Home » ЗАТВЕРДЖЕНО

ЗАТВЕРДЖЕНО

5 Червня, 2024

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України

від 05 червня 2013 року № 683)

Форма № Н – 3.04

«ДВНЗ___Теронпільський державний університет ім. І.Я. Горбачевського_МОЗ України»

(повне найменування вищого навчального закладу)

Кафедра (циклова комісія) Ендоскопії з малоінвазивною хірургією, урологією, ортопедією та травматологіїю

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Завідувач кафедри

Проф. Ковальчук О.Л._________

“ 31 ” січня 2014 року

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Робоча програма з ортопедії та травматології для студентів

за напрямом підготовки 1101 лікувальна справа 7.110101 «Лікувальна справа»

(назва спеціалізації)

інститут, факультет, відділення_ННІ ПО, факультет післядипломної освіти, відділення ортопедії та травматології

(назва інституту, факультету, відділення)

2013– 2014 навчальний рік

Робоча програма з ортопедії та травматології для студентів

(назва навчальної дисципліни)

за напрямом підготовки з ортопедії травматології, спеціальністю лікарська справа.

Розробники: Проф. Ковальчук О.Л., завуч кафедри к.м.н. доц. Грубар Ю.О., асист. Гданський С.М.

^{(вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання)}

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри (циклової комісії)_________________________

__________________________________________________________________________________

Протокол від “31” січня 2014 року № ___

Завідувач кафедри (голова циклової комісії) ________________ (Ковальчук О.Л.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Ó__________, 2014 рік

Ó __________, 20__ рік

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів –

Галузь знань

Травматологія та ортопедія 7.110101

Денна форма навчання

Напрям підготовки

Травматологія та ортопедія 7.110101

Модулів – 2

Спеціальність: Травматологія та ортопедія

Рік підготовки

Змістових модулів – 3

5-й

-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання: Курація хворих з переломами довгих кісток

Семестр

Загальна кількість годин – 90

ІХ-Х

-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2,1год

самостійної роботи студента –0,7год. ECTS –3,0

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

18 год.

год.

Практичні, семінарські

36 год.

год.

Лабораторні

год.

Самостійна робота

36 год.

год.

Індивідуальні завдання:

Вид контролю:

екз.

залік

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить (%):

для денної форми навчання –Примітка: 1 кредит ECTS – 30 год.

Аудиторне навантаження – 66,7 %, СРС – 33,3 %

для заочної форми навчання –

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: вивчення траматологіє та ортопедії – кінцеві цілі встановлюються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю (природниче-наукова підготовка) і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модлю сормульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягненя кінцевої мети вивчення дисципліни.

Завдання: навчити студентів визначати тактику ведення пацієнтів з травмами та найбільш поширеними ортопедичними захворюваннями опорно-рухового апарату. Демонструвати володіння методами профілактики травматизму та ортопедичних захворювань.Пояснювати принципи відновного лікування та реабілітації хворих з ураженнями опорно-рухового апрату.Проводити диференційну діагностику травматичних ушкоджень опоно-рухового апрату, встановлювати попередній діагноз при травмах та найбільш поширених ортопедичних захворюваннях.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

1.Загальні принципи обстеження хворих з ушкодженнями і захворюваннями системи опори та руху.

2. Ознаки порушень анатомії та функції суглобів, хребта.

3. Сспеціальні методи обстеження травматолого-ортопедичних хворих та хворих з патологією хребта (рентгенографія, томографія, комп’ютерна томографія ).

4. Ввірогідні та відносні ознаки перелому, вивиху, захворювань суглобів та хребта.

5. Основні методи консервативного й оперативного лікування хворих при ушкодженнях і захворюваннях опорно-рухової системи.

6. Показання до оперативних і консервативних методів лікування.

7. Основні переваги і недоліки консервативного й оперативного методів лікування.

8. Можливі ускладнення при використанні консервативного й оперативного методів лікування і шляхи їхньої профілактики.

9. Механізм ушкодження та класифікацію перелому ребер, грудини, ключиці, лопатки.

10. Основні клінічні та рентгенологічні ознаки перелому кісток грудної клітки та плечового поясу;

11. Показання та типові методи консервативного лікування

12. Показання до оперативного лікування ушкоджень.

вміти: визначати тактику ведення пацієнтів з травмами та найбільш поширеними ортопедичними захворюваннями опорно-рухового апарату. Демонструвати володіння методами профілактики травматизму та ортопедичних захворювань.Пояснювати принципи відновного лікування та реабілітації хворих з ураженнями опорно-рухового апрату.Проводити диференційну діагностику травматичних ушкоджень опоно-рухового апрату, встановлювати попередній діагноз при травмах та найбільш поширених ортопедичних захворюваннях.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовний модуль 1. Загальні питання травматології

Теми:

1. Введення у спеціальність. Особливості обстеженн травматологічних та ортопедичних хворих. Ушкодження зв′язок, сухожилків та м′язів. Травматичні вивихи.

2. Травматична хвороба. Політравма. Сучасні принципи лікування переломів.

3. Ампутації кінцівок. Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок. Лікування травматологічних т ортопедичних хворих в амбулаторних умовах.

Змістовний модль 2. Ушкодження хребта, таза, кісток та суглобів верхньої та нижньої кінцівок.

Теми:

1.Ушкодження плечового поясу та верхньої кінцівки.

2.Ушкодження хребта та таза.

3. Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки.

Змістовний модуль 3. Деструктивно-дистрофічні, запальні та пухлинні захворювання кісток та суглобів.

Теми:

1. Дегенератино-дистрофічні захворювання суглобів і хребта.

2. Природжені та диспластичні захворювання кісток та суглобів. Сколіоз.

3. Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху.

4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

лаб.

інд.

с. р.

Загальні питання травматології

Ушкодження хребта, таза, кісток та суглобів верхньої та нижньої кінцівок.

Деструктивно-дистрофічні, запальні та пухлинні захворювання кісток та суглобів.

Всього:

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Назва

Введення у спеціальність. Травма, політравма, травматична хвороба. Особливості обстеження травматологічних та ортопедичних хворих.

Сучасні принципи лікування переломів.Ушкодження плечового поясу.

Разом за змістовим модулем 1

Модуль 1

Змістовий модуль 2.

Травматичні вивихи. Ушкодження зв′язок, сухожилків та м′язів.

Ушкодження верхньої кінцівки.

Ушкодження хребта.

Ушкодження таза.

Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки.

Разом за змістовим модулем 2

Усього годин

Модуль 2

Змістовий модуль 3

Діагностика та лікування травматичних ушкоджень мяких тканин плечового суглобу.

Природжені та диспластичні захворювання кісток та суглобів. Сколіоз.

Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху.

Ампутації кінцівок. Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок. Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах.

Разом за змістовим модулем 3

Усього годин

6. Теми практичних занять

№

з/п

Назва теми

Кількість

годин

Сучасні принципи лікування переломів.Ушкодження плечового поясу.

Травматичні вивихи. Ушкодження зв′язок, сухожилків та м′язів.

Ушкодження верхньої кінцівки.

Ушкодження хребта.

Ушкодження таза.

Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки.

Дегенератино-дистрофічні захворювання суглобів і хребта.

Природжені та диспластичні захворювання кісток та суглобів. Сколіоз.

Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху.

8. Самостійна робота

№

з/п

Назва теми

Кількість

годин

Підготовка до практичних занять – теоретична підготовка та опрацювання практиних навичок

Індивідуальна самостійна робота студентів

– підготувати реферат за однією з тем за вибором:

1. Відкриті ушкодження суглобів.

2. Ускладнення перломів та ушкоджень суглобів.

3. Компартмент-синдром.

4. Клітинна терапія в ортопедії.

Курація хворих та написання історії хвороби.

Підготовка до підсумкового модульного контролю.

Разом

9. Індивідуальні завдання

1. Курація хворих та написання історії хвороби на тему: Пошкодження довгих трубчастих кісток.

10. Методи навчання

За джерелами знань використовуються такі методи навчання: словесні – розповідь, пояснення, лекція, інструктаж; наочні – демонстрація, ілюстрація; практичні – практична робота, задачі.

За характером логіки пізнання використовуються такі методи:

аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, індуктивний, дедуктивний.

За рівнем самостійної розумової діяльності використовуються методи:

проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

11. Методи контролю

Форми контролю і оцінювання дисципліни

При оцінюванні знань студентів приділяється перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок.

Оцінка з дисципліни визначається як середня з оцінок за два модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки підсумкового модульного контролю і виражається за 200 бальною системою.

Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок.

Форми поточного контролю:

Теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда, хімічні диктанти, письмові роботи.

Практичні навички та уміння – самостійне виконання хімічних дослідів та вміння робити висновки уміння самостійно виконувати окремі операції, написання схем хімічних реакцій та перетворень. Підсумковий контроль здійснюється на основі теоретичних знань, практичних навичок та умінь.

Підсумковий контроль засвоєння модуля відбувається по завершенню вивчення блоку відповідних змістових модулів шляхом тестування і вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Форми підсумкового контролю:

Теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування.

Практичні навички та уміння – самостійно хімічним шляхом довести наявність певних функціональних груп; вміти провести якісні реакції та виконати елементний аналіз органічних сполук; знати правила і способи складання лабораторних установок.

12. Розподіл балів, які отримують студенти

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Студенту за кожний етап практичного заняття (практична частина, семінарське обговорення, письмовий контроль) виставляється оцінка за 12-бальною шкалою. Потім виводиться середнє арифметичне значення трьох оцінок, яке виставляється в журнал.

На практичній частині за кожен етап роботи виставляється оцінка наступним чином:

1. на початку практичної частини студенти повинні допуститися до проведення практичної роботи (вони повинні знати хід проведення якісних реакцій, аналітичний ефект та ін.). За цей етап студент може максимум набрати 2 бали.

2. За виконанням практичної роботи ретельно слідкує викладач, в кінці він оцінює одержаний результат. Максимум за даний вид роботи студент може отримати 4 бали.

3. Захист практичної роботи. На цьому етапі студент може отримати максимум 6 балів.

В кінці практичної частини викладач виводить середнє арифметичне з кожної оцінки за частини занять і виставляє її кожному студенту.

Мінімальний середній бал, з якою студент допускається до складання підсумкового контролю модуля – 4 бали.

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120 балам.

Модульний підсумковий контроль:Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю має буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з органічної хімії визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менш 50 балів.

Оцінювання дисципліни:Оцінка з ортопедії та травматології виставляється лише тим студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни і підсумкового контролю засвоєння модулів № 1, 2 і 3.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з органічної хімії у оцінки за шкалою ЕCTS та 4-ри бальну (традиційну)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕCTS таким чином:

Оцінка ЕCTS

Статистичний показник

Найкращі 10 % студентів

Наступні 25 % студентів

Наступні 30 % студентів

Наступні 25 % студентів

Останні 10 % студентів

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межахвідповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

Оцінка ЕCTS

Оцінка за національною шкалою

B, C

D, E

FХ, F

Оцінка з дисципліни FX та F («2») виставляється студенту, якому не зараховано хоча б один модуль з дисципліни.

Оцінка FX («2») виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний підсумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю, не

більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

Шкала оцінювання: національна та ЄКТС

Сума балів за всі види навчальної діяльності

ЄКТС

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

відмінно

зараховано

добре

задовільно

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

13. Методичне забезпечення

1. Матеріали підготовки до лекцій.

2. Презентації лекцій.

3. Матеріали підготовки до практичних занять

4. Методичні вказівки до практичних занять.

5. Варіанти завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

6. Тестові завдання для підсумкового тестового модульного контролю.

7. Тестові завдання для щоденного контролю.

8. Варіанти теоретичних питань для самостійного вивчення.

14. Рекомендована література

Базова

1. Травматология и ортопедия под ред. Корнилова В.Н. – СПб.: Гиппократ, 2006. – Т. 3. – С. 984 – 995.

2. Скляренко Т.Є. Травматология і ортопедия. – К.: Здоровя, 2005. – С. 170-199.

3. Трубников В.Ф. Травматология и ортопедия – К.: “Вища школа”, 1986. – С. 236-297.

3. Руководство по внутреннему остеосинтезу. Методика рекомендованная гуппой АО (Швейцария) / М.Е. Мюллер, М. Альговер, Р. Шнайдер, Х. Веллинеггер: Пер. с нем. – 3-е изд. – М.: Springer Verlag, 1996. – 750 с.

4.Травматилогия и ортопедия // Руководстводля врачей в 3 томах под редакцией Ю.Г.Шапошникова, Москва, 1997.

5.Диагностика и лечение дегеративно-дистрофических пораженийсуставов.Шумада И.В., Суслова О.Я.,Стецула В.И и др.; Под ред. И.В. Шумады. К.: Здоровья, 1990. –200с.,

6.Суслова О.Я Рентгенодиаглостика повреждений и заболеваний опорно-двигательнго аппарата. –К.: Здоровья, 1989. – 256 с. ].

7.Олекса А.П. Травматологія і ортопедія: підручник. – Київ, „Вища школа,” 1993 р.

8.Трубников В.Ф. Травматология и ортопедия. – М., «Медицина», 1886 г.

9. Юмашнв Г.С. Травматология и ортопедия. – М., «Медицина», 1983 г.

10.Практикум з курсу травматології та ортопедії (для студентів вищих медичних закладів).- Т. „Укрмедкнига”, 2004р.

Допоміжна

1.Ключевский В.В. Скелетное вытяжение. Л., «Медицина»,1999 г.

2.Орнштейн Э., Войня А. Семиотика и диагностика в травматологии и ортопедии. – Кишинев, «Штиинца», 1992 г.

3.Трубников В.Ф. Заболевания и повреждения опорнoдвигательного аппарата.Киев, «Здоров’я», 1984 г.

15. Інформаційні ресурси

1. Методичні розробки

2.Матеріали підготовки до практичних занять