Володимир ЮКАЛО,
старший викладач Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського
МОВНІ ПОРАДИ
З цього числа газети продовжимо публікацію циклу мовних порад, розпочату минулого року (№№ 5‑9, 14‑21, 23‑25, лютий – липень 2002 р.).
І надалі увагу читачів звертатимемо на типові випадки неточного мововживання, порушення лексичних і граматичних норм, застерігатимемо від поширених у практиці спілкування помилок, даватимемо консультації щодо труднощів українського літературного слововживання.
ВСТУПНИЙ НАРКОЗ – ВВІДНИЙ НАРКОЗ. Спостерігаємо варіантність у вживанні українських відповідників латинського narcosis initialis, російського вводный наркоз: ввідний наркоз і вступний наркоз. Переважно говорять і пишуть ввідний наркоз. З’ясуємо, який з цих двох термінів відповідає літературній нормі.
Термінологічне значення аналізованого словосполучення – ‘стадія наркозу з неповним розвитком його характерних ознак, яка забезпечує виконання короткочасних або малотравматичних хірургічних операцій’. Цей термін пов’язаний з іншим терміном основний наркоз – ‘стадія наркозу, при якій повністю розвинені всі його ознаки; пригнічення свідомості на короткий період під час заг. анестезії, яке досягається парентеральним уведенням седативних або наркот. препаратів’. В основі поняття narcosis initialis має бути не слово введення, ‘дія за значенням ввести і вводити’, – усі види наркозу вводять, – а вступ, ‘початкова частина книжки, статті, музичного твору і т. ін., що передує основному викладу’.
Отже, правильно передає внутрішню форму терміна словосполучення вступний наркоз. Його синонімами можуть бути вислови ініціальний наркоз та початковий (базовий) наркоз.
Існує ще один споріднений з аналізованим мовний стереотип, – введення до майстерності (у майстерність) викладання, – який 2000 р. з’явився у науково-навчальному спілкуванні, коли до навчальних планів для підготовки медсестер-бакалаврів ввели нову дисципліну “Майстерність викладання”. Безперечно, літературний відповідник цього терміна – вступ до майстерності викладання.
ОЗНОБ – ??? У мовців-лікарів часто виникає сумнів у тому, чи не русизм слово озноб і як його можна замінити. Спробуємо з’ясувати це питання.
Усі сучасні авторитетні медичні словники фіксують термін озноб як єдиний відповідник до рос. озноб. У медичних словниках 20-х рр. ХХ ст. до рос. озноб наведено такі слова: холод, мороз, дрощі, дрощ, зимох(а), зимник, трясця, дригота, дрижаки; озноб нервный дриж; озноб потрясающий торсання, трясця, зимох збурений; у него озноб його морозить; ознобл. место остуда; ознобленный заморожений, остуджений. Тепер ці слова сприймаються як розмовні, діалектні. У сучасній медичній термінології ознобление – це обмороження.
У творах лікарів, в медичній документації можна спостерігати вживання слова остуда замість озноб. Це є непорозумінням, помилкою.
Отже, можна зробити висновок, що слово озноб – запозичення з російської мови, але оскільки цей термін не має в сучасній українській медичній термінології адекватного, нейтрального замінника, то його не доцільно вилучати із вжитку.
БЕЗПЛІДДЯ – НЕПЛІДНІСТЬ – БЕЗПЛІДНІСТЬ. В останні десятиліття ХХ ст. на позначення поняття ‘нездатність зрілого організму давати потомство’ став широко вживатися термін безпліддя. Його як синонім до слів безплідність, неплідність, непліддя навіть фіксують деякі сучасні загальномовні словники. Але вже саме зіставлення антонімів плідність – безпліддя вказує на сумнівність існування терміна безпліддя. Ще в словнику Б.Грінченка (1908 р.) знаходимо тільки неплідний, й російсько-українські медичні словники 20‑х рр. ХХ ст. перекладають рос. бесплодие тільки як неплідність, бесплодная відповідно як неплодиця, безплідна і неплідна, неплідниця, неруда. В усіх нових медичних словниках також наведено тільки два синоніми: неплідність і безплідність, а також прикметники неплідний, безплідний.
Отже, термін неплідність відповідає системі української мови, тільки він зафіксований у сучасних медичних словниках. Його дублетом може бути термін безплідність, який також відповідає законам й системі української мови. Термін безпліддя – розмовний варіант, у наукових творах вживати його не бажано.
Відповідно бажано також вживати інші споріднені медико-біологічні терміни: малоплідність (а не малопліддя), багатоплідність (а не багатопліддя), дрібноплідність тощо.
ТЕРМІНОВІ ПОЛОГИ – СТРОКОВІ ПОЛОГИ – СВОЄЧАСНІ ПОЛОГИ. Лікарі-акушери-гінекологи часто вживають в наукових творах словосполучення термінові пологи (роди), зустрічається воно в медичній документації.
Очевидно, появу цього стійкого виразу можна пояснити намаганням мовців дослівно передати українською російське срочные роды. Але в українській мові прикметник срочный перекладається не тільки словом терміновий, а й синонімами строковий, негайний та ін. Терміновий словники і довідники з літературного слововживання фіксують в складі сталих словосполучень переважно в значенні ‘який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний’: термінова (негайна, пильна) справа, термінове замовлення, термінова допомога, вжити термінових заходів; строковий – переважно у значенні ‘обмежений певним терміном, який триває певний строк’: строковий вклад, строкова військова служба.
Тому на позначення аналізованого поняття медицини можна вибрати хоча б словосполучення з прикметником строковий: строкові пологи (роди) – або своєчасний: своєчасні пологи (роди) – терміносполучення, зафіксоване в основних львівських медичних словниках.
ЗСІДАННЯ КРОВІ – ЗГОРТАННЯ КРОВІ – ГЕМОКОАГУЛЯЦІЯ. У сучасних словниках існує надто багато відповідників на позначення поняття ‘перетворення крові з рідини в еластичний згусток у результаті переходу фібриногену в нерозчинний фібрин, який, полімеризуючись, утворює фібрилярну основу згустка’ (рос. свёртывание крови): зсідання крові, згортання (згортування) крові, гемокоаґ(г)уляція, гемопексис, гемостаз. У мовній практиці лікарів часто виникають труднощі у виборі терміна з цього ряду.
Очевидно, що вводити неологізми тут немає ніякої потреби, оскільки загальномовні словники, зокрема одинадцятитомний «Словник української мови» (К., 1970‑1980), фіксують термінологічні значення у давно існуючих словах зсідання (зсідатися) і згортання (згортатися). У термінологічних словниках 20-х і 60-х рр. віддавали перевагу терміну зсідання, хоча щодо крові пропонували також слова зціплення (зціпнення), тужавіння, збивання, скипання.
Отже, основним, давнім є термінологічне значення у слова зсідання, якому пропонуємо віддавати перевагу в аналізованому терміносполученні: зсідання крові. Крім того, це слово в медичній термінології має низку споріднених термінів: кров’яний зсідок, зсілий, зсілість крові, зсілість білка, зсідний тощо.
ПРИЖИТТЄВЕ УШКОДЖЕННЯ – ПОШКОДЖЕННЯ ОДЯГУ. У мові медицини існує тенденція розрізняти терміни ушкодження (ушкодити) і пошкодження (пошкодити). Так, ще медичний словник М.Галина 1920 р. перекладає повредить, повреждать як ушкодити, ушкоджати, надвередити, надвережати, повреждение як поруха, порух, уверед, ушкодження, шкода, повреждённый як увереджений, ушкоджений, підвереджений, його ж словник 1926 р. фіксує laesio як ушкодження, laesus як ушкоджений, порушений. Сучасні медичні словники слово повреждение з ремаркою мед. (порушення анатомічної цілісності) переважно перекладають як ушкодження, пошкодження і фіксують терміносполученння, в яких вжито слово ушкодження: бойове ушкодження, променеве ушкодження, посмертне ушкодження, прижиттєве ушкодження, ступінь пошкодження, тілесне ушкодження.
Дуже чітко значеннєву диференціацію термінів пошкодження й ушкодження проведено у вузькопрофільному «Судово-медичному російсько-українському словнику-довіднику» О.І.Герасименка (К., 1997): пошкодження – це ‘порушення цілісності «неживого»: предметів, текстильних тканин, одягу, а також трупа’ (пошкодження взуття, пошкодження одягу, пошкодження трупа), ушкодження – ‘порушення анатомічної цілісності тканин або органів, яке спричинило розлад їх функцій’ (прижиттєве ушкодження, ушкодження гострими предметами, ушкодження тваринами, ушкодження тупими твердими предметами, ушкодження частинами тіла людини, ушкодження зубами, ушкодження ногами, ушкодження руками) Зафіксоване в цьому словнику терміновживання має логічні й історичні підстави, саме його рекомендуємо дотримуватися у власній мовній діяльності.
ЗАБІЙ – КОНТУЗІЯ – ЗАБИТТЯ. Сучасні медичні словники демонструють дивну неузгодженість, перекладаючи з російської мови термін ушиб, який в російському «Енциклопедичному словнику медичних термінів» (М., 1982‑1984) має визначення: «УШИБ (contusio) – закрытое механическое повреждение мягких тканей или органов, без видимого нарушения их анатомической целости» – і входить до складу терміносполучення ушиб головного мозга. Так, українські словники як відповідники-синоніми до російського ушиб фіксують забій, забиття, удар, контузія, забита рана, забите місце, і терміносполучення контузія головного мозку, забій головного мозку, забиття головного мозку.
Така термінологічна неузгодженість дає підстави філологам у дисертаціях робити свої висновки про доречність чи недоречність вживання цих термінів. Зокрема Т.Лепеха у кандидатській дисертації (2000 р.), присвяченій судово-медичній термінології, обстоює вживання терміна забиття: «В українській мові слово забій можливе лише в словосполученнях гнати на забій, годувати на забій або забій у шахті (шахтна виробка), тому в цьому разі воно недоречне, а правильним постає термін забиття».
На це можна зауважити, що забій як відповідник рос. ушиб також відповідає системі української мови, має давню традицію кодифікації у словниках. Рекомендуємо саме його вживати, зокрема у складі терміносполучення забій головного мозку. Слово ж забиття як ‘дія за значенням забити’ асоціюється насамперед з поняттям вбивство і не може адекватно позначати закрите механічне ушкодження. Наведення ж слова удар як відповідника до рос. ушиб є непорозумінням. Співвідношення ж понять забій і контузія та терміносполучень з ними ще вимагає уточнення: абсолютні синоніми це чи ні? Справа – за лікарями, знаряддям яких є медична термінологія.
КІНЕЦЬ ХВОРОБИ (ЗАХВОРЮВАННЯ) – НАСЛІДОК ХВОРОБИ – ВИСЛІД (ХВОРОБИ). Лікарі часто звертаються за допомогою у виборі адекватної форми на позначення російських професіоналізмів і реквізитів медичної документації із словом исход: исход заболевания, исход беременности. Авторитетні українсько-російські медичні словники відповіді на це питання не дають. Серед усіх українських словників тільки «Російсько-український словник (сфера ділового спілкування)» О.Тараненка і В.Брицина фіксує: исход болезни кінець хвороби.
В українській формі № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого» складачі стандарту вжили словосполучення результат лікування: «17. Результат лікування: виписаний(а) з одужанням‑1, поліпшенням‑2, погіршенням‑3, без змін‑4; помер‑5; переведений(а) в інший лікувальний заклад‑6, переведений(а) в інше відділення‑7; здоровий(а)‑8». Як бачимо, зроблено недоречну підміну понять: вжито словосполучення результат лікування замість кінець хвороби. До речі, у цьому випадку виникає алогізм: результат лікування – помер, чи результат лікування – здоровий (точніше мало б бути: результат лікування – видужав, вилікуваний). Якщо смерть – результат лікування, як це оформляють у медичній карті по усій нашій державі вже протягом чотирьох років, то кожного лікаря, що таке підписав, є підстави судити!
Тому доцільно вживати такі українські відповідники російських термінологізованих словосполучень із словом исход: исход болезни кінець хвороби, летальный исход летальний (смертельний) кінець. Допустимі у цих стійких словосполученнях також слова наслідок і вислід.
УСТЯ АОРТИ – ВІЧКО АОРТИ – ОТВІР АОРТИ – ГИРЛО АОРТИ. Звичайно, що відштовхуванням від російського стереотипу устье аорты є регулярне вживання в мові лікарів і студентів як його українського відповідника виразу гирло аорти замість літературного устя аорти. Напр., у назві діагнозу cтеноз гирла аорти. Очевидно, намагаючись підібрати український відповідник, медики використовують знання загальнолітературної норми (гирло ріки), дають перевагу слову, якого немає в російській мові, – і помиляються, оскільки взаємозаміни слів гирло й устя у цьому вислові норма не допускає. Медичні словники слова гирло як відповідника рос. устье навіть не фіксують:
· у словниках 20-х рос. устье – це укр. вістя, вічко, відтулинка, відтулина, отвір, надсіння, передвірок,
· у словниках 60-х – переважно устя: устя сечівника; устя, отвори судин,
· у сучасних словниках – устя, вічко, отвір: устя (вічко, отвір) аорти, устя (вічко, отвір) сечоводу, устя (вічко) верхньої порожнистої вени, устя (вічка) легеневої артерії, стеноз устя аорти.
Отже, у складі терміносполучень мови медицини як відповідник російського устье можна вживати насамперед устя, або вічко, отвір.
ЛЕГЕНЕВИЙ РИСУНОК – ЛЕГЕНЕВИЙ МАЛЮНОК. Виникають труднощі під час вибору іменників з пари рисунок – малюнок. До автора цих рядків лікарі кілька разів зверталися з питанням: чому в посібниках і підручниках так часто пишуть рисунок, тоді як українською правильно малюнок? Яке слово вжити на позначення особливостей зображення на рентгенограмі: легеневий рисунок чи легеневий малюнок? Спробуємо дати відповіді на ці запитання.
Словники української мови фіксують як синоніми обидва слова – малюнок і рисунок. Згідно з одинадцятитомним академічним «Словником української мови», перше значення слова малюнок – ‘зображення предмета у площині, зроблене олівцем, пером, фарбами тощо’, слово рисунок має й такі значення: ‘3. Те саме, що креслення’, ‘4. Обрис, контур чого-небудь’.
Рисунок в українській мові – не русизм, воно насамперед асоціюється в свідомості мовців із штриховими зображеннями (на відміну від малюнків фарбами). Ця норма відображена в словнику О.Ізюмова 1926 р.: «Чертежник чертит, а художник пишет – рисовник рисує, а маляр малює», «Чертить карандашом – рисувати оливцем», в сучасному авторитетному «Російсько-українському словнику (сфера ділового спілкування)» О.Тараненка і В.Брицина: «рисун ок (то, что нарисовано, – обычно) малюнок, -нка; (совокупность линейных элементов в картине) спец. рисунок, -нка; (в пр. знач.) малюнок, реже рисунок…». Слово рисунок споріднене з такими словами і фразеологізмами, як риса, риска, обриси, риси обличчя (лиця), риси характеру, у загальних (головних) рисах (загальними рисами), доходити до риски, провести рису (риску), підвести риску. Вилучати його з наукової мови немає підстав.
Словосполучення легеневий рисунок (малюнок) не фіксує жоден медичний словник. Оскільки це контурне зображення, головним у ньому є штрихи, риски, то цілком доречно називати його саме рисунком: легеневий рисунок.
