ВИВИХИ СТЕГНА
Травматичні вивихи стегна виникають переважно в людей молодого та середнього віку. Що ж до людей старшого віку, то у них частіше виникають переломи проксимального кінця стегнової кістки, тому що кістки з віком втрачають еластичність і в їхній структурі переважають неорганічні солі, крім того, прогресують інволютивні зміни та остеопороз. Травматичні вивихи, за даними статистики, становлять 15% усіх вивихів.
Кульшовий суглоб належить до горіхоподібних суглобів з трьома ступенями свободи рухів навколо трьох головних осей: у фронтальній площині — приведення та відведення, у сагітальній площині — згинання та розгинання, у горизонтальній площині — ротаційні рухи. Попри таке рухове навантаження кульшового суглоба вивихи в ньому виникають не так уже й часто порівняно з плечовим і ліктьовим суглобами. Це можна пояснити тим, що суглоб має глибоку западину, п’ять міцних зв’язок і добре розвинений м’язовий шар, який перекриває суглоб.
Травматичні вивихи стегна виникають здебільшого внаслідок дії значної непрямої травмівної сили за принципом важеля першого порядку, в якого мале плече і точка опори розміщені внутрішньосуглобово. Залежно від місця розташування вивихнутої головки виділяють такі види вивихів: задньо-верхні, або клубові, задньо-нижні, або сідничі, передньо-верхні, або надлобкові, передньо-нижні, або обтурівні і центральні (мал. 22, 23). Задні вивихи виникають тоді, коли нижня кінцівка під час дії травмівної сили по осі стегна була зігнута, приведена і ротована досередини. Треба запам’ятати: що менше зігнуте стегно в кульшовому суглобі, то вище зміщується головка, що більше зігнуте стегно (під гострим кутом), то нижче зміщення головки.
Передні вивихи стегна виникають тоді, коли травмівна сила діє по осі стегна, стегно і вся кінцівка перебувають у положенні зовнішньої ротації, згинання і відведення. У разі помірного згинання і відведення при зовнішній ротації виникають передньо-верхні, а в разі значного згинання і відведення стегна із зовнішньою ротацією — передньо-нижні вивихи.
Клінічні прояви задніх вивихів стегна. Травмована кінцівка приведена, зігнута в кульшовому і колінному суглобах, повернута (ротована) досередини. Ступінь згинання, приведення і внутрішньої ротації, а також біль більше виражені при сідничих вивихах. Стегно здається коротшим, ділянка зовнішньої поверхні кульшового суглоба сплощена. Контури верхівки вертлюга травмованої кінцівки визначаються вище, ніж на здоровій нозі, а верхівка його розташована вище від лінії Розера—Нелатона. Спостерігається виражене порушення трикутника Бріана та симетричності лінії Шемахера. Сідничні складки на травмованому боці розташовані вище, ніж на здоровому. Під час пальпації під сідничними м’язами чітко пальпується головка стегнової кістки. При сідничих вивихах сіднича ділянка більш округла і головка стегна пальпується біля сід-ничої кістки. При сідничих вивихах не так вже й рідко проявляються симптоми подразнення і травмування сідничого нерва (парестезія, прострільний біль, парез). На боці вивиху стегна, як правило, виявляється відносне вкорочення кінцівки.
При передніх вивихах стегна травмована кінцівка відведена, зігнута і ротована назовні. Усі ці симптоми більше виражені, ніж при задніх вивихах, визначається відносне вкорочення травмованої кінцівки.
Для передніх вивихів типовим є сплощення сідничої ділянки і відсутність контурів великого вертлюга, який пальпується. Пахвинна діляг ка випукла і здається збільшеною за рахунок вивихнутої головки стегна, яка пальпується пц зв’язкою. Нерідко з внутрішнього боку вивихнутої головки відзначається чітка пульсація стегнової артерії.
Центральний вивих стегна — це перелом дна вертлюгової ямки і зміщення головки в порожнину малого таза. Виникають центральні вивихи найчастіше від прямої дії травмівної сили по осі шийки і головки стегна. Значно рідше виникають вони внаслідок непрямої дії травмівного фактора.
Клінічні прояви центрального вивиху: дещо зігнуте, приведене помірно ротоване назовні стегно, незначне відносне вкорочення кінцівки: обмеженість згинання та розгинання в кульшовому суглобі і неможливість відведення та ротаційних рухів. Біомеханічна вісь нижньої кінцівки, вісь стегна зміщені досередини, великий вертлюг не контурується, зовнішня поверхня кульшового суглоба сплощена. При ретельному дослідженні виявляється болючість при натисканні вздовж осі шийки стегнової кістки.
Ретельне клінічне обстеження всіх вивихів закінчується рентгенівським дослідженням, виявляється співвідношення суглобових кінців, встановлюється остаточний діагноз.
Ускладненими вивихами стегна є вивихи з одночасним переломом краю вертлюгової ямки, Симптоматика повністю відповідає неускладненим заднім вивихам стегна. Діагноз установлюють після визначення характеру травми, напрямку дії травмівного фактора і рентгенівського дослідження.
