Home » ЗАКРИТА ТА ВІДКРИТА ТРАВМА ЖИВОТА

ЗАКРИТА ТА ВІДКРИТА ТРАВМА ЖИВОТА

11 Червня, 2024

ЗАКРИТА ТА ВІДКРИТА ТРАВМА nЖИВОТА

(МАТЕРІАЛИ ПІДГОТОВКИ ДО ЛЕКЦІЇ)

Найбільш частим видом травми живота в мирний час є пошкодження внаслідок nмеханічного впливу. Травма живота й органів черевної порожнини складають на війні відносно невелику групу. Під nчас другої світової війни частота поранень живота коливалася в межах від 1,9 до n5 %. Проте в структурі санітарних втрат сучасних війн рівень вогнепальних nпроникаючих поранень живота зріс до 5-9 %. Відносне збільшення кількості nпоранених у живіт у порівнянні з даними другої світової війни пов’язане зі nскороченням термінів доставки nпоранених з поля бою в лікувальні заклади завдяки використанню авіації, а також nз ранньою інфузійно-трансфузійною терапією в процесі транспортування.

Поранення живота під час другої світової війни вписали драматичну

сторінку в історію військової медицини. nЛетальність при проникаючих

вогнепальних пораненнях живота досягала 63 %. nЗначна частина поранених у

живіт вмирала в найближчі терміни після поранення. Навіть при сучасних nметодах транспортування, за даними локальних війн, біля 3/4 поранених у живіт nнадходили у тяжкому і вкрай тяжкому стані, у половини з них крововтрата nскладала біля 1500 мл.

За nостанні 10 років смертність від травм в Україні збільшилась на 38,7% . За nданими МОЗ, в Україні від травм щорічно гине 31 тис. людей, із них 20-25% від поєднаної травми. Особливо nобтяжують стан пацієнта пошкодження nорганів черевної порожнини, на долю яких припадає від 1,5 до 18% всіх травм мирного часу і не менше 10% під час воєнних конфліктів n.

За механізмом травми розрізняють:

відкриті і закриті пошкодження живота.

Закрита травма живота

Іноді замість терміна “закриті пошкодження nживота ” використовується інший – ” тупа травма живота “.

До nзакритих пошкоджень живота відносять травми, при nяких шкіра, підшкірна клітковина і апоневроз nзалишаються непошкодженими, а на шкірі живота та прикордонних областей часто nможна побачити садна і підшкірні крововиливи.

Ці ушкодження відбуваються nвід удару в живіт твердим предметом, здавлення живота, падіння з висоти, nобвалу, дії вибухової хвилі. Розрізняють ушкодження черевної стінки, органів nчеревної порожнини та заочеревинного простору.

Закриті ушкодження nживота поділяються на дві групи:

1. Без ушкодження внутрішніх органів:

• пошкодження черевної стінки,

• заочеревинні гематоми.

2. З nпошкодженням внутрішніх органів:

• паренхіматозних,

• порожніх.

Серед закритих ушкоджень черевної стінки розрізняють удари і розриви м’язів, крововиливу в nпідшкірну жирову клітковину. До забійних пошкоджень м’язів відносяться травматичні гематоми з розривом м’язової тканини. При nрозривах м’язів спостерігається велика гематома черевної стінки з діастазом розірваних країв м’язу. При nцьому може відбутися розрив великої артеріальної судини nчеревної стінки, що вже nє загрозою для nжиття потерпілого.

Закриті пошкодження внутрішніх nорганів найчастіше бувають множинними. Удари порожнистих органів виглядають як nорганічні гематоми. При цьому слід підкреслити, що для nзабиття товстої кишки характерним є поверхнева субсерозні гематома, для забиття nтонкої – глибока, підслизова. nНаявність великої гематоми з просочування кров’ю всіх nоболонок кишки свідчить про роздавлюваннія стінки nкишки.
nПошкодження паренхіматозних органів бувають без порушення цілості капсули (підкапсульні і центральні гематоми) і з порушенням її цілості (тріщини, розриви, відриви і розтрощення). Підкапсульні гематоми в подальшому можуть внаслідок розриву nвідшарованої і напруженою капсули випорожнитися в черевну порожнину з nвиникненням внутрішньочеревної кровотечі. Такі розриви паренхіматозних органів nприйнято називати двухмоментними.
nТріщини і розриви паренхіматозних органів можуть мати лінійну або зірчасту nформу, бути поодинокими nабо множинними, поверхневими або глибокими. nГлибокі наскрізні розриви, з’єднуючись між собою, приводять до відриву частини nоргана, яка може вільно лежати в черевній порожнині або в заочеревинному nпросторі.
nВажка травма, пов’язана nз сильним ударом, може приводити до повного відриву органу (нирка, селезінка) nвід його ніжки.
nУ широкій практиці при nнаявності декількох ран одного органу також вживають термін «множинні» n(множинні розриви тонкої кишки).
nХарактеризуючи рани, розриви і тріщини органів, nвказують їх число і локалізацію, користуючись загальноприйнятими анатомічними nпозначеннями (“множинні розриви нижнього полюса селезінки”, n”розрив протівоброжеечной частини клубової кишки”, “наскрізні nпоранення печінки в області 5-го і 6-го сегментів” і т.д.).

Відкрита травма живота

Відкриті ушкодження (поранення) наносяться nхолодною, вогнепальною зброєю та вторинними снарядами.

Рани, нанесені холодною зброєю, поділяються на: колоті, різані, nрубані і рвані.

Колоті поранення наносять nбагнетами, ножами, вузькими стилет, шилом, ножицями, столовими виделками і т.д. nТакі рани характеризуються набольший розмірами nпошкодження шкіри при досить значній глибині ранового каналу.

Різані поранення наносять nрізними ножами. Для них характерна велика протяжність nі лінійне напрямок. Краї ран, як правило, рівні. Часто nспостерігається інтенсивне зовнішнє кровотеча з великого числа пересічених nсудин. Великі різані рани живота можуть nсупроводжуватися евентраціі органів черевної порожнини.

Рубані рани наносять сокирою. У минулому зустрічалися рани, нанесені тесаком, шаблею. Такі рани характеризуються nтравматичністю, великим масивом зруйнованих тканин.

Рвані рани є найбільш травматичними і виникають при виробничій nтравмі різними деталями і механізмами (Наприклад: nкрильчаткою вентилятора двигуна) або є наслідком нападу тварин. Як правило, nтакі рани сильно забруднені.

Серед вогнепальних поранень розрізняють: дробові, кульові n(наскрізні, дотичні, і сліпі).

Сучасна nвогнестрільна рана характеризується тяжкістю, множинністю і глибиною nпошкодження тканин і органів. При пораненнях снарядами значний вплив на nвеличину і рід пошкоджень тканин припадає на дію вторинних снарядів – nфрагментів тканин людини (наприклад: кісткових уламків), різних предметів і nчасток вогнепальної зброї. Під впливом кінетичної енергії снаряда в nм’яких тканинах виникає короткочасний пульсуючий дефект (порожнина), діаметр nякого може бути в 30 разів більше діаметру самого снаряда. Це явище призводить nдо обширної контузії тканин, їх стиснення, розтягнення, nрозшарування, розриву, збільшенню об’єму органів та їх розривів, nдо різкого переміщенню рідин і газів.

При кульових пораненнях площа ушкодження збільшується в напрямку nдо вихідного отвору. Осколки у зв’язку з їх неправильною формою і великим nопором тканин на їх шляху максимальну енергію передають у nмомент зіткнення з тілом людини. Виходячи з цього, найбільша площа пошкоджень nспостерігається з боку вхідного отвору.

Вхідні отвори при nвогнепальних пораненнях живота тільки у половини постраждалих локалізуються на nпередній черевній стінці, у решти ж вхідні отвори nрозташовуються в інших анатомічних областях. Все це говорить про підвищену складність nвогнепальних поранень і про труднощі їх хірургічного лікування.

При автомобільних nкатастрофах і виробничих травмах спостерігаються поранення, нанесення nвторинними снарядами – осколками скла, металевими деталями і т.д. Такі рани за nхарактером наближаються до рвано-забитим.

Відкриті пошкодження nживота ділять на непроникаючі в черевну порожнину і проникаючі в черевну nпорожнину в залежності від того, чи залишилася очеревина непошкодженою або вона nпошкоджена.

При непроникаюче поранення nживота найчастіше пошкодженої виявляється передня черевна стінка nабо м’які тканини поперекової області. Вкрай рідко ушкоджується той чи інший nорган, розташований зачервенно (дванадцятипала кишка, підшлункова заліза, nнирка, сечовий міхур). При непроникаючих вогнепальних пораненнях черевної стінки під впливом сили бокового удару ранить снаряда можуть nпошкоджуватися органи заочеревинного простору і черевної порожнини. Однак nхарактер пошкодження органів у таких випадках більше nвідповідає закритій травмі.

Проникаючі nпоранення живота ділять на поранення без пошкодження внутрішніх органів і nпоранення з пошкодженням внутрішніх органів. Найчастіше проникаючі поранення nбез ушкодження внутрішніх органів спостерігаються при нанесенні удару ножем, nпричому з такою швидкістю, коли рухливі петлі тонкої кишки встигають вислизнути nв сторону від леза ножа.

Розрізняють пошкодження nпорожнистих органів (шлунок, кишківник, сечовий міхур, жовчний nміхур), паренхіматозних органів (печінка, селезінка, підшлункова nзалоза, нирки) і кровоносних судин (магістральні артерії і вени, судини брижі, nсальника, заочеревинного простору).

ДІАГНОСТИКА ЗАКРИТИХ ТА ВІДКРИТИХ ТРАВМ nЖИВОТА

Складність діагностики пошкоджень живота, особливо nзакритих, обумовлена стертістю клінічних проявів, різноманітністю одночасних nушкоджень органів черевної порожнини наявністю поєднаної травми. Більшість постраждалих знадходяться в стані nшоку, що змінює клінічну картину ушкоджень внутрішніх органів.
nКлінічна діагностика.
nОгляд.

Опис ран nза ознаками:
n1. Локалізація рани по nвідношенню до загальноприйнятих анатомічним nорієнтирів.
n2. Розміри її
n3. Конфігурація
n4. Напрямок рани
n5. Характер країв
n6. Стан шкіри навколо рани, із зазначенням поширеності змін.
n7. Наявність кровотечі.
nСкарги. nОсновною скаргою потерпілих є біль у животі різної nлокалізації, інтенсивності та іррадіації. Слід підкреслити, що в деяких nвипадках біль в області травми відсутній або може бути незначною, в той час як nбіль у зоні характерною іррадіації є досить сильною. Так само скарги на нудоту, nблювоту, затримку стільця і газів, порушення nсечовипускання, гематурію, тенезми, виділення крові із прямої кишки. Так само nскарги, пов’язані з крововтратою: різка слабкість, nзапаморочення, холодний піт, порушення зору, періодична втрата свідомості.
nАнамнез. Ретельний збір анамнезу, nобставин, пов’язаних з травмою, може дати багато для встановлення характеру nушкодження, особливо при закритій травмі живота.
nОб’єктивне nобстеження. Заслуговує на увагу вимушена поза, яку постраждалий намагається nзберігати і зміна якої призводить до різкого посилення nболю. Огляд черевної стінки починають з визначення nхарактеру дихальних екскурсій нижніх відділів грудної клітки і живота. При nогляді живота можна виявити садна, синці та крововиливи.

Фізікальні nметоди дослідження: відсутність печінкової тупості при перкусії вказує на пошкодження порожнистого органу, притуплення перкуторного nзвуку в пологих nмісцях черевної порожнини — nна внутрішню nкровотечу.

Методи дослідження. Лабораторні методи дослідження: клінічні аналізи крові та nсечі, дослідження рідини, отриманої з черевної порожнини.
nІнструментальні nметоди діагностики. Обов’язкові такі nлікувальні заходи, як проведення зонда в шлунок і катетеризація сечового nміхура.
nРентгенологічні методи nдіагностики. Використовують як безконтрастние, так і nконтрастні методи дослідження. Оглядова рентгенографія nє швидким, необтяжливим і досить інформативним методом дослідження при травмі nживота. Смужка nгазу під діафрагмою може вказувати nна пошкодження порожнистого nоргану.

УЗД органі nчеревної порожнини – допомагає nвиявити пошкодження паренхіматозних органів, присутність рідини в черевній nпорожнині і зачеревному просторі. Вивчення nпроблеми травматичного пошкодження печінки – одне з найважливіших питань у nклініці закритої травми живота. Це пов’язано, з одного боку, зростанням nтравматизму, в тому числі і печінки, з іншого – складністю діагностики та nлікування даної патології.
nПри політравмі приоритетним є проведення комп’ютерної томографії. При nізольованій закритій травмі живота приоритетним є проведення УЗД, однією з nпереваг якої є можливість дослідження у протишоковій, nпередопераційній палаті, а також множинне повторення при динамічному нагляді. nДіагностичну цінність методу УЗД збільшують новітні технології ультразвукового сканування та допплерівських режимів.

Деякі додаткові і спеціальні методи діагностики:

– Внутрішньовенна пієлографія допомагає nвиявити односторонню затримку або відсутність виділення сечі. Крім того, хірургові необхідні nвідомості про роботі nнирок у потерпілих з множинними масивними пошкодженнями органів черевної порожнини

– Ретроградна пієлографія дозволяє nвиявити розрив сечоводу.

– Цистоуретерографія — цінний nдіагностичний метод при переломах кісток тазу і наявності кровотечі з сечового каналу nі пошкодженю сечового міхура.

Лапароскопія (лапароцентез) nвиконують постраждалим з неясною клінічною картиною, при підозрі nна пошкодження органів черевної порожнини. Найбільш nдоступним та методом вибору при травмі живота є nлапарацентез. Лапароцентез і дослідження n«блукаючим» катетером, є високоінформативним у виявленні крові в черевній nпорожнині як наслідку розриву печінки. Метод цінний при обстеженні хворих із nзакритою травмою, що особливо перебувають у стані алкогольного nсп’яніння або в несвідомому стані через супутню черепно-мозкову травму. Дослідження nвмісту черевної порожнини за допомогою nкатетера, показано при неінформативності nфізікальних методів nобстеження .

За відсутності переконливих даних і збереженні сумнівів щодо пошкодження органів черевної nпорожнини виправдана діагностична лапаротомія.

Особливості ушкоджень різних органів.

а) Печінка. Закрита травма nпечінки виникає від прямого удару або nпротиудара і nздавлення.

Класифікація ушкоджень nпечінки.

1. Закриті ушкодження.

А.Вид пошкодження: розриви печінки з nпошкодженням капсули; субкапсулярні гематоми, центральні розриви або гематоми nпечінки, пошкодження позапечінкових жовчних шляхів і судин.

Б.Ступінь nпошкодження: поверхневі тріщини і розриви глибиною до 2 см, розриви глибиною від n2-3см до половини товщі органу, розриви глибиною більше половини товщі органу nта наскрізні розриви, розтрощення частини печінки або розчленування на окремі nфрагменти.

В.Локалізація пошкодження n(по частках і сегментами).

Г. Характер пошкодження nвнутрішньопечінкових судин і жовчних протоків.

2. Відкриті ушкодження. Вогнепальні: кульові, дробові і осколкові, nколото – різані.

3. Сполучення закритих і nвідкритих пошкоджень.

1. Ушкодженням паренхіматозних органів
nГоловною причиною патологічних змін і летальності при пошкодженні паренхіматозних органів є nкрововтрата. Можливим додатковим джерелом патологічних процесів є продукти секреції цих органів. Зазвичай вони nстерильні і в ранній період становлять меншу небезпеку, ніж крововтрата, яка nможе бути жізнеугрожающіх. Тому негайне оперативне втручання для зупинки nкровотечі має вирішальне значення. Внутрішньочеревна кровотеча супроводжується тахікардією та гіпотензією. nЯкщо кровотеча обмежується певним простором, то гематома може пальпувати або nвиявлятися при радіологічному дослідженні. При nізольованих пошкодженнях селезінки або печінки велику користь часто приносить реінфузія крові під час операції.
nПечінка
nПечінка часто пошкоджується як при тупий травмі, так і при проникаючому nпораненні. Багато пошкодження не вимагають оперативного втручання, кровотеча nзупиняється спонтанно до лапаротомії. В даний час це може бути встановлено за nдопомогою КТ-сканування, що дозволяє уникнути марної операції.
nЛікування зазвичай спрямована на припинення кровотечі. Проведення необхідних nдля цього заходів залежить nвід тяжкості ушкодження. При невеликих розривах печінки цілком ефективні nгемостатичні агенти або ушивання рани печінки в ситуаціях, коли nкровотеча не вдається зупинити іншими методами. Так, nвелике значення набуває тампонада рани сальником або проста тампонада. При nмасивному пошкодженні печінки з залученням порожнистої або печінкової вени може nзнадобитися повне припинення печінкового кровотоку. Летальність при такій травмі висока (50 – 100%). Припинення кровотечі може бути досягнуто за nдопомогою шунта (від нижньої порожнистої вени вище і нижче рівня nпечінки). Успіх залежить від швидкості накладення шунта. Найкращий доступ – nчерез праве передсердя з використанням серединної nстернотоміі. Прийом Принт (пережатие судин у гепатодуоденальну зв’язки) nзабезпечує припинення кровотоку в печінці по головних судинах. При деяких nушкодженнях печінки контроль кровотечі (аортального) досягається nза допомогою торакотомії, виконуваної до лапаротомії. Це запобігає надмірній nкрововтрату, пов’язану з видаленням тампонів при nлапаротомії.

б) Селезінка. Травма селезінки є nодним з найбільш частих видів ушкоджень. Закрита травма nселезінки виникає внаслідок прямого удару в область лівого підребер’я, nздавлення нижніх відділів грудної клітини, сили інерції (падіння з висоти). При закритій травмі nгрудей зустрічаються ушкодження селезінки отломками ребер. Розрив капсули nселезінки з випорожненням підкапсульної nгематоми і кровотечею в черевну порожнину виникає на 3-7-у добу після травми. nВідомі випадки більш пізнього виникнення вторинного nрозриву.

в) Підшлункова залоза. Відкриті та закриті ушкодження nпідшлункової залози в силу її анатомічного положення nзустрічаються рідко. Закриті ушкодження найчастіше виникають в результаті nпрямого удару в живіт рульовим колесом nавтомобіля при його зіткненні. Крім того, вони зустрічаються при падінні з nвисоти, надмірному і швидкому згинанні і розгинанні хребта.

У переважній більшості nспостережень травма підшлункової залози поєднується з nпошкодженням дванадцятипалої кишки, печінки, селезінки.

У оцінці тяжкості nпошкодження слід враховувати і анатомічну локалізацію травми: головка, тіло, nхвіст. Найбільш важкими є пошкодження головки підшлункової nзалози.

Г) Шлунок. nВідкриті пошкодження шлунка найчастіше зустрічаються при торакоабдомінальних nпораненнях. Це nпов’язано з тим, що більша частину органу спереду знаходиться під захистом реберного каркаса, а зверху безпосередньо nприлягає до діафрагми. При цьому нерідко одночасно відбувається поранення лівої nчастки печінки або селезінки. Закриті пошкодження виникають при сильному ударі в епігастральну ділянцку, nпадіння з висоти. Переповнення шлунка їжею призводить до гідродинамічного nудару і сприяє розриву його стінки.

Розрізняють забій, nрозриви, розтрощення стінки органу та повний відрив nшлунка. Вважається, що передня стінка шлунка схильна до розривів, задня –до розтрощення. Вкрай рідко спостерігається повний відрив шлунка від стравоходу, nабо шлунку від дванадцятипалої кишки.

Д) Дванадцятипала nкишка. nІзольовані пошкодження дванадцятипалої кишки в силу її анатомічного положення nнадзвичайно рідкісні, навіть ножові поранення дванадцятипалої кишки часто nпоєднуються з пораненням головки підшлункової залози, верхньої брижової nартерії, нижньої порожнистої вени, правої нирки. Вогнепальні поранення і nзакрита травма живота призводять до великих руйнувань, як nдванадцятипалої кишки, так і навколишніх органів.

Пошкодження забрюшинно nрозташованих відділів дванадцятипалої кишки, як правило супроводжуються nвиникненням гематоми, яка дуже швидко призводить до флегмоні заочеревинної nклітковини.

Є) Тонка кишка. Пошкодження nтонкої кишки – самий частий вид травми органів черевної nпорожнини. Наявність у просвіті кишки газу та рідкого nвмісту сприяє виникненню гідродинамічного удару з пошкодженням стінки органу, nіноді на досить значному пошкодженні. Закрита травма живота, призводить nнайчастіше до одного розриву nпетлі тонкої кишки. У місцях фіксації частіше nвиникають відриви ділянки кишки от брижі з внутрішньочеревною кровотечею і nподальшим некрозом кишки. Також при інших видах пошкодження тонкої кишки може nстатися розтрощення тонкої кишки, забиття у вигляді крововиливів.

ж) Товста кишка. Менша, порівняно з nтонкою кишкою, протяжність, відносна захищеність висхідній, низхідній ободової nі прямої кишки, обумовлюють більш рідкісні пошкодження nтовстої кишки. Найчастіше пошкоджуються рухливі її відділи – поперечно nободова і сигмовидна частини. Причини і механізм закритих ушкоджень nтовстої кишки приблизно такі ж, що і тонкої кишки. nОсобливість перебігу клініки, що виражається в ранньому розвитку перитоніту або nфлегмони заочеревинної клітковини, має велике, якщо не вирішальне значення у nвизначенні хірургічної тактики. Особливу групу складають пошкодження прямої nкишки при випадковому або навмисному введенні сторонніх nтіл і nстисненого газу через задній отвір, при проведені nклізм. Всі пошкодження прямої кишки ділять на внутрішньочеревні nі заочеревинні.

З) Судини nчеревній порожнині і заочеревинного простору. Будь-яке nпошкодження черевної порожнини і заочеревинного простору, природньо, nсупроводжується порушенням цілості кровоносних судин. Найбільш частим варіантом nізольованого поранення кровоносних судин черевної порожнини є поранення nвеликого сальника. Будь-яке пошкодження органу, який розташований заочеревинно, супроводжується пошкодженням кровоносної судини і крововиливом nу заочеревинну клітковину. Крововтрата в заочеревинну клітковину може досягати nдекількох літрів.

І) Пошкодження органів сечової nсистеми. Прийнято розрізняти:

1.Пошкодження нирок без порушення nкапсули;

2.Пошкодження непроникаючі в nчашково-мискову систему, з утворенням навколониркової гематоми;

3.Разриви чашково-мискової nсистеми з утворенням урогематоми;

4. Розтрощення нирки і nпошкодження її магістральних судин.

Ножові поранення сечового міхура nзустрічаються відносно рідко. Позачеревні поранення сечового міхура і прямої nкишки зустрічаються при падінні на гострі предмети і в випадках вогнепальних поранень. При nзакритій травмі живота спостерігаються позачеревні і внутрішньоочеревинні розриви сечового міхура, механізм nяких різний.

Особливе місце займають заочеревинні nушкодження , що супроводжуються масивними крововиливами nв заочеревинного простору . Заочеревинні nпосттравматичні крововиливи виникають не тільки при травмі живота , але і при nпошкодженні таза, ніжегрудного та поперекового відділів хребта. Заочеревинні гематоми при значних , обсягах і поширеності визначають результат травми. Особливістю їх є труднощі діагностики , так як вони « симулюють » пошкодження внутрішніх органів n, проявляючись синдромом «гострого живота» , в результаті чого відбуваються nдіагностичні помилки , що тягнуть за собою і помилки в лікувальній тактиці . Проводять лапаротомії , під час яких , nкрім заочеревинного крововиливу, пошкодження органів черевної порожнини не nзнаходять.

Джерелом крововиливу в заочеревинного nпростору є переломи таза , пошкодження венозних nсплетінь хребта. Анатомічної nпередумовою освіти заочеревинних крововиливів є тісний зв’язок фасціально – nклітинних просторів тазу з зачеревним простором. У забрюшинную клітковину може вилитися nдо 3000 мл крові.

nЛікування на госпітальному етапі.

До огляду хірургом у стаціонарі хворого не напувати, не вводити наркотики! Після встановлення діагнозу – оперативне лікування, характер nякого залежить від ступеня та локалізації ушкодження.

Хворі із nзакритою травмою живота, яка не супроводжується внутрішньочеревною кровотечею nабо розривом порожнистого органу, підлягають nконсервативному лікуванню. При наявності рани черевної стінки nобов”язково виконується ПХО рани з обов’язковим проведенням екстреної nпрофілактики правця. Всі хворі з проникаючим nпошкодженням живота підлягають хірургічному втручанню.
n При розривах порожнистих органів показана nкороткотермінова підготовка хворого з подальшим виконанням операції (зашивання nрани, резекція органу), санації черевної порожнини та дренування її. Важливим nявляється назогастральна інтубація та декомпресія тонкої кишки.

Хірургічне nлікування

 nНайбільш зручний доступ — серединна лапаротомія.

 nНайбільш важливі моменти в хірургії травм живота — своєчасна nдіагностика і екстрена nзупинка внутрішньочеревних кровотеч

 В екстрених nвипадках вірогідне передавлювання черевної аорти кулаком на фоні масивної nінфузійної терапії і негайного проведення оперативного nвтручання

 Кровотеча nз аорти і її основних гілок в час операції тимчасово зупиняють nшляхом накладення судинного затиску, одночасно виконуючи реанімаційні заходи

 В менше nважких випадках ретельне обстеження і лікування виконують після відновлення ОЦК і стабілізації стану пацієнта.

 Заочеревині гематоми тазу і нижніх відділів живота. Оперативне втручання проводять надалі nвиявлення джерела кровотечі ангиографічеськи або при прогресивному збільшенні nзаочеревних гематом в об’ємі, nоскільки в основній nмасі випадків їх виникнення nпов’язане з переломами nкісток тазу, і вони, як nправило, не піддаються nревізії.

Зачеревним гематомам верхніх відділів nживота (особливо в районі дванадцятипалої кишки, підшлункової nзалози і ниркових ніжок) належить приділяти особливу увагу !

 При nзачеревному розриві стінки дванадцятипалої кишки nтільки раннє його виявлення і ушивання сприяють успіху подальшого лікування, якщо дотримувати умову проведення nдодаткових хірургічних заходів декомпресії дванадцятипалої кишки nі якісному дренуванню зачеревної клітковини

 При nпоперечних розривах підшлункової залози методом вибору nслужить її дистальна резекція.

 При пошкодженнях nпечінки перш за все потрібно буде виконати ретельний гемостаз раньової поверхні. Неглибокі тріщини печінки, що nкровоточать, ушивають матрацними або хрестоподібними швами.За наявності значних розривів nз практично повним відривом частини печінки цю частину видаляють, при потребі проводять гепатооментопексию.