Home » Заняття 5

Заняття 5

23 Червня, 2024

Заняття 5. Алергійний кон’юнктивіт

Протокол діагностики та лікування дітей з алергічним кон’юнктивітом

Алергічний кон’юнктивіт
Н10 Кон’юнктивіт.
Н10.1 Гострий атопічний кон’юнктивіт.
Н10.2 Інші гострі кон’юнктивіти.
Н10.3 Гострий кон’юнктивіт неуточнений.
Н10.4 Хронічний кон’юнктивіт.
Н10.9 Кон’юнктивіт неуточнений.

Алергічний кон’юнктивіт – зумовлене контактом із причинним алергеном алергійне запалення кон’юнктиви, що виявляється свербежем вік, гіперемією, сльозотечею.

Діагностика

· Обов’язкові лабораторні дослідження:
– загальний аналіз крові (1) (при наявності патологічних змін показників – повторні дослідження 1 раз у 10 днів);
– реакція Вассермана, дослідження на ВІЛ-інфекцію;
– загальний аналіз сечі (1);
– цитологічне дослідження виділень з очей (1).

· Додаткові лабораторні дослідження (1):
– бактеріологічне дослідження (посів) виділень з очей;
– імунофлуоресенція змиву з кон’юнктив;
– біохімічне дослідження крові (білірубін, АЛТ, АСТ, сечовина, глюкоза).

· Обов’язкове алергологічне обстеження:
– проведення шкірних тестів з атопічними алергенами (скарифікаційні).
· Додаткове алергологічне та імунологічне обстеження:
– визначення загального сировоткового IgЕ;
– визначення алергенспецифічних IgЕ.

· Додаткові інструментальні дослідження:
– кон’юнктивальні провокаційні тести.

· Обов’язкові консультації фахівців:
– алерголог;
– окуліст;
– отоларинголог.

Лікувально-профілактичні заходи

1. Хворому надаються рекомендації з дотримання елімінаційної, гіпоалергенної дієти, а також зміни способу життя з урахуванням виявлених причинно-значущих алергенів.

2. Медикаментозна терапія:
– антигістамінні топічні, а при неефективності – системні препарати.
При відсутності протипоказань – проведення специфічної алерговакцинації у спеціалізованій алергологічній установі. При неможливості проведення лікування в амбулаторних умовах – стаціонарне лікування (10-14 днів).
Лікування проводиться здебільшого в амбулаторно-поліклінічних умовах протягом 10-14 днів.
Вимоги до результатів лікування:
– повне одужання.
Хворі підлягають диспансерному спостереженню лікаря-алерголога.

Алергічний кон’юнктивіт це запальна реакція кон’юнктиви на вплив алергенів, що характеризується гіперемією і набряком слизової оболонки повік, набряком і свербінням повік, утворенням фолікулів або сосочків на кон’юнктиві, іноді супроводжується ураженням рогівки з порушенням зору. Кон’юнктивіт виникає припідвищеної, генетично закладеної чутливості організму до того чи іншого алергену. Кон’юнктивіт є найчастішою локалізацією алергічної реакції з боку органу зору, складаючи до 90% всіх аллергозов[10]; Рідше зустрічаються алергічний блефарит, дерматит вік, ще більше рідко алергічний кератит, Ірит, увеїт, Ретиніт, неврит. Разом з тим кон’юнктивітзазвичай виявляється при інших алергічних ураженнях очей блефаритах, дерматитах століття, кератитах.

Очі можуть бути місцем розвитку алергічної реакції при багатьох системних імунологічних розладах, причому ураження очей нерідко буває найбільш драматичним проявом хвороби.

Алергічні кон’юнктивіти часто поєднуються з такими алергічними захворюваннями, як бронхіальна астма, алергічний риніт, Атопічний дерматит. Алергічна реакція відіграє важливу роль в клінічній картині інфекційних захворювань очей.

Поширеність

Алергічні кон’юнктивіти вражають приблизно 15% всього населення і є важливою клінічною проблемою практичної офтальмології та алергії так сформульована значущість алергічної патології очей в сучасному міжнародному керівництві Current ocular therapy (2000)[11]. Будучиклінічним проявом алергічної хвороби, алергічні кон’юнктивіти відображають широку поширеність алергози. У посібнику з імунології Р.М. Хаітова (2000) вказується, що число хворих алергіями досягає в західних країнах в середньому 20% усього населення, а в окремих регіонах до 4050%[8]. У той же час, за останніми даними, 8090% всіх страждають алергією мають ураження очей[9]. За нашими дослідженнями, серед хворих з підтвердженою гіперчутливістюдо пилкових алергенів 912% мали прояви очної алергії[3]. За даними Н.І. Ільїної і С.А. Польнер (2001), захворюваність рінокон’юнктівіта в середньому по Росії становить від 127 до 24%[1]. Вважається, що алергія розвивається в 50% випадків, якщо обоє батьків страждають алергічними захворюваннями, в 25% якщо хворий алергією один з батьків і в 125%, якщо у батьків немає алергії[4, 6].

Патогенез

Синонімом алергії є реакція гіперчутливості. Реакції гіперчутливості класифікують на негайні (розвиваються в межах 30 хвилин від моменту впливу алергену) і уповільнені (розвиваються через 2448 год або пізніше після впливу). Негайні кон’юнктивальні реакції викликаються викидом в кон’юнктиву біологічно активних медіаторів з гранул тучних клітин при їх активації і дегрануляції. Гладкі клітини кон’юнктиви грають найважливішу роль в патогенезіалергічних кон’юнктивітів. Як клеткімішені алергії, вони є джерелом усього спектру медіаторів алергії. Число тучних клітин в тканинах ока та придатків приблизно 50 мл н[10]. Механізм реакції негайного типу полягає в послідовно змінюють один одного етапах[1]. Реакція запускається взаємодією алергену з алергічними антитілами, що відносяться до IgE. Останні продукуються Вклеткамі, процес регулюється цитокінами, які генерують Тклеткі. Ведучимицитокінами є інтерлейкіни IL4 і IL13. При повторному попаданні алергену на кон’юнктиву виникає IgEзавісімая активація опасистих клітин, що викликає викид медіаторів запалення: гістаміну, брадикініну, триптази, лейкотрієнів, простагландинів та ін виділяються медіатори викликають у хворого свербіж повік, світлобоязнь, сльозотеча, набряк і гіперемію слизової оболонки. Якщо в симптомах гострої фази алергічного кон’юнктивіту найбільшу роль відіграє викид гістаміну, то в відстроченої стадії алергічноїреакції негайного типу більш важливу роль набувають метаболіти арахідонової кислоти (простагландин D 2, лейкотрієни C 4, D 4, E 4 ) і, можливо, фактор активації тромбоцитів.

Діагностика

У деяких випадках типова картина захворювання або чіткий зв’язок його з впливом зовнішнього алергенного фактора не залишає сумніву в діагнозі. У більшості ж випадківдіагностика алергічних захворювань очей сполучена з великими труднощами і нерідко вимагає застосування специфічних алергологічних методів дослідження.

Алергологічний анамнез найбільш важливий діагностичний чинник, за нашими даними, дозволяє припустити винний алерген у 70% хворих[5]. Важливе діагностичне значення мають природно виникають або спеціально проводяться елімінаційна і експозиційна проби. Шкірні тести, застосовувані вофтальмологічній практиці (аплікаційна, прик тест, скарификационная, скарификационноаппликационная), малотравматичні і в той же час досить інформативні. Провокаційні алергічні проби (кон’юнктивальний, назальний і під’язикова) застосовують у виняткових випадках, з великою обережністю і тільки в період ремісії. Лабораторна алергодіагностика високоспецифічні і можлива в гострому періоді захворювання без побоювання заподіяти шкоду хворому. Важливе діагностичне значення маєвиявлення еозинофілів в соскобе з кон’юнктиви.

В залежності від особливостей перебігу алергічних кон’юнктивітів, пов’язаних з часом року, виділяють сезонний, зазвичай загострюється навесні і влітку, і цілорічний, що виникає в будь-який час року (табл. 1).

Основні принципи лікування

До них відносяться:

елімінація, Тобто виключення, якщо це можливо, винного алергену самий ефективний і безпечний метод попередження та лікування алергічних кон’юнктивітів;

лікарська симптоматична терапія займає головне місце в лікуванні алергічних кон’юнктивітів: місцева, із застосуванням очних препаратів, і загальна антигістамінні препарати всередину при важких ураженнях;

специфічна імунотерапія(ЗВТ) проводиться в лікувальних установах при недостатній ефективності лікарської терапії і неможливості виключити винний алерген. В останні роки ми застосовуємо метод прискореної ЗВТ: ефективність відмічена у 971% хворих, а терміни курсового лікування скорочуються з 68 до 2 тижнів[5].

Місцева антиалергійна терапія. У таблиці 2 наведено основні базисні засоби, додаткові кошти, а також комплексніпрепарати місцевої терапії. Слід мати на увазі, що в практичній офтальмології число препаратів збільшується з кожним роком.

Системне застосування антигістамінних препаратів необхідно тільки у випадках важкого перебігу алергічних кон’юнктивітів. Системні антигістамінні препарати включають в комплексну терапію на 3-6 днів. Практично всі антигістамінні препарати I покоління(Димедрол, супрастин, діазолін, тавегіл, піпольфен) мають седативний ефект. Ці кошти можуть призначатися як виняток в якості недорогих препаратів, але з обов’язковим попередженням про можливість седативного ефекту[7]. У більшості країн світу в лікуванні алергічних захворювань основне місце займають антигістамінні препарати II покоління.

Клінічні форми алергічних кон’юнктивітів

Найбільш частозустрічаються наступні клінічні форми алергічних кон’юнктивітів, що характеризуються своїми особливостями, які необхідно враховувати при виборі лікування: поллінозний кон’юнктивіти, весняний кератокон’юнктивіт, лікарська алергія, хронічний алергічний кон’юнктивіт, алергічний кон’юнктивіт при носінні контактних лінз, крупнопапіллярний кон’юнктивіт.

Поллінозний кон’юнктивіти. Це сезонні алергічні захворювань очей, що викликаютьсяпилком в період цвітіння трав, злакових, дерев. Час загострення тісно пов’язане з календарем цвітіння рослин в кожному кліматичному регіоні. Поллінозний кон’юнктивіт може починатися гостро: нестерпний зуд повік, печіння під століттями, світлобоязнь, сльозотеча, набряк і гіперемія кон’юнктиви. Набряк кон’юнктиви може бути настільки вираженим, що рогівка потопає в навколишньому хемотічной кон’юнктиві (рис. 2.). У таких випадках з’являються крайові інфільтрати в рогівці, як правило, в області очноїщілини. Більш часто поллінозний кон’юнктивіт протікає хронічно з помірним печінням під повіками, періодично виникають сверблячкою століття.

Рис. 1. Принципи терапії алергічних кон’юнктивітів.

Рис. 2. Гострий поллінозний кон’юнктивіт, хемоз кон’юнктиви.

Лікування при хронічномуперебігу: аломид або лекролін 2 рази на день протягом 2-3 тижнів (ефективність 92%). При гострому перебігу призначають аллергофтал або сперсаллерг 2-3 рази на день. Додаткова терапія при важкому перебігу: антигістамінні препарати всередину. При блефариті застосовують мазь гідрокортизону-ПОС на віки. При наполегливому рецидивуючому перебігу проводять специфічну випробування в.

Весняний кератокон’юнктивіт (весняний катар). Захворювання зазвичайвиникає у дітей у віці 512 років, частіше у хлопчиків, має переважно хронічне завзяте, виснажливе перебіг. Найбільш характерною ознакою є сосочкові розростання на кон’юнктиві хряща верхньої повіки (кон’юнктивальна форма), зазвичай дрібні, сплощені, але можуть бути великими (рис. 3). Рідше сосочкові розростання розташовуються уздовж лімба (лімбальних форма). За нашими спостереженнями тривалим, нерідко уражається рогівка: епітеліопатія, ерозія або виразка рогівки, кератит, гіперкератоз (рис. 4).

Рис. 3. Весняний кератокон’юнктивіт. Кон’юнктивальні сосочки.

Рис. 4. Весняний кератокон’юнктивіт. Гіперкератоз рогівки.

Лікування: при легкому перебігу – інстиляції аломід або лекроліна 3 рази на день.При важкому перебігу застосовують кузікром, сперсаллерг або аллергофтал 2 рази на день. При лікуванні весняного катару необхідне поєднання антиалергічних крапель з кортикостероїдами: інстиляції очних крапель дексапос, максидекс або офтан-дексаметазону 2-3 рази на день протягом 3-4 тижнів. Додатково призначають антигістамінні препарати всередину. При виразці рогівки застосовують репаративні засоби (очні краплі Вітасік або гелі солкосерил, Корнерегель). При тривалому, упертого перебігу весняногокатару проводять курс лікування гістоглобулін (4-10 ін’єкцій)[3].

Лікарський алергічний кон’юнктивіт. Захворювання може виникнути гостро після першого застосування будь-яких ліків, але зазвичай розвивається хронічно при тривалому лікуванні, причому можлива алергічна реакція як на лікарський засіб, так і на консервант очних крапель. Гостра реакція виникає протягом 1:00 після введення препарату (гострийлікарський кон’юнктивіт, анафілактичний шок, гостра кропив’янка, Набряк Квінке, системний капіляротоксикоз та ін.) Підгостра реакція розвивається протягом доби. Затяжна реакція проявляється протягом декількох днів і тижнів, зазвичай при тривалому місцевому застосуванні лікарських засобів. Очні реакції останнього типу зустрічаються найбільш часто (у 90%) і мають хронічний характер (рис. 5). Практично будь-який лікарський засіб може викликати алергічнуреакцію очі. Один і той же препарат у різних хворих може викликати неоднакові прояви. Разом з тим різні препарати можуть викликати схожу клінічну картину лікарської алергії.

Рис. 5. Лікарський алергічний кон’юнктивіт. Хронічне перебіг з мелкопапіллярной гіперплазією на верхньому столітті.

Головним у лікуванні лікарської алергії є скасування«Винного» препарату або перехід на той же препарат без консерванту.

Надалі, при гострому перебігу застосовують очні краплі аллергофтал або сперсаллерг 23 рази в лінь, при хронічному аломид, лекролін або лекролін без консерванту 2 рази на день.

Хронічний алергічний кон’юнктивіт. Алергічні кон’юнктивіти найбільш часто мають хронічний перебіг: помірне печіння очей, незначне відокремлюване,періодично виникає свербіж повік. Слід мати на увазі, що нерідко численні скарги на неприємні відчуття поєднуються з незначними клінічними проявами, що ускладнює діагностику.

Серед причин завзятої течії можуть бути підвищена чутливість до пилку, промисловим вредностям, харчових продуктів, засобів побутової хімії, домашнього пилу, лупи та вовни тварин, сухим кормів для риб, лікарських препаратів, косметичних засобів, контактні лінзи.

Найбільш важливим у лікуванні є виключення факторів ризику розвитку алергії, якщо вдається їх встановити. Місцеве лікування включає інстиляції очних крапель лекроліна або аломід 2 рази в день протягом 34 тижнів (ефективність 97%)[4]. При явищах блефарити призначають очну мазь гідрокортізонаПОС 2 рази на день на віки і препарати штучної сльози (сльоза натуральна або Офтагель, відісікгель) 2 рази на день.

Алергічний кон’юнктивіт при носінні контактних лінз. Вважається, що у 5565% пацієнтів, що носять контактні лінзи, коли-небудь обов’язково виникне алергічна реакція кон’юнктиви: подразнення очей, світлобоязнь, сльозотеча, печіння під століттями, свербіж, дискомфорт при вставлянні лінзи[2]. При огляді можна виявити дрібні фолікули, дрібні або великі сосочки на кон’юнктиві верхніх повік, гіперемія слизової оболонки, набряк і точкові ерозії рогівки.

Лікування: необхідно змінити засоби догляду за лінзами або відмовитися від носіння контактних лінз. Призначають інстиляцію очних крапель лекроліна або аломід. При гострій реакції застосовують аллергофтал або сперсаллерг 2 рази на добу. При наполегливому перебігу призначають ціклоліп[2].

Крупнопапіллярний кон’юнктивіт (КПК). Захворювання являє собою запальну реакцію кон’юнктиви верхньої повіки, протягом тривалого періоду знаходиться в контакті з чужорідним тілом. Виникнення КПК можливе за таких умов: носіння контактних лінз (жорстких і м’яких), використання очних протезів, наявність швів після екстракції катаракти або кератопластики, що стягають склеральний пломб.

Хворі скаржаться на свербіння і слизової виділення. У важких випадках може з’явитися птоз. Великі (гігантські діаметром 1 мм і більше) сосочки групуються по всій поверхні кон’юнктиви верхніх повік (табл. 3).

У лікуванні КПК основне значення має усунення чужорідного тіла. До повного зникнення симптомів закапують аломид або лекролін.

Інфекціонноаллергіческіе кон’юнктивіти. Зазвичай розвиваються при хронічній бактеріальної інфекції кон’юнктиви, повік, носоглотки, зубів, мають завзяте рецидивуючий перебіг (рис. 6). Нерідко ускладнюються крайовим кератитом. У випадках запальних (алергічних) кон’юнктивітів і блефаритів, що поєднуються з бактеріальною інфекцією, доведеною або передбачуваної відповідно з клінічною картиною захворювань, призначають комплексні препарати: дексагентаміцін, максітрол або тобрадекс.

У загальній складності в різних країнах від алергіїстраждає від 4 до 32% населення, а в середньому по Росії цей показник становить 165%. Алергічні захворювання виявляються у 10-12% дітей. В останні роки помітно зросла кількість очних хвороб, що мають алергічну природу.

Зростання числа алергічних захворювань викликаний забрудненням навколишнього середовища, хімізацією побуту, широким і безконтрольним використанням лікарських препаратів. Найбільш частою причиною виникнення алергічних уражень очей єсенсибілізація до пилку рослин. За даними багатьох авторів, алергічний кон’юнктивіт пилкової етіології виявляється у 60% дітей з поліноз. Майже у всіх дітей з амброзійного поліноз в період цвітіння виникає виражене ураження переднього відрізка очей.

Також причиною розвитку алергічного коньюнктивита може бути харчова алергія , Викликана сенсибілізацією до продуктів харчування, що містить консерванти і хімічнідобавки.

У ряді робіт, проведених у Франції, США і в нашій країні, підкреслюється значення сенсибілізації до алергенів домашнього пилу у розвитку алергічного коньюнктивита, на підставі чого робиться висновок про істотну роль інгаляційних алергенів у розвитку алергічних кон’юнктивітів.

Велике значення в розвитку алергічного кон’юнктивіту грає сенсибілізація до лікарських препаратів, особливо до очних мазей і краплях, причому найчастішесенсибілізацію викликають консерванти, що входять до їх складу.

Вважають, що розвиток алергічних змін очей найчастіше пов’язано з сенсибілізацією до неінфекційних алергенів (лікарським, пилкових, побутових, харчових).

Виникнення алергічних уражень очей визначається характером імунопатологічних реакцій в організмі по відношенню до екзогенних алергенів. Прийнято виділяти чотири типи алергічних реакцій.

Перший тип – Опосередковані алергічні реакції, або реагінзавісімие, пов’язані з утворенням при експозиції з екзогенними алергенами специфічних IgЕ-антитіл. Ці реакції служать основною ланкою у розвитку алергічних уражень очей, пов’язаних з сенсибілізацією до харчових, побутових, медикаментозним алергенів.

Другий тип реакцій є цитотоксическим і цитолітичним. Він пов’язаний із з’єднанням IgG-або IgM-антитіл зантигеном, який набрав міцний зв’язок з мембраною клітини. Ці реакції беруть участь в патогенезі алергічних захворювань, що протікають з приєднанням аутоімунних процесів.

Реакції третього типу – Імунокомплексні – протікають за участю комплементу. Вважають, що ці реакції в розвитку алергічної патології очей виступають в якості додаткового фактора. Вони викликані в основному антигенами білкового походження, медикаментозними препаратами.

Четвертий тип алергічних реакцій – гіперчутливість уповільненого типу, обумовлена утворенням пулу сенсибілізованих Т-лімфоцитів. Вони беруть участь у формуванні алергічних захворювань, пов’язаних з бактеріальною, грибковою інфекцією, а також виникають при розвитку гіперчутливості до хімічних сполук. Не виключається роль імунопатологічних реакцій клітинного типу у формуванні інфекційно-алергічних захворюваньочей.

У розвитку алергічних захворювань очей істотне значення мають генетичні чинники.

В залежності від причинного фактора розрізняють такі типи очних аллергозов:

очні алергози;
неінфекційні (весняний катар, лікарські полінози, побутові, харчові, хімічні, косметичні, професійні);
інфекційні (бактеріальні, вірусні,паразитарні, грибкові).

Найчастіше зустрічаються сезонні полінозние кон’юнктивіти, лікарська алергія, весняний кератокон’юнктивіт, атопічний кератокон’юнктивіт, хронічний алергічний кон’юнктивіт, алергія при синдромі сухого ока, алергічні прояви при гострих інфекційних захворюваннях очей.

Перші три клінічні форми складають 84% всіх очних алергози.

Відомі різні класифікаціїцього виду очної патології. В одній з них запропоновано алергічні кон’юнктивіти ділити на одематозние (набряклі) – розвиваються гостро, пов’язані зі змінами в гуморального імунітету, викликаються найчастіше інгаляційними алергенами – і фолікулярні форми, пов’язані з клітинно-опосередкованим тканинним механізмом пошкодження. До останніх відноситься контактний (лікарський), ендогенний, мікробний, аліментарний.

Гострий атопічний або алергічний кон’юнктивіт – основнепрояв алергії очей.

Полінозние кон’юнктивіти відносяться до числа сезонних захворювань. Таким чином, час загострення виявляється тісно пов’язане з календарем запилення в кожному кліматичному регіоні. Часто поєднуються з нежиттю, дерматитом, іноді з бронхіальною астмою.

Найчастіше алергічні кон’юнктивіти протікають не гостро, а носять хронічний характер. Помірне печіння очей, незначне відокремлюване, періодичний свербіж повік – ці неприємнісуб’єктивні відчуття в поєднанні з мінімальними клінічними проявами ускладнюють лікарям діагностику і лікування.

Лікування алергічної патології очей призначається з урахуванням стадії алергічного процесу. В ході лікування виділяють три періоди:
1). лікування гострого періоду алергічних хвороб;
2). протирецидивна, превентивна терапія;
3). специфічнагіпосенсібілізація.

Вирішальним фактором в лікуванні алергії є виявлення і усунення прічіннозначімих алергенів, що викликають розвиток алергічної реакції. Алергічна діагностика будується на основі врахування даних ретельно зібраного алергологічного анамнезу.

Однак так як на практиці важко повністю усунути алерген, то при всіх алергічних ураженнях очей необхідні щадний режим з дотриманням гіпоалергенної дієти, виключення медикаментозних засобів, що викликають загострення алергічного процесу, зменшення експозиції до побутових, пилкових алергенів, санація хронічних вогнищ інфекції. Для зняття таких симптомів, як світлобоязнь, сльозотеча, гіперемія кон’юнктиви, набряк, свербіж повік, показана лікарська антиалергійна терапія. Переваги місцевої терапії полягають у більш швидкому терапевтичному ефекті і меншу ймовірність виникнення побічних дій системного характеру.

Всі препарати, що застосовуються при лікуванні очних аллергозов, за механізмом дії можна розбити на шість груп.

Кошти місцевої терапії алергічних захворювань очей

Основні засоби
1. Гальмують дегрануляцію тучних клітин – кромоглікату, лодоксамід.
2. Антигістамінні – левокабастін.
Додаткові кошти 3. Кортикостероїди – гідрокортизон, дексаметазон, дезонід.
4. Нестероїдні протизапальні – диклофенак.
5. Іммуносупрессанти – циклоспорин А.
6. Судинозвужувальні.

Гладкі клітини кон’юнктиви грають найважливішу роль в патогенезі алергічних кон’юнктивітів. Вони є джерелом усього спектру медіаторів алергії, в тому числі і гістаміну.

Ці медіатори і визначають клінічну картину гострого алергічного кон’юнктивіту: свербіж повік, світлобоязнь, сльозотеча, набряк і гіперемія кон’юнктиви.

Препарати – стабілізатори тучних клітин (кромглікат натрію, лодоксамід) перешкоджають виходу активних медіаторів і таким чином роблять профілактичний і лікувальний ефект. 2%-ний кромглікат натрію не викликає роздратування очей при інстиляції, що дуже важливо в дитячій практиці.

Широке поширення отримали антигістамінні очні краплі – левокабастін (005%-ний розчин). Вони швидко всмоктуються і забезпечують терапевтичний ефект до 12:00.

У гострому періоді алергічних уражень переднього відділу очей, що протікають по типу кон’юнктивіту, ефективні судинозвужувальні засоби і топічні лікування кортикостероїдами (КС).

Місцеве застосування КС (05%-ная гідрокортизону суспензія або мазь; 05%-ний кортизон ацетат; 03%-ний водний розчин преднізолону; 01%-ний розчин дексаметозона) показано при алергічному ураженні шкіри вік, кон’юнктиви (весняний кон’юнктивіт, фліктенулезний кон’юнктивіт). Перевагу потрібно віддавати препаратам, що не містить як консервант антибіотики. КС при алергічних захворюваннях очей рекомендується давати короткими курсами протягом двох діб кожні 2:00 з поступовою відміною протягом одного-двох тижнів. Протипоказано місцеве застосування КС в разі інфекційних запальних захворювань очей в гострому періоді без попередньої санації. Є дані, що використання комплексних очних крапель, що містять КС та антибіотики (наприклад, софрадекс), призводить до короткочасного поліпшення, за яким слід значне погіршення стану очей, що є результатом алергічної реакції на антибіотики.

Використовуються також вітамінні краплі (у складі 10 мл розчину тіаміну броміду, рибофлавіну, цітралі по 0002 г; аскорбінової кислоти 002 г, глюкози 02 г).

Великого значення набуває профілактика алергічних кон’юнктивітів. Пацієнту, якщо він потрапляє в умови можливого контакту з алергенами, рекомендується за один-два тижні до передбачуваного контакту проводити інстиляції очних крапель кромгліката натрію. Однак застосування левокабастіна надає негайна дія і буває ефективно, навіть якщо контакт з алергеном вже відбувся.

Спеціальний курс імуномодулюючої терапії, так званого десенсибилизирующего лікування з використанням специфічних алергенів, знижує чутливість до причинним факторам.

Спільними заходами профілактики можуть служити утримання будинку і робочого місця в чистоті, ретельне прибирання після заходів по знищенню тарганів.

Застосування лікарських засобів, у тому числі і очних, строго за показаннями і в індивідуальних дозах.

Алергічний кон’юнктивіт

(Атопічний кон’юнктивіт; атопічний кератокон’юнктивіт; сінна ліхородка; багаторічний алергічний кон’юнктивіт; сезонний алергічний кон’юнктивіт; весняний кератокон’юнктивіт)

Алергічний кон’юнктивіт – це гостре рецидивуюче або хронічне запалення кон’юнктиви, що викликається алергенами. Симптоми включають свербіж, сльозотеча, відокремлюване і гіперемію кон’юнктиви. Діагноз встановлюється клінічно. Лікування проводиться місцевими антигістамінними препаратами і стабілізаторами мембран тучних клітин.

Етіологія

Алергічний кон’юнктивіт розвивається за типом реакції гіперчутливості I типу на специфічний антиген.

Сезонний алергічний кон’юнктивіт ( кон’юнктивіт сінної лихоманки) пов’язаний з пилком дерев, трав або тютюну в повітрі. Має схильність досягати піку протягом весни і пізнього літа. Зникає під час зимових місяців, відповідаючи життєвому циклу рослин, що викликають алергічний кон’юнктивіт.

Хронічний алергічний кон’юнктивіт (атопічний кон’юнктивіт, атопічний кератокон’юнктивіт) пов’язаний з частками пилу, лупою тварин та іншими несезон алергенами. Ці алергени, особливо домашні, мають тенденцію викликати симптоми цілий рік.

Весняний кератокон’юнктивіт – це найбільш важкий тип кон’юнктивіту, ймовірно, алергічної природи. Він зустрічається найчастіше у осіб чоловічої статі у віці від 5 до 20 років, у яких також є екзема, астма або сезонні алергії. Весняний кон’юнктивіт зазвичай з’являється кожної весни і приходить до спаду взимку. Часто проходить зі дорослішанням дитини.

Симптоми ознаки

Хворі скаржаться на інтенсивний свербіж обох очей, почервоніння кон’юнктиви, світлобоязнь, набряк повік і водянисте чи в’язке відокремлюване. Часто зустрічається супутній риніт. Багато пацієнтів мають інші атопічні захворювання, такі як екзема, алергічний риніт або астма.

Симптоми включають набряк, гіперемію кон’юнктиви і часто в’язке слизової виділення, що містить численні еозинофіли. Кон’юнктива очного яблука може виглядати прозорою, блакитнуватої і потовщеною. Часто відзначаються хемоз і характерний в’ялий набряк нижньої повіки. При сезонному і хронічному алергічному кон’юнктивітах дрібні сосочки на кон’юнктиві верхньої повіки мають оксамитовий вигляд. Хронічний свербіж може призводити до хронічного натиранню століття, періокулярной гіперпігментації і дерматиту.

При найбільш важких формах хронічного алергічного кон’юнктивіту можуть спостерігатися великі сосочки на тарзальной кон’юнктиві, рубцювання кон’юнктиви, неоваскуляризация рогівки і її рубцювання з різним ступенем втрати гостроти зору .

При весняному кератокон’юнктивіт зазвичай залучається кон’юнктива верхньої повіки, але іноді уражається і кон’юнктива очного яблука. При пальпебральной формі на кон’юнктиві верхньої хряща є головним чином прямокутні, щільні, сплощені, близько розташовані, від блідо-рожевих до сіруватих сосочки у вигляді бруківці. Незалученості тарзальной кон’юнктива молочно-біла. При очної «лимбальной» формі кон’юнктива навколо рогівки стає гіпертрофованої і сіруватою. Іноді виникає дефект епітелію рогівки округлої форми, що приводить до хворобливості і посиленню світлобоязні. Симптоми зазвичай зникають в холодні місяці року і з роками стають менш вираженими.

Діагностика лікування

Діагноз зазвичай встановлюється клінічно. У соскобах з кон’юнктиви, які можуть бути взяті з верхньої або нижньої тарзальной кон’юнктиви, маються еозинофіли; проте таке дослідження показано рідко.

Виняток алергенів і використання замінників сльози можуть полегшити симптоми; іноді допомагає специфічна імунотерапія. Очні препарати, що містять комбінацію антигістамінних і судинозвужувальних компонентів (наприклад, нафазолин /фенірамін), корисні в неускладнених випадках. Якщо цих ліків недостатньо, можуть бути використані окремо або в комбінації антигістамінні препарати (наприклад, олопатадину, кетотифен), НПЗП (наприклад, кеторолак) або стабілізатори мембран тучних клітин (наприклад, пеміроласт, недокромил). У наполегливих випадках можуть бути корисні місцеві глюкокортикоїди (наприклад, краплі лотепреднола, 0,1% фторметолона, від 0,12 до 1% преднізолону ацетату 2 рази на добу). Оскільки місцеві глюкокортикоїди можуть сприяти інфікуванню очі вірусом простого герпесу, можливо, провідної причини виразки рогівки і її перфорації, і при тривалому використанні приводити до глаукоми і, можливо, катаракті, їх застосування призначається і контролюється офтальмологом. Показано місцеве призначення циклоспорину там, де глюкокортикоїди необхідні, але не можуть бути використані.

Сезонний алергічний кон’юнктивіт у меншій мірі вимагає призначення лікарських препаратів, можливо переривчасте використання місцевих глюкокортикоїдів.

Диференційна діагностика.

Гострий бактеріальний кон’юнктивіт

Бактеріальний кон’юнктивіт викликається численними бактеріями. Симптомами є гіперемія, сльозотеча, роздратування і відокремлюване. Діагноз встановлюється клінічно. Лікування полягає у використанні місцевих антибіотиків, посилюється системними антибіотиками в більш важких випадках.

Більшість бактеріальних кон’юнктивітів є гострими; хронічні бактеріальні кон’юнктивіти пов’язані з хламідіями (у тому числі трахома та кон’юнктивіт із включеннями у дорослих) і зрідка Moraxella.

Етіологія

Бактеріальний кон’юнктивіт зазвичай викликається Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus sp. або менш часто Chlamydia trachomatis (див. нижче «Кон’юнктивіт з включеннями у дорослих»), Neisseria gonorrhoeae викликає гонококовий кон’юнктивіт, який зазвичай є результатом статевого контакту з особою з урогенітальною інфекцією.

офтальмии новонароджених (див. також стор . 3028) – це кон’юнктивіт, який виникає у 20-40% народжених дітей, які пройшли через інфікований родовий канал. Дане захворювання може бути пов’язане з материнською гонококової або хламідійної інфекцією.

Симптоми, ознаки та діагностика

Симптоми зазвичай монолатеральною, але часто поширюються на друге око протягом декількох днів. Мається гнійне відокремлюване.

Кон’юнктива повік і очного яблука інтенсивно гіперемована і набрякла. Зазвичай відсутні петехіальні субкон’юнктивальні крововиливи, хемоз, набряк повік і збільшені предушние лімфатичні вузли.

При гонококковом кон’юнктивіті у дорослих симптоми розвиваються через 12-48 годин після впливу. Є виражений набряк повік, хемоз і гнійний ексудат. До рідкісних ускладнень відносяться виразка рогівки, абсцес, перфорація, панофтальміт і сліпота.

офтальмии новонароджених в результаті гонококової інфекції проявляється через 2-5 днів після пологів. Симптоми офтальмии новонароджених в результаті хламідійної інфекції проявляються через 5-14 днів. Симптоми двосторонні, є виражений сосочковий кон’юнктивіт з набряком століття, хемозом і слизисто-гнійним виділенням.

Повинні бути зроблені мазки і бактеріальні посіви при виражених симптомах, у хворих зі зниженим імунітетом, при безуспішною первинної терапії і за наявності факторів ризику (наприклад, після пересадки рогівки, при екзофтальмі внаслідок хвороби Грейвса). Мазки і зскрібки з кон’юнктиви повинні бути досліджені мікроскопічно і пофарбовані за Грамом для ідентифікації бактерій і по Гімзою для ідентифікації характерних тілець, включених до базофильную цитоплазму епітеліальних клітин при хламідійної кон’юнктивіті.

Лікування

Бактеріальний кон’юнктивіт є дуже контагіозним, тому повинні бути виконані всі стандартні заходи для попередження поширення інфекції (див. стор 706).

Якщо не підозрювали ні гонококкоЛ вая, ні хламідійна інфекція, біль ^ шінство клініцистів лікують кон’юнктивіт 10 днів 0,5% краплями моксифлоксацину 3 рази на добу, або іншим фторхінолоном, або триметопримом /поліміксином У 4 рази на добу. Низька ефективність лікування через 2-3 дня вказує на те, що захворювання має вірусну або алергічну природу або є резистентність бактерій до призначеного лікування. Посів і дослідження чутливості до антибіотиків визначають подальше лікування.

Гонококовий кон’юнктивіт у дорослих вимагає однієї дози цефтріаксону 1 г внутрішньом’язово або ципрофлоксацину по 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. Додатково до системного лікування можуть бути використані бацитрацин по 500 одиниць /г або 0,3% очна мазь гентаміцину, застосовувані в уражене око. Мають бути проліковані також статеві партнери. Таккак хворих з гонореєю часто мається хламідійна урогенітальна інфекція, хворі повинні також отримувати одну дозу в 1 г азитроміцину або доксациклін по 100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

офтальмии новонароджених запобігається використанням крапель нітрату срібла або еритроміцину при народженні. Інфекції, що не були вилікувані таким чином, вимагають системної терапії. При гонококової інфекції призначається цефтріаксон по 25-50 мг /кг внутрішньовенно або внутрішньом’язово 1 раз на день протягом 7 днів. Хламідійна інфекція лікується еритроміцином по 12,5 мг /кг 4 рази на добу протягом 14 днів. Повинні бути також проліковані батьки.

Кон’юнктивіт новонароджених

Неонатальний кон’юнктивіт – це гнійне виділення з очей, що з’являється у зв’язку з впливом хімічного подразника або патогенного мікроорганізму. Місцева профілактика проводиться рутинно. Діагноз ставиться на підставі клінічних проявів і підтверджується лабораторним дослідженням. Лікування проводять антимікробними препаратами з урахуванням збудника.

Етіологія

Головними причинами є (у порядку зниження частоти) хімічне запалення, бактеріальна інфекція і вірусна інфекція (див. також стор 705). Хімічний кон’юнктивіт, як правило, розвивається в результаті закапування в очі крапель нітрату срібла для профілактики гонобленнореи. Зараження бактеріальними інфекціями відбувається від інфікованої матері при проходженні дитини через інфіковані родові шляхи. Хламідійної ураження очей (викликається Chlamidia trachomatis) є найбільш поширеним бактеріальним кон’юнктивітом, розвиваючись приблизно у 2-4% новонароджених; вони складають приблизно 30-50% у структурі кон’юнктивітів у дітей до 4 тижнів життя. Частота хламідійної інфекції у матері варіює від 2 до 20%. Приблизно у 30-50% новонароджених, які народилися від матерів з гострою хламідійної інфекцією, розвивається кон’юнктивіт (у 5-20% розвивається пневмонія). Інші мікроорганізми, включаючи Streptococcus pneumoniae і Haemophilus influenzae з невизначуваним типом, складають ще 15%. Частота гонорейного поразки очей (кон’юнктивіту, що викликається Neisseria gonorrhoeae) в США складає 3/10 000 пологів. Виділення мікроорганізму, іншого ніж S. Pneumoniae, Н. Influenzae, N. Gonorrhoeae, включаючи Staphylococcus aureus, зазвичай є, швидше, проявом колонізації, ніж інфікування. Основними вірусними агентами є вірус простого герпесу (ВПГ) типу 1 і 2 (герпетичний кератокон’юнктивіт).

Симптоми І ОЗНАКИ

Так як клінічні прояви і початок кон’юнктивіту у новонароджених схожі при різних причинах, клінічно буває складно їх диференціювати. Відзначаються ін’єкція судин кон’юнктиви і серозне або гнійне виділення з очей.

Хімічний кон’юнктивіт в результаті впливу нітрату срібла зазвичай з’являється протягом 6-8 годин після інстиляції і зникає спонтанно протягом 48-96 годин.

ХЛАМІДІЙНОЇ ураження очей зазвичай розвивається через 5-14 днів після народження. Воно може варіювати від легкого кон’юнктивіту з мінімальною кількістю слизово-гнійного відокремлюваного до важкого набряку століття з рясним виділенням і утворенням плівок. Фолікули на кон’юнктиві не виявляються, як це характерно для більш старших дітей і дорослих.

Гонокок викликає гострий гнійний кон’юнктивіт, який з’являється через 5 днів після народження або раніше, якщо зазначалося раннє вилиття навколоплідних вод. У новонародженого з’являється виражений набряк повік з подальшим розвитком запалення з рясним гнійним ексудатом. При відсутності лікування можуть утворитися виразки рогівки і розвинутися сліпота.

Кон’юнктивіт, викликаний іншими мікроорганізмами, характеризується різноманітним початком, триває від 4 днів до декількох тижнів.

Герпетический кератокон’юнктивіт може виникати як локалізована форма інфекції або при дисемінації, або при інфекції ЦНС. Його можна прийняти за бактеріальний або хімічний кон’юнктивіт, але патогномонічним є наявність деревовидного кератиту.

Діагноз

Виділення з кон’юнктивальної порожнини фарбують за Грамом, роблять посів для виділення гонокока (наприклад, на модифікованому середовищі ТАЄР-Мартіна) і проводять дослідження для виявлення хламідій (наприклад, пряму иммунофлюоресценцию, імуноферментний аналіз, методики ампліфікації нуклеїнових кислот – проби повинні містити клітини). Зіскрібки з кон’юнктиви також можна досліджувати при фарбуванні за Гімзою; при виявленні блакитних цитоплазматичних включень підтверджується хламідійної ураження очей. Вірусологічне дослідження проводять тільки при підозрі на вірусну етіологію по характерному поразці шкіри або інфекції матері.

Лікування

Новонароджених з кон’юнктивітом і гонококової інфекцією у матері або при виявленні грамнегативних внутрішньоклітинних диплококів в кон’юнктивальному ексудаті слід лікувати цефтріаксоном до отримання результатів підтверджуючих тестів.

Пріхламідійном ураженні очей терапією вибору є системне лікування, так як щонайменше 1/2 уражених новонароджених також має хламідійний назофарингіт, у деяких розвивається хламідійна пневмонія. Рекомендується призначення еритроміцину етілсукцінат по 12,5 мг /кг всередину через 6 годин протягом 2 тижнів. Ефективність такої терапії тільки 80%, так що може знадобитися другий курс лікування.

Новонародженого з гонобленнорея госпіталізують для спостереження через можливу наявність системної гонококової інфекції і вводять одноразово цефтриаксон у дозі 25-50 мг /кг внутрішньом’язово ( максимально до 125 мг) (деякі лікарі використовують дозу 100 мг /кг). Часте зрошення очей фізіологічним розчином запобігає адгезію секрету. Місцеві антимікробні мазі в якості монотерапії неефективні.

Кон’юнктивіт, викликаний іншими бактеріями, зазвичай відповідає на місцеве використання мазей, що містять поліміксин з бацитрацином, еритроміцином або тетрацикліном.

Герпетический кератокон’юнктивіт слід лікувати (після консультації офтальмолога) системно ацикловіром по 20 мг /кг через 8 годин протягом 14-21 дня і місцево 1% очними краплями або маззю тріфлурідіна, 3% маззю відарабін або 0,1% йододезокіурідіном через 2-3 години, максимально до 9 доз на добу. Систем?? Е лікування дуже важливо, оскільки може розвинутися дисемінація в ЦНС та інші органи.

Мазі, що містять глюкокортикоїди, можуть серйозно погіршити перебіг уражень очей при хламідійної і герпесвірусної етіології, тому їх використання слід уникати.

Профілактика

Рутинне використання 1% нітрату срібла, 0,5% ерітроміціновая або 10% тетрациклінових очних мазей або крапель, які закопують в обидва ока відразу після пологів, є ефективною профілактикою гонобленнореи. У той же час жодне з цих коштів не запобігає розвитку хламидийного ураження очей; краплі 2,5% повідон йоду можуть бути ефективні проти хпамідій і ефективні проти гонокока, проте недоступні в США.

Новонароджені від матерів з нелікованою гонореєю повинні отримати ін’єкцію цефтриаксону одноразово в дозі 50 мг /кг внутрішньом’язово або внутрішньовенно, аж до 125 мг, а також і мати, і дитина повинні бути обстежені на хламідіоз.

Вірусний кон’юнктивіт – cимптоми хвороби, профілактика і лікування причини захворювання, діагностика

Що таке Вірусний кон`юнктивит – Це запалення кон’юнктиви, зовнішньої прозорою слизової оболонки, що покриває склеру і внутрішню поверхню.
Вірусні кон’юнктивіти. Частіше за все, пов’язані з інфекцією верхніх дихальних шляхів (Аденовірусної або герпетичною), можуть з’являтися при звичайній ГРВІ.
Вірусні кон’юнктивіти в даний час стали зустрічатися дуже часто. Вони дуже заразні і хвороба у багатьох випадках набуває характеру епідемії. Кон’юнктивіти викликає велика кількість вірусів різних видів.
Що провокує вірусний кон`юнктивит:
За сучасними даними, понад 150 вірусів визнані патогенними для людини, причому більшість з них в тій чи іншій формі можуть вражати і орган зору.Деякі захворювання очей цього генезу (наприклад, епідемічний вірусний кератокон’юнктивіт і фарінгокон’юнктівальная лихоманка) були описані ще на початку минулого століття (Fuchs E, 1889). Однак аденовірусна природа їх була встановлена значно пізніше – на початку 60-хроків XX ст. (Paroff WE et al., 1954; Jawetz E. et al., 1955 та ін.) Деякі ж вірусні ураження очей стали відомі зовсім недавно. Так, в 1969-1970 рр в країнах Африки виникла пандемія не відомого раніше епідемічного геморагічного кон’юнктивіту, збудником якого опинивсяентеровірус-70 що входить до групи пикорнавирусов (Kono R. et al., 1972 та ін.)
Значну роль в патології очей грають і герпесвіруси. Однак вони впливають на його тканини ендогенним шляхом, а тому практично не небезпечні в епідеміологічному відношенні, чим суттєвовідрізняються від адено-і пикорнавирусов. Активне вивчення аденовірусів почалося з 1952 р.. До теперішнього часу імунологічно ідентифіковано понад 45 різних типів збудників цієї групи, з яких 28 виділені у людини. Встановлено, що серотипи А-3 і А-7викликають розвиток фарингіт-кон’юнктивальної лихоманки або, як зараз частіше говорять, аденовірусного кон’юнктивіту (АВК), а А-8 – епідемічного кератокон’юнктивіту (Екк). Всі аденовіруси мають розміри від 60 до 86 нм, розмножуються в ядрах епітеліальних клітин і володіють загальнимантигеном. Ядро їх самих складається з двухспіральной ДНК. Добре виживають в лікарських розчинах, зокрема в очних краплях. Інактивуються 05 і 1% розчинами хлораміну і 5% розчином фенолу. До групи пикорнавирусов входять дрібні (25-30 нм) і просто влаштовані НК-віруси, втому числі ентеровірус-70 який є збудником епідемічного геморагічного кон’юнктивіту (ЕГК).
Симптоми вірусного кон`юнктивиту:
Ознаки (симптоми) вірусного кон’юнктивіту
– рясна сльозотеча;
–подразнення очей;
– гіперемія;
– ураження одного ока з частим переходом на інше.

Герпетичний кон’юнктивіт.
Цей вид запалення слизової оболонки ока викликає вірус простого герпесу. Найчастіше хворіють діти. Зазвичай вірус герпесу вражає одне око. Перебіг хвороби стертий, торпідний. Захворювання протікає тривало. Майже завжди процес супроводжується висипанням герпетичних пухирців на шкірі повік.
Герпетичний кон’юнктивіт може бути:
• катаральний
• фолікулярний або везикулярно-виразковий.
Катаральна форма герпетичного кон’юнктивіту характеризується легкістю перебігу. Прояви захворювання виражені слабо. Виділення з очей слизисті, кількість їх невелика. Зрідка виникає приєднання бактеріальної флори і виділення з ока стає гнійним. Почервоніння кон’юнктиви очей виражено слабо.
При фолікулярній формі на кон’юнктиві утворюються фолікули (бульбашки). Найважче протікає везикулярно-виразкова форма герпетичного кон’юнктивіту. При цьому на кон’юнктиві повік і краях повіки утворюються ерозії або виразки. Виразки прикриті тонкою плівкою. З’являються скарги на сльозотечу, світлобоязнь.
Аденовірусний кон’юнктивіт.
Аденовірусний кон’юнктивіт називають ще фарінгокон’юнктівальна лихоманка. Тільки недавно була з’ясована вірусна природа цього захворювання. При аденовірусному кон’юнктивіті крім ураження очей виникає фарингіт, підвищення температури тіла, які виникають на початку захворювання. Пізніше приєднується кон’юнктивіт, спочатку на одному, потім і на другому оці. Повіки набрякають. Слизова очей червоніє. З’являються незначні прозоре слизові виділення.
Зустрічаються три форми цього захворювання:
• При катаральній формі аденовірусноїкон’юнктивіту явища запалення виражені незначно. Почервоніння невелике, кількість відилень теж. Перебіг легкий. Тривалість хвороби до одного тижня.
• У 25% випадків зустрічається плівчаста форма аденовірусної кон’юктивіту. При цій формі на слизовій оболонці ока утворюються тоненькі плівки, сірувато-білого кольору, які можна легко зняти ватяним тампоном. Іноді плівки можуть бути щільно припаяні до кон’юнктиві, під ними оголюється кровоточива поверхня. В цьому випадку необхідно провести обстеження на дифтерію. Після зникнення плівок зазвичай не залишається слідів, але іноді можуть з’явитися негрубі рубці. У кон’юнктиві також можуть виникнути точкові крововиливи та інфільтрати (ущільнення), які після одужання повністю розсмоктуються.
• При фолікулярної формі аденовірусного кон’юнктивіту на слизовій оболонці ока виникають дрібні бульбашки, іноді вони бувають великими.
Епідемічний кератокон’юнктивіт.
Цей вид кератокон’юнктивіту є надзвичайно заразним. Вражає доросле населення. Хворіють цілі сім’ї, колективи. Викликають епідемічний кератокон’юнктивіт один з видів аденовірусів. Передається інфекція контактним шляхом через брудні руки, предмети побуту, білизну, рушники. Можливе зараження медичними офтальмологічними інструментами, через руки медичного персоналу.
Від моменту зараження до початку захворювання проходить близько тижня. На початку захворювання можуть з’явитися головний біль, легка слабкість, порушення сну. Спочатку вражається одне око,але незабаром приєднується і друге. З’являються скарги на відчуття засміченості очей, сльозотеча, виділення з очей. Повіки виглядають набряклими, слизова оболонка почервоніла. В кон’юнктивальному мішку знаходиться помірна кількість слизово-гнійних виділень. Іноді након’юнктиві утворюються тоненькі плівки, які легко знімаються ватним тампоном.
Можуть збільшуватися і ставати болючими лімфатичні вузли в підщелепної області і біля вуха. Через тиждень стан поліпшується і всі прояви ніби зникають. Черезкілька днів після поліпшення сльозотеча і відчуття засміченості очей посилюється, з’являється світлобоязнь. Іноді виникає відчуття погіршення зору. Це приєднується запальний процес в рогівці очі, на якій виникають множинні точковіпомутніння.
Хвороба може тривати до двох місяців. При одужанні помутніння в рогівці зазвичай повністю розсмоктуються і зір відновлюється. Після перенесеного епідемічного кератокон’юнктивіту залишається імунітет на все життя.
Ускладнення вірусних кон’юнктивітів
Одним з ускладнень кон’юнктивіту, що ведуть до тяжких наслідків з можливою втратою зору, є кератит. Саме з цього так важливо під час почати лікувати кон’юнктивіт.
Діагностика Вірусногоконьюнктивита:
Кон’юнктивіт визначається при звичайному огляді на щілинний лампі. В деяких випадках можуть знадобитися мазок /зішкріб кон’юнктиви для визначення зовнішнього вигляду мікроорганізму і типу клітинної реакції макроорганізму, а також взяття матеріалуна посів в культурні середовища для вирощування бактерій і більш точної їх ідентифікації.
Діагностика адено-і пікорнавірусних захворювань очей базується, в основному, на особливостях їх клінічної картини і результати лабораторних досліджень. Серед останніхособливе значення надається цитологічним, імунофлюоресцентний (МФА) і імуноферментним (ІФА) досліджень. Цитологічний метод заснований на виявленні характерних змін епітеліальних клітин, забарвлених по омановскому-Гімза. При аденовірусної процесі в нихвиявляють дегенерацію епітеліальних клітин з вакуолізацією ядер і розпадом хроматину, наявність в ексудаті моноцитів з внутріплазматіческімі включеннями і нейтрофілів.
Лікування Вірусного коньюнктивита:
Вірусний кон’юнктивіт вимагаєпризначення противірусних крапель, інтерферону та противірусних мазей. Особливе значення має відновлення імунного статусу пацієнта, оскільки вірусне ураження кон’юнктиви, як правило, пов’язано з ослабленням захисних сил організму. Полівітаміни змікроелементами в поєднанні з рослинними засобами стимуляції імунітету підуть тільки на користь і прискорять одужання.
Для зняття симптомів вірусного кон’юнктивіту використовуються теплі компреси і краплі штучної сльози. Щоб полегшити сильновиражені ознаки кон’юнктивіту можуть бути виписані краплі для очей, що містять кортикостероїдні гормони. Однак тривале їх використання має ряд побічних ефектів.
Специфічним противірусним препаратом для лікування вірусних кон’юнктивітів є очні краплі «Офтальмоферон», що містять рекомбінантний інтерферон типу альфа 2. При приєднанні вторинної бактеріальної інфекції призначаються краплі, що містять антибіотики. При кон’юнктивіті, викликаному вірусом герпесу (герпетичний кон’юнктивіт), призначаються засобів, що містять ацикловір і краплі офтальмоферону.
При кон’юнктивіті не слід чіпати очі руками, хворим важливо дотримуватися правила особистої гігієни, ретельно мити руки і користуватися тільки своїм рушником, щоб не заразити інших членів сім’ї. Вірусні кон’юнктивіти, як правило, проходять протягом 3 тижнів. Однак процес лікування може займати і більше місяця.
Курс лікування вірусного кон’юнктивіту триває зазвичай один – два тижні. Оскільки це захворювання не викликано бактеріями, вірусний кон’юнктивіт не реагує на антибіотики. Штучні сльози також допоможуть зняти неприємні симптоми кон’юнктивіту.
Кон’юнктивіт, викликаний вірусом герпесу, можна лікувати антивірусними очними краплями, маззю і /або антивірусними лікарськими засобами.
Профілактика Вірусного коньюнктивита:
Як я можу запобігти розвитку кон’юнктивіту?
Якщо у вас або вашої дитини є кон’юнктивіт:
• Не торкайтеся і не протирайте заражений очей.
• Мийте частіше руки милом і теплою водою.
• Вимивайте будь частинки, що потрапили вам в очі два рази в день, використовуючи кожен раз новий ватний тампон або паперовий рушник. Згодом, вимийте руки з милом і теплою водою.
• Періть своє постільна білизна, наволочки та рушники в гарячій воді і миючому засобі.
• Не наносите очну косметику.
• Не діліться ні з ким своєї очної косметикою.
• Ніколи не носіть контактні лінзи іншої людини.
• Носіть окуляри замість контактних лінз. Викиньте використані лінзи і переконайтеся в тому, що на всі випадки життя краще використовувати захисні окуляри.
• Не діліться речами, такими як немиті рушники або окуляри.
• Вимийте свої руки після застосування очних крапель або мазі для ваших очей або очей вашої дитини.
• Не використовуйте очні краплі, які ви закопували для зараженого очі, а потім використовуєте для незараженої очі.
• Якщо у вашої дитини бактеріальний або вірусний кон’юнктивіт, тримайте свою дитину вдома, поки він чи вона більше не будуть вважатися інфекційними.