ВОЛОДИМИР ЮКАЛО,

ВОЛОДИМИР ЮКАЛО,

старший викладач Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського

ТРУДНОЩІ У ВЖИВАННІ МОВНИХ СТЕРЕОТИПІВ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

У сучасному суспільстві значна частина слів та мовних формул з лексикону лікарів поширена далеко за межами вузької сфери професійного спілкування медичних працівників, їх, як загальновживану лексику, використовують усі носії літературної мови. Це зумовлено тим, що мало хто може прожити й рік, не звертаючись до лікаря, усі люди зобов’язані проходити профілактичні огляди. Питання здоров’я, хвороб, лікування цікавлять усіх. Вони є предметом щоденних розмов мільйонів людей, газетних та журнальних публікацій, науково-популярних книжок, різноманітних передач, радіо- й телереклами.

Тому в багатьох мовців дуже часто виникають питання: яке слово із співіснуючих варіантів вибрати і вжити в тому чи іншому мовному стереотипі медичної галузі, як перекласти російський зворот українською літературною мовою тощо. Допомогти в цьому має на меті запропонована стаття і словничок.

ХВОРИЙ БУВ ПРИЙНЯТИЙ У ЛІКАРНЮ – ХВОРИЙ ПОСТУПИВ У ЛІКАРНЮ. Медики і пацієнти часто застосовують вирази: дата і час поступлення хворого, хворий поступив у лікарню, діагноз при поступленні, – вони є реквізитами медичної карти стаціонарного хворого. Більшість опитаних медичних працівників вважають, що ці конструкції – нормативні. Але давайте з’ясуємо, чи не є порушенням літературної норми таке слововживання.

Якщо заглянемо в одинадцятитомний академічний “Словник української мови” (далі – СУМ), то побачимо, що усі значення слів поступати, поступлення трактуються як розмовні, рідковживані. Отже, дуже активізувалися ці слова у сучасній мовній практиці тільки під впливом російської мови. В офіційній комунікації їх не треба застосовувати.

До 50-х рр. у Західній Україні, як видно з аналізу формулярів “історій хвороб” того часу, у цьому стереотипі вживали українське слово вступ: час вступу до лікарні, діагноз при вступі. Але й цей вираз не є бездоганним, оскільки тут бачимо спробу не зовсім вдало розширити значення слова вступати, яке вже означає “ставати, ступати в середину чого-небудь” (вступати у човен), “входити, в’їжджати куди-небудь” (вступати у кімнату), “по дорозі заїжджати, заходити куди-небудь” (вступити до Львова), “ставати членом якої-небудь організації, товариства; вступати до навчального закладу” (вступати в університет) тощо. Крім того, дієслово вступати в усіх значеннях має активну форму, що не зовсім відповідає часто “пасивному” станові хворого.

Тому є цілком доречним у такому звороті застосовувати слова приймати, прийняття, (незавершена дія) приймання: дата і час прийняття хворого, хворий був прийнятий (-им) у лікарню (хворого прийняли у лікарню), діагноз на час прийняття. На підтвердження цієї думки відмітимо, що СУМ фіксує значення слова приймати як “брати кого-небудь в якийсь заклад для тимчасового перебування”, “Російсько-український словник (сфера ділового спілкування)” О.О.Тараненка та В.М.Брицина (К., 1996) так перекладає це значення слів поступать / вступить: “… (на лечение и т. п.) бути (несов.) прийнятим (ж. прийнятою)”. Крім того, рекомендовані конструкції є пасивними (що відповідає “пасивності” пацієнта) і мають у медичній галузі споріднені слова, як-от: приймання хворих, приймальна палата, приймальне відділення, приймально-евакуаційне відділення, приймальні години тощо.

Крім лексеми прийняття, яка сполучається в мові з різними словами, можна також рекомендувати до вжитку слово госпіталізувати, що означає “поміщати хворого в лікарню, госпіталь для лікування”, а також похідний іменник – госпіталізація.

Отже, стереотипи хворий був прийнятий (-им) у лікувальний заклад, хворий був госпіталізований, дата і час прийняття (госпіталізації) хворого, діагноз на час прийняття (госпіталізації) слід кодифікувати у словниках. Врахувати ці зауваження треба й під час створення українських стандартів медичної документації.

ХВОРОМУ РЕКОМЕНДОВАНА ЛАЗЕРОТЕРАПІЯ – ХВОРОМУ ПОКАЗАНА ЛАЗЕРОТЕРАПІЯ. В усіх різновидах наукового та в офіційно-діловому стилі на практиці активно вживається слово показаний з просторічним, не зафіксованим у СУМі значенням у таких стереотипах: хворому показане лікування, хворому показане оперативне лікування, показане призначення гормональних препаратів, показана хіміотерапія, не показано голодування для таких хворих. Напр., у чорнових варіантах творів різних жанрів автор зустрічав такі речення: “Лазеротерапія показана як у гострій, так і в хронічній стадії захворювання”, “Встановивши, що оперативне лікування цій хворій безумовно показане, хірург повинен обрати методику операції…”. Навіть у словниках іноді можна знайти: “Особливо конвален показаний при гострій декомпенсації серця”, “… [стрептоміцин] показаний при туберкульозному менінгіті…” тощо. Насправді тут нічого не показують, а рекомендують, радять, призначають, застосовують!

Причина “живучості” стереотипу показане лікування, як не парадоксально, – у системності термінології. Так, існує антонімічна пара показання // протипоказання (показання – особливості характеру, локалізації, перебігу патологічного процесу й викликаних ним розладів, які є підставою для проведення певного лікувального або діагностичного заходу; протипоказання – особливості характеру, локалізації, перебігу патологічного процесу і викликаних ним розладів, які перешкоджають застосуванню певного методу лікування або обстеження хворого), а-от термін протипоказаний, якого фіксують, до речі, не всі медичні словники, антоніма не має. Вживати в наукових творах професіоналізм показаний (елемент усної неофіційної комунікації) – не бажано.

ЛІКУВАЛЬНИК – ЛІКАР-КУРАТОР – ЛІКУЮЧИЙ ЛІКАР. На позначення лікаря, який здійснює діагностику захворювання й лікування конкретного хворого, часто застосовують вираз лікуючий лікар, фіксують його й деякі нові медичні словники. Але чи відповідає це словосполучення нормам сучасної української літературної мови?

Розмірковуючи над цим, зазначимо, що, по-перше, цей термін є калькою російського лечащий врач. Очевидно, даний термін в російській мові має вказувати, що саме цей врач не тільки врёт, але й лечит. До речі, терміна лечащий врач не подає авторитетний російський медичний словник – Энциклопедический словарь медицинских терминов: В 3 т.: Около 60000 терминов. – М., 1982 – 1984. В українській мові вже саме слово лікар вказує на лікування. Тому в тавтологічному виразі лікуючий лікар є тільки недоречна надлишковість. По-друге, до складу цього терміносполучення входить не властивий українській мові активний дієприкметник лікуючий. Слова лікуючий не фіксує жоден словник української мови! Отже, терміносполучення лікуючий лікар є неприйнятним.

Тому як відповідник до російського лечащий врач пропонують вживати термін лікар-куратор. Слово куратор (лат. curator) пов’язане з латинським curatio, яке перекладається як піклування, догляд, лікування. Застаріле значення слова курувати в українській мові – лікувати. Тепер термін курація в медицині означає “сукупність дій лікаря для діагностики захворювання й лікування хворого, а також з оформлення медичної документації”. Таким чином, вираз лікар-куратор точно передає внутрішню форму терміна. Саме це терміносполучення наводить як переклад до рос. лечащий врач академічний “Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина” (К.: Наук. думка, 1996).

Київський мовознавець І.Борисюк пропонує свій варіант перекладу – слово лікувальник. Ця порада є слушною, оскільки для творення терміна лікувальник використано часто вживану в українській мові модель із формантом -альник (складальник, відпочивальник, піклувальник, сватальник), складається цей термін з одного слова. А недоліком терміна лікар-куратор є ще й те, що у свідомості мовців, очевидно, існує й інше значення слова куратор – “студент-медик, який стежить за перебігом хвороби у хворого, що перебуває на стаціонарному лікуванні”. Крім того, певна плеонастичність у словосполученні лікар-куратор все ж таки зберігається і відчувається мовцями, що вивчали латинську мову. Тому під час розмов з лікарями, що пишуть підручники, про відповідники рос. терміна лечащий врач автор цих рядків відмітив, що медики віддали б перевагу саме термінові лікувальник, якби той був зафіксований в авторитетних словниках.

Отже, в медичних словниках бажано було б наводити як відповідники російського терміна лечащий врач дві лексеми – лікувальник і лікар-куратор. А мовна практика вже відрегулювала б вживання цих слів. Головне – спопуляризувати ці українські відповідники, про саме існування яких майже не знають навіть лікарі.

ДЕЗІНФЕКЦІЙНИЙ ЗАСІБ – ДЕЗІНФІКУЮЧИЙ ЗАСІБ. Вживаючи ці терміносполучення, медичні працівники майже завжди віддають перевагу виразові з активним дієприкметником на -учий, -ючий: дезінфікуючий засіб, рецидивуюча лихоманка, коригуюча гімнастика. Ці дієприкметники в українських текстах набули значного поширення із 40-х рр. ХХ ст. Авторитетні мовні порадники Б.Антоненка-Давидовича “Як ми говоримо” (К., 1970), О.Пономарева “Культура слова” (К., 1999), за ред. С.Єрмоленко “Культура мови на щодень” (К., 2000) замість форм на -учий, -ючий рекомендують уживати віддієслівні прикметники на -льний та інші синонімічні засоби. Ця норма зафіксована в сучасному авторитетному “Російсько-українському словнику наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина” (К., 1996), де реєстрові активні дієприкметники та терміносполучення з дієприкметниковим компонентом на -ущ- / -ющ-, -ащ- / -ящ- залежно від змісту поняття перекладаються віддієслівними прикметниками із суфіксами -н-, -увальн- / -ювальн-, -івн- / -ивн-: дезинфицирующее, жаропонижающее, моющее средство дезінфекційний, жарознижувальний, мийний засіб, рецидивирующая лихорадка рецидивна пропасниця, опоясывающий лишай оперізувальний лишай, давящая повязка стисна (стискальна) пов’язка, стимулирующая, тормозящая гормонотерапия стимулювальна, гальмівна гормонотерапія, корригирующая гимнастика коригувальна гімнастика тощо. Хоча у поодиноких випадках використовуються й дієприкметники на -уч- / -юч-, які асимілювалися мовою: фиксирующая повязка фіксуюча пов’язка, блуждающая почка блукаюча нирка, объём циркулирующей крови об’єм циркулюючої крові та ін. У мовній діяльності треба дотримуватися цієї норми.

ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА – ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА. У медичній термінології вживаються словосполучення, до складу яких входять прикметники з ознакою подібності, які мають кінцеві терміноелементи -видний і -подібний: щитовидна (щитоподібна) залоза, мечовидний (мечоподібний) відросток, клиновидна (клиноподібна) кістка, сосковидне (соскоподібне) тіло, грушовидний (грушоподібний) м’яз тощо. Більшість сучасних медичних словників подають їх як синоніми, а лікарі в наукових творах, у медичній документації та в усній мові майже завжди віддають перевагу формам на -видний. Але які з наведених термінів відповідають законам української мови? Спробуємо з’ясувати це.

“Словарь” за ред. Б.Грінченка (К., 1907 – 1909), “Правописний словник” Г.Голоскевича (Х. – К., 1930) не фіксують жодного слова з афіксами -видний, -подібний. У медичних словниках 20-х рр. ХХ ст. (Галин М. Російсько-український медичний словник. – К., 1920; Галин М. Медичний латинсько-український словник. – Прага, 1926; Кисільов В. Медичний російсько-український словник. – Харків, 1928) російські терміноелементи -видный і –образный послідовно перекладено українськими суфіксами -аст (ий), -уват (ий), -оват (ий), -ов (ий), -еват (ий), -ев (ий), -ат (ий), -ист (ий), -н (ий) тощо: щитовидный борлаковий, щитовий; мечевидный мечеватий, мечевий, мечикуватий, мечиковий; клиновидный клиновий, клинкуватий, клинчастий, клинчатий; грушевидный грушкуватий; гроздевидный г(ґ)ронистий, гронуватий, г(ґ)рончатий; дугообразный луку(о)ватий, дугуватий, дугастий, дужний, лучковатий; ромбовидный ромбу(о)ватий, косо-чотирікутній; шаровидный кулястий, круглий, округлий, кулюватий, опуклий, круглястий; крыловидный крилуватий, криловий, крилястий; гребневидный гребінястий, гребнюватий; клювовидный дзюбатий, дзюбуватий; шишковидный г(ґ)улястий; серповидный серпуватий; крестовидный хрещатий, хрестатий, навхрестний; стекловидный склистий, склуватий, скловатковий тощо. У словниках М.Галина є кілька слів з афіксом (або словом) -подібний: arciformis лукоподібний, дугоподібний; alaeformis крилоподібний; piliformis подібний до волосу (і волоскуватий); sigmoideus подібний до Ѕ (і луквовий). Тільки у процесі “наближення української мови до російської” в українську медичну термінологію було введено терміноелемент -видний. Нині він функціонує паралельно з афіксом -подібний.

Але терміноелемент -подібний відповідає системі української мови (навіть саме слово подібний означає “який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось”, а видний – “якого можна бачити; приступний зорові; помітний; ясний, світлий”), тільки він зафіксований в СУМі.

Тому треба застосовувати тільки терміни з афіксом -подібний: щитоподібна залоза, мечоподібний відросток, клиноподібна кістка, соскоподібне тіло, грушоподібний м’яз тощо; серед термінів-синонімів бажано давати перевагу словам без цього афікса: кулясте плодове тіло (а не кулеподібне), склисте тіло (а не склоподібне), гачкуватий відросток (а не гачкоподібний), як це рекомендують нові медичні словники.

ПУНКТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я чи ЗДОРОВПУНКТ? Труднощі та непорозуміння часто можуть виникати, коли лікарі намагаються відтворити адекватними мовними засобами (з їхньої точки зору) “російсько-старослов’янські” терміни здравоохранение, здравпункт, здравоохранительный і терміносполучення Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ), Министерство здравоохранения Украины (Минздрав Украины), органы здравоохранения, отдел здравоохранения, здравоохранительные мероприятия. Калькуючи й “українізуючи” ці російські слова, медики замінюють старослов’янське -ра- на укр. -оро- і перекладають іншу частину терміна. Тоді в них виходять такі покручі: здоровоохорона [здорова охорона?!], здоровпункт [здоров, пункт!?], здоровоохоронний, міністерство здоровоохорони (мінздоров, міноздоров [міністерство оздоровлення?!]), органи здоровоохорони, відділ здоровоохорони, здоровоохоронні міроприємства. Ці форми вже переходять з медичного середовища навіть у радіо- й телерекламу (можна почути: “Ліцензія Мін(о)здоров України № …”).

Насправді усі ці щойно наведені стереотипи є грубим порушенням літературної норми, яка вимагає так перекладати ці слова і словосполучення: охорона здоров’я, пункт охорони здоров’я, який (що) стосується охорони здоров’я, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ України), органи охорони здоров’я, відділ охорони здоров’я, заходи щодо охорони здоров’я. В усіх медичних словниках зафіксовані саме ці вирази, саме їх треба вживати в книжних стилях і в літературно-розмовній комунікації.

КУРИТИ (ЦИГАРКИ) – ПАЛИТИ (ЦИГАРКИ). Обидві ці конструкції, згідно із СУМом, є нормативними. Але майже усі медичні словники ХХ ст. фіксують як термін тільки одну лексему курити (куріння). Це пов’язано з тим, що слово палити у значенні “вдихати і видихати дим якої-небудь речовини, переважно тютюну” погано надається для використання в офіційному спілкуванні. Наприклад, вивіску “НЕ ПАЛИТИ” без зображення перекресленої цигарки, розміщену на стіні в коридорі установи, можна розуміти по-різному: і як прохання (1) не палити стін, усього будинку, (2) не освітлювати коридору свічкою, не палити тут вогнища, (3) не стріляти (залпами) з вогнепальної зброї і (4) не курити в коридорі тютюн. Вжити саме слово курити в цьому контексті було б куди доречніше. Крім того, нині вже відомо, що курити можна не тільки тютюн, а й інші наркотичні речовини. А палять їх тільки представники влади після конфіскації у наркоділків. Спалити цигарки, які в нього залишилися, може й той, хто вирішив кинути курити. Отже, слово курити точно передає внутрішню форму терміна, має в мові похідні слова: куріння, курильний, курець, недокурок тощо. Тому слід краще популяризувати цю ідею, бо досі навіть автори науково-популярних медичних творів чомусь “бояться” давати перевагу термінові курити (куріння). Його спорідненість з російським словом ще не означає, що це русизм.

РОЗЛАД МОВИ чи РОЗЛАД МОВЛЕННЯ? В українській медичній термінології на позначення однієї з вищих психічних функцій людини, специфічно людської форми діяльності, яка служить для спілкування, використовують термін мова (рос. відповідники – терміни-синоніми речь і язык). Так, ще у словнику М.Галина 1920 р. відповідниками до рос. речь наведено слова мова, річ, вимова, у В.Ф.Кисільова – мова, афазия перекладено як афазія, безмов’я, безмовність, втрата мови; у “Медичному латинсько-українському словнику” М.Галина 1926 р. лат. sermo перекладено як мова, розмова і наведено низку терміносполучень: logopatia розлад мови, logoplegia параліза мови, мовчанка, logomania балакучість, невпинна мова, dyslogia розлад мови, dyslalia розлад вимови, anarthria нервовий розлад мови, heterolalia помилкова мова, coprolalia непристойна, соромна мова, koprolalia мова непристойними словами, bradyarthria, bradylalia повільна мова, aphasia неспроможність говорити, aphasia atactica s. motorica неспроможність говорити при захованні розуміння мови, aphasia sensoria сліпота й глухота на слова, amnestica aphasia вада мови в наслідок забування слів, monophasia вада мови з виголошуванням якого небудь одного слова чи букви, aphrasia недоладна мова божевільних, angophrasia вада мови, що виявляється загикуванням та повторюванням голосівок і носових звуків, cheirologia мова на миґах (глухонімих).

В “Українсько-латинсько-російському медичному словнику” (К., 1960) відповідники укр. мова – це лат. sermo і рос. речь. Тут також наведено шість статей із основним словом мова: мова афонічна, шепіт; мова незрозуміла внаслідок заміщення одних слів іншими; мова неправильна (вживання не тих слів, які хоче висказати хворий); мова непристойна (у психічно хворих); мова повільна; мова утруднена; а також розлад мови, утруднення мови, вада мови, нездатність до членороздільної мови.

В “Орфоґрафічному словнику українських медичних термінів” (Львів, 1993) є гніздо мова, яке об’єднує терміни м. дизартрична, м. розмовна, м. скандована, м. шепітна, а також прикметник мовний, складені терміни з цим прикметником: зона мовна моторна, зона мовна сенсорна. У “Російсько-українському медичному словнику” М.Присяжнюк (К., 1995) наведено такі російсько-українські відповідники: речь мова; речи расстройство мови розлад, дизартрія; речевой мовний. “Судово-медичний російсько-український словник-довідник” О.І.Герасименка (К., 1997) так тлумачить термін мова: “Речь, Мова – одна із вищих психічних функцій людини, друга сигнальна система; складний умовнорефлекторний динамічний процес, що реалізується голосовим апаратом. М. тісно пов’язана з мисленням та свідомістю людини. Поряд з власне М. (т. з. Зовнішньою М.) є внутрішня М.; окремий вид М. – читання. Травма, яка призводить до втрати М., кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження”.

Лише в двотомний “Українсько-латинсько-анґлійський медичний словник” (Львів, 1995), “Російсько-український словник медичної термінології” О.К.Усатенка (К., 1996) і в “Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина” (К., 1996) автори крім терміна мова ввели синонім мовлення. Оскільки в українській медичній термінографії це було зроблено вперше, детальніше проаналізуємо цю спробу.

У першому з цих словників мова – “1) здатність людини говорити, висловлювати свої думки; 2) манера говорити; 3) те, що говорять; 4) те, що виражає собою яку-н. думку; 5) засіб спілкування між людьми за допомогою фонем, слів, ін. умовних сигналів…”, мовлення – “1) спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність, процес говоріння; манера говорити; 2) стиль мови”; прикметник мовний зафіксовано, мовленнєвий – не зафіксовано.

У двох інших словниках до реєстрового слова речь наведено два відповідники: “речь биол. мова; (процесс говорения) мовлення”, а також перекладено такі терміносполучення, в яких вживаються ці слова: автоматическая речь автоматична мова; артикуляция р–чи артикуляція мовлення; бессвязность р–чи незв’язність мови; внутренняя р. внутрішня мова; зеркальная р. дзеркальна мова; моторная р. моторна мова; парадоксальная р. парадоксальна мова; персеверативная р. персеверативна мова; потеря р–чи втрата мови; пуэрильная р. пуерильна мова; разорванность р–чи розірваність мовлення; распад р–чи розпад мовлення; расстройство р–чи розлад мовлення; скандированная р. скандована мова; центр р–чи центр мови; экспрессивная р. експресивна мова. Термін речевой у словнику наукової термінології перекладено послідовно, як мовний: р–вая кинестезия мовна кінестезія; р–вая спутанность мовна сплутаність; р–вая стереотипия мовна стереотипія; р. аппарат мовний апарат; р. негативизм мовний негативізм.

Проаналізувавши цей матеріал, не можна зрозуміти, чому термін мовлення пояснюється словами спілкування і стиль мови, яке відношення вони мають до медицини, чим відрізняється значення слів мова і мовлення у терміносполученнях незв’язність мови і розірваність мовлення, центр мови і артикуляція мовлення; чому усі номенклатурні назви розладів мовлення мають у своєму складі слово мова: дзеркальна мова, парадоксальна мова, персеверативна мова, пуерильна мова, скандована мова.

На підставі наших спостережень можна зробити висновок, що вводити в медичну термінологію термін мовлення немає вагомих підстав: цей термін не позначає якогось нового поняття, не дефінованого терміном мова, не творить інших нових термінів.

У російській медичній термінології термін язык багатозначний: позначає як м’язовий орган, так і одну з вищих психічних функцій людини. Тому щоб усунути перешкоди для наукового спілкування, у другому значенні частіше вживають термін речь. Спроба ж ввести в українську термінологію синонім до терміна мова є невиправданим калькуванням російської терміносистеми. Лікарі навіть не знають про існування терміна мовлення, не бачать доцільності вживати це слово, не підтримують його.

РОДИЛЬНИЙ БУДИНОК – ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК. Протягом останнього десятиліття серед лікарів точаться суперечки щодо термінів роди, родильний і пологи, пологовий. Одні вважають, що оскільки в рос. мові є слова роды, родильный, родовой, то в укр. мові мають право на існування тільки терміни пологи, пологовий, а роди, родильний, родовий – русизми; інші стверджують, що й слова роди, родильний, родовий – українські, їх внутрішня форма є прозорою, творяться вони від існуючого в мові дієслова родити. Справа доходить навіть до того, що одна половина співробітників кафедри в колективній монографії може принципово вживати тільки терміносполучення із словами роди, родильний, родовий (патологічні роди, механізм родів, родильний будинок, родильне відділення, родовий канал, родовий акт), інша – тільки із словами пологи, пологовий (патологічні пологи, механізм пологів, пологовий будинок, пологове відділення, пологовий канал, пологовий акт).

Сучасні авторитетні медичні і загальномовні словники й довідники з питань культури мови наводять або тільки слова пологи, пологовий, або подають пологи і роди, пологовий і родильний як терміни-дублети із словами пологи, пологовий на першому місці.

Якщо глянемо в історію кодифікації, то побачимо, що в 20-х рр. роды переважно перекладали як пологи, родиво, порід, злоги; родильный – пологовий, поліжничий, породільний, породовий (поліжничий заклад, породільний будинок, будинок поліжничий, пологовий дім), родовой – родовий.

Словник за ред. Б.Грінченка фіксує слова злоги, полог, родиво, родини, родіння у значенні рос. роды.

Отже, і традиція кодифікації, і сучасна мовна практика у парі слів роди – пологи не віддає чіткої переваги жодному слову. Хоча не слід забувати, що в сучасній українській медичній термінології ще є багато слів з коренем род / родж / рід: родити, народжувати, народження, роділля, породілля, новонароджений, народжуваність, дітородіння, родозбудження, родопоміч, родопомічний, розродження, спорідненість, рід, родина, родовід, – але майже немає споріднених із словами пологи, пологовий. Внутрішня форма термінів пологи, пологовий не є прозорою для мовця.

Якщо зробимо етимологічний аналіз, застосовуючи “Етимологічний словник української мови” (К., 1982 – 1989) та “Етимологічний словник російської мови” М.Фасмера (М., 1964 – 1973), то побачимо, що слова пологи, пологовий, очевидно, пов’язані з лежати, ложити, лягти, споріднені з діалектним піл “лавка для спання”, ложе “послід (у породіллі); постіль”, лоно “груди; живіт, утроба (як символ материнства)”, уположитися “розродитися”, злягти “лягти; занедужати; розродитися”, плід, плем’я та ін., з фразеологізмами розділяти (ділити) ложе “бути з ким-небудь в інтимних стосунках”, чистого ложа “законнонароджений, шлюбний”, неправого ложа “незаконнонароджений”, панського ложа “знатного роду”, з медичними термінами 20-х рр. ХХ ст. злоги “роди”, бути у полозі, бути у злогах “родити”, пол “стать”, половий “статевий”, споловання “статевий акт”, поліжниця “породілля, роділля”, із сучасними медичними термінами злягання, передлежання, плід, положення. А в остаточному підсумку, ймовірно, походять від індоєвропейського *pel “творити, родити”.

Таким чином, на сьогодні немає вагомих підстав як для вилучення з медичної термінології слів роди, родильний, родовий, так і для надання лексемам пологи, пологовий пріоритету у вживанні в усіх сферах комунікації. Очевидно, тут слід зберегти синонімію як характерну рису української медичної термінології. Щоправда, застосування слів пологи, пологовий у текстах з акушерства може допомогти позбутись нагромадження споріднених слів, чого не буде при застосуванні тільки термінів з коренем род: роди, родовий, родильний.

ОБЛІПИХОВА ОЛІЯ чи ОБЛІПИХОВЕ МАСЛО? Надто часто виникають труднощі у вживанні терміносполучень із словами масло й олія. Як правило, у всіх стереотипних виразах замість слова олія застосовують, за зразком російської мови, слово масло: евкаліптове масло, масло–какао, камфорне масло, лавандове масло, ефірні масла, – а до слова олія додають зайвий прикметник: рослинна олія, – забуваючи, або не знаючи, української літературної норми, яка, до речі, ніколи суттєво не змінювалася. У нашій мові слово масло позначає харчовий продукт (тваринного походження), який виробляють збиванням вершків або сметани, а також жирову речовину, яку видобувають із мінеральних речовин, а слово олія – рідку жирову речовину, яку добувають з деяких рослин. Відповідно до цього, нормативними в українській мові є такі терміносполучення медичної галузі: блекотна олія (рос. беленное масло), олія, в якій виварено звіробій (рос. масло, в котором выварен зверобой), ефірна гірчична олія (эфирное горчичное м.), ефірна олія з голок (глиць) лісової сосни (эфирное м. из игл лесной сосны), какаова олія, олія–какао (м.-какао), камфорова (камфорна) олія (камфорное м.), кропова олія (укропное м.), лавандова олія (лавандовое м.), лимонна олія (лимонное м.), лляна (льняна) олія (льняное м.), мигдальна (мигдалева) олія (миндальное м.), обліпихова олія (облепиховое м.), оливкова (маслинова) олія (оливковое м.), персикова олія (персиковое м.), рицинова олія (касторовое м.), соняшникова олія (подсолнечное м.), шипшинова олія (м. шиповника), ялицева олія (пихтовое м.), олія ялівцевих ягід (м. можжевёловых ягод), ефірні олії (эфирные м.), вазелінове масло (рос. вазелиновое масло).

Слід звернути увагу на мовний стереотип рослинна олія. Якщо взяти до уваги, що його вживають як відповідник до рос. растительное масло, то стає зрозумілим, звідки з’явився в українській мові цей плеонастичний вираз. Російська мова, для того щоб точно розмежувати значення полісемічного слова масло, змушена вдаватись до уточнень: растительное масло // животное масло. В останні десятиліття стереотип растительное масло бездумно “переселили” в українську мову, в якій однозначне слово олія вже має сему “рослинна”. Такі ж заперечення викликає стійке словосполучення тваринне масло, адже масло завжди “тваринне”, хоча може бути зроблене з вершків або сметани. Українській мові уточнювальні прикметники рослинний, тваринний в аналізованих стереотипах не потрібні.

До речі, норма української літературної мови щодо вживання термінів масло і олія настільки ослаблена одночасним впливом російської і латинської норми, що виникають суперечності між словниками. Так, одні словники наводять термін вазелінове масло (це узгоджується із СУМ, адже вазелін – продукт перегонки нафти), інші – вазелінова олія (бо лат. Oleum Vaselini; але в латинській мові диференціація здійснюється за іншим принципом: oleum – рідка, змащувальна речовина будь-якого походження, це й олія, й масло, й жир; butyrum – тверда речовина, коров’яче масло).

Отже, норма щодо вживання слів масло // олія ослаблена впливом російської і латинської мов і вимагає уточнення й зміцнення.

ТАТУЮВАННЯ – ТАТУЇРОВКА. Деякі сучасні словники фіксують два відповідники російського татуировка – слова татуювання і татуїровка. Медичні працівники, як правило, набагато частіше вживають термін татуїровка. Але проаналізуємо, яке з цих слів має право на існування в українській мові?

Суфікс -ір- / -їр- / -ир-, який є у слові татуїровка, був уведений в українські словники в 30-х рр. ХХ ст. за зразком російської мови, яка, в свою чергу, запозичила його з німецької. До того часу не було кодифіковано у словниках лексем із суфіксом -ір-. У “Правописному словнику” Г.Голоскевича (1930) зафіксовано слова без цього суфікса: татуювання, маршування, телеграфування, дресувати тощо. Нині в українській мові із суфіксом -ір- / -їр- / -ир- є лише декілька слів: марширування, дресирування, репетирування, маркірування (і маркування), купірування.

Отже, суфікс -ір- / -їр- / -ир- німецького походження, його в українській мові можна трактувати як русизм і бажано уникати. Ще Володимир Самійленко про суфікс -ир- (в його термінології “надставка”) 1918 р. писав: “В нашу мову такі слова повинні ввійти без тієї надставки, насамперед через те, що вона плеонастична, бо стоїть поруч – іще й з другою, своєю, по-друге, через те, що вона належить не тій навіть мові, з якої позичається само слово”. Тому з пари синонімів татуїровка – татуювання слід віддавати перевагу термінові татуювання, який твориться за допомогою питомо українського словотворчого афікса. СУМ фіксує у всіх значеннях тільки слово татуювання. Саме його треба вживати у складі терміносполучень: еротичне татуювання, професійне татуювання, татуювання рогівки.

МАГІСТЕРСЬКИЙ ТИТУЛ – МАГІСТЕРСЬКИЙ ДИПЛОМ. Нещодавно під час спроби реформувати вищу медичну освіту було уведено ступінь магістра медицини – і в мові лікарів з’явився прикметник магістерський: магістерський екзамен, магістерський диплом, магістерська робота. Але майже усі без винятку медичні працівники у цих словосполученнях вимовляють слово магістерський з наголосом на і. Вони навіть не здогадуються (перешкод для взаєморозуміння між медиками це не створює), що слово магістерський – це “пов’язаний з главою лицарського ордену, магістром”, а магістерський – “пов’язаний з особою, що має ступінь магістра”. Отже, слід наголошувати: магістерський екзамен, магістерський диплом, магістерська робота.

ВІТАМІН E [е] чи ВІТАМІН [je]? Часто трапляється помилка у вимові терміна вітамін E – неправильно кажуть: вітамін [jе] замість вітамін [е]. Так кажуть лікарі пацієнтам, проникла ця вада й у телерекламу. Зумовлена помилка тим, що графічне зображення латинської літери E, яка має назву е й вимовляється як [е], збігається з російською буквою Е [je]. Тому не зовсім освічені російськомовні медики, які погано засвоїли або забули латинську абетку, звичайно читають вираз вітамін Е [е] як вітамін [jе]. Отже, не забуваймо, що лат. Е треба вимовляти так само, як й укр. Е: вітамін [е].

Далі пропоную Словничок труднощів російсько-українського перекладу. До словничка включено окремі лексеми й стійкі словосполучення медичної галузі, які під час спілкування, на жаль, регулярно калькуються мовцями.

Той хто детальніше зацікавиться питаннями культури мови у медичній галузі, вивчення спеціальної лексики, може звернутися до інших моїх статей і навчального посібника[1].

 

СЛОВНИЧОК ТРУДНОЩІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ (медична галузь)

АНАТОМІЧНІ ТЕРМІНИ

бедро стегно

борозда борозна; мозговые борозды мозкові борозни

брюхо черево

веко повіка, віко

висок скроня; височная доля скронева частка

голень гомілка, голінка

гребень гребінь, р. гребеня, ор. гребенем; нёбный гребень піднебінний гребінь

желудок шлунок, р. шлунка

запястье зап’ясток, р. зап’ястка

зрачок зіниця

икра (ноги) литка; икроножная мышца литковий м’яз

извилина закрутка, звивина; лобная извилина лобова закрутка

копчик куприк

крестец крижі, р. крижів

ладонь долоня

лодыжка кісточка, щиколотка

миндалина мигдалик

мочевой пузырь сечовий міхур

мышечный м’язовий

надпочечник надниркова залоза

область века ділянка повіки; затылочная область потилична ділянка; крестцовая область крижова ділянка

ось вісь, жін. рід, р. осі, ор. віссю, місц. (на) осі; ось таза вісь таза

пах пахвина; паховой и паховый пахвинний; паховая грыжа пахвинна грижа

подвздошная кость клубова (здухвинна) кістка

подмышка (подмышечная ямка) пахва (пахвова ямка)

подъязычная железа під’язикова залоза

поясница поперек, р. попереку

преддверие полости носа присінок порожнини носа

предстательная железа передміхурова залоза

пупочная вена пупкова вена

скула вилиця

стопа ступня, стопа, р. ступні, стопи, мн. ступні, стопи, р. мн. ступень, стіп і стоп

тазобедренный сустав кульшовий суглоб

челюсть щелепа

ягодица сідниця

БОТАНІЧНІ НАЗВИ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

арбуз обыкновенный кавун звичайний; базилик камфарный васильки справжні; боярышник колючий глід колючий; василёк синий волошка синя; горец птичий спориш звичайний; душица обыкновенная материнка звичайна; ежевика сизая ожина сиза, ожина звичайна; ель европейская ялина європейська, смерека; жеруха аптечная настурція лікарська; земляника зелёная, полуница суниці зелені, полуниці; земляника лесная суниці лісові; ива белая, ветла верба біла; касатик болотный, ирис жёлтый півники болотні; клевер луговой конюшина лучна; клещевина обыкновенная рицина звичайна; клюква болотная журавлина болотня; крыжовник отклонённый аґрус відхилений; кувшинка белая латаття біле; ландыш майский конвалія звичайна; лук репчатый цибуля городня; маргаритка многолетняя стокротки багаторічні; мать-и-мачеха обыкновенная підбіл звичайний, мати-й-мачуха; можжевельник обыкновенный яловець звичайний; ноготки аптечные нагідки лікарські; одуванчик аптечный кульбаба лікарська; орех грецкий горіх волоський; пастушья сумка обыкновенная грицики звичайні; пион узколистный півонія вузьколиста, воронець; подсолнечник обыкновенный, подсолнечник однолетний соняшник однорічний, соняшник звичайний; пустырник обыкновенный собача кропива звичайна; рябина обыкновенная горобина звичайна; свёкла обыкновенная буряк звичайний; сельдерей душистый селера пахуча; сирень обыкновенная бузок звичайний; тмин обыкновенный кмин звичайний; тыква обыкновенная гарбуз звичайний; тысячелистник обыкновенный деревій звичайний; укроп огородный кріп городній; фасоль обыкновенная квасоля звичайна; черника чорниця; шалфей лекарственный шавлія лікарська; шиповник собачий шипшина собача

МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ

аллергический ринит алергійний (алергічний) риніт

аналгезирующее средство аналгезивний засіб

анестезирующий анестезувальний, знеболювальний

безвредный нешкідливий

безжелтушный лептоспироз безжовтяничний лептоспіроз

беременная вагітна

бесплодие неплідність, безплідність

беспомощность безпорадність

бессознательность (потеря сознания, обморок) непритомність, зомління, втрата притомності

благоприятный прогноз болезни сприятливий (добрий) прогноз хвороби

болел (чем) хворів (на що); болел гриппом хворів на грип

боль біль, чол. рід, р. болю, ор. болем

больной (чем) хворий (на що); больной ангиной хворий на ангіну

бредовое сознание маячна (маревна) свідомість

вдох вдих

ВИЧ (вирус иммунодефицита человека) ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)

вменяемость осудність; вменяемое состояние осудний стан

внутривенный наркоз внутрішньовенний наркоз

внушать, внушить навівати, навіяти; словесное внушение словесне навіювання

военная медицина військова медицина; военный врач військовий лікар; военно-медицинская доктрина воєнно-медична доктрина

волдырь пухир, р. пухиря

врач скорой помощи лікар швидкої допомоги

врачебный (лат. medĭcus) лікарський; лекарственный (лат. medicamentōsus) лікарський; лечебный лікувальний; врачебное заключение лікарський висновок; врачебный осмотр лікарський огляд; врачебный участок лікарська дільниця; лекарственное средство лікарський засіб; лекарственные растения лікарські рослини; лечебное питание лікувальне харчування

вскрытие розтин, (незавершена дія) розтинання

выбывший из стационара який (що) вибув із стаціонару, вибулий із стаціонару

выздоравливать видужувати, одужувати; выздоровление видужання, одужання

выписка из больницы виписування з лікарні; выписка из медицинской карты витяг з медичної карти; дата выписки рецепта дата виписування рецепта

головокружение запаморочення

горелка спиртовая спиртовий пальник

давящая повязка стисна (стискальна) пов’язка

дата поступления больного дата прийняття хворого; дата выписки больного дата виписування хворого

девственность незайманість; девственный незайманий

жалобы больного скарги хворого

заболевший пневмонией захворілий на пневмонію

заведующий отделением завідувач відділу (відділення), заввідділу

заключение эксперта висновок експерта; консультативное заключение консультативний висновок; заключение контракта укладання контракту; устное заключение усний висновок

закрыл больничный листок закрив лікарняний листок; закрыл бутылку заткнув (закрив) пляшку; закрыл глаза заплющив (закрив) очі; закрыл кран закрутив кран; закрыл окно зачинив вікно; закрыл рану закрив рану; закрыл ротовое отверстие затулив ротовий отвір

запущенная болезнь задавнена хвороба

зуд свербіж, чол. рід, р. свербежу, ор. свербежем, сверблячка

изнасилование зґвалтування

исследование крови дослідження крові

исследования в области медицины дослідження в медичній галузі (у галузі медицини, у царині медицини)

капельное вливание краплинне вливання

картавость гаркавість

клетка вкусовая смакова клітина; клетка грудная грудна клітка

комбинированный препарат комбінований препарат

корь кір, чол. рід, р. кору, ор. кором

косноязычие недорікуватість, недомовність; косноязычный недорікуватий, недомовний

косолапый клишоногий

костыль (для кульгавих) милиця, костур

кровоподтёк синець, синяк

культя кукса

легкоусвояемый легкозасвоюваний

лекарственный див. врачебный

листок нетрудоспособности, больничный лист листок непрацездатності, лікарняний листок

лишённый нормальных психических тормозов позбавлений нормальних психічних гальм

малокровие недокрів’я, анемія

масло растительное олія; животное масло масло; смазочное масло мастило; деревянное масло олива; олива, маслина олива, маслина

мелкоклеточный дрібноклітинний

младенец немовля, р. немовляти

настой настій; настойка настоянка, настойка

натощак, неевший, голодный натще, натщесерце

невменяемость неосудність, (исступлённость) несамовитість; невменяемый неосудний, (исступлённый) несамовитий

недомогание нездужання

носилки ноші, р. нош, носилки

нрав, характер вдача, натура, норов; нравственность моральність; нравы звичаї

обеззараживание знезаражування, дезінфекція

обложенный (язык) обкладений

обморок див. бессознательность

обследование больного обстеження хворого

обширный инфаркт широкий інфаркт; обширные ожоги великі опіки

огнестрельная рана вогнестрільна рана; огнестрельное оружие вогнепальна зброя

определение границ поля зрения визначення меж поля зору

освидетельствование медицинское медичний огляд

острое респираторное заболевание (ОРЗ) гостре респіраторне захворювання (ГРЗ)

отделение заготовки и переливания крови відділ заготівлі та переливання крові; рентгенологическое отделение рентгенологічне відділення, рентгенологічний відділ; родильное отделение пологове (родильне) відділення, пологовий (родильний) відділ

отёк набряк, р. набряку

отпуск по болезни відпустка у зв’язку з хворобою (через хворобу)

отравление отруєння

очаг заражения вогнище (осередок) зараження

ощущение слабости відчуття кволості; ложное ощущение несправжнє відчуття; чувство боли відчуття болю; чувство мышечное м’язове відчуття; чувство голода відчуття голоду; чувство долга почуття обов’язку; орган чувств орган чуття

падать в обморок непритомніти, мліти; упасть в обморок знепритомніти, зомліти

переболевший перехворілий

переосвидетельствование переогляд, повторний огляд

питательное вещество поживна речовина; питательный раствор живильний розчин

пищеварение травлення

плод плід, р. плода і плоду

повреждение одежды пошкодження одягу; прижизненное повреждение прижиттєве ушкодження

подлог документов підробка документів; должностной подлог службова фальсифікація

половое влечение статевий потяг

положение семейное сімейний (родинний) стан

помрачение сознания затьмарення (потьмарення) свідомості

понос пронос

пособие по болезни допомога у зв’язку з хворобою

поступление вещества в кровь надходження речовини в кров; дата поступления больного в лечебное учреждение дата прийняття хворого в лікувальний заклад

почка блуждающая блукаюча нирка; почки тополя тополині бруньки

предварительный медицинский осмотр попередній медичний огляд

предосторожность осторога, обережність, обачність

предохранительная прививка запобіжне щеплення

предрасположенность к болезни схильність до хвороби

предупреждение болезни запобігання хворобі

приём 1. (действие) приймання, прийняття; приём пациентов приймання (прийняття) пацієнтів; приём лекарств приймання (прийняття) ліків; приём пищи приймання (прийняття) їжі (їди); схема приёма препарата схема приймання препарату; приём грязевых ванн приймання (прийняття) грязьових ванн; 2. (встреча, собрание) прийняття, не реком. прийом; был на приёме у врача був на прийнятті в лікаря; 3. (отдельное действие, движение) раз, приймання; в два приёма двома прийманнями, прийняти за два рази; 4. (способ в осуществлении чого–л.) спосіб; разные приёмы лечения різні способи лікування

приёмное отделение приймальне відділення, приймальна палата, приймальний відділ

принять срочные меры ужити термінових заходів

притворный удаваний

противостолбнячная сыворотка протиправцева сироватка

противоядие протиотрута

размозжение розтрощення, роздроблення; размозжённая рана розтрощена рана

рвота блювання, блювота

резиновая шина ґумова (гумова) шина

рецидивирующий рецидивний

родильница (жінка в післяродовому періоді) породілля

рожа бешиха

роженица (жінка, в якої відбуваються роди) роділля

рыхлая поверхность раны пухка поверхня рани

салфетка марлевая марлева серветка

сбор 1. (дія) збирання; сбор анамнеза збирання анамнезу; сбор поражённых збирання уражених; 2. (тверда лікарська форма з рослинної сировини) збір; лекарственный сбор лікарський збір; мочегонный сбор сечогінний збір; сбор для возбуждения аппетита збір для збудження апетиту

свёртывание крови зсідання крові

сгусток кровяной кров’яний зсідок (згусток)

сибирская язва сибірка

скрытый прихований

слабительное проносне

слабоумие недоумство

снотворное снотворне, снодійне

согласно предписанию врача згідно з приписом лікаря, відповідно до припису лікаря

сознание свідомість, (состояние) притомність

СПИД (синдром приобретённого иммунодефицита) СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

справка о временной нетрудоспособности довідка про тимчасову непрацездатність

спутанность сознания сплутаність свідомості

ссадина садно

степень ступінь, чол. рід, р. ступеня, ор. ступенем; средняя степень гипноза середній ступінь гіпнозу

стержень волоса стрижень волоса

столбняк правець

струйное переливание струминне переливання

схватки перейми, р. переймів

съедобная устрица їстівна устриця

сыворотка крови сироватка крові

течение болезни перебіг хвороби; течение реакции проходження (перебіг, хід) реакції

тучность гладкість, опасистість, огрядність

тяжесть болезни тяжкість (важкість) хвороби

тяжелобольной тяжкохворий, важкохворий

удобоваримый легкотравний, стравний

улучшение состояния здоровья поліпшення стану здоров’я

уродливый потворний, виродливий; уродство, уродливость потворність, виродливість, каліцтво; [красавец красень, вродливець; красавица красуня, вродливиця; красивый (о внешности человека) вродливий, гарний на вроду; красота врода]

ускорение, учащение пульса прискорення, частішання, почастішання пульсу

установка 1. (действие) установлення, (незавершена дія) установлювання; установка диагноза установлення (установлювання) діагнозу; установка пола установлення статі; 2. (механизм, устройство) установка; дезинфекционная установка дезінфекційна установка; 3. (в психологии) настанова

участковый врач дільничний лікар

учреждение (организация) заклад, установа, інституція; лечебное учреждение лікувальний заклад

ушиб забій, забиття; ушиб головного мозга забій (контузія) головного мозку; ушибленное место забите місце; ушибленная рана забита рана

хромота кульгавість

царапина подряпина

целомудрие цнотливість

чесотка короста

чувство див. ощущение

шарики лекарственные лікарські кульки

шишка (от удара) ґуля

экстракт кукурузных рылец жидкий екстракт кукурудзяних приймочок рідкий

экстренное извещение екстрене повідомлення

яд отрута

язва двенадцатиперстной кишки виразка дванадцятипалої кишки

яйцо плодное яйце плодове