Візуалізація медико-біологічних даних.
Обробка та аналіз медичних зображень.
Можливості ранньої і точної діагностики, а отже, лікування, в останні роки різко зросли. В значній мірі це пов’язано з розвитком різних методів дослідження, які дають лікарю зображення нормальних та патологічних змін органів і тканин – медичні діагностичні зображення. Медичні зображення органів (medical imaging) – головне джерело інформації при встановленні діагнозу. З швидким зростанням загального рівня комп’ютеризації та технічного оновлення медико-профілактичних закладів України гостро постала проблема систематизувати набуту графічну інформацію, отриману в процесі діагностики, лікування та профілактики.
Історія
1895: Рентген.
~1950: Ультразвук.
~1955: Радіонукліди.
1972: Комп’ютерна томографія.
~1980: Магнітний резонанс.
Стародавня латинська приказка свідчить: “Diagnosis cetra – ullae therapiae fundamentum” (“Достовірний діагноз – основа будь-якого лікування”). Впродовж багатьох століть зусилля лікарів були спрямовані на рішення складної задачі – покращення розпізнавання захворювань людини. Потреба в методі, який дозволив би заглянути всередину людського тіла, не ушкоджуючи його, була величезною, хоча і не завжди усвідомленою. Адже всі відомості, що стосуються нормальної і патологічної анатомії людини, були засновані тільки на вивченні трупів. Після того, як в Європі стали широко вивчатися розкриття трупів, лікарі змогли вивчити будову органів людини, а також зміни, які вони зазнають при тих або інших захворюваннях.
Яку величезну користь приніс би безпосередній огляд людського організму, якби він став раптом “прозорим”. І навряд хто-небудь з вчених минулого міг припустити, що ця мрія цілком реальна.
Потреба побачити не оболонку, а структуру організму живої людини, його анатомію і фізіологію була такою насущною, що, коли проміння, що дозволяло здійснити це на практиці, було нарешті відкрите, звичайно консервативні і часто недовірливі до новин лікарі майже відразу зрозуміли, що в медицині наступила нова ера.
Кількість відкриттів в наступні роки зростала. З’ясовувалися всі нові можливості рентгенологічного методу. З’явилися перші книги, присвячені цьому методу. Незабаром ця література стала неосяжною.
У 1946 р. відомий радянський клініцист і організатор охорони здоров’я Н.Н. Пріоров на засіданні, присвяченому 50-річчю рентгенології, говорив: “Що стало б сьогодні з урологією, гінекологією і отоларингологією, неврологією і онкологією, хірургією і ортопедією, офтальмологією і травматологією, якби позбавити їх того, що дала рентгенологія у області діагностики і лікування?”. Але процес науки і техніки нестримний. Не встигли лікарі повністю освоїти можливості рентгенівського проміння в діагностиці, як з’явилися інші методи, що дозволяють одержати зображення внутрішніх органів людини, доповнюючі дані рентгенологічного дослідження. До них відносяться радіонуклідне і ультразвукове дослідження, ядерно-магнітний резонанс, фотонна емісія, комп’ютерна томографія і деякі інші методи, набули широкого поширення.
Ці способи грунтуються на використанні близьких за своєю природою хвильових коливань, для проникнення яких тканини людського тіла не є непереборною перешкодою. Вони об’єднуються і тим, що в результаті взаємодії хвильових коливань з органами і тканинами організму на різних приймачах – екрані, плівці, папері та ін. – виникають їх зображення, розшифровка яких дозволяє судити про стан різних анатомічних утворень.
Такими чином, всі вказані методи принципово близькі до рентгенодіагностики як за своєю природою, так і за характером кінцевого результату їх застосування.
На відміну від класичних медичних методик (пальпації, перкусії, аускультації) основним аналізатором інформації, одержуваної способами променевої діагностики, є орган зору, за допомогою якого ми одержуємо близько 90% відомостей про навколишній світ, і причому найдостовірніших. Коли широка мережа медичних установ буде оснащена високоякісною апаратурою, що дозволяє використовувати всі можливості променевої діагностики, а лікарі, що працюють в цих установах, будуть навчені поводженню з цією складною апаратурою і, головне, повноцінній розшифровці одержуваних з її допомогою зображень, діагностика основних захворювань людини стане ранішою і достовірнішою не тільки у великих науково-дослідних і клінічних центрах, але й на периферії – в поліклініках і районних лікарнях. У цих установах працює основна маса лікарів. Саме сюди звертається переважна більшість хворих при виникненні будь яких – тривожних симптомів. Від рівня роботи саме цих лікувально-діагностичних установ зрештою залежить рання і своєчасна діагностика, а отже багато в чому і результати лікування переважної більшості хвороб.
Медичне зображення як об’єкт медичної інформатики
Усе різноманіття медичних зображень, незалежно від способів їхнього отримання, може бути віднесено до однієї з двох основних груп: аналогове і матричне зображення. До аналогових зображень відносяться ті, які несуть у собі інформацію безперервного характеру. Це зображення на звичайних рентгенограмах, сцінтиграмах, термограмах. Аналогові сигнали – це безперервні сигнали, у них присутнє багато зайвої інформації. До матричних зображень відносяться такі, які отримуються за допомогою комп’ютера. Вони мають у своїй основі матрицю, що міститься в пам’яті ПК. Матричними зображеннями є образи, що отримані при комп’ютерній томографії, ціфрової рентгенографії, МР-томографії, ЕОМ-сцинтиграфії з комп’ютерною обробкою інформації, ультразвуковому скануванні. Таким чином, матричні зображення на відміну від аналогових мають дискретний характер. Оскільки в основі матричних зображень лежить комп’ютерізована технологія, вони стають доступними для різноманітної обробки на ЕОМ. Необхідно відзначити, що аналогові зображення можуть бути перетворені в матричні і, навпаки, матричні в аналогові. З цією метою застосовують спеціальні пристрої: аналого-цифрові і цифро-аналогові перетворювачі. Матричне зображення формується шляхом сканування електронним променем по рядках. Тим самим створюється можливість для сприйняття зображення в реальному часі. Для цього застосовується спеціальний дисплейний процесор, який через систему зв’язку (інтерфейс) підключений до основної ЕОМ. Пам’ять дисплейного процесора організована у вигляді матриці, кожному з елементів якої відповідає своя визначена ділянка дисплея. Подібна елементарна одиниця матричного зображення, який відповідає занумерована ділянка пам’яті, отримала назву «піксель» (від англійського pixel-picture element – елемент картини). Таким чином, уся площа екрану дисплея являє собою матрицю – сукупність пікселів. У променевій діагностиці площа дисплея може формуватися у вигляді наступних матриць: 32´32, 64 ´ 64, 128 ´ 128, 256 ´ 256, 512 ´ 512, 1024 ´1024, 1024´1280 пікселів. Чим на більше число пікселів розбивається площа дисплея, тим вище розподільна здатність системи відображення.
Кожен піксель зображення записується в пам’яті дисплейного процесора різним числом біт – від 2 до 16. Чим більшою кількістю біт інформації представлений кожен піксель зображення, тим краще зображення за своїми зоровими властивостях і тим більше інформації воно містить про досліджуваний об’єкт. Так, 6-бітний піксель (байтова система запису пікселю), що найчастіше використовується в ультразвуковій діагностиці, містить 26 = 64 відтінків сірого кольору (від чорного до білого). У радіонуклідній діагностиці використовується переважно 8-бітний піксель , у ньому 28 = 256 градацій, тобто рівнів сірого. Неважко підрахувати, що матричне зображення 64´64 пикселів у радіонуклідній діагностиці вимагає 4096 байт пам’яті, а зображення 128 ´ 128 пікселів – 16384 байт.
Більш досконалі системи радіонуклідної діагностики мають зображення 256´256 і навіть 512´512 пікселів. Для формування таких зображень потрібно при 8-бітному пікселі близько 64 і 256 кілобайт пам’яті комп’ютера, відповідно. Збільшення обсягу задіяної пам’яті неминуче приводить до зниження швидкості обміну інформацією, що супроводжується збільшенням часу, необхідного для побудови кожного кадру зображення. Тому деталізовані растри (256´256 і 512´512) застосовують переважно для отримання статичних зображень, тобто у діагностиці осередкових змін в органах, тоді як грубі растри (64´64 і 128´128) використовують головним чином для динамічних досліджень.
Медичні зображення
Базова одиниця – процедура візуалізації, може складатись із декількох зображень. Інфомація може бути “багатовимірна”. Багато зрізів, наприклад КT. Додаткові дані (не зображення): історія хвороби, контрастні агенти, дата, час, і т п.
Приклади медичних зображень
Стандарт DICOM
DICOM – Digital Imaging and Communication in Medicine (Цифрова Візуалізація і Зв’язок у медицині). Постійна діяльність у розробці стандартів. Спонсорується Американським Колледжем з Радіології (ACR) і Національною Асоціацією Виробників Електроніки (National Electronics Manufacturers Association – NEMA), яка складає 22 робочі групи.
Властивості DICOM. Одиниця даних – процедура візуалізації. Процедура включає в себе відбір зображень із специфічним призначенням, і включає специфікацію хвороби, органу, приладу візуалізації, котрастний агент, тощо. Стандарт DICOM є об’єктно-орієнтованим. DICOM та інші стандарти. Стандарти зображень поступають в DICOM з інших джерел TIFF, JPEG. Основні якості: 12, 16 біт на піксель, схеми для обробки в 3-х вимірних площинах (які непокриті іншими стандартами).
Стек – послідовність зображень, всі вони мають ті самі розміри, дуже часто, стек – послідовність зрізів 3-D об’єкта, може мати часову послідовність (фільм).
Приклад: Стек, який перетворено до монтажу.
Середовище медичних зображень
Обладнання для візуалізації, кімнати для процедур, рентген, УЗД, ЯМР, комп’ютерна томографія.
Інформаційна система паціентів:
Історія хвороби паціентів, зображення, розклад/ адміністрування/ розрахунки
Надійні пристрої збереження даних
Станція для зчитування
Радіологи продивляються зображення, історію змін та генерують звіти.
Все це з’єднано через мережу і масиви зберігання даних.
Об’єкти медичного зображення можна поділяти на тверді фрагменти (кістки) та фрагменти, що можуть бути деформовані (структури м’якої тканини); або на статичні фрагменти (череп) та динамічні (серце, рухомі з’єднання).
Методи отримання медичних зображень
Для отримання одно або двовимірних медичних зображень можна використовувати:
електромагнітне випромінювання;
ультразвук.
Методами отримання двовимірних медичних зображень є:
цифрова радіологія;
комп’ютерна томографія;
ядерний магнітний резонанс;
2D-ультразвук.
Методами й джерелами тривимірних зображень є:
послідовність радіологічних зображень або томографічне зображення динамічного об’єкта;
об¢ємне томографічне зображення частини нерухомого об’єкта.
Методи обробки зображення
Покращення зображення.
Вимірювання зображення.
Покращення зображення може бути початковим кроком до вимірювання.
Істотні методи покращення зображення.
Корекція контрастності.
Масштабування зображення.
Основні тенденції в розвитку технологій: Телемедицина, PACS. Напрямок назустріч складних систем це PACS – picture archiving and communications (компресування та передача зображень).
Критичні ресурси.
Дороге обладнання для вузуалізації, процедур.
Медична кваліфікація.
Технологічні рішення.
Як донести паціента до сканеру (приладу візуалізації).
Як донести зображення до експерта.
Обробка зображень, бази даних, мережі, стандарти – це все є важливою частиною відповіді.
Діагностичні рішення
Ми можемо мати дуже високу чутливість завдяки достовірності отриманої інформації, щодо кожної частки, які є признаками захворювання (агресивне лікування). Це призведе до низької специфічності. Ми можемо мати дуже високу специфічність завдяки вимогам дуже сильних ознак хвороби (консервативне лікування). Це призведе до низької чутливості. Ціллю покращеної технології діагностики є поліпшення обох чутливості та специфічності. Теорія ймовірності та статистики є важливим інструментом при вивченні медичного зображення та розпізнання образів. Системи обробки зображення потребують компромісу між роздільною здатністю зображення, шумом, дозою та іншими факторами. Оцінка діагностичних систем може бути зроблена тільки завдяки використанню теорії ймовірності та статистики.
Х-промені
Х-промені (рентгенівські промені) це електромагнітні хвилі, так як радіо і світло. Існують три шкалі для “якості” електромагнітних хвиль: довжина хвиль, частота, фотонна енергія.
f – Частота, Hertz (Hz)
l – довжина хвиль, (m)
E – фотонна енергія, електронних вольтів (Ev)
c – швидкість світла, 3x1010 m/sec
h – константа Планка, 4.1x10-15 Ev/Hz
Рентгенівське зображення:
Рентгенівське затемнення, що
відкидається об’єктом
Сила затемнення залежить від структури та товщини.
Джерело рентгенівських променів. Рентгенівські промені виникають як елетрони вдаряють мішень.
Спектр Х-променів
Рентгенівська лампа видає широкий спектр
Записування Х-променів. Безпосередьно на фотографічну плівку (як у Рентґена): висока розбірність, дуже мала ефективність. Майже всі промені безслідно проходять через емульсію. Комбінація екрану і фотоплівки. Флуересцентний екран ловить Х-промені і виділяє світло. Плівка у тісному контакті з екраном. Набогато чутливіще ніж сама плівка. Флуороскопія: Телекамера дивиться на флуересцентний екран. Корисне для спостереження у дійсному часі. Нижча якість зображення ніж при комбмнації екран-фотоплівка. Обчислювальна радіографія. Застосовують тонку плитку щоб записати Х-промені. Плівку сканують лазером щоб отримати цифрове зображення. Цифрова радіографія. Флуоресцентний екран у контакті з двохвимірним фотосенсором (як у цифровій фотокфмері, але у вимірах радіографічного фільму). Можна примінювати для флуороскопії.
Рентгенологія (звичайна радіологія) використовує іонізуюче випромінювання від джерела рентгенівських променів. Це найпоширеніший метод у відділеннях радіології. Зображення реєструється на плівці, чутливої до рентгенівських променів, і може бути згодом із цих плівок переведено в цифрову форму. Можна отримати й безпосередньо цифрове зображення, минаючи стадію рентгенографічної плівки – в нових апаратах, які замість плівок використовують спеціальні матриці.
Опис основних медико-технічних характеристик комплексу рентгенівського діагностичного КРД-50 „Індіаскан-01” с цифровою обробкою зображення. Комплекс рентгенівський діагностичний КРД-50 „Індіаскан-01” з цифровою обробкою зображення призначений для проведення масової флюорографії грудної клітини пацієнтів в положенні “стоячи” у прямій та бокових проекціях з одержанням зображення на моніторі, його цифровий обробкою (змінення масштабу, позитив/негатив, контрастування окремих фрагментів, гістограма, вимірювання довжини і площ фрагментів знімка) та записом його у пам’ять ПЭОМ у цифровому вигляді.
КРД-50 „Індіаскан-01”
Використання апарату дозволяє знизити дозу опромінення пацієнтів в 5-7 разів у порівнянні з плівковими аналогами. Апарат дозволяє проводити дослідження черепу та сегментів хребта на касету з рентгенплівкою. У комплект апарата включений спеціалізований фотопринтер для отримання якісних твердих фотокопій рентгенограмам на плівку і фотопапір. Передбачена можливість керування флюорографом з АРМ рентген-лаборанта. Автоматизоване робоче місце лікаря – рентгенолога.
Мікропроцесорний живлячий пристрій IEC-30. Інноваційно вдалим рішенням є використання автоматизованого робочого місця рентген-лаборанта у вигляді інтерактивного пульту управління з сенсорним монітором 17².
Рентгенограма грудної клітки
Вірно зображені кості ребра, хребет, ключиці. Видно тканини: м’язи рамен, серце, живіт.
Фактура легенів. Рентгенограма живота
Видно: Костеві структури: крижі, таз, ноги, ребра. Видно м’які тканини: печінка, шлунок, м’язи ніг. Запутане зображення кишечника: видно газ, стінки кишечника. Не видно: селезінки, нирок, кровоносних судин печінки.
Живіт після клізми з розчином барію. Легко розпізнати шлях великого кишечника.
Рентгенограма Тазу
Видно: таз, перелом тазу, тазобедровий сустав. Не видно м’яких тканин.
Ще один живіт. Контрастна матерія в аорті (ангіографія).
Видно: аорту, ниркові артерії, клубові артерії.
Рентгенограма попереково-крижового відділу хребта в бічній проекції.
Грудна порожнина.
Справа у верхній частці визначаються дрібні та середніх розмірів малоінтенсивні вогнища на фоні посиленого легеневого малюнка.
Проксимальний відділ лівої плечової кістки.
а – рентгенограми проксимального відділу лівої плечової кістки в гіпсовій лангеті в період курсу хіміотерапії. Повністю зруйнована проксимальна третина плечової кістки. Залишилася лише частина ущільненого епіфіза. Кінець проксимального відділу діафіза впирається у великий гомогенний внекостний компонент пухлини. В процесі лікування з’явилося скостеніле окістя у нижнього полюса пухлини у вигляді часткової шкаралупи і рідкісні лінійні оссифікати в товщі пухлини. Внекостний компонент колишніх розмірів.
Стегно: а– пряма рентгенограми нижніх 2/3 стегна.
Голова. Видно чашку, скальп. Не видно звоїв кори мозку, артерій, жолудочків головного мозку.
Голова. На оглядових рентгенограмах черепа в прямій і правій бічній проекціях визначаються отвори розмірами 2х1 см в тім’яних кістках. Отвори розташовані парасагіттально, симетрично, в задній третині тім’яної кістки, мають овальну форму і рівні краї. У нормі тім’яні отвори бувають величиною в один-два міліметри.
Рентгенівське зображення руки людини.
Два рентгенівських зображення однієї руки, які отримані на плівці завдяки експонуванню руки на половині плівки, поки друга половина блокована. Тріщину середнього пальця видно на обох знімках, але краще видно на лівому знімку. Це зображення може бути використано для діагностики — розпізнання чи це розтягнення чи переломом — та вибору курсу лікування.
Резюме: рентгенівське зображення:
Найстаріший неінвазивний метод (метод без втручання у тканини) отримання зображень внутрішніх структур.
Швидкий, малий час експозиції, недорогий.
Неспроможний розрізнити м’які тканини голови, черевної порожнини
Можливе отримання реального рентгенівського зображення, це використовується при інтервенційних процедурах.
Іонізуюча радіація: ризик раку.
Підсумки:
Рентгерогафії сто років.
Призвела до революції в медицині.
Корисна для багатьох діагностичних досліджень
· Обмеження: недостатня контрастність для м’яких тканин
· Допомагають контрастні агенти
Рентгенівське зображення знаходить широке застосування.
Недолік: не видно різниці поміж м’якими тканинами.
Контрастні препарати можуть подолати недолік.
Комп’ютерна томографія:
Комп’ютерна томографія (КТ) також використовує рентгенівські промені, але замість одного плоского зображення КТ-зображення отримується у результаті комп’ютерної обробки декількох зображень, відзнятих у різних напрямках.
![]() |
Тільки одна площина опромінюється. Джерело руху об’єкта забезпечує додаткову інформацію. Як вона працює:
Перший КТ сканнер
Початковий сканер КT
Тільки для голови
Час сканування – 1 хвилина
Дві секції
Обробка зображення – 10 хвилин
Надзвичайно успішний!
До та після Комп’ютерної томографії
![]() |
Сучасна комп’ютерна томографія
Комп’ютерна томографія із розбіжним пучком
![]() |
|||
![]() |
|||
Сучасний спіральний сканер. Конфігурація:
40 зрізів за одне повне обертання;
· інші варіанти роблять 32 зрізів або 16 зрізів;
проскановує 40 мм дистанції за обертання;
1 обертання за 0.4 с;
Генератор – 60 КВт;
Голова
Кровотеча при ударі. Може визвати порушення мозку, якщо не лікувати.
Кров між мозком та твердою мозковою оболонкою, легко лікувати.
Голова. Фронтальна контузія з субарахноїдальною кровотечею.
Вивчення грудної клітки.
Пневмоторакс (повітря поміж легенями та грудною кліткою). Зауважте також, що двостороннє нижнє затвердіння легені, більше у правій ніж лівій. Плевральна дренажна трубка з правої половини грудної клітки.
Черевна порожнина. Апендицит (стрілка). Контрастні агенти у шлунку та крові.
Рентгенівський томограф
Приклад діагностичного зображення.
Розрахунок поперечного перерізу за серією томограм.
Програма керування томографом СРТ-1010 м.
Математика комп’ютерної томографії
Модель для вимірів.
Пряма задача.
Зворотна задача.
Алгоритм для комп’ютерної томографії.
Пряма задача
· Промінь з інтенсивністю I0 входить у тіло із змінним затуханням
· Кожний шар має товщину t
Перетворення Радона
Зворотне перетворення Радона.
Дано: виміри рентгенівського пропускання I1(t, q ). Знайти m(x, y)
Дано: g(t, q). Знайти f(x, y)
Метод:
· (a) згортка
· (b) відновлення сцени по зворотніх проекціях
Приклади.
f(x, y) Лінії: g(t, q), ті самі для усіх q
Точки: g1(t, q), після згортки
Зворотна проекція.
Один, два та чотири кути зворотної проекції
Більше: зворотна проекція.
8, 15, та 30 кутів зворотної проекції
Малюнки
Зворотна проекція на 4, 16, та 100 кутів
Приклади контрастності
12-бітове зображення, повний діапазон контрастності. Вікно для низької щільності
Більше операцій з контрастністю. Вікно для високої щільності
3-D Зображення. Процедури спірального сканування продукують набір секційних зображень, які придатні для 3-D зображень. Нова секція: Вирахування нової площини секції. Проекція: Вирахування суми вздовж промінів. Візуалізація: сегментувати зображення та показати поверхню.
Бронхоскопія
Шлях Вид
Колоноскопія
Порівняння: зліва: поліп при оптичній ендоскопії, справа: вид при віртуальній ендоскопії.
КT (Комп’ютерна томографія)
КT зображення площини між Проекційне зображення
печінкою та шлунком від КT сканерів
Зображення комп’ютерної томографії секції між верхньою частиною черевної порожнини пацієнта до абдомінальної хірургії. Секція показує ребра, хребці, aoрту, печінку (зображення зліва), шлунок (зображення праворуч) частково заповнені рідиною (нижня частина).
Резюме рентгенівської КT:
Зображення секційних площин (томографія) важче інтерпретувати
КT може візуалізувати малу різницю в щільності, наприклад сіру речовину, білу речовину та CSF. КT може визначати та визначати захворювання, які не можуть бути показані рентгеном.
Більш дорога ніж рентгенівське, низька роздільна здатність.
Іонізуюча радіація.
Висновки:
Успіх комп’ютерної томографії в тому, що вона показує різницю в щільності м’яких тканин, що не видно при рентгенівському зображенні.
Розвиток високошвидкісних (спіральне сканування) машин йде шляхом покращення рентгенівських детекторів.
Це привело до методів 3-D зображення.
· Планування хірургії
· Віртуальна ендоскопія
Ядерний магнетизм
![]() |
Атомні ядра володіють внутрішньо квантованими магнітними моментами
Ядерний магнітний резонанс. Перехресне радіочастотне поле при відповідній частоті викликає моменти відхилення від осі намагнічуючого поля.
Джерело сигналу магнітного резонансу
![]() |
Коли ядерний магніт вибивається із зовнішнього магнітного поля він обертається з гіромагнітною частотою. Н-д для водню гіромагнітна частота дорівнює 42.6 MГц на Tеслу.
Виявлення сигналу в ЯМР-томографії.
Обертаюче магнетизування викликає напругу в зовнішніх котушках, вона пропорційна добутку величини магнітного моменту та частоти.
Формування ЯМР зображення.
Градієнт магнітного поля викликає сигнал від різних частин тіла, які мають різні частоти.
Сигнали відібрані з баготочисельними градієнтами обробляються комп’ютером для створення зображення, подібно секціям тіла.
При ядерно-магнітному резонансі (ЯМР) комп’ютер відновлює зображення від отриманих радіосигналів, інтенсивність і тривалість яких залежить від біологічних характеристик тканини. Не використовуючи іонізуючу радіацію, ЯМР надає зображення, вид яких залежить від обміну речовин і характеристик тканин.
Особливості ЯМР
Не має іонізуючої радіації – очікується, що він не має ні яких довгострокових чи короткострокових не має шкідливих ефектів.
Багато механізмів контрастності: контрастність між тканинами визначена послідовністю імпульсів.
Може створювати як секційні так і проекційні зображення.
Повільніший та більш дорогий ніж рентген.
МР сканер
Відкритий канал МР сканера:
• Запобігає клаустрофобії.
• Низька якість зображення.
Процедури магнітного резонансу (МР)
МР ангіографія (MРA)
МР тіла
МР серця
МР грудної клітини
МР голови
МР скелетно-м’язових тканин
МР хребта
Функціональне МР головного мозку (фMР)
Цифрова ангіографія показує судини, видаляючи із зображень небажані структури (кості й внутрішні органи). Дослідження проводять у два етапи. Спочатку отримують зображення до ін’єкції контрастної речовини і переводять їх у в цифрову форму. Потім вони використовуються для створення маски, що буде видалена із зображень, отриманих після ін’єкції.
Голова: Віднімальна ангіографія.
Ангіографія
Ангіографія. в, г – артеріографія лівого плечового суглоба (послідовно артеріальна і капілярна фази). У артеріальній фазі у області літичної деструкції лівої плечової кістки визначається зона патологічної васькулярізації із слабо вираженою мережею патологічних судин. У капілярній фазі зона контрастується нерівномірно, переважно по периферії.
Функціональне зображення магнітного резонансу.
Дві з шіснадцяти площин головного мозку особи, яка приймає участь в експерименті. Зображення являють собою суперпозицію анатомічного сканування (сіре) та функціонального сканування (кольорове). Площина 3 показує функціональну активність у зоровій корі (внизу). Площина 6 показує активність в мовній області (зображення праворуч). Цей набір зображень є частиною досліджень функцій головного мозку. Функціональне зображення використовують перед хірургією головного мозку, для визначення структур, таких як моторне поле, яких слід уникати та фокальне поле епілепсії, яке слід видалити.
![]() |
![]() |
||
Повне МР сонної артерії. Існує чотири сонних (carotid) артерій, по дві з кожного боку шиї: права та ліва внутрішня сонна артерія, та права та ліва зовнішня сонна артерія.
МР серця: акінез стінок
Анімований кліп та контрастне зображення
МР серця: зворотній клапан
Послаблення серцевої функції через дисфункцію клапана аорти.
МР грудної клітини
МР голови
Мозкова аневризма – Схематично
Аневризма
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
МР скелетно-м’язових тканин
розрив передньої хрестоподібної зв’язки
МР хребта
Функціональне МР головного мозку
Дуга аорти. Магнітно-резонансне дослідження. 3D-реконструкция. Визначається гіпоплазія дуги аорти (стрілка) між лівою загальною сонною і лівою підключичною артеріями.
Магнітний резонанс. Резюме:
Не має іонізуючої радіації (безпечний).
Томографія при довільному куті.
Багато моделей представлення зображень imaging modes (вода, T1, T2, потік, нейральна активність).
Повільний.
Дорогий.
Переваги МР:
Зображення м’яких тканин тіла, таких як серце, легені, печінка – чіткіші та більш детальніші.
МР може допомогти оцінити функцію так само як і структуру.
Безцінний інструмент при ранній діагностиці пухлин.
Контрастні матеріали МР є менш шкідливими ніж ті, які використовуються у рентгені чи КТ.
Швидка, неінвазивна ангіографія.
Радіаційне опромінення – мінімальне (неіонізуюча).
Ризик та недоліки:
Металеві імплантати можуть викликати проблеми.
Проблеми щодо клаустрофобії.
Треба уникати МР в перших 12 тижнів вагітності.
Кістки краще представляється рентгеном.
МР коштує дорожче ніж КТ.
Висновки щодо МР
Багатий набір механізмів контрастності.
Гнучкий вибір зрізу. Можливі як томографічні, так і проекційні зображення.
Неіонізуюча. Не відомі шкідливі ефекти, виключаючи нагрівання.
Роздільна здатність не така добра, як у рентгені.
Дорогий та повільний.
Нова методика. Швидкий та тривалий прогрес.
Ультразвукове зображення
Подвійна вагітність на 10-му тижні. Ультразвукове зображення черевної порожнини жінки. Зображення показує секцію матки. Можливо побачити два ембріони в їх амніотичних мішках. Це зображення дозволяє безпечну ранню діагностику подвійної вагітності. Акушерська ультрасонографія може використовуватися для контролю вагітностей високого риску, що дозволяє оптимальне лікування. Пренатальне сканування – частина дитячого альбому.
Ультразвукове дослідження (УЗД) використовує звукові (пружні) коливання високої частоти. Зонд випускає ультразвукові імпульси й одержує відбиті, які за допомогою п’єзоелектричних кристалів перетворюються в електричні сигнали. Сигнали, які отримані від декількох паралельних каналів, переводяться в цифрову форму й обробляються, у результаті чого утворюється зображення.
Паращитовідна залоза
Ультразвукове дослідження. Пацієнтка П., 63 років. Ехограма аденоми паращитовидної залози. Аденома визначається як об’ємне утворення різко пониженої ехогенності в тканині щитовидної залози по задній поверхні середнього сегменту частки. Серце
Ультразвукове дослідження. Загальний чотирьохстулковий АВ клапан
Черевна порожнина. Ультразвукове дослідження.
Транськутанне УЗІ. У ряді спостережень дивертикули дванадцятипалої кишки (1) виявляються при рутинному УЗІ. ДПО візуалізується як гиперехогенне (газ) включення в проекції головки підшлункової залози поблизу термінального відділу холедоха (2). 3 – підшлункова залоза, 4 – дванадцятипала кишка, 5 – нижня порожниста вена, 6 – печінка
Тазова порожнина. Ехограмма в менопаузі. Облітерація цервикального каналу привела до скупчення секрету в порожнині матки
Ультразвуковий сканер
Малюнок поступово побудовано скануючими лініями.
Ехосонографія – по суті томографія.
Зображення отримані в мілісекундах, так що їх видно в реальному масштабі часу.
![]() |
Ультразвукове зображення – Огляд.
Зображення в “реальному часі” – використовується для інтервенційних процедур.
Можливо побачити рухомі структури та потоки (допплер). Використовується для зображень серця.
Ультразвук не має шкідливих ефектів (рівні, що використовуються в клінічних зображеннях).
Ультразвукове обладнання є недорогим.
Багато анатомічних районів (наприклад, голова) не можливо візуалізувати ультразвуком.
Радіонуклідне зображення. Основна ідея: ковтається субстанція (ліки), що маркується радіоізотопом. Ліки прямують до вибраних місць.
Коліматор
Томографія
Коліматор
![]() |
Реєструються тільки промені, які перпендикулярні поверхні камери.
ОЕКТ
![]() |
Однофотонна Емісійна Комп’ютерна Томографія. Тут показано трьохголівну томографічну систему. Гама камери обертаються навколо пацієнта. Отримаємо трьохрозмірне зображення.
Однофотонна комп’ютерна томографія
Зображення ліворуч показують три секції, що проходять через серце.
Радіоактивний трасер, Tc99m MIBI (2-метоксі ізобутіл ісонитрид) вприснутий та просувається до здорових серцевих тканин.
Трисекційне (томографічне) зображення живого серця. Кольорові зони вимірюють метаболічну активність м’яза лівого шлуночка. Зони пошкоджені інфарктом затемнені. Використовується для встановлення (вибір лікування до чи після серцевого нападу), та контролю ефективності лікування.
Радіонуклідне дослідження аутоспленотрансплантата і печінки
Радіонуклідне дослідження. Сцинтиграми в передній проекції і криві активність–час з областей екстраперітонеального аутоспленотрансплантата і печінки. Накопичення мічених еритроцитів аутотрансплантатом не зареєстровано (3 неділі після операції).
Радіонуклідне дослідження молочної залози
Рентгенограми лівої молочної залози в краніо-каудальній (а) і медіо-латеральної проекціях (б). Майже всю молочну залозу займає багатовузлова пухлина 9 ґ 12 см, гомогенна, з недостатньо чіткими контурами, з ободом прояснення (стрілка). Ехограмма. Гіпоехогенне освітлення з чіткими нерівними контурами, що містить кістозні порожнини неоднорідної структури. Той же хворий. Сцинтимаммограми в прямій і бічній проекціях. У лівій молочній залозі крупна ділянка підвищеного накопичення РФП округлої форми з нерівними контурами, неоднорідної структури – 250% (стрілки). Той же хворий. Відстрочена сцинтимамографія. Через 2 ч контури ділянки стали нечіткими, рівень накопичення знизився до 160% (стрілки).
Радіонуклідне дослідження плечового суглобу.
На сцинтиграмі з 99mTc-МДФ до початку лікування добре видно вогнище патологічного посилення накопичення радіофармпрепарату в лівому плечовому суглобі і верхній третині діафіза плечової кістки.
Особливості радіонуклідного зображення:
Зображення отримано від агенту, який розроблено для контролю фізіологічного або патологічного процесу
· Кров’яний потік
· Доплив
· Метаболічна активність
· Пухлина
· Концентрація рецепторів мозку
Флуоресцентна мікроскопія
Зображення живої тканини культивованих кліток.
Для формування цього зображення використовуються три агенти. Вони показують ядро (голубий), цитоскелет (зелений) та мембрану (червоний).
Зображення культури тканини отримане оптичним мікроскопом.
Зображення сформоване флуоресцентним світлом.
Використано три агенти. Вони пов’язують:
· ДНК у ядрі, голубий.
· Цитоскелет, зелений.
· Ліпідні мембрани, червоний.
Це зображення – демонстрація флуоресцентних агентів.
Культура тканини використовується в фармацевтичних та фізіологічних дослідженнях, контролю дії ліків на клітинному рівні.
Флуоресцентне маркування та зображення дозволяють оцінювати in-vivo знаходження та механізми дії ліків.
Оптичне зображення
Оптичне зображення (видиме або коло ультрачервоного) набуває дуже швидкого розвитку.
Як і для радіонуклідного зображення, для оптичних зображень можуть бути розроблені агенти для зв’язування майже будь яких субстратів.
Внутрішній контраст, такий як окси – проти деокси–гемоглобіну, диференціальна абсорбція може також використовуватися.
Спостерігається зростання кількості нових методів отримання оптичних зображень.
Роздуми про зображення:
Три дієві способи при отриманні зображення
Об’єкт
Зображення
Спостерігач
Зображення і реальний об’єкт: порівняння, зображення (та зір) – двомірні, поверхневі зображення, проекційні зображення, секційні зображення (томограми), зображення виключає інформацію 3D об’єкти – 2D зображення, рухомий об’єкт – нерухоме зображення.
Творчість зображення: зображувальні методи створюють формацію, функціональна ЯМР-томографія в перше дозволяє неінвазивне вивчення мозку, допплерівський ультразвук для вивчення потоку, агенти для вивчення генного виразу, біохімії in–vivo.
Порівняння модальностей
Модальність |
Сильна |
Слабка |
Безпечність |
Рентген |
Простий, універсальний |
Тільки повітря–тканина–кістка |
Іонізуюча |
Комп’ютерна томографія |
Секційні зображення |
Низька розподільна здатність |
Іонізуюча |
ЯМР-томографія |
Може показати багато властивостей |
Повільна |
Безпечна |
Ультразвук |
Реальний масштаб часу |
Тільки черевна порожнина, кінцівки |
Безпечна |
Ізотоп |
Функціональне |
Повільний, низька розподільна здатність |
Іонізуюча |
Флуресцент |
Може показати багато властивостей |
Низька проникність |
Не придатна |
ЕФ ~ екран-фотоплівка, КР ~ компютерна радіографія, ЦР ~ цифрова радіографія.
Якість зображення: ЕФ найкраща
Вартість системи: ЕФ найдешевша
Вартість додаткових зображень: ЦР найдешевша, ЕФ найдорожча
Чутливість: ЦР і КР крашчі
Вигода примінення: ЦР найкраща.
Висновки: Кожна система знаходить своє застосування. Тепер перехід на цифрові системи. Висновки:
Об’єкт – зображення – спостерігач
Зображення може показати властивості стосовно:
· Перелом кістки
· Потік крові до серця
· Тромб у мозку
Не має одного найкращого методу отримання зображення.
Отже, обробка біосигналів має велике значення, зокрема для діяльності лікаря, адже дозволяє йому цілісно відтворити картину перебігу фізіологічних процесів організму. На цьому ґрунтується постановка правильного діагнозу і, звідси, якість та швидкість лікування.
Обробка медичних зображень.
У наш час на зміну аналоговим приходять цифрові медичні зображення. Переведення в цифрову форму (із самого початку їхнього отримання або згодом) полегшує обробку зображень, зберігання й передачу медичних візуальних даних. Ці можливості значно розширилися з появою АРМ із великим об¢ємом пам’яті для зберігання даних і достатньою обчислювальною потужністю. Інформаційні технології можуть допомогти на всіх етапах отримання й обробки медичних зображень. Комп’ютери безпосередньо приймають участь у створенні деяких типів зображень, які не можуть бути отримані іншим способом: комп’ютерна томографія, позитронна емісійна томографія (ПЭТ), ядерний магнітний резонанс.
Цифрова обробка зображення може використовуватися з метою:
поліпшення якості зображення, компенсації дефектів системи, що реєструє, і зменшення шуму;
розрахунку клінічно важливих кількісних параметрів (відстані, площі, об¢єму, тощо);
полегшення інтерпретації (розпізнавання структури, обчислення дози для променевої терапії);
встановлення зворотного зв’язку (автоматизовані хірургічні втручання).
Стиснення зображень зменшує об¢єм пам’яті для зберігання даних і час для їх передачі. Зберігання переведених у цифрову форму зображень на твердих магнітних дисках або CD спрощують організацію архівів і доступ до них. Передача переведених у цифрову форму зображень між лікувальними установами дозволяє декільком експертам швидко консультуватися для прийняття діагностичних або терапевтичних рішень і поліпшує контроль за лікуванням пацієнта (телерадіологія, телепатологія).
Основні принципи обробки зображень.
Обробка й аналіз зображень – це покрокова процедура, що залежить від результатів попереднього етапу, а також знань і досвіду оператора. Фаза попередньої обробки поліпшує якість зображення, а фаза сегментації виділяє елементи, його складові, що в остаточному підсумку поліпшує якість і точність діагностики.
Попередня обробка.
Фаза попередньої обробки усуває відхилення, пов’язані із системою генерації зображення, і зменшує шуми. Методи, що використовуються, обробляють за допомогою спеціальних програм цифрові дані й у такий спосіб поліпшують видимість деяких анатомічних структур.
Зміна контрастності зображення.
Розрахунок гістограми зображення створює подання кількості пікселів для кожного рівня сірого в зображенні.
Аналіз гістограми робить очевидним розподіл сірих рівнів у зображенні й допомагає судити про якість оцифровки. Якщо гістограма має нелінійний розподіл, то багато деталей будуть загублені. Операції по вирівнюванню гістограми поліпшують контрастність й, відповідно, відображення деталей.
Сегментація.
Ця фаза обробки зображення ізолює окремі елементи зображення (органи, клітини й т.д.). Метод заснований на ідентифікації однакових піселів з допустимим рівнем похибки. Порівнянням двох різних за часом сегментованих зображень виявляють динаміку.
Розрахунок параметрів.
Розрахунок лінійних й об’ємних параметрів анатомічних утворень.
Інтерпретація зображень.
Автоматична комп’ютерна інтерпретація поки ще залишається проблемою. Для її якісного виконання потрібна база знань з порівняльної та патологічної анатомії. Отримані структури й параметри повинні бути порівняні з відомими структурами й класифіковані. Повинні використовуватися й інші методи отримання клінічних і біологічних даних для автоматичної діагностики, що ще недосяжно в наш час.
Проблеми обробки та аналізу зображень.
Зображення з точки зору пам’яті комп’ютера можна трактувати просто як масив чисел, на зразок неструктурованого медичного запису (скажімо, про пацієнта). Медичні зображення вирізняються тим, що вони несуть великий вміст інформації, даних (як і будь-яке три вимірне зображення).
При цьому без виділення певних типів структур (якими для медичних зображень є, наприклад, різні органи, ділянки органів) дані можуть бути відображені, але подальша їх обробка неможлива. Оцінюючи зображення, можна виділити ще більше абстрактної інформації, що є корисною для діагностики та терапії. Оцінювання зображення може здійснюватися як завдяки візуалізації, так і за допомогою кількісних аналітичних методів. Аналіз медичних зображень розв’язує дві головні проблеми:
реєстрація зображень;
візуалізація зображень.
Проблема реєстрації зображень. Однією з найскладніших задач, яка ще чекає остаточного розв’язання в аналізі медичних зображень, є реєстрація зображень, які є, як правило, три вимірними. Реєстрація медичного зображення є винятково важливою для подальшого його аналізу. Прийняте наступне означення реєстрації для видозмін А і В того ж об’єму.
Реєстрація для двох видозмін А і В – це оцінка відображення між системами координат RefA та RefB, пов’язаних з кожною видозміною:
де
– точки в системах координат RefА та RefВ відповідно, які відповідають тій же анатомічній точці.
Реєстрація поверхні може бути розділена на три стадії, як показано на рисунку 2: вибір перетворення, представлення поверхні та критерій подібності, узгодження та глобальна оптимізація.
Перший етап використовує припущення, зроблені стосовно природи взаємозв’язків між двома видозмінами. Другий етап визначає, який тип інформації ми отримуємо з тривимірних поверхонь, які характеризують їх локальну та глобальну поверхні і, як ми організуємо цю інформацію для представлення поверхні, що призведе до покращення ефективності на останньому етапі. Останній етап дає відповідь на запитання, як ми досліджуємо цю інформацію, щоб оцінити перетворення, яке максимізує міру подібності глобальної поверхні цих двох поверхонь.
Проблема візуалізації зображень.
Сьогодні використовуються дво- та тривимірні проекції зображень.
При рентгенологічному чи флюорографічному дослідженні промені проходять через внутрішні структури тіла. Тобто, на вході ми маємо три вимірний об’єкт а на виході отримуємо лише єдине двовимірне зображення. Таке зображення несе багато корисної інформації, але отримати її складно. Багато структур залишаються незрозумілими (наприклад, ребра, що затемнюють легені), а істинні тривимірні структури не проявляються.
Двовимірні томографічні зображення.
При ультразвуковому дослідженні або комп’ютерній томографії робиться об’ємний переріз. Тобто на вході системи ми маємо двовимірний об’ємний переріз, а на виході маємо також двовимірне зображення. Хоча помітно усі структури, все ж можна втратити цікаві частини об’єму в цілому. І знову ж тривимірна структура об’єкту – невідома.
Тривимірне об’ємне зображення.
Використовуючи УЗД або КТ та ряд томографічних перерізів ми маємо змогу отримати об’ємне зображення. Отже, на вході такої системи маємо тривимірне зображення, на виході – тривимірний об’єм. При цьому об’єм розглядається повністю, а отже, ніщо не втрачається і не заважає. Однак тут маємо справу із набагато більшою кількістю даних. Можна навіть “сфотографувати” послідовність об’ємів в часі.
Порівняння двовимірної та тривимірної візуалізацій. Проекція томографічної візуалізації проста – двовимірне зображення відображається на двовимірний дисплей. Об’ємна візуалізація складніша: тривимірний об’єм повинен бути якимось чином відображений на двовимірному пристрої (монітор комп’ютера).
Способи двовимірної візуалізації.
Режим фільму передбачає перегляд осьових площин, як це робиться в анімації. Режим багато-площинного переформатування передбачає перегляд осьових та довільних похилих площин.
Способи дійсної тривимірної візуалізації.
При виборі способу тривимірної візуалізації повинні враховуватися такі обставини. Наші очі та мозок добре адаптовані до інтерпретації тривимірних, а не двовимірних картин. Методи візуалізації повинні візуалізувати елементи усього об’єму. Інтуїтивна візуалізація повинна відображати інформацію в природній формі. Зараз використовуються такі способи тривимірної візуалізації.
Проекція максимальної інтенсивності знаходить значення максимальної інтенсивності вздовж променя, що проходить через об’єм. Перевагою такого методу є те, що тривимірна структура може бути легко візуалізована при поворотах точки зору. Недоліками є:
багато інформації втрачається (наприклад, коли всі значення – максимальні);
деталі відносно рівних поверхонь втрачаються.
Відображення затіненої поверхні передбачає визначення затіненої поверхні на основі об’ємних даних з наступним її відображенням. Перевагою є те, що він дає реальний три вимірний вигляд з хорошою візуалізацією морфології поверхні. Недоліками є:
багато даних втрачається (наприклад, все поза поверхнею);
метод вимагає визначення поверхні (це є складним завданням сегментації).
Об’ємна інтерпретація (volume rendering). Таблиця непрозорості робить деякі інтенсивності прозорими (наприклад, повітря), деякі — непрозорими (наприклад, тканина). Перевагами є реальний три вимірний вигляд без потреби сегментації та надзвичайна якість зображення. Недоліком може бути сповільненість. Адже більшість спеціалізованого графічного апаратного забезпечення сконструйовано і оптимізовано для відображення поверхонь, а не об’ємного виконання.
Застосування тривимірної візуалізації.
Віртуальна колоноскопія. При цьому дані тривимірних зображень отримуються спіральним КТ; віртуальна камера “переміщується” вздовж кишечника; віртуальні ендоскопічні зображення візуалізуються. Перевагами над справжньою колоноскопією є:
усунення ризику перфорації, комфортність для пацієнта;
навігація, обмежене поле зору.
Віртуальна колоноскопія включає автоматичну навігацію, віртуальний розтин та картографічну проекцію. Автоматична навігація розроблена з метою “переміщення” віртуальної камери, уникаючи зіткнень із стінками і стабілізуючи камеру. Віртуальний розтин (autopsy) спочатку математично випрямляє і розкручує кишечник, а потім візуалізує об’єм. Тобто, можна візуалізувати об’єм, як єдине статичне зображення. Картографічна проекція — це циліндрична проекція з рівними відстанями.
Структурна квонтифікація. Для прийняття вірних діагностичних та терапевтичних рішень важливими є багато характеристик поверхонь (як функцій від розмірів). Сюди належать: площа поперечного перерізу, середній діаметр, довжина, кривизна. Структурна квонтифікація застосовується в оцінці судинної, респіраторної та інших функцій.
Сучасні тенденції обробки зображень
Сучасні тенденції в обробці медичних зображень включають двовимірну й тривимірну обробку за допомогою комп’ютера. Іншим напрямом дій є створення баз даних медичних зображень. Однією з таких баз є “visible human project” (www.nlm.nih.gov/research/visible/visible_human.html.). Мета цього проекту – забезпечити набори даних для використання при вивченні анатомії, проведенні досліджень, для використання в освітніх та діагностичних проектах.
Конструкція цифрових анатомічних атласів й інших наборів візуальних довідкових даних вимагає удосконалення променевих методик дослідження.
Список використаної літератури
1. Новосельцев В.Н. Организм в мире техники: кибернетический аспект.-М.:Наука,1989.-240с.
2. Физика визуализации изображений в медицине:в 2-х томах.Пер.с англ./Под ред. С.Уэбба.-М.:Мир, 1991.-814с.
3. Руководство по ядерной медицине: Учебное пособие/ Т.П.Сивоченко и др.- К.Вища школа,1991.-535с.
4. Введение в современную томографию/ К.С.Тернова и др.-К.:Наукова думка, 1983.-231с.
5. Хауссер К.Х.,Кальбитцер Х.Р. ЯМР в медицине и биологии: структура молекул, томография, спектроскопия in-vivo/Перевод с нем. К.:Наукова думка,1993.-259с.
6. Волькенштейн М.В. Биофизика М.: Наука, 1986 – 618с.
7. Драгун В.Л.,Филатов С.А. Вычислительная термография: применение в медицине.-Минск: Навука i тэхнiка,1992-232с.
8. Теплофизические модели гипертермии опухолей/ Гусев А.Н. и др.-К. Наукова думка, 1989,176с.
9. Р.Плонси, Р.Барр. Биоэлектричество. Количественный подход. М.Мир,1992.
10. Н.Девятков, М.Б.Голант, О.В.Бецкий. Миллиметровые волны и их роль в процессах жизнедеятельности. М. Радио и связь, 1992, 162с.
11. В.П. Горев. Электродермография в эксперименте и в клинике.К., Здоровье, 1967, 86с.
12. М.Н. Жадин. Биофизические механизмы формирования электроэнцефалограммы. М., Наука, 1984.
13. В.Л.Веденский, Ожогин. Сверхчувствительная магнитометрия и биомагнетизм. М., Наука, 1988.
14. П.П.Слынько. Основы низкочастотной кондуктометрии в биологии. М., Медицина, 1972.
15. Г.Ф.Плеханов. Основные закономерности низкочастотной электро-магнито-биологии. Томск, изд-во ТГУ, 1990.
16. А.М.Демецкий, А.Г.Алексеев. Искусственные поля в медицине. М., Медицина, 1981.
17. Н.А.Темурьянц, Б.М.Владимирский, О.Г.Тишкин. Сверхнизкочастотные электромагнитные сигналы в биологическом мире. К., Наукова думка, 1992.
20. Г.Ф.Колесников. Электростимуляция нервно-мышечного аппарата. Л., Здоровье, 1977, 254с.
21. Кардиомониторы. Аппаратура непрерывного контроля ЭКГ /Боряновский А.Л. и др. / -М., Радио и связь, 1993, 248с.
26. Диагностическая и терапевтическая техника. Под ред. В.С.Маята, М., Медицина, 1995.
27. Искуственные органы. Под ред. Шумакова В.И. М., Медицина, 1990.
28. Геращенко С.И. Основы лечебного применения электромагнитных полей микроволнового диапазона. К., Радуга, 1997.
29. Абакумов В.Г., Рибін О.І.,Сватош Й. Біомедичні сигнали. К., Нора-Прінт, 2001.