Види та методи стерилізації

Види та методи стерилізації.

Асептика й антисептика

 

Антисептика — це комплекс заходів, які спрямовані на знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому.

Асептика — це комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікробів у рану.

 Інфекційні захворювання існують завдяки контагіозності, під якою розуміють можливість передачі збудника від носія до здорової людини. Ця особливість, що забезпечує виживання збудника, як біологічного виду сформувалась у процесі еволюції.

Інфекція (infectio — зараження, псування) — стан зараження організму патогенними мікробами, при якому відбувається взаємодія між збудниками захворювання і макроорганізмом.

Інфекційний процес — це складний комплекс специфічних біохімічних, морфологічних та імунологічних змін, що виникають в організмі при попаданні патогенного агента в організм. Ці зміни залежать від виду збудника.

На ранніх етапах розвитку мікробіології, коли були відкриті численні збудники інфекційних захворювань, роль мікроорганізмів у виникненні захворювань переоцінювалась. Попадання патогенного агента в організм вважалось єдиною необхідною умовою для розвитку інфекційного захворювання. Насправді ж, наслідки проникнення мікроорганізму в організм людини визначаються взаємодією збудника (мікроорганізму) і макроорганізму (людини) в конкретних умовах зовнішнього середовища, при цьому захисним механізмам іноді належить вирішальне значення.

У результаті взаємодії мікроорганізмів з різними патогенними властивостями і організмом людини інфекційний процес, що виникає, може набувати найрізноманітніших форм перебігу: від безсимптомної до клінічно вираженої і навіть смертельної.

Таким чином, збільшується кількість збудників, кількість хворих, поширюється захворюваність. У цьому і вбачають сутність епідемічного процесу, основною закономірністю якого є безперервність, що підтримує життєздатність популяції збудників інфекційних хвороб.

Найкраще основні риси епідемічного процесу були вивчені Л.В. Громашевським, який уклав їх у так звані закони епідеміології.

1. Джерелом збудника інфекції є заражений (хворий, а іноді здоровий) організм людини або (при зоонозах) тварини.

2. Локалізація збудника інфекції в організмі та механізм передачі його — взаємообумовлені явища. Закономірно змінюючи один одного, вони утворюють безперервний ланцюг, який забезпечує існування виду збудника вприроді, а разом з тим безперервність епідемічного процесу при будь-яких інфекційних хворобах.

Стерилізація (від лат. sterilis — безплідний) — це знищення всіх вегетативних і спорових форм патогенних і непатогенних мікроорганізмів.

Стерилізації підлягають всі вироби медичного призначення, які в процесі свого використання передбачають контакт з рановою поверхнею, слизовми оболонками й ін’єкційними засобами. Наприклад, ножиці для підстригання нігтів лише дезінфікуються. А ножиці для зняття швів — обов’язково повинні бути стерильними; термометр медичний після використання дезінфікуємо, а коли необхідно виміряти температуру в прямій кишці (у дітей, гінекологічних хворих) його потрібно стерилізувати.

Очищені інструменти стерилізують і вибір методу залежить від особливостей виробу, який необхідно простерилізувати.

Передстерилізаційна очистка інструментів.

Весь інстументарій, який в подальшому буде стерилізуватися повинен пройти передстерилізаційну очистку, яка застосовується з метою очищення його від біологічних, механічних забруднень, залишків ін’єкційних препаратів.

Передстерилізаційна очистка проводиться механічним або ручним способом.

Механічну передстерилізаційну очистку здійснюють за допомогою спеціального обладнання струйним, ротаційним методом з застосуванням йоршів або ультразвуку. Передстерилізаційна очистка інструментів ручним методом складається з наступних етапів:

1. Промивання під проточною водою — кожен інструмент окремо в розібраному вигляді протягом 0,5-1 хв.

2. Замочування в комплексному мийному розчині на 15-20 хв, при умові, що розчин підігрітий до 50-60 о С (температура в процесі обробки інструментів не підтримується).

3. Миття в комплексному мийному розчині за допомогою йорша або ватно-марлевого тампона. Миється кожнийвиріб окремо 0,5-1 хв.

4.Прополіскування під проточною водою протягом 10 хв.

5. Ополіскування дистильованою водою 0,5 хв.

Всі інструменти підлягають передстерилізаційній очистці в розібраному вигляді.

Комплексний мийний розчин складається з: 5 г мийного середника “Лотос” (або іншого на біологічній основі), 170 г 3 % розчину перекису водню, 825 мл води. Для приготування комплексного мийного розчину в маніпуляційних повинні бути мірні ємкості. Передстерилізаційна обробка проводиться в промаркованій посудині. Приготовлений мийний розчин має термін придатності одну добу. Нормативними документами передбачено багаторазове його використання — до 6 разів протягом 24 год з моменту його виготовлення, при умові, що розчин не змінив свого забарвлення. Зміна кольорусвідчить про його забруднення, що знижує очисні властивості.

Якість передстерилізаційної очистки інструментів оцінюють при постановці проб:

а) на наявність крові (білка) — азопіритова, проба, проба з гемотестом “Факел”;

б) на наявність залишків мийного середника — фенолфталеїнова проба (використовується 1 % спиртовий розчин фенолфталеїну).

Контролю підлягає 1 % від обробленого інструментарію, але не менше 3-5 одиниць. Проби проводять щоденно і це контролює старша медична сестра відділення, головна медсестра.

При позитивних пробах на приховану кров вся партія інструментів, від яких відбирались інструменти на контроль, підлягають повторній передстерилізаційній обробці.

При позитивній фенолфталеїновій пробі (виникає забарвлення малинового кольору) інструменти підлягають повторному ретельному промиванню під проточною водою.

Ведеться журнал обліку передстерилізаційної очистки. 

Існують різні методи стерилізації і вибір методу залежить від особливостей виробу, який необхідно простерилізувати.

Методи стерилізації, які найчастіше застосовуються.

Повітряний метод стерилізації — рекомендується для стерилізації виробів зі скла, металу. Стерилізація відбувається під впливом сухого гарячого повітря 180 о С (± 2о С) протягом 1 год в сухожарових шафах. Інструменти повинні стерилізуватись сухими і в пакунках зі спеціального паперу або у відкритих ємностях на лотку. Вироби, простерилізовані в мішечках зі спеціального паперу, можуть зберігатись стерильними 3 доби. Вироби, простерилізовані без пакунка, повинні бути використані безпосередньо після стерилізації. Для контролю роботи повітряного стерилізатора з кожною партією інструментів закладається індикатор. Це можуть бути трубчасті індикатори — ТИТ-3, тіосечовина, альбуцид абострічковий індикатор стерильності. Останній являє собою паперову стрічку білого кольору. Під дією температури 180о С протягом години вона міняє колір — стає коричневою. В повітряний стерилізатор кладуть смужки довжиною 2 см.

Паровий метод рекомендується для стерилізації інструментів з металу, виробів з гуми, перев‘язувального матеріалу, білизни. Стерилізація відбувається в автоклаві (рис. 2.6.) під дією повітряної пари, яка подається під тиском.

У всіх типах парових стерилізаторів принцип будови однаковий. Вони складаються з 3 стальних циліндрів, розміщених один в одному. Внутрішній циліндр є стерилізаційною камерою, в яку закладають матеріал для стерилізації. Середній циліндр називають водопаровою камерою, в неї заливають воду, яка при нагріванні перетворюється в пару. Водопарова і стерилізаційна камери з’єднані між собою. Зовнішній циліндр — це захисний кожух, який зменшує теплові втрати.

Автоклав оснащений ще манометром, запобіжним клапаном і пристосуваннями для заливання води та контролю за її рівнем.

 Процес стерилізації паровим методом складається з декількох етапів. Спочатку водопарову камеру заповнюють водою, потім у стерилізаційну камеру закладають речі, щільно закривають кришку, і запобіжний кран встановлюють на той рівень тиску, при якому планують здійснювати стерилізацію (як правило — 147-196 кПа). Після витіснення з камери повітря доводять тиск пари до заданого. Цей момент вважають початком стерилізаційної витримки (експозиції). При тиску пари 147 кПа і температурі 120 оС витримка повинна становити 45 хв, а при тиску 196 кПа і температурі 132 ^оС — 20 хв. Витримавши експозицію, знижують тиск в апараті шляхом випускання пари, відчиняють кришку і виймають стерильні матеріали.

Режими роботи автоклава можуть бути такими:

1. Температура 132 ^о С, тиск 0,20 МПа (2 атмосфери), час стерилізації — 20 хв. Застосовується для стерилізаціїперев‘язувального матеріалу, білизни, виробів з металу. При цьому використовують такі індикатори — фенацитин, манілоза і сечовина, стрічковий індикатор ІС-13.

2. Температура 120 ^о С, тиск 0,11 МПа (1,5 атмосфери), час стерилізації — 45 хв. Цей метод використовується для стерилізації гумових виробів (рукавиці, катетери, зонди, балончики для відсмоктування слизу і інше). Як індикатор стерильності застосовується фуксин з бензоїдною кислотою.

Стерилізація проводиться в стерилізаційних коробках — біксах або в подвійній м’якій упаковці з бязі. Перед закладкою виробів на стерилізацію, бікс попередньо повинен бути двічі з інтервалом в 15 хв протертий 1 % хлораміну, промитий дистильованою водою і висушений. Матеріали для стерилізації в бікси закладаються в сухому вигляді, пухко. Гумові вироби повинні бути протальковані та загорнуті в марлю. Переносяться бікси в спеціальних мішках. Термін стерильності виробів в біксах, які не відкривались — 3 доби. Відкритий бікс повинен бути використаний в той же день. Якщо залишились не використані вироби у відкритому біксі — вони підлягають повторній стерилізації. Саме тому, на всіх біксах закріплюють етикетки на яких вказані: дата стерилізації і є підпис медсестри, яка проводила стерилізацію.

 

Ведеться журнал обліку стерилізації повітряним і паровим методами.

                                                                 

Хімічний метод стерилізації проводиться з використанням розчинів хімічних засобів. Він рекомендується для виробів з полімерних матеріалів, скла, корозійностійких металів. Найчастіше використовується 6 % розчин перекису водню. Стерилізація відбувається при кімнатній температурі — 6 год, в підігрітому до 50 о С розчині — 3 год.

Стерилізація повинна проводитися при повному зануренні виробів, котрі вільно розкладаються в ємкості з розчином, довгі вироби вкладають по спіралі. Всі канали і порожнини заповнюються розчином. Після закінчення часу стерилізації всі вироби двічі занурюють на 5 хв в дистильовану воду, кожний раз змінюючи її. Потім вироби переносяться стерильним корнцангом в стерильну ємність або укладку. Термін збереження стерильності виробів в стерильній ємкості — 3 доби. Розчин перекису водню може використовуватися протягом 7 діб з дня приготування при умові збереження його в закритій ємкості в темному місці. Подальше використання розчину можливе лише при умові контролю вмісту активно діючих речовин.

Для стерилізації термонестійких предметів (хірургічні інструменти, виготовлені з полімерних матеріалів, ґумові предмети тощо) можна використовувати 1% розчин надоцтової кислоти. Тривалість обробки — 45 хв. Предмети повністю занурюють у розчин в емальований посуд і витримують визначений час, накривши посуд покришкою. Після закінчення стерилізації промивають у стерильній дистильованій воді.

Для хімічного методу стерилізації можна використовувати розчин дексону — із глутаровим альдегідом.

Дуже зручно користуватись засобами зарубіжного виробництва. Так, при використанні 2 % розчину корзолексу стерильність досягається через 60 хв, а при застосуванні 4 % розчину — через 30 хв. Корзолекс має антикорозійні властивості, тому ним зручно стерилізувати ріжучі інструменти, а також оптику. Проте слід зазначити, що його використання обмежує його вартість.

Стерилізація іонізуючим випромінюванням. Променеву стерилізацію проводять іонізуючим промінням великої енергетичної сили, яке може проникати на різну глибину в матеріал, що підлягає стерилізації. Переважно застосовують бета- і гама-опромінення. Цей вид стерилізації широко використовують на промислових підприємствах, де виготовляють інструменти одноразового користування (шприци, системи для переливання крові, перев’язувальний матеріал). Предмети упаковують в герметичні поліетиленові пакети із зазначенням терміну зберігання (до кількох років).

Газовий метод стерилізації у промислових умовах застосовують для обробки термонестійких предметів, які не витримують стерилізації в автоклаві або в сухожаровій шафі (катетери, зонди зі штучних матеріалів, шланги, протези, ендоскопи, оптичні прилади, кетгут). Найчастіше використовують окис етилену, пари формаліну. Застосовується в заводських умовах в спеціальних газових стерилізаторах у приміщеннях з витяжною вентиляцією для стерилізації виробів одноразового призначення.

Кип’ятіння як метод стерилізації шприців та голок згідно з галузевим стандартом 42-21-2-85 “Стерилізація і дезінфекція медичного інструментарію” не передбачений. Але у виняткових випадках (у невеликих лікарнях, амбулаторіях, у домашніх умовах), коли неможливо простерилізувати шприци та голки іншим способом, можна застосовувати кип’ятіння. Стерилізація кип’ятінням проводиться в спеціальних металевих кип’ятильниках з решіткою для вкладання інструментів. Заливають інструменти холодною дистильованою водою і кип’ятять 45 хв з моменту закипання.

За якістю стерилізації ведеться бактеріологічний контроль. Працівники баклабораторії беруть змиви на стерильність 1 раз на 7-10 днів.

При багатопрофільних лікувально-профілактичних закладах і великих лікарнях організовані центральні стерилізаційні відділення (ЦСВ), в яких проводять передстерилізаційну очистку інструментів та стерилізацію білизни, перев’язувального матеріалу, інструментів та інших медичних виробів паровим та повітряним методами.

ЦСВ складається з двох зон: нестерильної і чистої. У нестерильній зоні виділяють кілька окремих кімнат: приймально-сортувальна, у якій приймають з відділень і сортують шприци, голки, інструменти; кімнати для проведення передстерилізаційної очистки та кімнати, де інструменти висушують та перевіряють на цілісність та придатність до роботи, готують до стерилізації і завантажують у автоклав чи сухожарову шафу.

У чистій зоні після закінчення стерилізації стерильний матеріал виймають із стерилізаційних апаратів і видають за призначенням.

Хімічний метод стерилізації проводиться з використанням розчинів хімічних засобів. Він рекомендується для виробів з полімерних матеріалів, скла, корозійностійких металів. Найчастіше використовується 6 % розчин перекису водню. Стерилізація відбувається при кімнатній температурі — 6 год, в підігрітому до 50 о С розчині — 3 год.

Стерилізація повинна проводитися при повному зануренні виробів, котрі вільно розкладаються в ємкості з розчином, довгі вироби вкладають по спіралі. Всі канали і порожнини заповнюються розчином. Після закінчення часу стерилізації всі вироби двічі занурюють на 5 хв в дистильовану воду, кожний раз змінюючи її. Потім вироби переносяться стерильним корнцангом в стерильну ємність або укладку. Термін збереження стерильності виробів в стерильній ємкості — 3 доби. Розчин перекису водню може використовуватися протягом 7 діб з дня приготування при умові збереження його в закритій ємкості в темному місці. Подальше використання розчину можливе лише при умові контролю вмісту активно діючих речовин.

Для стерилізації термонестійких предметів (хірургічні інструменти, виготовлені з полімерних матеріалів, ґумові предмети тощо) можна використовувати 1% розчин надоцтової кислоти. Тривалість обробки — 45 хв. Предмети повністю занурюють у розчин в емальований посуд і витримують визначений час, накривши посуд покришкою. Після закінчення стерилізації промивають у стерильній дистильованій воді.

Для хімічного методу стерилізації можна використовувати розчин дексону — із глутаровим альдегідом.

Дуже зручно користуватись засобами зарубіжного виробництва. Так, при використанні 2 % розчину корзолексу стерильність досягається через 60 хв, а при застосуванні 4 % розчину — через 30 хв. Корзолекс має антикорозійні властивості, тому ним зручно стерилізувати ріжучі інструменти, а також оптику. Проте слід зазначити, що його використання обмежує його вартість.

Стерилізація іонізуючим випромінюванням. Променеву стерилізацію проводять іонізуючим промінням великої енергетичної сили, яке може проникати на різну глибину в матеріал, що підлягає стерилізації. Переважно застосовують бета- і гама-опромінення. Цей вид стерилізації широко використовують на промислових підприємствах, де виготовляють інструменти одноразового користування (шприци, системи для переливання крові, перев’язувальний матеріал). Предмети упаковують в герметичні поліетиленові пакети із зазначенням терміну зберігання (до кількох років).

 

Санітарно-протиепідемічний режим лікувальних закладів.

У приймальному відділенні санітарно-гігієнічний режим повинен виключати занесення інфекції в стаціонар. Після огляду кожного хворого, який поступив, клейонку на кушетці варто протирати дезінфікуючим розчином, хворого оглядають на педикульоз, він проходить повну санітарну обробку (душ або ванна, при цьому видається знезаражена мочалка). Хворий переодягається в чисту лікарняну білизну (із дозволу лікаря може залишитися у своїй білизні). Після огляду хворого руки варто вимити милом (в одноразовому розфасуванні) при дворазовому намилюванні, а після огляду інфекційного хворого — протягом 2 хв 0,2 % розчином хлораміну або 0,1 % розчином дезоксону-1.

Приймальні відділення повинні мати засоби дезінфекції і дезінсекції: мило, губки індивідуального користування, посуд для збереження чистих і використаних губок, накінечники для клізм і посуд для їхнього збереження в чистому вигляді.

 Після огляду хворого металеві шпателі кип’ятять протягом 15 хв, а термометри дезінфікують в 1% розчині хлораміну або в 0,1 % розчині дезоксону протягом 15 хв, або занурюють в 3 % розчин перекису водню на 80 хв.

У лікувальних відділеннях стаціонарів ліжко, тумбочку і підставку для підкладного судна протирають дезінфікуючими розчинами. Постільні речі після виписування кожного хворого необхідно обробляти в дезінфікуючій камері.

Гігієнічну ванну хворі одержують 1 раз на 7-10 днів із зміною білизни. При зміні постільної і натільної білизни її акуратно вкладають у ємкості з покришкою або в мішки з бавовняної тканини. Після зміни білизни підлогу і предмети протирають дезінфікуючими розчинами. Весь прибиральний інвентар — щітки, ганчірки, відра повинні бути марковані для різних приміщень. Матеріал, яким прибирали, знезаражують замочуванням на 1 год у 1 % розчині хлораміну або 0,5 % розчині хлорного вапна з наступним полосканням у чистій воді й висушуванням, тому що у вологому середовищі розмножуються псевдомонади і клебсієли.

У плановому порядку 1 раз на місяць і, крім того, за показаннями проводяться бактеріологічні дослідження повітря,рідких лікарських форм, грудного молока, рідин для пиття хворих, змивів із рук персоналу, предметів догляду.

Особлива увага приділяється стерильності хірургічного інструментарію, голок, шприців, шовного матеріалу, катетерів, апаратів для штучного кровообігу, ендоскопічної апаратури. При цьому визначають наявність стафілококів, синьогнійної палички, клебсієл, протею, кишкової палички та ін.

Санітарний нагляд за лікарняними установами включає санітарно-технічний стан харчоблоку, транспорту для перевезення продуктів, утримання інвентарю і посуду, дотримання технології приготування їжі, термінів її реалізації, правил миття і дезінфекції посуду.

Медичний персонал лікарняних установ може стати джерелом збудників інфекції (будучи носіями або хворими на легкі форми, а також виявитися жертвою, заразившись від хворого, його крові й виділень. Для зменшення цієї небезпеки проводять періодичний медичний огляд і обстеження персоналу. Доцільно мати картотеку, в якій повинні бути зазначені захворювання, перенесені кожним співробітником. Виявлені носії і хворі повинні бути звільнені від роботи і пройти курс лікування.

Захист медичного персоналу від зараження — актуальна тема при роботі з інфекційними хворими і носіями ВГВ і ВІЛ. При цьому ретельного виконання потребує режим роботи в процедурних кабінетах.  

Обстеження працівника на бацилоносійство

Оскільки медичні працівники можуть бути джерелом виникнення внутрішньолікарняної інфекції в гінекологічних відділеннях та акушерських стаціонарах, проводиться їх обстеження на бацилоносійство не рідше 1 раз на рік. Обов’язковому бактеріологічному дослідженню підлягає слиз з передніх відділів носа та зіва. Забір матеріалу з зіва проводиться з поверхонь мигдаликів ватним тампоном натще або не рідше ніж через 2-3 год після приймання їжі. Посів матеріалу, що досліджується на середовище, здійснюють не пізніше, як через 2 год після забору.

Якщо в медичного працівника виділено стафілокок в посіві зі слизу носоглотки, йому обов’язково призначають консультацію стоматолога і отоларинголога. При виключенні патології даними спеціалістами бацилоносій проходитьсанацію. Санація здійснюється розчином фурациліну, олійним розчином хлорофіліпту і інше. Після цього повторно тричі беруться мазки на стафілококоносійство. Коли ж і після проведеної санації продовжує висіватись стафілокок, роблять посів на чутливість до антибіотиків і проводять антибіотикотерапію. При відсутності ефекту проводять фенотипування і продовжують санацію. Якщо ж протягом року не вдається досягнути позитивного результату, такого працівника переводять на роботу в відділення соматичного профілю.

Щоденно перед початком роботи працівники відділень гінекології, операційних блоків, пологового будинку оглядаються лікарем. Огляду підлягають шкіра з метою виявлення висипань, оглядається зів і вимірюється температура тіла. Відмітка робиться в спеціальному журналі. при виявленні запальних та інфекційних захворювань медпрацівник недопускається до роботи.

Двічі на рік медичні працівники повинні обстежуватись на RW і СНІД, австралійський антиген. Оскільки медичні працівники можуть бути джерелом виникнення внутрішньолікарняної інфекції в гінекологічних відділеннях та акушерських стаціонарах, проводиться їх обстеження на бацилоносійство не рідше 1 раз на рік. Обов’язковому бактеріологічному дослідженню підлягає слиз з передніх відділів носа та зіва. Забір матеріалу з зіва проводиться з поверхонь мигдаликів ватним тампоном натще або не рідше ніж через 2-3 год після приймання їжі. Посів матеріалу, що досліджується на середовище, здійснюють не пізніше, як через 2 год після забору.

Якщо в медичного працівника виділено стафілокок в посіві зі слизу носоглотки, йому обов’язково призначають консультацію стоматолога і отоларинголога. При виключенні патології даними спеціалістами бацилоносій проходитьсанацію. Санація здійснюється розчином фурациліну, олійним розчином хлорофіліпту і інше. Після цього повторно тричі беруться мазки на стафілококоносійство. Коли ж і після проведеної санації продовжує висіватись стафілокок, роблять посів на чутливість до антибіотиків і проводять антибіотикотерапію. При відсутності ефекту проводять фенотипування і продовжують санацію. Якщо ж протягом року не вдається досягнути позитивного результату, такого працівника переводять на роботу в відділення соматичного профілю.

Щоденно перед початком роботи працівники відділень гінекології, операційних блоків, пологового будинку оглядаються лікарем. Огляду підлягають шкіра з метою виявлення висипань, оглядається зів і вимірюється температура тіла. Відмітка робиться в спеціальному журналі. при виявленні запальних та інфекційних захворювань медпрацівник недопускається до роботи.

Бактеріологічне обстеження у відділеннях

У відділеннях лікувальних закладів повинен проводитись бактеріологічний контроль в наступному об’ємі:

1 раз на місяць — бактеріологічне дослідження мікробної забрудненості предметів довкілля;

1 раз на місяць — посів повітря на визначення його мікробного забруднення;

1 раз на місяць — змиви на наявність кишечної палички (в роздаточних, їдальнях;

1 раз на 7-10 днів — змиви на стерильнісь;

1 раз на квартал — мазки на бацилоносійство.

Позачерговий бактеріологічний контроль проводиться за епідемічними показаннями. Санстанція і дезстанція проводять бактеріологічний контроль не рідше як один раз в квартал.

Профілактика СНІДу при роботі медичного персоналу

Останнім часом з’явилось багато повідомлень про зараження медичних працівників вірусом гепатиту В внаслідок контакту з кров’ю під час виконання ними професійних обов’язків. Цей факт відображає тенденцію до зростання ендемічної захворюваності серед багатьох груп населення, появи нових хвороб, таких, як ВІЛ-інфекція (вірус імунодефіциту людини). У зв’язку з цим було видано наказ №408 від 12.07.89 р. “Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом”.

Всі робочі місця повинні бути забезпечені дезінфікуючими засобами. В доступному місці зберігається аптечка, якамістить: спирт 70о, йод, марганцевокислий калій, дистильовану воду, перев’язувальний матеріал. Необхідно передбачити недоторканий запас дезінфікуючих засобів в такій кількості, щоб можна було зручно і швидко приготувати розчин необхідної концентрації (наважки хлораміну по 30 г і один літр води). Марганцево-кислий калій фасується по 0,1 г. При розведенні його в одному літрі води утворюється розчин світлорожевого кольору (1:1000).

При попаданні (або підозрі на попадання) матеріалу на халат, одяг це місце необхідно обробити дезрозчином, потім знезаразити рукавиці, зняти халат і замочити в дезрозчині або покласти в стерилізаційні коробки для автоклавування. Взуття слід обробити ганчіркою, змоченою в дезрозчині. Шкіру рук і інших ділянок тіла під забрудненим одягом слід протерти 70о спиртом. При попаданні заразного (чи підозрілого матеріалу) на обличчя, останнє старанно миють милом. Протирають 70^о спиртом. Очі промивають розчином марганцево-кислого калію в розведенні 1:1000. При попаданнізаразного матеріалу в рот ротову порожнину прополіскують 70^о спиртом. При пошкодженні шкіри (порізи, уколи) слід видалити кров з ранки і обробити шкіру 70^о спиртом, потім йодом. При попаданні інфікованого чи підозрілого матеріалу на підлогу, стіни, меблі, обладнання — забруднене місце заливають дезрозчином, потім протирають ганчіркою, змоченою в дезрозчині. Використану ганчірку кидають в посуд з дезрозчином або бак для подальшого автоклавування.

Про всі випадки аварійних ситуацій, при яких можливе інфікування медпрацівників вірусом СНІДу інформується адміністрація. Робиться відповідний запис в журналі реєстрацій аварійних ситуацій. За потерпілими ведеться нагляд протягом року. У випадку від‘ємних реакцій на СНІД через 6,12 тижнів, 6 місяців, один рік після випадку, спостереження припиняється.

З метою профілактики зараження при роботі медичного персоналу з хворими, віброносіями, серопозитивними особами, також з особами з підозрою на СНІД за епідеміологічними або клінічними критеріями, а також з особами вказаних категорій, необхідно дотримуватися наступних заходів безпеки:

1. Взяття крові, інших біологічних матеріалів і всі лабораторні роботи з ними повинні проводитися в гумових рукавичках, а при загрозі розбризкування інфікованих рідин — в масках і захисних окулярах для запобігання їх попаданню на відкриту шкіру і слизові. При попаданні інфікованого матеріалу на шкіру і слизові їх необхідно акуратно вимити теплою водою з милом, після чого обробити тампоном, змоченим 6 % розчином перекису водню або 0,1 % розчином дезоксону або 70о спиртом. Слизові очей при попаданні на них крові або інших рідин необхідно зразу ж промити водою або 2 % розчином борної кислоти.

2. Під час контакту з хворим всі пошкодження на руках повинні бути закриті напальчниками або лейкопластирем.

3. При зборі рідини необхідно користуватися піпетками тільки за допомогою механічних пристосувань для виключення всмоктування ротом. Перевертати пробірки для перемішування крові з реактивами потрібно в закритій пробірці або з одягненим напальчником.

4. Персонал повинен мити руки після закінчення огляду хворого, роботи в лабораторії, зніманні захисної одежі і перед виходом з лабораторії або відділення.

5. Весь робочий одяг необхідно носити під час роботи з хворим і потенційно інфікованим матеріалом і знімати тільки перед виходом з лабораторії або відділення.

6. Процедури, які можуть призвести до розпилювання або розбризкування біоматеріалу необхідно проводити наспеціально відведених для цього робочих місцях, які забезпечують ізоляцію біоматеріалу.

7. В приміщенні після роботи проводиться вологе прибирання з використанням 3 % р-ну хлораміну.

Всі маніпуляції медичний персонал виконує в змінному халаті, шапочці, змінному взутті і обов’язково в гумових рукавичках. Перед роботою всі пошкодження шкіри на руках повинні бути заклеєні лейкопластирем. при роботі слід уникати випадкових травм інструментами. При проведенні маніпуляцій бажано користуватись одноразовими інструментами. При використанні багаторазового інструментарію, він підлягає обов’язковій дезинфекції.

Медичний лабораторний інструмент усіх видів після кожного використання повинен підлягати дезінфекції, ретельній передстерилізаційній очистці і стерилізації, згідно з галузевим стандартом 42-21-2-85.

Забороняється приймання їжі й куріння в лабораторіях і приміщеннях, де проводяться процедури хворим.

Розбір, миття і полоскання медичного інструментарію, використаних піпеток та лабораторного посуду, приладів і апаратів, що контактували з кров’ю чи сироваткою людей, необхідно проводити після їх попередньої дезінфекції в ґумових рукавичках.

Медичні працівники, які мають контакт з кров’ю та її компонентами, підлягають обстеженню на наявність антигену вірусу гепатиту при поступленні на роботу і потім не рідше 1 разу на рік. Особи, які мають антиген вірусу гепатиту усуваються від забори, переробки та переливання крові та її компонентів.

Дезінфекція виробів медичного призначення

При дезінфекції виробів, що мають внутрішній канал, роз-чин дезінфікуючого засобу в кількості 5-10 мл пропускають через канал для усунення залишків крові, сироватки чи інших біологічних рідин зразу після використання, після чого вироби повністю занурюють у розчин на необхідний час знезараження.

Якщо вироби виготовлені з корозіонестійкого металу і не витримують контакту з дезрозчином, то його промивають в ємкості з водою. Промивні води знезаражують кип’ятінням протягом 30 хв або засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні 1: 5 (препарат для відходів, 200 г на 1 л), перемішують і залишають для знезараження протягом 1 год в ємкості з кришкою. Після дезінфекції вироби ретельно промивають проточною водою.

Відходи крові (згустки, сироватка, відпрацьований перев’язочний матеріал, забруднений кров’ю, гнійними виділеннями та ін.) висипають у ємкості з кришками, засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5, перемішують і витримують 1 год.

Білизну, забруднену кров’ю, занурюють у дезрозчин із розрахунку 5 л дезрозчину на 1 кг сухої білизни (сульфохлортаїн 0,5%) — на 2 год. Потім прополіскують у воді і перуть.

Таким чином, дотримання техніки безпеки при роботі з біологічними рідинами допоможе вам зберегти своє здоров’я.

 Забороняється приймання їжі й куріння в лабораторіях і приміщеннях, де проводяться процедури хворим.

Розбір, миття і полоскання медичного інструментарію, використаних піпеток та лабораторного посуду, приладів і апаратів, що контактували з кров’ю чи сироваткою людей, необхідно проводити після їх попередньої дезінфекції в ґумових рукавичках.

Медичні працівники, які мають контакт з кров’ю та її компонентами, підлягають обстеженню на наявність антигену вірусу гепатиту при поступленні на роботу і потім не рідше 1 разу на рік. Особи, які мають антиген вірусу гепатиту усуваються від забори, переробки та переливання крові та її компонентів.

Дезінфекція виробів медичного призначення

При дезінфекції виробів, що мають внутрішній канал, роз-чин дезінфікуючого засобу в кількості 5-10 мл пропускають через канал для усунення залишків крові, сироватки чи інших біологічних рідин зразу після використання, після чого вироби повністю занурюють у розчин на необхідний час знезараження.

Якщо вироби виготовлені з корозіонестійкого металу і не витримують контакту з дезрозчином, то його промивають в ємкості з водою. Промивні води знезаражують кип’ятінням протягом 30 хв або засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні 1: 5 (препарат для відходів, 200 г на 1 л), перемішують і залишають для знезараження протягом 1 год в ємкості з кришкою. Після дезінфекції вироби ретельно промивають проточною водою.

Відходи крові (згустки, сироватка, відпрацьований перев’язочний матеріал, забруднений кров’ю, гнійними виділеннями та ін.) висипають у ємкості з кришками, засипають сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5, перемішують і витримують 1 год.

Білизну, забруднену кров’ю, занурюють у дезрозчин із розрахунку 5 л дезрозчину на 1 кг сухої білизни (3% р-н хлораміну,— на 2 год. Потім прополіскують у воді і перуть.

Таким чином, дотримання техніки безпеки при роботі з біологічними рідинами допоможе вам зберегти своє здоров’я.