ВІТАННЯ. ФОРМИ ВІТАНЬ. ЗНАЙОМСТВО

ВІТАННЯ. ФОРМИ ВІТАНЬ. ЗНАЙОМСТВО

 

Вітання й побажання

  – Доброго здоров’я!
– Моє шанування!
– Дозвольте Вас привітати!
– Зичу   радості, успіхів!
– Дозвольте вітати Вас від імені!
– Наше щире вітання!
– Хай збудуться всі Ваші мрії!

Слово просити вживається з двома наголосами:

прошу – у значенні “звертаюся з проханням, клопочу”;

прошу – у значенні “запрошую, будь ласка”.

Прохання – відмова

Відмова потребує значно складнішої формули:

      – На жаль, не можу…
– Мені дуже шкода, але…
– Шкодую, що не зміг…
– Із задоволенням би, але…

– Охоче, але…
– Дозвольте подумати…

Формули вибачення

 – Будь ласка, не ображайтеся!
– Вибач(те), я помилився;
– Я не хотів (не мав наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі;

Мені дуже неприємно! Вибач(те)!

Відповідайте на запитання

1.Хто ви?                          

2.Як вас звуть?

3.Ви іноземець?               

4.Ви навчаєтесь чи працюєте?_

5. Де ви навчаєтесь?

6. Що ви робите на уроці?  

7. Як ви читаєте?        

8. Як ви пишете?              

9. Як ви розмовляєте українською мовою?

10.Коли ви виконуєте домашнє завдання?

11.Ви дивитесь телевізор?____

12.Ви слухаєте радіо?     

13.Хто ваш друг?            

14.Як його звуть?            

 

Складіть діалог, відповідаючи на запитання

  –  Мене звуть Ахмед.

– Так, я іноземець.

– Так, я студент.

– Я навчаюсь в університеті.

– Я вивчаю українську мову.

– Я добре розмовляю українською мовою

–Ти студент?

–Так, я студент.

– А ти?

– Я теж студент.

– Де ти навчаєшся?

– Я навчаюсь в університеті на підготовчому факультеті.

– Що ти вивчаєш?

– Я вивчаю українську мову

– А ти?

– Я теж вивчаю українську  мову.

– Ти говориш українською мовою?

– Так, я говорю українською мовою.

–  Твій друг говорить англій­ською мовою?

–  Ні, він не говорить англій­ською мовою.

–  Коли ти виконуєш домашнє завдання?

–  Я виконую домашнє завдан­ня ввечері.

–  Як ти читаєш українською мовою?

–  Я добре читаю українською мовою.

–  Ти все розумієш на уроці?

–  Так, я все розумію на уроці.

 

 

Зверніть увагу!

                                     

Як представляти людину і як називати ім’я

                                  

 

Завдання 1. Прочитайте діалог.

 

– Іване, привіт, радий тебе бачити!

– Привіт, Андрію, я теж!

– Познайомся, це мій новий друг з Нігерії!

– Вітаю в Україні! Як тебе звати?

– Добрий день! Мене звати Майкл.

– Дуже приємно. Моє ім’я Андрій. Ти студент?

– Так, я студент медичного університету.

– Іване, куди ви йдете?

– Додому. А ти?

– Я йду в магазин.

– Добре, бувай.

– Бувай.

– До побачення, Майкле.

– До побачення.

 

Завдання 2. Правильно чи неправильно?

 

1.                Іван іде додому.

2.                Майкл – з Намібії.

3.                Майкл іде в магазин.

4.                Андрій іде в магазин.

5.                Майкл – викладач.

6.                Майкл – студент.

 

Завдання 3. Прочитайте і запам’ятайте.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як поставити запитання, використовуючи інтонацію?

 

 

 

Завдання 4. Поставте запитання і дайте відповідь, використовуючи інтонацію.

Зразок: – Джон – еколог. – Джон еколог?. – Так, він еколог.

 

Слова: студент, секретар, учитель, бізнесмен, журналіст, лікар, фармацевт, директор, менеджер, інженер, стоматолог, юрист.

 

Завдання 5. Прочитайте діалоги.

 

1.

– Добрий вечір, Богдане! Заходь!

– Добрий вечір! Як справи?

– Дякую, добре. А як ти?

– Непогано.

– Сідай, будь ласка.

– Дуже дякую.

 

2.

– Добрий ранок, Таню!

– Привіт.

– Можна зайти?

– Так, можна.

– Як твої справи сьогодні?

– Погано. Знову болить голова.

 

Завдання 6. Складіть діалоги, використовуючи фрази з таблиці. Вивчіть фрази.

 

 

Радий / рада вас бачити.

Я теж.

Як ти?

Як справи?

Чудово.

Добре.

Нормально.

Непогано.

Погано.

А у вас?

Як життя?

Все добре.

Як завжди.

Прекрасно.

Жахливо.

Так собі

 

 

Glad to see you.  

 

So am I.

How are you?

How are you?

Excellent.

Good.

Fine.

Not bad.

Bad.

And you?

How’s life?

Everything is o.k.

As usual.

Excellent.

Awful.

So-so

 

Рад / совет вас видеть.

 

Я тоже.

Как ты?

Как дела?

Чудесно.

Хорошо.

Нормально.

Неплохо.

Плохо.

А у вас?

Как жизнь?

Все хорошо.

Как всегда.

Прекрасно.

Ужасно.

Так собе

 

 

Зверніть увагу!

Як сказати «Так» і «Ні»?

 

– Це Сашко? – Так, це Сашко.
– Це Джон? – Ні, це Джеф.
– Джеф еколог? – Ні, Джеф не еколог. Джеф учитель.

 

 

 

 

Завдання 7. Поставте питання і дайте заперечну відповідь, використовуючи різні українські імена.

Зразок:

  – Богдан  еколог?

  – Ні, Богдан  не еколог. Богдан – бізнесмен.

 

Слова: стоматолог, медик, фармацевт, медсестра, викладач, медбрат, студент, директор, декан, учень, школяр.

 

Завдання 8. а) Прочитайте діалог. Розгляньте малюнки до нього.

 

– Добрий день, Степане Олександровичу.

 

– Я Олег.

 

– Привіт, Олеже!

 

– Віталій удома?

 

– Так, він вдома. Прошу зайти.

 

– Віталію, Олег тут.

 

б) Дайте відповідь ТАК чи НІ

Зразок:

Малюнок а. Чи це пан Степан Олександрович? – Так, це Степан Олександрович

Малюнок б. Чи це Олег? – Ні, це не Олег, це Віталій

 

1. Чи це Віталій?

2. Чи це Степан Олександрович?

3. Чи це будинок?

4. Чи Олег удома?

5. Чи Віталій тут?

6. Чи він Ахмед?

7. Чи Віталій удома?

8. Чи Степан Олександрович  вдома?

9. Чи Олег питає?

10. Чи це Олег?

 

 

в) Дайте відповіді на запитання / Answer the questions.

 

1. Хто вдома?

__________.

 

2. Де Віталій?

__________.

 

3. Хто тато?

__________.

 

4. Хто хлопці?

__________.

 

5.                Де Степан Олександрович?

__________.

 

г) Допишіть слова / Fill in the blanks.

 

1. Ст..п…н

2. Олекс..ндр…вич

3. Ол…г

4. В…тал…й

5. вд…м…

6. д…бр…й

 

д) Доповніть речення / Fill in the blanks.

 

1. Чи Віталій __________?

2. __________. Віталій тут.

3. Добрий день, _________!

4. Я __________.

5. Так, він __________.

6. __________, Степане Олександровичу.

 

е) Допишіть текст / Fill in the blanks.

 

Пан __________ і __________ вдома. Олег  __________. Він питає, чи Віталій __________. Пан Степан відповідає, що  __________ удома.

 

Зверніть увагу!

 

 

  Завдання 9. Заповніть таблицю

 

 

Фрази, якими користується посередник:

–Я хочу познайомити вас з … .

–Дозвольте познайомити вас з … .

–Дозвольте відрекомендувати вам … .

Без посередника:

–Я хотів би з вами познайомитися.

–Мені хотілося б з вами познайомитися.

–Дозвольте з вами познайомитися.

–Дозвольте відрекомендуватися.

–Дуже приємно. Я радий з вами познайомитися.

–Дуже радий, що знайомство нарешті відбулося.

Вітання

Добрий ранок. Доброго ранку.

Добрий день. Доброго дня.

Добрий вечір. Доброго вечора.

Добридень. Привіт.

Доброго здоров‘я. Моє шанування.

Радий вас бачити. Як справи? Здоров‘я?

Дякую. Добре. Прекрасно.

Прощання і побажання:

До побачення. Бувайте здорові.

На все добре. Добраніч. До завтра.

До скорої зустрічі. Прощавайте.

Ідіть здорові. Щасливої дороги. Хай щастить.

В добру годину. З Богом.

Виходячи ненадовго:

Я не прощаюсь. Ми ще побачимось.

До вечора. До зустрічі.

Прохання – подяка:

Прошу вас… . Будьте люб‘язні… . Будь ласка… .

Дозвольте… . Мені хотілося би попросити Вас… .

Чи можу я попрохати Вас… .

Вам не важко буде… . чи не могли б Ви… .

Добре, що ми про все домовилися.

Дякую за цінні поради, за нову інформацію.

Дякую, що вислухали мене.

Дякую, що знайшли час зустрітися зі мною.

Категоричне прохання:

Я попросив би вас… .

Прошу. Будьте ласкаві.

Цілком можливо. Спробуємо.

Прохання-відмова:

Відмова потребує значно складнішої формули:

–На жаль, не можу… .

–Мені дуже шкода, але… .

 

–Шкодую. Що не зміг… .

–З задоволенням би, але… .

–Охоче, але… .

–Мені незручно відмовляти, але… .

–Я радий би дозволити. Але… .

При цьому можна дати пораду:

–Дозвольте порадити Вам… .

–Дозвольте дати Вам пораду… .

–Я порадив би Вам… .

–Чи можу я дати Вам пораду… .

–Може, Вам слід було б… .

Якщо не почули сказаного:

–Пробачте, що Ви сказали?

–Прошу!

–Пробачте, я не почув Ваших останніх слів.

Формули пробачення:

Пробачте! Вибачте! Даруйте

Прости мені. Друже! Я хочу попросити у вас пробачення.

Формула: Я вибачаюсь! – помилкова.

Подяка:

–Прийміть мою щиру вдячність… .

–Дозвольте висловити Вам подяку… .

–Дуже вдячний за Вашу турботу… .

–Щиро вдячний і зворушений Вашою увагою…

–Це дуже люб‘язно з Вашого боку. Спасибі… .

–Не знаю, як Вам і подякувати…

–Спасибі, Ви дуже люб‘язні…

–Дякую. Ви так багато зробили для мене!

–Спасибі. Я Вам так зобов‘язаний!

 

–Як же мені віддячити за Вашу допомогу? Спасибі Вам велике.

Співчуття:

–Прийміть моє найщиріше співчуття:

–Дозвольте висловити Вам…

–Прошу прийняти мої найщиріші…

–Я хотів би висловити Вам…

–Я розумію Ваше горе.

–Я сумую разом з Вами.

–Дякую за співчуття!

Комплімент:

–З тобою так цікаво розмовляти!

–Ти сьогодні так чудово виступив!

–Приємно бачити, як Ви посвіжішали, відпочили…

–Дякую за комплімент. Це Вам тільки так здається.

–Спасибі, Ви явно перебільшуєте!

–Я радий це чути.

–Мені приємно почути це від вас.

–Я саме можу сказати про Вас.

Телефонна розмова

Це один із видів усного мовлення. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

1) Момент встановлення зв‘язку;

2) Виклад справи;

3) Заключні слова, знак, що розмову закінчено

 

 

Завдання 10. Дайте відповіді на питання.

 

1. Хто ти?

2. Де ти?

3. Хто вдома?

4. Чи ти вдома?

5. Хто тут?

6. Хто там?

7. Звідки ти?

8. Ти студент?

9. В якому університеті ти навчаєшся?

 

Завдання 11. Складіть діалог, дописуючи запитання.

 

          – … ?

–                  Мене звуть Ахмед.

–                  … ?

–                  Так, я з Іраку.

–                  … ?

–                  Так, я студент.

–                  … ?

–                  Стоматологічний факультет.

–                  … ?

–                  Перший курс.

        

Завдання 12. Прочитайте діалог. Скажіть сусідові по парті, де Ви живете і запитайте, де живе він.

 

–                  Алло, хто це?

–                  Це я, Іван!

–                  Як твої справи, Іване?

–                  Дуже добре.

–                  Ти вже студент?

–                  Так, я студент Тернопільського

медичного університету.

–                  Де ти живеш?

–                  Я живу з другом у квартирі по вулиці Живова.

–                  Це гарна вулиця, я жив там у гуртожитку.

 

Як виразити приналежність?

Брат  –  Це сім’я брата.

Сестра  – Це фотографія сестри.

 

 

*Завдання 13. Запитайте, чий об’єкт на малюнку, і дайте відповідь.

Зразок: – Чия це кімната? – Це кімната брата.

 

 

 

 

 

  кімната     –       брат           книга  –  студент             машина  –  подруга

 

 

 

 

 

        

 
  собака     –      сусід             наречений –  сестра        кішка   –   двірник

 

        

 

 

 

      син      –    тітка            портрет  –   дружина          друг      –   сім’я

 

Завдання 14. Викресліть зайве слово

Зразок: Мама, бабуся, онук, привіт, сестра.

 

1.                          Добрий день, так, добрий ранок, здрастуйте, привіт.

2.                          Добре, погано, так собі, чудово, дякую.

3.                          Дякую, вибачте, американець, будь ласка, нема за що.

4.                          Американець, українка, хто, росіянка, нігерієць.

5.                          Російська, англійська, арабська, українська, професія.

6.                          Працювати, студент, слухати, читати, подорожувати.

7.                          До побачення, бувай, звичайно, щасливо, добраніч.

 

Завдання 15. Прочитайте діалог.

 

Хобі

 

– У тебе є хобі?

– Моє хобі – спорт.

– Що ти любиш?

– Я люблю танцювати.

– А що ти не любиш робити?

– Я не люблю читати.

 

 

Завдання 16. Складіть діалоги до малюнків, використовуючи слова.

 

 

Зразок:У тебе є хобі?

–                  Моє хобі – футбол.

–                  Що ти (не) любиш?

–                  Я (не) люблю грати футбол.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зверніть увагу!

 

Формули ввічливості Так. Ні. Дякую / Спасибі. Будь ласка. Прошу. Нема за що. Вибач (sg) / вибачте (pl) Нічого На здоров’я.

Polite expressions Yes. No. Thank you. Please / You are welcome. You are welcome. Not at all. Excuse me / I’m sorry. Never mind. You are welcome. (= Be healthy)

Формулы вежливости Да. Нет. Благодарю / Спасибо. Пожалуйста. Прошу. Не за что. Прости(sg)  / простите(pl) Ничего На здоровье.

 

Завдання 17. Допишіть діалоги.

 

а) – …  ранок! …Вас звати?

– Мене … Оксана. А Вас?

– …  звати Том.

– … приємно.

– Мені  … .

 

б) – … Ви?

– Я з Америки. А Ви?

– Я … України.

– Я лікар. А Ви?

– … … студент.

 

Завдання 18. Складіть діалог на 10 реплік, використовуючи фрази з таблиць уроку.

 

Початкові фрази в службовій розмові повинні вказувати не лише на те, що зв‘язок між сторонами встановлений:

Алло – Я слухаю! Вас слухають, але й визначити ці сторони. Службова особа, знявши трубку, називає прізвище або місце роботи: Кафедра. Бухгалтерія. Секретаріат. Той. Хто починає розмову, називає своє прізвище, ім‘я по батькові, а також установу чи особу. Від чийого імені він говорить. У відповідь теж називають себе й установу або себе й свою посаду. При цьому сторони вітаються.

Якщо ініціатор розмови не впевнений у правильності набраного номера. Він послуговується формулою:

Пробачте, це секретар ректора? Пробачте, це Світлана Іванівна? Якщо ви помилились номером, припиніть розмову словами: пробачте. Це помилка. До речі. якщо до вас подзвонили помилково, не треба сердитись і ображати людину на другому кінці міста чи країни.

Якщо хочуть розмовляти не з тим, хто взяв трубку, кажуть:

– Добрий день. Чи можу я попросити до телефона Миколу Петровича

На це відповідають:

–Добрий день! Одну хвилину, я зараз передаю трубку.

Або:

–Прошу зачекати.

Або:

–На жаль, Микола Петрович вийшов, буде о третій. Чи можу я йому щось переказати?

Або:

–Є його колега (заступник). Будете розмовляти?

Ось фрази на ознаку особливої ввічливості:

–Чи можна попросити…

–Чи не можна покликати…

–Ви можете покликати…

–Чи не важко попросити…

В офіційному звертанні по телефону неприпустиме:

“Мені Петренка” без привітання, “будь ласка” чи “прошу”, без посади або імені по батькові.

Існує й ряд ввічливих форм відмови:

–Вам не складно буде зателефонувати ще раз?

–На жаль, його нема, ви не змогли б зателефонувати через годину?

 

Прочитайте діалоги: 

– У вас є сестра, Максиме?

– Так, у мене є сестра.

– А брат у вас є?

– Так, є

– У вас є діти?
             -Так, у мене є діти.

– Які у вас діти? Дорослі?

– Ні, у мене маленькі діти.

– У неї є діти. У неї маленькі діти.

 

Сьогодні цікавий спектакль.

– У тебе є квиток?

– Так, у мене є квиток.

–  А у тебе?

– У мене був квиток, але я його загубив. У мене буде квиток.

Мабуть, Антон не піде у    театр.

 

– Чому Оксана вдома, а не в університеті?

– Вона вдома, тому що у неї грип.

– Вона нудьгує? У неї поганий настрій? У неї є друзі?

– Так, звичайно, у неї є друзі, тільки в них зараз лекція, і Оксана зараз вдома    сама.

У Дейва немає словника.

– Андрію, у тебе є словник?

– На превеликий жаль,  у мене немає словника. Я віддав йогоСергієві.

– На скільки ти віддав йому словник?

– Не надовго, на два дні.

 

Словниковий диктант

Прекрасний, загадка, кам’яний, вліз, запис, пере пис, глибокий, з’їзд, переїзд, день, тінь, клас, хвіст, мова, береза, веселий, молодий, море, село, земля, риба, книжка, краплина, літак, людина, родина, дружба, землянка, дитина, чудеса, теплиця, хатка, веселка, верхівка, класний, проліски, сільський, лісовий, дзвінкий, добіг, вибіг, маленький, трудовий, подвір’я, гурток, пеньок, подруга, дитячий, літній, вишневий, співучий, вранішнє, мирний, зоряний, рис, сіль, сіренький, шишкар, переліз, задум, коло сок, черговий, соковитий, лісник, гурток, пеньок, дзвоник, дощик, радість, гордість, садок, рядок, сто лик, лікар, пролісок, заліз, зліз, зародок, трудівник, ніч, ніс, ліс, малюк, посадка, східний, льотчик, льо нар, машиніст, маляр, лоза, кора, школяр, куточок, населення, розкопка, земляк, заморський, прогу лянка, джмелик, квітник, небо, новий, побіг, пере біг, збіг, зуб, стіл, піч, приніс, поніс, політ, зліт, ви літ, переліт, схід, вихід, з’їзд, переїзд, думка, кущик, під’їзд, тривожний, легенький, хвилина, малята, ви­їзд, проїзд, напис, запах, паморозь, подорож, подив, дубовий, шкіряний, провід, припічок, подорожник, підводник, підсніжник, подарунок, підвіконня, дуб, зелень, прикордонник, підручник, розмова, селище, пахощі, сходи, пагорби, врода, широкий, дерев’яний, обнова, волосина, грибки, подяка, сузір’я, розсада, озимина, вдумливий, примовка, відпустка, вигадка, бездонний, затемнення, допомога, прихід, перехід, школа, черга, приказка, узлісся.

 

Читайте тексти

 

Важкими краплинами зливи прийшла Осінь

Важкими краплинами зливи прийшла Осінь. Безмежні сірі хмари затянули небо і по дахах будинків зашумів перший осінній дощ, стікаючи на карнізи балконів і створюючи біля будинків величезні калюжі. Складається таке враження, ніби Природа так довго чекала осені, що як тільки вона прийшла, Природа відразу реалізувала свою давню мрію, і вилила усе що в неї накопичилося на душі.

Знову повернулося відчуття вологості у взутті, а обличчя відчуло давно забуте збудження від холодних мокрих крапель, які бистрий вітер, який відносить все далі і далі і так ледве відчутний теплий запах Літа, задуває з наскрізь промоклої парасольки.

Але я всерівно люблю Осінь. Люблю її як і Зиму, і Весну, і Літо. І хоча Осінь – це кінець Літа, але усе світі йде далі, змінюється, і Осінь – це початок нового періоду, який, зрештою, знову принесе Літо. Але й Осінь також несе у собі масу приємного, позитивного. І ось у моїй уві вимальовуються неймовірні прекрасні картини жовто-червоного лісу, який ще зовсім недавно був зовсім зеленим, і ось уже змінив свої фарби, вкриваючи землю феєрично-гаряче розмальованою ковдрою, як ніби на згадку про, таке недавнє, але відійшовше у минуле Літо.

І я радію приходу Осені, радію як маленька дитинка, яка вперше відчула на свому ніжному обличчі перші важкі прохолодні краплини осіннього дощу, відчуваючи неймовірну ейфорію відкриття якогось нового, не відомого раніше, але такого прекрасного і збуджуючого відчуття. І я кажу:”Привіт Осінь. Як же я тебе, все-таки, люблю.”

 

Іван Мазепа

 

 

Майбутній гетьман народився у 1639 році у вельможній українській родині Мазеп-Калединських. Відповідно до походження він здобув досить високу освіту – спочатку навчався в Києво-Могилянському колегіумі, потім у Варшаві, слухав курси в університетах Німеччини, Італії, Франції, Нідерландів. Завдяки цьому Мазепа володів кількома мовами, добре знав артилерійську справу, писав вірші, розумівся на літературі й мистецтві. Деякий час виконував дипломатичні доручення на службі польського короля, був посланцем у Козацькій Україні.Як ревний покровитель православ’я Мазепа  значну частину власних прибутків віддавав на спорудження чудових церков та монастирів. Вони оздоблювалися в пишному стилі козацького бароко, який часто називали на честь гетьмана, мазепинським. Гетьман відновив Києво-Печерську лавру, оточив її великим кам’яним муром, поставив Святу браму, відбудував собор Святої Софії, збудував церкву Святого Миколая в Миколаївському монастирі та величезну церкву Вознесіння в Переяславі. Піклувався він і про розвиток освіти в Україні. Прагнучи, „щоб українська молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами освіти”, Мазепа заснував чимало шкіл і друкарень, сприяв спорудженню нових корпусів Києво-Могилянської академії (цього статусу вона набула в 1709 році), яка з часом теж стала називатися Могилянсько-Мазепинською.Проте значна частина населення Лівобережжя вбачала в Мазепі , передусім, вірного прихильника російського царизму.  Оскільки українським військам довелося брати участь у російських походах проти Туреччини і проти Кримського ханства, що спричинило значні втрати серед людей України, запорожці називали гетьмана „вітчимом України”. Ще більш невдоволені ним були селяни, які нічим не здобріли за його правління.

 

Осінній день

День був ясний, сонячний і теплий. Надворі стояла суша. Небо синіло, як літом. Сонце ходило на небі низько, але ще добре припікало косим промінням. Тихий вітер ледве ворушився. Половина листя на вербах уже пожовкла, але на тополях лист зеленів, ніби влітку. Якби не жовте листя в садах, то можна було б подумати, що надворі справжнє літо. Тільки зелена низька озимина нагадувала про осінь.

 

Бабине літо

 

За багатоповерхівками міста, на відстані погляду – ярок. За ярком кругле, ніби величезна тарілка на столі з голубою смужкою неба – спочиває поле. На його, тільки що зораних борознах, серебрилось під сонячним промінням павутиння „бабиного літа”. Зливаючись на обрії в одну пляму, поле нагадувало полосату шубку бурундука, що нібито приліг перепочити та й так і заснув, розморений теплом золотої осені.

Вигнувшись двома дугами довкола поля, протяглась широка лісосмуга. Здалеку вона скидалася на мохнаті брови, котрі мов очі, захищали поле від виснажливих вітрів влітку, а взимку затримували сніг, щоб навесні напоїти спраглу землю вологою, та вмити її після довгого сну. Однак оте буде потім, а нині куди не глянь – всюди хазяйнує золота осінь. Прийнявши у спадок безкраї володіння від зеленого літа – вона поспішала усе переправити на свій лад, свою роботу виконувала сумлінно, без спочинку, і вдень, і вночі.

 

Добре слово

 

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: “Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота”.

Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав: – Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Яка величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість. – Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас. – Доброго слова.

 

Легені

 

 Без їжі та води людина може прожити кілька днів або тижнів. А без повітря? Кілька хвилин.

Навіщо людині повітря? Виявляється, воно живить кров. Легені можна назвати їдальнею для крові. Вдихаючи повітря, ми відбираємо з нього необхідний для організму життєдайний  газ – кисень.

Легені містяться у грудній порожнині і схожі на два пташині крила.

Вони складаються з крихітних пухирців – альвеол. У дорослої людини налічується близько 300 мільйонів таких пухирців. Оболонки альвеол вкриті густою мережею тонесеньких кровоносних судин, які у п’ятдесят разів тонші за волосинку. Цими судинами проходить кров, кисень та вуглекислота.

Коли ми вдихаємо повітря, легені розширюються і кисень наповнює альвеоли. Кров миттю пробігає через альвеоли, вбирає кисень, після чого розносить його по всьому тілу. Натомість кров залишає альвеолам відпрацьований газ – вуглекислоту. Наші груди опускаються, а діафрагма піднімається. Легені стискуються, повітря, тепер насичене вуглекислотою, біжить назад бронхами і трахеєю в дихальне горло, і ми його видихаємо.

Якби легені помпували не повітря, а воду, то тільки за одну ніч підняли б на висоту другого поверху півтонни води. Для забезпечення легенів свіжим повітрям слід постійно провітрювати житлові та навчальні приміщення. Відомо, що у відносному спокої людина робить приблизно 16 дихальних рухів на хвилину. У приміщеннях, що провітрені погано, частота дихальних рухів зростає у два і більше разів.

(За І.П. Січовиком)

 

Шлунок

 

По стравоходу, вузькій, довгій м’язовій трубці, їжа потрапляє у шлунок. Шлунок схожий на мішок, у формі гачка. «Мішок» підвішений майже вертикально, під ребрами зліва. Коли дитина народжується, її «мішечок» лише 5 см завдовжки. Упродовж доби розмір шлунка може значно змінюватись. Коли людина голодна, шлунок порожній і розміри його зменшуються. Якщо у шлунку багато їжі, він може збільшитись майже у дев’ять разів.

Шлунок – «мішок» дірявий. Він має не тільки вхід, а й вихід. І біля входу, і біля виходу шлунок начебто щільно стягнений. Потрапила їжа в середину – вхід зімкнувся. Назад шляху немає. Біля виходу шлунок змикається ще щільніше, щоб із нього не вийшла погано оброблена їжа. Тільки у вигляді рідкої кашки вона може прямувати далі.

Щоб їжа набула такого вигляду, вона надовго затримується у шлунку. Так, м’ясо може перероблятися до восьми-десяти годин, молоко – до чотирьох. Упродовж усього цього часу шлунок виробляє спеціальний сік. Шлунковий сік – це безбарвна прозора рідина. Ця рідина складається з соляної кислоти, слизу і речовин, здатних розщеплювати білки.

Сьогодні за допомогою ендоскопа, лікарі можуть зазирнути всередину шлунка. При цьому вони побачать красиву країну рожевуватих «гір». Це складки шлунка. Між «горами» подекуди здіймаються плато, на яких знаходиться велика кількість шлункових ямок. Саме з цих ямок у шлунок виливається шлунковий сік.

Коли шлунок порожній, його об’єм дорівнює двом столовим ложкам. Однак при бажанні здоровий шлунок може вмістити три літри.

(З енциклопедії)

 

Етикет знайомства

 

Етикет знайомства – дотримання цілого ряду загальноприйнятих правил знайомства, знання яких необхідне кожній вихованій людині. Їх дотримання допоможе досягти успіху підчас знайомства з дівчатами та хлопцями.

Правила знайомства.

Не варто представляти один одному незнайомих людей «на ходу», для цього потрібно зупинитись. Згідно етикету, при знайомстві обов’язково називають своє повне ім’я та прізвище.

Першими представляються чоловіки, молодші за віком або соціальному положенню.

Чоловіка представляють жінці.

Жінка першої представляється чоловікові тільки у тому випадку, коли вона займає нижче соціальне положення. Під час знайомства відкрито дивляться співбесідникові в обличчя. Жваве знайомство зазвичай починається з доброзичливої усмішки.

Під час знайомства немолодого чоловіка з молодою дівчиною, дівчина чекає, коли руку протягне чоловік. При знайомстві з ровесником молода людина першим називає себе, а дівчина подає руку.

Етикет знайомства. Якщо чоловік сидить, то він встає, під час коли його представляють дівчині.

Жінка встає тільки у разі знайомства з немолодою жінкою або немолодим чоловіком. Людина, якій когось представили, називає своє ім’я і доброзичливо додає: «Дуже радий знайомству», «Радий з вами познайомитися», «Дуже приємно» все це вимагає етикет знайомства

Представляючи свого знайомого, ви повинні чітко вимовити його ім’я і прізвище, щоб людині не довелося потім перепитувати. Також можна назвати місце роботи і посаду того, що представляється. Коли знайомляться ровесники, досить назвати тільки ім’я. Крім того, не слід під час знайомства вимовляти фрази типу “Це мій друг” або “Це моя подруга”. Таке  підкреслення особистих взаємин зайве.

 

У випадку, коли представлені один одному люди були ледве знайомі раніше, один з них за бажання нагадує, що вони вже зустрічалися.

Чоловіки обов’язково встають, вітаючись з літньою людиною або жінкою. Вони сідають тільки після того, як сів чоловік бо жінка.

Чоловіки встають і для рукостискання.

Етикет знайомства передбачає, що в гостях господарі будинку обов’язково знайомлять запрошених один з одним, якщо вони до цього часу один одного не знали.

Запрошуючи жінку на танець, чоловік не представляється. Це необхідно тільки у тому випадку, коли чоловік запрошує жінку кілька разів поряд.

Непотрібно прагнути дуже швидко перетворити просте знайомство на близькі відносини, дружбу. І вам, і вашому знайомому потрібен час, щоб оцінити ваші взаємини. Крім того, вас можуть визнати дуже настирливими. Познайомившись з цікавою або потрібною людиною, обміняйтеся з ним візитками. Жінці разом з візитною карткою можна послати квіти або невеликий подарунок.

 

Правила вітання

 

В усіх країнах світу, у цивілізованому суспільстві люди при зустрічі привітають один одного, висловлюючи цим симпатію і доброзичливість. Після вітання звичайно слідує нетривала бесіда.

Хто першим привітає?

Відповідно до існуючого етикету, першим привітає:

·                   молодший – старшого; молода дівчина – старшого чоловіка;

·                   чоловік – жінку;

·                  

підлеглий – керівника;

·        той, хто обганяє здоровається першим;

·        той, хто проходить повз стоячого;

·        той, хто входить першим здоровається з присутніми, навіть, якщо це жінка;

·        якщо до сидячого чоловіка підходить жінка або старший за віком чоловік, то сидячий повинний встати, вітаючи їх. Проте, якщо вони проходять повз, достатньо лише ледве піднятися.

·        на офіційних прийомах, у гостях насамперед привітають хазяйку, потім хазяїна, потім з усіма іншими у тому порядку, як вони є;

Дуже ніяково виглядає довга пауза при зустрічі. Тому не слідує занадто багато часу витрачати на «оцінювання» розходжень у віці або в соціальному статусі людини, особливо, якщо вони не очевидні. Не треба боятися привітатися першим. Слідуйте в таких ситуаціях відомому афоризму: першим здоровається той, хто краще вихований.

У різних народів існують особливості в порядку вітання. Так, у мусульманських країнах чоловік не повинний першим привітати гарну жінку. Якщо у вас немає можливості докладно познайомитися зі звичаями того або іншого народу, слідуйте узвичаєним нормам.

Вітання супроводжується словами – «здрастуйте» або, у залежності від часу доби, – «добрий ранок», «добрий день», «добрий вечір». Далі слідує ім’я (або прізвище, титул) людини, що ви привітаєте, наприклад: «Здрастуйте, Іван Іванович» або «Добрий день, пан професор». При менше офіційному вітанні звертання опускається.

Слова вітання вимовляються чітко, не занадто швидко, але і не повільно. При цьому той, що говорить, дивиться прямо. Непристойно при вітанні відводити погляд убік, розглядати помешкання або інших гостей. Слова вітання, як правило, супроводжуються посмішкою. Тон повинний бути доброзичливим.

Буває, що ви не помітили людини і не привітали його. Якщо таке сталося, то, узнавши про це, варто вибачитися.

У молодіжних компаніях часто використовуються менше офіційні слова вітання, що цілком припустимо. Проте, якщо молода людина або дівчина надаються на прийомі або привітають старших, вони зобов’язані слідувати нормам етикету. У свою чергу, і старші, опинившись у молодіжній компанії (наприклад, серед друзів сина або дочки), повинні використовувати узвичаєне слова вітання. У противному випадку вони будуть виглядати досить безглуздо.

Форма вітання залежить від того, кого ви привітаєте. Якщо ви бачите людину вперше, то вітання повинне бути більш стриманим. Тут недоречно поляскування по плечу, гарячі обійми або поцілунки. Хоча варто враховувати культурні норми і традиції, що, у залежності від країни, припускають більший або менший прояв почуттів.

При вітанні незнайомої людини або при офіційних зустрічах неприпустимо тримати одну руку в кишені, обпиратися на які-небудь предмети, стояти, притулившись до стіни.

Вітання знайомої людини звичайно не викликає питань. У цьому випадку етикет більш ліберальний. Проте і тут важливо дотримувати ряду правил:

·                   неввічливо, побачивши людину, яку ви хочете привітати, пробиватися до нього через усю кімнату, розштовхуючи інших;

·                   незалежно від того, які ваші взаємовідносини з людиною, не слідує його занадто голосно його називати;

·                   зустрівши знайомого на вулиці, не варто затримувати його надовго. Краще при бажанні або необхідності домовитися про зустріч або дзвоник;

·                   відповідно до суворих правил етикету, чоловік, зустрівши знайому жінку на вулиці, не повинний затримувати її після слів вітання (виняток складають дружні стосунки або невідкладна справа);

·                   жінка, зустрівши знайомого чоловіка на вулиці, може зупинитися сама, щоб обмінятися з ним кількома словами.

Потиск рук.

 

Вітаючись або знайомлячись, старший перший протягає руку молодшому, жінка – чоловіку, літній чоловік – молодій дівчині, учитель – учню, у робочий час начальник – підлеглому.

 

 

Не протягають руку через стіл.

Не прийняти руки, протягненої для потиску рук – образа.

Якщо по якийсь причині ви не можете подати руки, то потрібно про це сказати і чемно вибачитися.

 

 

 

 

 

Відповідне й одночасне вітання.

 

·        якщо зустрічаються дві жінки, одна з яких знаходиться в товаристві чоловіка, а інша одна або в товаристві іншої жінки, то відповідно до етикету спочатку здоровається перша.

·       

при зустрічі подружніх пар першими здороваються жінки, потім чоловіки привітають жінок, а після цього – один одного;

 

·        Якщо здороваються з вашим супутником, потрібно відповісти на вітання навіть якщо людина вам не знайома.

·        Якщо ваш супутник здоровається зі своїм знайомим, ви також повинні з ним привітатися. Якщо це чужий, то здороватися можна безмовно, кивком голови.

·        Жінка може і не відповідати на вітання знайомого свого супутника, якщо тільки вітання не відноситься до неї явно. Чоловік відповідає завжди, коли привітають його супутника або супутницю.

·        Якщо вас привітає зовсім стороння людина, потрібно відповісти і не дати йому зрозуміти, що він помилився. Знизувати плечима або виражати здивування не чемно.

·        Непристойно робити вид, що не помічаєте знайомого, якщо до цього не змушують обставини.

 

Кого і де привітати?

Відповідно до правил, варто здороватися тільки з тими знайомими, з котрими ви знайомі. Але можна здороватися і з людьми, із якими ви часто зустрічаєтеся по дорозі на роботу, у магазин або в іншому місці в тому випадку, якщо ви вже з ними розмовляли.

Якщо ви не впевнені в тому, що ця людина вам знайома, краще все рівно привітатися.

У нас прийнято здороватися з мешканцями свого будинку, навіть якщо ми безпосередньо з ними не знайомі.

На сходовій площадці якойсь установи здороваються тільки зі знайомими.

Якщо ви йдете по вулиці і бачите знайомого у вікні дому або в автомашині, то потрібно з ними привітатися.

При вході в помешкання (кафе, столову) із знайомими здороваються безмовно. При виході прощаються так само. Якщо ви є постійним відвідувачем, варто привітатися з робітниками, які вас уже довгий час обслуговують.

Якщо ви підходите до столу з великою кількістю сидячих потрібно привітати їх словами, що відповідають часу доби; із найближчими сусідами по столі можна привітатися ще й окремо кивком або навіть за руку;

Якщо сідають за столик у кафе, ресторані і т.д., за котрим уже сидять сторонні, із ними здороваються, а потім прощаються безмовно, ті, що сидять повинні відповісти на вітання.

Якщо офіціант підходить до сидячого гостя, він повинний сам із ним привітатися. (Той, хто підходить, здоровається першим).

Привітають водія таксі й автобуса дальнього проходження.

Перед тим як звернутися з питанням до стороннього, слідує з ним привітатися.

 

Правила знайомства

 

Звичайно для того, щоб познайомитися, потрібний посередник. Їм може бути спільний знайомий, який, у разі потреби, знайомить сам. Якщо він цього не робить, звертаються до нього і просять представити себе іншим. Той, що знайомить, називає (із відповідним жестом) імена тих, що знайомляться, говорячи їх ясно і чітко. При цьому основне положення: молодшого представляють старшому, чоловіка жінці, підлеглого – начальнику, літньому чоловіку – дівчину. Той, що представляє спочатку називає ім’я молодшого, потім старшого, спочатку ім’я чоловіка, потім жінки і т.д.

«Дозвольте, Інна Сергіївна, представити вам Георгія Олександровича Кузьміна? »

Свою дружину чоловік представляє знайомому, якщо той не значно молодше її.

Членів сім’ї представляють, не називаючи прізвища, якщо вони однакові, наприклад, «моя жінка Ганна», «мій брат Володимир».

Хазяйка, приймаючи гостей, знайомить їх один з одним. Замість хазяйки це може зробити і хазяїн. Якщо в потрібний момент його немає, ці обов’язки бере на себе ближній родич або друг. Той, кого хазяїнами забули представити, нагадує про це або просить бути посередником спільного знайомого. У крайньому випадку, представляється сам.

Якщо в гості приходять із своїм знайомим (що можна робити тільки за домовленістю з хазяїнами), знайомого представляють насамперед хазяйці і хазяїну.

У багатолюдному товаристві, де вже утворилися групи, тих, хто прийшов, представляють тільки стоячим поблизу, а знайомство з іншими буде його власною турботою.

При представленні і знайомстві, особливо приймаючи гостей, часто доцільно буває додати кілька слів, що характеризують гостей, наприклад «Микола Петрович, як і ви, Іван Васильович – великий театрал». У такий спосіб дається перша тема для розмови між тими, хто тільки що познайомилися. Особливо потребують у подібних рекомендаціях сором’язливі й мовчазні люди. Хазяїн після цього може звернутися до інших гостей.

 

Формули ввічливості в системі українського мовного етикету

 

XXI століття повинно стати століттям гуманітарної культури або ж його не буде взагалі. Ці слова, сказані відомим академіком-гуманістом Д. С. Лихачовим, спонукають до всебічного піднесення людської культури, до гуманітаризації всіх сторін життя нашого суспільства.

Поняття гуманітарної культури досить об’ємне. Воно об’єднує в собі й такі регулятивні елементи, як ідеали, норми моралі, традиції, звичаї, що у своїй сукупності є соціальними нормами поведінки, дотримання яких є обов’язковою умовою збереження суспільства як єдиного цілого.

Вироблені суспільством норми поведінки і форми поводження об’єднується в цілій системі, яку прийнято називати етикетом (з фр. etiguette — ярлик, етикетка). Ці норми становлять собою категорію історічну, отже змінну. Крім того, в кожному суспільстві вони чітко детерміновані характером суспільних відносин.

Справді гуманні стосунки між людьми в суспільстві знаходять безпосереднє відображення в системі етикету.

Феномен людського спілкування є явищем складним, синкретичним. У ньому міцно переплетені соціальні, психологічні та мовні чинники. Тому вивчення комунікативного акту без комплексного підходу, тобто без постійного врахування всіх трьох складників неможливе.

Особливу роль у людському спілкуванні відіграє мова. Мова, а ще точніше мовлення (мовленнєва діяльність, що включає в себе і мовленнєву поведінку), є найуніверсальнішим засобом комунікації. Комунікативна функція мови є її первинною, основною функцією. Тим часом саме мовні характеристики акту комунікації вивчені ще дуже мало.

Мовознавці виділяють у комунікативному акті різну кількість структурних компонентів, пов’язуючи з останніми й різні нерівноцінні й ієрархічно організовані функції мови, підпорядковані, основній функції — комунікативній. Проте майже всі дослідники визнають у комунікативному акті наявність такого компоненту як контакт між співрозмовниками.

Мовний контакт, необхідний для досягнення комунікації (спілкування), реалізується спеціальними мовними засобами, скерованими на зав’язування, підтримання, припинення комунікації тощо. Іншими словами, встановлення і підтримання контакту обов’язково передбачав дотримання певних норм мовної поведінки (мовного етикету) співрозмовниками — уваги до партнера, врахування його потреб, доброзичливого ставлення, тобто дотримання загальних вимог ввічливості. Отже, ввічливість в провідною рисою мовного (і не мовного) спілкування.

Проблема форм ввічливості в мові поряд з практичною актуальністю становить і певний теоретичний інтерес, її дослідження допомагав виявити деякі особливості “мовного мислення”, окремі сторони взаємозв’язків між мовою і психологією людей, раси національно-культурної специфіки мовної поведінки та  ін.

Різні мови світу виробили спеціальні (лексичні, морфологічні, синтаксичні, просодичні) засоби вираження ввічливості, спеціальні етикетні мовні формули, які утворюють у кожній конкретній мові цілу систему — мовний етикет1. Це насамперед такі усталені мовні формули, що вживаються при зав’язуванні контакту між комунікантами, як формули звертань і вітань: при підтриманні контакту  — формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту  — формули прощання, побажання тощо. Тобто, власне етикетні мовні формули. Сам же мовний етикет включав, крім власне етикетних мовних формул, ще й соціально-мовні символи етикетного рівня (наприклад, етикетні форми заперечення (незгоди) і ствердження (згоди), форми питань, що використовуються в певних соціально-культурних групах).

Мовний контакт, таким чином, повинен забезпечувати весь комунікативний акт від початку і до закінчення.

Відбором етикетних мовних формул у кожній ланці мовного контакту (зав’язування контакту, підтримання контакту, припинення контакту) створюється та чи інша тональність спілкування, тобто така соціальна якість ситуації спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм взаємодії комунікантів,як показник культурності, інтелігентності співрозмовників.

У європейському культурному ареалі виділяють п’ять тональностей спілкування — високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.

Високою тональністю спілкування характеризується сфера суто формальних суспільних структур (на урочистих зібраннях); нейтральною тональністю — сфера офіційних установ; звичайна тональність спілкування побутує в магазині, в транспорті та ін.; фамільярна — в сім’ї, в дружньому товаристві; вульгарна тональність, тобто вживання вульгаризмів — в соціальне неконтрольованих ситуаціях.

У нашому суспільстві етикет в цілому збігається з загальними вимогами ввічливості. Все, що в межах ввічливості, є етичним, неввічливість же — синонім неетичності.

Саме тому, аналізуючи мовні засоби вираження ввічливості, ми виходитимемо з триступеневої (високої, нейтральної, фамільярної) шкали тональностей, оскільки вульгарна тональність несумісна з ввічливістю, а звичайна тональність цілком вміщається в рамках нейтральної тональності.

Звертання, вітання, вибачення, подяка, прохання, прощання як функціональні формули категорії ввічливості

Звертання і вітання — це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.

Так, на урочистих зборах промовець, звертаючись до аудиторії, вживе звертання “Товариші!” з атрибутами шановні, вельмишановні, високоповажані або без них.

Звертання товарищ, функціонуючи в ролі власне звертання, в сучасній українській літературній мові реалізує одне із своїх значень, а саме — людина, громадянин нового соціалістичного суспільства. У такому значенні це слово функціонує як звертання і перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого середовища. Наприклад: “Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко” (О.Довженко).

Офіційна конотативність цього слова-звертання у наш час є досить виразною. Тому в іншій тональності спілкування, скажімо, в нейтральній, це звертання сигналізує про наявність певної “відстані” між комунікантами.Так, звертаючись на вулиці чи в транспорті до незнайомої людини, ми цілком доречно вживемо слово-звертання товариш. А в тональності дружній звертання товариш (якщо не супроводиться яскраво вираженою просодичне емоцією) є неприродним, чужорідним.

Похідне від слова товариш слово-звертання Товариство! (шановне, дороге, любе… )з природнім як для нейтральної тональності, так і для дружньої (у колі близьких друзів).

Для високої тональності спілкування звертання Товариство! (з означенням чи без нього) є неприйнятним. Мовний контакт, необхідний для досягнення комунікації (спілкування), реалізується спеціальними мовними засобами, скерованими на зав’язування, підтримання, припинення комунікації тощо. Іншими словами, встановлення і підтримання контакту обов’язково передбачав дотримання певних норм мовної поведінки (мовного етикету) співрозмовниками — уваги до партнера, врахування його потреб, доброзичливого ставлення, тобто дотримання загальних вимог ввічливості. Отже, ввічливість в провідною рисою мовного (і не мовного) спілкування.

Проблема форм ввічливості в мові поряд з практичною актуальністю становить і певний теоретичний інтерес, її дослідження допомагав виявити деякі особливості “мовного мислення”, окремі сторони взаємозв’язків між мовою і психологією людей, раси національно-культурної специфіки мовної поведінки та  ін.

Різні мови світу виробили спеціальні (лексичні, морфологічні, синтаксичні, просодичні) засоби вираження ввічливості, спеціальні етикетні мовні формули, які утворюють у кожній конкретній мові цілу систему — мовний етикет1. Це насамперед такі усталені мовні формули, що вживаються при зав’язуванні контакту між комунікантами, як формули звертань і вітань: при підтриманні контакту  — формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту  — формули прощання, побажання тощо. Тобто, власне етикетні мовні формули. Сам же мовний етикет включав, крім власне етикетних мовних формул, ще й соціально-мовні символи етикетного рівня (наприклад, етикетні форми заперечення (незгоди) і ствердження (згоди), форми питань, що використовуються в певних соціально-культурних групах).

Мовний контакт, таким чином, повинен забезпечувати весь комунікативний акт від початку і до закінчення.

Відбором етикетних мовних формул у кожній ланці мовного контакту (зав’язування контакту, підтримання контакту, припинення контакту) створюється та чи інша тональність спілкування, тобто така соціальна якість ситуації спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм взаємодії комунікантів,як показник культурності, інтелігентності співрозмовників.

У європейському культурному ареалі виділяють п’ять тональностей спілкування — високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.

Високою тональністю спілкування характеризується сфера суто формальних суспільних структур (на урочистих зібраннях); нейтральною тональністю — сфера офіційних установ; звичайна тональність спілкування побутує в магазині, в транспорті та ін.; фамільярна — в сім’ї, в дружньому товаристві; вульгарна тональність, тобто вживання вульгаризмів — в соціальне неконтрольованих ситуаціях.

У нашому суспільстві етикет в цілому збігається з загальними вимогами ввічливості. Все, що в межах ввічливості, є етичним, неввічливість же — синонім неетичності.

Саме тому, аналізуючи мовні засоби вираження ввічливості, ми виходитимемо з триступеневої (високої, нейтральної, фамільярної) шкали тональностей, оскільки вульгарна тональність несумісна з ввічливістю, а звичайна тональність цілком вміщається в рамках нейтральної тональності.

Звертання, вітання, вибачення, подяка, прохання, прощання як функціональні формули категорії ввічливості

Звертання і вітання — це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.

Так, на урочистих зборах промовець, звертаючись до аудиторії, вживе звертання “Товариші!” з атрибутами шановні, вельмишановні, високоповажані або без них.

Звертання товарищ, функціонуючи в ролі власне звертання, в сучасній українській літературній мові реалізує одне із своїх значень, а саме — людина, громадянин нового соціалістичного суспільства. У такому значенні це слово функціонує як звертання і перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого середовища. Наприклад: “Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко” (О.Довженко).

Офіційна конотативність цього слова-звертання у наш час є досить виразною. Тому в іншій тональності спілкування, скажімо, в нейтральній, це звертання сигналізує про наявність певної “відстані” між комунікантами.Так, звертаючись на вулиці чи в транспорті до незнайомої людини, ми цілком доречно вживемо слово-звертання товариш.

У системі дипломатичного етикету звертання товариш (і) теж функціонує із значенням людини-товариша по класу, по партії. До офіційних представників чи громадян інших країн звертаємося, вживаючи слово пан (панове).

Щодо використання звертання панове в інших ситуаціях спілкування останнім часом висловлювалися різні міркування, зокрема щодо правомірності його використання в нашому суспільстві. Аналіз семантичної структури слова пан показує, що близько двох третин його семного вмісту зводяться до позначення людини, яка займає привілейоване становище (матеріальне, соціальне). Третина його змісту — шанобливе ставлення до співрозмовника. З таким значенням це слово-звертання вживається в усній народній мові (як правило, з прикладкою): пане-господарю, пане-брате, панове-сватове. Наприклад: “Панове-браття, треба щось почати” (Леся Українка); “Прощайте, панове-сватове! Коли хочете, то справді випийте по чарці” (Квітка-Основ’яненко).

У такому ж самому значенні (шанобливості) це звертання ми знаходимо у Павла Тичини: “О люба Інно, панно-Інно! Я вас любив так ніжно, злотоцінно… ”

Однією з форм обертань до незнайомої людини в сучасній українській мові є слово громадянин (громадянка, громадяни). Проте сфера його функціонування вузька — правовий, юридичний контекст: “Громадянине, ей ви, громадянине без шапки!  — авторитетно погукав його перонний охоронець порядку, вокзальний міліціонер”.

Таким чином, у сучасній українській літературній мові арсенал лексичних засобів вираження звертання до незнайомої людини дужа збіднений. Уникаючи прямих звертань до незнайомої людини, ми вдаємося до формул-замінників звертань, а саме до формул, головною функцією яких в функція підтримання мовного контакту, а не його зав’язування. Наприклад: Вибачте, як пройти до …? Дозвольте звернутися… Можна вас запитати (попросити)…?

Досить частотними є формули-замінники звертань, які будуються за моделлю “чи не + Р (дієсл.)? ”: “Чи не скажете, як пройти на зупинку таксі? ”…

Соціальна маркованість форм ввічливих звертань пане (пані), добродію (добродійко), що широко вживалися в дореволюційний час, ще досі не подолана. Щоправда похідне від слова добродій слово добродійний вже починає жити новим життям: Добродійний концерт, добродійний захід, добродійний збір коштів тощо.

В основі ввічливого поводження лежить доброзичливість, доброзичливе ставлення до співрозмовника. Тому морфема добр- є дуже продуктивною у формулах ввічливості. Досить поширена ця морфема і в прямих звертаннях, які функціонують переважно в дружній (фамільярній) тональності: Чоловіче добрий! Людино добра! Добра душа! Люда добрі!

Особливо продуктивною морфема добр- є у формулах привітань, які, до речі, часто використовуються і замість формул-звертань, компенсуючи дуже бідний набір останніх: доброго ранку, добрий день, добрий вечір та  ін.

Неважко помітити, що змістом вітань є добрі побажання. Фактично формули вітань є усіченими формами побажальних конструкцій:

(Я бажаю вам) доброго ранку! Доброго вечора! Доброї ночі!

Про тісний зв’язок названих формул (вітань і побажань) свідчить і той факт, що формули-побажання становлять тісну діалогічну єдність із формулами-вітаннями. Так, досить часто у відповідь на привітання Доброго ранку (дня), (вечора)! звучить Доброго здоров’я!

З-поміж названих вище формул-привітань лише формула Добрий день! може вживатися в усіх трьох тональностях — високій, нейтральній і дружній (фамільярній), причому в останніх двох тональностях активно вживаним є її варіант Добридень! Інші формули-вітання (Доброго ранку! Добривечір!  і под. ) в офіційних сферах не вживаються. Щодо форми вітання Здрастуй! (Здрастуйте!), то її слід розглядати як менш поширену, стилістично позначену.

 

Гама формул-вітань, вживаних у нейтральній і особливо фамільярній тональності, значно розширюється завдяки просодично (інтонаційно) оформлюваним емоційним відтінкам, а також морфологічним засобам (суфіксам) та синтаксичним (зміною порядку слів) засобам. Пор.:  Добрий день! і День добрий! Моє вам шануваннячко (вітаннячко)! і под. У високій тональності таке розширення неможливе.

 

Отже, нейтральна і фамільярна тональності характеризуються широкою варіативністю формул-звертань і формул-привітань. Для високої тональності варіативність вказаних формул дуже обмежена.

 

Формули вітання

 

 

При підтриманні контакту в комунікативному акті часто вживаються етикетні формули-вибачення, формули-подяки, формули-прохання, їх розподіл за тональностями зручно показати в таблиці:

 

Формули вибачення

 

 

Формули подяки

 

 

Формули прохання

 

 

Формули прощання

 

 

Наведений перелік поширених в українській мові формул ввічливості може бути продовжений. Проте й з наведених прикладів очевидним є те, що найбільш об’ємною в фамільярна тональність, яка теоретично може бути розширена за рахунок зразків, вживаних в епістолярному спілкуванні. Та це вже об’єкт іншого, спеціального аналізу.

Таким чином, у сучасній українській літературній мові найширшим арсеналом власне етикетних формул характеризується фамільярна тональність, яка є відкритою для варіантів, що утворюються лексичними, морфологічними, синтаксичними, просодичними і паралінгвістичними3 засобами їх вираження.

У європейському культурному ареалі виділяють п’ять тональностей спілкування — високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.

Високою тональністю спілкування характеризується сфера суто формальних суспільних структур (на урочистих зібраннях); нейтральною тональністю — сфера офіційних установ; звичайна тональність спілкування побутує в магазині, в транспорті та ін.; фамільярна — в сім’ї, в дружньому товаристві; вульгарна тональність, тобто вживання вульгаризмів — в соціальне неконтрольованих ситуаціях.

У нашому суспільстві етикет в цілому збігається з загальними вимогами ввічливості. Все, що в межах ввічливості, є етичним, неввічливість же — синонім неетичності.

Саме тому, аналізуючи мовні засоби вираження ввічливості, ми виходитимемо з триступеневої (високої, нейтральної, фамільярної) шкали тональностей, оскільки вульгарна тональність несумісна з ввічливістю, а звичайна тональність цілком вміщається в рамках нейтральної тональності.

Звертання, вітання, вибачення, подяка, прохання, прощання як функціональні формули категорії ввічливості

Звертання і вітання — це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Тому головним чинником, який впливає на вибір того чи іншого звертання, є соціальний статус комунікантів, ситуація спілкування.

Так, на урочистих зборах промовець, звертаючись до аудиторії, вживе звертання “Товариші!” з атрибутами шановні, вельмишановні, високоповажані або без них.

Звертання товарищ, функціонуючи в ролі власне звертання, в сучасній українській літературній мові реалізує одне із своїх значень, а саме — людина, громадянин нового соціалістичного суспільства. У такому значенні це слово функціонує як звертання і перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого середовища. Наприклад: “Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко” (О.Довженко).

Офіційна конотативність цього слова-звертання у наш час є досить виразною. Тому в іншій тональності спілкування, скажімо, в нейтральній, це звертання сигналізує про наявність певної “відстані” між комунікантами.Так, звертаючись на вулиці чи в транспорті до незнайомої людини, ми цілком доречно вживемо слово-звертання товариш. А в тональності дружній звертання товариш (якщо не супроводиться яскраво вираженою просодичне емоцією) є неприродним, чужорідним.

Похідне від слова товариш слово-звертання Товариство! (шановне, дороге, любе… )з природнім як для нейтральної тональності, так і для дружньої (у колі близьких друзів).

Для високої тональності спілкування звертання Товариство! (з означенням чи без нього) є неприйнятним.

У системі дипломатичного етикету звертання товариш (і) теж функціонує із значенням людини-товариша по класу, по партії. До офіційних представників чи громадян інших країн звертаємося, вживаючи слово пан (панове).

Щодо використання звертання панове в інших ситуаціях спілкування останнім часом висловлювалися різні міркування, зокрема щодо правомірності його використання в нашому суспільстві. Аналіз семантичної структури слова пан показує, що близько двох третин його семного вмісту зводяться до позначення людини, яка займає привілейоване становище (матеріальне, соціальне). Третина його змісту — шанобливе ставлення до співрозмовника. З таким значенням це слово-звертання вживається в усній народній мові (як правило, з прикладкою): пане-господарю, пане-брате, панове-сватове. Наприклад: “Панове-браття, треба щось почати” (Леся Українка); “Прощайте, панове-сватове! Коли хочете, то справді випийте по чарці” (Квітка-Основ’яненко).

У такому ж самому значенні (шанобливості) це звертання ми знаходимо у Павла Тичини: “О люба Інно, панно-Інно! Я вас любив так ніжно, злотоцінно… ”

Однією з форм обертань до незнайомої людини в сучасній українській мові є слово громадянин (громадянка, громадяни). Проте сфера його функціонування вузька — правовий, юридичний контекст: “Громадянине, ей ви, громадянине без шапки!  — авторитетно погукав його перонний охоронець порядку, вокзальний міліціонер” (І. Ле).

Таким чином, у сучасній українській літературній мові арсенал лексичних засобів вираження звертання до незнайомої людини дужа збіднений. Уникаючи прямих звертань до незнайомої людини, ми вдаємося до формул-замінників звертань, а саме до формул, головною функцією яких в функція підтримання мовного контакту, а не його зав’язування. Наприклад: Вибачте, як пройти до …? Дозвольте звернутися… Можна вас запитати (попросити)…?

Досить частотними є формули-замінники звертань, які будуються за моделлю “чи не + Р (дієсл.)? ”: “Чи не скажете, як пройти на зупинку таксі? ”…

Соціальна маркованість форм ввічливих звертань пане (пані), добродію (добродійко), що широко вживалися в дореволюційний час, ще досі не подолана. Щоправда похідне від слова добродій слово добродійний вже починає жити новим життям: Добродійний концерт, добродійний захід, добродійний збір коштів тощо.

В основі ввічливого поводження лежить доброзичливість, доброзичливе ставлення до співрозмовника. Тому морфема добр- є дуже продуктивною у формулах ввічливості. Досить поширена ця морфема і в прямих звертаннях, які функціонують переважно в дружній (фамільярній) тональності: Чоловіче добрий! Людино добра! Добра душа! Люда добрі!

Особливо продуктивною морфема добр- є у формулах привітань, які, до речі, часто використовуються і замість формул-звертань, компенсуючи дуже бідний набір останніх: доброго ранку, добрий день, добрий вечір та  ін.

Неважко помітити, що змістом вітань є добрі побажання. Фактично формули вітань є усіченими формами побажальних конструкцій:

(Я бажаю вам) доброго ранку! Доброго вечора! Доброї ночі!

Про тісний зв’язок названих формул (вітань і побажань) свідчить і той факт, що формули-побажання становлять тісну діалогічну єдність із формулами-вітаннями. Так, досить часто у відповідь на привітання Доброго ранку (дня), (вечора)! звучить Доброго здоров’я!

З-поміж названих вище формул-привітань лише формула Добрий день! може вживатися в усіх трьох тональностях — високій, нейтральній і дружній (фамільярній), причому в останніх двох тональностях активно вживаним є її варіант Добридень! Інші формули-вітання (Доброго ранку! Добривечір!  і под. ) в офіційних сферах не вживаються. Щодо форми вітання Здрастуй! (Здрастуйте!), то її слід розглядати як менш поширену, стилістично позначену.

Гама формул-вітань, вживаних у нейтральній і особливо фамільярній тональності, значно розширюється завдяки просодично (інтонаційно) оформлюваним емоційним відтінкам, а також морфологічним засобам (суфіксам) та синтаксичним (зміною порядку слів) засобам. Пор.:  Добрий день! і День добрий! Моє вам шануваннячко (вітаннячко)! і под. У високій тональності таке розширення неможливе.

Отже, нейтральна і фамільярна тональності характеризуються широкою варіативністю формул-звертань і формул-привітань. Для високої тональності варіативність вказаних формул дуже обмежена.

Висока і нейтральна тональності є менш відкритими щодо варіантності, вони, лімітуються емоційною нейтральністю.

Серед власне етикетних формул найвужчим запасом характеризуються формули-звертання, у яких простежується тенденція заміни формулами вибачення та формулами-замінниками усталених структур (моделей).

 

Підсистеми етикету

 

Виділяють чотири основних підсистеми етикету:

1.      мовний, або вербальний етикет.

Мовний етикет регламентує словесні формули вітання, знайомства, поздоровлення, побажання, подяки, вибачення, прохання, запрошення, поради, пропозиції, співчуття, компліменту, схвалення; до мовного етикету відносять також манеру розмовляти (у тому числі і по телефону) і мистецтво вести бесіду;

2.      міміка і жести, або невербальне спілкування.

Багато народів мають свої специфічні жести вітання, прощання, згоди, заперечення, причому ці жести можуть мати різноманітне забарвлення: нейтральне, ритуально-урочисте, фамільярно-вульгарне. Відношення до співрозмовника і теми бесіди виражається також за допомогою міміки, посмішки, напрямку погляду;

3.      організація простору в етикеті (або етикетна проксемика).

Важливе значення в етикеті має і взаємне розташування співрозмовників у просторі, вибір певної дистанції, наявність або відсутність між ними фізичного контакту. Необхідно знати, яке місце в приміщенні або за столом вважається почесним, які пози допустимі в тій або іншій ситуації;

4.      етикетна атрибутика (або світ речей в етикеті).

До етикетної атрибутики відноситься насамперед одяг, прикраси і головної убір, а також подарунки, квіти, візитні картки.

 

Тестові завдання

 

1. Як вітаються вдень?

А. добрий день;

В. до побачення;
С. до зустрічі;

D. на добраніч;

Е. на все добре.

2. Як вітаються зранку?

А. доброго ранку;

В. добрий день;
С. як справи?

D. до зустрічі;

Е. щасливо.

3. Як вітаються ввечері?

А. добрий день;

В. добрий вечір;
С. доброго ранку;

D. на все добре;

Е. як справи?

4. У якому рядку є форма привітання?

А. до побачення;

В. добрий день;
С. до зустрічі;

D. на все добре;

Е. студент.

5. У якому рядку є форма привітання?

А. привіт;

В. як справи?
С. до побачення;

D. на добраніч;

Е. Степан.

6. У якому рядку є форма привітання?

А. добрий вечір;

В. до побачення;
С. до зустрічі;

D. щасливо;

Е. вибач.

7. Які запитання потрібно поставити при знайомстві?

А. Що замовляє Ірина?

В. Ти студент?
С. Де знаходиться лікарня?

D. Куди ти ідеш?

Е. Хто там?

8. Як потрібно відповідати при знайомстві?

А. Мене звати Оксана;

В. На столі лежать книги;
С. Ось зошит;

D. Антон пише лист.

Е. Ти студент?

9. Як потрібно відповідати при знайомстві?

А. Так, я студент;

В. Речі лежать тут;
С. Її стіл стоїть праворуч;

D. Іван працює у лікарні;

Е. Це мій гуртожиток.

10. Які запитання потрібно поставити при знайомстві?

А. Де працює Віктор?

В. Що ти любиш?

С. Це ваш дім?

D. Це твоя газета?

Е. Де моя книга?

11. Як потрібно відповідати при знайомстві?

А. Увечері Ахмед слухає радіо;

В. Я навчаюся в університеті;
С. Ніна купує ліки в аптеці;

D. На уроці ми пишемо і читаємо;

Е. Це не Іван.

12. У якому рядку є форма прощання?

А. добрий вечір;

В. до побачення;
С. привіт;

D. дякую;

Е. вибач.