ЗАНЯТТЯ (ПРАКТИЧНЕ) – 5 год
Печінкова кома. Печінкова енцефалопатія, діагностика, тактика.
Тема: Печінкова кома. Печінкова енцефалопатія, діагностика, тактика.
Мета: Удосконалити знання і практичні навички і з питань діагностики і тактики лікування ечінкової коми, печінкової енцефалопатії.
Актуальність теми: Несвоєчасна діагностика і лікування дифузних захворювань печінки, які супроводжуються фіброзом гепатоцитів, може призводити до розвитку печінкової коми, або печінкової енцефалопатії як ускладнення цієї патології.
Мета виконання практичної роботи:
Після вступного слова викладача, лікарі обстежують попередньо підібраних хворих. Залежно від клінічної ситуації призначають програму обстеження, або аналізують наявні результати лабораторно-інструментальних досліджень, формулюють згідно сучасних класифікацій, призначають лікування. Результати обстеження заносять у карту обстеження хворих. Наприкінці заняття проводиться розбір клінічної ситуації із обгрунтуванням діагнозу, обраного обєму обстежень і призначеного лікування відповідно до діючих протоколів надання медичної допомоги МОЗ України.
Програма самопідготовки лікарів:
1. Сучасні підходи до раннього виявлення дифузних хронічних
захворювань печінки, які супроводжуються фіброзом гепатоцитів.
2. Трактування генезу печінкової коми.
3.Трактування генезу печінкової енцефалопатії..
4. Тактика невідкладної допомоги при печінковій комі.
5.Тактика лікування при печінковій енцефалопатії.
схема 8. “Лікування печінкової енцефалопатії.”
Тестові завдання:
1. Розвитку печінкової енцефалопатії при цирозі печінки сприяють:
a) Шлунково-кишкові кровотечі
b) Наркотичні анальгетики та седативні засоби
c) Парацентез
d) Надмірне збільшення діурезу
e) Все перераховане*
2.Лікувальний парацентез не супроводжується:
a) Втратою альбумінів
b) Гіповолемією
c) Гіпонатрійемією
d) Гіперкалійемією*
e) Холестеринемією
3.Енцефалопатія також може супроводжувати:
a) Фульмінантний або токсичний гепатит
b) Гострий вірусний гепатит
c) Септицемію
d) Пієлонефрит
e) Все перераховане*
4.Для печінкової енцефалопатії не характерно:
a) Збудження, потім сплутаність свідомості
b) Неадекватність поведінки
c) Печінковий запах
d) Гіперальбумінемія *
e) Уповільнення мови, порушення сну
5.Для лікування печінкової енцефалопатії застосовують:
a) Обмеження квоти білка в раціоні
b) Зменшення калоражу їжі
c) Препарати амінокислот:орніцетил, гепа-мерц, глутаргін
d) Ацидифікуюча терапія( препарати лактулози)
e) Все вірно*
6.Для лікування печінкової енцефалопатії найбільш ефективне призначення:
a) Тетрацикліну
b) Еритроміцину
c) Ампіциліну
d) Лактулози в сполученні з неоміцин ом*
e) Офлоксацину
7.Для лікування цирозу печінки, ускладненого енцефалопатією не використовують:
a) Хофітол
b) Ліолів
c) Аміназин*
d) Орніцетил
e) Препарати калію
8.Печінкова енцефалопатія та кома не можуть розвиватися при:
a) Цирозі печінки
b) Блискавичних формах гострого вірусного гепатиту
c) Гострій дистрофії печінки вагітних
d) Жировому гепатози*
e) Гострому алкогольному гепатиті
9.До основних токсинів, що викликають печінкову енцефалопатію відносять:
a) Ароматичні Амінокислоти
b) Меркаптани
c) Все перераховане
d) Феноли
e) Аміак*
10.Дієта хворих з печінковою енцефалопатією не повинна вміщувати:
a) 80г. жирів
b) 35-45г. білка
c) 90-100г. білка *
d) 200г. вуглеводів
e) 1500-1700 кКал
11.Преднізолон застосовують для лікування:
a) Цирозу Печінки Вірусної Етіології
b) Печінкової Енцефалопатії
c) Печінкової Коми
d) Цирозу Печінки Автоімунної Природи*
e) Первинно Біліарного Холангіту
12.при хронічній портосистемній енцефалопатії не доцільно призначати:
a) Лактулозу
b) Орніцетил
c) Неоміцин
d) Фуросемід*
e) Хофітол
13.Який показник найбільш інформативний для прогнозування зростання печінкової
недостатності:
a) Рівень протромбіну, проакцелерину, про конвертину*
b) Показники динамічної гепатосцинтіографії з технецієм
c) Анемія
d) Лейкопенія
e) Гіпертромбоцитоз
14.Печінкова енцефалопатія може ускладнити перебіг:
a) Гострих вірусних та токсичних гепатитів
b) Обтюрації жовчних шляхів та холангіту
c) Цирозу печінки
d) Автоімунного гепатиту
e) Все перераховане*
15.Розвитку печінкової енцефалопатії не сприяють:
a) Феноли
b) Меркаптани
c) Октопамін
d) Глюкоза *
e) Все перераховане
Лікар повинен знати:
1. Алгоритми діагностичного пошуку порушень функції органів біліарної
системи.
2. Протоколи надання медичної допомоги при печінковій комі, печінковій
енцефалопатії.
3. Програму диспансерного спостереження.
4. Правила оформлення медичної документації.
Лікар повинен вміти:
1. Виявити клінічні ознаки печінкової коми, печінкової енцефалопатії патології
2. Обгрунтувати попередній діагноз.
3. Призначити програму обстеження.
4. Оцінити результати додаткових обстежень у контексті конкретної клінічної
ситуації.
5. Визначити коло захворювань для диф.діагнозу.
6. Провести диф.діагноз.
7. Сформулювати клінічний і заключний діагнози згідно діючих класифікацій.
8. Визначити місце і тактику лікування.
Джерела інформації:
1. Внутрішні хвороби. /За ред. Глушка Л.В.-Івано-Франківськ.-2004
2. Баранская Е.К. Боль в животе. Фарматека. – 2005. – № 14.- С. 49-57.
3. Григорьев П.Г., Стародуб Є.М. і співавт. Хвороби органів травлення, Тернопіль, 2000
4. Губергриц Н. Б. Хроническая абдоминальная боль. Ровно 2005. – С. 4-16
5. Ефимова А.С. Енциклопедія сімейного лікаря. К., 1995.
6. Коротько Г. Ф. Секреция поджелудочной железы. Краснодар, 2005. – 312 с.
7. Малярчук В. И., Пауткин Ю. Ф., Плавунов Н. Ф. Заболевания большого дуоденального сосочка. М.: Камерон, 2004. – 168 с.
8. Навчальний компакт-диск . Хвороби органів травлення, (Стародуб Є.М., Самогальська О.Є., Зоря А.В.)Тернопіль, 2001
9. Петухов В. А. Липидный дистресс – синдром: диагностика и принципы лечения. – М.: ВЕДИ, 2003. – 88 с.
10. Рациональная фармакотерапия заболеваний органов пищеварения / Под. ред. В. Т. Ивашкина. – М.: Литтерра, 2003. – 1046 с.
11. Савельев В. С., Петухов В. А., Болдин Б. В. Холестероз желчного пузыря. – М.: ВЕДИ, 2002. – 192 с.
12. Справочник Видаль: Лекарственные препараты в России. – М.: Астра-ФармСервис, 2004. – 1488 с.
13. “Сучасна гастроентерологія” №1-6, , Київ, ТО“²Т-А- ПОЛ”.2001-2006
14. Харченко Н.В. Заболевания органов пищеварения. Київ, 2001
15. Циммерман Я. С. Диагностика и комплексное лечение основных гастроэнтерологических заболеваний. – Пермь. 2003. – 288 с.
16. Циммерман Я. С. Хронический холецистит и хронический панкреатит. – Пермь: 2002. – 252 с.
Автор: проф. Стародуб Є.М.
|
Обговорено на засіданні кафедри 24.05.2011 р., протокол №6
|
Схвалено на на засіданні методичної комісії ФПО 15.06.2011 р., протокол № 4 |
