Участь nмедсестри в лабораторних методах дослідження
Участь nмедсестри в рентгенологічних методах дослідження
Участь nмедсестри в інструментальних методах nдослідження
Методи лабораторної діагностики набувають все більшого значення у nклінічному обстеженні хворого. Достовірність результатів лабораторного nдослідження значною мірою залежить від правильно проведеного збору матеріалу, nспособу доставки його в лабораторію і чіткого заповнення супровідного nнаправлення.
Медична сестра nповинна:
– знати, який матеріал слід збирати nпри тих чи інших захворюваннях для лабораторного дослідження;
– вміти:
а) пояснити хворому ціль лабораторного обстеження і отримати його згоду на nпроведення обстеження;
б) провести інструктаж хворого з підготовки до обстеження і методики забору nматеріалу (якщо пацієнт буде виконувати це самостійно);
в) підготувати необхідну кількість відповідно підготовленої посуди та nінструментів;
г) заповнити nнаправлення з визначенням профілю лабораторії, мети дослідження;
д) своєчасно nвідправити біологічні матеріали на дослідження;
ж) nпроконтролювати своєчасність отримання результатів лабораторної діагностики nіз фіксацією їх у медичних документах пацієнта.
Забір крові на дослідження
Значення крові, як тканинної системи, nщо забезпечує транспорт дихальних газів, продуктів обміну речовин, ферментів і nгормонів, активна участь її у формуванні захисних організму визначають nпрактичну цінність дослідження складу крові. Дослідження крові допомагають nсвоєчасному розпізнанню захворювань, полегшують контроль за ефективністю nлікування і часто є об’єктивним критерієм видужання хворого.
Медична сестра nповинна правильно зібрати кров для лабораторного дослідження nі правильно документувати направлення матеріалу в лабораторію.
Кров досліджують nморфологічно (клінічний аналіз крові), біохімічно, серологічно, бактеріологічно.
Кров для біохімічних і серологічних досліджень беруть із вени методом венепункції в кількості 5-20 мл залежно від мети nдослідження.
Залежно від характеру nдослідження техніка забору крові може видозмінюватися. Кров можна отримати при nсамовільному витіканні її через голку або шляхом засмоктування через голку шприцем. Для дослдіження nскладових частин сироватки кров беруть сухою голкою і сухим шприцем nв суху пробірку, взяту з лабораторії. Виливають кров із шприца повільно по стінці nпробірки, щоб не утворювалася піна і не травмувались формені елементи.
Для дослідження nкрові на ВІЛ-інфекцію у спеціалізовану лабораторію nнаправляють 2 мл сироватки nне пізніше 24-72 год після забору крові разом з двома nпримірниками направлення встановленого взірця. Матеріали nтранспортують у контейнерах з холодоагентом в пластмасових або металевих nштативах. Штативи вміщують у металеві бікси або коробки, які герметично nзакриваються і легко дезінфікуються.
Забір виділень на дослідження. Матеріал для nбактеріологічного дослідження слід збирати з дотриманням асептики, в стерильний посуд і nшвидко відправляти в лабораторію.
Для забору матеріалу nіз зіва притискають язик nшпателем і беруть наліт на дужках стерильним ватним тампоном, який опускають в nстерильну пробірку і закорковують. За 2 nгод до збирання матеріалу не слід nвикористовувати дезінфікуючі розчини для споліскування горла і вживати їжу.
Мазок із кон’юнктиви ока беруть вранці до вливання і nзакапування крапель. Платинову петлю або зонд стерилізують над полум’ям. Після nвистигання проводять інструментом по нижній витягнутій перехідній складці. nМатеріал наносять тонким шаром на чисте знежирене предметне скло, мазок nфіксують над полум’ям. Місце, де розміщений мазок, окреслюють олівцем. У разі nнеобхідності посіву nпетлю з матеріалом опускають у пробірку з поживним середовищем. Після розподілу матеріалу пробірку закорковують.
Виділення із сечовипускального каналу у чоловіків nберуть вранці до першого сечовипускання. Попередньо готують чисті знежирені nпредметні скельця. Зовнішній отвір сечовипускального каналу обтирають ватою, змоченою nстерильним ізотонічним розчином натрію хлористого. Натискуючи на задню стінку nсечовипускального каналу, знімають на предметне скельце краплю виділень і nпетлею готують мазки для бактеріоскопії.
У жінок nсечовипускання беруть виділення з сечовипускального каналу, піхви і шийки nматки. Спочатку стерильним корнцангом, металевим шпателем або дротяною петлею nзабирають виділення із сечовипускального каналу. Для цього вводять палець у піхву і nнатискають на задню стінку сечовипускального каналу. Виділення наносять тонким nшаром на предметне скельце, позначене літерою U (уретра). Потім вводять в піхву nстерильне дзеркало і різними інструментами беруть для дослідження матеріал із nзаднього склепіння піхви і з каналу шийки матки. Предметні скельця з мазками nпозначають лірерами V (піхва) і nС (шийка).
Мокротиння – патологічний матеріал, що nвиділяється при кашлі та відхаркуванні із дихальних шляхів.
Збір для nклінічного аналізу – проводять найчастіше вранці.
Перед тим пацієнт nповинен:
– почистити зуби;
– прополоскати ротову порожнину гідрокарбонатом натрію, nфурациліном (1:5000) або 0,01 % розчином перманганату калію.
Хворий відкашлює у nсуху чисту скляну банку 3-5 мл мокротиння. На банці етикетка із nзазначенням прізвища, nініціалів, відділення. Відправляють в лабораторію протягом 2-х год, бо nтривале стояння сприяє розмноженню мікрофлори, лізису тканин. До відправлення nзберігати в прохолодному місці.
Збір харкотиння nна БК – методом флотації (осадження). Збирають n1-3 доби, бо мікобактерії nможна виявити лише тоді, коли їх в 1 мл більше 100 тис. При цьому nгомогенізоване лугом мокротиння збовтують з легким вуглеводнем (толуол, ксилол, nбензин), дрібні nкраплини якого захоплюють бактерії і випливають догори. Відстояний шар nвідсмоктують піпеткою і наносять на підігріте скло nкраплю за краплею на одне і те саме місце. Потім після nпідсихання препарат фіксують і фарбують за Ціль-Нільсоном.
ІІ метод – nелектрофорез. При пропусканні постійного струму через розріджене харкотиння nмікобактерії туберкульозу спрямовуються до катода, з поверхні якого роблять nмазок і фарбують за Ціль-Нільсоном.
Промивні води nбронхів – досліджують для пошуку мікобактерій nтуберкульозу, у хворих, що не виділяють мокротиння, або клітин злоякісних nпухлин.
Після анестезії розчином дикаїну глотки і гортані хворому, який лежить на боці nураженої легені, гортанним шприцом на середину основи висунутого язика повільно nвливають 10-20 мл підігрітого фізіологічного розчину. Розчин стікає у nбронх і викликає кашель. Виділені з кашлем промивні води і слиз збирають у nстерильний посуд. Мікобактерії виявляють методом флотації.
Для цитологічного дослідження промивні води цинтрифугують і з осаду готують нативні nпрепарати і мазки.
Промивні води можна отримати при nбронхоскопії (20-30 мл харкотиння).
Для дослідження nсечі використовують вранішню порцію, як nнайбільш концентровану. Жінки перед збором сечі для дослідження обов’язково nповинні підмитися. nВ дні місячних бажано не брати сечу для дослідження, а у разі нагальної потреби проводять nкатетеризацію.
У хворих на цукровий діабет для nрегулювання дієти, інсулінотерапії і кількісного nвизначення виділюваного цукру за добу сечу збирають протягом доби. Вимірюють nдобову кількість сечі (показник записують у температурному листку) іпісля перемішування порцію її n(200 мл) направляють в біохімічну лаьораторію.
Для дослідження глюкозуричного профілю сечі збирають за визначені проміжки часу: І порція – nз 9-ї до 14-ої години; ІІ – з 14-ї до 19-ої години; ІІІ – з 19-ої до 23-ої nгодини; ІV – з 23-ої до 6-ої години; V – з 6-ої до n9-ої години. Визначають об’єм кожної порції і 100 мл з кожної порції nнаправляють в лабораторію.
Сечу для бактеріологічного дослідження збирають у стерильну пробірку після nретельного туалету зовнішніх статевих органів. Якщо при цьому не проводять nкатетеризацію, то для дослідження беруть середню порцію сечі.
При дослідженні сечі nза методом Нечипоренко визначають кількість формених елементів в 1 мл сечі. У чисту посудину збирають nсередню порцію вранішньої сечі, яку ще теплою направляють в лабораторію.
Забір сечі на дослідження входить в обов’язок nмедичної сестри нічної зміни, тому що частіше досліджують вранішню сечу. nПервинному хворому сестра сама може написати направлення nна дослідження. Сестра повинна знати, що хворим, які отримують в лікуванні nгепарин, а також після переливання крові обов’язково проводять дослідження nсечі.
Для дослідження сечі nна діастазу (при захворюваннях підшлункової nзалози) для дослідження потрібно 5-10 мл свіжевипущеної nсечі, яку відразу направляють в лабораторію.
Пробу Земницького найчастіше використовують як nфункціональний метод дослідження нирок. Сестра напередодні звечора готує 8 nчистих посудин, на які наклеює етикетки із зазначенням прізвища nхворого, відділення, номер палати, номер порції, та проміжки часу, за які nзаповнюється посуда.
Дослідження nпроводять на звичайному водному і харчовому режимі. У день дослідження хворому не nпризначають сечогінних засобів. Протипоказань до проведення проби немає. Хворого nнеобхідно звечора попередити, щоб о 6 год ранку він nвипустив сечу в туалет. Після цього хворий протягом 3 год nзбирає сечу у першу, а потім – другу посудину і так до 6 год nранку наступного дня. Вночі медична сестра повинна розбудити хворого.
Вранці наступного nдня медична сестра вимірює об’єм кожної порції і урометром питому густину nкожної порції. Результати записує у спеціальному nбланку.
При nдослідженні сечі у чоловіків беруть дві порції (двосклянкова nпроба) з метою виявлення патологічного процесу у сечовипускальному і nпочаткових відділах сечовивідних шляхів (перша порція) або у верхніх відділах сечовивідних шляхів n– тоді патологічні елементи виявляються в обох порціях.
Для діагностики nзахворювання передміхурової залози збирають сечу трьома порціями. Перед забором nдругої і третьої порції сечі хворому необхідно пояснити, що він повинен nмочитися у різну nпосуду, не перериваючи струмка сечі.
Кал для дослідження збирають зразу ж після дефекації в чистий сухий, краще скляний посуд. У nнаправленні необхідно вказати паспортні дані обстежуваного, відділ, мету дослідження, дату.
Щоб виявити nприховану кров у калі хворого готують 3 дні, виключивши з раціону м’ясо, рибу і nприготовлені з них страви. Хворий не повинен чистити зуби, приймати лікарські nзасоби, що містять залізо. На 4-ту добу ранковий свіжовиділений кал переносять у суху чисту посудину, nі направляють з відповідним направленням у лабораторію.
Кал для дослідження на яйця глистів беруть безпосередньо після nвипорожнення із трьох різних місць і ще теплим відправляють в лабораторію. При підозрі на ентеросорбіоз скляною паличкою зішкрібають матеріал зі nскладок навколо анального отвору і вміщують його у краплю гліцерину або nізотонічного розчину натрію хлориду на предметному склі.
Для забору калу з nметою виявлення дизентерії необхідно мати пробірку із сумішшю гліцерину і нашатиру, всередині якої знаходиться скляна ректальна nтрубка. Хворого nвкладають на лівий бік із зігнутими в колінах ногами, притягнутими до живота. Пальцями лівої руки розводять сідниці, nа правою рукою вводять в анальний отвір трубку на 5-
Участь nмедсестри в рентгенологічних методах дослідження
Достовірність та інформативність результатів nінструментальних методів дослідження залежить значною мірою від якості nпідготовки хворих до цих досліджень.
Підготовка до рентгенологічних досліджень.
Бронхографія – рентгенологічне дослідження бронхів і трахеї за допомогою nконтрастних речовин. Під час підготовки перевіряють чутливість хворого до nпрепаратів йоду, проводять дренаж бронхів, дають відхаркувальні та бронхолітичні засоби. Перед процедурою підшкірно nвводять атропіну сульфат, за необхідності – десенсибілізуючі засоби. nБронхографію проводять під наркозом або місцевою анестезією. Після nпроцедури хворому протягом 2 год не дають їсти. nКатетери для введення контрастної речовини стерилізують кип’ятінням.
Підготовка до дослідження шлунка і тонкої кишки. За 2-3 дні до дослідження з раціону nвиключають продукти, що викликають метеоризм (чорний хліб, молоко, капуста, nкартопля). Напередодні дослідження хворий вечеряє о 18-й годині,після чого його попереджають, що він не повинен їсти, пити, nвживати ліки (за необхідності застосовують парентеральне nвведення.) О 19-20-й годині хворий приймає 30 nг рицинової олії, а через 2-3 год йому ставлять очисну клізму. Вранці за 2-3 год до дослідження проводять повторну очисну клізму і натще nнаправляють хворого в рентгенологічний кабінет. Перед nдослідженням хворий не повинен вживати рідини, палити. Якщо в шлунку натще виявляють велику nкількість рідини, nїї можна відсмоктати зондом. При великому скупченні nгазів за 30 хв до дослідження повторно ставляють nочисну клізму.
Підготовка до дослідження жовчного міхура і жовчних проток
Протягом 2 днів перед холецистографією nхворі вживають тільки легку їжу, що не містить клітковини і не викликає nметеоризму. Кишки очищають за допомогою клізм. Напередодні дослідження хворий nвостаннє приймає їжу о 16-17-й годині. Ввечері ставлять очисну клізму. nКонтрастні речовини (1,5-3 г холевіду) вводять за спеціальною схемою за 12-14 год до рентгенографії. Вранці за 2-3 год nдо дослідження ставлять очисну клізму. Хворий приносить з собою в nрентгенівський кабінет 2 сирих яйця.
При nпроведенні внутрішньовенної холецистографії напередодні визначають чутливість nхворого до контрастної речовини – внутрішньовенно nвводять 1-2 мл 20 % розчину білігносту. При появі висипки на шкірі, свербіння, підвищення температури тіла від nвнутрішньовенного введення відмовляються. За відсутності реакції у день nдослідження дорослому вводять 30-40 мл 30 % розчину білігносту, nпопередньо підігрітого nдо температури тіла, протягом 3-5 хв. Через 10-15 хв після введення білігносту на nрентгенограмі можуть бути виявлені контрастовані nжовчні протоки, а через 40-45 хв починає nзаповнюватися жовчний міхур.
Підготовка до дослідження товстої кишки
Товсту кишку nобстежують, наповнюючи її барієм через клізму або оглядаючи кишки на другу добу після nприймання контрастної речовини для дослідження шлунка. Хворого попереджують, що на дослідження nпотрібно прийти до випорожнення кишок. Уранці дають сніданок для рефлекторного просування барію і через 2 год проводять рентгенологічне дослідження. Для виявлення nзмін у сліпій nкишці хворому призначають прийом барію (200 г на n1 склянку води) о 3-й годині ночі з наступним рентгенологічним дослідженням nчерез 7-8 год.
Підготовка до дослідження сечовидільної системи
Для визначення nположення нирок, їх розмірів, наявності каменів чи nпухлин проводять оглядовий знімок нирок. Для цього протягом 2-3 днів виключають nз раціону газоутворюючі продукти, не призначають nсольових проносних і лікарських засобів, що містять йод. Напередодні дослідження nо 22-й годині ставлять очисну клізму. В день дослідження до процедури не можна nприймати їжу і рідину. nВранці за 3 год до процедури знову ставлять очисну nклізму. Перед процедурою хворий звільняє сечовий міхур. Якщо в рентгенівському nкабінеті виявляють велику кількість газу в кишках, то ще раз ставлять очисну nклізму і через 45 хв після неї nроблять знімок.
Ендоскопічні методи обстеження дозволяють за допомогою спеціальних nоптичних приладів (ендоскопів) оглянути слизову оболонку шлунково-кишкового nтракту (стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки – езофагогастродуоденоскопія), nпрямої і сигмоподібної кишки (ректороманоскопія), nтовстої кишки (колоноскопія), органів черевної nпорожнини (лапароскопія).
Ендоскопічні nметоди дозволяють за необхідності:
– провести біопсію (взяти кусочок тканини) з наступним nгістологічним дослідженням;
– здійснити лікувальні маніпуляції (видалення сторонніх тіл, nполіпів, перев’язування кровоточивих судин).
Всі ендоскопічні дослідження можуть супроводжуватись nускладненнями: алергічною реакцією на анестетики, кровотечею, непритомністю. nТому медична сестра під час процедури постійно контролює стан хворого.
При езофагогастродуоденоскопії хворий не потребує nспеціальної підготовки. nПланову гастроскопію проводять вранці, натще. Невідкладну гастроскопію (з діагностичною nі лікувальною метою при шлунковій кровотечі) виконують без підготовки у nбудь-який час.
Напередодні хворому nпояснюють, що під nчас процедури не буде можливості розмовляти, ковтати слину. Знімають знімні nзубні протези. За 30 хв до обстеження хворому вводять підшкірно 1 nмл 0,1 % розчину атропіну сульфату. Безпосередньо перед дослідженням проводять nмісцеву анестезію слизової оболонки глотки розчином дикаїну. nХворого вкладають на універсальний операційний стіл на лівий nбік. Медична сестра стежить за станом хворого. Після езофагогастродуоденоскопії 1-1,5 год nхворому не дозволяють вживати їжу (до повного відновлення ковтання). Якщо під час nдослідження проводилась біопсія, то їжу в цей день вживають тільки охолодженою.
Підготовка до ректороманоскопії включає постановку очисних nклізм напередодні ввечері і вранці за 1,5-2 год до nобстеження з наступним введенням газовідвідної трубки. При гострих запальних nзахворюваннях, наприклад дизентерії, а також при значній кровоточивості nслизової оболонки сигмоподібної і прямої кишок обстеження проводять без nпопередньої підготовки.
Підготовка до колоноскопії аналогічна тій, що передує іригоскопії. Напередодні дослідження хворому вдень nдають 30-50 мл рицинової олії, ввечері і вранці (за 2 год nдо дослідження) повторно ставлять очисну клізму. За необхідності проведення nневідкладної колоноскопії (для прикладу, при підозрі на nнепрохідність товстої кишки) підготовку обмежують сифонною клізмою; через 0,5-1 nгод після неї проводять колоноскопію. nХворого вкаладють на лівий бік з зігнутими у колінах nта підігнутими nдо живота ногами. Якщо введення колоноскопа або його nпросування утруднене, то хворого можна nповернути на спину, правий бік.
Медична сестра слідкує за станом nхворого.
Лапароскопія – огляд органів черевної порожнини та молого nтаза для розпізнання патологічних процесів.
Напередодні ввечері nі безпосередньо перед дослідженням хворому ставлять nочисну клізму. Медична сестра привозить хворого на каталці nі після nдослідження відвозить його назад в палату.
Бронхоскопія – метод візуального дослідження внутрішньої nповерхні трахеї бронхів за допомогою оптичного приладу – бронхоскопа. Діагностичну бронхоскопію проводять з метою nвстановлення або уточнення діагнозу при пухлинах трахеї чи бронхів, гнійних nзахворюваннях бронхів і легень, туберкульозі легень, наявності сторонніх тіл у nтрахеї та бронхах. При лікувальній бронхоскопії видаляють сторонні тіла, nбронхіальний секрет і вводять у бронхи nлікарські засоби.
Бронхоскоп складається з металевих трубок з nотворами на кінці та освітлювальних і оптичних nсистем. У наборі є пристрої для проведення знеболювання розпилюванням, трубки nдля вливання розчину в бронх, відсмоктування рідини з бронха, щипці для видалення сторонніх тіл. До початку nдослідження перевіряють роботу освітлювальної системи і стерилізують трубки, nгачки, щипці.
Бронхоскопію nпроводять натще в перев’язувальній або ендоскопічній кімнаті. Підготовка nрук, як до операції. Для премедикації застосовують n0,1 % розчин атропіну сульфату чи метацину. Місцевої nанестезії при бронхоскопії досягають змащуванням nслизової оболонки знеболювальним засобом або розпилюванням чи вливанням розчину nанестезуючої речовини (дикаїн, кокаїну гідрохлорид, тримекаїн). nАнестезію проводять у 2-3 етапи з інтервалом 2-3 хв. Спочатку знеболюють nслизову оболонку глотки, потім гортані та голосових зв’язок і, врешті, вливають nанестезуючий розчин у трахею за nдопомогою гортанного шприца.
Бронхоскопія у nположенні хворого сидячи здійснюється під місцевою анестезією. Хворий сидить навпроти лікаря, дещо nнахиливши тулуб уперед. Руки опущені між ногами (цим досягається розслаблення м’язів шиї і nплечового пояса), голова злегка закинута назад. Хворого попереджують, що зміна nположення тіла утруднює введення бронхоскопа, і nстежать за тим, щоб при бронхоскопії nвін не втягував голову і не прогинався вперед.
При бронхоскопії в nположенні лежачи на спині під плечі пацієнта підкладають щільну подушку розміром n60х40х5 см. Голову і шию піднімають спеціальним головотримачем nабо валиком завтовшки 10-
Пункція – прокол порожнини, органа, тканини. Абдомінальна пункція – прокол черевної порожнини здіагностичною і лікувальною nметою. Належить до лікарських процедур. Напередодні проколу хворому спорожнюють nкишки, а перед самою пункцією – сечовий міхур. Готують nтроакар для проколу черевної порожнини з гострокінцевим мандреном, nшприци ємністю 5-10 мл, голки, 0,5 % розчин новокаїну чи хлоретил, дренажну nгумову трубку, затискач, спиртовий розчин йоду, етиловий спирт, стерильні nбинти, серветки, клеол, лейкопластир, стерильні nпробірки і таз чи відро для асцитичної рідини. Лікар nобробляє свої руки та шкіру хворого, як перед операцією. Хворий сидить, спершись nлопатками на спинку стільця. При тяжкому стані nпацієнта абдомінальну пункцію проводять у його положенні лежачи. Місце проколу: nпо середній лінії живота нижче від середини відстані між пупком і лобком nабо по лінії, що з’єднує пупок з передньоверхньою nостю здухвинної кістки, на 3-5 см вище nвід останньої. Шкіру у місці проколу знеболюють хлоретилом або новокаїном. nТроакар з мандреном беруть всією правою долонею (як nшило), вказівний палець розміщують вздовж троакара, обмежуючи його проникнення nвглиб на 2-4 см (залежно від товщини nпередньої черевної стінки).
Шкіру у ділянці nпроколу розтягують лівою рукою і притискають до черевної стінки. Різким nкоротким рухом перпендикулярно черевній стінці встромляють троакар, виймають мандрен і перші порції рідини, щи nвитікає, збирають у стерильні пробірки для дослідження. На троакар надягають nтрубку і спускають асцитичну рідину у nвідро. Швидкість витікання рідини регулюють, періодично перитискаючи nтрубку, щоб кількість її не перевищувала 1 nл за 5 хв. При сповільненні nвитікання рідини nхворого, що перебуває у положенні лежачи, злегка повертають на бік, у хворого, nщо сидить, обережно притискають черевну стінку. В кінці процедури при зменшенні nструменя рідини nживіт стискають рушником чи простирадлом. Після виймання троакара місце проколу обробляють спиртовим nрозчином йоду й етиловим спиртом, накладають асептичну пов’язку. Декілька годин nхворий лежить на правому боці. Якщо після виймання мандрену в троакарі nз’являється кров, а далі домішка крові у рідині, яку видаляють, збільшується, nто слід терміново запросити хірурга.
Плевральна nпункція. У здорових людей у плевральній порожнині nзнаходиться до 50 мл рідини. При захворюванні плеври між її листками може nскупчуватися значна кількість рідини, що обтяжує стан хворого і є показанням до пункції.
У тому разі, коли nкількість рідини nневелика, проводять діагностичну плевральну пункцію для визначення характеру nрідини і наявності патологічних клітин. Для діагностичної пункції звичайно застосовують шприц об’ємом 20 nмл, який з’єднують з голкою (довжина 7-
Місце проколу nзнеболюють новокаїном. Голкою з гумовою трубкою проколюють грудну стінку по nверхньому краю ребра (уздовж нижнього краю ребра проходить судинно-нервовий nпучок). Проникнення голки в плевральну порожнину відчувається як провал. Під’єднують nшприц до канюлі на кінці гумової трубки, знімають і nвідсмоктують рідину шприцом у пробірки для дослідження. Попередньо краї nпробірки проводять над полум’ям і закривають її стерильною пробкою. На пробірці nповинно бути направлення з паспортними даними хворого, а також із зазначенням мети дослідження.
На столику поруч з nхворим мають знаходитися розчин аміаку (нашатирний спирт) і набір лікарських nзасобів, необхідних для надання невідкладної допомоги, бо в ослаблених хворих nпід час процедури може виникнути запаморочення.
Після закінчення процедури голку nшвидко виймають, місце проколу змащують йодом і заклеюють лейкопластиром. Хворого доставляють nу палату і вкладають у ліжко, де він перебуває не менше ніж 2 год.
Відсмоктування рідини з nплевральної порожнини з лікувальною метою здійснює лікар за допомогою апарату Потена. Готують необхідне обладнання й інструменти. Фельдшер nасистує лікареві, стежить за станом хворого, після закінчення процедури вимірює кількість евакуйованої nрідини, відправляє пунктом на дослідження в лаболаторію.
Люмбальну (спинномозкову) пункцію проводить лікар з діагностичною і лікувальною метою. Готують голку Біра з мандреном або звичайну nголку довжиною 5-
Стернальна пункція проводиться для прижиттєвого nвивчення кісткового мозку та діагностики гематологічних захворювань. Готують голку Касирського, шприци, голки, предметні скельця, спирт, йод. nХворого вкладають горілиць на твердій кушетці. Після обробки nшкіри спиртом і йодом місце пункції (найчастіше посередині груднини на рівні nІІ-ІІІ міжребер’я) знеболюють розчином новокаїну. nГолкою Касирського проколюють м’які тканини і, nвстановивши ниток на відстані 5 nмм від поверхні шкіри, проходять через nзовнішню пластинку грудини. Рука отримує відчуття “провалу”. Вийнявши мандрен, до голки приєднують сухий шприц на 10-20 мл і nнасмоктують 0,5-1 мл кісткового мозку, який виливають на предметні скельця. Дрібні nкрупинки кісткового мозку розминають і готують мазки, які відправляють у лабораторію. nГолку виймають, місце пункції обробляють спиртом і заклеюють.
Участь nмедсестри в інструментальних методах nдослідження
Лапароскопія – огляд органів черевної порожнини та молого nтаза для розпізнання патологічних процесів.
Напередодні ввечері nі безпосередньо перед дослідженням хворому ставлять nочисну клізму. Медична сестра привозить хворого на каталці nі після nдослідження відвозить його назад в палату.
n Незалежно від того, який суглоб буде пунктуватись, операція (прокол і взяття пунктату) nпроводиться у положенні хворого лежачи.
n Пункцію потрібно проводити з дотриманням nусіх необхідних вимог асептики, як при будь-якій хірургічній nоперації (руки, шкіра хворого, білизна та інструменти).
n Для пункції потрібні: шприц 10 мл, голки nтонкі діаметром n0,6- 0,8 мм, чисті стерильні nпробірки та предметне скло.
n nМісце проколу знеболюють 0,5%-ним р-ном новокаїну.
