ІМПУЛЬСНІ СТРУМИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ У ФІЗІОТЕРАПІЇ. ДІАДИНАМОТЕРАПІЯ.
План лекції
1. Види імпульсного струму, їх дія на організм.
2. Застосування імпульсного струму в терапії:
· електростимуляція
· діадинамотерапія
· ампліпульстерапія
· флюктуоризація
3. Діадинамотерапія як метод фізіотерапії.
У сучасній фізіотерапії (ФТ) все більшого поширення набувають імпульсні струми, оскільки імпульсні впливи у визначеному заданому ритмі відповідають фізіологічним ритмам функціонуючих органів і систем організму. Електричний струм, який складається з окремих імпульсів називається імпульсним струмом.
Імпульсні струми розрізняють за формою, частотою (Гц) і тривалістю (мс) імпульсів. В залежності від цих характеристик вони можуть проявляти збуджуючий вплив і використовуватися для електростимуляції м’язів або проявляти гальмівний вплив, на чому засновано їх застосування для електросну і електроанальгезії. Комбінація стимулюючої і гальмівної дії імпульсних струмів використовується при діадинамотерапії та ампліпульстерапії (Таблиця).
Найчастіше застосовують 3 види імпульсного струму:
1. Струм з імпульсами прямокутної форми – струм Ледюка. Частота імпульсів 1-130 Гц, тривалість кожного імпульсу 0,2-2 мс. Цей струм посилює процеси гальмування в корі головного мозку і дає можливість викликати стан, аналогічний фізіологічному сну – електросон.
2. Струм з імпульсами трикутної форми (з гострою вершиною) носить назву тетанізуючого. Частота імпульсів 100 Гц, тривалість кожного імпульсу 1-1,5 мс. Під дією цього струму відбувається скорочення м’язів і його застосовують для вправ м’язів у разі ослаблення їх функції.
3. Струм з імпульсами експоненціальної форми – струм Лапіка. Це поступово зростаюча і спадаюча крива, яка за формою нагадує криву струмів дії нерва при його подразненні. Частота імпульсів 8-100 Гц, тривалість кожного імпульсу 2-60 мс. Цей струм застосовують для електрогімнастики, тому частота і тривалість імпульсів залежить від ступеня ушкодження м’язів.
Під впливом постійного струму, що подається в імпульсному режимі в тканинах виникають такі ж фізико-хімічні зміни та фізіологічні ефекти як при проходженні гальванічного струму тобто електроліз, переміщення іонів, поляризація клітинних мембран, що викликає особливості реакцій тканин під катодом і анодом. Однак зміни ці відбуваються дискретно в залежності від частоти імпульсів, форми і тривалості. Під впливом змінного струму, що подається в імпульсному режимі явищ електролізу не відмічається і в зв’язку з цим струм легко проникає в тканини.
При дії постійного і змінного струму, що подаються в імпульсному режимі окремі тканини та системи стають чутливішими до певної частоти імпульсів і відповідають на неї своєю активацією або пригніченням.
Зокрема:
· 1-10 Гц є оптимальною для збудження симпатичних нервів;
· 21-100 Гц є оптимальною для збудження парасимпатичних нервів;
· 30 Гц є оптимальною для стимуляції непосмугованих м’язів;
· 80-150 Гц є оптимальною для стимуляції посмугованих м’язів;
· 80-150 Гц викликає пригнічення болю;
· 100 Гц блокує проведення імпульсів у симпатичних утвореннях;
Тривалість імпульсів в залежності від стану тканин може бути різною. Для збудження швидко реагуючих структур застосовують короткі імпульси. Для структур, у яких процеси збудження розвиваються повільно (гладкі м’язові волокна, м’язи з порушеною інервацією) застосовують імпульсні струми великої тривалості (до 300-500 м/с).
Різке вмикання і вимикання струму викликає скорочення здорового м’язу і нерва. Повільне збільшення струму не викличе рухових ефектів у такому м’язі, бо він має великі адаптаційні можливості, тобто в клітині розвиваються процеси, які нейтралізують дію струму.
Структури, які повільно реагують, зокрема, гладкі м’язи або попереково посмуговані м’язи з порушеною інервацією не мають великих адаптаційних можливостей. Для збудження таких структур застосовують повільно зростаючий струм з імпульсами великої тривалості і тим самим зменшують подразнюючий вплив струму на чутливу сферу. Таку дію мають імпульси експоненціальної форми.
Основні переваги застосування імпульсних струмів:
· порівняно повільний розвиток звикання тканини і систем організму до дії фізичного чинника;
· глибша терапевтична дія;
· чітка специфічна дія, тобто дія, що відрізняє один чинник від іншого;
· інтенсивніша терапевтична дія при мінімальному навантаженні на організм.
Основні ефекти в тканинах при застосуванні імпульсних струмів
1. Електростимулюючий. Нервово-м’язовий синапс за своєю природою є холінергічним, а виділення Ацетилхоліну активується при частоті 21-100 Гц з оптимумом 50 Гц. Тому при дії імпульсного струму у межах зазначеної частоти відмічається скорочення міофібрил.
2. Знеболюючий. Цей ефект можна пояснити на основі теорії больових воріт Melzack, Wall.
Біль виникає при великій частоті розрядів у Т-нейронах задніх рогів спинного мозку. Товсті мієлінові волокна активують substantia gelatinosa (SG) , яка через аксони контактує з товстими і тонкими міеліновими волокнами і блокуючи їх гальмує передачу больових імпульсів на Т-нейрони. Тонкі мієлінові волокна пригнічують SG, яка в загальмованому стані не перешкоджає передачі больових імпульсів до Т-нейронів спинного мозку. Тобто SG виконує роль воріт при проходженні больової імпульсації до Т-нейронів. Від цих нейронів імпульси передаються у вищі відділи ЦНС, зокрема лімбічну систему, де формується відчуття болю.
У шкірі є рецептори зазначених мієлінових волокон. Ймовірно, що із збільшенням частоти механічних подразнень шкіри чутливість товстих мієлінових волокон до стимуляції підвищується, а тому із збільшенням частоти струму його знеболюючий ефект буде зростати. Саме цим пояснюється, чому біль помітно затухає, коли застосовують зігрівання, розтирання, масаж, гірчичники. Всі ці прийоми посилюють імпульсацію у товстих мієлінових волокнах.
При проходженні струму через тканини у них утворюється власна електрорушійна сила, яка спрямована проти руху електричного струму і називається це явище електричною поляризацією. Час виникнення електричної поляризації після миттєвого накладання електричного поля називається часом релаксації поляризації. Час поляризації в залежності від рівня організації структури різний і становить для:
· електронної поляризації – 10-16 – 10-14 с;
· іонної поляризації – 10-14 – 10-12 с;
· дипольної поляризації – 10-13 – 10-7 с;
· макроструктурної поляризації – 10-8 – 10-3 с;
· поверхневої поляризації – 10-3 – 1 с.
Спочатку виникають ті види поляризації, яким потрібен менший час. Найсильніша поляризація розвивається у шкірі.
Практикою доведено, якщо час, протягом якого електричне поле, що спрямоване в один бік більший часу необхідного для формування якогось з зазначених видів поляризації, то остання досягає свого максимального значення, а отже опір струму буде максимальний.
При збільшенні частоти струму його рух в один бік стає меншим часу формування поляризації і остання не встигає досягти максимального значення, а отже із збільшенням частоти діелектрична опірність починає зменшуватись, а провідність збільшуватись. Тому, наприклад, частота постійного струму у 100 Гц підвищує електропровідність сильніше, ніж у 50 Гц.
При застосуванні змінного струму явища електролізу в тканинах відсутні, струм поляризації не формується, а отже провідність тканин для проходження змінного струму буде високою.
3. Трофічний. Посилює притік крові до тканин, тим самим активує обмін речовин і покращує трофіку.
4. Пластичний. Через посилення притоку крові активується синтез білка, який використовується на синтетичні процеси.
5. Підвищення функціональної активності ЦНС. Струм активує рецептори м’язів і шкіри і імпульсація від них передається по висхідних шляхах у вищі відділи ЦНС.
6. Секреторний. Струм може стимулювати ендокринну залозу як безпосередньо так і через активацію ЦНС.
Показання до застосування імпульсних струмів
Всі імпульсні струми мають протизапальну та знеболюючу дії. Їх застосовують при наступних патологічних процесах:
1. Парези, паралічі.
2. Больові синдроми різного генезу (крім протипоказань).
3. Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст.
4. Порушення рухової функції шлунка, кишечника, жовчевовивідних шляхів, матки та її додатків, сечоводів, сечового міхура, а також сфінктерів.
5. Захворювання органів травлення (хронічний гастрит із секреторною недостатністю, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, рефлекс-езофагіт).
6. Захворювання дихальної системи (хронічні неспецифічні захворювання легень, бронхіальна астма легкого та середнього ступеня тяжкості).
7. Артози, ревматичні захворювання суглобів, периартрити).
8. Венозний застій, лімфостаз.
9. Імпотенція функціонального характеру.
Протипоказання:
1. Загальні.
2. Гострі запальні процеси.
3. Свіжі переломи, гематоми.
4. Жовчевокам’яна, сечокам’яна хвороба (крім дистального розташування конкрементів).
5. Захворювання середовищ ока, відшарування сітківки.
6. Непереносимість струму.
Основні методи лікування імпульсними струмами:
· Електродіагностика, електростимуляція м’язів.
· Електросонтерапія.
· Діадинамотерапія.
· Ампліпульстерапія.
· Інтерференцтерапія.
· Флюктуоризація.
ДІАДИНАМІЧНІ СТРУМИ
Діадинамотерапія (ДДТ) — лікування двома постійними імпульсними струмами частотою 50 Гц і 100 Гц невеликої сили (до 50 мА). Імпульси можуть подаватись до хворого неперервним потоком або ж посилатися серіями у вигляді коротких або довгих періодів, в яких проходить серія імпульсів однофазного (50 Гц), а потім — двофазного струму (100 Гц).
Застосовуються наступні види модуляцій (струмів): однотактний неперервний (ОН), двотактний неперервний (ДН), одно-тактний ритмічний (ОР), короткий період (КП), довгий період (ДП), однотактний хвильовий (ОХ), двотактний хвильовий (ДХ).
Однотактний неперевний (ОН), однофазний фіксований струм напівсинусоїдальної форми з частотою 50 Гц. Під час дії струму невеликої інтенсивності на шкірі в місці накладання електродів з´являються відчуття поколювання, припікання, які при збільшенні сили струму змінюються відчуттям інтенсивної, переривчастої “великої” вібрації. Під впливом однотактного струму виникають інтенсивні скорочення м´язів, динамогенний ефект. Струм проявляє подразнювальну, збуджувальну дію.
Двотактний неперервний (ДН), двофазний фіксований струм напівсинусоїдальної форми з частотою 100 Гц. Під час дії струму на місці накладання електродів хворий відчуває легкі поколювання, припікання. При збільшенні сили струму він скаржиться на незначну, швидку, “дрібну” вібрацію внаслідок скорочення м´язових фібрил. Під дією двотактного струму зростає електропровідність шкіри, підвищується поріг чутливості, спостерігають гальмівний, анестезувальний ефект. Цей вид струму застосовують у лікувальній практиці для ліквідації болю, спазмів і як засіб підвищення електропровідності тканин.
Переривчастий однотактний ритмічний (ОР) струм – “ритм синкопу” – це однотактний струм із частотою 50 Гц. Його дія триває 1,5 с, після чого настає пауза такої самої тривалості. Під час дії струму “ритм синкопу” протягом 1, 5 с хворий відчуває скорочення м´язів. Унаслідок короткочасної дії струму звикання до нього не встигає розвинутися, тому максимально відбувається скорочення м´язів. Цей вид струму використовують для електростимуляції м´язів.
Струм, модульований короткими періодами (КП) – це поєднання однотактного і двотактного струмів, що чергуються через 1 с. Під час дії струму на тлі підвищення електропровідності та незначного зменшення болю за рахунок впливу двотактного струму ритмічно, щосекунди скорочується м´яз під дією однотактного струму. Чергування струмів різної частоти усуває звикання до одноманітного струму. При дії струму хворий відчуває інтенсивне, а в разі збільшення струму болюче, ритмічне скорочення м´язів, відбувається своєрідна вібрація (масаж м´язів). Унаслідок цього посилюється кровообіг, розширюються судини, прискорюється рух крові, підвищується температура тіла в ділянці дії, проявляється розсмоктувальна дія, активізується обмін речовин у тканинах.
Струм, модульований довгими періодами (ДП). Довгий період – це поєднання однотактного струму, тривалість якого 4 с, і двотактного струму, тривалість якого 8 с. Протягом 4 с дії однотактного струму хворий відчуває інтенсивне тривале скорочення м´язів, яке змінюється ніжною вібрацією протягом 8 с дії двотактного струму. Таким чином, дія цього струму усуває одноманітність подразнень без порушення їх неперервності, але в повільному темпі (порівняно зі щосекундною зміною струмів при модуляції струму КП). Унаслідок подовження впливу кожного виду струму зменшується ефект збудження скорочення м´язів, а переважає гальмівна, болезаспокійлива дія.
Однотактний хвильовий (ОХ) струм – це імпульсний струм із частотою 50 Гц. У кожному імпульсі він наростає і протягом деякого часу тримається на максимальному рівні, потім повільно спадає, що забезпечує м´яку дію, порівняно з дією ОН.
Двотактний хвильовий (ДХ) струм – це імпульсний струм із частотою 100 Гц, сила якого наростає і спадає в кожному імпульсі. Його використовують як Дн, але він діє м´якше.
Однотактний хвильовий струм (ОХ¹) – це імпульсний струм із частотою 50 Гц. Він відрізняється від ОХ часом наростання і спадання хвилі.
Двотактний хвильовий (ДХ¹) струм – це імпульсний струм із частотою 100 ГЦ. Він відрізняється від ДХ часом наростання і спадання хвилі.
Можливість вибору різних видів модуляцій діадинамічних струмів дає змогу проводити вплив з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу захворювань, а також виключити явища звикання та розширювати терапевтичні можливості цього методу лікування.
Вплив діадинамічним струмом спричиняє значне покращання крово- і лімфообігу в ушкодженій ділянці та зменшення болю, яке спостерігається деколи вже під час 1 -2-ї процедури.
Апарати: СНІМ-1, “Тонус-1”. “Тонус-2”, “Модель-717”, “Біопульсатор” (Болгарія), “Діадинамік” (Польща, Франція).
Перед включенням апарата в мережу необхідно перевірити відповідність зовнішньої мережі й апарата. Поставити у вимкнене положення вимикач і в нульове положення ручку потенціаметра. Увімкнути апарат і дати йому прогрітися 1-2 хв. Електроди закріплюють на ділянці тіла, що піддається впливу, ручками відповідних перемикачів встановлюють необхідний вид струму та полярність електродів. Застосовуються, крім пластинчатих електродів, як для проведення гальванізації, середні та точкові електроди на ручному тримачі. Прокладки обов’язкові. Вони можуть бути бязевими або фланелевими, марлевими (ватними) для точкових електродів. Хворий отримує процедури лежачи або сидячи, не рухаючись. Перед процедурою хворому слід розповісти про відчуття, які він буде отримувати. Так, двотактний струм дає відчуття дрібної вираженої вібрації та припікання. Струм, модульований коротким періодом, дає відчуття зміни великої і дрібної вібрації. (Фільм “Діадинамотерапія”).
“Ритм синкопа” викликає м’язові скорочення і застосовується для стимуляції м’язів. Якщо хворий при прийомі ДДТ не відчуває вібрації, то процедуру треба відмінити. Дозування ДДТ проводиться до відчуттів хворого. Сила струму вимірюється в мА. Відчуття хворого повинні бути досить інтенсивними, але неболючими. Тривалість застосування кожного виду струму невелика 1-2-3 хв, за винятком тих процедур, при яких використовується вплив на трофіку і кровообіг (ДН або ДХ струмів при судинних ураженнях кінцівок).
Показання:
– радикуліти;
– міозити;
– забій, розтягнення зв’язок;
– періартрити;
– артрити;
– атонія кишечника;
– мігрень;
– облітеруючий ендартеріїт;
– синдром Рейно.
Протипоказання
загальні та часткові до гальванізації, а також:
— індивідуальна непереносимість струму;
— наявність гнійної інфекції;
— переломи кісток;
— вивихи;
— крововиливи;
— тромбофлебіт;
— нирково- і жовчнокам’яна хвороба.
Техніка проведення процедур
До хворого струм підводиться за допомогою електродів і вологих гідрофільних прокладок, які розташовують вздовж або впоперек.
Параметри процедур:
а) методика: місцева, рефлекторно-сегментарна;
б) вид струмів: ОБ — однотактний безперервний, ДБ — двотактний безперервний, КП — “короткий” період, ДП —“довгий” період, PC — ритм синкопа (або ОР — однотактний ритмічний), ОХ — однотактний хвильовий, ДХ — двотактний хвильовий. За знеболюючою дією в порядку зниження активності—ДБ, ДХ, КП, ДП, ОБ, ОХ; за стимулюючою дією — PC, OX, ОБ, ДП, КП, ДХ, ДБ; за трофічноюдією — найбільш активні струми КП, ДП, ДБ, ДХ;
в) сила струму дозується за відчуттями пацієнта — без відчуття вібрації, до помірної вібрації, до вираженої вібрації, до скорочення м’язів; субпорогові дозування струму (без вібрації) використовуються для вступної частини процедур чи курсу, порогові дозування (із відчуттям вібрації) — для аналгезії і трофічної дії, надпорогові дозування (зі скороченням м’язів) — для електростимуляції нервово-м’язового апарату;
д) тривалість процедур: на одне поле—до 8-10 хв.; при впливі на кілька полів — до 20-30 хв.; тривалість однієї модуляції (виду струму) — від 1 до 6 хв.; протягом однієї процедури застосовують 2-3 модуляції на одне поле; вплив проводять на 1-3 поля;
д) форма посилок: для апарату “СНІМ-1” хвильові струми використовують у постійній формі (встановлені в апараті, не регулюються) або у перемінному вигляді з тривалістю періоду до 20 с, тривалістю переднього і заднього фронтів — до 8 сек.; в апараті “Тонус-1” хвильові струми з періодом 12 сек. позначаються “ОХ” та “ДХ”, з періодом 6 сек. — “ОХ” та “ДХ”(прим.);
є) періодичність процедур: два рази надень, щодня, через день; кількість процедур на курс визначається виходячи із завдань лікування — від 2-3 до 20 процедур;
ж) особливості призначення визначаються різними ефектами анода і катода; активним електродом частіше є катод, який розташовують на больовій або руховій точці, зоні, місці виходу нервів; анод частіше розташовують в зоні іррадіації болю або в індиферентній ділянці.
Дозування
Струм, що підводиться до хворого, дозують за силою, яка залежить від форми та величини електродів і становить від 2-5 до 15-20 мА. Медсестра орієнтується на відчуття хворого. Тривалість впливів, які проводяться щодня або 2 рази на день, не перевищує 10 хв., 6-12 процедур. Повторний курс призначають через 2 тижні.
Можливі поєднання
Діадинамоіндуктотермія, діадинамогрязелікування, діадинамофорез.
Помилки в призначенні лікаря: не проводить підбір виду струму і його сили залежно від бажаного ефекту; не використовує хвильові форми струму; не вказує повторення видів стуму протягом процедури; не змінює параметри в ході курсу; не використовує лабільні методики; не використовує послідовний або одночасний вплив на кілька полів.
Помилки в діях медсестри: неточно підбирає силу струму; не змінює силу струму протягом процедури при адаптації пацієнта; пропускає вказані в призначенні модуляції; не змінює розташування електродів залежно від результатів терапії.
Приклад рецепта або формулювання призначення
Діадинамотерапія на поперекову ділянку паравертебраль-но (зона Лз-Д12) — ДБ — 2 хв., КП — 3 хв., ДП — 3 хв., сила струму — до помірної вібрації, щодня, 6 процедур.
Діагноз: артрит плечового суглоба. Діадинамічні струми на ділянку плечового суглоба поперечно. Вплив двотактним струмом 2 хв., струмом “короткий період” — 2-3 хв. з переключенням полярності, щодня, № 6-8.
На кліше — вказати розташування, форму, площу і полярність електродів.
Алгоритм проведення діадинамотерапії апаратом “Тонус-ЗМ”
1.Увімкнути вилку шнура апарата в розетку з напругою 220 В. Прослідкувати, щоб шнур та кабель пацієнта не переплітались. Впевнитись, що ручка “Струм пацієнта” 3 приведена у крайнє ліве положення та після цього ввімкнути кнопку “Ввімкнено” вимикача мережі. При цьому повинна засвітитись індикаторна лампа вмикання мережі 2. У разі вмикання апарата при невиведеній ручці “Струм пацієнта” спрацює блокуючий прилад і струм у ланцюг пацієнта потрапляти не буде, в той же час загориться червона лампочка аварійної сигналізації.
2.Пацієнта розташувати сидячи або лежачи в найзручнішому положенні, якого він зміг би дотримуватись без напруження до кінця процедури. Звільнити від одягу ділянки тіла, на яких будуть розміщуватись електроди.
3.Приготувати призначені лікарем електродні прокладки, попередньо змочені теплим фізіологічним розчином або водопровідною водою. Накласти їх на тіло пацієнта, слідкуючи, щоб електроди не виходили за край прокладок, та закріпити їх гумовими ременями за допомогою кнопок.
4.Надійний контакт електрода зі шкірою пацієнта можна забезпечити також, притискаючи його мішечками з піском, що використовуються в фізіотерапії, або підкладаючи електрод під тіло пацієнта.
5.Під’єднати вилки електродів до гнізд кабеля пацієнта.
6.У разі використання чашкових електродів з електро-тримачами прокладки потрібного розміру необхідно змочити фізіологічним розчином або водопровідною водою та вставити їх у чашкові електроди. Закріпити їх у електротри-мачі та під’єднати до гнізд кабеля пацієнта. Встановити необхідну відстань між чашковими електродами та накласти їх на тіло пацієнта. Протягом процедури електротримач утримується медичним персоналом у заданому положенні.
7.Увімкнути одну з кнопок перемикача видів струму 5 відповідно до призначення лікаря.
8.Увімкнути одну з кнопок перемикача полярності 6 відповідно до призначення лікаря.
9.Встановити необхідне значення вихідного струму шляхом
повільного повороту регулятора вихідного струму 3 за годинниковою стрілкою. Зафіксувати час початку процедури.
10.Провести перемикання напрямку та видів вихідного струму лише при нульовому положенні регулятора вихідного струму 3.
11.Під час роботи про правильне функціонування апарата можна робити висновок за показаннями міліамперметра апарата та відчуттями пацієнта.
12.Після закінчення процедури встановити регулятор вихідного струму 3 в крайнє ліве положення. Зняти електроди з пацієнта. Вимкнути електроди з кабеляпацієнта. Провести знезараження електродів та електродних прокладок. Кабель пацієнта згорнути кільцем та покласти у відсік апарата.
13.Вимкнути апарат.
14.Після закінчення роботи з апаратом встановити ручку регулювання вихідного струму 3 в крайнє ліве положення, а вимикач мережі 4—у положення “Вимкнено”.
15.Відімкнути шнур мережі від розетки. Згорнути шнур кільцем та заховати у відсік апарата.
Діадинамо-електростимуляція (ДЕС) – застосування імпульсного електричного струму з метою збудження або посилення діяльності окремих органів або систем. Її призначають тільки після 4-х тижнів від початку захворювання, коли закінчується запальний процес і видно, як проходить відновлення функції м’язів.
Для ДЕС застосовують імпульсні струми ОН, ОР, ОХ. При ДЕС м’язів періоди спокою чергуються з періодами подачі серій імпульсів (ритмічна електростимуляція).
Апарати: СНІМ-1, “Стимул-
Розміщення електродів на шкірі і характеристику струму встановлює лікар-фізіотерапевт на основі даних електродіагностичного дослідження. Місце розташування електродів потрібно відмічати на шкірі.
Стимуляцію м’язів кінцівок, тулуба, внутрішніх органів здійснюють пластинчатими електродами, а мімічних – точковими (металева пластинка площею 1-2 см2, обшита матерією) або голчатим.
Розміщають активний електрод (Катод) на проекціях рухових точок уражених нервів і м’язів, вказаних в таблиці Ерба. Другий, неактивний (Анод) – між лопатками або на попереку, залежно від локалізації впливу.
При прийомі процедури хворий не повинен відчувати болючих чи неприємних відчуттів. Сила струму не повинна перевищувати 10-15 мА, тривалість процедури —10-15 хвилин. Курс лікування — 20-25 процедур.
Частина тіла, що піддається впливу, повинна перебувати в зручному положенні, щоб м’язове скорочення було добре видно і відбувалось без перешкод.
Відсутність скорочення м’язів або різка болючість при проведенні процедури свідчить про неправильне розміщення електродів, що не співпадає з руховими точками. У таких випадках проведення процедури недоцільне, оскільки вона лише травмує хворого.
Показання:
· парези;
· паралічі;
· м’язові атрофії і парези після тривалої імобілізації (гіпсові пов’язки);
· атонія кишечника, матки, сечового міхура.
Протипоказання:
· загальні
· спастичні стани мускулатури;
· спастичний коліт;
· пілороспазм;
· істерія.
В останній час ЕС почали застосовувати не тільки при в’ялих, але й спастичних паралічах. При цьому один із здвоєних електродів на який подають короткі імпульси тривалістю 0,1-0,3 мс накладають на спастичний м’яз, а другий – на м’яз антагоніст через який пропускають серію імпульсів. Основна суть методики полягає в тому, що після сильного одинокого скорочення і наступного розслаблення спастичного м’язу, яке виникає під впливом одинокого імпульсу через 100 мс викликають тетанічне скорочення м’яза антагоніста серією імпульсів.
Діадинамоелектрофорез
Підвищує ефективність процедур ДДТ в теперішній час діадинамоелектрофорезом, тобто введення в організм медикаментів за допомогою діадинамічних струміву. За цієї методики на організм діють два фактори – медичний препарат і діадинамічні струми.
В полі постійного (випрямленого) струму позитивні іони переміщаються до катода, а негативно заряджені – до анода. В розчині, як і в тканинній рідині багато лікарських речовин розпадаються на іони і в залежності від їх заряду вводяться при електрофорезі з того чи іншого електрода. При цьому з електродної прокладки вводяться лише іони, які мають однойменну з електродом полярність. Проникаючи в товщу шкіри під електродами медикаменти утворюють так зване шкірне депо з якого вони поступово дифундують в лімфатичні і кровоносні судини і розносяться по всіх органах і тканинах.
Причини утворення шкірного депо:
· неглибоке проникнення ліків;
· високі іонообмінні властивості структурних компонентів шкіри;
· відносно невисока активність метаболізму шкіри;
· слабкий розвиток кровообігу у верхніх шарах шкіри.
Медикаменти можуть знаходитись в шкірі від 1-2 до 15-20 днів. Тривалість депонування в значній мірі визначається фізико-хімічними властивостями ліків та їх взаємодією з білками шкіри. Дія медикаментозних засобів, які вводяться в організм шляхом електрофорезу розвивається кількома шляхами:
1. Ліки викликають безперервне і тривале подразнення нервових закінчень шкіри.
2. Ліки можуть вступати в обмінні процеси і проявляти безпосередній вплив на перебіг фізіологічних процесів і патологічних реакцій в тканинах зони впливу.
3. Ліки надходячи з шкіри в кров і лімфу розносяться по всьому організму і проявляють дію на тканини, які найчутливіші до них.
Рефлекторна, місцева і гуморальна дія ліків залежить від:
· кількості і типу введеної речовини;
· швидкості їх надходження в тканини;
· функціонального стану центральної нервової системи і реактивності всього організму;
· параметрів струму.
Зміни, що виникають в організмі під впливом постійного струму створюють фон, завдяки якому дія речовин, які вводяться одночасно з струмом має низку особливостей і переваг:
1. Ліки діють на фоні зміненого під впливом гальванічного струму електрохімічного режиму клітин і тканин.
2. Ліки надходять в тканини у вигляді іонів, що підвищує їх фармакологічну активність.
3. Утворення “шкірного депо” подовжує тривалість дії ліків.
4. Висока концентрація ліків створюється безпосередньо в патологічному вогнищі.
5. Не подразнюється слизова оболонка шлунково-кишкового тракту.
6. Забезпечується можливість одночасного введення декількох (з різних полюсів) ліків.
Концентрація більшості ліків, які застосовуються для ДДТ-електрофорезу, як для звичайного електрофорезу становить 1-5 %. Вплив вмісту речовини в розчині (на прокладках) на введення її в організм носить відносний характер і достовірний лише в межах малих і середніх концентрацій. Тому, використання в лікувальній практиці розчинів високої концентрації (більше 5%) є недоцільним і сприяє лише нераціональній витраті ліків.
Показання і протипоказання до ДДТ-електрофорезу такі ж як для ДДТ. Додатковим протипоказанням є індивідуальна непереносимість лікарської речовини.
