Здоровий nспосіб життя та особиста гігієна. Фізична культура та основи nзагартовування. Поняття про психогігієну, медичну біоритмологію та хроногігієну. nГігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною. Гігієна одягу та nвзуття. Миючі засоби, їх гігієнічна характеристика. Профілактика алкоголізму, nнаркоманії, токсикоманії, табакопаління.
Дотримання гігієнічних вимог у житті кожної людини nзавжди було дуже важливим чинником збереження здоров’я і підвищення nпрацездатності. Основою здорового способу життя, ефективної первинної та nвторинної профілактики різних захвоорювань є особиста гігієна – комплекс nзаходів спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я шляхом дотримання nгігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.
У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла і nпорожнини рота, гігієна фізичного виховання та загартування, запобігання nшкідливих звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу, гігієна відпочинку, nсну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна nта інші.
Гігієна тіла
Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за nшкірою і волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Систематичне nвмивання забезпечує чистоту і нормальне функціонування шкіри, що дуже важливо у nзв’язку з її фізіологічною роллю. Так, через шкіру за одну годину виділяється n10-20 мл поту. При виконанні важкої роботи і перегріванні ця кількість може nзбульшуватися до 300-500 мл і вище. Щодоби через шкіру дорослої людини nвиділяється до 15-
Методи і засоби підтримання чистоти шкіри
Забруднення nшкіри зумовлене накопиченням продуктів обміну, які виділяються з шкіряним nсалом, потом та злущенням омертвілого епідермісу, нашаруванням волокон одягу, nпилу, розмноженням мікроорганізмів та забруднювачами побутового і виробничого nсередовища, де знаходиться або працює людина.
Для nнормального функціонування шкіри необхідне періодичне змивання цих забруднень. nЗгідно з досвідом людства, нормальні функції шкіри підтримуються при nщотижневому її митті. При роботі з інтенсивним зовнішнім забрудненням потрібне nщоденне миття шкіри. Основним засобом для миття шкіри є вода. Проте внаслідок nнерозчинності у воді шкіряного сала, побутових та технічних масел, очищення nшкіри може бути ефективним лише при використанні мила та інших миючих засобів – nдетергентів.
Через шкіру виділяється значна кількість летких nречовин, зокрема таких як, пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні nта неорганічні солі, ферменти, Сукупність цих та інших речовин сприяє nрозмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо в ділянці промежини та nвідхідника.
Понад 90% від загальної кількості мікроорганізмів nзнаходяться на шкірі рук. На ній також скупчується велика кількість пилових і nмікробних аерозолів, забруднення з предметів, одягу і як наслідок шкіра швидко nвтрачає еластичність, стає джерелом неприємних запахів. Проникнення в шкіру nмікроорганізмів може спричинити локальні та генералізовані запальні процеси в nній. Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості – кількість nмікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру протягом 2 nгодин, знижується більше ніж на 90 %. Бактерицидність добре вимитої шкіри в n15-20 разів вища від брудної. Тому, необхідно обливати все тіло теплою водою n(бажано під душем) не менше одного разу на тиждень, якщо замість душу використовується ванна. То після миття в ній nслід обов’язково тіло ополоснути чистою водою. Волосся рекомендується мити 1 nраз на тиждень, якщо шкіра суха і 1 раз в 3-4 дні, якщо шкіра жирна.
Для більш ефективного усунення забруднень із поверхні шкіри і волосся nзастосовують різні мила і синтетичні мийні засоби. Тверді мила n- це натрієві солі тригліцеридів вищих жирних кислот, рідкі мила – калієві солі nтригліцеридів вищих жирних кислот.
Гігієнічні nвимоги до СМЗ:
Ступінь біологічного nрозщеплення СМЗ мікроорганізмами водойм, куди потрапляють стічні мийні води, nповинен досягати 80 %. Так, найбільш швидко і повно розкладаються у водоймах nалкілсульфати і сульфати ефірів, повільніше – сульфонол НП- (на 38 %) та nсульфонол НП-3 (на 76 %). Фосфати легко розщеплюються мікроорганізмами, але nсприяють інтенсивному росту водоростей. У зв’язку з цим, ГДК ПАР у воді водойм nне повинна перевищувати для аніонних речовин 0,5 мг/л, для неіоногенних – 0,05 n- 0,1мг/л.
СМЗ не nповинні викликати шкіряно-подразнюючої дії, не викликати токсичної, nшкіряно-резорбтивної, алергенної дії на організм, не мати мутагенних, nтератогенних, ембріотоксичних та канцерогенних властивостей, не повинні мати nані матеріальної, ані функціональної кумуляції в організмі, швидко змиватися з nшкірних покривів людини і тканин, одежі, взуття, посуду та побутових речей, nмати високі миючі властивості та високу розчинність у воді, не мати неприємного nзапаху. Крім цього, СМЗ не повинні викликати інтенсивного знежирення шкіри, nактивна реакція їх розчинів не повинна перевищувати рН = 9.
До nдеяких СМЗ виставляються вимоги щодо їх бактерицидних та дезінфікуючих nвластивостей. До складу інших вводять ферменти протеолітичної, амілолітичної та nіншої дії, що забезпечує більш ефективне видалення білкових, жирових або nвуглеводних забруднень.
СМЗ не повинні знижувати фізико-хімічні nвластивості тканин одягу, взуття (повітряпроникність, вологоємкість, nпаропровідність, випаровуючу здатність), не повинні абсорбуватися в тканинах.
СМЗ, призначені для миття nпосуду та обладнання на підприємствах громадського харчування, харчових, nмолочних підприємствах, на молочно-товарних фермах, м’ясокомбінатах, не повинні nвикликати корозії металевих конструкцій і, навпаки, повинні легко змиватися без nтертя (лише водою). До таких засобів відносяться поліетиленгліколеві ефіри, nполіпропіленгліколі та дезінфікуючі СМЗ (солі четвертинних амонійних основ, nхлорамін Б).
Гігієнічна характеристика засобів миття тіла
Як засіб гігієнічного догляду за тілом у населеннях nбагатьох країн світу широкого поширення набуло купання в лазнях. Нині nзастосовують переважно 2 типи лазень загального призначення
– nпарові;
– nсухожарові nсауни.
Основними приміщеннями лазні є 1) душові та 2) nпарильні. У парильнях лазень першого типу (парових) з грубками – кам’янками при nнавантажувальному режимі температура повітря досягає 65-70 0С за nвідносної вологості ≈ 75-80 %. Якщо пара подпється з котельні, ці nпоказники відповідно складають 42-45 0С і 100 %.
Мікроклімат сухожарових лазень характеризуються nвисокою температурою (на верхніх полицях вона може досягати 100 0С) nз низькою відносною вологістю (15-20 %). Гідротермічні процедури в лазні nпозитивно впливають на різні функції організму. Розширюються кровоносні судини nі поришкіри, збільшується потовиділення, з організму видаляються різні шлаки (азотовмісні, nмолочна кислота) різко знижується рівень бактеріального обсіменіння шкіри. nПоліпшується емоційно-психічний тонус, відбувається своєрідне тренування судин і терморецепторів, nпокращується пристосованість організму до різкої зміни погодних умов. Лазня nнормалізує всі види обміну речовин, сприяє зниженню вмісту ліпідів, холестерину nта молочної кислоти в крові. При цьому стимулюються функції надниркових залоз, nполіпшується функціональний стан ЦНС. Корисною є лазня для таких людей, які nхворіють подагрою, артрозами, ожирінням. Але повітряне середовище лазні nхарактеризується зниженим вмістом кисню, виникає гіпоксичний ефект, здатний nвикликати несприятливу реакцію спастичного характеру у хворих на гіпертонічну nхворобу, ішемучну хвороби серця (та інші), порушення передсердно-шлуночкової nпровідності. Тому, перед тим як відвідувати сауни обов’язково необхідна nконсультація лікаря.
У приміщенні лазень мають бути:
1) добра вентиляція;
2) суворий санітарно-протиепідемічний nрежим;
3) не менше 1 разу на місяць повинна проводитися nволога хімічна дезинфекція;
4) для вимірювання температури nзабороняється використовувати ртутні термометри;
5) не можна вносити в приміщення мийні nта інші засоби в скляній тарі;
6) під час процедур забороняється nпалити, гучно розмовляти;
7) перед парильною слід прийняти теплий nдуш і запобігати перегріванню голови.
Догляд за nротовою порожниною
У поняття догляду за nпорожниною рота входять:
1) індивідуальне чищення зубів;
2) видалення залишків їжі з міжзубних nприміжків;
3) полоскання порожнини рота водою після nкожного приймання їжі.
Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою nпорожниною – двічі на день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чищення зубів nнеобхідне для знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного nкаменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і парадонтозу, nзнищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроорганізмів у nротовій порожнині, в тому числі і умовно-патогенних, для розвитку яких у ній є nнеобхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури і вологості умови.
Для механічного чищення зубів використовують nспеціальні зубні порошки і пасти. Головними компонентами зубного порошку є nочищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і nмасажувати ясна достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з nпастами є абразивний вплив на емаль зубів. Перевагою паст, до складу яких nвходить значно менше крейди, ніж до складу зубних порошків є і можливість nстворення різноманітних композицій щодо складу, зручність та гігієнічність nкористування. Асортимент зубних паст включає 1) гігієнічні, 2) nлікувально-профілактичні. У рецептуру лікувально-профілактичних паст, на nвідміну від гігієнічних, з метою створення протизапального, фторзамічного nпозитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні біологічно активні речовини: nвітаміни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи.
В даний час до засобів індивідуальної гігієни nпорожнини рота відносять: звичайні зубні щітки, зубні щітки електричні (доречі nдослідження з вивчення ефективності застосування електричних щіток не виявили nособливих переваг перед звичайними), зубні нитки – флоси, спеціальні зубні nщітки, міжзубні стимулятори і іригатори nпорожнини рота, зубочистки.
Навчання основних правил з догляду за порожниною рота nслід починати з 2-3 років. Чистити зуби спеціальними зубними щітками, що nвідрізняютьсяодна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої nщетини або синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з nувігнутою робочою поверхнею до 3-
Довгі роки для зубних щіток використовували лише nнатуральну щитину. В даний час перевагу віддають синтетичному волокну, nтому що в натуральній щетині є nсерединний канал, що легко заповнюється водою і мікроорганізмами, поверхня nволокна нерівна, пориста,кінець щетини не піддається обробці. У штучній nщетині серединний канал волокна nвідсутній, поверхня волокна гладка, а кінець може бути округлений, тому зубні nщітки зі штучного волокна мають перевагу перед щітками з натуральної щетини. nРегулярно використовувану зубну щітку із штучної щетини необхідно змінювати nкожні 1-2 місяці, з натуральної – кожні 3-4 місяця.
Спеціальні зубні щітки застосовують при нетиповій nбудові зубних рядів і обличчя. За своєю формою макі зубні щітки можуть бути nрізними, робоча частина щітки складається з одного пучка щетинок або нагадує nйоржі для миття посуду.
Міжзубні стимулятори – це гумові або пластмасові nконуси, що розташовуються на кінцях ручок, і служать для масажу ясен і є гарним nдодатковим засобом для очищення міжзубних проміжків.
Зубні ірригатори – забезпечують постійний або nпульсуючий струмінь води під тиском через наконечник. У воду для ірригацій nможна додавати ароматичні речовини і відвари лікарських трав.
Для оцінки чистоти зубів та інтенсивності зубного nнальоту рекомендується використовувати так званий ГІЗ. Він визначається nнпаступним способом: за допомогою розчину калію йодиту (КІ –
Якщо ГІЗ до 1,5 бала оцінка добра, 2,6 – 3,4 nнегативна, більше 3,5 – різко негативна.
Вимоги до засобів для догляду за зубами і порожниною nрота
Зубні пасти, є суспензією nхімічно обложеної крейди у водно-гліцериновому розчині гелеутворюючих і nповерхнево-активних речовин.
Зубний порошок повинен nбути однорідним, без грудок і твердих включень, з приємним запахом, створювати nв роті відчуття свіжості. Вологість порошку – не більше 3 %.
Зубні пасти повинні бути nоднорідними, у вигляді пастоподібної або гелевидної маси без крупинок, nсторонніх включень; володіти приємним запахом, смаком, кольором. Пасти повинні легко nвидавлюватися з туб, розтікатися на щітці, не тверднути при щільній упаковці, nрН – 7-10,3; повинні володіти поліруючою, освіжаючою, дезинфікуючою, nлікувальною дією, зберігати свої властивості при тривалому зберіганні. Вміст nвологи в пасті від 17,5 до 45 % залежно від вигляду.
Зубні еліксири повинні бути прозорими, без nмуті і осаду, приємними на смак, усувати неприємний запах в порожнині рота, nосвіжати її.
Гігієна одягу та взуття
З’явившись на ранніх станах зародження людського nсуспільства, одяг пройшов значну еволюцію.
Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі nшари:
– nбілизна n(1-й шар);
– nкостюми nі плаття (2-й шар);
– nверхній nодяг (3-й шар).
За призначенням і характером використання розрізняють nодяг повсякденний побутовий (в т.ч. дитячий), професійний (спец. одяг), nспортивний, військовий, лікарняний, обрядовий т.щ.
До повсякденного побутового одягу ставляться такі nгігієнічні вимоги:
– забезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат і nсприяти установленню теплового комфорту людини;
– nне nутруднювати дихання, кровообіг і рухи людини, не зміщувати і не стискувати nвнутрішні органи та частини опорно-рухового апарату;
– nбути nдостатньо міцним, легко чиститися від зовнішніх і внутрішніх забруднень;
– nне nмістити токсичних домішок, що виділяються в навколишнє середовище, не мати nфізичних і хімічних властивостей які несприятливо впливають на шкіру і людський nорганізм вцілому.
– nмати nпорівняно невелику масу (до 8-10 % маси тіла людини).
Важливим показником якості та гігієнічних властивостей nодягу є підодяговий мікроклімат. За температури навколишнього середовища 18-22 0С nрекомендується такі його показники: температура підодягового повітря 32,5 – n34,5 0С,відносна вологість 35-60 %,концентрація діоксиду вуглецю – nдо 1- 1,5 %.
Гігієнічні властивості одягу залежать:
– nвід nвиду тканини;
– nхарактеру nїї фактури;
– nрозкрою nодягу.
Для виготовлення тканин для одягу використовуються nтекстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні).
Натуральні органічні волокна – найдавніший вид nтканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть nбути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюльозні) органічних волокон nналежать бавовна, льон, сизаль, джут, прядиво. До органічних волокон тваринного nпоходження (білкові) належать вовна і шовк.
Останніми роками все більшого значення і поширення nнабуває інша група текстильних волокон – хімічні. Як і натуральні, вони можуть nбути органічними і неорганічними (проте останні можуть використовуватися тільки nдля спеціального одягу). Тому основну групу волокон хімічного походження nскладають органічні. Вони можуть бути:
– nштучними n(віскозні, ацетатні, триацетатні, казеїнові);
– nсинтетичними n(капрон, нейлон, перлон, лавсан).
Гігієнічні переваги або недоліки тих чи інших тканин nнасамперед залежать від фізико-хімічних властивостей вихідних волокон. Серед nних важливе гігієнічне значення мають повітропроникність, паропроникність, nвологостійкість, гігроскопічність, теплопровідність.
Однією з найважливіших у гігієнічному відношенні nвластивостей тканини є її nгігіроскопічність, яка характеризує здатність волокон тканини поглинати nводяну пару з повітря і поверхені тіла та за певних умов утримувати її. nГігіроскопічність передусім залежить від природи волокон, характеру їх nпереплетення і товщини тканини. Найбільшу гігіроскопічність мають вовняні nтканини (20 % і більше), що дозволяє їм зберігати високі теплозахисні nвластивості навіть у наслідок зволоження.мінімальну гігіроскопічність мають nсинтетичні тканини. Важливою характеристикою тканин, особливо тих, що nвикористовуються для виготовлення білизни, сорочок, платтів, рушників є їх nвластивість убирати крапельно-рідку вологу. Показником цієї властивості може nбути капілярність, волога тканина має високу тепломісткість і тому значно nшвидше поглинає тепло від тіла, спричинюючи його охолодження і переохолодження.
Важливе гігієнічне значення мають і такі властивості nтканин, як здатність пропускати УФ випромінювання, відбивати видиме світло. nВипаровувати вологу з поверхні. Ступінь прозорості синтетичних тканин для УФ nпроміння високий і досягає 70 %. Інші тканини пропускають УФ проміння менше. nЗараз більше як 50 % різних видів одягу виготовляються із синтетичних тканин nабо з домішками синтетичних волокон.
Значному поширенню синтетичних тканин сприяє низка їх nпозитивних властивостей:
– механічна міцність;
– nстійкість nдо витирання, впливу хімічних і біологічних чинників;
– nантимікробні nвластивості;
– nеластичність.
Однак синтетичним тканинам властиві й суттєві nнедоліки:
– nнизька nгігроскопічність – внаслідок цього піт та інші виділення шкіри майже не nвбираються у волокна синтетичної тканини, а скупчуються в порах повітряних nгальмуючи повітрообмін і погіршуючи теплоізоляційні властивості тканини. За nвисокої температури навколишнього повітря створюютьсмя умови, що сприяють nперегріванню, за низької температури – охолодженню;
– nвони nздатні затримувати неприємні запахи, гірше перуться (можлива деструкція nволокон) справляти резорбтивний та алергічний впливи.
Завдяки своїй низькій гігіроскопічності синтетичні nволокна набувають високих електроізоляційних властивостей (поверхневий опір nдосягає 10-100 Ом). Це може призводити до нагромадження і тривалого перебування nна поверхні матеріалу електричних зарядів. Внаслідок носіння синтетичних виробів nможе створюватись електростатичне поле напругою до 4000 – 5000 В/см, у той час nдопустимою вважається напруга не більше ніж 250-300 В/см. Більша частина nсинтетичних волоког унаслідок тертя об nшкіру людини заряжається негативно, що може шкідливо впливати на організм nлюдини. Позитивна полярність електричних зарядів може бути досягнута nзмішуванням тканин різного походження.
Не слід використовувати синтетичні тканини для білизни nновонароджених, дітей ясельного, дошкільного і молодшого шкільного віку.
Головним призначенням натільної білизни (перший шар nодягу) є поглинання поту та інших виділень шкіри, добра вентьиляція простору nміж шкірою і першим шаром одягу. Тому тканини, повинні мати високу nгігроскопічність, бути гігрофільними та повітропаропроникними. Цим вимогам nнайбільше відповідають натуральні волокна.
Костюми, сорочки та плаття (другий шар одягу) мають nзабезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат, сприяти випаровуванню вологи nв повітря з білизни і відповідати характеру роботи, що виконується.
Для виготовлення костюмів та інших видфів другого шару nодягу можна використовувати як натуральні, так і синтетичні тканини.
Верхній одяг (третій шар) – це захист від холоду, nвітру, несприятливих погодних умов. Тканина для верхнього одягу повинна мати nнизьку теплопровідність, велику вітростійкість, вологонепроникність, низьку nгігіроскопічність та стійність до nвитирання. Цим вимогам найбільше nвідповідає натуральне хутро,однак краще використовувати і комбінації різних nтканин.
Гігієна взуття
Основним функціональним призначенням численних nрізновидів побутового і спеціального взуття є захист ніг від механічних nпошкоджень, охолодження або перегрівання, забруднення, а також впливу інших nнесприятливих фізичних, хімічних і біологічних чинників.
За призначенням розрізняють:
– nпобутове n(домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове);
– nспортивне;
– nспеціальне nробоче;
– nдитяче;
– nвійськове;
– nлікувальне n(ортопедичне),взуття.
Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним nвимогам:
– nмати nмалу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікрокламат взуттєвого nпростору та його добру вентиляцію;
– nбути nзручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і формування nкістково-м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять nфізичною культурою і під час виконання трудових операцій;
– nзабезпечувати nзахист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів;
– nне nвиділяти у внутрішньовзутєвий простір хімічних речовин у концентраціях, здатних nу реальних умовах експлуатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, nрезорбтивний, алергічний та інш.) на шкіру ступні і організм вцілому;
– nвідповідати nвіковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям організму;
– nлегко nчиститись і висушуватись, тривалий час зберігати вихідну форму і гігієнічні nвластивості.
Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, nз якого воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, nконструктивних особливостей.
Шкідливі звички
Наркоманія (грецьке narka– оціпеніння, оніміння; mania – безумство) – непереборний і хворобливий потяг людини до nвживання наркотиків (опіуму, морфіну, кокаїну тощо) з метою збудження, nсп’яніння, що приводить до порушення психіки, глибоких змін особистості та до nпорушення функції внутрішніх органів. Наркотичні речовини здатні навіть при nодноразовому вживанні викликати приємний психологічний стан, а при повторних nприйомах -– психічну і фізичну залежність.
Токсикоманія (грецьке toxicon – отруйний; mania – безумство) – хвороба, причиною якої є звичне nзловживання якою-небудь речовиною, що викликає короткочасний суб’єктивно nпривабливий психічний стан. Суть токсикоманії – отруєння і потяг до отруєння. З nметою сп’яніння вживаються речовини, різні за хімічною будовою і фармакологічною nактивністю, що мають загальний психофізичний ефект – ейфорію і зміну nсвідомості, порушення поведінки і соціальну деградацію. Термін охоплює всі nформи зловживання лікарськими і нелікарськими речовинами.
Алкоголізм – nзахворювання, пов’язане з систематичним зловживанням спиртними напоями, що nпризводить до психічного чи фізичного розладу. В результаті прийому алкогольних nнапоїв розвивається гостра алкогольна інтоксикація, що супроводжується nемоційним, моторним, мовним збудженням, втратою самоконтролю і критичної оцінки nситуації. При частому, надмірному вживанні алкоголю з метою отримання nейфоричного ефекту може розвитися патологічна пристрасть, що супроводжується nпсихічними і сомато-неврологічними порушеннями.
Тютюнопаління – це nвдихання з димом речовин, що викликають приємний психічний стан разом з nінтоксикацією організму. Під час паління відбувається суха перегонка тютюну з nутворенням деяких нових речовин. Тютюновий дим містить близько 1200 різних nкомпонентів, половина з яких мають отруйну дію. Це такі речовини, як нікотин та nйого похідні, аміак, чадний газ, синильна, оцтова і мурашина кислоти, феноли, nформальдегіди, сірководень, канцерогенні речовини, сажа. Основна отруйна nречовина тютюнового диму – нікотин. Вміст його залежить від сорту і сухості тютюну. nОдна крапля нікотину вбиває собаку, а п’явка, яка насмокталась крові заядлого nкурця, падає мертвою. Для людини, яка ніколи раніше не палила, смертельна доза nнікотину складає 60-100мг.
Профілактика шкідливих nзвичок:
Обов’язковою умовою здорового способу життя є відмова nвід шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих nзбочень, тощо.
Несприятливий вплив паління на здоров’я пов’язаний nнасамперед із хімічним складом тютюнового диму, що вдихається, і його високою nтемпературою. З димом в організм надходять нікотин, синильна кислота, оксид nвуглецю, аміак, миш’як, радіоактивні – полоній – 219, свинець – 210, nінсектициди, та багато інших (близько 100) шкідливих речовин, що утворюються nвнаслідок сухої перегонки тютюну і паперу за температури 250-300 0С. nУ разі викурювання, наприклад, однієї цигарки в організм надходить від 3 до 8 nмг нікотину. Одноразова смертельна доза нікотину для людини становить 60-80 мг. nПриблизно така кількість нікотину надходить після викурювання 20-25 цигарок.
Дослідження, проведені у багатьох країнах світу, nдостеменно свідчать про несприятливі наслідки паління для здоров’я. За даними nВООЗ, паління – пряма або опосередкована причина 20 % усіх смертельних nвипадків, один із провідних чинників ризику щодо розвитку ішемічної хвороби nсерця та злоякісних новоутворень легень. Доведено пряму залежність між різиком nсмерті від раку легень і кількістю викурених цигарок.
Паління підвищує вміст у крові карбоксигемоглобіну, nзумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлунка та ендокринних nзалоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пом’ять і увагу, nзнижує розумову працездатність. Середня тривалість життя тих, хто палить на 5-7 nроків коротша, ніж тих хто не палить.
Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних nжінок) є вимушене пасивне паління під час перебування у приміщенні, що nзабруднюється тютюновим димом.
Зловживанням алкоголем також негативно впливає на nорганізм на всіх етапах його розвитку, починаючи з внутрішньоутробного. Під nвпливом алкоголю можуть наставати передчасні пологи, відбувається збільшення nперенатальної смертності. З алконольною інтоксикацією вагітних жінок багато nвчених пов’язують зростання в 60-70 разів кількості випадків специфічних nвиродливостей і порушень розвитку дітей, алкогольного синдрому плода та nенцифалопатій. Алкоголь негативно впливає на всі органи і системи організму. nВін уражає ЦНС, печінку, травний канал, нирки, серце і судини, поглиблює nгіпоксію, інактивує ферменти, спотворює дію ліків, порушує обмінні процеси, кольоровідчуття, nзнижує інтелект і працездатність, поступово приводячи до повної деградації nособи.
Ще в давні часи стали усвідомлювати небезпеку nзловживання алкогольними напоями. Розуміння цієї небезпеки сприяло створенню nряду обмежень і законодавчих актів, які передбачали суворі (навіть до смертної кари) покарання. Однак, nяк показав досвід різних країн, заборонні заходи виявились неефективними. nОчевидно, провідне значення в профілактиці побутового пияцтва повинно належати nроз’яснювально-виховній роботі, покращанню житлово-побутових та інших nсоціальних умов життя населення. ВІДЕО
Наркоманія – це важке захворювання, яке викликане nпостійним вживанням наркотиків і супроводжується значною залежністю від nпрепарату. Поширення наркотиків зараз nдосягло загрозливих результатів, їх пропонують мало не на кожному розі вулиці, страшне і те, що вік nнаркоманів все молодшає (16-25 років), а тривалфість життя після початку nвживання наркотиків триває не більше 5 років.
Профілактика – це краща методика вирішення nпроблем тютюнопаління, вживання nалкоголю, наркотиків.
Антипропаганду наркотиків необхідно проводити у nзасобах масової інформації, молодіжних часописах, на радіо; потрібно ознайомлювати nмолодь (основну групу ризику) із проблемами наркоманії, друкувати матеріали, nвести передачі , присвячені школі наркотиків.
Програма здорового способу життя
– nврахування і використання індивідуальних біоритмів;
– nпідвищення психоемоційної стійкості (вміння стримувати nсебе);
– nоптимальна для організму рухова активність;
– nраціональна якість і режим харчування;
– nкомплексне регулярне загартування;
– nгігієнічна поведінка у побуті, трудовому процесі;
– nрегулювання фізіологічних відправлень;
– nзапобігання, подолання шкідливих звичок (наркотики, nалкоголь, тютюнопаління);
– nвикористання біологічно активних речовин і nгеропротекторів;
– nмедикаментозна корекція хвороб (головним чином nхронічних).
n
