Шляхи проникнення ароматичних речовин в організм. Методи застосування ефірних олій.
Історія та способи застосування ефірних олій
З глибини століть дійшли до нас перші пахощі, що зберегли аромати давнини в усипальницях єгипетських фараонів. Ми пам’ятаємо, що біблійна Суламіф перед побаченням з Соломоном зі знанням справи користувалася ароматними ефірними маслами.
Давньогрецькі красуні добре знали основні «правила хорошого тону» – особа повинна пахнути пальмовою олією, а руки – м’ятою. Обожнювали пахощі римські патриції (вони обприскували не тільки себе, але і їжу, одяг, а також вулиці і площі, де проїжджав імператор).
«Середній клас» Рима, Єгипту, Греції, Сходу теж не розлучався з ароматами протягом усього життя – і в будні, і в свята. Священики використовували суміші ароматичних речовин та ефірних масел для приготування парфумів і ліків, в ритуальних діях, під час святкувань, а в будинках – для створення приємної атмосфери та профілактики захворювань.
У Росії наприкінці XIX століття випускалося набагато більше парфумерних виробів, ніж зараз. Не тільки духи, але запашні води, ароматні притирання, запашні порошки, ефірні масла, ароматичні есенції курильні або оцти, папірці , свічки, саше – були в арсеналі модниць.
Говорячи науковою мовою, ефірне масло – це ароматний і сильно концентрований екстракт з листя, квіток, коренів і кори дерев. Ефірні масла в чистому вигляді можуть містити до 50 інгредієнтів. Ефірні олії ще називають «життєвою силою» або «душею» рослини. Кожна ефірна олія неповторна і має свою область застосування.
Ефірну олію обов’язково поміщають в темний скляний флакон і герметично закупорюють, тому що є дуже чутливою до світла і вступає в реакцію з пластмасою. Обсяг бульбашки з ефірною олією зазвичай не перевищує 10 мл.
Натуральна ефірна олія гармонійно пахне, це замкнене коло компонентів, де один плавно перетікає в інший, але не «б’є» в ніс. Термін придатності ефірних олій – до 3 років, за винятком цитрусових ефірних масел, які бажано використати протягом року. Зберігати ефірні масла потрібно в темному місці зі стабільною температурою (у холодильнику або в кімнаті).
Ефірні олії, які містяться в різних частинах рослини, можуть володіти різними запахом і дією. Наприклад, з апельсина отримують три види ефірного масла: з квіток гіркого апельсинового дерева – квіткове апельсинове масло (неролі), з листя (Померанца) – масло, відоме як петитгрейн (петітгрейн), з шкірки плодів солодкого китайського апельсина – апельсинову ефірну ол
Область застосування ефірних олій (аромамасел) майже безмежна.
Можна:
– ароматизувати ними ванну
– ароматизувати ними приміщення за допомогою аромалампи
– використовувати масла в інгалятори
– створювати свої власні мазі й шампуні
– використовувати їх як лікарські препарати, приймаючи їх всередину
– ароматизувати чай
– робити холодні та гарячі компреси, розтирання, обгортування шкіри
– створювати свої власні парфуми
Обираючи один з методів використання, слід пам’ятати: Ефірні масла (ефірні олії) вважають більш ефективними при зовнішньому використанні ніж внутрішньому, оскільки масло вже протягом кількох секунд проникає в потрібні органи.
Методи використання ефірних масел (ефірних олій):
1. Аромотерапія
У аромалампу наливається тепла вода, в яку додають кілька капель аромамасла, після чого запалюється свічка. За рахунок повільного підігріву води відбувається поступове насичення повітря кімнати ароматом. Метод слід застосовувати при закритих вікнах і дверях. Час інгаляції 1-3 години.
Як правило, в аромалампу додається кілька крапель ефірної олії, кількість яких визначається розмірами приміщення – зазвичай це 1-2 краплі на 5 кв. метрів. Аромат в приміщенні повинен бути тонким і ненав’язливим.
Види аромаламп:
1. Неелектричні аромалампи (керамічні, скляні, кам’яні, металеві). Це найбільш поширений вид. Такі аромалампи складаються з ємності для води та ефірної олії, каркаса та підставки для свічки. Для джерела тепла використовується чайна свічка (у “гільзі”). Свічка нагріває воду, вода випаровується і забирає з собою більш легкі частки ефірного масла, поширюючи, таким чином, аромат по приміщенню.
Використання:
Налийте гарячу воду (не кип’яток, градусів 50-60) у верхню частину аромалампи (ємність для води), капніть в неї потрібну кількість ефірного масла, запаліть свічку в нижній частині аромалампи. Насолоджуйтесь ароматом. Через 1-3 години свічку можна загасити.
2. Електричні аромалампи (водні, безводні: аромалампи, що працюють від мережі, ультразвукові (дифузори), USB-аромалампи). Даний спосіб ароматизації має свої переваги у порівнянні з аромалампами, що працюють від вогню.
– води не потрібно, масло капають безпосередньо в дифузор
– капати олії можна менше – ті ж 5 крапель дають більший ефект
– олія використовується більш повно (у звичайній аромалампі частину ефірного масла прогоряє і осідає на стінках аромалампи), тим самим терапевтичний ефект збільшується
– масло не нагрівається, тому що випаровування відбувається за рахунок ультразвуку. Це також збільшує терапевтичний ефект ефірного масла
– мити дифузор не треба, робоча поверхня протирається ватою зі спиртом
– за рахунок ультразвуку відбувається активація частинок ефірного масла, це сприяє більшій доступності корисних речовин
– дифузор працює без вогню, це ідеальний варіант для офісу та дитячої
2. Інгаляції холодні
Безпосередньо з флакона, або після нанесення на тканину чи аромакамінь (камінь з дрібнопористої глини) вдихають аромат ефірного масла. Дихання повинне бути рівним і глибоким. Час інгаляції 5-10 хвилин.
Аромакамінь – це аксесуар для ароматерапії, який використовується для ароматизації повітря в приміщеннях, одягу та білизни. Досить нанести одну або дві краплі ефірного масла на поверхню аромакаменя, щоб відчути ефект. Можна носити з собою в кишені, сумці, для ароматизації білизни та одягу покласти у шафу.
Камінь здатний утримувати аромат від 1 дня до місяця, в залежності від виду ефірного масла. Аромокамінь виготовлений з природної білої глини, має пористу структуру.
Ідеальний для офісу, так як дає аромат в межах столу, і де небажана ароматизація повітря із застосуванням вогню. У порівнянні з аромалампою найменш небезпечний для дітей.
3. Інгаляції гарячі
У посуд з широким горлом налити окріп, накрити голову рушником, додати кілька капель ефірного масла в окріп і вдихати аромат 3-10 хвилин. Під час інгаляції слід обов’язково закривати очі.
Ванни з ефірних масел. Ароматичні речовини стикаються з усією поверхнею шкіри. За рахунок високої проникаючої здатності швидко всмоктуються шкірою, потрапляють у лімфатичну мережу, а потім в усі органи. Крім сильного впливу на шкіру, ефірні олії надають потужний вплив на легені, кишечник, нирки, центральну і периферичну нервову систему, точки Бонньє. Ванни можуть бути гарячими, прохолодними, сидячими, для ніг, ванночки для рук і т. д.
У наповнену водою необхідної температури ємність додають вказану кількість ефірного масла, яке попередньо змішують з емульгатором (морська або кухонна сіль, піна для ванни, мед, вершки, молочна сироватка, висівки). Час процедури 5-30 хвилин. Збільшення часу прийому ароматичної ванни повинно бути поступовим.
4. Компреси з ефірних масел
Речовини, що містяться в ефірних маслах, проникають через ділянку шкіри, що перебуває в прямій проекції до хворого органу, потрапляють у лімфу та мають протизапальну, протинабрякову, знеболювальну, спазмолітичну дію.
Холодні і гарячі компреси. У воду (300-400 г) необхідної температури додати ефірну олію, після чого занурити в цю воду бавовняну тканину, злегка віджати, прикласти на область проекції хворого органа, на чоло, шию, литкові м’язи і закріпити сухою тонкою тканиною. Час процедури – 5-40 хвилин.
5. Розтирання з ефірних масел
Методика розтирання ефірними маслами чудово допомагає при запальних явищах в м’язової, нервової, сполучної тканини, впливаючи на лімфатичну систему, хребетний стовбур, системи дихання і кровообігу.
У 10 г масла для масажу (масло звіробою, мигдальне, масло паростків пшениці) додати необхідну кількість ефірного масла, нанести на хворе місце і втирати сильними енергійними рухами. Крім позитивного впливу на органи дихання, кровообігу, центральну і периферичну нервову систему, відбувається оздоровлення печінки, кишечника і залоз внутрішньої секреції.
6. Внутрішнє вживання ефірних масел
Активні компоненти ефірних олій впливають на органи травлення, потрапляють у кров’яне русло, нормалізують роботу серцево-судинної системи, мають потужний вплив на сечостатеву систему й нервову тканину. Дана методика менш популярна, ніж перераховані вище, оскільки викликає неприємні відчуття в момент попадання ефірних олій у рот.
Чисті нерозведені ефірні масла не можна вживати всередину! Рекомендовану кількість ефірного масла слід додати до 1 ст. л. харчового рослинного масла, в 0,5 ч. л. меду чи варення.
Для пекучих ефірних олій існує методика капсулювання: на маленький шматочок чорного хліба нанести ефірне масло відповідної дозування. Інший шматочок хліба розім’яти між пальцями так, щоб вийшла тонка пластинка. Далі, загорнути в цю платівку просочений аромаесенцією хліб і щільно заклеїти. Після, приймати як пігулки, запиваючи великою кількістю рідини (краще кислим соком).
7. Ароматизація чаю: у герметично закриваючий посуд (200 г) крапнути 7-10 крапель ефірної олії, потім насипати в цю ємність чай, щільно закрити і не відкривати 3-5 днів, періодично струшувати. Після зазначеного терміну чай готовий до вживання.
Ефірні масла в косметології
Ефірні масла в косметології використовуються з давніх часів. А останні дослідження доводять їх позитивний вплив на організм. Ефірні масла в косметології сприяють більш швидкій регенерації і розмноження клітин епідермісу, стимулюють і регулюють обмінні процеси, сприяють виведенню токсинів і отрут, ініціюють вироблення нових волокон колагену і еластину, а все це сприяє гальмуванню зістарювання організму.
Ефірні масла в косметології відрізняються приємним розслаблюючим ароматом, що піднімає настрій і позитивно позначається на всіх системах організму. Тому використовувати ефірні масла в косметології не тільки дуже корисно, але й приємно.
Перед застосуванням ефірних масел в косметології треба брати до уваги особливості шкіри.
Догляд за нормальною шкірою обличчя
Практично в більшості випадків догляд за шкірою обличчя проводиться вранці і ввечері.
Ранковий догляд за шкірою. Обполосніть обличчя м’якою водою кімнатної температури (або злегка прохолодною) без мила або протріть шматочком льоду по напряму шкірних ліній. Милом не користуйтеся. При нормальній шкірі його застосовують 2-3 рази на тиждень, щоб не пересушити шкіру. Після ополіскування (протирання льодом) шкіру обличчя промокніть рушником: його прикладають до обличчя з невеликим натиском. Осушують особа після будь-якого вмивання, незалежно від типу шкіри.
Порада: не можна грубо витирати обличчя, тому що шкіра від цього розтягується і з’являються передчасні зморшки.
Якщо після ополіскування або протирання льодом на обличчя наноситься крем, можна при промоканні залишити на шкірі трохи вологи. Однак перед виходом на вулицю обличчя потрібно промокнути досуха. Ефект свіжості, збудження, приплив крові до шкіри і її почервоніння досягається зниженою температурою води (або холодом льоду), а також легкими натисненнями на шкіру при промоканні рушником. При нормальній чутливості шкіри для її очищення замість води (льоду) можна користуватися лосьйонами, а також рідкими кремами.
Пом’якшення шкіри. Бажано користуватися нежирними кремами. Наносити крем тонким шаром легкими рухами, що б’ють кінчиків пальців по шкірних лініях: на лобі – у напрямку росту брів до волосся на голові, навколо очей – від внутрішнього кута по верхньому століттю до зовнішнього, від зовнішнього кута по нижньому століттю до носа, а на ньому – по спинці до бічної поверхні до верхнього краю вушних раковин. У цих місцях крем потрібно наносити четвертим (безіменним) пальцем. На щоки і підборіддя наносите крем охоплюють рухами долонь. Можна провести масаж по крему чайною ложкою, нагрітої в гарячій воді (у склянці або під струменем з водопровідного крана). Ложка не повинна бути занадто гарячою (зробіть пробу на руці). Масаж проводять по шкірних лініях обличчя, по шкірі шиї та верхньої частини грудей. Тривалість спочатку 2 хв, потім до 5 хв. Процедура покращує кровообіг. Крем краще усмоктується в шкіру. Вона швидше зволожується. Після масажу шкіру промокають серветкою.
Захист шкіри. Нормальна шкіра спеціальної захисту не вимагає! Нею служить денний макіяж. Тим, у кого розширені кровоносні судини на обличчі, для захисту шкіри в зимовий час рекомендується користуватися кремами, не містять вологи, або гусячим топленим жиром, внутрішнім топленим свинячим салом, а також оливковою, кукурудзяним, соняшниковою олією.
Вечірній догляд за нормальною шкірою. Вимити обличчя м’якою водою, приємною на дотик. Застосовувати білі туалетні мила з кремом бажано 3 рази на тиждень. Більш грубі сорти мила можуть викликати пересушування шкіри. Замість мила бажано використовувати кефір, кисле молоко або жовток, розтертий з рослинним маслом. Одне із зазначених коштів слід нанести про напрямку шкірних ліній за 2-3 хв до вмивання ватяним тампоном або просто пальцями.
Замість вмивання обличчя можна очищати готовими лосьйонами чи лосьйонами, приготованими в домашніх умовах.
Догляд за сухою шкірою обличчя
В залежності від віку, характеру харчування, стану нервової системи кількість жиру в шкірі змінюється. Порушення нормального сало виділення несприятливо відбивається на шкірі. Вона стає шорсткою, менш еластичною, різкіше виражається її малюнок, з’являються тріщини, збільшується чутливість до сонячних променів, вітру, високих і низьких температур, починає лущитися, легко дратується і покривається червоними плямами. Особливо суха буває шкіра щік і на скронях, а шкіра чола, носа, носогубних складок і підборіддя часто навіть лисніє. Вона погано переносить умивання водою навіть з пережиренности милом. А потім покривається дрібними лусочками. Створюється враження, що шкіра ніби обсипана борошном. Сухість зростає, і шкіра вже не переносить умивання з милом. Більш того, навіть після вмивання лише водою вона часто покривається червоними плямами, горить. Потім стає в’ялою, все більше покривається зморшками, які спочатку з’являються близько кутів очей (так звані “гусячі лапки”). Сонце, вітер, холод і спека прискорюють і посилюють ці процеси. Якщо за такий шкірою розпочати своєчасний і ретельний догляд, то можна зберегти на тривалий час її красу, зберегти від в’янення.
Очищення сухої шкіри. Суху шкіру очищають тільки м’якою прохолодною водою або водою кімнатної температури. Холодна вода звужує судини, від цього шкіра стає в’ялою, зморшкуватою, гаряча розширює судини і пори і теж робить шкіру в’ялою. На суху шкіру сприятливо діє вологий м’який клімат. Дуже гарні для неї повітряні процедури. Сонячні процедури рекомендується приймати тільки рано вранці. Перед загальним миттям (у ванні, річці, басейні, під душем, в лазні) бажано нанести на обличчя крем для сухої шкіри, рослинне масло або будь-який наявний під рукою жир: сметану, внутрішнє свиняче сало, несолоне вершкове масло.
Догляд за жирною шкірою обличчя
Місцями посиленого виділення шкірного сала є лоб, ніс, підборіддя, задня поверхня шиї, місця між лопатками, область грудини, великі складки шкіри, пахвові западини, пахові складки, волосиста частина голови.
Тим, у кого жирна шкіра, рекомендується спеціальний режим харчування:
Правильний режим харчування. Бажано є 4-5 разів на день невеликими порціями. Їжа повинна бути нежирної. Борошняні і солодкі продукти необхідно виключити з раціону або різко обмежити. Слід вживати овочі і фрукти, молочні продукти, відварну рибу, гречану кашу, чорний хліб, відмовитися від кави, копченостей. Часто жирну шкіру й поганий колір особи мають ті, хто страждає закрепами. В цьому випадку рекомендується стежити за кишечником, приймати попускають речовини (відвар чорносливу, кисляк, кефір, кору крушини, пурген), ставити клізми. Бажано частіше бувати на море і сонце, займатися туризмом і спортом. Взимку рекомендується загальне опромінення кварцом.
Ранковий догляд за жирною шкірою. Вимийте обличчя теплою водою з милом, обполосніть водою кімнатної температури і промокніть рушником. Жирна шкіра добре переносить умивання з милом, будь-яку воду, спиртові розчини, витирання і розтирання рушником. Все це сприяє хорошому очищенню шкіри і масажує її.
Порада: умивання дуже гарячою водою не рекомендується: воно сприяє виділенню шкірного сала. Гарячою водою слід вмиватися один раз на тиждень при загальному миття, а після обполіскуватися холодної, яка звужує пори і зменшує саловиділення. Якщо шкіра відразу після вмивання стає жирної, її додатково протирають лосьйоном.
Вечірній догляд за жирною шкірою обличчя. Зніміть денний крем, декоративну косметику, пил, що скупчився за день. Добре очищає шкіру косметичне мило, яке можна приготувати так: 100 г дитячого мила настругати ножем або натерти на тертці, залити 1/2 л крутого окропу, потім помішувати до повного розчинення (краще в емальованому посуді). Розчин нагрівати 2-3 хв. Під час підігріву в нього додати 2 ч. л. борної кислоти, після підігріву – 1 ч. л. нашатирного спирту і 1 ст. л. 3%-ной перекису водню. З отриманого мила збивають піну, наносять її на обличчя ватяним тампоном, вологою губкою або пальцями круговими рухами по шкірних лініях. Для посилення очищаючого дії на мильну ватку або губку насипають дрібну сіль і питну соду, або те чи інше. Піну змивають з лиця відразу або після висихання теплою водою, обличчя споліскують прохолодною водою і витирають рушником насухо. Сіль і сода застосовуються залежно від ступеня забруднення шкіри і чутливості її до цих засобів.
Догляд за змішаним (комбінованим) типом шкіри
Шкіру деяких людей не можна віднести до якогось одного з трьох основних типів шкіри. У них, як правило, біля очей, на скронях і на шиї шкіра суха, а ніс, лоб і підборіддя покриті рясним шаром жирової змазки. Такий тип шкіри є наслідком неправильного догляду за нею. Увечері, коли ви наносите на обличчя нічний крем, ніс, лоб і підборіддя слід залишити без крему (на цих ділянках шкіри природного мастила досить). Щоб не нашкодити жирній шкірі, треба правильно доглядати за обличчям. Слід користуватися двома типами засобів і доглядати за жирними ділянками шкіри – як за жирною шкірою, а за сухими – як за сухою.
Суха шкіра шкіра, у якої знижена функція сальних і потових залоз.
Зовні суха шкіра тонка, матова, легко складається в зморшки, часто лущиться, погано переносить умивання водою і негоду. У ній порушений водно-жировий обмін. Хімічна реакція поверхні шкіри найчастіше лише злегка кисла.
Суха шкіра в молодості дуже красива. Однак без відповідного догляду та харчування вона зморщується, вкривається лусочками, червоніє при роздратуванні, а з віком покривається зморшками.
Здорова шкіра прекрасно справляється зі зволоженням самостійно і в сухому повітрі, і при низькій або високій температурі навколишнього середовища, і при впливі агресивних хімічних речовин, і т. д. Щоб утримати вологу, шкіра виділяє спеціальні речовини, які в сукупності називаються “натуральним зволожуючим фактором”.
На сухість шкіри впливають як внутрішні причини – літній вік, порушення нервової системи , згасання функції статевих залоз, погане харчування, серцева недостатність, – так і зовнішні, наприклад часте використання лужного мила, спирту, одеколону, вплив сухого гарячого повітря..
Масла для сухої і чутливої шкіри
Рекомендовані:
– ромашка, жасмин, герань, апельсин, лаванда, рожеве дерево, чайне дерево, мирт, сандал.
На практиці:
Хороший ефект дають масла сандалу, лаванди, чайного дерева, бергамоту і шавлії. Вони відновлюють тонус шкіри, покращують кровообіг і сприяють стимуляції обмінних процесів.
Саме м’яке дію надає лаванда. Її також можна застосовувати в нерозведеному вигляді для лікування локальних запалень.
Живильна олія для сухої шкіри
nЕфірні олії майорана 2-3 кр.
nкропу-2 кр.
nіланг-іланга-4 кр.
nРозчинити в 30 мл однієї з рослинних олій.
Теплий компрес для сухої шкіри
nПідігріти 0,5 дистильованої води,
n додати по 1 кр.еф.ол.,неролі,
nтроянди,
nрозмарина розмішати.
nПросочити серветку,накласти на обличчя,тримати поки не остигне.
Ароматична олійка для сухої шкіри
n5 кр. еф.олії іланг-іланга,
2 кр. неролі,
n1 кр. герані,
n50 мл суміші олії оливкової, зародків пшениці(2:1).
nНа очищену шкіру на ніч.
nКурс 10- 15 прцедур.
nУсуває сухість,відчуття стягнутості,лущення,тріщини,зневодна шкіра.
Масажна олійка для чутливої,сухої шкіри
nНеролі 2кр.на 1ст.л. олії жожоба.
Компреси для сухої, подразненої шкіри
nОлії ромашки 2-3 кр.
nна 1 ст. л. мигдальної олії.
nЕфект освітлює, відбілює, живить, розгладжує, надає природній колір
Олія для сухої, подразненої шкіри
nОлія лінолоє 8кр.
n Зкр. олії троянди на 50 мл. олії шипшини.
nМяко масажувати шкіру обличчя.
nЕфект укріплююча,
nзахисна,
n регенеруюча дія.
Лосьон для сухої шкіри
n1 ст.л.пелюстків троянди, подрібненої шипшини залити 1 ск. окропу настояти 30 хв. процідити.
Протирати обличчя зранку, ввечер
Жирна шкіра
Жирна шкіра – шкіра, у якій підвищені функції сальних залоз. Жирна шкіра зустрічається у юнаків і дівчат у період статевого дозрівання, а також у огрядних людей. На вигляд жирна шкіра товста, щільна, з жирним блиском.
Жирність шкіри залежить від віку (у підлітковому віці – більш жирна, в літньому віці – більш суха), від гормонального статусу і наявності внутрішніх захворювань, від зовнішніх умов (вплив сонця, вітру, солоної води, вживання в їжу великої кількості жирів, вуглеводів, алкоголю, прянощів). Крім того, шкіра може стати жирною через невірний догляд.
Жирність шкіри косметологи розглядають як захворювання, яке називається себореєю.
Себорея – це захворювання всього організму, а не тільки шкіри. Сальні залози виділяють дуже багато шкірного жиру аномального хімічного складу. Діяльність сальних залоз контролюється центральною нервовою системою.
Спровокувати себорею може сильна стресова ситуація, така, наприклад, як гормональна перебудова, пов’язана із статевим дозріванням. Саме тому особливо вразливими часто виявляються підлітки.
Дерматологи розрізняють дві клінічні форми себореї – жирну і суху. При жирній себореї шкіра сильно блищить і схожа на апельсинову шкірку, тільки дуже неестетичну і грубу, з розширеними, буквально зяючими порами. В результаті приєднання мікробної флори сальні залози запалюються і з’являються юнацькі вугрі.
При сухій себореї шкіра залишається жирною, але справляє враження сухої і лупиться. Шкірний жир в цьому випадку густий і щільний, крім того, він змішаний з роговими лусочками, тому шкіра не блищить.
На шляху від базального шару епідермісу здорова клітина поступово втрачає ядро, заповнюється білком кератином, потім стає абсолютно плоскою. При сухій себореї клітина досягає рогового шару занадто швидко, причому разом з ядром та плазмою. При цьому порушуються нормальні процеси зроговіння і видалення клітин з поверхні рогового шару: клітини “приклеює” до нього шкірний жир, і, крім того, постійно прибувають все нові і нові клітини, які теж “приклеюються”.
Ламається весь механізм нормального обміну речовин в епідермісі. У ньому не беруть участь амінокислоти, сечовина, ліпіди, мінеральні речовини, мікроелементи та інші найважливіші субстанції, наприклад дезоксирибонуклеїнова (ДНК) і рибонуклеїнова (РНК) кислоти. Шкіра стає абсолютно беззахисною.
Шкірний жир густий і містить мало вологи. Шкіра знаходиться в постійній напрузі і свербить. Варто лише доторкнутися до особи, як лусочки тут же відшаровуються, скупчуються на переніссі, в носогубних складках і куточках рота, застрягають в бровах і бакенбардах. Додатковий дискомфорт створюють дрібні, але дуже щільні і глибоко сидять в вивідних протоках сальних залоз комедони.
Нерідко себорея стрімко переходить з жирної в суху і назад. Іноді обидві себореї існують одночасно, наприклад на шкірі голови – жирна себорея (волосся блищать і злипаються), а на шкірі обличчя – суха, або навпаки.
Масла для жирної і проблемної шкіри
Рекомендовані:
-м’ята, меліса, лимон, розмарин, герань, імбир, ялівець, чебрець, лаванда, ромашка, іланг-іланг, бергамот, грейпфрут, гвоздика, лимонник китайський.
На практиці:
– Найкраще дію роблять масла розмарину, герані і бергамота. Вони знімають запалення, заспокоюють шкіру, дезінфікують і звужують пори.
Відразу потрібно попередити, що першою реакцією на таку терапію може стати дозрівання гнійників, – це нормально і означає, що шкіра очищується. Якщо ж шкіра починає лущитися, то, можливо, ви перестаралися і додали занадто багато масла. В такому випадку можна скористатися нежирним відновлюючим кремом або емульсією.
При проблемній шкірі можна наносити нерозбавлене масло розмарину безпосередньо на місце запалення кілька разів на день до повної регенараціі.
Нормальна шкіра
Нормальна шкіра – шкіра, у якої водно-жировий шар не порушений, її хімічна реакція – кисла, і всі речовини в ній знаходяться в розмірному, добре збалансованому співвідношенні. Нормальна шкіра, як правило, буває у молодих, здорових людей.
Нормальна шкіра має нормальне саловиділення, еластичність, гарний природний блиск. Вона пружна, гладка, на ній немає зморшок і розширених пор. На дотик така шкіра бархатисто-шовковиста. Вона добре переносить умивання водою і несприятливу погоду – вітер, мороз, спеку.
Нормальна шкіра складається з 60% води, 30% білків і 10% жирів. Всі речовини в ній знаходяться в розмірному, добре збалансованому співвідношенні. Для даного типу необхідні процедури, що підтримують її стан: очищення, зволоження, захист від УФ-випромінювання.
Масла для нормальної шкіри
Рекомендовані:
– лимон, герань, ялівець, апельсин, лаванда, чайне дерево.
На практиці:
– Найбільш виражений ефект дають масла лимона і апельсина. Вони сприяють розгладженню, поліпшенню обмінних процесів і, що найголовніше, надають шкірі здоровий, сяючий вигляд.
При локальних запаленнях, як і для сухої шкіри, можна використовувати нерозбавлене масло лаванди.
Комбінована шкіра
Комбінована шкіра (синонім: змішана шкіра) – тип шкіри, що характеризується наявністю як жирних, так і сухих ділянок, Т-зона.
Змішана шкіра вимагає суворо спеціального подвійного догляду, окремого для кожної ділянки. Практично це нормальна шкіра з нерівномірно розподіленими ділянками сальності.
Наприклад, шкіра обличчя вважається нормальною, але біля очей вона – суха, а в області крил носа – жирна.
Масла для змішаної шкіри
Рекомендовані:
-лимон, м’ята, неролі, рожеве дерево.
На практиці:
-Відмінний пом’якшувальний ефект роблять масла лимона, неролі і бергамота. Вони надають шкірі свіжий вигляд, знімають набряклість і тонізують.
Ефірні масла в косметології використовуються і для лікування шкіри обличчя і тіла при ураженні всілякими проблемами:
– нерівномірно пігментовану шкіру, на якій є веснянки або темні плями, прекрасно вирівнюють ефірні масла цитрусових фруктів;
– несильні зморшки і складочки, наприклад, гусячі лапки в області століття, чудово розгладжують масла сандала і неролі.
Масла з рожевого дерева, лимона і апельсина, а також чайного дерева роблять шкіру шовковистою і матовою.
Для того, щоб скоротити наявність малюнка судин на шкірі, можна застосовувати ефірні масла лимона і лаванди, шавлії і кипариса.
Якщо шкіра відчуває стрес, наприклад, через різкої зміни температури навколишнього середовища, можна використовувати рожеве дерево, іланг-іланг і троянду.
З вуграми і забрудненими порами ефективно борються ефірні масла цитрусових, лимона, ялівцю і бергамота.
Для приготування умовно з ефірним маслом досить розчинити одну краплю ефірного масла в склянці масла основи.
У ролі основи до живильних і освіжаючим засобам з ефірними маслами можна використовувати косметичну глину, морські водорості, вівсянку, свіжу м’якоть фруктів і овочів, йогурт і кефір, яєчні жовток і білок, масла грушевої і виноградної кісточки, персикове масло.
З ефірних масел можна робити спреї для обличчя. Для цього необхідно просто взяти будь тонік для вмивання, дотиснути в нього дві краплі відповідного ефірного масла, перелити в ємність з розпилювачем. Перед використанням такий засіб неодмінно потрібно збовтувати.
Крім цього, ефірні масла в косметології можна використовувати в компресах і ваннах.
ШЯХИ ВВЕДЕННЯ ТА МЕТОДИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕФІРНИХ ОЛІЙ
Шляхи введення ефірних олій:
1.Дихальні шляхи – аромалампи, інгалятори і ін.
2. Шкіра – аромамасаж, аромаванни, розтирання, компреси і ін.
3. Впливання всередину (тільки високоочищених ефірних олій) – чай, молоко, в капсулах та ін.
Прийом ефірних олій всередину
Дозування ефірних олій при прийомі всередину в чистому вигляді не повинна перевищувати 1-3 кр., а тривалість прийому 3-4 тижні поспіль. Особлив обережність необхідна при призначення ефірних олій, аніса, гвоздики кориці, мускатного горіха, фенхеля, чебреця, шалфея. Практично без обмежень використ. ефірні олії м’яти, лаванди, чайного дерева. Для внутрішнього вживання необхідний розчинник. Рекомендовану кількість ефірних олій необхідно додати в 1 ст.л. харчової олії в 1 ч.л. меду, варення, на сухофрукт чи шматочок бісквіта, можна використати як заправку для салату, змішавши з майонезом. Для пекучих олій існує методика капсулювання: на маленький шматочок чорного хліба нанести олію потрібного дозування. Другий шматочок хліба розім’яти пальцями так, щоб утворилась тонка пластинка. Далі загорнути в цю пластинку просочений ароматичноє есенцією хліб і щільно заклеїти. Приймати як капсули, запиваючи великою кількістю рідини. Можна використовувати ароматизований чайб в герметичний посуд (200 мл) капнути 7-10 кр. ефірної олії, потім засипати в цю ємкість чай, щільно закрити їі не відкривати 3-5 днів, періодично струшувати. Після вказаного терміну чай готовий до вживання.
Використання ефірних олій всередину широко практикують лікарі Франції. При цьому ніколи не призначаються абсолюти, резеноїди, отримані методом екстракції.
У медичній практиці ефірні олії застосовують у вигляді таблеток, капсул, порошків, драже (бромгексин, валідол, оліметин, розкаліпт і ін.).
Ефірні олії застосовуються також в рідкіх лікарських формах, до яких відносять розчини, настої, відвари, настойки, емульсії, рідкі екстракти, мікстури.
Зовнішнє застосування ефірних олій
Ароматичні ванни.
Ароматичні ванни сприяють проникненню ефірних олій в організм через слизову оболонку носа і через шкіру. Тепла вода ванни ще більше посилює їх ароматичну дію. Ефірні олії, володіючи високою здатністю розчинитись в жирах, проникають через сальні залози в поверхневі шари шкіри і чинять подразнюючу дію на численні рецептори. При цьо мувідбувається виділення з макрофагів шкіри різних БАР (гістаміну, АХ і ін.). Ці розчини знижують судинний тонус, розширююь просвіт артеріол, що сприяє підвищенню локальної температури на 0,4-0,9°С. При цьому рефлекторно підвищуєься кровообіг в скелетних м’язах і внутрішніх органах. Підвищується інтенсивність вуглеводного, жирового і
мінерального обміну в організмі, в результаті чого в крові пацієнта понижується вміст холестерину і бета-ліпопротеїдів низької щільності. Створений розчиненими аромат, розчинами специфічний приємний запах обумовлює виражений психотерапевтичний ефект. Лікувальний ефект: тонізуючий, обезболюючий, протизудний, метаболічний, антисклеротичний.
Покази: гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., неврози, дерматози, хронічні захворювання жіночих стат софери, захв. і наслідки травм опорно-рухового апарату.
Протипокази: гострі запальні хворби, хронічні гломерулонефрит, ІХС, тромбофлебіт, епілепсія, мікози, ЦЦ, тиреотоксикоз.
Види ванн.
Ванни для тіла (загальні ванни).
Для прийому ароматичних ванн спочатку налити воду, а лише після цього додати ефірну олію, щоб вона не могла випаруватись передчасно. Для загальної ванни достатньо 5-10 кр. ефірної олії. Для олій, які сприяють посиленню кровообігу, таких як лимон, цю кількість можна знизити до 1-3 кр. Для кращого розчинення олії треба попередньо змішати з 4 ст.л. емульгатора (морська чи харчова сіль, мед, вершки, сироватка, рідке мило). Завдяки цьому олії легко проникають через пори шкіри і розподіляються в тканинах. Температура ванни не повинна перевищуавти 37-40°С.
Ароматичну ванну слід приймати близько 15-20 хв., після чого треба загорнутися в полотенце і відпочити після процедури не менше 30 хв.
На курс лікування призначають 15-20 ванн.
Кількість воли у ванні повинна бути близько 300 л. Наведені приклади ароматичних ванн стосуються кількості 300 л.
Медово лавандова:
Змішати сухі квіти лаванди (1 чашка), нарізане листя шалфея і соснові голки (по 1 ст.л.). Заварити суміш окропом, розчинити у відварі мед, залити у ванну.
Ванна з морською сіллю:
Змішати по 20 кр. кунжутної олії і олії абрикосових кісточок, а також 2 кр. еф.ол. лаванди. Додати суміш в ванну, попередньо розчинивши в ній 3 л. морської солі.
Добре використовувати трав’яні мішечки, прив’язані до крану. Для цього необхідно змішати квіт лаванди, квіти і листя ромашки, пелюстки троянди, сухе молоко, вівсяну муку (все по 1-2 ч.л.). Засипати суміш в тканинний мішечок, зв’язат його резинкою і прикріпити до крана так, щоб вода проходила крізь нього.
Для джакузі дозування ефірних олій таке ж, як і для звичайної ванни. При цьому не слід розчиняти ефірні олії рослинними — це може закупорити зливну трубу.
Сидячі ванни.
Ефективні при циститах, геморої, вагінальних виділеннях, післяродових швах і ін. Додати в теплу воду ефірні олії (2-15 кр.), занурити стегна і нижню, частину тулуба так, щоб вода доходила до талії. Починати з 2 хв. в 1-й день І поступово збільшувати тривалість до 10 хв.
Ножні і ручні ванни.
Приймають там, де нема можливості прийняти повну ароматерапевтичну ванну чи не дозволяє вік. Ножні вагнни добре розслабляють в кінці дня, корисні при болях в ногах. Ручні ванни знімають біль, порушення рухливості в суглобах 6 крапель ефірних олій додати в посудину з водою, занурити руки чи ноги на 10-15 хвилин.
Капнути 6 крапель ефірної олії на губку чи фланелеву серветку, потерти все тіло після душу. Можна протерти тіло і перед прийняттям душу. В такому випадку змішати 6 крапель ефірних олій з 2 ч.л. рослинної олії. Рекомендується ефірну олію додати в гель для душа з розрахунку 10 крапель на 50 мл гелю.
Обгортання.
На 2 л.теплої води додати до 10 крапель ефірних олій. Намочити у цій суміші простирадло, відтиснути зайву воду, швидко і щільно обгорнути тіло. Тривалість процедури – не більше 60 хв. На курс 15-20 обгортань.
Лікувальні ефекти: тонізуючий, заспокійливий потогінний, протизапальний, протинабряковий.
Компреси.
Компрес є різновидом місцевої ароматерапевтичної ванни. Він може бути гарячим і холодним. Для приготування компресів необхідно в посуд з 300-400 мл води додати 1-6 крапель ефірної олії. В цій ароматичній рідині змочити чисте поло-тенпе, відтиснути його і прикласти на шкіру. Гарячі компреси тримають на шкірі до тих пір, поки полотенце не вистигне до температури тіла. Потім процедуру повторюють. Холодний компрес слід тримати на шкірі до тих пір, поки він не зігріється до температури тіла.
Сауна.
Лікувальні ефекти: вазоактквний, термоадаптивний, психорелаксуючий, трофічний, метаболічний, секреторний, дегідратуючий. На розпечене каміння виливають 250 мл прісної води + 2 краплі екваліпту, соснової чи іншої олії.
Покази: нейроцеркул. дистонія, ГХ І сит., захворювання дихальних шляхів, захв. ітравми опорно-рухового апарату, захв ЦНС і ПНС, захв. сечовивідних шляхів, захворювання шкіри (екзема, нейродерміт, псоріаз, дерматити).
Протипокази: вік старше 60 р. (ящо пацієн раніше не відвідував сауну), хронічне запалення зах-не з небезпекою їх загострення і частими рецидивами, а також в ст. декомпенсації, сечокам’яна хвороба, акт. &с., інфекційні хвороби, схильність до профузних кровотеч, ЦД, тиреотоксикоз, глаукома, психози, епілепсія, гострі хвороби з підвищенням температури.
Ароматичний масаж.
Ароматичний масаж найбільш приємна і ефективна процедура. За час його проведення в середньому протягом 30-6- хв., ароматичним оліям вдається проникнути через пори в тканини, а також в лімфатичну і кровоносну систему, у внутрішні органи. Масаж сприяє проникненню олій в глибокі тканини і доставці їх у ті місця організму, де вони особливо потрібні. При кнтактному (черезшкірному) введенні ефірні олії проявляють свою безпосередню шкірно-рефлекторну дію, а також антисептичні, анальгезуючі, протинабрякові властивості.
При супутньому впливі через дихальну систему досягаються судативний, тонізуючий, імуномо- дулюючий, спазмолітичний, гіпотензивний ефект.
Шкірно-рефлектрона дія ефірних олій вивчена найбільш достеменно і широко застосовується в лікуванні гострих і хронічних периферичних больових синдромів. Вказаною дією володіють ефірні олії м’яти, насіння гірчиці, плодів стручкового перцю, смоли сосни і піхти, базиліка, меліси. Ці олії в різних співвідношеннях входять в склад офіцинальних мазей – “Ефкамон”, “Апізартрон”, “Віпросал”, “Капсицин” і ін.
Місцевоанестезуючою та протизудною дією володіють ефірні олії сосни і піхти, чебрецю, полині, лаванди, троянди лавра шалфея, м’яти. “Охолоджуючий” ефект м’яти і ментолу широко застосовується при локальних больових синдромах, які супроводжуються вираженим вегетативним компонентом у вигляді відчуття печіння.
Загальною седативною дією, яка супроводжується міорелаксацією, володіють ефірні олії лаванди, полині, чебреця, м’яти, розмарину, шалфея, чортополоху, тім’яну, душиці. Вони входять в склад мазей “Ріхофіт”, “Весіма”, “Реймон-гель”, які використовуються з міорелаксуючою метою в спортивній медицині.
Оскільки ефірні олії є висококонцентрованими рослинними розчинами, їх ні в якому разі не можна наносити безпосередньо на шкіру в чистому вигляді. Попередньо їх необхідно розчинити рослинним оліями-носіями.
Для приготування ароматичних олій для масажу і догляду за шкірою використовують 100 мл рослинної олії і 15-10 крапель ефірної олії (в результаті отримують 0,7 % -1 % суміш). Така концентрація використовується в основному в косметичній продукції. Дозування еф.ол. на 1 процедуру залежить від виду впливу і може коливатись від 1-2 крапель на одну зону до 2-3 мл. на 300-400 см2 поверхні шкіри. Витрата ефірних олій залежить від її леткості і шкірних дифузійних процесів. Тому на початку процедури краще використовувати мінімальну кількість препарату, поступово дов :>дячи його до рівномірного тонкого покритя. Для частквого маса-жу, наприклад, при м’язових болях, дозування еф.ол. можна збільшити до 40 кр. еф.ол. на 100 мл рослинної олії (ця кількість відповідає 2 % суміші). Однак таке дозування не можна використовувати для олій, які подразнюють шкіру (чебрець, розмарин, лимон).
Важливою умовою досягнення лікувального ефекту є попереднє очищення шкіри в ділянці впливу. Після масажу необхідно відпочити ЗО хв., залишки олії видаляють сухим ватним тампоном чи марлевою серветкою.
В якості олій-носіїв використовують олії першого холодного віджиму. Найкраще з цією метою використовувати авокадну, мигдальну олію, олію жожоба, олію з ростків пшениці, олію з горіха макадамії. Ці олії, отримані холодим пресуванням, містять всі необхідні шкірні поживні речовини.
Протипокази до проведення процедури аромат.масажу: інфекції і гострі запальні процеси з високою температурою тіла, кровотечі і схильність до них, хвороби крові і злоякісних новоутворень, мікробні і грибкові ураження шкіри, декомпенсовані форми внутрішніх, нервових і інфекційних хвороб, епілепсія, приступи печінкової і ниркової колік, індивідуальна непереносимість деяких запахів.
впливі через дихальну систему досягаються судативний, тонізуючий, імуномо- дулюючий, спазмолітичний, гіпотензивний ефект.
Шкірно-рефлектрона дія ефірних олій вивчена найбільш достеменно і широко застосовується в лікуванні гострих і хронічних периферичних больових синдромів. Вказаною дією володіють ефірні олії м’яти, насіння гірчиці, плодів стручкового перцю, смоли сосни і піхти, базиліка, меліси. Ці олії в різних співвідношеннях входять в склад офіцинальних мазей – “Ефкамон”, “Апізартрон”, “Віпросал”, “Капсицин” і ін.
Місцевоанестезуючою та протизудною дією володіють ефірні олії сосни і піхти, чебрецю, полині, лаванди, троянди лавра шалфея, м’яти. “Охолоджуючий” ефект м’яти і ментолу широко застосовується при локальних больових синдромах, які супроводжуються вираженим вегетативним компонентом у вигляді відчуття печіння.
Загальною седативною дією, яка супроводжується міорелаксацією, володіють ефірні олії лаванди, полині, чебреця, м’яти, розмарину, шалфея, чортополоху, тім’яну, душиці. Вони входять в склад мазей “Ріхофіт”, “Весіма”, “Реймон-гель”, які використовуються з міорелаксуючою метою в спортивній медицині.
Оскільки ефірні олії є висококонцентрованими рослинними розчинами, їх ні в якому разі не можна наносити безпосередньо на шкіру в чистому вигляді. Попередньо їх необхідно розчинити рослинним оліями-носіями.
Для приготування ароматичних олій для масажу і догляду за шкірою використовують 100 мл рослинної олії і 15-10 крапель ефірної олії (в результаті отримують 0,7 % -1 % суміш). Така концентрація використовується в основному в косметичній продукції. Дозування еф.ол. на 1 процедуру залежить від виду впливу і може коливатись від 1-2 крапель на одну зону до 2-3 мл. на 300-400 см2 поверхні шкіри. Витрата ефірних олій залежить від її леткості і шкірних дифузійних процесів. Тому на початку процедури краще використовувати мінімальну кількість препарату, поступово дов :>дячи його до рівномірного тонкого покритя. Для частквого маса-жу, наприклад, при м’язових болях, дозування еф.ол. можна збільшити до 40 кр. еф.ол. на 100 мл рослинної олії (ця кількість відповідає 2 % суміші). Однак таке дозування не можна використовувати для олій, які подразнюють шкіру (чебрець, розмарин, лимон).
Важливою умовою досягнення лікувального ефекту є попереднє очищення шкіри в ділянці впливу. Після масажу необхідно відпочити ЗО хв., залишки олії видаляють сухим ватним тампоном чи марлевою серветкою.
В якості олій-носіїв використовують олії першого холодного віджиму. Найкраще з цією метою використовувати авокадну, мигдальну олію, олію жожоба, олію з ростків пшениці, олію з горіха макадамії. Ці олії, отримані холодим пресуванням, містять всі необхідні шкірні поживні речовини.
Протипокази до проведення процедури аромат.масажу: інфекції і гострі запальні процеси з високою температурою тіла, кровотечі і схильність до них, хвороби крові і злоякісних новоутворень, мікробні і грибкові ураження шкіри, декомпенсовані форми внутрішніх, нервових і інфекційних хвороб, епілепсія, приступи печінкової і ниркової колік, індивідуальна непереносимість деяких запахів.
Аромокухня.
Багато ефірних олій застосовують для ароматизації страв та напоїв. Щоб правильно дозувати концентровані ароматичні есенції, їх необхідно попередньо розчинити рослинною олією холодного пресування: додати 8-10 кр. еф.олії в 100 мл олії-основи, наприклад, соняшникової. Для приготування пряної приправи підходять такі есенції, як олія базиліка, імбиру, майорану, душиці, тмину, естрагону. , ,; –
Аромокосметика.
Ароматичні олії для догляду за шкірою готуються майже так само, як для масажу. При нанесенні розчиненої олії на шкіру вона регулює активність капілярів і тонізуюче діє на тканини. Зазвичай для того, щоб олія всмокталась, буває достатньо м’яких кругових рухів пальцв. Важливо не розтягувати шкіру, особливо в ніжних ділянках навколо очей і на шиї. Для сухої і зрілої шкіри добре підходять олії троянди і неролі, герань, бергамот і пимон підходять для жирної шкір.
Кілька крапель олії можна змішати з кремом чи лосьйоном чи додати в основу маски для обличчя, яка може складатися з вівсянки, меду чи шини з додаванням подрібнених фруктів. При деяких станах (наприклад, герпес, епідермофітія стоп), краще користуватись спиртовими лосьйонами, ніж кремом. Такий лосьйон можна приготувати, додавши 6 крапель олії до 5 мл спирту і розчинити віл. води.
Ароматичні олії є природнім засобом омолодження шкіри. Вони полегшують відлущення мертвих клітин і сприяють утворенню новий і здорових клітин. Для догляду за шкірою найбільше підходять ефірні олії з приємним ароматом, такі квіткові олії, як троянда герань, аеролі.
Інгаляції.
Інгаляційна терапія – введення в організм шляхом вдихання взвішених в . повітрі лікарських і біологічно-активних рослин з лікувальною і профілактичною метою. Проведення інгаляцій супроводжується зниженням в’язкості мокроти, що покращує її виведення з дихальних шляхів. Ефірні олії проникають вглиб слизової оболонки і зиінюють функціональні властивості вільних нервових закінчень підслизового шару. При цьому збільшується газообмін і швидкість транспорту молекул ефірних олій в мале коло кровообігу і їх накопичення в крові.
Лікувальні ефекти: антимікробний, протизапальний, відхаркуючий, бронхо- літичний.
Покази: гострі і хронічні захворювання В ДНІ, бронхів, легень; проф. захворювання ВДШ, бронхів, легень; захв. навколоносових пазух; захв. сер.вуха; обстуктивні синдроми, ларингоспазм, профілактика ускладнень в післяопераційному періоді.
Протипокази: алергія на лікувальні засоби, спонтанний пневмоторакс чи його загроза, гігінтські каверни, бульозна форма емфіземи, ГХІІ-ИІ ст.
Найбільш зручно користуватись для інгаляції ароматизованого 3-4 краплями еф.олії носовою хустинкою, яку можна нюхати при необхідності, зробивши при цьому кілька глибоких вдихів.
Для приготування парових ванн для обличчя необхідно налити в посуд гарячу воду і додати 3-6 крапель еф.олії. При проведенні інгаляції необхідно
закрити очі і накрити полотенцем голову, потім нахилитися над посудиною з водою і протягом кількох хвилин (5-10) глибоко вдихати пару. Найбільш ефективні для інгаляцій ефірні олії м’яти, евкаліпту, сосни, розмарину, піхти.
В домашніх умовах також можна користуватись масляними інгаляторами ІК-1 чи інгалятором “Махольда”.
Проводять і так звані “холодні інгаляції*”. При цьому аромат ефірних олії вдихається безпосередньо з неглазурованого керамічного флакона ємкістю 5-10 мл з корковою кришечкою (можна використовувати скляний флакон з великим натуральним корком). Ефірна олія буде випаровуватись через пори керамічних стінок і корка. Суміші для ароматизаційних флаконів, освітлююча – 3 кр. лаванди, З кр. лимона, 1 кр. м’яти, 10 мл 90° етилового спирту.
Стимулююча: 1 кр. розмарину, 2 кр. апельсину, 2 кр. коріандру, 10 мл 90° етилового спирту.
Ароматизація приміщень.
Найбільш поширеною і зручною формою зстосування ароматерапії є арома- лампа. Існують аромалампи з кераміки скла, метану і алебастру. Найчастіше вони складаються з нижньої частини і розміщеною над нею мисочки чи блюдечка для рідини. В нижню частину лампи ставлять джерело тепла – свічку чи електричну лампу розжарювання. В блюдце наливають трохи води і додають кілька крапель ефірної олії. При нагріванні ароматизованої води все приміщення наповнюється ароматом. Кількість ефірних олій залежить від величини приміщення. Процедуру потрібно проводити пр зачинених вікнах і дверях. Завдяки випаровуванню ефірних олій якість повітря в приміщенні значно покращується. Тому використовувати цей спосіб ароматизації можна не тільки вдома, але і для покращення повітря в школах, дитячих садочках, в поліклініках і в офісах.
Ефірні олії, які випаровуються за допомогою ароматичних ламп, діють дуже м’яко і вже через кілька годин з їх допомогою можна досягнути бажаного результату. Однак, потрібно мати на увазі, що постійна ароматизація приміщення може викликати у чутливих до деяких ароматів людей негативні реакції у вигляді головних болей і нудоти. Для ароматизації приміщень потрібно використовувати тільки воду і чисті ефірні олії.
Мити аромалампу краще за все милом, після чого ополоснути водою з
оцтом.
Для ароматизації приміщень можна застосовувати радіатор. 2-6 крапель ефірної олії крапнути в невелику керамічну посудину і закріпити на радіаторі. Олією можна змочити шматочок вати і покласти його на радітор. Тепло буде випаровувати ефірну олію і рознесе її по приміщенню.
Можна застосовувати готові воскові свічки, просочені м’ятною, лавандовою, трояндовою і ін. оліями.
Простим і доступним способом ароматизації приміщення є ароматизовані подушечки, зшиті з льону чи бавовни, розміром 10 х 10, які містять натуральні ефіроолійні рослини в подрібненому вигляді. Для посилення запаху в траву можна додати 2-А крапель ефірних олій.
Подушка з ароматом лаванди: висушена трава лаванди, листя шалфея, пелюстки троянди, 4 краплі еф.олії лаванди, 1 крапля ефірної олії троянди.
Аплікації нерозчинених олій.
Як правило, ароматичні олії наносять на шкіру в розчиненому вигляді. Але існує кілька виключень з цього правила: лаванду, наприклад, можна наносити в чистому вигляді на опіки, порізи, укуси комах, чайне дерево – на плями і гнійнички, лимон – на бородавки. Такі олії, як трояндова, сандалова чи жасминова служать прекрасними духами при нанесенні на шкіру в незначній кількості.
