Методична вказівка для студентів 1 курсу
(медичний факультет)
ЗАНЯТТЯ № 3 (6 год.)
ТЕМИ:1. Біогенні елементи. Характерні реакції іонів деяких макро- та мікроелементів.
2. Комплексоутворення в біологічних системах. Визначення загальної твердості води.
МЕТА. Ознайомитися з основними хімічними властивостями та біологічною роллю деяких макро- та мікроелементів.
Навчитися визначати загальну твердість води методом комплексонометрії.
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ.
В організмі людини і тварин відкрито понад 75 хімічних елементів. Шість з них – вуглець, водень, азот, кисень, фосфор і сірка – входять до складу вуглеводів, ліпідів,білків, нуклеїнових кислот. Ці елементи називають органогенними. Близько 20 хімічних елементів є життєво необхідними для людини. Це натрій, калій, кальцій, магній, хлор, залізо, марганець, йод, фтор, цинк, мідь та ін.
Похідні амінополікарбонових кислот під назвою комплексони, широко використовуються в об’ємному аналізі для визначення іонів металів. Наприклад, трилон Б (ЕДТА) утворює комплексні сполуки з іонами лужноземельних елементів, що дозволяє проводити їх кількісне визначення. Спосіб знайшов широке застосування для визначення загальної твердості води при оцінці якості питної води. Трилон Б використовують при захворюваннях, пов’язаних з надмірним відкладанням солей (артрити). Кальцій-динатрієву сіль етилендиамінтетраоцтової кислоти під назвою тетрацин-кальцій, використовують внутрішньо при отруєннях важкими металами або рідкісноземельними елементами. Похідні ЕДТА застосовують при отруєннях радіонуклідами: плутонієм, ітрієм, церієм, цирконієм, тощо.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ практичНОЇ РОБОТИ ( 900 – 1200)
1. Біогенні елементи. Характерні реакції іонів деяких макро- та мікроелементів.
Робота 1. Гідроліз солей натрію і калію.
Візьміть три пробірки. Внесіть у 1-у пробірку 3-4 краплі водного розчину солі карбонату натрію, у 2-у – 3-4 краплі сульфату натрію, у 3-ю – 3-4 краплі сульфату калію. Додайте по 1 краплі розчину фенолфталеїну. Яку реакцію на індикатор показують розчини? Чому? Запишіть рівняння реакцій гідролізу.
Робота 2. Забарвлення полум’я солями натрію і калію.
Візьміть ніхромову дротину, очистіть її в концентрованій хлоридній кислоті і прогрійте в полум’ї пальника. Торкніться розжареною дротиною до кристалів солі калію і внесіть в полум’я. Солям калію властиве фіолетове забарвлення полум’я.
Проробіть теж саме і з сіллю натрію. Спостерігайте жовте забарвлення полум’я.
Робота 3. Реакція катіону Са2+ з оксалатом амонію.
До 2 крапель розчину хлориду кальцію додайте 2 краплі розчину оксалату амонію. Утворюється білий осад оксалату кальцію. Напишіть рівняння реакції.
Робота 4. Реакція катіону Fe2+ з гексаціанофератом (III) калію.
В пробірку внесіть 2-3 краплі розчину солі Мора (містить FeSO4). Додайте 2 краплі розчину К3[Fe(СN)6]. Утворюється темно-синій осад турнбулевої синьки. Додайте декілька крапель дистильованої води.
Робота 5. Реакція катіону Fe3+ з гексаціанофератом (II) калію.
До 2-3 крапель солі феруму (III) додайте 2 краплі розчину К4[Fe(СN)6]. Утворюється темно-синій осад берлінської блакиті.
Робота 6. Взаємодія солі заліза (II) з перманганатом калію.
До 2-3 крапель солі Мора додайте 1 краплю розведеної сульфатної кислоти і 1 краплю розчину перманганату калію. Перемішайте.
В одержаному розчині перевірте присутність іона Fe3+ гексаціанофератом (ІІ) калію. Напишіть рівняння окисно-відновної реакції.
Робота 7. Визначення фосфору у воді та біологічних рідинах.
Для дослідження вмісту фосфатів у воді відбирають 3-4 мл води, додають 2-3 краплі 2% розчину амоній молібдату в підкисленому 0,001М розчині CuSO4 і 2-3 краплі 2% розчину аскорбінової кислоти та ретельно перемішують. Суміш залишають на 15-20 хв для проходження реакції. У випадку наявності фосфатів у воді, розчин набуває синього забарвлення. Таку ж пробу проводять з дистильованою водою.
Визначення залишків фосфатів на посуді після використання мийних засобів.
Пробірку миють з використанням синтетичного мийного засобу, ополіскують 3-4 рази водопровідною водою. В пробірку наливають 4 мл дистильованої і проводять визначення фосфатів за методикою, наведеною вище.
Робота 8. Визначення вмісту сульфатів у воді.
В пробірку відбирають 5 мл водопровідної води і додають 3 краплі 10 % розчину барій хлориду.
За появою помутніння роблять висновок про вміст сульфатів:
до 5 мг/л – відсутність помутніння;
5-10 мг/л – слабке помутніння, яке з’являється через кілька хв;
10-100 мг/л – слабке помутніння, яке з’являється відразу;
100-500 мг/л – сильне помутніння, яке швидко осідає.
Робота 9. Визначення вмісту заліза у воді.
В пробірку відбирають 10 мл води з водогону, додають 1 краплю конц. HNO3, 3-4 краплі 5 % гідроген пероксиду і приблизно 0,5 мл 20% розчину калій тіоціанату (KSCN). Розчин забарвлюється в рожевий колір, якщо концентрація заліза близька до 0,1 мг/л, якщо концентрація більша – з’являється червоне забарвлення.
2. Комплексоутворення в біологічних системах. Визначення загальної твердості води.
Робота 10. Визначення загальної твердості води.
Промити бюретку розчином трилону Б (тричі) і заповнити її. Обов’язково заповнити носик бюретки і встановити рівень розчину в бюретці на відмітці “0”. Потім відміряти піпеткою 50 або 100 мл води (VН2О) з водогону і перенести її в колбу для титрування. До неї додати 10 мл аміачного буферного розчину і 20-40 мг (на кінчику шпателя) сухого ідикатора еріохром-чорного Т. Титрований розчин стане при цьому винно-червоним. По краплях додавати з бюретки розчин трилону Б до розчину у колбі до переходу забарвлення в синє. Титрування повторити доти, поки відхилення об’єму трилону Б становитиме 0,1 мл.
Загальну твердість води ( Т заг. ) розрахувати за формулою:

Розрахунок твердості провести до третього знаку після коми і заокруглити до сотих.
СЕМІНАРСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ (1230 – 1400)
ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ:
1. Біогенні елементи. Характерні реакції іонів деяких макро- та мікроелементів.
1. Біогенні елементи. Макро- і мікроелементи.
2. Властивості та біологічна роль деяких s-елементів (калій К, натрій Na, кальцій Са, магній Мg).
3. Властивості та біологічна роль деяких р-елементів (фтор, хлор, бром, йод).
4. Властивості та біологічна роль деяких d-елементів (залізо, марганець).
2. Комплексоутворення в біологічних системах. Визначення загальної твердості води.
1. Комплексні сполуки. Координаційна теорія А.Вернера.
2. Поняття про металовмісні біокомплекси.
3. Комплексони. Трилон Б та механізм його взаємодії з 2- і 3-зарядними іонами металів.
4. Вплив реакції середовища на взаємодію іонів металів з трилоном Б.
5. Індикатори методу комплексонометрії та механізм зміни їх кольору.
6. Твердість води та методи її усунення. Визначення загальноїі твердості води..
7. Санітарно-гігієнічна оцінка якості питної води за твердістю. Застосування трилону Б в медицині.
Зразки тестових завдань та ситуаційних задач.
І.Тестові завдання.
1. З поданого переліку виберіть назву солі, що утворена сильною кислотою і слабкою основою: калію сульфат, амонію сульфат, натрію нітрат, натрію карбонат.
А. Калію сульфат В. Натрію нітрат
Б. Амонію сульфат Г. Натрію карбонат
2. Розчин якої з солей (завдання 1) внаслідок гідролізу буде мати лужне середовище?
А. Калію сульфат В. Натрію нітрат
Б. Амонію сульфат Г. Натрію карбонат
3. Назвіть йон-комплексоутворювач у комплексній сполуці [Ag (NH3)2] OH.
А. Аргентум В. Нітроген
Б. Оксиген Г. Гідроген
ІІ. Ситуаційні задачі.
1 На титрування 50 мл води витрачено 3,4 мл розчину трилону Б з нормальністю 0,0500 н. Обчислити твердість води. Чи відповідає ця вода санітарно-гігієнічним нормам по твердості.
2. Із наважки
Відповіді на тести та ситуаційні задачі.
І. Тестові завдання.
1. Б
2. Г
3. А
ІІ. Ситуаційні задачі.
1. 3,4 мг-екв/л
85,26 %
Вихідний рівень знань та вмінь
Студент повинен знати:
– назви макро- та мікроелементів, їх біологічну роль.
– характерні властивості йонів натрію, калію, кальцію, хлору, феруму.
– будову комплексних сполук.
– суть комплексонометрії
Студент повинен вміти:
– проводити якісні реакції на окремі біогенні елементи.
– визначати загальну твердість води
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
Основні:
- Музиченко В.П. Медична хімія Медицина (Київ). – 2010. – 496 с.
- Миронович Л.М. Медична хімія: Навчальний посібник. – Київ: Каравела, 2008. – 159 с.
- Калібабчук В.О. Медична хімія: Підр.для вузів/В.О. Калібабчук, Л.І. Грищенко, В.І. Миронович Л.М., Мардашко О.О. Медична хімія: Навчальний посібник. – Київ: Каравела, 2007. – 168 с.
- Миронович, Л. М. Медична хімія : навч. посібник / Л. М. Миронович, О. О. Мардашко. – К. : Каравела, 2007. – 168 с.
5. Гомонай В.I., Голуб Н.П., Секереш К.Ю., Богоста А.С. Медична хімія (фізична, колоїдна та біонеорганична хімія). Посібник до лабораторного практикуму для студентів медичного факультету Ужгород. – 2007. – 131 с.
- Галинська та ін.; Під ред. В.О. Калібабчук.— K.: інтермед, 2006 — 460 с
- Мороз А.С. Медична хімія : підручник /, Д.Д. Луцевич, Л.П. Яворська. – Вінниця : Нова книга, 2006. – 776 с.
- Порецький А.В., Баннікова-Безродна О.В., Філіппова Л.В. Медична хімія: Підручник. — К.: ВСВ “Медицина”, 2012. — 384 с.
- http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/pharma_2/classes_stud/медична хімія/медичний факультет/1 курс/українська/комплексні сполуки.
Додаткові:
1. Равич-Щербо М.И., Новиков В.В., Физическая и коллоидная химия.- М., – 1976.- С.41-59.
2. Мороз А. С., Ковальова А. Г. Фізична та колоїдна хімія. Л. «Світ», 1994.
3. Садовничая Л.П. и др. Биофизическая химия.- К., – 1986.- С.41- 59
Методичну вказівку склали: д.б.н. Фальфушинська Г.І., доц. Кирилів М.В.
Обговорено і затверджено на засіданні кафедри
„27 ” серпня 2013 р. протокол № 1 .