Зміст роботи і функціональні обов’язки магістра сімейної справи. Диспансеризація. Трудова експертиза. Санаторно-курортне лікування. Принципи діагностики, лікування та догляду за хворими з гострими захворюваннями верхніх дихальних шляхів у сімейній медицині.
Сьогодні охорона здоров’я вступила в якісно новий етап свого розвитку, який характеризується можливістю задовольнити потребу населення не лише в медичній допомозі, але й здійснювати всебічне обстеження, регулярний нагляд за здоров’ям кожного громадянина суспільства. З давніх-давен передові вітчизняні вчені, лікарі, розуміли, що необхідно навчитися попереджувати розвиток захворювання. З цією метою в Україні введена диспансеризація.
Диспансеризація, як важливий метод роботи лікувально-профілактичних закладів, як система динамічного спостереження за станом здорових і хворих людей, зайняла в нашій охороні здоров’я ведуче місце. Це єдина інтегрована система, що забезпечує регулярні медичні огляди і динамічне спостереження за станом здоров’я кожної людини, попередження і лікування захворювань, здоровий спосіб життя, підвищення трудової активності людини.
Диспансеризація – це система охорони здоров’я населення, що полягає в активному динамічному спостереженні за здоров’ям різних контингентів населення (здоровими, з факторами ризику та хворими людьми), в вивченні умов життя, праці, забезпечення їх фізичного розвитку, попередженню захворювань, виявлення їх на ранніх стадіях розвитку та проведення лікувально-оздоровчих заходів.
Мета диспансеризації: збереження і зміцнення здоров’я населення, підвищення працездатності працюючих та забезпечення активного довголіття людей.
Основні завдання диспансеризації:
– вивчення і усунення причин які приводять до виникнення і розповсюдження захворювань;
– активне виявлення і лікування захворювань на ранніх стадіях розвитку;
– попередження рецидивів та можливих ускладнень захворювань що вже мають місце.
Ведучим закладом в проведенні диспансеризації є територіальні поліклініки та медико-санітарні частини. Центральна роль в організації і проведенні диспансерної роботи належить лікарю, що безпосередньо займається лікувально-профілактичною діяльністю, а саме в поліклініці – дільничому лікарю – терапевту, в МСЧ – цеховому терапевту. Вони координують всю діяльність по диспансеризації. Однак, лікар любої спеціальності забезпечує відбір контингенту населення, що підлягає диспансеризації, бере на диспансерний облік, складає індивідуальний план лікувально-оздоровчих заходів і патронаж, точне і своєчасне виконання планів, аналіз диспансерної роботи. Все це проводиться з врахуванням спеціальності лікаря і специфіки контингенту хворих що знаходяться на диспансерному обліку.
ОРГАНІЗАЦІЯ ДИСПАНСЕРИЗАЦІЇ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ
Диспансеризацію дорослого населення регламентує наказ МОЗ № 770 від 30.05.1986 р. “Про порядок проведення загальної диспансеризації населення” і здійснюється в три етапи:
І етап – відбір контингенту населення, що підлягає диспансерному спостереженню і взяття його на диспансерний облік.
ІІ етап – диспансерне спостереження, тобто виконання системи лікувально-оздоровчих заходів.
ІІІ етап – аналіз диспансерної роботи (ефективності диспансеризації).
Визначення контингенту населення, що підлягає диспансерному спостереженню здійснюється лікарями під час амбулаторних прийомів, при відвідуванні хворих на дому, при лікуванні хворих в стаціонарі, під час проведення профілактичних оглядів метою яких є виявлення патологічних станів і захворювань на ранніх стадіях розвитку.
Ретельне обстеження дозволяє дільничному терапевту зробити висновок про стан здоров’я пацієнта, та включити його до однієї з диспансерних груп.
Існує три групи диспансерного спостереження:
Першу групу складають здорові люди: вагітні, новонароджені, діти дошкільного і шкільного віку, підлітки допризовного і призовного віку, спеціалісти ведучих професій, спортсмени, студенти, люди що були в контакті, чи на даний час мають контакт на заразні захворювання. Визначення групи здорових, які підлягають диспансерному спостереженню, здійснюється жіночими консультаціями (вагітні жінки), дитячими поліклініками (діти), медико-санітарними частинами (робочі промислових підприємств), фізкультурними диспансерами (спортсмени) і т.д. Після визначення контингенту, що підлягає диспансерному нагляду, лікар згідно наказу № 770 МОЗ планує порядок і терміни проведення диспансеризації. В цьому випадку мета диспансеризації – зберегти здоров’я на тривалий час. Враховуючи умови праці і побуту, здоровим особам лікар дає рекомендації спрямовані на організацію раціонального режиму праці, відпочинку, харчування, занять фізкультурою, відмова від шкідливих звичок. Для даної групи контрольні спостереження повинні плануватися 1 раз на рік.
До другої групи входять практично здорові люди, але схильні до того чи іншого захворювання, тобто ті, що мають фактори ризику. В цій групі, індивідуальні заходи потрібно спрямовувати на усунення факторів ризику з ціллю попередження захворювань. Контрольні огляди повинні проводитися не рідше 2-х разів на рік.
Третя група – це хворі в стадії повної компенсації. У них показники обстеження близькі до норми, суб’єктивно прояви хвороби нерізка виражені, ускладнень немає, рецидиви і загострення відсутні на протязі року, можливий зворотній розвиток процесу або стійка ремісія на протязі 3-5 років. Функціональні резерви достатні для забезпечення звичайного способу життя. В даній групі індивідуальні спостереження проводяться 2 рази на рік, а лікувально-оздоровчі заходи направлені на вторинну профілактику по попередженню загострення, рецидивів, ускладнень.
В даній групі виділяють дві підгрупи:
1 – хворі в стадії субкомпенсації;
2 – хворі в стадії декомпенсації.
Функціональні резерви в цих підгрупах хворих різко знижені або відсутні, і наступає стійка або тимчасова втрата непрацездатності. Вони потребують постійного нагляду та лікування, які проводяться по індивідуальному плану, і направлені на стабілізацію стану. Таким чином, частота спостереження та об’єм обстежень залежить від важкості перебігу захворювання, частоти загострення, можливих ускладнень.
Аналіз ефективності диспансеризації – це підведення підсумку по диспансеризації за рік. Він дає можливість оцінити проведену роботу, виявити недоліки та намітити заходи по їх усуненню.
Критерії ефективності диспансеризації:
1. Для І групи (здорові)
– відсутність захворювань;
– збереження працездатності.
2. Для хворих з гострими захворюваннями:
– повне видужання.
3. Для хворих з хронічним перебігом захворювання:
– повнота охоплення населення диспансерним спостереженням;
– своєчасність взяття на диспансерний облік;
– повнота проведення обов’язкового мінімуму діагностичних обстежень;
– частота загострень;
– кількість випадків з тимчасовою втратою працездатності;
– первинний вихід на інвалідність;
– перехід з однієї групи диспансерного спостереження в іншу;
– смертність.
Щорічний аналіз диспансерного спостереження за хворими (в кінці календарного року), представляє собою оцінку результатів диспансерної роботи, і дає можливість обґрунтовано планувати індивідуальні лікувально-оздоровчі заходи на наступний рік.
Практичне значення мають наступні показники диспансеризації:
1. Повнота обсягу населення диспансерним спостереженням:
загальна к-сть людей, що стоїть на диспансерному
обліку (здорових + хворих) х 100
середнє число обслуговуючого населення
2. Повнота обсягу диспансеризацією окремих нозологічних формах:
число хворих певним захворюванням, які стоять на “Д”
обліку на початок року (А) + взяті на облік на протязі
року (Б) – ті що ні разу не з’явилися на протязі року (С) х 100
число зареєстрованих хворих даним захворюванням (Д)
А+В+С х 100 повнота обсягу диспансеризацією.
Д
3. Своєчасність взяття хворих на диспансерний облік:
число хворих взятих на облік з вперше встановленим
діагнозом
число захворювань з вперше встановленим діагнозом
в даному році
4. Повнота проведення обов’язкового мінімуму діагностичних обстежень: Розрахунок ведеться по кожному із обстежень окремо. Наприклад, повнота обстежень на ЕКГ:
Всього зроблених ЕКГ при оглядах х 100
Всього оглянуто старше 30 років
5. Число випадків тимчасової непрацездатності на 100 працюючих в році:
число первинних лікарняних листків х 100
число диспансерних хворих (працюючих)
6. Процент хворих переведених на інвалідність:
число хворих переведених на інвалідність х 100
число хворих, які стоять на диспансерному обліку
7. Перехід з однієї диспансерної групи в іншу:
число хворих, переведених в більш легку
(тяжку) групу х 100
число диспансерних хворих
Облікова документація. Video http://intranet.tdmu.edu.ua/data/teacher/video/polik_sim/
Згідно наказів МОЗ України № 184 від 26.07.1999 р.; № 302 від 27.ХІІ.1999 р. і № 369 від 29.ХІІ.2000 р. на диспансерних хворих заводиться:
– статистичний талон;
– диспансерна картка – “ф. 025 о” (з відміткою на листі заключних діагнозів дати взяття на диспансерний облік – “Д”;
– контрольна карта диспансерного спостереження – “ф. 030 о”;
– карта обліку диспансеризації – “ф. 131 о”;
– індивідуальний план лікувально-оздоровчих заходів;
– річний епікриз;
– паспорт терапевтичної дільниці.
Реалізація індивідуального плану диспансеризації хворого повинна здійснюватися в повному об’ємі в передбачені планом терміни.
Лікарі повинні використовувати кожне відвідування пацієнта поліклініки для його повного обстеження.
У деяких поліклініках впроваджені диспансерні дні, які дають змогу виділити необхідних спеціалістів для обстеження запрошених.
Диспансеризація сільського населення принципово нічим не відрізняється від диспансеризації міського населення.
Однак, при плануванні і організації диспансеризації сільського населення не можна не враховувати специфіку яка зумовлена особливостями праці і побуту жителів села, системою сільської охорони здоров’я.
Однією з особливостей є сезонний характер роботи. В період посівної і під час збору урожаю, заготівлі кормів, випасу худоби на певних відгінних ділянках тваринництва та виконанні інших сільськогосподарських робіт, сільське населення працює з особливим напруженням і, як правило, з значним ненормованим подовженням робочого дня. Причому, багато з них, в цей час проживає в польових станах а, нерідко, далеко від постійного місця проживання. В міжсезонні періоди, об’єм сільськогосподарських робіт різко зменшується, і сільське населення має більше вільного часу. В залежності від цього міняються і форми медико-санітарного обслуговування, що необхідно враховувати при плануванні і організації диспансеризації сільського населення.
Певну роль відіграє специфіка можливої патології сільського населення – отруєння ядохімікатами, сільськогосподарський травматизм, захворювання бруцельозом і інші.
І, нарешті, необхідно врахувати етапність медичного забезпечення сільського населення. Якщо житель міста отримує висококваліфіковану, спеціалізовану медичну допомогу, як правило, в одному лікувально-профілактичному закладі – об’єднана міська лікарня або медико-санітарна частина, то сільський житель користується кількома медичними закладами. На фельдшерсько-акушерському пункті отримують долікарську допомогу, в районній лікарні лікарська допомога надається як мінімум по 12 спеціальностях, в обласній лікарні – висококваліфікована спеціалізована медична допомога. Крім того, сільське населення нерідко широко користується послугами міських лікарень та спеціалізованих диспансерів.
Диспансеризація здорових в сільській місцевості починається з визначення контингенту, що підлягає диспансеризації і проведенню медичних оглядів. Ця робота виконується працівниками організаційно-методичного кабінету центральної районної лікарні (ЦРЛ) з працівниками районної санепідстанції. На основі отриманих даних проводиться розрахунок необхідної кількості лікарів певних спеціальностей, середнього медперсоналу і представників допоміжних служб, після чого головний лікар ЦРЛ дає наказ про формування медбригади для проведення профоглядів в районі, термінів проведення, виділення приміщення для їх проведення, забезпечення своєчасної і повної явки населення на профогляд.
Районна санепідстанція (СЕС) через керівників господарств забезпечує складання списку людей, що підлягають медичному огляду і передає їх керівнику медичної бригади.
Після проведення медоглядів приймаються певні міри: здорові – залишаються на попередній роботі; хворі – працевлаштовуються, оздоровлюються: санаторно-курортно, стаціонарно, або передаються на диспансерне спостереження лікарям-спеціалістам.
Диспансеризація хворих в сільській місцевості основана на тих же принципах, що й диспансеризація міського населення. Відмінність заключається в тому, що на селі підвищується роль середнього медичного персоналу в диспансерній роботі. На фельдшерсько-акушерському пункті попередній відбір хворих, які підлягають диспансерному спостереженню, проводить фельдшер, і направляє їх на прийом до лікаря сільської дільничної або районної лікарні. Фельдшер забезпечує виконання призначень лікаря (лікувально-профілактичних заходів), ведення облікової документації диспансерної групи, проведення сан-просвіт роботи, вивчає умови побуту і праці.
Проведення диспансеризації в значній мірі сприяє збереженню і укріпленню здоров’я населення, його працездатності.
Важливим моментом в організації і проведенні диспансерного обслуговування є правильне санітарне виховання населення. Його необхідно організувати так, щоб воно розуміло суть диспансерного спостереження, свідомо виконувало всі рекомендації лікарів і своїми діями допомагало організації диспансеризації.
Приблизна схема динамічного спостереження за особами, які підлягають диспансеризації у лікаря-терапевта та спеціалістів терапевтичного профілю (кардіолога, пульмонолога, гастроентеролога та ін. )
|
Нозологічна форма |
Частота спостережень |
Огляди лікарів інших спеціальностей |
Перелік та частота лабораторних та інших діагностичних досліджень |
Основні лікувально-оздоровчі заходи |
Критерії ефективності диспансеризації |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Гіпертонічна хвороба (Д-ІІІ)
Граничний рівень АТ 140/90 – 149/94 мм рт. ст. (Д-ІІ)
|
терапевт – 2-4 рази на рік в залежноcті від тяжкості перебігу та ступеня хвороби
2 рази на рік – терапевт
|
Кардіолог, офтальмолог, невропатолог, психоневролог не менше, ніж 1 раз на рік, ендокринолог, уролог – за показами
Кардіолог та інші спеціалісти – за показами
|
Аналіз сечі загальний – 2-4 рази, креатинін, холестерин, тригліцериди, альфа-холестерин крові, очне дно, ЕКГ, рентгенограма серця чи великокадрова флюорограма не менше 1 разу на рік, інші дослідження – за показами.
Аналіз крові та сечі загальний, ЕКГ – 2 рази на рік; холестерин, ліпіди крові; очне дно – 1 раз на рік
|
Навчання навичкам здорового способу життя. Корекція факторів ризику, обмеження в їжі солі та насичених жирів. Психотерапія, фізіотерапія та ЛФК у відділенні відновного лікування. Трудові рекомендації. Медикаментозна профілактика та терапія (тіазидові діуретики, бетаблокатори, периферичні вазоділятатори та ін. гіпотензивні середники) за ступеневою схемою. Санаторно-курортне лікування. Оздоровлення в санаторії-профілакторії. Навчання навичкам здорового способу життя, психопрофілактика, ЛФК, корекція інших факторів ризику. Медикаментозна профілактика та терапія. Санаторно-курортне лікування. Оздоровлення в санаторії-профілакторії |
Покращення клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності. В групі Д-ІІІ: зниження первинного виходу на інвалідність, зменшення кількості повторних мозкових інсультів, інфарктів міокарду, раптової коронарної смерті, збільшення числа осіб з контрольованим АТ (160/95 мм рт. ст. та нижче)
Відсутність прогресування гіпертонії та органних уражень, втрати працездатності
|
|
Інфаркт міокарду (Д-ІІІ)
|
Перші півроку – 2 рази на місяць, наступні півроку – кожний місяць. Другий рік – не менше 4 разів – терапевт, кардіолог
|
Лікар кабінету функціональної діагностики (ДФН на велоергометрі в залежності від фукціонального класу), лікар відділення відновного лікування, психотерапевт – 2 рази на рік. Інші спеціалісти – за показами.
|
Аналіз крові – 2 рази. Альфа-холестерин, холестерин, тригліцериди – 2 рази. При антикоагуляційній терапії – протромбін щотижня, ЕКГ – щомісяця в перші півроку, 3 рази на рік в наступні півтора роки. Велоергометрія – за показами, трансамінази та згортальна система крові – за показами
|
. Навчання навичкам здорового способу життя. Корекція факторів ризику. ЛФК та фізичні тренування Тренування – по мірі навчання. Працевлаштування, медикаментозна профілактика та терапія (нітрати, спазмолітики, антогоністи кальцію, антикоагулянти, діуретики ) – за показами. Місцевий санаторій, санаторій-профілакторій – за показами |
Покращення клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності, Зняття групи інвалідності.
|
|
Хронічна ішемічна хвороба серця (Д-ІІІ)
Кардіоміопатія (Д-ІІІ)
Біль в грудній клітці (атиповий для стенокардії) та відсутність ознак ІХС на ЕКГ (Д-ІІ)
Зміни на ЕКГ без клінічних ознак ураження серцево-судинної системи (Д-ІІ)
Гіпертрофія міокарду неясного генезу (Д-ІІІ)
Стан після гострого бронхіту без бронхіальної обструкції (Д-ІІІ)
Стан після гострого бронхіту з бронхіальною обструкцією (Д-ІІІ)
Пацієнти, що часто хворіють на гострі респіраторні інфекції (Д- ІІІ)
Початкові обструктивні порушення (Д-ІІ)
Рецидивуючий бронхіт (Д-ІІІ)
Хронічний необструктивний бронхіт з рідкими загостреннями (не більше 3-х разів на рік) ЛН0 (Д- ІІІ)
– ХБ з частими загостреннями, ЛН0 ст. (Д-ІІІ)
– ХБ з вираженими обструктивними порушеннями з легеневою недостатністю (Д-ІІІ)
Стан після перенесеної пневмонії (Д-ІІІ)
Хронічний астматичний бронхіт (Д-ІІІ)
Хронічний астматичний бронхіт в стадії стійкої ремісії (Д-ІІ)
Бронхіальна астма: перебіг легкий і середньої важкості (Д-ІІІ)
– БА – важкий перебіг, включаючи гормонально-залежні форми (Д-ІІІ)
Бронхіальна астма в стадії стійкої ремісії (Д-ІІІ)
Бронхоектатична хвороба: – з локальними змінами і частими (не більше 2-х разів на рік) загостреннями. ЛН І ст. (Д-ІІІ)
Абсцес легень хронічний (Д-ІІІ)
Виразкова хвороба з локалізацією в 12 п.к. – часті рецидиви, ускладнення (Д-ІІІ)
– в стадії стійкої ремісії (Д-ІІІ)
Виразкова хвороба з локалізацією в 12-палій кишці: – часті рецидиви без ускладнень (Д-ІІІ)
ВХ з рідкими загостреннями (Д-ІІІ)
Виразкова хвороба з локалізацією в 12-палій кишці в стадії стійкої ремісії (Д-ІІІ)
Хронічний гастродуоденіт з частими загостреннями (передвиразковий стан) (Д-ІІІ)
Хронічний гепатит (Д- ІІІ): -персистуючий
ХГ активний (помірної активності)
ХГ з вираженою активністю (без гормональної терапії)
ХГ з вираженою активністю (з гормональною терапією)
Цироз печінки (Д-ІІІ)
Хронічний некалькульозний холецистит з частими загостреннями (Д-ІІІ)
Хронічний холецистит без частих загострень (Д-ІІІ)
Жовчекам’яна хвороба без загострень (Д ІІІ)
Хронічний панкреатит (Д -ІІІ)
Хронічний ентероколіт (Д-ІІІ)
Хронічний коліт з частими загостреннями (Д-ІІІ)
Стан після резекції шлунка, холецистектомії та інших операцій на органах травлення (переведені від хірурга) (Д-ІІІ)
Стан після резекції шлунка, холецистектомії та інших операцій на органах травлення (в стадії компенсації) (Д-ІІІ)
Неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона товстої кишки: – хронічний безперервний і рецидивуючий перебіг (Д -ІІІ)
Стан після перенесеного гострого гломерулонефриту (Д-ІІІ)
Стан після перенесеного гломерулонефриту (стадія ремісії) (Д-ІІІ)
Хронічна ниркова недостатність в стадії компенсації (Д-ІІІ)
Стан після нефректомії (хворі з єдиною ниркою) з приводу сечокам’яної хвороби або травми нирки (Д-ІІІ)
|
2-4 рази на рік в залежності від функціонального класу
4 рази на рік – кардіолог, терапевт
1 раз на рік – терапевт
-//-
-//-
3 рази протягом 6 місяців (через 1-3-6 місяців) – терапевт
4 рази на рік – терапевт, пульмонолог
2 рази на рік
1 раз на рік – терапевт
3 рази на рік – терапевт
2 рази на рік – терапевт
3 рази на рік – терапевт
3-6 разів на рік в залежності від стадії процесу – терапевт
3 рази протягом 6 місяців – терапевт
2-3 рази на рік в залежності від частоти загострення – терапевт, пульмонолог – при частих загостреннях
2 рази на рік – терапевт
2-3 рази на рік в залежності від важкості – терапевт і пульмонолог
1 раз на 1-2 місяці – терапевт, пульмонолог
Ті самі, як при стані передастми.
3 рази на рік – терапевт, пульмонолог
3 рази на рік – терапевт, пульмонолог
4 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
2 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
3-4 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
2 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
1 раз на рік – терапевт
3-4 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
1 раз на рік – терапевт, гастроентеролог
3-4 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
4 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
1 раз на 6 місяців – терапевт, гастроентеролог
4 рази на рік, без від’ємної динаміки – 2 рази – терапевт, гастроентеролог
2-3 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
1 раз на рік – терапевт
2 рази на рік – терапевт, гастроентеролог
1-4 рази в залежності від важкості перебігу – терапевт, гастроентеролог
2-4 рази на рік в залежності від важкості перебігу – терапевт, гастроентеролог
2-4 рази на рік – терапевт, проктолог
1-2 рази на рік – терапевт
1 раз на рік – терапевт
Терапевт – 3-4 рази на рік
4 рази на рік протягом 2-х років – терапевт
1-2 рази на рік -терапевт
4 рази на рік – терапевт
Терапевт – 1-2 рази на рік |
Кардіолог, лікар відділення відновного лікування, невропатолог, психотерапевт – 1 раз на рік, інші спеціалісти за показами
Ревматолог, ендокринолог, невропатолог – щорічно. Інші спеціалісти – за показами
Кардіолог та інші спеціалісти – за показами
-//-
-//-
Отоларинголог, стоматолог – 1 раз на рік
Отоларинголог, стоматолог, алерголог – 1раз на рік, пульмонолог – 2 рази на рік
Отоларинголог – раз на рік, пуль монолог – за показами
Пульмонолог – за показами
Пульмонолог – за показами, ЛОР, стоматолог – 1 раз на рік, алерголог – за показами
ЛОР, стоматолог – 1 раз на рік, пульмонолог – за показами
ЛОР, стоматолог – 1 раз на рік, алерголог, онко-лог – за показами
Пуль монолог – за показами; ЛОР, стоматолог – за показами, онколог – за показами
ЛОР, стоматолог – 1 раз за 6 місяців, пульмонолог – за показами
Пульмонолог – за показами, алерголог, стоматолог, гінеколог – 1 раз на рік; психотерапевт, ендокринолог – за показами, ЛОР – 1-2 рази на рік
Пульмонолог, отоларинголог – 1 раз на рік, алерголог – за показами
Пульмонолог – за показами; алерголог, ЛОР, акушер-гінеколог, психотерапевт, стоматолог – 1 раз на рік; ендокринолог – за показами.
Ті ж.
Ті самі, як при стані передастми.
Пульмонолог, торакальний хірург, ЛОР, стоматолог – 1 раз на рік; фтизіатр – за показами.
Ті ж, що при бронхоектатичній хворобі
Хірург, онколог
Онколог – за показами
Хірург
-//-
Гастроентеролог – за показами
-//-
Невропатолог – за показами
-//-
-//-
Ендокринолог – за показами
-//-
Хірург – за показами
Гастроентеролог, хірург – за показами
Хірург – за показами
Хірург – за показами, ендокринолог – при підвищенні цукру в крові і сечі
Онколог – за показами
Гастроентеролог – за показами, онколог – за показами
Гастроентеролог, хірург – за показами, онколог – за показами
Гастроентеролог – за показами, онколог – за показами
Гастроентеролог, хірург – за показами. Ревматолог, дерматовенеролог, онколог – за показами
Нефролог, акушер-гінеколог, стоматолог, ЛОР, офтальмолог, уролог – 1 раз на рік, за показами – частіше
Нефролог, стоматолог, ЛОР, офтальмолог – 1 раз на рік, уролог, гінеколог – за показами
Акушер-гінеколог, стоматолог, ЛОР – 1 раз на рік, уролог – 1 раз на рік, за показами рідше, офтальмолог – 2 рази на рік
Уролог – за показами |
Аналіз крові – 1 раз на рік, спектр ліпідів, альфа-холестерин – 2 рази на рік. ЕКГ та функціональні проби, в т.ч. велоергометрія – 2-3 рази на рік в залежності від функціонального класу
Аналіз крові – 1 раз на рік, трансамінази, імунотести – 2 рази на рік. Електроліти та показники згортальної системи крові 2-3 рази на рік. ЕКГ – 3-4 рази на рік. Рентгенографія серця, ФКГ, ЕХО-кардіографія – 1 раз на рік. Моніторинг серця – за показами
ЕКГ – 2-3 рази на рік, ФКГ, ЕхоКГ, клінічні та біохімічні дослідження – за показами
-//-
-//-
Аналіз крові клінічний, спірографія – 2 рази на рік (через 1 та 6 місяців); флюорографія, загальний аналіз харкотиння – 1 раз
Клінічний аналіз крові – 3 рази на рік; спірографія – 4 рази на рік, флюорографія – 2 рази на рік, загальний аналіз харкотиння – 2 рази на рік, бронхоскопія – за показами
Спірографія – 1 раз на рік, загальний аналіз мокроти – 1 раз на рік
-//-
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз харкотиння та на ВК, спірограма – 2 рази на рік; бронхоскопія та бронхографія – за показами
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз харкотиння та на ВК – 2 рази на рік; спірографія, флюорографія – 1 раз на рік; ЕКГ, бронхоскопічне дослідження – за показами
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз харкотиння та на ВК – 3 рази на рік, спірографія – 2 рази на рік, флюорографія, аналіз крові біохімічний – 1 раз на рік; ЕКГ, бронхоскопічне дослідження – за показами
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз харкотиння та на ВК – 3 рази на рік, спірографія, ЕКГ – 2 рази на рік
Клінічний аналіз крові, флюорографія, спірографія, загальний аналіз харкотиння – 2 рази в 1 та 6 місяць; біохімічний аналіз крові – 1 раз через 6 місяців Клінічний аналіз крові, загальний аналіз харкотиння, спірографія – 2-3 рази на рік; флюорографія, ЕКГ – 1 раз на рік. Алергологічне обстеження – за показами
Клінічний аналіз крові – 1-2 рази на рік; спірографія – 1 раз на рік; інші дослідження – за показами
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз харкотиння, спірографія – 2-3 рази на рік; флюорографія, ЕКГ – 1 раз в рік; алергічне обстеження, бронхоскопія – за показами, аналіз сечі – 2 рази на рік. Ті ж. Хворим на гормонозалежні форми – аналіз крові і сечі на цукор – 2 рази на рік
Клінічний аналіз крові, аналіз харкотиння загальний і на ВК, аналіз сечі, флюорографія, спірографія – 2 рази на рік.
Біохімічний аналіз крові на гострофазові реакції, ЕКГ – 1 раз на рік. Бронхоскопія, томографія – за показами. Перед протирецидивною терапією та антибіотикотерапією – посів харкотиння на флору і чутливість
Ті ж, що при бронхоектатичній хворобі з розповсюдженими бронхоектазами, а також томографія – 1 раз на рік або за показами
Гастродуоденоскопія –щорічно і при загостренні, біопсія, Rо-обстеження за показами. Аналіз калу на скриту кров. Клінічний аналіз крові – 2-4 рази на рік. Аналіз соку – 1 раз на 2 роки.
Гастродуоденоскопія (рентгеноскопія) – 1 раз на рік і при загостренні. Аналіз шлункового соку 1 раз на 5 років. Клінічний аналіз крові – 1 раз на рік.
Гастродуоденоскопія, при загостренні рентген- обстеження. Аналіз крові – 4 рази на рік. Аналіз шлункового соку – 1 раз на 2-3 роки. Аналіз калу на скриту кров при загостренні. Обстеження жовчовивідної системи – за показами.
Гастродуоденоскопія при загостренні. Rо-обстеження, аналіз калу на скриту кров – за показами. Клінічний аналіз крові – за показами.
Гастродуоденоскопія – за показами. Клінічний аналіз крові.
Гастродуоденоскопія (рентгеноскопія) – за показами. Клінічний аналіз крові. Аналіз шлункового соку, обстеження жовчовивідної системи – частота за показами.
Білірубін, холестерин, АЛТ, АСТ, загальний білок і його фракції, осадкові проби – 1 раз на рік; холецистографія – за показами, УЗД.
Біохімічні обстеження – ті самі, фосфатаза – 2-3 рази на рік, УЗД
Біохімічні обстеження такі, як при гепатиті помірної активності – 4 рази на рік, за показами – частіше
Клінічний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів, ШОЕ, біохімічні обстеження, такі, як при гепатиті помірної активності – 4 рази на рік, за показами – частіше. Вміст цукру в крові і в сечі – щомісячно, УЗД
Клінічний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів, біохімічні обстеження крові – 2-4 рази на рік, за показами – частіше. Сканування печінки – за показами, УЗД
Клінічний аналіз крові (при загостренні), при показах: холецистографія, ферменти підшлункової залози в крові і сечі, біохімічні обстеження крові такі, як при хронічному гепатиті, УЗД
Клінічний аналіз крові при загостренні. По показах – обстеження такі, як при хронічному холециститі з частими загостреннями, УЗД
Клінічний аналіз крові – при загостренні. Холецистографія – за показами, УЗД
Дослідження ферментів підшлункової залози в сироватці крові та в сечі, копрологічне обстеження, вміст цукру в сечі і в крові натще, тест толерантності до глюкози, холецистографія – за показами, УЗД
Клінічний аналіз крові – 4 рази на рік, загальний білок і білкові фракції. Rо-логічне обстеження, колоноскопія, копрологічне дослідження, ректороманоскопія – за показами.
Копрологічне обстеження, ректороманоскопія, ірігоскопія – за показами
Клінічний аналіз крові, ендоскопічне або рентгенологічне обстеження – за показами
Обстеження – за показами
Контроль крові і сечі в залежності від особливостей перебігу і назначеного лікування. Біохімічний аналіз крові: білок, альбуміни, електроліти, трансамінази, лужна фосфатаза. Аналіз крові на сироватковий гепатит. Пальцеве обстеження прямої кишки. Ректороманоскопія, фіброколоноскопія, ірігоскопія – за показами, прокто- і фістулографія – за показами
Клінічний аналіз крові – 4 рази на рік, загальний аналіз сечі – 4 рази на рік. Аналіз сечі по Зимницькому – за показами при зниженні питомої ваги до 1015. Біохімічний аналіз крові (загальний білок і його фракції, холестерин, сечовина, креатинін) – 2 рази на рік, УЗД
Клінічний та біохімічний аналіз крові. Контроль АД
Клінічний аналіз крові – 4 рази на рік, загальний аналіз сечі – 4 рази на рік, аналіз сечі по Зимницькому – за показами, ЕКГ- 1 раз на рік, визначення калію, натрію, сечовини, креатиніну крові – 4 рази на рік, кислотно-лужного балансу – за показами
Загальний аналіз сечі, аналіз крові – 1-2 рази на рік, біохімічний аналіз крові, УЗД – за показами |
Рекомендації по навикам здорового способу життя. Корекція факторів ризику, обмеження вуглеводів та насичених жирів. Працевлаштування. Психопрофілактика. Медикаментозна профілактика та терапія (нітрати, інші антиангінальні препарати за ступеневою схемою) за показами в залежності від функціонального класу та супутніх порушень. ЛФК, санаторно-курортне лікування. Оздоровлення в санаторії-профілакторії
Працевлаштування, режим фізичної активності. ЛФК. Режим харчування при недостатності кровообігу. Медикаментозна профілактика та терапія – за показами. Санаторно-курортне лікування або санаторій-профілакторій
Пропаганда здорового способу життя. Розширення фізичної активності, фізкультура. Санаторій-профілакторій. Корекція та усунення факторів ризику. Працевлаштування за показами. Медикаментозна профілактика та терапія
-//-
-//-
Режим, вітамінотерапія, симптоматична терапія, загартування та оздоровчі заходи – ЛФК, сауна, заняття в групі “Здоров’я”, направлення в будинок відпочинку, санація вогнищ інфекції, попередження ГРВІ та грипу, відмова від паління
-//-
Харчування з підвищеним вмістом вітамінів С, А, Е та обмеження вуглеводів, загартування (заняття бігом, плаванням, дихальною гімнастикою, сауна). Профілактика грипу та ГРВІ, адаптогени та вітаміни – 2 рази на рік; інгаляційна аерозольтерапія, санаторно-курортне лікування, боротьба з палінням та алкоголем
-//-
Протирецидивна терапія – 2 рази в рік та при ГРВІ; інгаляційна аерозольтерапія, вітамінотерапія, загальнозміцнююча та симптоматична терапія, фітотерапія, ЛФК, масаж, загартування, заняття спортом, санація органів – вогнищ інфекції,санаторно-курортне лікування. Заборона паління та вживання алкоголю, Профорієнтація та працевлавштування
-//-
-//-
-//-
-//-
Гіпоалергенна дієта, протирецидивне лікування – 2 рази на рік, загальнозміцнююча терапія, ЛФК, дихальна гімнастика, фізіотерапія, сауна, басейн, голкорефлексотерапія, баротерапія. Профілактика ГРВІ та грипу. Санація вогнищ інфекції. Лікування в санаторії-профілакторії, перерва контакту з алергеном, Профорієнтація та рекомендації по працевлаштуванню. Боротьба з палінням
Протирецидивне лікування в холодний період року та після ГВРІ. Загальнозміцнююча терапія. Загартування, Санація вогнищ інфекції. Санаторно-курортне лікування.
Розвантажувально-дієтичні дні – 1 раз на 7-10 днів. Лікувально – оздоровчі міроприємства такі, як при стані передастми.
Розвантажувально-дієтичні дні – 1 раз на 7-10 днів. Гіпоалергенна дієта, загальнозміцнююча і десенсибілізуюча терапія, ЛФК, дихальна гімнастика, фізіотерапія, психотерапія. Профілактика ГРВІ і грипу, санація вогнищ інфекції. Санаторне лікування в місцевих санаторіях. Хворі гормонозалежними формами при відрегульованих дозах кортикостероїдів і при відсутності приступів ядухи можуть направлятися в санаторії Південного Узбережжя Криму і Середньогір’я.
-//-
Протирецидивне лікування – 2 рази на рік у весняно-осінній період, при ГРВІ і грипі, антибактеріальна та протизапальна терапія, дренажна гімнастика, ЛФК, санація бронхіального дерева, загальнозміцнююча і симптоматична терапія. Їжа з підвищеним вмістом білків і вітамінів; лікування в спеціалізованих кліматичних і місцевих санаторіях, санаторіях-профілакторіях, реабілітаційних відділеннях. Профорієнтація і працевлаштування.
Ті ж, що і при бронхоектатичній хворобі
Дієта. Режим харчування. Протирецидивне лікування засобами протизапальної дії з в’яжучими, стимуляторами слизоутворення; при виразці пілороантрального відділу – комбінація холінолітіків, блокаторів Н2-рецепторів гістаміну та антацидів. Санаторно-курортне лікування. Працевлаштування.
Режим харчування, загальноукріплююча терапія. Санаторно-курортне лікування.
Дієта. Режим харчування. Противорецидивне лікування – 3-4 рази на рік (комбінація холінолітиків, блокаторів Н2-рец. гістаміну, антацидів, вітамінів групи В, С). Санаторно-курортне лікування. Працевлаштування.
Дієта. Режим харчування. Протирецидивна і загальнозміцнююча терапія – 2 рази на рік. Санаторно-курортне лікування.
Режим харчування. Курси загальнозміцнюючої терапії (2 рази на рік)
Дієта. Режим харчування. Протирецидивна терапія (засоби протизапальної дії, в’яжучі, антациди), загальнозміцнююча терапія. Санаторно-курортне лікування. Працевлаштування.
Дієта. Режим харчування. Профілактична вітамінотерапія (вітаміни групи В, С та ін.) – 1-2 рази на рік
Ті ж, поєднувати з засобами гепатопротективної дії та стимуляторами функції печінки
Режим. Дієта. Лікувально-профілактичні міроприємства такі, як при гепатиті помірної активності. Можливі імуномодуляториі та імунодепресивні засоби. Працевлаштування.
Дієта. Режим харчування. Лікувально-профілактичні заходи, такі, як при гепатиті помірної активності, підтримуючі дози преднізолону, препарати калію. Можливі імуномодулятори та імунодепресивні засоби. Працевлаштування.
Дієта. Режим харчування. Лікувально-профілактичні міроприємства такі, як при хронічному гепатиті, гормонотерапія – за показами, діуретики при асциті
Дієта. Режим харчування. За показами – спазмолітичні, холеретичні, холекінетичні і протизапальні засоби. Санаторно-курортне лікування.
Режим харчування, 2-3 рази на рік медикаментозне лікування: холеретичні або холекінетичні засоби. Санаторно-курортне лікування. Дієта. Обмеження фізичних та нервових навантажень. Рішення питання про хірургічне лікування при загостренні
Дієта. Режим харчування. Профілактичне лікування 2-4 рази на рік (спазмолітичні або церукал, жовчогінні, адсорбенти, в’яжучі, віт. В, С; при показах – репаранти, ферментні препарати. Санаторно-курортне лікування. Працевлаштування при важкому перебігу.
Дієта. Режим харчування. Профілактичне лікування: вітаміни групи В, С, нікотинова і фолієва кислоти, адсорбенти, при показах – ферменти підшлункової залози. Працевлаштування при важкому перебігу.
Дієта. Режим харчування. При загостренні –сульфаніламідні препарати, холінолітичні, вітаміни групи В, С.
Дієта. Режим харчування. За показами – ферментативна терапія, жовчогінні, вітаміни групи В, С, протизапальні засоби. Санаторно-курортне лікування.
Режим харчування. Медикаментозна терапія – за показами. Санаторно-курортне лікування
Їжа з виключенням молочних страв і сахарози, з підвищеним вмістом білків, вітамінів, мікроелементів. Комплексна медикаментозна протизапальна і антибактеріальна терапія (сульфасалазин, салазопірин, сульфаперидазин, преднізолон, гідрокортизон, трихопол), полівітаміни і симптоматичні засоби. Оперативне лікування – за показами
Санація хронічних вогнищ інфекції. Режим. Санаторно-курортне лікування – за показами
Дієта з виключенням гострих страв, приправ, алкоголю. Активний руховий режим Медикаментозна терапія – за показами. Санація хронічних вогнищ інфекції. Профілактика виникнення гострих запальних захворювань. Санаторно-курортне лікування. Працевлаштування
Дієта з виключенням гострих страв. Санація хронічних вогнищ інфекції. Профілактика ГРВІ
Дієта з виключенням гострих страв. Санація хронічних вогнищ інфекції. Профілактика ГРВІ |
Покращення клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності. Переведення в ІІ групу диспансерного спостереження. В ІІІ групі – зниження частоти нових випадків ІМ, випадків коронарної смерті.
Покращення клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності. Зняття групи інвалідності. В ІІІ групі: зниження первинного виходу на інвалідність, випадків раптової смерті, загального показника смертності.
Відсутність прогресування хвороби та органних змін. В групі – відсутність нових випадків серцево-судинних захворювань
-//-
-//-
Видужання, переведення в групу Д-ІІ диспансерного спостереження
Видужання, нормалізація функціональних показників. Переведення в групу Д-ІІ диспансерного спостереження
Зменшення частоти захворювань органів дихання. Зниження тимчасової непрацездатності. Переведення в групу Д-ІІ диспансерного спостереження
-//-
Покращення клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності. Нормалізація та покращення показників вентиляційної здатності легень. Переведення в групу Д-ІІ диспансерного спостереження
Відсутність загострень захворювання, зниження показників тимчасової непрацездатності
Зменшення частоти та тривалості загострень, зниження тимчасової непрацездатності.
Покращення клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності. Зняття або зниження групи інвалідності
Видужання, переведення в групу Д-ІІ диспансерного спостереження
Покращення клінічних показників, зниження частоти та тивалості загострення захворювання. Нормалізація вентиляційної здатності легень. Зменщення показинків тимчасової втрати працездатності.
Такі, як при хронічному астматичному бронхіті. Стабілізація процесу.
Зменшення частоти і тривалості загострення. Покращання клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності. Зняття або зменшення групи інвалідності.
-//-
Зниження тимчасової непрацездатності. Нормалізація або покращення показників вентиляційної здатності. Видужання.
Зниження тимчасової непрацездатності. Нормалізація або покращення показників вентиляційної здатності. Видужання.
Ті ж, що і при бронхоектатичній хворобі
Зменшення частоти рецидивів. Зниження тимчасової непрацездатності.
Відсутність рецидивів і тимчасової непрацездатності.
Зменшення частоти рецидивів. Зниження тимчасової непрацездатності.
Відсутність рецидивів, відсутність тимчасової непрацездатності. Перевід в групу Д-ІІ диспансерного нагляду.
Відсутність рецидивів. Відсутність тимчасової непрацездатності.
Зменшення частоти рецидивів, зниження тимчасової непрацездатності. Стабілізація процесу. Перевід в групу Д-ІІ диспансерного нагляду.
Зниження числа загострень. Зниження тимчасової непрацездатності. Стабілізація процесу в печінці
Ті ж
Стабілізація процесу в печінці. Зниження тимчасової непрацездатності.
Відсутність прогресування процесу. Зниження тимчасової непрацездатності.
Стабілізація процесу. Зменшення тимчасової непрацездатності.. Відсутність інвалідизації.
Зменшення частоти загострень. Зниження тимчасової непрацездатності.
Відсутність загострень. Відсутність тимчасової непрацездатності.
Відсутність загострень. Зменшення тимчасової непрацездатності.
Зменшення частоти рецидивів. Зниження тимчасової непрацездатності.
Зменшення частоти рецидивів, зниження тимчасової непрацездатності.
Відсутність загострень, зниження тимчасової непрацездатності.
Відсутність загострень, зниження тимчасової непрацездатності.
Відсутність загострень і зниження тимчасової непрацездатності
Зменшення частоти загострень. Покращення клінічних і лабораторних показників. Збільшення тривалості ремісії. Перехід від безперервної форми перебігу хвороби в рецидивуючу. Раннє виявлення дисплазії і відсутність випадків малігнізації
Відсутність порушення функцій нирок. Відсутність непрацездатності. Переведення в групу Д-ІІ диспансерного спостереження
Відсутність рецидивів і зниження тимчасової непрацездатності
Покращення клінічних показників. Зниження тимчасової непрацездатності. Стійка ремісія
Відсутність непрацездатності. Відсутність ураження нирки, яка залишилась |
Примірна схема динамічного спостереження за особами, які підлягають диспансеризації у лікаря – ревматолога
|
Нозологічна форма |
Частота спостереження |
Огляди лікарями інших спеціальностей |
Назва і частота лабораторних і інших діагностичних обстежень |
Основні лікувально– оздоровчі заходи |
Критерії ефективності диспансеризації |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Ревматизм (активна фаза) (Д-ІІІ)
Ревматизм (неактивна фаза) (Д-ІІІ)
Ревматоїдний артрит (Д-ІІІ)
Системний червоний вовчак (Д-ІІІ)
Системна склеродермія (Д-ІІІ)
Подагра (гострий і хронічний подагричний артрит) (Д-ІІІ)
Дерматоміозит (ідіопатичний) (Д-ІІІ)
|
4 рази на рік
1-2 рази на рік
а) при відсутності системних проявів – 2 рази на рік; б) за наявності системних проявів – 4 рази на рік
При мінімальній активності – 2 рази на рік, при ІІ ступеню активності – 4 рази на рік
При підгострому перебігу – 4 рази на рік; при хронічному перебігу – 2 рази на рік
2 рази на рік
4 рази на рік (після виписки із стаціонару – щомісячно протягом 1 року) |
Отоларинголог, стоматолог – 1 раз на рік, офтальмолог – 1 раз в 2 роки. Кардіохірург за показами (при наявності клапанного ураження серця). Невропатолог – за наявності хореї та вогнищевої неврологічної симптоматики, гінеколог – за показами.
Отоларинголог, стоматолог – 1 раз на рік, кардіохірург, невропатолог, офтальмолог – за показами.
Ревматолог, стоматолог, офтальмолог – 2 рази на рік, невропатолог – 2 рази на рік (за наявності полінейропатії), хірург – за показами (пункція суглобів і введення стероїдів), фізіотерапевт – 2 рази на рік. Гінеколог, уролог, отоларинголог – за показами.
Ревматолог, отоларинголог, стоматолог, гінеколог, офтальмолог – 2 рази на рік; невропатолог, психіатр, нефролог – за показами.
Ревматолог, стоматолог, отоларинголог – 1 раз на рік; невропатолог, гінеколог, окуліст – 1 раз на рік. При ураженні нервової системи – огляд невропатологом (за показами). При прогресуючому ураженні шлунково-кишкового тракту – гастроентеролог.
Терапевт, уролог – 2 рази на рік, хірург, ортопед – за показами.
Невропатолог – 2 рази на рік, отоларинголог, стоматолог – 1 раз на рік. |
Клінічний аналіз крові – 4 рази на рік, загальний аналіз сечі – 2 рази на рік, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. ФКГ – 2 рази на рік (за показами – частіше), ЕКГ – 2 рази на рік (за показами – частіше), показники запальної активності – (фібриноген, серомукоїд, СРБ, АСЛ-О – 2 рази на рік, ЕхоКГ- за показами.
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі – 2 рази на рік, показники запальної активності (фібриноген, CРБ, АСЛ-О), рентгенографія органів грудної клітки, ЕКГ, ФКГ – 1 раз на рік, ЕхоКГ – за показами.
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі – 4 рази на рік. При лікуванні препаратами золота, Д-пеніціламіном, цитостатиками – 2 рази на місяць клінічний аналіз крові, щомісячно – число тромбоцитів, щотижня – загальний аналіз сечі. Ревматоїдний фактор – 2 рази на рік. Рентгенографія суглобів – 1-2 рази на рік. Рентгенографія грудної клітки – 1 раз на рік (за показами – частіше). ЕКГ – 1 раз на рік.
Клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі – 4-6 разів на рік, число тромбоцитів – 2 рази на рік, при застосуванні цитотоксичних препаратів – щомісячний контроль аналізів. Рентгенографія (флюорографія) органів грудної клітки – 2 рази на рік, рентгенографія суглобів – за показами, біохімічні обстеження (фібриноген, серомукоїд, білкові фракції, сечовина) – не більше 2-х разів на рік. ЕКГ- 1-2 рази на рік. ФКГ і ЕхоКГ – за показами. ЛЕ-клітини, АНФ – 2 рази на рік.
При лікуванні Д-пеніціламіном, цитостатиками – клінічний аналіз крові і загальний аналіз сечі – 1 раз на 4 тижні; в інших випадках – не рідше 1 разу на 2 місяці. Рентгенографія китиць рук, грудної клітки – 1 раз на рік, ЕКГ- 1 раз на рік, ФКГ, ЕхоКГ – за показами. Біохімічні обстеження (білірубін, серомукоїд, фібриноген, трансамінази), електрофорез білків, CРБ, ревматоїдний фактор – 1раз на рік.
Клінічний аналіз крові і загальний аналіз сечі – 2 рази на рік, аналіз сечі за Нечипоренко – 2 рази на рік, сечова кислота – 2 рази на рік, сечовина або креатинін, печінкові проби, трансамінази, білірубін – 1 раз на рік. Рентгенографія суглобів – 1 раз на рік, за показами – ультразвукове обстеження нирок.
Клінічний аналіз крові, рівень креатинфосфокінази, загальний аналіз сечі – 1 раз на 3 місяці протягом 1 року, потім 1-2 рази на рік. Рентгенографія органів грудної клітки – 1 раз на рік. Рентгенографія, УЗД, ЕГДС шлунка, Rо-грама, кишечника, нирок – за показами. |
Медикаментозне лікування (НПЗП, амінохінолінові препарати, препарати наперстянки, калію, сечогінні – за показами). Санація вогнищ інфекції. Оздоровлення в профілакторії. При гострому протіканні, загостренні – обов’язкове стаціонарне лікування.
Санація вогнищ інфекції. Протирецидивне лікування. Санаторно-курортне лікування – за показами. Лікування в профілакторії.
Постійний прийом нестероїдних протизапальних препаратів і базисних засобів, лікувальна фізкультура – постійно, фізіотерапія – 2 рази на рік (за відсутності протипоказів). Масаж м’язів – 2 рази на рік. Інші реабілітаційні заходи (трудомеханотерапія, носіння лонгет і ін.) – за показами. Санація вогнищ хронічної інфекції. Загартовування. Щорічно – санаторно-курортне лікування (при відсутності протипоказів) Внутрішньосуглобове введення стероїдів – за показами.
Медикаментозне лікування (головним чином глюкокортикоїди і цитостатики) в індивідуально підібраних дозах. При ІІІ ступеню активності – обов’язкове стаціонарне лікування.
Медикаментозне лікування загальне і місцеве (за показами). Санація вогнищ інфекції. ЛФК, масаж м’язів, фізіотерапія – 2 рази на рік. Санаторно-курортне лікування – при відсутності протипоказів, при хронічному перебігу – повторне. При швидкопрогресуючому варіанті перебігу – стаціонарне лікування.
Рекомендація по раціональному харчуванню (стіл №6: низький калораж, обмеження м’ясних, рибних продуктів, тваринних жирів, цукру), неприпустимість прийому алкогольних напоїв. Медикаментозне лікування – засоби, що зменшують гіперурікемію, прийом НПЗП, фізіотерапія, курортне лікування з використанням сірчаних, радонових ван (при відсутності протипоказів). За показами – стаціонарне лікування
При гострому і підгострому перебігу – стаціонарне лікування. Медикаментозне лікування (кортикостероїди, метотрексат, симптоматичні засоби), в т.ч. комплексна терапія при наявності кальцинатів (димексид, ЕТДА). При хронічному перебігу – ЛФК; масаж м’язів, вітамінотерапія (віт. Е).
|
Зниження частоти рецидивів. Зменшення тимчасової непрацездатності. Зниження первинного виходу на інвалідність. Стійка ремісія. Зняття або зменшення групи інвалідності.
Стійка ремісія. Збереження працездатності.
Покращення клінічних показників. Зменшення числа рецидивів. Зменшення тимчасової непрацездатності. Зниження первинного виходу на інвалідність. Стійка ремісія. Зняття або заміна групи інвалідності.
Стабілізація процесу. Працевлаштування або зміна групи інвалідності. Зниження тимчасової непрацездатності.
Зменшення клінічних проявів хвороби. Зменшення тимчасової непрацездатності. Збереження працездатності. Зниження первинного виходу на інвалідність.
Покращення клінічних показників. Зниження частоти рецидивів. Зменшення тимчасової непрацездатності. Зниження первинного виходу на інвалідність.
Покращення клінічних показників. Поновлення працездатності. Зменшення первинного виходу на інвалідність.
|
ЕКСПЕРТИЗА ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Під тимчасовою непрацездатністю розуміють тимчасову втрату працездатності до її відновлення або встановлення інвалідності, внаслідок захворювання, нещасного випадку, або з інших причин, які не дозволяють виконувати професійну роботу.
Тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Листок непрацездатності – документ, який виконує ряд важливих функцій, а саме:
а) медичну – свідчить, що в особи, якій він виданий, є захворювання (травма), або інша причина медичного характеру, по якій встановлена втрата працездатності;
б) правову – надає право (повного або часткового) звільнення від роботи особі, якій він виданий на вказаний термін і є підставою для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності або вагітності та пологах;
в) статистичну – є первинним статистичним документом для обліку та вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
Листок непрацездатності видається:
1. Громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаційна незалежно від форм власності та господарювання, або у фізичних осіб, в тому числі у іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
2. Особам обраним на вибрані посади до органів державної влади, місцевого самоврядування та інших органів, в тому числі громадських організацій.
3. Членам колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
4. Особам, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).
5. Громадянам України, які постійно проживають на території України та працюють на умовах трудового договору (контракту) за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають.
ПРАВО ВИДАЧІ ЛИСТКА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ НАДАЄТЬСЯ:
1. Лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров’я.
2. Лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України.
3. Лікуючим лікарям туберкульозних санаторіїв.
4. Фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров’я.
НЕ МАЮТЬ ПРАВА ВИДАЧІ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЛІКАРІ:
Ø станцій (відділень) швидкої медичної допомоги;
Ø станцій переливання крові;
Ø закладів судово-медичної експертизи;
Ø бальнеогрязелікувальних, косметологічних та фізіотерапевтичних лікарень і курортних поліклінік;
Ø будинків відпочинку;
Ø туристичних баз;
Ø зубопротезних поліклінік (відділень);
Ø санітарно-профілактичних закладів;
Ø лікарі приватних закладів охорони здоров’я, приватні лікарі (суб’єкти підприємницької діяльності);
Ø лікуючі лікарі лікувально-профілактичних закладів усіх форм власності при косметологічних втручаннях без медичних показань.
Видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред’явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного. Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.
Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, санаторно-курортного лікування, відпустки тощо), листок непрацездатності (довідка) видається з дозволу головного лікаря лікувально-профілактичного закладу на число днів непрацездатності. При стаціонарному лікування поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на число днів, необхідних для лікування.
Документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі:
а) гострих захворювань і травм;
б) загостренні хронічних захворювань;
в) вагітності та пологів;
г) оперативних втручань при невідкладних станах;
д) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.
Іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах, в установах і організація України, видається витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується термін тимчасової непрацездатності.
Термін “допомога по тимчасовій непрацездатності” включає в себе матеріальне забезпечення не лише при тимчасовій втраті працездатності. Підставою для забезпечення допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є:
а) хвороба (травма), наслідком якої є втрата працездатності;
б) протезування з госпіталізацією в стаціонар протезно-ортопедичного виробництва;
в) необхідність тимчасового переводу на іншу роботу в зв’язку з захворюванням.
Основою для тимчасового звільнення працівника незалежно від факту втрати працездатності є:
а) звільнення від роботи в зв’язку з карантином (для проведення протиепідемічних заходів);
б) направлення працівника на санаторно-курортне лікування;
в) звільнення від роботи по догляду за хворим членом сім’ї;
г) по вагітності і пологах.
Тимчасова непрацездатність застрахованої особи підтверджується тільки лікарняним листком.
НЕ ЗАСТРАХОВАНИМ ЛИСТОК НЕПРОЦЕЗДАТНОСТІ НЕ ВИДАЄТЬСЯ.
Не підлягають соціальному страхуванню наступні категорії громадян:
а) військовослужбовці всіх категорій, в тому числі працівники МВС, СБУ;
б) особи, які працюють за договором підряду, доручення;
в) особи, які виконують постійну або тимчасову роботу в приватних підприємствах;
г) учні, студенти, аспіранти, клінічні ординатори;
д) священики в релігійних організаціях;
е) особи, які не працюють або розраховані з роботи;
ж) особи, які знаходяться під арештом, або на лікуванні за рішенням суду.
Листок непрацездатності не видається під час непрацездатності, яка виникла у відпустці без збереження утримання, на час проведення періодичних медоглядів, при обстеженні в умовах стаціонару при призові на військову службу. Не видається листок непрацездатності на час обстеження в амбулаторно-поліклінічних умовах чи в стаціонарі особам, які навмисно нанесли шкоду своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи або інших обов’язків, симулянтам, а також особам у яких тимчасова непрацездатність наступила під час скоєння злочину.
ДОВІДКА ПРО ТИМЧАСОВУ НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ
1. “Довідка про тимчасову непрацездатність в зв’язку з побутовою травмою, операцією “аборт” (форма №095-1/0).
2. “Довідка про тимчасову непрацездатність після захворювання внаслідок сп’яніння, а також отруєння алкоголем (форма №094/0).
3. “Довідка про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною” (форма №138/0).
До довідок невстановленої форми відносяться: довідка фельдшера (медичної сестри) здоровпункту про звільнення від роботи в нічний час. Ця довідка констатує непрацездатність та звільняє від роботи у вечірній та нічний час до кінця зміни. В довідці повинно бути вказано характер захворювання та години звільнення від роботи. На підставі цієї довідки хворому на наступний день видається листок непрацездатності з того часу, який вказано в довідці.
1. Довідка форми №095/0 видається студентам вищих учбових закладів та технікумів, школярам, дітям дошкільного віку.
2. При захворюваннях та травмах, які виникли у громадян при поїздках за кордон, де після надання медичної допомоги в місцевих лікувальних закладах їм видається довідка про захворювання.
3. Для догляду за хворою дитиною (у випадках хвороби матері, при встановленні карантину на ясла, дитячий сад, на дану дитину).
4. Якщо мати не може здійснювати догляд за дитиною, яка не досягла віку одного року, внаслідок госпіталізації її на стаціонарне лікування, відпустка по догляду за дитиною на період знаходження матері в стаціонарі може бути надана батькові або іншій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
5. При проведенні періодичних медичних оглядів працівникам, які працювали в шкідливих та несприятливих умовах праці. Довідку видають при проведенні обстежень в профілактичних відділеннях лікувально-профілактичних закладів, клінік медичних інститутів, інститутів гігієни праці та профзахворювань. Якщо при обстеженні встановлюються покази до лікування, то на період лікування видається лікарняний лист.
6. При проведенні обстежень в амбулаторних або стаціонарних умовах військовозобов’язаних осіб та призовників за направленням військкоматів, а також на час перебування на шляху до місця обстеження та назад.
7. По догляду за дорослим членом сім’ї у випадках, коли є медична та соціально-правова основа для проведення догляду і звільнення члена сім’ї від роботи, а лікарняний лист по догляду не може бути виданий, тому що допустимий термін його видачі, який передбачений “інструкцією” закінчився.
8. При проведенні судово-медичних (судово-психіатричних) експертиз в умовах стаціонару.
9. При проведенні лікування за рішенням суду.
10. Про хворобу військовослужбовцям, працівникам СБУ, МВС.
ПОРЯДОК ВИДАЧІ ЛИСТКІВ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ
На основі даних медичної експертизи хворого, виходячи із ступеня функціональних порушень, характеру та перебігу патологічного процесу, роботи, яка виконується хворим, умов праці, лікар вирішує питання про видачу, продовження або закриття листа (довідки) непрацездатності керуючись наказом №455 Міністерства Охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 р. “Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян”.
Листок непрацездатності в разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до її відновлення або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).
1. При втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі – ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після огляду хворого не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.
2. У лікувально-профілактичних закладах розташованих у сільській місцевості, у штаті яких є тільки один лікар, листок непрацездатності (довідка) може видаватись особисто одним лікарем з продовженням до 14 днів та наступним направленням хворого до ЛКК в разі його тимчасової непрацездатності. Список таких лікарів затверджується щороку наказом органів охорони здоров’я.
3. Фельдшер у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих судах, має право видати листок непрацездатності особисто і одночасно на термін не більше 3 днів з наступним направленням хворого до лікаря у разі його тимчасової непрацездатності.
4. Листок непрацездатності в разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.
5. Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
6. Особам, направленим фельдшером здоровпункту під час робочої зміни до лікувально-профілактичного закладу, листок непрацездатності видається з моменту звернення у здоровпункт в разі визнання їх тимчасово непрацездатними.
7. Тимчасово – непрацездатним особам направленим на консультацію, обстеження, лікування в лікувально-профілактичні заклади за межі адміністративного району, листок непрацездатності видається за рішенням ЛКК на необхідну кількість днів з урахуванням проїзду.
8. У разі лікування в стаціонарі листок непрацездатності видається лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення на весь період стаціонарного лікування. При потребі продовження лікування в амбулаторних умовах, листок непрацездатності може бути продовжено на термін до 3-х календарних днів з обов’язковим обґрунтуванням в історії хвороби та виписці.
9. При тимчасовій непрацездатності зумовленої захворюванням або травмою, внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння чи дії наркотиків, що визначається ЛКК у порядку, встановленому спільним наказом МВС України, МОЗ України та Міністерства юстиції України від 24.02.1995р № 114/38/15-36-18 “Про затвердження інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів”, видається листок непрацездатності з позначкою про це в ньому та медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.
10. На період проведення інвазивних методів обстеження та лікування (ендоскопія з біопсією, хіміотерапія за інтермітуючим методом, гемодіаліз, тощо) в амбулаторних умовах листок непрацездатності видається лікуючим лікарем за рішенням ЛКК.
11. При протезуванні в протезно-ортопедичних стаціонарах листок непрацездатності видається на час протезування і проїзд до стаціонару і назад.
12. При направленні хворих на доліковування в реабілітаційні відділення санаторіїв безпосередньо із стаціонарів, згідно з висновком ЛКК, листок непрацездатності продовжується лікуючим лікарем санаторію на весь термін потрібний для закінчення призначеного лікування та реабілітації з урахуванням проїзду.
13. Хворим на туберкульоз, психічні і венеричні захворювання, листок непрацездатності видається лікарем відповідної спеціальності. Хворим на туберкульоз, направленим на лікування до туберкульозного санаторію, листок непрацездатності видається лікарем спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу на кількість днів, потрібних для проїзду в санаторій, і продовжується лікуючим лікарем санаторію.
ПОРЯДОК ВИДАЧІ ДОКУМЕНТІВ, ЩО ЗАСВІДЧУЮТЬ ТИМЧАСОВУ НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ПО ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМ ЧЛЕНОМ СІМ’Ї, ХВОРОЮ ДИТИНОЮ, ДИТИНОЮ ВІКОМ ДО ТРЬОХ РОКІВ ТА ДИТИНОЮ-ІНВАЛІДОМ ДО 16 РОКІВ
1. По догляду за хворим членом сім’ї листок непрацездатності видається одному із працюючих осіб, що фактично здійснює догляд. Для догляду за дорослим членом сім’ї та хворою дитиною старшою 14 років, при лікуванні в амбулаторно-поліклінічних умовах, листок непрацездатності видається на 3 дні. Однак, залежно від важкості перебігу захворювання, цей термін може бути продовжений за рішенням ЛКК, а в разі її відсутності – головним лікарем, але не більше 7 календарних днів.
2. По догляду за хворою дитиною віком до 14 років, листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 днів, а для догляду за дитиною, постраждалої внаслідок аварії ЧАЕС, на весь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування. Якщо дитина продовжує хворіти, то особі яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою МОЗ України (форма №138/0). Довідка про догляд за хворою дитиною видається до одужання дитини від гострого захворювання або досягнення ремісії в разі загострення хронічного захворювання.
Якщо в період звільнення від роботи згідно з довідкою про догляд за хворою дитиною захворіла друга дитина або виникло нове (непов’язане з попереднім) захворюванням у першої дитини, то довідка закривається і видається новий листок непрацездатності.
Після виписки дитини із стаціонару в гострому періоді захворювання, листок непрацездатності видається або продовжується до одужання дитини, але в межах установленого терміну з урахуванням днів листка непрацездатності, що був виданий по догляду за дитиною до стаціонарного лікування.
В разі стаціонарного лікування дітей віком до 6 років, одному із працюючих членів сім’ї або іншій працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною, видається листок непрацездатності на весь період перебування в стаціонарі разом з дитиною. А при стаціонарному лікуванні важкохворих дітей від 6 до 14 років листок непрацездатності видається на період коли, за висновком ЛКК, дитина потребує індивідуального догляду.
3. Листок непрацездатності видається одному із працюючих батьків який виховує дитину інваліда до 16 років, при від’їзді в санаторій, на весь термін лікування в санаторії з урахуванням часу на проїзд туди і назад, при наявності висновку ЛКК про необхідність догляду за дитиною під час лікування.
4. В разі захворювання дитини поза постійним місцем проживання, листок непрацездатності для догляду за нею, видається за місцем тимчасового перебування дитини територіальним лікувально-профілактичним закладом з дозволу головного лікаря, і мають бути засвідчені його підписом та печаткою.
ПОРЯДОК ВИДАЧІ ЛИСТКА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПРИ КАРАНТИНІ
На період тимчасового відсторонення від роботи осіб, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, в разі неможливості тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язано з ризиком поширення інфекційних хвороб, листок непрацездатності видається інфекціоністом або лікуючим лікарем згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної СЕС.
ПОРЯДОК ВИДАЧІ ЛИСТКА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ В ЗВ’ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ І ПОЛОГАМИ
1. Листок непрацездатності в зв’язку з вагітністю і пологами видається за місцем спостереження за вагітною з 30 тижнів вагітності воднораз на 126 днів (70 календарних днів до пологів і 56 – після).
В разі передчасних або багатоплідних пологів, виникнення ускладнень під час пологів або в післяпологовому періоді, на підставі запису в історії пологів та обмінній карті вагітної, за місцем спостереження за вагітною додатково видається листок непрацездатності на 14 календарних днів, крім жінок, яких віднесено до І-ІV категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Цим жінкам видається листок непрацездатності в зв’язку з вагітністю і пологами з 27 тижнів вагітності тривалістю 180 календарних днів (90 днів допологової і 90 – на період післяпологової відпустки).
2. При передчасних пологах до 30 тижнів вагітності, якщо жінка виписується з живою дитиною, видається листок непрацездатності на 140 календарних днів, а у випадку смерті дитини при таких пологах – на 70 календарних днів.
3. Жінкам в зв’язку з операцією штучного переривання вагітності (в тому числі міні–аборти) листок непрацездатності видається на 3 дні з урахуванням дня операції.
У випадках переривання вагітності за медичними або соціальними показаннями листок непрацездатності видається з дня госпіталізації жінки на весь період непрацездатності.
4. Жінкам, яким проводиться терапія безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, листок непрацездатності видається від дня початку ультразвукового та гормонального контролю медикаментозної стимуляції овуляції до моменту підтвердження наявності вагітності ультразвуковим методом. Питання про подальшу непрацездатність жінки вирішується за місцем спостереження за вагітною.
5. Особам, які всиновили дитину протягом двох місяців з дня її народження, лікарем жіночої консультації видається листок непрацездатності на термін з дня усиновлення і до закінчення пологової відпустки з дня народження дитини.
ПОРЯДОК ВИДАЧІ ЛИСТКА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ НА ПЕРІОД САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ
Листок непрацездатності (необхідність якого встановлює ЛКК) видається на термін лікування та проїзду до санаторії і назад, з урахування тривалості щорічної відпустки при наявності:
а) путівки;
б) довідки з місця роботи про тривалість відпустки;
в) картки санаторно-курортного відбору.
Порядок видачі листка непрацездатності студентам
Лікарняний лист студентам може бути виданий в тих випадках коли: а) вони проходять виробничу практику; б) в період роботи у складі студентських загонів (вони прирівнюються до категорії тимчасових робочих та службовців). Якщо на цей період у студента виникла тимчасова непрацездатність, то видається лікарняний лист, який оплачується до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності (проф. захворювання, трудове каліцтво), а при загальному захворюванні – більше 75 календарних днів сумарно по всіх випадках тимчасової непрацездатності.
Студентам, які навчаються в учбових закладах без відриву від виробництва, лікарняний лист видається на загальних основах.
У випадках виникнення тимчасової непрацездатності, яка виникла під час зупинки виробництва, під час учбових військових зборів або додаткової відпустки, яка дана в зв’язку з навчанням в учбових закладах, лікарняний лист видається з того дня, коли робітник або службовець по закінченню вказаного періоду повинен приступити до роботи.
Порядок видачі листка непрацездатності сезонним робітникам
Лікарняний лист сезонним, тимчасовим робітникам та службовцям видається на загальних основах. Допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виникла після трудового каліцтва або професійній хворобі, видається на весь період хвороби. При захворюваннях лікарняний лист оплачується не більше ніж за 75 календарних днів.
Порядок видачі листка непрацездатності звільненим з роботи
Особам, які звільнені з роботи, з наступного дня, який наступив з часу звільнення, не залежно від причини звільнення, лікарняний лист не видається.
Лікарняний лист видається тоді, коли непрацездатність наступила в день звільнення до 24 годин. Такий лікарняний лист оплачується до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності.
Лікарняний лист видається також тоді, коли непрацездатність наступила в період суперечки про правильність звільнення. Лікарняний лист та допомога видається з дня винесення рішення про відновлення на роботу.
Порядок видачі листка непрацездатності до початку трудової діяльності
Лікарняні листи видаються у наступних випадках:
1) Виникнення тимчасової непрацездатності під час слідування до місця роботи при умові, що за цей час робітник мав право на заробітну платню або добові, або оплату вартості розходів по переїзду. Листок непрацездатності оформляється, як іногороднім.
2) При необхідності видачі відпустки по вагітності або пологах у осіб, які закінчили вищі або середні спеціальні учбові заклади, аспірантуру, клінічну ординатуру або ПТУ, і які направлені на роботу в встановленому порядку. Лікарняний лист (довідку встановленої форми) видають з дня призначення явки на роботу, яка вказана в Посвідченні (ф. № 2) або “Путівка про направлення на роботу”. Лікар робить відмітку про дату виходу на роботу в медичній карті амбулаторного або стаціонарного хворого.
Порядок видачі листка непрацездатності іногороднім
Лікарняний лист застрахованим іногороднім видається у тих випадках, коли тимчасова непрацездатність наступила поза місця постійного проживання або роботи. У цих випадках лікарняний лист в місці тимчасового перебування видається лікарем лікувально-профілактичного закладу з дозволу головного лікаря цього закладу. Листок непрацездатності повинен бути підписаний лікуючим та головним лікарем і завірений круглою печаткою цього закладу.
Направлення на стаціонарне лікування дозволяє головний лікар, який підписує направлення на госпіталізацію.
Іногородній може бути госпіталізований в стаціонар в невідкладних станах, при загостренні хронічного захворювання, по направленню органів охорони здоров’я для спеціального обстеження або лікування.
Листок непрацездатності може бути закритим по місцю тимчасового проживання, якщо хворий визнається працездатним. Додаткові дні для проїзду до місця постійного проживання не додаються.
Якщо іногородній за станом здоров’я може їхати для продовження лікування до місця постійного проживання, то в графі “режим” робиться відмітка “виїзд дозволено” і вказується дата виїзду та даються дні для проїзду до місця проживання.
Якщо в листку непрацездатності немає цієї відмітки, підпису головного лікаря, круглої печатки – листок непрацездатності рахується неправильно оформленим і підлягає поверненню в лікувальний заклад для виправлення.
Порядок видачі листка непрацездатності пенсіонерам
та інвалідам, які працюють
Експертиза тимчасової непрацездатності у цієї категорії населення має свої особливості. Так, пенсіонерів можна поділити на дві групи: 1) які працюють постійно; 2) які працюють тимчасово. Пенсіонери, які працюють постійно, мають право на отримання листка непрацездатності на загальних підставах (4 місяці підряд або 5 місяців з перервою за останні 12 місяців по одному і тому захворюванню).
Тимчасово працюючим пенсіонерам допомога виплачується за час непрацездатності не більше 75 календарних днів.
ü При травмах на виробництві листок непрацездатності видається всім пенсіонерам на загальних підставах, але на термін не більше 4 місяців підряд.
ü Інвалідам, які працюють, листок непрацездатності видається на загальних підставах незалежно від групи інвалідності, але термін тимчасової непрацездатності є обмеженим.
ü Інвалідам, які працюють, при встановленні тимчасової непрацездатності в зв’язку з хворобою, допомога надається не більше ніж 2 місяці підряд та не більше 3 місяців з перервами у календарному році.
ü Якщо причиною тимчасової непрацездатності стало професійне захворювання або трудове каліцтво, то допомога видається до видужання або до переосвідчення групи інвалідності, але не більше ніж 4 місяці підряд.
ü Якщо робітника або службовця признано інвалідом у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, то при загостренні захворювання листок непрацездатності видається по цьому захворюванню, а оплата по листку непрацездатності здійснюється не більше 2-х місяців підряд.
ü Інвалідам ВВВ, УПА допомога при загальному захворюванні виплачується до 4 місяців підряд або до 5 міс. з перервами в календарному році.
ü Інвалідам, у яких причиною виникнення тимчасової непрацездатності стало захворювання на туберкульоз, допомога виплачується не більше 10 місяців підряд та не більше 12-ти місяців при захворюванні з перервами за останні 2 календарних роки.
ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ Серія АР № 834249
Первинний-1, продовження-2 листка непрацездатності №………………..
………………………………………………………………………………………….
(найменування лікувально-профілактичної установи)
Прізвище, ім’я, по батькові……………………………………………………………………….
…………………………………………………………………………………………………………………
Рік народження 19…………………
Стать: Ч –1, Ж – 2 (закреслити непотрібне)
Діагноз (заключний)……………………………………………………………………………………
…………………………………………………………………………………………………………………..
(заповнювати не обов’язково)
ПРИЧИНА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД РОБОТИ:
Захворювання: загальне –1, професійне – 2, наслідок аварії на ЧАЕС – 3; нещасний випадок: на виробництві –4,
по дорозі на роботу (з роботи) – 5, у побуті – 6; карантин на бактеріоносійство – 7, догляд – 8, санкурлікування –
9, вагітність та пологи – 10, протезування – 11, діагностичне обстеження – 12, інші-13.
Знаходився у стаціонарі з “………..”……………………………………199……..р.
по “………”………………………………….199……..р.
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД РОБОТИ:
з_______________________________________________________199……р.
(число та місяць літерами)
по______________________________________________________199…….р.
(число та місяць літерами)
Підпис та печатка лікаря
Заключні висновки: працездатний –1, продовжує хворіти – 2,
визнаний інвалідом : 3гр. – 3,2 гр. – 4,1 гр.-5.
Підпис лікаря……………………………………………
ПЕЧАТКА ЛІКУВАЛЬНОЇ УСТАНОВИ
Оформлення листа непрацездатності
Особа, яка оформляє листи непрацездатності, повинна пам’ятати про необхідність заповнення всіх граф у строгій відповідності з їх назвами та з листом.
В графі “Назва та адреса лікувального закладу” вказують не тільки назву та номер лікувального закладу, але і район, місто де він розташований, а для іногородніх осіб – назва міста (села, селища міського типу і інше.) область, поштова адреса.
Назву лікувально-профілактичного закладу слід писати чорнилами (синього або чорного кольору) або кульковою ручкою, штамп із назвою лікувально-профілактичного закладу не замінює цього запису, а може тільки його дублювати.
Лікуючий лікар повинен підкреслити у верхній частині листка непрацездатності є даний листок “первинним” або “продовженням”. Це має значення для статистичної обробки захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. У випадку видачі “продовження” лікарняного листка в його верхній частині поряд зі словом “продовження листка №_____” вказується номер та серію попереднього лікарняного листка. Аналогічно на лікарняному листку, за яким слідує “продовження”, в нижній частині його бланку в графі “виданий новий листок (продовження) №_____” вказується номер та серію наступного лікарняного листка.
Паспортна частина лікарняного листка (ПІП, вік – число повних років) заповнюється за даними документів хворого, а місце роботи – з слів хворого, при цьому не слід застосовувати абревіатури, а розшифровувати назву закладу. Стать хворого відмічають шляхом підкреслення “чол” або “жін”.
В графі “діагноз” вказують припущений діагноз, якщо ще немає достатніх даних для остаточного діагнозу.
В графі “заключний діагноз” вказують діагноз захворювання, яке стало причиною тимчасової непрацездатності. Заключний діагноз повинен відображати назву захворювання (травму). Заміняти діагноз симптомами хвороби (наприклад: невралгія, кровотеча) не дозволяється. В полі для кодування виставляється код відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, смерті (адаптований варіант МКК – 10). Для збереження таємниці діагнозу (наприклад, при онкозахворюваннях) в окремих випадках дозволяється його змінювати. У цьому випадку лікар зобов’язаний внести в поле для кодування код фактичного захворювання.
Не дозволяється зміна діагнозу, якщо це може нанести шкоду людям, які обслуговуються даною особою (наприклад зміна діагнозу “дизентерія”, “сифіліс” у особи, яка працює поваром, на молокозаводі і т.п.).
Про зміну діагнозу на лікарняному листку треба робити запис в медичній карті хворого. Питання про зміну діагнозу лікуючий лікар вирішує із завідувачем відділом або з замісником головного лікаря по тимчасовій експертизі непрацездатності (головним лікарем).
У випадках призначення догляду за членом сім’ї, який захворів, графи “діагноз” та “заключний діагноз” не заповнюються або в них відмічають “за доглядом”. Діагноз хворого, за яким був призначений догляд в цій графі не вказують.
Всі графи лікарняного листка заповнюються на державній мові. Записи на латинській мові не допускаються.
В графі “вид непрацездатності” відмічають причину тимчасової непрацездатності і дублюють її підкреслюванням причин, які надруковані. Причини тимчасової непрацездатності можуть бути: а) захворювання; б) нещасний випадок на виробництві; в) нещасний випадок в побуті; г) нещасний випадок, який наступив внаслідок стихійного лиха або з анатомічним дефектом; д) карантин; е) догляд за хворим членом сім’ї; ж) санаторно-курортне лікування; з) протезування; и) допологова або післяпологова відпустка; к) аборт.
В цій графі, якщо листок непрацездатності виданий у зв’язку з пологами, вказують дату пологів, за доглядом – вік хворого, ступінь його родинного зв’язку з особою, яка здійснює нагляд та діагноз особи, яка захворіла, у зв’язку з карантином – назву захворювання, яке визвало карантин, у зв’язку з санаторним лікуванням – дату початку та закінчення строку путівки, бажано назву курорту та місце його розташування.
В графі “режим” лікар обов’язково вказує вид призначеного режиму (ліжковий, домашній, амбулаторний, стаціонарний, санаторний, за доглядом). “Вільний режим” можна вказувати при догляду за хворим членом сім’ї, по карантину, по вагітності та пологах, при тимчасовому переводі на іншу роботу”.
При порушенні режиму, який призначив лікар, робиться запис у верхній частині поля для кодування листа непрацездатності. До порушення режиму відносяться: неявка без поважних причин до лікаря в призначений строк, порушення режиму, який призначив лікар, сп’яніння в період звільнення від роботи по лікарняному листку, відмова від направлення на МСЕК, або неявка в призначений строк на МСЕК, відмова від госпіталізації або від методів обстеження та лікування, вихід на роботу без санкції лікаря, поїздка в іншу місцевість без дозволу ВКК.
В графі “звільнення від роботи” записуються дати першого та останнього дня звільнення від роботи, при цьому число та місяць вказують літерами, а рік цифрами. Наприклад: дванадцятого лютого 2001 року.
Підпис лікаря при закриті листка непрацездатності засвідчується печаткою лікувально-профілактичного закладу “Для листів непрацездатності”, а для осіб, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи – підписом головного лікаря та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу. Виправлення в текс можна вносити тільки перекреслюючи неправильно написані слова та вносячи правильні над ним. Кожне виправлення повинно бути обґрунтоване записом “виправленому вірити”, підписом лікуючого лікаря та завірене печаткою лікувальної установи.
Порядок видачі дубліката листка непрацездатності
В разі втрати листка непрацездатності, за рішенням ЛКК лікувально-профілактичного закладу в якому його видано, видається новий листок непрацездатності з позначкою “дублікат” на підставі довідки з місця роботи про те, що за період тимчасової непрацездатності виплата допомоги не здійснювалася.
Відповідальність медичних працівників за порушення
правил по експертизі тимчасової непрацездатності
1. Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарне стягнення накладається за порушення наступних правил: а) видачі та оформлення лікарняних листків, довідок про тимчасову непрацездатність та висновків ВКК; б) обліку та збереження бланків лікарняних листків, довідок, загублення їх; в) порядку направлення на МСЕК; г) ведення первинної медичної документації, в якій відображаються рішення по експертизі тимчасової непрацездатності та ін.
2. Матеріальна відповідальність – передбачає відшкодування суми, яка була виплачена як допомога по тимчасовій непрацездатності на основі незаконно виданого лікарняного листка, особою, яка видала цей лист. Питання про притягнення особи, яка була винна в незаконній видачі лікарняного листка, до матеріальної відповідальності вирішує керівник закладу (головний лікар, ректор, директор інституту) після дозволу профсоюзного органу в якому був виданий цей лікарняний лист.
Адміністрація лікувально-профілактичного закладу повинна доказати факт незаконної видачі лікарняного листка лікарем даного закладу. Вказана сума вилучається шляхом утримання з заробітної плати або в судовому порядку.
Кримінальна відповідальність. В практиці роботи по експертизі тимчасової непрацездатності можливе притягнення до кримінальної відповідальності в наступних випадках:
1. зловживання владою або службовим положенням;
2. перевищення влади або службового положення;
3. халатність – невиконання або невідповідне виконання посадовою особою своїх обов’язків;
4. одержання хабара;
5. посадова підробка;
6. одержання незаконної винагороди від громадян за виконання роботи, яка пов’язана з обслуговуванням населення.
Орієнтовні терміни тимчасової непрацездатності при найпоширеніших захворюваннях та черепно-мозковій травмі з врахуванням поліклінічного та стаціонарного лікування
|
Хвороба |
Терміни тимчасової непрацездатності |
|
Ішемічна хвороба серця: І ступінь коронарної недостатності, загострення ІІ ступінь коронарної недостатності, загострення Вогнищева дистрофія міокарда Дрібновогнищевий інфаркт міокарда Інфаркт міокарда обмежений без ускладнень Інфаркт міокарда поширений Інфаркт міокарда поширений з суттєвими ускладненнями Гіпертонічна хвороба: Гіпертонічний криз першого порядку в І стадії хвороби Гіпертонічний криз першого порядку в ІІ А стадії Гіпертонічний криз першого порядку в ІІ Б стадії хвороби Гіпертонічний криз другого порядку в ІІ стадії Гіпертонічний криз другого порядку в компенсаторній фазі ІІІ стадії захворювання Судинні захворювання головного мозку: Легке транзиторне порушення мозкового кровообігу Транзиторні порушення мозкового кровообігу середньої важкості Важке транзиторне порушення мозкового кровообігу Геморагічний інсульт Легкий ішемічний інсульт Інсульт середньої важкості Важкий інсульт Ревматизм та ревматичні вади серця Активний ревматичний процес І, І – ІІ ступеню Активний ревматичний процес ІІ, ІІ – ІІІ ступеню Гострий вогнищевий ревматичний міокардит Гострий дифузний ревматичний міокардит Ангіна: Катаральна Фолікулярна Лакунарна Фібринозна Флегмонозна Гостра пневмонія: Легка форма Середньої важкості Важка форма, з ускладненим перебігом ( абсцес легені, ексудативний плеврит, емпієма плеври, інші) Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки Рідко рецидивуючий перебіг ( загострення 1 раз протягом 1 – 3 років), легка форма Часто рецидивуючий перебіг ( загострення не менше 2 рази в рік), середньої важкості перебігу Безперервно рецидивуючий перебіг ( загострення 3 – 4 рази в рік), важка форма, а також перебіг з ускладненнями Хронічні холецистити: Легка форма загострення Середня важкість загострення Важка форма загострення при відсутності хірургічної корекції Хронічні гепатити та цирози печінки Загострення хронічного персистуючого гепатиту Загострення хронічного активного гепатиту Приєднання в період загострення хронічного гепатиту ураження серця, нервової системи, нирок, виражена активність патологічного процесу в тканинах печінки, холестаз, люпоїдний гепатит, нерізко виражене загострення портального, постнекротичного, біліарного, змішаного цирозу печінки, тіж самі хворі при важкій ступені загострення Черепно – мозкові травми: Струс мозку легкого ступеню Струс мозку середньої важкості Забій голови із струсом мозку легкого ступеню Забій голови із струсом мозку середньої важкості Забій голови із струсом мозку важкого ступеню Апендектомія Герніопластика Резекція шлунка Холецистектомія Холецистектомія з приводу механічної жовтяниці Вшивання перфоративної виразки Селективна проксимальна ваготомія Гостра кишкова непрохідність Сафенектомія
|
10 – 14 днів 18 – 20 днів 1 – 1,5 міс. 2 – 2,5 міс. 3 – 3,5 міс. 4 – 5 міс. 5 – 5,5 міс.
5 – 7 днів 8 – 9 днів 12 – 14 днів 18 – 20 днів 4 тижні
8 – 10 днів 15 – 20 днів
4 – 5 тижнів 2 – 2,5 міс. 2 – 2,5 міс. 2,5 – 3 міс. 3 – 3,5 міс.
1,5 – 2 міс. 3,5 – 4 міс. 1,5 – 2 міс. 4 міс.
5 – 6 днів 6 – 8 днів 8 – 9 днів 11 – 12 днів 13 – 14 днів
20 – 21 день 28 – 29 днів 65 – 70 днів
21 – 28 днів
40 – 50 днів
2 –2,5 міс.
6 – 8 днів 20 – 23 дні 40 – 45 днів
2 – 3 тижні 5 – 6 тижнів 2,5 – 3 міс.
3 тижні 6 – 7 тижнів 1,5 – 2 міс. 2,5 – 3 міс. 3 – 3,5 міс. 21 – 24 дні 22 – 26 днів 90 днів 35 – 45 днів 45 – 60 днів 45 днів 45 днів 45 днів 22 – 26 днів
|
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ОСНОВНОГО ДІАГНОЗУ ТА ПОРЯДОК ЗАПОВНЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ СВІДОЦТВ ПРО СМЕРТЬ
Андреєв М.Д., Курик О.Г., Франчук В.В., Завальнюк А.Х., Боднар Я.Я., Москальчук Є.Ю. Методика формування основного діагнозу та порядок заповнення лікарських свідоцтв про смерть на виконання наказу МОЗ України №124 від 03.07.1995р. “Про вдосконалення ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті” // Інструктивно-методичні матеріали. – Тернопіль. – 2004.
МКХ (міжнародна класифікація хвороб) складає єдиний кодовий перелік тризначних рубрик, кожна з яких може бути поділена на чотиримірні підрубрики числом до десяти. Замість чисто цифрової системи кодування в попередніх виданнях – в 10-у перегляді використано цифровий код з буквою в якості першого знаку і цифрою в другому, третьому і четвертому .знаках. .Четвертий знак розташований, після десяткової крапки. Таким чином, можливі номери кодів можуть бути від А00.0 до Z .99.9. За МКХ усі хвороби і системи розділені на 21 клас, кожному класу відповідає певна буква латинського алфавіту.
Основною умовою застосування МКХ є професійно грамотно побудований діагноз. В структурі клінічного та патологоанатомічного діагнозів виділяють:
- Основне захворювання.
- Ускладнення основного захворювання.
- Супровідні захворювання.
В клінічному розумінні основним захворюванням вважається та нозологічна одиниця, яка в даний момент в найбільшій мірі загрожує життю, здоров’ю, порушує працездатність хворого і потребує першочергових лікувальних заходів: проведення медичного обстеження та лікування, або виявилась безпосередньою причиною чи через своє ускладнення зумовила смерть.
Ускладненням основного захворювання вважаються такі патологічні процеси, синдроми, нозологічні одиниці, які в тісному патогенетичному зв’язку погіршили його клінічний перебіг.
Супутніми вважаються захворювання, які етіологічно та патогенетично не пов’язані з основним захворюванням та не мали важливого впливу на наслідок лікування чи смерть.
Основне захворювання не може бути представлене в якості набору синдромів чи симптомів, а повинно відображати певну нозологічну одиницю, яка і підлягає статистичному кодуванню.
ПОРЯДОК ВИДАЧІ ЛІКАРСЬКОГО СВІДОЦТВА ПРО СМЕРТЬ
Порядок видачі лікарського свідоцтва про смерть регламентований наказом МОЗ України N 124 від 03.07.1995 р. “Про вдосконалення ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті”.
- Лікарське свідоцтво про. смерть видається родичам померлого чи іншим особам (згідно з пунктом 2 цієї інструкції) під розписку на корінці лікарського свідоцтва про смерть, який залишається в закладах охорони здоров’я. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ. У випадках поховання померлого закладами охорони здоров’я – останні обов’язково заповнюють лікарське свідоцтво про смерть і віддають його в органи реєстрації актів громадського стану не пізніше трьох діб з дня настання смерті.
У випадках втрати лікарського свідоцтва про смерть видається нове свідоцтво з поміткою “дублікат” на підставі письмової заяви особи, яка звернулась у заклад охорони здоров’я за дублікатом лікарського свідоцтва про смерть. - Лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.
- При підозрі на насильницьку смерть або у випадках, коли смерть настала від механічної асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, після штучного аборту, проведеного за межами медичного закладу, при раптовій смерті дітей, які не знаходились під медичним наглядом, а також на померлих, особистість яких не встановлена, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину згідно Кримінально-процесуального Кодексу, наказу МОЗ України N 6 від 17.01.1995 р.
- Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видане лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності підозри на насильницьку смерть). Це не поширюється на судово-медичних експертів та патологоанатомів, яким забороняється видавати лікарське свідоцтво про смерть тільки на підставі зовнішнього огляду трупа (наказ МОЗ України N 6 від 17.01.1995 р., наказ МОЗ України N 81 від 12.05.1992 р.).
- Головний лікар (керівник) закладу охорони здоров’я повинен забезпечити контроль за достовірністю заповнення лікарських свідоцтв про смерть, своєчасністю їх видачі родичам померлого чи передачі в органи реєстрації актів громадянського стану у випадках поховання померлого закладом охорони здоров’я.
- Лікарське свідоцтво про смерть видається обов’язково з поміткою “остаточне”, “попереднє”, “замість попереднього”. Лікарське свідоцтво про смерть в поміткою “попереднє” видається в тих випадках, коли для встановлення чи уточнення причини смерті потрібно провести додаткові дослідження. Після уточнення причини смерті заповнюється нове лікарське свідоцтво з поміткою “замість попереднього”, яке пересилається закладами охорони здоров’я безпосередньо у відповідні місцеві органи статистики протягом одного місяця з моменту заповнення першого лікарського свідоцтва.
Якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою “остаточне”, але потім виявилась помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво з підписом зробленим від руки “взамін остаточного лікарського свідоцтва про смерть N__” і направити закладами охорони здоров’я у відповідні місцеві органи статистики протягом місяця з моменту заповнення першого лікарського свідоцтва. - Бланки лікарських свідоцтв про смерть з корінцями до них у вигляді Книжки обліку бланків лікарських свідоцтв про смерть (надалі Книжка) зберігаються у головного лікаря (керівника) закладу охорони здоров’я або його заступника, зберігаються також корінці виданих лікарських свідоцтв про смерть, записи в яких повинні повністю відповідати записам, зроблених у відповідних пунктах лікарського свідоцтва про смерть.
- Корінці лікарських свідоцтв про смерть після використання їх для складання звіту закладом охорони здоров’я підлягають зберіганню їх один рік після закінчення календарного року, в якому видано лікарське свідоцтво після чого підлягають знищенню згідно чинного законодавства.
- Невірно заповнені примірники лікарських свідоцтв про смерть і відповідні корінці до них закреслюються, робиться запис “анульовано” і залишаються в Книжці.
- Головні лікарі районних (міських) центральних лікарень, керівники обласних центрів медичної статистики, оргметодвідділами обласних лікарень виділяють спеціального лікаря для щомісячного перегляду і перевірки якості заповнення і кодування лікарських свідоцтв про смерть згідно з МКХ в місцевих органах статистики.
- Лікар, який відповідає за перевірку правильності заповнення лікарських свідоцтв про смерть, у випадку виявлення дефектів в заповненні зобов’язаний:
o а) уточнити дані з лікарем, який видав лікарське свідоцтво про смерть по первинній медичній документації і забезпечити заповнення правильного остаточного лікарського свідоцтва про смерть, якщо було видано “попереднє” або виправлене “остаточне”;
o б) забезпечити розгляд неправильно заповнених лікарських свідоцтв про смерть на лікарських конференціях, нарадах.
1. Лікарські свідоцтва про смерть заповнюються ручкою, розбірливим почерком.
2. Заповненню підлягають всі пункти свідоцтва. При відсутності тих чи інших відомостей потрібно записати “немає даних”, “не встановлено”.
На лікарських свідоцтвах про смерть і корінцях до них проставляється номер закладу за Державним реєстром звітних статистичних одиниць України, а через дріб – порядковий номер лікарського свідоцтва про смерть.
3. Причина смерті записується у двох частинах 11 пункту лікарського свідоцтва про смерть.
Перша частина його розподіляться на три рядки (Іа, б, в). У цій частині вказується етіологічно і патогенетично зв’язані захворювання:
· “а” – безпосередня причина смерті, тобто хвороба, синдром чи симптом, яке послужило смертельним ускладненням основного захворювання;
· “б” – вказуються проміжні стани, які патогенетично пов’язані між безпосередньою причиною смерті і основним захворюванням;
· “в” – основне первинне захворювання, яке зумовило безпосередню причину смерті.
Основне первинне захворювання, яке записане в рядок “Ів” кодується одним із шифрів МКХ.
В другій частині 11 пункту лікар повинен зазначити інші хвороби, які негативно вплинули на перебіг основного захворювання, але причинно не пов’язані із захворюванням, або його ускладненням, що безпосередньо є причиною смерті.
Наприклад:
· І. а) Гостра постгеморагічна анемія.
· б) Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу.
· в) Мікронодулярний цироз печінки.
· ІІ. Ревматоїдний артрит, фаза ремісії.
Необхідно кодувати цироз печінки – К74.6
· І. а) Ниркова недостатність.
· б) Гострий нефрит.
· в ) Скарлатина.
· II. Лімфатико-гіпопластична аномалія конституції.
Кодується скарлатина – А38
· І. а) Печінково-ниркова недостатність.
· б) Механічна жовтяниця.
· в) Рак головки підшлункової залози зі здавленням жовчевих проток.
· II. ІХС. Великовогнищевий постінфарктний (дата) міокардіосклероз задньої стінки лівого шлуночка.
Кодується рак головки підшлункової залози – С25.0
4. При заповненні пункту II лікарського свідоцтва про смерть на померлу – роділлю чи породіллю рекомендується робити запис у наступному порядку.
4.1 У випадку ускладнень вагітності, пологів чи післяпологового періоду, а також внаслідок інших втручань, невірного ведення пологів і таке інше, відомості про причину смерті записуються в першій частині за загально прийнятою схемою в рядках Іа, б, в.
Наприклад:
· І. а) Кардіопульмональний шок.
· б) Емболія навколоплідними водами під час перших термінових пологів.
Кодується емболія навколоплідними водами – О88.1
· І. а) Гостра постгеморагічна анемія.
· б) Маткова кровотеча.
· в) Спонтанний викидень, вагітність І.
· II. Ендемічний багатовузловий зоб.
Кодується спонтанний викидень – О03
· І. а) Геморагічний шок.
· б) Внутрішньочеревна кровотеча.
· в) Розрив правої маткової труби внаслідок ектопічної вагітності. Операція: правобічна тубектомія (дата).
· II. Післяопераційний період – 2 доби.
Код О00.1
· І. а) Геморагічний шок.
· б) Маткова кровотеча.
· в) Невдалий медичний аборт в терміні вагітності 10 тижнів, що ускладнився кровотечею. Операція: екстирпація матки без додатків (дата).
· II. Післяабортний період -7 діб.
Код О07.1
· І. а) Дислокація стовбура головного мозку.
· б) Субарахноїдальний крововилив.
· в) Еклампсія в післяпологовому періоді при термінових пологах.
· II. Післяпологовий період – 3 доби.
Код О15.2
· І. а) Геморагічний шок.
· б) Профузна маткова кровотеча.
· в) Передчасне відшарування низько розміщеної плаценти. Оперативне родорозрішення шляхом кесарського розтину в терміні вагітності 33-34 тижні.
· IІ. Післяпологовий період – 3 доби.
Код О45.0
· І. а) Геморагічний шок.
· б) Атонічна маткова кровотеча в ранньому післяпологовому періоді при пологах в терміні вагітності 38 тижнів з первинною слабкістю пологової діяльності. Операція: екстирпація матки без додатків (дата).
· II. Післяпологовий період – 8 годин.
Код О72.1
· І. а) Геморагічний шок.
· б) Маткова кровотеча.
· в) Повний розрив тіла матки при стрімких пологах на 38 тижні вагітності з прееклампсією середньої важкості.
· II. Післяпологовий період – 4 доби.
Код О71.1
· І. а) Постгіпоксична енцефалопатія.
· б) Невдала інтубація – стояння трубки в стравоході – перед оперативним родорозрішенням шляхом кесарського розтину в терміні вагітності 39 тижнів.
· II. Післяпологовий період – 2 доби.
Код О74.7
· І. а) ДВЗ синдром.
· б) Акушерська емболія навколоплідними водами під час оперативного родорозрішення шляхом кесарського розтину в терміні вагітності 34 тижні з прееклампсією середньої важкості.
· II. Післяпологовий період – 7 годин.
Код О88.1
· І. а) Посттрансфузійний токсичний шок.
· б) Несумісність перелитої іногрупної крові після своєчасних пологів у породіллі з анемією II ступеню.
· II. Післяпологовий період – 36 годин.
Код О75.4
4.2 У випадку смертності вагітної, роділлі чи породіллі внаслідок хвороби у неї, яка існувала раніше або виникла в період вагітності і не зв’язана з безпосередньою акушерською причиною, але обтяжена фізіологічним впливом вагітності, або нещасного випадку відомості про причину смерті записуються в рядках “Іа, б, в”, але при цьому в частині “ІІ” обов’язково робиться запис про вагітність і її термін. Наприклад:
· І. а) Серцево-судинна недостатність.
· б) Ревматизм, активна фаза, недостатність мітрального клапана.
· II. Вагітність друга, 22 тижні.
Кодується ревматизм з вадою мітрального клапану – І05.1
· І. а) Серцево-судинна недостатність.
· б) Ревматизм, активна фаза, стеноз мітрального клапана.
· II. Вагітність II, 22 тижні.
Код І05.0
· І. а) Тромбоемболія легеневої артерії.
· б) Дермоїдна кістома лівого яйника. Операція: кістектомія (дата).
· II. Вагітність І, 32 тижні.
Кодується кістома яйника – D27.
У всіх випадках смерті жінок у післяпологовому періоді в межах 42 днів після пологів в частині “ІІ” робиться запис: “Післяпологовий період, ___ день”. Наприклад:
· I. а) Легенево-серцева недостатність.
· б) Крупозна пневмонія з абсцедуванням.
· II. Післяполговий період, 28 доба.
Код J18.1
5. У випадках смерті від травм в пункті 11 вказується локалізація і характер травми.
Наприклад:
· І. а) Дислокація, стиснення головного мозку.
· б) Перелом основи черепа.
· II. Цукровий діабет, І тип, легка форма.
Код S02.1
· І. а) Постгеморагічний шок.
· б) Відкритий перелом середньої третини правого стегна з розривом стегнової артерії.
Код S78.81
6. В пункті 12 необхідно чітко вказати:
· “а” – дату травми: рік, місяць, число;
· “б” – при нещасних випадках не пов’язаних з виробництвом, вказується вид травми (побутова , вулична, дорожньо-транспортна, тощо);
· “в” – місце і обставини травми.
Наприклад:
· а) 2002, січень, 22.
· б) дорожньо-транспортна.
· в) шосейна дорога, наїзд автомашини. Код V03.1
7. В пункт 13 заносяться відомості тільки на підставі посвідчення померлого, виданого у відповідності із Законом України “Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
8. В пункті 14 записуються найменування медичного закладу, дату видачі свідоцтва, підпис лікаря, який видав свідоцтво про смерть, завірений печаткою закладу.
9. Запис про видачу лікарського свідоцтва про смерть (N запису, дата, причина смерті) повинен бути зроблений у відповідних медичних документах: “Медична карта стаціонарного хворого” – форма N 003/0, “Історія пологів” – форма . N 096/0, “Медична карта амбулаторного хворого” – форма N 025/0.
ПРИКЛАДИ ЗАПОВНЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ СВІДОЦТВ ПРО СМЕРТЬ ПО НОЗОЛОГІЧНИХ ФОРМАХ
Туберкульоз
· а) Легенево-серцева недостатність.
· б) Легеневе серце.
· в) Посттуберкульозний пневмосклероз. (Код В90.9)
· а) Уремія.
· б) Полікавернозний туберкульоз нирок. (Код А18.1)
· а) Уремія.
· б) Амілоїдоз нирок.
· в) Туберкульозний спондиліт. (Код А18.0)
· а) Легенево-серцева недостатність.
· б) Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень. (Код А15.2)
· а) Хронічна легенево-серцева недостатність.
· б) Посттуберкульозний кіфосколіоз (Код В90.2)
Віддалені наслідки паразитарних і інфекційних хвороб
· а) Набряк, набухання головного мозку.
· б) Внутрішня гідроцефалія.
· в) Віддалені наслідки, вірусного енцефаліту. (Код В94.1)
· а) Гостра печінково-ниркова недостатність.
· б) Лептоспіроз жовтушно-геморагічний. (Код А27.0)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Ентеровірусний менінгіт. (Код А87.0)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Менінгококовий менінгіт. (Код А39.0)
· а) Гостра печінково-клітинна недостатність.
· б) Вірусний гепатит А. (Код В15.9)
Новоутвори
· а) Кахексія.
· б) Рак сигмовидної кишки. (Код С18.7)
· а) Асфіксія.
· б) Профузна легенева кровотеча.
· б) Рак середньодольового бронху правої легені з розпадом, арозією судин. (Код С34.2)
· а) Ендогенна інтоксикація.
· б) Центральний рак молочної залози з множинними метастазами. (Код С50.1)
· а) Бластний криз.
· б) Хронічний лімфолейкоз. (Код С91.1)
· а) Дислокація стовбура головного мозку.
· б) Злоякісна пухлина лобно-скроневої частки правої великої півкулі головного мозку. (Код 71.8)
· а) Ендогенна інтоксикація
· б) Гострий моноцитарний лейкоз (Код С93.0)
Хвороби ендокринної системи
· а) Гостра серцево-судинна недостатність.
· б) Тиреотоксичне серце.
· в) Зоб токсичний дифузний. (Код Е05.0)
· а) Уремія.
· б) Нефроангіосклероз.
· в) Цукровий діабет, І тип, важка форма з переважним ураженням нирок. (Код Е10.2)
· а) Гіперглікемічна кома.
· б) Цукровий діабет, І тип, важка форма. (Код Е10.0)
· а) Ендогенна інтоксикація.
· б) Волога гангрена лівої нижньої кінцівки.
· в) Цукровий діабет, ІІ тип, важка форма з переважним ураженням периферичного кровообігу. (Код Е11.5)
Хвороби крові і кровотворних органів
· а) Апластична анемія. (Код D61.9)
Психічні розлади
· а) Кахексія.
· б) Судинна деменція підкоркова. (Код – F01.2)
· а) Сепсис.
· б) Множинні пролежні спини.
· в) Деменція при хворобі Піка. (Код – F02.0)
· а) Гостра дихальна недостатність.
· б) Двобічна нижньодольова пневмонія.
· ІІ. Шизофренія, параноїдна форма. (Код J18.8)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Сенільна деменція з делірієм.
· ІІ. Шизофренія, параноїдна форма. (Код F05.1)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю; стан відміни з деменцією. (Код F10.4)
· а) Гостра дихальна недостатність.
· б) Двобічна нижньодольова пневмонія.
· ІІ. Розумова відсталість – ідіотія. (Код J18.8)
· а) Кахексія.
· б) Змішана коркова і підкоркова судинна деменція. (Код F01.3)
Хвороби нервової системи
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Стареча дегенерація головного мозку.
· ІІ. Ішемічна хвороба серця. (Код – G31.1)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Судинна деменція з делірієм.
· ІІ. Хронічний обструктивний бронхіт. (Код – F05.1)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Епілепсія генералізована судомна. (Код – G40.3)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Абсцес у лівій скроневій частці головного мозку. (Код – G06.0)
· а) Кахексія.
· б) Спінальна м’язова атрофія. (Код – G12.0)
· а) Септикопіємія.
· б) Множинні пролежні сідниць.
· в) Розсіяний склероз. (Код – G35)
· а) Гостра дихальна недостатність.
· б) Двобічна нижньодольова пневмонія.
· в) Розсіяний склероз. (Код – G35)
· а) Гостра легенево-серцева недостатність.
· б) Двобічна нижньодольова пневмонія.
· ІІ. Хвороба Альцгеймера. (Код – J18.1)
Хвороби системи кровообігу
· а) Хронічна серцево-судинна недостатність.
· б) Ревматичний мітральний стеноз з недостатністю. (Код – І05.2)
· а) Хронічна серцево-судинна недостатність.
· б) Ревматичний аортальний стеноз. (Код – І06.0)
· а) Гострий інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка. (Код – І21.0)
· а) Гемотампонада серця.
· б) Гострий інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка. (Код – І21.2)
· а) Серцево-судинна недостатність.
· б) Ішемічна хвороба серця: великовогнищевий післяінфарктний (рік) міокардіосклероз задньої стінки лівого шлуночка.
· ІІ. Гіпертонічна хвороба. (Код – І25.2)
· а) Хронічна серцево-судинна недостатність.
· б) Легеневе серце.
· в) Первинна легенева гіпертензія. (Код – І27.0)
· а) Хронічна серцево-легенева недостатність.
· б) Легеневе серце.
· в) Кіфосколіотична хвороба серця. (Код – І27.1)
· а) Тромбоемболія гілок легеневої артерії.
· б) Глибокий флеботромбоз гомілок.
· в) Аденома передміхурової залози. Операція: простатектомія (дата).
· ІІ. Ішемічна хвороба серця. (Код – N40)
· а) Тромбоемболія гілок легеневої артерії.
· в) Глибокий тромбофлебіт нижніх кінцівок. (Код – І80.2)
· а) Хронічна серцево-судинна недостатність.
· б) Дилятаційна кардіоміопатія. (Код – І42.0)
Цереброваскулярна хвороба
· а) Гемотампонада бокових шлуночків мозку.
· б) Геморагічний інсульт в зоровому горбі правої великої півкулі головного мозку.
· в) Гіпертонічна хвороба. (Код – І61.5)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Геморагічний інсульт в лобно-тім’яній ділянці лівої великої півкулі головного мозку.
· в) Гіпертонічна хвороба. (Код – І61.0)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Ішемічний інсульт в тім’яно-потиличній ділянці лівої великої півкулі головного мозку.
· ІІ. Ішемічна хвороба серця. (Код – І63.5)
· а) Набряк речовини головного мозку.
· б) Геморагічні інсульти в зоровому горбі правої великої півкулі головного мозку та правій гемісфері мозочку.
· в) Гіпертонічна хвороба. (Код – І61.0)
· а) Геморагічний інсульт в стовбурі головного мозку.
· б) Гіпертонічна хвороба. (Код – І61.3)
· а) Гостра дихальна недостатність.
· б) Двобічна нижньодольова пневмонія.
· в) Віддалені наслідки цереброваскулярної хвороби з тетрапарезом. (Код – І69.8)
· а) Кахексія.
· б) Віддалені наслідки цереброваскулярної хвороби. (Код – І69.8)
Атеросклероз артерій і артеріол
· а) Розшаровуюча аневризма грудного відділу аорти з розривом. (Код – І71.1)
Хвороби органів дихання
· а) Гостра дихальна недостатність.
· б) Двобічна зливна пневмонія. (Код – J18.8)
· а) Гостра дихальна недостатність.
· б) Лівобічна нижньодольова пневмонія. (Код – J18.1)
· а) Легенево-серцева недостатність.
· б) Хронічний обструктивний бронхіт із загостренням: правобічна нижньодольова пневмонія. (Код – J44.1)
· а) Гостра легенева недостатність.
· б) Бронхіальна астма. (Код J45.9)
· а) Хронічна легенево-серцева недостатність.
· б) Легеневе серце.
· в) Хронічний обструктивний бронхіт. (Код – J44.8)
· а) Хронічна легенево-серцева недостатність.
· б) Легеневе серце.
· в) Бронхіальна астма. (Код – J45.9)
· а) Асфіксія.
· б) Бронхоектактична хвороба з профузною кровотечею з аррозованих судин легень. (Код – J47)
· а) Уремія.
· б) Амілоїдоз нирок.
· в) Бронхоектактична хвороба. (Код – J47)
Хвороби органів травлення
· а) Розлитий фібринозно-гнійний перитоніт.
· б) Виразка дванадцятипалої кишки з перфорацією. (Код – К26.5)
· а) Гостра постгеморагічна анемія.
· б) Виразка дванадцятипалої кишки з перфорацією. (Код – К26.4)
· а) Розлитий фібринозно-гнійний перитоніт.
· б) Тромбоз мезентеріальних судин з некрозом та перфорацією стінки тонкої і товстої кишки. (Код – К55.0)
· а) Розлитий фібринозно-гнійний перитоніт.
· б) Злукова кишкова непрохідність з некрозом і перфорацією стінки кишки. (Код – К56.5)
· а) Печінково-клітинна недостатність.
· б) Мікро-макронодулярний цироз печінки. (Код – К74.6)
· а) Гостра постгеморагічна анемія.
· б) Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу і дна шлунку.
· в) Мікронодулярний цироз печінка. (Код – К74.6)
· а) Печінково-клітинна недостатність.
· б) Вірусний гепатит неуточнений. (Код – В19.9)
· а) Ендогенна інтоксикація.
· б) Гострий геморагічний панкреатит, панкреанекроз. (Код – К85)
Хвороби сечостатевої системи
· а) Уремія.
· б) Хронічний гломерулонефрит з переходом в нефросклероз. (Код – N03.9)
· а) Уремія.
· б) Сечокам’яна хвороба з гідронефрозом. (Код – N13.2)
· а) Уремія.
· б) Гострий двобічний пієлонефрит з абсцедуванням справа. (Код – N11.8)
· а) Уремія.
· б) Вторинний висхідний пієлонефрит.
· в) Аденома простати. (Код – N40)
Хвороби шкіри і підшкірної жирової клітковини
· а) Септицемія.
· б) Карбункул шиї. (Код – L02.1)
· а) Ендогенна інтоксикація.
· б) Флегмона м’яких тканин нижньої кінцівки. (Код – L03.1)
Хвороби кістково-м’язової системи і сполучної тканини
· а) Уремія.
· б) Подагра з переважним ураженням нирок. (Код – М10.9)
· а) Серцево-судинна недостатність.
· б) Системний червоний вовчак з переважним ураженням серця. (Код – М32.1)
· а) Уремія.
· б) Вузликовий периартериїт з переважним ураженням нирок. (Код – М30.0)
СУДОВО-МЕДИЧНИЙ ДІАГНОЗ І ЙОГО ЗАПИС В ПУНКТІ II ЛІКАРСЬКОГО СВІДОЦТВА ПРО СМЕРТЬ
Ушкодження тупими предметами та при падінні з висоти
· I. а) Внутрішня кровотеча.
· б) Розрив правої легені.
· II. Закритий перелом правої стегнової кістки. Фолікулярний колоїдний зоб. (Код – S27.1)
· I. а) Двостороння пневмонія.
· б) Загальне виснаження.
· в) Закритий перелом шийки правої стегнової кістки.
· II. Загальний атеросклероз. Деформуючий поліартрит. Катаракта обох очей. (Код – S72.0)
· I. а) Стиснення і часткова руйнація спинного мозку.
· б) Перелом шийною відділу хребта.
· II . Алкогольне сп’яніння. (Код – S12.2)
· І. а) Травматичний гіповолемічний шок IV ст.
· б) Розрив печінки, селезінки, правих легені і нирки.
· ІІ. Компресійні переломи поперекових і крижових хребців. (Код – S36.7)
Транспортна, тракторна та комбайнова травма
· І. а) Крововиливи під оболонки та речовину головного мозку.
· б) Осколкові переломи кісток склепіння та основи черепа.
· ІІ. Вагітність 19-20 тижнів. (Код – S02.0)
· І. а) Руйнація головного мозку.
· б) Чисельні осколкові переломи кісток черепа.
· ІІ. Аскаридоз. (Код – S02.7)
· І. а) Гемо- і пневмоторакс.
· б) Чисельні розриви трахеї, лівої легені і правого бронха.
· в) Двосторонні переломи ребер.
· ІІ. Закритий перелом правого плеча. Аскаридоз. (Код – S27.7)
· І. а) Внутрішня кровотеча.
· б) Розриви внутрішніх органів.
· в) Чисельні переломи ребер та кісток таза.
· ІІ. Рани та садна тіла. ( Код – S36.7)
· І. а) Крововиливи під оболонки та речовину головного мозку.
· б) Закрита черепно-мозкова травма.
· ІІ. Алкогольне сп’яніння. (Код – S06.0)
· І. а) Субарахноїдальний і внутрішньошлуночковий крововилив.
· б) Закрита черепно-мозкова травма.
· ІІ. Вивих лівого стегна. Алкогольне сп’яніння. (Код – S06.0)
· І. а) Внутрішня кровотеча.
· б) Розриви селезінки, брижі тонких кишок.
· в) Двосторонні переломи кісток тазу. (Код – S36.7)
· І. а) Внутрішня кровотеча.
· б) Розриви правої легені і печінки. (Код – Т06.5)
· І. а) Політравма: чисельні переломи хребта, ребер, тазових кісток, розрив лівої легені.
· ІІ. Травматична ампутація правої стопи. (Код – Т02.1)
· І. а) Поділ тіла на частини.
· б) Політравма.
· ІІ. Алкогольне сп’яніння. (Код – Т04.1)
· I. а) Поділ тіла на частини.
· б) Масивна політравма.
· II. Загальний атеросклероз. Жовчно-кам’яна хвороба. Аскаридоз. (Код – Т04.1)
· I. а) Крововиливи під оболонки головного мозку.
· б) Перелом кісток основи черепа.
· IІ. Алкогольне сп’яніння. (Код – S02.1)
· І. а) Внутрішня кровотеча.
· б) Розриви правої легені і печінки.
· в) Чисельні переломи правих ребер.
· ІІ. Стиснення грудей і живота. Алкогольне сп’яніння. (Код – S22.4)
· I. а) Механічна асфіксія.
· б) Стиснення грудей і живота.
· II. Туберкульоз правої нирки. Правостороння пахово-калиткова кила. (Код – Т71)
· I. а) Значна втрата крові.
· б) Травматична ампутація обох гомілок.
· II. Динамічна кишкова непрохідність. (Код – Т05.5)
Ушкодження гострими предметами
· І. а) Значна зовнішня кровотеча.
· б) Різані рани лівої руки.
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код – S51.7)
· І. а) Значна зовнішня кровотеча.
· б) Ножове поранення лівої стегнової артерії.
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код – S75.0)
· І. а) Загальне знекровлення організму.
· б) Зовнішня і внутрішня кровотеча.
· в) Чисельні ножові поранення грудей.
· II. Забійна рана голови. Фіброміома матки. (Код – S21.7)
· І. а) Правосторонній гемоторакс.
· б) Ножові поранення серця і правої легені.
· II. Фібринозно-кавернозний туберкульоз легень. Жовчно-кам’яна хвороба. (Код – S21.7)
Вогнепальні ушкодження
· І. а) Часткова руйнація і крововиливи в речовину, шлуночки і під оболонки головного мозку.
· б) Вогнепальні кульові поранення голови.
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код – S07.1)
· І. а) Руйнація лівої півкулі головного мозку.
· б) Вогнепальне кульове наскрізне поранення голови.
· II. Кульові поранення грудей і лівого плеча. (Код – S07.1)
· І. а) Значна крововтрата.
· б) Вогнепальне дробове поранення грудей.
· II. Алкогольне сп’яніння (Код – S21.1)
· І. а) Обширні крововиливи під оболонки та речовину головного мозку.
· б) Чисельні переломи кісток склепіння та основи черепа.
· в) Вогнепальне кульове поранення голови.
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код – S07.1)
Раптова смерть
· І. а) Гострий інфаркт міокарда лівого шлуночка серця.
· б) Ішемічна хвороба серця.
· II. Лівостороння пахово-калиткова кила. (Код – І21.0)
· І. а) Гостра серцево-судинна недостатність.
· б) Загальний атеросклероз, коронаро- і кардіосклероз.
· II. Алкогольне сп’яніння (Код – І70.9)
· І. а) Гострий геморагічний панкреанекроз.
· II. Хронічний трахеобронхіт. (Код – К85)
· І. а) Загальна різка інтоксикація організму.
· б) Грип. (Код – J11.0)
· І. а) Епілептичним напад.
· б) Епілепсія.
· II. Алкогольне сп’яніння (Код – G40.9)
· І. а) Правостороння бронхопневмонія. (Код – J18.0)
Механічна асфіксія
· І. а) Механічна асфіксія.
· б) Повішення.
· II. Нирково-кам’яна хвороба. Рак простати. (Код – W76)
· І. а) Механічна асфіксія.
· б) Задушення руками.
· II. Хронічний бронхіт. Жирова дистрофія печінки. (Код – Х91)
· І. а) Механічна асфіксія.
· б) Закриття дихальних шляхів стороннім тілом.
· II. Загальний атеросклероз. Алкогольне сп’яніння (Код – Т17.3)
· І. а) Механічна асфіксія.
· б) Утоплення у воді.
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код – W69)
Смерть від дії крайнії температур та електроструму
· І. а) Термічні опіки II – IV ст. 90% поверхні тіла.
· II. Жирова дистрофія печінки. Алкогольне сп’яніння. (Код – Т29.0)
· І. а) Загальна гіпотермія (смерть від дії холоду).
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код – Т69.8)
· І. а) Ураження технічним електрострумом.
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код – W85)
· І. а) Ураження блискавкою.
· II. Полікістоз правої нирки. (Код – Т75.0)
Отруєння
· І. а) Гостре отруєння оцтовою кислотою.
· II. Алкогольне сп’яніння. (Код Т54.1)
· І. а) Гостре отруєння етиловим алкоголем.
· II. Коронаро-, кардіосклероз. Хронічний бронхіт. (Код – Т51.0)
· І. а) Гостре отруєння аміаком.
· II. Загальний атеросклероз. Нирково-кам’яна хвороба. (Код – Т54)
· І. а) Гостра дистрофія печінки.
· б) Отруєння грибами. (Код – Т62.0)
Кримінальний аборт
· І. а) Сепсис.
· б) Кримінальний аборт.
· в) Вагітність 18-19 тижнів.
· II. Ушкодження лівої нирки медичною голкою. (Код – О08.0)
Трупи новонароджених
· а) Внутрішньоутробна асфіксія плода.
· б) Мертвонародженість.
· в) Новонародженість. (Код – Р20.9)
· І. а) Механічна асфіксія.
· б) Обвиття шиї пуповиною.
· в) Новонародженість, мертвонародженість. (Код – Р20.9)
Документація дільничного лікаря-терапевта, лікаря загальної практики-сімейної медицини
|
|
|
|
|
|
|
|
Гострі респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів (J00-J06)
При необхідності ідентифікувати інфекційний агент використовують додатковий код (В95-В97)
· Виключено:
o хронічна обструктивна хвороба легенів в період загострення БДВ (J44.1)
J00 Гострий назофарингіт (нежить)
· Виключені:
o хронічний назофарингіт (J31.1)
o фарингіт:
§ • БДВ (J02.9)
§ • гострий (J02.-)
§ • хронічний (J31.2)
o риніт:
§ • БДВ (J31.0)
§ • алергічний (J30.1-J30.4)
§ • хронічний (J31.0)
§ • вазомоторний (J30.0)
o біль у горлі:
§ • БДВ (J02.9)
§ • гострий (J02.-)
§ • хронічний (J31.2)
J01 Гострий синусит
o Включені:
§ гострий (а) (е) абсцес, емпієма, інфекція, нагноєння, запалення синусу (придаткового) (носового)
o Виключено:
§ синусит хронічний або БДВ (J32.-)
· J01.0 Гострий синусит верхньої щелепи
· J01.1 Гострий фронтальний синусит
· J01.2 Гострий етмоїдальний синусит
· J01.3 Гострий сфеноїдальний синусит
· J01.4 Гострий пансинусит
· J01.8 Інший гострий синусит
· J01.9 Гострий синусит, неуточнений
J02 Гострий фарингіт
o Включено:
§ гострий біль у горлі
o Виключені:
§ абсцес:
§ • перитонзилярний (J36)
§ • глотки (J39.1)
§ • ретрофарингеальний (J39.0)
§ гострий ларингофарингіт (J06.0)
§ хронічний фарингіт (J31.2)
· J02.0 Стрептококовий фарингіт
o Виключено:
§ скарлатину (А38)
· J02.8 Гострий фарингіт, спричинений іншими уточненими збудниками
o Виключені:
§ зумовлений (при):
§ • інфекційному мононуклеозі (В27-)
§ • вірусами грипу:
§ • ідентифікованими (J10.1)
§ • не ідентифікованими (J11.1)
§ фарингіт:
§ • ентеровірусний везикулярний (В08.5)
§ • зумовлений вірусом герпесу простого (В00.2)
· J02.9 Гострий фарингіт, неуточнений
J03 Гострий тонзиліт
o Виключені:
§ перитонзилярний абсцес (J36)
§ біль у горлі:
§ • БДВ(J02.9)
§ • гострий (J02.-)
§ • стрептококовий (J02.0)
· J03.0 Стрептококовий тонзиліт
· J03.8 Гострий тонзиліт, спричинений іншими уточненими збудниками
o Виключено:
§ фаринготонзиліт, спричинений вірусом простого герпесу (В00.2)
· J03.9 Гострий тонзиліт, неуточнений
J04 Гострий ларингіт та трахеїт
o Виключено:
§ гострий обструктивний ларингіт (круп) та епіглотит (J05.-)
§ ларингоспазм (J38.5)
· J04.0 Гострий ларингіт
o Виключені:
§ хронічний ларингіт (J37.0)
§ грипозний ларингіт, вірус грипу:
§ • ідентифікований (J10.1)
§ • не ідентифікований (J11.1)
· J04.1 Гострий трахеїт
o Виключено:
§ хронічний трахеїт (J42)
· J04.2 Гострий ларинготрахеїт
o Виключено:
§ хронічний ларинготрахеїт (J37.1)
J05 Гострий обструктивний ларингіт (круп) та епіглотит
· J05.0 Гострий обструктивний ларингіт (круп)
· J05.1 Гострий епіглотит
J06 Гострі інфекції верхніх дихальних шляхів множинних або неуточнених локалізацій
o Виключені:
§ гостра респіраторна інфекція БДВ (J22)
§ вірус грипу:
§ • ідентифікований (J10.1)
§ • не ідентифікований (J11.1)
· J06.0 Гострий ларингофарингіт
· J06.8 Інші гострі інфекції верхніх дихальних шляхів з множинними локалізаціями
· J06.9 Гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, неуточнена
Грип – гостре інфекційне захворювання, спричинене Influenza virus, передається повітряно-краплинним шляхом і характеризується ураженням респіраторного тракту, переважно трахеї, та симптомами інфекційного токсикозу.
Шифр МКХ-10
J10–J11 Грип
J10 Грип, спричинений ідентифікованим вірусом грипу
J10.0 Грип з пневмонією, вірус грипу ідентифікований
J10.1 Грип з іншими респіраторними проявами, вірус грипу ідентифікований
J10.8 Грип з іншими проявами, вірус грипу ідентифікований
J11 Грип, вірус не ідентифікований
J11.0 Грип з пневмонією, вірус не ідентифікований
J11.1 Грип з іншими респіраторними проявами, вірус не ідентифікований
J11.8 Грип з іншими проявами, вірус не ідентифікований
Діагностічні критерії
Клінічні
– Гострий початок;
– лихоманка 38,5-40 0С;
– виражені симптоми інтоксикації, які розвиваються в першу добу захворювання (сильний головний біль, біль у м’язах, суглобах, очних яблуках, гіперестезія, млявість, адинамія, блювота);
– можливі судоми, менінгеальні симптоми, порушення свідомості;
– геморагічний синдром: носові та інші кровотечі, петехіальний висип на обличчі, шиї та верхній частині тулуба;
– помірні ознаки ринофарингіту (закладеність носа, невеликі серозні виділення з носа, першіння, дряпання та біль у горлі, гіперемія задньої стінки глотки, м’якого піднебіння з ін’єкцією судин та петехіальними крововиливами на його слизовій оболонці);
– ін’єкція судин склери;
– ознаки трахеїту (сухий, болісний кашель з печінням та болем за грудиною).
Параклінічні дослідження
1. Виявлення антигену вірусу за допомогою реакції імунофлуоресценції.
2. Виявлення антитіл до вірусу за допомогою реакції зв’язування комплементу та реакції гальмування гемаглютинації. Використовують метод парних сироваток, коли враховується наростання титру антитіл у 4 рази протягом 10-14 днів.
Лабораторне підтвердження грипу є бажаним, але не обов’язковим у період епідемії.
Критерії тяжкості грипу
Легка форма: температура тіла нормальна або у межах 38,5
Середньо–тяжка форма: температура тіла 38,5-39,5
Тяжка форма: температура тіла 40-40,5
Гіпертоксична форма: температура тіла 40-41
Лікування
1. Базисна терапія
Усі хворі на грип, незалежно від тяжкості хвороби, отримують:
– ліжковий режим до нормалізації температури тіла;
– молочно-рослинну, збагачену вітамінами дієту;
– велику кількість рідини, включаючи чай з лимоном, малиною, лужні мінеральні води, соки, морси тощо;
– при закладенні носа в дітей до
6 місяців зволожують слизову оболонку носа фізіологічним розчином натрію хлориду. Дітям старше 6 місяців можна призначати судинозвужуючі дитячі краплі для носа, але застосовувати їх не довше 3 днів;
– при сухому, болісному кашлі призначають засоби, які пригнічують кашель (декстраметорфан та ін.);
– при вологому кашлі з важким
виділенням харкотиння – муколітичні препарати (мукалтин, амброксол, ацетилцистеїн тощо);
– при довготривалому кашлі – грудні збори (корінь алтея, лист мати-й-мачухи, соснові бруньки та ін.);
– температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5-
39
2. Етіотропна терапія
– Римантадин – ефективний при грипі А, призначається дітям старше
7 років у перші 2 дні захворювання протягом 3– 5 днів;
– пролонговані форми римантадину (римантадин– полісахаридні комплекси) дітям старше 1 року.
– осельтамавір – ефективний при грипі А та В, призначається дітям старше 12 років у перші 2 дні захворювання, протягом 5 днів;
– арбідол – ефективний при грипі А та В, призначається дітям старше 2 років протягом 3– 5 днів;
– препарати рекомбінантного інтерферону у вигляді крапель у ніс та інгаляцій;
– індуктори ендогенного інтерферону;
– у тяжких випадках – нормальний людський імуноглобулін з високим вмістом протигрипозних антитіл: дітям до 2 років– 1,5 мл, 2– 7 років – 3 мл, старше 7 років – 4,5-6 мл. При гіпертоксичній формі вікову дозу імуноглобуліну можна повторити через 12 годин.
3. Посиндромна терапія
А. Боротьба з гіпертермією (при відсутності ефекту від вищеперерахованих антипіретиків).
При «червоній» гіпертермії проводять фізичне охолодження (дитину розкривають, обтирають тіло 50% спиртом або 3% оцтом, прикладають холод до чола та магістральних судин, роблять клізму з прохолодною водою 8-10
При «білій» гіпертермії (периферійний спазм судин) зігрівають дитину та вводять внутрішньом’язово літичну суміш, яка включає 2,5% розчин аміназину, 2,5% розчин піпольфену та 0,25% розчин новокаїну у співвідношенні 1:1:4.
Б. Для зняття судом вводять препарати діазепаму у вікових дозах внутрішньом’язово.
В. У тяжких випадках проводять парентеральну дезінтоксикацію шляхом внутрішньовенного введення 10% розчину глюкози, реополіглюкіну, альбуміну.
Г. При геморагічному синдромі (носові кровотечі) проводять тампонаду передніх носових ходів марлевим тампоном, який змочений 3% розчином перекису водню, холод на ділянку носа, внутрішньом’язово вводять менадіон натрію.
Д. При ознаках набряку головного мозку–лікування проводиться згідно з відповідним протоколом.
Показання до призначення антибіотиків при грипі
– Приєднання ускладнень (середній отит, синусит, гострий тонзиліт, бронхіт, пневмонія, які зумовлені хламідіями, мікоплазмою та бактеріальними збудниками);
– без видимих вогнищ інфекції, коли температура тіла вища за 38
– підвищення температури тіла до
38
– при наявності задишки, асиметрії хрипів у легенях;
– при лейкоцитозі у периферичній крові більш ніж 15ґ109/л.
Звичайно використовують пеніцилін, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулановою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди.
Профілактика грипу
На сьогодні для специфічної профілактики грипу використовують римантадин, арбідол, рекомбінантні інтерферони, спліт та субодиничні вакцини.
Вакцина проти грипу повинна вводитися восени за 1–1,5 місяця до сезонного підйому захворюваності на грип.
Усім іншим особам вакцинація проти грипу може проводитися чи за виробничою необхідністю, чи за бажанням.
Показання до обов’язкової вакцинації дітей проти грипу
– Діти з хронічними захворюваннями бронхо–легеневого тракту;
– діти з хворобами серця із зміненою гемодинамікою;
– діти з гемолітичними анеміями;
– діти з цукровим діабетом;
– діти, які отримують імуносупресивну терапію;
– діти з метаболічними захворюваннями;
– діти з хронічними захворюваннями нирок;
– діти, які отримують аспіринову терапію у зв’язку з ревматоїдним артритом тощо;
– діти з ВІЛ–інфекцією;
– діти, які знаходяться в закритих дитячих установах.
