчасної активності
• Клінічна стадія II
• ВТРАТА ваги не більше 10% від вихідної
• Легкі ураження шкіри і слизових (себорейний дерматит, сверблячі дерматози, грибкові ураження нігтів, рецидивуючий афтозний стоматит, ангулярний хейліт)
• Оперізуючий лишай за останні п’ять років
• Рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів (наприклад, бактеріальний синусіт)
І/чи 2 рівень функціональних можливостей: клінічні прояви, нормальний рівень повсякчасної активності
Клінічна стадія III
• Втрата ваги більше 10% від вихідної
• Діарея невідомої етіології тривалістю більше 1 місяця
• Гарячка невідомої етіології (постійна чи рецидивуюча) тривалістю більше 1 місяця
• Кандидоз порожнини рота (молочниця)
• Волосиста лейкоплакія рота
• Туберкульоз легень
• Тяжкі бактеріальні інфекції (наприклад, пневмонія, гнійний міозит)
І/чи 3 рівень функціональних можливостей: протягом останнього місяця пацієнт проводив в ліжку менше 50% денного часу
Клінічна стадія IV
• ВІЛ-кахексія
• Пневмоцистна пневмонія
• Церебральний токсоплазмоз
• Криптоспоридіоз з діареєю тривалістю більше 1 місяця
• Позалегеневий криптококкоз
• Цитомегаловірусна інфекція з ураженнням будь-яких органів, крім печінки, селезінки і лімфатичних вузлів (наприклад, ретиніт)
• Інфекції, викликані вірусом простого герпесу, з ураженням внутрішніх органів чи хронічним (більше 1 місяця) ураженням шкіри і слизових оболонок
СНІД
• Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) є захворюванням, яке викликане ВІЛ-інфекцією на 4-й стадії розвитку.
• При прогресувані ВІЛ-інфекції збудника опортуністичні інфекції, такі як пневмоцисти токсоплазми і криптококи викликають захворювання, оскільки імунна система у ВІЛ-інфікованих ослаблена і ушкоджена
• Клінічний перебіг ВІЛ інфекції *
• ВІЛ-інфекція передається
• Статевим шляхом
• через кров
• від матері до дитини (вертикально і горизонтально);
• найбільш частий шлях інфікування дітей – це трансміссія ВІЛ від матері до дитини. Цей шлях відповідальний за >90% педіатричних випадків ВІЛ-інфекції в світі
Діагностика ВІЛ інфекції. Вирішальне значення для підтвердження ВІЛ-вірусоносійства має метод імуноблотінгу:
• Мати: Тест на антитіла до ВІВ
• Дитина: Визначення вірусу з допомогою ПЛР у віці 3 міс. Тест на антитіла до ВІЛв 18 міс.
• Дитина не контагіозна в повсякденному житті. Загальні заходи перестороги мають дотримуватись всі оточуючі лише при контакті з біологічними рідинами
• Передача ВІЛ від матері до плоду та новонародженого
• Рівень трансміссії (якщо не проводити профілактичних заходів)
-при грудному вигодовуванні – 35-45 %;
–15-30 % якщо відмовитись від грудного вигодовування
ВІЛ інфекція передається:
– Під час вагітності – 5-10%
– Під час пологів – 10-20%
– при грудному вигодовуванні 5-20%
Використання антиретровірусної профілактики та відмова від грудного вигодовуваня дозволили знизити частоту трансміссії ВІЛ від матері до дитини в Україні до 7,2 % (за даними 2009р.). Приблизний ризик перинатальної трансміссії ВІЛ (При проведені профілактики): 5-15%. – короткий курс АРП, відмова від грудного вигодовуваня; 1-5% – Комбінованний короткий курс АРП, відмова від грудного вигодовування; 1% – 2 чи 3 АР препарати, кесаревий розтин, відмова від грудного вигодовування
Антиретровірусна (АРВ) профілактика
• Призначення антиретровірусних препаратів вагітній жінці зменшує вірусне навантаження , знижуючи таким чином ризик передачі інфекції дитині (рівень доказовості 1a, рівень рекомендацій –A).
• Схеми проведення антиретровірусної профілактики регламентировані наказом МОЗ України (Наказ МОЗ № 716)
• Найефективніший препарат для лікування СНІДу є азидотимідин.
Основною причиною смерті при ВІЛ-інфекції є опортуністичні інфекції. Коли при первинному обстеженні за допомогою імуноферментного набору в хворого виявлені антитіла проти ВІЛ лікар повинен провести підтверджуючу діагностику за допомогою імуноблота, при цьому в сироватці крові виявляють білок gpl20.
